Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.)

У статті розглянуто результати останніх охоронних археологічних досліджень цент-рального району історичного міста Очакова. Схарактеризовано культурний шар та артефакти XV—XVIII&nbsp;ст., фіксується наявність виробів центрів художньої кераміки Туреччини&nbsp;— Ізніка і Кютахьї та укра...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2025
Issue:	3
Pages:	99-118
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	S. O. Biliaieva — доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та методик навчання, Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини O. Ye. Fialko — доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку, Інституту археології НАН України
Main Authors:	Biliaieva, S. O., Fialko, O. Ye.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025
Subjects:	Очаків доба середньовіччя та раннього модерну охоронні археологічні дослідження типологічна характеристика етнокультурний розвиток артефакти.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/424
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824647259521024
author	Biliaieva, S. O. Fialko, O. Ye.
author_facet	Biliaieva, S. O. Fialko, O. Ye.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "S. O. Biliaieva", "institution": "доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та методик навчання, Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини", "orcid": "" }, { "author": "O. Ye. Fialko", "institution": "доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку, Інституту археології НАН України", "orcid": "" } ]
author_sort	Biliaieva, S. O.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	118
container_issue	3
container_start_page	99
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2025-09-05T15:31:25Z
description	У статті розглянуто результати останніх охоронних археологічних досліджень цент-рального району історичного міста Очакова. Схарактеризовано культурний шар та артефакти XV—XVIII&nbsp;ст., фіксується наявність виробів центрів художньої кераміки Туреччини&nbsp;— Ізніка і Кютахьї та української кераміки як одного з компонентів етнокультурного розвитку Південної України.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2025.03.099
first_indexed	2026-08-07T01:06:05Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 3  2025 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Університет ім. Рея Хуана Карлоса, Іспанія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Rey Juan Carlos University, Spain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 3  2025 ЗМIСТ CONTENTS Articles HNERA V. A., BORYSOV A. V., SKOPNEN- KO B. O., NARAIKIVSKYI M. V. Consequences of the War for Archaeological Heritage Sites on the Example of Archaeological Sites in Moshchun Village near Kyiv ЧЕЧУЛІНА І. О., КУЗЬМІЩЕВ О. Г., ФОР- НАСЬЄ Й. Аттичний чорнолаковий посуд з Оль- вії Понтійської: дослідження ділянки «П-1» Publications of Archaeological Materials NAUMENKO O. O., RYZHOV S. M. The Bi- face Made of Quartzite from Pekari Village: A Case Study Using 3D Modelling VOLODARETS-URBANOVYCH Ya. V. Finds of Strap Adornments of Early Medieval “Heraldic” Syle from the Collection of Kherson Local History Museum Discoveries and Recent Finds MELNYK O. O. Ancient Granite Fracturings near Iskrivka Village in Kryvyi Rih Region LIUBUN R. I., DIDYK O. A. The Results of Ar- chaeological Research in 2020–2021 on the Kamin Tract in Pidkamin (Lviv Oblast) BILIAIEVA S. O., FIALKO O. Ye. Investigations of the Historical Centre of Ochakiv (on the Results of the Works of 2021) Статтi ГНЕРА В. А., БОРИСОВ А. В. СКОПНЕН- КО Б. О., НАРАЙКІВСЬКИЙ М. В. Наслідки війни для об’єктів культурної спадщини на при- кладі археологічних об’єктів села Мощун побли- зу Києва CHECHULINA I. O., KUZMISHCHEV O. H., FORNASIER J. Attic Black-Glazed Pottery from Olbia Pontica: A Study of the Excavation Area “P-1” Публiкацiї археологiчних матерiалiв НАУМЕНКО О. О., РИЖОВ С. М. Двобічний виріб із кварциту із с. Пекарі: дослідження з ви- користанням 3D-моделювання ВОЛОДАРЕЦЬ-УРБАНОВИЧ Я. В. Знахідки деталей ремінних оздоб «геральдичного» стилю раннього середньовіччя з колекції Херсонського обласного краєзнавчого музею Новi вiдкриття та знахiдки МЕЛЬНИК О. О. Давні ломки граніту біля села Іскрівка на Криворіжжі ЛЮБУНЬ Л. І., ДІДИК О. А. Результати архео- логічних досліджень 2020–2021 років в урочищі Камінь в Підкамені (Львівська обл.) БІЛЯЄВА С. О.,ФІАЛКО О. Є. Дослідження іс- торичного центру Очакова (за результатами ро- біт 2021 р.) 5 26 44 52 64 74 99 Дискусiї РАДЧЕНКО А. І., РАДЧЕНКО С. Б. «Архео- логія» України: наукометричний аналіз Iсторiя науки КОЛЕСНІКОВА В. А., ЧЕРНОВОЛ І. В., ПІЧ- КУР С. С. Історія одного видання: діяльність укра- їнських археологів у часи Другої світової війни Discussions RADCHENKO A. I., RADCHENKO S. B. Ukrainian Arheologia: Scientometric Analysis History of Science KOLESNIKOVA V. A., CHERNOVOL I. V., PICHKUR S. S. History of an Edition: Ukrainian Archaeologists' Activity during the World War II 119 139 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 99 УДК 904.4(477.73)”14/17” https://doi.org/10.15407/archaeologyua2025.03.099 © БІЛЯЄВА Світлана Олександрівна — доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та методик навчання, Уманський державний педагогічний універ- ситет ім. Павла Тичини, ORCID: 0000-0003-3113-7619, svitbil@ukr.net © ФІАЛКО Олена Євгенівна — доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку, Інституту археології НАН України, ORCID: 0000-0002-4976-3266, ofialka@ukr.net © Інститут археології НАН України, 2025 ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНОГО ЦЕНТРУ ОЧАКОВА (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОБІТ 2021 р.) С. О. БІЛЯЄВА, О. Є. ФІАЛКО гу новітніх матеріалів має як теоретичне, так і практичне значення, зокрема доповнює експо- зицію Археологічного музею Інституту архе- ології НАН України. Результати досліджень є певним реквіємом тому славетному місту, яке ми знали і вивчали багато років і яке сподіває- мось продовжувати вивчати надалі. З історії археологічних досліджень Очакова Стаціонарні археологічні розкопки істо- ричного міста Очаків були розпочаті у 1989 р. на прохання міської влади спочатку загоном, а згодом експедицією Інституту археології НАН України (керівник С. О. Біляєва). У 1997– 1998 рр. завдяки співпраці та спільному про- єкту з Турецькою історичною асоціацією вона набула статусу міжнародної українсько-ту- рецької експедиції, а результати робіт стали відомі широкому науковому загалу в Україні та за її межами. Розгорнута польова діяльність широко висвітлювалась на міжнародних кон- гресах і конференціях, у серії наукових публі- кацій (Біляєва 1994, с. 57-65; Біляєва, Ерсой 1998, с. 176-178; Biliaieva, Ersoy 1999, p. 263- 269 та ін.). У міжнародному складі експеди- ції брали участь вчені Туреччини, насамперед професор Бозкурт Ерсой, який очолював екс- педицію з турецького боку, а також турецькі дослідники-консультанти Нуртен та Гюльтен Чамаш. З певними перервами розкопки в Очакові тривали близько 30 років. Незважаючи на щіль- ну сучасну забудову, були проведені обстежен- ня та стаціонарні дослідження багатьох діля- нок саме історичного міста. У перші роки осо- блива увага була приділена вивченню території колишньої османської фортеці Озю (Озі). Тут виявлено залишки різних культурно-хроноло- гічних періодів кінця XIV—XVIII ст. Надзви- чайно важливим фактом історії Очакова стало відкриття будівельних конструкцій та артефак- тів, які належали більш ранньому етапу історії міста — фортеці Дашів, яка входила до оборон- У статті розглянуто результати останніх охоронних археологічних досліджень цент- рального району історичного міста Очакова. Схарактеризовано культурний шар та арте- факти XV—XVIII ст., фіксується наявність виробів центрів художньої кераміки Туреччи- ни — Ізніка і Кютахьї та української кераміки як одного з компонентів етнокультурного роз- витку Південної України. К л ю ч о в і с л о в а : Очаків, доба середньо- віччя та раннього модерну, охоронні археоло- гічні дослідження, типологічна характеристи- ка, етнокультурний розвиток, артефакти. Очаків належить