Ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст.
The article deals with the historical preconditions that familiarised the population of Northern Bukovina with firearms, subsequently leading to a radical revolution in military affairs. According to the written sources, the first use of the gun in the region occurred in the summer of 1393, when the...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2025 |
| Heft: | 2 |
| Сторінки: | 68-90 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2025
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/415 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824638140055552 |
|---|---|
| author | Voznyi, I. P. |
| author_facet | Voznyi, I. P. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "I. P. Voznyi",
"institution": "доктор історичних наук, професор кафедри філософії та культурології філологічного факультету, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Voznyi, I. P. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 90 |
| container_issue | 2 |
| container_start_page | 68 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2025-07-04T20:04:47Z |
| description | The article deals with the historical preconditions that familiarised the population of Northern Bukovina with firearms, subsequently leading to a radical revolution in military affairs. According to the written sources, the first use of the gun in the region occurred in the summer of 1393, when the Grand Duke of Lithuania, Vitovt, sunk the underground castles using powder artillery.Stone cannonballs of various sizes have been discovered in the territory of Northern Bukovina, the typology of which may indicate the use of gunpowder artillery of different calibers. Stone cannonballs of various sizes were discovered on the territory of Northern Bukovyna, the typology of which may indicate the use of powder gun artillery of different calibre there. So, the cannonballs were settled in Zelena Lypa. This settlement dates back to the 1370s and 1380s. It could be used in guns, which in Slavic narrative sources are called “cannons”. It can be considered the oldest of today’s cannonballs in the region.In addition, a large number of stone shells from the early types of guns is stored in the repositiry of the Chernivtsi Local History Museum. The place of their finds is unknown. By weight, size, and processing technique, these artillery shells can be divided into three groups.The first group includes kernels weighing up to 1 kg. By caliber, they were intended for the firing of guns of the same type as Zelena Lypa’s cannonball. The second group consists of rock shells, the weight of which varies within 2–6 kg. By size, they correspond to guns of a larger caliber, which were called “hufnicy.” The third group includes stone cannonballs weighing 20–30 kg. For their use, there is a need for large-caliber slaughtered enemy weapons. In written sources, they appear under the name “large cannons” or “bombs.”The cannons from the regional museum have a later origin, than those from Zelena Lypa, and according to the analogies can be dated to the late 14th — early 17th centuries.Consequently, the available archaeological material allows us to approximately determine the time of appearance and to follow the initial period of the development of new powder weapons in the territory of Northern Bukovina. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2025.02.068 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:05:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 2 2025
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
ГАРДІ С. Е., PhD, Університет ім. Рея Хуана Карлоса, Іспанія
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина
ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера,
Німеччина
ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар)
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
HARDY S. A., PhD, Rey Juan Carlos University, Spain
KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA
SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary)
ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 2 2025
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
БІЛИНСЬКИЙ О. О. Процеси урбанізації ран-
нього залізного віку в східноєвропейскьому лісо-
степу: вступ до теми
ФІАЛКО О. Є. Топова жіноча прикраса з кургану
Огуз
ШРАМКО І. Б. Бронзові дзеркала з поховань
курганного некрополя Скоробір
VOZNYI I. P. Familiarising the Population of the
Northern Part of Bukovina with Firearms in the
Second Half of the 14th — 15th Centuries
Discoveries and Recent Finds
ОЗ Дж. Загальна оцінка елліністичної кераміки з
Мири та Андріаке
History of Science
KOROST I. I. The Set of Sites of the Territory and
Vicinity of the Bilsk Hillfort: Main Results of the
Initial Stage of Research
Статтi
BILYNSKYI O. O. Processes of Early Iron Age
Urbanisation of Eastern European Forest-Steppe:
The State of the Art
FIALKO О. Ye. Top Women’s Jewellery From
the Ohuz Kurgan
SHRAMKO I. B. Bronze Mirrors from the Burials
of the Skorobir Necropolis
ВОЗНИЙ І. П. Ознайомлення населення пів-
нічної частини Буковини з вогнепальною
зброєю в другій половині ХІV—ХV ст.
Новi вiдкриття та знахiдки
ÖZ C. A General Evaluation of the Hellenistic
Pottery from Myra and Andriake
Iсторiя науки
КОРОСТ І. І. Комплекс пам’яток території й
округи Більського городища: головні підсумки
робіт на початковому етапі дослідження
5
32
46
68
91
111
Хронiка
До 60-рiччя Iгоря Готуна
Пам’яті Світлани Бессонової
News Review
To the 60th anniversary of Ihor Hotun
In memory of Svitlana Bessonova
147
149
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 268
УДК: [904.22:069.5](477.85)”13/14” https://doi.org/10.15407/arheologia2025.02.068
© ВОЗНИЙ Ігор Петрович, 2025 — доктор історичних
наук, професор кафедри філософії та культурології філо-
логічного факультету, Чернівецький національний уні-
верситет імені Юрія Федьковича, ORCID: https://orcid.
org/0000-0001-5808-7127, www.voznyj.igor@gmail.com
© Інститут археології НАН України, 2025
ОЗНАЙОМЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОЇ ЧАСТИНИ БУКОВИНИ
З ВОГНЕПАЛЬНОЮ ЗБРОЄЮ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІV—ХV ст.
І. П. ВОЗНИЙ
її, можна зробити певні узагальнення стосовно
не тільки рівня самої військової справи, а й про
стан господарського, торговельного і певною
мірою соціального життя давньоукраїнського
суспільства.
Як зазначає М. І. Козак, «перспективність
розробки запропонованої проблеми є очевид-
ною, оскільки таким чином можна просте-
жити рівень інтегрованості середньовічного
війська на українських землях у загальноєвро-
пейське військове середовище, виявити спадко-
вість військових традицій на території Украї-
ни» (Козак 2023, с. 19).
Найважливішим поворотним моментом у
європейській історії військового мистецтва є
час появи та використання вогнепальної зброї.
Її виникнення спричинило докорінні зміни як у
техніці зведення фортифікаційних споруд, так і
в розвитку загальновійськової тактики й плану-
вання ведення бою.
Джерельна база
Населення України впродовж своєї історії по-
стійно мусило захищатися від різних агресорів,
що стимулювало розвиток військової справи й
технологій. Сьогодні через відсутність значного
корпусу джерел, як писемних, так і археологіч-
них, важко однозначно сказати, коли саме в Укра-
їні військові почали використовувати примітив-
ні артилерійські знаряддя. Окрім того, не багата
й наукова література, що стосується запропоно-
ваної теми. Вона обмежується кількома стаття-
ми й монографіями (Мальченко 2004; 2005; 2011;
Крип’якевич 1932, с. 5-8; Сидоренко 1958, с. 99-
118; Щавінський, Опацький 2020, с. 44-46). Фак-
тично дотепер не проведено детального аналізу
вогнепальної зброї на початкових етапах її поя-
ви, оскільки більшість науковців розглядають ар-
тилерію починаючи з козацьких часів. Що стосу-
ється північної частини Буковини, то тут пробле-
мами початків застосування вогнепальної зброї
займався А. В. Федорук та автор цієї статті (Воз-
ний 2009, с. 257-265; Федорук 2008, с. 216-222;
2014a, с. 163-176; 2014b, с. 133-147).
У статті розглянуто історичні передумови
ознайомлення населення північної частини Бу-
ковини з вогнепальною зброєю, яка згодом спри-
чинила корінний переворот в усій військовий
справі. У фондах Чернівецького обласного кра-
єзнавчого музею зберігаються кам’яні ядра.
Їх типологізація може свідчити про викорис-
тання тут порохової артилерії різного калі-
бру. Ядра з музею, згідно з аналогіями, можуть
датуватися 70–80-ми роками ХІV — початку
ХVІ ст. Отже, наявний археологічний матеріал
дозволяє приблизно визначити час появи та про-
стежити початковий період розвитку нової по-
рохової зброї на території Північної Буковини.
К л ю ч о в і с л о в а : вогнепальна зброя, кам’яні
ядра, «пушки», «hufnicy», «instrumentum», «пуш-
ки великіи», «bombardos», «ручницы», «пищали».
Важливим аспектом історичного зброєзнав-
ства є дослідження рівня військової спра-
ви на теренах середньовічної давньоукраїн-
ської держави. Це дає змогу судити не лише
про джерела військового мистецтва автохтон-
ного населення, а й про єдність формування
військової теорії та практики по всій терито-
рії держави. Водночас воно дозволяє виявити
особливості місцевої зброярської традиції, де-
талізувати вплив зовнішніх чинників та шля-
хи запозичення різноманітного озброєння. Усе
це сприяє змістовнішому наповненню дже-
рельної бази в скарбниці давньоукраїнської
культури.
Важливим показником рівня культурного
розвитку суспільства та його мілітарної справи
є засвідчена в писемних джерелах та серед ар-
хеологічних старожитностей зброя. Вивчаючи
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 69
Аналіз
Як видно, актуальність вивчення історії по-
яви й розвитку вогнепальної зброї на теренах
України в цілому і північної частини Букови-
ни зокрема надзвичайно велика. Вивчення се-
редньовічних пам’яток, розташованих у до-
сліджуваному регіоні, дають змогу отримати
різнопланову інформацію про політичне жит-
тя на півдні Галицької Русі та північному за-
ході Молдавського воєводства. Зокрема, вони
дозволяють поглибити наші знання стосовно
впливу військових новацій на ці периферійні
землі в періоди, які не знайшли достатнього ві-
дображення в писемних джерелах. Особливу
цінність мають ті археологічні артефакти, які
безпосередньо стосуються появи та викорис-
тання нових бойових засобів на території озна-
ченого регіону, що дає можливість простежи-
ти роль української вогнепальної зброї в істо-
рії військового мистецтва та технологій в усій
центрально-східній Європі.
З появою і використанням у Європі ново-
го виду зброї, а саме гармат, починається но-
вий виток розвитку мистецтва ведення бойо-
вих дій. Французький термін canon «гармата»
походить від грецького kanun або латинського
canna «труба». Уперше він засвідчений у фло-
рентійському документі від 11 лютого 1326 р.,
яким синьйорія визначила двох майстрів «для
виготовлення «залізних труб та гармат з
металу»1 (Finó 2002, p. 290).
Перші, однак, достовірно не уточнені згад-
ки про застосування новітньої зброї в Європі
датуються 1248 р. та наявні в описі облоги Се-
вільї кастильським королем Фердинандом ІІІ у
війні проти арабів. Іспанці й північні італійці
(які вели жваву торгівлю зі Сходом), відзначив-
ши потенціал гармат на полі бою, сприяли по-
ширенню такої новітньої зброї на теренах Єв-
ропи, хоч і далі її використовували спорадично
(Дорофеєв, Баліцький 2020, с. 17). Із середини
ХІV ст. в Європі починають виготовляти арти-
лерійське знаряддя, яке активно застосовували
спочатку як замкову, а згодом й польову артиле-
рію. Перше надійне свідчення про використан-
ня вогнепальної зброї в Європі містить Хроніка
під 1331 р., де розповідається про облогу міста
Чівідалє в Північній Італії (Тарасевич 2017). За
кілька десятків років новий винахід поширився
по всьому заходу Європи. Наприклад, у Фран-
ції вперше гармати згадуються 1338 р. Посту-
пово цей вид зброї завойовує всю Центральну
та Східну Європу. Писемні джерела так фіксу-
ють перші згадки, пов’язані із застосуванням
1 Тут і далі переклади з французької та інших мов нале-
жать автору.
Рис. 1. Процес виробництва кованої гармати (за: Середньовічна… (б.р.))
Fig. 1. Manufacturing process of a forged cannon (after: Середньовічна … (w. y.))
1 2 3 4
5 6 7 8
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 270
Рис. 2. Вогнепальна зброя (гармати): А — загальний вигляд зверху і збоку залізних казнозарядних гармат типу
“instrumentum” кінця ХІV — середини ХV ст. із вкладеними камерами (калібри: а — 70 мм; б — 105–115 мм; в —
95 мм) (за: Арендт 1935, с. 298-302); Б — казнозарядні гармати: 1 — Запорізький краєзнавчий музей (за: Шаповалов
2008, фото 1–3); 2–3 — музей історії зброї в м. Запоріжжя (фото автора); В — 1 — гуфниця на колісному лафеті (за:
Stępiński, Żabiński, Strzyż 2013, fig. 30); 2 — кована гармата з камерою заряджання (за: Середньовічна… (б. р.)); Г —
облога фортеці з використанням казнозарядних гармат. Фрагмент мініатюри з французького манускрипту «Histoire de
Charles Martel», близько 1470 р. (за: Носов 2010, с. 65); Д — «Пушки и пищали» литовсько-руського війська в 1399 р.
Фрагмент мініатюри Лицевого зводу ХVІ ст. (за: Кирпичников 1976, табл. ХХІХ: 2)
Fig 3. Firearms (cannons): A — general view from above and from the side of iron chamber-loaded cannons of the “instrumentum”
type of the late 14th to mid-15th centuries with embedded chambers (calibers: a — 70 mm; b — 105–115 mm; c — 95 mm) (after:
Арендт 1935, p. 298-302); B — chamber-loaded cannons: 1 — Zaporizhzhia Local History Museum (after: Шаповалов 2008,
photos 1–3); 2–3 — Museum of Weapon History in Zaporizhzhia (photo by the author); C — 1 — a howitzer on a wheeled carriage
(after: Stępiński, Żabiński, Strzyż 2013, fig. 30); 2 — a forged cannon with a loading chamber (after: Serednovichna… (w. y.));
D — fortress siege using chamber-loaded cannons. A fragment of a miniature from the French manuscript Histoire de Charles
Martel, circa 1470 (after: Носов 2010, p. 65); E — Cannons and Musket of the Lithuanian-Russian army in 1399. A fragment of a
miniature from the 16th-century Illustrated Chronicle of Ivan the Terrible (after: Кирпичников 1976, tabl. XXIX: 2)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 71
та зберіганням вогнепальної зброї: в Дубров-
нику — 1351 р., в Сербії — 1373–1381 рр., у Ні-
мецькому ордені — 1374 р., в Москві — 1376–
1382 рр., в Угорщині — 1378−1381 рр., в Литві
— 1381–1382 рр, в Польщі — 1383 р. (Линни-
Рис. 3. Ядра та їх аналогії від гармат типу “instrumentum”: 1–6, 8, 9, 11–14 — фонди Чернівецького обласного краєзнавчо-
го музею (ЧОКМ) (фото автора); 7 — експозиція Хотинського краєзнавчого музею (фото автора); 10 — Зелена Липа (за:
Федорук 2008, рис. 1); аналогії: 15–18 — Болеславець (Польща) (за: Strzyż 2015, fig. 2; Strzyż, Czubla, Mackiewicz 2015,
fig. 1); 19 — Ольштин (Польща) (за: Мaik 1997, fig. 21); 20 — фортеця Тягинь (Україна) (за: Алядінова та ін. 2021, рис. 78)
Fig. 3. Cores and their analogies from “instrumentum” type cannons: 1–6, 8, 9, 11–14 — repository of the Chernivtsi Local History
Museum (photo by the author); 7 — exhibition of the Khotyn Local History Museum (photo by the author); 10 — Zelena Lypa (after:
Федорук 2008, fig. 1); analogies: 15–18 — Bolesławiec (Poland) (after: Strzyż 2015, fig. 2; Strzyż, Czubla, Mackiewicz 2015, fig. 1);
19 — Olsztyn (Poland) (after: Maik 1997, fig. 21); 20 — Tiahyn fortress (Ukraine) (after: Алядінова et al. 2021, fig. 78)
ченко 1890, с. 134; Shkrivaniћ 1957, s. 161-162;
János 1971, s. 158; Кирпичников 1976, с. 77; Pe-
trović 1976, s. 179; Nowak, Wimmer 1981, s. 155;
Nowakowski 1988, s. 113;). Ці писемні повідо-
млення відображають знакові події, а отже,
1 2 3 4
5 6 7 8
9
10 11 12
13 14 15 16
17 18
19
20
10 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 272
перші спроби використання новітньої зброї мо-
гли відбутися раніше. Поширення гармат у єв-
ропейських арміях поступово знівелювало зна-
чення механічної артилерії.
