«Археологія» України: наукометричний аналіз
Журнал «Археологія» як основний український журнал у цій науковій царині з тривалою історією (виходить від 1947 р.) проаналізовано за допомогою авторської комплексної методики із застосуванням методів бібліометричного аналізу. Отриманий «портрет» видання дає змогу не тільки схарактеризу...
Збережено в:
| Опубліковано в: | Археологія |
|---|---|
| Дата: | 2025 |
| Випуск: | 3 |
| Сторінки: | 119-138 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2025
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/428 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Репозитарії
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824648635252736 |
|---|---|
| author | Radchenko, A. I. Radchenko, S. B. |
| author_facet | Radchenko, A. I. Radchenko, S. B. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "A. I. Radchenko",
"institution": "кандидат геологічних наук, директор ВД «Академперіодика» НАН України",
"orcid": ""
},
{
"author": "S. B. Radchenko",
"institution": "PhD, науковий співробітник, Археологічний музей, Університет Ста- ванґера, Норвегія",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Radchenko, A. I. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 138 |
| container_issue | 3 |
| container_start_page | 119 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2025-09-05T16:25:03Z |
| description | Журнал «Археологія» як основний український журнал у цій науковій царині з тривалою історією (виходить від 1947 р.) проаналізовано за допомогою авторської комплексної методики із застосуванням методів бібліометричного аналізу. Отриманий «портрет» видання дає змогу не тільки схарактеризувати його розвиток і сучасний стан, але й дійти певних прогностичних висновків, які допоможуть визначити деякі особливості не тільки цього видання, а й археологічної науки в Україні загалом. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2025.03.119 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:06:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 3 2025
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
ГАРДІ С. Е., PhD, Університет ім. Рея Хуана Карлоса, Іспанія
ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон
Сорбонна, Францiя
ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет
«Києво-Могилянська академiя»
КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина
ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України
РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера,
Німеччина
ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар)
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
HARDY S. A., PhD, Rey Juan Carlos University, Spain
KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA
SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary)
ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy
ARHEOLOGIA
KYIV 3 2025
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
HNERA V. A., BORYSOV A. V., SKOPNEN-
KO B. O., NARAIKIVSKYI M. V. Consequences
of the War for Archaeological Heritage Sites on
the Example of Archaeological Sites in Moshchun
Village near Kyiv
ЧЕЧУЛІНА І. О., КУЗЬМІЩЕВ О. Г., ФОР-
НАСЬЄ Й. Аттичний чорнолаковий посуд з Оль-
вії Понтійської: дослідження ділянки «П-1»
Publications
of Archaeological Materials
NAUMENKO O. O., RYZHOV S. M. The Bi-
face Made of Quartzite from Pekari Village: A Case
Study Using 3D Modelling
VOLODARETS-URBANOVYCH Ya. V. Finds
of Strap Adornments of Early Medieval “Heraldic”
Syle from the Collection of Kherson Local History
Museum
Discoveries and Recent Finds
MELNYK O. O. Ancient Granite Fracturings near
Iskrivka Village in Kryvyi Rih Region
LIUBUN R. I., DIDYK O. A. The Results of Ar-
chaeological Research in 2020–2021 on the Kamin
Tract in Pidkamin (Lviv Oblast)
BILIAIEVA S. O., FIALKO O. Ye. Investigations
of the Historical Centre of Ochakiv (on the Results of
the Works of 2021)
Статтi
ГНЕРА В. А., БОРИСОВ А. В. СКОПНЕН-
КО Б. О., НАРАЙКІВСЬКИЙ М. В. Наслідки
війни для об’єктів культурної спадщини на при-
кладі археологічних об’єктів села Мощун побли-
зу Києва
CHECHULINA I. O., KUZMISHCHEV O. H.,
FORNASIER J. Attic Black-Glazed Pottery from
Olbia Pontica: A Study of the Excavation Area “P-1”
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
НАУМЕНКО О. О., РИЖОВ С. М. Двобічний
виріб із кварциту із с. Пекарі: дослідження з ви-
користанням 3D-моделювання
ВОЛОДАРЕЦЬ-УРБАНОВИЧ Я. В. Знахідки
деталей ремінних оздоб «геральдичного» стилю
раннього середньовіччя з колекції Херсонського
обласного краєзнавчого музею
Новi вiдкриття та знахiдки
МЕЛЬНИК О. О. Давні ломки граніту біля
села Іскрівка на Криворіжжі
ЛЮБУНЬ Л. І., ДІДИК О. А. Результати архео-
логічних досліджень 2020–2021 років в урочищі
Камінь в Підкамені (Львівська обл.)
БІЛЯЄВА С. О.,ФІАЛКО О. Є. Дослідження іс-
торичного центру Очакова (за результатами ро-
біт 2021 р.)
5
26
44
52
64
74
99
Дискусiї
РАДЧЕНКО А. І., РАДЧЕНКО С. Б. «Архео-
логія» України: наукометричний аналіз
Iсторiя науки
КОЛЕСНІКОВА В. А., ЧЕРНОВОЛ І. В., ПІЧ-
КУР С. С. Історія одного видання: діяльність укра-
їнських археологів у часи Другої світової війни
Discussions
RADCHENKO A. I., RADCHENKO S. B. Ukrainian
Arheologia: Scientometric Analysis
History of Science
KOLESNIKOVA V. A., CHERNOVOL I. V.,
PICHKUR S. S. History of an Edition: Ukrainian
Archaeologists' Activity during the World War II
119
139
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 119
Дискусiї
УДК [001.89:050](477)”194/202”
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2025.03.119
© РАДЧЕНКО Анна Ігорівна, 2025 — кандидат геологіч-
них наук, директор ВД «Академперіодика» НАН Укра-
їни, ORCID: 0000-0002-0276-6398, radchenko@nas.gov.
ua
© РАДЧЕНКО Симон Богданович, 2025 — PhD, науковий
співробітник, Археологічний музей, Університет Ста-
ванґера, Норвегія, ORCID: 0000-0003-2970-5373, simon.
radchenko@gmail.com
© Інститут археології НАН України, 2025
«АРХЕОЛОГІЯ» УКРАЇНИ:
НАУКОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ
А. І. РАДЧЕНКО, С. Б. РАДЧЕНКО
української війни. Саме через війну, особливо
після початку повномасштабного вторгнення,
українська культурна спадщина перебуває у по-
стійній небезпеці, а фахівці у цій сфері щоденно
стикаються з новими викликами та необхідніс-
тю ухвалення оперативних рішень щодо фікса-
ції нових матеріалів, їх консервації, документу-
вання завданої шкоди тощо.
Звісно, за таких умов роль журналу «Ар-
хеологія» — основного друкованого органу з
питань археології у державі — непересічна в
плані обміну досвідом, фахової комунікації й
оприлюднення результатів досліджень. Тому
вивчення його досвіду, історії та можливих по-
дальших напрямів розвитку є актуальним і ці-
кавим питанням. Крім того, «Археологія» зде-
більшого репрезентує події, що відбуваються
на вістрі української археологічної науки, тож
уважний погляд на журнал, його еволюцію та
сьогодення розкриє багато особливостей життя
цієї науки висвітлить актуальні теми й основні
проблеми галузі.
Це й стало основною метою виконаного до-
слідження. Отримавши «портрет» наукового
фахового журналу «Археологія» та схаракте-
ризувавши його розвиток і зміни, ми прагнули
виявити проблемні питання й «точки росту» як
локально-видавничого характеру, так і загаль-
ні для галузі. Певною мірою цей текст — ре-
зультат профілактичної діагностики як журна-
лу, так і важливої для українського сьогодення
дисципліни.
Оскільки таке бібліометричне дослідження
спирається на кількісні та якісні показники ма-
теріалів журналу, історичний контекст їх зміни
лишається поза фокусом дослідження. Водно-
час журнал, як і галузь загалом, — складна і
багатошарова система, де зміни часто зумовле-
ні ширшим історичним тлом. Урахування цього
аспекту заслуговує на спеціальну розлогу пуб-
лікацію, написання якої й потребує, зокрема,
Журнал «Археологія» як основний український
журнал у цій науковій царині з тривалою іс-
торією (виходить від 1947 р.) проаналізовано
за допомогою авторської комплексної методи-
ки із застосуванням методів бібліометрично-
го аналізу. Отриманий «портрет» видання дає
змогу не тільки схарактеризувати його розви-
ток і сучасний стан, але й дійти певних про-
гностичних висновків, які допоможуть визна-
чити деякі особливості не тільки цього видан-
ня, а й археологічної науки в Україні загалом.
Ключові слова: наукометричний аналіз, бібліо-
метрія, журнал «Археологія», цитування, час-
тотність слів, наукова теорія, археологія.
Протягом останніх десятиліть, від часів здо-
буття незалежності України наука та видавнича
справа держави перебувають у стадії турбулент-
них змін. Вони спричинені не тільки шквальним
зростанням цікавості до гуманітарної царини,
зокрема попитом на історичні знання, постій-
ними проблемами з фінансуванням нових дослі-
джень і, власне, випуску видань, безперервни-
ми змінами законодавчих і нормативних вимог,
а й багатьма зовнішніми факторами. До таких
належать: вихід із радянсько-імперської науки
у світову, ініціативи відкритої науки, формуван-
ня наукового електронного середовища та його
вітчизняного сегмента, розвиток віртуальної ко-
мунікації в умовах соціальних і географічних
обмежень, а також одинадцять років російсько-
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3120
отримання та первинної інтерпретації бібліо-
метричних даних.
Ця стаття складається зі вступу й п’яти розді-
лів. Розділ «Методи і матеріали» стисло описує
журнал і фіксує його поточний стан, представ-
ляє джерела даних і дані, використані в дослід-
женні, а також лаконічно описує методи, розгор-
нуто представлені у подальших секціях. Розділ
«Анамнез» містить результати обчислення рів-
ня монополізації журналу і порівняння з інши-
ми періодичними виданнями Національної ака-
демії наук України. Розділ «Симптоми» висвіт-
лює результати кількісного та якісного аналізу
назв статей, ключових слів, географії і тематич-
ного спрямування авторів-дописувачів журналу.
Розділи «Діагноз» та «Висновки» містять стислу
інтерпретацію результатів і рекомендації щодо
можливого вдосконалення політики журналу.
Методи і матеріали
Усю інформацію для бібліометричного до-
слідження ми взяли з відкритих джерел, а саме
із сайтів журналу «Археологія» (створено на
платформі Open Journal System за підтримки
Open Science in Ukraine) та Інституту археоло-
гії НАН України (Археологія ... (б. р.)), а також
Всеукраїнської громадської організації «Спіл-
ка археологів України», де викладено повний
архів видання (Журнал «Археологія» (б. р.)).
Випуски журналу 2016–2024 рр. представле-
ні на сайті періодичного видання постатейно,
а давніші архівні матеріали доступні цілісно
у форматі PDF на сайті ВГО «Спілка Археоло-
гів України».
Нині журналу вже 78 років, хоча необхідність
його створення фахівцям була зрозуміла ще на
початку 1920-х років. Засновниками наукового
фахового журналу «Археологія» є Інститут ар-
хеології НАН України та Національна академія
наук України. Журнал оприлюднює «статті з
проблем археології від первісності до ранньомо-
дерного часу, публікації нових матеріалів та ре-
зультатів досліджень пам’яток на території
України та за її межами, біографічні матеріа-
ли, рецензії та хроніку… призначений для архео-
логів, істориків, краєзнавців, учителів історії,
студентів історичних факультетів, усіх, хто
цікавиться археологією, її досягненнями та від-
криттями» (Мета... (б. р.)).
Сьогодні журнал має сучасний двомовний
сайт, дотримується політики відкритого досту-
пу й основних засад академічної доброчеснос-
ті щодо неприпустимості плагіату й самоплагі-
ату, необхідності прозорого фахового рецензу-
вання, охорони авторського права.
З 2022 р. журнал представлений у Journal
Citation Reports від Clarivate, де його основні
дані становлять: Journal Impact Factor™ (JIF)
— 0,1 (without self-citations — 0,1), Journal Ci-
tation Indicator — 0,09. Загальна кількість циту-
вань за цей період (2022—2023) — 126 випад-
ків у 81 матеріалі із семи різних джерел.
