Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.)
Статтю присвячено публікації та аналізу матеріалів доби пізньої бронзи й раннього залізного віку з досліджень Фастівської археологічної експедиції на території Войцехівського могильника у 2013 р. На різних ділянках пам’ятки було розкопано три курганоподібні підвищення. Один курган є рит...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2026 |
| Issue: | 1 |
| Pages: | 65-91 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2026
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/441 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824661824241664 |
|---|---|
| author | Lysenko, S. D. Lysenko, S. S. |
| author_facet | Lysenko, S. D. Lysenko, S. S. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "S. D. Lysenko",
"institution": "Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології енеоліту — бронзової доби, Інститут археології НАН України",
"orcid": ""
},
{
"author": "S. S. Lysenko",
"institution": "Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології енеоліту — бронзової доби, Інститут археології НАН України",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Lysenko, S. D. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 91 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 65 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2026-03-21T11:42:35Z |
| description | Статтю присвячено публікації та аналізу матеріалів доби пізньої бронзи й раннього залізного віку з досліджень Фастівської археологічної експедиції на території Войцехівського могильника у 2013 р. На різних ділянках пам’ятки було розкопано три курганоподібні підвищення. Один курган є ритуальним комплексом, можливо, кенотафом білогрудівського часу; два інших виявилися природними підвищеннями, у які було впущено об’єкти доби пізньої бронзи та раннього залізного віку. У статті також опубліковано та проаналізовано комплекс металевих виробів, виявлений у орному шарі курганної групи 6. Більшість цих знахідок може бути датована періодом BrD–HaA та, ймовірно, являє собою розораний скарб цього часу. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2026.01.065 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:06:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ
НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р.
ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО
КИЇВ 1 2026
АРХЕОЛОГIЯ
Головний редактор
ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України
Редакцiйна колегiя
БОЛТРИК Ю. В. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України
БУЙСЬКИХ А. В. – доктор історичних наук, Інститут археології НАН України
ГАРДІ С. Е. – PhD, Альянс для боротьби зі злочинністю в інтернеті, Велика Британія
ДЖІНДЖАН Ф. – професор, доктор хаб., Університет Сорбонни, Париж-1, Франція
ЗАЛІЗНЯК Л. Л. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України
КАЙЗЕР Е. – професор, доктор хаб., Вільний університет Берліна, Німеччина
МОТУЗАЙТЕ МАТУЗЕВІЧУТЕ (КІН) Ґ. – професор, PhD, Вільнюський університет, Литва
ОТРОЩЕНКО В. В. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України
ПЛАВІНСЬКИЙ М. О. – кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща
ПОТЄХІНА І. Д. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України, Україна
РАБІНОВІЦ А. – PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки
ФОРНАСЬЄ Й. – професор, доктор, Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина
ШЕВЧЕНКО Т. М. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (відповідальний секретар)
ШНЕЕВАЙС Є. – доктор хаб., Центр археології Ляйбніца, Німеччина
NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE
SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947
FREQUENCY: QUARTERLY
Editor-in-Chief
CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology
of the National Academy of Sciences of Ukraine
Editorial Board
BOLTRYK Yu. V. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine
BUISKYKH A. V. – DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine
DJINDJIAN F. – Professor, Dr. Hab., University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France
FORNASIER J. – Professor, Ph.D., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany
MOTUZAITĖ MATUZEVIČIŪTĖ (KEEN) G. – Professor, Ph.D., Vilniaus universitetas, Lithuania
HARDY S. A. – PhD., Alliance to Counter Crime Online, United Kingdom
KAISER E. – Professor, Dr. Hab., Institute of Prehistoric Archaeology Freie Universität Berlin, Germany
OTROSHCHENKO V. V. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine
PLAVINSKI M. O. – PhD in History, University of Warsaw, Poland
POTEKHINA I. D. – PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine
RABINOWITZ A. – PhD in Classical Archaeology, The University of Texas at Austin, USA
SHEVCHENKO T. M. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary)
SCHNEEWEISS J. – Dr. Hab., Leibniz-Zentrum für Archäologie, Germany
ZALIZNIAK L. L. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine
ARHEOLOGIA
KYIV 1 2026
ЗМIСТ CONTENTS
Articles
MANKO V. O., TELIZHENKO S. A. Flint
Artefacts of Layer 4 at the Fatma Koba Site, Cimea,
Ukraine
PUKLINA O. O. Painted Glassware from Olbia
Pontica
SIKOZA D. M. Hun Assemblage from the Dnipro
River Lower Region
AKSIONOV V. S. Catacombs of a Specific Type
within the Verkhnii Saltiv Necropolis
Publications
of Archaeological Materials
LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Late Bronze
and Early Iron Age Assemblages of the Voitsekhivka
Cemetery (based on research of 2013)
CHECHULINA I. O. Black-Glazed Ware in the Col-
lection of Classical Antiquities of the Altes Museum
(Berlin, Germany): Perspectives from the Northern
Black Sea Region
SAVELIEVA K. S., SAVELIEV O. K. Lamps from
the Roman Citadel of Tyras
Статтi
МАНЬКО В. О., ТЕЛІЖЕНКО С. А. Крем’яний
комплекс шару 4 стоянки Фатьма Коба, Крим,
Україна
ПУКЛІНА О. О. Розписний скляний посуд з
Ольвії Понтійської
СІКОЗА Д. М. Комплекс гунського часу з
пониззя Дніпра
АКСЬОНОВ В. С. Катакомби особливого типу
Верхньосалтівського некрополя
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Комплекси
кінця пізнього бронзового та ранього залізного
віку Войцехівського могильника (за матеріалами
досліджень 2013 р.)
ЧЕЧУЛІНА І. О. Чорнолаковий посуд у зібранні
античної колекції Старого музею (Берлін, Ні-
меччина): погляд із Північного Причорномор’я
САВЕЛЬЄВА К. С., САВЕЛЬЄВ О. К. Світиль-
ники з римської цитаделі Тіри
5
18
28
46
65
92
106
До iсторiї
стародавнього виробництва
БУЦЬКИЙ І. М., МИШУСТА О. В. Тех-
нологічні традиції виготовлення кераміки
населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара
Iсторiя науки
ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Кремінний нако-
нечник дротика доби бронзи з Криму
To the History
of Ancient Crafts
BUTSKYI I. M., MYSHUSTA O. V. Technologi-
cal Traditions of Ceramics Production of the Final
Bronze Age Population in the Samara River Basin
History of Science
POPELNYTSKA O. O. A Bronze Age Flint Dart
Point from Crimea
125
142
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 65
Публiкацiї
археологiчних матерiалiв
УДК: 903.5(477.43)”637/638”
https://doi.org/10.15407/arheologia2026.01.065
© ЛИСЕНКО Сергій Дмитрович, 2026 — кандидат істо-
ричних наук, старший науковий співробітник відді-
лу археології енеоліту — бронзової доби, Інститут ар-
хеології НАН України, ORCID 0000-0001-9624-0364,
suraganga1@gmail.com
© ЛИСЕНКО Світлана Станіславівна, 2026 — кандидат
історичних наук, старший науковий співробітник від-
ділу археології енеоліту — бронзової доби, Інститут
археології НАН України, ORCID 0000-0001-6713-6074,
sspssl@gmail.com
© Інститут археології НАН України, 2026
КОМПЛЕКСИ КІНЦЯ ПІЗНЬОГО
БРОНЗОВОГО ТА РАННЬОГО ЗАЛІЗНОГО ВІКУ
ВОЙЦЕХІВСЬКОГО МОГИЛЬНИКА
(за матеріалами досліджень 2013 р.)
С. Д. ЛИСЕНКО, С. С. ЛИСЕНКО
зі р. Случ (права притока Горині — права при-
тока Прип’яті — права притока Дніпра) між
смт Миропіль, с. Колодяжне Житомирсько-
го р-ну Житомирської обл. та с. Колосівка (ко-
лишня Войцехівка) Шепетівського р-ну Хмель-
ницької обл.3 (рис. 1: 1). Могильник складаєть-
ся із 17 курганних груп, що в сукупності містять
більше ста курганів (Гамченко 1924, спр. 46–
47; Левицький 1930, с. 159-162; Гончаров 1948,
с. 7-8; Лысенко, Лысенко 2011) (рис. 1: 2).
Розкопки пам’ятки розпочав у 1924 р.
С. С. Гамченко та продовжила у 1949 р. О. Ф. Ла-
годовська; загалом було досліджено 16 курга-
нів у курганній групі № 1 та один — у курган-
ній групі № 2 (Гамченко 1924; Лагодовская (б. р.),
спр. 34–35; Лагодовська 1948; Лагодовська, Заха-
рук 1956). У 2011–2012 рр. розкопки на могиль-
нику відновила Фастівська археологічна експеди-
ція (ФАЕ); у курганній групі № 34 були розкопані
чотири кургани (Лисенко, Лисенко 2024).
Більшість досліджених на могильнику по-
ховальних комплексів належать до класичних
горизонтів комарівської культури тшинецького
культурного кола (ТКК) епохи пізньої бронзи
(середина — третя чверть II тис. до н.е.) (Гам-
ченко 1924; Лагодовська 1948; Лагодовська,
3 До адміністративно-територіальної реформи 2020 р.
смт Миропіль та с. Колодяжне належали до Романівсько-
го (колишнього Дзержинського) р-ну Житомирської обл.,
а с. Колосівка — до Полонського р-ну Хмельницької обл.
4 Прийнята нами у 2011–2013 рр. наскрізна нумерація
курганних груп Войцехівського могильника продовжує
нумерацію курганних груп у звіті С. С. Гамченка за 1924 р.,
на яких він провів розкопки (Гамченко 1924, спр. 46, с. 66-
94). Ця нумерація не збігається з нумерацією на карті
розташування курганних груп у с. Колодяжне, складеній
І. Ф. Левицьким (рис. 1: 2; Гамченко 1924, спр. 47; Левиць-
кий 1930, с. 161); групі № 1 Войцехівського могильника,
за рукописом С. С. Гамченка, на цій карті відповідає гру-
па V, а групі № 2 — група VI. Група № 3, досліджена у
2011–2012 рр., на карті І. Ф. Левицького позначена не була.
Статтю присвячено публікації та аналізу мате-
ріалів доби пізньої бронзи й раннього залізного віку
з досліджень Фастівської археологічної експедиції
на території Войцехівського могильника у 2013 р.
На різних ділянках пам’ятки було розкопано три
курганоподібні підвищення. Один курган є риту-
альним комплексом, можливо, кенотафом біло-
грудівського часу; два інших виявилися природни-
ми підвищеннями, у які було впущено об’єкти доби
пізньої бронзи та раннього залізного віку. У стат-
ті також опубліковано та проаналізовано комп-
лекс металевих виробів, виявлений у орному шарі
курганної групи 6. Більшість цих знахідок може
бути датована періодом BrD–HaA та, ймовірно,
являє собою розораний скарб цього часу.
К л ю ч о в і с л о в а : Волинь, Войцехівський
могильник, доба пізньої бронзи, ранній залізний
вік, комарівська культура, кургани.
Войцехівський могильник1 (Колодяжне 2)2 є
однією з найбільш значущих пам’яток доби
пізньої бронзи східної частини Лісостепової
Волині. Пам’ятка розташована на лівому бере-
1 У літературі відомий також як «Колосівський могиль-
ник», за сучасною назвою населеного пункту у Хмель-
ницькій обл.
2 Наскрізна нумерація пам’яток біля с. Колодяжне наво-
диться за: Манігда, Лисенко 2014.
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 166
Рис. 1. Войцехівський могильник: 1 — поле між населеними пунктами Миропіль, Колодяжне та Войцехівка, на якому
розташований Войцехівський могильник (арабськими цифрами позначені розкопи № 1–3, 2013 р.); 2 — схема розташу-
вання курганних груп між смт Миропіль, селами Колодяжне та Войцехівка (з архіву С. С. Гамченка; складено І. Ф. Ле-
вицьким; доповнення 2011–2013 рр.; арабськими цифрами позначені курганні групи, на яких проводилися розкопки)
Fig. 1. Voitsekhivka cemetery: 1 — field between settlements Myropil, Kolodiazhne and Voitsekhivka, where the Voitsekhivka
cemetery is located (excavations nos. 1–3, 2013 are marked with Arabic numerals); 2 — scheme of the location of the barrow
groups between Myropil, Kolodiazhne and Voitsekhivka (from the archive of S. S. Hamchenko; compiled by I. F. Levytskyi;
with additions of 2011–2013; mound groups on which excavations were carried out are marked with Arabic numerals)
1
2
0 2 km
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 67
Захарук 1956; Лисенко, Лисенко 2024). Були
також виявлені кам’яні скрині із поховання-
ми культури кулястих амфор (Гамченко 1924,
спр. 46, с. 95-109; Левицький 1929; 1930; Свеш-
ников 1983, с. 32-34, табл. XIII). Могильнику
доби бронзи передувало поселення трипіль-
ської культури етапу CII (городського типу)
(Лагодовская 1954; Бурдо 2004, с. 103-104).
У 2013 р. розкопки ФАЕ на могильнику були
продовжені. На різних ділянках досліджено ще
три курганоподібні підвищення (рис. 1: 1). Ви-
явлено комплекси заключного етапу періоду
пізньої бронзи та раннього залізного віку.
Розкоп 1 (2013 р.)
Розкоп № 1 (рис. 1: 1/1; 2) було закладено на
місці курганоподібного підвищення, розташова-
ного на відстані 1,2 км на південь від смт Миро-
піль, на північний схід від курганної групи № 3.
На час досліджень землі належали до селищної
ради смт Миропіль. Неподалік на полі спостері-
гається ще кілька невеликих підвищень, виділе-
них разом із розкопаним курганом № 1 у курган-
ну групу № 4. На північ від кургану, за лінією за-
хід — схід, проходить глибока балка, що впадає
в долину р. Случ. Імовірно, цей курган позначе-
ний на схемі І. Ф. Левицького як крайній півден-
но-східний курган групи XIV (рис. 1: 2/4).
Курган розкопано вручну із залишенням
хрестоподібної брівки, орієнтованої за сторо-
нами світу. Репер (R0) розміщено в центрі кур-
гану, у візуально найвищій точці насипу, у цен-
трі хрестоподібної брівки. Квадрати в межах
кожного сектора були марковані буквами ки-
риличного алфавіту (Зх — Сх) та арабськими
цифрами (Пн — Пд) у напрямках від R0. За-
гальна площа розкопу становила 144 м2.
Діаметр кургану 12 м, висота 0,3 м над су-
часною поверхнею (рис. 2). Насип однорідний,
зведений із темно-сірого суглинку. Під наси-
пом виявлено чотири об’єкти.
Об’єкт 1 — розвал ліпного горщика (по-
судина № 1)
Об’єкт розташований у південно-східному
секторі, у квадраті В/1 (рис. 2: 1). Переважна
більшість фрагментів посудини було розчище-
но на рівні −0,87 м від R0. Площа скупчення —
1,1 × 0,6 м; орієнтоване за лінією північ — пів-
день. Північно-західний край скупчення пере-
кривав південно-східний кут об’єкта № 2.
Посудина сильно фрагментована (рис. 3: 4).
Корпус асиметричний. Вінця по колу відігну-
ті різною мірою — від дуже слабко й плавно
відігнутих (практично вертикальні) до майже
лійчастих. Край вінець трохи заокруглений і
сплощений під різними кутами. Тісто з доміш-
кою жорстви, включеннями блискіток слюди.
