Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)

Kovalenko, O. V.; Reida , R. M.

doi:10.15407/archaeologyua2025.04.091

Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)

This article focuses on the excavation of burial complex no.&nbsp;1 discovered in the barrow no.&nbsp;17 of the Storozhove barrow cemetery. The archaeological investigation of this mound was undertaken in 2012 by the Archaeological Expedition of the Poltava V.&nbsp;G.&amp...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2025
Випуск:	4
Сторінки:	91-113
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	O. V. Kovalenko — кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка R. M. Reida — кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу архео-логії ранніх словʼян, Інститут археології НАН України
Автори:	Kovalenko, O. V., Reida , R. M.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025
Теми:	Сторожове курган катакомба алани черняхівська культура.
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/434
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824657320607744
author	Kovalenko, O. V. Reida , R. M.
author_facet	Kovalenko, O. V. Reida , R. M.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "O. V. Kovalenko", "institution": "кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка", "orcid": "" }, { "author": "R. M. Reida ", "institution": "кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу архео-логії ранніх словʼян, Інститут археології НАН України", "orcid": "" } ]
author_sort	Kovalenko, O. V.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	113
container_issue	4
container_start_page	91
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2025-12-08T01:02:47Z
description	This article focuses on the excavation of burial complex no.&nbsp;1 discovered in the barrow no.&nbsp;17 of the Storozhove barrow cemetery. The archaeological investigation of this mound was undertaken in 2012 by the Archaeological Expedition of the Poltava V.&nbsp;G.&nbsp;Korolenko National Pedagogical University and the Poltava V.&nbsp;G.&nbsp;Krychevskyi Local History Museum. Situated in the Poltava district of Poltava Oblast, the Storozhove barrow cemetery (located in what was formerly the Chutivka district), boasted initial dimensions of 7.5&nbsp;m in diameter and 0.31&nbsp;m in height, featuring a rounded, hemispherical shape (fig.&nbsp;3).Within the mound no.&nbsp;17, a single burial was explored. The burial no.&nbsp;1 (fig.&nbsp;5, 7) was interred within a catacomb-type grave, characterised by a rectangular entrance pit oriented to the north-south axis and an oval catacomb similarly aligned. This grave contained the remains of a woman estimated to be 40–50&nbsp;years old. The burial had been disturbed by ancient robbers. The excavated complex belongs to the Early Alanian period and includes a representative set of a artefacts, including important chronological indicators.Among the findings within the barrow no.&nbsp;17 are some details of a female costume (a silver two-plate fibula (fig.&nbsp;9: 3; 11: 12), a miniature copper fibula (fig.&nbsp;9: 1; 11: 13) and a round silver brooch fibula (fig.&nbsp;9: 2; 11: 14)); a necklace comprising: round amber (fig.&nbsp;8: 7–8; 11: 1–2), glass cubo-octahedral (fig.&nbsp;8: 3–4; 11: 5–6),&nbsp;glass ellipsoidal (fig.&nbsp;8: 5–6; 11: 7–8), coral (fig.&nbsp;8: 1–2; 11: 3–4); pendants (rectangular bronze with a glass insert (fig.&nbsp;8: 9; 10: 2; 11: 11),&nbsp;golden with garnet inserts (fig.&nbsp;8: 10–11; 11: 9–10), fragments of an iron knife (fig.&nbsp;10: 3; 11: 16) and a fragmented copper plate (fig.&nbsp;10: 1; 11: 15)).Dating analysis places the silver double-plate fibula (fig.&nbsp;9: 3; 11: 12) in the second half of the 4th century to the early 5th centuries AD. Similarly, the round silver brooch fibula (fig.&nbsp;9: 2; 11: 14) and golden pendants with garnet inserts (fig.&nbsp;8: 10–11; 11: 9–10) show stylistic affinities with Bosporan artefacts from the late 4th to early 5th&nbsp;centuries AD. Other items, such as the copper fibula (fig.&nbsp;9: 1; 11: 13) and necklace (fig.&nbsp;8: 1–8; 11: 1–8), could have had a broader chronological range.Consequently, the burial within the barrow no.&nbsp;17 of the Storozhove cemetery is ascribed to the second half of the end of the 4th — beginning of the 5th&nbsp;centuries AD. The burial’s chronology, geographic location, grave type, and selected artefacts suggest its association with a nomadic Alans society. We assume that within the Dnipro River left bank forest-steppe region, particularly along the Vorskla River and between the Vorskla and Psel, a contact zone existed between nomadic and settled societies during late Roman times, particularly between the Cherniakhiv culture and the Alans. This hypothesis is supported by archaeological sites such as Kantemyrivka and Storozhove. Ultimately, this burial serves as a compelling example of a nomadic burial complex of the early Hun period.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2025.04.091
first_indexed	2026-08-07T01:06:14Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 4  2025 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України БУЙСЬКИХ А. В., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України ГАРДІ С. Е., PhD, Університет ім. Рея Хуана Карлоса, Іспанія ДЖIНДЖАН Ф., професор, доктор хаб., почесний професор унiверситету Париж 1 Пантеон Сорбонна, Францiя ЗАЛIЗНЯК Л. Л., професор, доктор iсторичних наук, Нацiональний унiверситет «Києво-Могилянська академiя» КАЙЗЕР Е., професор, доктор хаб., Вiльний унiверситет Берлiну, Німеччина ОТРОЩЕНКО В. В., професор, доктор iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України ПЛАВІНСЬКИЙ М. О., кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХIНА I. Д., кандидат iсторичних наук, Iнститут археологiї НАН України РАБІНОВІЦ А., PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й., професор, доктор хаб., Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО T. М., кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (вiдповiдальний секретар) NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine BUISKYKH A. V., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine DJINDJIAN F., Professor, Dr. Hab., Professor of the University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J., Professor, Dr. Hab., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany HARDY S. A., PhD, Rey Juan Carlos University, Spain KAISER E., Professor, Dr. Hab., Free University of Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V., Professor, DSc in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine PLAVINSKI M. O., PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D., PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A., PhD in Classical Archaeology, University of Texas at Austin, the USA SHEVCHENKO T. M., PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) ZALIZNIAK L. L., Professor, DSc in History, National University of Kyiv-Mohyla Academy ARHEOLOGIA KYIV 4  2025 ЗМIСТ CONTENTS Articles СТЕПАНЧУК В. М., НАУМЕНКО О. О., ТИС- ЛЮК В. В. Вивчення зв’язку між залишками піг- менту та розтріскуванням ковпакоподібної форми: приклад із Заскельної V ПАЛМЕР Р., ФОУЛЕР М., ВАРД В., КАРЯ- КА О. В. Ландшафтне археологічне обстеження 6600 км2 Черкаської обл. (Україна) з вико- ристанням супутникових знімків із відкритих джерел: другий звіт МОГИЛОВ О. Д. Поховальні споруди Cвітло- водського могильника скіфського часу на серед- ньому Дніпрі ПУГОЛОВОК Ю. О., КУШНІР А. С., МАТ- ВІЇШИНА Ж. М. Палеоландшафтний аналіз ранньослов’янського городища в Опішні Publications of Archaeological Materials KOVALENKO O. V., REIDA R. M. Alanian Buri- al of the Hun Period (Barrow no. 17 of the Cemetery near Storozhove Village) To the History of Ancient Crafts ПАВЛЕНКО С. В. Дослідження виробничого ре- гіону індустрії пірофілітового сланцю на півдні Словечансько-Овруцького кряжу Статтi STEPANCHUK V. M., NAUMENKO O. O., TY- SLIUK V. V. Examining the Association Between Pigment Residues and Potlid-like Cracking: a Case Study from Zaskelna V PALMER R., FOWLER M., WARD V., KARIA- KA O. V. An Archaeological Landscape Survey of 6600 km2 of Cherkasy Oblast, Ukraine, Using Open- Source Satellite Images: Second Report MOHYLOV O. D. Scythian Period Funerary Con- structions of the Svitlovodsk Cemetery in the Middle Dnipro Region PUHOLOVOK Yu. O., KUSHNIR A. S., MAT- VIISHYNA Zh. M. Paleolandscape Analysis of the Early Slavic Hillfort in Opishnia Публiкацiї археологiчних матерiалiв КОВАЛЕНКО О. В., РЕЙДА Р. М. Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове) До iсторiї стародавнього виробництва PAVLENKO S. V. Study of the Industrial Region of the Pyrophyllite Slate Industry in the South of the Slovechno-Ovruch Ridge 5 23 53 77 91 114 Iсторiя науки БРОВЕНДЕР Ю. М. Становлення і розвиток східноукраїнського осередку наукової школи професора В. В. Отрощенка (до 80-річчя юві- ляра) Хронiка Пам’яті Олександра Петровича Моці Алфавiтний покажчик змiсту журналу «Археологiя» за 2025 рiк History of Science BROVENDER Yu. M. The Formation and Devel- opment of the Eastern Ukrainian Centre of Professor V. V. Otroshchenko’s Research School (on the Oc- casion of his 80th Anniversary) News Review To the Memory of Oleksandr Petrovych Motsia Index of Publications in Arheologia Journal in 2025 139 149 150 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 91 Публiкацiї археологiчних матерiалiв УДК: 904.5(477.53)”653” https://doi.org/10.15407/arheologiaua2025.04.091 © КОВАЛЕНКО Оксана Валентинівна, 2025 — кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, Пол- тавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, ORCID 0000-0003-0980-2870, kovksana@ gmail.com © РЕЙДА Роман Миколайович, 2025 — кандидат історич- них наук, старший науковий співробітник відділу архео- логії ранніх словʼян, Інститут археології НАН України, ORCID 0000-0001-7512-074, romanreyda@ukr.net © Інститут археології НАН України, 2025 АЛАНСЬКЕ ПОХОВАННЯ ГУНСЬКОГО ЧАСУ (КУРГАН 17 МОГИЛЬНИКА ПОБЛИЗУ С. СТОРОЖОВЕ) О. В. КОВАЛЕНКО, Р. М. РЕЙДА Пам’ятка відома з XVII ст.; як «Сторожова могила» згадується в літописі Самійла Велич- ка, чітко позначаючи шлях кошового Петрика (Петра Іваненка) та його союзників татар під час антиросійського повстання та походу на землі Полтавського полку в 1693 р.: «от Пол- тави к Сторожовой Могиле, а от Сторожо- вой через Орчик, Берестовую і Оріль…назад до Криму повернули» (Величко 