до історичних міст України, бере початок в античності та отримує статус міста-фортеці за часів середньовіччя та ранньо- го модерну. Його дослідження є надзвичайно актуальним для вирішення багатьох питань іс- торії та археології Південної України, і набуває особливої гостроти питань зараз, коли за часів російської агресії ворог намагається докорін- но змінити історію українського Півдня, укра- їнської нації. Послідовно досліджуючи Очаків у Миколаївській обл., Південна середньовічна експедиція Інституту археології НАН України отримала останні результати восени 2021 р. Їх осмислення та аналіз дали якісно нову інфор- мацію щодо литовського та кримськотатар- ського періодів, додаткові докази присутнос- ті українського етнокультурного елемента за османських часів. Введення до наукового обі- Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3100 ної лінії кінця XIV—XV ст. Великого литов- ського князя Вітовта (Русина 1998, с. 88-89). За планом XVII ст. вони розташовані на ділян- ці Старої фортеці, до якої в османський пері- од були добудовані ще дві частини, що в ціло- му склали територію фортеці Озю (Красножон 2018, с. 118). Були відкриті потужні нашару- вання османського періоду XVI—XVIII ст. На жаль, будівельні конструкції на її території за- знали важких ударів російської артилерії під час російського штурму Очакова, про що свід- чать шар сильної пожежі та велика кількість куль, ядер і бомб на її території. Багаторічні дослідження тривали й на ділян- ці уроч. Левада, де відкрито міську сирцево- кам’яну забудову XVII—XVIII ст., зокрема во- достік (Біляєва, Болтрик, Фіалко 2022b, с. 57). Тут також були розкриті сліди штурму Очакова, фрагменти зброї та останки турецьких воїнів, про що свідчать знахідки османських монет і люльки, які були на кістках воїнів — в одязі або під ним. Розташування скелетів не в анато- мічному порядку, за місцем загибелі в процесі розкопок та подальшого палеоантропологічно- го вивчення визначила к.і.н. Т. В. Назарова. Це свідчить про відсутність належного поховання загиблих російською окупаційною владою (Бе- ляева, Назаров, Якубов 1993, с. 12). Будівельні залишки, які збереглися на де- кілька рядків кладки з вапняку, пісковику та ра- кушняка на нижньому рівні та доповнені най- частіше кладкою з сирцевої цегли. Вони були законсервовані й засипані річковим піском для відкриття музейної експозиції просто неба в майбутньому. Декілька розкопів було закладе- но також у центральній частині міста, на схід- ному напрямку від колишніх стін фортеці Озі. Тут були знайдені залишки однієї з юртопо- дібних споруд, що відповідає їх локалізації за планом 1770 р. (рис. 1), на якому саме у цьо- му районі позначено численні будівлі ана- логічної конструкції. Крім того, із західного боку Очаківського мису, в Портовій частині, на високому березі Чорного моря під керівни- цтвом та за консультативною підтримкою член- кореспондента НАН України С. Д. Крижицько- го були проведені охоронні розкопки залишків античного поселення, яким загрожувала руй- нація через зсув до моря. Серед найцікавіших знахідок тут варто відзначити кераміку VI ст. Рис. 1. План фортеці Очаків 1770 р. Fig. 1. A plan of the Ochakiv fortress in 1770 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 101 до н.е. та протому, яка зберігається в експозиції Археологічного музею НАН України. Слід від- значити, що залишки античного часу (кераміка та монети) зафіксовані майже на всіх розкопах, зокрема в ямах (що відображено у звітах Оча- ківської експедиції Інституту археології НАН України 1990‒1998 рр.). Спелеоархеологічні роботи на теренах міс- та та його околицях, уздовж Чорноморського узбережжя здійснив Т. А. Бобровський, який за- пропонував хронологічну періодизацію підзем- них споруд, описав їх типологічні особливості та створив карту їх місцезнаходжень (ред. Томі- лович 2020, с. 205-207). Відзначимо, що й влада міста і депутатський корпус на початку 1990-х років всіляко підтримували дослідження Очако- ва. Задля його збереження та подальшої музеє- фікації було прийнято рішення про створення іс- торико-культурного заповідника місцевого зна- чення, визначені його територіальні межі. Результати досліджень були неодноразово представлені на виставках в Києві, Миколає- ві, Очакові, вони є частиною експозиції Архе- ологічного музею Інституту археології НАН України, Миколаївського історико-краєзнавчо- го музею та його філії в Очакові, де зберігаєть- ся основна частина колекції артефактів. В археологічних дослідженнях різних ро- ків брали участь співробітники Інституту, зо- крема д.і.н. А. Т. Сміленко, д.і.н. О. В. Сухо- боков, к.і.н. В. М. Корпусова, к.і.н. Ю. В. Бол- трик, д.і.н. О. Є. Фіалко, к.і.н. К. М. Капустін, к.і.н. М. М. Ієвлев, К. С. Гуленко, В. В. Назаров, І. В. Карашевич та ін. Вивчення антропологіч- ного матеріалу проводила к.і.н. Т. В. Назарова, їх залишків — д.б.н. Г. О. Пашкевич, палеоосте- ологічних матеріалів — к.б.н. О. П. Журавльов. Зауважимо, що Очаків став місцем археологіч- ної практики студентів багатьох українських вишів, зокрема: Київського Національного уні- верситету ім. Т. Г. Шевченка під керівництвом д.і.н. М. І. Гладких, Переяславського держав- ного педагогічного університету на чолі з к.і.н. О. В. Колибенком, Чернігівського національ- ного педагогічного університету на чолі з к.і.н. О. Є. Черненко. Як волонтери брали участь сту- денти Київського національного педагогічного університету ім. В. Драгоманова, викладачі та студенти Національного університету харчових технологій та інших вишів України. Останній сезон відбувся восени 2021 р., коли на прохання міської ради Очакова, за сприяння мера міста С. М. Бичкова та на звер- нення до Інституту археології НАН України Рис. 2. План ділянки охоронних дослі- джень Очаківського управління архі- тектури Fig. 2. A plan of the area of protection research of the Ochakiv Architecture Department ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3102 були проведені охоронні роботи на визначеній ділянці історичного міста. Приводом стали за- плановані роботи з благоустрою, зокрема по- будова фонтанів поблизу собору Св. Миколая, який є єдиною найдавнішою спорудою міста — мечеттю османського часу. Ділянка охоронних досліджень була розташована поблизу ур. Ле- вада, де наприкінці 90-х рр. ХХ ст. О. С. Біляєв законсервував залишки середньовічного міста XV—XVIII ст., відкриті під час наших попере- дніх розкопок. Охоронні розкопки 2021 р. стали важливим доповненням до попередніх досліджень із вста- новлення специфіки розташування культурних нашарувань різних часів історії міста від литов- ського Дашова до міської забудови османсько- го періоду XVI—XVIII ст. Разом із кварталом в уроч. Левада вони могли скласти єдиний ту- ристичний комплекс. Були заплановані й по- дальші дослідження підземної ділянки міста. Тому і в плані здійснення охоронних робіт на теренах історичного міста, і в перспективі му- зеєфікації розкопки 2021 р. були цілком логіч- ним та необхідним кроком вивчення Очакова. Передбачалися також подальші археологічні дослідження історичної частини міста. Заплановане на 2022 р. продовження охо- ронних досліджень та обстеження підземно- го міста зокрема стали неможливими з почат- ком широкомасштабної агресії Росії, постій- ними обстрілами Очакова з Кінбурнського п-ова, на території якого є чимало археологіч- них пам’яток різного часу. У 2009‒2013 рр. ми проводили там розкопки фортеці османського часу. Доля пам’ятки та інших місцезнаходжень культурної спадщини Кінбурнського п-ова на- разі невідома. Хід робіт 2021 р. і методика досліджень Охоронні роботи проводились на ділянці площею 214 м2 згідно з планом, наданим Оча- ківським управлінням архітектури (рис. 2), ко- штом міської ради. На плані були нанесені місця розташування майбутніх фонтанів, на яких було потрібно провести археологічні дослідження. Методика проведення робіт полягала у закла- денні та дослідженні невеликих шурфів у міс- цях спорудження фонтанів, щоб запобігти руй- нації культурного шару або залишків забудови. Тому були здійснені польові роботи для вияв- лення культурного шару і, відповідно, його ви- бірки або залишків історичних споруд із подаль- шою консервацією будівельних конструкцій. У разі