Колір сірий, темно-сірий, чорний. Поверхня
шорстко-загладжена, місцями — ретельно за-
гладжена, підлощена. Діаметр вінець, що під-
лягає реконструкції, – близько 250 мм, корпу-
су — близько 275 мм. Реконструйована висота
горщика — не менше 290 мм.
Об’єкт 2 — ритуальне (?) вогнище (рис. 2)
Об’єкт розташований у центрі східної части-
ни кургану. У плані являє собою шестигранник
із заокругленими кутами, розмірами 4,5 × 4,4 м.
Об’єкт має серповидний перетин. Глибина в
центрі 1,7 м від R0; рівень фіксації −0,9 м. Дно
було обмазано тонким шаром рідкої глини та
обпалене. Чашу об’єкта заповнювали шари пе-
репаленого деревного вугілля та золи, сумарна
товщина яких у центрі сягала 0,25 м. Із заповне-
ння об’єкта походять невиразний фрагмент ліп-
ної посудини епохи пізньої бронзи та крем’яний
відщеп. У придонній частині недалеко від схід-
ного краю об’єкта виявлено фрагмент плічка
ліпної посудини № 2.
Посудина № 2 — фрагменти верхньої час-
тини великого горщика білогрудівського ти-
пу (рис. 3: 3). Фрагмент плічка знайдено в
об’єкті № 2; ще один фрагмент плічка і шийки
виявлено на стародавньому горизонті на пів-
ніч від об’єкта. Тісто з домішкою піску. Колір
чорний, темно-сірий. Поверхня загладжена. По
плічку посудина орнаментована підокруглим ва-
ликом, відтягнутим у місці кріплення джгута (?).
Діаметр корпусу по валику — близько 300 мм;
діаметри шійки та корпусу, що реконструюють-
ся, — близько 270 та 310 мм відповідно.
Об’єкт 3 — скупчення обпаленого камін-
ня (рис. 2; 4: 2)
Об’єкт розташований у південно-західному
секторі, переважно у квадраті А/3, на південь
від об’єкта № 4. Площа скупчення 1,2 × 0,7 м;
орієнтоване за лінією ПнПнЗх — ПдПдСх.
Рівень залягання більшої частини каміння −0,6 м
від R0. На захід від каміння, на площі 0,4 м у діа-
метрі зафіксовано прожар і скупчення деревно-
го вугілля. Серед каменів знайдено фрагмент ві-
нець ліпної посудини № 3.
Посудина № 3 — слабопрофільована по-
судина тшинецького типу, фрагмент вінець
(рис. 4: 1). Вінця трохи відхилений назовні;
край зрізаний під кутом близько 30° і сплоще-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 168
Рис. 2. Войцехівка, курганна група 4, курган 1 (2013): 1 — план; 2 — профілі бровок (1 — орний шар; 2 — темно-сірий
суглинок насипу; 3 — жовтувато-оранжевий материковий суглинок; 4 — біла глина з вкрапленнями природної жорстви;
5 — заповнення об'єкта 4; 6 — золисто-вуглиста лінза; 7 — слабо прожарена глиняна обмазка)
Fig. 2. Voitsekhivka, barrow group no. 4, barrow no. 1 (2013): 1 — a plan; 2 — profiles of the baulks (1 — ploughed layer; 2
— dark grey clay loam of the mound; 3 — yellowish-orange natural loam; 4 — white clay with inclusions of natural debris; 5 —
filling of the object no. 4; 6 — ash-coal lens; 7 — weakly fired clay coating)
об'єкт 2
об'єкт 1
об'єкт 4
0б'єкт 3
0 2 m
1
20 2 m
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 69
ний. Тісто з домішкою жорстви, піску. Колір
помаранчевий. Поверхня ангобована (?), загла-
джена. Діаметр вінець — близько 215 мм.
Об’єкт 4 — яма (кенотаф?) (рис. 2)
Об’єкт розташований у південно-західному
секторі, у квадратах А — Б/1–2. Яма підпрямо-
кутна у плані. Розміри — 3 × 2 м. Зорієнтована за
лінією ЗхПдЗх — СхПнСх. Глибина коливається
від −1,6 м від R0 (у західній частині) до −2,05 м
(у східній частині); рівень фіксації −0,9 м від R0.
Дно нерівне, являє собою білу каолінову глину
із значною домішкою природної жорстви. За-
повнення об’єкту мішане, вуглисте. У заповне-
нні трапляються залишки обгорілих дерев’яних
плах. Із заповнення походить невиразний фраг-
мент ліпної посудини доби пізньої бронзи. За
розмірами та формою ями можемо припустити,
що об’єкт є похованням-кенотафом (?).
Із насипу кургану походять близько 80 фраг-
ментів ліпних посудин доби пізньої бронзи —
раннього залізного віку (рис. 3: 1–2; 4: 3–9); зна-
чну частину кераміки можна віднести до класич-
них горизонтів ТКК (рис. 4: 3–9). Виявлено також
33 крем’яні вироби, що належать до періодів
верхнього палеоліту — мезоліту, неоліту — ене-
оліту, енеоліту — бронзи, серед яких біфасіальне
шліфоване долото у формі витягнутої трапеції на
відщепі західно-волинського кременю (рис. 9: 2)
та заготівля долота-стамески на масивному від-
щепі житомирського кременю (рис. 9: 1) (визна-
чення та прорисовка С. М. Разумова).
Розташування об’єкта на узбіччі Войцехів-
ського могильника, наявність курганного на-
сипу, явно не поселенський характер комп-
лексу дозволяють попередньо інтерпретувати
його як ритуальний (ритуально-поховальний?).
Особливу увагу привертає вогнище-жертовник
шестигранної форми, із яким (ще до зведення
кургану) пов’язане неодноразове розведення
великих багать. Розвал великої посудини, що
безпосередньо перекриває край вогнища, дає
підстави датувати весь комплекс у межах оста-
ньої чверті ІІ тис. до н.е. та віднести до заключ-
них горизонтів ТКК. Знахідки кераміки більш
ранніх горизонтів ТКК (зокрема і вінце посуди-
ни № 3), ймовірно, потрапили в насип випадко-
во, при її зведенні, так само як і незначна кіль-
кість фрагментів посудин пізньої трипільської
культури та різночасові вироби з кременю. Од-
нак не можна також виключати використання
частини знахідок у певних ритуалах.
Розкоп 2 (2013 р.)
Розкоп № 2 (рис. 1: 1/2; 5) було закладено на
місці курганоподібного підвищення, розташова-
ного на відстані 1,8 км на південь від смт Миро-
піль, на південний схід від курганної групи № 3,
неподалік від краю вигину лівого корінного бе-
рега р. Случ. На час досліджень землі належа-
ли до селищної ради смт Миропіль. На захід від
розкопу на полі спостерігається ще кілька неве-
ликих підвищень, виділених разом із розкопа-
ним до курганної групи № 5. Імовірно, це під-
вищення зазначено на схемі І. Ф. Левицького у
східній частині групи X (рис. 1: 2/5).
Розкоп прямокутної форми, загальними роз-
мірами 20 × 22 м, зорієнтований за лінією пів-
ніч‒південь (рис. 5: 1). Досліджена площа скла-
ла 192 м2 (ділянка у 28 м2 у північно-східній час-
тині підвищення залишилася не розкопаною
через скупчення дерев). Розкоп розбитий на ква-
драти 2 × 2 м, марковані літерами кириличного
алфавіту (А — К) із заходу на схід та арабськи-
ми цифрами (1–11) із півночі на південь. Розкоп
розкривався одночасно з півночі і з півдня пара-
Рис. 3. Войцехівка, курганна група 4, курган 1 (2013), кераміка
доби пізньої бронзи: 1–2 — насип; 3 — об'єкт 2; 4 — об'єкт 1
Fig. 3. Voitsekhivka, barrow group no. 4, barrow no. 1 (2013), Late
Bronze Age pottery: 1–2 — embankment; 3 — object no. 2; 4 —
object no. 1
1
2 3
4
0 5 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 170
лельними «ковзаючими» траншеями, 2 × 10 м,
зорієнтованими по лінії захід‒схід, із подаль-
шим розбиранням бровок між ними. Для фікса-
ції розрізу підвищення по лінії північ–південь,
було залишено східну брівку лінії Д/1 — 11, ро-
зібрану в останню чергу. За R0 була прийнята
найвища точка осьової брівки північ–південь —
південно‒східний кут квадрата Д/2. Для ство-
рення ізометрії поверхні підвищення (рис. 5: 2)
кути всіх квадратів було пронівельовано від R0.
Усі заміри глибин об’єктів та знахідок здійсню-
валися від сучасної поверхні.
Діаметр підвищення становив близько
20 м, висота — близько 0,3 м. У процесі роз-
копок з’ясувалося, що підвищення являє со-
бою невеликий природний пагорб, у централь-
Рис. 4. Войцехівка, курганна група 4, курган 1 (2013): 1–2 — об'єкт 3; 3–9 — фрагменти кераміки тшинецького типу з насипу
Fig. 4. Voitsekhivka, barrow group no. 4, barrow no. 1 (2013): 1–2 — object no. 3; 3–9 — fragments of Trzciniec-type pottery from
the embankment
об'єкт 3
0 2 m
0 5 cm
1
3
4
5
6
7
8
2
9
0 5 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 71
ну та східну частину якого було впущено чоти-
ри ями доби бронзи та раннього залізного віку
(рис. 5), згодом, можливо, перекриті невеликим
насипом (?). Усього на розкопі № 2 зафіксовано
шість об’єктів зазначених періодів.
Об’єкт 1 (доба бронзи — ранній залізний
вік) — велика кам’яна зернотерка
Знаряддя лежало горизонтально на межі ква-
дратів В — Г/1, на рівні −0,5 м від північно-за-
хідного кута квадрата В/1 (-0,42 м від R0). Розмі-
ри — 40 × 28 × 5 см.
Об’єкт 2 (скіфський час) — яма (рис. 6: 2)
Об’єкт розташований у квадраті Е/7, частко-
во заходячи західним краєм у квадрат Д/7. Яма
підокругла в плані. Дно в центрі пласке, плав-
но заокруглюється на стінки. Діаметр ями 1,2 м.
Глибина 0,95 м від сучасної поверхні; рівень
фіксації −0,4 м від сучасної поверхні (−0,65 м
Рис. 5. Войцехівка, курганна група 5, курган 1 (2013): 1 — план та профілі розкопу 2; 2 — ізометрія поверхні підвищення
Fig. 5. Voitsekhivka, barrow group no. 5, barrow no. 1 (2013): 1 — a plan and sections of the excavation no. 2; 2 — surface
elevation isometry
0 2 10 m
0 0,1 0,5 m
0 2 10 m
1
2
10
m
0,
5
m
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 172
від R0). Заповнення темне, із попелясто-вуглис-
тими прошарками. У придонній частині північ-
но-західного сектора ями на рівні −0,8 м від су-
часної поверхні зафіксовано прожар. На схід від
прожару, на рівні −0,8–0,85 м виявлено скупчен-
ня фрагментів розвалу ліпної посудини.
Посудина — округлобокий горщик (рис. 6: 1).
Знахідка сильно фрагментована; загалом вияв-
лено 19 фрагментів. Вінця лійчасті, із заокру-
гленим краєм. Максимальне розширення корпу-
су припадає на середину/нижню частину висоти
посудини. Тісто з домішкою жорстви, піску. Ко-
лір сірий, жовтий. Поверхня ангобована, загла-
джена, місцями підлощена. Діаметр вінець —
146 мм; діаметр корпусу — близько 206 мм. Ви-
сота посудини, що реконструюється, не менше
190 мм. Зовнішній край вінець орнаментовано
пальцево-нігтьовими вдавленнями.
Із ями також походять невеликі фрагменти
тонкостінної чорнолощеної посудини та тов-
стостінної посудини з хропуватою поверхнею.
Об’єкт 3 (пізній бронзовий — ранній заліз-
ний вік) — залишки вогнища
Об’єкт розташований у центрі квадрата Ж/6.
На рівні −0,35 м від сучасної поверхні (−0,45 м від
R0) зафіксовано прожар. Діаметр прожару близь-
ко 0,2 м, товщина — 1,2 см. Неподалік від прожа-
ру в культурному шарі знайдено дрібний фрагмент
бронзової пластинки близько 1 мм завтовшки.
Об’єкт 4 (кінець пізнього бронзового — по-
чаток раннього залізного віку) — яма (рис. 7: 3)
Об’єкт розташований на межі квадратів К/6–7.
Яма підокругла в плані; діаметр 0,9 м. Глиби-
на 0,95 м від сучасної поверхні; рівень фікса-
ції −0,45 м від сучасної поверхні (−0,85 м від
R0). У верхній частині заповнення на рівні
−0,45‒0,55 м знайдено великі шматки печини.
Із заповнення об’єкта походять дрібні фраг-
менти кальцинованих кісток (можливо, тва-
рин (?) — трубчасті кістки, кістки черепа) та
фрагменти ліпної кераміки. Серед знахідок
привертають увагу такі:
1) Фрагмент вінець великої тюльпанопо-
дібної посудини (рис. 7: 1). Край вінець потов-
щений, сплощений назовні під незначним ку-
том. Тісто з домішкою жорстви. Колір сірий,
чорний. Поверхня ангобована (?), загладжена.
Діаметр вінець близько 310 мм.
2) Два великі фрагменти верхньої частини
(без вінець) ліпного округлобокого горщика
(рис. 7: 2). Тісто з домішкою жорстви, дрібно-
го піску. Колір сірий, жовто-сірий, оранжевий.
Зовнішня поверхня шорстко-загладжена, вну-
трішня — шорстка. Діаметр вінець, що рекон-
струююється, — понад 150 мм; діаметр корпу-
су — близько 200 мм.
Об’єкт 5 (кінець пізнього бронзового – поча-
ток раннього залізного віку) — яма (рис. 7: 3)
Об’єкт розташований у південно-східно-
му куті квадрата И/6, заходячи південним кра-
єм у квадрат И/7. Яма підокругла у плані; діа-
метр 1 м. Глибина 1 м від сучасної поверхні;
рівень фіксації −0,45 м від сучасної поверхні
(−0,73 м від R0). Практично на дні об’єкта на
глибині 0,93 м лежали три великі камені зі слі-
дами дії вогню. Розміри каменів: 0,9 × 0,45 м,
0,65 × 0,6 м та 0,4 × 0,12 м. У південній час-
тині ями на глибині 0,8 м був виявлений ще
один невеликий обпалений камінь, розмірами
16 × 14 × 5 см.
Над ямою, з рівня −0,35 м від сучасної поверхні
(верхня частина заповнення?), фіксувалися шмат-
ки печини діаметром до 6 см. Із заповнення ями
походить обпалений розтиральник (10 × 7 × 4 см),
виготовлений із каменю, що містить блискітки
халькопіриту. У заповненні також знайдено дрібні
невиразні фрагменти ліпної кераміки доби пізньої
бронзи — раннього залізного віку.
Об’єкт 6 (кінець пізнього бронзового — по-
чаток раннього залізного віку) — яма (рис. 7: 3)
Об’єкт розташований у північно-західно-
му куті квадрата К/6, заходячи північним кра-
єм у квадрат К/5. Яма підокругла в плані; діа-
метр 0,8 м. Глибина 0,85 м від сучасної поверх-
ні; рівень фіксації −0,45 м від сучасної поверхні
(−0,63 м від R0). Заповнення попелясте, із вкра-
пленнями дрібних вугликів. Із заповнення похо-
дять дрібні невиразні фрагменти ліпної керамі-
ки доби пізньої бронзи – раннього залізного віку.
Шар розкопу насичений слабко. Знахідки
представлені незначною кількістю невеликих
фрагментів ліпної кераміки доби пізньої бронзи
– раннього залізного віку та гончарних посудин
періоду пізнього середньовіччя, крем’яними
виробами. Усього зафіксовано 69 крем’яних ви-
робів, що належать до періодів верхнього пале-
оліту — мезоліту, неоліту — енеоліту, енеоліту
— бронзи (визначення С. М. Разумова). Серед
індивідуальних знахідок слід відзначити такі:
1) біфасіальний крем’яний наконечник
стріли, черешковий, із двома направленими
вниз бічними шипами; закінчення трикутного
черешка обламане; з одного боку збереглася па-
тинована поверхня відщепу-заготівлі (рис. 8: 3);
2) фрагмент біфасіального вкладня серпа
білогрудівського типу (рис. 8: 4);
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 73
Рис. 6. Войцехівка, курганна група 5, курган 1 (2013), об’єкт 2
Fig. 6. Voitsekhivka, barrow group no. 5, barrow no. 1 (2013), object no. 2
3) фрагмент шліфованого рубального зна-
ряддя на сланцевій гальці (рис. 8: 5) (визначен-
ня та рисунки С. М. Разумова).
Слід зазначити, що підвищення на мо-
мент розкопок фіксувалося візуально, отже,
воно однозначно було помітно і в давнину.
Призначення ям остаточно не зрозуміле, од-
нак культурний шар розкопа за насиченіс-
тю знахідками навряд чи можна вважати за
поселенський. Попередньо ці об’єкти мож-
на інтерпретувати як ритуальні (ритуально-
поховальні?) ями заключного періоду доби
бронзи — початку раннього залізного віку та
скіфського часу.
Розкоп 3 (2013 р.)
Розкоп № 3 (рис. 1: 1/3; 9) було закладено на
лівому березі р. Случ, у північній частині полого-
го мису, утвореного вигином річки, навпроти лі-
тописного городища Колодяжин (Колодяжне 1),
на східному краї уроч. Запуст. На час досліджень
землі належали до сільради с. Колодяжне. На полі
простежується щонайменше 10 невиразних підви-
щень, виділених у курганну групу № 6 (рис. 1: 2/6).
Розкоп 3 був закладений у візуально найви-
щій частині одного з підвищень, розташовано-
го біля північного краю поля. Розкоп зорієнто-
ваний лінією північ‒південь; довжина розкопу
0 5 cm
1
об'єкт 2
0 1 m
об'єкт 2
2
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 174
Рис. 7. Войцехівка, курганна група 5, курган 1 (2013): 1–2 — кераміка з об’єкта 4; 3 — плани та перетини об'єктів 4, 5, 6
Fig. 7. Voitsekhivka, barrow group no. 5, barrow no. 1 (2013): 1–2 — ceramics from the object no. 4; 3 — plans and sections
of the objects nos. 4, 5, 6
20 м, ширина — 8 м. Загальна досліджена пло-
ща становила 128 м2 (рис. 9: 3). Розкоп розби-
тий на квадрати 2 × 2 м, марковані від північно-
cхідного кута, з півночі на південь літерами ки-
риличного алфавіту (А — К) та зі сходу на захід
арабськими цифрами (1–4). Дослідження про-
водилися «ковзаючими» траншеями, 2 × 10 м,
зорієнтованими по лінії північ-південь із по-
дальшим розбиранням бровок між траншея-
ми. За репер (R1) було прийнято південно‒схід-
ний кут розкопу. Розкоп досліджено на глибину
0,7 м. Рівень залягання знахідок фіксувався від
сучасної поверхні.
Під час робіт з’ясувалося, що підвищення
має природний характер. Материковий супісок
по всій площі починається на глибині 0,3–0,4 м,
1
2
3
0 5 cm
0 1 m
об'єкт 4 об'єкт 5 об'єкт 6
об'єкт 6
об'єкт 5
об'єкт 4
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 75
трохи нижче від рівня орного шару. У централь-
ній частині розкопу зафіксовано один об’єкт.
Об’єкт 1 (кінець пізнього бронзового —
початок раннього залізного віку?) — похо-
вання (розсіяна кремація) (рис. 9: 2–3)
Скупчення розрізнених кальцинованих кіс-
ток (87 фрагментів) зафіксовано на площі близь-
ко 4 × 4 м. Частина кісток попередньо була ви-
значена як людські (Визначення антрополога
Т. І. Слободян).
Із шару розкопу походить незначна кіль-
кість невиразних дрібних фрагментів ліп-
ної кераміки доби пізньої бронзи — раннього
залізного віку. У квадраті З/1 в орному шарі
виявлено дрібний фрагмент вістря бронзо-
вого наконечника списа періоду BrD–HaA
(рис. 15: 1). Раніше на місці розкопу місцеві
жителі знайшли фрагмент гривни-торквесу
періоду HaС–LtB (?) (рис. 18: 3) та два фраг-
менти бронзового серпа періоду BrD–HaA
(рис. 12: 8), а в улоговині біля основи підви-
щення, у 24 м на захід від південної частини
розкопу — два фрагменти леза бронзового на-
конечника списа періоду BrD–HaA (рис. 15: 3)
(повідомлення краєзнавця О. С. Абалмасова).
Зв’язок металевих знахідок із кремацією зали-
шився нез’ясованим.
Комплекс металевих виробів фінального ета-
пу доби пізньої бронзи
У 2013 р. миропільський краєзнавець
О. С. Абалмасов передав ФАЕ серію виробів із
кольорових металів, що належать до різних істо-
ричних періодів, від епохи пізньої бронзи до Дав-
ньої Русі5. Найбільша частина артефактів була
виявлена на пологому мисі лівого берега р. Случ,
утвореному вигином річки, навпроти літописно-
го городища Колодяжин (рис. 10).
На цій ділянці поля ФАЕ були проведе-
ні геодезичні6 та геомагнітні7 досліджен-
ня, що зафіксували не менше десяти незна-
чних курганоподібних підвищень, виділених
у курганну групу № 6, та кілька геомагнітних
аномалій, ймовірно пов’язаних з археологіч-
ними об’єктами8. У процесі очищення поверх-
ні поля перед початком геомагнітної зйомки
було знайдено ще низку металевих виробів, по-
дібних до переданих раніше. Місце виявлення
кожної знахідки — як переданих експедиції,
так і нововиявлених — було прив’язане за до-
помогою GPS (рис. 10).
Загальна колекція виробів із кольорових ме-
талів, виявлених на полі навпроти городища
Колодяжин, становила 46 предметів, 31 з яких
можна віднести до заключного етапу епохи піз-
ньої бронзи (рис. 11–17). Ще три знахідки да-
туються скіфо-сарматським часом (рис. 18); ре-
шту можна віднести до пізньоримського часу
(черняхівської та вельбарської культур) та дав-
ньоруського періоду. Знахідки сильно пошко-
джені плугом, переважно фрагментовані.
5 Усі речі передано експедиції безоплатно та із зазначен-
ням точного місця знаходження. Матеріали зберігають-
ся у Фастівському державному краєзнавчому музеї.
6 Тахеометричну зйомку поля навпроти городища Коло-
дяжин виконала О. В. Манігда.
7 Геомагнітне дослідження ділянки провела група гео-
фізиків під керівництвом К. М. Бондар.
8 Одна з виявлених аномалій, імовірно, є залишками роз-
копу С. С. Гамченка, який 19/IX 1924 р. на краю уроч. За-
пуст навпроти городища Колодяжин дослідив невеликий
курган. Діаметр кургану 5,42 м, висота 0,46 м. У півден-
но‒східному секторі кургану було розкопано прямокутну
яму розмірами 3,1 × 1,42 × 0,51 м, заповнену «грудою по-
січених людських скелетів (нараховано 40)». За припу-
щенням С. С. Гамченка, це є поховання «посічених жи-
телів давнього Колодяжного (може бути, під час одного
з набігів кочівників?)» (тут і далі переклад з російської
належить автору). У центрі насипу був знайдений гончар-
ний горщик, який, на думку С. С. Гамченка, мав культове
призначення (Гамченко 1924, № 46, с. 64–66, рис. 123).
Рис. 8. Войцехівка, знаряддя з кременю та каменю: 1–2 —
розкоп 1 (2013); 3–5 — розкоп 2 (2013), рис. С. М. Разумова
Fig. 8. Voitsekhivka, flint and stone tools: 1–2 — excavation
no. 1 (2013); 3–5 — excavation no. 2 (2013), drawing by
S. N. Razumov
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 176
Рис. 9. Войцехівка, курганна група 6, курган 1 (2013): 1 — план та профілі підвищення, тахеометрична зйомка О. В. Ма-
нігди; 2–3 — розкоп 3 (2013)
Fig. 9. Voitsekhivka, barrow group no. 6, barrow no. 1 (2013): 1 — a plan and sections of the surface elevation, tacheometric
survey by O. V. Manihda; 2–3 — excavation no. 3 (2013)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 77
Рис. 10. Концентрація металевих виробів різних періодів на площі курганної групи 6 Войцехівського могильника; ну-
мерація згідно з польовим колекційним описом, упорядник: О. В. Манігда
Fig. 10. Concentration of metal finds of different periods in the area of the barrow group no. 6 of the Voitsekhivka cemetery:
numbering according to the field collection inventory, compiled by O. V. Manihda
1
2
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 178
Рис. 11. Войцехівка, курганна група 6. Кельти бронзові
Fig. 11. Voitsekhivka, barrow group no. 6. Bronze celts
Рис. 12. Войцехівка, курганна група 6: 1–3 — ножі брон-
зові однолезові; 4–8 — серпи бронзові
Fig. 12. Voitsekhivka, barrow group no. 6: 1–3 — single-
edged bronze knives; 4–8 — bronze sicklesСеред виробів доби пізньої бронзи: сім но-
жів, п’ять серпів, чотири кельти, три ножі-кин-
джали, фрагмент леза меча, чотири наконеч-
ники списа, псалій, фрагмент стрижня шпиль-
ки-стилета гордіївського типу, два браслети,
фрагмент прута, два бронзових злитки. Загаль-
на площа розповсюдження знахідок — близько
500 × 250 м. Вони концентруються двома скуп-
ченнями у північній та південно-східній части-
нах поля (рис. 10).
Подаємо далі опис речей доби бронзи за ка-
тегоріями.
Кельти (рис. 11)
1. Кельт бронзовий шестигранний, фраг-
ментований (№ 189; рис. 11: 4). Виріб сильно
пошкоджений та сплющений плугом, втулка
відламана. Фаски трапецієподібні (?); обрамле-
ні неглибокими похилими жолобками. Вціліла
висота частини виробу — 67 мм; товщина — до
9 Нумерація речей наводиться згідно з польовим колекційним
описом і збігається з їх нумерацією на топоснові (рис. 10).
15 мм. Ширина леза — до 36,5 мм. Вага: 117 г.
Місце виявлення: 50°04.762 північ, 27°41.391
схід.
2. Кельт бронзовий, фрагмент (№ 21;
рис. 11: 2). Втулка асиметрична, скошена; край
потовщений. Краєм широкої площини вниз
проходить вузька поздовжня нервюра. Розміри
фрагмента — 37 × 19 мм. Вага: 7 г. Місце вияв-
лення: 50°04.709 північ, 27°41.425 схід.
3. Кельт бронзовий вузький з асиметрич-
ним увігнутим краєм втулки (№ 24; рис. 11: 1).
Уздовж краю втулки розташований валик, що
переходить по краях у слабо виражені верти-
кальні виступи. Паралельно до верхнього вали-
ка з невеликим відступом від нього розташова-
ний ще один валик. Уздовж ребер кельта, від ви-
ступів до леза проходять вертикальні нервюри.
Фаски асиметричні, з увігнутими боками. Лезо
оформлене у вигляді невисокої арочної фаски;
край леза викрошений. Верхня частина втул-
0 2 cm
0 2 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 79
Рис. 13. Войцехівка, курганна група 6. Ножі бронзові од-
нолезові
Fig. 13. Voitsekhivka, barrow group no. 6. Single-edged
bronze knives
Рис. 14. Войцехівка, курганна група 6: 1–3 — ножі-кин-
джали бронзові дволезові; 4 — фрагмент леза бронзового
меча; 5 — прут бронзовий
Fig. 14. Voitsekhivka, barrow group no. 6: 1–3 — double-
edged bronze knives-daggers; 4 — a fragment of a bronze
sword blade; 5 — a bronze rod
ки підовальна в плані, зсередини — підокругла.
Перетин середньої частини кельта підовальний;
ближче до леза — шестигранний; перетин леза
прямокутний. Висота частини виробу, що збе-
реглася, — 55,5 мм; висота кельта, що рекон-
струюється, — близько 58 мм. Розміри втулки
— 18,1 × 16,2 мм. Ширина леза у зламі — до
12,5 мм. Вага: 21 г. Місце виявлення: 50°04.694
північ, 27°41.385 схід.
4. Кельт бронзовий вузький, з асиметрич-
ним увігнутим краєм втулки та трапецієподіб-
ною фаскою (№ 32; рис. 11: 3). Уздовж краю
втулки розташований валик, що переходить по
краях у вертикальні виступи. Верхня частина
втулки підовальна в плані; зсередини — під-
прямокутна. Перетин верхньої частини кель-
та шестигранний; перетин леза прямокутний.
Край леза вищерблений. Вціліла висота части-
ни виробу — 61 мм; висота кельта, що рекон-
струюється, — близько 65 мм. Розміри верх-
ньої частини втулки — 21,4 × 18,3 мм. Ширина
леза у зламі — до 15,5 мм. Вага: 35 г. Місце ви-
явлення: 50°04.640 північ, 27°41.299 схід.
Серпи (рис. 12: 4–8)
1. Серп бронзовий типу Косідер (№ 15;
рис. 12: 8). Лезо дугоподібно вигнуте; клинопо-
дібне у перетині. З лівого боку вздовж спинки
проходить здвоєна нервюра. Біля п’яти нервю-
ра впирається в перпендикулярний усічено-ко-
нічний виступ — «кнопку». Габарити серпа —
135 × 54 мм. Висота вигину — 33 мм. Ширина
п’яти — 23 мм. Ширина у найвищій точці виги-
ну — 20 мм. Товщина леза — до 3 мм; товщина
зовнішньої нервюри — до 5 мм. Висота кнопки
— 12,7 мм; діаметр — 6,2 × 7 мм. Вага: 56 г. Міс-
це виявлення: 50°04.823 північ, 27°41.151 схід; у
центрі «кургану 1», накритого розкопом 3 (2013).
0 2 cm
0 2 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 180
Рис. 15. Войцехівка, курганна група 6. Наконечники спи-
сів бронзові
Fig. 15. Voitsekhivka, barrow group no. 6. Bronze spearheads
Рис. 16. Войцехівка, курганна група 6: 1 — наконечник
списа бронзовий; 2–3 — злитки бронзи
Fig. 16. Voitsekhivka, barrow group no. 6: 1 — a bronze
spearhead; 2–3 — bronze ingots
2. Серп бронзовий, фрагмент леза (№ 41;
рис. 12: 4). Лезо клиноподібне в перетині;
робочий край вищерблений. З одного боку
вздовж спинки проходить здвоєна нервюра;
обидві нервюри трапецієподібні у перетині.
Довжина фрагмента — 46 мм; ширина — до
28,5 мм. Ширина леза, що реконструюється,
— близько 33 мм. Товщина леза — до 3,5 мм;
товщина зовнішньої нервюри — до 5 мм.
Вага: 21 г. Місце виявлення: 50°04.568 північ,
27°41.296 схід.
3. Серп бронзовий типу Хелештень, фраг-
мент руківʼя (№ 29; рис. 12: 5). Лезо клинопо-
дібне в перетині. З правого боку вздовж спинки
проходить нервюра. Ближче до леза починаєть-
ся ще одна нервюра; між нервюрами є лій-
частий отвір. Усі нервюри трикутні в перети-
ні. Довжина фрагмента — 28,5 мм; ширина —
до 16,5 мм. Товщина леза — до 3 мм; товщина
спинки по нервюрі — до 5,4 мм. Вага: 5 г. Міс-
це виявлення: 50°04.646 північ, 27°41.360 схід.
4. Серп бронзовий, фрагмент (№ 28;
рис. 12: 6). Лезо клиноподібне в перетині; робо-
чий край вищерблений. З лівого (?) боку вздовж
спинки проходить здвоєна нервюра; обидві не-
рвюри трапецієподібні в перетині. Довжина фраг-
мента — 47,6 мм; ширина — до 15 мм. Шири-
на леза, що реконструюється, — близько 16 мм.
Товщина леза — до 3 мм; товщина зовнішньої
нервюри — до 5 мм. Вага: 9 г. Місце виявлення:
50°04.640 північ, 27°41.373 схід.
5. Серп бронзовий, фрагмент леза біля руківʼя
(№ 20; рис. 12: 7). З лівого боку вздовж спинки роз-
ташована нервюра, напівкругла в перетині. Робо-
чий край вищерблений. Довжина фрагмента —
23 мм; ширина — до 10 мм. Товщина нервюри
— до 4,2 мм; товщина леза — до 2,2 мм. Вага: 3 г.
Місце виявлення: 50°04.704 північ, 27°41.428 схід.
Ножі однолезові (рис. 12: 1–3; 13)
1. Ніж бронзовий однолезовий із цільноли-
тим руківʼям, що закінчується кільцем (№ 31;
0 2 cm
0 2 cm
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 81
рис. 13: 3). Руків’я у плані має вигляд сильно
витягнутого овалу з нервюрами по краях. Звер-
ху, біля кільця, і знизу, біля леза, нервюри пере-
ходять у потовщення. Перетин середньої части-
ни руків’я двотавровий; перетини потовщень у
кільця та леза підромбічно-підовальні. Перетини
нервюр та кільця — підромбічні. У верхній, цен-
тральній та нижній частині руківʼя розташовані
три отвори для заклепок: центральне — кругле,
інші — підовальні. Лезо з горбатою спинкою та
злегка вигнутим угору вістрям; ріжуча крайка та
край вістря вищерблені. Перетин леза клинопо-
дібний, спинка заокруглена. Лезо орнаментова-
не з двох боків по всій довжині двома гравірова-
ними паралельними лініями вздовж спинки; по
всій довжині леза насічками нанесена «бахрома».
Ніж знайдений у вигляді двох фрагментів, один
із яких сильно понівечений плугом. Довжина ви-
робу, що збереглася, — 180 мм; реконструйова-
на довжина — близько 187 мм. Довжина руківʼя з
кільцем — 99 мм. Діаметр кільця — 20 мм; Ши-
рина руківʼя в середній частині — 15 мм. Розмір
потовщення біля леза — до 10 мм. Ширина леза,
що реконструююється, — до 19 мм; товщина —
до 4 мм. Вага: 42 г. Місце виявлення: 50°04.633
північ, 27°41.298 схід; діаметр рознесення фраг-
ментів до 8 м.
2. Ніж бронзовий однолезовий черешковий,
із горбатою спинкою (№ 10; рис. 13: 2). Черешок
підпрямокутний у перетині. Між власне череш-
ком і лезом розташована широка основа руківʼя,
прямокутна в перетині, зі скругленими кутами.
На черешку та основі руківʼя добре простежу-
ються сліди кування. Лезо листоподібне в пла-
ні, клиноподібне в перетині, орнаментоване з
обох боків карбуванням. Паралельно спинці пу-
ансоном нанесена вигнута лінія. Уздовж середи-
ни леза паралельно пуансону нанесені півкола,
що утворюють хвилю. Ніж сильно пошкодже-
Рис. 17. Войцехівка, курганна група 6: 1–2 — браслети
бронзові; 3 — фрагмент стрижня бронзової шпильки-сти-
лету; 4 — псалій бронзовий
Fig. 17. Voitsekhivka, barrow group no. 6: 1–2 — bronze
bracelets; 3 — a fragment of the rod of a bronze pin-stylet;
4 — a bronze cheekpiece
Рис. 18. Войцехівка, курганна група 6, бронзові прикраси
раннього залізного віку
Fig. 18. Voitsekhivka, barrow group no. 6, Early Iron Age
bronze jewellery
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 182
ний плугом та зігнутий майже навпіл. Довжина
ножа, що реконструюється, — 146 мм. Довжина
металевої частини руківʼя — до 47 мм; довжи-
на черешка — 32 мм. Перетин основи руківʼя —
5,7 × 11,5 мм. Ширина леза — до 14,5 мм; тов-
щина — до 3,5 мм. Вага: 23 г. Місце виявлення:
50°04.816 північ, 27°41.168 схід.
3. Ніж бронзовий однолезовий, фрагмент
(№ 33; рис. 12: 1). Збереглися черешкова части-
на руківʼя та верхня частина леза. Черешок ши-
рокий, плаский, прямокутний в плані, з трьо-
ма отворами під заклепки. Верхній зріз череш-
ка клиноподібно загострений. Перетин черешка
двотавровий. По обидві сторони його проходять
широкі пласкі нервюри; одна з них плавно пере-
ходить у нервюру спинки, інша звужується в лезо.
Отвори підовальної форми; верхній отвір глухий
(ливарний брак). Лезо розширюється від череш-
ка різким уступом. Ріжуча крайка клиноподібна.
Уздовж центральної частина леза йде широке по-
здовжнє поглиблення, що продовжує поздовжнє
поглиблення руківʼя. Довжина фрагмента —
54 мм. Довжина черешка — до 40 мм. Ширина
черешка — до 15 мм. Ширина леза — до 21 мм;
товщина спинки — до 4,5 мм. Вага: 15 г. Місце
виявлення: 50°04.624 північ, 27°41.298 схід.
4. Ніж бронзовий однолезовий, фрагмент
леза (№ 19; рис. 12: 2). Бічні площини леза уві-
гнуті (як на небезпечній бритві); перетин спин-
ки трикутний. Фрагмент вигнутий плугом. До-
вжина фрагмента в розігнутому вигляді — до
45,5 мм; ширина — до 11 мм. Ширина леза, що
реконструюється, — близько 13 мм. Товщина
спинки — 3,5 мм. Вага: 4 г. Місце виявлення:
50°04.704 північ, 27°41.428 схід.
5. Ніж бронзовий однолезовий, фрагмент
(№ 23; рис. 12: 3). Бічні площини леза увігну-
ті (як на небезпечній бритві); спинка пласка.
Фрагмент вигнутий плугом. Довжина фрагмен-
та в розігнутому вигляді — до 49 мм; ширина
— до 11,5 мм. Ширина леза, що реконструю-
ється, — близько 14 мм. Товщина спинки — до
4,5 мм. Вага: 6 г. Місце виявлення: 50°04.698
північ, 27°41.414 схід.
6. Ніж бронзовий однолезовий, фрагмент
леза (№ 30; рис. 13: 1). Уздовж спинки з двох
боків розташована нервюра, прямокутна у пе-
ретині. Довжина фрагмента — 23 мм; ширина
— до 11,5 мм. Товщина спинки по нервюрі —
3 мм. Вага: 2 г. Місце виявлення: 50°04.646 пів-
ніч, 27°41.356 схід.
7. Ніж бронзовий однолезовий, фрагмент
вістря леза із загнутим кінцем (№ 8; рис. 13: 4).
Лезо клиновидне в перетині; ріжуча крайка ви-
щерблена. Уздовж спинки з двох боків розта-
шована нервюра, прямокутна в перетині. Лезо
орнаментоване з обох боків карбуванням. Па-
ралельно нервюрі пуансоном нанесена поздо-
вжня лінія; вздовж середини леза паралель-
но пуансону нанесені півкола, що утворюють
хвилю. Довжина фрагмента 415 мм; ширина —
до 14 мм. Товщина спинки по нервюрі — до
4,5 мм. Вага: 6 г. Місце виявлення: 50°04.813
північ, 27°41.179 схід.
Ножі-кинджали дволезові (рис. 14: 1–3)
1. Ніж-кинджал бронзовий із цільнолитим
руківʼям та паралельними лезами, три фрагмен-
ти (№ 6; рис. 14: 1). Верхня частина руківʼя від-
сутня. Руківʼя широке, пластинчасте; уздовж
обох країв ідуть паралельні нервюри, що вигина-
ються в протилежні боки на основу леза. Пере-
тин руківʼя двотавровий; перетини нервюр під-
ромбічні. В основі руківʼя розташований кру-
глий отвір для заклепки. Від закінчення нервюр
руківʼя лезо трохи звужується донизу; у цен-
тральній частині ріжучі крайки йдуть паралель-
но; ближче до вістря лезо являє собою витягну-
тий трикутник. Від отвору в основі руківʼя до
краю вістря посередині обох площин леза про-
ходить поздовжня нервюра, ромбічна в перетині.
Загальна довжина частини виробу, що збереглася,
— 136 мм. Довжина леза — 105 мм. Ширина леза
в основі — до 23 мм. Товщина леза по нервюрі —
до 4 мм. Ширина руківʼя — до 14 мм; товщина по
нервюрах — до 4 мм. Вага: 26 г. Місце виявлен-
ня: 50°04.802 північ, 27°41.225 схід.
2. Ніж-кинджал бронзовий, два фрагменти
руківʼя (№ 27; рис. 14: 2). Бічні грані увігнуті.
Верхній торець сплощений. Перетини верхньої
частини прямокутні; ближче до леза перехо-
дять у підромбічні. Під верхнім краєм розташо-
ваний круглий отвір для заклепки. Від отвору
вздовж середини леза з незначним зміщенням
вліво по обидва боки проходить поздовжня не-
рвюра, ромбічна в перетині. Довжина фрагмен-
та — 54 мм; ширина в зламі — до 21 мм. Тов-
щина по нервюрі — до 5 мм. Вага: 13 г. Міс-
це виявлення: 50°04.632 північ, 27°41.378 схід;
рознесення фрагментів на захід — до 5 м.
3. Ніж-кинджал бронзовий із паралельним
лезами, фрагмент леза (№ 13; рис. 14: 3). У цент-
ральній частині ріжучі крайки йдуть паралель-
но; ближче до вістря лезо являє собою витягну-
тий трикутник. Посередині обох площин леза
проходить поздовжня нервюра, ромбічна в пе-
ретині. Довжина фрагмента — 78 мм; шири-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 83
на — до 18,5 мм. Товщина по нервюрі — до
4,5 мм. Вага: 13 г. Місце виявлення: 50°04.813
північ, 27°41.147 схід.
Мечі (рис. 14: 4)
1. Меч бронзовий, фрагмент леза (№ 16;
рис. 14: 4). Фрагмент являє собою подовжену
трапецію — уламок підтрикутного вістря. Пе-
ретин триступінчастий, що переходить донизу
в двоступінчастий. По середині леза розташо-
вана широка пласка нервюра у вигляді витяг-
нутого трикутника вершиною донизу. З обох
боків нервюри проходять широкі пласкі смуги,
вужчі від нервюри. Краї леза відокремлені схо-
динкою, трикутні в перетині. Довжина фраг-
мента — 41 мм; ширина — до 26,5 мм; товщи-
на — до 4,7 мм. Вага: 17 г. Місце виявлення:
50°04.805 північ, 27°41.228 схід.
Наконечники списів (рис. 15; 16: 1)
1. Наконечник списа бронзовий, два фраг-
менти (№ 52; рис. 16: 1). Перо полум’яподібної
форми із широкою двоступінчастою нервюрою
посередині. Краї широкої основи нервюри зао-
круглені. Середня частина нервюри, що висту-
пає, напівкругла в перетині, плавно розширю-
ється та переходить в основу втулки. На одній
із площин пера ліворуч від нервюри розташо-
ваний неглибокий вузький поздовжній жоло-
бок. Втулка відламана. Довжина частини на-
конечника, що збереглася, — 151 мм; ширина
пера — до 38 мм. Діаметр втулки в місці зла-
му – 14 × 15 мм; внутрішній діаметр — 8 мм.
Товщина пера по нервюрі в середній частині —
11 мм. Вага: 87 г. Місце виявлення: 50°04.669
північ, 27°41.326 схід; фрагменти виявлено на
відстані 1,5 м один від одного.
2. Наконечник списа бронзовий (№ 14;
рис. 15: 3). Перо у вигляді витягнутого три-
кутника із заокругленою основою. По серед-
ині пера розташована нервюра, що розширю-
ється вниз і плавно переходить у втулку. Верх-
ня частина нервюри біля вістря напівкругла в
перетині. Нижче нервюра роздвоюється, утво-
рюючи посередині поздовжній жолобок; при-
близно від центру пера вниз центром жолобка
йде ще одна поздовжня нервюра. Втулка від-
ламана; основа втулки овальна в перетині. До-
вжина частини наконечника, що збереглася, —
139 мм. Довжина пера — до 130 мм; ширина
— до 39,5 мм. Перетин втулки у місці зламу —
20,5 × 19 мм; розміри з середини — 13 × 10 мм.
Вага: 68 г. Місце виявлення: 50°04.814 північ,
27°41.141 схід; 24 м на захід від південної час-
тини розкопу 3 (2013).
3. Наконечник списа бронзовий, фрагмент
вістря (№ 35; рис. 15: 2). По середині пера розта-
шована нервюра, напівкругла в перетині. Зсере-
дини в місці зламу простежується верхня частина
внутрішньої порожнини втулки. Довжина части-
ни наконечника, що збереглася, — 33 мм; ширина
пера — до 15 мм. Товщина пера по нервюрі — до
7 мм. Вага: 7 г. Місце виявлення: 50°04.614 пів-
ніч, 27°41.271 схід. Поруч знайдено крем’яний
відбійник.
4. Наконечник списа бронзовий, фрагмент
вістря (№ 55; рис. 15: 1). По середині пера розта-
шована нервюра, напівкругла в перетині. Довжина
частини наконечника, що збереглася, — 21,7 мм;
ширина пера — до 12,2 мм. Товщина пера по не-
рвюрі — до 6 мм. Вага: 3 г. Місце виявлення: роз-
коп 3 (2013), квадрат И/2, глибина 0–0,25 м.
Упряж (рис. 17: 4)
Псалій бронзовий стрижнеподібний тридір-
частий (№ 7; рис. 17: 4). Виготовлений зі стриж-
ня підокруглого в перетині. Центральна частина
плавно потовщується. У ній виготовлено наскріз-
ний овальний отвір; по краях стрижня у тій са-
мій площині розташовано ще по одному кругло-
му отвору. Псалій вигнутий плугом (?); зламаний
на два фрагменти. Довжина псалія — 115 мм. Ді-
аметр прута — до 8,2 мм. Перетин потовщення
в центральній частині — 11,2 × 11,6 мм. Розмір
центрального отвору — 14 × 4 мм. Діаметр біч-
них отворів — 4 мм. Вага: 34 г. Місце виявлення:
50°04.809 північ, 27°41.188 схід’.
Прикраси (рис. 17: 1–3)
1. Шпилька-стилет бронзова, гордіївсько-
го типу (?), фрагмент стрижня (№ 9; рис. 17: 3).
Стрижень круглий у перетині, порожнистий у
верхній частині, звужується донизу. У верхній
частині фрагмент орнаментований гравіруван-
ням. Зверху донизу представлені такі елементи
композиції: густа коса сітка — чотири горизон-
тальні лінії — коса більш широка сітка — одна
горизонтальна лінія. У нижній частині фрагмента
розташовані чотири глибокі поперечні вм’ятини,
нанесені під різними кутами10; тут стрижень тро-
хи згинається під кутом близько 8°. Довжина
фрагмента — 67,6 мм. Діаметр верхнього зламу
— 8 мм; нижнього — 6 мм. Вага: 17 г. Місце ви-
явлення: 50°04.814 північ, 27°41.170 схід.
2. Браслет бронзовий із розімкненими кін-
цями, два фрагменти (№ 12; рис. 17: 1). Виго-
товлений із прута круглого в перетині, що зву-
10 Ці вм’ятини не могли з’явитися внаслідок пошкоджен-
ня плугом. Складається враження, що стрижень ціле-
спрямовано вигинали чи ламали (?).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 184
жується до кінців. Браслет орнаментований
гравіруванням поперечними лініями, що утво-
рюють п’ять заштрихованих ділянок, розділе-
них чотирма просвітами; закінчення прута та-
кож не заштриховані. Діаметр браслета, що
реконструюється, — близько 90 × 80 мм. Тов-
щина прута в середній частині — до 10,5 мм.
Вага: 58 г. Місце виявлення: 50°04.814 північ,
27°41.159В; 50°04.815 північ, 27°41.158 схід.
3. Браслет бронзовий, фрагмент (№ 25;
рис. 17: 2). Виготовлений із гладкого прута
круглого в перетині. Довжина фрагмента — 22
мм. Діаметр прута — 6,5 × 6 мм. Вага: 3 г. Міс-
це виявлення: 50°04.677 північ, 27°41.409 схід.
Заготовки виробів та злитки металу
(рис. 14: 5; 16: 2–3)
1. Прут бронзовий, фрагмент (№ 11;
рис. 14: 5). Овальний у перетині. Бічні сторони
паралельні. Нижня частина прута клиноподіб-
но звужується до торця. Торець заокруглений у
плані. Довжина фрагмента — 72 мм. Перетин у
зламі — 6 × 4 мм. Вага: 10 г. Місце виявлення:
50°04.813 північ, 27°41.170 схід.
2. Злиток бронзи (№ 44; рис. 16: 3). Розміри
— 42 × 43,5 × 10,5 мм. Вага: 60 г. Місце вияв-
лення: 50°04.794 північ, 27°41.315 схід.
3. Злиток бронзи (№ 22; рис. 16: 2). Розміри
— 26,5 × 23 × 5 мм. Вага: 7 г. Місце виявлення:
50°04.699 північ, 27°41.417 схід.
Аналіз металевих виробів доби пізньої бронзи
Усі знахідки доби бронзи можуть бути по-
ділені на дві різні за кількістю групи: I — ви-
роби, що представляють культурні впливи
та / або безпосередні імпорти з Карпато-Дунай-
ського регіону; ІІ — вироби, пов’язані з місце-
вими культурами Північного Причорномор’я.
Перша група («імпорт»)
До неї належать такі вироби: однолезо-
ві ножі, серпи, кельти, дволезові ножі-кин-
джали, фрагмент леза меча, наконечники ко-
пій, браслети. Усі вироби, віднесені до першої
групи, мають широкі аналогії в археологічних
культурах Карпато-Подунав’я періоду BrD–
HaA (Mozsolics 1967; Petrescu-Dîmboviţa 1977;
Müller-Karpe 1980; Дергачёв 2010; 2011).
Безвушкові кельти досить часто трапляють-
ся в різних культурах зазначеного періоду Карпа-
то-Дунайського регіону (Дергачёв 2011; Petrescu-
Dîmboviţa 1977); відомі вони й на території Захід-
ної України: на Галичині (Крушельницька 1985,
рис. 11: 10; 24: 6; 25: 18), Буковині (Ільків 2008). Ве-
ликий кельт із трапецієподібною фаскою міг бути
як безвушковим, так і з одним вушком (Petrescu-
Dîmboviţa, 1977; Дергачёв 2010; 2011; Крушель-
ницька 1985, рис. 11). Кельт (одновушковий?) зі
скошеним догори краєм втулки та вертикальними
нервюрами по краях корпусу має аналоги в Руму-
нії (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 343: 8).
Характерними виробами завершального пе-
ріоду епохи пізньої бронзи Карпато-Дунайсько-
го регіону є серпи, що мають дві паралельні не-
рвюри вздовж спинки. Серпи з кнопкою на п’яті
(№ 15) належать до типу Koszider/Косидер верх-
ньотиської (угорської) серії (Дергачёв, Бочкарёв
2002, с. 275-285; Mozsolics 1967, taf. 49, 54, 55).
Значна частина їх походить із скарбів, знайдених
на території Румунії (Petrescu-Dîmboviţa 1977,
pl. 47: 12–13; 223 та ін.). Поява таких серпів на
схід від Карпат може бути пов’язана з поширен-
ням культури Ґава (Дергачёв, Бочкарёв 2002,
с. 285). Фрагмент серпа з отвором на руківʼї
(№ 29), мабуть, слід віднести до типу Heleşteni/
Хелештень прикарпатсько-трансільванської се-
рії (Дергачёв, Бочкарёв 2002, с. 237-256).
Ціліснолиті однолезові ножі карпато-ду-
найського походження з плоским руківʼям
з отворами під заклепки в Північному
Причорномор’ї знайдені в Галичині (Борщови-
чі; скарб із Неділиськ) (Крушельницька 1985,
с. 83, рис. 25: 7–9), на Поділлі (Гордіївка, кур-
гани 6, 7, 15, 24) (Berezanskaja, Kločko 1998,
taf. 11: 6; 13: 8; 24: 1; 43: 2). Леза ножів із Бор-
щовичів, Неділиськи, кургану 15 Гордіївки, як і
на ножах № 8 та № 10 Войцехівки, прикрашені
поздовжнім рядом півкіл, що утворюють хви-
лю. Однак простий стрижнеподібний черешок
ножа № 10 вибивається із серії наведених вище
ножів, імовірно, будучи відображенням місце-
вих традицій металообробки.
Кільцеподібне навершя має ніж із кургану 31
Гордіївського могильника (Berezanskaja, Kločko
1998, taf. 58: 1). Такі руківʼя мають широкі ана-
логії серед ножів, що походять із території Ру-
мунії (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 154: 16–18;
246: 7–13; Müller-Karpe 1980, taf. 373: 23, 27).
Практично повним аналогом ножа № 31 з Вой-
цехівки (пласке двотаврове руківʼя з отворами
під заклепки, орнаментоване лезо з горбатою
спинкою) є ніж із Мекленбурґа (Slate 9/2) піз-
нього бронзового віку (Jungbronzezeit) (Müller-
Karpe 1980, taf. 514: J: 7). Морфологічно поді-
бний ніж із кургану 38 Гордіївки має не кільце-
подібне, а дископодібне навершя (Berezanskaja,
Kločko 1998, taf. 80: 1). Звертає увагу стилістич-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 85
на подоба оформлення кільцеподібного навер-
шя на ножах та у шпильок із кільцеподібною го-
лівкою, відчутне поширення яких у Північному
Причорномор’ї припадає якраз на період BrD–
HaA (Лысенко 2004; 2021а, с. 34-37).
Ножі-кинджали із цільнолитим руківʼям
з отвором для заклепок відомі в комплек-
сах пізнього бронзового віку, розташованих
на території Угорщини (Müller-Karpe 1980,
taf. 372: A: 10–11), у скарбах Румунії періоду
HaA (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 201: 17; 241).
У румунських скарбах представлені й ножі-
кинджали з підокруглою в перетині нервюрою
(Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 245: 6, 10).
Значний інтерес викликає знахідка фраг-
мента леза бронзового меча. Такий ступінчас-
тий перетин мають леза багатьох мечів періо-
ду НаА1 з території Румунії (Petrescu-Dîmboviţa
1977, pl. 125: 14; 156: 6; 169: 14, 19; 250: 6, 9, 11).
Наконечники списів із полум’яподібним пе-
ром і ступінчастою нервюрою також представ-
лені в комплексах кінця епохи пізньої бронзи з
території Угорщини (Mozsolics 1967, taf. 54: 6,
8–10; Müller-Karpe 1980, taf. 372: A: 6–9), Ру-
мунії (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 52: 9–10;
54: 7; 56: 27; 130: 12–13; 156: 22), українсько-
го Закарпаття (Балагури 2001, рис. 81: 6); відо-
мі полум’яподібні наконечники списів з кіль-
кома паралельними рядами нервюр (Petrescu-
Dîmboviţa 1977, pl. 93: 1). У цьому ж регіоні
трапляються й наконечники списів із подовжено-
підтрикутним пером із нервюрою, що роздвою-
ється/розтроюється донизу (Petrescu-Dîmboviţa
1977, pl. 107: 3; Балагури 2001, рис. 84: 27).
Браслети з розімкненими кінцями широко
представлені в комплексах доби пізньої брон-
зи Румунії, Угорщини, українського Закарпат-
тя. Серед них відомі як орнаментовані групами
поперечних врізних ліній (Petrescu-Dîmboviţa
1977, pl. 29: 12–13; 32: 10–11; 34: 7; 40: 3), так
і з гладкого прута (Petrescu-Dîmboviţa 1977,
pl. 40: 11; 41: 10–11; 46: 16–18; 49: 6–7; 58: 10
та ін.; Mozsolics 1967, taf. 59: 7; Балагури 2001,
рис. 67: 6–7; 102: 13) При цьому неорнаменто-
вані браслети з кінціями, що не сходяться, схо-
дяться та заходять одне за інше, відомі також на
пізньобронзових пам’ятках степової та лісосте-
поої зон Північного Причорномор’я (Лысенко
2021а, с. 61-63), що дозволяє допускати також і
місцеве походження такого браслета.
Друга група знахідок («автохтонна»)
Група представлена псалієм та фрагментом
шпильки-жезла. Прямі аналогії войцехівському
псалію, виготовлені з металу, нам не відомі. Од-
нак він має найближчі аналогії серед кістяних
стрижнеподібних псаліїв білогрудівського гори-
зонту ТКК (Білорудівський ліс; Суботівське горо-
дище, житло 6; Суботів, садиба Б. Хмельницько-
го) (Тереножкін 1976, рис. 85: 1, 3–5). Велика серія
таких кістяних псаліїв та їх заготовок походить із
житла майстра-косторіза на передмісті городища
білозерської культури Дикий Сад (Козленко 2018,
рис. 2: 25–40). Бронзовий стрижнеподібний пса-
лій із овальним отвором у потовщеній централь-
ній частині походить зі скарбу Томешть (Tomeşti)
у Румунії (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 87: 8), проте
на торцях замість отворів він має кругові жолобки.
Рідкісною знахідкою є також фрагмент шпиль-
ки-жезла гордіївського типу. Два такі вироби по-
ходять із кургану 16 Гордіївки (Berezanskaja,
Kločko 1998, taf. 27; Гошко 2011а, с. 41-44; 2011б,
с. 160). Ще дві депаспортизовані шпильки-жезла
зберігаються в Національному музеї історії Укра-
їни (Гошко 2005; 2011а, с. 45-47; 2011б, с. 182-
185; Лысенко, Лысенко, Якубенко 2008).
До «автохтонної» групи умовно також мо-
жемо віднести бронзовий прут і два невеликі
бронзові злитки, відносячи їх до категорій «за-
готовки» та «сировина».
Можливо, прут є заготівкою браслета з розі-
мкненими кінцями. Такі заготівки відомі у скар-
бах бронзових виробів, виявлених по обидва
боки Карпат (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 24: 9;
118: 20; Пивоваров, Ільків 2009, рис. 3: 14).
Злитки різних розмірів і форми відомі в
багатьох скарбах епохи пізньої бронзи Руму-
нії (Petrescu-Dîmboviţa 1977, pl. 8: 6–7; 58: 17;
72: 16; 82: 3; 167: 10; 273: 1–7; 277: 3–6; 283: 18;
285: 21–23; 290: 18–19; 303: 13; 313: 21; 331: 7–11;
335: 4–5; 342: 9–10; 359: 20–25; 364: 2), Угорщи-
ни (Mozsolics 1967, taf. 40, 42, 43, 73, 74), Молдо-
ви (Дергачёв 1975, с. 11, рис. 2: 8), Західної Укра-
їни (Пивоварів, Ільків 2009, с. 20, рис. 2: 19–21).
Можемо припустити, що як мінімум части-
на розглянутих знахідок пізнього бронзового
віку входила до складу розораного скарбу/скар-
бів (?), заритого/заритих на площі могильника.
Загальна вага знахідок становить 795 г. Врахо-
вуючи сильну фрагментацію більшості речей,
їх сукупна вага могла досягати 1,8–2 кг11.
11 При цьому можна бути впевненими, що у зв’язку з інтен-
сивним багаторічним пограбуванням пам’ятки, увага до
якої зумовлена розташованим на протилежному березі
р. Случ літописним городищем Колодяжин, явно не всі
речі з умовного комплексу потрапили до колекції.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 186
Металеві вироби раннього залізного віку
Як було зазначено вище, на полі навпроти горо-
дища Колодяжин було знайдено три вироби ранньо-
го залізного віку, скіфського та сарматського часів.
Гривна (торквес) бронзова із розімкненими
кінцями, фрагмент (№ 43; рис. 18: 3). Поверх-
ня оформлена у вигляді кулькоподібних вузли-
ків, підовальних у перетині; внутрішня поверх-
ня виробу сплощена. Кінець, що зберігся, яв-
ляє собою диск, підовальний у перетині. Гривна
відлита в декілька прийомів на бронзовий дріт
основи, овальний у перетині. Розміри гривни,
що реконструюються, — близько 120 × 180 мм.
Перетин торця — 19,0 × 22,5 мм; перетин вузли-
ків — від 14 × 15 до 9 × 11 мм. Перетин дроту
основи — до 5,5 × 8,0 мм. Вага: 92 г. Місце вияв-
лення: 50°04.813 північ, 27°41.169 схід.
Безпосередніх повних аналогій виробу нам
віднайти не вдалося. Однак за низкою ознак мо-
жемо попередньо датувати гривну в межах піз-
нього гальштату — ранього латену (HaС–LtB).
Сережка-підвіска бронзова цвяхоподібна
(№ 50; рис. 18: 1). Диск порожнистий, круглий у
плані, сегментоподібний у перетині. До центру
диска зсередини припаяний петлеподібно загну-
тий дріт, круглий у перетині, протилежний кі-
нець якого закінчується потовщенням у вигляді
невеликої кульки. Загальна довжина виробу —
35 мм. Діаметр диска — 14 мм; висота сегмента
— 3 мм. Діаметр дроту — 2 мм. Вага: 2 г. Місце
виявлення: 50°04.688 північ, 27°41.429 схід.
Знахідка має широкі аналогії серед старожит-
ностей скіфської лісостепової (переважно ра-
ньоскіфського часу) та підгірцевсько-милоград-
ської культур (Даниленко 1956, с. 10, табл. II: 1–2;
V: 18–21; Мельниковская 1967, с. 84, рис. 31: 8;
Петренко 1978, с. 21, 24, табл. 16: 1–13, 15–20, 22–
41, 46; 17: 1–7; Ковпаненко, Бессонова, Скорый
1989, с. 54, 71, 80, рис. 16: 20–21; 20: 1) та може
бути датована в межах VII—V ст. до н.е.
Браслет бронзовий із виступами, фрагмент
(№ 17; рис. 18: 2). Виступи підовально-опуклі,
розташовані окремо, по три в ряд. Збереглося
три ряди. Зовнішній діаметр браслета, що рекон-
струюється, — 8,5 см, внутрішній — 7 см. Пере-
тин круглий, діаметром 0,6–0,7 см. Перетин по
виступах — до 0,9 × 1,1 мм. Вага: 15 г. Місце ви-
явлення: 50°04.796 північ, 27°41.269 схід.
Такі браслети з виступами (по три в ряд) на-
лежать до пізньоантичного часу та датують-
ся в широких межах II ст. до н.е. — IV ст. н.е.
(Лысенко 2021в, с. 490-494, рис. 15).
Висновки
Інтерпретація характеру підвищень, дослі-
джених у 2013 р. на території Войцехівського
могильника, залишається неоднозначною. Влас-
не, залишки поховання (розсіяна кремація) були
виявлені лише в центральній частині підвищен-
ня, дослідженого розкопом № 3. Однак деякі
об’єкти, досліджені на інших розкопах, також мо-
жуть бути, з певною ймовірністю, інтерпретова-
ні як залишки поховань. Підпрямокутна яма, за-
фіксована в кургані на розкопі № 1 (об’єкт 4), за
формою, пропорціями і розмірами загалом відпо-
відає поховальним ямам доби пізньої бронзи, що
дозволяє припускати інтерпретацію її як кенота-
фа12. Ями, досліджені на розкопі № 2, певною мі-
рою нагадують поховання пізньої сосницької та
милоградської культур13. Варто також підкресли-
ти, що культурній шар усіх трьох розкопів навряд
чи можна визнати за поселенський.
Звернемо також увагу, що ще у 20-ті рр.
XX ст. насипи курганних груп Войцехівсько-
го могильника добре спостерігалися на полях,
очищених від лісу (деякі з них добре видно на-
віть зараз). Тому, на нашу думку, малоймовірно,
що територія курганного могильника, яка «за-
селялася» за призначенням ще в третій чверті
II тис. до н.е., була у безпосередньо наступний
період (кінець II — початок I тис. до н.е.) вико-
ристана спорідненим населенням у побутових
цілях, особливо за візуальної наявності навкру-
ги близько сотні курганів.
Особливо це стосується кургану, дослідже-
ного розкопом № 1, залишеного населенням фі-
нального, білогрудівського горизонту ТКК. Весь
комплекс у сукупності за своїми ознаками мож-
на поставити в один ряд із багатьма курганами
могильників раннього та класичних горизон-
тів комарівської культури могильників Буківна
12 За визначенням Ю. А. Смірнова, кенотаф — це «похован-
ня, в якому поховальна споруда морфологічно відповідає
стереотипу (конкретного) некрополя, але не містить
останків померлого або його символічного заступника.
(Параметрично кенотаф може не відповідати стере-
отипу конкретного некрополя, тобто його розміри мо-
жуть бути максі/мінімізовані)» (Смирнов 1997, с. 176).
13 Ці поховання здійснювалися у невеликих круглих та
підовальних ямах та містили невелику кількість кальци-
нованих кісток (Мельниковская 1967, с. 43-45). Іноді в
ямах фіксуються лише золисто-вуглисті плями без будь-
яких інших знахідок. Такі об’єкти наявні, наприклад, у
курганах на могильниках пізньої сосницької — раньої
милоградської культур в уроч. Гремляче на околиці Жи-
томира (Махно, Лысенко, Лысенко 2020), Прибор на Го-
мельщині (Крывальцэвiч, Бычкоŷ1996) тощо.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 87
(Лысенко и др. 2015), Дорогоща (Винокур, Гуцал,
Мегей 1995), Нетішин (Березанська, Гершкович,
Самолюк 1998), курганами-«зольниками» біло-
грудівського типу (Березанська, Тітенко 1954; Бе-
резанская 1985, с. 510). Можливо, цей ряд може
бути доповнений і т. зв. «житловими насипа-
ми» підкарпатської культури шнурової керамі-
ки та раньої комарівської культури з Кавського
на Львівщині (Бернкович (б. р.), спр. 9; Свєшні-
ков 1974, с. 28). Найближче до кургану 1 (2013)
групи 4 Войцехівського могильника стоїть кур-
ган 3 (2012) групи 1 могильника Буківна на Івано-
Франківщині (Лысенко и др. 2015, с. 17, рис. 15).
Ще в 1953 р. С. С. Березанська, відкинувши
інтерпретацію курганів-«зольників» білогру-
дівського типу як побутових житлових споруд,
запропонувала вбачати в них ритуальні об’єкти,
пов’язані із домашнім вогнищем та солярними
культами (Березанская 1985, с. 510)14. Пізніше
дослідниця зіставила із зольниками білогрудів-
ського типу й деякі кургани комарівської куль-
тури Нетішинського могильника (Березанська
2002). Але, гадаємо, принаймні частина риту-
альних насипів, і в першу чергу розташована
на території некрополів, навіть якщо вони не
містили людських решток, можна інтерпрету-
вати як ритуально-поховальні об’єкти. Деякі з
них могли бути кенотафами, а деякі належати
до мнемологічної (меморіальної) стадії некро-
логічного циклу (Смирнов 1997, с. 203-204).
Стосовно підвищень, досліжених розкопа-
ми № 2 та № 3, то вони дозволяють порушу-
вати питання про використання особливостей
ландшафту при проведенні на могильнику ри-
туальних (ритуально-поховальних) дій. Вико-
ристання природних підвищень — для збіль-
шення візуальних розмірів курганів при змен-
шенні витрат праці — ми раніше спостерігали
14 Не зупиняючись тут докладно на проблемі інтерпрета-
ції курганів-«зольників», підкреслимо лише, що в жод-
ному разі не можна змішувати ритуальні (ритуально-
поховальні?) курганоподібні споруди із смітниками на
поселеннях, які заповнюють котловани покинутих жи-
тел та інших побутових споруд, зокрема на Суботів-
ському городищі (Гершкович 2004; 2016).
на різних могильниках комарівської культури,
зокрема на Войцехівському та Буківнянському
(Лысенко и др. 2015; Лисенко, Лисенко 2024).
Із певними ритуалами може бути пов’язаний
і умовний комплекс бронзових виробів пізнього
бронзового віку, знайдений на площі курганної
групи № 6. Принаймні деякі дослідники схиль-
ні розглядати певні скарби пізнього бронзового
віку не як комплекси випадкових предметів, «…
а як взаємопов’язану послідовність знаків, скла-
дену згідно з певними правилами» (Иванова 2011,
с. 62-63; Бандрівський, Білик 2016, с. 327)15.
Наведений умовний комплекс бронзових ви-
робів може бути сукупно датований у межах пе-
ріоду BrD–HaA. Це міг бути скарб (скарби) впу-
щений у природні підвищення або кургани (?).
Палеопедологічні та інші дослідження, проведе-
ні на пам’ятках Галичини, Волині, Середнього
Подніпров’я, дали змогу дослідникам дійти ви-
сновку, що в Правобережному Лісостепу в цей
час відбувається посилення аридизації клімату
кінця суббореалу, що спостерігається і в інших
регіонах Північного Причорномор’я та Східної
Європи в цілому (Герасименко 1997, с. 55-56;
Дараган 2004, с. 36; Лисенко 2017). Зміни клі-
мату, мабуть, призвели і до значних культурно-
історичних змін у Чорноморсько-Балтійському
регіоні. У Правобережному Лісостепу це зна-
йшло відображення у поступовому розпаді на
білогрудівському етапі комарівської культури
ТКК (Лысенко 2012) та посиленні тиску культур
Карпато-Дунайського регіону заключного пері-
оду доби пізньої бронзи (Ґава-Голігради та ін.).
Надійшла 04.06.2024
15 Погоджуючись загалом із М. С. Бандрівським у питанні
можливості інтерпретації деяких скарбів пізнього бронзо-
вого та раннього залізного віку як ритуальних комплек-
сів, вважаємо за потрібне підкреслити, що в жодному разі
не поділяємо погляд на «Лубенський скарб» та «Снітин-
ський скарб» як на закриті археологічні комплекси, а тим
більше висновки, зроблені на підставі подібних «комп-
лексів». Походження цих «скарбів» темне, і дуже ймовір-
но, що вони є збіркою різних за походженням випадкових
речей, які потрапили до складу «скарбів» уже в наш час із
певними комерційними, далекими від науки цілями.
Балагури, Э. А. 2001. Население Верхнего Потисья в
эпоху поздней бронзы. Ужгород: УжНУ.
Бандрівський, М., Білик, М. 2016. Снітинський і Лу-
бенський «скарби» в контексті проблеми східних впли-
вів голіградської металевої індустрії. Матеріали і дослі-
дження з археології Прикарпаття і Волині, 20, с. 325-348.
Березанская, С. С. 1985. Белогрудовская культура. В:
Телегин, Д. Я. (отв. ред.). Археология Украинской ССР, 1.
Киев: Наукова думка, с. 499-512.
Березанська, С. С. 2002. Про новий тип пам’яток тши-
нецької культури. Вісник Нетішинського краєзнавчого му-
зею, 1, с. 178-184.
Березанська, С. С., Гершкович, Я. П., Самолюк, В. О.
1998. Розкопки курганів тшинецької культури на р. Горинь.
В: Козак, Д. Н., Гаврилюк, Н. О. (ред.). Археологічні від-
криття в Україні 1997–1998 рр. Київ: ІА НАНУ, с. 53-54.
Березанська, С. С., Тітенко, Г. Т. 1954. Нові розкопки
пам’яток білогрудівського типу. Археологія, IX. с. 119-132.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 188
Бернкович, К. В (б. р.) К вопросу о «Жилых насыпях»
культуры шнуровой керамики в верхнем Поднестровье.
Науковий архів ІА НАНУ, ф. 31, спр. 9.
Бурдо, Н. Б. 2004. Войцехівка. В: Відейко М. Ю.
(гол. ред.). Енциклопедія трипільської цивілізації, 2. Київ:
Укрполіграфмедіа, с. 103-104.
Винокур, Й, Гуцал, А., Мегей, В. 1995. Дослідження кур-
ганів доби бронзи у селі Дорогощі на Волині. Записки Нау-
кового товариства ім. Т. Г. Шевченка, CCXXXV, с. 433-465.
Гамченко, С. С. 1924. Раскопки 1924 г. на Волыни Сер-
гея Гамченка. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 3, спр. 46–48.
Герасименко, Н. П. 1997. Природная среда обитания чело-
века на юго-востоке Украины в позднеледниковье и голоцене
(по материалам палеогеографического изучения археологичес-
ких памятников). Археологический альманах, 6, с. 3-64.
Гершкович, Я. П. 2004. Феномен зольников белогру-
довского типа. Российская археология, 4, с. 104-113.
Гершкович, Я. П. 2016. Суботовское городище. Киев:
Стародавній Світ.
Гончаров, В. К. 1948. Отчет о работах Волынско-
Подольской археологической экспедиции 1948 года. На-
уковий архів ІА НАНУ, ф. 64, спр. 1948/5.
Гошко, Т. Ю. 2005. Два бронзові вироби з фондів На-
ціонального музею історії України. В: Отрощенко В. В.
(відп. ред.). На пошану С. С. Березанської (збірка науко-
вих праць). Київ: Шлях, с. 235-240.
Гошко, Т. Ю. 2011а. Металообробка у населення Пра-
вобережної Лісостепової України за доби пізньої бронзи.
Київ: ІА НАНУ.
Гошко, Т. Ю. 2011б. Металеві вироби з Гордіївки.
Гордіївский могильник. В: Клочко, В. І. (ред.). Гордіїв-
ский могильник. Вінниця: Вінницький обласний краєзнав-
чий музей, с. 151-236.
Даниленко, В. М. 1956. Дослiдження пам’яток
пiдгiрського та бобрицького типiв на Київщинi в 1950 р.
Археологічні пам’ятки УРСР, VI, с. 5-16.
Дараган, М. Н. 2004. Палеоэкономика населения Жа-
ботинского поселения. В: Гаврилюк, Н. А. (отв. ред.). Па-
леоекономіка раннього залізного віку на території Украї-
ни. Київ: Шлях, с. 32-63.
Дергачёв, В. А. 1975. Бронзовые предметы XIII-
VIII вв. до н.э. из Днестровско-Прутского междуречья.
Кишинёв: Штиинца.
Дергачёв, В. А. 2010. Топоры-кельты поздней бронзы
Карпато-Подунавья. 1. Одноушковые кельты с арковидными
фасками. Кишинёв: Инстутут культурного наследия АН
Молдовы.
Дергачёв, В. А. 2011. Топоры-кельты поздней бронзы
Карпато-Подунавья. 2. Кельты и серпы Нижнего Подуна-
вья. Кишинёв: Инстутут культурного наследия АН Молдовы.
Дергачёв, В. А., Бочкарёв, В. С. 2002. Металлические
серпы поздней бронзы Восточной Европы. Chişinău: ВАШ.
Иванова, С. В. 2011. Клады бронзового века: функции
артефактов и семиотика дискурса. Материалы по архео-
логии Северного Причерноморья, 12, с. 62-85.
Ільків, М. 2008. Знахідки кельтів у межиріччі Верх-
нього Сирету та Середнього Дністра. Матеріали і дослі-
дження з археології Прикарпаття і Волині, 12, с. 375-386.
Ковпаненко, Г. Т., Бессонова, С. С., Скорый, С. А.
1989. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесос-
тепного Правобережья. Киев: Наукова думка.
Козленко, Р. А. 2018. Жилище мастера-костореза на
предместье городища Дикий Сад. Емінак, 3 (3), с. 111-116.
Крушельницька, Л. I. 1985. Взаємозв’язки населення
Прикарпаття i Волинi з племенами Схiдної i Центральної
Європи (рубiж епох бронзи i залiза). Kиїв: Наукова думка.
Крывальцэвiч, М. М., Бычкоŷ, М. У. 1996. Прыбарскiй
курганныя могiльнiкi эпохi бронзы. Гiстарычна-
археалагiчны зборнiк, 9, с. 61-76.
Лагодовская, Е. Ф. (б. р.) Материалы к исслед. Войцехов-
ских памятников. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 15, спр. 34–35.
Лагодовська, О. Ф. 1948. Войцехiвський могильник
бронзової доби на Волинi. Археологiя, II, с. 62-77.
Лагодовская, Е. Ф. 1954. Войцеховское позднетри-
польское поселение. Краткие сообщения института ар-
хеологии (У), 3, с. 86-89.
Лагодовська, О. Ф., Захарук, Ю. М. 1956. Новi
дослiдження Войцехiвського могильника. Археологічні
пам’ятки УРСР, VI, с. 69-74.
Левицький, I. Ф. 1929. Пам’ятки мегалітичної культу-
ри на Волині. Антропологiя, II, с. 192-222.
Левицький, I. Ф. 1930. Домовина кінця неолітичної
доби на побережжі середньої течії р. Случі (с. Колодяжне
на Волині). Записки ВУАК, I, с. 159-178.
Лысенко, С. Д. 2012. Тшинецкий культурный круг и
проблемы перехода к раннему железному веку в Северной
Украине. Российский археологический ежегодник, 2, с. 263-275.
Лисенко, С. Д. 2017. Екологічний базис тшинецько-
го культурного кола. В: Шидловський П. С. (відп. ред.).
Людина і Ландшафт. Первісна археологія Східної Євро-
пи. Vita Antiqua, 9. Київ: Центр палеоетнологічних дослі-
джень ім. Хв. Вовка, с. 222-231.
Лысенко, С. Д., Лысенко, С. С. 2011. Вклад С. С. Гам-
ченко в изучение памятников тшинецкого культурно-
го круга. В: Платонова, Н. И. (отв. ред.). История ар-
хеологии: личности и школы. Материалы Международ-
ной научной конференции к 160 летию со дня рождения
В. В. Хвойки. Киев, Украина, 5–8. 10. 2010. Санкт-
Петербург: Нестор-История, с. 217-230.
Лисенко, С. Д., Лисенко, С. С. 2024. Курганна гру-
па 3 Войцехівського могильника комарівської куль-
тури. Археологія, 4, с. 61-85. https://doi.org/10.15407/
arheologia2024.04.061
Лысенко, С. Д., Лысенко, С. С., Якубенко, Е. А. 2008.
Булавки-жезлы из собрания Национального музея истории
Украины. В.: Савинов Д. Г. (ред.). Случайные находки: хро-
нология, атрибутация, историко-культурный контекст.
Материалы тематич. науч. конф. Санкт-Петербург, 16–19
декабря 2008 г. Санкт-Петербург: СПбГУ, с. 61-65.
Лысенко, С. Д., Шкляревский, Е. И., Разумов, С. Н.,
Лысенко, С. С. 2015. Курганный могильник комаровской
культуры у с. Буковна (результаты исследований 2010–
2013 гг.). Материалы по археологии и истории антично-
го и средневекового Крыма, 7, с. 11-49.
Лысенко, С. С. 2004. Булавки с кольцевидной голо-
вкой с территории Украины. Матеріали та досліджен-
ня з археології Східної України, 2. Луганськ: Вид-во СНУ
ім. В. Даля, с. 291-305.
Лысенко, С. С. 2021а. Украшения населения Северно-
го Причерноморья эпохи поздней бронзы. Кишинёв; Киев:
Stratum plus. https://doi.org/10.55086/sparee21albapnbsr
Лысенко, С. С. 2021b. Гальштатско-латенские и
позднеантичные браслеты с выступами. Материалы по ар-
хеологии и истории античного и средневекового Причер-
номорья, 13, с. 483-534. 10.53737/2713-2021.2021.96.26.013
Манігда, О. В., Лисенко, С. Д. 2014. Маловідоме го-
родище в системі літописного Колодяжина на р. Случ. В:
Козак, Д. Н. (гол. ред.). Археологічні дослідження в Укра-
їні 2013. Київ; Луцьк: ІА НАНУ, с. 121-122.
Махно, Е. В., Лысенко, С. Д., Лысенко, С. С. 2020.
О культурно-хронологической принадлежности могиль-
ника Гремячье на Житомирщине. Емінак, 1, с. 342-363.
https://doi.org/10.33782/eminak2020.1(29).397
Мельниковская, О. Н. 1967. Племена Южной Бело-
руссии в раннем железном веке. Москва: Наука.
Петренко, В. Г. 1978. Украшения Скифии VII — III вв.
до н.э. Археология СССР. Свод археологических источ-
ников, Д4‒5. Москва: Наука.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 89
Пивоваров, С., Ільків, М. 2009. Нові знахідки скар-
бів епохи бронзи — раннього заліза на території Західної
України. В.: Отрощенко, В. В. (відп. ред.) Взаємозв’язки
культур епох бронзи і ранього заліза на території Цен-
тральної та Східної Європи. Збірка наукових праць на
пошану Лариси Іванівни Крушельницької. Київ; Львів: Ін-
ститут українознавства ім. І. Крип’якевича, с. 89-98.
Свєшніков, І. К. 1974. Історія населення Передкар-
паття, Поділля і Волині в кінці III — на початку II тися-
чоліття до нашої ери. Київ: Наукова думка.
Свешников, И. К. 1983. Культура шаровидных ам-
фор. Археология СССР. Свод археологических источни-
ков, В1‒27. Москва: Наука.
Смирнов, Ю. А. 1997. Морфология преднамеренного
погребения. Москва: Восточная литература.
Тереножкин, А. И. 1976. Киммерийцы. Киев: Науко-
ва думка.
Berezanskaja, S. S, Kločko, V. I. 1998. Das Gräberfeld
von Hordeevka. Archäologie in Eurasien 5. Rahden/Westf.:
Verlag Marie Leidorf GmbH.
Mozsolics, A. 1967. Bronzefunde des Karpatenbeckens.
Depotfundhorizonte von Hajdúsámson und Kosziderpodlás.
Budapest: Akadémiai kiadó.
Müller-Karpe, H. 1980. Bronzezeit (Dritter Teil-
band, Tafeln). Handbuch der Vorgeschichte IV. München:
C. H. Beck.
Petrescu-Dîmboviţa, M. 1977. Depozitele de bronzuri din
România. Bucureşti: Editura Academiei Republicii Socialiste
România.
Serhii D. Lysenko1, Svitlana S. Lysenko2
1 PhD, Senior Research Fellow, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Department of
Archaeology of the Eneolithic — Bronze Age, ORCID 0000-0001-9624-0364, suraganga1@gmail.com
2 PhD, Senior Research Fellow, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Department of
Archaeology of the Eneolithic — Bronze Age, ORCID: 0000-0001-6713-6074, sspssl@gmail.com
LATE BRONZE AND EARLY IRON AGE ASSEMBLAGES
OF THE VOITSEKHIVKA CEMETERY (BASED ON RESEARCH OF 2013)
Studies of the Voitsekhivka cemetery, located on the left bank of the Sluch River middle region in Eastern Volyn, started in 1924,
continued in 1948–1949, and renewed by the Fastiv Archaeological Expedition in 2011–2013. Most of the excavated barrows
are dated from the middle to the third quarters of the 2nd millennium BC, and refer to the classical horizons of the Komariv
culture of the Trzciniec cultural circle. Three kurgan-like eminence were studied in 2013 at different places of the site, containing
materials from the Late Bronze Age to the Early Iron Age. One mound was a ritual assemblage, possibly a cenotaph; the other
two were natural hills into which the objects of the indicated periods were sunk. The research in 2013 significantly extended
the chronological range of the site’s existence, and also allowed considering the question of using landscape features when
performing ritual activities on the cemetery.
The authors also analyse a set of metal items of the Late Bronze Age discovered in 2013 by the Fastiv Archaeological
Expedition in the ploughed layer of the barrow group no. 6 of the Voitsekhivka cemetery. The collection includes 31 items,
mostly fragmented. These are seven knives, five sickles, foursocketed axes, three knives-daggers, a fragment of a sword blade,
four spearheads, a cheekpiece, a fragment of a pin-wand of a Hordiivka type, two bracelets, a fragment of a rod, two bronze
ingots. Finds can be dated preliminary to the BrD–HaA period. It cannot be excluded that at least some of the finds were part of
a plowed-up hoard/hoards buried at the cemetery’s territory.
All metal finds of the Late Bronze Age can be divided into two groups of different sizes. The first group (“import”) includes
single-edged knives, sickles, celts, double-edged daggers, a fragment of a sword blade, spearheads, and bracelets. All these products
find many analogies in the archaeological cultures of the Carpathian-Danube basin. The second group of finds (“autochthonous”)
is represented by items associated with local cultures of the Northern Black Sea region. These include a rod-shaped three-hole
cheekpiece and a fragment of a Hordiivka-type pin-wand, as well as a metal rod (a bracelet blank?) and metal ingots.
K e y w o r d s: Volyn, Voitsekhivka cemetery, Early Iron Age, Late Bronze Age, Komariv culture, barrows.
References
Balaguri, E. A. 2001. Naselenie Verkhnego Potisia v epokhu pozdnei bronzy. Uzhgorod: UzhNU.
Bandrivskyi, M., Bilyk, M. 2016. Snityn and Lubny “Hoards” in the Context of Problem of Eastern Influences of Holihrady
Metal Industry. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 20, p. 325-348.
Berezanskaia, S. S. 1985. Belogrudovskaia kultura. In: Telegin, D. Ia. (ed.). Arkheologiia Ukrainskoi SSR, 1. Kyiv: Naukova
dumka, p. 499-512.
Berezanska, S. S. 2002. Pro novyi typ pamiatok tshynetskoi kultury. Visnyk Netishynskoho kraieznavchoho muzeiu, 1, p. 178-
184.
Berezanska, S. S., Hershkovych, Ya. P., Samoliuk, V. O. 1998. Rozkopky kurhaniv tshynetskoi kultury na r. Horyn. In: Ko-
zak, D. N., Havryliuk, N. O. (eds.). Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1997–1998 rr. Kyiv: IA NANU, p. 53-54.
Berezanska, S. S., Titenko, H. T. 1954. Novi rozkopky pamiatok bilohrudivskoho typu. Arheologia, IX, p. 119-132.
Bernkovich K. V. (w. y.). K voprosu o “Zhilykh nasypiakh” kultury shnurovoi keramiki v verkhnem Podnestrove. Scientific Ar-
chives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 31, no. 9.
Burdo, N. B. 2004. Voitsekhivka. In: Videiko, M. Yu. (ed.). Entsyklopediia trypilskoi tsyvilizatsii, 2. Kyiv: Ukrpolihrafmedia,
p. 103-104.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 190
Vynokur, Y, Hutsal, A., Mehei, V. 1995. Doslidzhennia kurhaniv doby bronzy u seli Dorohoshchi na Volyni. Zapysky Nauko-
voho tovarystva im. T. H. Shevchenka u Lvovi, CCXXXV, p. 433-465.
Gamchenko, S. S. 1924. Raskopki 1924 g. na Volyni Sergeia Gamchenka. Scientific Archives of the Institute of Archaeology,
the NAS of Ukraine, f. 3, no. 46–48.
Gerasimenko, N. P. 1997. Prirodnaia sreda obitaniia cheloveka na iugo-vostoke Ukrainy v pozdnelednikove i golotsene (po
materialam paleogeograficheskogo izucheniia arkheologicheskikh pamiatnikov). Arkheologicheskii almanakh, 6, p. 3-64.
Gershkovich, Ia. P. 2004. Fenomen zolnikov belogrudovskogo tipa. Rossiiskaia arkheologiia, 4, p. 104-113.
Gershkovich, Ia. P. 2016. Subotovskoe gorodishche. Kyiv: Starodavnіi Svіt.
Goncharov, V. K. 1948. Otchet o rabotakh Volynsko-Podolskoi arkheologicheskoi ekspeditsii 1948 goda. Scientific Archives of
the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, no. 1948/5.
Hoshko, T. Yu. 2005. Dva bronzovi vyroby z fondiv Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy. In: Otroshchenko, V. V. (ed.). Na
poshanu S .S. Berezanskoi (zbirka naukovykh prats). Kyiv: Shliakh, p. 235-240.
Hoshko, T. Yu. 2011a. Metaloobrobka u naselennia Pravoberezhnoi Lisostepovoi Ukrainy za doby piznoi bronzy. Kyiv: IA
NANU.
Hoshko, T. Yu. 2011b. Metalevi vyroby z Hordiivky. Hordiivskyi mohylnyk. In: Klochko, V. I. (ed.). Hordiivskyi mohylnyk.
Vinnytsia: Vinnytskyi oblasnyi kraieznavchyi muzei, p. 151-236.
Danylenko, V. M. 1956. Doslidzhennia pamiatok pidhirskoho ta bobrytskoho typiv na Kyivshchyni v 1950 r. Arkheolohichni
pamiatky URSR, VI, p. 5-16.
Daragan, M. N. 2004. Paleoekonomika naseleniia Zhabotinskogo poseleniia. In: Havryliuk, N. A. (ed.). Paleoekonomika ran-
noho zaliznoho viku na terytorii Ukrainy. Kyiv: Shliakh, p. 32-63.
Dergachev, V. A. 1975. Bronzovye predmety XIII–VIII vv. do n.e. iz Dnestrovsko-Prutskogo mezhdurechia. Kishinyov: Shtiintsa.
Dergachev, V. A. 2010. Topory-kelty pozdnei bronzy Karpato-Podunavia. 1. Odnoushkovye kelty s arkovidnymi faskami.
Kishinev: Instutut kulturnogo naslediia AN Moldovy.
Dergachev, V. A. 2011. Topory-kelty pozdnei bronzy Karpato-Podunavia. 2. Kelty i serpy Nizhnego Podunavia. Kishinev: In-
stutut kulturnogo naslediia AN Moldovy.
Dergachev, V. A., Bochkarev, V. S. 2002. Metallicheskie serpy pozdnei bronzy Vostochnoi Evropy. Chişinău: VASh, 2002.
Ivanova, S. V. 2011. Klady bronzovogo veka: funktsii artefaktov i semiotika diskursa. Materialy po arkheologii Severnogo
Prichernomoria, 12, p. 62-85.
Ilkiv, M. 2008. Findings of the bronze celts on the territory of the Upper Sіret and Middle Dnister. Materialy i doslidzhennia z
arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 12, p. 375-386.
Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryi, S. A. 1989. Pamiatniki skifskoi epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pravober-
ezhia. Kyiv: Naukova dumka.
Kozlenko, R. A. 2018. Dwelling of the Bone Carver on the Outskirts of the Hillfort Dikiy Sad. Eminak, 3 (3), p. 111-116.
Krushelnytska, L. I. 1985. Vzaiemozviazky naselennia Prykarpattia i Volyni z plemenamy Skhidnoi i Tsentralnoi Yevropy (rubizh
epokh bronzy i zaliza). Kyiv: Naukova dumka.
Kryvalcevič, M. M., Byčkoŷ, M. U. 1996. Prybarskij kurhannyja mohilniki epochi bronzy. Histaryčna-archieałahičny zbornik,
9, p. 61-76.
Lagodovskaia, E. F. (w. y.). Materialy k issled. Voitsekhovskikh pamiatnikov. Scientific Archives of the Institute of Archaeol-
ogy, the NAS of Ukraine, f. 15, no. 34–35.
Lahodovska, O. F. 1948. Voitsekhivskyi mohylnyk bronzovoi doby na Volyni. Arheologia, II, p. 62-77.
Lagodovskaia, E. F. 1954. Voitsekhovskoe pozdnetripolskoe poselenie. Kratkie soobshcheniia instituta arkheologii (U), 3,
p. 86-89.
Lahodovska, O. F., Zakharuk, Yu. M. 1956. Novi doslidzhennia Voitsekhivskoho mohylnyka. Arkheolohichni pamiatky URSR,
VI, p. 69-74.
Levytskyi, I. F. 1929. Pamiatky mehalitychnoi kultury na Volyni. Antropolohiia II. Kyiv, p. 192-222.
Levytskyi I. F. 1930. Domovyna kintsia neolitychnoi doby na poberezhzhi serednoi techii r. Sluchi (s. Kolodiazhne na Volyni).
Zapysky VUAK, I, p. 159-178.
Lysenko, S. D. 2012. Tshinets Cultural Circle and the Beginning of the Iron Age in North Ukraine. Rossiiskii arkheologicheskii
yezhegodnik, 2, p. 263-275.
Lysenko, S. D. 2017. Ecological Base of Trzciniec Cultural Circle. In: Shydlovskyi P. S. (ed.). Liudyna i Landshaft. Pervisna
arkheolohiia Skhidnoi Yevropy. Vita Antiqua, 9. Kyiv: Tsentr paleoetnolohichnykh doslidzhen im. Khv. Vovka, p. 222-
231.
Lysenko, S. D., Lysenko, S. S. 2011. Vklad S. S. Gamchenko v izuchenie pamiatnikov tshinetskogo kulturnogo kruga. In: Pla-
tonova, N. I. (ed.). Istoriia arkheologii: lichnosti i shkoly. Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii k 160 letiiu so
dnia rozhdeniia V. V. Khvoiki. Kyiv, Ukraine, 5–8.10.2010. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriia, p. 217-230.
Lysenko, S. D., Lysenko, S. S. 2024. Barrow Group 3 of the Voytsehovka cemetery of the Komarov Culture. Arheologia, 4,
с. 61-85. https://doi.org/10.15407/arheologia2024.04.061
Lysenko, S. D., Lysenko, S. S., Yakubenko, E. A. 2008. Bulavki-zhezly iz sobraniia Natsionalnogo muzeia istorii Ukrainy.
In: Savinov D. G. (ed.). Sluchainye nakhodki: khronologiia, atributatsiia, istoriko-kulturnii kontekst: Materialy tematich.
nauch. konf. Sankt-Peterburg, 16–19 dekabria 2008 g. Sankt-Peterburg: SPbGU, p. 61-65.
Lysenko, S. D., Shkliarevskii, E. I., Razumov, S. N., Lysenko, S. S. 2015. Barrow Cemetery of Komarovskaia Culture near
Bukovna Village (Results of Researches 2010–2013). Materialy po arkheologii i istorii antichnogo i srednevekovogo Kry-
ma, 7, p. 11-49.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 91
Lysenko, S. S. 2004. Ringheaded Pins from Ukrainian Territory. Materіaly ta doslіdzhennia z arkheolohii Skhіdnoi Ukrainy, 2.
Lugansk: Vid-vo SNU іm. V. Dalia, p. 291-305.
Lysenko, S. S. 2021a. Adornments of the Late Bronze Age Population in the North Black Sea Region. Kishinev; Kyiv: Stratum
plus. https://doi.org/10.55086/sparee21albapnbsr
Lysenko, S. S. 2021b. Hallstatt — La Tène and Late Classical Bracelets with Projections. Materialy po arkheologii i istorii
antichnogo i srednevekovogo Prichernomoria, 13, p. 483-534. 10.53737/2713-2021.2021.96.26.013
Manihda, O. V., Lysenko, S. D. 2014. Malovidome horodyshche v systemi litopysnoho Kolodiazhyna na r. Sluch. In: Kozak, D. N.
(ed.). Archaeological Researches in Ukraine 2013. Kyiv; Lutsk: IA NANU, p. 121-122.
Makhno, E. V., Lysenko, S. D., Lysenko, S. S. 2020. On the Cultural and Chronological Attribution of the Gremiachie Cemetery
in the Zhytomyr Region. Eminak, 1, p. 342-363. https://doi.org/10.33782/eminak2020.1(29).397
Melnikovskaia, O. N. 1967. Plemena Iuzhnoi Belorussii v rannem zheleznom veke. Moskva: Nauka.
Petrenko, V. G. 1978. Ukrasheniia Skifii VII–III vv. do n.e. Arkheologiia SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, D4–5.
Moskva: Nauka
Pyvovarov, S., Ilkiv, M. 2009. Novi znakhidky skarbiv epokhy bronzy – ranoho zaliza na terytorii Zakhidnoi Ukrainy. In:
Otroshchenko, V. V. (ed.). Vzaiemozviazky kultur epokh bronzy i ranoho zaliza na terytorii Tsentralnoi ta Skhidnoi
Yevropy. Zbirka naukovykh prats na poshanu Larysy Ivanivny Krushelnytskoi. Kyiv; Lviv: Instytut ukrainoznavstva
im. I. Krypiakevycha, p. 89-98.
Svieshnikov, I. K. 1974. Istoriia naselennia Peredkarpattia, Podillia i Volyni v kintsi III — na pochatku II tysiacholittia do
nashoi ery. Kyiv: Naukova dumka.
Sveshnikov, I. K. 1983. Kultura sharovidnykh amfor. Arkheologiia SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, V1–27. Mosk-
va: Nauka.
Smirnov, Iu. A. 1997. Morfologiia prednamerennogo pogrebeniia. Moskva: “Vostochnaia literatura”.
Terenozhkin, A. I. 1976. Kimmeriitsy. Kyiv: Naukova dumka.
Berezanskaja, S. S, Kločko, V. I. 1998. Das Gräberfeld von Hordeevka. Archäologie in Eurasien 5. Rahden/Westf.: Verlag Ma-
rie Leidorf GmbH.
Mozsolics, A. 1967. Bronzefunde des Karpatenbeckens. Depotfundhorizonte von Hajdúsámson und Kosziderpodlás. Budapest:
Akadémiai kiadó.
Müller-Karpe, H. 1980. Bronzezeit (Dritter Teilband, Tafeln). Handbuch der Vorgeschichte IV. München. Munchen: C. H. Beck.
Petrescu-Dîmboviţa, M. 1977. Depozitele de bronzuri din România. Bucureşti: Editura Academiei Republicii Socialiste România.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 192
УДК: 904.23(477-15):069.5(430-25) https://doi.org/10.15407/arheologia2026.01.092
© ЧЕЧУЛІНА Ірина Олексіївна , 2026 — доктор філософії,
старший науковий співробітник відділу античної архео-
логії, Інститут археології НАН України, ORCID: 0000-
0003-3783-6277, chechulina_iryna@iananu.org.ua
© Інститут археології НАН України, 2026
ЧОРНОЛАКОВИЙ ПОСУД У ЗІБРАННІ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ
СТАРОГО МУЗЕЮ (БЕРЛІН, НІМЕЧЧИНА):
ПОГЛЯД ІЗ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
І .О. ЧЕЧУЛІНА
дення. Проте фонди музею зберігають доволі
значну кількість чорнолакового посуду як ат-
тичного, так і явно італійського походження
(Chechulina 2023b).
Ця колекція знахідок у більшості була опу-
блікована лише один раз у 1885 р. археологом і
тогочасним директором музею Адольфом Фурт-
венґлером (Adolf Furtwängler). Дослідник допо-
внив каталоги своїх попередників — Левезова й
Герхарда, додав до них новопридбані предмети
(Kästner 2002, S. 137). Номери його каталога за-
раз використовують як дійсні інвентарні номери
для грецького й етруського тонкостінного кера-
мічного посуду, придбаного до 1885 р.
Два томи цієї, безперечно, фундаменталь-
ної роботи стали першим друкованим списком
давньогрецьких ваз Берлінського музею, що
були розділені за епохами, стилями, жанрами
та формами. Опис містив короткі відомості про
вазу, походження, місце знахідки, опис декору,
графіті й написів. На жаль, ця публікація міс-
тить лише короткий перелік знахідок, що були
придбані під час роботи дослідника в музеї та
до цього періоду (Furtwängler 1885).
У подальші роки лише деякі з найбільш
атрактивних чорнолакових ваз були вибірково
опубліковані (Kunisch 1967; Gehrig, Greifenha-
gen, Kunisch 1968; Gehrig 1975; Heilmeyer 1988;
Hrsg. Schade 1988; Hrsg. Grüßinger, Kästner,
Scholl 2011; Hrsg. Kästner, Langner, Rabe 2007;
Schone-Denkinger 2014). Таким чином, доволі
довгий час колекція аттичного чорнолакового
посуду та його імітацій залишалась поза ува-
гою дослідників.
Матеріали й методи
Співпраця зі Старим музеєм офіційно почала-
ся у червні 2022 р. Куратор античного зібрання
Н. Цимерман-Ельсефій та заступник директора
М. Майшбергер люб’язно запропонували розпо-
чати новий проєкт із дослідження раніше не опу-
блікованої колекції простого чорнолакового посу-
ду. Зібрання нараховувало близько 200 ваз різно-
Статтю присвячено попереднім результатам
спільного українсько-німецького проєкту, спря-
мованого на дослідження аттичного чорнола-
кового посуду з античного зібрання берлінсько-
го Старого музею. Опубліковано раніше невідо-
мі матеріали з фондів музею, що були знайдені
на території Північного Причорномор’я, зо-
крема, в Ольвії Понтійській.
Ключові слова: аттична чорнолакова кераміка,
музейне зібрання, Старий музей Берліна, Пів-
нічне Причорномор’я.
Аттична кераміка посідає особливе місце серед
численних артефактів, що зберігаються у світо-
вих музеях. Традиційно більшу частину колек-
цій складають розписні вази з фігурними орна-
ментами. Проте простий чорнолаковий посуд,
що приваблював колекціонерів значно менше,
завжди супроводжував більш коштовні вироби
у великих зібраннях (рис. 1).
Колекція класичних старожитностей берлін-
ського Старого музею (The Antikensammlung,
Staatlichen Museen zu Berlin) вважається одні-
єю з найбагатших у Європі. Королівські особи
Пруссії збирали її понад 350 років, колекціону-
ючи раритети та предмети мистецтва.
Велика частина колекції присвячена саме
давньогрецькому періоду, що охоплює промі-
жок від X до I ст. до н.е. Також у зібранні пред-
ставлені численні експонати римського часу.
Багато предметів походять з Етрурії, Кіпру,
Греції та північно-причорноморського регіо-
ну. Постійна експозиція музею, на жаль, міс-
тить невелику кількість чорнолакового посуду,
представлену однією вітриною, разом зі скля-
ним посудом та іншими предметами повсяк-
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
|
| id | arheologia-com-ua-article-441 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:06:19Z |
| publishDate | 2026 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/f0/c30a932bd2f210e60f9e8fe4ae5e18f0.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-4412026-03-21T11:42:35Z Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) Late Bronze and Early Iron Age Assemblages of the Voitsekhivka Cemetery (based on research of 2013) Lysenko, S. D. Lysenko, S. S. Volyn, Voitsekhivka cemetery, Early Iron Age, Late Bronze Age, Komariv culture, barrows. Волинь, Войцехівський могильник, доба пізньої бронзи, ранній залізний вік, комарівська культура, кургани. Статтю присвячено публікації та аналізу матеріалів доби пізньої бронзи й раннього залізного віку з досліджень Фастівської археологічної експедиції на території Войцехівського могильника у 2013 р. На різних ділянках пам’ятки було розкопано три курганоподібні підвищення. Один курган є ритуальним комплексом, можливо, кенотафом білогрудівського часу; два інших виявилися природними підвищеннями, у які було впущено об’єкти доби пізньої бронзи та раннього залізного віку. У статті також опубліковано та проаналізовано комплекс металевих виробів, виявлений у орному шарі курганної групи 6. Більшість цих знахідок може бути датована періодом BrD–HaA та, ймовірно, являє собою розораний скарб цього часу. Studies of the Voitsekhivka cemetery, located on the left bank of the Sluch River middle region in Eastern Volyn, started in 1924, continued in 1948–1949, and renewed by the Fastiv Archaeological Expedition in 2011–2013. Most of the excavated barrows are dated from the middle to the third quarters of the 2nd millennium BC, and refer to the classical horizons of the Komariv culture of the Trzciniec cultural circle. Three kurgan-like eminence were studied in 2013 at different places of the site, containing materials from the Late Bronze Age to the Early Iron Age. One mound was a ritual assemblage, possibly a cenotaph; the other two were natural hills into which the objects of the indicated periods were sunk. The research in 2013 significantly extended the chronological range of the site’s existence, and also allowed considering the question of using landscape features when performing ritual activities on the cemetery.The authors also analyse a set of metal items of the Late Bronze Age discovered in 2013 by the Fastiv Archaeological Expedition in the ploughed layer of the barrow group no. 6 of the Voitsekhivka cemetery. The collection includes 31 items, mostly fragmented. These are seven knives, five sickles, foursocketed axes, three knives-daggers, a fragment of a sword blade, four spearheads, a cheekpiece, a fragment of a pin-wand of a Hordiivka type, two bracelets, a fragment of a rod, two bronze ingots. Finds can be dated preliminary to the BrD–HaA period. It cannot be excluded that at least some of the finds were part of a plowed-up hoard/hoards buried at the cemetery’s territory. All metal finds of the Late Bronze Age can be divided into two groups of different sizes. The first group (“import”) includes single-edged knives, sickles, celts, double-edged daggers, a fragment of a sword blade, spearheads, and bracelets. All these products find many analogies in the archaeological cultures of the Carpathian-Danube basin. The second group of finds (“autochthonous”) is represented by items associated with local cultures of the Northern Black Sea region. These include a rod-shaped three-hole cheekpiece and a fragment of a Hordiivka-type pin-wand, as well as a metal rod (a bracelet blank?) and metal ingots. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026-03-15 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/441 10.15407/archaeologyua2026.01.065 Arheologia; No 1 (2026): Arheologia; 65-91 Археологія ; № 1 (2026): Археологія; 65-91 Археология; № 1 (2026): Arheologia; 65-91 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/441/449 Copyright (c) 2026 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en |
| spellingShingle | Волинь Войцехівський могильник доба пізньої бронзи ранній залізний вік комарівська культура кургани. Lysenko, S. D. Lysenko, S. S. Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) |
| title | Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) |
| title_alt | Late Bronze and Early Iron Age Assemblages of the Voitsekhivka Cemetery (based on research of 2013) |
| title_full | Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) |
| title_fullStr | Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) |
| title_full_unstemmed | Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) |
| title_short | Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) |
| title_sort | комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) |
| topic | Волинь Войцехівський могильник доба пізньої бронзи ранній залізний вік комарівська культура кургани. |
| topic_facet | Volyn Voitsekhivka cemetery Early Iron Age Late Bronze Age Komariv culture barrows. Волинь Войцехівський могильник доба пізньої бронзи ранній залізний вік комарівська культура кургани. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/441 |
| work_keys_str_mv | AT lysenkosd kompleksikíncâpíznʹogobronzovogotaranʹogozalíznogovíkuvojcehívsʹkogomogilʹnikazamateríalamidoslídženʹ2013r AT lysenkoss kompleksikíncâpíznʹogobronzovogotaranʹogozalíznogovíkuvojcehívsʹkogomogilʹnikazamateríalamidoslídženʹ2013r AT lysenkosd latebronzeandearlyironageassemblagesofthevoitsekhivkacemeterybasedonresearchof2013 AT lysenkoss latebronzeandearlyironageassemblagesofthevoitsekhivkacemeterybasedonresearchof2013 |