2020, с. 667). Пер- ші археологічні обстеження комплексу здій- снив М. Я. Рудинський у 1924 р. (Рудинський 1928, с. 52; 1930, с. 129-131). Наступні розвідки у 1945 р. виконала співробітниця Полтавсько- го краєзнавчого музею Г. О. Сидоренко, яка об- стежила не лише великі кургани, відомі за роз- відками М. Я. Рудинського, вказавши на по- шкодження одного з них під час військових дій (курган № 26 на рис. 1), але й відкрила групу невеликих насипів (Сидоренко 1946, арк. 3-5). У 1987 р. майданну споруду та курганну групу оглянули І. М. Кулатова та О. Б. Супру- ненко, які зафіксували чотири кургани з півден- ної групи та запропонували інтерпретацію валу та рову як фортифікаційної споруди козацько- го часу (Кулатова 1999, с. 63, рис. 1). Спіль- на археологічна експедиція Полтавського на- ціонального педагогічного університету імені В. Г. Короленка та Полтавського краєзнавчого музею імені В. Г Кричевського (керівники — О. В. Коваленко, Р. С. Луговий) (далі — САЕ ПНПУ і ПКМВК) здійснили кілька перері- зів рову та валу, які показали їх будівництво у ХХ ст. та підтвердили думку місцевих меш- канців щодо їх спорудження як захисту пасіки й вітряків, які тут розміщувалися до 1970-х рр. У 2002 р. майданний комплекс досліджу- вав С. В. Сапєгін: знято план майданної групи та груп курганів, виконано переріз двох бур- тів, проведено часткові археологічні розкопки Статтю присвячено комплексу поховання (№ 1), дослідженого в кургані № 17 Сторожів- ського курганного могильника. У могилі місти- лося поховання жінки віком 40–50 років. Похо- вання зазнало руйнівних дій грабіжників. Вияв- лений комплекс належить до ранньоаланських та містить репрезентативний набір речей, зокрема й хронологічних індикаторів. Остан- ні дозволяють відносити облаштування під- курганного поховання до другої половини — останньої чверті IV — початку V ст. н.е. К л ю ч о в і с л о в а : Сторожове, курган, ка- такомба, алани, черняхівська культура. Майданний комплекс та група курганів біля с. Сторожове розташовані за 0,3–0,5 км на північ від села, на високому правому березі р. Коломак, притоки р. Ворскла, на мисопо- дібному виступі, обмеженому ярами (рис. 1). Північна група курганів цього різночасового курганного могильника складається з дев’яти великих насипів та південної групи з 15-ти малих насипів. Ділянка плато берега річки зазнає активної ерозійної діяльності, харак- теризується розгалуженою яружною систе- мою. Її висота над рівнем моря досягає 147– 150 м. Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 492 Рис. 1. Сторожове. План майданного комплексу та курганного могильника. 1 — курган, 2 — елементи майданної спо- руди, 3 — розкопаний курган, 4 — траншея Fig. 1. Storozhove. Plan of the maidan complex and the mound burial ground. 1 — a barrow, 2 — elements of the maidan structure, 3 — an excavated mound, 4 — a trench кургану зрубного часу із впускним похованням скіфської доби, пошкодженого скотомогильни- ком (Сапєгін 2003, с. 253-254). За нашою нуме- рацією, цьому кургану був присвоєний номер 3 (рис. 2); у 2009 р. його повністю розкопали САЕ ПНПУ і ПКМВК та уточнили його хроно- логічну атрибуцію: він виявився спорудженим над похованням катакомбної культури, із двома впускними похованнями катакомбної культури та 11-ма впускними похованнями зрубної бе- режнівсько-маївської культури (Коваленко, Ку- штан, Луговий 2012, с. 83-96). Планомірні археологічні дослідження Сто- рожівського курганного некрополя доби брон- зи — раннього модерного часу проводились впродовж 2007–2015 рр. САЕ ПНПУ і ПКМВК. За цей час досліджено 12 підкурганних похо- вань пізньоримського часу та два об’єкти цьо- го часу, які не супроводжувалися поховання- ми (Коваленко, Луговий 2011, с. 17-21; 2015, рис. 21–22; 2016, с. 132-139). Курган № 17 був досліджений влітку 2012 р. (Коваленко, Луговий 2012, с. 11-16). Він роз- ташований у південній групі малих насипів, за 10 м на схід від кургану № 2 та 14 м на пів- день від кургану № 16 (рис. 2), за координатами 49039/969// 34057/195//. Курган на початок досліджень мав діаметр 7,5 м та висоту 0,31 м. Насип округлої форми, напівсферичний (рис. 3). Рову навколо курга- ну під час археологічних розкопок виявлено не було. Із південного боку насипу фіксувався ухил, що пов’язано із загальним ухилом корін- ного правого берега р. Коломак. Стратиграфія Курганний насип було утворено в один при- йом із чорного чорноземного ґрунту. У цілому ґрунт насипу однорідний, чорно-сіруватого ко- льору із поодиноким включенням карбонатів, жовтого лесоподібного суглинку, перебитий кро- товинами та корінням дерев, із плавним перехо- дом до сучасного ґрунту. Давній горизонт — на рівні 0,25–0,44–0,78 м від R0. Лінія похованого чорнозему не простежувалася. Похований чор- 20 28 Меліоративний вал Піщаний кар'єр 27 26 25 24 23 22 21 Північна група Південна група 16 18 11 2 15 3 9 1017 1213 8 7 6 5 0 20 40 m 141 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 93 Рис. 2. Сторожове. План південної групи курганів Fig. 2. Storozhove. Plan of the southern group of mounds нозем більш сірого кольору, ніж ґрунт насипу, із лесовими включеннями біло-жовтого кольору. Передматерик яскраво не виражений, у профі- лі вирізняється поступовим переходом від сіро- чорного до біло-жовтого. Його потужність ста- новила 0,1 м, глибина залягання — 0,78–0,88 м (рис. 3). Материк — біло-жовтий лес, фіксувався з глибини 0,88 м (рис. 3, 4). У кургані було досліджене одне поховання (рис. 3). Викид із нього простежений на стародав- ньому чорноземі та в бровках, із глибини 0,25 м від R0, уздовж західної стінки вхідної ями похо- вання № 1. Потужність викиду незначна, до 0,2 м, він змішаний із чорноземним ґрунтом (рис. 3). У насипі виявлено фрагменти посудин епо- хи бронзи. У північно-західному секторі на гли- бині 0,8 м виявлено фрагмент вінець глиняного ліпленого горщика банкоподібної форми з пря- мими вінцями бережнівсько-маївської зрубної культури (рис. 11: 17). Розміри 4,3 × 3,9 см. Там само (3 м захід, 1 м північ) знайдено фрагмент стінки глиняної ліпленої посудини, прикраше- ної зубчастим штампом донецької катакомбної культури (рис. 11: 18). Розміри 3,0 × 2,4 см. Пляма від поховання 1 була зафіксована на рівні материка (рис. 4). Вона розташовувалась по центру кургану. Пляма від вхідної ями, зорі- єнтована довгою віссю з півночі на південь, мала близьку до прямокутної форму, зі злегка окру- гленими кутами (рис. 5). Її розміри становили 1,3 × 2,3 м. Вона частково зливалася з плямою від грабіжницької ями, зорієнтованої в напрямку північ — північний схід — південь — південний захід. Розміри останньої становили 1,7 × 0,8 м. Грабіжницька яма вирізнялася своїм заповне- нням чорно-жовтого кольору. Під час її зачистки на глибині 0,88 м було виявлено фрагмент кіст- ки людини. Глибина грабіжницької ями в захід- ній частині доходила до 0,2 м від рівня материка. Вона перекривала південну частину вхідної ями, через яку й було здійснене пограбування (рис. 3, 6). Кістяк небіжчиці було витягнуто у вхідну яму, де й виявлено його більшу частину (рис. 5, 6). Поховання 1 було здійснене в ямі складної форми, що складалася із вхідної ями прямокут- ної форми та катакомби овальної форми, зорієн- тованих по лінії північ — південь (відхилення вісі катакомби від вісі вхідної ями в напрямку на північ становило близько 50) (рис. 5–7). Вхідна яма поховання мала прямокутну форму і розмі- ри 2,3 × 1,1 м. Дно мало ухил з півдня на північ, від 1,84 м до 2,3 м від R0. Стінки ями вертикальні. У південній частині вхідної ями, переважно в західному куті, на глибині 0–0,4 м від давньо- 1 2 3 17 16 18 Тр. 6 Тр. 9 Тр. 8 11 15 13 12 14 8 7 6 10 9 1 20 m ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 494 Рис. 3. Сторожівський могильник. Курган № 17. Загальний план Fig. 3. Storozhove cemetery. Barrow no. 17. General plan го горизонту виявлено скупчення кісток люди- ни: великих гомілкових кісток, окремих кіс- ток рук та череп, розміщений лицевою части- ною догори, нижня щелепа якого знаходилася за потилицею. Кістки перебували в заповненні грабіжницького ходу з ухилом до дна ями: від 1,0 м до 2,0 м (рис. 5). Похована особа — жін- ка 40–50 років1. Первинне положення небіжчи- ці не встановлюється. На черепі та кістках ніг простежувалися пля- ми малинового кольору від мінерального барвни- ка (аналогічного іншим пізньосарматським по- хованням цього могильника з траншеї № 4, кур- гану № 15 тощо). Під черепом виявлено шматок 1 Антропологічні визначення здійснив молодший нау- ковий співробітник Інституту археології НАН України Ю. В. Долженко. зотлілої дерев’яної дошки пласкої форми, довжи- ною 10 см, шириною 4–5 см, товщиною до 2 см. Заповнення складалося з двох прошарків: 0,8–1,2 м — чорного однорідного ґрунту, із поодинокими жовтими включеннями; 1,2–2,1 м (до дна) — жовто-чорного із біль- шим включенням лесового ґрунту, при дні — ґрунту зі значними домішками піску, природно- го походження. Лише в північній частині запо- внення було чорного кольору, позначаючи вхід до катакомби. У цьому прошарку біля східної стінки ями (1 м на південь) на глибині 0,8 м від рівня впуску ями трапився уламок довгої кіст- ки передпліччя. Поряд, на глибині 1,98 м від R0, впритул до східної стінки ями виявлено шма- ток пласкої дошки розміром 6 × 5 × 1 см. У північній частині вхідної ями розміщував- ся вхід до катакомби. Сходинка до неї шири- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 95 Рис. 4. Сторожівський могильник. Курган № 17. Вигляд з північного заходу Fig. 4. Storozhove cemetery. Barrow no. 17. View from the north-west ною 0,5 м фіксувалася на глибині 2,35 м від ре- пера. Далі дно похило спускалося до глибини 2,66 м. На сходинці, від глибини 2,03 м трапля- лися кістки людини: фрагмент тазової, великої гомілкової кісток, хребці, фаланги пальців ніг. Поряд із ними, на глибині 2,03 м розміщувала- ся таранна кістка кози / вівці в незадовільному для збереження стані. Поховальна яма була викопана інструмен- том із довгим і тонким робочим лезом довжи- ною близько 10 см та близько 2 см завширшки. Відбитки такого інструмента, на зразок кирки з тупим рівно зрізаним краєм, були зафіксовані на стінках ями та при дні, де вони розташову- валися горизонтально. Подібним інструментом було викопано й решту поховань Сторожівсько- го могильника цього часу. Катакомба мала овальну в плані форму (рис. 5). Вхід до катакомби із півдня, довжина — 2,5 м, ширина — 1,4–0,8 м. У північній частині вона звужується до 0,86 м, у південній — розши- рюється до 1,14 м. Заглиблена до 2,66 м від R0а, висота склепіння — 1,01 м. (рис. 5). Склепіння аркове, на глибині 1,67 м. Дно пласке, на глиби- ні 2,53–2,66 м з ухилом у північному напрямку. Катакомба заповнена однорідним чорноземним ґрунтом, із включеннями жовто-білого лесу з об- валів стін. У придонній частині — заповнення суглинкове із включеннями чорнозему. Поховання було здійснене в катакомбі, але внаслідок давнього пограбування кістки були переміщені та фіксувалися від рівня материка до дна вхідної ями по всій її площі (рис. 5, 6). Основна частина кісток похованої та інвен- таря виявлена в південній частині катакомби у заповненні на глибині 2,46–2,66 м від R0. На вході на глибині 2,53 м лежали кістки людини в хаотичному порядку: ребра, хребці, кістки рук, розташовані вертикально, лопатки в заповне- нні тощо. Поряд із ними виявлено намистину циліндричної форми блідо-рожевого кольору (рис. 8: 1). Біля західної стінки, впритул до неї розчищено лопатку, на якій лежала кругла за- стібка-брошка (рис. 9: 2). На голці на момент виявлення були помітні сліди решток тканини, що, ймовірно, частково законсервувалися окис- лами міді з виробу (рис. 10: 4). Біля західної стінки катакомби зафіксований шматок дерева (14 × 3 см) — дошки із пласкими сторонами, можливо, від закладу. Під цими кістками біля сходинки простежувалися залишки коричнево- го тліну, можливо, від підстилки. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 496 Рис. 5. Сторожівський могильник. Курган № 17, поховання 1. Загальний план. 1 — намистина; 2 — фібула; 3 — золота підвіска; 4 — брошка; 5 — ніж; 6 — фібула; 7 — фрагменти мідної пластини; 8 — прямокутна підвіска; 9 — астрагал Fig. 5. Storozhove cemetery. Barrow no. 17., burial no. 1. General plan. 1 — a bead; 2 — a fibula; 3 — a gold pendant; 4 — a brooch; 5 — a knife; 6 — a fibula; 7 — copper plaque fragments; 8 — a rectangular pendant; 9 — an astragalus ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 97 Рис. 6. Сторожівський могильник. Курган № 17, поховання 1. Зачистка вхідної ями на рівні виявлення кісток. Фото з півночі Fig. 6. Storozhove cemetery. Barrow no. 17., burial no. 1. Cleaning of the entrance pit at the level of bones detection. View from the north ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 498 Рис. 7. Сторожівський могильник. Курган № 17, поховання 1. Фото з півдня Fig. 7. Storozhove cemetery. Barrow no. 17., burial no. 1. View from the south ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 99 За 1–10 см від дошки, впритул до стінки та в кротовині в стінці було виявлено чотири на- мистини. Вони розміщувалися разом із хребцем. За 0,4 м на північ від сходинки, на цій же глибині виявлено двощиткову фібулу (рис. 9: 3) та підві- ску листоподібної форми із золота та вставкою з каменя рудо-червоного кольору (рис. 8: 10) (гли- бина 2,56 м). За 0,3 м на захід від них виявлено мініатюрну двочленну фібулу (рис. 9: 1) та фраг- менти залізного кородованого ножа (рис. 10: 3). За 0,8 м на північ від сходинки розміщувала- ся кістка ноги людини, поряд із якою виявлено чотири фрагменти тонкої металевої пластинки з мідного сплаву (рештки прикраси-нашивки) (рис. 10: 1) та осердя намистини рожевого ко- льору, яку не вдалося зберегти через поганий стан збереження. На глибині 2,6 м, уже на дні, за 0,75 м від сходинки, фактично над першою знайдено ще одну, аналогічну до попередньої підвіску із зо- лота з каменем (рис. 8: 11). За 0,1 м на південь від неї — підвіску прямокутної форми з мідної стрічки та скляних вставок (рис. 8: 9). Опис знахідок Фрагмент стінки посудини. Внутрішня по- верхня із розчосами. Глина, ліплення. Імовірно, посудина епохи бронзи, а він потрапив до похо- вання внаслідок діяльності землерийних тварин із насипу кургану. Розміри 1,7 × 1,4 см. Фрагменти ножа (рис. 10: 3; 11: 16). Залізо, ковка. Розміри 4,2 × 1,8 см. Кородовані. Фібула мініатюрна (рис. 9: 1; 11: 13; 12: 28). Підв’язна, двочленна, із суцільним приймачем, прямою вузькою спинкою. Бронза, лиття, залі- зо, ковка. Розміри 1,7 × 1,3 см. Патинована, ко- родована. Фібула срібна двопластинчаста (рис. 9: 3; 11: 12), із гладкою поверхнею, з укороченою ромбо- подібною ніжкою, з двома пружинами на заліз- ному осерді. Спинка з виділеним ребром. Зверху грибоподібна кнопка. Срібло, лиття, залізо, ков- ка. Розміри 4,4 × 3,6 см. Патинована, кородована. Фрагменти прикраси (бляшки) (рис. 10: 1; 11: 15) з тонкої пластини, з округлими краями. Мідний сплав, штампування. Розміри фрагмен- тів від 0,7 × 0,4 см до 0,3 × 0,4 см. Патинована, у трьох фрагментах, кінці відламані, стан збе- реження незадовільний. Намистини бурштинові (рис. 8: 7–8; 11: 1–2), із круглим отвором, жовто-рудого кольору. Бурш- тин, точіння, шліфування, свердлення. Розміри: діаметр 1,4–1,5 см, діаметр отвору 0,3 см, висота 0,4–0,5 см. Патиновані. Дві одиниці. Намистини коралові (рис. 8: 1–2; 11: 3–4) циліндричної форми, асиметричні. Отвір окру- глий, маленького діаметра. Колір близький до біло-блідо-рожевого. Точіння, шліфуван- ня, свердлення. Розміри: 1) діаметр 1,3 см, діа- метр отвору 0,1 см, висота 0,8 см (рис. 11: 3); 2) 1,8 см, 0,1 см та 0,15 см, 1,1 см відповідно (рис. 11: 4). Дві одиниці. Намистини скляні кубооктаедричні (рис. 8: 3–4; 11: 5–6) з округлим отвором. Синього ко- льору. Скло, огранка. Розміри: 0,5 × 0,4 см та 0,5 × 0,4 см. Подряпини, патинування. Дві оди- ниці. Намистини скляні округлі синього кольору (рис. 8: 5–6; 11: 7–8). Скло. Розміри: діаметр 0,3 см, висота 0,25 см. Подряпини, патинуван- ня. Дві одиниці. Фібула-брошка срібна (рис. 9: 2; 11: 14; 10: 4). Форма кругла. Виготовлена з округлого в пе- ретині дроту, кінці якого закручені в одну спі- раль і потім розходяться обабіч неї, намотані на основу. Язичок прямий, кінчик ледь загну- тий донизу. Срібло, витягування, скручування. Розміри: діаметр 2,5 см, довжина язичка 2,7 см, діаметр дроту в основі 0,15 см. Сколи, подря- пини, патинування. Підвіска прямокутної форми (рис. 8: 9; 10: 2; 11: 11) у вигляді двох прозорих скелець, окутих тонкою двоскладовою смужкою металу з кру- глим вушком для підвішування. Скло, дуття, метал, витягування. Розміри: 1,9 × 0,5 см. Роз- сипалася на фрагменти, патинування, забруд- нення. Підвіски золоті, з гранатовими кабушона- ми (рис. 8: 10–11; 11: 9–10; 12: 25), листовидно- овальної форми з двома волютоподібними закін- ченнями по нижньому краю, прикрашені кра- плеподібним камінням червоно-рудого кольору, навколо якого — перевитий дріт. Золото, гранат, вирізування. Розміри: 2,3 × 1,0 см, 2,1 × 1,0 см. Патинування, забруднення. Дві одиниці. Незважаючи на те, що поховання зазнало грабунку, виявлені деталі супроводу та костю- ма похованої дають достатньо репрезентатив- ний матеріал для хронологічних висновків. Хронологія Поховання в кургані № 17 містило речі, які можуть слугувати хронологічними індикатора- ми для визначення часу здійснення похорону. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4100 Рис. 8. Сторожівський могильник. Речі з поховання 1, кургану № 17: 1–8 — намисто (1–2 — корал; 3–6 — скло; 7–8 — бурштин); 9–11 — підвіски (9 — мідний сплав, скло; 10–11 — золото, гранат) Fig. 8. Storozhove cemetery. Items from the burial no. 1, mound no. 17: 1–8 — necklace (1–2 — coral; 3–6 — glass; 7–8 — amber); 9–11 — pendants (9 — copper alloy, glass; 10–11 — gold, garnet) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 101 Рис. 9. Сторожівський могильник. Фібули з поховання 1, кургану № 17: 1 — мідний сплав, залізо; 2 — срібло; 3 — срі- бло, залізо Fig. 9. Storozhove cemetery. Fibulae from the burial no. 1, mound no. 17: 1 — copper alloy, iron; 2 — silver; 3 — silver, iron 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 1 2 3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4102 Рис. 10. Сторожівський могильник. Речі з поховання 1, кургану № 17: 1 — мідний сплав; 2 — мідний сплав, скло; 3 — залізо; 4 — срібло, текстиль Fig. 10. Storozhove cemetery. Items from the burial no. 1, mound no. 17: 1 — copper alloy; 2 — copper alloy, glass; 3 — iron; 4 — silver, textile 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 4 1 2 3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 103 Рис. 11. Сторожівський могильник. Речі з поховання 1, кургану № 17: 1–2 — бурштин; 3–4 — корал; 5–8 — скло; 9–10 — золото, гранат; 11 — мідь, скло; 12 — срібло, залізо; 13 — мідь; 14 — срібло; 15 — мідь; 16 — залізо; 17–18 — глина Fig. 11. Storozhove cemetery. Items from the burial no. 1, mound no. 17: 1–2 — amber; 3–4 — coral; 5–8 — glass; 9–10 —gold, garnet; 11 — copper, glass; 12 — silver, iron; 13 — copper; 14 — silver; 15 — copper; 16 — iron; 17–18 — clay 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4104 Рис. 12. Речі з кургану № 17 (25, 28) та аналогії (1–24, 26–27): 1 — курган № 1, Нагорноє (за: Гудкова, Фокеев 1984, с. 40, рис. 1: 2); 2–3 — поховання 38, некрополь Ніконія (за: Бруяко, Дзиговский, Секерская 2008, с. 157, рис. 75: 11); 4–6 — мо- гила № 49, Дружноє (за: Храпунов 2002, с. 234, рис. 134: 26); 7–14 — могила № 110, Нейзац (за: ред. Храпунов 2011, с. 113, рис. 49: 54–61); 15 ― поховання 4, Лермонтівська Скеля 1 (за: Мастыкова 2009, с. 261, рис. 10: 1); 16 — Свободний Аул (за: Абрамова 1997, с. 74, рис. 49: 17); 17 — могила 65, Алмалик (за: Mączyńska et al. 2016, Taf. 37: 4); 18 — Майкоп (за: Масты- кова 2009, с. 358, табл. 62: 3); 19–24 — могила 82, склепи 88, 126 могильника Лучісте (за: Айбабин, Хайрединова 2008, с. 49, рис. 26: 3–5); 26–27 — могила 65, Алмалик (за: Mączyńska et al. 2016, Taf. 34: 3.1–3.2) Fig. 12. Items from the mound no. 17 (25, 28) and analogies (1–24, 26–27): 1 — mound no. 1, Nahornoie (after: Гудкова, Фокеев 1984, c. 40, рис. 1: 2); 2–3 — burial no. 38, Nikonion necropolis (after: Бруяко, Дзиговский, Секерская 2008, с. 157, рис. 75: 11); 4–6 — burial no. 49, Druzhnoie (after: Храпунов 2002, с. 234, рис. 134: 26); 7 – 14 — burial no. 110, Neyzats (after: ред. Хра- пунов 2011, с. 113, рис. 49: 54–61); 15 — burial no. 4, Lermontov Skala 1 (after: Мастыкова 2009, с. 261, рис. 10: 1); 16 — Svobodnyi Aul (after: Абрамова 1997, с. 74, рис. 49: 17); 17 — burial no. 65, Аlmalyk (after: Mączyńska et al. 2016, Taf. 37: 4); 18 — Maikop (after: Мастыкова 2009, c. 358, табл. 62: 3); 19–24 — burial no. 82, vaults nos. 88, 126 Luchiste cemetery (after: Айбабин, Хайрединова 2008, с. 49, рис. 26: 3–5); 26–27 — burial no. 65, Аlmalyk (after: Mączyńska et al. 2016, Taf. 34: 3.1–3.2) 0 1 cm 0 1 cm 0 1 cm 0 1 cm 0 2 cm 0 1 cm 0 2 cm 0 2 cm 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 105 Срібна двопластинчаста фібула (рис. 9: 3; 11: 12) є одним із найточніших індикаторів. Вона типологізується за А. К. Амброзом як двоплас- тинчаста фібула І підгрупи, варіант ІББ (неве- ликих із масивною ніжкою, розширеною посе- редині), яку він датує доволі широко: IV — до початку V ст. н.