Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя

Aksionov, V. S.

doi:10.15407/archaeologyua2026.01.046

Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя

У роботі проаналізовано матеріали 70&nbsp;катакомб із повздовжнім стосовно дромоса розташуванням камери, досліджені експедицією Харківського історичного музею імені М.&nbsp;Ф.&nbsp;Сумцова у 1984–2021&nbsp;рр. на різних ділянках Верхньосалтівського некрополя другої по...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2026
Issue:	1
Pages:	46-64
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	V. S. Aksionov — Кандидат історичних наук, завідувач відділу археології Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова
Main Author:	Aksionov, V. S.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026
Subjects:	алтівсько-маяцька культура Верхній Салтів алани катакомба поховальний інвентар.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/440
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824660970700800
author	Aksionov, V. S.
author_facet	Aksionov, V. S.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "V. S. Aksionov", "institution": "Кандидат історичних наук, завідувач відділу археології Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова", "orcid": "" } ]
author_sort	Aksionov, V. S.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	64
container_issue	1
container_start_page	46
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2026-03-21T11:42:11Z
description	У роботі проаналізовано матеріали 70&nbsp;катакомб із повздовжнім стосовно дромоса розташуванням камери, досліджені експедицією Харківського історичного музею імені М.&nbsp;Ф.&nbsp;Сумцова у 1984–2021&nbsp;рр. на різних ділянках Верхньосалтівського некрополя другої половини&nbsp;VIII — першої половини&nbsp;X&nbsp;ст.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2026.01.046
first_indexed	2026-08-07T01:06:18Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 1  2026 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України БУЙСЬКИХ А. В. – доктор історичних наук, Інститут археології НАН України ГАРДІ С. Е. – PhD, Альянс для боротьби зі злочинністю в інтернеті, Велика Британія ДЖІНДЖАН Ф. – професор, доктор хаб., Університет Сорбонни, Париж-1, Франція ЗАЛІЗНЯК Л. Л. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України КАЙЗЕР Е. – професор, доктор хаб., Вільний університет Берліна, Німеччина МОТУЗАЙТЕ МАТУЗЕВІЧУТЕ (КІН) Ґ. – професор, PhD, Вільнюський університет, Литва ОТРОЩЕНКО В. В. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України ПЛАВІНСЬКИЙ М. О. – кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХІНА І. Д. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України, Україна РАБІНОВІЦ А. – PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й. – професор, доктор, Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО Т. М. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (відповідальний секретар) ШНЕЕВАЙС Є. – доктор хаб., Центр археології Ляйбніца, Німеччина NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine BUISKYKH A. V. – DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine DJINDJIAN F. – Professor, Dr. Hab., University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J. – Professor, Ph.D., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany MOTUZAITĖ MATUZEVIČIŪTĖ (KEEN) G. – Professor, Ph.D., Vilniaus universitetas, Lithuania HARDY S. A. – PhD., Alliance to Counter Crime Online, United Kingdom KAISER E. – Professor, Dr. Hab., Institute of Prehistoric Archaeology Freie Universität Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine PLAVINSKI M. O. – PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D. – PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A. – PhD in Classical Archaeology, The University of Texas at Austin, USA SHEVCHENKO T. M. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) SCHNEEWEISS J. – Dr. Hab., Leibniz-Zentrum für Archäologie, Germany ZALIZNIAK L. L. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine ARHEOLOGIA KYIV 1  2026 ЗМIСТ CONTENTS Articles MANKO V. O., TELIZHENKO S. A. Flint Artefacts of Layer 4 at the Fatma Koba Site, Cimea, Ukraine PUKLINA O. O. Painted Glassware from Olbia Pontica SIKOZA D. M. Hun Assemblage from the Dnipro River Lower Region AKSIONOV V. S. Catacombs of a Specific Type within the Verkhnii Saltiv Necropolis Publications of Archaeological Materials LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Late Bronze and Early Iron Age Assemblages of the Voitsekhivka Cemetery (based on research of 2013) CHECHULINA I. O. Black-Glazed Ware in the Col- lection of Classical Antiquities of the Altes Museum (Berlin, Germany): Perspectives from the Northern Black Sea Region SAVELIEVA K. S., SAVELIEV O. K. Lamps from the Roman Citadel of Tyras Статтi МАНЬКО В. О., ТЕЛІЖЕНКО С. А. Крем’яний комплекс шару 4 стоянки Фатьма Коба, Крим, Україна ПУКЛІНА О. О. Розписний скляний посуд з Ольвії Понтійської СІКОЗА Д. М. Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра АКСЬОНОВ В. С. Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя Публiкацiї археологiчних матерiалiв ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) ЧЕЧУЛІНА І. О. Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Ні- меччина): погляд із Північного Причорномор’я САВЕЛЬЄВА К. С., САВЕЛЬЄВ О. К. Світиль- ники з римської цитаделі Тіри 5 18 28 45 65 92 106 До iсторiї стародавнього виробництва БУЦЬКИЙ І. М., МИШУСТА О. В. Тех- нологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара Iсторiя науки ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Кремінний нако- нечник дротика доби бронзи з Криму To the History of Ancient Crafts BUTSKYI I. M., MYSHUSTA O. V. Technologi- cal Traditions of Ceramics Production of the Final Bronze Age Population in the Samara River Basin History of Science POPELNYTSKA O. O. A Bronze Age Flint Dart Point from Crimea 125 142 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 146 УДК: 904.5(477.54)”653” https://doi.org/10.15407/arheologia2026.01.046 © АКСЬОНОВ Віктор Степанович, 2026 — кандидат істо- ричних наук, завідувач відділу археології Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова, ORCID: 0000- 0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com © Інститут археології НАН України, 2026 КАТАКОМБИ ОСОБЛИВОГО ТИПУ ВЕРХНЬОСАЛТІВСЬКОГО НЕКРОПОЛЯ В. С. АКСЬОНОВ типу були виявлені при роботах у другій полови- ні XX — на початку XXI ст. на Старосалтівсько- му, Рубіжненському могильниках (Аксенов 1999, 2001) та на всіх ділянках катакомбного некрополя біля с. Верхній Салтів (Аксьонов 2018, с. 46-47). До цього часу катакомби з повздовжнім стосов- но дромоса розташуванням поховальної камери на Верхньосалтівському некрополі не були відо- мі, хоча тільки у 1900–1917 рр. на могильнику було розкопано 325 катакомб, а загальна кількість розкопаних поховальних комплексів на 1941 р. становила близько 500–600 одиниць (Чернігова 2000, с. 117, табл.). Під час робіт на головному некрополі біля с. Верхній Салтів (ВСМ-I) у 1946– 1948 рр. експедиція на чолі із С. А. Семеновим- Зусером дослідила 57 катакомб, але всі вони на- лежали до поховальних споруд Т-подібного типу (Семенов-Зусер 1949; 1952). Тільки у 1959–1961 рр. під час робіт Коче- токської експедиції АН УРСР на чолі з Д. Т. Бе- резовцем на третьому некрополі біля с. Верхній Салтів (ВСМ-III) були виявлені катакомби з по- вздовжнім стосовно дромоса розташуванням по- ховальної камери. Так, експедиція під керівни- цтвом Д. Т. Березовця виявила 80 катакомбних споруд, із яких було досліджено лише 23 (Бере- зовец 1959‒1961, с. 5), серед яких було розкопа- но шість дромосів без камер (№ 4, 5, 12, 14, 16, 20), шість катакомб Т-подібного типу та 11 похо- вальних споруд із розташуванням поховальної ка- мери на одній осі з дромосом (катакомби № 1, 2, 3, 9, 10, 15, 18, 19, 21, 22, 23). У 1967 р. експеди- ція Д. Т. Березовця на ВСМ-III дослідила ще сім катакомбних поховань (катакомби. № 30–36), із яких тільки дві катакомби — № 30 та № 35 — на- лежали до поховальних споруд Т-подібного типу. Таким чином, із 30 досліджених катакомб на цьо- му могильнику 16 поховальних споруд належали до II типу за класифікацією К. Ф. Смірнова. При подальших роботах на цьому некрополі у 1988– 1989, 1991–1992 рр. експедиція Харківського іс- торичного музею під керівництвом В.