Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра
У статті розглянуто комплекс гунського поховання із с. Пролетарка (нині с. Челбурда Олешківського р-ну Херсонської обл., Україна). Детально розглянуто питання датування та культурної належності комплексу....
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2026 |
| Heft: | 1 |
| Сторінки: | 28-45 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2026
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/439 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824657867964416 |
|---|---|
| author | Sikoza, D. M. |
| author_facet | Sikoza, D. M. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "D. M. Sikoza",
"institution": "Заступник керівника Обласної інспекції з охорони пам’яток історії та культури, Херсонська обласна державна адміністрація, Департамент реалізації гуманітарної політики,",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Sikoza, D. M. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 45 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 28 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2026-03-21T11:41:47Z |
| description | У статті розглянуто комплекс гунського поховання із с. Пролетарка (нині с. Челбурда Олешківського р-ну Херсонської обл., Україна). Детально розглянуто питання датування та культурної належності комплексу. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2026.01.028 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:06:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 1 2026
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України
БУЙСЬКИХ А. В. – доктор історичних наук, Інститут археології НАН України
ГАРДІ С. Е. – PhD, Альянс для боротьби зі злочинністю в інтернеті, Велика Британія
ДЖІНДЖАН Ф. – професор, доктор хаб., Університет Сорбонни, Париж-1, Франція
ЗАЛІЗНЯК Л. Л. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України
КАЙЗЕР Е. – професор, доктор хаб., Вільний університет Берліна, Німеччина
МОТУЗАЙТЕ МАТУЗЕВІЧУТЕ (КІН) Ґ. – професор, PhD, Вільнюський університет, Литва
ОТРОЩЕНКО В. В. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О. – кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХІНА І. Д. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України, Україна
РАБІНОВІЦ А. – PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ФОРНАСЬЄ Й. – професор, доктор, Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина
ШЕВЧЕНКО Т. М. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (відповідальний секретар)
ШНЕЕВАЙС Є. – доктор хаб., Центр археології Ляйбніца, Німеччина
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine
BUISKYKH A. V. – DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine
DJINDJIAN F. – Professor, Dr. Hab., University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
FORNASIER J. – Professor, Ph.D., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
MOTUZAITĖ MATUZEVIČIŪTĖ (KEEN) G. – Professor, Ph.D., Vilniaus universitetas, Lithuania
HARDY S. A. – PhD., Alliance to Counter Crime Online, United Kingdom
KAISER E. – Professor, Dr. Hab., Institute of Prehistoric Archaeology Freie Universität Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine
PLAVINSKI M. O. – PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D. – PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A. – PhD in Classical Archaeology, The University of Texas at Austin, USA
SHEVCHENKO T. M. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary)
SCHNEEWEISS J. – Dr. Hab., Leibniz-Zentrum für Archäologie, Germany
ZALIZNIAK L. L. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine
ARHEOLOGIA
KYIV 1 2026
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
MANKO V. O., TELIZHENKO S. A. Flint
Artefacts of Layer 4 at the Fatma Koba Site, Cimea,
Ukraine
PUKLINA O. O. Painted Glassware from Olbia
Pontica
SIKOZA D. M. Hun Assemblage from the Dnipro
River Lower Region
AKSIONOV V. S. Catacombs of a Specific Type
within the Verkhnii Saltiv Necropolis
Publications
of Archaeological Materials
LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Late Bronze
and Early Iron Age Assemblages of the Voitsekhivka
Cemetery (based on research of 2013)
CHECHULINA I. O. Black-Glazed Ware in the Col-
lection of Classical Antiquities of the Altes Museum
(Berlin, Germany): Perspectives from the Northern
Black Sea Region
SAVELIEVA K. S., SAVELIEV O. K. Lamps from
the Roman Citadel of Tyras
Статтi
МАНЬКО В. О., ТЕЛІЖЕНКО С. А. Крем’яний
комплекс шару 4 стоянки Фатьма Коба, Крим,
Україна
ПУКЛІНА О. О. Розписний скляний посуд з
Ольвії Понтійської
СІКОЗА Д. М. Комплекс гунського часу з
пониззя Дніпра
АКСЬОНОВ В. С. Катакомби особливого типу
Верхньосалтівського некрополя
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Комплекси
кінця пізнього бронзового та ранього залізного
віку Войцехівського могильника (за матеріалами
досліджень 2013 р.)
ЧЕЧУЛІНА І. О. Чорнолаковий посуд у зібранні
античної колекції Старого музею (Берлін, Ні-
меччина): погляд із Північного Причорномор’я
САВЕЛЬЄВА К. С., САВЕЛЬЄВ О. К. Світиль-
ники з римської цитаделі Тіри
5
18
28
46
65
92
106
До iсторiї
стародавнього виробництва
БУЦЬКИЙ І. М., МИШУСТА О. В. Тех-
нологічні традиції виготовлення кераміки
населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара
Iсторiя науки
ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Кремінний нако-
нечник дротика доби бронзи з Криму
To the History
of Ancient Crafts
BUTSKYI I. M., MYSHUSTA O. V. Technologi-
cal Traditions of Ceramics Production of the Final
Bronze Age Population in the Samara River Basin
History of Science
POPELNYTSKA O. O. A Bronze Age Flint Dart
Point from Crimea
125
142
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 128
Rostovtsev, M. I. 1914. Stekliannye raspisnye vazy pozdne-ellinisticheskogo vremeni i istoriia dekorativnoi zhivopisi.
Izvestiia imperatorskoi Archeologicheskoi komissii, 54, p. 1-26.
Sorokina, N. P. 1978. Antichnoe steklo v sobranii Odesskogo arkheologicheskogo muzeia. In: Karyshkovskii, O. P. (ed.).
Arkheologicheskie issledovaniia Severo-Zapadnogo Prichernomoriia. Kyiv: Naukova dumka, 1978. p. 267-274.
Arveiller-Dulong, V., Nenna, M.-D. 2000. Les verres antiques. Paris: Editions de la Réunion des musées nationaux.
Arveiller-Dulong, V., Nenna, M.-D. 2005. Les verres antiques du musee du Louvre. Paris: Musee du Louvre.
Biaggio-Simona, S. 1991. I vetri romani provenienti dalle terre dell’attuale Catone Ticino. Locarno: Armando Dado.
Cavassa, L. 2016. Des pyxides en verre à décor peint à l’époque hellénistique (fin IVe – fin IIe siècle avant J.-C.). Journal of
Glass Studies, 58, p. 21-56.
Ignatiadou, D. 2000. Three Cast Vessels from a New Macedonian Tomb. Annales de l’Association Internationale pour
l’Histoire du Verre, 14, р. 35-38.
Gudenrath, W. 2006. Enamelled Glass Vessels, 1425 B.C.E. – 1800: The Decorating Process. Journal of Glass Studies, 48,
р. 23-70.
Isings, C. 1957. Roman Glass from Dated Finds. Groningen: J. B. Wolters.
Proskynetopoulou, R. 2011. Ancient Epidaurus – Images of an Argolic Town from Prehistory to Late Antiquity. Athens:
Ministry of Culture.
Rostovzev, M. 1963. Vasi di vetro dipinto del periodo tardo ellenistico e la storia della pittura decorativa. Archeologica
Classica, 15, p. 151-179.
Rutti, B. 1988. Beiträge zum römichen Oberwinterthur – Vitudurum 4. Die Gläser. Zürich: Orell Füssli.
Stern, E. M. 1999. Ancient Glass in Athenian Temple Treasure. Journal of Glass Studies, 41, р. 19-50.
Scatozza Höricht, L. 1990. Phelegräische Glasfunde und die Verlagerung von Glashütten aus dem östlichen Mittelmeer nach
Campanien. Archäologischer Anzeiger, 3, p. 425-433.
Weinberg, G. 1992. Glass Vessels in Ancient Greece. Athens: Archaeological Receipts Fund.
Whitehouse, D. 2002. Roman Glass in the Corning Museum of Glass. New York: Hudson Hills.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 29
УДК: 904.5(477.72)”653” https://doi.org/10.15407/arheologyua2026.01.029
© СІКОЗА Денис Миколайович, 2026 ― заступник керів-
ника Обласної інспекції з охорони пам’яток історії та
культури, Херсонська обласна державна адміністрація,
Департамент реалізації гуманітарної політики, ORCID:
0000-0002-7287-3084, arheolog111@gmail.com
© Інститут археології НАН України, 2026
КОМПЛЕКС ГУНСЬКОГО ЧАСУ З ПОНИЗЗЯ ДНІПРА
Д. М. СІКОЗА
ся до наукового обігу і не був предметом окремо-
го дослідження. Під час окупації Херсону росій-
ськими військами предмети комплексу зникли, їх
місцезнаходження на сьогодні невідоме, тому пу-
блікація матеріалу особливо актуальна.
До Херсонського краєзнавчого музею на-
дійшли: діадема, пара сережок, кольє, пряжки,
тонкі золоті пластинки, намистини, ніж та ке-
рамічне прясельце.
Діадема біметалева
Зламана на дві частини. Її основою є вигну-
та прямокутна платівка з мідного сплаву з ли-
тим рельєфним рубчастим орнаментом, довжи-
ною 22 см та шириною 2,9–3 см. З лицьової сто-
рони основа діадеми покрита золотою фольгою
з напаяними гніздами для вставок. Краї золото-
го листа загнуті зі звороту та щільно охоплюють
бронзову основу. Судячи з ретельного притиран-
ня фольги до рубчастого декоративного обідка
основи, виконувалася ця процедура в гарячому
стані. Після чого з лицьового боку золотої пла-
тівки вона була прикрашена 18 вставками бурш-
тину та граната (за визначенням І. Д. Ратнера),
розташованими в окремих напаяних гніздах.
Гнізда вироблені з вузької золотої смужки з кін-
цями, що заходять один за один («нахлистом»).
Центральна композиція обмежена з обох
боків вертикальною лінією рубчастого орна-
менту. Вона складається з трьох великих ка-
бошонів в округлих гніздах та прямокутних
вставок, розташованих чотирма вертикальни-
ми та одним замикаючим горизонтальним ря-
дом. Бокові частини діадеми розмежовані по-
вздовжньою лінією рубчастого орнаменту на
дві рівні зони, кожна з яких прикрашена пря-
мокутною вставкою граната, доповнюючи, та-
ким чином, центральну композицію. Розмір
кабошонів 0,9 × 0,8 см, прямокутних вставок
0,40 × 0,25 см. Краї обрамлені пояском рубчас-
того орнаменту (рис. 1: 1; 7: 1).
По кутах діадеми розташовані чотири неве-
ликі круглі отвори для кріплення до органічної
основи головного убору, що не збереглася.
Сережки
Дві невеликі золоті сережки у вигляді кала-
чиків діаметром 1,65 см кожна. Кінці зімкнуті,
У статті розглянуто комплекс гунського похо-
вання із с. Пролетарка Олешківського р-ну (нині
с. Челбурда - Херсонського р-ну Херсонської обл.,
Україна). Детально розглянуто питання дату-
вання та культурної належності комплексу.