«Археологія» — єдиний україномовний ар-
хеологічний журнал категорії А у Переліку на-
укових фахових видань України, що індексу-
ється у двох основних наукометричних базах:
Scopus та Emerging Sources Citation Index від
Web of Science, а також входить до Directory of
Open Access Journals та Ulrich’s Web Global Se-
rials Directory. Дещо більш історичне спряму-
вання має щоквартальний журнал «ЕМІНАК»,
який також належить до категорії А та індек-
сується у Scopus. Інші журнали, як-от «Архео-
логія та давня історія України», «Vita Antiqua»,
«Кам’яна доба України» та щорічник «Архео-
логічні дослідження в Україні», не входять до
міжнародних наукометричних баз даних. Дея-
кі з них додатково зосереджені на конкретному
періоді чи аспекті археологічної роботи. Отже,
«Археологія» — єдине періодичне видання в
царині археології, що індексується міжнарод-
ними базами та є платформою для публікації
синтетичних, методичних і теоретичних архео-
логічних розробок.
У перший період існування (1947–1970)
журнал виходив один-два рази на рік, і нумера-
ція випусків була наскрізною, загалом випуще-
но номери 1–24. 1949 р. журнал не вийшов, на-
томість 1950-го оприлюднено два випуски. Так
само два номери вийшло 1952 р., а 1955, 1956,
1958–1960, 1967 рр. — жодного.
У другий період (1971–1989) нумерація також
була наскрізною, тоді опубліковано випуски 1–64.
Очевидно, було намагання виходити щокварталь-
но: 1971 р. видано чотири номери, 1972 — три,
а 1973 — п’ять. 1975 і 1976 рр. знову вийшло по
два номери, а 1977 — п’ять. Лише з 1984 р. на рік
припадає чітко по чотири випуски.
Загалом за ці два періоди видано 88 номерів,
це 38,5 %.
Від 1989 р. й дотепер журнал виходить чо-
тири рази на рік, маючи щороку нумерацію від
1 до 4 (це 140 випусків). Таким чином, як періо-
дичне видання «Археологія» виходить безпе-
рервно від 1947 р., а власне журналом із періо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 121
дичністю чотири рази на рік стає лише 1989 р.
До кінця 2023 р. видано 228 випусків. Ми не
розглядаємо тут додатки до журналу, зокрема
англійською мовою, які потребують спеціаль-
ної розвідки.
Дослідження використовує методи наукоме-
тричного, бібліометричного, історико-ретро-
спективного, лексичного й семантичного ана-
лізу, обробку виконано за допомогою методів
статистики. Для різних його частин було про-
аналізовано різний масив даних з отриманням
кількісно-якісних характеристик документо-
потоку (Бережняк 2014; Селігей 2016). Низку
здійснених аналізів спрямовано на розв’язання
конкретних дослідницьких питань, здебільшо-
го присвячених визначенню тенденцій у те-
матиці досліджень, опублікованих у журналі
впродовж 1947–2023 рр. Крім того, ми прагну-
ли проаналізувати зв’язок найпродуктивніших
авторів журналу з установами-засновниками,
а також визначити особливості рубрикації та
формування авторами метаданих для статей
(назви та ключові слова). Ці дії виконано з ме-
тою виявити, наскільки відповідні публікацій-
ні тренди журналу «Археологія» відповідають
міжнародним тенденціям у зарубіжних видан-
нях. Застосовані нами, а також інші кількісні
методи неодноразово були ефективно задіяні
у дослідженнях українських періодичних ви-
дань різного тематичного спрямування, а також
особливостей цитування за кордоном і в Укра-
їні (Gutsulyak, Manzhara 2007; Балагура 2015;
Головач та ін. 2017; Mryglod 2018; Мриглод,
Назаровець 2019; Назаровець 2020; Ярошенко,
Ярошенко 2020; Ярошенко, Жарінова 2023).
За допомогою обрахування індексу Герфін-
даля — Гіршмана на основі відомостей про афі-
ліацію авторів статей визначено рівень монопо-
лізації журналу за два періоди: 2015–2017 рр.
(135 статей з 12 випусків, у яких сумарно на-
лічується 143 автори) і 2021–2023 рр. (105 ста-
тей з 12 випусків, у яких сумарно — 142 ав-
тори). Розрахунок індексу і детальні висновки
щодо рівня монополізації статей 2015–2017 рр.
викладено в роботі (Радченко, Коваль 2018), де
розглянуто всі журнали Секції суспільних і гу-
манітарних наук НАН України. Видання інших
секцій — фізико-технічних і математичних та
хімічних і біологічних наук — було проаналі-
зовано за допомогою названого індексу в (Рад-
ченко, Коваль 2019, 2020), що дало змогу пока-
зати певні особливості соціогуманітарних ви-
дань у формуванні авторської авдиторії.
За комплексною авторською методикою про-
аналізовано масив статей наукового журналу
«Археологія» за 1947–2023 рр. (228 випусків і
понад 3600 статей у них), завантажених із сай-
ту журналу та сайту ВГО «Спілка Археологів
України». Основну частину методики викладено
у роботах (Радченко 2018; Радченко, Мриглод
2019; Велентейчик, Радченко, Мриглод 2023).
Вона стосується аналізу змін і наповнення жур-
налу: періодичності його виходу, кількості ви-
пусків, зміни назв і наповнюваності рубрик,
кількості статей та авторів в основних рубриках.
Необроблені дані було отримано вручну,
скопійовано з метаданих статей (2016–2023)
або з PDF випусків (1947–2016). Вони містили
імена авторів, назву статей, рубрику та ключові
слова (до 2009 р.).
Внесок авторів журналу в його наповнення
(кількість статей, що припадають на кожного
з авторів) проаналізовано за 1989–2023 рр. на
масиві з 1773 наукових статей (за винятком ре-
цензій, матеріалів, де автори не зазначені, нау-
кової хроніки, повідомлень тощо).
На цьому ж масиві статей проаналізовано
структуру їхніх назв і визначено основні типи
структур, а також частотність слів у назвах
опублікованих текстів.
На дещо меншому масиві, доступному на
момент збору матеріалу для цієї частини до-
слідження, а саме від № 2 за 2009 р. до № 4 за
2023 р. включно, за допомогою засобів Micro-
soft Excel проаналізовано ключові слова та їх
частотність. До 2009 р. «Археологія» не мала
системи ключових слів, тож цей аналіз обмеже-
но часовими рамками.
На прикладі наукових статей 1989–
2023 рр. ми спробували оцінити розподіл
назв на синтетичні й аналітичні кількісно за
трьома критеріями: креативність, функціо-
нальність, залучення авдиторії. Критерії та
система їх оцінювання є авторською методи-
кою, створеною для порівняння тренда у фор-
мулюванні назв статей дописувачів журналу
«Археологія» з тенденціями авторів, що пу-
блікуються в європейських виданнях. Ал-
горитм розрахунку вагових коефіцієнтів,
створений нами, детально описаний нижче,
у відповідному підрозділі статті. Отримані
показники ми порівняли з такими самими по-
казниками журналу «Open Archaeology» —
рецензованого міжнародного онлайнового
журналу, який має досить високі параметри
в базах Web of Science та Scopus.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3122
Анамнез
Що показує індекс Герфіндаля — Гіршмана.
Цей індекс є одним із найпоширеніших
у світі економічних індексів для визначення сту-
пеня монополізації ринків та ухвалення пев-
них урядових рішень, але вже 30 років його за-
стосовують у наукометрії з метою визначення
рівномірності розподілу цитувань по журналах
і установах, а також розподілу по організаціях
авторів, чиї статті опубліковані в певному
журналі (Rhoades 1993; Stigler 1994; Зозуля, Са-
пон, Никифорова 2016; Твердохлеб, Потоцкая
2017; Vijayakumar, Kolle 2017; Batagelj, Ferligoj,
Squazzoni 2017). У другому варіанті індекс, роз-
рахований як сума квадратів відношення часток
статей (у відсотках), опублікованих авторами з
різних організацій у випусках одного року, до
загальної кількості статей за цей самий період,
дає змогу оцінити «широту географії» авторів
видання. Індекс Герфіндаля — Гіршмана (ННІ)
розраховують за такою формулою:
HHI = S1
2
+ S2
2 + ...+ Sn
2,
де S — питома вага кожного учасника. Тоб-
то чим меншій кількості авторів належить біль-
ша частина публікацій видання, тим вищим є
рівень його монополізації.
Для визначення рівня монополізації науко-
вих періодичних видань потрібно врахувати, з
якими установами афілійовані автори кожної зі
статей і, відповідно, внесок кожної з установ
у наповнення досліджуваного журналу. Біль-
шість статей у вітчизняних виданнях законо-
мірно афілійовано з установою-засновником
видання: традиційно наукові установи заснову-
вали періодичні видання насамперед для опри-
люднення власних наукових результатів. І хоча
нині такий підхід суперечить світовим тенден-
ціям, він досі є характерною рисою більшості
українських періодичних видань, особливо за-
початкованих ще за радянських часів. Іншими
словами, рівень монополізації журналу «Архео-
логія» в цьому дослідженні засвідчує перева-
гу саме працівників Інституту археології НАН
України в наповненні портфеля журналу.
Уперше ідея застосування індексу Герфінда-
ля (так його частіше називають у наукометрії)
до наукових журналів НАН України виникла
2018 р., коли були проаналізовані журнали Сек-
ції суспільних і гуманітарних наук НАН України
за 2015–2017 рр. (Радченко, Коваль 2018). Тоді
журнали ще не так повно й систематично на-
давали інформацію стосовно афіліацій авторів,
але основні тенденції на підставі отриманих ре-
зультатів аналізу можна було окреслити. Серед
п’яти журналів Відділення історії, філософії та
права НАН України журнал «Археологія» мав
найвище значення індексу Герфіндаля (5708),
тобто найвищий рівень монополізації. Аналіз
афіліації авторів 135 наукових статей із 12 ви-
пусків (із розрахунків було виключено довід-
кові та інформаційні матеріали, події наукового
життя, рецензії, книжкові огляди тощо) показав,
що, попри досить вагому частку іноземних до-
писувачів (13,3 % від усієї кількості авторів за
опрацьований період), з установою-засновни-
ком було афілійовано 75,5 % статей. Загалом ав-
тори й співавтори статей вказали у своїх афіліа-
ціях 61 установу, серед яких 11 — зарубіжних.
Отже, незважаючи на багатоманітність галузе-
вих установ і закладів вищої освіті, що мають
справу з археологією в Україні, понад три чверті
матеріалів створено співробітниками Інституту
археології НАН України чи власне Національ-
ної академії наук. Багато назв повторюються не-
одноразово, себто дослідженій кількості статей
відповідає 205 записів назв наукових інституцій,
закладів вищої освіти, дослідних центрів. Іноді
один автор вказував кілька назв установ, які вра-
ховані як окремі афіліації (бо сенс індексу Гер-
фіндаля полягає у визначенні співвідношення
кількості статей і афіліацій).
Аналіз 105 наукових статей із 12 випусків
2021–2023 рр. показав дещо інші результати.
Насамперед збільшилась середня кількість ав-
торів однієї статті: протягом 2015–2017 рр. на
одну статтю припадало 1,06, а 2021–2023 рр. —
уже 1,35 автора. У загальному масиві стає мен-
шою частка одноосібних статей, натомість
зростає кількість статей із трьома і чотирма ав-
торами (рис. 1). Загальна кількість статей, на-
писаних одним і двома авторами, у другому ма-
сиві менша на 11 % (скоротилась з 88 до 77 %).
Загальна кількість установ, указаних у афі-
ліаціях авторів статей, становить за цей пері-
од 53, з них іноземних — 20. До 21 % зросла й
частка статей авторів, пов’язаних із закордон-
ними установами, а також збільшилось коло
країн, із яких надходили статті або з якими
співпрацювали науковці Інституту археології.
Водночас ще більше зріс рівень монополізації:
значення індексу Герфіндаля за 2021–2023 рр.