Г. Бородулі- на розкопала ще 24 катакомби та один дромос, із яких у 17 катакомб (№ 3–6, 9–16, 20–23, 25) до- вга вісь поховальної камери була продовженням У роботі проаналізовано матеріали 70 ката- комб із повздовжнім стосовно дромоса роз- ташуванням камери, досліджені експеди- цією Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова у 1984–2021 рр. на різних ділян- ках Верхньосалтівського некрополя другої по- ловини VIII — першої половини X ст. К л ю ч о в і с л о в а: салтівсько-маяцька куль- тура, Верхній Салтів, алани, катакомба, похо- вальний інвентар. На більшості катакомбних могильників лісосте- пового варіанта салтівської культури другої по- ловини VIII — першої половини X ст., що нале- жать ранньосередньовічним аланам, основною поховальною спорудою є земляна катакомба Т-подібного типу (Плетнева 1989; Флёров 1993; Аксьонов 2018). Катакомби цього типу добре представлені на пам’ятках аланського населен- ня Північного Кавказу IV–IX ст. (Коробов 2003, приложение 5, табл. 1; Шестопалова 2018, с. 40; Успенский, Албегова 2021, с. 12), звідки у 30– 40-х рр. VIII ст. верхівка Хозарського каганату переселила частину аланського населення до басейну Сіверського Дінця (Михеев 1991, с. 46; Гадло 1994, с. 50-51). Алани Північного Кавка- зу продовжували ховати своїх небіжчиків у ката- комбах Т-подібного типу в X–XIII ст. (Савенко 2017, с. 125; Бакушев, Леонтьева 2020, с. 250). Проте, зауважимо, що на деяких катакомбних некрополях салтівської культури басейну Сівер- ського Дінця трапляються катакомби іншого типу. У цих катакомбах довга вісь поховальної камери збігається з довгою віссю вхідної ями (дромоса). Такі катакомби дослідники виділяють в окремий тип — II (Смирнов 1972, с. 74, рис. 1) або вва- жають різновидом катакомб III типу (Мошкова, Малышев 1999, с. 173, рис. 1). Катакомби цього Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 47 довгої осі дромоса (рис. 1). З урахуванням ката- комбних поховань, які були досліджені на цьому некрополі Д. Т. Березовцем, кількість катакомб II типу складає 61,1 % від усіх досліджених по- ховальних комплексів. Катакомби II типу в 1984–1989 рр. вияви- ла експедиція Харківського історичного музею під керівництвом В. Г. Бородуліна під час робіт на ділянці головного некрополя біля с. Верх- ній Салтів (ВСМ-I) на західному схилі Капіно- сового яру (відгалуження Симоненкової яру- ги). Тоді було досліджено 76 катакомб, із яких 37 належать до поховальних споруд із повздов- жнім стосовно дромоса розташуванням похо- вальної камери. На дослідженій ділянці ВСМ-I катакомби утворюють паралельні ряди, що міс- тять і Т-подібні катакомби, і катакомби II типу (рис. 2). Проте в нижній частині схилу Капіно- сового яру кількісно переважають катакомби II типу (рис. 2: 1), тоді як поховальні споруди Т-подібного типу превалюють на ділянці, роз- ташованій вище по схилу (рис. 2: 3). На четвертому катакомбному могильнику біля с. Верхній Салтів (ВСМ-IV), який займає східні схили Нетерічинської яруги, експедиції харківських дослідників у 1989–2021 рр. дослі- дили 164 поховальні комплекси (142 катакомби, 10 поховань у звичайних ґрунтових ямах, п’ять поховань у ямах із підбоєм, сім дромосів без по- ховальних камер)1. Із розкопаних 142 катакомб 17 належали до типу II. Із цих 17 катакомб ві- сім поховальних споруд було розкопано на «пів- нічній» ділянці некрополя та дев’ять — на «пів- денній» його ділянці (рис. 3). На теперішній час недосліджена відстань між цими ділянками не- крополя становить 25 м. Катакомби II типу в кордонах досліджених ділянок не утворюють відокремлених груп, а розташовуються серед катакомб Т-подібного типу та, як і останні, орі- єнтовані своїми дромосами по схилу Нетечин- ської яруги (схід — захід із незначним відхилен- ням на північ або південь). Наявність на різних ділянках великого ката- комбного могильника біля с. Верхній Салтів по- ряд із Т-подібними катакомбами поховальних споруд із повздовжнім стосовно дромоса розта- 1 1989, 1990 рр. — експедиція Харківського історичного музею на чолі з В. Г. Бородуліним (катакомби № 1–17); 1996 р. — експедиція Харківського педагогічного універ- ситету імені Г. С. Сковороди під керівництвом В. В. Ко- лоди (катакомби № 18–27); 1998–2021 рр. — експедиція Харківського історичного музею імені М. Ф. Сумцова під керівництвом В. С. Аксьонова (поховальні комплек- си № 28–164). шування поховальної камери не може не привер- нути увагу. Матеріали цих поховальних комп- лексів мають велике значення як джерело для вивчення аланського населення салтівської куль- тури басейну Сіверського Дінця. Особливо важ- ливо, як вони співвідносяться в хронологічному та соціальному значенні з Т-подібними катаком- бами, які кількісно превалюють на поховальних памʼятках ранньосередньовічного аланського на- селення Подоння. Для розв’язання цього питан- ня ми спираємося на матеріали 70 поховальних комплексів (ВСМ-I — 37 катакомб; ВСМ-III — 16 катакомб; ВСМ-IV — 17 катакомб), що збері- гаються в Харківському історичному музеї імені М. Ф. Сумцова. Матеріали катакомб II типу, до- сліджені експедицією під керівництвом Д. Т. Бе- резовця, ми не залучали, оскільки вони належним чином не введені до наукового обігу. За своїми мірними показниками (довжина, ширина та глибина дромоса, розміри вхідного лазу та інші) катакомби II типу на усіх зазначе- них могильниках Верхнього Салтова (ВСМ-I, ВСМ-III, ВСМ-IV) суттєво не відрізняються від Т-подібних катакомб цього некрополя (Ак- сьонов 2018, табл. 1, 2, 3). Не відрізняються вони від Т-подібних поховальних споруд і кіль- кістю покладених до їх поховальних камер лю- дей. Поховальні камери катакомб II типу міс- тили одиночні, парні та колективні поховання (табл. 1). Поховальний інвентар, який був пред- ставлений в катакомбах із повздовжнім стосов- но дромоса розташуванням поховальної каме- ри (табл. 2) (рис. 4: 53–79; 5: 37–75; 6: 31–55), має широкі аналогії в аланських старожитнос- тях салтівського часу (Плетнева 1981, рис. 36, 37) і не відрізняється ні кількісно, ні типоло- гічно від інвентаря, що походить із салтівських катакомб Т-подібного типу. Елементи поясної гарнітури, виявлені в ка- такомбах II типу ВСМ-I, дозволяють визначи- ти час побутування цих поховальних споруд у населення Верхнього Салтова. Металеві пояс- ні пряжки, бляшки, наконечники пояса та мета- леві прикраси ремінців взуття були виявлені у 18 катакомбах ВСМ-I. Срібні бляшки від ремін- ців взуття з катакомби № 14, прикрашені зобра- женням трьох пелюсткових квіток (рис. 4: 10), повторюють орнамент, характерний для елемен- тів поясної гарнітури кримсько-візантійської групи, які репрезентують вироби раннього сал- тівського горизонту (740–790 рр.) (Комар 1999, с. 124, 125, табл. 3: 15; 2001, рис. 1: 35, 36). У ка- такомбах № 4, 20, 38, 50 виявлено бронзові не- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 148 Рис. 1. План дослідженої у 1988‒1989, 1991‒1992 рр. ділянки Верхньосалтівського III могильника (ВСМ-III). Чорним кольором позначені катакомби з повздовжнім розташуванням камеритосовно дромоса* Fig. 1. Plan of the site of the Verkhnii Saltiv Burial III (VSB III) investigated in 1988‒1989, 1991‒1992. The black colour indicates catacombs with the longitudinal position of the chamber relative to the dromos** орнаментовані поясні бляшки та бляшки з рос- линним орнаментом у вигляді одного великого бутона лотоса (рис. 4: 1–9, 11, 12), які є типови- ми для салтівських старожитностей II хроноло- гічного горизонту (790 р. — початок IX ст.) (Ко- мар 1999, табл. 4; 2018, рис. 39). Аналогічні брон- зові литі бляшки виявлено в катакомбах № 3, 29, 59, але разом із ними були присутні поясні бляш- ки, поле яких прикрашено рослинним орнамен- том із трьох бутонів лотоса (рис. 4: 18, 19, 21, 22, 25, 26, 29, 31). Бляшки з таким орнаментом більш характерні для наступного, III хронологіч- ного горизонту салтівських старожитностей (Ко- мар 1999, табл. 4; 2018, рис. 39). Привертає ува- гу наявність серед елементів поясної гарнітури з катакомби № 29 ВСМ-I литої бронзової бляш- ки прямокутної форми, у нижній частині щитка якої є прямокутний отвір зі стрілчатим верхом (рис. 4: 32). Кути над верхнім краєм отвору при- крашено однією цяткою, що виконана за допомо- гою пуансона. Дві аналогічні бляшки були зна- йдені в Т-подібній катакомбі № 31 цього самого могильника. Такі бляшки доволі добре представ- лені в комплексах VII–XI ст. Середнього Повол- * На рисунках 1–3 орієнтування окремих частин могиль- ників за сторонами світу подано згідно розташуван- ня дромосів катакомб вздовж природного схилу яруг. *Figures 1–3 show the orientation of individual parts of the burial grounds in relation to the cardinal points and the alignment of the catacomb dromos along the natural slope of the ravines. 22 23 20 21 12 9 25 11 10 16 15 14 13 6 5 4 0 3 сm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 49 жя, Прикам’я, Південного Уралу (Ковалевская 2000, с. 148; Мурашева 2000, с. 27; Халикова, Ха- ликов 2018, табл. I: 12; II: 10; VI: 34; XIV: 22), де вони входять до прикрас тюрко-уральського кола (Боталов, Грудочко 2011, с. 88, рис. 7: 35–37; Ко- мар 2018, рис. 70: 20). Такі бляшки, на нашу дум- ку, мають немісцеве походження та потрапили до аланського населення Верхнього Салтова з Вол- Рис. 2. Плани досліджених у 1984– 1989 рр. ділянок (1, 2, 3) Верхньосал- тівського I могильника (ВСМ-I) Fig. 2. Plans of the sites (1, 2, 3) of the Verkhnii Saltiv І Burial (VSB-І) investigated in 1984–1989 го-Камського регіону. Литі та штамповані бляш- ки з рослинним орнаментом із 3–5 бутонів лото- са, що є характерною ознакою виробів III хроно- логічного салтівського горизонту, представлені в катакомбах № 7, 44, 71 (рис. 4: 36, 39–41, 46, 47). При цьому частина бляшок з катакомби № 71 була прикрашена орнаментом із трьох пелюстко- вих квіток із пелюстками краплеподібної форми 39 38 34 33 26 30 32 9 17 7 2 3 4 16 13 8 14 18 20 22 71 75 61 59 56 54 51 52 5350 4544 41 29 1 2 3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 150 Рис. 3. Плани досліджених у 1989, 1990, 1998–2021 рр. ділянок (1 — «північної», 2 — «південної») Верхньосалтівсько- го IV могильника (ВСМ-IV) Fig. 3. Plans of the sites (1 — “northern”, 2 — “southern”) of the Verkhnii Saltiv Burial IV (VSB-IV) investigated in 1989, 1990, 1998–2021 68 103 141 146 80 98 109 145 108 32 54 45 94 2 4 14 9 (рис. 4: 44, 45). Саме така трипелюсткова квітка є найпоширенішим орнаментальним мотивом на