е. (Амброз 1966, с. 77-83). Пізні- ші роботи, присвячені хронології черняхівської культури, помітно звужують хронологічні межі двопластинчастих фібул першої підгрупи. Так, Є. Л. Гороховський часом появи двопластинча- тих фібул варіантів ІАБ та ІББ (за А. К. Амб- розом) вважає четверту «Масловську» фазу черняхівської культури (350–400 рр.) (Горо- ховский 1988, с. 44). Але фібули названих ва- ріантів виявляються і в комплексах фінальної, п’ятої фази черняхівської культури, датованої дослідником в межах 375/380–420/430 рр. (Го- роховский 1988, с. 45). Інші фахівці зазнача- ють, що переважна частина двопластинчатих фібул на черняхівських пам’ятках з’являється якраз на п’ятому (за Є. Л. Гороховським) ета- пі існування черняхівської культури, тобто з початком гунського часу (з 375 р.) (Гей, Ба- жан 1997, с. 48-49). Схожої думки дотримуєть- ся О. В. Гопкало, стверджуючи, що «пара сріб- них двопластинчатих фібул стала основною моделлю жіночого костюма культури Черня- хів — Синтана-де-Муреш фінального етапу» (Гопкало 2016, с. 30). Для нас в останньому ви- падку важлива порівняно пізня дата складання костюма, що збігається в часі з приходом гунів, а не сам костюм, — цілком імовірно, що умов- ні черняхівський та аланський костюми могли й не бути тотожними. Знахідки двопластинчатих фібул відомі на території Дніпровського лісостепового Лівобе- режжя, зокрема і в закритих комплексах: похо- вання 4 та 44 могильника Боромля І (Некрасова 2006, с. 88, 93), поховання 137 могильника Успен- ка (Некрасова 2006, с. 101-102), поховання 5 мо- гильника Сад (Некрасова 1985, с. 76-78), похо- вання 26 Жовнинського могильника (урочище Пристань) (Рутковская 1979, с. 325), поховання 3 могильника Рідний Край (Петренко 1991, с. 13), поховання 60 Шишацького могильника (Рейда, Гейко, Сапєгін 2014, с. 201-202) тощо. Мініатюрна двочленна фібула2 (рис. 9: 1; 11: 13; 12: 28), також виявлена в похованні, не дає 2 Автори щиро дякують за допомогу й консультації у визначенні фібули к.і.н., завідувачеві відділу архео- логії ранніх слов’ян Інституту археології НАН України О. В. Петраускасу. таких чітких хронологічних меж, як двоплас- тинчата фібула. На нашу думку, вона викона- на стилістично як «двочленні прогнуті підв’язні фібули з вузькою ніжкою та колінчато (попе- реду чи посередині) або асиметрично м’яко ви- гнутими спинками» (Гороховский 1988, с. 35), тобто схожа з типами, поширеними в черняхів- ській культурі. Проте деякі особливості дозво- ляють віднести цю фібулу зі Сторожівського мо- гильника до інших типів. Зокрема, екземпляр зі Сторожового має пряму спинку, яка відразу переходить у приймач голки. Ніжка при цьому не виділена, а приймач виконаний за допомогою згинання та викручування верхнього краю спин- ки. Спинка виконана з вузького (2,3 мм) й тон- кого (0,6 мм) бруска або смуги з мідного спла- ву. Голка при цьому має діаметр близько 1,5 мм і виглядає на фоні параметрів спинки досить по- тужною. За загальною конструкцією ця фібу- ла найбільш близька, на нашу думку, до фібул групи 14 за А. К. Амброзом — «смичкових» фі- бул, варіант б (двочленних) із деякими особли- востями (Амброз 1966, с. 47). Вони полягають насамперед у відносно невисокому приймачі та значно більшій (за кількістю обертів дроту) пружині, яка візуально створює враження вже згаданих вище двочленних фібул черняхівських типів. Приймачі «смичкових» двочленних фі- бул, наведених А. К. Амброзом, помітно менші від приймачів одночленних «смичкових» фібул, хоч і дещо вищі, ніж у знахідки зі Сторожового. Останнє можна пояснити як мініатюрністю сто- рожівської фібули, розміри якої, зокрема довжи- на, більше ніж удвічі менші за екземпляри з Пів- нічної Осетії, так і модифікацією виробу. Орім знахідок з Північної Осетії, близьки- ми до фібули зі Сторожового є екземпляри, ви- явлені під час дослідження катакомби 65 мо- гильника Алмалик у Криму (рис. 11: 26–27) (Mączyńska et al. 2016, Taf. 34: 3, 1; 3, 2). В од- ного зразка дуже схожа за пропорціями спинка (рис. 11: 26), а в іншого, який, не виключено, є одночленною «смичковою» фібулою (рис. 11: 27), — аналогічний спосіб створення прийма- ча: шляхом згинання та перекручування кінця спинки фібули. Розташування цих двох порів- няно відмінних між собою, але належних, імо- вірно, до одного типу фібул в одному комп- лексі, крім того, може вказувати на доволі ви- сокий ступінь варіативності виконання таких застібок. На думку дослідників, катакомба 65 могильника Алмалик містила три поховання, які були пограбовані. Проте всі датувальні речі ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4106 з цього комплексу вказують на його формування в межах другої половини IV — першої полови- ни V ст. н.е. (Mączyńska et al. 2016, s. 13). Мож- на вважати це датою і вказаних фібул, оскільки дослідники не розглядали їх спеціально як хронологічні індикатори. Зважаючи на це, фі- була зі Сторожового може попередньо датува- тися в межах другої половини IV — початку V ст. н.е. Висловимо також застереження, що не можна повністю виключати того, що фібула зі Сторожового була пошкоджена під час екс- плуатації (наприклад, відламався приймач або вся ніжка), а після цього — відремонтована і, отже, модифікована. Відповідно, приймач ви- конаний описаним способом, а голка мала бути вкорочена по вцілілій довжині фібули. Такі ви- падки нам невідомі, проте теоретично й прак- тично можливі. Це, однак, не змінює датування самого комплексу й фібули в означених межах. Мініатюрні розміри двочленної фібули мо- жуть вказувати на її застосування як застібки для скріплення країв одягу, що не потребували додаткового значного навантаження (наприклад, горловини чи пазушного розрізу сорочки) або, не виключено, як застібку-замочок для намис- та чи кольє. Цікаво, що дві невеликі «смичко- ві» фібули з поховання 966 Усть-Альминського могильника, яке датується другою чвертю — се- рединою II ст. н.е., інтерпретовані дослідниками як частини круглих брошок, щитки яких не збе- реглися (Медведев 2011, с. 296, рис. 10: 12–13). Таку можливість для фібули зі Сторожового ми розглядаємо як малоймовірну. Іншою, не менш важливою річчю, виявле- ною в похованні кургану № 17, є кругла срібна декоративна брошка-застібка (рис. 9: 2; 11: 14). Її функціональне призначення визначене на основі гострої голки та решток текстильної тканини, за- фіксованої та законсервованої мідними окисла- ми на рамці й голці виробу на момент виявлення (рис. 10: 4). На нашу думку, це, а також додатко- ва прикраса зі скручених кінців срібного дроту рамки дозволяють віднести знахідку до своєрід- них застібок-фібул, яку могли використовувати як застібку для верхнього одягу. Прямі аналогії цьому виробу нам не відомі, проте найближчи- ми аналогіями вважаємо застібки-сюльгами, до- волі широко розповсюджені: відомі на Кавказі (Цебельда) (Гей, Бажан 1997, с. 96, табл. 24: 9), у міжріччі Дніпра та Дону (сюльгами з емаля- ми) (Амелькин 1998, с. 188-192), Подонні (Мед- ведев 1998, с. 67, рис. 6: 12), на р. Ока, на ряза- но-окських пам’ятках римського часу (Ахмедов, Воронцов 2012, рис. 25: 5, 8; 26: 3; 28: 1–3; 29: 1–2, 12–13, 17; 30: 1, 23; 31: 8; Белоцерковская 2012, рис. 1: 5–6; 3: 6; 5: 1–2; 7: 3–7). Залізна ма- сивна сюльгама виявлена на правому плечі по- хованого в кургані № 8 сарматського могильни- ка Холмське (Гудкова, Фокеев 1984, с. 13, рис. 4: 17). У більшості випадків такі вироби мали три- валий час побутування (римський, гунський та післягунський) у кількох культурах та як само- стійні хронологічні індикатори не розглядали- ся (Гудкова, Фокеев 1984, с. 27). Утім, сюльга- ми й застібка з кургану № 17, виконуючи схожі чи аналогічні функції, все-таки не є цілком кон- структивно тотожними. Застібку зі Сторожово- го, відповідно, ми датуємо в межах другої поло- вини — останньої чверті IV — початку V ст. н.е. Наступною групою важливих знахідок, зро- блених у кургані № 17, є прикраси або їх фраг- менти, що були частиною жіночого костюма. До них належать три виявлені підвіски та кіль- ка намистин різних типів. Мініатюрна металева підвіска прямокутної форми (рис. 8: 9; 10: 2; 11: 11) була окуттям- рамкою з мідної смужки, в яке було вмонтова- но два прямокутної форми скельця прозорого скла. До однієї з коротких сторін рамки було припаяне кругле мідне вушко для підвішуван- ня. На момент виявлення ця підвіска перебува- ла у напівзруйнованому стані: вушко відпало, а металева рамка частково розпалася внаслі- док корозії. Тому не можна виключати, що між скельцями могла початково міститися вставка з металевої фольги. Для варварського населення пізньоримського та гунського часу підвіски є характерною при- красою, деталлю жіночого костюма. Для черня- хівської культури, де це питання спеціально роз- глядалося, кількість підвісок усіх типів складає близько 7–8 % від загальної кількості намистин (92–93 % припадає на намисто), їх знаходять як у жіночих, так і в чоловічих похованнях (Гопка- ло 2008, с. 81; Гопкало 2011, с. 188-190). Підві- ски, як і інші прикраси цього періоду, відомі й на пам’ятках Передкавказзя (Мастыкова 2009, с. 78-81) та Північного Кавказу, хоч їх кількість порівняно незначна, що дослідники поясню- ють грабунком цих некрополів (Абрамова 1997, с. 118, 131). На території України, окрім вже зга- даних черняхівських пам’яток, значна кількість різноманітних підвісок та амулетів виявлена під час досліджень кримських пам’яток. Їх вияв- лено як на античних (Херсонес) (Зубарь 1982, с. 99-103), так і на варварських пам’ятках (Усть- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 107 Альминський некрополь, могильник Лучісте) (Высотская 1994, с. 146-192; Труфанов 2011, с. 225-268). Проте прямої аналогії прямокутній підві- сці зі Сторожового наразі не виявлено. Ма- буть, вона є оригінальним одиничним виро- бом, можливо, місцевого майстра. Близькою за формою, проте значно «багатшою» у вико- нанні є прямокутна золота підвіска з каменем (склом?), виявлена 2014 р. під час розкопок в культурному шарі поселення Комарів (Петра- ускас та ін. 2015, с. 275). У похованні 1 кургану № 17 зі Сторожового також було виявлено дві однотипні золоті під- віски з гранатовими кабушонами (рис. 8: 10– 11; 11: 9–10). Рівень виконання засвідчує ви- готовлення цих виробів професійним ювелі- ром. Стилістично схожі прикраси знаходили на пам’ятках пізньоримського часу України. Мож- на окреслити кілька груп прикрас, які так чи інакше повторюють, декоративну схему підві- сок зі Сторожового. Це золоті нашивні бляшки аналогічної форми, брошки, сережки та підві- ски, які походять із комплексів більш раннього часу або синхронних Сторожівському. Зокрема, нашивні бляшки овальної форми з волютами по одному краю відомі за знахідкою із сарматського кургану 1 поблизу с. Нагірне (Гуд- кова, Фокеев 1984, с. 41, рис. 12: 2) (рис. 12: 1); дві подібні бляшки виявлені в похованні 38 не- крополя Ніконія (Бруяко, Дзиговский, Секерская 2008, с. 119, рис. 75: 11) (рис. 12: 2–3). Ці комп- лекси хронологічно більш ранні за поховання в кургані № 17. Три схожі бляшки (тип ІІ за вну- трішньою типологією пам’ятки) містилися в по- хованні № 49 могильника Дружноє (Храпунов 2002, с. 39, рис. 134: 26) (рис. 12: 4–6). Наявні вони були і в похованні з іншого кримського мо- гильника — Нейзац (могила 110) (ред. Храпунов 2011, рис. 49: 54–61) (рис. 12: 7–14). Датування цих декоративних елементів костюма має дово- лі широкий хронологічний спектр і цілком зале- жить від датування комплексів: поховання в На- гірному відносять орієнтовно до ІІІ ст. н.