К л ю ч о в і с л о в а : Пролетарка, гуни, гори-
зонт Унтерзібенбрунн, поховання, діадема.
Навесні 1966 р. на лівому березі Дніпра в районі
Олешківських пісків, за 5 км на захід від с. Проле-
тарка Цюрупинського р-ну (нині с. Челбурда Хер-
сонського р-ну) Херсонської обл. під час плантаж-
ної оранки під лісонасадження трактористи О. Пу-
лінець та М. Горшков відкрили комплекс прикрас.
Місце знахідки відразу після виявлення комплексу
обстежили вчителі та учні місцевої школи, всі ви-
явлені предмети згодом було передано до фондів
Херсонського краєзнавчого музею.
Коротке повідомлення про знахідку з почат-
ковою атрибуцією було подане в роботі М. О. Ти-
ханової та І. Т. Чернякова, присвяченій знахідці
гунського жіночого поховання з діадемою біля
с. Антонівка Березовського р-ну Одеської обл.
(Тиханова, Черняков 1970, с. 122). Додаткові
дані про місце знахідки, а також деякі предме-
ти з поховання опублікував І. Д. Ратнер (Ратнер
1984, с. 76, 80, рис. 5). Діадема з поховання вра-
хована в роботах І. Ковріґ (Kovrig 1985, S. 117,
127, 137; abb. 7: 15) та І. П. Засецької (Засецкая
1994, с. 53, 114) на основі опису М. О. Тихано-
вої, яка бачила знахідку особисто. На базі попе-
редніх уривчастих публікацій М. М. Казанський
та А. В. Мастикова віднесли поховання до «за-
хідної» групи гунських пам’яток (Казанский,
Мастыкова 2009, с. 115).
Обставини знахідки та склад комплексу також
уточнював автор (Сикоза 2018, с. 178-184), проте
в повному обсязі комплекс ще ніколи не вводив-
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 130
Рис. 1. Речі з поховання біля с. Пролетарка: 1 ― золота діадема; 2 ― золоті сережки; 3 ― золота підвіска; 4 ― пронизка
із золотої фольги; 5 ― золоте кольє; 6 ― бронзова поясна пряжка; 7 ― срібні пряжки від взуття
Fig. 1. Artefacts from the burial near Proletarka village: 1 ― a golden diadem; 2 ― golden earrings; 3 ― a golden pendant; 4 ―
a golden foil bead; 5 ― a golden necklace; 6 ― a bronze belt buckle; 7 ― silver shoe buckles
1
2
3
4
5
6
7
0 3 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 31
в перетині круглі. Максимальна товщина 0,5 та
0,4 см. Вага 7,1 та 5,5 г (рис. 1: 2; 7: 2).
Кольє
Золоте кольє у вигляді плетеного ланцюж-
ка з конусоподібними підвісками, загальною
вагою 28,7 г. Ланцюжок чотиригранний у пе-
ретині, плетення типу «колосок» довжиною
33 см, шириною 0,4 см. На обох кінцях лан-
цюжка відсутні елементи замка, і невідомо,
коли саме вони були втрачені — ще в давнину
чи при виявленні комплексу. Золоті підвіски
прикріплені до ланцюжка за допомогою дріб-
них кілечок, зігнутих із тонкого дроту, верхня
частина яких вплетена в ланки ланцюжка. За-
галом таких вушок для підвісок 19, проте збе-
реглися лише 17 цілих конусоподібних підві-
сок довжиною від 2,2 до 2,4 см. Вони виготов-
лені з тонкого золотого листа та прикрашені
орнаментом із горизонтальних ліній у техні-
ці вальцювання. Вушко кожної підвіски виго-
товлене з тонкого золотого дроту, припаяного
до внутрішньої частини виробу. На ланцюж-
ку залишилися колечко від однієї втраченої
підвіски, а також два пошкоджених конуси
(рис. 1: 5; рис. 7: 3).
Серед інвентаря знайдено сплющену видо-
вжену пронизку із золотої фольги, декоровану
вальцюванням, що, можливо, теж є рештками
втраченої підвіски від кольє (рис. 1: 4), але про-
міжки між рубчиками тут більші, ніж на під-
вісках. Ще одна підвіска з тонкої золотої пла-
тівки, згорнутої в конус, не орнаментована, що
відрізняє її від підвісок ланцюжка. Верхня час-
тина виконана у вигляді напівсфери із отвором
по центру, в якому закріплено вушко із згорну-
того у колечко дроту (рис. 1: 3; рис. 7: 5). Дов-
жина підвіски 1,8 см. Чи є вона наслідком ре-
монту кольє (заміни втраченої підвіски), чи
належала до іншої прикраси, встановити не-
можливо через особливості виявлення та збо-
ру комплексу.
Бронзова пряжка
Рамка у вигляді кола, зрізаного на задньо-
му кінці, розмірами 3 × 2,6 см, кругла в перети-
ні, значно потовщена в передній частині. Язи-
чок фасетований, обламаний в місці згину, на
задньому кінці зберіглася ділянка, прикраше-
на поперечними рельєфними смугами. Пряж-
ка мала вузький прямокутний щиток, виготов-
лений із зігнутої навпіл платівки, форму якого
вдалося відтворити завдяки трьом фрагментам,
що збереглися (рис. 1: 6). Реконструйовані роз-
міри щитка 2,8 × 2,1 см.
Пряжки
Дві срібні пряжки від взуття. Рамки під-
овальні, розмірами 1,8 × 1,6 см, круглі в перети-
ні, сильно потовщені в передній частині. Пряж-
ки мають вузький подвійний прямокутний щи-
ток із наскрізними отворами для кріплення.
Лицьова частина щитка трохи товстіша та об-
роблена ретельніше. Кріплення до ременя від-
бувалося за допомогою одного штифта. Язичок
хоботоподібний, сильно висунутий за рамку, на
одній пряжці округлий в перетині та прикраше-
ний на задньому кінці декількома поперечними
рельєфними смугами, на другій — не декорова-
ний, має напівовальний перетин. Друга пряжка
має сліди ремонту штифта (рис. 1: 7).
Золоті пластинки
Вироби з тонких золотих платівок (61 екз.),
більшість із них фрагментовані. Серед них
можна виокремити такі форми:
а) 12 напівовальних бляшок (одна у двох
фрагментах). Поверхня прикрашена складним
штампованим орнаментом у вигляді чотири-
лисника, вписаного в кола, відстані між якими
заповнено трикутниками. Краї бляшок рівні,
із 4–6 отворами малого діаметра. Розміри бля-
шок варіюються від 3,4 × 2,7 см до 3,5 × 3,1 см
(рис. 2: 1–12; рис. 7: 4);
б) 15 вузьких смуг із загнутими краями.
Усі вони фрагментовані, дуже поганої збере-
жені. Ширина 0,8–1,0 см та 1,2–1,4 см, макси-
мальна довжина 8,2 см. На деяких фрагмен-
тах зберігся штампований орнамент із двох лі-
ній, що обрамляють краї трикутників та ромбів
(рис. 3: 1–15). Зважаючи на форми, ця група
бляшок огортала вузьку й доволі тонку органіч-
ну основу, наприклад шкіряні ремені;
в) фрагменти дуже тонких золотих платівок,
що становили обкладку виробів, які не збере-
глися. Форму виробів встановити не вдалося,
на деяких фрагментах видно залишки орнамен-
ту у вигляді трикутників та ромбів. На одному
з фрагментів зберігся штампований орнамент
із зображенням чотирилисника, аналогічного
до декору напівовальних бляшок (рис. 3: 19–
20; рис. 4: 1–15; рис. 5: 1–8). Розміри найбіль-
шого фрагмента 7,6 × 4,3 см, загальна кількість
32 екз.;
г) два фрагменти вузької золотої платів-
ки, товщі та щільніші від попередніх виробів,
без орнаменту. Кути одного з фрагментів зріза-
ні, закінчення має трапецієподібну форму, по
центру: — отвір неправильної форми. Розміри
2 × 2 см (рис. 3: 17–18).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 132
Рис. 2. Золоті напівовальні бляшки з орнаментом (1–9 за малюнком М. Й. Абікулової)
Fig. 2. Golden semi-oval plaques with ornament (1–9 after: M. Y. Abikulova’s drawing)
1 2 3
4 5 6
7 9
10
11
12
0 3 cm
8
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 33
Рис. 3. Вузькі золоті пластини
Fig. 3. Narrow golden plates
Намисто бурштинове
Має щільну матову патину, бурштин тем-
но-бурий, непрозорий, із численними тріщин-
ками:
а) дископодібна, з широким наскрізним
отвором; діаметр 4,3: см, діаметр отвору 0,6 см,
максимальна товщина 1,7 см (рис. 6: 1);
б) пронизка неправильної біконічної форми
з поперечними та повздовжніми наскрізними
отворами, фрагментована; довжина 2,6 см, ши-
рина 2,0 см, максимальна товщина 1,7 см, діа-
метр отвору 0,3: см (рис. 6: 3);
в) округла поперечно-здавлена, із широким
наскрізним отвором, фрагментована; діаметр
2,8 см, діаметр отвору 0,5 см, максимальна тов-
щина 1,5 см (рис. 6: 2);
г) уламок намистини; довжина 2,6 см, ши-
рина 1,3 см, максимальна товщина 1,5 см
(рис. 6: 4).
Ніж залізний
Уламок залізного ножа прямокутної форми,
із сильною корозією. Перетин леза трикутний, із
потовщенням спинки. Довжина 3,2 см, ширина
1,5 см, максимальна товщина леза 0,5 см (рис. 6: 5).
1 2
3
4 5
6 7
98
10 11
12 13
14 15 16
17 18 19
20
0 3 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 134
Рис. 4. Тонкі золоті листи від обкладок
Fig. 4. Thin golden sheets from the covers
Прясельце
Виточене зі стінки червоноглиняної амфо-
ри. Діаметр 4,8 см, висота 0,8 см (рис. 6: 6).
Поховальний обряд
Характер комплексу встановити важко,
оскільки місце знахідки не було обстежене ар-
хеологами після виявлення. І. Д. Ратнер визна-
чив комплекс як «жіноче поховання з конем»
(Ратнер 1984, с. 76), і, власне, на його усну
інформацію про характер комплексу посила-
лася й М. О. Тиханова (Тиханова, Черняков
1970, с. 122). М. М. Казанський та А. В. Мас-
тикова писали про ґрунтову могилу з кістка-
ми коня без уточнення джерела (Казанский,
Мастыкова 2009, с. 115, 116; Казанский 2014,
с. 322).
0 3 cm
1 2 3
4 5 6 7
8 9 10
11 12 13
14 15
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 35
Рис. 5. Тонкі золоті листи з орнаментом
Fig. 5. Thin golden sheets with ornamentation
Інформація про скелетні рештки з Пролетарки,
їх кількість, розташування тощо — відсутня. На-
томість в колекцію музею разом з предметами на-
дійшли три зуби: один моляр дорослої людини та
два зуби тварини, попередньо визначені як такі,
що належать коню. Це визначення поки що не
може бути підтвердженим — за наявними фото
мова скоріше про моляри крупного представни-
ка бикових (консультація Є. Ю. Яніш та М. В. Ку-
блія). Збереженість емалі зубів погана, тому ре-
шта кісток, найімовірніше, взагалі не збереглася
в агресивних умовах солоного піщаного ґрунту.