металевих деталях наборних поясів ранніх ма- дяр Волго-Кам’я (Халикова 1976, с. 170, рис. 4: 6, 11, 12; 5: 3, 4, 7; 11: 6, 7, 12, 13). Елементи по- ясної гарнітури з таким орнаментом представ- лені в кількох катакомбах Верхньо-Салтівського IV могильника (катакомби. № 44, 70, 71, 76, 78, 92, 96 99), які датуються другою — третьою чвер- тю IX ст. До наборного пояса з катакомби № 71 входили литі бляшки-оправи, зовнішній край яких оформлений у вигляді ланцюжка з опуклих ланок круглої та овальної форми, що чергують- ся між собою (рис. 4: 43). Орнамент із таких са- мих ланцюжків доволі часто трапляється на еле- ментах поясної гарнітури ранніх мадярів (Хали- кова 1976, рис. 4: 7–10; 5: 3–7; Бокий, Плетнева 1988, рис. 5: 1–6). Імовірно, запозичення салтів- ськими майстрами окремих орнаментальних мо- тивів, як і власне окремих елементів поясної гар- нітури (бляшка з катакомби № 29), відбулося у 30–90 рр. IX ст., коли мадяри перебували в союз- ницьких відносинах із Хозарським каганатом та мешкали поряд із салтівським населенням басей- ну Сіверського Дінця. У катакомбах № 30, 52, 56 ВСМ-I елементи поясної гарнітури представлені екземплярами (рис. 4: 48–52), які доволі важко датувати вужче часу існування салтівської культури. Так, поясна пряжка з рамчатим щитком п’ятикутної форми з катакомби № 56 (рис. 4: 51) аналогічна пряжкам, що входили до складу салтівських наборних по- ясів впродовж тривалого часу (II, III, IV хроно- логічні горизонти ) (Комар 1999, табл. 4; 2018, табл. 39). Поясні неорнаментовані бляшки з цієї самої катакомби повторюють форми неорнамен- тованих салтівських елементів поясної гарніту- ри, які побутували у рядового салтівського насе- лення в кінці VIII — першій половині IX ст. (Ко- мар 1999, табл. 4; Комар 2018, табл. 39). Бляшки 1 2 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 51 Могильник Кількість небіжчиків / катакомба № Загалом 1 2 3 4 5 Верхньосалтівський I мо- гильник (ВСМ-I) 9 (№ 8, 9, 32, 34, 45, 53, 61, 63, 71) 9 (№ 10, 22, 26, 30, 41, 50, 56, 59, 75) 16 (№ 3, 4, 7, 14, 16, 17, 18, 20, 29, 33, 38, 39, 51, 52, 54, 64) 2 (№ 2, 44) 1 (№ 13) 37 Верхньосалтівський III (ВСМ-III) 9 (№ 3, 4, 5, 12, 13, 15, 16, 22, 23) 5 (№ 6, 11, 14, 20, 21) 1 (№ 9) 1 (№ 25) - 16 Верхньосалтівський IV (ВСМ-IV) 4 (№ 32, 108, 141, 146) 7 (№ 2, 14, 45, 89, 94, 98, 103) 6 (№ 4, 9, 54, 68, 109, 145) - - 17 Загалом ВСМ 22 21 23 3 1 70 Рубіжненський могиль- ник (РМ) 11 (№ 2,3, 4, 7, 9, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 17) 3 (№ 6, 11, 18) 1 (№ 5) - - 15 Старосалтівський мо- гильник (ССМ) 10 (№ 1, 4, 5, 7, 8, 12, 13, 15, 20, 22) 6 (№ 3, 14, 17, 18, 19, 21) 1 (№ 11) - - 17 Таблиця 1. Кількість небіжчиків у катакомбах II типу, досліджених на Верхньосалтівському, Старосалтівському та Рубіжненському могильниках Table 1. The number of deceased in the type II catacombs investigated at the Verkhnii Saltiv, Staryi Saltiv and Rubizhne burial grounds з катакомби № 52 (рис. 4: 49, 50) повторюють форму салтівських литих бляшок-оправ прямо- кутної форми та бляшок із рухомим кільцем, але вони вирізані доволі недбало з тонкого бронзо- вого листа та прикрашені найпростішим орна- ментом. Це дозволяє вважати їх виробом не про- фесійного майстра, а аматора. У катакомбах II типу ВСМ-III було знайдено елементи поясної гарнітури (катакомби № 6, 9, 11, 13, 15, 16, 25) та металеві прикраси від ре- мінців взуття (катакомби № 6, 12, 20, 23), які до- зволяють визначити час виникнення цих похо- вальних комплексів. Так, бронзова штампована бляшка хрестоподібної форми з катакомби № 15 (рис. 5: 3) не має аналогів у старожитностях салтівської культури. Проте за своєю орнамен- тацією вона подібна до виробів VII — почат- ку VIII ст. Поясна штампована бляшка та фраг- мент наконечника наборного пояса з катаком- би № 13 ВСМ-III (рис. 5: 1, 2) типологічно та за орнаментом схожі з елементами поясної гарні- тури, які характерні для комплексів ранньосал- тівського хронологічного горизонту Столбище- Старокорсунська (740–780 рр. н.е.) (Комар 1999, табл. 3: 15, 18, 29, 100, 122; 2001, с. 112, рис. 3: 19, 26, 58, 60). Таким чином, ці поховальні комп- лекси слід датувати другою половиною VIII cт. Металеві елементи наборного пояса з ката- комб № 9, 16 ВСМ-III прикрашені одним вели- ким бутоном лотоса (рис. 5: 5–8), що є характер- ною ознакою виробів II хронологічного гори- зонту салтівських старожитностей (Комар 1999, табл. 4). Бляшки, пряжки, наконечники пояса, які походять із катакомб № 6, 11, 23, 25, прикра- шені рослинним орнаментом (стиль «3–5 буто- нів» лотоса) (рис. 5: 9, 10, 17, 23, 24, 31, 32), що є характерною ознакою ремінних прикрас III сал- тівського хронологічного горизонту (початок — середина IX ст.) (Комар 1999, табл. 4). В анало- гічному стилі прикрашені й металеві бляшки та наконечники від ремінців взуття з катакомб № 6, 12, 20, 23 ВСМ-III (рис. 5: 20, 21, 27–30, 33–35). Елементи поясної гарнітури та метале- ві прикраси ремінців взуття були виявлені в семи з 17 катакомбах II типу, які були дослі- джені на ВСМ-IV. Поясний набір чоловіка в катакомбі № 141 ВСМ-IV був представлений срібними штампованими бляшками-накладка- ми (7 екз.) (рис. 6: 1), які не мають аналогів у «класичних» салтівських старожитностях ба- сейну Сіверського Дінця. Однак вироби, що орнаментовані в тій самій стилістиці й техніці, представлені в аланських старожитностях V — початку VIII ст. Північного Кавказу (катаком- би № 103, 124 могильника Мокра Балка) (Афа- насьев, Рунич 2001, рис. 116: 15; 154: 1), де вони є однією з характерних ознак комплексів другої чверті VII — межі VII‒VIII ст. (Афанасьев, Рунич 2001, с. 25, 35, 40–42). На нашу думку, наклад- ки наборного пояса з катакомби № 141 ВСМ- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 152 № кат. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 32 ВСМ-IV 1 дитина 1 + + + 108 ВСМ-IV 1 дитина - 141 ВСМ-IV 1 дитина - + + 146 ВСМ-IV 1 чоловік 1 + + 2 ВСМ-IV 2 підліток + ди- тина - + + + + + + + 14 ВСМ-IV 2 чоловік + жінка 2 + + + + + + + + + + 45 ВСМ-IV 2 чоловік + жінка - + + + + + + + + + 89 ВСМ-IV 2 жінка + дитина - + + + 94 ВСМ-IV 2 жінка + дитина - + + + 98 ВСМ-IV 2 дитина - + + + + + + + + + 103 ВСМ-IV 2 жінка + дитина - + + + + + + + 4 ВСМ-IV 3 дорослі - + + + 9 ВСМ-IV 3 дорослі 2 + + + + + + + + + + + 54 ВСМ-IV 3 чоловік + жін- ка + дитина - + + 68 ВСМ-IV 3 чоловік + жін- ка + дитина - + + + + + 109 ВСМ-IV 3 чоловік + жін- ка + підліток 1 + + + + + + + + + + + 145 ВСМ-IV 3 чоловік + жін- ка + підліток - + + + + + + + + + + + + + 8 ВСМ-I 1 чоловік - + + + 9 ВСМ-I 1 чоловік 1 + + + 32 ВСМ-I 1 дитина - + + 34 ВСМ-I 1 дитина - + + 45 ВСМ-I 1 дитина 1 + + + Табл. 2. Інвентар катакомб Верхньосалтівського некрополя Table 2. Inventory of the catacombs of the Verkhnii Saltiv necropolis *1 — кількість небіжчиків у камері, їх стать; 2 — глиняна посудина; 3 — сокира-чекан; 4 — тесло-мотика; 5 — ніж; 6 — елементи поясної гарнітури; 7 — шабля; 8 — сережки; 9 — бляшки-нашивки на головну стрічку; 10 — намисто; 11 — бубонці; 12 — бронзові ґудзики; 13 — бронзові пронизки; 14 — «рогата» пряжка; 15 — пряжка-ґудзик зі стулки мор- ського молюска; 16 — браслет; 17 — перстень; 18 — амулети; 19 — дзеркало; 20 — коповушка; 21 — туалетна скринь- ка; 22 — фібула; 23 — ґудзик-дзеркальце; 24 — металеві елементи від ремінців взуття; 25 — кінське спорядження ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 53 53 ВСМ-I 1 дитина - + 61 ВСМ-I 1 дорослий 1 + 63 ВСМ-I 1 дорослий 1 + + 71 ВСМ-I 1 чоловік 1 + + + + + + + + + 10 ВСМ-I 2 чоловік + жінка 1 + + + + + + + + + 22 ВСМ-I 2 чоловік + жін- ка 2 + + + + + + + 26 ВСМ-I 2 дорослий + жінка - + + + + + 30 ВСМ-I 2 жінка + підліток - + + + + + + + + + 41 ВСМ-I 2 чоловік + жінка 2 + + + + + + + + + + 50 ВСМ-I 2 чоловік + підліток 1 + + + + + + + + + + + + + 56 ВСМ-I 2 чоловік + жінка 1 + + + + + + + + + + + + + 59 ВСМ-I 2 чоловік + жінка 1 + + + + + + + + + + + + + + + 75 ВСМ-I 2 чоловік + жінка 1 + + + + + + 3 ВСМ-I 3 чоловіки 2 + + + + + 4 ВСМ-I 3 2 жінки + дитина 1 + + + + + + + 7 ВСМ-I 3 чоловік + жін- ка + підліток _ + + + + + + + + + 14 ВСМ-I 3 жінка + 2 ди- тини 1 + + + + + + + + + 16 ВСМ-I 3 2 підлітки + дитина - + + + + + + + + + + 17 ВСМ-I 3 жінка + підлі- ток + дитина - + + + + + + + 18 ВСМ-I 3 чоловік + жін- ка + дитина 1 + + + + + + + 20 ВСМ-I 3 чоловік + жін- ка + підліток - + + + + + + + + + + 29 ВСМ-I 3 чоловік + жін- ка+ дитина - + + + + + + + + + + + 33 ВСМ-I 3 чоловік + жін- ка + дитина - + + + + + + ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 154 38 ВСМ-I 3 чоловік + жін- ка + дитина - + + + + + + + + + + + + 39 ВСМ-I 3 чоловік + жін- ка+ дитина - + + + + + 51 ВСМ-I 3 чоловік + підлі- ток + дитина 1 + + + + + 52 ВСМ-I 3 2 дорорс- лих + дитина 1 + + + + + + 54 ВСМ-I 3 жінка + підлі- ток + дитина 3 + + + + + + + 64 ВСМ-I 3 2 доророс- лих + дитина 1 + + + + + + + + + + + + + 2 ВСМ-I 4 1 дорос- лий + 3 дитини - + + + + + + + + + + + 44 ВСМ-I 4 2 дорос- лих + 2 дитини 2 + + + + + + + + + + + + + + 13 ВСМ-I 5 2 чолові- ки + 3 жінки 2 + + + + + + + + + + + + + 3 ВСМ- III 1 дорослий - 4 ВСМ- III 1 дитина - + 5 ВСМ- III 1 жінка 1 + + + + + + 12 ВСМ- III 1 жінка 2 + + + + + + 13 ВСМ- III 1 чоловік 1 + + 15 ВСМ- III 1 жінка 2 + + + + + + + + 16 ВСМ- III 1 жінка 1 + + + + + + + + + + + + + + 22 ВСМ- III 1 жінка 1 + + + + + + + + + + 23 ВСМ- III 1 чоловік 1 + + + 6 ВСМ- III 2 чоловік + жінка 2 + + + + + + + + + + + + 