е. (Гуд- кова, Фокеев 1984, с. 41-42), поховання з Ніконія датують ІІ — першою половиною ІІІ ст. н.е. (Бруяко, Дзиговский, Секерская 2008, с. 119, рис. 75: 10), могилу з Дружного означують в межах другої половини ІІІ–IV ст. н.е. (Храпунов 2002, с. 69), а могилу в Нейзаці дослідники дату- ють IV ст. н.е. (ред. Храпунов 2011, с. 46). Дода- мо також, що за матеріалами «двох склепів [бос- порського некрополя — О. В., Р. М.], відкритих скарбошукачами 24 червня 1904 р.», аналогічні бляшки мигдалеподібної форми з волютоподіб- ними виступами й трьома отворами та фігурни- ми підвісками, що з’єднані з ними золотим дро- том, І. П. Засецька датує в межах другої поло- вини IV — першої половини V ст. н.е. (Засецкая 1993, с. 54-55). Стилістично схожими, проте без волюто- подібних закінчень, є декоративні накладки у вигляді мигдалеподібного «гнізда-лоточка з вставкою червоного скла та дротяним рубчас- тим обідком по краю», які відомі за знахідка- ми на Боспорі і є також з гранатовими встав- ками (Засецкая 1993, с. 45, табл. 13: 35б, 35г). І. П. Засецька датує такі знахідки часом похо- вань І хронологічного періоду (кінцем IV — першою половиною V ст.) та відносить їх до боспорської культури (Засецкая 1993, с. 45). Стилістичною аналогією також є т. зв. «трипелюсткові» інкрустовані брошки, відо- мі за знахідками на Кавказі (поховання 4 мо- гильника Лєрмонтівська Скеля-1 (рис. 9: 15) та поховання біля Вільного Аула (рис. 12: 16) (Мастыкова 2009, с. 39). Знахідку з останнього (рис. 12: 16) А. К. Амброз називає «бляшкою» і датує комплекс поховання V ст. (Амброз 1989, с. 35, рис. 9: 11). І наостанок відзначимо ще одну стилістично близьку до підвісок зі Сторожового групу при- крас, а саме деякі типи сережок. До них мож- на віднести «золоті сережки з фігурним щит- ком, прикрашені сканим дротом та вставками із сердоліку або бурштину» з могильника Лу- чисте в Криму (склепи 88, 126 та могила 82) (рис. 12: 19–24) (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 49, рис. 26: 3–5). Схожі сережки, виконані із золота зі скляними вставками, походять із Бос- пору й датуються дослідниками другою поло- виною IV — першою половиною V ст. (Засец- кая 1993, с. 53, табл. 22: 84). Датування сережок із Лучистого, на думку дослідників, відпові- дає першій половині V ст., а аналогічні їм речі продукувалися в цей час на Боспорі (Айбабин, Хайрединова 2008, с. 49). Дещо відмінною від них, проте виконаною в схожому стилі є золота сережка з уже згаданої катакомби 65 могиль- ника Алмалик (Mączyńska et al. 2016, Taf. 37: 4) (рис. 12: 17). Кольє з підвісками, зокрема золотими, інкрус- тованими напівдорогоцінним камінням, відомі в сарматів. У роботі Н. Є. Берлізова ці та схожі ви- роби зараховані до групи «гривен» (відділи 6–7) (Берлизов 2011, с. 118-123). Кількість підвісок у ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4108 кольє в кургані № 3 могильника Кубей налічувала 11 однотипних пелюсткових екземплярів (Суббо- тин, Дзиговский 1990, с. 16-17, рис. 15: 10). Інше кольє, що складалося зі скляного, сердоліково- го, золотого намиста та підвісок (рис. 12: 18), ви- конаних у стилі перегородчастої інкрустації, по- ходить із району Майкопу (Адигея) (Мастыкова 2009, с. 207-208, табл. 62). Знахідки кольє або їх фрагментів є не дуже частими, що, однак, не запе- речує їх належності до парадного жіночого кос- тюма з ознаками статусних речей. Так, за інфор- мацією Н. Є. Берлізова, із шести тисяч сармат- ських поховальних комплексів походить всього 60 металевих кольє та гривен, і в жоден з хроно- логічних періодів вони не стали масовими (Бер- лизов 2011, с. 119). Отже, на нашу думку, дві однотипні підві- ски, виявлені в Сторожовому в кургані № 17, можуть широко датуватися в межах другої по- ловини IV — першої половини V ст. н.е. З огля- ду на наведені вище стилістичні аналогії (крім нашивних золотих бляшок), можемо припус- кати й певне звуження хронологічної дати до останньої чверті IV — початку V ст. н.е. Порівняно невелика кількість намистин (ві- сім одиниць), виявлених у похованні, теж є да- тувальним матеріалом, хоч і в ширших хроно- логічних межах. Окрім того, це намисто доволі представницьке як за матеріалом, так і за типа- ми окремих екземплярів. Скляне кубооктаедричне намисто, виго- товлене із синьо-фіолетового прозорого скла (тип XVII/12 за класифікацією О. В. Гопка- ло) (рис. 8: 3–4; 11: 5–6), датується в Північно- му Надчорномор’ї в межах ІІ–IV ст. н.е. (Гоп- кало 2008, с. 42). Таке намисто є одним із най- поширеніших на памʼятках культури Черняхів — Синтана-де-Муреш, воно могло продавати- ся (чи іншим чином надходити до варварсько- го населення Південно-Східної Європи) ціли- ми низками (Гопкало 2008, с. 98-101), а не окре- мими екземплярами. Останнє правомірно для пам’яток черняхівської культури, на матеріалах якої дійшли означених висновків. Проте, з огля- ду на вірогідні постійні контакти цього осілого населення з кочовиками (принаймні на терито- рії Дніпровського Лісостепового Лівобережжя), вони можуть бути застосовані і щодо останніх. Дві намистини із синьо-фіолетового про- зорого скла (рис. 8: 5–6; 11: 7–8) належать, за класифікацією О. В. Гопкало, до групи еліпсо- їдних, усічених двічі, до типу ІІ/2 — округлих еліпсоїдних усічених двічі з циліндричним ка- налом (Гопкало 2008, с. 17). Вони поширені по всій території черняхівської культури та мають широку дату побутування: I–IV ст. н.е. (Гопка- ло 2008, с. 17). Дві намистини з бурштину (рис. 8: 7–8; 11: 1–2), виявлені в похованні, можуть бути віднесе- ні до двох виділених О. В. Гопкало типів. Перша (рис. 8: 7; 11: 1) належить до підгрупи І (окру- глі (еліпсоподібні, циліндричні)), типу І/1, ва- ріанта б й датується в широких хронологічних межах (у Північному Надчорномор’ї — II–IV ст. н.е.) (Гопкало 2008, с. 68). Друга (рис. 8: 8; 11: 2) віднесена до підгрупи IV (циліндро-біусічено- конічних), типу IV/1 (округлі циліндро-біусіче- ноконічні з циліндричним каналом), варіанта а і також має аналогічне з попередньою намис- тиною широке датування (Гопкало 2008, с. 69). У похованні було виявлено також дві намис- тини, виготовлені з коралу (рис. 8: 1–2; 11: 3–4). Обидва екземпляри можемо віднести до типу 2 за класифікацією О. В. Гопкало — бочковидних (Гопкало 2008, с. 77). На черняхівських пам’ятках подібні датуються від останньої третини III ст. н.е., хоча для Північного Надчорномор’я запро- поновано датування в межах I–II ст. н.е. Як бачимо, виявлене в кургані № 17 намис- то належить до поширених типів, які мають надто широке датування, щоб слугувати хроно- логічним індикатором для цього комплексу. Підсумовуючи сказане, ми можемо датува- ти жіноче поховання з кургану № 17 Сторожів- ського могильника в доволі широких хроно- логічних межах другої половини — останньої чверті IV — першої чверті V ст. н.е., на користь чого свідчать такі хронологічні індикатори, як двопластинчата фібула, мініатюрна фібула й кругла срібна брошка-застібка, а також — золо- ті підвіски. Інші хронологічні маркери, виявле- ні в похованні, мають значно ширше датуван- ня і не суперечать запропонованій для курга- ну № 17 даті. Етнокультурні риси Поховання досліджене в кургані № 17 по- близу Сторожового має достатньо чіткі етно- культурні риси, які дозволяють пов’язувати його з групою кочовиків. Це насамперед на- явність невеликого курганного насипу та кон- струкція самого поховання у формі катакомби, які характерні для кочового середовища. На- явність таких поховань на могильниках чер- няхівської культури дослідники інтерпретують ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 109 практично безальтернативно як «суто сармат- ський внесок у черняхівський поховальний об- ряд» (Магомедов 1999, с. 134). Незважаючи на те що поховання зазнало пограбування, окремі вцілілі знахідки теж, на нашу думку, додають аргументів про належ- ність могили представниці кочовицького сус- пільства. До них слід віднести золоті, інкрусто- вані гранатами підвіски, що, цілком можливо, входили до складу кольє, мініатюрну фібулу та, з певними пересторогами, намистини, виявле- ні в похованні. Останнє (намисто) за наявністю екземплярів, виготовлених із коралу, та ймовір- ністю початкової значної його кількості вважа- ється ознакою кочівницької традиції на могиль- никах черняхівської культури (Тиліщак 2019, с. 86-87). Опосередковано на значну кількість намиста до моменту пограбування може вказу- вати і його широкий асортимент (п’ять типів із восьми екземплярів). Зважаючи на це, а також на географічне роз- ташування і визначений час поховання за хро- нологічними індикаторами доволі виваженою думкою буде віднести поховання кургану № 17 Сторожівського могильника до групи кочови- ків-аланів. Висновки Отже, виявлене та досліджене поховання в кургані № 17 можна цілком упевнено відноси- ти до другої половини — останньої чверті IV — першої чверті V ст. н.