Констатація наявності решток людини важ-
лива, оскільки вона дозволяє відділити комп-
лекс із Пролетарки від суто ритуальних речових
комплексів гунського часу (див.: Tomka 1986;
Комар 2013; Szenthe 2021; Wieszner, Nagy 2021),
поширених в цю епоху від Центральної Азії (Ас-
тафьев, Богданов 2023) до Скандинавії (Fabech
2017). Черепи биків чи корів виявлені у похо-
ваннях гунського часу з Поволжя та Казахста-
ну (Ленінськ, Канаттас) (Засецкая 1994, с. 18),
але на прикладі Пролетарки можемо зауважи-
ти, що й не всі визначення «коней» за описами
0 3 cm
1 2
3
4 5
6 7 8
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 136
Рис. 6. Інвентар із поховання біля с. Пролетарка: 1―4 ― бурштинове намисто; 5 ― фрагмент залізного ножа; 6 ― пря-
сельце зі стінки амфори
Fig. 6. Grave goods from the burial near Proletarka village: 1―4 ― an amber necklace; 5 ― part of an iron knife; 6 ― a spindle
whorl made of amphora wall
археологів і свідків випадкових знахідок варто
сприймати за реальність. Що стосується ґрунто-
вої (безкурганної) форми поховання, то тут та-
кож потрібно зберігати обережність визначення,
адже ще цілу низку комплексів гунського часу
виявлено в природній зоні Олешківських пісків
(хут. Олешки, Кучугури, Саги, Нова Маячка, Ра-
денськ), для яких до антропогенного втручання
був характерний дюнний рельєф.
Речовий комплекс
За складом знахідок (діадема, кольє з під-
вісками, парні сережки, бурштинове намис-
то) комплекс відповідає жіночим похованням.
Походження предметів гетерогенне, у знахід-
ці поєднуються кілька різних культурних век-
торів.
У статті М. О. Тиханової та І. Т. Чернякова ді-
адема була описана як «трискладова без зерні».
Можливо, М. О. Тиханова, яка бачила цей пред-
мет особисто, не помилилася, а мала на увазі
композиційну особливість орнаменту, що умов-
но ділить діадему на центральну та дві бокові
частини (Тиханова, Черняков 1970, с. 122). Вод-
ночас уже в роботі І. П. Засецької, у якої не було
можливості працювати із предметом de visu, ді-
адема віднесена до трискладових саме за кон-
струкцією (Засецкая 1994, с. 53), що є помил-
кою; насправді її слід відносити до типу одно-
0 3 cm
1 2
3 4
5
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 37
Рис. 7. Речі з поховання біля с. Пролетарка: 1 ― золота діадема; 2 ― золоті сережки; 3 ― золоте кольє; 4 ― золота на-
півовальна бляшка з орнаментом; 5 ― золота підвіска
Fig. 7. Artefacts from the burial near Proletarka village: 1 ― a golden diadem; 2 ― golden earrings; 3 ― a golden necklace; 4 ―
a golden semi-oval plaque with ornament; 5 ― a golden pendant
складових діадем третьої форми — прямокутні
(Засецкая 1994, с. 50). Найближчою аналогією
за технікою виконання та стилістикою є знахід-
ка з Березівки (степове Поволжя). Її централь-
на частина виділена двома вертикальними по-
ясками з подвійного рядку рубчиків. Крім того,
верхній ряд вставок також підкреслений гори-
зонтальною рубчастою лінією. Краї діадеми
обрамляють паски дворядного рубчика. Орна-
мент штампований (Minajeva 1929, Abb. 32; За-
сецкая 1994, с. 51; табл. 28: 1). Подібне компо-
зиційне розділення на три частини має й діа-
дема з Чорни (Угорщина), але вона обрамлена
ширшим орнаментальним бордюром із вписа-
ним зиґзаґом (Kovrig 1985, Abb. 1–5; Bona 1991,
Farb. Taf. XIV; XV). Із діадемою з Пролетарки
її також зближує використання вставок різної
форми (зокрема, круглих та прямокутних). Саме
це стало підставою для І. Ковріґ зарахувати їх до
однієї підгрупи 2с в її класифікації (Kovrig 1985,
S. 127; Abb. 7: 15). Більш віддаленими анало-
гіями виступають прямокутні діадеми з Анто-
нівки й Тилігульського лиману (Засецкая 1994,
табл. 8: 4; 17: 2). На їх фоні та всього відомого
на цей момент масиву діадем гунського періо-
ду знахідка з Пролетарки вирізняється заповне-
нням вставками лише центральної частини діа-
деми, а не всього простору.
Стилістичне оформлення діадеми з Пролетар-
ки відповідає ІІІ групі поліхромних прикрас за
класифікацією І. П. Засецької (Засецкая 1982, с. 18,
25, 28). Прикраси цієї групи відомі від Поволжя до
Подунав’я — на всій території розселення гунів.
Поширення виробів ІІІ групи в степу вказує на
приналежність їх культурі кочовиків, проникнення
цих виробів за Дунай може бути пов’язане з просу-
ванням гунів та інших варварських племен.
Сережки-калачики з’явилися в І ст. на те-
риторії Кушанського царства де вони побуту-
вали до кінця V ст. Прикраси цього типу у ІІ–
ІІІ ст. поширились на територію Парфії та Си-
рії (Хайрединова 2023, с. 210).
Подібні сережки походять із могили 253 не-
крополя Танаїса, де вони датовані першою по-
1
2
3
4 5
0 2 4 cm
0 1 2 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 138
ловиною ІІІ ст. (Арсеньева 1977, с. 70, с. 137,
табл. ХХХІ: 6). Однак значного поширення такі
прикраси набувають із кінця IV ст. та побуту-
ють до VII ст. Вони відомі у пізньоантичних
та ранньосередньовічних пам’ятках Північно-
го Причорномор’я, Кавказу, Центральної та За-
хідної Європи (Засецкая 1994, с. 76; Tejral 2011,
S. 220-223). За типологією Е. А. Хайредінової,
вони належать до варіанта 1 і є найпоширенішим
типом цих прикрас серед населення Криму в за-
значений період (Хайрединова 2023, с. 211-213).
Такі сережки знайдені в похованнях гун-
ського часу в с. Верхнєє Погромноє в Нижньо-
му Поволжі та кургану ІІ у ст. Шипово в Пів-
нічному Прикаспії, а також в Біляусі в Криму
та біля м. Покровська. Крім того, аналогічні зо-
лоті сережки є в похованні могильника Кубей в
Нижньому Подунав’ї та серед випадково вияв-
лених речей у с. Татарки у Північному Перед-
кавказзі (Засецкая 1994, с. 76).
Прикраси у вигляді плетених ланцюжків на-
були популярності протягом античної доби, а
особливо в римський час. Золоті ланцюжки чо-
тиригранного перетину відомі за знахідками з
Унтерзібенбрунна (Kazanski 1996, p. 118), Муль-
та (Пиле 2006, с. 260) і дещо пізнішими з Міха-
ельсфельда (Казанский, Мастыкова 2014, с. 100),
Морського Чулека (Kazanski 2010, p. 227).
Кольє із золотих ланцюжків із конічними
підвісками добре відомі за західноєвропей-
ськими знахідками Хохфельден, Унтерзібенб-
рунн, Валлета-дель-Валеро, а також Криму —
Керч, склепи 24.06.1904 та колекція Мессаксу-
ді в Луврі (Мастыкова, Казанский 2005, с. 261;
Мастыкова 2021, с. 191-193).
Схоже кольє виявлено в склепі 29 могильника
Джург-Оба в Криму. За аналогією поховально-
го інвентаря з похованням у Хохфельдені комп-
лекс датовано першою половиною V ст. (Ермо-
лин 2009, с. 70-71, 74, рис. 3: 5). А. В. Мастикова
визначає верхню дату цього комплексу в межах
періоду D2/D3 (430/440–460/470 рр.) або навіть
D3 (450–470/480 рр.) (Мастыкова 2021, с. 194).
Конічні підвіски трапляються серед при-
крас черняхівської культури, відомі починаючи з
останньої третини ІІІ ст. та пов’язуються з сар-
матським етнічним компонентом (Гопкало 2008,
с. 61, 65). Кольє з конічними підвісками є одним
із елементів жіночого костюму горизонту Унтер-
зібенбрунн. Деякі дослідники вважають їх появу
у варварської еліти впливом римської або пон-
тійської моди (Kazanski, Mastykova 2018, с. 109;
Мастыкова 2021, с. 195). Зауважимо, що за фор-
мою підвісок кольє з Пролетарки відрізняється
від кримських і є ближчим до європейських зраз-
ків (Унтерзібенбрунн, Хохфельден).
Близька за формою поясна пряжка знайдена
в шарі некрополя Херсонеса під час розкопок
К. К. Косцюшко-Валюжинича у 1897 р. (Кос-
цюшко-Валюжинич 1900, с. 132, рис. 255) та в
склепі 23/1999 Тузлинського некрополя (Стро-
ков 2002, с. 308-309, рис. 3: 1). Язички з фасету-
ванням представлені на пряжках із керченських
склепів 154 та 165 (Засецкая 1993, с. 73-84,
кат. № 231, 232, 260, 278, 292), але для степо-
вих комплексів гунського часу це рідкісна озна-
ка. До найпоширенішого типу натомість нале-
жать взуттєві пряжки з Пролетарки. Їхні язички
округлі в перерізі, один оформлений нарізками
на задньому кінці, як у пряжок гунських похо-
вань 1 та 2 з Біляуса у Криму (Дашевская 2014,
табл. 160: 17, 18; 172: 6) та Усть-Альминського
могильника (Пуздровский, Зайцев, Неневоля
1999, рис. 6: 16), склепу 88 Лучистого (Айбабин,
Хайрединова 2008, рис. 25: 2), а також низки ін-
ших поховань горизонту Унтерзібенбрунна від
Подунав’я до Північного Кавказу (Tejral 2011,
Abb. 98: 5; 107: 3, 4; 111: 1; 167: 7, 8; 221: 1, 2).
Е. А. Хайредінова відзначає широке розпо-
всюдження пряжок, аналогічних знайденим у
комплексі на території від Волги до Піреней-
ського півострова, і датує їх першою полови-
ною V ст. (Хайрединова 2003, с. 125). У гун-
ських похованнях 1 та 2 Біляуса, датованих фа-
зою С2 (420–445 рр.), були виявлені аналогічні
пряжки від взуття. Основна частина речей похо-
вання 1 датована 30-ми рр. V ст., але саме похо-
вання було здійснене на початку 40-х рр. V ст. По-
ховання 2 належить до того самого часу. Пряж-
ки датовані періодом D2 (380/400–440/450 рр.)
за Я. Тейралом та синхронні горизонту Унтерзі-
бенбрунн (Комар 2000. с. 26).