11 ВСМ- III 2 чоловік + жінка 2 + + + + + + + + + + + + + + + 14 ВСМ- III 2 дорослі - + 20 ВСМ- III 2 чоловік + до- рослий 1 + + + + + + + 21 ВСМ- III 2 дорослі - + + + + + 9 ВСМ- III 3 чоловік + жін- ка + дитина 1 + + + + + + + + + + + + ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 55 IV є своєрідною імітацією північнокавказьких пресованих елементів поясної гарнітури остан- ньої чверті VII — межі VII–VIII ст. та були виго- товлені салтівським майстром у часи (не пізні- ше останньої чверті VIII — початку IX ст.), коли ще не був вироблений класичний «салтівський» тип наборного пояса з використанням рослин- ного орнаменту з використанням квітів лотоса. Імовірно, цим самим часом слід датувати й ка- такомбу № 146, розташовану за 1,5 км на пів- день від катакомби № 141. Поясна гарнітура з катакомби № 146 була представлена лише заліз- ною безщитковою пряжкою з рамкою прямокут- ної форми, але в цьому поховальному комплек- сі була виявлена посудина, аналогії якої в сал- тівських старожитностях нам невідомі. Це ліпна посудина з п’ятьма наскрізними отворами в дні, які були зроблені ще до обпалювання (рис. 6: 2). На нашу думку, ця посудина використовувала- ся як цідилка (друшляк) при виготовленні сиру. Елементи поясної гарнітури в катаком- бі № 109 представлені бронзовими литими й штампованими бляшками та литим наконечни- ком, які пов’язані з двома наборними поясами (рис. 6: 3–7). Один із них був репрезентований однією гладкою штампованою бляшкою шести- кутної форми та двома штампованими бляшками з імітацією прямокутної петельки в нижній час- тині округлого в плані щитка (рис. 6: 3, 4). Поле цих бляшок прикрашено орнаментом із опуклих невеликих за розміром напівсфер. Бляшки цього поясного набору стилістично відповідають бляш- кам наборних поясів, які є характерними для хро- нологічного горизонту I/II (780–800 рр.) (Комар 1999, табл. 4: 28, 38, 39). Чотири литі бляшки та литий наконечник пояса з цієї самої катакомби складають інший поясний набір. Елементи цьо- го поясного набору репрезентують орнаменталь- ну лінію «великого бутона лотоса» (рис. 6: 5, 6), яка характерна для комплексів II хронологічного горизонту салтівських старожитностей (790 р. — початок IX ст. (Комар 1999, табл. 4; Комар 2018, табл. 39). Типовим для цього часу є й литий на- конечник пояса (рис. 6: 7), який походить із цьо- го самого поховального комплексу. У тому ж сти- лі виконано й металеві деталі наборного пояса з катакомби № 145 ВСМ-IV (рис. 6: 8–12). Штам- повані та литі елементи наборного пояса з ката- комб № 9, 68, 98 (рис. 6: 18–23, 26, 27) та бляш- ки від ремінців взуття з катакомб № 9, 14 ВСМ- IV (рис. 6: 24, 25, 29, 30) орнаментовані в стилі «3–5 бутонів» лотоса, що відповідає старожит- ностям наступного — III хронологічного гори- зонту (початок — середина IX ст.) (Комар 1999, табл. 4; Комар 2018, табл. 39). Таким чином, населення Верхнього Салтова здійснювало поховання в катакомбах із повздов- жнім стосовно дромоса розташуванням камери впродовж тривалого часу — з другої половини VIII ст. (катакомби № 13, 15 ВСМ-III, кат. № 141, 146 ВСМ-IV) до кінця третьої чверті IX ст. (ка- такомби № 71 ВСМ-I, № 6, 20 ВСМ-IV). Не су- перечать цьому й арабські срібні монети (ката- комби № 13, 64 ВСМ-I, № 25 ВСМ-III; № 14, 103, 145 ВСМ-IV), більшість із яких викарбу- вано в другій половині VIII ст.2 Наймолодшою монетою є імітація дирхема (Аббасиди, Меди- нан ас-Салам, 157 р.х.), який був карбований у другій чверті IX ст. (катакомба № 145 ВСМ-IV). Знайдені в катакомбах II типу дирхеми потрапи- ли до населення Верхнього Салтова в період ак- тивного надходження арабської срібної монети до салтівського населення Подоння, який завер- шився в 30-х роках IX ст. Після потрапляння до населення Верхнього Салтова ці срібні арабські монети були у використанні відносно тривалий час, бо всі вони були перетворені у бляшки-на- шивки на головну стрічку дівчат. Поховальні комплекси другої половини VIII ст., здійснені у катакомбах II типу, пред- ставлені на ВСМ-III та ВСМ-IV, тобто на ділян- ках великого некрополя Верхнього Салтова, що розташовані ближче до городища, ніж ВСМ-I. На найвідділенішому від городища могильни- ку — ВСМ-I — поховання в катакомбах II типу здійснювалися з межі VIII–IX ст. до кінця третьої чверті IX ст. Нечисленні катакомби другої поло- вини VIII ст. на зазначених ділянках Верхньо- 2 Карбування 778/779 рр. — катакомба № 103 ВСМ-IV, 772/773 рр. — катакомба № 145 ВСМ-IV, 787/798 рр. — катакомба № 13 ВСМ-I, остання чверть VIII ст. — ката- комба № 14 ВСМ-IV, катакомба № 25 ВСМ-III. 25 ВСМ- III 4 чоловік + жінка + підліток + дитина 1 + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + 25 ВСМ- III 4 ч оловік+ жінка + підліток + дитина 1 + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 156 салтівського некрополя перебувають в оточен- ні більш пізніх за часом поховальних споруд пе- реважно Т-подібного типу. Особливо яскраво це простежується на ВСМ-IV (рис. 3: 1). Для ранніх (другої половини VIII ст.) катакомб зазначеного типу характернішими є одиночні по- ховання, а серед парних поховань переважають ті, які містять рештки дорослої людини та дити- ни або підлітка. При цьому в парних катакомбах небіжчики в поховальну камеру були покладені одночасно. Ця тенденція добре простежується на матеріалах Старосалтівського та Рубіжненсько- го могильників другої половини VIII — почат- ку IX ст., де катакомби з повздовжнім стосов- но дромоса розташуванням поховальної камери складають 88,8 % і 80,9 %, відповідно (Хоружая, Аксенов 2005, с. 155). Ранні салтівські катакомби споруджувалися першими переселенцями з Пів- нічного Кавказу, чисельність яких навряд чи була значною. У такому випадку спорудження зем- ляного склепу для одноактного поховання було справою невеликої групи людей, як і витрачені при цьому матеріально-технічні ресурси. Тому, можливо, катакомби з повздовжнім стосовно дро- моса розташуванням поховальної камери були більш пристосовані для одноактного похован- ня, ніж близьких до них за параметрами споруди Т-подібного типу. На сьогодні, поховальний ін- вентар, характерний для ранньосалтівського хро- нологічного горизонту Столбище-Старокорсун- ська (740–790 рр.), представлений переважно в катакомбах із повздовжнім стосовно дромоса роз- ташуванням поховальної камери, у яких небіжчи- ки лежать ногами до входу (катакомби № 3, 7, 15, 19, 21, 22 Старосалтівського могильника (ССМ) катакомби № 3, 15 Рубіжненського могильника (РМ), катакомба № 13 ВСМ-III, катакомба № 141, 146 ВСМ-IV) (Аксенов 1999, рис. 1: 25–28, 36, 37; 2: 36–39; 4: 35, 36; 6: 47; 7: 24–26; Аксенов 2001, рис. 1: 6, 7; 5: 12–14). Саме в катакомбах цього типу були представлені речі, які не трапляються в «класичних» салтівських Т-побідних катаком- бах басейну Сіверського Дінця. Такими речами є: фібула типу Агач-Кала (катакомба № 18 ССМ); персні з литим щитком, що імітує вставку в ото- ченні ланцюжка дрібної зерні (катакомби № 2, 11 ССМ; катакомби № 4, 8, 15 РМ); золоті се- режки з нерухомою привіскою з 1–3 порожніх кульок, прикрашених дрібною зерню (катаком- би № 5, 14, 21 ССМ: кататакомба № 16 РМ); со- лярні колесоподібні амулети з 7–8 тяжами (ката- комба № 18 СММ, катакомба № 6 РМ); колесо- подібні амулети з чотирма тяжами без петельки для підвішування (№ 8, 20 ССМ); масивний ли- тий браслет із розширеними кінцями та валико- подібним потовщенням у середній частині (ка- такомба № 4 РМ); індикації візантійських мо- нет (катакомби № 3, 5 ССМ); візантійський солід Костянтина V Капроніма (катакомба № 14 ССМ); бронзова коповушка з ручкою, прикрашена про- різним орнаментом у вигляді чотирипелюстко- вої квітки (катакомба № 13 РМ); глиняні посу- дини з конічними наліпками на тулубі (катаком- ба № 4, 8 РМ); елементи поясної гарнітури, що виконані в кримсько-візантійському стилі (ката- комба № 21 ССМ) або прикрашені орнаментом характерним для пам’яток VII–VIII ст. (катаком- ба № 5 ССМ). Із розквітом салтівської культури (IX ст.) еко- номічний потенціал населення Верхнього Сал- това зріс, що дозволило витрачати більше тру- дових ресурсів на побудову та оформлення ка- такомб. Поховальні камери пізніших за часом катакомб мають дещо більші розміри порівняно з катакомбами попереднього періоду. Катакомби стають повноцінними сімейними усипальниця- ми. Так, катакомби II типу межі VIII–IX ст. — третьої чверті IX ст., як правило, містять рештки двох та більше небіжчиків. При цьому з трьох небіжчиків, покладених до поховальної камери, два кістяки доволі часто належать дорослим ін- дивідам. Так, на «південній» дослідженій ділян- ці ВСМ-IV, більш пізній за часом, катакомби міс- тять парні (№ 2, 14, 45, 94) та колективні (№ 4, 9, 54) поховання. Виявлені на цій ділянці мо- гильника дві катакомби II типу (№ 32, 108) міс- тили одиночні поховання дітей віком 3–5 років. На ВСМ-I, де не представлені катакомби II типу, що датуються другою половиною VIII ст., кіль- кісно переважають камери з трьома та біль- ше небіжчиками (табл. 1). Для дослідженої ді- лянки ВСМ-I характерна наявність дитячих по- ховань у звичайних ямах та у ямах із підбоєм, що були розташовані на вільному просторі між дромосами катакомб та пов’язані з конкретни- ми катакомбними похованнями (Хоружая 2012, с. 434-435, табл. 1). Більшість із досліджених на цій ділянці могильника ямних дитячих поховань співвідносяться з катакомбами II типу — ката- комби № 30, 39, 41, 44, 51, 52 (Аксьонов 2023, рис. 