відкриття останніх передбачалось вне- сення корективів до плану і розбудови певного фонтана на іншому місці з попереднім обсте- женням ділянки його спорудження. Саме такий випадок стався в процесі досліджень у зв’язку із відкриттям залишків водостоку, конструктив- ні особливості якого були аналогічні водостоку XVIII ст., відкритому і законсервованому під час попередніх розкопок в уроч. Левада. Разом із ді- лянкою музею просто неба вони могли б скласти цікаву туристичну промоцію. Загальна ділянка під будівництво фонта- нів локалізована на території від початків вул. Миру до собору Св. Миколая, місце репе- ра позначено на плані ділянки. За загальними спостереженнями, ґрунт ділянки гумусний від сіро-коричневого кольору, з включенням про- шарків попелу та вугілля у деяких шурфах, до світло-жовтого материка. Найбільше насичен- ня культурного шару відзначається в заповне- нні господарських ям та котлованів, що зали- шилися від колишньої забудови. Проте кладку стін або чітко виражених руїн будівельних кон- струкцій не виявлено. Отже, на ділянці передбачалось досліджен- ня п’яти місцерозташувань майбутніх фонтанів, проте, у зв’язку із відкриттям залишків водосто- ку у шурфі № 5, із архітекторами та проєктан- тами було узгоджено інше місце розташування фонтана. Під час запланованих робіт були закла- дені та досліджені до материка траншея і шість шурфів, які дали інформацію щодо особливос- тей культурних нашарувань центральної части- ни історичного міста поблизу фундаментальної будівлі османського періоду — мечеті. Особливості культурного шару на ділян- ці досліджень. У процесі досліджень ділянки були просте- жені характерні особливості культурних наша- рувань у різних шурфах, що дозволяє встано- вити певні тенденції у засвоєнні центральної частини історичного міста та отримати додат- кову інформацію щодо заселення та культурно- го розвитку Очакова загалом. Траншея І розмірами 7,5 м по осі північ-пів- день та 2,0 м по осі схід-захід. Материк був зафік- сований на глибині 1,4 м. Ґрунт мішаний, можли- во, через прокладку сучасних мереж благоустрою міста, будівельні залишки відсутні. З речових знахідок певний інтерес становили: фрагменти миски та глека із зеленою поливою, уламок ка- льяну із червоної глини, вкритий зеленою поли- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 103 вою, фрагмент свічника із зеленою поливою та уламок кахлі (рис. 3). Слід окремо згадати зна- хідку бронзового литого виробу у вигляді птаха з розкритими крилами та розпущеним хвостом (рис. 4). Зображення об’ємне, крила і хвіст при- крашені горизонтальними заглибленими лініями, що імітували оперення. Невеличка голова птаха не деталізована. Знизу на тулубі невелике округле заглиблення, призначене, очевидно, для кріплен- ня до якоїсь основи. Розміри фігурки: довжина — 3,4 см, ширина — 5,0 см. Ззовні поверхня вкрита позолотою. На жаль, аналогії поки не знайдено. Крім того, тут відзначено фрагмент залізної шпо- ри та уламки чавунних казанів. Шурф № 1 розмірами 2,0 × 2,0 м. Насиче- ність культурними залишками слабка, ґрунт світло-жовтого кольору, перекладений. Пруж- ність ґрунту на рівні 1,0 м дає можливість ви- словити припущення про існування підземної порожнини під материковим шаром, можливо підземного проходу, що є характерним явищем для Очакова. Шурф № 2, розмірами 2,0 × 2,0 м, залишків насиченого культурного шару до глибини 0,5 м не простежувалося. Проте під час вибірки ґрун- ту на глибині 0,5 м на південній межі закладе- ного шурфу зафіксована пляма сірого кольору з попелястим ґрунтом. Вибірка заповнення за- свідчила наявність заглиблення до рівня 1,7 м. Материк зафіксований на глибині 2,2 м від рів- ня денної поверхні. Культурний шар насичений різними знахідками, серед них уламки кераміч- ного та скляного посуду, будівельний реманент із заліза (переважно цвяхи), уламки зброї тощо. Для більшої інформативності заповнення ви- брано послідовно з відповідною фіксацією, що дало можливість встановити локалізацію більш ранніх матеріалів із глибини 0,8‒1,0 м. З неглазу- рованих посудин цього горизонту знайдено гор- ловину глека з багаторядним рифленням та міс- цем кріплення ручки, який типологічно належить до глеків кінця XV—XVI ст. (Тесленко 2011, с. 62- 63, рис. 3: 1; Алядинова 2012, с. 254, рис. 5: 9). Глазурована кераміка репрезентована фрагмента- ми вінець миски сграфіто з двоколірним забарв- ленням (рис. 5: 1), яка датується кінцем XV — по- чатком XVI ст. і має аналогії в пам’ятках Північ- ного Причорномор’я: Білгороді-Дністровському, Тягині (Беляева, Фиалко 2008, рис. 6, 8; Алядіно- ва та ін. 2021, іл. 84), Криму (Алядінова, Теслен- Рис. 3. Траншея 1. Фрагменти керамічних виробів: 1 — кальяну; 2 — свічника; 3 — кахлі Fig. 3. Trench 1. Fragments of ceramic products: 1 — a hookah; 2 — a candlestick; 3 — a tiles Рис. 4. Фігурка у вигляді птаха, бронза Fig. 4. A bronze figurine in the shape of a bird 1 2 3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3104 ко 2015, с. 175; Тесленко 2021), Егейського регіо- ну (Vroom 2005, c. 144-145). Зауважимо, що саме на тому рівні знайдені уламки миски з напівфа- янсу (рис. 5: 2) турецького центру художньої ке- раміки Ізнік блакитно-бірюзово-білого періоду 1500―1520 рр. (Akar 1988, c. VIII), близькі ана- логії яких є в колекції Аккерманської фортеці Біл- города-Дністровського. На глибині 1,2‒1,4 м знайдено донну частину червоноглиняної миски сграфіто на кільцевому піддоні розмірами 17,0 × 16,0 см зі слідами ан- гобу на зовнішньому боці та поливою зеленого кольору різних відтінків, нерівномірно пофар- бованою поверхнею з вкрапленнями нерозчине- ної фарби на внутрішньому боці, із геометрич- ним та рослинним декором у вигляді половинок квітки, розташованих вздовж прокресленої лі- нії, яка йшла по колу центральної частини мис- ки (рис. 5: 4). Наявність посудин зі схожим не- рівномірним покриттям моноколірною глазур’ю трапляється в кераміці групи Південно-Східний Крим XV ст. (Тесленко 2021, с. 83), проте повної аналогії очаківському зразку за орнаменталь- ною композицією та декоративними елементами поки що не знайдено ні серед матеріалів Криму, ні в інших центрах Північного Причорномор’я. На глибині 1,6‒1,8 м був знайдений фрагмент чашки виробництва турецького центру художньої кераміки Кютахья (рис. 5: 3), який не випадає із загального датування шару ділянки, оскільки аналогічні вироби, за висновком відомого дослід- ника кераміки Кютахья Дж. Карсвела, датуються першою чвертю XVI ст., що практично збігаєть- ся з існуванням періоду блакитно-бірюзово-біло- го періоду, фрагмент посуду якого згаданий вище (Carswell 1991, p. 50-51, rіs. 1). Крім того, біло- блакитний колір зразка навіть у більш пізньому датуванні відповідає ранньому періоду розвитку Кютахійської кераміки, не пізніше XVII ст. Наступний шурф № 3, закладений за 17 м на схід від попереднього згідно з плану бу- дівництва, характеризується слабо насиченим культурним шаром, жовтий глинистий материк фіксується на глибині 1,1 м. Рис. 5. Шурф № 2. Керамічний посуд кінця XIV—XVI ст.: 1, 4 — фрагменти кераміки сграфіто; 2 — фрагмент посуди- ни, Ізнік; 3 — фрагмент чашки, Кютахья Fig. 5. Trench no. 2. Ceramic pottery from the late 14th to 16th centuries: 1, 4 — fragments of sgraffito ceramics; 2 — a fragment of a vessel, İznik; 3 — a fragment of a cup, Kütahya 1 2 3 4 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 105 Шурф № 4 закладений по осі північ-південь на відстані 16 м від шурфу № 3. Він характе- ризується надзвичайною насиченістю куль- турного шару артефактами, які мають широ- ке датування XV—XVIII ст. На відміну від за- повнення культурного шару шурфу № 2, тут є мішаний культурний шар, який охоплює і більш широкий хронологічний період, і різноманітні- шу етнокультурну належність. Його характер- ною особливістю є чимала кількість знахідок решток керамічного посуду, що належить як до османського, так і до українського культурного кола. Крім того, тут були представлені імпор- ти китайського і, можливо, перського (?) похо- дження. Проте шурф № 4 також має певні осо- бливості щодо характеру культурного шару. За співвідношенням знахідок в культурному шарі тут спостерігається, що зі 130 знахідок близько 90 % їх фіксується з