Золоті платівки-накладки з орнаментацією
тисненням, штампом чи наколами застосовува-
лися в гунський час для обкладки різноманіт-
них предметів: елементів вузди та сідла, озбро-
єння, вбрання тощо (Засецкая 1994, с. 32, 168).
Оскільки фрагменти золотих обкладок у Проле-
тарці було переміщено плантажною оранкою, їх
точне призначення встановити не вдалося.
Напівовальні бляшки, прикрашені тиснен-
ням, але з іншою композицією, виявлені в комп-
лексі з діадемою біля селища Стара Ігрень (Ко-
валева 1962, с. 237-238, рис. 2). Комплект таких
самих за формою бляшок походить зі склепового
поховання, знайденого біля с. Марфівка у Схід-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 39
ному Криму (Застрожнова, Шаров 2017, с. 400,
рис. 7), проте і в цьому випадку їх первинне роз-
ташування не з’ясовано. Комплекс можна дату-
вати в межах 430–440 рр. (Комар 2000, с. 26).
Основу декору напівовальних бляшок із Про-
летарки становить вписана у коло чотирипелюст-
кова розетка з двома рядами зиґзаґів навколо.
Сама розетка — один із простих мотивів, який
трапляється в різних культурах у різні епохи.
Для хронологічного зрізу гунського часу можна
відзначити як аналогію декор шкіряної оббивки
щита зі склепів 1904 р. Госпітальної вулиці Кер-
чі (Засецкая 1993, кат. 153) або розетку в колі на
фрагменті дерев’яної спинки сидіння соснового
човна, знайденого в Нідамі (Данія) у 1993 р. (за
радіовуглецевим датуванням, виготовленим із де-
ревини IV ст.) (Holst, Nielsen 2020, fig. 2: 28).
Поєднання розетки та геометричного декору
на бляшках із Пролетарки дозволяє згадати про
стиль Сьосдала (Sösdala) або «Унтерзібенбрунн-
Сьоздала», для якого притаманний мотив вписа-
ної в коло чотири- або шестипелюсткової роз-
етки в рослинному або геометризованому об-
рамленні (Kubitschek 1911, Taf. IV: 1, 4, 5, 7, 9,
10; Tejral 2011, Abb. 129; 133–137; Levada 2011,
fig. 4; 7: 3; Kazanski, Mastykova 2017, fig. 3; 10: 1;
Näsman 2017, fig. 12). Появу стилю пов’язують із
пізньоримським впливом на германські племена
півночі Європи, проте поширення таких виро-
бів на етапі горизонту Унтерзібенбруна сягнуло
Криму (Дашевская 1969, рис. 3: 3; Засецкая 1993,
кат. 223), лівобережного Нижнього Подніпров’я
(Баранов 2010) та Нижнього Подоння (Bezu-
glov 2001, fig. 2: 8, 10). Елементи стилю Сьосда-
ла спостерігаються і на пряжці безумовно міс-
цевого виробництва з Волниковського скарбу в
Посем’ї (Радюш, Щеглова 2014, кат. 309). Тож
вироби такого стилю були знайомі й майстрам
кочовиків Північного Причорномор’я. Найімо-
вірніше, що при виготовленні напівовальних
бляшок із Пролетарки декор було скопійовано з
круглої збруйної прикраси на кшталт знахідки
з Унтерзібенбрунна (Kubitschek 1911, Taf. IV: 7).
Бурштинові дископодібні намистини такого
типу, як у Пролетарці, відомі в похованні Сір-
мія (територія північної Сербії), датованого за
фібулами 450–480 рр. (Мастыкова 2019, с. 95,
рис. 2: 3).
Округло-пласкі бурштинові намистини з
отворами великого діаметра та текстурою, по-
дібною до намистин із поховання у с. Проле-
тарка, знайдені в комплексі Стара Ігрень (Кова-
лева 1962, с. 236).
Цілий разок із бурштинових великих окру-
глих намистин знайдено в зруйнованому жі-
ночому похованні гунського часу з Березівки
в Поволжі (Засецкая 1994, с. 180, таб. 28: 3), а
також в жіночому похованні з Подоння Мухі-
но 2, яке можна віднести до другої чверті V ст.
(Мастыкова, Земцов 2016, с. 132, с. 136, рис. 1).
У Центральній та Західній Європі такі вели-
кі намистини з бурштину характерні для старо-
житностей V — першої половини VІ ст., але ві-
домі й пізніше, до початку VІІ ст. (Мастыкова,
2009, с. 95-98).
Великі бурштинові намистини округлої фор-
ми досить часто трапляються серед пізньоантич-
них старожитностей Європи. У похованні Баллер
у Бургундії періоду D2, намисто з поховання Ра-
бапордань того самого часу, намисто з дунайсько-
го поховання періоду D2/D3 з Враньє, знахідки з
поховань 9, 2307 першої половини та середини
V ст. на рейнському могильнику Крефельд-Гел-
леп (Казанский, Мастыкова 1998, с. 121).
Подібне намисто виявлене в похованні з
Кисловодської котловини, датованому кінцем
ІV–V ст. Намистини подібних форм відомі у
пізньосарматських курганах Нижнього Сулака
другої половини ІІІ — першої половини IV ст. та
Південного Приуралля, використовувалися до
VІІ ст., однак період їх найбільшого поширення
припадає на останню третину V — першу поло-
вину VІ ст. (Лимберис, Марченко 2009, с. 134).
Аналогії залізному ножу походять із по-
ховання воїна другої чверті V ст. в Усть-
Альминському могильнику. У Криму знахідки
ножів у похованнях гунського часу відзначені
також в Ізобільному та Біляусі (Пуздровский,
Зайцев, Неневоля 1999, с. 199).
Пласке прясельце, подібне до знахідки з
Пролетарки, було виявлено в похованні гун-
ського часу з Кобі (Мамаев, Нарожный, Росту-
нов 2011, с. 108, рис. 3: 2). Біконічне прясель-
це знайдено в склепі № 586 могильника Нейзац
(Храпунов, Казанский 2016, с. 201).
Датування поховання
Попри відсутність повної публікації, дослід-
ники вже висловлювали думки з приводу да-
тування комплексу з Пролетарки. Так, І. П. За-
сецька віднесла поховання до хронологіч-
ної групи 1б за її періодизацією, яку датувала в
межах 425–454 рр. При цьому дослідниця під-
дала критиці думку А. К. Амброза про можли-
вість об’єднання з цією групою таких європей-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 140
ських комплексів, як Унтерзібенбрунн, Еран,
Рабопордань, вважаючи, що, попри їх синхрон-
ність кочівницькій групі 1б, вони містять «сар-
мато-готські елементи, греко-римські тради-
ції» і тому належать до іншого етнокультурного
середовища (Засецкая 1994, с. 114-115, рис. 25).
У хронологічній схемі І. П. Засецької прикраше-
ні кабошонами діадеми з Пролетарки, Антонівки,
Тилігульського лиману та Березівки відокремле-
ні в стилістичну та хронологічну групу (ХГЗ1а),
окрему від комплексів із прикрасами, декорова-
ними кабошонами та паяною зерню (ХГЗ1б),
унаслідок чого практично всі комплекси з окрес-
леного вище кола аналогій пряжкам та бляшкам
із Пролетарки (поховання 1 Біляуса, Марфівка,
Стара Ігрень) опинилися в ранішій групі.
М. М. Казанський та А. В. Мастикова, на-
впаки, зарахували поховання з Пролетарки до
«західної» групи гунських пам’яток, пов’язаної
ними з «царськими» гунами. Спираючись на
хронологічну схему Я. Тейрала для Центральної
Європи, вони синхронізують більшість комп-
лексів «західної» групи, а серед них і Пролетар-
ку, з періодом D2 (380/400–440/450 рр.) та пе-
рехідною фазою D2/D3 (430/440–440/450 рр.)
(Shchukin, Kazanski, Sharov 2006, p. 118; Казан-
ский, Мастыкова 2009, с. 115, 123-124).
У кореляції комплексів гунського часу
О. В. Комара (2000) сама Пролетарка не врахо-
вана, проте фігурують степові, дунайські та кер-
ченські комплекси з відзначеними вище най-
ближчими аналогіями предметам із Пролетар-
ки. Зокрема, гунські поховання 1, 2 Біляуса та
Марфівка потрапили до групи С2, а керченські
поховання склепів 154 та 165 — до групи К1 та
об’єднаної СК1. До цієї ж групи віднесено діаде-
ми з Антонівки, Тилігульського лиману, Березів-
ки (із застереженням про можливе пізніше дату-
вання через тип дзеркала), а також синхронізова-
не поховання з Чорни в Карпатській котловині.
З аналогій Пролетарці до наступної групи С3 в
кореляції потрапили лише комплекси поховань
із Мелітополя та Старої Ігрені; практично зовсім
немає перетину з пізнішими групами С4 та С5
та більш ранніми групами А1 і С1, що відповіда-
ють європейському етапу D1. Абсолютні рамки
групи С2 визначені загалом як синхронні до єв-
ропейського етапу D2 (горизонту Унтерзібенб-
рунн); для Північного Причорномор’я цей етап
датований 420–445 рр.
Зазначимо, що абсолютні датування степо-
вих комплексів гунського часу досі залишають-
ся проблематичними через відсутність надій-
них абсолютних реперів у вигляді монет, клейм
тощо, тому календарні вираження етапів дещо
умовні й відрізняються у різних дослідників, а
основними орієнтирами залишаються історич-
ні дати захоплення гунами римських провінцій
Валерія (406–409 рр.), Паннонія Пріма (433–
434 рр.), Паннонія Секунда (441 р.) та поширен-
ня на цій території варварських поховань, а та-
кож дати вигнання гунів з Паннонії (454 р.) і їх
остаточної поразки у Подунав’ї (468–469 рр.).
Я. Тейрал, який найбільш послідовно дослі-
джував центральноєвропейські комплекси ета-
пів D1-D3 та горизонт Унтерзібенбрунна загалом
для Європи, початково визначав межі D2 широ-
ким діапазоном 400–450 рр. (Tejral 1987), проте
потім дійшов висновку, що власне горизонт Ун-
терзібенбрунн був короткочаснішим і передував
часу поширення культури кочовиків Руї та Атті-
ли в Карпатській котловині, відповідно розши-
ривши межі D1 до 380–420 рр., а D2 звузивши до
рамок 410/420–440/450 рр. (Tejral 1988). У статті
1997 р. вузькі та широкі рамки етапу D2 (включа-
ючи перехідні етапи D1/D2 та D2/D3) були знову
дещо змінені — відповідно 390/410–440/450 рр.
(Tejral 1997). У публікації 2007 р. межі D2 вже ви-
значені як 400/410–430/450 рр. (Tejral 2007, S. 60-
86), а згодом у монографії знову повторена схема
1997 р. (Tejral 2011, S. 15-23), хоча в книзі дослід-
ник відмовився від оперування жорсткими кален-
дарними рамками. Для визначення дати поховань
групи Новогригорівки Я. Тейрал спирається на
солід Феодосія ІІ з Сексарда, карбований після
430 р., і відносить дунайські комплекси цієї гру-
пи до другої третини V ст., а групу Унтерзібенб-
рунн позиціонує раніше (Tejral 2011, S. 345-346).