е. Поховання жінки з да- ного комплексу є одним із цілого ряду підкур- ганних поховань Сторожівського могильника, хронологічні рамки якого мають схожі межі. Можна припустити, що ці поховання лишила по собі невелика (сімейна?) група кочовиків-ала- нів. З огляду на речовий комплекс, зафіксований в цих підкурганних похованнях, вказана група мала контакти з осілим населенням, представ- леним для цього часу пам’ятками черняхівської культури (Абашина, Магомедов, Рейда 2019). Цілком можливо, що кургани Кантемирів- ського та Сторожівського могильників залиши- ли хронологічно синхронні групи кочовиків, які з огляду на географічну близькість (6 км між пам’ятками) повинні були контактувати між со- бою. Річка Коломак є лівим допливом р. Вор- скли, басейн якої, на нашу думку, в пізньорим- ський час був якраз контактною зоною між кочо- вим та осілим світами варварського населення. Цю зону нижнього й середнього Поворскля, як нам видається, можна назвати своєрідним фрон- тиром, у межах якого відбувалися різноманітно- го характеру контакти між двома групами на- селення. Такі контакти, у свою чергу, сприяли взаємному культурному проникненню, що, зре- штою, мало своїми наслідками у вузькому сен- сі — утворення своєрідних пам’яток типу Кан- темирівка — Сторожове, у ширшому — вклю- ченню невеликих пограничних (фронтирних) спільнот кочовиків у стосунки широкого спек- тру з осілим черняхівським населенням з по- дальшою перспективою своєї цілковитої інкор- порації до черняхівської культури. Контакти кочовиків із сусіднім осілим насе- ленням навряд чи могли мати однобічний ха- рактер: цілком імовірними здаються як взаємні впливи, так і симбіотичне співіснування таких соціальних організмів. Звісно, що в тривалій перспективі осіла сторона мала переваги унаслі- док своєї відносно вищої стабільності. Рештки жіночого поховання з кургану № 17 ілюструють контакти з черняхівською культу- рою, зокрема, на прикладі використання в кос- тюмі небіжчиці таких елементів, як двощиткова срібна фібула, що були розповсюджені на чер- няхівських пам’ятках як Дніпровського Лісосте- пового Лівобережжя, так і всього ареалу куль- тури на її пізньому етапі. Прикметно, що ці речі використовувалися разом з елементами, прита- манними кочовикам, — брошкою-застібкою, зо- лотими підвісками тощо. Вплив та запозичення між аланами і такою пізньоантичною державою, як Боспорське царство дослідники фіксують з I ст. н.е. Причому цей процес мав якраз двосто- ронній характер (Яценко 1994a, с. 19). Тому не можна виключати аналогічної ситуації і в кон- тактах між осілим черняхівським населенням та їхніми сусідами-аланами, що частково де- монструє поховання Сторожівського могильни- ка. Звісно, простежити системні взаємовпливи у випадку окремих археологічних комплексів чи навіть цілих пам’яток є доволі складним дослід- ницьким завданням. Проте дослідження таких пам’яток, як Сторожівський курганний могиль- ник, розташований у контактній зоні між двома світами ― осілим та кочовицьким, дає можли- вість розширити наші знання і про цей аспект. Окрім того, наявність решток деталей костю- ма, виконаних зі срібла (пряжка, двощиткова фі- була, пряжка-застібка) та золота з напівдорого- цінним камінням (підвіски), можуть вказувати на порівняно високий статус особи, похованої в кур- гані № 17. Досить упевнено можна стверджува- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4110 ти, що тут ми простежуємо елементи парадного жіночого костюма, який має престижні риси, що й засвідчують статусність особи. Ці припущен- ня є попередніми до публікації всіх матеріалів зі Сторожівського могильника, а їх підтвердження ускладнюється додатковим фактором — зафіксо- ваною дослідниками для гуно-сарматського часу специфікою в змінах поховального обряду кочо- виків: незначні за розмірами поховальні споруди (кургани), використання насипів старіших епох, природних підвищень, схилів і балок, а також від- носна раціональність порівняно зі скіфським чи ранішим сарматським часом стосовно супроводу (Яценко 1994b, с. 203). Очевидно, поховання кургану № 17 Сторо- жівського могильника є однією з пам’яток, яка представляє початок гунського часу на теренах Південно-Східної Європи. Надійшла 22.05.2024 р. Абашина, Н. С., Магомедов, Б. В., Рейда, Р. М. 2019. Пам’ятки черняхівської культури Полтавської області. Київ: ІА НАН України. Абрамова, М. П. 1997. Ранние аланы Северного Кав- каза ІІІ—V вв. н.э. Москва: ИА РАН. Айбабин, А. И., Хайрединова, Э. А. 2008. Могильник у села Лучистое. Раскопки 1977, 1982–1984 годов, 1. Сим- ферополь; Керчь: АДЕФ-Україна. Амброз, А. К. 1966. Фибулы юга европейской части СССР ІІ в. до н.э — IV в. н.э. Свод археологических ис- точников, Д1–30. Москва: Наука. Амброз, А. К. 1989. Хронология древностей Северно- го Кавказа V—VII вв. Москва: Наука. Амелькин, А. О. 1998. Сюльгама с выемчатой эмалью на Среднем Дону. В: Медведев, А. П. (отв. ред.). Архе- ология восточноевропейской лесостепи. 12. Археологи- ческие памятники Верхнего Подонья в первой половине І тысячелетия н.э. Воронеж: Воронежский государствен- ный университет, с. 188-193. Ахмедов, И. Р., Воронцов, А. М. 2012. Узколезвийные проушные топоры римского времени и эпохи Великого переселения народов с территории Верхнего и Среднего Поочья. В: Воронцов, А. М., Гавритухин, И. О. (отв. ред.). Лесная и лесостепная зоны Восточной Европы в эпохи римских влияний и Великого переселения народов. Конфе- ренция 3. Тула: Государственный музей-заповедник «Ку- ликово поле», с. 9-54. Белоцерковская, И. В. 2012. Об одном типе женского костюма окских финнов гуннского и постгуннского вре- мени. В: Воронцов, А. М., Гавритухин, И. О. (отв. ред.). Лесная и лесостепная зоны Восточной Европы в эпохи римских влияний и Великого переселения народов. Конфе- ренция 3. Тула: Государственный музей-заповедник «Ку- ликово поле», с. 55-78. Берлизов, Н. Е. 2011. Ритмы Сарматии. Савромато- сарматские племена Южной России в VII в. до н.э. — V в. н.э. І. Краснодар: КГУКИ, Парабеллум. Бруяко, И. В., Дзиговский, А. Н., Секерская, Н. М. 2008. Никоний римской эпохи. Измаил: Издательство «СМИЛ». Величко, С. 2020. Літопис. Упорядники Г. Боряк, Т. Таїрова-Яковлева. Київ: Кліо. Высотская, Т. Н. 1994. Усть-Альминское городище и некрополь. Киев: Киевская Академия Евробизнеса. Гей, О. А., Бажан, И. А. 1997. Хронология эпохи «гот- ских походов» (на территории Восточной Европы и Кав- каза). Москва: Институт археологии РАН. Гопкало, О. В. 2008. Бусы и подвески черняховской культуры. Киев: Институт археологии НАН Украины. Гопкало, О. В. 2011. Мужской и женский черняхов- ский костюм (по данным погребений с антропологиче- скими определениями). Stratum plus, 4, с. 179-207. Гопкало, О. В. 2016. Погребения культуры Черня- хов — Сынтана-де-Муреш с двупластинчатыми фибу- лами: опыт социологического анализа группы. В: Пе- траускас, О. В., Гопкало, О. В., Горбаненко, С. А. (ред.). Черняхівська культура: до 85-річчя від дня народження І. С. Винокура. Oium, 5, с. 29-40. Гороховский, E. Л. 1988. Хронология черняховских памятников Лесостепной Украины. В: Рыбаков, Б. А. (ред.). Труды V Международного конгесса археологов- славистов, 4. Киев: Наукова думка, с. 34-46. Гудкова, А. В., Фокеев, М. М. 1984. Земледельцы и ко- чевники в низовьях Дуная І—IV вв. н.э. Киев: Наукова думка. Засецкая, И. П. 1993. Материалы боспорского некро- поля второй половины IV — первой половины V вв. н.э. Материалы по археологии, истории и этнографии Тав- рии, ІІІ, с. 23-105. Зубарь, В. М. 1982. Некрополь Херсонеса Таврическо- го I—IV вв. н.э. Киев: Наукова думка. Коваленко, О. В., Куштан, Д. П., Луговий, Р. С. 2012. Стратифіковані кургани доби бронзи Сторожівського мо- гильника. Археологія, 3. с. 83-96. Коваленко, О. В., Луговий, Р. С. 2016. Пізньосармат- ські поховання Сторожівського могильника (за матеріалами розкопок 2012 р.). В: Супруненко, О. Б. (відп. ред.). Ста- рожитності Лівобережного Подніпров’я — 2016. Київ: Центр пам’яткознавства НАН України; УТОПІК, с. 132-139. Коваленко, О. В., Луговий, Р. С. 2011. Звіт про розкоп- ки курганів біля с. Сторожове Чутівського району Полтав- ської області у 2011. НА ІА НАН України, ф. 64, 2011/94. Коваленко, О. В., Луговий, Р. С. 2015. Звіт про роз- копки кургану № 26 Сторожівського могильника (Чутів- ський район Полтавська область) у 2014 році. ІІ. НА ІА НАН України, ф. 64, 2015/4. Кулатова, І. М. 1999. Майдани на Коломаку. В: Телегін, Д. Я., Заремба, С. З., Титова, О. М. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 8. Київ: ЦП НАН України; УТОПІК, с. 60-65. Магомедов, Б. В. 1999. Сармати у складі черняхів- ської культури. В: Терпиловський, Р. В. (ред.). Етнокуль- турні процеси в Південно-Східній Європі в І тисячолітті н.е. Київ; Львів: РАС, с. 132-142. Мастыкова, А. В. 2009. Женский костюм Централь- ного и Западного Предкавказья в конце IV — середине VI в. н.э. Москва: ИА РАН. Медведев, А. П. 1998. ІІІ Чертовицкое городище (ма- териалы 1-ой половины І тыс. н.э.). В: Медведев, А. П. (відп. ред.). Археология восточноевропейской лесостепи. 12. Археологические памятники Верхнего Подонья в пер- вой половине І тысячелетия н.э. Воронеж: Воронежский государственный университет, с. 42-84. Медведев, Г. В. 2011. Позднескифский обряд много- кратных захоронений в могилах первых вв. н.э. Stratum plus, 4, с. 291-306. Некрасова, Г. М. 1985. Охоронні розкопки черняхівського могильника поблизу м. Суми. Археологія, 50, с. 75-80. Некрасова, А. Н. 2006. Памятники черняховской куль- туры Днепровского Левобережья. В: Терпиловский, Р. В. (ред.). Готы и Рим. Сборник научных трудов. Киев: ИД «Стилос», с. 87-200. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 111 Петраускас, О. В., Авраменко, М. О., Коваль, О. А., Чорний, А. М., Шишкін, Р. Г. 2015. Археологічні роз- копки поселення Комарів. В: Болтрик, Ю. В. (відп. ред.). Археологічні дослідження в Україні 2014. Київ: Стародавній світ, с. 274-275. Петренко, Е. Н. 1991. Новые могильники черняхов- ской культуры в бассейне Северского Донца. В: Дьячен- ко, А. Г. (ред.). Археология славянского Юго-Востока. Воронеж: Воронежский пединститут, с. 10-26. Рейда, Р. М., Гейко, А. В., Сапєгін, С. В. 2014. Жіноче поховання 60 з Шишацького могильника черняхівської культури. В: Івакін, Г. Ю. (ред.). Від венедів до Русі. Київ; Хмельницький: Майдан, с. 193-204. Рудинський, М. 1928. Археологічні збірки Полтавсь- кого музею. В: Бендеровський, В., Риженко, Я., Гаври- ленко, М. (ред.). Збірник присвячений 35-річчю Музею, 1. Полтава (б. в.), с. 3-36. Рудинський, М. 1930. Кантамирівські могили римської доби. В: Записки Всеукраїнського археологічного комітету, І, Київ: Київ-Друк, с. 127-158. Рутковская, Л. М. 1979. Археологические памятни- ки IV—VI вв. в районе Кременчугского моря (Украина). Slovenska archeologia, ХХХVII-2, с. 317-364. Сапєгін, С. В. 2003. Центр охорони та досліджень пам’яток археології управління культури Полтавської облдержадміністрації. В: Болтрик, Ю. В. (відп. ред.). Археологічні відкриття в Україні 2001–2002 рр. Київ: Шлях, с. 253-254. Сидоренко, Г. О. 1946. Щоденник описів Середнє- Дніпровської розвідочно-археологічної експедиції ІІМК АН СРСР 13.09-10.10-45 р. В: Матеріали археологічних експедицій Полтавського історико-краєзнавчого музею 1945 р. Науковий архів Полтавського краєзнавчого му- зею імені В. Г. Кричевського, ф. 03, спр. 145. Субботин, Л. В., Дзиговский, А. Н. 1990. Сарматские древности Днестро-Дунайского междуречья. ІІІ. Курган- ные могильники Васильевский и Кубей. Киев (б. в.). Тиліщак, В. С. 2019. До питання про намисто як сар- матський етнокультурний індикатор в черняхівській культурі. В: Петраускас, О. В., Гопкало, О. В., Горбанен- ко, С. А. (ред.). Старожитності варварських племен у першій половині І тис. н.