глибини 0,8 м. На глибині 0,2‒0,8 м представлені матеріа- ли XVI—XVII ст. Це переважно уламки мисок із жовтувато-зеленуватою поливою, посудин із зе- леною поливою, фрагмент дна миски із так зва- ним мармуроподібним декором зеленого кольо- ру на внутрішньому боці (рис. 6) XVII ст. Такий посуд має численні аналогії в кераміці Туреччи- ни, Егейського узбережжя і веде своє походжен- ня з Італії, де з’являється у XVI ст. і поширюєть- ся в Туреччині як імітація італійського стилю в XVII—XIX ст. (Barışta 1999, p. 323; Vroom 2005, p. 164-165). У невеликій кількості виявлено тут залізні вироби (цвяхи, фрагмент штиря). Певний інтерес становить знахідка розвалу афтоби (водолія) на глибині 0,6‒0,8 м (рис. 7). Посудина червоноглиняна, вкрита ангобом сірого кольору. Типологічно вона близька османським водоліям XVI—XVII ст. Наприклад, серед осман- ської кераміки Белграду (Сербія), за типологією В. Бикич, очаківський водолій (корчага) близький деяким підтипам типу ІІІ (Bikic 2003, p. 46-49). Особливості формування культурного шару спостерігалися з глибини 0,8 м, на якій у пів- денній стінці шурфу простежуються контури Рис. 6. Шурф № 4. Фрагмент османської «мармурової» кераміки Fig. 6. Trench no. 4. A fragment of Ottoman “marble” pottery Рис. 7. Шурф № 4. Афтоба (водолій), кераміка Fig. 7. Trench no. 4. Aftabeh (Aquarius), ceramics ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3106 Рис. 8. Шурф № 4, 0,8‒1,6 м. Українська кераміка, миски Fig. 8. Trench no. 4, 0.8‒1.6 m. Ukrainian pottery, bowls господарської ями до глибини 1,6 м, де почи- нається материк. Розміри дослідженої части- ни ями 0,8 × 0,8 м. Заповнення ями фіксується у шурфі № 4 гумусованим ґрунтом із надзви- чайно великою кількістю артефактів XVII— XVIII ст., серед яких до 54 % складають фраг- менти посуду. Уже із самого початку в її запо- вненні виявлено зразки української кераміки із зовсім незначними пошкодженнями, які до- зволили після реставрації отримати майже 1 2 3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 107 цілі форми. Дві плоскодонні миски декоро- вані фляндрівкою. Одна діаметром 27,0 см (рис. 8: 1), друга трохи більша за розміром, ді- аметром 28,0 см (рис. 8: 2). Ще одна миска на низькому кільцевому піддоні з мармуроподіб- ною поверхнею зеленого кольору та чорними цятками (рис. 8: 3). Наступною численною гру- пою української кераміки є посуд без поливи, але з розписом червоною або коричневою фар- бою. За формальними ознаками це уламки гор- щиків; переважають такі елементи декору, як хвиля, багаторядний лінійний орнамент та їх сполучення (рис. 9). Фрагменти української ке- раміки виявлено на всіх рівнях заповнення ями і вони складають до 60 % посуду (Біляєва, Фі- алко 2023, с. 236-246). Другою за кількістю (до 25 % знахідок) ка- тегорією знахідок українського походження є уламки скляного посуду XVII—XVIII ст. Серед них вирізняються такі форми: штофи, пляш- ки, бокали (рис. 10). Ці зразки керамічного по- суду і скляних виробів мають численні анало- гії в масиві української матеріальної культури на території Правобережжя та Лівобережжя, у Південній Україні, зокрема в Аккермані (Бі- ляєва, Фіалко 2018, с. 133-148). Вони є серед старожитностей містечка Самар та Богоро- дицької фортеці (Ковальова, Шалобудов, Хари- тонова 2013), Полтавської фортеці (Пуголовок, Калашник 2009), Києва (Чміль 2001а, с. 32-51), у матеріалах козацьких фортець і містечок. Ці артефакти доповнюють етнокультурну багато- манітність Очакова. Викликає інтерес фрагмент невеличкої та- рілки з напівфаянсу з густою бірюзовою по- ливою з обох боків. Округле дно ззовні має округле заглиблення. Усередині в медальйоні чорне контурне зображення павича чи індика (рис. 11: 1) в оточенні елементів флористично- го (листя та пелюстки) й геометричного (пря- мокутники) декору. Розміри збереженої части- ни 9,0 × 4,4 см, товщина — 0,5‒0,6 см, D1 ден- ця — 3,7 см. Близьких аналогій, незважаючи на поширення зображення птахів в османській ке- раміці та суміжних територій, поки ще не зна- йдено. Найбільш ранньою знахідкою виробів Із- нікського центру художньої кераміки Туреч- чини є фрагмент дна посудини на кільцевому піддоні з білим рослинним декором на бла- китному тлі внутрішньої поверхні дна та по- двійною блакитною стрічкою на білому фоні ззовні (рис. 11: 2). Він належить до групи ви- робів кінця XV — початку XVI ст. біло-блакит- ного періоду (1475‒1510 рр.) за класифікаці- єю А. Акар (Akar 1988, p. VIII). Розміри фраг- мента: 7,0 × 4,0 см, товщина — 0,5 см; піддон: 1 Тут і далі літерами D, H, L позначаються діаметр, висо- та і довжина. Рис. 9. Шурф № 4, яма, 1,0‒1,2 м. Фрагменти української кераміки з розписом Fig. 9. Trench no. 4, pit, 1.0‒1.2 m. Fragments of Ukrainian ceramics with painting 1 2 3 4 5 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3108 Рис. 10. Шурф № 4, яма, 0,8‒1,6 м. Фрагменти скляних посудин різних форм Fig. 10. Trench no. 4, a pit, 0.8‒1.6 m. Fragments of glass vessels of various shapes H — 1,8 см, D ≈ 8,0 см, ширина — 0,4 см. Ана- логії таким елементам декору є серед матеріа- лів біло-блакитного періоду, зокрема в Аккер- мані (Біляєва, Болтрик, Фіалко 2022b, с. 86). Типовими для кераміки XVI—XVIIІ ст. з поливою є уламки мисок і тарілок групи т. зв. «розписного» посуду (slip painted ware), вкри- тих коричневою поливою та смужками поли- ви світло-зеленого кольору, жовтою поливою та смужками коричневої поливи (рис. 11: 5, 6), які відомі й на інших османських пам’ятках в Україні, наприклад в Аккерманській фортеці, широко відомі у Криму, а також були пошире- ні в Причорноморському, Егейському та Серед- земноморському регіонах. У Белграді вони цей посуд трапляється серед османської кераміки XVI—XVII ст. (Bikic 2003, p. 132). Наступною невеличкою (5 од.) групою ке- раміки є напівфаянси та хроноіндикатори ту- рецького центру художньої кераміки Кюта- хья. Це фрагмент верхньої частини чаші з по- ліхромним розписом усередині та подвійними стрічками блакитного кольору на зовнішньо- му боці XVIII ст. (рис. 11: 3), деякі дрібні улам- ки чаш цього ж часу та особливо фрагментова- на (відсутня 1/3 форми) напівсферична чашка для кави на низькому кільцевому піддоні, яка має такі розміри: H — 4,7 см, D вінця ≈ 7,0 см, D піддона — 3,1 см, ширина піддона — 0,4 см, H піддона — 0,6 см. Під вінцями чашки ззовні йде декоративна стрічка із двох смужок синього кольору, між якими вписаний зигзагоподібний орнамент чорною фарбою. Нижче зображений лаконічний малюнок у вигляді подвійного ова- ла з рослинними елементами (можливо, плід граната), виконаний чорною фарбою. Не ви- ключено, що цей малюнок був парним. Оди- нарна синя стрічка прикрашає перехід до кіль- цевого піддона. З внутрішнього боку централь- ну частину дна чашки прикрашає такий самий, але зменшений малюнок граната (?). Під вінця- ми нанесено синю стрічку (рис. 12: 1). За фор- мальними ознаками, традиційними зонами і ха- рактером художнього оздоблення та виглядом 1 2 3 4 5 6 7 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 109 її формувальної маси, чашку можна розглядати у колі Кютахійських старожитностей XVIII ст. Певна аналогія декоративному фризу по колу вінця із широкою смугою зигзагоподібних еле- ментів між двома стрічками синього кольору є серед фрагментів чашок XVII—XVIII ст. у ма- теріалах Богородицької фортеці. Подібними є і кольорове вирішення, й архітектоніка розташу- Рис. 11. Шурф № 4, яма, 0,8‒1,6 м. Посуд різних форм і дизайну: 1 — фрагмент тарілки (?) із зображенням індика (?); 2 — дно посудини, Ізнік; 3 — фрагмент вінець чашки, Кютахья; 4 — фрагмент вінець тарілки, Чанаккале; 5, 6 — фраг- менти посуду типу “Slipware” Fig. 11. Trench no. 4, a pit, 0.8‒1.6 m. Dishes of various shapes and designs: 1 — a fragment of a plate (?) with the image of a turkey (?); 2 — a bottom of the vessel, İznik; 3 — a fragment of the calyx rims, Kütahya; 4 — a fragment of a plate rim, Çanakkale; 5, 6 — fragments of “Slipware” 1 2 3 4 5 6 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3110 вання декору. У центрі денець обох чашок є зо- браження, виконане чорним кольором: в Оча- ківського екземпляра це геометрична фігура або стилізована квітка, у Богородицького — квітка із гілочкою (Ковальова, Шалобудов, Ха- ритонова 