становить 6742. З установою-засновником і
двома науково-дослідними центрами Інститу-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 123
ту археології НАН України пов’язані автори
93 статей, тобто 88,6 % з усіх оприлюднених
за досліджуваний нами період. (Сума часток
статей перевищує 100 %, бо кількість афіліа-
цій вища за кількість статей: на 105 статей при-
падає 186 записів — назв установ, а з однією
статтею може бути пов’язана і закордонна уста-
нова, і Інститут археології.)
Така зміна показників свідчить не тільки про
зростання рівня монополізованості видання,
який був високим і до періоду соціально-гео-
графічних обмежень унаслідок пандемії та ро-
сійської збройної агресії. Він підтверджує абсо-
лютну монополію установи-засновника в його
науковій царині та домінування журналу «Ар-
хеологія» у відповідному вітчизняному сегменті
наукової періодики. Також це вказує на низьку
залученість українських наукових установ і за-
кладів вищої освіти до публікацій у журналі, що
трохи дивує, адже у цій сфері дуже мало журна-
лів, які входять до найбільших світових науко-
метричних баз і мають категорію А у Переліку
наукових фахових видань України. Проте така
зміна показників вказує і на позитивну тенден-
цію, а саме зростання кооперації працівників
Інституту археології з іноземними колегами: із
13 статей, автори яких афілійовані з іноземними
установами, у восьми статтях є співавтори, які
працюють в Інституті археології НАН України.
Симптоми
Рубрикація журналу.
Журнал «Археологія» за весь час існування
назви не змінював, що є рідкісним для вітчиз-
няних видань. Попри сталість назви, усередині
журнал змінювався неодноразово, рубрикація
повсякчас уточнювалась, розгалужувалась, до-
повнювалась тощо.
Упродовж усього терміну роботи у журналі
функціонувало 44 рубрики. У деяких змінюва-
лась назва без очевидних змін засад наповнен-
ня, наприклад, «Статті і розсліди» і «Статті і
дослідження» чи «Повідомлення і публікації» і
«Публікації та повідомлення». Такі рубрики ми
об’єднали в групи першого рівня, отримавши 36
груп. Для аналізу розподілу матеріалів за рубри-
ками така кількість груп є малоінформативною,
тому ми об’єднали їх у більші групи другого рів-
ня, враховуючи назви рубрик і матеріалів у них,
а також час існування рубрик. Наповнення отри-
маних 12 груп рубрик ілюструє табл. 1.
У цьому плані особливо помітним стає пере-
важання «фіксаційних» рубрик, де засвідчено
отримання нового матеріалу (група «Повідом-
лення і публікації; Публікації та повідомлення;
Публікації археологічних матеріалів; Нові від-
криття і знахідки; Звіти і повідомлення про ар-
хеологічні розкопини; Публікація пам’яток...»
Рис. 1. Розподіл часток статей із кількістю авторів від 1 до 5 (горизонтальна вісь) у загальному масиві статей (вертикаль-
на вісь) упродовж 2015–2017 і 2021–2023 рр., %
Fig. 1. A distribution of papers that have one to five authors (horizontal axis) among all papers (vertical axis) during 2015–2017
and 2021–2023, %
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3124
Рубрики Кількість матеріалів Кількість випусків Роки виходу
Повідомлення і публікації; Публікації
та повідомлення; Публікації архео-
логічних матеріалів; Нові відкриття
і знахідки; Звіти і повідомлення про
археологічні розкопини; Публікація
пам’яток; Публікації; Замітки про ар-
хеологічні пам’ятки; Матеріали про
археологічні пам’ятки УРСР; Мате-
ріали та публікації; Матеріали; Мате-
ріали експедицій на новобудовах; По-
відомлення про археологічні знахід-
ки; Матеріали до археологічної карти
Української РСР
1201 290 1947–1968 з перервами, до 1970 з
перервами, відтоді постійно
Статті і розсліди; Статті і досліджен-
ня; Статті; Статті та матеріали; Дослі-
дження та матеріали
1181 229 1947–1954 рр., від 1957 дотепер
Хроніка; Повідомлення; Замітки; Ін-
формація; Пам’ять археології
577 225 1964, 1965, 1970, 1971, постій-
на з перервами, напр. 1983–1989;
1989–2009
Критика і бібліографія; Критика; Ре-
цензії, критика та бібліографія; Ре-
цензії; Автореферати; Бібліографія;
Нові видання
239 149 1950, від 1961 дотепер, 1971–1973,
активно 1973–1980, і 2005–2014,
2019–2021
Дискусії 119 72 від 1989 зі значними перервами
дотепер — поодинокі матеріали,
практично завмерла 2008 р.
Охорона археологічних пам’яток 100 66 1971–1990, потім поодинокі,
останній — 2016
До історії стародавнього виробництва 93 61 від 1999 дотепер з перервами
З історії археологічних досліджень;
Історія науки
62 39 1947; з незначними перервами з
2010 дотепер
До методики археологічних дослі-
джень; Методика польових археоло-
гічних досліджень
27 20 між 1992 і 1999, поодинокі з пере-
рвами з 2008 до 2020
Першоджерела з давньої історії та ар-
хеології України; Київські старожит-
ності; Публікації архівних матеріалів
26 24 1991, 1992, 1994, 2004–2008, поо-
динокі 2006–2010 і 2017–2020
На допомогу вчителеві 19 17 1996–2010 з перервами
Археологія в СРСР і за рубежем; Ар-
хеологія за кордоном
18 16 1989–2000, 2017
Табл. 1. Розподіл рубрик журналу за роками, з 1947 до 2023 рр., за групами другого рівня
Table 1. Sections of the Arheologia journal from 1947 to 2023, as grouped in the second-level groups
налічує 1197 матеріалів), над «методичними»
(групи «Дискусії», «До методики археологічних
досліджень; Методика польових археологічних
досліджень», «На допомогу вчителеві» — разом
164 матеріали). Отже, «фіксаційних» більше в
понад сім разів.
До того ж бачимо звичайну для радянських
(і пострадянських) журналів спробу сполучити
в рубрикації якісну й функціональну класифі-
кації, наприклад одночасне існування рубрик
«Матеріали і публікації», «Матеріали експеди-
цій на новобудовах» і «Публікація пам’яток»
або «Публікації археологічного матеріалу» і
«Нові відкриття та знахідки». Не завжди зрозу-
міло, до якої рубрики і чому саме було віднесе-
но конкретну статтю.
Загалом у цих рубриках опубліковано 3670 ма-
теріалів, із них до рубрик «Статті і розсліди / Статті
і дослідження» (1947–1953) і «Статті» (від 1957 р.
й донині) увійшло 1135. Середня кількість матері-
алів в одному випуску за весь час — 16, а діапазон
від 5 (1989) до 31 (1968). Зміну кількості матеріа-
лів по роках ілюструє рис. 2, на якому показано й
частку статей у загальному масиві матеріалів. Зо-
крема, протягом останніх 40 років статті станови-
ли менше половини опублікованих матеріалів.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 125
У першому випуску були рубрики: «Статті і
розсліди», «Хроніка», «З історії археологічних
досліджень», «Звіти і повідомлення про архе-
ологічні розкопини», «Публікація пам’яток»,
«Повідомлення про археологічні знахідки».
2023 р. є рубрики: «Статті», «Публікації архе-
ологічних матеріалів», «Дискусії», «Хроніка»,
«До історії стародавнього виробництва», «Істо-
рія науки». Тобто, по суті, за 77 років існуван-
ня журналу, попри позірну «гнучкість» назв ру-
брик, вони не змінились (рис. 3).
Наповнення випусків журналу, які побачи-
ли світ протягом 1989–2023 рр., ми проаналізу-
вали детальніше. Це 140 випусків від № 1–1989
до № 4–2023 включно. Від 1989 р. до № 1–2009
досліджено рубрики, назви статей, авторів, а від
№ 1–2009 й дотепер — ще й ключові слова. Роз-
поділ матеріалів за рубриками ілюструє табл. 2.
Показовою характеристикою роботи жур-
налу є також зміна кількості матеріалів у клю-
чових рубриках. Кожен науковий журнал за-
початковується з метою створити певний про-
стір, «місце» для обговорення проблем галузі.
Можна припустити, що за успішного розвитку
науки та власне видання в ньому має зростати
кількість «теоретичних», підсумкових мате-
ріалів із високим рівнем узагальнення й при-
рощенням наукового знання. Однак започат-
кована 1989 р. рубрика «Дискусії» після мак-
симального наповнення 1992 р. (10 статей) у
незалежній Україні стала втрачати свої пози-
ції та майже зникла в останні роки. Так, протя-
гом 2012–2015, 2017, 2020, 2021 рр. матеріалів
до цієї рубрики не надходило взагалі (рис. 4).
Хоча саме здобуття Україною незалежності
спричинило не тільки бурхливий розвиток іс-
торичних та інших соціогуманітарних дисци-
плін, а й почались напрацювання методології,
зміна наукової парадигми і вихід у європей-
ський науковий простір.
Цікаво, що динаміка наповнення рубрик, у на-
звах яких наявні слова «Матеріали», «Знахідки»
і «Повідомлення», є фактично оберненою до ди-
наміки наповнення рубрики «Дискусії». Водно-
час кількість матеріалів у рубриці «Статті» про-
тягом 1982–2021 рр. на диво стала. На рис. 5 по-
казано розподіл цих рубрик за п’ятиріччями.
Надзвичайно промовистим також є й порів-
няння наповненості рубрик (рис. 5). Упадає в
очі період 1994–1998 рр., коли кількість мате-
ріалів в узагальнювальній рубриці «Статті» різ-
ко зменшилась. Натомість саме тоді зросла кіль-
кість публікацій матеріалів і дискусій. Перших,
утім, було непропорційно більше. Можливо,
саме для уникнення цієї очевидної диспропор-
ції після 1998 р. «Статті» знову стають найбільш
наповненою рубрикою, яка вміщує й частину
дискусій (водночас приховуючи їхню дискусій-
ну чи теоретичну природу), і тексти, спрямовані
на публікацію матеріалу.
Така показна нежиттєспроможність рубри-
ки «Дискусії» — тривожний симптом, що може
вказувати на недостатній інтерес до узагальнен-
ня даних та їх обговорення на найвищому рівні
наукового синтезу. Припускаючи, що частотність
публікацій у журналі корелює з дослідницьки-
ми інтересами його дописувачів, можна виснува-
ти, що автори журналу «Археологія» здебільшо-
го зацікавлені саме в пошуку нового матеріалу та
рідше — в його теоретичному аналізі. Натомість
теоретичні й синтетичні тексти доволі рідкісні.
Отже, постає питання про достатність представ-
лення результатів археологічних досліджень на
рівні готових наукових концепцій і сформованих
Рис. 2. Розподіл матеріалів журналу за роками, з 1947 до 2023 рр. Матеріали (жовтогарячий) — загальна кількість тек-
стів на рік виходу журналу, статті (синій) — кількість текстів, що належать до рубрик «Статті і розсліди», «Статті і до-
слідження» та «Статті»
Fig. 2. A distribution of journal materials by year from 1947 to 2023. Materials (orange) — general number of texts in journal per
year, papers (blue) — number of texts that belong to the sections “Articles and researches”, “Articles and studies”, and “Articles”
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3126
уявлень, придатних для усвідомлення, осмислен-
ня та відтворення широким загалом і менш зану-
реними в конкретну проблематику дослідниками,
наприклад іноземними фахівцями.
Автори журналу.
Із 1773 текстів, опублікованих у 1989–
2023 рр., 15 не мають вказаних авторів, чотири
з них підписані «Від редколегії», тож їх ми не
враховуємо. Аналізуючи масив із 1758 статей,
у яких зазначені конкретні автори, бачимо, що
журнал характеризується розподілом авторства
(і рівнем кооперації), властивим радше журна-
лам соціогуманітарної царини, аніж періоди-
ці з природничих чи технічних наук. Тож біль-
шість, попри певні зміни, складають одноосібні
публікації — 1261 (71,8 %), як це було зазначено
вище. На публікації, у яких є п’ять авторів, при-
падає 0,3 %, а колективи із шести, семи, восьми
й десяти авторів написали по одній статті.