е.: до 90-річчя В. Д. Барана. Oium, 6. Київ: ІА НАН України, с. 80-93. Труфанов, А. А. 2011. Металлические амулеты-подве- ски Северного Причерноморья первых веков н.э. Stratum plus, 4, с. 225-270. Храпунов, И. Н. (ред.). 2011. Исследования могильни- ка Нейзац. Сборник научных статей. Симферополь: Изда- тельство «Доля». Храпунов, И. Н. 2002. Могильник Дружное (III—IV вв. нашей эры). Lublin: Wуdawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej. Яценко, С. А. 1994a. Контактные зоны аланов I—IV вв. н.э.: Боспор и Закавказье. В: Античная цивилизация и варвар- ский мир. Тезисы докладов IV археологического семинара. Новочеркасск: Музей истории донского казачества, с. 19-21. Яценко, С. А. 1994b. К истории формирования одно- го из ключевых стереотипов сарматологии. В: Алексе- ев, А. Ю. та ін. (ред.). Элитные курганы степей Евразии в скифо-сарматскую эпоху. Материалы заседаний «кру- глого стола» 22–24 декабря 1994 г. Санкт-Петербург. Санкт-Петербург: Скифо-Сибирика, с. 200-204. Mączyńska, М., Gercen, А., Ivanova, О., Černyš, S., Lukin, S., Urbaniak, A., Bemmann, J., Schneider, S., Jakubczyk, I. 2016. Das frühmittelalterliche Gräber- feld Almalyk-dere am Fuße des Mangup auf der Südwestkrim. Mainz: Verlag des Römisch-Germanischen Zentralmuseums. Oksana V. Kovalenko1, Roman M. Reida2 1PhD, Associate Professor, the Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University, the Ukrainian History Department, ORCID 0000-0003-0980-2870, kovksana@gmail.com 2PhD, Senior Research Fellow, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Early Slavs Archaeology Department, ORCID 0000-0001-7512-8074, romanreyda@ukr.net ALANIAN BURIAL OF THE HUN PERIOD (BARROW no. 17 OF THE CEMETERY NEAR STOROZHOVE VILLAGE) This article focuses on the excavation of burial complex no. 1 discovered in the barrow no. 17 of the Storozhove barrow cemetery. The archaeological investigation of this mound was undertaken in 2012 by the Archaeological Expedition of the Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University and the Poltava V. G. Krychevskyi Local History Museum. Situated in the Poltava district of Poltava Oblast, the Storozhove barrow cemetery (located in what was formerly the Chutivka district), boasted initial dimensions of 7.5 m in diameter and 0.31 m in height, featuring a rounded, hemispherical shape (fig. 3). Within the mound no. 17, a single burial was explored. The burial no. 1 (fig. 5, 7) was interred within a catacomb-type grave, characterised by a rectangular entrance pit oriented to the north-south axis and an oval catacomb similarly aligned. This grave contained the remains of a woman estimated to be 40–50 years old. The burial had been disturbed by ancient robbers. The excavated complex belongs to the Early Alanian period and includes a representative set of a artefacts, including important chronological indicators. Among the findings within the barrow no. 17 are some details of a female costume (a silver two-plate fibula (fig. 9: 3; 11: 12), a miniature copper fibula (fig. 9: 1; 11: 13) and a round silver brooch fibula (fig. 9: 2; 11: 14)); a necklace comprising: round amber (fig. 8: 7–8; 11: 1–2), glass cubo-octahedral (fig. 8: 3–4; 11: 5–6), glass ellipsoidal (fig. 8: 5–6; 11: 7–8), coral (fig. 8: 1–2; 11: 3–4); pendants (rectangular bronze with a glass insert (fig. 8: 9; 10: 2; 11: 11), golden with garnet inserts (fig. 8: 10–11; 11: 9–10), fragments of an iron knife (fig. 10: 3; 11: 16) and a fragmented copper plate (fig. 10: 1; 11: 15)). Dating analysis places the silver double-plate fibula (fig. 9: 3; 11: 12) in the second half of the 4th century to the early 5th centuries AD. Similarly, the round silver brooch fibula (fig. 9: 2; 11: 14) and golden pendants with garnet inserts (fig. 8: 10–11; 11: 9–10) show stylistic affinities with Bosporan artefacts from the late 4th to early 5th centuries AD. Other items, such as the copper fibula (fig. 9: 1; 11: 13) and necklace (fig. 8: 1–8; 11: 1–8), could have had a broader chronological range. Consequently, the burial within the barrow no. 17 of the Storozhove cemetery is ascribed to the second half of the end of the 4th — beginning of the 5th centuries AD. The burial’s chronology, geographic location, grave type, and selected artefacts suggest its association with a nomadic Alans society. We assume that within the Dnipro River left bank forest-steppe region, particularly ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4112 References Abashyna, N. S., Mahomedov, B. V., Reida, R. M. 2019. Pamiatky cherniakhivskoi kultury Poltavskoi oblasti. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Abramova, M. P. 1997. Rannie alany Severnogo Kavkaza ІІІ—V vv. n.e. Moscow: IA RAN. Aibabin, A. I., Khairedinova, E. A. 2008. Mogilnik u sela Luchistoe. Raskopki 1977, 1982–1984 godov, vol. 1. Simferopol; Kerch: ADEF-Ukraina. Ambroz, A. K. 1966. Fibuly iuga evropeiskoi chasti SSSR ІІ v. do n.e — IV v. n.e. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D1– 30. Moscow: Nauka. Ambroz, A. K. 1989. Khronologiia drevnostei Severnogo Kavkaza V—VII vv. Moscow: Nauka. Amelkin, A. O. 1998. Siulgama s vyemchatoi emaliu na Srednem Donu. Arkheologicheskie pamiatniki Verkhnego Podonia v pervoi polovine І tysiacheletiia n.e. In: Medvedev, A. P. (exec. ed.). Arkheologiia vostochnoevropeiskoi lesostepi. 12. Arkheologicheskie pamiatniki Verkhnego Podonia v pervoi polovine І tysiacheletiia n.e. Voronezh: Voronezhskii gosu- darstvennyi universitet, p. 188-193. Akhmedov, I. R., Vorontsov, A. M. 2012. Uzkolezviinye proushnye topory rimskogo vremeni i epokhi Velikogo pereseleniia narodov s territorii Verkhnego i Srednego Poochia. In: Vorontsov, A. M., Gavritukhin, I. O. (exec. eds.). Lesnaia i leso- stepnaia zony Vostochnoi Evropy v epokhi rimskikh vliianii i Velikogo pereseleniia narodov. Konferentsiia 3. Tula: Gosu- darstvennyi muzei-zapovednik “Kulikovo pole”, p. 9-54. Belotserkovskaia, I. V. 2012. Ob odnom tipe zhenskogo kostiuma okskikh finnov gunnskogo i postgunnskogo vremeni. In: Vo- rontsov, A. M., Gavritukhin, I. O. (exec. eds.). Lesnaia i lesostepnaia zony Vostochnoi Evropy v epokhi rimskikh vliianii i Velikogo pereseleniia narodov. Konferentsiia 3. Tula: Gosudarstvennyi muzei-zapovednik “Kulikovo pole”, p. 55-78. Berlizov, N. E. 2011. Ritmy Sarmatii. Savromato-sarmatskie plemena Iuzhnoi Rossii v VII v. do n.e. — V v. n.e. I. Krasnodar: KGUKI, Parabellum. Bruiako, I. V., Dzigovskii, A. N., Sekerskaia, N. M. 2008. Nikonii rimskoi epokhi. Izmail: Izdatelstvo “SMIL”. Velychko, S. 2020. Litopys. Uporiadnyky H. Boriak, T. Tairova-Iakovleva (eds.). Kyiv: Klio. Vysotskaia, T. N. 1994. Ust-Alminskoe gorodishche i nekropol. Kyiv: Kievskaia Akademiia Evrobiznesa. Gei, O. A., Bazhan, I. A. 1997. Khronologiia epokhi “gotskikh pokhodov” (na territorii Vostochnoi Evropy i Kavkaza). Mos- cow: Institut arkheologii RAN. Gopkalo, O. V. 2008. Busy i podveski cherniakhovskoi kultury. Kyiv: Institut arkheologii NAN Ukrainy. Gopkalo, O. V. 2011. Muzhskoi i zhenskii cherniakhovskii kostium (po dannym pogrebenii s antropologicheskimi opredeleni- iami). Stratum plus, 4, p. 179-207. Gopkalo, O. V. 2016. Pogrebeniia kultury Cherniakhov — Syntana-de-Muresh s dvuplastinchatymi fibulami: opyt sotsiologicheskogo analiza gruppy. In: Petrauskas, O. V., Hopkalo, O. V., Horbanenko, S. A. (eds.). Cherniakhivska kul- tura: do 85-richchia vid dnia narodzhennia I. S. Vynokura. Oium, 5, p. 29-40. Gorokhovskii, E. L. 1988. Khronologiia cherniakhovskikh pamiatnikov Lesostepnoi Ukrainy. In: Rybakov, B. A. (ed.). Trudy V Mezhdunarodnogo kongessa arkheologov-slavistov, 4. Kyiv: Naukova dumka, p. 34-46. Gudkova, A. V., Fokeev, M. M. 1984. Zemledeltsy i kochevniki v nizoviakh Dunaia І—IV vv. n.e. Kyiv: Naukova dumka. Zasetskaia, I. P. 1993. Materialy bosporskogo nekropolia vtoroi poloviny IV — pervoi poloviny V vv. n.e. Materialy po arkhe- ologii, istorii i etnografii Tavrii, ІІІ, p. 23-105. Zubar, V. M. 1982. Nekropol Khersonesa Tavricheskogo I—IV vv. n.e. Kyiv: Naukova dumka. Kovalenko, O. V., Kushtan, D. P., Luhovyi, R. S. 2012. Stratyfikovani kurhany doby bronzy Storozhivskoho mohylnyka. Ar- heologia, 3, p. 83-96. Kovalenko, O. V., Luhovyi, R. S. 2016. Piznosarmatski pokhovannia Storozhivskoho mohylnyka (za materialamy rozkopok 2012 r.). In: Suprunenko, O. B. (exec. ed.). Starozhytnosti Livoberezhnoho Podniprovia — 2016. Zbirnyk naukovykh prats. Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 132-139. Kovalenko, O. V., Luhovyi, R. S. 2011. Zvit pro rozkopky kurhaniv bilia s. Storozhove Chutivskoho raionu Poltavskoi oblasti u 2011. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2011/94. Kovalenko, O. V., Luhovyi, R. S. 2015. Zvit pro rozkopky kurhanu no. 26 Storozhivskoho mohylnyka (Chutivskyi raion Poltavs- ka oblast) u 2014 rotsi. II. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2015/4. Kulatova, I. M. 1999. Maidany na Kolomaku. In: Telehin, D. Ya., Zaremba, S. Z., Tytova, O. M. Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v Ukraini, 8. Kyiv: TsP NAN Ukrainy; UTOPIK, p. 60-65. Mahomedov, B. V. 1999. Sarmaty u skladi cherniakhivskoi kultury. In: Terpylovskyi, R. V. (ed.). Etnokulturni protsesy v Piv- denno-Skhidnii Yevropi v I tysiacholitti n.e. Kyiv; Lviv: RAS, p. 132-142. Mastykova, A. V. 2009. Zhenskii kostium Tsentralnogo i Zapadnogo Predkavkazia v kontse IV — seredine VI v. n.e. Moscow: IA RAN. along the Vorskla River and between the Vorskla and Psel, a contact zone existed between nomadic and settled societies during late Roman times, particularly between the Cherniakhiv culture and the Alans. This hypothesis is supported by archaeological sites such as Kantemyrivka and Storozhove. Ultimately, this burial serves as a compelling example of a nomadic burial complex of the early Hun period. K e y w o r d s: Storozhove, barrow, catacomb, Alans, Cherniakhiv culture, Hun period. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2025, № 4 113 Medvedev, A. P. 1998. ІІІ Chertovitskoe gorodishche (materialy 1-oi poloviny І tys. n.e.). In: Medvedev, A. P. (exec. ed.). Arkheologiia vostochnoevropeiskoi lesostepi. 12. Arkheologicheskie pamiatniki Verkhnego Podonia v pervoi polovine І tysiacheletiia n.e. Voronezh: Voronezhskii gosudarstvennyi universitet, p. 42-84. Medvedev, G. V. 2011. Pozdneskifskii obriad mnogokratnykh zakhoronenii v mogilakh pervykh vv. n.e. Stratum plus, 4, p. 291- 306. Nekrasova, H. M. 1985. Okhoronni rozkopky cherniakhivskoho mohylnyka poblyzu m. Sumy. Arheologia, 50, p. 75-80. Nekrasova, A. N. 2006. Pamiatniki cherniakhovskoi kultury Dneprovskogo Levoberezhia. In: Terpilovskii, R. V. (ed.). Goty i Rim. Sbornik nauchnykh trudov. Kyiv: ID “Stilos”, p. 87-200. Petrauskas, O. V., Avramenko, M. O., Koval, O. A., Chornyi, A. M., Shyshkin, R. H. 2015. Arkheolohichni rozkopky poselennia Komariv. In: Boltryk, Yu. V. (exec. ed.). Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2014. Kyiv: Starodavnii svit, p. 274-275. Petrenko, E. N. 1991. Novye mogilniki cherniakhovskoi kultury v basseine Severskogo Dontsa. In: Diachenko, A. G. (ed.). Arkheologiia slavianskogo Iugo-Vostoka. Voronezh: Voronezhskii pedinstitut, p. 10-26. Reida, R. M., Heiko, A. V., Sapiehin, S. V. 2014. Zhinoche pokhovannia 60 z Shyshatskoho mohylnyka cherniakhivskoi kultury. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Vid venediv do Rusi. Kyiv; Khmelnytskyi: Maidan, p. 193-204. Rudynskyi, M. 1928. Arkheolohichni zbirky Poltavskoho muzeiu. In: Benderovskyi, V., Ryzhenko, Ya., Havrylenko, M. (eds.). Zbirnyk prysviachenyi 35-richchiu Muzeiu, 1. Poltava (w. ed.), p. 3-36. Rudynskyi, M. 1930. Kantamyrivski mohyly rymskoi doby. In: Zapysky Vseukrainskoho arkheolohichnoho komitetu, I, Kyiv: Kyiv-Druk, p. 127-158. Rutkovskaia, L. M. 1979. Arkheologicheskie pamiatniki IV—VI vv. v raione Kremenchugskogo moria (Ukraina). Slovenska ar- cheologia, ХХХVII-2, p. 317-364. Sapiehin, S. V. 2003. Tsentr okhorony ta doslidzhen pamiatok arkheolohii upravlinnia kultury Poltavskoi oblderzhadministrat- sii. In: Boltryk, Yu. V. (exec. ed.). Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 2001–2002 rr. Kyiv: IA NAN Ukrainy; Shliakh, p. 253-254. Sydorenko, H. O. 1946. Shchodennyk opysiv Serednie-Dniprovskoi rozvidochno-arkheolohichnoi ekspedytsii IIMK AN SRSR 13.09 — 10.10. 45 r. In: Materialy arkheolohichnykh ekspedytsii Poltavskoho istoryko-kraieznavchoho muzeiu 1945 r. Naukovyi arkhiv Poltavskoho kraieznavchoho muzeiu imeni V. H. Krychevskoho, f. 03, file 145. Subbotin, L. V., Dzigovskii, A. N. 1990. Sarmatskie drevnosti Dnestro-Dunaiskogo mezhdurechia. ІІІ. Kurgannye mogilniki Vasilevskii i Kubei. Kyiv (w. ed.). Tylishchak, V. S. 2019. Do pytannia pro namysto yak sarmatskyi etnokulturnyi indykator v cherniakhivskii kulturi. In: Petraus- kas, O. V., Hopkalo, O. V., Horbanenko, S. A. (eds.). Starozhytnosti varvarskykh plemen u pershii polovyni I tys. n.e.: do 90-richchia V. D. Barana. Oium, 6. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 80-93. Trufanov, A. A. 2011. Metallicheskie amulety-podveski Severnogo Prichernomoria pervykh vekov n.e. Stratum plus, 4, p. 225- 270. Khrapunov, I. N. (ed.). 2011. Issledovaniia mogilnika Neizats. Sbornik nauchnykh statei. Simferopol: Izdatelstvo “Dolia”. Khrapunov, I. N. 2002. Mogilnik Druzhnoe (III—IV vv. nashei ery). Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie- Skłodowskiej. Iatsenko, S. A. 1994a. Kontaktnye zony alanov I—IV vv. n.e.: Bospor i Zakavkaze. In: Antichnaia tsivilizatsiia i varvarskii mir. Tezisy dokladov IV arkheologicheskogo seminara. Novocherkassk: Muzei istorii donskogo kazachestva, p. 19-21. Iatsenko, S. A. 1994b. K istorii formirovaniia odnogo iz kliuchevykh stereotipov sarmatologii. In: Alekseev, A. Iu. et al. (eds.). Elitnye kurgany stepei Evrazii v skifo-sarmatskuiu epokhu. Materialy zasedanii “kruglogo stola” 22–24 dekabria 1994 g. Sankt-Peterburg. Sankt-Peterburg: Skifo-Sibirika, p. 200-204. Mączyńska, М., Gercen, А., Ivanova, О., Černyš, S., Lukin, S., Urbaniak, A., Bemmann, J., Schneider, S., Jakubczyk, I. 2016. Das frühmittelalterliche Gräberfeld Almalyk-dere am Fuße des Mangup auf der Südwestkrim. Mainz: Verlag des Römisch- Germanischen Zentralmuseums.
id	arheologia-com-ua-article-434
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:06:14Z
publishDate	2025
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/cd/f94836363d549e22d6f4cf302af90ccd.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4342025-12-08T01:02:47Z Alanian Burial of the Hun Period (Barrow no. 17 of the Cemetery near Storozhove Village) Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове) Kovalenko, O. V. Reida , R. M. Storozhove, barrow, catacomb, Alans, Cherniakhiv culture, Hun period. Сторожове, курган, катакомба, алани, черняхівська культура. This article focuses on the excavation of burial complex no.&nbsp;1 discovered in the barrow no.&nbsp;17 of the Storozhove barrow cemetery. The archaeological investigation of this mound was undertaken in 2012 by the Archaeological Expedition of the Poltava V.&nbsp;G.&nbsp;Korolenko National Pedagogical University and the Poltava V.&nbsp;G.&nbsp;Krychevskyi Local History Museum. Situated in the Poltava district of Poltava Oblast, the Storozhove barrow cemetery (located in what was formerly the Chutivka district), boasted initial dimensions of 7.5&nbsp;m in diameter and 0.31&nbsp;m in height, featuring a rounded, hemispherical shape (fig.&nbsp;3).Within the mound no.&nbsp;17, a single burial was explored. The burial no.&nbsp;1 (fig.&nbsp;5, 7) was interred within a catacomb-type grave, characterised by a rectangular entrance pit oriented to the north-south axis and an oval catacomb similarly aligned. This grave contained the remains of a woman estimated to be 40–50&nbsp;years old. The burial had been disturbed by ancient robbers. The excavated complex belongs to the Early Alanian period and includes a representative set of a artefacts, including important chronological indicators.Among the findings within the barrow no.&nbsp;17 are some details of a female costume (a silver two-plate fibula (fig.&nbsp;9: 3; 11: 12), a miniature copper fibula (fig.&nbsp;9: 1; 11: 13) and a round silver brooch fibula (fig.&nbsp;9: 2; 11: 14)); a necklace comprising: round amber (fig.&nbsp;8: 7–8; 11: 1–2), glass cubo-octahedral (fig.&nbsp;8: 3–4; 11: 5–6),&nbsp;glass ellipsoidal (fig.&nbsp;8: 5–6; 11: 7–8), coral (fig.&nbsp;8: 1–2; 11: 3–4); pendants (rectangular bronze with a glass insert (fig.&nbsp;8: 9; 10: 2; 11: 11),&nbsp;golden with garnet inserts (fig.&nbsp;8: 10–11; 11: 9–10), fragments of an iron knife (fig.&nbsp;10: 3; 11: 16) and a fragmented copper plate (fig.&nbsp;10: 1; 11: 15)).Dating analysis places the silver double-plate fibula (fig.&nbsp;9: 3; 11: 12) in the second half of the 4th century to the early 5th centuries AD. Similarly, the round silver brooch fibula (fig.&nbsp;9: 2; 11: 14) and golden pendants with garnet inserts (fig.&nbsp;8: 10–11; 11: 9–10) show stylistic affinities with Bosporan artefacts from the late 4th to early 5th&nbsp;centuries AD. Other items, such as the copper fibula (fig.&nbsp;9: 1; 11: 13) and necklace (fig.&nbsp;8: 1–8; 11: 1–8), could have had a broader chronological range.Consequently, the burial within the barrow no.&nbsp;17 of the Storozhove cemetery is ascribed to the second half of the end of the 4th — beginning of the 5th&nbsp;centuries AD. The burial’s chronology, geographic location, grave type, and selected artefacts suggest its association with a nomadic Alans society. We assume that within the Dnipro River left bank forest-steppe region, particularly along the Vorskla River and between the Vorskla and Psel, a contact zone existed between nomadic and settled societies during late Roman times, particularly between the Cherniakhiv culture and the Alans. This hypothesis is supported by archaeological sites such as Kantemyrivka and Storozhove. Ultimately, this burial serves as a compelling example of a nomadic burial complex of the early Hun period. Статтю присвячено комплексу поховання (№&nbsp;1), дослідженого в кургані №&nbsp;17 Сторожівського курганного могильника. У могилі містилося поховання жінки віком 40–50&nbsp;років. Поховання зазнало руйнівних дій грабіжників. Виявлений комплекс належить до ранньоаланських та містить репрезентативний набір речей, зокрема й хронологічних індикаторів. Останні дозволяють відносити облаштування підкурганного поховання до другої половини — останньої чверті IV — початку V&nbsp;ст. н.е. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2025-12-02 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/434 10.15407/archaeologyua2025.04.091 Arheologia; No 4 (2025): Arheologia; 91-113 Археологія ; № 4 (2025): Археологія; 91-113 Археология; № 4 (2025): Arheologia; 91-113 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/434/439 Copyright (c) 2025 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	Сторожове курган катакомба алани черняхівська культура. Kovalenko, O. V. Reida , R. M. Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)
title	Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)
title_alt	Alanian Burial of the Hun Period (Barrow no. 17 of the Cemetery near Storozhove Village)
title_full	Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)
title_fullStr	Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)
title_full_unstemmed	Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)
title_short	Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)
title_sort	аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. сторожове)
topic	Сторожове курган катакомба алани черняхівська культура.
topic_facet	Storozhove barrow catacomb Alans Cherniakhiv culture Hun period. Сторожове курган катакомба алани черняхівська культура.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/434
work_keys_str_mv	AT kovalenkoov alanianburialofthehunperiodbarrowno17ofthecemeterynearstorozhovevillage AT reidarm alanianburialofthehunperiodbarrowno17ofthecemeterynearstorozhovevillage AT kovalenkoov alansʹkepohovannâgunsʹkogočasukurgan17mogilʹnikapoblizusstorožove AT reidarm alansʹkepohovannâgunsʹkogočasukurgan17mogilʹnikapoblizusstorožove

Аланське поховання гунського часу (курган 17 могильника поблизу с. Сторожове)

Репозитарії

Схожі ресурси