2013, с. 99, табл. 8, 16). Поки що відкритим залишається питання щодо культурної належності філіжанки з фа- янсу, знайденої поряд із вищезгаданою посу- диною. Чашка напівсферична на кільцевому піддоні (рис. 12: 2). Край вінець чорний, ниж- че всередині — синій широкий поясок із три- кутників. У центрі на дні синя квітка з листям, яку облямовує коло з трикутниками вершинами догори. Ззовні в середній частині тулуба роз- ташовано рельєфне горизонтальне ребро, яке ніби обмежує яскравий декоративний фриз — на яскраво-зеленому фоні намальовані великі квіти двох видів, які чергуються по колу, зни- зу обмежені вишневою плетінкою та синьою стрічкою. Її розміри: H — 4,4 см, D вінця ≈ 6,0 см, D дна ≈ 3,3 см, H піддона — 0,3 см, ши- рина піддона — 0,2 см. Аналогії декоративно- му оформленню серед посуду керамічного цен- тру Кютахья поки що знайти не вдалося, мож- ливо, вона має перське (?) походження. Одна посудина турецького походження на- лежить до виробництва керамічного центру Чанаккале. Це закраїна миски-тарілки із за- округленим краєм. З обох боків вкрита білою глазур’ю. Всередині на закраїні синій орна- мент із двох стрічок, між якими перехреще- ні вертикальні смужки (рис. 11: 4). Розміри: 5,4 × 16,8 см, товщина — 0,6‒0,7 см, товщина вінця — 0,6 см, D вінця ≈ 28,0 см. Повні ана- логії відомі серед посуду XVII ст. в колекціях музею Садберг Ханим у Стамбулі та інших зі- брань Туреччини (Ӧney 1991, p. 116). Рис. 12. Шурф № 4, яма. Філіжанки фрагментовані: 1 — керамічний центр Кютахья; 2 — перське (?) походження Fig. 12. Trench no. 4, a pit. The cups are fragmented: 1 — Kütahya ceramic centre; 2 — Persian (?) origin 1 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 111 У цьому ж шурфі представлена й інша кате- горія керамічних виробів Туреччини. Це шість червоноглиняних фрагментованих люльок. Одна з них, знайдена у верхній частині (на гли- бині 0,4 м), належить до відомого типу люльок «тахта-чубук» XVIII—XIX ст. Втулка люль- ки з рифленим краєм, восьмигранна, чашечка з виділеними гранями й слабо позначеним кі- лем (рис. 13: 4). Верхня частини чашки збита. Поверхня трохи загладжена. На втулці два різ- них клейма. Розміри її: L ≈ 6,2 см, D втулки — 2,5‒2,0 см, D отвору — 1,4 см. Інші люльки (рис. 13: 1‒3) знайдені у ниж- ньому шарі ями на глибині 1,0‒1,6 м. Типологіч- но вони тяжіють до порубіжжя XVII—XVIII ст. Найкраще вцілілою серед них є маленька чер- воноглиняна люлька, верх чашки якої збитий. Її розміри: L — 4,8 см, D втулки — 1,6 см, D чаш- ки — 2,7 см. Чашка прикрашена канелюрами (рис. 13: 3). За класифікацією Дж. Гейса, вона належить до типу ІХ (Hayes 1980, p. 5). Анало- гії широко відомі за колекціями люльок в Укра- їні (Аккерман, Очаків), Туреччині, Литві та ін- ших країнах (Biliaieva 2010, p. 99; Steponaitis, Ћvirblys 2022, p. 146-147). Східний імпорт презентований половинкою чашки китайського фарфору XVII—XVIII ст. Вона напівсферичної форми, на кільцевому під- доні (рис. 14), поверхня брунатного кольору. Розміри її: H — 4,0 см, D вінця ≈ 7,0 см, H піддо- на — 0,8 см, D піддона — 3,5 см, ширина піддо- на — 0,3 см. Аналогічні чашки були знайдені під час розкопок кав’ярні у Кам’янці-Подільському (Нечитайло 2022, с. 194, рис. 124: 2). Серед матеріалів цього шурфу варто згада- ти уламки посуду різних форм полив’яного та без поливи і фрагмент свічника, які виявлено в заповненні на глибині 0,2 м. Залізні вироби представлені цвяхами, уламком ножа (руків’я та частина леза). Наявні тут також залишки ко- рабельних бомб і кремінь для пістоля, які, ймо- вірно, пов’язані з подіями російсько-турецьких війн кінця XVIII ст. Шурф № 5 був закладений на ділянці згід- но з проєктом, проте на глибині 0,4 м зафік- совано кладку з вапняку, схожу на мурування водостоку, відкритого під час розкопок 1990- х років на ділянці Левада. Частина водосто- ку завдовжки 2,6 м і завширшки 0,6 м, орієн- тована з північного сходу на південний захід. Конструктивно водостік поділяється на дві частини: одна закрита кам’яними оброблени- ми плитами розмірами 0,50 × 0,25 м, загаль- ною довжиною 1,46 м, висота кладки закри- тої частини 0,60 м; інша частина завдовжки 1,03 м була відкритою, її обкладено камінням лише за контуром водостоку (рис. 15). В куль- турному шарі над водостоком знахідок неба- гато. Серед них на глибині 0,4‒0,6 м фрагмент люльки XVII ст. і уламки залізних цвяхів. У зв’язку із відкриттям водостоку були вне- сені корективи в план розташування фонтанів Рис. 13. Шурф № 4, яма. Люльки глиняні Fig. 13. Trench no. 4, a pit. Clay pipes 1 3 2 4 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3112 і тому, за погодженням із проєктантами, було обрано інше місце розташування останнього фонтана й проведено дослідження місця ново- го його будівництва (шурф № 6). Шурф № 6 розташований по осі північ-пів- день, розмірами 2,0 × 2,0 м, глибиною до 1,0 м (відповідно до рівня залягання материка). Під тонким шаром дерну фіксується глинистий шар світло-сірого кольору. На глибині 0,2 м по- чинається золистий шар потужністю до 0,8 м, у якому з глибини 0,5 м із західного боку та з глибини 0,65 м зі східного боку простежу- ються прошарки горілої деревини, які перети- наються з викидами жовтої глини з вугіллям. У культурному шарі знайдено артефакти, які належать різним хронологічним періодам. До більш раннього часу належить фрагмент дна миски сграфіто (рис. 16: 1), знайдений на гли- бині 0,6‒0,8 м. За аналогіями його можна дату- вати останньою чвертю XV ст. (Тесленко 2021, с. 223). До цього ж часу належить і невеличке гарматне ядро з вапняку (рис. 16: 2) розмірами 6,0 × 4,5 см, близькі аналогії якому відомі за розкопками в уроч. Левада Очакова, в Білгоро- ді та на фортеці Тягинь. За часом використан- ня вони не виходять за межі XV — середини XVI ст. (Алядінова та ін. 2021, с. 58). Основний культурний шар у цьому шурфі від- повідає османському періоду XVII—XVIII ст. Хроноіндикатором тут виступає посуд турецько- го центру художньої кераміки Кютахья. На гли- бині 0,4‒0,6 м знайдені два фрагменти напівсфе- ричної кавової чашечки на кільцевому піддоні із зовнішнім світлим блакитно-бірюзовим покрит- тям, із декором у вигляді заштрихованої чорними стрічками геометричної фігури (рис. 16: 3). Висо- та збереженої частини чашки — 2,5 см. Крім того, знайдені ще декілька фрагментів подібних чашок також з бірюзовим покриттям з обох сторін, зокрема й вінця чашечки. Анало- гії їм відомі в Аккермані, у якості імітації ки- тайського фарфору (Біляєва, Болтрик, Фіалко 2022a, с. 90-91). Слід згадати і фрагментовану частину чер- воноглиняної миски (зберігся повний її про- філь). Це низька посудина на низькому кіль- цевому піддоні з яскравою темно-зеленою поливою з обох боків (рис. 16: 5). Висота мис- ки — 3,0 см, D вінця — 14,0 см; товщина вінця — 0,3 см, D кільцевого піддона — 6,0 см. До турецьких зразків кінця XVII—XVIII ст. належить серія люльок (15 екз.). Усі вони виго- товлені з червоної глини і мають колір від світло- го до темного червоного та коричневого (рис. 17), дві залощені та вкриті лаком, одна з яких має ві- ялоподібне клеймо на грані втулки, фрагмент ін- шої має також на втулці клеймо з арабським напи- сом. За формально-типологічним та хронологіч- ним поділом представлені декілька груп, аналогії яким відомі на пам’ятках Причорномор’я, Ту- реччини, Балканського регіону та багатьох ін- ших регіонів розповсюдження турецьких типів люльок. Величезна література останніх десяти- літь і каталогізація колекцій, зокрема знайдених на пам’ятках із території сучасної України, яскра- вим прикладом яких є публікація П. О. Нечитай- ла Кам’янець-Подільського зібрання (Нечитай- ло 2022), значно розширили масив матеріалів та регіональну специфіку останніх. Проте загальні основи хронологічно-типологічної класифікації, розробленої Дж. Гейсом та доповненої пізніше матеріалами Стамбула, а також дрібної класифі- кації Р. Робінсон і досі не втратили свого значення (Hayes 1980, p. 3-10; 1992; Robinson 1985, p. 149- Рис. 14. Шурф № 4, яма. Чашечка фарфорова, Китай Fig. 14. Trench no. 4, a pit. A porcelain cup, China ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 113 203). Серед матеріалів, знайдених у шурфі № 6, представлена група люльок