1–3, 5) та становлять із ними єдиний комп- лекс, що належить представникам однієї родини (Аксьонов 2023, с. 79). При цьому кістяки людей у камерах зазначених катакомб та кістяки дітей у ямах мають однакове орієнтування щодо сто- рін світу. Привертає увагу той факт, що всі вияв- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 57 Рис. 4. Інвентар катакомб із повздовжнім стосовно дромоса розташуванням камери Верхньосалтівського могильника I. 1–5, 58, 76 — катакомба № 50; 6, 53 — катакомба № 20; 7, 60, 65, 70, 77 — катакомба № 38; 8-10 — катакомба. № 14; 11, 12 — катакомба № 4; 13–15 — катакомба № 41; 16–18, 68 — катакомба № 13; 19–23 — катакомба № 3; 24–27, 72–74, 78 — ка- такомба № 59; 28–34, 54, 64 — катакомба № 29; 35–38, 66 — катакомба № 44; 39 — катакомба № 7; 40, 41 — катакомба № 7, 18; 42–47 — катакомба № 71; 48 — катакомба № 30; 49, 50 — катакомба № 52; 51, 52 — катакомба № 56; 55 — катаком- ба № 45; 56, 57, 59, 69, 71, 79 — катакомба № 64; 61, 67 — катакомба № 54; 63 — катакомба № 22; 75 — катакомба № 75 Fig. 4. Catacomb inventory with the longitudinal location of the chamber relative to the dromos at the Verkhnii Saltiv necropolis I. 1–5, 58, 76 — catacomb No. 50; 6, 53 — catacomb no. 20; 7, 60, 65, 70, 77 — catacomb no. 38; 8–10 — catacomb no. 14; 11, 12 — catacomb no. 4; 13–15 — catacomb no. 41; 16–18, 68 — catacomb no. 13; 19–23 — catacomb no. 3; 24–27, 72–74, 78 — catacomb no. 59; 28–34, 54, 64 — catacomb no. 29; 35–38, 66 — catacomb no. 44; 39 — catacomb no. 7; 40, 41 —catacomb nos. 7, 18; 42–47 — catacomb no. 71; 48 — catacomb no. 30; 49, 50 — catacomb no. 52; 51, 52 — catacomb no. 56; 55 — catacomb no. 45; 56, 57, 59, 69, 71, 79 — catacomb no. 64; 61, 67 — catacomb no. 54; 63 — catacomb no. 22; 75 — catacomb no. 75 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 158 Рис. 5. Інвентар катакомб із повздовжнім стосовно дромоса розташуванням камери Верхньосалтівського могильника ІІІ. 1, 2 — катакомба. № 13; 3, 37–42 — катакомба № 15; 4–6, 44, 54, 48–50, 51, 52, 58, 71, 72 — катаком- ба № 16; 7, 8, 46, 47, 73 — катакомба № 9; 9–14, 43, 55–57, 61–63 — катакомба № 25; 15–18, 21, 60, 67 — ка- такомба № 11; 19, 20 — катакомба № 20; 22–28 — катакомба № 23; 29, 30, 66 — катакомба № 12; 31–36, 68, 74, 75 — катакомба № 6; 59, 64, 65 — катакомба № 22; 69, 70 — катакомба № 21 Fig. 5. Catacomb inventory with the longitudinal location of the chamber relative to the dromos Verkhnii Saltiv Necropolis IІІ. 1, 2 —catacomb no. 13; 3, 37–42 — catacomb no. 15; 4–6, 44, 54, 48–50, 51, 52, 58, 71, 72 — catacomb no. 16; 7, 8, 46, 47, 73 — catacomb No. 9; 9–14, 43, 55–57, 61–63 — catacomb no. 25; 15–18, 21, 60, 67 — catacomb no. 11; 19, 20 — catacomb no. 20; 22– 28 — catacomb no. 23; 29, 30, 66 — catacomb no. 12; 31–36, 68, 74, 75 — catacomb no. 6; 59, 64, 65 — catacomb. no. 22; 69, 70 — catacomb no. 21 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 59 лені на цій ділянці могильника ямні поховання дітей становлять єдиний комплекс із катакомба- ми, поховальні камери яких містять переважно рештки трьох небіжчиків. Це стосується і ката- комб Т-подібного типу (№ 72, 73, 74 ВСМ-I), із якими пов’язано чотири дитячі ямні поховання, два з яких були впущені в заповнення дромоса (Аксьонов 2023, с. 81, рис. 6, 8). Практика здій- снення таких нових поховань поряд із катаком- бою або в її дромосі, коли вільного місця в по- ховальній камері вже не було, набула подальшо- го розвитку в аланського населення Північного Кавказу другої половини X–XIII ст. (Бакушев, Леонтьева 2020, с. 256-257). У поховальному інвентарі катакомбних по- ховань IX ст. із повздовжнім стосовно дромоса розташування камери відбуваються певні змі- ни. Вийшли із моди золоті сережки з нерухо- мою привіскою з 1–3 порожніх кульок прикра- шених дрібною зерню, на зміну яким прийшли срібні або бронзові з позолотою сережки «кла- сичного» салтівського типу зі складною рухо- мою привіскою з двох порожніх кульок різного діаметра та порожнистою трубочкою між ними (рис. 5: 54; 6: 38). Набувають поширення перс- ні з пласким щитком та персні зі скляною або сердоліковою вставкою, яку утримують чотири хрестоподібно розташовані лапки (рис. 5: 57, 67; 6: 41, 51, 52). Серед підвісок-амулетів кіль- кісно переважають підвіски з пташиними го- лівками по боках та в нижній частині кільця (рис. 4: 71; 5: 73; 6: 49). На зміну колесоподіб- ним підвіскам з 7–8 тяжами приходять підвіски з чотирма хрестоподібно розташованими тяжа- ми та петелькою для підвішування (рис. 5: 70). Для кріплення одягу використовуються брон- зові масивні Т-подібні фібули та шарнірні фі- були із завитком на кінці п’ятки (рис. 4: 67, 69; 5: 59). Серед сокир-чеканів превалюють виро- би з відтягнутим у бік держака лезом, що утво- рює уступ (рис. 4: 58; 5: 43; 6: 34, 35). У цілому ж поховальний інвентар із катакомб II типу могильника Верхній Салтів указує, що в поховальних спорудах цього типу були похо- вані люди різного майнового стану. Особливо яскраво це простежується на матеріалах похо- вань дорослих чоловіків (табл. 2). Так, похован- ня чоловіків, які становили бідніший прошарок рядового населення, були або безінвентарни- ми (катакомба № 3 ВСМ-III), або містили мі- німальний набір речей, представлений глиня- ною посудиною, залізним ножем, поодинокими елементами поясної гарнітури (залізна пряжка, 1–2 поясні бляшки), бронзовим браслетом (ка- такомби № 45, 68, 141, 146 ВСМ-IV, катаком- би № 8, 9 ВСМ-I). Заможніші дорослі чоловіки, представники середнього прошарку рядового населення, мали більш розширений склад пояс- ної гарнітури, прикрашені металевими бляшка- ми та наконечниками ремінці взуття та супро- воджувалися, крім прикрас (браслет, перстень), ще теслом-мотикою та сокирою-чеканом. Так, наприклад, чоловік із катакомби № 145 ВСМ- IV мав наборний пояс, оздоблений бронзовою пряжкою, 26 бронзовими литими бляшками трьох типів, бронзовим наконечником пояса, та був похований разом із сокирою-чеканом та тес- лом-мотикою (рис. 6: 8–12, 35, 37). Наявність цих речей вказує на належність їх власника до верхньої групи рядових воїнів (воїнів другого рангу) (Афанасьев 1993, с. 141). У трьох випад- ках (катакомби № 29 ВСМ-I, № 6, 25 ВСМ-III) дорослі чоловіки були поховані разом із шаблею, що вказує на їх належність до військової верхів- ки салтівського суспільства. Це підтверджуєть- ся наявністю в катакомбі № 25 ВСМ-III повно- го набору кінського спорядження разом із позо- лоченими прикрасами ременів збруї та кінським начільником (Аксенов 2005, рис. 5). Кінський начільник, при інших рівних умовах, виступає у населення салтівської культури найяскравішим зовнішнім атрибутом командного складу війська (Афанасьев 1993, с. 140). У похованнях дорослих жінок були виявле- ні металеві елементи одягу (металеві ґудзики, бронзові штамповані та литі бубонці, бронзові дротяні пронизки), особисті прикраси (сереж- ки, персні, браслети, намисто), амулети та еле- менти туалетного набору (коповушки, дзеркала, скриньки) (табл. 2). Набір речей дорослих жінок доволі часто, як і в катакомбах Т-подібного типу, містив т. зв. «рогаті» пряжки та пряжки-ґудзи- ки зі стулок морських молюсків (рис. 4: 56, 70; 5: 47, 53; 6: 39), які виступали наочним симво- лом дівчат-наречених та жінок фертильного віку (Хоружая 2009, с. 36; Аксенов 2015, с. 78). Най- поширенішим амулетом у похованнях дорослих жінок був амулет-підвіска з пташиними голівка- ми (рис. 4: 71; 5: 73; 6: 49). Інвентар поховань індивідів молодшого віку складався з незначної кількості металевих дета- лей костюма (бубонці, бронзові ґудзики, дротяні пронизки), намиста (бісеру), амулетів (табл. 2). За своїм складом, типологією та кількісними показниками він не відрізняється від інвента- ря, який супроводжує кістяки дітей та підлітків ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 160 Рис. 6. Інвентар катакомб із повздовжнім стосовно дромоса розташуванням камери Верхньосалтівського могильника IV. 1 — катокомба № 141; 2 — катокомба № 146; 3–7, 31, 32, 34 — катокомба № 109; 8–17, 33, 35, 37–41 — катоком- ба № 145; 18, 19, 42, 44, 47 — катокомба № 98; 20–25, 45, 46 — катокомба № 9; 26, 27 — катокомба № 68; 28–30, 51–53, 55 — катокомба № 14; 36 — катокомба № 89; 43, 48 — катокомба № 103; 49 — катокомба № 45; 50 — катокомба № 94 Fig. 6. Catacomb inventory with the longitudinal location of the chamber relative to the dromos Verkhnii Saltiv Necropolis IV. 1 — catacomb no. 141; 2 — catacomb no. 146; 3–7, 31, 32, 34 — catacomb No. 109; 8–17, 33, 35, 37–41 — catacomb no. 145; 18, 19, 42, 44, 47 — catacomb. no. 98; 20–25, 45, 46 — catacomb no. 9; 26, 27 — catacomb no. 68; 28–30, 51–53, 55 — catacomb no. 14; 36 — catacomb no. 89; 43, 48 — catacomb no. 103; 49 — catacomb no. 45; 50 — catacomb no. 94 із Т-подібних катакомб та поховань у звичай- них ґрунтових ямах та ямах із підбоєм Верхньо- салтівського некрополя (Хоружая 2013, рис. 1; 2: 1–11; Хоружая 2015, с. 261, рис. 1: 20–28; 2; 3). Він відповідає набору речей, що притаманний певній віковій групі дітей (1–3 роки; 4–10 років та ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 61 підлітки 10–14 років) (Хоружая 2015, с. 269). Так, набір речей, який супроводжує дітей 4–10 років і підлітків, містить предмети, які характерні для повноцінних представників суспільства та відо- бражають статеву диференціацію. Зокрема, в по- хованнях дівчат-підлітків є бляшки-нашивки на очілля (рис. 4: 66; 5: 48; 6: 40, 50), сережки, перс- ні, браслети, бронзові коповушки, бронзові ґудзи- ки-дзеркальця (рис. 5: 52; 6: 48). Елементи пояс- ної гарнітури знаходять у похованнях хлопчиків- підлітків (наприклад: катакомба № 98 ВСМ-IV). Невеличкі залізні ножі присутні в похованнях ді- тей середнього віку та підлітків незалежно від їх- ньої статі, що свідчить про їх залучення до сус- пільно корисної справи. Трапляються і безін- вентарні поховання дітей (наприклад, катакомба № 108 ВСМ-IV). Отже, можна констатувати, що на всіх ді- лянках великого катакомбного некрополя біля с. Верпхній Салтів наявні катакомби, довга вісь поховальної камери яких збігається з дов- гою віссю дромоса (тип II). Ці катакомби спі- віснують у часі з Т-подібними катакомбами, які кількісно домінують як на зазначеній пам’ятці, так і на інших катакомбних могильниках сал- тівської культури Подоння. Наявність на Верх- ньосалтівському некрополі одночасно двох ти- пів катакомб дозволяє припустити присутність у складі місцевого населення двох груп спорід- неного населення, які використовували земляні склепи з різним розташуванням камери стосов- но дромоса, що й зумовило різну орієнтацію небіжчика (головою вліво від входу — ногами до входу) всередині камери. При цьому обидві групи салтівського населення вкладали небіж- чика на долівку поховальної камери у випро- станому положенні на спині незалежно від ста- ті, віку та характеру смерті людини. Поза не- біжчика — випростана на спині — була більш пріоритетною, ніж його орієнтація всередині камери, бо при певних умовах розміщення не- біжчика ногами до входу камери допускалося навіть у катакомбах Т-побідного типу (напри- клад: катакомби № 9, 16 ВСМ-I 1946 р.) (Се- менов-Зусер 1949, рис. 9, 12). Виявлений у ка- такомбах поховальний інвентар засвідчує, що населення Верхнього Салтова, яке ховало своїх небіжчиків у катакомбах різних типів, суттєво не відрізнялося одне від одного ні в соціально- му, ні в майновому статусі. Можливо, різниця у розташуванні поховальної камери стосовно дромоса була пов’язана з родовими розбіжнос- тями між двома групами аланського населення Верхнього Салтова. Розв’язання цього питання можливе лише після проведення масштабних антропологічних та генетичних досліджень ма- теріалів зазначених катакомб. Використання аланським населенням салтів- ської культури катакомб із повздовжнім стосов- но дромоса розташуванням поховальної каме- ри (тип II) важко відокремити від питання гене- зи катакомбного поховального обряду аланської культури. Так, зазначимо, що катакомби II типу були зафіксовані у сарматів Поволжя та Приурал- ля, де їх найбільша кількість припадає на III–II ст. до н.е. (Смирнов 1972, с. 77; Мошкова 1983, с. 23, табл.). Водночас цей тип катакомбних поховань поширюється і в Центральному Передкавказ- зі (Габуев 1999, с. 57). Однак на пам’ятках Цен- трального Передкавказзя I–III ст. н.е. катакомби цього типу не трапляються, натомість тут наявні катакомби Т-подібного типу (Габуев 1999, с. 59). Схожа картина спостерігається на пам’ятках Се- редньої Азії, де в I–II ст. н.е. катакомби II типу змінюють Т-подібні катакомби, які продовжу- ють існувати аж до VII ст. н.е. (Малашев, Торго- ев 2018, с. 46). При цьому дослідники вказують, що Т-подібні катакомби походять від катакомб II типу (Малашев, Торгоев 2018, с. 46). Вважаєть- ся, що Т-подібні катакомби більше відповідають завданням тривалого й багаторазового проник- нення в поховання, ніж катакомби II типу (Вино- градов 1975, с. 309; Березин, Савенко 1977, с. 38). Дослідники вважають, що катакомби II типу від- разу призначалися для одноразових поховань в умовах ведення кочового господарства. Тому по- ступове осідання сармато-аланського населення на землю зумовило використання катакомбних поховань Т-подібної схеми, які більше відповіда- ли умовам для створення колективних (сімейних) усипальниць (Виноградов 1975, с. 307; Березин, Савенко 1977, с. 39-40). Саме тому Т-подібні ка- такомби як сімейні усипальниці кількісно прева- люють над усіма іншими видами й типами по- ховальних споруд в аланського населення IV– XII ст. (Коробов 2003; Савенко 2017). Враховуючи все це, можна припустити, що якась частина аланських переселенців із Пів- нічного Кавказу, потрапивши у 30–40-х роках VIII ст. до басейну Сіверського Дінця на етапі формування салтівської археологічної культури, якийсь певний час здійснювала поховання своїх небіжчиків у катакомбах із повздовжнім стосовно дромоса розташуванням камери (тип II). Це було спричинено тим, що освоєння нових земель здій- снювалось невеликими людськими колективами, ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 162 які пересувалися в пошуках кращого місця про- живання. До цього часу належать невеликі за роз- міром некрополі на кшталт Старосалтівського та Рубіжненського могильників. Із часом відбулося закріплення земель за конкретними громадами, що призвело до виникнення довготривалих по- селень із розташованими біля них могильника- ми (Верхній Салтів). В умовах стабільного вій- сько-політичного та економічного життя мешкан- ці Верхнього Салтова виробили певні «норми» в поховальній практиці, які відобразилися у ви- користані Т-подібних катакомб (Аксьонов 2018, рис. 3), у високому рівні стандартизації більшості мірних ознак поховальної споруди та самого по- ховального обряду (Аксьонов 2018, с. 54, рис. 4, 5). Проте в цей самий період незначна частина населення Верхнього Салтова з якихось причин продовжує використовувати для поховання своїх померлих родичів катакомби з повздовжнім сто- совно дромоса розташуванням поховальної каме- ри. Імовірно, у мешканців Верхнього Салтова це не вважалося серйозним порушенням норм тієї поховальної традиції, яка склалася в цій громаді. У цілому ж можна вважати, що катакомби з повздовжнім стосовно дромоса розташуванням камери характерні для початкового етапу осво- єння аланським населенням басейну Сіверсько- го Дінця у другій половині VIII ст. (Старий Сал- тів, Рубіжне, Верхній Салтів). У IX ст. катаком- би II типу з якихось причин продовжує будувати лише незначна група аланського населення сал- тівської культури (Верхній Салтів), тоді як «базо- вою» поховальною спорудою в аланського насе- лення Подоння стає катакомба Т-подібного типу. Надійшла 22.07.2024 Аксенов, В. С. 1999. Старосалтовский катакомбный могильник. Vita antiqua, 2, с. 137-149. Аксенов, В. С. 2001. Рубежанский катакомбный могильник салтово-маяцкой культуры на Северском Донце. Донская археология, 1–2, с. 62-78. Аксенов, В. С. 2005. Комплексы с конскими начель- никами из Верхнесалтовского катакомбного могильника. В: Евглевский, А. В. (отв. ред.). Степи Европы в эпоху средневековья. 4. Донецк: ДонНУ, с. 245-260. Аксенов, В. С. 2015. Пуговицы из раковины моллюсков у аланского населения салтово-маяцкой культуры (по ма- териалам катакомбных могильников бассейна Северского Донца). Хазарский альманах, 13, с. 65-81. Аксьонов, В. С. 2018. Поховальний обряд ранньо- середньовічного Верхньо-Салтівського могильника: досвід статистичного аналізу. Археологія, 2, с. 42-56. Аксьонов, В. С. 2023. Ще раз про ямні поховання ранньосередньовічного Верхньосалтівського катакомб- ного могильника. Археологія, 1, с. 69-85. Афанасьев, Г. Е. 1993. Система социально-маркирующих предметов в мужских погребальных комплексах донских алан. Российская археология, 4, с. 131-144. Афанасьев, Г. Е., Рунич, А. П. 2001. Мокрая Балка. Выпуск 1: Дневник Раскопок. Москва: Научный мир. Бакушев, М. А., Леонтьева, А. С. 2020. Змейский ка- такомбный могильник. Материалы раскопок 2013–2014 гг. 1. Москва: Институт археологии РАН. Березин, Я. Б., Савенко, С. Н. 1977. К вопросу о происхождении катакомб сарматского времени на Северном Кавказе. В: Виноградов, В. Б. (отв. ред.). Археология и вопросы атеизма. Грозный: ЧИГУ, с. 37-44. Березовец, Д. Т. 1959–1961. Отчёт о раскопках средневековых памятников у с. Верхний Салтов, Старо- салтовского района, Харьковской области. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1959–1961/6. Бокий, Н. М., Плетнева, С. А. 1988. Захоронение семьи воина-всадника Х в. в бассейне Ингула. Советская археология, 2, с. 99-115. Боталов, С. Г., Грудочко, И. В. 2011. Новые материалы по культурогенезу средневекового населения Южного Урала (по материалам могильников Уелги и Синеглазово). Археологія і давня історія України, 7, с. 79-99. Виноградов, В. Б. 1975. Рецензия на книгу: Абрамова М. П. Нижне-Джулатский могильник. Советская археология, 1, с. 305-308. Габуев, Т. А. 1999. Ранняя история алан (по данным письменных источников). Владикавказ: Иристон. Гадло, А. В. 1994. Этническая история Северного Кавказа X–XIII вв. Санкт-Петербург: Издательство Санкт- Петербургского университета. Ковалевская, В. Б. 2000. Компьютерная обработка массового археологического материала из раннесред- невековых памятников Евразии. Пущино: ОНТИ ПНЦ РАН. Комар, А. В. 1999. Предсалтовские и раннесалтовский горизонты Восточной Европы (вопросы хронологии). Vita Antiqua, 2, с. 111-136. Комар, А. А. 2001. Происхождение поясных наборов раннесалтовского типа. В: Сташенков, Д. А. (отв. ред.). Культуры европейских степей второй половины I ты- сячелетия н.э. (из истории костюма), 2. Самара: СамВен, с. 103-117. Комар, А. В. 2018. История и археология древних мадьяр в эпоху миграции. Будапешт: Martin Opitz Kiado. Коробов, Д. С. 2003. Социальная организация алан Северного Кавказа IV–IX вв. Санкт-Петербург: Алетейя. Малашев, В. Ю, Торгоев, А. И. 2018. Т-образные катакомбы сарматского времени Северного Кавказа и Средней Азии. Российская археология, 4, с. 36-52. Михеев, В. К. 1991. О социальных отношениях у населения салтово-маяцкой культуры Подонья–Приазовья в VIII–X вв. (Часть 1). В: Дьяченко, А. Г. (отв. ред.). Археология славянского юго-востока. Воронеж: Воронежский пединститут, с. 43-50. Мошкова, М. Г. 1983. К вопросу о катакомбных погребальных сооружениях как специфическом этническом определителе. В: Скрипкин, А. С. (отв. ред.). История и культура сарматов. Саратов: Изд-во Саратовского университета, с. 18-34. Мошкова, М. Г., Малышев, Ю.В. 1999. Хронология и типология сарматских катакомбных погребальных сооружений. В: Скрипкин, А. С. (отв. ред.). Археология Волго-Уральского региона в эпоху раннего железа и средневековья. Волгоград: ВолГУ, с. 172-212. Мурашева, В. В. 2000. Древнерусские ременные наборные украшения (X–XIII вв.). Москва: Эдиториал УРСС. Плетнева, С. А. 1981. Салтово-маяцкая культура. В: Плет- нева, С. А. (отв. ред.) Степи Евразии в эпоху средневековья. Археология СССР. Москва: Наука, с. 62-75, 148-164. Плетнева, С. А. 1989. На славяно-хазарском пограничье. Дмитриевский археологический комплекс. Москва: Наука. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 63 Савенко, С. Н. 2017. Характеристика социального развития аланского общества Скеверного Кавказа по материалам катакомбных могильников X–XIII вв. н.э. Пятигорск; Казань: Издательский дом «Казанская недвижимость». Семенов-Зусер, С. А. 1949. Розкопки коло с. Верхнього Салтова 1946 р. В: Єфіменко, П. П. (відп. ред.). Археологічні пам’ятки УРСР, 1. Київ: Видавництво АН УРСР, с. 112-137. Семенов-Зусер, С. А. 1952. Дослідження Салтівського могильника. В: Єфіменко, П. П. (відп. ред.). Археологічні пам’ятки УРСР, 3. Київ: Видавництво АН УРСР, с. 271-284. Смирнов, К. Ф. 1972. Сарматские катакомбные погребения Южного Приуралья–Поволжья и их отношение к катакомбам Северного Кавказа. Советская археология, 1, с. 73-81. Успенский, П. С., Албегова (Царикова), З. Х.-М. 2021. Древности Центрального Кавказа VII–XIII вв. (по материалам Даргавского могильника). Москва: Институт археологии РАН. Флёров, В. С. 1993. Погребальные обряды на севере Хазарского каганата. Волгоград: Перемена. Халикова, Е. А. 1976. Больше-Тиганский могильник. Советская археология, 2, с. 158-178. Халикова, Е. А., Халиков, А. Х. 2018. Ранние венгры на Каме и Урале (Больше-Тиганский могильник). Казань: Фэн. Хоружая, М. В. 2009. «Рогатые» пряжки в знаковой системе салтовского населения бассейна Северского Донца. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н Каразіна. Історія, 852, 41, с. 28-42. Хоружая, М. В. 2012. Ямные захоронения Верхне- Салтовского катакомбного могильника. В: Отрощен- ко, В. В. (відп. ред.). Проблеми дослідження пам’яток археології Східної України. Матеріали III Луганської міжнародної історико-археологічної конференції, присвяченої пам’яті С. Н. Братченка. Луганськ: Элтон 2, с. 429-435. Хоружая, М. В. 2013. Захоронения в ямах с подбоем Верхне- Салтовского катакомбного могильника (раскопки 1984–1989 гг.). Древности 2013, 12. Харьков: ООО «НТМТ», с. 211-224. Хоружая, М. В. 2015. Детские погребения из катакомб Верхне-Салтовского археологического комплекса (попытка половозрастной и социальной интерпретации). Древности 2014‒2015, 13. Харьков: ООО «НТМТ», с. 257-274. Хоружая, М. В., Аксенов, В. С. 2005. Катакомбные захоронения Верхне-Салтовского археологического ком- плекса (к вопросу освоения аланским населением верхнего Подонцовья). В: Отрощенко, В. В. (відп. ред.). Проблеми дослідження пам’яток археології Східної України. Матеріали II-ї Луганської міжнародної історико- археологічної конференції, присвяченої 85-річчю Луганського обласного краєзнавчого музею. Луганськ: Шлях, с. 154-156. Чернігова, Н. В. 2000. Бабенко В. О. та дослідження археологічного комплексу в с. Верхній Салтів. Археологія, 4, с. 116-120. Шестопалова, Э. Ю. 2018. Древний Даргом (По материалам Даргомского катакомбного могильника VI– VIII вв.). Владикавказ: ИПЦ ИП Цапанова А. Ю. Viktor S. Aksionov PhD, Head of the Department of Archaeology, the M. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum, ORCID: 0000-0002-0648-0696, aksyonovviktor@gmail.com CATACOMBS OF A SPECIFIC TYPE WITHIN THE VERKHNII SALTIV NECROPOLIS The main type of burial structure of the Alanian population of the Saltiv culture is a T-type catacomb. The expedition of the N. F. Sumtsov Kharkiv Historical Museum during 1984–2021 investigated 70 catacombs with a longitudinal arrangement of the chamber in relation to the dromos (type ІІ according to K. F. Smirnov) at three sites of the Verkhnii Saltiv necropolis: 37 catacombs at VSB-І, 16 catacombs at the Verkhnii Saltiv burial ground (VSB) III and 17 catacombs at VSB-IV (table 1). According to their dimensional indicators (length, width, depth of the dromos, dimensions of the chamber and others) catacombs of the type II at all areas of the necropolis (VSB-І, VSB-ІІІ, VSB-IV) did not differ significantly from the T-shaped catacombs of the Verkhnii Saltiv necropolis. They do not differ from T-like funerary structures and the number of people buried in them. Burial chambers of catacombs of the type II contain single, paired and collective burials (table 1). The burial inventory from catacombs of the type II finds the widest analogies in the antiquities of the Saltiv culture of the second half of the 8th and first half of the 10th centuries, and does not vary either numerically or typologically from the inventory of the T-type catacombs. According to the elements of the belt set found in the objects studied, it is clear that the population of Verkhnii Saltiv buried the deceased in catacombs with a longitudinal arrangement of the chamber in relation to the dromos for a long time from the second half of the 8th century (catacombs nos. 13, 15 VSB-III; 141, 146 VSB-IV) and until the end of the third quarter of the 9th century (catacombs nos. 71 VSB-І; 6, 20 VSB-IV). The complex found in catacombs of the type II indicates that people of different property status were buried in this type of funerary structures. Thus, both the poorest representatives of the ordinary population of Verkhnii Saltiv were buried in them (catacombs nos. 3 VSB-II; 45, 68, 141, 146 VSB-IV; 8, 9 VSB-II) and representatives of the military upper class (catacombs nos. 29 VSB-І; 6, 25 VSB-III). K e y w o r d s: Saltiv-Maiak culture, Verkhnii Saltiv, catacomb, Alans, burial inventory. References Aksenov, V. S. 1999. Starosaltovskii katakombnyi mogilnik. Vita antiqua, 2, p. 137-149. Aksenov, V. S. 2001. Rubezhanskii katakombnyi mogilnik saltovo-maiatskoi kultury na Severskom Dontse. Donskaia arkheologiia, 1–2, p. 62-78. Aksenov, V. S. 2005. Kompleksy s konskimi nachelnikami iz Verkhnesaltovskogo katakombnogo mogilnika. In: Evglevskii, A. V. (ed.). Stepi Evropy v epokhu srednevekovia. 4. Donetsk: DonNU, p. 245-260. Aksenov, V. S. 2015. Pugovitsy iz rakoviny molliuskov u alanskogo naseleniia saltovo-maiatskoi kultury (po materialam katakombnykh mogilnikov basseina Severskogo Dontsa). Khazarskii almanakh, 13, p. 65-81. Aksonov, V. S. 2018. Pokhovalnyi obriad rannoserednovichnoho Verkhno-Saltivskoho mohylnyka: dosvid statystychnoho analizu. Arheologia, 2, p. 42-56. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 164 Aksonov, V. S. 2023. Shche raz pro yamni pokhovannia rannoserednovichnoho Verkhnosaltivskoho katakombnoho mohylnyka. Arheologia, 1, p. 69-85. Afanasev, G. E. 1993. Sistema sotsialno-markiruiushchikh predmetov v muzhskikh pogrebalnykh kompleksakh donskikh alan. Rossiiskaia arkheologiia, 4, p. 131-144. Afanasev, G. E., Runich, A. P. 2001. Mokraia Balka. Vypusk 1: Dnevnik Raskopok. Moscow: Nauchnyi mir. Bakushev, M. A., Leonteva, A.S. 2020. Zmeiskii katakombnyi mogilnik. Materialy raskopok 2013–2014 gg. 1. Moscow: Institut arkheologii RAN. Berezin, Ia. B., Savenko, S. N. 1977. K voprosu o proiskhozhdenii katakomb sarmatskogo vremeni na Severnom Kavkaze. In: Vinogradov, V. B. (ed.). Arkheologiia i voprosy ateizma. Groznyi: CHIGU, p. 37-44. Berezovets, D. T. 1959–1961. Otchet o raskopkakh srednevekovykh pamiatnikov u s. Verkhnii Saltov, Starosaltovskogo raiona, Kharkovskoi oblasti. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1959–1961/6. Bokii, N. M., Pletneva, S. A. 1988. Zakhoronenie semi voina-vsadnika X v. v basseine Ingula. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 99-115. Botalov, S. G., Grudochko, I.V. 2011. New Materials on the Cultural Genesis of the Middle Age Population of South Ural (After the Materials From Uelga and Sineglazovo Burial Sites). Archaeology and Early History of Ukraine, 7, p. 79-99. Vinogradov, V. B. 1975. Retsenziia na knigu: Abramova M. P. Nizhne-Dzhulatskii mogilnik. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 305-308. Gabuev, T. A. 1999. Ranniaia istoriia alan (po dannym pismennykh istochnikov). Vladikavkaz: Iriston. Gadlo, A. V. 1994. Etnicheskaia istoriia Severnogo Kavkaza X–XIII vv. Saint-Petersburg: Izdatelstvo Sankt-Peterburgskogo universiteta. Kovalevskaia, V. B. 2000. Kompiuternaia obrabotka massovogo arkheologicheskogo materiala iz rannesrednevekovykh pamiatnikov Evrazii. Pushchino: ONTI PNTS RAN. Komar, A. V. 1999. Predsaltovskie i rannesaltovskii gorizonty Vostochnoi Evropy (voprosy khronologii). Vita Antiqua, 2, p. 111-136. Komar, A. A. 2001. Proiskhozhdenie poiasnykh naborov rannesaltovskogo tipa. In: Stashenkov, D. A. (ed.). Kultury evropeiskikh stepei vtoroi poloviny I tysiacheletiia n.e. (iz istorii kostiuma), 2. Samara: SamVen, p. 103-117. Komar, A. V. 2018. Istoriia i arkheologiia drevnikh madiar v epokhu migratsii. Budapest: Martin Opitz Kiado. Korobov, D. S. 2003. Sotsialnaia organizatsiia alan Severnogo Kavkaza IV–IX vv. Saint-Petersburg: Aleteiia. Malashev, V. Iu, Torgoev, A. I. 2018. T-obraznye katakomby sarmatskogo vremeni Severnogo Kavkaza i Srednei Azii. Rossiiskaia arkheologiia, 4, p. 36-52. Mikheev, V. K. 1991. O sotsialnykh otnosheniiakh u naseleniia saltovo-maiatskoi kultury Podonia–Priazovia v VIII–X vv. (Chast 1). In: Diachenko, A. G. (ed.). Arkheologiia slavianskogo iugo-vostoka. Voronezh: Voronezhskii pedinstitut, p. 43-50. Moshkova, M. G. 1983. K voprosu o katakombnykh pogrebalnykh sooruzheniiakh kak spetsificheskom etnicheskom opredelitele. In: Skripkin, A. S. (ed.). Istoriia i kultura sarmatov. Saratov: Izd-vo Saratovskogo universiteta, p. 18-34. Moshkova, M. G., Malyshev, Iu. V. 1999. Khronologiia i tipologiia sarmatskikh katakombnykh pogrebalnykh sooruzhenii. In: Skripkin, A. S. (ed.). Arkheologiia Volgo-Uralskogo regiona v epokhu rannego zheleza i srednevekovia. Volgograd: VolGU, p. 172-212. Murashova, V. V. 2000. Drevnerusskie remennye nabornye ukrasheniia (X–XIII vv.). Moscow: Editorial URSS. Pletneva, S. A. 1981. Saltovo-maiatskaia kultura. In: Pletneva, S. A. (ed.) Stepi Evrazii v epokhu srednevekovia. Arkheologiia SSSR. Moscow: Nauka, p. 62-75, 148-164. Pletneva, S. A. 1989. Na slaviano-khazarskom pograniche. Dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. Moscow: Nauka. Savenko, S. N. 2017. Kharakteristika sotsialnogo razvitiia alanskogo obshchestva Skevernogo Kavkaza po materialam katakombnykh mogilnikov X–XIII vv. n.e. Piatigorsk, Kazan: Izdatelskii dom “Kazanskaia nedvizhimost”. Semenov-Zuser, S. A. 1949. Rozkopky kolo s. Verkhnoho Saltova 1946 r. In: Yefimenko, P. P. (ed.). Arkheolohichni pamiatky URSR, 1, p. 112-137. Semenov-Zuser, S. A. 1952. Doslidzhennia Saltivskoho mohylnyka. In: Yefimenko, P. P. (ed.). Arkheolohichni pamiatky URSR, 3, p. 271-284. Smirnov, K. F. 1972. Sarmatskie katakombnye pogrebeniia Iuzhnogo Priuralia–Povolzhia i ikh otnoshenie k katakombam Severnogo Kavkaza. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 73-81. Uspenskii, P. S., Albegova (Tsarikova), Z. Kh.-M. 2021. Drevnosti Tsentralnogo Kavkaza VII–XIII vv. (po materialam Dargavskogo mogilnika). Moscow: Institut arkheologii RAN. Flerov, V. S. 1993. Pogrebalnye obriady na severe Khazarskogo kaganata. Volgograd: Peremena. Khalikova, E. A. 1976. Bolshe-Tiganskii mogilnik. Sovetskaia arkheologiia, 2, p. 158-178. Khalikova, E. A., Khalikov, A. Kh. 2018. Rannie vengry na Kame i Urale (Bolshe-Tiganskii mogilnik). Kazan: Fen. Khoruzhaia, M. V. 2009. “Rogatye” priazhki v znakovoi sisteme saltovskogo naseleniia basseina Severskogo Dontsa. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu im. V. N. Karazina. Istoriia, 852, 41, p. 28-42. Khoruzhaia, M. V. 2012. Iamnye zakhoroneniia Verkhne-Saltovskogo katakombnogo mogilnika. In: Otroshchenko, V. V. (ed.). Problemy doslidzhennia pamiatok arkheolohii Skhidnoi Ukrainy. Materialy III Luhanskoi mizhnarodnoi istoryko- arkheolohichnoi konferentsii, prysviachenoi pamiati S. N. Bratchenka. Luhansk: Elton 2, p. 429-435. Khoruzhaia, M. V. 2013. Zakhoroneniia v iamakh s podboem Verkhne-Saltovskogo katakombnogo mogilnika (raskopki 1984– 1989 gg.). Drevnosti 2013, 12, Kharkiv: OOO “NTMT”, p. 211-224. Khoruzhaia, M. V. 2015. Detskie pogrebeniia iz katakomb Verkhne-Saltovskogo arkheologicheskogo kompleksa (popytka polovozrastnoi i sotsialnoi interpretatsii). Drevnosti 2014-2015, 13. Kharkiv: OOO “NTMT”, p. 257-274. Khoruzhaia, M. V., Aksenov, V. S. 2005. Katakombnye zakhoroneniia Verkhne-Saltovskogo arkheologicheskogo kompleksa (k voprosu osvoeniia alanskim naseleniem verkhnego Podontsovia). In: Otroshchenko, V. V. (ed.). Problemy doslidzhennia pamiatok arkheolohii Skhidnoi Ukrainy. Materialy II-i Luhanskoi mizhnarodnoi istoryko-arkheolohichnoi konferentsii, prysviachenoi 85-richchiu Luhanskoho oblasnoho kraieznavchoho muzeiu. Luhansk: Shliakh, p. 154-156. Chernihova, N. V. 2000. Babenko, V. O. ta doslidzhennia arkheolohichnoho kompleksu v s. Verkhnii Saltiv. Arheologia, 4, p. 116-120. Shestopalova, E. Iu. 2018. Drevnii Dargom (Po materialam Dargomskogo katakombnogo mogilnika VI–VIII vv.). Vladikavkaz: IPTS IP Tsapanova A. Iu.
id	arheologia-com-ua-article-440
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:06:18Z
publishDate	2026
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/64/a6e63c2788a5c6b71858f000b0c9ed64.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4402026-03-21T11:42:11Z Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя Catacombs of a Specific Type within the Verkhnii Saltiv Necropolis Aksionov, V. S. Saltiv-Maiak culture, Verkhnii Saltiv, catacomb, Alans, burial inventory. алтівсько-маяцька культура, Верхній Салтів, алани, катакомба, поховальний інвентар. У роботі проаналізовано матеріали 70&nbsp;катакомб із повздовжнім стосовно дромоса розташуванням камери, досліджені експедицією Харківського історичного музею імені М.&nbsp;Ф.&nbsp;Сумцова у 1984–2021&nbsp;рр. на різних ділянках Верхньосалтівського некрополя другої половини&nbsp;VIII — першої половини&nbsp;X&nbsp;ст. The main type of burial structure of the Alanian population of the Saltiv culture is a T-type catacomb. The expedition of the N.&nbsp;F.&nbsp;Sumtsov Kharkiv Historical Museum during 1984–2021 investigated 70&nbsp;catacombs with a longitudinal arrangement of the chamber in relation to the dromos (type&nbsp;ІІ according to K.&nbsp;F.&nbsp;Smirnov) at three sites of the Verkhnii Saltiv necropolis: 37&nbsp;catacombs at VSB-І, 16&nbsp;catacombs at the Verkhnii Saltiv burial ground&nbsp;(VSB) III and 17&nbsp;catacombs at VSB-IV&nbsp;(table&nbsp;1). According to their dimensional indicators (length, width, depth of the dromos, dimensions of the chamber and others) catacombs of the type II at all areas of the necropolis&nbsp;(VSB-І, VSB-ІІІ, VSB-IV) did not differ significantly from the T-shaped catacombs of the Verkhnii Saltiv necropolis. They do not differ from T-like funerary structures and the number of people buried in them. Burial chambers of catacombs of the type&nbsp;II contain single, paired and collective burials (table&nbsp;1). The burial inventory from catacombs of the type&nbsp;II finds the widest analogies in the antiquities of the&nbsp;Saltiv&nbsp;culture of the second half of the&nbsp;8th and first half of the&nbsp;10th&nbsp;centuries, and does not vary either numerically or typologically from the inventory of the T-type catacombs. According to the elements of the belt set found in the objects studied, it is clear that the population of Verkhnii Saltiv buried the deceased in catacombs with a longitudinal arrangement of the chamber in relation to the dromos for a long time from the second half of the 8th century (catacombs&nbsp;nos. 13, 15&nbsp;VSB-III; 141, 146&nbsp;VSB-IV) and until the end of the third quarter of the 9th century (catacombs&nbsp;nos.&nbsp;71&nbsp;VSB-І; 6, 20&nbsp;VSB-IV). The complex found in catacombs of the type&nbsp;II indicates that people of different property status were buried in this type of funerary structures. Thus, both the poorest representatives of the ordinary population of Verkhnii Saltiv were buried in them (catacombs&nbsp;nos.&nbsp;3&nbsp;VSB-II; 45, 68, 141, 146&nbsp;VSB-IV; 8, 9&nbsp;VSB-II) and representatives of the military upper class (catacombs&nbsp;nos.&nbsp;29 VSB-І; 6, 25&nbsp;VSB-III). Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026-03-15 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/440 10.15407/archaeologyua2026.01.046 Arheologia; No 1 (2026): Arheologia; 46-64 Археологія ; № 1 (2026): Археологія; 46-64 Археология; № 1 (2026): Arheologia; 46-64 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/440/448 Copyright (c) 2026 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	алтівсько-маяцька культура Верхній Салтів алани катакомба поховальний інвентар. Aksionov, V. S. Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя
title	Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя
title_alt	Catacombs of a Specific Type within the Verkhnii Saltiv Necropolis
title_full	Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя
title_fullStr	Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя
title_full_unstemmed	Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя
title_short	Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя
title_sort	катакомби особливого типу верхньосалтівського некрополя
topic	алтівсько-маяцька культура Верхній Салтів алани катакомба поховальний інвентар.
topic_facet	Saltiv-Maiak culture Verkhnii Saltiv catacomb Alans burial inventory. алтівсько-маяцька культура Верхній Салтів алани катакомба поховальний інвентар.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/440
work_keys_str_mv	AT aksionovvs katakombiosoblivogotipuverhnʹosaltívsʹkogonekropolâ AT aksionovvs catacombsofaspecifictypewithintheverkhniisaltivnecropolis

Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя

Institution

Similar Items