Поступ вогнепальної зброї по континен-
ту не оминув і терени середньовічної України.
Через своє географічне розташування в цен-
трі Європи, на стику західних і східних мілі-
тарних, економічних та політичних культур і
торговельних шляхів тут досить швидко ста-
ли застосовувати новітні військові технології.
Показником використання вогнепальної зброї
є знахідки ядер до ручних пищалей у Пере-
мишлі, Луцьку (Терський 2007, с. 20; Федорук
2014а, с. 163-176). Особливо це стосується пів-
денних теренів України. Тут були надзвичайно
тісні зв’язки з торговельними колоніями гену-
езців. Так, при дослідженні фортифікацій Ниж-
нього двору Білгород-Дністровської фортеці,
як і Північно-Східної вежі встановлено, що ар-
тилерійські амбразури та бійниці на верхньому
ярусі надбудови барбакана могли з’явитися на
початку ХІV ст. (т. зв. молдавський будівельний
період), що пов’язано з появою ранньої легкої
артилерії (Біляєва, Мартинюк-Медвецька, При-
сяжний 2008, с. 350-355; Біляєва 2022, с. 271).
На думку науковців, на терени Південно-За-
хідної Русі перші зразки новітньої зброї у ХІV ст.
могли потрапити двома шляхами. У першу чер-
гу, за сприяння князів Гедиміновичів від рицарів
Тевтонського ордену; у Східну Пруссію зразки
вогнепальної зброї в цей час могли потрапляти з
Італії або Англії (Kwiatkowskі 2016, s. 426-427).
Другий шлях міг бути пов’язаний із генуезьки-
ми торговельними факторіями, розташованими
неподалік Олешшя. Звідти т. зв. «татарською до-
рогою» (Кафа–Кам’янець-Подільський–Тере-
бовля–Львів) також могла бути завезена перша
вогнепальна зброя (Федорук 2006, с. 115-124;
2014а, с. 163-176).
Населення північної частини Буковини по-
знайомилося з новим бойовим засобом, якому
згодом судилося спричинити корінний перево-
рот в усій військовій справі, також наприкінці
XIV ст. За писемними повідомленнями, перше
використання «стрѣльбы огнистой» в околи-
цях регіону сталося восени 1393 р., коли вели-
кий князь Вітовт Кейстутович рушив «со всими
силами литовскыми к Подолию» (Западнорус-
ские… 2007, стб. 82-83; Федорук 2014а, с. 164).
Відомо, що у складі литовського війська були
польські гармати з обслугою. Про допомогу Ві-
товтові вогнепальною зброєю з боку польсько-
го короля чітко свідчить запис від 30 жовтня
1393 р. в реєстрі двору Владислава ІІ Ягайла:
«Також Зброжку, гармашу короля на час похо-
ду до Києва, за наказом короля, за ядра 1 марка
1 гріш» (Piekosiński 1896, s. 340). Певним під-
твердженням активного застосування литовця-
ми порохової артилерії на Східному Поділлі є
знахідки кам’яних ядер під час археологічних
досліджень у Сокілецькому та Брацлавському
замках (Виногродська 2006, с. 78, 82). Проте ар-
хеологічні дослідження пам’яток у Середньому
Подністров’ї дають певні підстави для припу-
щення, що ствольна порохова зброя на цій те-
риторії була вперше використана дещо раніше.
Зокрема, під час розкопок центральної час-
тини пізньосередньовічного городища в с. Зе-
лена Липа серед решток житлової споруди було
виявлено кам’яне ядро (рис. 3: 10). У збереже-
ному стані воно важить 582 г, початкова його
вага становила близько 1000 г. Ядро виготов-
лене із сірого пісковику і має 9 см в діаметрі
(Федорук 2008, с. 216). Поверхня його досить
грубо обколота, що свідчить про недоскона-
лу техніку обробки виробу. Загальний вигляд
ядра повністю збігається з описом ранніх ар-
тилерійських снарядів, які в писемних джере-
лах називаються «круглим камінням» (Parting-
ton 1999, р. 116-118). Відзначимо, що це не по-
одинока знахідка кам’яного ядра на згаданому
археологічному об’єкті. Тут відоме принаймні
ще одне базальтове ядро, про яке скажемо далі,
та два кам’яні снаряди для станкового камено-
мета. Результати розкопок засвідчують, що на
городищі відбувся бій, який супроводжувався
пожежею, зруйнуванням укріплень та внутріш-
ніх споруд (Михайлюк 2007, с. 194-201). Життя
на ньому після знищення не відновлювалося,
і вище шару пожежі культурні напластування
відсутні. Виявлений нумізматичний матеріал
дає можливість датувати час загибелі городища
70-ми — початком 80-х років XIV ст. (Пивова-
ров 2003, с. 100-110). Останні повністю збіга-
ються з головною хвилею поширення нової по-
рохової зброї на сході Європи.
Археологічно простежити цей процес дово-
лі складно через відсутність достатньої кількос-
ті артефактів, пов’язаних із ним. Гарматні ядра,
як і кам’яні снаряди від каменеметальних машин,
рідко привертають увагу дослідників під час роз-
копок. Що ж стосується знахідок самих гармат,
то вони належать до розряду сенсаційних. Вос-
таннє подія такого рівня відбулася у 1999 р., коли
під час археологічного дослідження в Старому
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 73
Орхеї (Республіка Молдова) було виявлено дві
бронзові гармати, які датуються другою полови-
ною ХV — початком ХVІ ст. (Postică 2004, р. 165-
176.). До цього розряду можна віднести кований
ствол ручної бомбарди з Белза, що зберігається
у Львівському історичному музеї і датується кін-
цем ХІV—ХV ст.; залізну ковану бомбарду з Ге-
нуезької колонії в Криму, яка зараз зберігається
у Військово-історичному музеї артилерії, інже-
нерних військ і військ зв’язку в Санкт-Петербурзі
(кінець ХІV — початок ХV ст.); бронзову гаків-
ницю зі Львова, що зберігається в Музеї Війська
Польського у Варшаві (кінець ХV ст.) (Мальчен-
ко 2011, с. 34, 35, 99; Верхотурова 2016, с. 212-
216), та фрагмент ствола кованої бомбарди, знай-
деної на території фортеці Тягинь на Херсонщині
(кінець ХІV — перша половина ХV ст.) (Денис
2023; Алядінова та ін. 2021, с. 56-61, 67-70, іл. 72–
73). У зв’язку із цим кожна нова знахідка має не-
абияке наукове значення.
Зовнішній вигляд і розміри зеленолипсько-
го ядра відповідають калібру перших невели-
ких артилерійських знарядь, згідно з «Хроні-
кою Тарвіса» (1376 р.). У ній «круглий камінь»
(так позначалися на той час гарматні снаряди)
«мав бути тої самої форми, що і канал артиле-
рійського ствола» (Partington 1999, р. 116-118).
Таке співвідношення ядра та ствола пов’язане
насамперед із недосконалим способом виго-
товлення перших гармат.
Перше коване артилерійське знаряддя збро-
ярі могли виготовити з одного листа кованого
заліза, який обгортали навколо дерев’яної заго-
товки-моделі. Для зварювання ствол нагрівали
і робили один його кінець глухим. Згодом, при
виготовленні гармат більшого калібру стволи
виготовляли, використовуючи металеві прути,
які викладали навколо тієї самої дерев’яної мо-
делі, скріплюючи їх кількома обручами (рис. 1).
Після цього майбутній ствол сильно нагрівали
і піддавали різкому охолодженню, що приводи-
ло до стискання й щільного прилягання один
до одного залізних прутів. Один із кінців ство-
ла заварювався або залишався відкритим, куди
зброярі припасовували камеру для порохово-
го заряду, що знімалася. Остання конструкція
давала можливість швидко заряджати гарма-
ти. До одного артилерійського знаряддя могло
бути кілька таких взаємозамінних камер. З усіх
видів гармат вони були відсутні у бомбард.
Зеленолипське ядро могли використовувати
в гарматах, які в середньовічних латиномовних
актових документах називаються “instrumen-
tum” (Арендт 1935, с. 305-306, 318). Це була
вогнепальна зброя, яку заряджали спеціаль-
ною хімічною речовиною, а саме пороховою
м’якоттю. У середньовічних джерелах її нази-
вали “ignis graecus” (Арендт 1935, с. 305). На
території сучасної України гармати такого типу
були випадково виявлені в нижній течії Дніпра
біля о. Хортиці та м. Херсона (Шаповалов 2008,
с. 95; Федорук 2014a, с. 164). У слов’яномовних
наративних джерелах вони називаються «пуш-
ки» (рис. 2) (Кирпичников 1957, с. 63; Вилин-
бахов, Кирпичников 1958, с. 249 Кузаков 1964,
с. 111).
Загалом гарматний снаряд, знайдений у Зе-
леній Липі, є не першим, але з огляду на техні-
ку обробки, очевидно, може вважатися найдав-
нішим із відомих на сьогодні в краї. Крім нього,
значна кількість кам’яних ядер від ранніх типів
гармат зберігається у фондах Чернівецького об-
ласного краєзнавчого музею (далі — ЧОКМ) як
спадок, що перейшов із Буковинського крайо-
вого музею.
Науковці за розмірами стволів вогнепальної
зброї, що застосовувалася в кінці XIV—XV ст.,
виділяють три калібри. Гармати з діаметром ство-
ла від 120 до 200 мм належать до легких, 250–
450 мм — середніх і 500–800 мм — важких
(Schmidtchen 1977, S. 12; Głosek 1990, s. 155-164;
Федорук 2010, с. 334). Відповідно, за вагою, роз-
мірами й технікою обробки артилерійські снаря-
ди також можна умовно поділити на три групи.
До першої групи належать 14 кам’яних ядер
округлої та кулеподібної форми, із яких вісім ви-
готовлено з чорного базальту й шість — із ко-
ричневого пісковику. Серед них (характеристики
див. у табл. 1) перші три базальтові ядра (рис. 3:
1–3) важать 680 г (ЧОКМ), фонди, № 6412/9-
Зб-191; 6412/9-Зб-192; 6412/9-Зб-189), четвер-
те — 760 г (рис. 3: 4) (ЧОКМ, фонди, № 6412/8-
Зб-188), п’яте — 820 г (рис. 3: 5) (ЧОКМ, фон-
ди, № 6412/7-Зб-187), шосте — 880 г (рис. 3: 6)
(ЧОКМ, фонди, № 6412/6-Зб-186), сьоме з експо-
зиції Хотинського краєзнавчого музею — 990 г
(рис. 3: 7), восьме — розколоте, із Зеленої Липи,
збереженою вагою 1180 г (рис. 3: 8). Обробка цих
кам’яних снарядів є ретельною, хоча поверхня у
деяких з них залишилася не загладженою.
Ядра з пісковику подібні до попередніх.
Перше з них (рис. 3: 9) має вагу 100 г (ЧОКМ,
фонди, № 6412/8-Зб-190). Поверхня його ре-
тельно оброблена дрібним обколюванням та
добре загладжена. Далі йде ядро із Зеленої
Липи (рис. 3: 10). Останні снаряди цієї групи
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 274
(рис. 3: 11–14) важать відповідно 440 г (ЧОКМ,
б/н), 1000 г (ЧОКМ, фонди, № 6412/3-Зб-185),
1040 г, 1740 г (Буковинський крайовий музей).
За характером технічної обробки він схожий на
попередній. З аналізу кам’яних ядер наведеної
групи видно, що п’ять мають дещо неправиль-
ну форму. Пояснюється це тим, що снаряди для
перших гармат, чи то кам’яні, чи залізні, необ-
хідно було загортати в ганчір’я — залежність,
зрозумілу при недосконалому виробництві як
ядер, так і гарматних стволів (Пузыревский
1884, с. 7-8; Контамин 2001, с. 162; Носов 2002,
с. 94). За калібром усі снаряди першої групи
призначалися для стрільби з гармат того самого
типу, що й зеленолипське ядро. Аналогії їм ши-
роко відомі на теренах Європи, зокрема на те-
риторії фортеці Тягинь (Україна), Польщі (Аля-
дінова та ін. 2021, с. 35, 58; іл. 57, 78; Strzyż,
Czubla, Mackiewicz 2015, fig. 1; Strzyż 2015,
fig. 2; Kwiatkowski 2016, fig. 106: g).
Другу групу становлять сім кам’яних сна-
рядів. Із них один виготовлений із чорного ба-
зальту, а шість — із коричневого пісковику. Ба-
зальтне — з експозиції Хотинського краєзнав-
чого музею вагою 4205 г (рис. 4: 1). Наступні
ядра з пісковику мають не зовсім правильну
зовнішню форму (рис. 4: 2–7). За вагою вони
становлять: перше — 2262 г, друге — 2317 г
(обидва з Хотинського краєзнавчого музею),
наступні, відповідно — 2380 г, 4400 г (Буко-
винський крайовий музей), із Хотина походить
снаряд вагою 6033 г та останній із крайового
музею — 6060 г. Зовнішня поверхня цих снаря-
дів ретельно оброблена дрібним обколюванням
і загладжена. За розмірами всі ядра цієї групи
відповідають гарматам більшого калібру, ніж
попередні снаряди. Артилерійські засоби та-
кої величини були добре відомі в Центрально-
Східній Європі у період гуситських війн (1419–
1434 рр.). Їх часто використовували в полкових
баталіях, через що вони отримали назву “huf-
nicy” (рис. 5) (Durdik 1953, s. 90). Невеликий,
грубо кований залізний ствол гармати такого
типу був випадково виявлений у Криму, в око-
лицях м. Старий Крим (рис. 5: А, 1). Цей ек-
земпляр ранньої вогнепальної зброї було виго-
товлено, за одностайною думкою дослідників,
між 1375 та 1425 рр. (Кирпичников 1976, с. 84;
Федоров 1949, с. 59, 61; Федорук 2006, с. 117-
118.). Легкі гуфниці призначалися для стрільби
по живій силі на відстані 100–150 м й мали ко-
роткі конічні стволи. Розміщення цієї дробової
зброї в нижніх бійницях башт, особливо над-
брамних, було найбільш доцільним для нейтра-
лізації приступів і стріляння по супротивнику
(Мальченко 2011, с. 99).
До третьої групи слід віднести останні три
музейні кам’яні ядра, з яких перше з Хотинсько-
го краєзнавчого музею виготовлене з чорного
базальту вагою 20000 г (рис. 6: 1), друге — ба-
зальтове (рис. 6: 2) вагою 20280 г (ЧОКМ, фон-
ди № 5136-Зб-268). Ці ядра кулеподібної форми,
їх поверхня ретельно оброблена дрібним обко-
люванням і добре загладжена. Ядро з пісковику
(рис. 6: 3) важить 27240 г (ЧОКМ, фонди № 5136-
Зб-269). На відміну від попередніх, воно округ-
лої форми, а за технікою обробки схоже на них.
Схарактеризовані ядра за вагою та розмірами є
найбільшими з усіх наведених снарядів. Для їх
застосування необхідні були ствольні вогнепаль-
ні засоби великого калібру. У писемних джерелах
вони фігурують під назвами «пушки великіи»
або “bomаbardos” (від латинської bomba «грім»,
adere «горіти»). (Gaier 1973, р. 242, 287; ред. Бу-
ганов, Грекул 1976, с. 32, 73; Летописный…
2000, с. 8; Продолжение летописи… 2001, с. 44).
Це були важкі облогові гармати калібром 500–
800 мм, що заряджалися великими камʼяними
ядрами і призначалися для пробивання проло-
мів у стінах та вежах укріплень (рис. 7). Часто
такі гармати через величезні розміри отримува-
ли навіть власні імена (наприклад, нідерландська
«Скажена Грета» — Dulle Griet) мала в довжи-
ну 5 м, її вага була 5 т, вага ядра 325 кг, діаметр
ядра 64 см. Незважаючи на труднощі доставки,
такі гармати були досить дієвими при бойовому
використанні (Goetz 1985, S. 22-23, 26; Контамин
2001, с. 159-160).
Використання бомбард було доволі доро-
гим задоволенням, що вимагало значних фі-
нансових вкладень на доставку їх до місця за-
стосування та при обслуговуванні. Так, у пе-
ріод Гуситських війн (1419–1485 рр.) лише
один постріл із бомбарди коштував 430 празь-
ких грошей. За таку суму можна було придба-
ти дев’ять корів (Durdík 1953, р. 22-23; Goetz
1985, S. 20-22; Goliński 1988, s. 14-15).
На зорі свого використання бомбарди стріля-
ли із заздалегідь підготовлених позицій. Лише в
середині ХV ст. стали використовувати лафети,
що значно спростило їх застосування. Таким чи-
ном, потужність і практичність бомбард зумови-
ли те, що їх європейські війська використовува-
ли протягом періоду від третьої чверті ХІV і до
середини ХVІ ст. Недарма їх називали короле-
вами артилерії. В основному, у великих масш-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 75
Вогнепальна зброя
Ядра від гармат типу “instrumentum”
Базальтові
1 6412/9–Зб–
191
Буковинський
крайовий музей
Округлої форми. Вага 680 г, окружність — 250 мм, діаметр — 78 × 71 мм.
Поверхня ретельно оброблена дрібним обколюванням і добре загладжена.
2 6412/9–Зб–
192
Буковинський
крайовий музей
Округлої форми. Вага 680 г, окружність — 250 мм, діаметр — 78 × 71 мм.
Поверхня ретельно оброблена дрібним обколюванням і добре загладжена.
3 6412/9–Зб–
189
Буковинський
крайовий музей
Округлої форми. Вага 680 г, окружність — 250 мм, діаметр — 78 × 76 мм.
Поверхня ретельно оброблена дрібним обколюванням і добре загладжена.
4 6412/8–Зб–
188
Буковинський
крайовий музей
Вага 760 г, окружність — 260 мм, діаметр —78 × 80 мм. Поверхня недбало
обколота, не загладжена.
5 6412/7–Зб–
187
Буковинський
крайовий музей
Вага 820 г, окружність — 280 мм, діаметр — 82 мм. Поверхня недбало об-
колота, не загладжена.
6 6412/6–Зб–
186
Буковинський
крайовий музей
Вага 880 г, окружність — 280 мм, діаметр — 88 мм. Поверхня ретельно об-
роблена, загладжена.
7 б/н Хотинський крає-
знавчий музей
Вага 990 г, діаметр — 100 × 90 мм. Поверхня недбало обколота не загладже-
на.
8 б/н Зелена Липа Вага 1180 г, діаметр — 120 мм. Від удару воно розкололося. Обробка є ре-
тельною, хоча поверхня залишилася не загладженою.
Пісковик
9 6412/8–Зб–
190
Буковинський
крайовий музей
Вага 100 г, окружність — 200 мм, діаметр — 58 мм. Поверхня ретельно об-
роблена дрібним обколюванням й добре загладжена.
10 б/н Буковинський
центр археологіч-
них досліджень
Округлої форми. Вага 582 г, діаметр — 90 × 90 мм. Поверхня досить грубо
обколота.
11 б/н Чернівецький об-
ласний краєзнав-
чий музей
Вага 440 г, діаметр — 95 мм. Фрагмент, половина відколота. Поверхня ядра
ретельно оброблена й добре загладжена.
12 6412/5–Зб–
185
Буковинський
крайовий музей
Вага 1000 г, окружність — 290 мм, діаметр — 88 мм. Поверхня ядра ретель-
но оброблена дрібним обколюванням й добре загладжена.
13 б/н Буковинський
крайовий музей
Вага становить 1040 г, діаметр — 90 мм. Поверхня ядра ретельно оброблена
дрібним обколюванням й добре загладжена.
14 б/н Буковинський
крайовий музей
Вага становить 1740 г, діаметр — 110 мм. Поверхня ядра приплюснута, ре-
тельно оброблена дрібним обколюванням й добре загладжена.
Ядра від гармат типу “hufnica”
Базальтові
1 б/н Хотинський крає-
знавчий музей
Вага 4205 г, діаметр — 150 мм. Поверхня недбало обколота, не загладжена.
Пісковик
2 б/н Хотинський крає-
знавчий музей
Вага 2262 г, діаметр — 120 мм. Поверхня ретельно оброблена дрібним обко-
люванням й добре загладжена.
3 б/н Хотинський крає-
знавчий музей
Вага 2317 г, діаметр — 120 × 110 мм. Поверхня злегка овальна, ретельно об-
роблена дрібним обколюванням й добре загладжена.
4 6412/4–Зб–
184
Буковинський
крайовий музей
Вага 2380 г, окружність — 410 мм, діаметр — 120 мм. Поверхня ретельно об-
роблена дрібним обколюванням й добре загладжена.
5 6412/3–Зб–
183
Буковинський
крайовий музей
Вага 4400 г, окружність — 490 мм, діаметр — 160 мм. Поверхня ретельно об-
роблена дрібним обколюванням й добре загладжена.
6 б/н Хотинський крає-
знавчий музей
Вага 6033 г, діаметр — 190 × 160 мм. Поверхня ретельно оброблена дрібним об-
колюванням й добре загладжена. Ядро овальне, приплюснуте.
7 6412/11–Зб–
194
Буковинський
крайовий музей
Вага 6060 г, окружність — 570 мм, діаметр — 180 мм. Поверхня ретельно об-
роблена дрібним обколюванням й добре загладжена.
Табл. 1. Характеристика гарматних ядер
Table 1. Сharacteristics of cannonballs
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 276
табах ці гармати виготовляли з кованого заліза
на каркасній конструкції, тоді як інші — з литої
бронзи, яка була безпечнішою, але також дорож-
чою й важчою. Велика вага бронзових бомбард
заохочувала зброярів виготовляти їх з окремою
пороховою камерою, щоб полегшити виробни-
цтво й транспортування.
Використання величезних гармат було до-
бре відоме і в Північно-Західних руських зем-
лях. Зокрема, в одному з літописів під 1428 р.
розповідається, що в поході на Новгород Вели-
кий у великого князя Вітовта була «едина же
съ нимъ пушка велика велми, Галка именемъ, ве-
зяху ея на сороцѣ конехъ оть утра до обѣда,
а отъ обѣда до полудни на иныхъ сороцѣ
конехъ, а до вечера на иныхъ сороцѣ конехъ»
(Летописный… 2000, с. 8). Іноді при засто-
суванні таких вогнепальних засобів із ними
траплялися технічні несправності. У 1463 р.
під час облоги Нейґаузена «пустиша пско-
вичи большею пушкою на городокъ, и пушка
рострѣснулася» (Псковские… 2003, с. 66).
Бомбарди вражали ціль не тільки ядрами, а
й звуком. За словами очевидців, від пострілу
такої гармати падали коні. У битві при Кресі в
1346 р. невелика англійська армія «бомбардис-
тів» розгромила 30-тисячну армію французько-
го короля Філіпа VI. Постріли з бомбард викли-
кали паніку у противника.
Узагалі, ефект від пострілів різного виду
ранніх гармат виражався не руйнівною дією на
оборонні конструкції, а скоріше за все, справ-
ляв психологічний вплив на ворогів. В одному
з літописних повідомлень гармати називались
«стрѣльбой огромной страшливой» (Хрони-
ки… 1975, с. 213). Дехто із сучасників спочат-
ку скептично ставилися до нового виду зброї та
пророкував йому швидке забуття. Так, М. Мон-
тень зазначав: «Поза оглушливим гуркотом, з
яким уже всі освоїлися, я вважаю цю зброю ма-
лоефективною і маю надію, що ми її колись за-
нехаємо» (Монтень 2005, с. 311).
Підсумовуючи аналіз кам’яних ядер із крає-
знавчого музею, слід сказати, що вони мають
дещо пізніше походження, ніж зеленолипський
снаряд, і, згідно з аналогіями, знайденими не
тільки на археологічних об’єктах України (Ви-
ногродська 2006, с. 78, 82; Терський 2006,
с. 182; 2007, с. 20.), але й поза її межами (Жи-
ромский 1954, с. 331; Смирнов 1954, с. 323;
Petrović 1966, р. 165-178; Głosek 1990, s. 158-
161; Postică 2004, р. 165), можуть датуватися
кінцем ХІV — початком ХVІ ст.
Наявність значних сколів від ударів об твер-
ду поверхню на ядрі з городища в Зеленій Липі
та двох музейних базальтових снарядах першої
групи чітко свідчить, що нова зброя у початковий
період свого розвитку активно використовува-
лась у боротьбі за укріплені пункти, розташова-
ні на території краю (Федорук 2008, с. 217-219).
Безумовно, кам’яні ядра гармат початку XV ст.
не могли завдати спочатку великих ушкоджень.
Імовірно, більший ефект справляв на протилеж-
ну сторону «огнистий» і «страшливый» постріл.
Проте гармати при облозі укріплень навіть у
кінці XIV ст. використовували не заради одного
тільки морально-психологічного ефекту, а перш
за все через реальну дію їх снарядів. Очевидно,
навіть недосконалі порохові артилерійські засо-
би все-таки мали більшу влучність, ніж камене-
метальні машини, і це давало можливість зі зна-
чним успіхом вражати захисників укріплення,
стріляючи по брустверах та заборолах на стінах.
Так, при спробі штурму військами молдавсько-
го господаря Стефана Великого фортеці Кілії на
Дунаї в червні 1462 р. «удариша его пушкою въ
глѣзну у Келии града», тобто в нього стріляли зі
зброї невеликого калібру, внаслідок чого Сте-
фан був поранений у ногу (ред. Буганов, Грекул
1976, с. 63; Федорук, Кубай 2013, с. 261).
Самим же стінам ядра гармат кінця XIV —
початку XV ст. не могли ще завдати значних
руйнувань (Пузыревский 1884, с. 15; Косточ-
кин 1962, с. 128-137; Кирпичников 1976, с. 79).
Ядра від гармат типу “bombarda”
Базальтові
1 б/н Хотинський крає-
знавчий музей
Вага 20000 г, діаметр — 260 мм. Поверхня ретельно оброблена дрібним об-
колюванням й добре загладжена.
2 5136–Зб–268 Буковинський
крайовий музей
Вага 20280 г, окружність — 790 мм, діаметр — 230 мм. Ядро кулеподібної
форми, поверхня ретельно оброблена дрібним обколюванням і добре загла-
джена.
Пісковик
3 5136–Зб–269 Буковинський
крайовий музей
Вага 27240 г, окружність — 880 мм, діаметр – 270 мм. Ядро округлої форми,
поверхня ретельно оброблена дрібним обколюванням і добре загладжена.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 77
Рис. 4. Ядра та їх аналогії від гармат типу “hufnica”: 1–3, 6 — експозиція Хотинського краєзнавчого музею (фото авто-
ра); 4, 5, 7 — фонди ЧОКМ (фото автора); аналогії: 8–10 — фортеця Ґнєзно (Польща) (за: Stępiński, Żabiński, Strzyż 2013,
fig. 32: 6; Strzyż 2015, fig. 6); 11 — замок Члухув (Польща) (за: Łaszkiewicz, Michalak 2007, fig. 13: 1, 2)
Fig. 4. Cores and their analogies from “hufnica” type cannons: 1–3, 6 — exhibition of the Khotyn Local History Museum (photo
by the author); 4, 5, 7 — repository of the Chernivtsi Local History Museum (photo by the author); analogies: 8–10 — Gniezno
Castle (Poland) (after: Stępiński, Żabiński, Strzyż 2013, fig. 32: 6; Strzyż 2015, fig. 6); 11 — Człuchów Castle (Poland) (after:
Łaszkiewicz, Michalak 2007, fig. 13: 1, 2)
10 cm
1
2 3
4 5
6
7 8
9
10 11
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 278
Навала монголо-татар, які вже володіли вог-
непальною зброєю, призвела до зміни оборон-
ної тактики і того, що Данило Романович у се-
редині ХІІІ ст. на важливих стратегічних на-
прямках став замінювати дерев’яно-земляні
укріплення на кам’яні: «бѣ бо грады иныѣ жи-
жаи противоу безбожнымъ Татаромъ» (Ипа-
тьевская… 2001, стб. 845). Так, на Буковині
у другій половині ХІІІ—ХІV ст. були зведені
кам’яні фортеці у Хотині (рис. 8) та на горі Це-
цин (стародавні Чернівці). Так само були удо-
сконалені дерев’яно-земляні укріплення на го-
Рис. 5. Вогнепальна зброя “hufnica”: А — 1 — загальний вигляд і розріз гарматного ствола типу “hufnica” зі Старого Кри-
му (за: Вилинбахов, Кирпичников 1958, с. 247); 2, 4 — “hufnica” з Куржетніка, Польща (за: Kwiatkowski 2016, fig. ІІ: 104;
Mojsić 2022, fig. 7); 3 — гармата з Нового Биджова, Польща (за: Strzyż 2015, fig. 7: 2); Б — 1 — гуфниця на станковому ла-
феті, кінець ХІV — початок ХV ст. (за: Носов 2010, с. 217); 2 — гуфниця на колісному польовому лафеті зі Зброєвої палати
в Берліні, друга половина ХV ст. (за: Smith, De Vries 2005, № 25); В — гармаш і гуфниця початку ХV ст. (за: Nowakowski
1988, s. 158); Г — гармата в прикритті, малюнок ХV ст. (за: Stępiński, Żabiński, Strzyż 2013, fig. 26)
Fig. 5. Firearms “hufnica”: A — 1 — general view and cross-section of a «hufnica» cannon from Staryi Krym (after: Вилинбахов,
Кирпичников 1958, p. 247); 2, 4 — a “hufnica” from Kurzetnik, Poland (after: Kwiatkowski 2016, fig. II: 104; Mojsić 2022, fig. 7);
3 — a cannon from Novyi Bydžov, Poland (after: Strzyż 2015, fig. 7: 2); B — 1 — a howitzer on a fixed carriage, late 14th — early
15th centuries (after: Nosov 2010, p. 217); 2 — a field howitzer on a wheeled carriage from the Weaponry Chamber in Berlin, second
half of the 15th century (after: Smith, De Vries 2005, № 25); C — a cannon and a howitzer, early 15th century (after: Nowakowski
1988, p. 158); D — a cannon under cover, 15th-century drawing (after: Stępiński, Żabiński, Strzyż 2013, fig. 26)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 79
родищі Зелена Липа в Перебиківцях. Тут на
вершині валу виявлено рештки заборол у ви-
гляді жовтої глини, вугілля, обгорілих гілок
лози й шматків обмазки з відбитками сплетін-
ня та дерева. Виявлені рештки дозволяють при-
пустити, що в утрамбовану глину, яка заповню-
вала кліті, були забиті стовпчики, які утворю-
вали два поздовжніх ряди на відстані 1 м один
від одного. Кожний ряд обплітався лозою, а
проміжок засипався глиною (Тимощук 1982,
с. 88). Такі заборола є новим явищем у роз-
витку давньоруського оборонного зодчества.
Введення їх, очевидно, пов’язане з появою сті-
нобитних і камнеметальних машин. Стіни з
лози були гнучкішими і краще витримували їх
удари. Стіни такої конструкції досліджені на
Кам’яному городищі в Придніпров’ї (Сухобо-
ков 1992, с. 163).
Ситуація в регіоні докорінно змінилася в
середині XV ст., коли, за вірогідними припу-
щеннями, унаслідок дієвого артилерійського
обстрілу було зруйновано «град Цецин» (Ма-
сан 2007, с. 56, 58). На думку О. М. Масана,
згодом рештки зруйнованого замку, очевидно,
були висаджені в повітря за наказом воєводи
Петру Арона (рис. 9). Остання подія не могла
минутися безслідно для інших оборонних спо-
руд, розташованих на досліджуваній території.
Широке використання великих «проломных»
облогових гармат спонукало воєводу Стефана
Великого провести капітальну перебудову Хо-
тинського замку в 60-х — на початку 70-х ро-
ків XV ст. у зв’язку з підготовкою до війни з
Османською імперією (Масан, Мисько 2009,
с. 11). Для укріплення своєї держави Стефан ІІІ
зумів впровадити передову на той час систему
баштово-стінової фортифікації.
Перший артилерійський арсенал у регіоні
з’явився за правління воєводи Олександра До-
брого. Відбулося це, ймовірно, після 1407 р.,
коли він у Львові, повторно присягнувши
польському королю, підтвердив зобов’язання:
«Хочемъ его мл(с)ти служити и помага-
ти с нашою силою» (ed. Costăchescu 1932,
р. 629). Першу присягу на вірність королю
Олександр склав 1 серпня 1404 р. у Кам’янці
Рис. 6. Ядра та їх аналогії від гармат типу бомбарда: 1 — експозиція Хотинського краєзнавчого музею (фото автора);
2–3 — фонди ЧОКМ (фото автора); аналогії: 4–6 — Ольштин, Польща (за: Strzyż, Czubla, Mackiewicz 2015, fig. 1; Ginter,
Przybyłok 2016, fig. 4, 6)
Fig. 6. Cores and their analogies from bombarda type cannons: 1 — exhibition of the Khotyn Local History Museum (photo by
the author); 2–3 — repository of the Chernivtsi Local History Museum (photo by the author); analogies: 4–6 — Olsztyn, Poland
(after: Strzyż, Czubla, Mackiewicz 2015, fig. 1; Ginter, Przybyłok 2016, fig. 4, 6)
10 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 280
(ed. Costăchescu 1932, р. 625; Боднарюк, Ма-
сан 2000, с. 227). Це відбулося за обставин,
коли польський король Владислав ІІ Ягайло у
боротьбі проти Угорщини вишукував собі со-
юзників. Цього ж прагнув і Олександр Добрий.
Польський король гарантував володарям Мол-
дови непорушність її кордонів і військову до-
помогу в боротьбі проти угорської корони.
Сам воєвода використав зміцнення відносин із
Польщею для забезпечення збройної підтрим-
ки своїй державі (Балух 2008, с. 175-176). Це
були не перші ленні присяги господарів Мол-
давії. Відомо, що ще в 1387 р. у Львові воєвода
Петру І Мушату заприсягнувся перед Короною
Польською, за що отримав Шипинську землю
з її фортецями Хмелів, Хотин і Цецин, форте-
цю у гирлі Дністра Аспрокастрон (Білгород) та
ін. (упор. Пещак 1974, с. 120-121, 125-128, 148;
Скочиляс 2011, с. 53).
Відомо, що у 1404 р. за наказом Владисла-
ва ІІ Ягайла у Львові почали виготовлення вог-
непальної зброї, що дало можливість надава-
ти її молдовським господарям (Szymczak 1990,
s. 292). Правда, останні могли завозити новіт-
ню зброю з Брашова та інших міст.
Із жовтня 1408 р. є повідомлення, що зі Льво-
ва до Молдови через митниці, розташовані в
Шипинській землі, перевозили військове споря-
дження і зброю, серед якої й гармати. Дві з них
було відправлено в Дорохой та Байю, а чотири
— в Сучаву і Сірет (Panaitescu 1932, р. 37; Ci-
hodaru 1984, р. 244-245). На думку окремих до-
Рис. 7. Вогнепальна зброя (бомбарда): А — загальний вигляд і розріз великого гарматного ствола типу “bombarda”
1450 р. «Божевільна Грета», Ґент, Бельгія (за: Strzyż 2007, fig. 2); Б — «пушка великая» литовсько-руського війська в
1428 р. (за: Кирпичников 1976, табл. ХХVІ: 1); В — бомбарда на вогневій позиції (за: Носов 2002, с. 213); Г — важка
бомбарда на нерухомій підставці під м. Віганд Герстенберг, малюнок Державної хроніки Тюрінгії та Гессену, ХV ст.
(за: Stępiński, Żabiński, Strzyż 2013, fig. 19)
Fig. 7. Firearms (bombarda): A — general view and cross-section of a large cannon barrel of the “bombarda” type of 1450.
“Mad Greta”, Ghent, Belgium (after: Strzyż 2007, fig. 2); B — a “great cannon” of the Lithuanian-Russian army in 1428 (after:
Kirpichnikov 1976, tabl. XXVI: 1); C — a bombarda on a firing position (after: Nosov 2002, p. 213); D — a heavy bombarda
on a stationary base near Wigan Gerstenberg, drawing from the State Chronicle of Thuringia and Hesse, 15th century (after:
Stępiński, Żabiński, Strzyż 2013, fig. 19)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 81
Рис. 8. Хотинська фортеця (фото автора)
Fig. 8. Khotyn Fortress (photo by the author)
Рис. 9. Залишки кам’яних укріплень князівської фортеці Цецин другої половини ХІІІ—ХІV ст. (фото з фондів ЧОКМ)
Fig. 9. Remains of stone fortifications of the princely fortress Tsetsyn from the second half of the 13th — 14th centuries (photo
from the repository of the Chernivtsi Local History Museum)
слідників, ще дві гармати Олександр подарував
тоді своєму тестеві й союзникові воєводі Вала-
хії (Panaitescu 2000, р. 10). Новий бойовий за-
сіб постачався воєводі з відома Владислава ІІ
Ягайла, для якого було важливішим, щоб мол-
давське військо захистило його південно-схід-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 282
Рис. 10. Штурм Царгорода. Зображення на стінах церкви ХV—ХVІ ст. у Молдовиці, Південна Румунія (за: Solcanu 2002,
fig. 25)
Fig. 10. Siege of Tsargorod. Images on the walls of the 15th — 16th century church in Moldovița, Southern Romania (after:
Solcanu 2002, fig. 25)
ні землі з боку Угорщини, яка, уклавши союз із
Німецьким орденом, у війні проти держав Яґел-
лонської унії планувала захопити Молдавію, Га-
лицьку Русь і Поділля (Масан 2000, с. 96-97;
2005, с. 38-39). Можливо, цю нову зброю пере-
возили через митниці «у Чѣрновьци» і «у Хо-
тини», що згадуються в «Оуставницьтве о
мытахъ» від 8 жовтня 1408 р. (ed. Costăchescu
1932, p. 630-637). У зв’язку з цим під час Ве-
ликої війни 1409–1411 рр. воєвода зміг нада-
ти Польщі недостатньо значну допомогу про-
ти «нѣмцовъ крыжевонцемъ» (Масан, Федорук
2003, с. 59-67; Ștefănescu 1961, р. 5-22). Загро-
за нападу існувала й по закінченні війни, тому
в травні 1411 р. при чергових домовленостях із
Олександром, окремо робився наголос на допо-
мозі Польщі «напротиву королю оугоръскому»
(ed. Costăchescu 1932, р. 637-638; Масан 2000,
с. 97; Боднарюк, Масан 2000, с. 227). Відомо,
що в кінці 1410 р. Сигізмунд Люксембург зав-
дав ударів по прикордонній польській терито-
рії, але до розв’язання справжньої війни тоді не
дійшло (Kuczyński 1987, s. 522-528). Проте ви-
пробовувати ствольну порохову зброю в бойо-
вих умовах воєводі так і не довелося, оскільки
вже наступного року після тривалих перегово-
рів обидві сторони підписали в Любовлі союзну
угоду, спрямовану проти все більшої османської
загрози (comp. Hurmuzachi 1890, р. 485-486;
Боднарюк, Масан 2000, с. 227-228; Масан 2005,
с. 39-40). Через Буковину зі Львова надходили
гармати й до Білгорода, який за Любовльським
договором 1412 р. de jure визнавав сюзеренітет
Польщі (Красножон 2012, с. 167).
Перша згадка про використання вогнепаль-
ної зброї в краї належить до часу Молдавсько-
османської війни після битви в Білій Долині в
останній чверті ХV ст., коли війська турецького
султана Мехмеда ІІ Фатіха Завойовника 1476 р.
спробували захопити хотинську фортецю. Її
гарнізон на чолі з комендантом Влайку, органі-
зувавши оборону, відбив атаки османів злаго-
дженим артилерійським вогнем (Іваночко 2020,
с. 26). Ворог відступив, оскільки почав відчува-
ти гостру потребу в провіанті й фуражі та через
поширення у війську епідемії чуми. На жаль,
археологічно неможливо встановити калібр
гармат та їх походження і кількість, а в писем-
них джерелах такі дані відсутні. Військо турків
не змогло захопити не лише Хотин, а й форте-
ці в Сучаві та Нямці (рис. 10) (Dlugossii 1878,
р. 645-646; Nistor 2017, р. 62).
Вогнепальна зброя застосовувалася і під час
спланованого молдавським господарем Стефа-
ном ІІІ військового походу на Покуття під про-
водом Мухи (1490–1492 рр.) (в літературі зга-
дується як селянське повстання). Загони «по-
встанців» у 1491 р. рухалися до Галичини через
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 83
території північної частини Буковини. Цей на-
ступ був настільки стрімким, що королівський
секретар Микола Костелецький у листі від 22
серпня 1490 р. до жителів Данцига зазначав, що
«qui iam Colomiam et castrum Halycz possedit, ac
Snyathin oppugnavit (…) cum tota potencia sua
bomdfrdisque et pixidibus» («ворог уже захопив
Коломию і фортецю Галич, а Снятин завоював
(…) зі всіма своїми силами, бомбардами і пікси-
дами») (ed. Lewicki 1894, p. 368, № 362). Про це
ж говориться і в слов’янсько-молдавських літо-
писах (ред. Буганов, Грекул 1976, с. 45, 53). Згад-
ка в цьому листі про «бомбарди і піксиди» може
свідчити про ґрунтовну підготовку «повстан-
ців» і забезпечення їх грізною осадною збро-
єю та про наявність у них гармашів-професіо-
налів. Можливо, серед обслуги артилерійських
знарядь були професійні артилеристи-гусити, на
що вказують такі дослідники, як А. В. Федорук,
І. М. Кубай та А. В. Красножон (Федорук, Ку-
бай 2013, с. 262-263; Красножон 2018, с. 64-65).
На той час вони активно розселялись на теренах
Молдавського воєводства. У джерелах їх згаду-
ють серед жителів молдавських міст Байя, Суча-
ва, Роман, Бакеу, Аджуд, Текуч, Пятра, Хирлеу.
Тротуш та ін. Тому набрати на службу до мол-
давського війська чеських пушкарів не станови-
ло значних труднощів.
У 1492 р. син Стефана ІІІ Олександр знову
спустошив Покуття, розоривши Коломию, а в
1493 р. здійснив похід на Поділля (Czamańska
1996, s. 164).
Останнє зафіксоване в джерелах викорис-
тання вогнепальної зброї на досліджуваній те-
риторії відбулося під час молдавського походу
польського короля Яна Альбрехта 1497 р. Тоді
він зробив спробу захопити Молдавське воє-
водство. Польська армія разом зі своїми союз-
никами була достатньо озброєна артилерією,
куди входили й дві великі бомбарди «приго-
ломшливої величини». Так, для транспортуван-
ня однієї необхідно було залучити 50 коней, а
іншої — 40. Однак здобути фортецю в Суча-
ві у вересні 1497 р. полякам не вдалося. Влас-
не, облога Сучави була однією з останніх, які
проводили європейські армії з використанням
ковано-зварних залізних бомбард (Тарасевич
2017). Облогу Сучавської фортеці яскраво опи-
сав польський хроніст Мацей Стрийковський
(Stryjkowski 1846, s. 300-301). Після відсту-
пу від Сучави польські війська були розбиті в
козьминському лісі на Буковині. Загони Стефа-
на ІІІ взяли в полон кілька тисяч поляків, всю
артилерію і обоз (ред. Буганов, Грекул 1976,
с. 120; Балух 2021, с. 29).
Активне впровадження нового технічного
засобу призвело до появи артилерійського за-
хисту самих оборонних споруд. На це вказують
деякі екземпляри з вище описаних музейних
ядер. Акуратність технічної обробки їх поверх-
ні свідчить, що їх було взято, очевидно, зі скла-
ду боєприпасів. Каменярі виготовляли снаряди
завчасно, використовуючи шаблонну модель,
зроблену з дерева, паперу або пергаменту (Кон-
тамин 2001, с. 163; Окшотт 2007, с. 168). Осо-
бливо ретельно оброблені ядра з пісковику —
матеріалу, який при ручній обробці дозволяв
досягнути майже ідеальної форми. Аналогіч-
ні за обробкою кам’яні вироби, виготовлені з
пісковику й вапняку, відомі із середньовічних
пам’яток у Криму (Кирилко, Мыц 2004, с. 208,
212-213; Мыц 2005, р. 518, 537).
Щодо використання в регіоні ранніх зразків
ручної вогнепальної зброї, пізніше відомої у
писемних джерелах під назвою «ручницы» або
ручні «пищали», — то про неї поки що не має
надійних археологічних даних. Найближче до
досліджуваних теренів фрагменти стволів від
ранньої ручної вогнепальної зброї зафіксовані
під час археологічних досліджень середньовіч-
них пам’яток на Східному Поділлі (Виногрод-
ська 2006, с. 78, 82; 2008, с. 335-343).
Висновки
Отже, наявний археологічний матеріал до-
зволяє приблизно визначити час появи та про-
стежити початковий період розвитку нової поро-
хової зброї на території краю, з’ясувати технічні
можливості перших гармат і глибше зрозумі-
ти вплив вогнепальної артилерії на ті зміни, які
відбулися в тактиці облоги місцевих оборонних
споруд. На перших порах усі ці зміни не пору-
шували основних принципів організації оборо-
ни, яка склалась ще в другій половині XIII—
XIV ст., однак ближче до середини XV ст. по-
тужний розвиток ствольної порохової техніки і
нова артилерійська тактика штурму вже суттєво
відобразилася як на самій системі оборони, так і
основних принципах її організації.
Надійшла 26.02.2024
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 284
Алядінова, Д. Ю., Афанасьєва, О. В., Біляєва, С. О., Бім-
бірайте, Н-Д. А., Грабовська, О. В., Грицаєнко, В. А., Гулен-
ко, К. С., Ієвлев, М. М., Мальченко, О. Є., Манігда, О. В.,
Сергеєва, М. С., Фіалко, О. Є., Чубенко, О. В. 2021. Форте-
ця Тягинь. Дослідження 2019–2021 років. Київ; Херсон: ІА
НАН України, ХМГО «Культурний центр Україна-Литва».
Арендт, В. В. 1935. К истории средневековой артилле-
рии (Генезис и развитие конструкции казнозарядных пушек
XIV века). В: Дебонин, А. М. (ред.). Труды Института ис-
тории науки и техники АН СССР. Серия I. Архив истории
науки и техники, 7. Москва; Ленинград (б. и.), с. 297-323.
Балух, О. 2008. Історія північної частини Буковини
у контексті молдавсько-польських військово-політичних
відносини за часів Олександра І Доброго (1400–1432 рр.).
В: Ботушанський, В. М. (відп. ред.). Питання історії
України, 11. Чернівці: Технодрук, с. 175-181.
Балух, О. 2021. Виправа Ольбрахта 1497 р. на Буко-
вину та її вплив на взаємовідносини Молдавії та Польщі.
Науковий вісник Чернівецького університету імені Юрія
Федьковича: Історія, 1(53), с. 19-42.
Біляєва, С. О., Мартинюк-Медвецька, А. М., Присяж-
ний, К. В. 2008. Історичний розвиток турецького барбака-
ну Портового двору Аккерманської фортеці за результата-
ми археологічно-архітектурних досліджень, проведених у
2006–2007 роках. В: Телегін, Д. Я., Титова, О. М. (ред.).
Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 17.
Київ: Центр пам’яткознавства та УТОПІК, с. 350-355.
Біляєва, С. О. 2022. Фортеці Північного Причорномор’я
ХІV—ХVІІІ ст.: проблеми інтерференції культур. В:
Моця, О. П. (ред.). Між Дніпром і Босфором: міжцивілі-
заційні контакти в середньовічні часи. Нариси. Київ: ІА
НАН України, с. 32-50.
Боднарюк, Б. М., Масан, О. М. 2000. Шипинська зем-
ля в міжнародних договорах кінця XIV — першої полови-
ни XV ст. В: Ботушанський, В. М. (відп. ред.). Питання
історії України, 4. Чернівці (б. в.), с. 221-237.
Буганов, В. І., Грекул, Ф. А. (ред.). 1976. Славяно-мол-
давские летописи. Москва: Наука.
Верхотурова, М. 2016. Ручна короткоствольна залізна
кована бомбарда з колекції Львівського історичного му-
зею. В: Заремба, О. О. (відп. ред.). Археологія & Форти-
фікація України. Збірник матеріалів V Всеукраїнської на-
уково-практичної конференції. Кам’янець-Подільський:
ПП Буйницькй О. А., с. 212-216.
Вилинбахов, В. Б., Кирпичников, А. Н. 1958. К вопро-
су о появлении огнестрельного оружия на Руси. В: Ермо-
шин, И. П. (отв. ред.). Сборник исследований и матери-
алов Артиллерийского исторического музея, ІІІ. Ленин-
град: Артиллерийский исторический музей, с. 243-252.
Виногродська, Л. І. 2006. Предмети озброєння та об-
ладунків ХІV—ХV ст. з розкопок замків на Побужжі.
В: Дещинський, Л. Є. (відп. ред.). Вісник Національно-
го університету «Львівська політехніка», 571: Держава
та армія. Львів: Видавницво Національного університету
«Львівська політехніка», с. 74-88.
Виногродська, Л. І. 2008. Замки ХІІІ—ХV ст. на Побуж-
жі (фортифікація та матеріальна культура). В: Івакін, Г. Ю.
(ред.). Дьнeслово: Збірка праць на пошану дійсного члена
Національної академії наук України Петра Петровича То-
лочка з нагоди його 70-річчя. Київ: Корвiнпресс, с. 335-343.
Возний, І. П. 2009. Історико-культурний розвиток
населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього
Дністра в Х—ХІV ст. Частина 2. Матеріальна, духовна
культура та соціально-історичний розвиток. Київ; Чер-
нівці: Золоті литаври.
Денис, Д. 2023. Не «дике поле». Фортеця Тягинь. Ло-
кальна історія [онлайн]. Режим доступу: https://localhistory.
org.ua/texts/statti/ne-dike-pole-fortetsia-tiagin/ [Дата звернення
25 січня 2024].
Дорофеєв, Ю. В., Баліцький, Н. С. 2020. До історії
розвитку вогнепальної зброї. В: Харук, А. І., Верхотуро-
ва, М. А., Скорич, Л. В., Трофимович, Л. В., Плазова, Т. І.,
Ільчук, О. О. (ред.). Зброярня: історія розвитку озброєння
та військової техніки. Збірник тез доповідей науково-прак-
тичної конференції 27 лютого 2020 р. Львів: НАСВ, с. 17-18.
Жиромский, Б. Б. 1954. Ага-Базар. Материалы и ис-
следования по археологии СССР, 42, с. 325-339.
Западнорусские летописи. 2007. Полное собрание
русских летописей, ХVІІ. Москва: Языки славянской
культуры.
Іваночко, А. 2020. Артилерія Хотинської фортеці
ХV—ХVІІ століть. В: Буйновська, Є. В., Шалаєва, І. А.,
Нємічева, Т. В. (ред.). Хотинська фортеця у літописах
(до 350-річчя від дня народження Самійла Величка). Ма-
теріали ХVІІ науково-практичної конференції. м. Хотин
15 жовтня 2020 р.). Кам’янець-Подільський: ФОП Буй-
ницький, с. 25-44.
Ипатьевская летопись. 2001. Полное собрание рус-
ских летописей, 2. Москва: Языки русской культуры.
Кирилко, В. П., Мыц, В. Л. 2004. Укрепление Чо-
бан-Куле (по материалам раскопок 1992–1993 гг.). В:
Мыц, В. Л. (ред.). О древностях Южного берега и гор
Таврических. Сборник научных трудов конференции в
честь 210-летия со дня рождения П. И. Кеппена. Киев:
Стилос, с. 205-245.
Кирпичников, А. Н. 1957. Военное дело средневеко-
вой Руси и появление огнестрельного оружия. Советская
археология, 3, с. 60-76.
Кирпичников, А. Н. 1976. Военное дело на Руси в
ХІІІ—ХV вв. Ленинград: Наука.
Козак, М. І. 2024. Озброєння військ Галицької та Во-
линської земель у ХІІ—ХІV ст. (торгівля, трофеї, власне
виробництво). Дисертація PhD. Інститут українознавства
імені І. Крип’якевича НАН України.
Контамин, Ф. 2001. Война в Средние века. Санкт-
Петербург: Ювента.
Косточкин, В. В. 1962. Русское оборонное зодчество
конца XIII — начала XVI веков. Москва: Издательство
Академии наук.
Красножон, А. В. 2012. Крепость Белгород (Аккерман) на
Днестре. История строительства. Кишинев: Stratum Plus.
Красножон, А. В. 2018. Фортеці та міста Північ-
но-Західного Причорномор’я (ХV—XVIII ст.). Одеса:
Чорномор’я.
Крип’якевич, І. 1932. Початки артилерії на Україні
(ХІV—ХVІІ ст.). Червона калина, 1, с. 5-8.
Кузаков, В. К. 1964. О появлении огнестрельного ору-
жия на Руси. Вопросы истории естествознания и техни-
ки, 17, с. 108-111.
Летописный сборник, именуемый Патриаршей или
Никоновской летописью. 2000. Полное собрание русских
летописей, ХІІ. Москва: Языки славянской культуры.
Линниченко, И. А. 1890. В каком году появились на Руси
пушки? Киевская старина, ХХVIII (январь), с. 132-134.
Мальченко, О. 2004. Арсенали українських замків ХV
— середини ХVІІ ст. Київ: Друкарський салон.
Мальенко, О. 2005. Артилерія на українських землях у
ХІV—ХV століттях. Київ: ТОА ВП «Олавтекс».
Мальченко, О. 2011. Museum artilleriae Ucrainicae. Музей
української артилерії ХV—XVIII століть. Частина 1. Україн-
ські гармати в зарубіжних музейних колекціях. Київ: Стилос.
Масан, О. 2000. Вплив суперечностей між Польщею
та Пруссією на міжнародне становище Шипинської зем-
лі. В: Ботушанський, В. М. (ред.). Буковинський історико-
етнографічний вісник, 2. Чернівці: Місто, с. 95-100.
Масан, О., Федорук, А. 2003. Русько-молдавський
загін в битві під Грюнвальдом (З історії міжнародних
зв’язків населення Буковини на початку XV ст.). Питан-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 85
ня стародавньої та середньовiчної історії, археології й
етнології, 2(16), с. 59-67.
Масан, О. 2005. Буковина як об’єкт міжнародних від-
носин з давніх часів до 1774 р. В: Ботушанський, В. М.
(відп. ред.). Буковина в контексті європейських міжна-
родних відносин (з давніх часів до середини XX ст.). Чер-
нівці: Рута, с. 9-168.
Масан, О. 2007. Цецинська держава (З історії давньої
чернівецької околиці). Буковинський журнал, 1, с. 47-59.
Масан, О. Мисько, Ю. 2009. Етапи будівництва Хо-
тинського замку у світлі нових археологічних джерел.
Питання стародавньої та середньовічної історії, архе-
ології й етнології, 2(28), с. 9-20
Михайлюк, В. 2007. Оборонні споруди та внутрішня за-
будова городища ХІV ст. в Зеленій Липі (За матеріалами ар-
хеологічних досліджень). Питання стародавньої та серед-
ньовічної історії, археології й етнології, 1(23), с. 194-201.
Монтень, М. 2005. Проби. Книга 1. Київ: Дух і літера.
Мыц, В. Л. 2005. Частная итальянская сеньория ХV в.
в Северном Причерноморье (по материалам исследова-
ния замка Тасили 1459/60−1475 гг.). Ethnic Contacts and
Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from
the Greek Colonization to the Ottoman Conquest Proceedings
of the International Symposium Ethnic Contacts and Cultural
Exchanges North and West of the Black Sea, Iaşi, June 12–17,
2005. Jaşi: Trinitas, р. 513-542.
Носов, К. С. 2002. Русские крепости и осадная тех-
ника VIII—XVII вв. Санкт-Петербург: ООО Издательство
«Полигон».
Носов, К. 2010. Осадная техника. Античность и
Средневековье. Москва: Эксмо.
Окшотт, Э. 2007. Рыцарь и его доспехи. Латное обла-
чение и вооружение. Москва: Центрполиграф.
Пещак, М. М. (упор.). 1974. Грамоти XIV ст. Київ:
Наукова думка.
Пивоваров, С. В. 2003. Празькі гроші з городища в Зе-
леній Липі. Питання стародавнього та середньовічної
історії, археології й етнології, 1(15), с. 100-110.
Продолжение летописи по Воскресенскому списку.
2001. Полное собрание русских летописей, VIII. Москва:
Языки русской культуры.
Псковские летописи. 2003. Полное собрание русских
летописей, V. Москва: Языки русской культуры.
Пузыревский, А. 1884. История военного искусства
в средние века (V—XVI стол.). В 2-х частях, 2. Санкт-
Петербург: Типография штаба войск Гвардии и Петер-
бургского военного округа.
Середньовічна артилерія. (б. р.). Частина 1. [онлайн]. Ре-
жим доступу: https://drukarnia.com.ua/articles/serednovichna-
artileriya-chastina-persha-iu-dz [Дата звернення 23 січня 2024].
Сидоренко, В. О. 1958. З історії селянсько-козацької ар-
тилерії часів визвольної війни українського народу 1648–
1654 рр. Праці Київського історичного музею, 1, с. 99-118.
Скочиляс, І. 2011. Галич після Галича: Пониззя (Ру-
со-Влахія) у XII—XIV століттях та утворення Молдав-
ського князівства. В: Александрович, В. (відп. ред.).
Княжа доба: історія і культура, 5. Львів: Національна
академія наук України; Інститут українознавства імені
І. Крип’якевича, с. 29-72.
Смирнов, А. П. 1954. Основные этапы истории Болга-
ра и его историческая топография. Материалы и исследо-
вания по археологии СССР, 42, с. 302-324.
Сухобоков, О. В. 1992. Дніпровське Лісостепове Ліво-
бережжя у VІІІ—ХІІІ ст. (за матеріалами археологічних
досліджень 1968–1989 рр.). Київ: Наукова думка.
Тарасевич, Ю. 2017. Европейская огнестрельная арти-
лерия ХІV–ХVІ вв. [онлайн]. Режим доступу: https://cool-
lib.net/b/462145-yuriy-tarasevich-evropeyskaya-ognestrelnaya-
-artilleriya-xiv-xvi-vv/read [Дата звернення 15 січня 2024].
Терський, С. В. 2006. Лучеськ Х—ХV ст. Львів: Ви-
давництво Національного університету «Львівська полі-
техніка».
Терський, С. В. 2007. Оборонний комплекс серед-
ньовічного волинського міста Перемиля. В: Дещин-
ський, Л. Є. (відп. ред.). Вісник Національного універси-
тету «Львівська політехніка», 584: Держава та армія.
Львів: Видавницво Національного університету «Львів-
ська політехніка», с. 13-26.
Тимощук, Б. О. 1982. Давньоруська Буковина (Х —
перша половина ХІV ст.). Київ: Наукова думка.
Федоров, В. Г. 1949. К вопросу о дате появления артилле-
рии на Руси. Москва: Издание Академии артилерийских наук.
Федорук, А. 2006. Роль держав середньовічного Кри-
му в розповсюдженні вогнепальної зброї на Русі в ХІV ст.
Північне Причорномор’я і Крим в добу середньовіччя (ХІV—
ХVІ ст.). Матеріали міжнародної наукової конференції, при-
свяченої 10-літтю археологічних досліджень золотоордин-
ської пам’ятки в с. Торговиця. Кіровоград (б. в.), с. 115-124.
Федорук, А. 2008. Кам’яне ядро з городища XIV ст. в
Зеленій Липі. В: Археологічні студії, 3. Київ; Чернівці: Зе-
лена Буковина, с. 216-222.
Федорук, А. В. 2010. Огнестрельная артиллерия в
Великой войне государств Ягеллонской унии с Немец-
ким орденом 1409–1411 гг. В: Филюшкин, А. И. (ред.).
Судьбы славянства и эхо Грюнвальда. Выбор пути рус-
скими землями и народами Восточной Европы в средние
века и раннее новое время (к 600-летию битвы при Грюн-
вальде/Танненберге). Санкт-Петербург: Любавич, с. 333-
336.
Федорук, А. В., Кубай, И. М. 2013. Гуситы и военное
дело Молдавии в ХV в. Stratum plus, 6, с. 255-273.
Федорук, А. 2014a. Роль князів з династії Гедимінови-
чів у появі та використанні вогнепальної зброї в руських
землях наприкінці ХIV — першій половині ХV ст. Нау-
кові записки Кіровоградського державного педагогічного
університету імені Володимира Винниченка. Серія: Істо-
ричні науки, 20, с. 163–176.
Федорук, А. 2014b. Артилерия в Великой войне 1409–
1411 гг (по письменным источникам и археологическим
материалам). Stratum plus, 6, с. 133-147.
Хроники: Литовская и Жмойтская, и Быховца. Ле-
тописи Баркулабовская, Аверки и Панцырного. 1975. По-
лное собрание русских летописей, 32. Москва: Наука.
Шаповалов, Г. И. 2008. Корабельная пушка XIV—
XVI ст. из коллекции Запорожского краеведческого музея.
В: Шлайфер, В. Г., Мурзін, В. Ю., Тощев, Г. М. (ред.). Ис-
тория оружия. Альманах. 1. Запорожье: Артишок, с. 93-100.
Щавінський, Ю. В., Опацький, І. Ю. 2020. Історія роз-
витку артилерії на українських землях у XIV—XVIII сто-
літті. В: Харук, А. І., Верхотурова, М. А., Скорич, Л. В.,
Трофимович, Л. В., Плазова, Т. І., Ільчук, О. О. (ред.).
Зброярня: історія розвитку озброєння та військової тех-
ніки. Збірник тез доповідей науково-практичної конфе-
ренції 27 лютого 2020 р. Львів: НАСВС, с. 44-46.
Czamańska, І. 1996. Mołdawia i Wołoszczyzna wobec
Polski, Węgier i Turcji w XIV i XV wieku. Poznań: Wydaw-
nictwo Naukowe Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza.
Cihodaru, C. 1984. Alexandru сel Bun (23 aprilie 1399 —
1 ianuarie 1432). Jași : Junimea.
Dlugossii, J. 1878. Historiae Polonicae Libri XII. Craco-
viae: Czas.
Costăchescu, M. (ed.). 1932. Dokumentele moldovenesti
inainte de Stefan cel Mare, 2. Jaşi: Viata Romaneasca S. A.
Hurmuzachi, E. (comp.). 1890. Documente privitoare la is-
toria Românilor. 1346–1450. Bucureşti: C. Göbl.
Durdik, J. 1953. Husitské vojenství. Praha: Naše vojsko.
Finó, J. F. 2002. Forteresses de la France médiévale.
Paris: Larousse.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 286
Gaier, C. 1973. L’industrie et le commerce des armes
dans les anciennes principautés belges du XIIIe à la fin du XVe
siècle. Paris: Les Belles Lettres.
Ginter, A., Przybyłok, A. 2016. Wybrane militaria z ba-
dań archeologicznych zamku w Muszynie w 2013 roku. Acta
Militaria Mediaevalla, ХІІ, s. 227-242.
Głosek, M. 1990. Broń palna. Uzbrojenie w Polsce
średniowiecznej 1350–1450. Lódź: Polska Akademia Nauk,
Instytut Historii Kultury Materialnej, s. 155-164.
Goetz, D. 1985. Die Аnfänge der Аrtillerie. Berlin: Mi-
litärverlag.
Goliński, M. 1988. Broń palna na Śląsku do lat trzydziestych
XV w. oraz jej zastosowanie przy obronie izdobywanie twierdz.
Studiai Materiały do Historii Wojskowości, ХХХІ, s. 3-26.
János, K. 1971. Régi magyar fegyverek. Budapest: Natura.
Lewicki, A. (ed.). 1894. Codex epistolaris saeculi decimi
quinti, 3: 1392–1501. Kraków: Akademia Umiejętności, Dru-
karnia “Czasu”.
Kwiatkowski, K. 2016. Wojska zakonu niemieckiego w
Prusach 1230–1525. Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uni-
wersytetu Mikołaja Kopernikа.
Kuczyński, S. М. 1987. Wielka Wojna z Zakonem Krzy-
żackim w latach 1409–1411. Warszawa: Ministerstwо Obro-
ny Narodowej.
Łaszkiewicz, T., Michalak, A. 2007. Broń i oporządze-
nie jeździeckie z badań i nadzorów archeologicznych na tere-
nie Międzyrzecza. Acta Militaria Mediaevalia, III, s. 99-176.
Мaik, J. 1997. Military Accessories from Bolesławiec on
the Prosna. Fasciculi archaeologiae historice, X, p. 19-38.
Mojsić, A. 2022. A Medieval Bombard from Kožetin near
Ustikolina. Acta Militaria Mediaevalia, VIII, p. 107-131.
Nistor, I. 2017. Istoria Basarabiei. Scriere de populariza-
re. Bucuresti: Humanitas.
Nowak, T. M., Wimmer, J. 1981. Historia oręża polskiego
963–1795. Warszawa: Wiedza Powszechna.
Nowakowski, A. 1988. O wojskach Zakonu Szpitala
Najświętszej Marii Panny Domu Niemieckiego w Jerozolimie
zwanego krzyżackim. Olsztyn: Ośrodek Badań Naukowych
im. Wojciecha Kętrzyńskiego.
Panaitescu, P. P. 1932. Alexandru cel Bun. La cinci sute
de ani dela moartea lui. Bucureşti: Ministerul instructiei, cul-
telor si artelor.
Panaitescu, P. P. 2000. Mircea cel Bătrân. Bucureşti: Edi-
tura Corint.
Partington, J. R. 1999. A History of Greek Fire and Gun-
powder. Baltimor; London: The Johns Hopkins University Press.
Petrović, Đ. 1966. Neki podaci o izradi topovskih kugli
u Srbiji i Bosni u XV i XVI veku. Vesnik Vojnog muzeja Ju-
goslovenske narodne armije, 11-12, p. 165-178.
Petrović, Đ. 1976. Dubrovačko oružje u XIV veku. Beo-
grad: VOJNI MUZEJ.
Piekosiński, Fr. 1896. Rachunki dworu króla Wladysla-
wa-Jagielly і królowej Jadwigi z lat 1388 do 1420. Kraków:
Akad. Umiejętności.
Postică, Gh. 2004. Două tunuri din bronz din perioada lui
Stafan cel Mare descoperite în cetatea Orheiului Vechi. Ar-
cheologia Moldovei, XXVII, p. 165-176.
Schmidtchen, V. 1977. Die Feuerwaffen des Deutschen
Ritterordens bis zur Schlacht bei Tannenberg 1410.
Beistände, Funktion und Kosten, dargestellt anhand der
Wirtscchftsbucher des Ordens von 1374 bis 1410. Lüneburg:
Nordostdeutsches Kulturwerk.
Šhkrivanić, G. A. 1957. Oruźјe u sredjovekovnoј Srbiјi,
Bosni i Dubrovniku. Beograd: Srpska akademija nauka.
Smith, R. D., De Vries, K. 2005. The Artillery of the
Dukes of Burgundy, 1363–1477. Woodbridge: Boydell Press.
Solcanu, I. 2002. Artă şi societate Românească (sec
XIV—XVIII). Bucureşti: Editura Enciclopedică.
Ștefănescu, St. 1961. Participarea românilor la lupta de
la Grünwald (15 iulie 1410). Studii Revista de istori, XIV, 1,
p. 5-22.
Stępiński, J., Żabiński, G., Strzyż, P. 2013. The Light
Field Cannon from Kurzętnik – A Unique Example of Me-
dieval Artillery (Against the Background of Development of
Firearms in the Teutonic Order’s State in Prussia). Acta Mili-
taria Mediaevalia, IX, s. 155-201.
Stryjkowski, М. 1846. Kronika Polska, Litewska, Zmodz-
ka i wszystkiej Rusi, II. Warszawa: Nakład Gustawa Leona
Gluksberga, Księgarza.
Strzyż, P. 2007. Artyleria Władysława Jagiełły w wojnie
z Władysławem Opolczykiem (1391–1401). Acta Militaria
Mediaevalia, III, s. 85-97.
Strzyż, P. 2015. Archаeologicаl Trаces of Use of Fireаrms
during Sieges. Selected Examples from the Territory of Poland.
Fasciculi archaeologiae historicae, XXVIII, p. 111-120.
Strzyż, P., Czubla, P., Mackiewicz, A. 2015. Cannonballs
from the Olsztyn Turret. Fasciculi archaeologiae historicae,
XXVIII, p. 123-132.
Szymczak, J. 1990. Organizacija produkcji i ceny uzbro-
jenia. In: Nadolskie, A. (ed.) Uzbrojenie w Polsce srednio-
wiecznej 1350–1450. Lodz: Polska Akademia Nauk; Instytut
Historii Reltury Materialnej, s. 208-382.
Ihor P. Voznyi
DSc, Professor, Department of Philosophy and Culture Studies, Faculty of Philology, the Yuriy Fedkovych Chernivtsi National
University, ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5808-7127, e-mail: www.voznyj.igor@gmail.com
FAMILIARISING THE POPULATION OF THE NORTHERN PART OF BUKOVINA WITH FIREARMS
IN THE SECOND HALF OF THE 14th — 15th CENTURIES
The article deals with the historical preconditions that familiarised the population of Northern Bukovina with firearms, subsequently
leading to a radical revolution in military affairs. According to the written sources, the first use of the gun in the region occurred in
the summer of 1393, when the Grand Duke of Lithuania, Vitovt, sunk the underground castles using powder artillery.
Stone cannonballs of various sizes have been discovered in the territory of Northern Bukovina, the typology of which may
indicate the use of gunpowder artillery of different calibers. Stone cannonballs of various sizes were discovered on the territory
of Northern Bukovyna, the typology of which may indicate the use of powder gun artillery of different calibre there. So, the
cannonballs were settled in Zelena Lypa. This settlement dates back to the 1370s and 1380s. It could be used in guns, which in Slavic
narrative sources are called “cannons”. It can be considered the oldest of today’s cannonballs in the region.
In addition, a large number of stone shells from the early types of guns is stored in the repositiry of the Chernivtsi Local
History Museum. The place of their finds is unknown. By weight, size, and processing technique, these artillery shells can be divided
into three groups.
The first group includes kernels weighing up to 1 kg. By caliber, they were intended for the firing of guns of the same type
as Zelena Lypa’s cannonball. The second group consists of rock shells, the weight of which varies within 2–6 kg. By size, they
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 87
correspond to guns of a larger caliber, which were called “hufnicy.” The third group includes stone cannonballs weighing 20–30 kg.
For their use, there is a need for large-caliber slaughtered enemy weapons. In written sources, they appear under the name “large
cannons” or “bombs.”
The cannons from the regional museum have a later origin, than those from Zelena Lypa, and according to the analogies can
be dated to the late 14th — early 17th centuries.
Consequently, the available archaeological material allows us to approximately determine the time of appearance and to
follow the initial period of the development of new powder weapons in the territory of Northern Bukovina.
K e y w o r d s: firearms, stone cannonballs, “guns”, “hufnicy”, “instrumentum”, “large cannons”, “bombardos”, “handicrafts”
References
Aliadinova, D. Yu., Afanasieva, O. V., Biliaieva, S. O., Bimbiraite, N-D. A., Hrabovska, O. V., Hrytsaienko, V. A., Hulenko, K. S.,
Iievlev, M. M., Malchenko, O. Ye., Manihda, O. V., Serheieva, M. S., Fialko, O. Ye., Chubenko, O. V. 2021. Fortetsia
Tiahyn. Doslidzhennia 2019–2021 rokiv. Kyiv; Kherson: IA NAN Ukrainy; KhMHO “Kulturnyi tsentr Ukraina-Lytva”.
Arendt, V. V. 1935. K istorii srednevekovoy artillerii (Genezis i razvitie konstruktsii kaznozaryadnyih pushek XIV veka). In:
Debonin, A. M. (ed.). Trudy Instituta istorii nauki i tekhniki AN SSSR. Seriia I. Arkhiv istorii nauki i tekhniki, 7. Moscow;
Leningrad (w. ed.), р. 297-323.
Balukh, O. 2008. The Northern Bukovyna History in the Context of the Moldavian-Polish Political-Military Relationship. In:
Botushanskyi, V. M. (exec. ed.). Pytannia istorii Ukrainy, 11. Chernivtsi: Tekhnodruk, p. 175-181.
Balukh, O. 2021. The Сampaign of Jan Olbracht in 1497 to Bukovyna and its Influence on the Relations Between Moldavia and
Poland. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu imeni Yuriia Fedkovycha: Istoriia, 1(53), p. 19-42. DOI: 10.31861/
hj2021.53.19-42
Biliaieva, S. O., Martyniuk-Medvetska, A. M., Prysiazhnyi, K. V. 2008. Istorychnyi rozvytok turetskoho barbakanu Portovoho
dvoru Akkermanskoi fortetsi za rezultatamy arkheolohichno-arkhitekturnykh doslidzhen, provedenykh u 2006–2007
rokakh. In: Telehin, D. Ya., Tytova, O. M. (eds.). Novi doslidzhennia pam’iatok kozatskoi doby v Ukraini, 17. Kyiv: Tsentr
pamiatkoznavstva ta UTOPIK, p. 350-355.
Biliaieva, S. O. 2022. The fortresses of the North Black Sea area XIV–XVIII cent.: the Problems of Cultural Interference. In:
Motsia, O. P. (ed.). Mizh Dniprom i Bosforom: mizhtsyvilizatsiini kontakty v serednovichni chasy. Narysy. Kyiv: IA NAN
Ukrainy, p. 32-50.
Bodnariuk, B. M., Masan, O. M. 2000. Shypynska zemlia v mizhnarodnykh dohovorakh kintsia XIV — pershoi polovyny XV st.
In: Botushanskyi, V. M. (exec. ed.). Pytannia istorii Ukrainy, 4. Chernivtsi (w. ed.), p. 221-237.
Buganov, V. І., Grekul, F. A. (eds.). 1976. Slaviano-moldavskie letopisi. Moscow: Nauka.
Verkhoturova, M. 2016. Ruchna korotkostvolna zalizna kovana bombarda z kolektsii Lvivskoho istorychnoho muzeiu.
Arkheolohiia & Fortyfikatsiia Ukrainy. Zbirnyk materialiv V Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii. Kamianets-
Podilskyi: PP Buinytski O. A., p. 212-216.
Vilinbahov, V. B., Kirpichnikov, A. N. 1958. K voprosu o poyavlenii ognestrelnogo oruzhiya na Rusi. In: Ermoshin, I. P.
(exec. ed.). Sbornik issledovanii i materialov Artilleriiskogo istoricheskogo muzeia, III. Leningrad: Artilleriiskii istoriche-
skii muzei, р. 243-252.
Vynohrodska, L. I. 2006. Predmety ozbroiennia ta obladunkiv XIV—XV st. z rozkopok zamkiv na Pobuzhzhi. In:
Deshchynskyi, L. Ye. (exec. ed.). Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”, 571: Derzhava ta armiia.
Lviv: Vydavnytsvo Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”, p. 74-88.
Vynohrodska, L I. 2008. Zamky XIII—XV st. na Pobuzhzhi (fortyfikatsiia ta materialna kultura). In: Ivakin, H. Yu. (ed.).
Dneslovo: Zbirka prats na poshanu diisnoho chlena Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy Petra Petrovycha Tolochka z
nahody yoho 70-richchia. Kyiv: Korvinpress, p. 335-343.
Voznyi, I. P. 2009. Istoryko-kulturnyi rozvytok naselennia mezhyrichchia Verkhnoho Siretu ta Serednoho Dnistra v Х—ХIV st.
Chastyna 2. Materialna, dukhovna kultura ta sotsialno-istorychnyi rozvytok. Kyiv; Chernivtsi: Zoloti lytavry.
Denys, D. 2023. Ne «dyke pole». Fortetsia Tiahyn. Lokalna istoriia [online]. Avaliable at: https://localhistory.org.ua/texts/statti/
ne-dike-pole-fortetsia-tiagin/ [Accessed 25 January 2024].
Dorofeiev, Yu. V., Balitskyi, N. S. 2020. Do istorii rozvytku vohnepalnoi zbroi. In: Kharuk, A. I., Verkhoturova, M. A.,
Skorych, L. V., Trofymovych, L. V., Plazova, T. I., Ilchuk, O. O. (eds.). Zbroiarnia: istoriia rozvytku ozbroiennia ta
viiskovoi tekhniky. Zbirnyk tez dopovidei naukovo-praktychnoi konferentsii 27 liutoho 2020 r. Lviv: NASV, p. 17-18.
Zhiromskiy, B. B. 1954. Aga-Bazar. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 42, р. 325-339.
Zapadnorusskiye letopisi. 2007. Polnoe sobranie russkikh letopisei, ХVIІ. Moscow: Iazyki slavianskoi kultury.
Ivanochko, A. 2020. Artyleriia Khotynskoi fortetsi ХV—ХVII stolit. In: Buinovska, Ye. V., Shalaieva, I. A., Niemicheva, T. V.
(eds.). Khotynska fortetsia u litopysakh (do 350-richchia vid dnia narodzhennia Samiila Velychka). Materialy ХVII
naukovo-praktychnoi konferentsii. m. Khotyn 15 zhovtnia 2020 r. Kamianets-Podilskyi: FOP Buinytskyi, p. 25-44.
Ipatyevskaya letopis. 2001. Polnoe sobranie russkikh letopisei, 2. Moscow: Iazyki russkoi kultury.
Kirilko, V. P. Myits, V. L. 2004. Ukreplenie Choban-Kule (po materialam raskopok 1992–1993 gg.). O drevnostyah Iuzhnogo
berega i gor Tavricheskih. Sbornik nauchnykh trudov konferentsii v chest 210-letiya so dnya rozhdeniya P. I. Keppena.
Kyiv: Stilos, р. 205-245.
Kirpichnikov, A. N. 1957. Voennoe delo srednevekovoi Rusi i poiavlenie ognestrelnogo oruzhiia. Sovetskaia arkheologiia, 3,
p. 60-76.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 288
Kirpichnikov, A. N. 1976. Voennoe delo na Rusi v XIII—XV vv. Leningrad: Nauka.
Kozak, M. I. 2024. Armament of the armies of Galicia and Volhynia in the 12th–14th centuries (trade, trophies, own production).
Dysertatsiia PhD. Instytut ukrainoznavstva imeni I. Krypiakevycha NAN Ukrainy.
Kontamin, F. 2001. Voyna v srednie veka. Sankt-Peterburg: Yuventa.
Kostochkin, V. V. 1962. Russkoe oboronnoe zodchestvo kontsa XIII — nachala XVI vekov. Moscow: Izdatelstvo Akademii nauk.
Krasnozhon, A. V. 2012. Krepost Belgorod (Akkerman) na Dnestre. Istoriya stroitelstva. Kishinev: Stratum Plus.
Krasnozhon, A. V. 2018. Fortetsi ta mista Pivnichno-Zakhidnoho Prychornomoria (ХV—XVIII st.). Odesa: Chornomoria.
Krypiakevych, I. 1932. Pochatky artylerii na Ukraini (ХIV—ХVII st.). Chervona kalyna, 1, p. 5-8.
Kuzakov, V. K. 1964. O poiavlenii ognestrelnogo oruzhiya na Rusi. Voprosy istorii estestvoznaniia i tekhniki, 17, р. 108-111.
Letopisnyi sbornik, imenuemyi Patriarshei ili Nikonovskoi letopisiu. 2000. Polnoe sobranie russkikh letopisei, ХІІ. Moscow: Ia-
zyki slavianskoi kultury.
Linnichenko, I. A. 1890. V kakom godu vpervye poiavilis na Rusi pushki? Kievskaya starina, XXVIII (ianvar), р. 133-134.
Malchenko, O. 2004. Arsenaly ukrainskykh zamkiv ХV — seredyny ХVII st. Kyiv: Drukarskyi salon.
Malenko, O. 2005. Artyleriia na ukrainskykh zemliakh u ХIV—ХV stolittiakh. Kyiv: TOA VP “Olavteks”.
Malchenko, O. 2011. Museum artilleriae Ucrainicae saeculi XV-XVIII pars prima. Ukrainski harmaty v zarubizhnykh muzeinykh
kolektsiiakh. Kyiv: Stylos.
Masan, O. 2000. Vplyv superechnostei mizh Polshcheiu ta Prussiieiu na mizhnarodne stanovyshche Shypynskoi zemli. In: Bot-
ushanskyi, V. M. (ed.). Bukovynskyi istoryko-etnohrafichnyi visnyk, 2. Chernivtsi: Misto, p. 95-100.
Masan, O., Fedoruk, A. 2003. Rutenian-moldovanian Detachment in the Grunvald’s Battle (from the Historu of International
Relations of the Bukovynian Population in the Beginning of the XV Century). Pytannia starodavnoi ta serednovichnoi
istorii, arkheolohii y etnolohii, 2(16), р. 59-67.
Masan, O. 2005. Bukovyna yak obiekt mizhnarodnykh vidnosyn z davnikh chasiv do 1774 r. In: Botushanskyi, V. M. (exec. ed.).
Bukovyna v konteksti yevropeiskykh mizhnarodnykh vidnosyn (z davnikh chasiv do seredyny XX st.). Chernivtsi: Ruta,
p. 9-168.
Masan, O. 2007. Tsetsynska derzhava (Z istorii davnoi chernivetskoi okolytsi). Bukovynskyi zhurnal, 1, p. 47-59.
Masan, O. Mysko, Yu. 2009. Stages of a Construction of the Khotyn Castle with new Archaeological Sources. Pytannia
starodavnoi ta serednovichnoi istorii, arkheolohii y etnolohii, 2(28), p. 9-20.
Mykhailiuk, V. 2007. Fortifications and Incide Constructions of the Central Area of the XIV Century Settlement of Zelena Lypa
(on the Bases of the Archeological Material). Pytannia starodavnoi ta serednovichnoi istorii, arkheolohii y etnolohii, 1(23),
р. 194-201.
Monten, M. 2005. Proby. Knyha 1. Kyiv: Dukh i litera.
Myts, V. L. 2005. Chastnaia italianskaia senoriia XV v. v Severnom Pirchernomore (po materialam issledovaniia zamka Tasili
1459/60−1475 gg.). Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North and West of the Black Sea from the Greek Coloniza-
tion to the Ottoman Conquest. Proceedings of the International Symposium Ethnic Contacts and Cultural Exchanges North
and West of the Black Sea, Iaşi, June 12–17, 2005. Jaşi: Trinitas, р. 513-542.
Nosov, K. S. 2002. Russkie kreposti i osadnaia tekhnika VIII—XVII vv. Sankt-Peterburg: Poligon.
Nosov, K. 2010. Osadnaia tekhnika. Antichnost i Srednevekove. Moscow: Eksmo.
Okshott, E. 2007. Rytsar i ego dospekhi. Latnoe oblachenie i vooruzhenie. Moscow: Tsentrpoligraf.
Peshchak, M. M. (comp.). 1974. Hramoty XIV st. Kyiv: Naukova dumka.
Pyvovarov, S. V. 2003. Prazki hroshi z horodyshcha v Zelenii Lypi. Pytannia starodavnoi ta serednovichnoi istorii, arkheolohii
y etnolohii, 1(15), р. 100-110.
Prodolzhenie letopisi po Voskresenskomu spisku. 2001. Polnoe sobranie russkikh letopisei, VIII. Moscow: Iazyki russkoi kultury.
Pskovskie letopisi. 2003. Polnoe sobranie russkikh letopisei, V. Moscow: Iazyki russkoi kultury.
Puzyrevskii, A. 1884. Istoriia voennogo iskusstva v srednie veka (V—XVI stol.). V 2-kh chastiakh, 2. Sankt-Peterburg: Tipogra-
fiia shtaba voisk Gvardii i Peterburgskogo voennogo okruga.
Serednovichna artyleriia. (w. y.). Chapter 1 [online]. Avaliable at: https://drukarnia.com.ua/articles/serednovichna-artileriya-
chastina-persha-iu-dz [Accessed 23 January 2024].
Sydorenko, V. O. 1958. Z istorii seliansko-kozatskoi artylerii chasiv vyzvolnoi viiny ukrainskoho narodu 1648–1654 rr. Pratsi
Kyivskoho istorychnoho muzeiu, 1, p. 99-118.
Skochylias, I. 2011. Halych pislia Halycha: Ponyzzia (Ruso-Vlakhiia) u XII—XIV stolittiakh ta utvorennia Moldavskoho
kniazivstva. In: Aleksandrovych, V. (exec. ed.). Kniazha doba: istoriia i kultura, 5. Lviv: Natsionalna akademiia nauk
Ukrainy, Instytut ukrainoznavstva imeni I. Krypiakevycha, p. 29-72.
Smirnov, A. P. 1954. Osnovnye etapy istorii Bolgara i ego istoricheskaia topografiia. Materialy i issledovaniia po arkheologii
SSSR, 42, p. 302-324.
Sukhobokov, O. V. 1992. Dniprovske Lisostepove Livoberezhzhia u VIII—ХIII st. (za materialamy arkheolohichnykh doslidzhen
1968–1989 rr.) Kyiv: Naukova dumka.
Tarasevich, Iu. 2017. Evropeiskaia ognestrelnaia artileriia XІV—XVІ vv. [online]. Available at: https://coollib.net/b/462145-
yuriy-tarasevich-evropeyskaya-ognestrelnaya-artilleriya-xiv-xvi-vv/read [Accessed 15 January 2024].
Terskyi, S. V. 2006. Luchesk Х—ХV st. Lviv: Vydavnytstvo Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”.
Terskyi, S. V. 2007. Oboronnyi kompleks serednovichnoho volynskoho mista Peremylia. In: Deshchynskyi, L. Ye. (exec. ed.).
Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivska politekhnika”, 584: Derzhava ta armiia. Lviv: Vydavnytsvo Natsionalnoho
universytetu “Lvivska politekhnika”, p. 13-26.
Tymoshchuk, B. O. 1982. Davnoruska Bukovyna (Х — persha polovyna ХIV st.). Kyiv: Naukova dumka.
Fedorov, V. G. 1949. K voprosu o date poiavleniia artillerii na Rusi. Moscow: Izdanie Akademii artileriiskikh nauk.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 89
Fedoruk, A. 2006. Rol derzhav serednovichnoho Krymu v rozpovsiudzhenni vohnepalnoi zbroi na Rusi u XIV st. Pivnichne
Prychornomoria i Krym v dobu serednovichchia (ХIV—ХVI st.). Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii,
prysviachenoi 10-littiu arkheolohichnykh doslidzhen zolotoordynskoi pamiatky v s. Torhovytsi. Kirovohrad (w. ed.),
р. 119-121.
Fedoruk, A. 2008. The stone cannon-ball from horodishche of XIV century in Zelena Lypa. In: Arkheolohichni studii, 3. Kyiv;
Chernivtsi: Zelena Bukovyna, p. 216-222.
Fedoruk, A. V. 2010. Ognestrelnaia artilleriia v Velikoi voine gosudarstv Iagellonskoi unii s Nemetskim ordenom 1409–1411 gg.
In: Filiushkin, A. I. (ed.). Sudby slavianstva i ekho Griunvalda. Vybor puti russkimi zemliami i narodami Vostochnoi Ev-
ropy v srednie veka i rannee novoe vremia (k 600-letiiu bitvy pri Griunvalde/Tannenberge). Sankt-Peterburg: Liubavich,
p. 333-336.
Fedoruk, A. V., Kubai, I. M. 2013. Hussites and Warfare in Moldavia in 15th. Stratum plus, 6, p. 255-273.
Fedoruk, A. 2014a. Rol kniaziv z dynastii Hedyminovychiv u poiavi ta vykorystanni vohnepalnoi zbroi v ruskykh zemliakh
naprykintsi ХIV — pershii polovyni ХV st. Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu
imeni Volodymyra Vynnychenka. Seriia: Istorychni nauky, 20, р. 163-176.
Fedoruk, A. 2014b. Artillery in the Great War of 1409—1411 (according to written sources and archaeological materials). Stra-
tum plus, 6, p. 133-147.
Khroniki: Litovskaia i Zhmoitskaia, i Bykhovtsa. Letopisi Barkulabovskaia, Averki i Pantsyrnogo. 1975. Polnoe sobranie rus-
skikh letopisei, 32. Moscow: Nauka.
Shapovalov, G. I. 2008. Korabelnaia pushka XIV—XVI st. iz kollektsii Zaporozhskogo kraevedcheskogo muzeia. In: Shla-
ifer, V. G., Murzіn, V. Iu., Toshchev, G. M. (eds.). Istoriia oruzhiia. Almanakh, 1. Zaporizhzhia: Artishok, p. 93-100.
Shchavinskyi, Yu. V., Opatskyi, I. Yu. 2020. Istoriia rozvytku artylerii na ukrainskykh zemliakhu XIV–XVIII stolitti. In: Kha-
ruk, A. I., Verkhoturova, M. A., Skorych, L. V., Trofymovych, L. V., Plazova, T. I., Ilchuk, O. O. (eds.). Zbroiarnia:
istoriia rozvytku ozbroiennia ta viiskovoi tekhniky: Zbirnyk tez dopovidei naukovo-praktychnoi konferentsii 27 liutoho
2020 r. Lviv: NASV, p. 44-46.
Czamańska, І. 1996. Mołdawia i Wołoszczyzna wobec Polski, Węgier i Turcji w XIV i XV wieku. Poznań: Wydawnictwo Nauko-
we Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza.
Cihodaru, C. 1984. Alexandru сel Bun (23 aprilie 1399 — 1 ianuarie 1432). Jași : Junimea.
Dlugossii, J. 1878. Historiae Polonicae Libri XII. Cracoviae: Czas.
Costăchescu, M. (ed.). 1932. Dokumentele moldovenesti inainte de Stefan cel Mare, 2. Jaşi: Viata Romaneasca S. A.
Hurmuzachi, E. (comp.). 1890. Documente privitoare la istoria Românilor. 1346–1450. Bucureşti: C. Göbl.
Durdik, J. 1953. Husitské vojenství. Praha: Naše vojsko.
Finó, J. F. 2002. Forteresses de la France médiévale. Paris: Larousse.
Gaier, C. 1973. L’industrie et le commerce des armes dans les anciennes principautés belges du XIIIe à la fin du XVe siècle. Paris:
Les Belles Lettres.
Ginter, A., Przybyłok, A. 2016. Wybrane militaria z badań archeologicznych zamku w Muszynie w 2013 roku. Acta Militaria
Mediaevalla, ХІІ, s. 227-242.
Głosek, M. 1990. Broń palna. Uzbrojenie w Polsce średniowiecznej 1350–1450. Lódź: Polska Akademia Nauk, Instytut Historii
Kultury Materialnej, s. 155-164.
Goetz, D. 1985. Die Аnfänge der Аrtillerie. Berlin: Militärverlag.
Goliński, M. 1988. Broń palna na Śląsku do lat trzydziestych XV w. oraz jej zastosowanie przy obronie izdobywanie twierdz.
Studiai Materiały do Historii Wojskowości, ХХХІ, s. 3-26.
János, K. 1971. Régi magyar fegyverek. Budapest: Natura.
Lewicki, A. (ed.). 1894. Codex epistolaris saeculi decimi quinti, 3: 1392–1501. Kraków: Akademia Umiejętności, Drukarnia
“Czasu”.
Kwiatkowski, K. 2016. Wojska zakonu niemieckiego w Prusach 1230–1525. Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mi-
kołaja Kopernikа.
Kuczyński, S. М. 1987. Wielka Wojna z Zakonem Krzyżackim w latach 1409–1411. Warszawa: Ministerstwо Obrony Narodowej.
Łaszkiewicz, T., Michalak, A. 2007. Broń i oporządzenie jeździeckie z badań i nadzorów archeologicznych na terenie Między-
rzecza. Acta Militaria Mediaevalia, III, s. 99-176.
Мaik, J. 1997. Military Accessories from Bolesławiec on the Prosna. Fasciculi archaeologiae historice, X, p. 19-38.
Mojsić, A. 2022. A Medieval Bombard from Kožetin near Ustikolina. Acta Militaria Mediaevalia, VIII, p. 107-131.
Nistor, I. 2017. Istoria Basarabiei. Scriere de popularizare. Bucuresti: Humanitas.
Nowak, T. M., Wimmer, J. 1981. Historia oręża polskiego 963–1795. Warszawa: Wiedza Powszechna.
Nowakowski, A. 1988. O wojskach Zakonu Szpitala Najświętszej Marii Panny Domu Niemieckiego w Jerozolimie zwanego
krzyżackim. Olsztyn: Ośrodek Badań Naukowych im. Wojciecha Kętrzyńskiego.
Panaitescu, P. P. 1932. Alexandru cel Bun. La cinci sute de ani dela moartea lui. Bucureşti: Ministerul instructiei, cultelor si
artelor.
Panaitescu, P. P. 2000. Mircea cel Bătrân. Bucureşti: Editura Corint.
Partington, J. R. 1999. A History of Greek Fire and Gunpowder. Baltimor; London: The Johns Hopkins University Press.
Petrović, Đ. 1966. Neki podaci o izradi topovskih kugli u Srbiji i Bosni u XV i XVI veku. Vesnik Vojnog muzeja Jugoslovenske
narodne armije, 11-12, p. 165-178.
Petrović, Đ. 1976. Dubrovačko oružje u XIV veku. Beograd: VOJNI MUZEJ.
Piekosiński, Fr. 1896. Rachunki dworu króla Wladyslawa-Jagielly і królowej Jadwigi z lat 1388 do 1420. Kraków: Akad. Umie-
jętności.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 290
Postică, Gh. 2004. Două tunuri din bronz din perioada lui Stafan cel Mare descoperite în cetatea Orheiului Vechi. Archeologia
Moldovei, XXVII, p. 165-176.
Schmidtchen, V. 1977. Die Feuerwaffen des Deutschen Ritterordens bis zur Schlacht bei Tannenberg 1410. Beistände, Funktion
und Kosten, dargestellt anhand der Wirtscchftsbucher des Ordens von 1374 bis 1410. Lüneburg: Nordostdeutsches
Kulturwerk.
Šhkrivanić, G. A. 1957. Oruźјe u sredjovekovnoј Srbiјi, Bosni i Dubrovniku. Beograd: Srpska akademija nauka.
Smith, R. D., De Vries, K. 2005. The Artillery of the Dukes of Burgundy, 1363–1477. Woodbridge: Boydell Press.
Solcanu, I. 2002. Artă şi societate Românească (sec XIV—XVIII). Bucureşti: Editura Enciclopedică.
Ștefănescu, St. 1961. Participarea românilor la lupta de la Grünwald (15 iulie 1410). Studii Revista de istori, XIV, 1, p. 5-22.
Stępiński, J., Żabiński, G., Strzyż, P. 2013. The Light Field Cannon from Kurzętnik – A Unique Example of Medieval Artillery
(Against the Background of Development of Firearms in the Teutonic Order’s State in Prussia). Acta Militaria Mediaeva-
lia, IX, s. 155-201.
Stryjkowski, М. 1846. Kronika Polska, Litewska, Zmodzka i wszystkiej Rusi, II. Warszawa: Nakład Gustawa Leona Gluksber-
ga, Księgarza.
Strzyż, P. 2007. Artyleria Władysława Jagiełły w wojnie z Władysławem Opolczykiem (1391–1401). Acta Militaria Mediaeva-
lia, III, p. 85-97.
Strzyż, P. 2015. Archаeologicаl Trаces of Use of Fireаrms during Sieges. Selected Examples from the Territory of Poland. Fas-
ciculi archaeologiae historicae, XXVIII, p. 111-120.
Strzyż, P., Czubla, P., Mackiewicz, A. 2015. Cannonballs from the Olsztyn Turret. Fasciculi archaeologiae historicae, XXVIII,
p. 123-132.
Szymczak, J. 1990. Organizacija produkcji i ceny uzbrojenia. In: Nadolskie, A. (ed.) Uzbrojenie w Polsce sredniowiecznej
1350–1450. Lodz: Polska Akademia Nauk; Instytut Historii Reltury Materialnej, s. 208-382.
|
| id | arheologia-com-ua-article-415 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:05:56Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/e5/1b6f5f35f890c3272befb0886a76c0e5.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-4152025-07-04T20:04:47Z Familiarising the Population of the Northern Part of Bukovina with Firearms in theSecond Half of the 14th — 15th Centuries Ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст. Voznyi, I. P. firearms, stone cannonballs, “guns”, “hufnicy”, “instrumentum”, “large cannons”, “bombardos”, “handicrafts” вогнепальна зброя, кам’яні ядра, «пушки», «hufnicy», «instrumentum», «пушки великіи», «bombardos», «ручницы», «пищали» The article deals with the historical preconditions that familiarised the population of Northern Bukovina with firearms, subsequently leading to a radical revolution in military affairs. According to the written sources, the first use of the gun in the region occurred in the summer of 1393, when the Grand Duke of Lithuania, Vitovt, sunk the underground castles using powder artillery.Stone cannonballs of various sizes have been discovered in the territory of Northern Bukovina, the typology of which may indicate the use of gunpowder artillery of different calibers. Stone cannonballs of various sizes were discovered on the territory of Northern Bukovyna, the typology of which may indicate the use of powder gun artillery of different calibre there. So, the cannonballs were settled in Zelena Lypa. This settlement dates back to the 1370s and 1380s. It could be used in guns, which in Slavic narrative sources are called “cannons”. It can be considered the oldest of today’s cannonballs in the region.In addition, a large number of stone shells from the early types of guns is stored in the repositiry of the Chernivtsi Local History Museum. The place of their finds is unknown. By weight, size, and processing technique, these artillery shells can be divided into three groups.The first group includes kernels weighing up to 1 kg. By caliber, they were intended for the firing of guns of the same type as Zelena Lypa’s cannonball. The second group consists of rock shells, the weight of which varies within 2–6 kg. By size, they correspond to guns of a larger caliber, which were called “hufnicy.” The third group includes stone cannonballs weighing 20–30 kg. For their use, there is a need for large-caliber slaughtered enemy weapons. In written sources, they appear under the name “large cannons” or “bombs.”The cannons from the regional museum have a later origin, than those from Zelena Lypa, and according to the analogies can be dated to the late 14th — early 17th centuries.Consequently, the available archaeological material allows us to approximately determine the time of appearance and to follow the initial period of the development of new powder weapons in the territory of Northern Bukovina. У статті розглянуто історичні передумови ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю, яка згодом спричинила корінний переворот в усій військовий справі. У фондах Чернівецького обласного краєзнавчого музею зберігаються кам’яні ядра. Їх типологізація може свідчити про використання тут порохової артилерії різного калібру. Ядра з музею, згідно з аналогіями, можуть датуватися 70–80-ми роками ХІV — початку ХVІ ст. Отже, наявний археологічний матеріал дозволяє приблизно визначити час появи та простежити початковий період розвитку нової порохової зброї на території Північної Буковини. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025-06-26 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/415 10.15407/archaeologyua2025.02.068 Arheologia; No 2 (2025): Arheologia; 68-90 Археологія ; № 2 (2025): Археологія; 68-90 Археология; № 2 (2025): Arheologia; 68-90 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/415/425 Copyright (c) 2025 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en |
| spellingShingle | вогнепальна зброя кам’яні ядра «пушки» «hufnicy» «instrumentum» «пушки великіи» «bombardos» «ручницы» «пищали» Voznyi, I. P. Ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст. |
| title | Ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст. |
| title_alt | Familiarising the Population of the Northern Part of Bukovina with Firearms in theSecond Half of the 14th — 15th Centuries |
| title_full | Ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст. |
| title_fullStr | Ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст. |
| title_full_unstemmed | Ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст. |
| title_short | Ознайомлення населення північної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст. |
| title_sort | ознайомлення населення північної частини буковини з вогнепальною зброєю в другій половині хіv—хv ст. |
| topic | вогнепальна зброя кам’яні ядра «пушки» «hufnicy» «instrumentum» «пушки великіи» «bombardos» «ручницы» «пищали» |
| topic_facet | firearms stone cannonballs “guns” “hufnicy” “instrumentum” “large cannons” “bombardos” “handicrafts” вогнепальна зброя кам’яні ядра «пушки» «hufnicy» «instrumentum» «пушки великіи» «bombardos» «ручницы» «пищали» |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/415 |
| work_keys_str_mv | AT voznyiip familiarisingthepopulationofthenorthernpartofbukovinawithfirearmsinthesecondhalfofthe14th15thcenturies AT voznyiip oznajomlennânaselennâpívníčnoíčastinibukovinizvognepalʹnoûzbroêûvdrugíjpoloviníhívhvst |