із чашкою мішкопо- дібної форми, із визначеним або невизначеним переходом до вінця (тип ХХІІ за Дж. Гейсом). Люльки з кулеподібною або тюльпаноподібною чашечкою (H ≈ 5,0 см, D — 3,3 см) належать до типу ХХІІІ (за Дж. Хейсом) та його модифікацій. Одна з них має гранчасту втулку з клеймом: L — 1,7 см, D — 2,3–1,6 см, поверхня вкрита лаком (рис. 17: 5). Декілька люльок на дископодібній основі (тип ХХVI за Дж. Гейсом), одна з яких ба- гато прикрашена канелюрами на диску та склад- ним геометричним декором на переході до вінця (рис. 17: 7). Східний імпорт представлений фрагментом китайської чашки, поверхня якої вкрита без- барвною прозорою поливою (рис. 18: 1). Ана- логії відомі з розкопок кав’ярні у Кам’янці- Подільському (Нечитайло 2022, с. 25, іл. 117). До зразків посуду з фарфору належить фраг- мент чашки з розписом з обох боків із зобра- женням червоних квітів та гілок з листям си- нього кольору, окресленими позолотою та зо- лотою стрічкою навколо вінця (рис. 16: 4). Український посуд XVII—XVIII ст. репре- зентований уламками принаймні п’ятьох тарі- лок із різними варіантами декору — фляндрів- кою (рис. 18: 2) та розписом. Аналогії такому Рис. 15. Шурф № 5. Кладка водостоку з вапняку Fig. 15. Trench no. 5. A masonry of a drain made of limestone ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3114 Рис. 16. Артефакти, знайдені в шурфі № 6: 1 — фрагмент дна миски сграфіто; 2 — ядро гарматне, вапняк; 3 — фрагмент чашки, Кютахья; 4 — вінця чашки фарфорової, Європа; 5 — миска з зеленою глазур’ю Fig. 16. Artefacts found in the trench no. 6: 1 — a fragment of the bottom of a sgraffito bowl; 2 — a cannonball, limestone; 3 — a cup fragment, Kütahya; 4 — a porcelain cup rims, Europe; 5 — a bowl with green glaze посуду є на козацьких пам’ятках Присамар’я (Ковальова, Шалобудов, Харитонова 2013, табл. 6, 7), Києва та Середнього Подніпров’я в цілому (Чміль 2001a, с. 32-51; Чміль, 2001b та ін.). Співвідношення різних категорій матеріалів Знайдені в ході розкопок артефакти свідчать про значне насичення культурного шару на пе- реважній частині досліджуваних ділянок. Від- значається традиційне переважання кераміч- них виробів у культурних нашаруваннях, се- ред яких основну кількість знахідок складає посуд. Отже, найбільша частка знахідок при- падає на вироби з глини — майже 90 % оди- ниць, металеві вироби складають 6 %, речі зі скла — близько 4 %, решта — це одиничні ви- роби з кістки та каменю (пістольний кремінь та гарматне ядро). Серед керамічного посуду переважає столовий з монохромною та поліх- ромною поливою. Відзначимо досить числен- ну серію люльок для паління — 25 одиниць, усі вони червоного кольору. За формально-ти- пологічними особливостями вони належать до двох груп: кінця XVII — початку XVIII ст. та XVIII ст. При цьому ранні фасони люльок та сіроглиняні зразки середини XVII ст. відсутні. Металеві вироби репрезентовані залізними зразками, за винятком платівки з птахом. Асор- тимент представлений цвяхами та стрижнями, серед поодиноких знахідок пряжка, ніж, під- кова, кільце, а також уламки втулки, шпори та леза холодної зброї. 1 3 4 2 5 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 115 1 2 3 4 5 6 7 8 Вироби зі скла презентовані безколірними та кольоровими фрагментами посудин різного призначення (штофами, пляшками, бокалами). Висновки Загальна характеристика матеріалів, зна- йдених під час розкопок на ділянці, та їх спів- відношення свідчать про наявність культурних Рис. 17. Шурф № 6, 0,6‒0,8 м. Люльки турецькі з червоної глини Fig. 17. Trench no. 6, 0.6‒0.8 m. Red clay Turkish pipes нашарувань XV—XVIII ст. на ділянці історич- ного міста. Основний обсяг знахідок належить залишкам османського періоду. Важливим компонентом цього періоду є на- явність українського посуду XVII—XVIII ст., відомим у колекції Очакова і за матеріалами по- передніх років. Він є характерною рисою мате- ріальної культури Південної України, присут- ній на всіх пам’ятках османського часу як дру- Рис. 18. Шурф № 6. Фрагменти посудин: 1 — чашка фрагментована, Китай; 2 — тарілка фрагментована, Україна Fig. 18. Trench no.6. Vessels fragments: 1 — a fragmented cup, China; 2 — a fragmented plate, Ukraine 1 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3116 га складова матеріальної культури Північного Причорномор’я. Разом із матеріалами числен- них козацьких січей та паланок він характери- зує специфіку етнокультурного процесу в регі- оні часів пізнього середньовіччя — раннього модерну, де сформувався південний осередок української нації. Цьому сприяла і можливість задоволення релігійних потреб українського населення та багатонаціонального осередку Півдня завдяки функціонуванню Браїлівської митрополії Константинопольського патріарха- ту, до якої входив Очаків (Середа 2015, с. 203). Унаслідок втручання Російської імперії в ет- нокультурний процес та подальшої русифіка- ції Очакова сталися негативні зміни в розвитку міста та Південного регіону загалом. Завдяки археологічним дослідженням вдалося віднови- ти справжні сторінки його матеріальної культу- ри, специфіку етнокультурного стану. На жаль, Очаків знов знищується російськими війська- ми, як і наприкінці XVIII ст. Залишається лише вірити у його відродження після перемоги та продовження археологічних досліджень істо- ричного міста України. Надійшла 16.05.2024 Алядинова, Д. Ю. 2012. Неглазурованная керамика позднесредневекового Судака: по материалам раскопок 2008‒2010 гг. Археологический Альманах, 28, с. 247-257. Алядинова, Д. Ю., Тесленко, И. Б. 2015. Некоторые древности османского периода из селения Алушта. В: Рудницкая, В. Г., Тесленко, И. Б. (ред.). Terra Alustiana MMXI. Симферополь: Антиква, с. 157-199. Алядінова, Д. Ю., Афанасьєва, О. В., Біляєва, С. О., Бімбірайте, Н.-Д. А., Грабовська, О. В., Грицаєнко, В. А., Гуленко, К. С., Ієвлев, М. М., Мальченко, О. Є., Маніг- да, О. В., Сергеєва, М. С., Фіалко, О. Є., Чубенко, О. В. 2021. Фортеця Тягинь. Дослідження 2019–2021 років. Київ; Херсон: ІА НАН України, ХМГО «Культурний центр Україна-Литва». Беляева, С., Фиалко, Е. 2008. Аккерманская керамика сграффито (по материалам раскопок 2004 года). Россий- ская археология, 2, с. 62-70. Біляєва, С. О. 1994. Комплексні дослідження Очакова у 1993 р. В: Телегін, Д. Я. (відп. ред.). Дослідження архе- ологічних пам’яток доби українського козацтва, 3. Київ: УТОПІК; Центр пам’яткознавства НАН України, с. 57-65. Біляєва, С., Ерсой, Б. 1998. Підсумки археологічних досліджень історичного центру Очакова у 1997 р. В: Те- легін, Д. Я. (відп. ред.). Нові дослідження пам’яток архе- ології козацької доби в Україні, 7. Київ: УТОПІК; Центр пам’яткознавства НАН України, с. 176-178. Біляєва, С. О., Болтрик, Ю. В., Фіалко, О. Є. 2022a. Аккерманська фортеця. Археологічні дослідження 1999‒2010 рр. Київ: Інститут археології НАН України. Біляєва, С. О., Болтрик, Ю. В., Фіалко, О. Є. 2022b. Результати археологічних досліджень центральної час- тини стародавнього Очакова. В: Моця, О. П. (ред.). Між Дніпром і Босфором: міжцивілізаційні контакти в зоні Чорного моря в середньовічні часи. Нариси. Київ: ІА НАН України, с. 54-63. Бiляєва, С. О., Назаров, В. В., Якубов, В. М. 1993. Дослідження історичного центру м. Очакова. В: Толоч- ко, П. П. (ред.). Археологічні дослідження на Україні 1992 р. Київ: Інститут археології НАН України, с. 11- 12. Біляєва, С. О., Фіалко, О. Є. 2018. Планіграфія та ти- пологічна характеристика скляних виробів з Аккерма- ну. Археологія і давня історія України, 4 (29), с. 133-148. https://doi.org/10.37445/adiu.2018.04.07 Біляєва, С. О., Фіалко, О. Є. 2023. Українська кера- міка Очакова (за матеріалами досліджень 2021 року). В: Титова, О. М. (відп. ред.). Нові дослідження пам’яток ко- зацької доби в Україні, 32. Ніжин: НКМ ім. І. Спаського, с. 236-246. Ковальова, І. Ф., Шалобудов, В. М., Харитонова, О. В. 2013. Каталог старожитностей доби пізнього серед- ньовіччя містечка Самарь та Богородицької фортеці, 2. Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського На- ціонального Університету. Красножон, А. В. 2018. Фортеці та міста Північно- Західного Причорномор’я (XV—XVIII ст.). Одеса: Видав- ництво Чорномор’я. Нечитайло, П. 2022. Османська кав’ярня в Кам’янці- Подільському. Київ; Кам’янець-Подільський: ОАСУ. Пуголовок, Ю. О., Калашник, Є. С. 2009. Досліджен- ня Полтавської фортеці. Старе місто. Київ; Полтава: Видавничий центр «Археологія». Русина, О. В. 1998. Україна під татарами і Литвою. Київ: Видавничий Дім «Альтернативи». Середа, О. 2015. Османсько-українське степове пору- біжжя в османсько-турецьких джерелах XVIII ст. Оде- са: Астропринт. Тесленко, И. Б. 2021. Керамика Крыма XV века. Киев: Институт археологии НАН Украины. Тесленко, І. Б. 2011. Хронологія однієї групи кухон- ного посуду з пам’яток Криму XV ст. Археологія, 4, с. 60- 68. Томілович, Л. В. (ред.). 2020. Болград, Очаків, Рахів. Кам’янець-Подільський: «Рута», с. 205-208. Чміль, Л. В. 2001a. Керамічні миски і тарілки XVII‒ XVIII століть із Києва. Українська керамологія, 1, c. 32- 51. Чміль, Л. В. 2001b. Київська кераміка XVI‒XVIII ст. Киевский альбом: Исторический альманах, 1, с. 94-98. Akar, A. 1988. Treasury of Turkish Designs: 670 Motives from Iznik Pottery. New York: Dover Publications. Barışta, Ö. 1999. İstanbul Eyüp Sultan Seramikleri. Dördüncü. In: Azize Aktaş-Yasa (ed.). Uluslararası Dördüncü Türk Kültürü Kongresi Bildirileri. 4–7 Kasim 1997. Ankara: Atatürk Kültür Dil ve Tarih Yüksek Kurumu, p. 85-93, 323. Bikic, V. 2003. Gradska keramika Beograda (16 ‒17 vek). Beograd: Arheoloєki Institut. Biliaieva, S. 2010. The Collection of Ottoman Pipes from Archaeological Investigations in the North Black Sea Area of the Ukraine. Journal of the Academie internationale de la pipe, 3, p. 97-111. Biliaieva, S., Ersoy, B. 1999. Őzi Kalesi (Ukrayna- Ochakiv) Arkeolojik Çalişmalari. In: Aktash, A. (ed.). Uluslarasi Dörduncu Türk Kültürü Kongresi (1997). Ankara (w. ed.), p. 263-269. Carswell, J. 1991. Kütahya Çini ve Seramikleri. Sadberk Hanım Müzesi Türk Çini ve Seramikleri. İstanbul: Vehbi Koç Vakfı, p. 49-102. Hayes, J. 1980. Turkish Clay Pipes: A Provisional Typology. The Archaeology of the Clay Tobacco Pipe. British Archaeological Reports. (BAR) IV International Series, 92, p. 3-10. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 117 Svitlana O. Biliaieva1 Olena Ye. Fialko2 1Dr hab., Senior Research Fellow, the Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Professor of the Department of World History and Teaching Methods, ORCID: 0000-0003-3113-7619, svitbil@ukr.net 2Dr hab., Leading Research Fellow, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Early Iron Age Archaeology Department, ORCID: 0000-0002-4976-3266, ofialka@ukr.net INVESTIGATIONS OF THE HISTORICAL CENTRE OF OCHAKIV (ON THE RESULTS OF THE WORKS OF 2021) The article is devoted to the results of preservation archaeological investigations of Ochakiv in 2021. The works performed on the square of 214 m2 according the Plan of the Department of Architecture of Ochakiv City Council. Locations of future fountains were marked on the plan, which required archaeological research. The method of carrying out the work consisted of investigations in the places where the future fountains will be built in order to prevent the destruction of the cultural layer or the remains of the building. Therefore, field work was conducted to identify the cultural layer or the remains of historical buildings and accordingly either the sampling of the cultural layer or the conservation of building structures. The results of archaeological studies allow obtaining important evidences on the cultural and chronological periods of development of this historical city of the 15th–18th centuries. The cultural artefacts of the Ottoman period present the classic features of typology classification of ceramics as chronological indicators. There is pottery of the well-known centres of Turkish art ceramics: İznik, Kütahya, Çanakkale and imports from Çhine. Ukrainian glazed and painted ceramic dishes of various forms are widely represented in the collection of artefacts of the 17th–18th centuries. Such tableware is typical for the material culture of Southern Ukraine. It was present at all area of the site of the Ottoman period as the second component of the material culture of the Northern Black Sea region. Glassware was also represented. Items of various purposes made of different materials were also found. For example, smoking pipes is a remarkable group among them. These finds present an important component of the material culture of Southern Ukraine, one of the regions of the Ukrainian nation formation. As a result of Russian aggression, Ochakiv is being devastated by bombs and rockets, making any further archaeological study impossible. K e y w o r d s: Ochakiv, medieval and early modern times, protective archaeological investigations, typological characteristic, ethnocultural development, artefacts. References Aliadinova, D. Yu. 2012. Unglazed Ceramics of Late Medieval Sudak: On Materials of 2008‒2010 Field Campaigns. Arkheo- logicheskii Almanakh, 28, p. 247-257. Aliadinova, D. Yu., Teslenko, I. B. 2015. Some Antiquities of the Ottoman Period from the Alushta Village. In: Rudnitskaia, V . G., Teslenko, I. B. (eds.). Terra Alustiana MMXI. Simferopol: Antikva, p. 157-199. Aliadinova, D. Yu., Afanasieva, O. V., Biliaieva, S. O., Bimbiraite, N.-D. A., Hrabovska, O. V., Hrytsaienko, V. A., Hulenko, K. S., Iievlev, M. M., Malchenko, O. Ye., Manihda, O. V., Serheieva, M. S., Fialko, O. Ye., Chubenko, O. V. 2021. Fortetsia Tiahyn. Doslidzhennia 2019–2021 rokiv. Kyiv; Kherson: IA NAN Ukrainy, ХMHO “Kulturnyi tsentr Ukraina-Lytva”. Beliaeva, S., Fialko, E. 2008. Akkerman’s “Sgraffito” Ceramics (material of the 2004 excavations). Rossiiskaia arkheologiia, 2, p. 62-70. Biliaieva, S. O. 1994. Kompleksni doslidzhennia Ochakova u 1993 r. In: Telehin, D. Ya. (exec. ed.). Doslidzhennia arkheolohichnykh pamiatok doby ukrainskoho kozatstva, 3. Kyiv: UTOPIK; Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy, p. 57-65. Biliaieva, S., Ersoi, B. 1998. Pidsumky arkheolohichnykh doslidzhen istorychnoho tsentru Ochakova u 1997 r. In: Telehin, D. Ya. (exec. ed.). Novi doslidzhennia pamiatok arkheolohii kozatskoi doby v Ukraini, 7. Kyiv: UTOPIK; Tsentr pamiatkoznavst- va NAN Ukrainy, p. 176-178. Biliaieva, S. O., Boltryk, Yu. V., Fialko, O. Ye. 2022a. Ackerman Fortress. Research of 1999‒2010. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy. Biliaieva, S. O., Boltryk, Yu. V., Fialko, O. Ye. 2022b. The Results of Archaeological Investigations of Ancient Ochakiv Central Part. In: Motsia, O. P. (ed.). Mizh Dniprom i Bosforom:Mizhtsyvilizatsiini kontakty v zoni Chornoho moria v serednovichni chasy. Narysy. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 54-63. Biliaieva, S. O., Nazarov, V. V., Yakubov, V. M. 1993. Doslidzhennia istorychnoho tsentru m. Ochakova. In: Tolochko, P. P. (ed.). Arkheolohichni doslidzhennia na Ukraini 1992 r. Kyiv: Instytut arkheolohii NAN Ukrainy, p. 11-12. Hayes, J. 1992. Excavations at Sarachane in Istanbul 2: The Pottery. Princeton: University Press, p. 238-243. Ӧney, G. 1991. Çanakkale Seramikleri. Sadberk Hanım Müzesi Türk Çini Ve Seramikleri. İstanbul: Sadberk Hanım Müzesi, p. 103-143. Robinson, R. 1985. Tobacco Pipes of Corinth and Athenian Agora. Hesperia, 54, p. 149-203. Steponaitis, V., Ћvirblys, A. 2022. Holy Smoke! The Tobacco Pipes of Vilnius in the 17th — 19th Centuries. Exhibition Catalogue. Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. Vroom, J. 2005. Byzantine to Modern Pottery in the Aegean — 7th to 20th Century. Bijleveld: Parnassus Press. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3118 Biliaieva, S. O., Fialko, O. Ye. 2018. Planigraphy and Typological Characteristic of Glass Items from Akkerman. Archaeology and Early History of Ukraine, 4 (29), p. 133-148. https://doi.org/10.37445/adiu.2018.04.07 Biliaieva, S. O., Fialko, O. Ye. 2023. Ukrainian Ceramics of Ochakov (Based on Research Materials of 2021). In: Tytova, O. M. (exec. ed.). Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v Ukraini, 32. Nizhyn: NKM im. I. Spaskoho, p. 236-246. Kovalova, I. F., Shalobudov, V. M., Kharytonova, O. V. 2013. Kataloh starozhytnostei doby piznoho serednovichchia mistechka Samar ta Bohorodytskoi fortetsi, 2. Dnipropetrovsk: Vydavnytstvo Dnipropetrovskoho Natsionalnoho Universytetu. Krasnozhon, A. V. 2018. Fortetsi ta mista Pivnichno-Zakhidnoho Prychornomoria (XV—XVIII st.). Odesa: Vydavnytstvo Chor- nomoria. Nechytailo, P. 2022. Osmanska kaviarnia v Kamiantsi-Podilskomu. Kyiv; Kamianets-Podilskyi: OASU. Puholovok, Yu. O., Kalashnyk, Ye. S. 2009. Doslidzhennia Poltavskoi fortetsi. Stare misto. Kyiv; Poltava: Vydavnychyi tsentr “Arkheolohiia”. Rusyna, O. V. 1998. Ukraina pid tataramy i Lytvoiu. Kyiv: Vydavnychyi Dim “Alternatyvy”. Sereda, O. 2015. Osmansko-ukrainske stepove porubizhzhia v osmansko-turetskykh dzherelakh XVIII st. Odesa: “Astroprynt”. Teslenko, I. B. 2011. The Chronology оf а Group оf Kitchenware from the 15th Century Sites in the Crimea. Arheologia, 4, p. 60-68. Teslenko, I. B. 2021. Ceramics of Crimea of the 15th century. Kiyv: Institut arkheologii NAN Ukrainy. Tomilovych, L. V. (ed.). 2020. Bolhrad, Ochakiv, Rakhiv. Kamianets-Podilskyi: Ruta, p. 205-208. Chmil, L. V. 2001a. Keramichni mysky i tarilky XVII‒XVIII stolit iz Kyieva. Ukrainska keramolohiia, 1, p. 32-51. Chmil, L. V. 2001b. Kyivska keramika XVI‒XVIII st. Kyiv album: Historical almanac, 1, p. 94-98. Akar, A. 1988. Treasury of Turkish Designs: 670 Motives from Iznik Pottery. New York: Dover Publications. Barışta, Ö. 1999. İstanbul Eyüp Sultan Seramikleri. Dördüncü. In: Azize Aktaş-Yasa (ed.). Uluslararası Dördüncü Türk Kültürü Kongresi Bildirileri. 4–7 Kasim 1997. Ankara: Atatürk Kültür Dil ve Tarih Yüksek Kurumu, p. 85-93, 323. Bikic, V. 2003. Gradska keramika Beograda (16‒17 vek). Beograd: Arheoloєki Institut. Biliaieva, S. 2010. The Collection of Ottoman Pipes from Archaeological Investigations in the North Black Sea Area of the Ukraine. Journal of the Academie internationale de la pipe, 3, p. 97-111. Biliaieva, S., Ersoy, B. 1999. Őzi Kalesi (Ukrayna-Ochakiv) Arkeolojik Çalişmalari. In: Aktash, A. (ed.). Uluslarasi Dörduncu Türk Kültürü Kongresi (1997). Ankara (w. ed.), p. 263-269. Carswell, J. 1991. Kütahya Çini ve Seramikleri. Sadberk Hanım Müzesi Türk Çini ve Seramikleri. İstanbul: Vehbi Koç Vakfı, p. 49-102. Hayes, J. 1980. Turkish Clay Pipes: A Provisional Typology. The Archaeology of the Clay Tobacco Pipe. British Archaeological Reports. (BAR) IV International Series, 92, p. 3-10. Hayes, J. 1992. Excavations at Sarachane in Istanbul 2: The Pottery. Princeton: University Press, p. 238-243. Ӧney, G. 1991. Çanakkale Seramikleri. Sadberk Hanım Müzesi Türk Çini Ve Seramikleri. İstanbul: Sadberk Hanım Müzesi, p. 103-143. Robinson, R. 1985. Tobacco Pipes of Corinth and Athenian Agora. Hesperia, 54, p. 149-203. Steponaitis, V., Ћvirblys, A. 2022. Holy Smoke! The Tobacco Pipes of Vilnius in the 17th — 19th Centuries. Exhibition Catalogue. Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. Vroom, J. 2005. Byzantine to Modern Pottery in the Aegean — 7th to 20th Century. Bijleveld: Parnassus Press.
id	arheologia-com-ua-article-424
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:06:05Z
publishDate	2025
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/24/cbeba628467bc131c88f582af9c50e24.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4242025-09-05T15:31:25Z Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.) Investigations of the Historical Centre of Ochakiv (on the Results of the Works of 2021) Biliaieva, S. O. Fialko, O. Ye. Ochakiv, medieval and early modern times, protective archaeological investigations, typological characteristic, ethnocultural development, artefacts Очаків, доба середньовіччя та раннього модерну, охоронні археологічні дослідження, типологічна характеристика, етнокультурний розвиток, артефакти. У статті розглянуто результати останніх охоронних археологічних досліджень цент-рального району історичного міста Очакова. Схарактеризовано культурний шар та артефакти XV—XVIII&nbsp;ст., фіксується наявність виробів центрів художньої кераміки Туреччини&nbsp;— Ізніка і Кютахьї та української кераміки як одного з компонентів етнокультурного розвитку Південної України. The article is devoted to the results of preservation archaeological investigations of Ochakiv in 2021. The works performed on the square of 214&nbsp;m2 according the Plan of the Department of Architecture of Ochakiv City Council. Locations of future fountains were marked on the plan, which required archaeological research. The method of carrying out the work consisted of investigations in the places where the future fountains will be built in order to prevent the destruction of the cultural layer or the remains of the building. Therefore, field work was conducted to identify the cultural layer or the remains of historical buildings and accordingly either the sampling of the cultural layer or the conservation of building structures. The results of archaeological studies allow obtaining important evidences on the cultural and chronological periods of development of this historical city of the 15th–18th&nbsp;centuries. The cultural artefacts of the Ottoman period present the classic features of typology classification of ceramics as chronological indicators. There is pottery of the well-known centres of Turkish art ceramics: İznik, Kütahya, Çanakkale and imports from Çhine. Ukrainian glazed and painted ceramic dishes of various forms are widely represented in the collection of artefacts of the 17th–18th centuries. Such tableware is typical for the material culture of Southern Ukraine. It was present at all area of the site of the Ottoman period as the second component of the material culture of the Northern Black Sea region. Glassware was also represented. Items of various purposes made of different materials were also found. For example, smoking pipes is a remarkable group among them. These finds present an important component of the material culture of Southern Ukraine, one of the regions of the Ukrainian nation formation. As a result of Russian aggression, Ochakiv is being devastated by bombs and rockets, making any further archaeological study impossible. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025-08-30 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/424 10.15407/archaeologyua2025.03.099 Arheologia; No 3 (2025): Arheologia; 99-118 Археологія ; № 3 (2025): Археологія; 99-118 Археология; № 3 (2025): Arheologia; 99-118 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/424/431 Copyright (c) 2025 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	Очаків доба середньовіччя та раннього модерну охоронні археологічні дослідження типологічна характеристика етнокультурний розвиток артефакти. Biliaieva, S. O. Fialko, O. Ye. Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.)
title	Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.)
title_alt	Investigations of the Historical Centre of Ochakiv (on the Results of the Works of 2021)
title_full	Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.)
title_fullStr	Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.)
title_full_unstemmed	Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.)
title_short	Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.)
title_sort	дослідження історичного центру очакова (за результатами робіт 2021 р.)
topic	Очаків доба середньовіччя та раннього модерну охоронні археологічні дослідження типологічна характеристика етнокультурний розвиток артефакти.
topic_facet	Ochakiv medieval and early modern times protective archaeological investigations typological characteristic ethnocultural development artefacts Очаків доба середньовіччя та раннього модерну охоронні археологічні дослідження типологічна характеристика етнокультурний розвиток артефакти.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/424
work_keys_str_mv	AT biliaievaso doslídžennâístoričnogocentruočakovazarezulʹtatamirobít2021r AT fialkooye doslídžennâístoričnogocentruočakovazarezulʹtatamirobít2021r AT biliaievaso investigationsofthehistoricalcentreofochakivontheresultsoftheworksof2021 AT fialkooye investigationsofthehistoricalcentreofochakivontheresultsoftheworksof2021

Дослідження історичного центру Очакова (за результатами робіт 2021 р.)

Institution

Similar Items