Оскільки у комплексі з Пролетарки відсутні
класичні прикраси гунської вузди та сідла з полі-
хромними вставками, а наявні золоті обкладки імі-
тують інший стиль — Унтерзібенбрунн-Сьосда-
ла, це не суперечить спостереженням Я. Тейрала
та О. В. Комара про передування таких комплексів
часу найбільшої експансії культури гунів у Євро-
пі в 40–50-х рр. V ст. Але заслуговує на увагу і за-
уваження І. П. Засецької про культурні відміннос-
ті групи Унтерзібенбрунн від власне північнопри-
чорноморських кочовиків гунського часу. Питання
аланського, германського чи змішаного походжен-
ня таких комплексів у Подунав’ї є предметом дав-
ньої дискусії (див.: Кишш 1995; Мастыкова, Ка-
занский 2005; Bierbrauer 2008; Tejral 2016).
Розташоване на лівобережжі Дніпра похо-
вання з Пролетарки виглядає дещо чужорідним
за типом і стилем виконання ювелірних прикрас
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 41
як на фоні сусідніх поховань кочовиків із зерне-
ними прикрасами першої стилістичної групи за
І. П. Засецькою, так і порівняно з комплексами
групи Новогригорівки з прикрасами третьої сти-
лістичної групи. Шийні прикраси з конічними
підвісками, знахідка в комплексі прясельця, та-
кож є незвичними елементами для кочівницьких
гунських поховань. Враховуючи дуже складну
етнокультурну структуру населення територій,
що перебували під гунською владою, не виклю-
чено, що тут спостерігається приклад екзогам-
ного шлюбу. Однак підтвердити чи спростувати
цю думку не можемо, оскільки антропологічних
матеріалів поховання не збереглося.
Кількість предметів із дорогоцінних ме-
талів та характер вбрання похованої дозволяє
віднести її до заможного прошарку суспіль-
ства. Золоті прикраси гунського періоду не за-
вжди виявлялися реально вартісними, оскільки
часто лише імітували розкіш покриттям брон-
зової основи тонкою золотою фольгою з на-
паяними скляними вставками. Такі поховання
складно порівнювати з Концештами чи Вели-
ким Кам’янцем, де статус похованих підкрес-
лювався ексклюзивними предметами розкоші
римського походження (Мацулевич 1934; За-
сецкая 1994, табл. 19–21; Казанский 2014), тож
реальний «князівський» чи «елітарний» ста-
тус визначався не самим золотом, а конкрет-
ними типами прикрас. У випадку Пролетарки
на справді знатний статус похованої вказує ви-
готовлений у стаціонарній ювелірній майстер-
ні золотий ланцюжок із підвісками. При цьому
його довжина всього 33 см, тоді як, для порів-
няння, золотий ланцюг зі знахідки 1927 р. біля
с. Великий Кам’янець сягає 2,5 м. Особливос-
ті вбрання похованої в Пролетарці відповіда-
ють рівню локальної знаті і свідчать про тісні
контакти даної групи кочовиків із населенням
Подунав’я та Криму.
Надійшла 03.09.2024
Айбабин, А. И., Хайрединова, Э. А. 2008. Могильник у
села Лучистое. Раскопки 1977, 1982–1984 годов. Боспор-
ские исследования, 1. Симферополь; Керчь.
Арсеньева, Т. М. 1977. Некрополь Танаиса. Москва:
Наука.
Астафьев, А. Е., Богданов, Е. С. 2023. Погребально-
поминальный комплекс Алтынказган (III – первая половина
VI в.). Материалы и исследования по археологии Казахстана,
XVIII. Алматы: Институт археологии им. А. Х. Маргулана.
Баранов, В. И. 2010. Погребение гуннского време-
ни у хутора Саги. К истории обнаружения и публикации
находки 1887 г. В: Пескова, А. А., Щеглова, О. А., Му-
син, А. (ред.). Славяно-русское ювелирное дело и его ис-
токи. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 79-85.
Гопкало, О. В. 2008. Бусы и подвески черняховской
культуры. Киев: ИА НАНУ.
Дашевская, О. Д. 1969. Погребение гуннского времени
в Черноморском районе Крыма. В: Евтюхова, Л. А. (ред.).
Древности Восточной Европы. Материалы и исследова-
ния по археологии, 169. Москва: Наука, с. 52-61.
Дашевская, О. Д. 2014. Некрополь Беляуса. Симферо-
поль: Феникс.
Ермолин, А. Л. 2009. Кроваво-золотой стиль «клаузоне»
в ювелирных изделиях Боспора (по материалам некрополя
Джурга Оба). В: Вахтина, М. Ю., Грицик, Е. В., Зуев, В. Ю.,
Кашаев, С. В., Соколова, О. Ю., Хршановский, В. А. (ред.).
Боспорский феномен. Искусство на периферии античного
мира: материалы международной научной конференции.
Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 70-77.
Засецкая, И. П. 1982. Классификация полихромных из-
делий гуннской эпохи по стилистическим данным. В:. Амб-
роз, А. К, Эрдели, И. Ф. (ред.). Древности эпохи великого
переселения народов V-VIII веков. Москва: Наука, с. 14-30.
Засецкая, И. П. 1993. Материалы Боспорского Некро-
поля второй половины IV – первой половины V вв. н.э.
В: Айбабин, А. И., Герцен, А. Г., Храпунов, И. Н. (ред).
Материалы по археологии, истории и этнографии Тав-
рии, III. Симферополь, с. 23-105.
Засецкая, И. П. 1994. Культура кочевников южнорус-
ских степей в гуннскую эпоху (конец IV — V в.). Санкт-
Петербург: Эллипс. Лтд.
Застрожнова, Е. Г., Шаров, О. В. 2017. «Марфов-
ский клад» 1925 года: публикация архивных материалов.
Stratum plus, 4, с. 395-410.
Казанский, М. М. 2014. Погребение эпохи пере-
селения народов в Концештах: инвентарь, датировка,
погребальный обряд, социальный статус и этнокультурная
атрибуция. Stratum plus, 4, c. 299-336.
Казанский, М. М., Мастыкова, А. В. 1998. Герман-
ские элементы в культуре населения Северного Кавказа в
эпоху великого переселения народов. Историко-археоло-
гический альманах, 4, с. 102-135.
Казанский, М. М., Мастыкова, А. В. 2009. «Цар-
ские» гунны и Акациры. В: Фурасьева, А. Г. (ред.).
Гунны, готы и сарматы между Волгой и Дунаем. Санкт-
Петербург: Факультет филологии и искусств СПбГУ,
с. 114-126.
Казанский, М. М., Мастыкова, А. В. 2014. Женские
могилы знати постгуннского времени в понтийских сте-
пях и константинопольская мода. В: Павленко, Т. А., Сха-
тум, Р. Б., Улитин, В. В. (ред.). IV «Анфимовские чтения».
Краснодар, с. 97-108.
Кишш, А. 1995. Опыт исследования археологических
памятников алан в Западной Европе и Северной Африке.
В: Тменов, В. Х. (ред.). Аланы: история и культура, ІІІ.
Владикавказ: СОИГИ, с. 79-100.
Ковалева, И. Ф. 1962. Погребение IV века у с. Старая
Игрень. Советская археология, 4, с. 233-237.
Комар, А. В. 2000. Актуальные проблемы хроноло-
гии материальной культуры гуннского времени Восточ-
ной Европы. В: Евглевский, А. В. (ред.). Степи Европы в
эпоху средневековья, 1. Донецк, с. 19-53.
Комар, А. В. 2013. Комплекс из Макартета и
ритуальные памятники гуннского времени. В: Бота-
лов, С. Г. (ред.). Гуннский форум. Проблемы происхожде-
ния и идентификации культуры евразийских гуннов. Че-
лябинск: Издательский центр ЮУрГУ, с. 88-109.
Косцюшко-Валюжинич, К. К. 1900. Отчет г. За-
ведывающего раскопками в Херсонесе К. К. Косцюшко-
Валюжинича за 1897 год. Отчет Императорской архео-
логической комиссии за 1897 год. Санкт-Петербург: Типо-
графия Главного управления уделов, с. 91-132.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 142
Лимберис, Н. Ю., Марченко, И. И. 2009. Раннесред-
невековые погребения из могильника Старокорсунско-
го городища № 2. В: Фурасьев, А. Г. (ред.). Гунны, готы и
сарматы между Волгой и Дунаем. Санкт-Петербург: Фа-
культет филологии и искусств СПбГУ, с. 127-142.
Мамаев, Х. М., Нарожный, Е. И., Ростунов, Е. В. 2011.
«Гуннское» погребение из Коби (Шелковский район Че-
ченской республики). Материалы и исследования по ар-
хеологии Северного Кавказа, 12. Армавир, с. 108-114.
Мастыкова, А. В. 2009. Женский костюм Централь-
ного и Западного Предкавказья в конце IV – середине VI
века н.э. Москва: ИА РАН.
Мастыкова, А. В. 2019. Костюм населения Сирмия в эпоху
Великого переселения народов. В: Айбабин, А. И. (ред.).
Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии,
XXIV. Симферополь: Крымский федеральный университет
имени В. И. Вернадского, с. 94-108.
Мастыкова, А. В., Земцов, Г. Л. 2016. Богатое погребение
на поселении Мухино-2 на Верхнем Дону и имущественная
градация привилегированных могил гуннского времени в Бар-
барикуме (группа Унтерзибенбрунн). В: Макаров, Н. А. (ред.).
Краткие сообщения Института археологии, 244. Москва: Из-
дательский дом Языки славянской культуры, с. 131-145.
Мастыкова, А. В., Казанский, М. М. 2005. О проис-
хождении «княжеского» женского костюма варваров
гуннского времени (горизонт Унтерзибенбрунн). В: Бе-
лоцерковская, И. В. (ред.). II Городцовские чтения. Мо-
сква: Изд-во Гос. исторического музея, с. 253-268.
Мастыкова, А. В. 2021. Золотые ожерелья с
удлиненными подвесками эпохи Великого переселе-
ния народов и их средиземноморско-понтийские истоки.
В: Алексеенко, Н. А. (ред.). ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: импе-
рия и полис. XIII Международный Византийский Семи-
нар. Симферополь: Ариал, с. 191-200.
Мацулевич, Л. А. 1934. Погребение варварского кня-
зя в Восточной Европе. Новые находки в верховье реки Су-
джи. Известия ГАИМК, 118. Ленинград: Печатный двор.
Пиле, К. 2006. От «Клада из Эрана» к могиле «Княжны
из Мульта». В: Айбабин, А. И., Плетнева, С. А. (ред.).
Материалы по археологии, истории и этнографии Тав-
рии, ХII. Симферополь: Крымский федеральный универ-
ситет имени В. И. Вернадского, с. 251-270.
Пуздровский, А. Е., Зайцев, Ю. П., Неневоля, И. И. 1999.
Погребение воина гуннского времени на Усть-Альминском
могильнике. Херсонесский сборник, 10, с. 194-207.
Радюш, О. А., Щеглова, О. А. 2014. Волниковский
«клад». Комплекс снаряжения коня и всадника 1-й половины
V в. н.э. Каталог коллекции. Москва: Голден-Би.
Ратнер, І. Д. 1984. Довідник з археології України. Хер-
сонська область. Київ: Наукова думка.
Сикоза, Д. Н. 2018. Комплекс гуннского времени из
окрестностей села Пролетарка. В: Братченко, Т. Г. (ред.).
Наукові записки. Проблеми археології, історії, історіо-
графії, джерелознавства, літературознавства, мисте-
цтвознавства, музеєзнавства, ономастики, фольклорис-
тики, етнографії. Херсон: Айлант, с. 178-184.
Строков, А. А. 2002. Ременные гарнитуры гуннской
эпохи Азиатского Боспора. Боспорские исследования,
XXI, с. 303-319.
Тиханова, М. А., Черняков, И. Т. 1970. Новая находка
погребения с диадемой в Северо-Западном Причерномо-
рье. Советская археология, 3, с. 117-127.
Хайрединова, Э. А. 2003. Обувные наборы V–VII вв.
из Юго-Западного Крыма. Материалы по археологии, ис-
тории и этнографии Таврии, X, с. 125-160.
Хайрединова, Э. А. 2023. Серьги-калачики из Крыма.
В: Айбабин, А. И., Хайрединова, Э. А. (ред.). Imperium et
Barbaricum: взаимодействие цивилизаций. Симферополь:
ООО «Антиква», с. 210-218.
Храпунов, И., Казанский, М. 2016. Погребения эпохи
переселения народов в могильнике Нейзац. В: Храпу-
нов, И. Н. (ред.). Крым в сарматскую эпоху (II в. до н.э. –
IV в. н.э.). II. Двадцать лет исследований могильника
Нейзац. Симферполь: Наследие тысячелетий, с. 194-229.
Bezuglov, S. I. 2001. “Danubian Fashion” and Tanais
(The Early Phase of the Migration Period). In: Istvánovits, E.,
Kulcsár, V. (eds.). International Connections of the Barbar-
ians of the Carpathian Basin in the 1st — 5th Centuries A.D.
Aszód; Nyíregyháza: Jósa Anrás Museum; Osváth Gedeon
Museum Foundation, p. 275-284.
Bierbrauer, V. 2008. Ethnos und Mobilität im 5. Jahrhun-
dert aus archäologischer Sicht: Vom Kaukasus bis nach Nie-
derösterreich. München: Verlag der Bayerischen Akademie
der Wissenschaften. https://doi.org/10.11588/bjb.2009.0.37363
Bóna, I. 1991. Das Hunnen-reich. Budapest: Corvina.
Fabech, Ch. 2017. Sösdala and Fulltofta: The Ritual De-
positions. In: Fabech, Ch., Näsman, U. (eds.). The Sösdala
Horsemen and the equestrian elite of fifth century Europe.
Moesgard: Jutland Archaeological Society, p. 43-64.
Holst, S., Nielsen, P. O. 2020. Excavating Nydam Ar-
chaeology, Palaeoecology and Preservation. The Nation-
al Museum’s Research Project 1989-99. The Royal Society
of Northern Antiquaries, 33. Copenhagen: Royal Society of
Northern Antiquaries.
Kazanski, M. 1996. Les tombes “princières” de l’horizon
Untersiebenbrunn le problème de l’identification ethnique.
L’idéntité des populations archéologiques. Actes des XVI-
e rencontres internationales d’archéologie et d’histoire
d’Antibes. Sophia-Antipolis: Éditions APDCA, p. 109-126.
Kazanski, M. 2010. Les Hunugours et le commerce de
fourrure au VI-ème siècle. In: Theune, C. (eds.). Zwischen
Fjorden und Steppe. Festschrift für Johan Callmer zum 65.
Geburtstag. Internationale Archäologie: Studia honoraria,
31. Rahden: Verlag Marie Leidorf GmbH, p. 225-239.
Kazanski, M., Mastykova, A. 2017. The Sösdala findings
in the perspective of Central and South-Eastern Europe.
In: Fabech, C., Näsman, U. (eds). The Sösdala horsemen
– and the equestrian elite of 5th century Europe. Aarhus:
Jutland Archaeological Society, p. 297-311.
Kazanski, M., Mastykova, A. 2018. La tombe de Hochfel-
den. In: López Quiroga, J. (eds.). In Tempore Sueborum. El tiem-
po de los Suevos en la Gallaecia (411–585). Volumen de Estu-
dios. Ourense: Deputación Provincial de Ourense, p. 109-114.
Kovrig, I. 1985. Das Diadem von Csorna. Folia archaeo-
logica, 36, S. 107-148.
Kubitschek, W. 1911. Grabfunde in Untersiebenbrunn (auf
dem Marchfeld). Jahrbuch für Altertumskunde, 5, p. 32-74
Levada, M. 2011. To Europe via the Crimea: on Possible Mi-
gration Routes of the Northern People in the Great Migration Pe-
riod. In: Khrapunov, I., Stylegar, F. A. (eds.). Inter Ambo Maria:
Contacts Between Scandinavia and the Crimea in the Roman Pe-
riod. Simferopol: Dolya Publishing House, p. 115-137.
Minajeva, T. M. 1929. Zwei Kurgane aus der Völkerwande-
rungszeit bei der Station. Sipovo. In: Sirelius, U. T., Tallgren, A.
M. (eds). Eurasia Septentrionalis Antiqua IV. Helsinki: K.F. Pu-
romiehen Kirjapaino O.Y., S. 194–210.
Näsman, U. 2017. Sösdala and Fulltofta: Bridles and Sad-
dles. In: Fabech, C., Näsman, U. (eds.). The Sösdala Horse-
men: And the Equestrian Elite of Fifth Century Europe. Højb-
jerg: Jutland Archaeological Society, p. 153-193.
Shchukin, M., Kazanski, M., Sharov, O. 2006. Des Goths
aux Huns. Le Nord de la mer Noire au Bas–Empire et a
l‘époque des Grandes Migrations. Oxford.
Szenthe, G. 2021. Social Power, Identity and the Ritual
Deposits in “Attila’s Europe” In: Rácz, Zs., Szenthe, G. (eds.).
Attila’s Europe? Structural Transformation and Strategies of
Success in the European Hun Period. Budapest: Printed and
bound by Dürer Nyomda Ltd, p. 563-579.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 43
Denys M. Sikoza
Associated Director of the Regional Inspectorate for the Protection of Historical and Cultural Sites, the Kherson Regional State
Administration, the Department for the Implementation of Humanitarian Policy, ORCID: 0000-0002-7287-3084, arheolog111@
gmail.com
HUN ASSEMBLAGE FROM THE DNIPRO RIVER LOWER REGION
In the spring 1966, 5 km west of the Proletarka village of the former Tsiurupynsk district, the Kherson Oblast, during ploughing
the tractor drivers A. Pulinets and M. Horshkov destroyed an ancient burial. Pupils and teachers of the local school came to the
place to examine it. As a result a golden diadem, golden earrings, a golden necklace with pendants, silver shoe buckles, thin gold
plates, amber beads, a knife and a clay spindle whorl were brought to the Kherson Local History Museum.
The reconstruction of the burial rite is very difficult. Dr. Ratner classified it as a “female burial with a horse” and subsequently
all researchers referred to this definition. Only three molars, two animals and one human, survived from the remains. However,
animal teeth from the assemblage belong to a large representative of cattle.
Scholars attribute this burial to the “western” group of Hun sites and associate it with the migration of “royal” Huns.
According to the chronology of J. Teyral, they date Proletarka assemblage to the period D2 (380/400–440/450) and the initial
phase D2/D3 (430/440–440/450) like the most Hun’s burials of the region. According to О. V. Komar’s correlation of the Hunnic
Age relics the assemblages can be classified to the group C2 which is synchronous to the European stage D2 (Unterzibenbrunn
horizon); in the Northern Pontic region this stage is dated to 420–445. I. P. Zasetska classified this burial to the first chronological
group, subgroup 1 “b” and dated it to 425–454.
The analogies allow us to attribute the burial from Proletarka to the early chronological group of sites of the late 4th — first
half of the 5th centuries. The correlation of chronological markers narrows this dating to the second quarter of the 5th century.
The diadem from the burial belongs to the single-part and not triple-part ones, as was mistakenly defined in previous
publications. The number of objects made of precious metals and the peculiarities of the costume of buried women allow
considering her as a noble in the Hun society. The necklaces with conical pendants, similar to those found in Proletarka are a
typical element of “princely” female burials of the Horizon Untersiebenbrunn. The finding of the spindle whorl in the burial is
also unusual element for the nomadic Hun burials. All these peculiarities emphasise the specificity of the burial and may indicate
close contacts with the settled population of the Danube region and the Crimea, or the fact that woman buried in Proletarka
originally came from this population. The grave goods prove this hypothesis. However, we cannot confirm or refute this opinion,
since no anthropological materials of the burial have survived.
K e y w o r d s: Proletarka, Huns, Horizon Untersiebenbrunn, burial, diadem.
Szenthe, G., Mozgai, V., Horvath, E., Bajnoczi, B. 2019.
Ritual Deposit from the Hun Period from Telki (Central Hun-
gary). Hungarian Archaeology, p. 9-18.
Tejral, J. 1988. Zur Chronologie der frühen Völkerwande-
rungszeit im mittleren Donauraum. Archaeologia Austriaca,
72, S. 223-304.
Tejral, J. 1997. Neue Aspekte der frühvölkerwanderungs-
zeitlichen Chronologie im Mitteldonauraum. In: Tejral, J.,
Friesinger, H., Kazanski, M. (eds.). Neue Beiträge zur Erfor-
schung der Spätantike im mittleren Donauraum. Brno: Ar-
cheologický ústav AV ČR, S. 321-392.
Tejral, J. 2007. Das Hunnenreich und die Identitätsfragen
der barbarischen “gentes” im Archäologisches Institut der Aka-
demie der Wissenschaften der Tschechischen Republik. Brno.
Tejral, J. 2011. Einheimische und Fremde: das norddanu-
bische Gebiet zur Zeit der Völkerwanderung Archäologisches
Institut der Akademie der Wissenschaften der Tschechischen
Republik. Brno.
Tejral, J. 2016. Die frühvölkerwanderungszeitlichen Eli-
ten Gräber und das Problrm der Stilgruppe Untersiebenbrunn.
In: Geisler, H. (ed.). Wandel durch Migration? 26. Interna-
tionales Sympsium “Grundprobleme der frühgeschichlichen
im mittleren Donauraum”. Buchenbach: Verlag Dr. Faustus.
S. 39-84
Tejral, J. 1987. Zur Chronologie und Deutung der südöst-
lichen Kulturelemente in der frühen Völkerwanderungs- zeit
Mitteleuropas. Anzeiger des Germanischen Nationalmuse-
ums, S. 11-46.
Tomka, P. 1986. Der hunnische Furstenfund von Pannon-
halma. Acta Archaeologica Academiae Scientiarum Hungari-
cae, 38, p. 423-488.
Wieszner, B., Nagy, E. G. 2021. A New Sacrificial De-
posit of the Hun Period from Debrecen. In: Rácz, Zs., Szen-
the, G. (eds.). Attila’s Europe. Structural Transformation and
Strategies of Success in the European Hun Period. Budapest:
Printed and bound by Dürer Nyomda Ltd. p. 259-301.
References
Aibabin, A. I., Khairedinova, E. A. 2008. Mogilnik u sela Luchistoe. Raskopki 1977, 1982–1984 godov. Bosporskie issledovaniia,
1. Simferopol; Kerch.
Arseneva, T. M. 1977. Nekropol Tanaisa. Moscow: Nauka.
Astafev, A E., Bogdanov, E. S. 2023. Pogrebalno-pominalnyi kompleks Altynkazgan (III – pervaia polovina VI v.). Materialy i
issledovaniia po arkheologii Kazakhstana, XVIII. Almaty: Institut arkheologii im. A. Kh. Margulana.
Baranov, V. I. 2010. Pogrebenie gunnskogo vremeni u khutora Sagi. K istorii obnaruzheniia i publikatsii nakhodki 1887 g.
In: Peskova, A. A., Shcheglova, O. A., Musin, A. (eds.). Slaviano-russkoe iuvelirnoe delo i ego istoki. Saint Petersburg:
Nestor-Istoriia, p. 79-85.
Gopkalo, O. V. 2008. Busy i podveski cherniakhovskoi kultury. Kyiv: IA NANU.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 144
Dashevskaia, O. D. 1969. Pogrebenie gunnskogo vremeni v Chernomorskom raione Kryma. In: Evtiukhova, L. A. (eds.). Drev-
nosti Vostochnoi Evropy. Materialy i issledovaniia po arkheolgii, 169. Moscow: Nauka, p. 52-61.
Dashevskaia, O. D. 2014. Nekropol Beliausa. Simferopol: Feniks.
Ermolin, A. L. 2009. Krovavo-zolotoi stil “klauzone” v iuvelirnykh izdeliiakh Bospora (po materialam nekropolia Dzhurga Oba). In:
Vakhtina, M. Iu., Gritsik, E. V., Zuev, V. Iu., Kashaev, S. V., Sokolova, O. Iu., Khrshanovskii, V. A. (eds.). Bosporskii fenomen. Is-
kusstvo na periferii antichnogo mira: materialy mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii. Saint Petersburg: Nestor-Istoriia, p. 70-77.
Zasetskaia, I. P. 1982. Klassifikatsiia polikhromnykh izdelii gunnskoi epokhi po stilisticheskim dannym. In: Ambroz, A. K,
Erdeli, I. F. (eds.). Drevnosti epokhi velikogo pereseleniia narodov V―VIII vekov. Moscow: Nauka, p. 14-30.
Zasetskaia, I. P. 1993. Materialy Bosporskogo Nekropolia vtoroi poloviny IV ― pervoi poloviny V vv. n.e. In: Aibabin, A. I.,
Gertsen, A. G., Khrapunov, I. N. (eds.). Materialy po arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, III. Simferopol, p. 23-105.
Zasetskaia, I. P. 1994. Kultura kochevnikov iuzhnorusskikh stepei v gunnskuiu epokhu (konets IV — V v.). Saint Petersburg: Ellips. Ltd.
Zastrozhnova, E. G., Sharov, O. V. 2017. “Marfovskii klad” 1925 goda: publikatsiia arkhivnykh materialov. Stratum plus, 4,
p. 395-410.
Kazanskii, M. M. 2014. Pogrebenie epokhi pereseleniia narodov v Kontseshtakh: inventar, datirovka, pogrebalnyi obriad, sotsi-
alnyi status i etnokulturnaia atributsiia. Stratum plus, 4, p. 299-336.
Kazanskii, M. M., Mastykova, A. V. 1998. Germanskie elementy v kulture naseleniia Severnogo Kavkaza v epokhu velikogo
pereseleniia narodov. Istoriko-arkheologicheskii almanakh, 4, p. 102-135.
Kazanskii, M. M., Mastykova, A. V. 2009. “Tsarskie” gunny i Akatsiry. In: Furaseva, A. G. (ed.). Gunny, goty i sarmaty mezhdu
Volgoi i Dunaem. Saint Petersburg: Fakultet filologii i iskusstv SPbGU, p. 114-126.
Kazanskii, M. M., Mastykova, A. V. 2014. Zhenskie mogily znati postgunnskogo vremeni v pontiiskikh stepiakh i konstantinop-
olskaia moda. In: Pavlenko, T. A., Skhatum, R. B., Ulitin, V. V. (eds.). IV “Anfimovskie chteniia”. Krasnodar, p. 97-108.
Kishsh, A. 1995. Opyt issledovaniia arkheologicheskikh pamiatnikov alan v Zapadnoi Evrope i Severnoi Afrike.
In: Tmenov, V. Kh. (ed.). Alany: istoriia i kultura, ІІІ. Vladikavkaz: SOIGI. p. 79-100.
Kovaleva, I. F. 1962. Pogrebenie IV veka u s. Staraia Igren. Sovetskaia arkheologiia, 4, p. 233-237.
Komar, A. V. 2000. Aktualnye problemy khronologii materialnoi kultury gunnskogo vremeni Vostochnoi Evropy. In: Evg-
levskii, A. V. (ed.). Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 1. Donetsk, p. 19-53.
Komar, A. V. 2013. Kompleks iz Makarteta i ritualnye pamiatniki gunnskogo vremeni. In: Botalov, S. G. (ed.). Gunnskii forum.
Problemy proiskhozhdeniia i identifikatsii kultury evraziiskikh gunnov. Cheliabinsk: Izdatelskii tsentr IUUrGU, p. 88-109.
Kostsiushko-Valiuzhinich, K. K. 1900. Otchet g. Zavedyvaiushchego raskopkami v Khersonese K. K. Kostsiushko-Valiuzhini-
cha za 1897 god. Otchet Imperatorskoi arkheologicheskoi komissii za 1897 god. Saint Petersburg: Tipografiia Glavnogo
upravleniia udelov, p. 91-132.
Limberis, N. Iu., Marchenko, I. I. 2009. Rannesrednevekovye pogrebeniia iz mogilnika Starokorsunskogo gorodishcha № 2. In: Fu-
rasev, A. G. (ed.). Gunny, goty i sarmaty mezhdu Volgoi i Dunaem. Saint Petersburg: Fakultet filologii i iskusstv SPbGU, p. 127-142.
Mamaev, Kh. M., Narozhnyi, E. I., Rostunov, E. V. 2011. “Gunnskoe” pogrebenie iz Kobi (Shelkovskii raion Chechenskoi re-
spubliki). Materialy i issledovaniia po arkheologii Severnogo Kavkaza, 12. Armavir, p. 108-114.
Mastykova, A. V. 2009. Zhenskii kostium Tsentralnogo i Zapadnogo Predkavkazia v kontse IV – seredine VI veka n.e. Moscow.
Mastykova, A. V. 2019. Kostium naseleniia Sirmiia v epokhu Velikogo pereseleniia narodov. In: Aibabin, A. I. (ed.). Materialy po
arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, XXIV. Simferopol: Krymskii federalnyi universitet imeni V. I. Vernadskogo, p. 94-108.
Mastykova, A. V., Zemtsov, G. L. 2016. Bogatoe pogrebenie na poselenii Mukhino-2 na Verkhnem Donu i imushchestvennaia gra-
datsiia privilegirovannykh mogil gunnskogo vremeni v Barbarikume (gruppa Unterzibenbrunn). In: Makarov, N. A. (ed.).
Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii, 244. Moscow: Izdatelskii dom Iazyki slavianskoi kultury, p. 131-145.
Mastykova, A. V., Kazanskii, M. M. 2005. O proiskhozhdenii “kniazheskogo” zhenskogo kostiuma varvarov gunnskogo vreme-
ni (gorizont Unterzibenbrunn). In: Belotserkovskaia, I. V. (ed.). II Gorodtsovskie chteniia. Moscow, p 253-268.
Mastykova, A. V. 2021. Zolotye ozherelia s udlinennymi podveskami epokhi Velikogo pereseleniia narodov i ikh sredizemno-
morsko-pontiiskie istoki. In: Alekseenko, N. A. (ed.). ΧΕΡΣΩΝΟΣ ΘΕΜΑΤΑ: imperiia i polis. XIII Mezhdunarodnyi Vi-
zantiiskii Seminar. Simferopol: Arial, p. 191-200.
Matsulevich, L. A. 1934. Pogrebenie varvarskogo kniazia v Vostochnoi Evrope. Novye nakhodki v verkhove reki Sudzhi. Izvestiia
GAIMK, 118. Leningrad: Pechatnyi dvor.
Pile, K. 2006. Ot “Klada iz Erana” k mogile “Kniazhny iz Multa”. In: Aibabin, A. I., Pletneva, S. A. (eds.). Materialy po arkhe-
ologii, istorii i etnografii Tavrii, ХII. Simferopol: Krymskii federalnyi universitet imeni V. I. Vernadskogo, p. 251-270.
Puzdrovskii, A. E., Zaitsev, Iu. P., Nenevolia, I. I. 1999. Pogrebenie voina gunnskogo vremeni na Ust-Alminskom mogilnike.
Khersonesskii sbornik, 10, p. 194-207.
Radiush, O.A., Shcheglova, O. A. 2014. Volnikovskii “klad”. Kompleks snariazheniia konia i vsadnika 1-I poloviny V v. n.e.
Katalog kollektsii. Moscow: Golden-Bi.
Ratner, I. D. 1984. Dovidnyk z arkheolohii Ukrainy. Khersonska oblast. Kyiv: Naukova Dumka.
Sikoza, D. N. 2018. Kompleks gunnskogo vremeni iz okrestnostei sela Proletarka. In: Bratchenko, T. G. (ed.). Naukovi zapys-
ky. Problemy arkheolohii, istorii, istoriohrafii, dzhereloznavstva, literaturoznavstva, mystetstvoznavstva, muzeieznavstva,
onomastyky, folklorystyky, etnohrafii. Kherson: Ailant, p. 178-184.
Strokov, A. A. 2002. Remennye garnitury gunnskoi epokhi Aziatskogo Bospora. Bosporskie issledovaniia, XXI, p. 303-319.
Tikhanova, M. A., Cherniakov, I. T. 1970. Novaia nakhodka pogrebeniia s diademoi v Severo-Zapadnom Prichernomore. So-
vetskaia arkheologiia, 3, p. 117-127.
Khairedinova, E. A. 2003. Obuvnye nabory V–VII vv. iz Iugo-Zapadnogo Kryma. Materialy po arkheologii, istorii i etnografii
Tavrii, X, p. 125-160.
Khairedinova, E. A. 2023. Sergi-kalachiki iz Kryma. In: Aibabin, A. I., Khairedinova, E. A. (eds.). Imperium et Barbaricum:
vzaimodeistvie tsivilizatsii: sbornik statei v chest 70-letiia Mikhaila Kazanskogo. Simferopol: OOO “Antikva”, p. 210-218.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 45
Khrapunov, I., Kazanskii, M. 2016. Pogrebeniia epokhi pereseleniia narodov v mogilnike Neizats. In: Khrapunov, I. (ed.). Krym
v sarmatskuiu epokhu (II v. do n.e. – IV v. n.e.). II. Dvadtsat let issledovanii mogilnika Neizats. Simferpol: Nasledie tysi-
acheletii, p. 194-229.
Bezuglov, S. I. 2001. “Danubian Fashion” and Tanais (The Early Phase of the Migration Period). In: Istvánovits, E., Kulc-
sár, V. (eds.). International Connections of the Barbarians of the Carpathian Basin in the 1st — 5th Centuries A.D. Aszód;
Nyíregyháza: Jósa Anrás Museum; Osváth Gedeon Museum Foundation, p. 275-284.
Bierbrauer, V. 2008. Ethnos und Mobilität im 5. Jahrhundert aus archäologischer Sicht: Vom Kaukasus bis nach Niederöster-
reich. München: Verlag der Bayerischen Akademie der Wissenschaften. https://doi.org/10.11588/bjb.2009.0.37363
Bóna, I. 1991. Das Hunnen-reich. Budapest: Corvina.
Fabech, Ch. 2017. Sösdala and Fulltofta: The Ritual Depositions. In: Fabech, Ch., Näsman, U. (eds.). The Sösdala Horsemen and
the Equestrian Elite of Fifth Century Europe. Moesgard: Jutland Archaeological Society, p. 43-64.
Holst, S., Nielsen, P. O. 2020. Excavating Nydam Archaeology, Palaeoecology and Preservation. The National Museum’s Research
Project 1989-99. The Royal Society of Northern Antiquaries, 33. Copenhagen: Royal Society of Northern Antiquaries.
Kazanski, M. 1996. Les tombes “princières” de l’horizon Untersiebenbrunn le problème de l’identification ethnique. L’idéntité
des populations archéologiques. Actes des XVI-e rencontres internationales d’archéologie et d’histoire d’Antibes. Sophia-
Antipolis: Éditions APDCA, p. 109-126.
Kazanski, M. 2010. Les Hunugours et le commerce de fourrure au VI-ème siècle. In: Theune, C. (eds.). Zwischen Fjorden und
Steppe. Festschrift für Johan Callmer zum 65. Geburtstag. Internationale Archäologie: Studia honoraria, 31. Rahden: Ver-
lag Marie Leidorf GmbH, p. 225-239.
Kazanski, M., Mastykova, A. 2017. The Sösdala findings in the perspective of Central and South-Eastern Europe. In: Fabech, C.,
Näsman, U. (eds). The Sösdala Horsemen – and the Equestrian Elite of 5th Century Europe. Aarhus: Jutland Archaeological
Society, p. 297-311.
Kazanski, M., Mastykova, A. 2018. La tombe de Hochfelden. In: López Quiroga, J. (eds.). In Tempore Sueborum. El tiempo
de los Suevos en la Gallaecia (411–585). Volumen de Estudios. Ourense: Deputación Provincial de Ourense, p. 109-114.
Kovrig, I. 1985. Das Diadem von Csorna. Folia archaeologica, 36, S. 107-148.
Kubitschek, W. 1911. Grabfunde in Untersiebenbrunn (auf dem Marchfeld). Jahrbuch für Altertumskunde, 5, p. 32-74
Levada, M. 2011. To Europe via the Crimea: On Possible Migration Routes of the Northern People in the Great Migration Pe-
riod. In: Khrapunov, I., Stylegar, F. A. (eds.). Inter Ambo Maria: Contacts Between Scandinavia and the Crimea in the Ro-
man Period. Simferopol: Dolya Publishing House, p. 115-137.
Minajeva, T. M. 1929. Zwei Kurgane aus der Völkerwanderungszeit bei der Station Sipovo. In: Sirelius, U. T. Tallgren, A. M.
(eds). Eurasia Septentrionalis Antiqua IV. Helsinki: K.F. Puromiehen Kirjapaino O.Y., S. 194–210.
Näsman, U. 2017. Sösdala and Fulltofta: Bridles and Saddles. In: Fabech, C., Näsman, U. (eds.). The Sösdala Horsemen: and the
Equestrian Elite of Fifth Century Europe. Højbjerg: Jutland Archaeological Society, p. 153-193.
Shchukin, M., Kazanski, M., Sharov, O. 2006. Des Goths aux Huns. Le Nord de la mer Noire au Bas–Empire et a l’époque des
Grandes Migrations. Oxford.
Szenthe, G. 2021. Social Power, Identity and the Ritual Deposits in “Attila’s Europe” In: Rácz, Zs., Szenthe, G. (eds.). Attila’s
Europe? Structural Transformation and Strategies of Success in the European Hun Period. Budapest: Printed and bound
by Dürer Nyomda Ltd, p. 563-579.
Szenthe, G., Mozgai, V., Horvath, E., Bajnoczi, B. 2019. Ritual Deposit from the Hun Period from Telki (Central Hungary).
Hungarian Archaeology, p. 9-18.
Tejral, J. 1988. Zur Chronologie der frühen Völkerwanderungszeit im mittleren Donauraum. Archaeologia Austriaca, 72, S. 223-304.
Tejral, J. 1997. Neue Aspekte der frühvölkerwanderungszeitlichen Chronologie im Mitteldonauraum. In: Tejral, J., Friesin-
ger, H., Kazanski, M. (eds.). Neue Beiträge zur Erforschung der Spätantike im mittleren Donauraum. Brno: Archeologický
ústav AV ČR, S. 321-392.
Tejral, J. 2007. Das Hunnenreich und die Identitätsfragen der barbarischen “gentes” im Archäologisches Institut der Akademie
der Wissenschaften der Tschechischen Republik. Brno.
Tejral, J. 2011. Einheimische und Fremde: das norddanubische Gebiet zur Zeit der Völkerwanderung Archäologisches Institut
der Akademie der Wissenschaften der Tschechischen Republik. Brno.
Tejral, J. 2016. Die frühvölkerwanderungszeitlichen Eliten Gräber und das Problrm der Stilgruppe Untersiebenbrunn. In: Geis-
ler, H. (ed.). Wandel durch Migration? 26. Internationales Sympsium “Grundprobleme der frühgeschichlichen im mittleren
Donauraum”. Buchenbach: Verlag Dr. Faustus, S. 39-84
Tejral, J. 1987. Zur Chronologie und Deutung der südöstlichen Kulturelemente in der frühen Völkerwanderungs- zeit Mitteleu-
ropas. Anzeiger des Germanischen Nationalmuseums, S. 11-46.
Tomka, P. 1986. Der hunnische Furstenfund von Pannonhalma. Acta Archaeologica Academiae Scientiarum Hungaricae, 38,
p. 423-488.
Wieszner, B., Nagy, E. G. 2021. A New Sacrificial Deposit of the Hun Period from Debrecen. In: Rácz, Zs., Szenthe, G. (eds.).
Attila`s Europe. Structural Transformation and Strategies of Success in the European Hun Period. Budapest: Printed and
bound by Dürer Nyomda Ltd. p. 259-301.
|
| id | arheologia-com-ua-article-439 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:06:15Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/10/cefa72f459fc15bf03dc6bade051aa10.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-4392026-03-21T11:41:47Z Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра Hun Assemblage from the Dnipro River Lower Region Sikoza, D. M. Proletarka, Huns, Horizon Untersiebenbrunn, burial, diadem. ролетарка, гуни, горизонт Унтерзібенбрунн, поховання, діадема. У статті розглянуто комплекс гунського поховання із с. Пролетарка (нині с. Челбурда Олешківського р-ну Херсонської обл., Україна). Детально розглянуто питання датування та культурної належності комплексу. n the spring 1966, 5 km west of the Proletarka village of the former Tsiurupynsk district, the Kherson Oblast, during ploughing the tractor drivers A. Pulinets and M. Horshkov destroyed an ancient burial. Pupils and teachers of the local school came to the place to examine it. As a result a golden diadem, golden earrings, a golden necklace with pendants, silver shoe buckles, thin gold plates, amber beads, a knife and a clay spindle whorl were brought to the Kherson Local History Museum.The reconstruction of the burial rite is very difficult. Dr. Ratner classified it as a “female burial with a horse” and subsequently all researchers referred to this definition. Only three molars, two animals and one human, survived from the remains. However, animal teeth from the assemblage belong to a large representative of cattle.Scholars attribute this burial to the “western” group of Hun sites and associate it with the migration of “royal” Huns. According to the chronology of J. Teyral, they date Proletarka assemblage to the period D2 (380/400–440/450) and the initial phase D2/D3 (430/440–440/450) like the most Hun’s burials of the region. According to О. V. Komar’s correlation of the Hunnic Age relics the assemblages can be classified to the group C2 which is synchronous to the European stage D2 (Unterzibenbrunn horizon); in the Northern Pontic region this stage is dated to 420–445. I. P. Zasetska classified this burial to the first chronological group, subgroup 1 “b” and dated it to 425–454.The analogies allow us to attribute the burial from Proletarka to the early chronological group of sites of the late 4th — first half of the 5th centuries. The correlation of chronological markers narrows this dating to the second quarter of the 5th century.The diadem from the burial belongs to the single-part and not triple-part ones, as was mistakenly defined in previous publications. The number of objects made of precious metals and the peculiarities of the costume of buried women allow considering her as a noble in the Hun society. The necklaces with conical pendants, similar to those found in Proletarka are a typical element of “princely” female burials of the Horizon Untersiebenbrunn. The finding of the spindle whorl in the burial is also unusual element for the nomadic Hun burials. All these peculiarities emphasise the specificity of the burial and may indicate close contacts with the settled population of the Danube region and the Crimea, or the fact that woman buried in Proletarka originally came from this population. The grave goods prove this hypothesis. However, we cannot confirm or refute this opinion, since no anthropological materials of the burial have survived. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026-03-15 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/439 10.15407/archaeologyua2026.01.028 Arheologia; No 1 (2026): Arheologia; 28-45 Археологія ; № 1 (2026): Археологія; 28-45 Археология; № 1 (2026): Arheologia; 28-45 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/439/454 Copyright (c) 2026 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en |
| spellingShingle | ролетарка гуни горизонт Унтерзібенбрунн поховання діадема. Sikoza, D. M. Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра |
| title | Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра |
| title_alt | Hun Assemblage from the Dnipro River Lower Region |
| title_full | Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра |
| title_fullStr | Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра |
| title_full_unstemmed | Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра |
| title_short | Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра |
| title_sort | комплекс гунського часу з пониззя дніпра |
| topic | ролетарка гуни горизонт Унтерзібенбрунн поховання діадема. |
| topic_facet | Proletarka Huns Horizon Untersiebenbrunn burial diadem. ролетарка гуни горизонт Унтерзібенбрунн поховання діадема. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/439 |
| work_keys_str_mv | AT sikozadm kompleksgunsʹkogočasuzponizzâdnípra AT sikozadm hunassemblagefromthedniproriverlowerregion |