Загалом уподовж 1989–2023 рр. у журналі
друкували статті 910 авторів. З них 495 (54,5 %)
брали участь у лише одній статті, а 10 і біль-
ше публікацій мають 38 авторів (табл. 3). Разом
вони трапляються у переліку авторів 621 раз.
Виокремивши статті зі спільним авторством ба-
чимо, що цим найпродуктивнішим авторам на-
лежить 580 статей, серед яких одноосібних 373.
Тобто 4,3 % авторів журналу у цьому періоді
були авторами 32,8 % статей.
З табл. 3 видно, що сім авторів (Л. Л. Заліз-
няк, В. М. Зубар, С. А. Горбаненко, О. П. Моця,
А. В. Буйських, Д. Н. Козак, А. С. Русяєва), кожен
із яких оприлюднив на сторінках журналу понад
20 статей від 1989 р., забезпечили 11,8 % публіка-
цій. Усі вони працюють (або працювали) в Інститу-
ті археології НАН України, що додатково підтвер-
джує визначений за допомогою індексу Герфінда-
ля високий рівень монополізованості журналу.
Рис. 3. Схема зіставлення назв рубрик, 1947 і 2023 рр.
Fig. 3. A comparison of sections’ titles during 1947–2023
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 127
Яку інформацію читач може отримати з
назви статті?
Понад 100 разів у назвах 1773 проаналізо-
ваних статей трапляється дев’ять слів: «куль-
тура» (198), «Україна» (138), «археологіч-
ні» (130), «Ольвія» і «поховання» (123), «по-
селення» (122), «скіф» (114), «пам’ятка» (108),
історична (105). Два слова з них (Ольвія і скіф)
однозначно пов’язані з найпродуктивнішими
авторами — А. В. Буйських та А. С. Русяєвою.
Якщо вилучити ці слова як специфічні, то до
першої десятки найчастотніших слів увійдуть
також слова «дослідження» (96), «матеріали» і
«могильник» (по 84). Тобто назви статей є опи-
совими і демонструють однозначну перевагу
історичних й археологічних досліджень посе-
лень, поховань, пам’яток, могильників і матері-
алів різних культур на території України. Це ха-
рактеризує основний обсяг публікацій як фікса-
ційний: назви статей вказують, що найчастіше
стаття присвячена опису нововідкритих матері-
алів. Значно рідше трапляються слова: «проб-
лема» (64), «питання» (62), «технологія» (27),
«походження» (26), «аналіз» та «інтерпрета-
ція» (22), «типологія» (15), «контекст» (14),
«концепція» (13), «метод» (10), «дискурс» (8),
«методика» (7), методологія (4), які констату-
ють наявність у статті аналізу описуваних ма-
теріалів. До того ж більшість слів зазначають
час або місце розташування. Показово також,
що слово «експеримент» у назвах трапляється
лише шість разів, а три з них описують експе-
рименти Північної експедиції.
Так чи інакше словосполучення «археоло-
гічна культура» і похідні від нього у назвах зага-
лом трапляються 249 разів, і майже всі ці стат-
ті присвячені конкретній культурі, тож назва
культури тут слугує для локалізації й прив’язки
конкретних описуваних артефактів. Лише 23
статті є інакшими: три з них присвячені ролі
видатних науковців у вивченні певної культу-
ри; 16 — не стосуються конкретних культур та
їх проявів, а описують етнокультурні проце-
си і взаємодії; чотири статті в назвах поруч зі
словом «культура» не містять назви конкретної
культури й схожі на теоретико-методологічні:
«Концепція “культури” в археологічному зна-
нні (з історії питання)» (Генінг 1992), «“Куль-
турні спільності” чи “спільності археологічних
культур”?» (Ричков 1993), «Археологічна куль-
тура і ландшафт» (Ричков 1995), «Археологіч-
на культура: суперечливі моменти розробки
проблеми» (Смирнов 2003). Ці три автори були
працівниками одного відділу Інституту архео-
логії та надрукували разом у журналі 25 статей.
Зокрема, С. В. Смирнов зазначав, що археоло-
гічна культура «належить лише науці, а не істо-
ричному минулому: поза археологічною наукою
ніяких археологічних культур не було й не могло
бути» (Смирнов 2003, с. 10). Однак «такий ре-
лятивізм нині є чи не єдиною рисою постпроце-
суальної археології в Українській практиці…».
Таке теоретизування часто суперечить «просто-
рово-темпоральному» зверненню до археологіч-
ної культури, яка має залишатися саме слабкою
теорією (Мінаков, Радченко 2024). Тут варто на-
гадати лише, що дослідники мають ставитись до
цього поняття з усвідомленням його обмежень.
Однак назви статей журналу «Археологія» свід-
чать про те, що зручність і звичка користува-
Рис. 4. Наповнення рубрики «Дискусії» протягом 1989–2023 рр.
Fig. 4. A number of papers in the “Discussion” section from 1989 to 2023
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3128
Рис. 5. Порівняльна наповненість рубрики «Дискусії», рубрик групи «Статті» і тих, що презентують матеріали, за
п’ятирічними інтервалами
Fig. 5. A comparison of the papers’ number in the section “Discussion,” those in the sections that belong to the “Articles” group,
and publications aimed at publishing archaeological materials
Табл. 2. Розподіл за рубриками матеріалів
журналу «Археологія», 1989–2023 рр.
Table 2. A distribution of materials by sections
in Arheologia journal from 1989 to 2023
Рубрика Кількість матеріалів
Статтi 700
Публiкацiї археологiчного
матерiалу
514
Нові відкриття та знахідки 143
Дискусії 121
До iсторiї стародавнього вироб-
ництва
97
Історія науки 55
Охорона археологічних
пам’яток
29
Методи археологічних дослі-
джень
28
Київські старожитності 20
На допомогу вчителю 20
Археологія за кордоном 18
Пам’ять археології 13
Рік Трої в Україні 8
Архівні матеріали (публікації
архівних матеріалів)
5
Iсторiя науки 1
Першоджерела з давньої історії та
археології України
1
Загалом 1773
тись назвами археологічних культур на означен-
ня часово-просторових особливостей і локаліза-
ції пам’яток нівелюють наявні обмеження. А це,
безперечно, перешкоджає продукуванню синте-
тичного знання та не сприяє виходу за межі жан-
ру описування артефактів, що підтверджують
такі типові назви статей: «Про “культовий шар”
і поховання… черняхівської культури» (1993),
«Поховання черняхівської культури…» (2014),
«Жіноче поховання черняхівської культури…»
(2023).
Якщо знову звернутись до чотирирівневого
розвитку археологічного знання: мікрорівень (що
взаємодіє?), мезорівень (як взаємодіємо?), ма-
крорівень (чому взаємодія відбувається так?), рі-
вень загальних інтерпретацій (Мінаков, Радченко
2024) й спробувати зіставити з ним назви статей,
то стане очевидним, що більшість із них нале-
жить до мікро- і мезорівнів. Рідше можна побачи-
ти у назві статті спробу вийти на макрорівень —
теоретичний етап — і майже ніколи на етап ін-
терпретації доісторичних процесів та явищ.
Фактично й термін «археологічна культура», за-
стосований для просторово-часового обмеження,
не вказує на перехід на третій рівень, а залишає
відповідні тексти на другому — локалізаційно-
му та маркувальному. До того ж сама система ар-
хеологічних робіт в Україні влаштована так, що
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 129
Рис. 6. Сумарний річний показник синтетичності назв статей у журналі «Археологія», 1989–2023 рр. Пунктир показує лі-
нійний тренд
Fig. 6. A total synthesising capacity of the papers’ titles in Arheologia yearly during 1989–2023. The dashed line marks a linear trend
Кількість статей Автор Кількість авторів
у групі
10 Архіпова Є. І., Бурдо Н. Б., Гошко Т. Ю., Гусєв С. О., Паньков С. В., Ричков М. О. 6
11 Болтрик Ю. В., Відейко М. Ю., Іванова С. В., Мурзін В. Ю., Смирнов С. В.,
Степанчук В. М., Толочко П. П. 7
12 Козубовський Г. А., Недопако Д. П., Петраускас О. В. 3
13 Лейпунська Н. О. 1
14 Колода В. В., Рассамакін Ю. Я. 2
15 Володарець-Урбанович Я. В., Могилов О. Д. 2
16 Аксьонов В. С., Крижицький С. Д., Отрощенко В. В., Фіалко О. Є. 4
17 Гаврилюк Н. О., Рудич Т. О., Скорий С. А. 3
18 Бунятян К. П., Сергеєва М. С. 2
19 Готун І. А. 1
21 Русяєва А. С. 1
23 Буйських А. В., Козак Д. Н. 2
27 Моця О. П. 1
32 Горбаненко С. А. 1
40 Зубар В. М. 1
41 Залізняк Л. Л. 1
Табл. 3. Найпродуктивніші автори журналу «Археологія», 1989–2023 рр.
Table 3. The most productive authors of Arheologia from 1989 to 2023
фахівець знає, з якою археологічною культурою
доведеться працювати ще до початку польових
досліджень. У цьому полягає принципова відмін-
ність в організації планових (класичних) архео-
логічних робіт і ситуативних (будівельних). До
останніх наближаються рятівні археологічні дос-
лідження; в умовах війни й повоєнної розбудови
їх значення й обсяг мають стати пріоритетними.
Це може бути підставою еволюції термінології й
підвищення рівня теоретизованості наукових ар-
хеологічних текстів. А поки що слово «теорія» і
спільнокореневі з ним слова трапляються лише
п’ять разів у назвах текстів 1989, 2001, 2005,
2011, 2014 рр. і тільки у рубриці «Статті».
Структурні типи назв статей.
Досить поширеними в наукових статтях не-
залежно від галузі знань є назви із двох частин,
з’єднаних двокрапкою. Така будова назви може
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3130
свідчити про наявність у статті аналізу, а почас-
ти й синтезу. Цих назв у масиві статей 1989–
2023 рр. лише 93 (5,2 %). За такої двочленної
структури у першій частині переважно назва-
но об’єкт дослідження, у другій — уточнення
щодо досліджуваного питання, часу або спо-
собу дослідження. Наприклад: «Київська Русь:
деякi регiональнi особливостi державотворен-
ня й етнiчного розвитку», «Городоцько-здо-
вбицька культура: проблемна ситуація», «Ке-
раміка середньовічного Білгорода: матеріали
розкопок 1969, 1971 рр.», «Релігійність неан-
дертальця: аргументи за і проти».
Часто для ділення назви на частини вико-
ристані дужки (таких прикладів 201, тобто
11,3 %): «Жертовники з черепами в уроч. Ца-
рина Більського городища (до суті ритуалу)»,
«Фібули V — першої половини VIІI ст. з Пол-
тавщини (знахідки початку 2000-х років)»,
«Гральні кості (ІІ тис. до н. е. — XIV ст. н. е.)
з колекції Національного музею історії Украї-
ни», «Світлоглиняні амфори з рифленням типу
набігаючої хвилі (IV–VII ст. н. е.)».
Досить поширеними є усталені ще за ра-
дянських часів назви на кшталт «до питан-
ня» (38), «до проблеми» (14), двічі навіть про-
сто «до походження»: загалом їх 54 (3,1 %).
Наприклад: «До проблеми склепів у некро-
полі Херсонеса Таврійського IV ст. до н. е.»,
«Гончарний круг античного часу (до питання
атрибуції)». Такі назви передбачають, що ав-
тор викладає суть загального питання, а потім
долучає до нього нову інформацію. Інакше ка-
жучи, здійснює аналіз відомого і спробу інтер-
претації нового.
«Класичних» назв з уточненнями, виділе-
ними за допомогою двокрапки або дужок, є
16,5 %; а назв, що вказують на належність про-
понованої статті до відомого питання, — 3,1 %.
Отже, 19,6 % назв свідчать про прагнення ав-
торів не тільки ввести у науковий обіг мате-
ріал, але й пояснити його, проаналізувати й
пов’язати з уже відомою інформацією.
