Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я

Chechulina, I. O.

doi:10.15407/archaeologyua2026.01.092

Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я

Статтю присвячено попереднім результатам спільного українсько-німецького проєкту, спрямованого на дослідження аттичного чорнолакового посуду з античного зібрання берлінського Старого музею. Опубліковано раніше невідомі матеріали з фондів музею, що були знайдені на території Північного Причорномор’я,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2026
Випуск:	1
Сторінки:	92-105
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	I. O. Chechulina — Доктор філософії, старший науковий співробітник відділу античної археології, Інститут археології НАН України
Автор:	Chechulina, I. O.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026
Теми:	аттична чорнолакова кераміка музейне зібрання Старий музей Берліна Північне Причорномор’я.
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/442
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824663048978432
author	Chechulina, I. O.
author_facet	Chechulina, I. O.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "I. O. Chechulina", "institution": "Доктор філософії, старший науковий співробітник відділу античної археології, Інститут археології НАН України", "orcid": "" } ]
author_sort	Chechulina, I. O.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	105
container_issue	1
container_start_page	92
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2026-05-02T08:59:13Z
description	Статтю присвячено попереднім результатам спільного українсько-німецького проєкту, спрямованого на дослідження аттичного чорнолакового посуду з античного зібрання берлінського Старого музею. Опубліковано раніше невідомі матеріали з фондів музею, що були знайдені на території Північного Причорномор’я, зокрема, в Ольвії Понтійській.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2026.01.092
first_indexed	2026-08-07T01:06:20Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 1  2026 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України БУЙСЬКИХ А. В. – доктор історичних наук, Інститут археології НАН України ГАРДІ С. Е. – PhD, Альянс для боротьби зі злочинністю в інтернеті, Велика Британія ДЖІНДЖАН Ф. – професор, доктор хаб., Університет Сорбонни, Париж-1, Франція ЗАЛІЗНЯК Л. Л. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України КАЙЗЕР Е. – професор, доктор хаб., Вільний університет Берліна, Німеччина МОТУЗАЙТЕ МАТУЗЕВІЧУТЕ (КІН) Ґ. – професор, PhD, Вільнюський університет, Литва ОТРОЩЕНКО В. В. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України ПЛАВІНСЬКИЙ М. О. – кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХІНА І. Д. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України, Україна РАБІНОВІЦ А. – PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й. – професор, доктор, Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО Т. М. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (відповідальний секретар) ШНЕЕВАЙС Є. – доктор хаб., Центр археології Ляйбніца, Німеччина NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine BUISKYKH A. V. – DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine DJINDJIAN F. – Professor, Dr. Hab., University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J. – Professor, Ph.D., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany MOTUZAITĖ MATUZEVIČIŪTĖ (KEEN) G. – Professor, Ph.D., Vilniaus universitetas, Lithuania HARDY S. A. – PhD., Alliance to Counter Crime Online, United Kingdom KAISER E. – Professor, Dr. Hab., Institute of Prehistoric Archaeology Freie Universität Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine PLAVINSKI M. O. – PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D. – PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A. – PhD in Classical Archaeology, The University of Texas at Austin, USA SHEVCHENKO T. M. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) SCHNEEWEISS J. – Dr. Hab., Leibniz-Zentrum für Archäologie, Germany ZALIZNIAK L. L. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine ARHEOLOGIA KYIV 1  2026 ЗМIСТ CONTENTS Articles MANKO V. O., TELIZHENKO S. A. Flint Artefacts of Layer 4 at the Fatma Koba Site, Cimea, Ukraine PUKLINA O. O. Painted Glassware from Olbia Pontica SIKOZA D. M. Hun Assemblage from the Dnipro River Lower Region AKSIONOV V. S. Catacombs of a Specific Type within the Verkhnii Saltiv Necropolis Publications of Archaeological Materials LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Late Bronze and Early Iron Age Assemblages of the Voitsekhivka Cemetery (based on research of 2013) CHECHULINA I. O. Black-Glazed Ware in the Col- lection of Classical Antiquities of the Altes Museum (Berlin, Germany): Perspectives from the Northern Black Sea Region SAVELIEVA K. S., SAVELIEV O. K. Lamps from the Roman Citadel of Tyras Статтi МАНЬКО В. О., ТЕЛІЖЕНКО С. А. Крем’яний комплекс шару 4 стоянки Фатьма Коба, Крим, Україна ПУКЛІНА О. О. Розписний скляний посуд з Ольвії Понтійської СІКОЗА Д. М. Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра АКСЬОНОВ В. С. Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя Публiкацiї археологiчних матерiалiв ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) ЧЕЧУЛІНА І. О. Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Ні- меччина): погляд із Північного Причорномор’я САВЕЛЬЄВА К. С., САВЕЛЬЄВ О. К. Світиль- ники з римської цитаделі Тіри 5 18 28 46 65 92 106 До iсторiї стародавнього виробництва БУЦЬКИЙ І. М., МИШУСТА О. В. Тех- нологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара Iсторiя науки ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Кремінний нако- нечник дротика доби бронзи з Криму To the History of Ancient Crafts BUTSKYI I. M., MYSHUSTA O. V. Technologi- cal Traditions of Ceramics Production of the Final Bronze Age Population in the Samara River Basin History of Science POPELNYTSKA O. O. A Bronze Age Flint Dart Point from Crimea 125 142 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 192 УДК: 904.23(477-15):069.5(430-25) https://doi.org/10.15407/arheologia2026.01.092 © ЧЕЧУЛІНА Ірина Олексіївна , 2026 — доктор філософії, старший науковий співробітник відділу античної архео- логії, Інститут археології НАН України, ORCID: 0000- 0003-3783-6277, chechulina_iryna@iananu.org.ua © Інститут археології НАН України, 2026 ЧОРНОЛАКОВИЙ ПОСУД У ЗІБРАННІ АНТИЧНОЇ КОЛЕКЦІЇ СТАРОГО МУЗЕЮ (БЕРЛІН, НІМЕЧЧИНА): ПОГЛЯД ІЗ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я І .О. ЧЕЧУЛІНА дення. Проте фонди музею зберігають доволі значну кількість чорнолакового посуду як ат- тичного, так і явно італійського походження (Chechulina 2023b). Ця колекція знахідок у більшості була опу- блікована лише один раз у 1885 р. археологом і тогочасним директором музею Адольфом Фурт- венґлером (Adolf Furtwängler). Дослідник допо- внив каталоги своїх попередників — Левезова й Герхарда, додав до них новопридбані предмети (Kästner 2002, S. 137). Номери його каталога за- раз використовують як дійсні інвентарні номери для грецького й етруського тонкостінного кера- мічного посуду, придбаного до 1885 р. Два томи цієї, безперечно, фундаменталь- ної роботи стали першим друкованим списком давньогрецьких ваз Берлінського музею, що були розділені за епохами, стилями, жанрами та формами. Опис містив короткі відомості про вазу, походження, місце знахідки, опис декору, графіті й написів. На жаль, ця публікація міс- тить лише короткий перелік знахідок, що були придбані під час роботи дослідника в музеї та до цього періоду (Furtwängler 1885). У подальші роки лише деякі з найбільш атрактивних чорнолакових ваз були вибірково опубліковані (Kunisch 1967; Gehrig, Greifenha- gen, Kunisch 1968; Gehrig 1975; Heilmeyer 1988; Hrsg. Schade 1988; Hrsg. Grüßinger, Kästner, Scholl 2011; Hrsg. Kästner, Langner, Rabe 2007; Schone-Denkinger 2014). Таким чином, доволі довгий час колекція аттичного чорнолакового посуду та його імітацій залишалась поза ува- гою дослідників. Матеріали й методи Співпраця зі Старим музеєм офіційно почала- ся у червні 2022 р. Куратор античного зібрання Н. Цимерман-Ельсефій та заступник директора М. Майшбергер люб’язно запропонували розпо- чати новий проєкт із дослідження раніше не опу- блікованої колекції простого чорнолакового посу- ду. Зібрання нараховувало близько 200 ваз різно- Статтю присвячено попереднім результатам спільного українсько-німецького проєкту, спря- мованого на дослідження аттичного чорнола- кового посуду з античного зібрання берлінсько- го Старого музею. Опубліковано раніше невідо- мі матеріали з фондів музею, що були знайдені на території Північного Причорномор’я, зо- крема, в Ольвії Понтійській. Ключові слова: аттична чорнолакова кераміка, музейне зібрання, Старий музей Берліна, Пів- нічне Причорномор’я. Аттична кераміка посідає особливе місце серед численних артефактів, що зберігаються у світо- вих музеях. Традиційно більшу частину колек- цій складають розписні вази з фігурними орна- ментами. Проте простий чорнолаковий посуд, що приваблював колекціонерів значно менше, завжди супроводжував більш коштовні вироби у великих зібраннях (рис. 1). Колекція класичних старожитностей берлін- ського Старого музею (The Antikensammlung, Staatlichen Museen zu Berlin) вважається одні- єю з найбагатших у Європі. Королівські особи Пруссії збирали її понад 350 років, колекціону- ючи раритети та предмети мистецтва. Велика частина колекції присвячена саме давньогрецькому періоду, що охоплює промі- жок від X до I ст. до н.е. Також у зібранні пред- ставлені численні експонати римського часу. Багато предметів походять з Етрурії, Кіпру, Греції та північно-причорноморського регіо- ну. Постійна експозиція музею, на жаль, міс- тить невелику кількість чорнолакового посуду, представлену однією вітриною, разом зі скля- ним посудом та іншими предметами повсяк- Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 93 го стану збереженості, що частково зберігались у фондах музею. Лише п’ять екземплярів наразі є об’єктами постійної експозиції. Проєкт здійснювався у два терміни, загаль- ним строком у пів року, в рамках міжнародно- го стажування авторки в Берлінському музеї1. Метою дослідження був попередній аналіз усі- єї колекції чорнолакового посуду з фондів му- зею. Під час проєкту було виконано попередній аналіз колекції, відібрано для подальшої робо- ти частину матеріалу, що мала явно аттичний характер та найбільш схожі імітації афінського посуду. Було зроблено креслення всіх предме- тів та здійснено первинний опис посуду. Так, у ході роботи вдалося проаналізувати близько 200 різних предметів із фондів музею. Більшість із них були придбані музейними спів- 1 The International Scholarship Program at the Staatliche Museen zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz. робітниками або подаровані музею приватними колекціонерами. Велика частина була викупле- на на аукціонах у другій половині XIX ст., як на- приклад, обʼєкти, відібрані для цієї статті. Крім того, чотири посудини придбано на території то- дішньої Південної Росії на початку XX ст., що свідчить про те, що їх виявлено саме в Північ- ному Причорномор’ї. Дві зі згаданих ваз мають вказівки на місця знахідок — це Ольвія Понтій- ська та Пантікапей у Тавриці. Інші чорнолако- ві вази з античної колекції музею були знайде- ні в Нолі (Кампанія, Італія), Беотії, Ліндосі (Ро- дос, Греція), Смирні (Туреччина), Барі (Італія) й на Кіпрі. На жаль, значна кількість предметів не мають інформації про місце знахідки або місце придбання через події воєнного та післявоєнно- го часу. Основним результатом першого проєк- ту стала публікація статті в щорічному науко- вому виданні Берлінських музеїв “Jahrbuch der Berliner Museen”, що охоплювала публікацію Рис. 1. Аттичний чорнолаковий посуд зі Старого музею (iінв. № 1966.31, F 2708, F 2576, V. I. 3978, V. I. 4982, 61). Фото Й. Крамера Fig. 1. Attic black-glazed ware from the Antikensammlung (inv. nos: 1966.31, F 2708, F 2576, V. I. 3978, V. I. 4982,61). Photo by J. Kramer ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 194 та детальний опис найбільш репрезентативних 14 предметів із музейної колекції з фотографія- ми й детальними кресленнями кожного експона- та (Chechulina 2023a). Після успішного виконання попередньо- го аналізу колекції було вирішено продовжи- ти проєкт та скласти науковий каталог всієї ко- лекції аттичного чорнолакового посуду із Ста- рого музею, а також найбільш вдалих імітацій аттичного посуду. Ця ініціатива стала можлива за підтримки Мистецької фундації Ернста фон Сіменса (Ernst von Siemens Kunststiftung), що фінансувала проєкт упродовж 2023–2024 років. Отже, для подальшого аналізу та публікації в каталозі було відібрано 156 предметів. Найваж- ливішим критерієм була належність до аттично- го виробництва чи до предметів, які можна сха- рактеризувати як наслідування аттичного стилю, або до т. зв. псевдоаттичного посуду. На сучасно- му етапі дослідження готується до друку повний каталог посуду, що включає текстову та ілюстра- тивну частини. У виданні будуть представлені 136 аттичних і 20 неаттичних предметів, які охо- плюють кераміку зі сховища та музейної експози- ції. Серед античних виробів є італійські імітації (переважно кампанські та апулійські) і один бео- тійський кратер. Детальний опис кожного експо- ната включає інформацію про його тип, підтип чи варіант, місце знахідки та попереднього власни- ка (якщо відомо), розміри, характери глини, по- криття, морфологію, характеристики оздоблення, датування й близькі паралелі в інших колекціях. Крім детального опису кожного об’єкта, видан- ня буде містити вступну частину, що розкриває технологічні особливості й характеристики цьо- го виду посуду. Також буде запропоновано схе- му, за якою на основі візуальної експертизи по- суду можна відрізнити аттичне виробництво від його імітації. Увесь матеріал розділено на групи й типи за морфологічними ознаками. Детальному опису кожного експоната передує опис форми й типу, до якого він належить, його морфологія, да- тування та призначення. Одним із перших завдань при аналізі колек- ції було саме відрізнити аттичне виробництво від інших центрів — як італійських, так і мало- азійських, що виробляли дуже схожі вироби — імітації афінських оригінальних посудин. В ан- гломовній літературі це явище позначають тер- міном Atticising (Chechulina 2023a, p. 7-8). Термін «аттизація» стосується посуду міс- цевого виробництва, який нагадує аттичну ке- раміку, зазвичай виготовлений із місцевих ма- теріалів, але імітує загальний аттичний дизайн. Такі посудини часто не мають певних дрібних деталей, характерних для аттичного виробни- цтва, та іноді вважаються «дешевшими замін- никами», що ще раз демонструє великий попит на автентичні аттичні вироби у більш віддале- них від Аттики регіонах (Berlin, Lynch 2002, p. 167, 168; Kotitsa 2013, S. 67, 68). Чорнолаковий посуд виготовляли в Єгип- ті, на Кіпрі, в Леванті, Іспанії — на територіях, що відчували на собі доволі відчутний вплив грецької культури (Hayes 1984, p. 2). Звісно, чорнолаковий посуд виготовляли і в Малій Азії. Проте найбільшого успіху в імітації аттичних ваз набули саме південно-італійські майстри. Майстерні Південної Італії виготовляли чорнолаковий посуд упродовж 430 рр. до н.е. — I ст. до н.е. (Hayes 1984, p. 1, 21; Di Giuseppe 2012). Ця кераміка була настільки близька до аттичної, що, можливо, вона й була виготовле- на аттичними майстрами, проте з місцевої си- ровини. Керамісти могли або іммігрувати до Італійського півострова в пошуках нового міс- ця роботи, або навчили місцевих майстрів се- кретів свого ремесла (MacDonald 1981, p. 159). Етруски були одними з найактивніших по- купців аттичних виробів у VI–V ст. до н.е. Афінські гончарі виготовляли найкращі зразки для італійського ринку на замовлення замож- них споживачів. Незмінна популярність афін- ської кераміки для етрусків помітна навіть при уважному розгляді античної колекції Берлін- ського музею. Більше половини колекції було знайдено в Етрурії (найімовірніше, саме в по- хованнях). Коштовна афінська кераміка була основною частиною поховального інвентаря в багатих етруських гробницях (Rizzo 1990). Отже, така популярність і попит на афінські вироби спричинила появу місцевих, більш де- шевих аналогів. Із часів Пелопоннеської війни південно-італійські майстри почали створюва- ти імітації афінської кераміки, які мали високу якість і навіть могли конкурувати з оригінала- ми. Але, незважаючи на це, афінський експорт продовжувався в тих самих обсягах до середи- ни IV ст. до н.е. (Hayes 1984, p. 21). Зауважимо, що не завжди без подальшого аналізу елементного складу глини й покриття є можливість визначити, чи справді кераміка по- ходить з Аттики. При цьому слід звертатись до певних візуальних показників посуду. Звісно, у цьому випадку важливу роль у відмежуванні аттичного матеріалу від неаттичного відіграва- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 95 тиме контекст знахідок. Що стосується музей- них колекцій, то, на жаль, лише зрідка можна здобути інформацію про точне місце знахідки або інші важливі відомості, тому в першу чергу розглядаються візуальні ознаки. Отже, аттичний чорнолаковий посуд має кілька важливих характеристик, які дозволя- ють чітко виокремити його серед усього гон- чарного посуду. Це, зокрема, характер сирови- ни, унікальне покриття, складна система орна- ментації та морфологічні особливості (див.: Chechulina 2024, с. 30-36). Афінська класична кераміка зазвичай виго- товлялася з високоякісної помаранчево-корич- невої чи бежевої глини. Місця видобутку таких глин розташовані поблизу Афін. Вони нале- жать до категорії вторинних глин і свій харак- терний відтінок отримують завдяки домішкам заліза. Саме цю глину вважають найпридатні- шою для виготовлення чорнолакового посуду, оскільки вона дуже пластична й добре тримає форму. Крім того, аттична глина славиться сво- єю чистотою та дрібнозернистим складом, що його легко можна побачити при наявності не- великих сколів (Jones 2021, p. 98-99). Наступний критерій при визначенні похо- дження вази — характер оздоблення її поверхні. З кінця VI до кінця V ст. до н.е. афінські майстри розробили чорнолакове покриття, яке характе- ризується тонким, блискучим чорним глянцем, що й стало візитівкою аттичних майстерень (Aloupi-Siotis 2020; Jones 2021, p. 98-101). Аттична кераміка дещо відрізняється від своїх італійських імітацій і за формою. Класич- ні форми мають тенденцію до заокруглення, без характерних для металевих виробів гострих кутів і тонкостінних конструкцій. Вази, як пра- вило, складнопрофільовані й охайно сформова- ні. У них чітко простежуються певні стандарти форми — однакова товщина стінок, однаковий розмір діаметрів вінець і денець, кільцевих під- донів тощо (Hayes 1984, p. 21). Маленькі деталі посудин виготовлялись за шаблонами, що де- монструє певну серійність виробництва. Ще однією особливістю аттичного посуду є оздоблення зовнішньої сторони денець. Часто вона вільна від покриття та специфічно декоро- вана. Зазвичай це центральне коло або крапка та різна кількість концентричних кіл навколо. До- датковою ознакою є також використання вріза- них або просто вільних від покриття ліній, стрі- чок по посудині, що підкреслює певні морфоло- гічні деталі вази, як-от місця з’єднання різних її частин. Відрізняється також і характер штампо- ваного орнамента. Аттичні штампи, як правило, точно й охайно виконані, з чітко відбитими де- талями та елементами композиції. В орнамента- ції посуду також існувала стандартизація, рідко можна побачити унікальні штампи. Зазвичай це були поєднання в різних комбінаціях уже відо- мих елементів, таких як пальметки, ови, лотоси, меандри тощо. Отже, поєднання всіх зазначених характеристик керамічного посуду, а саме сиро- вини, системи її обробки та декору, дозволяють доволі чітко визначити належність вази саме до аттичного центру виробництва, не вдаючись до додаткових аналізів. Натомість посуд, виготовлений у майстернях Південної Італії, має низку додаткових характе- ристик, за якими можна визначити ці центри ви- робництва, навіть коли гончарі намагались точно імітувати аттичну вазу. Перше, на що слід звер- тати увагу, — характер тіста. Глина з Південної Італії дещо схожа на афінську, проте при випалю- ванні має більш блідий помаранчево-червоний колір через нижчий вміст заліза в ґрунті. Хоч іта- лійська глина імітує колір аттичної, вона не має характерного для неї теплого відтінку (Блават- ский 1954, с. 22-26; Di Giuseppe 2012, p. 2). Нерід- ко південно-італійські майстри додатково покри- вали незафарбовані ділянки червоним ангобом, щоб приховати цю різницю. Характер чорнола- кового покриття також дещо відрізняється на іта- лійських імітаціях. Зазвичай йому бракує блиску та інтенсивності афінського «лаку». Він, як пра- вило, має менш яскравий і глибокий колір, у по- рівнянні з аттичним (Trendall 1982, p. 17). Також можуть бути й інші відтінки покриття — синій, оливковий, сірий. Іншою характерною особливіс- тю південно-італійських центрів є використання чорнолакового покриття, яке має дуже глибокий дзеркальний, майже металевий блиск, що значно полегшує визначення центру виробництва. Звіс- но, важливо пам’ятати, що колір та якість покрит- тя також напряму залежить від вправності май- стра й дотримання ним технології і температури випалювання. Традиційно італійські гончарі запозичували й форму посуду аттичних оригіналів, проте на- давали йому певних особливостей, дотримую- чись простоти у профілях, порівняно з аттич- ними вазами. Специфікою італійського вироб- ництва є також наслідування елементів форм металевого посуду. Наприклад, деякі італій- ські вази мають зайві у функціональному плані жолобки, стрічки або інші рельєфні деталі, які ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 196 імітують металеві вироби. Для останніх це тех- нологічна потреба, тоді як для керамічного по- суду такі додаткові елементи є лише декором. Оздоблення чорнолакових італійських ваз, хоч і доволі схоже на аттичне, також має ха- рактерні особливості. Так, орнаментація по зо- внішній стороні денця або взагалі відсутня в італійських посудинах, або зроблена дуже нео- хайно, нашвидкуруч. Крім того, денце зазвичай має додатковий шар покриття багряно-черво- ного тону, що дуже відрізняється від подібно- го червоного покриття аттичних ваз. Відмін- ності має і штампований орнамент на посуді, з неканонічними для аттичних стандартів схема- ми, але відповідний смакам місцевих покупців (Hayes 1984, р. 43). Імовірно, такі самі тенден- ції були і в інших видах ремесла та мистецтва. Таким чином, за макроскопічними ознака- ми можливо відрізнити аттичний матеріал від дуже близьких його імітацій. Наступним етапом аналізу колекції став по- діл посуду за морфологічними ознаками на «відкриті» та «закриті» форми. Така типологія в основному базується на морфології, проте ві- дображає й функціональні аспекти використан- ня керамічного посуду. Відповідно до загально- прийнятої типології афінської агори (Sparkes, Talcott 1970), спочатку були проаналізовані від- криті форми. Це насамперед посудини, що їх використовували для споживання рідини, у пер- шу чергу вина (киліки, скіфоси, канфари), а по- тім — для зберігання та споживання їжі (тарілі, блюда на ніжці, миски й солонки). Посуд відкри- того типу складає 60 % всієї колекції, включаю- чи як посуд для пиття, так і для споживання їжі. Другу групу склав посуд закритого типу, що включає посудини для зберігання вина, води та олії (ойнохої, пеліки, лекіфи, аски тощо). Ця час- тина складає 38 % всього загалу колекції. Окре- му групу експонатів становить посуд спеціально- го призначення — лекани й піксиди; як відомо, їх використовували для зберігання різноманітних дрібничок, косметики, ювелірних виробів тощо. Кераміка спеціального призначення склала най- менший відсоток від усієї колекції чорнолакового посуду — 2 %, що є звичним для великих архео- логічних і музейних колекцій. Результати Для цієї статті були відібрані найцікаві- ші приклади з усіх груп музейного зібран- ня, що походять саме з території Північного Причорномор’я. Посуд для пиття вина пред- ставлений скіфосом і чотирма киліками. Посуд для споживання й зберігання їжі представлено двома мисками та блюдом на ніжці; для збері- гання олії — одиничним лекіфом. Колекція аттичного чорнолакового посуду з Старого музею має небагато експонатів, що по- ходять із берегів Чорного моря. Крім того, че- рез втрачену музейну документацію не завжди можна простежити шлях певної вази від місця виявлення до сховища музею. Таким чином, за наявними свідченнями інвентарних книг, лише дев’ять експонатів із певністю можна віднести до тих, що були знайдені на території Північ- ного Причорномор’я, і саме тому цікаво про- стежити їхній шлях від місця знахідки до Бер- лінського музею. Чотири предмети походять із колекції О. Мер- лє де Массанау (Merle de Massonneau), банкіра, який володів значною збіркою раритетів у Кри- му на початку XX ст. У 1907 р. Берлінський му- зей придбав у нього багато старовинних пред- метів із території тодішньої Російської імперії (Kästner 2002, S. 139; Chechulina 2023a, p. 12). Два предмети належали до колекції німець- кого археолога Т. Віґанда (Theodor Wiegand), який працював у берлінських музеях на поса- ді «іноземного директора» в Константинопо- лі. Протягом своєї наукової кар’єри він провів для музею багато археологічних досліджень у кількох регіонах античного світу (Kästner 2002, S. 139; Chechulina 2023a, р. 9). Деякі предмети з його колекцій, зокрема й ті, що представле- ні у статті, були знайдені на території Північ- ного Причорномор’я, зокрема в Ольвії Понтій- ській. Вони були придбані 1918 р. на півдні Ро- сійської імперії (територія сучасної України). Ще три предмети з Північного При- чорномор’я належали до колишньої колекції П. Бекера (Paul Becker). Вони були знайдені в Ольвії та інших містах регіону і придбані для музею у 1882 р. Якщо детальніше розглянути експона- ти, що походять із території Північного Причорномор’я, стає зрозуміло, що кожен із них заслуговує на особливу увагу. Окрасою колекції є аттичний скіфос (інв. № 30848; рис. 2). Він належить до неба- гатьох екземплярів античної колекції музею, про який точно відомо його походження та міс- це знахідки. Так, згідно з музейною документа- цією, вазу було знайдено в Ольвії Понтійській. До колекції Старого музею скіфос потрапив у ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 97 1918 р. завдяки співробітникові Берлінського музею Т. Віґанду. Його було придбано на аукці- оні на півдні тодішньої Російської імперії. Скіфос належить до типу «А» аттично- го виробництва. За аналогічними матеріа- лами він датується в межах 470–460 рр. до н.е. (Bielefeld 1959, pl. 80: 3; Sparkes, Talcott 1970, р. 259, no. 342; Knigge 1976, S. 147, pl. 36: 8; Bazant et al. 1997, pl. 89: 1, 5; Schreiber 1999, p. 243). Посудина має стандартні для свого типу розміри: 10,3 см у висоту, 14,2 та 9,5 см у діаметрі вінець та денця відповідно. Скіфос доволі добре зберігся, незважаючи на догіпсо- вані обидві ручки посудини та численні подря- пини на стінках, вінцях і ніжці, що засвідчують активне використання форми. Скіфос виготов- лений із дрібнозернистої помаранчово-корич- нуватої глини, характерної саме для аттичних покладів. Чорнолакове покриття неоднорідне, з одного боку червоного та коричневого кольору, що є наслідком помилок у процесі випалюван- ня. Зовнішня сторона денця вільна від покрит- тя, декорована чорною смугою по внутрішній стороні кільцевого піддона, що також є харак- терною ознакою як для цього типу посуду V ст. до н.е., так і аттичного виробництва загалом. Скіфос відрізняє не стільки морфоло- гія його форми, що є стандартною, як додат- ковий декор по тілу посудини. Попід вінця- ми йде вирізаний напис, який, найімовірніше, вказує на власника посуду. На ньому написано «ΙΣΜΗΝΣΕΙΜΙΚΥΛΙΧ», що означає «Я - килік Ісмени». Також на денці скіфоса є графіті: дві перехрещені лінії та коло з крапкою всередині, що було поширене в усьому античному світі і може означати певний захисний символ (Папа- нова, Диатроптов 2017, с. 87-90, № 21, 26, 33). Крім того, «XO» можна інтерпретувати як мо- нограму з «X» та «O», проте вони прокреслені окремо, тому це менш імовірно. А оскільки на посудині вже є напис, який вказує на ім’я влас- ника скіфоса, він не повинен мати ще одного такого підпису. Отже, можна припустити, що це комерційний товарний знак, оскільки «X» окремо також може означати звичайний товар- ний символ (Johnson 1979, р. 207, 214). Наступний цікавий об’єкт із колекції музею — скіфосоподібний килік із масивними стін- ками (інв. № F 2784; сup-skyphos with heavy walls; рис. 3: 1). Посудина потрапила до музею у 1882 р., вона була викуплена Берлінським му- зеєм із колекції П. Бекера. Є свідчення, що речі з цієї колекції походять саме з території Північ- ного Причорномор’я (Furtwängler 1885, S. 787, no. 2784; Hrsg. Kästner, Langner, Rabe 2007, S. 60–61). На цьому ж киліку зазначено місце знахідки «Ольвія», тож можна припустити, що, скоріше за все, ця посудина також походить саме з Ольвії Понтійської. За аналогічними знахідка- ми, килік належить до аттичного виробництва початку IV ст. до н.е. (Alexandrescu 1978, р. 87, pl. 65: 561; Sparkes, Talcott 1970, р. 280, no. 621, fig. 6 (за формою); р. 278, no. 597, 603, pl. 26: 55 (за орнаментом); Schreiber 1999, p. 244; Knigge 2005, S. 150, cat. no. 299, fig. 38, pl. 83; Blonde 2007, р. 12-13, pl. 5: 4, 5). Килік має стандартні розміри: 6,5 см у ви- соту, 13 см у діаметрі вінець, 6,5 см у діаметрі денця. Форма доволі погано збережена, відсут- ня одна ручка, частина тулуба була догіпсована. Колір глини темний, помаранчево-коричневий. Покриття на чаші має матовий, тьмяний чорний колір, майже відшарований з одного боку посу- дини. Зовнішня сторона денця вільна від «лаку», прикрашена трьома концентричними колами; скоріше за все, вона була додатково вкрита чер- воним ангобом, який із часом змився. Внутріш- ня сторона ніжки має чорнолакову стрічку. Усередині киліка добре зберігся штампо- ваний орнамент, що складається з маленького кола з ов, оточених чотирма з’єднаними паль- метками. Проте штамп нанесено доволі неохай- но, що характерно для киліків IV ст. до н.е. Ці- каво, що саме цей тип киліків часто імітували в південно-італійських майстернях (Breitenstein, Johansen 1955, р. 236, pl. 288: 5). У музейній колекції є ще один скіфосоподіб- ний килік із масивними стінками, який також по- ходить із території Північного Причорномор’я. Килік (інв. № V. I. 4982,61; рис. 3: 2) було зна- йдено на Півдні Росії. Його було викуплено на аукціоні в Ялті 14 червня 1907 р. у відомого ко- лекціонера Мерлє де Массанау (Hrsg. Kästner, Langner, Rabe 2007, S. 67, no. 26; Chechulina 2023a, р. 12, 13, fig. 5a–d). Посудина має подібні до попередньої фор- ми та розміри: 6,8 см у висоту, 13,5 см та 7 см у діаметрі вінець та ніжки. Килік добре збе- рігся, виготовлений із типової дрібнозернис- тої помаранчево-червоної глини. Має блиску- че чорне покриття. Зовнішня сторона денця не зафарбована, декорована крапкою та чотир- ма концентричними колами. Крім того, місце з’єднання тулуба з ніжкою також додатково по- значене вільною від покриття лінією. Всереди- ні киліка міститься штамп — п’ять з’єднаних ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 198 Рис. 2. Скіфос, інв. № 30848. Фото Й. Крамера, креслення авторки Fig. 2. Skyphos inv. no. 30848. Photo by J. Kramer, drawing by the author між собою пальметок у колі з ов. Цікаво, що покриття майже відсутнє по самому штам- пу (відшарувалось із плином часу), що робить його ще більш чітким та видимим. Ще одні- єю особливістю посудини є графіті на денці — у вигляді петлі, створене простими ламаними лі- ніями, що, ймовірно, слугує маркуванням про- давця. Датується килік, за близькими аналогія- ми, в межах 410–380 рр. до н.е. (Sparkes, Talcott 1970, p. 279, no. 618, pl. 55; Alexandrescu 1978, p. 87, pl. 65: 561; Bazant et al. 1997, p. 28, pl. 66: 3, 7; Blonde 2007, p. 12-13, pl. 5: 4, 5; Braunova, Cadik, Dufkova 2000, p. 42, pl. 26: 4–6). Із колекції Мерлє де Массанау та- кож походить килік на кільцевому піддоні (інв. № V. I. 4982,103; stemless with inset lip; 0 5 cm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 99 Рис. 3. Скіфосоподібні киліки з масивними стінками: 1 — інв. № F 2784; 2 — інв. № V. I. 4982,61. Фото Й. Крамера, крес- лення авторки Fig. 3. Cup-skyphoi with heavy walls: 1 — no. F 2784; 2 — no. V. I. 4982,61. Photo by J. Kramer, drawing by the author рис. 4: 1). Імовірно, його було викуплено разом з іншими предметами подібних інвентарних номерів на аукціоні в Ялті. Килік добре зберігся, майже не пошкодже- ний, за винятком незначних потертостей всере- дині чаші та на ручках. Одна ручка була відрес- таврована. Глина, з якої виготовлена чаша, має типовий червоно-помаранчевий колір, покриття насиченого блискучого чорного кольору, тьмя- ного всередині. Морфологія форми типова для цього типу посуду: неглибока чаша, кільцевий піддон та дві горизонтальні ручки, що підніма- ються вище рівня вінець. Килік має такі розмі- ри: 4,5 см у висоту, 15,7 см у діаметрі вінець і 8,5 см у діаметрі ніжки. Панелі ручок, зовнішня й опорна поверх- ні ніжки залишені без покриття, натомість вну- трішня сторона ніжки декорована чорною стріч- кою. Зовнішня сторона денця також не зафар- бована, декорована двома невеликими колами. Указані ділянки були додатково покриті шаром червоного ангобу. Форма за аналогічними мате- 0 5 cm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1100 Рис. 4. Аттичний чорнолаковий посуд: 1 — килік на кільцевому піддоні, інв. № V. I. 4982,103; 2 — килік «витонченого стилю», інв. № 30853; 3 — маленьке блюдо на ніжці, інв. № F 2753 Fig. 4. Attic black-glazed ware: 1 — stemless, inv. no. V. I. 4982,103; 2 — a stemless kylix, delicate class, inv. no. 30853; 3 — a small stemmed dish, no. F 2753 ріалами датується в межах 480–450 рр. до н.е. (Pellegrini 1900, p. 67, no. 387; Beazley 1927, pl. 48: 2; Bielefeld 1959, pl 80: 8; Sparkes, Talcott 1970, p. 268, no. 469, 471, fig. 5, pl. 22; Hayes 1984, p. 24–25, no. 36; Schreiber 1999, р. 151) Наступний предмет із колекції музею — ки- лік «витонченого стилю» (інв. № 30853, stemless, large, delicate class type; рис. 4: 2). За інвентарними описами музею, килік також походить із «півдня Росії». Його було куплено у 1918 р. у Т. Віґанда. На жаль, збереглася лише придонна частина посудини, що має стандартні розміри: 11,2 см у діаметрі денця та 3,3 см збереженої висо- ти. Покриття киліка має чорний блискучий ко- лір, червоний з одного боку внаслідок помилок при випалюванні. Денце має численні сліди від використання, подряпини. Внутрішню час- тину чаші прикрашає витончений орнамент. Він складається з трьох рівнів геометричного штампованого мотиву. Від центру: маленьке коло; ряд променів, що завершуються півкола- ми; два кола; наступний ряд більших за розмі- ром променів із півколами наприкінці; посе- редині більших променів розташовані ще три кола, що ділять орнамент на дві частини, фор- муючи ще один рівень мотиву з додатково на- несеними півколами (рис. 4: 2). За характером орнамента та аналогічними матеріалами форма датується в межах 450–425 рр. до н.е. (Bielefeld 1959, pl. 80: 9; Brommer 1959, S. 46, pl. 88: 1, 3; Gropengiesser 1970, S. 71-72, pl. 181: 2; Sparkes, Talcott 1970, p. 269, no. 484 (за формою), no. 490 (за штампом), fig. 5, pl. 50). Блюдо на ніжці (інв. № F 2753; рис. 4: 3, stemmed dish, small, with convex walls) належить до типу маленьких блюд з опуклими стінками. Предмет було викуплено з колекції П. Бекера в 1882 р. Конкретне місце знахідки невідоме, про- те є згадка, що його було знайдено на узбережжі Чорного моря (Furtwängler 1885, p. 784, no. 2753). Блюдо має висоту 5,1 см, діаметр вінець 9,2 см, діаметр ніжки 5 см. Доволі добре збе- режене, воно було виготовлене з помаранчево- червоної глини. Покриття має блискучий чор- ний колір ззовні, проте тьмяний зсередини. Блюдо має пласкі, ледь заокруглені та потовще- ні до краю вінця. Чаша переходить у короткий стовбур, що завершується кільцевою ніжкою. 1 3 2 0 5 cm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 101 Зони, вільні від покриття, є на зовнішній опо- рній стороні ніжки та внутрішній частині кону- са стовбура. Зсередини ніжка декорована чор- ною стрічкою. За аналогічними матеріалами блюдо на ніжці датується в межах 490–460 рр. до н.е. (Sparkes, Talcott 1970, p. 305, no. 982, pl. 35; Μυλωνάς 1975, p. 32, pl. 195, no. 36, 37; Knigge 1976, S. 126, pl. 82, no. 153.1). Ще один об’єкт, що походить із колекції Мер- лє де Массанау, — миска з увігнутими вінцями (bowl with incurving rim; інв. № V. I. 4982,62; рис. 5: 1). Її, як і інші експонати, було придбано на аукціоні в Ялті 14 червня 1907 р. Миска збереглася майже повністю неушко- дженою, за винятком маленьких сколів по ніж- ці. Вона була виготовлена з дрібнозернистої помаранчевої глини, покриття має блискучий чорний колір, з оливковим та сірим відтінками в окремих місцях. Посудина невеликих розмі- рів: 5,1 см у висоту, 14,7 см у діаметрі вінець та 9,8 см у діаметрі ніжки. Миска має характерну кільцеву ніжку, пласку та скошену знизу, а та- кож товсті, розширені стінки й вінця, що заги- наються всередину. На денці миски централь- не конусоподібне потовщення. Також цікаво, що на одній стороні стінки є невеликий дефект — потовщення, яке можна вважати певною по- милкою при формуванні посудини. Місце з’єднання самої миски та ніжки позна- чене врізаною лінією без покриття. Увігнута по- верхня опори ніжки прикрашена по краях дво- ма лініями без лаку. Посудина має витончений штампований орнамент всередині миски. Він складається з потрійного широкого кола з насі- чок, ряду 14 з’єднаних пальметок, кола та спіра- лі, оточеної овами. На зовнішній стороні денця нанесене графіто, — ймовірно, ініціали власни- ка («П»). За паралелями з інших колекцій мис- ка датується 400–350 рр. до н.е. (Sparkes, Talcott 1970, р. 295, no. 826, fig. 8 (за формою); р. 293, no. 805, pl. 58 (схожий штампований орнамент)). Наступний експонат колекції — малень- ка тонкостінна миска (інв. № F 2754; рис. 5: 2, small bowl, later and light type), яка також похо- дить із колекції П. Бекера. Вона була придбана музеєм в 1882 р. У музейній документації місце знахідки значиться як Ольвія (Furtwängler 1885, S. 784, no. 2754). Цілком імовірно, що малась на увазі саме Ольвія Понтійська, адже відомо, що більшість предметів із колекції П. Бекера походить саме з Північного Причорномор’я. Форма повністю зберіглась, має 2,7 см у ви- соту, 9 та 6 см у діаметрі вінець та ніжки. Миска була виготовлена з дрібнозернистої помаранче- во-червоної глини. