Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження

У статті представлено підсумки досліджень, проведених на території Більського мікрорегіону в період XVIII — першої половини XX&nbsp;ст. Визначено головні підсумки робіт і здобутки на цьому етапі вивчення Більського городища та його округи. Укладено узагальнену карту пам’яток, відкритих у рам...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2025
Випуск:	2
Сторінки:	111-146
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	I. I. Korost — директор Комунальної установи «Історико-культурний заповідник «Більськ» Полтавської обласної ради, аспірант Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренк
Автор:	Korost, I. I.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025
Теми:	Більський мікрорегіон територія і округа Більського городища Західне Східне Куземинське укріплення Більського городища пам’ятки скіфського часу XVIII — перша половина XX ст. археологічні дослідження (розвідки розкопки)
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/417
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824642377351168
author	Korost, I. I.
author_facet	Korost, I. I.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "I. I. Korost", "institution": "директор Комунальної установи «Історико-культурний заповідник «Більськ» Полтавської обласної ради, аспірант Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренк", "orcid": "" } ]
author_sort	Korost, I. I.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	146
container_issue	2
container_start_page	111
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2025-07-04T20:05:35Z
description	У статті представлено підсумки досліджень, проведених на території Більського мікрорегіону в період XVIII — першої половини XX&nbsp;ст. Визначено головні підсумки робіт і здобутки на цьому етапі вивчення Більського городища та його округи. Укладено узагальнену карту пам’яток, відкритих у рамках обраного періоду, систематизовано інформацію про досліджені археологічні об’єкти.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2025.02.111
first_indexed	2026-08-07T01:06:00Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 2  2025 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Університет ім. Рея Хуана Карлоса, Іспанія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Rey Juan Carlos University, Spain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 2  2025 ЗМIСТ CONTENTS Articles БІЛИНСЬКИЙ О. О. Процеси урбанізації ран- нього залізного віку в східноєвропейскьому лісо- степу: вступ до теми ФІАЛКО О. Є. Топова жіноча прикраса з кургану Огуз ШРАМКО І. Б. Бронзові дзеркала з поховань курганного некрополя Скоробір VOZNYI I. P. Familiarising the Population of the Northern Part of Bukovina with Firearms in the Second Half of the 14th — 15th Centuries Discoveries and Recent Finds ОЗ Дж. Загальна оцінка елліністичної кераміки з Мири та Андріаке History of Science KOROST I. I. The Set of Sites of the Territory and Vicinity of the Bilsk Hillfort: Main Results of the Initial Stage of Research Статтi BILYNSKYI O. O. Processes of Early Iron Age Urbanisation of Eastern European Forest-Steppe: The State of the Art FIALKO О. Ye. Top Women’s Jewellery From the Ohuz Kurgan SHRAMKO I. B. Bronze Mirrors from the Burials of the Skorobir Necropolis ВОЗНИЙ І. П. Ознайомлення населення пів- нічної частини Буковини з вогнепальною зброєю в другій половині ХІV—ХV ст. Новi вiдкриття та знахiдки ÖZ C. A General Evaluation of the Hellenistic Pottery from Myra and Andriake Iсторiя науки КОРОСТ І. І. Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження 5 32 46 68 91 111 Хронiка До 60-рiччя Iгоря Готуна Пам’яті Світлани Бессонової News Review To the 60th anniversary of Ihor Hotun In memory of Svitlana Bessonova 147 149 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 111 Iсторiя науки УДК: [904.4:902.2](477.53)”638”(091) https://doi.org/10.15407/arheologia2025.02.111 © КОРОСТ Ігор Іванович, 2025 ― директор Комунальної установи «Історико-культурний заповідник «Більськ» Полтавської обласної ради, аспірант Сумського держав- ного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, ORCID: 0000-0002-7191-1149, korost_igor_1987@ukr.net © Інститут археології НАН України, 2025 КОМПЛЕКС ПАМ’ЯТОК ТЕРИТОРІЇ Й ОКРУГИ БІЛЬСЬКОГО ГОРОДИЩА: ГОЛОВНІ ПІДСУМКИ РОБІТ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ДОСЛІДЖЕННЯ І. І. КОРОСТ Орієнтовно в середині XVII ст., як вважа- ється, цю територію обстежував картограф- інженер Г. Л. Боплан (Beauplan 1648). На од- ній із його карт (ред. Кордт 1910, к. 32) вказа- но, що Більське городище датується скіфською епохою. Дані про Більськ фіксуються й на карті 1772 р. Річчі Занонні (Zannoni 1772; Осадчий 2017, с. 288-290) (рис. 2). Надалі в історії ви- вчення Більського городища фіксується період власне археологічних обстежень, досліджень. Загалом він охоплює часові рамки від останньої чверті XVIII ст. до нинішніх днів. Оскільки в на- уковій літературі не приділено достатньої уваги питанню періодизації вивчень старожитностей Більського мікрорегіону, автор пропонує власні напрацювання щодо цього. Зокрема, вважаємо, що історію дослідження Більського городища та його округи можна поділити на три етапи: 1) кінець XVIII — середина XX ст. (до по- чатку досліджень під керівництвом Б. М. Гра- кова, Б. А. Шрамка); 2) друга половина XX — кінець 80-х рр. XX ст. (період проведення масштабних ар- хеологічних досліджень під керівництвом Б. А. Шрамка); 3) сучасний період досліджень; його по- чаток пов’язаний у першу чергу із роботами Українсько-німецької археологічної експедиції на чолі з Р. Ролле та В. Ю. Мурзіним, а також експедицій на чолі з І. Б. Шрамко, О. Б. Супру- ненком, І. М. Кулатовою, П. Я. Гавришем. Перші суто археологічні обстеження на Біль- ському городищі, як відомо, провів О. Ф. Шафон- ський. Істотно інший рівень підходу до вивчення пам’яток включав опис археологічних об’єктів, фіксацію стану їх збереження. О. Ф. Шафон- ський, як досвідчений учений, приділив увагу масштабам (потужності) фортифікацій, наявнос- ті давніх в’їздів (Шафонский 1871, с. 653-656). Відразу зазначимо, що уточнена зведена інфор- У статті представлено підсумки досліджень, проведених на території Більського мікрорегі- ону в період XVIII — першої половини XX ст. Визначено головні підсумки робіт і здобутки на цьому етапі вивчення Більського городища та його округи. Укладено узагальнену карту пам’яток, відкритих у рамках обраного пері- оду, систематизовано інформацію про дослі- джені археологічні об’єкти. К л ю ч о в і с л о в а: Більський мікрорегіон, територія і округа Більського городища, За- хідне, Східне, Куземинське укріплення Більсько- го городища, пам’ятки скіфського часу, XVIII — перша половина XX ст., археологічні дослі- дження (розвідки, розкопки). Уперше інформація про наявність археологіч- них пам’яток у межах Більського мікрорегіо- ну наводиться у грамотах, привілеях та інших документах початку XVII ст. Зокрема, першою третиною цього століття датуються повідо- млення про діяльність селітроварників на кур- ганному некрополі Скоробір поряд із Біль- ським городищем (Jablonovski 1894, с. 152, 181-182, 187, 623; Супруненко, Шерстюк, Пу- головок 2010, с. 59-65, 82-86). На топографічних картах Більський архео- логічний комплекс уперше відобразив Фрідріх Геткант (Getkant 1635; Осадчий, Берест 2020, с. 356). Населений пункт Більськ вказаний на мапі 1640-х рр. Владислава Годзишевського (рис. 1) (Godzieszewski 1934). Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2112 мація дослідників про потужність і протяжність валів і ровів Більського городища та його окре- мих складових, наявність в’їздів, у першу чер- гу — до Західного та Східного укріплень, нещо- давно публікувалася, зокрема за участю автора (Шрамко, Задников, Корост 2018, 2020). Відпо- відно, у цій публікації значної уваги цьому питан- ню приділено не буде. Варто відзначити, що О. Ф. Шафонський за- фіксував руйнування оборонних споруд Західно- го укріплення селітроварниками. Важливо, що вчений також звернув увагу на існування підви- щень у межах укріплення. Можна припустити, що йшлося про зольники. О. Ф. Шафонський про- аналізував артефакти із території Західного горо- дища та озвучив деякі важливі пам’яткоохоронні аспекти (Шафонский 1851, с. 654) (табл. 1). До- слідник оглядав також Східне укріплення, визна- чивши довжину валів і ровів цієї пам’ятки (Шрам- ко, Задников, Корост 2018, с. 79-80) (табл. 2). Указав на об’єднання однією оборонною лінією Східного та Західного укріплень, визначив її до- вжину та потужність (табл. 3). Обстеження О. Ф. Шафонського сягали й округи Більського городища. Зокрема, за резуль- татами робіт учений навів інформацію про май- дан «Скоробір» та кургани поруч із цим об’єктом (Шафонский 1851, с. 655-656) (табл. 6). Маємо інформацію, що він також побував на території, де в XVII ст. виникло село Більськ (Шафонский 1851, с. 654-655). Дослідник, вказував і на те, що в Куземині є старий, розсунутий земляний вал (Шафонский 1851, с. 642-643) (табл. 3). Наступну інформацію про Більське горо- дище знаходимо в історико-краєзнавчій праці «Записки о Полтавской губернии» М. І. Аран- даренка. Дослідник визначив форму Західно- го укріплення, вказав на чотири в’їзди до ньо- го та наявність двох рядів валів (табл. 1). Ці дані чи не вперше таким чином були зафіксо- вані. М. І. Арандаренко описав вал Велико- го городища, визначив його довжину (Аранда- ренко 1848–1852, с. 108-110) (табл. 3); окрему увагу приділив артефактам із Західного укрі- плення (Супруненко 2021, с. 256-257) (табл. 1). У 1857 р. Філарет (Д. Г. Гумілевський) опублі- кував опис Західного укріплення. Його матері- али дещо перегукуються з даними обстежень О. Ф. Шафонського (Филарет 1857) (табл. 1). Східне укріплення дослідник розглядав як окрему пам’ятку, що було звичним для того часу (Шрамко, Задников, Корост 2018, с. 80) (табл. 2).. Філарет визначив протяжність валу цього укріплення, при цьому він окремо роз- глядав оборонні споруди Великого укріплен- ня (Филарет 1857, с. 96; 2005, с. 294) (табл. 3). Відзначимо, що він першим в археологічній науці описав Котелевське городище, вказавши Рис. 1. Фрагмент карти польсько-московського кордону за Поляновським миром, 1634 р., за: Godziszewski 1934 Fig. 1. A fragment of the map of the Polish-Moscow border under the Treaty of Polianovka, 1634, after: Godziszewski, 1934 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 113 ЗА Х ІД Н Е У К РІ П Л Е Н Н Я Д ос лі дн ик Рік обстеження (дослідження) Х ар ак те р пр о- ве де ни х ро бі т Д ан і п ро о бо ро нн і с по ру ди Л іт ер ат ур а П ло щ а, я ку о то чу ю ть ф ор ти ф ік ац ії П ро тя ж ні ст ь ва лу Ш ир ин а ос но ви ва лу В ис от а ва лу Ро зм ір и ро ву Ш аф он сь ки й О . Ф . 17 84 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 1, 5 ве рс т × 45 0 са ж . (1 ,6 0 × 0, 96 к м) 14 50 с аж . ( 3, 09 к м) 4 са ж . ( по н из у) (8 ,5 3 м) , 1 –2 с аж . (п о ве рх у) (2 ,1 3– 4, 23 м ) 8 са ж . (в ід о сн ов и) (1 7, 07 м ) Гл иб ин а — 2 с аж .(4 ,2 3 м) , ш ир ин а — 2 і 4 са ж . ( 4, 23 і 8, 53 м ) Ш аф он ск ий 18 51 , с . 6 54 Ф іл ар ет ( Гу мі ле в- сь ки й Д . Г .) 18 57 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 1, 5 ве рс т × 45 0 са ж . (1 ,6 0 × 0, 96 к м) 14 50 с аж . ( 3, 09 к м) 10 с аж . ( ві д дн а ро ву до в ер ш ин и ва лу ) (2 1, 34 м ) Ф ил ар ет 1 85 7, с. 9 6 С ам ок ва со в Д . Я . 18 73 О пи с за р ез ул ьт . оп ит ув ан ня ш ля - хо м ан ке ту ва нн я 80 д ес . ( 87 ,4 0 га ) Д о 5 ве рс т (5 ,3 3 км ) 9 са ж . ( 19 ,2 0 м) Ш ир ин а — 4 с аж . ( 8, 53 м ) М ак ар ен ко 19 17 , с . 8 Тв ер до хл єб ов О . Д . 18 88 О пи с Тв ер до хл еб ов 18 88 , с . 1 13 Бо бр ин сь ки й О . О . 18 95 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 3 са ж . (п о ве рх у) (6 ,4 0 м) 6 са ж . ( 12 ,8 0 м) Бо бр ин ск ой 18 95 , с . 1 25 А нк ет ув ан ня 19 01 р .(а рх ів П а- да лк и Л . В .) 19 01 О пи с Д о 10 с аж . ( 21 ,3 4 м) Д о 7 са ж . ( 14 ,9 4 м) М ок ля к 20 21 , с. 2 64 Л яс ко ро н- сь ки й В . Г . 19 04 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 1 кв ад ра тн а ве рс та (1 13 ,8 1 га ) А на ло гі чн а ви со ті на си пу 4– 5, м іс ця ми 6– 10 с аж . ( 8, 53 – 10 ,6 7 м, 1 2, 80 – 21 ,3 3 м) Ш ир ин а — 8 –1 0 са ж . ( 17 ,0 7– 21 ,3 3 м) , г ли би на — 3 –6 с аж . (6 ,4 0– 12 ,8 0 м) Л яс ко ро нс ки й 19 05 , с . 1 77 - 17 8 П ад ал ка Л . В . 19 05 О пи с; д ан і о пи - ту ва нн я Ш ир ин а ді ля нк и — 45 0 са ж . ( 0, 96 0 км ); да ні р ес по нд ен ті в: п ло - щ а — п он ад 1 00 д ес . (1 09 ,2 5 га ) 1 ½ в ер ст и (1 6, 00 к м) ; 4 63 6 кр ок ів 4 са ж . ( по н из у) (8 ,5 3 м) , 1 с аж . ( по ве рх у) (2 ,1 3 м) 8 са ж . ( ві д ос но ви ) (1 7, 07 м ); 10 с аж . ( ві д дн а ро ву до в ер ш ин и на си пу ) (2 1, 33 м ); 6– 12 а рш . (4 ,2 7– 8, 53 м ) Ш ир ин а — 2 –4 с аж .(4 ,2 7– 8, 53 м ); гл иб ин а — 6 –8 а рш . (4 ,2 7– 5, 69 м ), ш ир ин а — 2 0– 25 а рш . ( 14 ,2 2– 17 ,7 8 м) П ад ал ка 1 90 5, с. 1 74 , 1 94 -1 96 Го ро дц ов В . О . 19 06 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 60 0 × 50 0 са ж . ( 1, 28 0 × 1, 07 к м) 30 –3 4 ар ш . ( 21 ,3 4– 24 ,1 8 м) 9 ар ш .(6 ,4 0 м) . В ис от а зо вн іш - нь ог о ва лу — 1, 5 ар ш . ( 1, 07 м ) Гл иб ин а — 5 ,5 а рш . ( 3, 91 м ). Ш ир ин а по в ер ху — 3 0 ар ш . (2 1, 34 м ), п о ни зу — п он ад 8 ар ш (5 ,6 9 м) Го ро дц ов 1 91 1, с. 9 3, 9 8, 1 02 - 10 3 Ф ук с М . К ., П от ап ов О . О . 19 27 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 85 д ес . 3, 5 км М ир он ен ко , С уп ру не нк о 20 21 , с . 2 29 Щ ер ба кі в- сь ки й В . М . 19 30 О пи с (9 2, 87 га ) 8 м Щ ер ба кі вс ьк ий 20 17 , с . 3 46 Та бл . 1 . П ід су м ки д ос лі дж ен ь За хі дн ог о ук рі пл ен ня Б іл ьс ьк ог о го ро ди щ а в пе рі од X V II I — п ер ш ої п ол ов ин и X X с т. Ta bl e 1. R es ul ts o f r es ea rc h on th e W es te rn F or tifi ca tio n of th e B ils k hi llf or t i n th e pe ri od fr om th e 18 th — fi rs t h al f o f t he 2 0th c en tu ry ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2114 ЗАХІДНЕ УКРІПЛЕННЯ. ФІКСАЦІЯ СТАНУ ЗБЕРЕЖЕННЯ Дослідник, рік Пам’яткоохоронна проблематика Музейно-наукова проблематика Література Фіксація стану збереження внутрішньої території укріплення Шафонський О. Ф, 1784 Розорювання території Шафонский 1851, с. 654 Самоквасов Д. Я., 1873 Макаренко 1917, с. 8 Бобринський О. О., 1895 Бобринской 1895, с. 126 Анкетування, 1901 (архів Падалки Л. В.) Мокляк 2021, с. 264-265, 267-269 Ляскоронський В. Г., 1904 Ляскоронський 1905, с. 178 Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 93, 95 Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 233 Фіксація стану збереження оборонних споруд укріплення Шафонський О. Ф., 1784 Руйнування валів селітроварниками Шафонский 1851, с. 654 Бобринський О. О., 1895 Нищення валів ямами правильних форм Розмивання водою ділянок фортифі- кацій Бобринской 1895, с. 125-126 Бобринской 1895, с. 127 Ляскоронський В. Г., 1904 Ділянки зх. та пд.-зах. секторів роз- миті Ляскоронский 1905, с. 178 Падалка Л. В., 1905 Руйнування валів селітроварниками та скарбошукачами Падалка 1905, с. 194-195 Городцов В. О., 1906 Інтенсивне нищення оранкою валів у південній частині Городцов 1911, с. 103 Руйнування валів селітроварними об’єктами. Фіксація 24 майданоподіб- них споруд: 23 — із внутрішньої сто- рони валу, 1 — із зовнішньої. Городцов 1911, с. 101 Опис значної кількості грабіжницьких ям і канав у валах, засвідчення проце- су скарбошукацтва Городцов 1911, с. 101-102 Розмиття водою валу в південно-за- хідному кутку — вершина насипу зруйнована, у структурі валу — про- шарки попелистої землі із зовнішньої та внутрішньої сторін Городцов 1911, с. 103 Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Руйнація вн. частини валу майже по всій протяжності Мироненко, Супруненко 2021, с. 229. Відомості про окремі (випадкові) знахідки Арандаренко М. І., 1840-і (?) Факт виявлення ста- левих стріл, пробій- ників і близько 20 фунтів ваги панцира давніх часів Арандаренко 1852, с. 109 Самоквасов Д. Я., 1873 Траплялися знахід- ки «куль, стріл, мо- нети, але такі не збереглися…»1 Макаренко 1917, с. 9 1 Тут і далі переклад з російської належить автору. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 115 Анкетування, 1901 (архів Падалки Л. В.) Місцевими жителя- ми знайдено «кулі, обточене кругле каміння, кістки, глиняні товсті че- репки» Мокляк 2021, с. 265, 268- 269 Падалка Л. В., 1905 Зафіксовано знахід- ки залізних вістер стріл Падалка 1905, с. 174 Городцов В. О., 1906 У межах форте- ці місцевий житель знайшов злиток зо- лота Городцов 1911, с. 158 Тахтай О. К., 1928 Організація переда- чі до Полтавсько- го музею залізно- го меча скіфсько- го часу, виявленого мешканцями села в окрузі укріплення Тахтай 1928, с. 287 АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХІДНОГО УКРІПЛЕННЯ Підсумок (здобуток) Дослідник(и), рік Посилання Описано численні ями, підвищення, вали на теренах укріплення (у внутрішній стороні валу та біля неї), але не визначено їх природу та призначення Бобрин- ський О. О., 1895 Бобринской 1895, с. 126-127 Засвідчено, що в верхніх шарах насипу валу укріплення фіксуються кістки тварин (у т.ч. кабана та козулі), іноді й людські рештки Уперше зафіксовано, що з насипу валу та території укріплення похо- дить ліпна кераміка типових скіфських зразків з характерним скіф- ським орнаментом. Відзначено випадки виявлення античної керамі- ки, прясел, ручних жернов, кам’яних точилок та точильних плит, ка- міння для метання, уламків бронзових казанів та вістер стріл Фіксування майданів із внутрішньої сторони валу укріплення та по- руч із ним Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронский 1905, с. 178 Опис знаходження у валах укріплення та в його межах кісток тварин і людей, а також типової скіфської кераміки (поливні чаші, пузаті горщики, чарки з високими ручками) з характерним скіфським орна- ментом (трикутники, точки й т.д.) Зафіксовано майдани із внутрішньої сторони валів укріплення. Від- значено наявність насипів (довжиною 30–85 кроків та висотою 3–5 арш.) по обидва боки входів в укріплення Падалка Л. В., 1905 Падалка 1905, с. 194-195 Уперше знято профілі (4 од.) оборонних споруд укріплення. Зафік- совано додатковий вал біля рову Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 96, 102-103 Проведено перші археологічні дослідження оборонних споруд укрі- плення (чотири траншеї для вивчення валу, рову та майданоподібної споруди у фортифікаційному насипі) Городцов 1911, с. 95-99 Уперше археологічно доведено наявність древнього в’їзду до Західно- го укріплення (зі сходу) і те, що рів оточував кільцем укріплення Городцов 1911, с. 99 Здійснено припущення, що на території укріплення міг бути вну- трішній рів Висловлено думку, що вали укріплення споруджено із ґрунту із вмістом культурних решток із внутрішньої території Городцов 1911, с. 97 Аргументоване припущення, що вал насипався дещо пізніше після створення зольників Городцов 1911, с. 120 Зафіксовано глясіс перед ровом (на ділянці крутого схилу до р. Суха Грунь) Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 229 Дослідження внутрішньої території Згадка про «невеликі насипи» на території Західного укріплення Шафон- ський О. Ф., 1784 Шафонский 1851, с. 654 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2116 Зафіксовано численні заглибини в межах укріплення, але не визна- чено їх походження та призначення Бобрин- ський О. О., 1895 Бобринской 1895, с. 126 Інформація про випадки виявлення людських поховань у межах укріплення Бобринской 1895, с. 127 Фіксація підвищень на теренах укріплення Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронский 1905, с. 178 Відзначено великі в діаметрі невисокі насипи із попелу, дрібних кіс- ток тварин та уламків ліпної кераміки Падалка Л. В., 1905 Падалка 1905, с. 195 Вперше проведено археологічні дослідження майданоподібних спо- руд у межах укріплення (траншеї 5–8). Визначено, що ці спору- ди більш пізнього походження. Їх кількість у межах укріплення — 24 од. Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 95-102 Знято план розташування зольників у межах укріплення. Зафіксова- на кількість об’єктів — 35 од. Городцов 1911, с. 93-94, 96, 103 Перші археологічні розкопки зольників на теренах укріплення (золь- ники 1–8) Городцов 1911, с. 103- 118 Запропоновано датування появи зольників на теренах укріплення (до зведення фортифікацій), а також припинення їх існування. Вка- зано на можливе одночасне припинення функціонування зольників та укріплення Городцов 1911, с. 150 Проведення перших археологічних досліджень християнських похо- вань у межах Більського городища взагалі та укріплення зокрема Городцов 1911, с. 118- 119 Відзначено наявність попелищ Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 233 Відзначено наявність зольників у межах укріплення Щербаків- ський В. М., 1930 Щербаківський 2017, с. 346 Публікація окремих знахідок із території укріплення за результата- ми проведених розвідок Ляпушкін І. І., 1940 Ляпушкін 1947, с. 126 Рис. 2. Фрагмент “Karta granic Polski, y Russyi, zawieraiąca część południową Ukrainy przeciąg Dniepru, zacząwszy od Kiiova, aż do Samary”. Р. Занноні, 1772 р. Fig. 2. Fragment of the “Map of Poland’s and Russia’s borders including the southern part of Ukraine and the Dnipro’s flow starting from Kyiv up to Samara”. Ricci Zannoni, 1772. на його локалізацію та розміри (Филарет 1857, с. 94-96; 2005, с. 294) (табл. 7). Важливу інформацію про Більське городи- ще опублікував 1873 р. Центральний статис- тичний комітет. Збір матеріалів проводився з ініціативи Д. Я. Самоквасова. Серед наведених даних — межі та площа Західного укріплен- ня, потужність оборонних споруд, також опи- сано входи, згадано про окремі знахідки (Ма- каренко 1917, с. 8-9) (табл. 1). Щодо Східного укріплення подано інформацію про захисну лі- нію, форму фортеці, в’їзди до неї — з півно- чі, півдня, сходу (табл. 2). Указано, що Західне та Східне городища мають спільний вал (Ма- каренко 1917, с. 9; Шрамко, Задников, Корост 2018, с. 80; Шрамко, Задніков, Корост 2020, с. 26) (табл. 3). У 1888 р. О. Д. Твердохлєбов при описі Ко- тельви (Твердохлебов 1888, с. 113-130) згадав Скельське та Більське городища. Щодо остан- нього він зазначив: «…Складається із двох городищ, об’єднаних спільним валом, що тяг- неться з прилягаючим до нього ровом від м. Ку- земин за села Заїченці, Глинськ і Лазьки на від- стань 26 верст» (Твердохлебов 1888, с. 113) (табл. 1–3). О. Д. Твердохлєбов, крім того, опи- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 117 Д ос лі дн ик Рік обстеження (дослідження) Х ар ак те р пр о- ве де ни х ро бі т Д ан і п ро о бо ро нн і с по ру ди Л іт ер ат ур а П ло щ а, я ку о то чу ю ть ф ор ти ф ік ац ії П ро тя ж ні ст ь ва лу Ш ир ин а ос но ви ва лу В ис от а ва лу Ро зм ір и ро ву Ш аф он сь ки й О . Ф . 17 84 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 39 9 са ж . ( 0, 85 1 км ) Ш аф он ск ий 18 51 , с . 6 55 Ф іл ар ет ( Гу мі ле в- сь ки й Д . Г . ) 18 57 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 39 9 са ж . ( 0, 85 1 км ) Ф ил ар ет 1 85 7, с. 9 6 С ам ок ва со в Д . Я . 18 73 О пи с за р ез ул ь- та та ми о пи ту ва н- ня ш ля хо м ан ке - ту ва нн я 5 ве рс т (5 ,3 3 км ) 9 са ж . ( 19 ,2 0 м) 4 са ж . ( 8, 53 м ) М ак ар ен ко 19 17 , с . 9 Тв ер до хл єб ов О . Д . 18 88 О пи с Тв ер до хл еб ов 18 88 , с . 1 13 А нк ет ув ан ня 19 01 р . ( ар хі в П а- да лк и Л . В .) 19 01 О пи с 15 0 де с. (1 63 ,8 8 га ) Д о 10 с аж . ( 21 ,3 3 м) Д о 7 са ж .(1 4, 94 м ) М ок ля к 20 21 , с. 2 64 , 2 67 Л яс ко ро н- сь ки й В . Г . 19 04 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 70 д ес . ( 76 ,4 8 га ) Тр іш ки м ен ш е 80 0 с аж . ( 1, 71 к м) 1– 2 са ж . ( у за хі дн о- му с ек то рі ) і (2 ,1 3– 4, 27 м ), у сх ід но му — у 2 –3 р аз и ви щ е (з а об мі ра ми в ід д на ро ву ) Н е бі ль ш е 1 са ж . у за хі дн ій ча ст ин і ( 2, 13 м ), 5– 7 са ж . у сх ід ні й (1 0, 67 –1 4, 94 м ) Л яс ко ро нс ки й 19 05 , с . 1 75 - 17 7 П ад ал ка Л . В . 19 05 О пи с, д ан і о пи - ту ва нн я Д ан і р ес по нд ен ті в: 70 д ес . ( 76 ,4 8 га ) 53 83 к ро ки 7– 12 с аж . ( 14 ,9 4– 25 ,6 0 м) Гл иб ин а — 5 –7 а рш . ( 3, 56 – 4, 98 м ) П ад ал ка 1 90 5, с. 1 74 , 1 94 -1 96 Го ро дц ов В . О . 19 06 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 53 83 к ро ки (д ан і В . П . Ш ут ки ) 25 а рш . ( 17 ,7 8 м) 6 ар ш . ( 4, 27 м ). В и- со та д од ат ко во го ва лу в ф ор мі гл яс іс у — 1 –2 а рш . ( 2, 13 – 4, 27 м ) Гл иб ин а — 5 а рш . ( 3, 56 м ); ш ир ин а — 2 0 ар ш . ( 14 ,2 2 м) Го ро дц ов 1 91 1, с. 1 27 Ф ук с М . К ., П о- та по в О . О . 19 27 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 75 д ес . ( 81 ,9 4 га ) П он ад 4 к м М ир он ен ко , С уп ру не нк о 20 21 , с. 2 29 Та бл . 2 . П ід су м ки д ос лі дж ен ь С хі дн ог о ук рі пл ен ня Б іл ьс ьк ог о го ро ди щ а в пе рі од X V II I — п ер ш ої п ол ов ин и X X с т. Ta bl e 2. R es ul ts o f t he r es ea rc h of th e E as te rn fo rt ifi ca tio n of th e B ils k hi llf or t i n th e pe ri od fr om th e 18 th to th e fir st h al f o f t he 2 0th ce nt ur y ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2118 СХІДНЕ УКРІПЛЕННЯ. ФІКСАЦІЯ СТАНУ ЗБЕРЕЖЕННЯ Дослідник, рік Пам’яткоохоронна проблематика Музейно-наукова проблематика Література Фіксація стану збереження внутрішньої території укріплення Шафонський О. Ф., 1784 Внутрішня територія вкрита лісами та садками Шафонский 1851, с. 655 Філарет (Гумілев- ський Д. Г.), 1857 Майданчик фортеці та її фортифікації заросли лісами Филарет 1857, с. 96 Самоквасов Д. Я., 1873 Ділянки в межах укріплення вкриті лі- сом, а одна розорюється Макаренко 1911, с. 9 Анкетування, 1901 (архів Падалки Л. В.) Вказано, що територія Східного укрі- плення частково розорюється, частко- во вкрита лісом Мокляк 2021, с. 264, 267 Падалка Л. В., 1905 2/3 території вкриті лісом, інші ділян- ки — розорюються Падалка 1905, с. 195 Ляскоронський В. Г., 1904 Частина території розорюється, захід- ний сектор вкритий лісом Ляскоронский 1905, с. 174 Городцов В. О., 1906 Твердження, що укріплення — най- більше у складі всього комплексу та найкраще збережене Городцов 1911, с. 93 Городцов В. О., 1906 Третина території розорюється, 2/3 — вкриті лісом Городцов 1911, с. 127 Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Фіксування розорювання частини те- риторії Мироненко, Супруненко 2021, с. 233 Фіксація стану збереження оборонних споруд укріплення Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Руйнування східного в’їзду до укрі- плення Мироненко, Супруненко 2021, с. 229 Відомості про окремі (випадкові) знахідки Анкетування, 1901 (архів Падалки Л. В.) Жителі знайшли «бомбу» та «зброю у вигляді піки» Мокляк 2021, с. 265, 269 АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СХІДНОГО УКРІПЛЕННЯ Підсумок (здобуток) Дослідник(и), рік Посилання Фіксація стану збереження внутрішньої території укріплення Зафіксовано другий вал зі східної сторони укріплення (½ — 2 арши- ни висоти) Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронский 1905, с. 177Відзначено, що в насипі валів укріплення трапляються знахідки: об- бите каміння та уламки древньої кераміки (товстостінної, грубої глини, слабого обпалу та з примітивним орнаментом) Зафіксовано другий захисний вал навколо укріплення Падалка Л. В., 1905 Падалка 1905, с. 195 Фіксація додаткового валу із зовнішньої сторони рову фактично по всій окружності укріплення. Знято два профілі оборонних споруд Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 93, 127 Відзначено глясіс перед ровом (зі сторони Ворскли) Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 229 Дослідження внутрішньої території Відзначено поглиблення вздовж внутрішньої сторони валу Падалка Л. В., 1905 Падалка 1905, с. 195 Зафіксовано зольник у південно-західній частині укріплення Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 127 Зафіксовано вибірку ґрунту вздовж внутрішньої сторони валу Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 232-233Відзначено наявність попелищ у межах укріплення ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 119 Та бл . 3 . П ід су м ки д ос лі дж ен ь В ел ик ог о ук рі пл ен ня Б іл ьс ьк ог о го ро ди щ а в пе рі од X V II I — п ер ш ої п ол ов ин и X X с т. Ta bl e 3. R es ul ts o f t he r es ea rc h of th e G re at F or tifi ca tio n of th e B ils k hi llf or t i n th e pe ri od fr om th e 18 th to th e fir st h al f o f t he 2 0th c en tu ry Д ос лі дн ик Рік обстеження (дослідження) Х ар ак те р пр о- ве де ни х ро бі т Д ан і п ро о бо ро нн і с по ру ди Л іт ер ат ур а П ло щ а, я ку о то чу ю ть ф ор ти ф ік ац ії П ро тя ж ні ст ь ва лу Ш ир ин а ос но ви ва лу В ис от а ва лу Ро зм ір и ро ву Ш аф он сь ки й О . Ф . 17 84 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 26 в ер ст і 79 т рь ох ар ш . с аж . ( 27 ,9 к м) В ід д на р ов у до в ер - ш ин и — б іл ьш е 10 с аж . ( 21 ,6 0 м) Ш аф он ск ий 18 51 , с. 6 55 - 65 6 А ра нд ар ен ко М . І . 18 40 -і (? ) р ок и О пи с 20 а рш . ( 14 ,2 2 м) 12 а рш . ( 8, 53 м ) Ш ир ин а — 1 5 ар ш . ( 10 ,6 6 м) А ра нд ар ен ко 18 52 , с . 1 09 Ф іл ар ет ( Гу мі ле в- сь ки й Д . Г .) 18 57 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 26 в ер ст (2 7, 73 к м) Ф ил ар ет 1 85 7, с. 9 6 С ам ок ва со в Д . Я . 18 73 О пи с за р ез ул ь- та та ми о пи ту ва н- ня ш ля хо м ан ке - ту ва нн я 40 в ер ст (4 2, 67 к м) М ак ар ен ко 19 17 , с . 9 Тв ер до хл єб ов О . Д . 18 88 О пи с 26 в ер ст (2 7, 73 к м) Тв ер до хл еб ов 18 88 , с . 1 13 Бо бр ин сь ки й О . О . 18 95 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 10 × 6 в ер ст (1 0, 66 × 6, 40 к м) 23 в ер ст (2 4, 53 к м) Бо бр ин ск ой 18 95 , с . 1 26 - 12 7 А нк ет ув ан ня 19 01 р . ( ар хі в П а- да лк и Л . В .) 19 01 О пи с 30 –3 5 ве рс т (3 2– 37 ,3 3 км ) М ок ля к 20 21 , с. 2 65 , 2 67 Л яс ко ро н- сь ки й В . Г . 19 04 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 2– 3 са ж . ( 4, 32 – 6, 48 м ) Л яс ко ро нс ки й 19 05 , с . 1 75 П ад ал ка Л . В . 19 05 О пи с, д ан і о пи - ту ва нн я Д ан і р ес по нд ен ті в: 3 0 ве рс т (3 2 км ) 53 83 к ро ки 7– 10 с аж . ( 15 ,1 2– 21 ,6 м ) 7– 8 са ж . ( 15 ,1 2– 17 ,2 8 м) Гл иб ин а — 6 –8 а рш . ( 4, 26 – 5, 69 м ), ш ир ин а — 2 0– 25 а рш . ( 14 ,2 2– 17 ,7 8 м) П ад ал ка 1 90 5, с. 1 74 , 1 94 -1 96 Го ро дц ов В . О . 19 06 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 10 × 6 в ер ст (1 0, 66 × 6, 40 к м) П ри бл из но 3 0 ве рс т (3 2 км ) 30 а рш . ( 21 ,3 3 м) 5 ар ш . ( 3, 55 м ) Ш ир ин а — 2 5 ар ш . ( 17 ,7 8 м) Го ро дц ов 1 91 1, с. 9 3, 1 19 Гр ін че нк о В . А . 19 21 О пи с 30 в ер ст Гр ін че нк о 19 25 , с . 1 7 Ф ук с М . К ., П от а- по в О . О . 19 27 О гл яд т ер ит ор ії, оп ис 40 00 д ес . ( 43 70 га ) 28 к м М ир он ен ко , С уп ру не нк о 20 21 , с . 2 28 - 22 9 Щ ер ба кі в- сь ки й В . М . 19 30 О пи с П он ад 2 8 км Щ ер ба кі вс ьк ий 20 17 , с . 3 46 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2120 ВЕЛИКЕ УКРІПЛЕННЯ. ФІКСАЦІЯ СТАНУ ЗБЕРЕЖЕННЯ Дослідник, рік Пам’яткоохоронна проблематика Музейно-наукова проблематика Література Фіксація стану збереження внутрішньої території укріплення Шафонський О. Ф., 1784 Згадка про старий розсунутий вал у Куземині Шафонский 1851, с. 642 Городцов В. О., 1906 Під час дослідження зольника 9 вияв- лено сліди грабіжницьких ям Городцов 1911, с. 122, 124 Відзначено, що територія городища була більш залісненою за скіфських часів Городцов 1911, с. 153 Ляскоронський В. Г., 1904 Часткова відсутність (через руйнацію) валу в Куземині Ляскоронский 1905, с. 174 Гарний стан збереження оборонних споруд та зовнішньої території укрі- плення (заросла лісом). Фортифікації на ділянці понад річковою долиною Ворскли – найкраще збережені Ляскоронский 1905, с. 175 Ділянка валів від с. Більськ до с. Глинське розорюється Ляскоронский 1905, с. 180 Фіксація стану збереження оборонних споруд укріплення Городцов В. О., 1906 Руйнація валу внаслідок закладання довгої ями біля хут. Викча (Висіча (?)) Городцов 1911, с. 102 Попри місця, де є розмиття рову та підорювання валу, ділянка оборонних споруд на північ від Західного укрі- плення краще збережена, ніж на пів- день від цього ж укріплення Городцов 1911, с. 119Вал у с. Куземин зберігся дуже по- гано, фіксується лише в маєтках по- міщиків Фортифікації від Куземина до край- ньої південь точки городища та далі до хутора Висіча (?) — дуже гарного стану збереження Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Відзначено на відсутність валу в Ку- земині (найбільша «перерва» у складі всього комплексу) Мироненко, Супруненко 2021, с. 230 Відомості про окремі (випадкові) знахідки Мельникова І. С., 2006 Інформація про пе- редачу до Полтав- ського музею в 1952 р. вінця горщи- ка, орнаментованого наліпним валиком із пальцевими вдавлен- нями з уроч. Біль- ське Озеро Мельникова 2006, с. 30 АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕЛИКОГО УКРІПЛЕННЯ Підсумок (здобуток) Дослідник(и), рік Посилання Археологічні дослідження оборонних споруд Зафіксовано другий вал зі східної сторони укріплення (½ — 2 арши- ни висоти) Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронский 1905, с. 177 Визначено, що біля рову Великого укріплення (з його зовнішньої сторони) прокладався ще один вал, паралельний основному Шафон- ський О. Ф., 1784 Шафонский 1851, с. 656 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 121 Знято п’ять профілів оборонних споруд Городцов В. О., 1906 Городцов 1911 с. 93, 95- 96, 119 Зафіксовано, що на південь від Східного укріплення й до хут. Вісича (?) рів — з обох сторін валу Городцов 1911, с. 119 Визначено, що ширина валу мала сприяти пересуванню військ по ньому. Висловлена думка про розміщення оборонної стіни чи тину на валу Городцов 1911, с. 151 Припущення про первісне прокладання рову навколо городища (су- цільно) Зафіксовано глясіс перед ровом на маршруті від Східного укріплен- ня до повороту оборонних споруд у с. Куземин, а також у цілому на ділянках схилів Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 229-233 Визначено сліди примикання фортифікацій Великого укріплення до Східного та Західного (без засипання рову). Зазначено, що це є ти- повим для городищ Слобожанщини, але відмінним для городищ на Дінці Відзначено відмінність оборонних споруд Великого укріплення на різних ділянках: у західних та південних секторах — схожість із За- хідним укріпленням; східна огорожа, особливо на південь від Схід- ного укріплення, схожа з останнім. Визначено, що вали Великого укріплення звели «більш менш одно- часово» зі Східним та Західним Зафіксовано поглиблення вздовж зовнішнього боку валу на ділянці від Східного укріплення до крайньої південної точки городища Дослідження внутрішньої території Зафіксовано два кургани за 3 версти від с. Більськ по дорозі на Глинськ Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронський 1905, с. 179 Вказано на малу кількість пам’яток у межах Великого укріплення, зольників виявлено лише чотири (один — у Куземині (під валом), три — південніше Західного укріплення) Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 119- 120 Відзначено, що зольники в уроч. Царина Могила є своєрідним продо- вженням лінії розміщення зольників Західного укріплення. Укладено план розташування попелищ у межах уроч. Царина Могила, визначе- но, що вони хронологічно близькі до зольників Західного укріплення Городцов 1911, с. 96, 120 Визначено, що оборонні споруди зведено після формування зольни- ків Городцов 1911, с. 119- 122 Уперше проведено археологічні дослідження на поселенських пам’ятках Великого укріплення. Здійснено розкопки (дев’ять тран- шей) на зольнику 1 в уроч. Царина Могила Городцов 1911, с. 120- 127 Зафіксовано наявність зольників у Куземині (південно-східний кут городища), в уроч. Царина Могила та, вірогідно, у південно-західно- му секторі Великого укріплення Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 233 Висловлено припущення, що Більське озеро може датуватися скіф- ським часом Мироненко, Супруненко 2021, с. 231 сав пагорб із назвою Замок неподалік Куземина (Твердохлебов 1888, с. 113) (табл. 7). У 1895 р. Більське городище оглянув граф, сенатор, голова Імператорської археологічної комісії О. О. Бобринський. Учений обстежив Західне укріплення: зафіксував його форму (неправильного чотирикутника), визначив пло- щу, розміри валу й рову. Окрему увагу він при- ділив пам’яткоохоронній проблематиці, зафік- сував чотири в’їзди до укріплення (згідно сто- рін світу). Західний та східний із них учений вважав головними. Висловив сумнівну нині думку про те, що в усіх в’їздах раніше розмі- щувалися сторожові вежі й будівлі (Бобрин- ской 1897, с. 125-127). Зауважимо, що О. О. Бо- бринський Більським городищем вважав тільки Західне укріплення (Шрамко 1987, с. 7). Архео- логічні предмети із території цієї пам’ятки уче- ний відніс до скіфської епохи, зауваживши, що серед них є знахідки: «глибоких чаш з вузьким бортиком, покритих поливою, низеньких пуза- тих горщиків і чарок (черпаків - Автор) з висо- кою ручкою» (Бобринской 1895, с. 127). Зазна- чив, що вироби з кераміки оздоблені звичними скіфськими узорами, трикутниками, крапками. На поверхні укріплення, за даними О. О. Бо- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2122 бринського, фіксувалися «уламки великих гру- бих (ліплених) горщиків з вінцями, прикрашени- ми проколами» (Бобринской 1895, с. 127). Уче- ний виокремив знахідки античної кераміки та уламки кістяних виробів. Указав на часте вияв- лення місцевим населенням тут значної кіль- кості археологічних предметів – кераміки, пря- сел, каміння для метання, уламків бронзових котлів, вістер стріл. Навів дані про виявлення в межах укріплення людських поховань (Бобрин- ской 1897, с. 127) (табл. 1). Підсумком обстежень О. О. Бобринського стало укладання першого детального схематич- ного плану Західного укріплення (Бобринской 1897, с. 126; Шрамко, Задніков, Корост 2020, с. 26-27) (рис. 3) (табл. 7). Дослідник згадав також про Східну фортецю (Бобринской 1897, с. 127). Останню він розглядав окремо, поза єдиним комплексом. Учений також виокрем- лював оборонні споруди Великого укріплен- ня, зафіксував їх лінію проходження та площу, яку вони охоплюють (Бобринской 1897, с. 126- 127) (табл. 3). Дослідник говорив про існуван- ня Замкової гори в Куземині (Бобринской 1897, с. 127) (табл. 8). За результатами обстежень в уроч. Скоробір учений визначив локалізацію комплексу, що поєднує понад 1000 хаотич- них підвищень і насипів, серед яких є майдани (табл. 6). Відзначив три ряди курганів (разом — 20 насипів) (Бобринской 1897, с. 128). Як бачимо, ще наприкінці XIX ст. об’єкти Більського городища (Західне, Східне, Велике укріплення) авторитетні дослідники на кшталт О. О. Бобринського розглядали окремо, без на- лежності до єдиного масштабного комплек- су. При цьому вже публікуються дані (напри- клад, Д. Я. Самоквасов, О. О. Твердохлєбов) про об’єднання двох великих фортець Більська єди- ним захисним валом. Важливо, що вже в цей час фіксуються перші спроби визначення культур- но-хронологічних позицій пам’яток, датування окремих виявлених артефактів скіфським часом. Важлива інформація про Більський археоло- гічний комплекс міститься у відповідях на опи- тування, яке проводив полтавський губерна- тор перед XII Археологічним з’їздом в Харкові в 1902 р. (Мокляк 2021, с. 261-270). Зокрема, матеріали містять інформацію про те, що в Ку- земині наявний вал у вигляді укріплення. При- пускаємо, що це перша згадка про Куземинське укріплення. У даних опитування вказано, що оборонний насип фіксується в Куземині та про- стягається до Більська (Мокляк 2021, с. 264- 265). Наведено також інформацію про два го- родища в с. Більськ. Представлено окремі дані про внутрішню площу, захисні конструкції За- хідного укріплення, знахідки з його території (Мокляк 2021, с. 264-267) (табл. 1). Важливо, що Східне укріплення описуєть- ся в матеріалах як Попова лука. Матеріали міс- тять інформацію про схожість захисних споруд Західного й Східного городищ. Наведено також дані про чотири входи до кожного з них. Опи- сано випадкові знахідки (Мокляк 2021, с. 264- 265, 269) (табл. 1–2). У матеріалах також визна- чено довжину фортифікаційної лінії Великого укріплення (Мокляк 2021, с. 265, 267) (табл. 3). Важливий внесок у дослідження пам’яток Більського мікрорегіону зробив В. Г. Ляскорон- ський. У 1904 р. він оглянув городище, уклав- ши його схематичний план (Ляскоронский 1907, с. 174) (рис. 4: 1) (табл. 8). Значну увагу приділив Західному та Східному укріпленням. Знахідки із цих двох масштабних поселенських об’єктів В. Г. Ляскоронський детально описав. Важливо, що він уклав плани укріплень (Ляс- коронский 1907, с. 176-177) (рис. 4: 2–3). При Рис. 3. План Західного укріплення Більського городища, за: Бобринской 1897 Fig. 3. Plan of the Western fortification of the Bilsk hillfort, after: Бобринской 1897 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 123 цьому слід зауважити, що план Східного укрі- плення Більського городища став першим в археологічній науці (табл. 8). В. Г. Ляскорон- ський Західне та Східне називав городищами- гігантами (Ляскоронский 1907, с. 174). Щодо Західного укріплення, то дослідник визначив його форму (неправильний семикут- ник), площу; указав дані про фортифікації та ділянки їх руйнування; визначив чотири вхо- ди (в’їзди) до цієї фортеці (Ляскоронский 1907, с. 177-178). Предмети з території укріплення датував скіфським часом (Ляскоронский 1907, с. 177-178) (табл. 1). Зауважимо, що саме В. Г. Ляскоронський пер- ший дав назву Східному та Західному укріплен- ням (Шрамко, Задников, Корост 2018, с. 80). Описуючи вали Великого укріплення, архео- лог називає їх «змієвими» (Ляскоронский 1907, с. 174, 178) (табл. 8). Він зміг визначити вну- трішню площу Великого укріплення (табл. 3). За спостереженнями вченого, загальна форма всього городища близька до неправильного три- кутника (Ляскоронский 1907, с. 174). В. Г. Ляс- коронський також першим із дослідників виявив внутрішній (Південний) вал та позначив об’єкт на плані (Ляскоронский 1907, с. 178; Шрамко, Задніков, Корост 2020, с. 28) (табл. 5, 8). Дослідник за результатами обстежень вка- зав розміри Східного укріплення (площу та дані про оборонні споруди). Першим заува- жив, що у східному секторі цієї фортеці наяв- ні два ряди валів (висотою від 0,5 до 2 арш.). За його даними, у насипах валів фіксуються знахідки: каміння та уламки древньої керамі- Рис. 4. Плани, укладені В. Г. Ляскоронським (за: Ляскоронский 1907): 1 — Більське городище, 2 — Східне укріплення Більського городища, 3 — Західне укріплення Більського городища, 4 — могильник Скоробір Fig. 4. Plans drawn up by V. H. Liaskoronskyi (after: Liaskoronskyi 1907): 1 — Bilsk hillfort, 2 — Eastern fortification of the Bilsk hillfort, 3 — Western fortification of the Bilsk hillfort, 4 — Skorobir necropolis 1 2 4 3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2124 Рис. 5. Плани, укладені В. О. Городцовим (за: Городцов 1911): 1 — Більське городище, 2 — Західне укріплення Біль- ського городища, 3 — східний в’їзд до Західного укріплення Більського городища з позначенням місць розкопок та зйо- мок профілю валу, 4 — зольник 9 на поселенні Царина Могила з позначенням місць розкопок та зйомки профілів тран- шей, 5 — курганний могильник в уроч. Скоробір із позначенням досліджених об’єктів Fig. 5. Plans drawn up by V. O. Gorodtsov (after: Gorodtsov 1911): 1 — Bilsk hillfort, 2 — Western fortification of the Bilsk hillfort, 3 — eastern entrance to the Western fortification of the Bilsk hillfort with the locations of excavations and rampart profile surveys, 4 — ash pit no. 9 at Tsaryna Mohyla settlement with excavation sites and trench profiles, 5 — mound necropolis in the Skorobir tract with the designation of the studied objects ки (табл. 2). Як і більшість дослідників, він також виокремлював чотири в’їзди до Схід- ного укріплення (Ляскоронский 1907, с. 175- 177). На плані фортеці В. Г. Ляскоронський позначив вал, що на десятки метрів висту- пав на схід від захисних конструкцій (Ляс- коронский 1907, с. 176). У подальшому пи- тання про існування цього фортифікаційного 1 2 3 4 5 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 125 Підсумок (здобуток) Дослідник(и), рік Посилання Фіксація стану збереження внутрішньої території укріплення Уперше засвідчено існування Куземинського городища. Вказано, що його вали дотичні до оборонної лінії Великого укріплення Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 93–94, 119 Заперечно наявність укріплення Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 228, 232 Відзначено наявність укріплення Щербаківський В. М., 1930 Щербаківський 2017, с. 346 Табл. 4. Підсумки досліджень Куземинського укріплення Більського городища в період XVIII — першої половини XX ст. Table 4. Results of the research of the Kuzemyn fortification of the Bilsk hillfort in the period from the 18th to the first half of the 20th century КУЗЕМИНСЬКЕ УКРІПЛЕННЯ. ФІКСАЦІЯ СТАНУ ЗБЕРЕЖЕННЯ Дослідник, рік Пам’яткоохоронна проблематика Музейно-наукова проблематика Література Фіксація стану збереження території та оборонних споруд укріплення Щербаківський В. М., 1930 Рештки «форту» сильно заорані Щербаківський 2017, с. 346 Табл. 5. Підсумки досліджень внутрішнього («Південного») валу Більського городища в пе- ріод XVIII — першої половини XX ст. Table 5. Results of the research of the inner (“Southern”) rampart of the Bilsk hillfort in the period from the 18th to the first half of the 20th century Підсумок (здобуток) Дослідник(и), рік Посилання Перша фіксація валів із ровом за 60 саж. (129,6 м) на схід від Захід- ного укріплення (із нанесенням на картографічні матеріали) Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронский 1905, с. 178, 180; Шрамко, За- дніков, Корост 2020, с. 28-29 Опис поруйнованих оранкою залишків валу в межах Більського го- родища, перше позначення об’єкта на плані фортеці Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 93-94 Фіксація решток валу на північний схід від с. Більськ Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 232 Відображення на картографічних матеріалах решток валу Щербаків- ський В. М., 1930 Щербаківський 2017, с. 346-347 ПІВДЕННИЙ ВАЛ Дослідник, рік Пам’яткоохоронна проблематика Музейно-наукова проблематика Література Фіксація стану збереження території та оборонних споруд укріплення Ляскоронський В. Г., 1904 Зафіксовано розорювання Ляскоронский 1905, с. 178 Городцов В. О., 1906 Сильно зруйнований, фіксувався лише фрагментарно Городцов 1911, с. 93 Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Майже цілком розораний Мироненко, Супруненко 2021, с. 232 спорудження стане предметом жвавого об- говорення (Шрамко, Задников, Корост 2018, с. 80-81). В. Г. Ляскоронський провів також обстежен- ня в уроч. Скоробір, помилково зафіксувавши тут два городища. При цьому він виявив ряд кур- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2126 ганів-майданів та окремі кургани поряд. Дослід- ник провів перші експериментальні розкопки в цьому урочищі. Під час робіт на ділянці було ви- явлено майданчик із випаленою до червого гли- ною. За його даними, така сама знахідка фіксу- валася й на Західному укріпленні. Абсолютно ствердно можна говорити, що вчений оглядав та досліджував майдани з нинішніми назвами «Ве- ликий Скоробір» та «Малий Скоробір» (табл. 6), але помилково назвав їх городищами. При цьо- му важливо, що дослідник наніс на план пооди- нокі кургани й майдани могильника Скоробір (рис. 4: 4) (Ляскоронский 1907, с. 179). В. Г. Ляскоронський приділив значну увагу пам’яткоохоронній тематиці. Зокрема, він вка- зав, що сектор валу між селами Більськ та Глин- ське нищівно розорюється (Ляскоронский 1907, с. 180) (табл. 3). Важливою для археологічної науки стала інформація про те, що за три версти на південь від с. Більськ, за балкою дослідник зафіксував два кургани1, а біля с. Лазьки, при в’їзді вправо — чотири курганні насипи (на мо- мент обстежень розорювалися), біля хут. Ніко- лаєвка — ще один (Ляскоронский 1907, с. 180). Деякі описи Більського городища публікував Л. В. Падалка. При цьому він наводив інформа- цію про два городища побіля Більська, а також про оборонний насип, що їх з’єднує (табл. 3). Учений помилково, як зараз видається, ствер- джував, що по кутах Західного укріплення ко- лись фіксувалася кам’яна стіна з баштами (решт- ки останньої нібито були помітні ще в XVIII ст.). Л. В. Падалка також подав інформацію про по- одинокі археологічні знахідки з території укрі- плення (Падалка 1905, с. 174-175) (табл. 1–3). В опублікованих матеріалах початку XX ст. подано додаткові свідчення про городище (рес- понденти — жителі Більська В. П. Шутка та Г. А. Павлов). Серед іншого інформатори по- відомили про захисні споруди більської фор- теці та її складові. Вони також визначили пло- щу внутрішньої території Східного та Захід- ного укріплень та кількість входів-в’їздів до кожної із цих фортець (Падалка 1905, с. 193- 196) (табл. 1–3). Серед матеріалів також наяв- ні дані про Скоробір. Респонденти вказують на те, що центральний об’єкт (нинішній майдан «Великий Скоробір») є залишками селітровар- ного заводу та являє собою масив скупчень ви- сотою 1,5–8 арш. У центрі Скоробору, як вказу- ється, локалізувалися западини, а по краях — 1 Імовірно, мається на увазі курганна група «А». підвищення. Інформатори також повідомили про наявність курганів і майданів («городків») в окрузі майдану. Вони додатково відзначили, що зовсім поряд із гігантським городищем ло- калізується значна кількість великих курганів (Падалка 1905, с. 194-196) (табл. 6). У 1906 р. на Більському городищі В. О. Го- родцов провів перші археологічні дослідження (Городцов 1911). На цьому етапі вивчення комп- лексу це стало важливою подією, у чомусь на- віть революційною. Безумовно, роботи В. О. Го- родцова — фундаментальне, масштабне напра- цювання для майбутніх поколінь дослідників. Археолог розглядав Більський археологіч- ний комплекс зі складовими: Західне, Схід- не, Куземинське укріплення (табл. 1–2, 4, 8). Останні, за його свідченням, об’єднані спіль- ною потужною захисною спорудою (Городцов 1911, с. 93-94, 119) (табл. 3). Археологу було відомо також про внутрішній вал, відкритий В. Г. Ляскоронським (Городцов 1911, с. 93-94) (табл. 5). Серед важливих здобутків В. О. Го- родцова — укладений план городища з чітким позначенням всіх складових археологічних об’єктів (Городцов 1911, с. 93-97) (рис. 5: 1). Значну увагу під час робіт було приділено За- хідному укріпленню (табл. 1). Зокрема, археолог зняв план цієї пам’ятки, картографував усі відо- мі йому зольники (рис. 5: 2); визначив розміри та форму укріплень (клиноподібна) (Городцов 1911, с. 94); відзначив розташування зольників не лише в межах Західної фортеці, але й дещо північніше останньої (Городцов 1911, с. 98). За- уважимо, що дослідник першим використав тер- мін «зольник» щодо попелистих пагорбів на За- хідному укріпленні (Городцов 1911, с. 94), визна- чаючи ці об’єкти як залишки тривалих стоянок людей. Цей термін, як відомо, утвердився в нау- ці та широко застосовується і в наш час (Шрам- ко Б., Шрамко І., Задніков 2018). На Західному укріпленні для досліджен- ня фортифікацій археолог заклав вісім розко- пів (траншей) (Шрамко, Задніков, Корост 2020, с. 30-38) (табл. 1). У ході цих робіт встановле- но потужність оборонних споруд (валу та рову) (Городцов 1911, с. 95-98). При цьому учений відзначав, що вал при спорудженні зверху був покритий шаром глини, який «цементував» за- хисну конструкцію (Городцов 1911, с. 98). На ділянці східного в’їзду до укріплення В. О. Городцов заклав розкоп та підтвердив, як він уважав, що на цьому місці (навпроти дав- ніх в’їзних воріт) теж первинно облаштовував- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 127 Табл. 6. Підсумки досліджень курганних некрополів округи Більського городища в період XVIII — першої половини XX ст. Table 6. Results of the research of the burial mound necropolises of the Bilsk hillfort surroundings in the periodfrom the 18th to the first half of the 20th century КУРГАННІ НЕКРОПОЛІ ОКРУГИ БІЛЬСЬКОГО ГОРОДИЩА Дослідник, рік Пам’яткоохоронна проблематика Музейно-наукова проблематика Література Фіксація стану збереження внутрішньої території укріплення Падалка Л. В., 1905 Інформація про розорювання 60 вели- ких курганів в окрузі Більського го- родища Падалка 1905, с. 196 Городцов В. О., 1906 Розорювання курганів в уроч. Осняги. Фіксація пограбувань (у т. ч. древніх) курганів Городцов 1911, с. 127-133 Розорювання курганів, майданів і зольників в уроч. Саранчеве поле Городцов 1911, с. 133-137 Розорювання та масштабне нищен- ня (грабування) курганів і майданів в уроч. Скоробір Городцов 1911, с. 139 Грінченко В. А., 1925 Розорювання курганів Більського го- родища Грінченко 1925; 2014, с. 111-113Популярність скарбошукацтва в с. Більськ Відомості про окремі (випадкові) знахідки Городцов В. О., 1906 Факт виявлення в 1905 р. гр. Чепелем на теренах майдану в Саранчевому полі двох монет; одну з них викуплено та продатовано XVI— XVII ст. Городцов 1911, с. 134 Неподалік майда- ну № 8 в уроч. Ско- робір гр. Черненко знайшов монету з іменем Сигізмун- да III Городцов 1911, с. 143 Грінченко В. А., 1925 Факт знаходження (1921 р.) при оран- ні могил Більського городища бронзо- вого казана, пере- даного в 1924 р. до Полтавського музею Грінченко 1925; 2014, с. 111-113 Засвідчення на- явності в жителів с. Більськ багатьох цінних артефактів Інвентарна книга Полтавського крає- знавчого музею Надходження до Полтавського музею (1924 р.) амфори, знайденої разом із бронзовим казаном у 1921 р. Підсумок (здобуток) Дослідник(и), рік Посилання Наведено опис Скоробору: «земляне укріплення, на редут схоже», вказано, що навколо об’єкта — багато могил Шафон- ський О. Ф., 1784 Шафонский 1851, с. 656 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2128 Описано численні кургани та майдани на захід від Більського городища Бобрин- ський О. О., 1895 Бобринской 1895, с. 127-128 Представлено інформацію про масштабний комплекс «земляних спо- руд» в уроч. Скоробір. Вказано, що поряд фіксуються три правиль- них ряди курганів з майданами загальною кількістю 20 од. Описано два городища, обнесені валом і ровом, — «Скоробор». Вка- зано, що східне «городище» — більше. Відзначено, що їх поверхня являє собою різні хаотичні підвищення Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронский 1905, с. 179 На схід від Скоробору (за 30‒35 саж. (64,8–75,6 м)) зафіксовано ряд курганів-майданів із виходом до Скоробору. На схід від останнього — майдан і два кургани Проведено перші («пробні») археологічні розкопки на «городищі Скоробір» (сучасний майдан «Великий Скоробір» — Автор). Укладено перший план могильника Скоробір із позначенням курга- нів та рядів курганів-майданів (по обидві сторони дороги від Скоро- бору до хут. Марченка) Указано, що курганний комплекс в уроч. Скоробір може бути одно- часним із Більським городищем Указано, що Скоробір являє собою рештки селітроварного заводу (інформація В. П. Шутки). Виявлено на пн. від Скоробору 8 «город- ков» (майданів — Автор), навпроти яких фіксувалися великі вісім курганів, а далі (теж навпроти) ряд ще восьми могил. Зафіксовано також додатково 11 «городков». Наведено інформацію, що в «город- ках» подекуди фіксуються могили. За інформацією Г. А. Павлова, площа Скоробору сягає 32 дес. (май- же 35 га) Падалка Л. В., 1905 Падалка 1905, с. 194-196 Інформація про існування в окрузі Більського городища 60 вели- ких курганів висотою 1 ½ — 7 арш. (1,06–4,97 м) та діаметром 30– 100 кроків Падалка 1905, с. 196 Здійснено перші археологічні розкопки на території курганних мо- гильників Більського городища. Досліджено: 9 курганів в уроч. Осняги; 2 кургани в уроч. Саранчеве поле; 10 кур- ганів в уроч. Скоробір Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 127- 134, с. 138-143 Укладено план розміщення курганів в уроч. Скоробір Городцов 1911, с. 138- 139 Проведено перші археологічні дослідження майданів за межами Більського городища, на теренах курганних некрополів: на двох майданах в уроч. Саранчеве поле, в уроч. Скоробір закладено п’ять траншей на території фіксування лінії майданів Городцов 1911, с. 134- 137, 143-144 Твердження про те, що Великий і Малий Скоробори — первинно кургани, зруйновані майданним способом. Уперше дано сучасну на- зву об’єктам Городцов 1911, с. 138- 139 Окреслено характерні особливості процесу розробки курганів під майдани (руйнування волокушами). Визначено можливу дату ство- рення майданів — XVI—XVII ст. Городцов 1911, с. 160- 161 У межах більських поховальних некрополів виділено два типи кур- ганів: з вершиною над центром основи; з вершиною над північно- східною полою Городцов 1911, с. 158- 159 Аргументований висновок про те, що в курганах Більських некропо- лів могли хоронити одночасно двох-трьох осіб. Орієнтування тіл по- хованих — головою на південний захід або північний схід Детальне визначення конструкційних особливостей камер, опис про- цесу спорудження могил у курганах та зведення власне насипів Археологічно зафіксовано та описано пограбування підкурганних могил. Доведено, що перші грабежі здійснювалися ще в давні часи Підготовлено першу графічну реконструкцію поховання та кургану за результатами розкопок кургану 7 в уроч. Скоробір Городцов 1911, с. 142 Розглянуто типологію вістер стріл із більських курганів. Відзначено екземпляри (наконечники), виготовлені з дерева Городцов 1911, с. 130, 142-143 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 129 ся рів. Останній, на думку вченого, кільцем су- цільно прокладався навколо всього укріплення (Городцов 1911, с. 98-99) (табл. 1). Під час робіт В. О. Городцову вдалося до- вести, що майданоподібні споруди в межах Західного городища ― пізнішого походжен- ня (Городцов 1911, с. 100, 102) (табл. 1). Як і його попередники, він відзначив чотири входи- в’їзди до укріплення (відповідно до сторін сві- ту). Східний, на думку вченого, був сучасником городища (Городцов 1911, с. 98-99) (рис. 5: 3). Археолог також звернув увагу на майдано- подібні об’єкти неподалік валу Західного укрі- плення (із його внутрішньої сторони). При цьо- му він нарахував 24 таких об’єкти-споруди (Го- родцов 1911, с. 99-102) (табл. 1). В. О. Городцов здійснив зйомку профілів оборонних споруд, що в підсумку дало важли- ву інформацію про Західне укріплення (Город- цов 1911, с. 96, 102-103) (табл. 1). Крім того, він картографував 35 зольників (Городцов 1911, с. 96, 103), а на восьми з них провів роз- копки (Городцов 1911, с. 103-118). Зольники з №№ 1–7 В. О. Городцов вивчав у північній час- тині укріплення, зольник № 8 — у південній. Таким чином, дослідженнями охоплено 756 м2 площі цих об’єктів (Гавриш 2016, с. 22). Одним із результатів робіт є припущення дослідника про те, що зольники споруджено до момен- ту зведення валів і ровів Західного укріплення (Городцов 1911, с. 96, 150). Цікаво, що В. О. Городцов указав на наяв- ність окремих захоронень, можливо християн- ських, на території Західного городища, зокре- ма в південно-західному секторі (Городцов 1911, с. 118-119). Імовірно, мова йде про могили меш- канців першого поселення Більська. Останнє, як відомо, у XV—XVII ст. розміщувалося дещо північніше від Західного укріплення, поряд із озером (Гавриш 2012, с. 258) (табл. 1). На Східному укріпленні В. О. Городцов провів невеликі за обсягом археологічні дослі- дження. Можливою причиною цього була зна- чна залісненість пам’ятки на момент обстежен- ня. Попри це, учений зняв два профілі захис- них споруд, а також визначив їхні розміри та потужність (Городцов 1911, с. 93, 127; Шрамко, Задников, Корост 2018, с. 81-83). У південно- західному секторі укріплення В. О. Городцов виявив зольник. Твердження є суперечним та непідтвердженим по сьогодні. Досі в ході бага- торічних досліджень цього укріплення науков- ці не фіксували зольники. Важливо, що непо- далік зовнішнього краю рову, фактично по всій протяжності основної оборонної лінії В. О. Го- родцов зафіксував ще один пологий оборонний вал висотою 1–2 арш. (0,78–1,42 м). Артефакти з території Східного укріплення вчений не опи- сував (Городцов 1911, с. 127) (табл. 2). У 1906 р. дослідник приділив значну увагу обстеженню оборонної лінії Великого городища (Городцов 1911, с. 119-120). Визначав, що для надання тактичної сили укріплення зміцнили трьома фортами (Городцов 1911, с. 93). За про- рахунками науковця, окружність Великого Біль- ського городища сягала 30 верст. На п’яти ділян- ках цього укріплення вчений зняв п’ять профілів оборонних споруд (Городцов 1911, с. 93, 95-96, 119) (табл. 3). Першим в археологічній науці він зафіксував Куземинське укріплення (Городцов 1911, с. 93-94, 119) (табл. 4, 8); зазначивши, що воно приєднується до Великого укріплення. Важливо, що В. О. Городцов зафіксував де- кілька зольників у межах Великого Більського городища. Зокрема, три з них було виявлено в уроч. Царина, ще один — під насипом оборон- ного валу в с. Куземин (Городцов 1911, с. 119- 120). Останній факт підштовхнув археолога до думки, що вал є дещо пізнішим від зольників (Городцов 1911, с. 120) (табл. 3). Значні за обсягом дослідження В. О. Го- родцов провів в уроч. Царина. Тут він за- клав дев’ять траншей на зольнику 9 (рис. 5: 4) (табл. 3). Дослідник відзначив культурно-хро- нологічну спорідненість археологічних пред- метів із зольників в уроч. Царина та Західного укріплення (Городцов 1911, с. 120-127). Загалом, аналіз дослідження В. О. Городцо- вим на Західному укріпленні та на окремих по- селенських пам’ятках Більського городища і його округи показує, що польові археологічні вивчення були здійснені на дуже високому рів- ні як для того часу. Роботи в розкопах проводи- лися пошарово, надзвичайно чітко фіксувалися виявлені об’єкти й матеріали. Учений укладав плани досліджуваних ділянок, знімав профілі розкопів (Городцов 1911, с. 103-118, 120-127). У цілому, за підсумками робіт В. О. Город- цов зробив висновок, що в межах масштаб- ної внутрішньої території Великого укріплен- ня фактично немає археологічних пам’яток, хоч археолог і вивчив цю місцевість «вздовж і впоперек» (Городцов 1911, с. 119-120). Може- мо частково погодитися із цим твердженням. При цьому відзначимо, що станом на 2024 р. археологічній науці відомо про 31 об’єкт у ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2130 Табл. 7. Підсумки досліджень округи Більського городища в період XVIII — першої полови- ни XX ст. Table 7. Results of the research of the Bilsk hillfort vicinity in the period from the 18th to the first half of the 20th century Підсумок (здобуток) Дослідник(и), рік Посилання Дані про існування Котелевського городища Філарет (Д. Г. Гу- мілевський), 1857 Филарет 1857, с. 96 Згадка про існування Скельского городища та Замкової гори Твердохлє- бов О. Д., 1888 Твердохлебов 1888, с. 113 Указано, що р. Суха Грунь раніше була судноплавною (доказ — зна- хідка якоря в річці) Бобрин- ський О. О., 1895 Бобринской 1895, с. 125 Дані про існування Замкової гори в Куземині Бобринской 1895, с. 127 Зафіксовано неподалік в’їзду в Лазьки три кургани, біля хут. Нікола- євка — один курган Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронский 1905, с. 179 Повідомлення про Замкову гору в Куземині Падалка Л. В., 1905 Падалка 1905, с. 193, 196 Уперше зафіксовано та археологічно досліджено зольники в окрузі городища: в уроч. Осняги (обстежено один насип), Саранчеве поле (розкопки на одному попелищі), у с. Довжик (виявлено 19 попелищ, досліджено три з них) Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 137, 144-146 Відкриття могильника давньоруського часу (у складі шість насипів) в уроч. Безодня, неподалік оборонної лінії Великого укріплення Тахтай О. К., 1927 Тахтай 1928, с. 286 Дослідник, рік Пам’яткоохоронна проблематика Музейно-наукова проблематика Література Городцов В. О., 1906 Розорювання зольників на поселенні Довжик Городцов, 1911, с. 144-145 Табл. 8. Деякі важливі підсумки (здобутки) досліджень Більського городища в період XVIII — першої половини XX ст. Table 8. Some important results (achievements) of the research of the Bilsk hillfort in the period from the 18th to the first half of the 20th century Підсумок (здобуток) Дослідник(и), рік Посилання Статус Більського городища та його роль у межах мікрорегіону Визначено провідну роль Більського городища у структурі городищ мікрорегіону Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 234 Фіксування спорідненості та взаємозв’язку Більської фортеці з горо- дищами мікрорегіону (Дубівське та Кам'янське коло Ворскли, Горо- дянське та Полково-Микитівське неподалік Мерли, Коломацьке біля Коломаку та ін.) — за типологічними рисами, вибором місця для бу- дування фортець, організацією лінії оборони, матеріалами попелищ. Відзначено на рівновіддаленість указаних городищ від Більського комплексу Мироненко, Супруненко 2021 с. 228, 233 Визначення Більського городища найбільшою древньою фортецею України Перше аргументоване твердження про те, що Більське городище є нащадком міста Гелон Щербаків- ський В. М., 1930 Щербаківський 2017, с. 346-360 межах Великого укріплення: 28 — поселен- ських; 2 — курганних, внутрішній (т.зв. Пів- денний) вал (Гречко, Крютченко 2019; Корост 2024). За один польовий сезон В. О. Городцов дослі- див не лише поселенські, а й поховальні об’єкти, зокрема курганні некрополі округи Більського городища. Під керівництвом археолога було роз- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 131 Картографування Більського городища та його складових об'єктів Укладено перший план Західного укріплення Бобрин- ський О. О., 1895 Бобринской 1895, с. 126 Укладено перший план Більського городища. Картографовано Схід- не (вперше) та Західне укріплення, позначено на плані внутрішній вал Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронський 1905, с. 174-178 Підготовлено план Більського городища Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 93- 94, 119Виявлено та вперше картографовано Куземинське городище. Вказа- но, що його вали дотичні до оборонної лінії Великого укріплення Укладено план Більського городища Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 228 Опубліковано план Більського городища Щербаків- ський В. М., 1930 Щербаківський 2017, с. 347 Проблематика розгляду Більського городища як єдиного археологічного комплексу Інформація про те, що Західне та Східне укріплення мають спільний вал Самоквасов Д. Я., 1873 Макаренко 1917, с. 9 Твердження про те, що Більське городище складається з двох укрі- плень об’єднаних насипаним валом Твердохлє- бов О. Д., 1888 Твердохлебов 1888, с. 113 Інформація про спільний вал між Західним та Східним городищами Анкетування, 1901 р. (архів Па- далки Л. В.) Мокляк 2021, с. 264- 265, 267 Визначено Західне та Східне укріплення як «городища-гіганти». Укріплення вперше отримують сучасну назву Ляскорон- ський В. Г., 1904 Ляскоронский 1905, с. 174-175, 178Вали Великого укріплення віднесено до складових системи «зміє- вих» валів До складу городища віднесено Західне, Східне та Куземинське (вперше) укріплення. Велике укріплення вперше отримує сучасну назву Городцов В. О., 1906 Городцов 1911, с. 93- 94, 119 Більське городище — єдиний комплекс, у складі якого — Західне та Східне укріплення Фукс М. К., Пота- пов О. О., 1927 Мироненко, Супруненко 2021, с. 228 Усі фортифікації городища зведено одночасно, а Велике укріплення споруджено для додаткового захисту Східного й Західного Мироненко, Супруненко 2021, с. 232-233 Зазначено та зафіксовано на карті один комплекс зі Східним, Захід- ним, Куземинським укріпленнями Щербаків- ський В. М., 1930 Щербаківський 2017, с. 346-347 копано дев’ять курганів в уроч. Осняги (Город- цов 1911, с. 127-133) (табл. 6). Надзвичайно важ- ливо, що дослідник чітко фіксував матеріали та об’єкти на кожному етапі роботи, приділив ба- гато уваги аналізу інвентарного комплексу (Го- родцов 1911, с. 158-161). Звернемо увагу на те, що новітні археологічні дослідження дали змогу локалізувати розкопаний курган 3 в уроч. Осня- ги (Гречко, Крютченко, Ржевуська 2018, с. 59- 63) та визначити характерні нюанси проведен- ня досліджень на чолі з В. О. Городцовим. При цьому також сучасники вказали на недоліки ме- тодики розкопок «колодязем», яку археолог ви- користовував у 1906 р. Незначні за обсягом роботи вчений провів і в Саранчевому полі, розкопавши два кургани (Городцов 1911, с. 133-134) (табл. 6). У цьому ж урочищі він дослідив два майдани (Городцов 1911, с. 134-137) (табл. 6). Особливе значення мають масштабні архе- ологічні розкопки В. О. Городцова на території уроч. Скоробір. Під час робіт обстежено Ма- лий та Великий Скоробори. І саме В. О. Город- цов, як уже зазначено вище, дав об’єктам назву, яка використовується й понині. При обстежен- ні цих двох пам’яток археолог зробив важли- вий висновок, що первинно це були кургани, але їх поруйнували «майданним способом». В. О. Городцов також уклав план курганів і майданів в уроч. Скоробір. Зафіксував 40 на- сипів на цій місцевості (п’ять рядів по вісім об’єктів) (рис. 5: 5). У першому ряду, за його даними, були найбільші кургани, у п’ятому — найменші. Археолог зауважив на невипадко- вості (сакральності) цифри 40 для курганів цієї групи. При цьому небезпідставно вважав, що всі ці об’єкти є єдиним комплексом із Великим та Малим Скоробором (Городцов 1911, с. 138- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2132 139). Важливо, що вчений дослідив усі кургани третього ряду, а також по одному в другому та четвертому рядах (Городцов 1911, с. 140). У ці- лому археолог в уроч. Скоробір сумарно роз- копав 10 курганів (Городцов 1911, с. 138-144) (табл. 6). Зауважимо, що при дослідженнях на біль- ських курганних некрополях В. О. Городцову трапився лише один непограбований курган (курган 6 в уроч. Скоробір). Приветрає увагу й той факт, що археолог не лише чітко фіксував знахідки, а й детально укладав описи насипів, конструкцій камер. За підсумками робіт він на- віть представив реконструкцію поховань, про- вів глибокий усебічний аналіз віднайдених ма- теріалів (Городцов 1911, с. 138-143, 158-160). В. О. Городцов також досліджував і майдани в уроч. Скоробір. При цьому археолог заклав розкоп (траншею) з метою вивчення вершини бокового валу, що відгалужувався від решток Великого Скоробору. Роботами встановлено, що насип утворено із дуже твердого чорнозему. Під час розкопок учасникам експедиції трапи- лися фрагменти ліпної кераміки. Ґрунт, із якого сформовано насип, фіксувався поверх древньо- го чорнозему. Цим самим було доведено, що насип мав більш пізнє походження (Городцов 1911, с. 143-144) (табл. 6). В. О. Городцов у 1906 р. також дослідив по одному зольнику в уроч. Осняги й Саранчеве поле. Зольник 10 лише оглядався; зольник 11 вивчався археологічно. Внаслідок цого абсо- лютно обґрунтовано відзначено культурно- хронологічну близькість цих об’єктів, а також досліджених курганів і Більського городища загалом (Городцов 1911, с. 137) (табл. 7). Серед кола досліджених В. О. Городцовим пам’яток округи заслуговує на увагу поселен- ня Довжик (табл. 7). Учений виявив тут 19 золь- ників, які трактував як залишки скіфських стій- бищ і вказав на те, що зафіксовані об’єкти схо- жі на зольники з території Західного укріплення (Городцов 1911, с. 144-145). На основі того, що зольники в уроч. Довжик локалізувалися в око- лиці городища, висловив твердження, що по- пелищні насипи загалом необов’язково розгля- дати в контексті взаємозв’язку з укріпленими поселеннями (Городцов 1911, с. 146, 150). Ар- хеолог представив свої погляди щодо феноме- ну створення та функціонування зольників, гли- боко проаналізувавши думки, твердження того часу з окресленого питання. В. О. Городцов вва- жав, що ці об’єкти є місцем концентрації попе- лу, що його роками виносили з будівель; таким чином, зольники формувалися тривалий пері- од часу. Учений дійшов висновку, що ці об’єкти було створено ще до моменту зведення оборон- них споруд Більського городища, а час функціо- нування й припинення існування зольників при- близно збігається (Городцов 1911, с. 148-150). За підсумками робіт археолог висловив дум- ку, що широка вершина оборонного насипу Біль- ської фортеці мала допомагати руху військ під час оборони. Як вважав дослідник, на валу мо- гли розміщуватися дерев’яна стіна чи тин. При- пускав, що в’їзд до укріплень забезпечувався за- вдяки прокладанню спеціальних мостів (Город- цов 1911, с. 151) (табл. 3). Цікаво, що археолог відзначив фіксацію в розкопах обмазки з орна- ментом, при цьому обмазка являла певний про- шарок на зразок підлоги. Учений зауважував, що це було характерно лише для зольників Біль- ського городища (Городцов 1911, с. 151-152). Одним із головних здобутків В. О. Город- цова а Більську 1906 р. є глибокий аналіз ви- явлених матеріалів на поселенських та курган- них пам’ятках. Зокрема, за результатами визна- чення кісток тварин, що походили із зольників, встановлено, що серед них переважали рештки свиней, овець, собак. Серед матеріалів домаш- ніх тварин найчастіше траплялися кістки коней, корів, овець, кіз. Археолог також виокремив зна- хідки мушель: річкових, сухопутних, морських (мабуть, із Середземного моря). На основі про- веденого аналізу вчений зробив висновок, що пріоритетним напрямком господарства у жи- телів Більського городища було тваринництво; полювання й риболовля не мали значної попу- лярності. Дослідник також зробив припущення, що ділянки в межах Більського археологічного комплексу за скіфських часів були більш заліс- нені (Городцов 1911, с. 152-153). В. О. Городцов за результатами проведених робіт глибоко проаналізував глиняну ліпну кера- міку з розкопок поселень Більського городища. Він виокремив статуетки (тварин і людей), цілі форми та їх уламки, предмети костюма (ґудзики, застібки), циліндри, блоки, фрагменти обмазки («штукатурки»). Здійснив визначення глиняного посуду із досліджень, окресливши типи виробів і техніку їх виготовлення. Окремо виділяв по- судини грубої «варварської» техніки (горщики, банки, миски, тарілки), червоноглиняні вироби (горщики великих розмірів, великі миски й чаш- ки, малі чаші, іноді на високих піддонах, круг- лодонні чаші у вигляді античних фіал, тарілки й ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 133 особливо «чарки» (малися на увазі черпаки). За- фіксував інкрустацію білою пастою на багатьох екземплярах, що, на думку вченого, є близьким до традицій Кавказу. Відзначив серед знахідок високі ручки посудин, прикрашені відростками, предмети античної техніки (передусім, амфори: гостродонні, без клейм. Також археолог виділяв амфори з темно-бурими й червоними смугами VII ст. до н.е., які мають аналогії серед артефак- тів з Березані. В. О. Городцов навіть відзначив такий цікавий момент, як сліди ремонту на кера- мічних виробах античних та місцевих майстрів. Чорнолаковий посуд трапився дослідникові в незначній кількості (Городцов 1911, с. 153-157). В. О. Городцов також широко схарактеризу- вав виявлені артефакти з каміння, кістки, мета- лу. Виокремив точильні бруски, камені для ме- тання, жорнова-терки. Вироби з кістки, за свід- ченнями вченого, виготовлялися з рогу лося, нижніх кінцівок коня та інших тварин. З кістки робили псалії, з обрізків — голки, шила, ґудзи- ки, застібки, вістря стріл, а також рукоятки шил, ножів, молотки, підвіски, ігрові вироби. Псалії та ручки ножів прикрашалися у вигляді голо- ви й нижніх кінцівок тварин. Деякі вироби об- рубувалися, полірувалися, свердлилися, подеку- ди оздоблювалися орнаментом. Археолог від- значив також вироби з мідної та залізної руди. Останню використовували, на його думку, для виготовлення ножів, шил, шпильок, цвяхів, ча- сом — вістер. З мідної руди робили вістря, кіль- ця, шпильки, голки, браслети, псалії. Предметів зі срібла археологові вдалося знайти лише два. Артефактів із золота на поселенських об’єктах не було зафіксовано. За результатами робіт В. О. Городцов зауважив, що предмети із скла, паст, морських мушель потрапили на Більське городище з Північного Причорномор’я. Виокре- мив знахідки намист, вбачаючи аналогії їм серед кола пантікапейських і ольвійських матеріалів (Городцов 1911, с. 157-158). Цікавими є висновки В. О. Городцова за під- сумками розкопок курганів у межах Більського мікрорегіону. Учений визначив, що під курган- ним насипом фіксувалася чотирикутна яма (із за- округленими кутами). На дні камери — ровики (їх кількість варіювалася — два, три або чоти- ри). У ці ровики розміщували бруски. На остан- ні досить часто вкладалися дошки. Іншим варі- антом було настилання лубу (кори) між бруска- ми. Учений описав три випадки посипки вапном під підлогою, в одному випадку на дні зафіксо- вано очерет. В. О. Городцов з’ясував, що великі форми (предмети) розташовували біля стін, оба- біч сектору покладання тіл небіжчиків. Відзна- чив, що одночасно могли ховати і двох, і трьох людей. Орієнтування тіл померлих було не лише південно-західним, а й північно-східним. Архе- ологічно В. О. Городцов довів, що ями перекри- валися колодами в один або два (навхрест) ряди. Потім ці колоди засипалися ґрунтом або обкла- далися дерном. У окремих випадках проводилася також процедура спалювання колосся пшениці. Наступним етапом було створення власне наси- пу кургану. Пограбування поховальних об’єктів здійснювалися, за даними вченого, лазом зверху. Останній зазвичай фіксувався з південного захо- ду або південного сходу. Після спустошення мо- гили лаз засипався. Цікаво, що В. О. Городцов вказав на те, що пограбування (із знанням точно- го розміщення кістяка небіжчика й т.д.) було під силу лише сучасникам померлого, дотичним до церемонії поховання (Городцов 1911, с. 158-159). Археолог дуже велику увагу приділив ана- лізу знахідок із курганів, досліджених 1906 р. на теренах Більського мікрорегіону. Серед ар- тефактів В. О. Городцов виділив залізний меч із золотим руківʼям, два залізних кинджали, за- лізні сокиру-молот, ножі й вудила, декілька де- сятків золотих бляшок, золоту сережку, залізні й бронзові шпильки, бронзові браслети, кільця, пряжки, бляхи, вістря (серед них трапилися й дерев’яні екземпляри), срібні гвіздочки, різні на- мистини, вироби з каміння та глини. Як вважав сам дослідник, керамічний комплекс із курганів та попелищ був хронологічно близьким. Однак, як відзначив В. О. Городцов, у курганах не тра- пилося матеріалів найбільш раннього типу. Під час досліджень курганів археолог не виявив ке- раміки («чорного посуду») з інкрустацією бі- лою пастою, а також чорнофігурного грецького посуду. Але дослідникові трапилися, за його ж даними, червонофігурні лекіфи й фіали. Архе- олог також повідомив про виявлення кам’яних пращ, глиняних ґудзиків. Як вважав В. О. Город- цов, призначення останніх (саме як ґудзиків) він довів на основі фіксування розташування пред- метів у кургані 6 Скоробору (Городцов 1911, с. 159-160). Зауважимо, що при аналізі опублі- кованих матеріалів археолога, особливо щодо досліджень зольників, не видається можливим з’ясувати, які саме предмети він називає ґудзи- ками. В окремих випадках В. О. Городцов так визначає вироби на кшталт прясел (див. напр.: Городцов 1911, с. 104), а в окремих — типові ґу- дзики (див. напр.: Городцов 1911, с. 106). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2134 За результатами робіт археолог зробив ви- сновок, що майдани — це первісно кургани, поруйновані волокушами. Висловив думку, що так само руйнувалися й оборонні насипи За- хідного укріплення. Дату спорудження майда- нів дослідник визначав у межах XVI—XVII ст. (Городцов 1911, с. 160-161) (табл. 6). Підходи до організації археологічних дослі- джень В. О. Городцова на той момент, безумов- но, були новаторськими. Найбільш інформа- тивні артефакти вчений фотографував, робив замальовки. До інноваційних підходів В. О. Го- родцова належать аналіз остеологічного матері- алу, а також укладання плану всього Більсько- го археологічного комплексу, зйомку профілів оборонних споруд, системні методи проведен- ня археологічних досліджень. Талановитий дослідник небезпідставно звернув увагу на взаємозв’язок та хронологічну, культурну спо- рідненість масштабного городища з курганни- ми могильниками, зольниками округи. Існують дані, що за один сезон археологові вдалося, без урахування розвідок, розкопати 1557 м2 терито- рії Більського комплексу (Фірсов 1996; Шрам- ко 1996, с. 30; 2018, с. 492). Незважаючи на передові підходи В. О. Го- родцова, відзначимо, що деякі його колеги вка- зували на неточності й помилки. Зокрема, за- уважували, що низку надзвичайно важливих предметів учений чомусь не опрацьовував, хоч міг це зробити, працюючи в Державному істо- ричному музеї (Шрамко 1996, с. 30, 39, 49, 52), критикували за якість публікації матеріалів та підсумків досліджень (Гребеняк 1913). Із дослідженням Більського городища по- в’язане також ім’я очільника Інституту архе- ології Академії наук УРСР (1945–1954 рр.) П. П. Єфіменка. Він оглядав фортецю, ще бу- дучи студентом. І саме П. П. Єфіменко порадив В. О. Городцову обстежити попелище під обо- ронним насипом у Куземині (Городцов 1911, с. 119; Гавриш 2012, с. 259). Існують дані, що в липні-серпні 1912 р. П. П. Єфіменко обсте- жував береги Ворскли в межах Зіньківського й Охтирського повітів з метою відкриття неолі- тичних пам’яток (Сапожников 2007, с. 223-225; Гавриш 2012, с. 259). У 1925 р. було опубліковано інформацію про виявлення унікального бронзового каза- на на теренах Більського городища (Грінчен- Рис. 6. Плани Більського городища, укладені М. К. Фуксом та В. М. Щербаківським: 1 — за Фукс 1928, 2 — за Щерба- ківський 1930 Fig. 6. Plans of the Bilsk hillfort drawn up by M. K. Fuchs and V. M. Shcherbakivskyi: 1 — after: Fuchs 1928, 2 — after: Shcherbakivskyi 1930 1 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 135 ко 1925). Сам автор матеріалу відносив Біль- ське городище до скіфського часу, визначав протяжність оборонних споруд фортеці в меж- ах 30 верств. В. А. Грінченко відзначав також факт знаходження на цій території артефактів і більш пізніх епох. Важливо, що вже тоді вче- ний акцентував на необхідності проведення комплексного дослідження пам’ятки задля «по- вноцінного вирішення основної думки щодо за- кладання культур і збудування Більського горо- дища» (Грінченко 2014, с. 113) (табл. 6). У серпні 1927 р. обстеження на Більському городищі провів М. К. Фукс (Мироненко, Су- пруненко 2021; Фукс 1928). Як зазначав сам до- слідник, опубліковані матеріали стали підсум- ком ознайомчої екскурсії, організованої спіль- но із О. О. Потаповим (Мироненко, Супруненко 2021, с. 225). За результатами обстежень нау- ковцям вдалося чітко встановити, що до складу Більського городища входять Західне та Схід- не укріплення (рис. 6: 1) (табл. 1–2, 8). Ціка- ва інформація стосується Куземинського укрі- плення: його «автор не знайшов, та, здається, цього городища і нема зовсім» (Фукс 1928, с. 2) (табл. 4). Відзначимо, що це твердження дис- кусійне і було спростоване в наш час (Шрамко 2006; Скорий та ін. 2008; Гречко 2015). М. К. Фукс та О. О. Потапов зауважили, що Більське городище в культурно-хронологічно- му значенні близьке до городищ Слобожанщи- ни (зокрема, Дубівського та Кам’янського біля Ворскли, Городянського та Полково-Микитів- ського неподалік Мерли, Коломацького біля Коломака тощо) (табл. 8). Дослідники змогли також визначити площу Більського городища та його окремих складових, а крім того, зафік- сували розміри, протяжність оборонних спо- руд, приділили увагу стану збереження окре- мих пам’яток (Мироненко, Супруненко 2021, с. 228-234) (табл. 1–3). М. К. Фукс та О. О. Потапов уклали де- тальний опис Західного укріплення; визначи- ли п’ять древніх входів до нього, а ще п’ять, на їхню думку, були сучасними; звернули увагу на руйнування внутрішнього сектора оборонних насипів майданним способом (Мироненко, Су- пруненко 2021, с. 229) (табл. 1). На Східному укріпленні дослідники заува- жили наявність глясиса перед ровом. Визначи- ли 6 в’їздів до цієї фортеці, один із них, як вка- зано, зруйнований місцевим населенням під час будівництва кустарної цегельні (Миронен- ко, Супруненко 2021, с. 229) (табл. 2). Дослідники також детально обстежили вал Великого укріплення (Мироненко, Супрунен- ко 2021, с. 229–232). Вони звернули увагу на відмінності у фортифікаціях Західного й Схід- ного укріплень. На їхню думку, рів першого — трапецієподібний, а другого — майже трикут- ний. Зауважили дослідники й на тому, що на Східному укріпленні фіксуються вибірки ґрун- ту із внутрішньої сторони валу, а на Західному — ні. О. О. Потапов та М. К. Фукс відзначи- ли той факт, що оборонна лінія на південь від Західного укріплення зведена за аналогією до цієї фортеці, а східна ділянка захисних споруд, особливо на південь від Східного, побудована за її зразком. Усе це підштовхнуло талановитих дослідників до висновку, що Великий вал зво- дився «більш менш одночасно» зі Східним та Західним укріпленнями для посилення захисту двох останніх (Мироненко, Супруненко 2021, с. 232-233) (табл. 3, 8). Під час обстежень археологи зафіксува- ли рештки внутрішнього («Південного») валу (табл. 5), а також попелища (ширше вживаєть- ся термін «зольник») на Західному, Східному укріпленнях, в уроч. Царина, у с. Куземин та, імовірно, в південно-східному секторі городи- ща (Мироненко, Супруненко 2021, с. 232-233) (табл. 1–3). У результаті проведених досліджень М. К. Фукс і О. О. Потапов зробили висновок, що населення Більського городища не лише по- будувало масштабну фортецю, але й колонізу- вало значні території на Ворсклі, зокрема на її допливах Мерлі, Коломаку, а для оборони цих місцевостей було споруджено низку великих го- родищ, що локалізуються півколом на приблиз- но однаковій відстані від Більського комплексу (Мироненко, Супруненко 2021, с. 234) (табл. 8). Зауважимо, що матеріали, виявлені археологами під час обстежень, із часом були опубліковані в м. Гельсінкі, Фінляндія. У статті О. О. Потапо- ва вказано, що інкрустована кераміка (як і чор- нолощені керамічні вироби) найближча до ке- рамічних виробів раннього гальштату. Більське городище, на думку дослідника, на якомусь ета- пі було певним регіональним центром на сході, і саме звідси предмети гальштатської культури проникали до номадів (Potapov 1929). У 1927 р. розвідки в межах території Більсько- го городища та його округи здійснив О. К. Тах- тай (Тахтай 1928; Корост, Супруненко 2020). Є дані, що експедиція на чолі з дослідником обсте- жила Велике, Західне, Східне укріплення Біль- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2136 ського городища. Матеріали з пам’яток археолог відносив до культур «скито-сарматської доби» (Корост, Супруненко 2020, с. 154). Маємо інфор- мацію про обстеження О. К. Тахтаєм поселень в уроч. Кутул і Безодня, курганного некрополю «Б» та могильника в уроч. Безодня. На остан- ньому дослідник виявив шість курганів. Сам могильник О. К. Тахтай датував давньоруським часом (табл. 7). Це визначення було підтвердже- но археологічно в 2019 р. (Корост, Супруненко 2020, с. 155-156; Скорый, Окатенко, Зимовец 2020, с. 14-24). Під час розвідкових робіт О. К. Тахтай зі- брав понад 200 археологічних предметів. Та- кож дослідник домігся передачі до Полтавсько- го музею залізного меча «скитського взірця» із брускоподібним навершям та серцеподібним перехрестям, який виявили (виорали) в окрузі Західного укріплення (Гавриш 2016, с. 23; Ко- рост, Супруненко 2020, с. 155-156) (табл. 1). Надзвичайно важливим внеском у вивчення Більського городища стала стаття В. М. Щер- баківського «Географічне положення міста Ге- лон Геродота». Матеріали вийшли у світ 1930 р. у м. Познань (Польща) (Scherbakivskyj 1930; Щербаківський 2017). У статті вперше наведено факти, що Більське городище дійсно може ото- тожнюватися із древнім містом Гелон (табл. 8). В опублікованих В. М. Щербаківським матеріа- лах є також авторський план городища, на ньо- му позначено Західне та Східне укріплення. Учений чітко відобразив оборонну лінію Вели- кого укріплення. Усі ці масштабні об’єкти ар- хеолог розглядав як єдиний комплекс. Сюди ж він відносив і Куземинське укріплення (рис. 6: 2) (табл. 8). В. М. Щербаківський у статті також навів дані про довжину захисних споруд городи- ща та окремих його складових (Щербаківський 2017, с. 346) (табл. 1, 3). Археолог відобразив на своєму плані внутрішній («Південний») вал (табл. 5). При цьому вважав, що подібних «по- перечних» валів у давнину в межах городища могло бути кілька. В. М. Щербаківський цілком аргументовано дійшов висновку, що Більське городище може ототожнюватися з древнім Ге- лоном, зіставививши дані археологів (В. Г. Ляс- коронського, О. О. Бобринського, М. С. Мака- ренка, В. О. Городцова) з інформацією Геродота (Herod., IV, 108). У своїй публікації В. М. Щербаківський відзначив зольники на Західному укріпленні, поінформувавши, що з них походить значна кількість знахідок (табл. 1). При цьому він за- уважив, що на інших селищах Більського мі- крорегіону подібних об’єктів надто мало. Пе- ріод розквіту Більського городища В. М. Щер- баківський визначав VI ст. до н.е. Цей висновок він зробив на основі аналізу археологічних ма- теріалів (переважно кераміки: місцевої та анти- чної) із розкопок В. О. Городцова (Щербаків- ський 2017, с. 346-347). При описі грецької кераміки дослідник заува- жив, що вона датується VI ст. до н.е. При цьому В. М. Щербаківський визначав, що окремі пред- мети імпортовані з Мілету та мають характерне оздоблення (з мотивами тварин). Виокремив ек- земпляри античної кераміки зі смугами чорного лаку на червоному тлі. Указав на те, що на горо- дищі подекуди трапляються імпортовані глиняні вироби III ст. до н.е., але в дуже малій кількос- ті. Відзначив знахідки місцевої кераміки «кін- ця гальштатської доби на території України». (Щербаківський 2017, с. 348). Зазначив, що на городищі не виявлено кераміки (ні місцевої, ні античної), пізнішої за VI та V ст. до н.е. Це твер- дження, безумовно, хибне, що підтвердили по- дальші археологічні дослідження. В. М. Щербаківський дійшов висновку, що наприкінці VI ст. до н.е. життя в межах Біль- ського комплексу припиняється. Дату зведення оборонних споруд фортеці дослідник визначив так: до приходу на ці землі греків або відра- зу після цього моменту (Щербаківський 2017, с. 346, 348-349). В. М. Щербаківський вважав, що античне гончарство на цих теренах конкурувало з міс- цевим, а товари з Греції сюди постачалися для культових потреб. Цим і пояснюється, на думку вченого, значна кількість греків у цих краях за скіфських часів (Щербаківський 2017, с. 351). Він також навів дані, що будинки й храми на території Більського городища споруджували- ся в техніці на зруб, із горизонтально покладе- ними дерев’яними колодами. Аргументуючи можливість ідентифікації Більського комплек- су з Гелоном, учений ретельно описав та про- аналізував імовірний, на його думку, маршрут Дарія в 512 р. до н.е. Цей маршрут В. М. Щер- баківський зумів відобразити на спеціальній карті (Щербаківський 2017, с. 354-359). Цікаво простежити розвиток ідеї щодо мож- ливості ідентифікації Більського городища з древнім містом Гелон. Існує думка, що В. О. Го- родцов міг відвідувати Природничо-історич- ний музей Полтавського губернського земства в 1915 р. Саме в той час завідувачем археоло- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 137 гічного відділу був В. М. Щербаківський. Мож- ливо, вони бачились і разом оглянули Більське городище. Доказом цього може бути світлина, опублікована разом зі статтею В. М. Щербаків- ського (Гавриш, Копил 2010, с. 101; Супруненко 2018, с. 50). Відповідно, при публікації матері- алів останній міг спиратися на консультації та висновки В. О. Городцова, який знав пам’ятку значно краще. Можливо, це навіть було спіль- не бачення двох вчених. У контексті цього за- уважимо також, що першим серед радянських дослідників ідею В. М. Щербаківського під- тримав професор Ленінградського державно- го університету, директор Інституту історії ма- теріальної культури АН СРСР М. І. Артамонов (1949; 1974, с. 97). У квітні 1939 р. в Києві пройшла конферен- ція Інституту археології Академії наук УРСР. Під час заходу було окреслено завдання по- льових досліджень на теренах України на по- дальші сезони. Беручи до уваги ці завдання, І. І. Ляпушкін у 1940 р. провів невеликі роз- відки, які охоплювали й Більський мікрорегі- он (Ляпушкин 1947, с. 122-128). Дослідження здійснювалися за наперед визначеним маршру- том: Більськ-Полтава. При цьому під час робіт значну увагу приділено зольникам. І. І. Ляпуш- кін відзначив кераміку (інкрустовану білою пастою) з Більська та досліджував проблему її датування (Ляпушкин 1947, с. 127). Він опу- блікував деякі знахідки з території Західно- го укріплення (фрагменти кераміки та прясла) (Ляпушкин 1947, с. 126) (табл. 1). Ці археологічні роботи на Більському горо- дищі стали останніми напередодні Другої сві- тової війни (Гавриш 2016, с. 23). Зазначимо, що жахіття війни не оминули й Більський мікроре- гіон (Гавриш 2017, с. 173-212). У перші повоєн- ні роки археологічні дослідження на окресле- ній території не проводилися. При цьому час від часу фіксувалися лише поодинокі випадки вияв- лення знахідок у межах Більського мікрорегіо- ну. Так, у 1952 р. до Полтавського краєзнавчо- го музею було передано уламок вінець горщика, прикрашених наліпним валиком із пальцевими вдавленнями. Артефакт походив із уроч. Біль- ське озеро (Мельникова 2006, с. 30) (табл. 3). З-поміж невеликих за обсягами розвідок на особливу увагу заслуговують роботи 1953 р. Г. О. Сидоренка (Мельникова 2006, с. 30). У цей період розпочалися суто археологіч- ні дослідження. На початковій його стадії осно- вною інформацією про Більський комплекс слу- гували картографічні матеріали, поодинокі опи- си, повідомлення (див. напр.: Шафонский 1851; Бобринской 1897). Але вже наприкінці обрано- го періоду чітко визначено межі та головні ар- хеологічні об’єкти городища. Дослідники здій- снили перші розкопки, уклали перші деталь- ні плани, провели обмірювання фортифікацій Великого, Західного, Східного укріплень (Ляс- коронский 1907; Городцов 1911) (табл. 1–3, 8). У цей період з’являється аргументована дока- зова база щодо правильності датування городи- ща скіфським часом, а також перші твердження спеціалістів про можливість ідентифікації гран- діозного комплексу біля с. Більськ із древнім містом Гелон (Scherbakivskyj 1930) (табл. 8). На окресленому етапі проблематиці складо- вих Більського археологічного комплексу пев- ний час не приділялася увага. Інформація про археологічні об’єкти подавалася без розумін- ня їх належності до масштабної пам’ятки. До- сить тривалий час навіть захисну лінію Вели- кого укріплення вчені розглядали окремо від оборонних споруд Західного та Східного укрі- плень. І лише В. Г. Ляскоронський та В. О. Го- родцов відзначили правильність зарахування до одного комплексу усіх цих об’єктів, а також внутрішнього («Південного») валу. Відзначи- мо й те, що саме В. О. Городцов перший від- ніс до складу Більського городища й Куземин- ське укріплення (Ляскоронський 1904, с. 174- 178, 180; Городцов 1911, с. 93-94, 119) (табл. 4, 8). Інші пам’ятки (поселення, курганні могиль- ники тощо) власне як складових грандіозного комплексу в цей період ще не розглядалися. У межах аналізованого періоду поступово накопичувалися дані про археологічні об’єкти Більського городища та його округи. Проведе- ні обстеження, розвідки та розкопки різних до- слідників дали змогу на початку 50-х рр. XX ст. отримати інформацію про такі пам’ятки (рис. 7): 1) Оборонні споруди Більського городища. При цьому назва Велике укріплення (городи- ще) поступово утверджується в археологічній науці (Городцов 1911, с. 93-94, 119) (табл. 3). 2) Західне укріплення Більського городища (табл. 1, 8). 3) Східне укріплення Більського городища (табл. 2, 8). Археологічно це укріплення в цей період ще не досліджувалося. 4) Куземинське укріплення. Уперше зафік- соване В. О. Городцовим. Розглядається як до- датковий форт у системі оборони всього комп- лексу (Городцов 1911, с. 93-94, 119) (табл. 4, 8). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2138 Рис. 7. Карта з пам’ятками Більського археологічного комплексу станом на 50-ті рр. XX ст. Fig. 7. Map with the monuments of the Bilsk archaeological complex as of the 1950s. 5) Додатковий захисний вал, уперше локалі- зований В. Г. Ляскоронським у межах Велико- го укріплення (Ляскоронский 1907, с. 178, 180). У подальшому в археологічній науці отримав назву Південний (Шрамко 1975; Супруненко 2001; Гречко, Крютченко 2019) (табл. 5, 8). 6) Поселення в уроч. Царина, де В. О. Го- родцов обстежив зольник 9 (Городцов 1911, с. 120-127) (табл. 3). В означений період дослідники Більсько- го городища подають слабко аргументовану інформацію про деякі археологічні об’єкти в межах комплексу. Новітні дані змушують сум- ніватися у правильності локалізації окремих пам’яток. Як видається, маємо також слабку доказову базу щодо походження низки археоло- гічних предметів із конкретно окреслених по- селенських та поховальних об’єктів. 7) Поселення в с. Куземин, у межах якого в 1906 р. зафіксовано зольник під захисним валом (Городцов 1911, с. 119-120). Ідентифікувати на місцевості це селище та описаний В. О. Город- цовим об’єкт поки що не вдалося (табл. 3). 8) Курганний некрополь «А». Інформація саме про цей могильник подана в матеріалах обстежень В. Г. Ляскоронського (Ляскоронский 1907, с. 179) (табл. 3). У рамках розглядуваного періоду було про- ведено перші дослідження пам’яток в окрузі Більського городища, зокрема курганних мо- гильників та поселень. 9) Селище за валом, поряд із курганною групою «А». Здогадно, що саме його опису- вав В. Г. Ляскоронський (Ляскоронский 1907, с. 179) (табл. 7). 10) Курганний могильник Скоробір (разом із центральними об’єктами — майданами «Вели- кий Скоробір» та «Малий Скоробір»). На кінець розглянутого періоду археологічна наука мала картографічні матеріали деяких складових цього некрополя (Ляскоронский 1907, с. 179; Городцов 1911, с. 138-139). Станом на середину XX ст. в близькій окрузі Більського городища археологіч- но досліджено 21 курган (Городцов 1911, с. 127- 134, 138-143), приділено увагу вивченню майда- нів (Ляскоронський 1907, с. 179; Городцов 1911, с. 134-137, 143-144) (табл. 6). Головні складові некрополя — майдани «Великий Скоробір» та «Малий Скоробір» — отримали свої нинішні на- зви (Городцов 1911, с. 138-139). ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 139 Рис. 8. План Більського городища з позначенням місць зйомки профілів оборонних споруд В. О. Городцовим у 1906 р. Fig. 8. Plan of the Bilsk hillfort with the locations of the profiles survey of the defensive structures by V. O. Gorodtsov in 1906 Рис. 9. План Більського городища з позначенням місць досліджень оборонних споруд В. О. Городцовим у 1906 р. Fig. 9. Map of the Bilsk hillfort with the locations of the defensive structures studied by V. O. Gorodtsov in 1906 11) Могильник Перещепине. Як свідчать су- часні дослідники, на території цього некрополя в зруйнованому кургані було виявлено бронзовий казан. Предмет свого часу одержав від жителів с. Більськ лаборант археологічного відділу Цен- трального пролетарського музею Полтавщини В. А. Грінченко (Нестуля 1990). Вважається, що разом із казаном у кургані виявлено й амфору кола Фасос, яка теж була передана до музею (Ку- латова, Супруненко 2010, с. 30) (табл. 6). 12) Могильник Безодня, на якому О. К. Тах- тай виявив шість насипів. Відкривач пам’ятки датував її давньоруським часом (Тахтай 1928) (табл. 7). 13) Поселення Довжик, на якому В. О. Го- родцов виявив 19 зольників. На трьох із них ар- хеолог заклав розкопи (Городцов 1911, с. 145- 146) (табл. 7). 14) Котелевське городище, згадане Філаре- том (Филарет 1857, с. 96) (табл. 7). 15) Замкова гора в с. Куземин, яка описуєть- ся без фактажу про наявність у цій місцевос- ті археологічних об’єктів (Твердохлебов 1888, с. 113; Бобринской 1897, с. 127; Падалка 1905, с. 193, 196) (табл. 7). Важливо, що на сучасному етапі вивчен- ня комплексу дослідники наводять перші дані щодо культурно-хронологічних позицій пам’яток. Так, предмети з городища датують скіфським часом такі археологи (Бобринской 1897, с. 127; Ляскоронский 1907, с. 178; Город- цов 1911, с. 93-161) (табл. 1) та їхні наступни- ки (Тахтай 1928, с. 286; Фукс 1928; Щербаків- ський 2017). Про деякі об’єкти повідомляєть- ся лише описово. Зауважимо, що вчені роблять висновки про те, що знахідки з некрополів, зольників округи фортеці культурно-хроно- логічно близькі до матеріалів, що походять із поселень Більського городища (Ляскорон- ський 1907, с. 179; Городцов 1911, с. 137). На початку XX ст. дослідники чітко визначили, що майдани не є хронологічно однорідними з пам’ятками-складовими комплексу та більш пізніми (Городцов 1911, с. 101, 138-139, 160- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2140 Рис. 10. План уроч. Скоробір із нанесенням досліджених В. О. Городцовим у 1906 р. курганів та майданів Fig. 10. Map of the Skorobir tract with the locations of the investigated burial mounds and maidans by V. O. Gorodtsov in 1906 Рис. 11. План уроч. Осняги та Саранчеве поле з позна- ченням зон, на яких проводив дослідження В. О. Город- цов у 1906 р. Fig. 11. Map of the Osniahy and Sarancheve Pole tracts with the areas where V. O. Gorodtsov conducted research in 1906 161) (табл. 1, 6). До того ж О. К. Тахтай вка- зував, що на зафіксованому ним некрополі в найближчій окрузі Більського городища (пів- денно-східний сектор) виявлено поховання із західною орієнтацією (Тахтай 1928) (табл. 7). Інформацію про наявність зольників у півден- но-східній частині городища подали М. К. Фукс і О. О. Потапов (Мироненко, Супруненко 2021, с. 233) (табл. 3). Однак, як видається, цих даних замало для віднесення поселення2 до списку ви- явлених (відкритих) пам’яток у межах цього періоду. Те саме стосується й інформації щодо ймовірного дослідження О. К. Тахтаєм курган- ного некрополя «Б», поселень Кутул та Безод- ня I (Корост, Супруненко 2020, с. 155; Супру- ненко, Корост, Шапорда 2018, с. 379). За підсумками проведених досліджень у межах обраного періоду було отримано важливі дані про захисні споруди Більського городища. Зокрема, станом на середину XX ст. дослідники зробили чотири розрізи оборонної лінії та зня- 2 Припускається, що це селище в уроч. Кутул ли 11 профілів на різних ділянках фортифікацій- них зведень (рис. 8–9). Ці роботи проводив тіль- ки В. О. Городцов (1911, с. 93, 95-96) (табл. 1–3). Нині вдається точно локалізувати окремі досліджені курганні пам’ятки або ж визначити території, де проводилися розкопки (рис. 10– 11). Це можливо зробити методом зіставлення даних (переважно картографічних) учених того періоду з напрацюваннями їхніх сучасників. При цьому слід обов’язково брати до уваги фік- сацію розкопів минулих років під час новітніх робіт археологів (Гречко, Крютченко, Ржевусь- ка 2018, с. 59-65). Сьогодні існує також можли- вість локалізації окремих досліджених об’єктів на території поселенських об’єктів (Задніков, Шрамко, Коротя 2022) (рис. 12). Видається та- кож можливим визначення на місцевості золь- ника, який його вивчав В. О. Городцов у 1906 р. на поселенні Царина (Городцов 1911, с. 120- 127) (рис. 13). Підбиваючи підсумки, окреслимо основні наукові здобутки проаналізованого періоду ви- вчення території та округи Більського городища. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 141 В археологічній науці Більське городище поступово постає як масштабна, інформатив- на багатокомпонентна пам’ятка, головними складовими якої є Західне, Східне, Куземин- ське укріплення. Нині актуальною є пробле- матика функціонального призначення вказа- них укріплень, детальний аналіз особливості їх розміщення, будівництва та функціонуван- ня. По-друге, дослідники наводять беззапере- чні докази того, що вали й рови Великого укрі- плення є складовою частиною Більського архе- ологічного комплексу. Якісно укладаються нові картографічні матеріали Більського городища. Виявляються перші пам’ятки (поселення, кур- ганні некрополі) в межах Великого укріплення Більського городища. Дослідники розглядають питання хроно- логії: Більського городища загалом і окремих його частин зокрема. Датування об’єктів здій- снюється на основі аналізу артефактів: керамі- ки, предметів із металу, каменю, кістки, скла. При визначенні культурно-хронологічних по- зицій пам’яток береться до уваги античний ім- порт. Дослідження набувають ознак мульти- дисциплінарності. Археологи враховують дані остеологічного, антропологічного аналізів. У межах проаналізованого періоду здійсню- ється археологічне дослідження фортифікацій Більського городища. При цьому проводяться обстеження з метою точного визначення розмі- рів оборонної лінії Західного та Східного укрі- плень. Наводяться дані про внутрішній («Пів- денний») вал у межах Більського городища. Рис. 12. План Західного укріплення Більського городища з нанесенням досліджених В. О. Городцовим 1906 р. зольників та сучасною нумерацією, за: Задніков, Шрамко, Коротя 2022, рис. 16–17 Fig. 12. Plan of the Western fortification of the Bilsk hillfort with the ash pits studied by Gorodtsov in 1906 and modern numbering, after: Задніков, Шрамко, Коротя 2022, рис. 16–17 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2142 Здійснюються перші дослідження на поселен- ських пам’ятках Більського городища. При цьо- му приділяється увага зольникам. Публікується план розміщення зольників Західного укріплен- ня. Фіксується процес підготовки перших описів поселенських об’єктів околиць Більського горо- дища, надалі на них здійснюються обстеження та розкопки. Проводяться археологічні розкопки на більських курганних некрополях. Могильни- ки та їх частини картографуються. На цьому етапі розглядається проблематика хронологічної та культурної близькості матері- алів із поселенських об’єктів і курганних не- крополів Більського городища. У межах обраного періоду розпочинається дослідження майданоподібних споруд у межах Більського археологічного комплексу. Здійсню- ється вивчення розвитку селітроварної спра- ви в межах комплексу та її вплив на збережен- ня пам’яток Більського городища і його окру- ги. Фіксуються пам’ятки давньоруського часу в окрузі городища. У цей період вивчення Більська опубліковано перші матеріали з аргументацією щодо правиль- ності ототожнення Більського городища з древ- нім Гелоном. Розпочато процес розгляду при- чин та ініціаторів зведення Більського комплексу. Опубліковано перші дані щодо стану збереження археологічних складових Більського комплексу. На цьому етапі проводиться підготовка та публікування описів старожитностей, випад- ково знайдених у межах комплексу. Започатко- вано передачу виявлених місцевим населенням археологічних предметів до музейних закладів. Здійснюється підготовка якісних публікацій за результатами проведених археологічних розві- док та розкопок. Найголовнішим підсумком даного періоду, безумовно, є створення фундаментальної осно- ви для проведення масштабного вивчення Біль- ського археологічного комплексу в подальшо- му. При цьому спостерігається поступове ста- новлення Більського городища як еталонної пам’ятки, надзвичайно важливої для науковців, які досліджують проблематику скіфської епохи. Надійшла 29.08.2024 Рис. 13. План уроч. Царина з позначенням зольника 9, розкопаного В. О. Городцовим у 1906 р. Fig. 13. Plan of the Tsaryna tract with the designation of the ash pit no. 9, excavated by V. O. Gorodtsov in 1906 Арандаренко, Н. 1848–1852. Записки о Полтав- ской губернии Николая Арандаренка, составленная въ 1846 году: въ трехъ частяхъ, І—ІІІ. Полтава: Въ типогра- фии Губернского Правления. Артамонов, М. И. 1949. Этногеография Скифии. Ученые записки Ленинградского университета. Серия исторических наук, 13: Археология. Ленинград (б. и.), с. 129-171. Артамонов, М. И. 1974. Киммерийцы и скифы. Ленин- град: Издательство Ленинградского университета. Бобринской, А. А. 1897. Сведения о различных кур- ганах и земляных сооружениях, находящихся в Зеньков- ском у Полтавской губ., в окрестностях с. Глинища, и на границе губерний Полтавской и Харьковской. В: Отчет Императорськой археологической комиссии за 1895 г. Санкт-Петербург: Издательство ИАК, с. 125-128. Гавриш, П. Я., Копил, В. В. 2010. Загадка стародав- нього Гелона. Полтава: Дивосвіт. Гавриш, П. Я. 2012. Більська давнина: нариси з істо- рії села Більська на Полтавщині від часу заснування до 1917 р. Полтава: Дивосвіт. Гавриш, П. Я. 2016. Більське городище (місто Гелон): реалії і міфи. Полтава: АСМІ. Гавриш, П. Я. 2017. Більська минувшина. Полтава: АСМІ. Геродот. 1993. Історії в дев’яти книгах. Переклад, передмова та примітки А. О. Білецького. Київ: Наукова думка. Городцов, В. А. 1911. Дневник археологических ис- следований в Зеньковском уезде, Полтавской губернии, в 1906 году. В: Уварова, П. С. (ред.). Труды четырнадцатаго археологическаго съезда в Чернигове 1909, ІІІ. Москва: Ти- пография Г. Лисснера и Д. Собко, с. 93-161. Гребеняк, В. 1913. Чернігівський археологічний з’їзд і його «Труды». Записки Наукового товариства імені Та- раса Шевченка, CXIV, кн. ІІ. с. 167-168. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 143 Гречко, Д. С. 2015. Результати археологічних досліджень Куземинського укріплення. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Ар- хеологічні дослідження Більського городища — 2014. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 35-49. Гречко, Д. С., Крютченко, О. О., Ржевуська, С. С. 2018. Археологічні дослідження Більського археологіч- ного комплексу в 2017 році. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Археологічні дослідження Більського городища — 2017. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 42-74. Гречко, Д. С., Крютченко, О. О. 2019. Дослідження «Південного» валу Більського городища. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Археологічні дослідження Більського городи- ща — 2018. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 61-68. Грінченко, В. І. 1925. Зі старої культури. Знання, 4, с. 10, 17. Грінченко, В. А. 2014. Зі старої культури. In: Ко- рост, І. І. (відп. ред.). Археологічні дослідження Більсько- го городища — 2014. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 111-114. Задніков, С. А., Шрамко, І. Б., Коротя, О. В. 2022. Оновлений план розташування зольників у межах За- хідного укріплення Більського городища. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Феномен Більського городища — 2022. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 81-115. Кордт, В. А. (ред.). 1910. Материалы по истории рус- ской картографи, 2. Киев (б. и.). Корост, І. І., Супруненко, О. Б. 2020. О. К. Тахтай і вивчення Більського городища та його округи. В: Супру- ненко, О. Б. (відп. ред.). Старожитності Лівобережного Подніпров’я. Полтава; Харків: Майдан, с. 152-161. Корост, І. І. 2024. Деякі актуальні проблеми на сучас- ному етапі наукового вивчення Більського археологічного комплексу. В: Оліцький, В. О. (відп. ред.). Історико-краєз- навчі дослідження: традиції та іновації. Матеріали VI Між- народної наукової конференції. Суми, 8–9 грудня 2023 р. У двох частинах, 1. Суми: ФОП Цьома С. П., с. 137-141. Кулатова, І. М., Супруненко, О. Б. 2010. Кургани скіф- ського часу західної округи Більського городища. Київ: ЦП НАН України; УТОПІК. Ляпушкин, И. И. 1947. Поселения эпохи железа в бас- сейне р. Ворсклы. Краткие сообщения Института исто- рии материальной культуры, XVII, с. 122-132. Ляскоронский, В. Г. 1907. Городища, курганы и длинные (змиевые) валы по течению рек Псла и Ворсклы. В: Уварова, П. С. (ред.). Труды четырнадцатаго археоло- гическаго съезда в Екатеринославе 1909, І. Москва: Ти- пография Г. Лисснера и Д. Собко, с. 158-210. Макаренко, Н. 1917. Городища и курганы Полтав- ской губернии (сборник топографических сведений). Из- дание Полтавской ученой архивной комиссии. Полтава: Тип. Т-во Печатнаго Дела. Мельникова, І. С. 2006. Матеріали з Більського горо- дища та його округи у зібранні Полтавського краєзнавчо- го музею. В: Супруненко, О. Б. (відп. ред.). Охорона та дослідження пам’яток археології: Матеріали 7-го науко- во-практичного семінару. Полтава: Техсервіс, с. 30-32. Мироненко, К. М., Супруненко, О. Б. 2021. До публі- кації звіту про розвідку на Більському городищі 1927 р. М. К. Фукса. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Археологічні до- слідження Більського городища — 2020. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 223-250. Мокляк, В. О. 2021. Невідома інформації про Біль- ське городище на Полтавщині. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Археологічні дослідження Більського городища — 2020. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 261-270. Нестуля, А. А. 1990. Охрана памятников археологии Полтавщины в первые годы советской власти. В: Біло- ус, Г. П. (відп. ред.). Охорона та дослідження пам’яток археології Полтавщини. Тези доповідей Третього облас- ного науково-практичного семінару. Полтава, квітень 1990 р. Полтава: Полтава, с. 3-5. Осадчий, Є. М. 2017. Археологічні розвідки на тери- торії фортеці сотенного містечка Куземин. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Археологічні дослідження Більського городища — 2016. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 286-292. Осадчий, Є. М., Берест, Ю. М. 2020. «Чертеж пасечных угодий вдоль реки Ворсклы между городом Олешней Яблоновского уезда и литовскими городами Куземиным, Грунь Черкасской (1652) г.». В: Корост, І. І. (відп. ред.). Феномен Більського городища — 2020. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 356-361. Падалка, Л. В. 1905. Древние земельные сооружения в пределах Полтавской губернии. 1. О древних городках, го- родищах и насыпанных валах. В: Василенко, В. И., Падал- ка, Л. В., Павловский, И. Ф. (ред.). Труды Ученой Архивной комиссии, 1. Полтава: Электрическая Типо-литография И. А. Дохмана, с. 155-225. Сапожников, И. В. 2007. Новые документы 1910– 1917-х годов к биографиям П. П. Ефименко и Ф. К. Вол- кова. В: Толочко, П. П. (ред.). Старожитності степового Причорономор’я і Криму, XIV. Запоріжжя (б. в.), с. 222-230. Скорий, С. А., Супруненко, О. Б., Приймак, В. В., Ко- ротя, О. В. 2008. До питання про Куземинське укріплення Більського городища. Археологія, 3, с. 102-105. Скорый, С. А., Окатенко, В. Н., Зимовец, Р. В. 2020. Исследование погребальных памятников в окрестностях Бельского городища. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Археоло- гічні дослідження Більського городища — 2019. Київ; Ко- тельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 14-51. Супруненко, О. Б. 2001. Про «південний» вал на тери- торії Великого укріплення Більського городища. Архео- логічний літопис Лівобережної України, 2, с. 72-77. Супруненко, О. Б. 2018. Об’єкти археологічної куль- турної спадщини. В: Супруненко, О. Б. (упоряд.). Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська об- ласть. Котелевський район. Полтава: АСМІ, с. 25-158. Супруненко, О. Б. 2021. Більське городище в описі Миколи Арандаренка. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Архе- ологічні дослідження Більського городища — 2020. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 251-260. Супруненко, О. Б., Корост, І. І., Шапорда, О. М. 2018. Селище Безодня І, скіфський час (VI—IV ст. до н.е.). В: Супруненко, О. Б. (упоряд.). Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Котелевський район. Полтава: АСМІ, с. 379-381. Супруненко, О. Б., Шерстюк, В. В., Пуголовок Ю. О. 2010. Селітроварницький стан на Більському городищі. Київ: ЦП НАН України; УТОПІК. Тахтай, А. Т. 1928. Археологічна робота музею 1926– 27 р. В: Бендревський, В., Риженко, Я., Гавриленко, М. (ред.). Збірник, присвячений 35-річчю музею, І. Полтава: Полтава-Поліграф, с. 286. Твердохлебов, А. Д. 1888. Котельва. Харьковский сборник, 2, с. 113-130. Филарет (Гумилевский). 1857. Историко-статисти- ческое описание Харьковской епархии, 3. Москва. Филарет (Д. Г. Гумилевский). 2005 Историко-ста- тистическое описание Харьковской епархии. В 3-х то- мах, 1. Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы. Фірсов, К. Б. 1996. Матеріали Більського городища та його округи у зібранні та експозиціях Державного істо- ричного музею. В: Супруненко, О. Б. (відп. ред.). Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього заліз- ного віку Євразії. Полтава: Археологія, с. 55-59. Фукс, М. К. 1928. Більське городище (досліди 22/VII — 20/VIII 1927 р.). Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. ВУАК, 116/45. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2144 Шафонский, А. Ф. 1851. Черниговского наместничества топографическое описание с кратким географическим и ис- торическим описанием Малыя Россия, из частей коей оное наместничество составлено, сочиненное Действительным статским советником и Кавалером Афанисием Шафон- ским, с четырьмя географическими картами, в Чернигове, 1786 года. Киев: Издательство Судиенко М. И. Шрамко, Б. А. 1975. Крепость скифской эпохи у с. Бельск — город Гелон. В: Тереножкин, А. И. (отв. ред.). Скифский мир. Киев: Наукова думка, с. 94-132. Шрамко, Б. А. 1987. Бельское городище скифской епо- хи (город Гелон). Киев: Наукова думка. Шрамко, Б. А. 1996. Раскопки В. А. Городцова на Бельском городище в 1906 г. (по материалам коллекции ГИМ). В: Супруненко, О. Б. (відп. ред.). Більське горо- дище в контексті вивчення пам’яток раннього залізного віку Євразії. Полтава: Археологія, с. 29-54. Шрамко, Б. А. 2006. На захист В. О. Городцова (з при- воду публікації П. Я. Гавриша). Археологія, 3, с. 84-86. Шрамко, Б. А. 2018. Раскопки В. А. Городцова на Бель- ском городище в 1906 г. (по материалам коллекции ГИМ). В: Корост, І. І. (відп. ред.). Більське городище в наукових працях Б. А. Шрамка. Котельва; Харків: Майдан, с. 492-504. Шрамко, Б. А., Шрамко, І. Б., Задніков, С. А. 2018. Захід- не укріплення: зольник № 11 (1958). Археологічний комплекс «Більське городище», 1. Харків; Котельва: Майдан. Шрамко, И. Б., Задников, С. А., Корост, И. И. 2018. Обо- ронительная система Восточного укрепления Бельского го- родища. Археологія і давня історія України, 2 (27), с. 77-100. Шрамко, І. Б., Задніков, С. А., Корост, І. І. 2020. Захис- ні споруди Західного укріплення Більського городища: дослідження та інтерпретації. В: Корост, І. І. (відп. ред). Феномен Більського городища — 2020. Київ; Котельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 22-70. Щербаківський, В. 2017. Географічне положення міс- та Гелон Геородота. В: Корост, І. І. (відп. ред.). Археоло- гічні дослідження Більського городища — 2016. Київ; Ко- тельва: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 343-360. Beauplan, G. V. 1648. Delineatio generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Available at: https://upload. wikimedia.org/wikipedia/uk/e/e0/Delineatio_generalis_ Camporum_Desertorum_vulgo_Ukraina_1648.jpg [Accessed 22 September 2024]. Getkant, F. 1635. Tabula Geographica Ukrainska. Avail- able at: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/ e5/Tabula_Geographica_Ukrainska.jpg [Accessed 22 Sep- tember 2024]. Godziszewski, W. 1934. Granica polsko-moskiewska we- dle pokoju polanowskiego (wytyczona w latach 1634–1648). Krakow: Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego. Jablonovski, A. (dzial II-gl opisane). 1894. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym, tom 10: Ziemie Ruskie. Ukraina. Kijów-Bracław. Źródła dziejowe. T. XXI. Warszava: Sklad glóvny w Księgarni Gebethnera i Wolffa. Potapov, A. A. 1929. Inkustierte Keramik von Belsk. Eurasia Septentrionalis Antiqua, IV. Helsinki, S. 162-168. Sčerbakivskyj, V. 1930. La situation géographique de la ville de Gelone d’Hérodote. In: Kostriewskij, J. (ed.). Bibljoteka Prehistoryczhna, t. I. Księga pamiątkowa ku uczczeniu siedemdziesiątej rocznicy urodzin prof. dr. Wіodzimierza Demetrykiewicza. Poznań (w. ed.), p. 265-286. Zannoni, R. 1772. Karta granic Polski y Russyi, Za- wieraiąca Część Połnocną Ukrainy, Bieg Dniepru od Chełmicza aż do Kiiowa, Deszny, Semu y Inszych Rzek mniey znacznych Available at: https://www.sbc.org.pl/ dlibra/publication/40612/edition/37331 [Accessed 22 Sep- tember 2024]. Ihor I. Korost Director of the Historical and Cultural Reserve “Bilsk” of the Poltava Regional Council, PhD student of the Sumy State Pedagogical University named after A. S. Makarenko, ORCID – 0000-0002-7191-1149, korost_igor_1987@ukr.net THE SET OF SITES OF THE TERRITORY AND VICINITY OF THE BILSK HILLFORT: MAIN RESULTS OF THE INITIAL STAGE OF RESEARCH The article deals with the problems of studying the archaeological monuments of the Bilsk microregion in the period from the 18th to the first half of the 20th centuries. The first cartographic materials and descriptions of the Bilsk hillfort and sites of its districts are analysed. It is determined that the systematic scientific study of the microregion begins in the second half of the 19th century. The results of the first archaeological research in the microregion in 1906 by V. O. Gorodtsov are described in detail. Information about the discovered sites (a settlement, a burial, a fortification) of this period is presented, and the plans for some of them are highlighted. Some issues of studying the defensive structures of the Bilsk hillfort are analysed. The locations of cuts and profiling in the fortification areas are identified and marked on maps. A generalised list of discovered/described archaeological sites of the Bilsk complex as of the middle of the 20th century is prepared. The vision of a wide range of researchers regarding the constituent monuments of the Bilsk hillfort is analysed. In the article, the development of the idea of considering the settlement and its surroundings as a single large-scale archaeological complex is traced. The author’s views on the possibility of modern localisation of some of the studied objects at the beginning of the last century are presented. In 2024, the ash hills of the Western fortification of the Bilsk hillfort, which were excavated by V. O. Gorodtsov in 1906, were identified. The main results of the Bilsk microregion research in the selected period are determined. The first publications of materials (in particular, by V. M. Shcherbakivskyi) on the possibility of identifying the Bilsk hillfort with the ancient city of Gelonus, which Herodotus wrote about, are highlighted and analysed. K e y w o r d s: Bilsk microregion, the territory and vicinity of the Bilsk hillfort, Western, Eastern, Kuzemin fortifications of the Bilsk hillfort, Scythian period sites, 18th — first half of the 20th centuries, archaeological research (explorations, excavations). References Arandarenko, N. 1848–1852. Zapiski o Poltavskoi gubernii Nikolaia Arandarenka, sostavlennaia v 1846 godu: v trekh chastiakh, І—ІІІ. Poltava: Vie tipografii Gubernskogo Pravleniia. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2 145 Artamonov, M. I. 1949. Etnogeografiia Skifii. Uchenye zapiski Leningradskogo universiteta. Seriia istoricheskikh nauk, 13: Arkheologiia. Leningrad (w. ed.), p. 129-171. Artamonov, M. I. 1974. Kimmeriitsy i skify. Leningrad: Izdatelstvo Leningradskogo universiteta. Bobrinskoi, A. A. 1897. Svedeniia o razlichnykh kurganakh i zemlianykh sooruzheniiakh, nakhodiashchikhsia v Zenkovskom u Poltavskoi gub., v okrestnostiakh s. Glinishcha, i na granitse gubernii Poltavskoi i Kharkovskoi. In: OAK za 1895 g. Sankt- Peterburg: Izdatelstvo IAK, p. 125-128. Havrysh, P. Ya., Kopyl, V. V. 2010. Zahadka starodavnoho Helona. Poltava: Dyvosvit. Havrysh, P. Ya. 2012. Bilska davnyna: narysy z istorii sela Bilska na Poltavshchyni vid chasu zasnuvannia do 1917 r. Poltava: Dyvosvit. Havrysh, P. Ya. 2016. Bilske horodyshche (misto Helon): realii i mify. Poltava: ASMI. Havrysh, P. Ya. 2017. Bilska mynuvshyna. Poltava: ASMI. Herodot. 1993. Istorii v deviaty knyhakh. Pereklad, peredmova ta prymitky A. O. Biletskoho. Kyiv: Naukova dumka. Gorodtsov, V. A. 1911. Dnevnik arkheologicheskikh issledovanii v Zenkovskom uezde, Poltavskoi gubernii, v 1906 godu. In: Uvarova, P. S. (ed.). Trudy chetyrnadtsatago arkheologicheskago sieezda v Chernigove 1909, ІІІ. Moscow: Tipografiia G. Lissnera i D. Sobko, p. 93-161. Hrebeniak, V. 1913. Chernihivskyi arkheolohichnyi zizd i yoho “Trudy”. In: Zapysky NTSh, CXIV, kn. II. Lviv (w. ed.), p. 167-168. Hrechko, D. S. 2015. Result of archaeological research Kuzemin fortification. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2014. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 35-49. Hrechko, D. S., Kriutchenko, O. O., Rzhevuska, S. S. 2018. Archaeological investigations of the Bilsk archaeological complex in 2017. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2017. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 42-74. Hrechko, D. S., Kriutchenko, O. O. 2019. Investigation of the «Southern» rampart of Bilsk hillfort in 2018. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2018. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 61-68. Hrinchenko, V. I. 1925. Zi staroi kultury. Znannia, 4, p. 10, 17. Hrinchenko, V. A. 2014. From the old culture. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2013. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 111-114. Zadnikov, S. A., Shramko, I. B., Korotia, O. V. 2022. The updated plan for the location of ash hills within the boundaries the Western fortification of the Bilsk hillfort. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Phenomenon of Bilsk hillfort — 2022. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 81-115. Kordt, V. A. (ed.). 1910. Materialy po istorii russkoi kartografi, 2. Kyiv (w. ed.). Korost, I. I., Suprunenko, O. B. 2020. O. K. Takhtai and Study of Bilsk Site of Ancient Settlement and its Area. In: Suprunenko, O. B. (exec. ed.). Antiquities of the Dnieper Left Bank Regions – 2020. Poltava; Kharkiv: Maidan, p. 152-161. Korost, I. I. 2024. Deiaki aktualni problemy na suchasnomu etapi naukovoho vyvchennia Bilskoho arkheolohichnoho kompleksu. In: Olitskyi, V. O. (exec. ed.). Istoryko-kraieznavchi doslidzhennia: tradytsii ta inovatsii. Materialy VI Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Sumy, 8–9 hrudnia 2023 r. U dvokh chastynakh, 1. Sumy: FOP Tsoma S. P., p. 137-141. Kulatova, I. M., Suprunenko, O. B. 2010. Barrows of the Scythian time by the western environs of the antient settlement in Belsk. Kyiv: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK. Liapushkin, I. I. 1947. Poseleniia epokhi zheleza v basseine r. Vorskly. Kratkie soobshcheniia Instituta istorii materialnoi kultury, XVII, p. 122-132. Liaskoronskii, V. G. 1907. Gorodishcha, kurgany i dlinnye (zmievye) valy po techeniiu rek Psla i Vorskly. In: Uvarova, P. S. (ed.). Trudy chetyrnadtsatago arkheologicheskago sieezda v Ekaterinoslave 1909, І. Moscow: Tipografiia G. Lissnera i D. Sobko, p. 158-210. Makarenko, N. 1917. Gorodishcha i kurgany Poltavskoi gubernii (sbornik topograficheskikh svedenii). Izdanie Poltavskoi uchenoi arkhivnoi komissii. Poltava: Tip. T-vo Pechatnago Dela. Melnykova, I. S. 2006. Materialy z Bilskoho horodyshcha ta yoho okruhy u zibranni Poltavskoho kraieznavchoho muzeiu. In: Suprunenko, O. B. (exec. ed.). Okhorona ta doslidzhennia pamiatok arkheolohii: Materialy 7-ho naukovo-praktychnoho seminaru. Poltava: Tekhservis, p. 30-32. Myronenko, K. M., Suprunenko, O. B. 2021. To the Report Publication of Investigation at Bilsk hillfort in 1927 by M. K. Fuks. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2020. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 223-250. Mokliak, V. O. 2021. Unknown information about the Bilsk Hillfort in Poltava region. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2020. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 261-270. Nestulia, A. A. 1990. Okhrana pamiatnikov arkheologii Poltavshchiny v pervye gody sovetskoi vlasti. In: Bilous, H. P. (exec. ed.). Okhorona ta doslidzhennia pamiatok arkheolohii Poltavshchyny. Tezy dopovidei Tretoho oblasnoho naukovo- praktychnoho seminaru. Poltava, kviten 1990 r. Poltava: Poltava, p. 3-5. Osadchyi, Ye. M. 2017. Archaeological exploration in the fortress of the Kuzemyn squadron town. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2016. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 286-292. Osadchyi, Ye. M., Berest, Yu. M. 2020. «A Drawing of Beekeeping Grounds Along the Vorskla river Between the Town of Oleshnya, Yablonovsky District and the Lithuanian Cities of Kuzemyn, Grun Cherkasskaya» (1652). In: Korost, I. I. (exec. ed.). Phenomenon of Bilsk hillfort — 2020. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 356-361. Padalka, L. V. 1905. Drevnie zemelnye sooruzheniia v predelakh Poltavskoi gubernii, 1. O drevnikh gorodkakh, gorodishchakh i nasypannykh valakh. In: Vasilenko, V. I., Padalka, L. V., Pavlovskii, I. F. (eds.). Trudy Uchenoi Arkhivnoi komissii, 1. Poltava: Elektricheskaia Tipo-litografiia I. A. Dokhmana, p. 155-225. Sapozhnikov, I. V. 2007. Novye dokumenty 1910–1917-kh godov k biografiiam P. P. Efimenko i F. K. Volkova. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starozhytnosti stepovoho Prychoronomoria i Krymu, XIV. Zaporizhzhia (w. ed.), p. 222-230. Skoryi, S. A., Suprunenko, O. B., Pryimak, V. V., Korotia, O. V. 2008. To the Issue of Kuzemyn Fortifcation in Bilske Hillfort. Arheologia, 3, p. 102-105. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 2146 Skoryi, S. A., Okatenko, V. N., Zimovets, R. V. 2020. The burial sites in the suburbs of Bilsk hillfort. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2019. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 14-51. Suprunenko, O. B. 2001. The Southern Mainland Wall on the Territory of the Belsk Hillfort’s Big Bastion. Archaeological chronicle of the Dnieper`s Left-bank Ukraine, 2, p. 72-77. Suprunenko, O. B. 2018. Obiekty arkheolohichnoi kulturnoi spadshchyny. In: Suprunenko, O. B. (comp.). Register of monuments of history and culture of Ukraine: Poltava Region. Poltava: ASMI, p. 25-158. Suprunenko, O. B. 2021. Bilsk Hillfort in Description of Mykola Arandarenko. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2020. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 251-260. Suprunenko, O. B., Korost, I. I., Shaporda, O. M. 2018. Selyshche Bezodnia I, skifskyi chas (VI—IV st. do n. e.). In: Suprunenko, O. B. (comp.). Register of monuments of history and culture of Ukraine: Poltava Region. Kotelva District. Poltava: ASMI, p. 379-381. Suprunenko, O. B., Sherstiuk, V. V., Puholovok Yu. O. 2010. Saltpetre workhouse in the site of the ancient settlement of Bilsk. Kyiv: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK. Takhtai, A. T. 1928. Arkheolohichna robota muzeiu 1926–27 r. In: Bendrevskyi, V., Ryzhenko, Ya., Havrylenko, M. (eds.). Zbirnyk, prysviachenyi 35-richchiu muzeiu, I. Poltava: Poltava-Polihraf, p. 286. Tverdokhlebov, A. D. 1888. Kotelva. Kharkovskii sbornik, 2, p. 113-130. Filaret (D. G. Gumilevskii). 2005 Istoriko-statisticheskoe opisanie Kharkovskoi eparkhii. V 3-kh tomakh, 1. Kharkov: Kharkovskii chastnyi muzei gorodskoi usadby. Filaret (Gumilevskii). 1857. Istoriko-statisticheskoe opisanie Kharkovskoi eparkhii, 3. Moskva (w. ed.). Firsov, K. B. 1996. Materialy Bilskoho horodyshcha ta yoho okruhy u zibranni ta ekspozytsiiakh Derzhavnoho istorychnoho muzeiu. In: Suprunenko, O. B. (exec. ed.). Bilske horodyshche v konteksti vyvchennia pam’iatok rannoho zaliznoho viku Yevrazii. Poltava: Arkheolohiia, p. 55-59. Fuks, M. K. 1928. Bilske horodyshche (doslidy 22/VII — 20/VIII 1927 r.). Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. VUAK, 116/45. Shafonskii, A. F. 1851. Chernigovskogo namestnichestva topograficheskoe opisanie s kratkim geograficheskim i istoricheskim opisaniem Malyia Rossiia, iz chastei koei onoe namestnichestvo sostavleno, sochinennoe Deistvitelnym statskim sovetnikom i Kavalerom Afanisiem Shafonskim, s chetyrmia geograficheskimi kartami, v Chernigove, 1786 goda. Kyiv: Izdatelstvo Sudienko M. I. Shramko, B. A. 1975. Krepost skifskoi epokhi u s. Belsk — gorod Gelon. In: Terenozhkin, A. I. (exec. ed.). Skifskii mir. Kyiv: Naukova dumka, p. 94-132. Shramko, B. A. 1987. Belskoe gorodishche skifskoi epokhi (gorod Gelon). Kyiv: Naukova dumka. Shramko, B. A. 1996. Raskopki V. A. Gorodtsova na Belskom gorodishche v 1906 g. (po materialam kollektsii GIM). In: Suprunenko, O. B. (exec. ed.). Bilske horodyshche v konteksti vyvchennia pamiatok rannoho zaliznoho viku Yevrazii. Poltava: Arkheolohiia, p. 29-54. Shramko, B. A. 2006. In Defence of V. O. Horodtsov (concerning to the publication of P. Ya. Havrysh). Arheologia, 3, p. 84-86. Shramko, B. A. 2018. The excavations of V. А. Gorodtsov on Bilsk hillfort in 1906 (based on the collection of the State Historical Museum) (1996). In: Korost, I. I. (exec. ed.). Bilsk hillfort in scientific papers of B. A. Shramko. Kotelva; Kharkiv: Maidan, p. 492-504. Shramko, B. A., Shramko, I. B., Zadnikov, S. A. 2018. Western Fortification: Ashhill № 11 (1958). Archaeological complex «Bilsk hillfort», 1. Kharkiv; Kotelva: Maidan. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A., Korost, I. I. 2018. The defensive system of the Eastern Fortification of the Bilsk Hillfort. Ar- chaeology and Early History of Ukraine, 2 (27), p. 77-100. Shramko, I. B., Zadnikov, S. A., Korost, I. I. 2020. Protective Structures of the Western Fortification of the Bilsk Hillfort: Researches and Interpretations. In: Korost, I. I. (exec. ed). Phenomenon of Bilsk hillfort — 2020. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 22-70. Shcherbakivskyi, V. 2017. The geographical location of the city of Gelone d`Herodote Herodotus. In: Korost, I. I. (exec. ed.). Archaeological research of Bilsk hillfort — 2016. Kyiv; Kotelva: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 343-360. Beauplan, G. V. 1648. Delineatio generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Available at: https://upload.wikimedia.org/ wikipedia/uk/e/e0/Delineatio_generalis_Camporum_Desertorum_vulgo_Ukraina_1648.jpg [Accessed 22 September 2024]. Getkant, F. 1635. Tabula Geographica Ukrainska. Available at: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/e5/Tabula_ Geographica_Ukrainska.jpg [Accessed 22 September 2024]. Godziszewski, W. 1934. Granica polsko-moskiewska wedle pokoju polanowskiego (wytyczona w latach 1634–1648). Kraków: Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego. Jablonovski, A. (dzial II-gl opisane). 1894. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym, tom 10: Ziemie Ruskie. Ukraina. Kijów-Bracław. Źródła dziejowe. T. XXI. Warszava: Sklad glóvny w Księgarni Gebethnera i Wolffa. Potapov, A. A. 1929. Inkustierte Keramik von Belsk. Eurasia Septentrionalis Antiqua, IV. Helsinki, S. 162-168. Sčerbakivskyj, V. 1930. La situation géographique de la ville de Gelone d’Hérodote. In: Kostriewskij, J. (ed.). Bibljoteka Prehistoryczhna, t. I. Księga pamiątkowa ku uczczeniu siedemdziesiątej rocznicy urodzin prof. dr. Wіodzimierza Demetrykiewicza. Poznań (w. ed.), p. 265-286. Zannoni, R. 1772. Karta granic Polski y Russyi, Zawieraiąca Część Połnocną Ukrainy, Bieg Dniepru od Chełmicza aż do Kiiowa, Deszny, Semu y Inszych Rzek mniey znacznych Available at: https://www.sbc.org.pl/dlibra/publication/40612/ edition/37331 [Accessed 22 September 2024].
id	arheologia-com-ua-article-417
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:06:00Z
publishDate	2025
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/41/49b7e6cf1a4bb241a1c319170ad2cb41.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4172025-07-04T20:05:35Z Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження The Set of Sites of the Territory and Vicinity of the Bilsk Hillfort: Main Results of the Initial Stage of Research Korost, I. I. Bilsk microregion, the territory and vicinity of the Bilsk hillfort, Western, Eastern, Kuzemin fortifications of the Bilsk hillfort, Scythian period sites, 18th — first half of the 20th centuries, archaeological research (explorations, excavations). Більський мікрорегіон, територія і округа Більського городища, Західне, Східне, Куземинське укріплення Більського городища, пам’ятки скіфського часу, XVIII — перша половина XX ст., археологічні дослідження (розвідки, розкопки) У статті представлено підсумки досліджень, проведених на території Більського мікрорегіону в період XVIII — першої половини XX&nbsp;ст. Визначено головні підсумки робіт і здобутки на цьому етапі вивчення Більського городища та його округи. Укладено узагальнену карту пам’яток, відкритих у рамках обраного періоду, систематизовано інформацію про досліджені археологічні об’єкти. The article deals with the problems of studying the archaeological monuments of the Bilsk microregion in the period from the 18th to the first half of the 20th&nbsp;centuries. The first cartographic materials and descriptions of the Bilsk hillfort and sites of its districts are analysed. It is determined that the systematic scientific study of the microregion begins in the second half of the 19th&nbsp;century. The results of the first archaeological research in the microregion in 1906 by V.&nbsp;O.&nbsp;Gorodtsov are described in detail. Information about the discovered sites (a settlement, a burial, a fortification) of this period is presented, and the plans for some of them are highlighted. Some issues of studying the defensive structures of the Bilsk hillfort are analysed. The locations of cuts and profiling in the fortification areas are identified and marked on maps. A generalised list of discovered/described archaeological sites of the Bilsk complex as of the middle of the 20th&nbsp;century is prepared. The vision of a wide range of researchers regarding the constituent monuments of the Bilsk hillfort is analysed. In the article, the development of the idea of considering the settlement and its surroundings as a single large-scale archaeological complex is traced. The author’s views on the possibility of modern localisation of some of the studied objects at the beginning of the last century are presented. In 2024, the ash hills of the Western fortification of the Bilsk hillfort, which were excavated by V.&nbsp;O.&nbsp;Gorodtsov in 1906, were identified. The main results of the Bilsk microregion research in the selected period are determined. The first publications of materials (in particular, by V.&nbsp;M.&nbsp;Shcherbakivskyi) on the possibility of identifying the Bilsk hillfort with the ancient city of Gelonus, which Herodotus wrote about, are highlighted and analysed. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025-06-26 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/417 10.15407/archaeologyua2025.02.111 Arheologia; No 2 (2025): Arheologia; 111-146 Археологія ; № 2 (2025): Археологія; 111-146 Археология; № 2 (2025): Arheologia; 111-146 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/417/427 Copyright (c) 2025 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	Більський мікрорегіон територія і округа Більського городища Західне Східне Куземинське укріплення Більського городища пам’ятки скіфського часу XVIII — перша половина XX ст. археологічні дослідження (розвідки розкопки) Korost, I. I. Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження
title	Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження
title_alt	The Set of Sites of the Territory and Vicinity of the Bilsk Hillfort: Main Results of the Initial Stage of Research
title_full	Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження
title_fullStr	Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження
title_full_unstemmed	Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження
title_short	Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження
title_sort	комплекс пам’яток території й округи більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження
topic	Більський мікрорегіон територія і округа Більського городища Західне Східне Куземинське укріплення Більського городища пам’ятки скіфського часу XVIII — перша половина XX ст. археологічні дослідження (розвідки розкопки)
topic_facet	Bilsk microregion the territory and vicinity of the Bilsk hillfort Western Eastern Kuzemin fortifications of the Bilsk hillfort Scythian period sites 18th — first half of the 20th centuries archaeological research (explorations excavations). Більський мікрорегіон територія і округа Більського городища Західне Східне Куземинське укріплення Більського городища пам’ятки скіфського часу XVIII — перша половина XX ст. археологічні дослідження (розвідки розкопки)
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/417
work_keys_str_mv	AT korostii komplekspamâtokteritorííjokrugibílʹsʹkogogorodiŝagolovnípídsumkirobítnapočatkovomuetapídoslídžennâ AT korostii thesetofsitesoftheterritoryandvicinityofthebilskhillfortmainresultsoftheinitialstageofresearch

Комплекс пам’яток території й округи Більського городища: головні підсумки робіт на початковому етапі дослідження

Репозитарії

Схожі ресурси