Також усталеними є назви зі словами «за ма-
теріалами» (55, тобто 3,2 %). Наприклад, «Зна-
хідки І тис. н. е. у Полтавському Поворсклі: за
матеріалами робіт 2016 р.». Іноді назви з двох
частин (з уточненнями) містять і вказані вище
кліше: «Ліпна кераміка з Танаїса за матеріалами
з розкопа XXV (закриті посудини)», «Пам’ятки
типу Новочеркаського скарбу (за матеріалами
Північного Кавказу)». До цієї ж групи однотип-
них назв належать і назви зі словом «деякі» (у
двох випадках недоречно вжито слово «окре-
мі», 36 назв, 2,0 %) на кшталт «Деякі зауважен-
ня з приводу “кризи української археології”»
чи «Деякі форми елліністичної рельєфної кера-
міки з Ольвії». Ще 16 назв статей містять слово
«особливості», у трьох з них застосовано сло-
восполучення «деякі особливості».
Ці сумарні 6,1 % назв вказують радше на
введення у науковий обіг матеріалів, аніж на
аналіз / синтез наукової інформації, хоч і опри-
люднені у рубриці «Статті». Тому поширення
таких назв наукових статей свідчить про роз-
миття змістової межі між різножанровими тек-
стами: науковою статтею, яка повинна містити
результати наукової роботи з отриманими ре-
зультатами (аналіз / синтез / узагальнення / по-
яснення / прогноз), і описовим оприлюдненням
нових даних, отриманих у результаті практич-
ної (польової та камеральної) роботи.
185 назв статей є не «фіксаційними», а
«описовими», що дає підстави об’єднати їх із
групою назв «до питання». Це назви, які почи-
наються з прийменника «про», іноді цей прий-
менник використовують для уточнення назви.
Наприклад: «Про срібло давньоруських мо-
нет», «Ще раз про межі Ольвійського поліса»,
«Про одну групу київської пізньосередньовіч-
ної кераміки».
Переважна більшість інших назв ще прості-
ша: «Житла роменського городища Водяне»,
«Поховання 529 Нетайлівського могильника»,
«Список імен на чорнолаковій чашці з некро-
поля Ольвії», «Незвичайний каліптер з Оль-
вії». Ці назви також схожі на назви для публіка-
ції результатів розкопок, а не наукових статей
як одного з основних видів наукової роботи,
де мають бути викладені проміжні чи кінцеві
результати наукового дослідження, «цінна ін-
формація, що надасть читачу змогу ознайоми-
тися зі спостереженням, відтворити методи
та оцінити інтелектуальні зусилля авторів»1
(Day, Gastel 2012, c. 19). «Наукова розвідка не
повинна лишатися “річчю в собі”, а має дійти
до найширшого кола фахівців… Важливо не
просто сповістити про проведену розвідку, а
й переконати в тому, що її тема — актуаль-
на, метод — слушний, результати — вірогід-
ні, висновки — обґрунтовані, подальша робо-
та — перспективна. Щоб читач зацікавився і
покликався на прочитане в майбутньому» (Се-
лігей 2016, с. 339). Назва наукової статті має
1 Тут і далі переклад з англійської належить авторам.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 131
відповідати суті наукової проблеми чи завдан-
ня, що вирішується, вказувати на мету й мето-
ди, характеризуватись певним рівнем узагаль-
нення, без надмірної конкретики. Влучна на-
зва — спосіб привернути увагу ширшого кола
фахівців, тоді як конкретна просторова чи «ма-
теріальна» локалізація обмежують коло потен-
ційних читачів.
До надмірно конкретних назв можна віднести
побудовані за схемою «Що: де (коли)» або «Про
що: де (коли)». Наприклад: «Нове поховання пше-
ворської культури у Західному Побужжі», «До
питання про реконструкцію храму Юпітера Долі-
хена на території сучасної Балаклави» або загад-
кове «Про одне дискусійне питання української
історії XIV ст.». Такі назви є утилітарними і віді-
грають роль ключових слів, не доносять до чита-
ча емоцій автора, не додають контексту і заціка-
вити можуть тільки вузького спеціаліста у певній
галузі, який вивчає ті самі предмети або той са-
мий період. Такі назви, як і знеособлені, нецікаві,
вихолощені тексти, є значною мірою наслідком
насадження стилю радянського історіописання
«фахівцям для фахівців», а у світі — складовою
позитивістського світогляду: «Постульована по-
зитивістами “безсторонність” історика поро-
дила надзвичайно нудний текст. Адже істори-
кові належало бути “науковим”…» (Яковенко
2007, с. 284). До того ж «Редактори так ретель-
но виполювали всі авторські “отсебятины”, себ-
то відхилення від стандарту, що вже повоєнне
покоління науковців… просто не вміло писати
“по-авторські”» (Яковенко 2007, с. 285).
Відзначити й запам’ятати можна назви,
які містять питання або відсилають до відо-
мих літературних творів, як-от: «Бідолашний
Орік», «Чи існувала прото- й ранньоунєтиць-
ка культура понад верхнім Дністром?», «“Ро-
мантика 1001 ночи” за восточным фронтом?
Микроисторическое исследование раскопок
СС-Аненербе в Соленом (Украина, 1943 гг.)»,
«Мергелева гряда — нова археологічна сен-
сація?», «Херсонес і таври: протистояння чи
взаємодія?», «Гробниця Філіпа II Македон-
ського?», «Антропоморфні насипи. Міф чи
дійсність?», але вони є рідкістю. Також нечас-
тими є спроби заінтригувати потенційного чи-
тача назвами на кшталт «Сезонність та дов-
гочасність», «Бірка до Бірки», «Скарби VI—
VIII ст. Анти чи Русь?», «Про “відповідальні
здобутки” і здоровий глузд», «Загадка Заруб-
ського монастиря», «“Культурні спільності” «“Культурні спільності”
чи “спільності археологічних культур”?»,чи “спільності археологічних культур”?», «Чи
існувала давньоруська народність?». Вони
привертають увагу і не дублюють ключових
слів.
Спроба кількісної характеристики інфор-
мативності й креативності назв статей.
Щоб схарактеризувати весь масив назв із 1773
статей за останні тридцять п’ять років (1989–
2023) ми застосували методи бібліометричного
й лексичного аналізу (Бережняк 2014). Для отри-
мання кількісних характеристик ми розробили
систему поділу назв на синтетичні й аналітичні за
трьома критеріями: креативність, функціональ-
ність, залучення авдиторії. Ці критерії вибрано
з огляду на те, що «щоб створити стилістично
довершений текст… автор має дотримуватися
комунікативних якостей (насамперед — ясності,
стислості, точності)… Потужними каталіза-
торами сприйняття виступають також доско-
нала композиція, яскрава авторська індивідуаль-
ність і помірна експресивність» (Селігей 2016,
с. 5). Кожний із критеріїв об’єднує кілька ознак,
а кожна ознака має ваговий коефіцієнт (табл. 4).
Після визначення всіх коефіцієнтів для кож-
ної назви ми установили алгоритм розрахунку
її синтетичної ваги (СВ): СВ = К : 4 + Ф + З : 2.
Тож значення СВ може змінюватись у діапазоні
0–2,5 із кроком 0,25.
За цим алгоритмом опрацьовано 1707 назв
публікацій із рубрик «Статті», «Дискусії»,
«Охорона археологічних пам’яток», «Археоло-
гія за кордоном», «Публікації археологічного
матеріалу», «Нові відкриття та знахідки», «На
допомогу вчителю», «Історія науки», «Мето-
ди археологічних досліджень», «Київські ста-
рожитності», «До історії стародавнього вироб-
ництва», «Архівні матеріали». З досліджувано-
го масиву було виключено хронікальні статті,
присвячені ювілеям видатних учених.
Середнє арифметичне розрахованих коефіці-
єнтів становило 0,347 за досить низької диспер-
сії — 0,218. Розподіл значень показано в табл. 5.
Понад половина статей мають нульовий по-
казник синтетичності назви, вони є суто описо-
вими: зазначають, що описано в статті (назива-
ють предмет, об’єкт, час, локацію), тобто фак-
тично дублюють ключові слова. Майже 97 %
назв статей набрали тільки половину з мож-
ливих балів. Максимальне досягнуте значен-
ня 2,25 отримала одна стаття — «“Культур-
ні спільності” чи “спільності археологічних
культур”?» (Ричков 1993). Динаміку сумарного
річного показника ілюструє рис. 6. Характер-
ним і важливим результатом є те, що графік де-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3132
Табл. 4. Критерії й ознаки визначення синтетичної ваги назви статті
Table 4. Criteria and features for evaluation of the title’s synthesising capacity
Критерій Ознака Ваговий коефіцієнт
Креативність (К)
Інтертекстуальність наявна 2
Емоційне забарвлення є 1
Двокрапка (якщо відділено слова «за матеріалами», уточнено
дату чи локацію, бал не враховано)
1
Дужки (якщо відділено слова «за матеріалами», уточнено дату
чи локацію, бал не враховано)
1
Функціональність (Ф)
Фіксаційність (про / до питання, за матеріалами, деякі особли-
вості)
0
Описовість 1
Залучення аудиторії (З)
Конкретна локалізація 0
Злободенність (бал нараховано за актуальну тематику, а також
методичним і теоретичним статтям)
1
монструє хоч і складний, але фактично одно-
направлений тренд до зменшення синтетичної
ваги креативності назв публікованих текстів.
Отже, матеріали журналу з кожним роком ста-
ють усе далі й далі від того, що П. О. Селігей
називає ефективною науковою комунікацією.
Аналогічно ми проаналізували масив назв ста-
тей журналу «Open Archaeology» — рецензова-
ного онлайнового журналу компанії De Gruyter,
який публікує «оригінальні високоякісні дослі-
дження з усіх аспектів археології» і «охоплює
нові міждисциплінарні підходи до археологічних
даних, включаючи археологічну науку, теорію та
інтерпретацію, а також управління археологіч-
ною спадщиною та популяризацію». Журнал має
досить високі показники у базах Web of Science
та Scopus (Open Archaeology (б. р.)). Матеріалом
для порівняння став масив статей цього журна-
лу за останні п’ять років, упродовж яких у жур-
налі «Open Archaeology» опубліковано 283 статті.
З них нульове значення отримали 48, тобто 17 %,
половину значення показника досягли 83,75 %
статей. Максимальним значенням, як і для жур-
налу «Археологія», є 2,25, і його отримали чо-
тири статті. Середнє арифметичне коефіцієнтів
майже удвічі вище за коефіцієнти журналу «Ар-
хеологія» — 0,729, властива й значна дисперсія
набутих значень — 1,531.
Для того щоб забезпечити коректність по-
рівняння, ми виокремили статті журналу «Ар-
хеологія» за такий самий п’ятирічний період.
Цих статей виявилось 182; результати зістав-
лення отриманих масивів назв за показником
синтетичності ілюструє рис. 7.
Навіть на незначному відтинку часу, що
став предметом порівняльного аналізу, розрив
між тенденціями називання публікацій у жур-
налах «Археологія» та «Open Archaeology» є
вкрай наочним. Частково його можна поясни-
ти більшим інтересом дописувачів зарубіжного
видання до привернення широкого кола чита-
чів. Інші причини — недостатня синтетичність
або яскравість матеріалу публікації, незнання
способів ефективної наукової комунікації чи
відповідних світових трендів. Однак будь-яке
пояснення вказуватиме на проблемну точку,
що потребує осмислення та зміни. Крім того,
загальний низький показник синтетичнос-
ті назв корелює з низькою часткою теоретич-
них і методичних публікацій, а також тих, що
розв’язують питання «верхніх» рівнів розвитку
археологічного знання.
Функція ключових слів.
До 651 статті від № 2–2009 до № 4–2023
включно ми проаналізували й наявні у відкрито-
му доступі ключові слова. Загальний масив ста-
новить 1954 слова і словосполучення, які тра-
пляються 3469 разів. Здебільшого ці ключові
слова дублюють назву, знижуючи у такий спосіб
інформативність наведеної інформації не тіль-
ки для читача, а й для пошукових систем. Адже
будь-яка пошукова система аналізує і назву, і
ключові слова, тож уже через це ключові сло-
ва повністю не виконують своєї функції. Сукуп-
ність ключових слів повинна відображати поза
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 133
контекстом основний зміст наукової праці; вони
мають бути конкретними у своїй предметній об-
ласті, змістовними поняттями. Тож ключові сло-
ва повинні мати високе змістове навантаження
без надмірної конкретизації, а також доповню-
вати назву й бути тими найчастотнішими «клю-
чами», які підвищать можливість читача натра-
пити на статті за допомогою пошуку в мережі.
Водночас вони не мають бути широковживани-
ми багатозначними словами. Так, більшість із
них у журналі «Археологія» (наприклад, три-
кутники, коні, контакти, кредитор, костюм, об-
робка, обстеження, турецькі вироби тощо) для
пошуку інформації непридатні.
Варто зазначити, що з дослідженого масиву
із 1954 ключових слів 1493 трапляються лише
один раз, тобто система ключових слів у жур-
налі не усталена. Розробка системи ключових
слів для поліпшення контекстного пошуку є
дуже перспективним напрямом для роботи пе-
ріодичного наукового видання. Багато видань за
допомогою інструментів побудови хмар частот-
ності слів укладають перелік вагомих саме для
цього видання ключових слів, що може допо-
могти авторам укладати ключові слова до сво-
їх майбутніх статей. Це підвищуватиме частот-
ність їх у загальному масиві метаданих журналу
і збільшуватиме кількість користувацьких звер-
Рис. 7. Сумарний показник синтетичності назв статей у журналах «Археологія» (суцільна лінія) і «Open Archaeology»
(пунктир), 2019–2023 рр.: 1 — абсолютне значення показника; 2 — зважений показник (абсолютне значення віднесене
до кількості статей відповідного року)
Fig. 7. A total synthesising capacity of the papers’ titles in Arheologia (solid line) and Open Archaeology (dashed line) yearly
during 2019–2023: 1 — an evaluated synthesising capacity; 2 — a weighted synthesising capacity (the total number divided by
the number of papers each year)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3134
нень до нього. Особливу увагу варто приділити
тим ключовим словам, які позначають одні й ті
самі предмети, явища, періоди, але різні автори
пишуть їх по-різному. Наприклад, «кочовики» і
«кочівники» або «доба / час / епоха бронзи».
Під час опрацювання масиву ми зіткну-
лись із тим, що частина римських цифр
у ключових словах написана кириличними
літерами, століття позначені і римськими
цифрами, і арабськими. Це вносить додатко-
ву плутанину й робить ключові слова неін-
формативними, адже вони не зчитуються по-
шуковими системами.
Кількість повторень ключових слів: від
1 (1493 слова) до 52 («Ольвія»), тобто приблиз-
но 76,4 % ключових слів є унікальними, непо-
вторюваними. По два рази трапляються 236
слів, 10 і більше разів — лише 35 слів. Напри-
клад, лише 10 разів трапляються серед ключо-
вих слова «краніологія», «технологія» і «типо-
логія», 14 — «антропологія» та 23 — «хроно-
логія». Натомість слово «курган» трапляється
30 разів, а «поховання» — 37. Першу десят-
ку за частотністю формують такі слова: «Оль-
вія», «поховання», «Північне Причорномор’я»,
«курган», «кераміка», «поселення», «Східна
Європа», «Київська Русь», «Давня Русь», «скі-
фи». З перших 15 найчастотніших слів у назвах
і у ключових словах збігаються чотири: «Оль-
вія», «поховання», «поселення» і «скіф».
Відсутність напрацьованого масиву ключо-
вих слів опосередковано свідчить також про
низький рівень теоретизованості текстів, бо
вказує на відсутність формалізованості опису
явищ і викладу базових положень спеціальною
мовою. Інакше кажучи, вказує на втрату по-
яснювальної і методологічної функцій, що не
може не позначатись на інших ознаках теорії —
практичній і прогностичній.
Діагноз
Розмитість рамок між рубриками журналу, по-
мітна неочевидність віднесення текстів до пев-
них рубрик, однакові за структурою назви статей
у всіх рубриках ілюструють загалом низький рі-
вень теоретизованості видання, його орієнтацію
не на прирощення наукового знання, а на введен-
ня у науковий обіг нових фактів і матеріалів. При-
наймні про це свідчать назви статей: більшість із
них вказує на те, «що взаємодіє» і описує арте-
факти й асембляж, тобто представляє результати
польових досліджень. Це підтверджують і клю-
чові слова, які переважно дублюють назви статей
і зазначають час, археологічну культуру, локацію,
назву описуваних предметів. Дещо рідше трапля-
ються статті про те, «як взаємодіємо», де викла-
дено результати камеральних робіт, описані типи
й ознаки певних предметів та об’єктів. Поодино-
кі тексти можна віднести до макрорівня наукової
теорії, де зроблено спроби описати причини кон-
кретної взаємодії, це фактично початок теоретич-
ного етапу.
Судячи із назв і ключових слів, cтатей, які
виходять на рівень загальних інтерпретацій у
журналі практично немає, себто відсутні тек-
сти щодо реконструкцій історії первісного сус-
пільства, інтерпретації явищ і процесів. Пере-
вагу серед статей описово-артефактних засвід-
чує і переважання у масиві ключових слів саме
унікальних, взагалі неповторюваних.
Про слабкий рівень теоретизування архео-
логічної роботи свідчать також інші визначе-
ні показники. Низький рівень синтетичності не
лише унаочнює рідкісність теоретизування як
таку, але й підкреслює розрив із західними ака-
демічними трендами, подолання якого — спра-
ва саме теорії та методики науки. На нашу дум-
ку, ця робота мала б проходити у текстах прак-
тично порожньої нині рубрики «Дискусії». Так
само про анемічне теоретизування свідчать ви-
сокий рівень монополізації видання за індексом
Герфіндаля й чітка належність «Археології» до
журналів соціогуманітарної царини всупереч
глобальним тенденціям до трансдисциплінар-
ної науки та залучення зовнішніх, неархеоло-
гічних методів (і навпаки — низька кількість
Значення
показника
Кількість
значень Частка, %
0 978 57,29
0,25 56 3,28
0,5 255 14,94
0,75 54 3,16
1 252 14,76
1,25 55 3,22
1,5 46 2,69
1,75 7 0,41
2 3 0,18
2,25 1 0,06
Табл. 5. Зважений показник синтетичності назв
статей у журналі «Археологія», 1989–2023 рр.
Table 5. A weighted synthesising capacity of papers’
titles published in Arheologia from 1989 to 2023
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 135
трансдисциплінарних досліджень пов’язана
саме із відривом від західної теоретичної тра-
диції, див. Мінаков, Радченко 2024).
Урешті-решт, рідкісність проявів креатив-
ності у представленні наукового археологіч-
ного знання прямо впливає і на розуміння ши-
роким загалом цінності і самостійності архео-
логії в Україні, буквально приховуючи науку
у вежі зі слонової кістки. Отже, одним із ви-
сновків щодо перспектив розвитку галузі за ре-
зультатами аналізу журналу «Археологія» буде
нагальна потреба повернутись до активної те-
оретичної та методичної роботи, щоб скороти-
ти розрив із суспільством і міжнародною ака-
демічною спільнотою.
Висновки та можливості «лікування»
На основі виконаного аналізу показано тяг-
лість традицій у журналі «Археологія», схарак-
теризовано зміну рубрикації і динаміку наповне-
ння основних змістових рубрик, розподіл авторів,
частотність слів у назвах статей і ключових сло-
вах, принципи побудови назв статей. Опрацьова-
ний матеріал засвідчує, що підвищити видимість
журналу у світовому інформаційному просто-
рі можна завдяки осучасненню його рубрикації,
виробленню системи рекомендованих ключових
слів, залученню сторонніх авторів тощо.
За весь термін роботи у журналі було виді-
лено 36 рубрик із різним періодом існування й
обсягом наповнення. Помітною є властива ра-
дянським (і пострадянським) журналам спро-
ба поєднати якісну рубрикацію із функціональ-
ною: одночасне виділення рубрик за темою і
за видом текстів. Істотної зміни назв ключових
рубрик за цей період не відбулось, що засвідчує
тяглість наукової традиції журналу, зокрема на-
магання відділити наукові статті від інших тек-
стів на кшталт публікацій матеріалів.
Склад авторів журналу, проаналізований на
масиві із 1758 наукових статей, свідчить, що
журнал характеризується розподілом авторства
(і рівнем кооперації), властивим радше журна-
лам соціогуманітарної царини, ніж періодиці з
природничих або технічних наук. Більшість ста-
новлять одноосібні публікації — 1261 (71,8 %).
Із ключових слів, наявних у статтях останніх
14 років, приблизно 76,4 % є унікальними. Багато
термінів, які для ключових слів доцільно уніфіку-
вати, написані по-різному. До того ж серед клю-
чових слів велику кількість становлять широков-
живані й багатозначні, а тому фактично непри-
датні до виконування контекстного тематичного
користувацького пошуку. Отже, розробка систе-
ми ключових слів на основі застосованих у сві-
тових наукометричних базах термінів може ста-
ти одним із результативних і корисних напрямів
роботи з метою підвищення видимості журналу.
Вивчення структури назв статей дало змо-
гу здійснити їх типізацію, а виконаний розпо-
діл назв на синтетичні й аналітичні за трьома
критеріями (креативність, функціональність,
залучення аудиторії) показав, що майже 60 %
назв статей за цей період є описовими, тобто
фактично виконують роль ключових слів, а не
характеризують досліджене питання у спосіб,
який міг би зацікавити авдиторію. Порівнян-
ня кількісних показників синтетичності назв
статей журналу «Археологія» з такими сами-
ми показниками журналу «Open Archaeology»
за останні п’ять років засвідчило в середньо-
му вдвічі вищий рівень креативності й емо-
ційності назв статей останнього. Отже, автори
журналу «Археологія», даючи прості описові
назви своїм статтям, відмовляються від спро-
би залучення, зацікавлення ширшого кола чи-
тачів.
Це почасти підтверджує і надзвичайно ви-
сокий рівень монополізації журналу, що продо-
вжує зростати протягом останніх десяти років:
у журналі стає все менше статей, у складі ав-
торів яких є представники тільки інших науко-
вих установ і закладів вищої освіти. А до складу
практично всіх авторських колективів входять
працівники установи-засновника — Інституту
археології НАН України. Високий рівень мо-
нополізації вказує, що у журналі практично всі
статті висвітлюють результати досліджень або
тільки працівників Інституту археології, або
спільних робіт його працівників у кооперації
з іноземними чи вітчизняними дослідниками.
Знизити рівень монополізації може тільки опри-
люднення статей, присвячених науковим резуль-
татам інших інституцій археологічного профі-
лю. Це відповідатиме багаторічним світовим
тенденціям і рекомендаціям (Ярошенко, Назаро-
вець 2015), а також оновленим критеріям DOAJ
щодо ендогенності наукових періодичних ви-
дань (Кудименко 2023; Оновлені... (б. р.)).
На основі виконаного дослідження мож-
на виділити декілька «точок росту», які потре-
бують певних організаційних рішень і можуть
сприяти зростанню помітності журналу у двох
найбільших світових наукометричних базах, до
яких він увійшов. Першою «точкою росту» є
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3136
доопрацювання рубрикації, визначення чітких
критеріїв розподілу наданих текстів на наукові
статті, публікації матеріалів, огляди, методичні
праці — вони мали б відрізнятись за структурою
назв і текстів і за наборами ключових слів. Дру-
га й третя «точки росту» фактично є продовжен-
ням роботи з підвищення уявної розмежованос-
ті рубрикації: це урізноманітнення назв, у якому
авторам можуть допомогти рецензенти й редак-
тори, і укладання рекомендованого та уніфіко-
ваного масиву ключових слів. Масштабнішими
й результативнішими змінами була б активізація
рубрики «Дискусії», наприклад, завдяки упо-
рядкуванню спеціальних чисел, спрямованих на
публікацію синтетичних досліджень або питань
археологічної теорії, опублікуванню конкретних
методичних і теоретичних дискусій тощо.
Таке осучаснення журналу й упорядкування
практичних питань може суттєво розширити
читацьку аудиторію та призвести до зростання
показників цитованості журналу «Археологія»
без порушення його багаторічних традицій.
Надійшла 20.05.2024
Мета... (б. р.) Археологія. (б. р.). Мета і сфера діяль-
ності журналу [online]. Режим доступу: https://arheologia.
com.ua/index.php/arheologia/aims-and-scope [Дата звер-
нення: 18 травня 2024].
Балагура, І. В. 2015. Дослідження тенденцій наукової
співпраці в реферативній базі даних «Україніка наукова».
Наука України у світовому інформаційному просторі, 11,
с. 81-88.
Бережняк, О. 2014. Бібліометрія як метод аналізу
стану книговидання. Наукові праці Національної бібліо-
теки України ім. В. І. Вернадського, 40, с. 7-16.
Велентейчик, Т. М., Радченко, А. І., Мриглод, О. І.
2023. Наукометричне дослідження журналу «Наука
та наукознавство»: до 30-річчя видання. Наука та на-
укознавстсво, 3 (121), с. 5-40. https://doi.org/10.15407/
sofs2023.03.005
Генінг, В. Ф. 1992. Концепція «культури» в археоло-
гічному знанні (з історії питання). Археологія, 1, с. 4-16.
Головач, Ю., Красницька, М., Мриглод, О., Ровен-
чак, А. 2017. Двадцять років Журналу фізичних дослі-
джень. Спроба журналометричного аналізу. Журнал фі-
зичних досліджень, 21 (4), 4001, с. 1-19.
Зозуля, Ю. А., Сапон, Н. А., Никифорова, А. Н. 2016.
Украинский нейрохирургический журнал в свете науко-
метрии. Український нейрохірургічний журнал, 1, с. 5-13.
Археологія... (б. р.) Інститут археології НАН України:
офіційний вебресурс. (б. р.). Археологія. Про журнал [on-
line]. Режим доступу: http://www.iananu.kiev.ua/archaeology/
tools/history.htm [Дата звернення: 18 травня 2024].
Кудименко, Л. Г. 2023. DIAMAS: діамантові стан-
дарти в інституційному видавництві відкритого досту-
пу. В: Василенко, О. М. (відп. ред.). Бібліотека. Наука.
Комунікація. Актуальні питання збереження та іннова-
ційного розвитку наукових бібліотек: матеріали Міжна-
родної наукової конференції (Київ, 3–5 жовтня 2023 р.).
Київ: НБУВ, с. 266-269 [online]. Режим доступу: http://
conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/1847 [Дата звернен-
ня: 18 травня 2024].
Мінаков, М. А., Радченко, С. Б. 2024. Структура ар-
хеологічного знання та поняття археологічної культу-
ри: пропозиції до перегляду в перспективі акторно-ме-
режевої теорії. Археологія, 4, с. 104-124. https://doi.org/
10.15407/arheologia2024.04.104
Оновлені... (б. р.) МОН України: офіційний вебресурс.
Оновлені критерії для сайтів наукового журналу: рекомен-
дації DOAJ [online]. Режим доступу: https://nauka.gov.ua/
information/onovleni-kryterii-dlia-saitiv-naukovoho-zhurnalu-
rekomendatsii-doaj/ [Дата звернення: 18 травня 2024].
Мриглод, О. І., Назаровець, С. А. 2019. Наукометрія
та управління науковою діяльністю: вкотре про світове та
українське. Вісник Національної академії наук України, 9,
с. 81-94. https://doi.org/10.15407/visn2019.09.081.
Назаровець, С. А. 2020. Кількісний аналіз спільних пу-
блікацій українських науковців з нобелівськими лауреатами
1994–2018 рр. у окремих галузях науки. Наука та інновації.
16 (5), с. 110-117. https://doi.org/10.15407/scin16.05.110.
Радченко, А. І. 2018. «Записки Українського міне-
ралогічного товариства»: історія і перспективи. Записки
українського мінералогічного товариства, 15, с. 19-28.
Радченко, А. І., Коваль, Н. В. 2018. Як оцінити ши-
роту аудиторії наукового періодичного видання? Ві-
сник НАН України, 9, с. 73-82. https://doi.org/10.15407/
visn2018.09.073.
Радченко, А. І., Коваль, Н. В. 2019. Монополізова-
ність періодики НАН України хіміко-біологічного спря-
мування. Вісник НАН України, 10, с. 63-69. https://doi.
org/10.15407/visn2019.10.063.
Радченко, А. І., Коваль, Н. В. 2020. Періодичні видан-
ня НАН України з фізико-технічних і математичних наук:
рівень монополізованості. Вісник НАН України, 11, с. 63-
69. https://doi.org/10.15407/visn2020.11.051.
Радченко, А. І., Мриглод, О. І. 2019. «Мінералогічний
журнал»: 40 років історії. Мінералогічний журнал, 41 (1),
с. 3-14. https://doi.org/10.15407/mineraljournal.41.01.003
Ричков, М. О. 1993. «Культурні спільності»» чи «спіль-
ності археологічних культур»? Археологія, 1, с. 82-92.
Ричков, М. О. 1995. Археологічна культура і ланд-
шафт. Археологія, 4, с. 95-110.
Селігей, П. 2016. Світло і тіні наукового стилю. Київ:
ВД «Києво-Могилянська академія».
Смирнов, С. В. 2003. Археологічна культура: супер-
ечливі моменти розробки проблеми. Археологія, 1, с. 7-20.
Журнал... (б. р.) Спілка археологів України. Журнал
«Археологія» [online]. Режим доступу: http://www.vgosau.
kiev.ua/-qq [Дата звернення: 18 травня 2024].
Твердохлеб, И. В., Потоцкая, О. Ю. 2017. Первые
10 лет журнала «Морфологiя/Morphologia»: анализ де-
ятельности. Морфологія, 11 (1), с. 80-85. https://doi.org/
10.26641/1997-9665.2017.1.80-85
Яковенко, Н. М. 2007. Вступ до історії. Київ: Критика.
Ярошенко, Т. О., Жарінова, А. Г. 2023. Наукове ци-
тування: історичний і теоретичний ландшафт. Наука та
наукознавство, 3 (121), с. 41-67. https://doi.org/10.15407/
sofs2023.03.041.
Ярошенко, Т., Назаровець, С. 2015. «Могилянський
протокол»: рекомендації щодо вдосконалення редакцій-
них політик українських наукових видань. Наука Укра-
їни у світовому інформаційному просторі, 11, с. 56-59.
https://doi.org/10.6084/m9.figshare.1556157
Ярошенко, Т., Ярошенко, О. 2020. Високоцитовані до-
кументи науковців України в базах даних цитувань: коре-
ляція бібліометричних індикаторів. Український журнал
з бібліотекознавства та інформаційних наук, 5, с. 108-
126. https://doi.org/10.31866/2616-7654.5.2020.205734
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3 137
Batagelj, V., Ferligoj, A., Squazzoni, F. 2017. The Emer-
gence of a Field: A Network Analysis of Research on Peer Re-
view. Scientometrics, 113 (1), p. 503. https://doi.org/10.1007/
s11192-017-2522-8.
Day, R. A., Gastel, B. 2012. How to Write and Publish
a Scientific Paper. Cambridge: Cambridge University Press.
DeGruyter. 2024. Open Archaeology (n. y.) [online].
Available at: https://www.degruyter.com/journal/key/opar/
html#ranking [Accessed 18 May 2024].
Gutsulyak, K. M., Manzhara, V. S. 2007. Scientomet-
ric Analysis of Publications in the “Ukrainian Journal of
Physics” for the Period of 1990–2004. Ukrainian Journal
of Physics, 52, 1, p. 99.
Mryglod, O. 2018. Scientometric Analysis of Condensed
Matter Physics Journal. Condensed Matter Physics, 21, 2,
р. 22801. https://doi.org/10.5488/CMP.21.22801
Rhoades, S. A. 1993. The Herfindahl-Hirschman Index.
Federal Reserve Bulletin, 79, p. 188.
Stigler, S. M. 1994. Citation Patterns in the Journals of
Statistics and Probability. Statistical Science, 9 (1), p. 94. htt-
ps://doi.org/10.1214/ss/1177010655.
Vijayakumar, M., Kolle, S. R. 2017. Indian Contribution
in Information Science and Library Science Research during
1991‒2015: A Bibliometric Analysis, DESIDOC Journal of
Library & Information Technology, 37 (6), p. 387. https://doi.
org/10.14429/djlit.37.11005.
Anna I. Radchenko1, Simon B. Radchenko2
1 PhD, Director of the Publishing House “Akademperiodyka”, the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID: 0000-
0002-0276-6398, radchenko@nas.gov.ua
2 PhD, Research Fellow, Museum of Archaeology, the University of Stavanger, Norway, ORCID: 0000-0003-2970-5373, simon.
radchenko@gmail.com
UKRAINIAN ARHEOLOGIA: SCIENTOMETRIC ANALYSIS
In the paper the implementation of the newly established methodological scheme for scientometric and bibliometric analysis
of scientific periodicals is presented. This methodology is applied to the Arheologia journal, the leading scientific Ukrainian
archaeological journal. The study aims to obtain a “portrait” of the journal, characterise its development and change, determine
worrying issues, and suggest potential growth directions. We applied the methods of scientometric, bibliometric, lexicological, and
semantic studies, as well as a few statistical tools.
By calculating the Herfindahl — Hirschman index (HHI), we estimated the journal’s monopolisation level from 2015 to
2017 and 2021 to 2023. Furthermore, we analysed the list of journal authors based on the metadata of almost 1700 articles and
concluded that the features of authors’ contributions and the cooperation patterns correspond to those of humanities and social
sciences journals. The list of sections and their change through time was analysed for 1947–2023, as well as the number of papers in
the main sections (228 journal issues and more than 3600 papers were studied, for that matter). The word frequency in the paper’s
titles has been investigated for the same period. The keywords selection and use patterns were considered from 2009 to 2023 when
these were included in the journal’s metadata.
Finally, the dataset of papers from 1989 to 2023 was used to evaluate the papers’ titles’ “synthesising capacity.” This parameter
is introduced together with the developed methodology of estimating the titles’ capacity to introduce the analytical or synthesising
nature of scientific papers. The estimation follows the criteria of creativity, functionality, and engagement. We compared the results
for 2019–2023 with the data from the Open Archaeology international journal (published by DeGruyter) for the same period.
The studied data prove that improving the journal’s visibility for a broader audience worldwide requires modernising its
publishing policies. Structuring the sectioning system and using keywords would also be very beneficial. For instance, all determined
growth directions are indirectly connected with Ukraine’s current state of archaeological theory and methodology. The research
revealed the traditionality of Arheologia publishing strategies. It underscored the dynamics of the change in its main parameters and
allowed the determination of the features of this journal and Ukrainian archaeology in general.
K e y w o r d s: scientometrics, bibliometrics, Arheologia; citation, word frequency, theory of science, archaeology.
References
Meta... (n. y.) Arheologia. Meta i sfera diialnosti zhurnalu [online]. Available at: https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/
aims-and-scope [Accessed 18 May 2024].
Balahura, I. V. 2015. Doslidzhennia tendentsii naukovoi spivpratsi v referatyvnii bazi danykh “Ukrainika naukova”. Nauka
Ukrainy u svitovomu informatsiinomu prostori, 11, p. 81-88.
Berezhniak, O. 2014. Bibliometriia yak metod analizu stanu knyhovydannia. Naukovi pratsi Natsionalnoi biblioteky Ukrainy
im. V .I. Vernadskoho, 40, p. 7-16.
Velenteichyk, T. M., Radchenko, A. I., Mryglod, O. I. 2023. A Scientometric Study of “Science and Science of Science” Journal:
to the 30th Anniversary of the Edition. Nauka ta naukoznavstvo, 3 (121): p. 5-40. https://doi.org/10.15407/sofs2023.03.005
Heninh, V. F. 1992. Kontseptsiia “kultury” v arkheolohichnomu znanni (z istorii pytannia). Arheologia, 1, p. 4-16.
Holovach, Yu., Krasnytska, M., Mryhlod, O., Rovenchak, A. 2017. Dvadtsiat rokiv Zhurnalu fizychnykh doslidzhen. Sproba
zhurnalometrychnoho analizu. Zhurnal fizychnykh doslidzhen, 21 (4), 4001, p. 1-19.
Zozulya, Iu. A, Sapon, N. A., Nikiforova, A. N. 2016. The Ukrainian Neurosurgical Journal in the Light of the Scientometrics.
Ukrainian Neurosurgical Journal, 1, p. 5-13. https://doi.org/10.25305/unj.61873
Arheologia... (n. y.). Instytut arkheolohii NAN Ukrainy: ofitsiinyi vebresurs. (n. y.) Arheologia. Pro zhurnal [online]. Available
at: http://www.iananu.kiev.ua/archaeology/tools/history.htm [Accessed 18 May 2024].
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 3138
Kudymenko, L. H. 2023. DIAMAS: Diamond Standards in Institutional Open Access Publishing. In: Vasylenko, O. M. (ed.).
Biblioteka. Nauka. Komunikatsiia. Aktualni pytannia zberezhennia ta innovatsiinoho rozvytku naukovykh bibliotek:
materialy Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii (Kyiv, 3–5 zhovtnia 2023 r.). Kyiv: NBUV, p. 266-269 [online]. Available
at: http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/1847 [Accessed 18 May 2024].
Minakov, M. A., Radchenko, S. B. 2024. The Structure of Archaeological Knowledge and the Concept of Archaeological Culture:
The Perspective of Actor-Network Theory. Arheologia, 4, p. 104-124. https://doi.org/10.15407/arheologia2024.04.104
Onovleni... (n. y.) MON Ukrainy: ofitsiinyi vebresurs. Onovleni kryterii dlia saitiv naukovoho zhurnalu: rekomendatsii DOAJ
[online]. Available at: https://nauka.gov.ua/information/onovleni-kryterii-dlia-saitiv-naukovoho-zhurnalu-rekomendatsii-
doaj/ [Accessed 18 May 2024].
Mryglod О. І., Nazarovets С. А. 2019. Scientometrics and Management of Scientific Activities: Once Again about the Global
and Ukrainian. Visnik Nacionalnoi Academii Nauk Ukraini, 9, p. 81-94. https://doi.org/10.15407/visn2019.09.081
Nazarovets, S. A. 2020. Quantitative Analysis of the Co-Publications of Ukrainian Scientists with the Nobel Laureates 1994-
2018 in Science. Science and Innovation, 16 (5), р. 110-117. https://doi.org/10.15407/scin16.05.110
Radchenko, A. I. 2018. “Notes of the Ukrainian Mineralogical Society”: History and Perspectives. Proceedings of the Ukrainian
Mineralogical Society, 15, p. 19-28.
Radchenko, А. І., Koval, N. V. 2018. How to Assess How Wide is an Audience of a Periodical. Visnik Nacionalnoi Academii
Nauk Ukraini, 9, p. 73-82. https://doi.org/10.15407/visn2018.09.073
Radchenko, А. І., Koval, N. V. 2019. Monopolization of Section of Chemical and Biological Sciences of the NAS of Ukraine
Periodicals. Visnik Nacionalnoi Academii Nauk Ukraini, 10, p. 63-69. https://doi.org/10.15407/visn2019.10.063
Radchenko, А. І., Koval, N. V. 2020. Journals of NAS of Ukraine in Physical, Engineering and Mathematical Sciences: Mo-
nopolization Level. Visnik Nacionalnoi Academii Nauk Ukraini, 11, p. 51-58. https://doi.org/10.15407/visn2020.11.051
Radchenko, А. I., Mryglod, O. I. 2019. “Mineralogical Journal (Ukraine)”: 40 Years of History. Mineral. Journ. (Ukraine),
41 (1), p. 3-14. https://doi.org/10.15407/mineraljournal.41.01.003
Rychkov, M. O. 1993. “Kulturni spilnosti” chy “spilnosti arkheolohichnykh kultur”? Arheologia, 1, p. 82-92.
Rychkov, M. O. 1995. Arkheolohichna kultura i landshaft, Arheologia, 4, p. 95-110.
Selihei, P. 2016. Svitlo i tini naukovoho styliu. Kyiv: VD «Kyievo-Mohylianska akademiia».
Smyrnov, S. V. 2003. Arkheolohichna kultura: superechlyvi momenty rozrobky problemy. Arheologia, 1, p. 7-20.
Zhurnal... (n. y.) Spilka arkheolohiv Ukrainy. (n. y.). Zhurnal «Arheologia» [online]. Available at: http://www.vgosau.kiev.ua/-
qq [Accessed 18 May 2024].
Tverdokhleb I. V., Pototskaya O. Iu. 2017. First 10 Years of Journal “Morphologia”: Analysis of Activities. Morphologia,
11 (1): p. 80-85. https://doi.org/10.26641/1997-9665.2017.1.80-85
Yakovenko, N. М. 2007. Vstup do istorii. Kyiv: Krytyka.
Yaroshenko, T. О., Zharinova, A. G. 2023. Scientific Citation: Historical and Theoretical Landscape. Nauka i Naukoznavstvo.,
3 (121), p. 41-67. https://doi.org/10.15407/Sofs2023.03.041.
Yaroshenko, T., Nazarovets, S. 2015. “Mohylianskyi protokol”: rekomendatsii shchodo vdoskonalennia redaktsiinykh polityk
ukrainskykh naukovykh vydan. Science of Ukraine in the Global Information Space, 11, p. 56-59. https://doi.org/10.6084/
m9.figshare.1556157
Yaroshenko, T., Yaroshenko, O. 2020. Highly Cited Documents of Ukrainian Scholars in Citation Databases: Correlation of Bib-
liometric Indicators, Ukrainian Journal on Library and Information Science, 5, p. 108-126. https://doi.org/10.31866/2616-
7654.5.2020.205734
Batagelj, V., Ferligoj, A., Squazzoni, F. 2017. The Emergence of a Field: A Network Analysis of Research on Peer Review. Sci-
entometrics, 113 (1), p. 503. https://doi.org/10.1007/s11192-017-2522-8.
Day, R. A., Gastel, B. 2012. How to Write and Publish a Scientific Paper. Cambridge: Cambridge University Press.
Open Archaeology (n. y.) [online]. Available at: https://www.degruyter.com/journal/key/opar/html#ranking [Accessed 18 May
2024].
Gutsulyak, K. M., Manzhara, V. S. 2007. Scientometric Analysis of Publications in the “Ukrainian Journal of Physics” for the
Period of 1990–2004. Ukrainian Journal of Physics, 52, 1, p. 99.
Mryglod, O. 2018. Scientometric Analysis of Condensed Matter Physics Journal. Condenced Matter Physics, 21, 2, р. 22801.
https://doi.org/10.5488/CMP.21.22801
Rhoades, S. A. 1993. The Herfindahl-Hirschman Index. Federal Reserve Bulletin, 79, p. 188.
Stigler, S. M. 1994. Citation Patterns in the Journals of Statistics and Probability. Statistical Science, 9 (1), p. 94. https://doi.
org/10.1214/ss/1177010655.
Vijayakumar, M., Kolle, S. R. 2017. Indian Contribution in Information Science and Library Science Research during 1991-
2015: A Bibliometric Analysis, DESIDOC Journal of Library & Information Technology, 37 (6), p. 387. https://doi.
org/10.14429/djlit.37.11005.
|
| id | arheologia-com-ua-article-428 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:06:06Z |
| publishDate | 2025 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/3e/bd3952e0fda2abc7ffcaefdd94d7bd3e.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-4282025-09-05T16:25:03Z «Археологія» України: наукометричний аналіз Ukrainian Arheologia: Scientometric Analysis Radchenko, A. I. Radchenko, S. B. scientometrics, bibliometrics, Arheologia; citation, word frequency, theory of science, archaeology наукометричний аналіз, бібліометрія, журнал «Археологія», цитування, частотність слів, наукова теорія, археологія Журнал «Археологія» як основний український журнал у цій науковій царині з тривалою історією (виходить від 1947 р.) проаналізовано за допомогою авторської комплексної методики із застосуванням методів бібліометричного аналізу. Отриманий «портрет» видання дає змогу не тільки схарактеризувати його розвиток і сучасний стан, але й дійти певних прогностичних висновків, які допоможуть визначити деякі особливості не тільки цього видання, а й археологічної науки в Україні загалом. In the paper the implementation of the newly established methodological scheme for scientometric and bibliometric analysis of scientific periodicals is presented. This methodology is applied to the Arheologia journal, the leading scientific Ukrainian archaeological journal. The study aims to obtain a “portrait” of the journal, characterise its development and change, determine worrying issues, and suggest potential growth directions. We applied the methods of scientometric, bibliometric, lexicological, and semantic studies, as well as a few statistical tools.By calculating the Herfindahl — Hirschman index (HHI), we estimated the journal’s monopolisation level from 2015 to 2017 and 2021 to 2023. Furthermore, we analysed the list of journal authors based on the metadata of almost 1700 articles and concluded that the features of authors’ contributions and the cooperation patterns correspond to those of humanities and social sciences journals. The list of sections and their change through time was analysed for 1947–2023, as well as the number of papers in the main sections (228 journal issues and more than 3600 papers were studied, for that matter). The word frequency in the paper’s titles has been investigated for the same period. The keywords selection and use patterns were considered from 2009 to 2023 when these were included in the journal’s metadata.Finally, the dataset of papers from 1989 to 2023 was used to evaluate the papers’ titles’ “synthesising capacity.” This parameter is introduced together with the developed methodology of estimating the titles’ capacity to introduce the analytical or synthesising nature of scientific papers. The estimation follows the criteria of creativity, functionality, and engagement. We compared the results for 2019–2023 with the data from the Open Archaeology international journal (published by DeGruyter) for the same period.The studied data prove that improving the journal’s visibility for a broader audience worldwide requires modernising its publishing policies. Structuring the sectioning system and using keywords would also be very beneficial. For instance, all determined growth directions are indirectly connected with Ukraine’s current state of archaeological theory and methodology. The research revealed the traditionality of Arheologia publishing strategies. It underscored the dynamics of the change in its main parameters and allowed the determination of the features of this journal and Ukrainian archaeology in general. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025-08-30 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/428 10.15407/archaeologyua2025.03.119 Arheologia; No 3 (2025): Arheologia; 119-138 Археологія ; № 3 (2025): Археологія; 119-138 Археология; № 3 (2025): Arheologia; 119-138 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/428/430 Copyright (c) 2025 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en |
| spellingShingle | наукометричний аналіз бібліометрія журнал «Археологія» цитування частотність слів наукова теорія археологія Radchenko, A. I. Radchenko, S. B. «Археологія» України: наукометричний аналіз |
| title | «Археологія» України: наукометричний аналіз |
| title_alt | Ukrainian Arheologia: Scientometric Analysis |
| title_full | «Археологія» України: наукометричний аналіз |
| title_fullStr | «Археологія» України: наукометричний аналіз |
| title_full_unstemmed | «Археологія» України: наукометричний аналіз |
| title_short | «Археологія» України: наукометричний аналіз |
| title_sort | «археологія» україни: наукометричний аналіз |
| topic | наукометричний аналіз бібліометрія журнал «Археологія» цитування частотність слів наукова теорія археологія |
| topic_facet | scientometrics bibliometrics Arheologia; citation word frequency theory of science archaeology наукометричний аналіз бібліометрія журнал «Археологія» цитування частотність слів наукова теорія археологія |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/428 |
| work_keys_str_mv | AT radchenkoai arheologíâukraíninaukometričnijanalíz AT radchenkosb arheologíâukraíninaukometričnijanalíz AT radchenkoai ukrainianarheologiascientometricanalysis AT radchenkosb ukrainianarheologiascientometricanalysis |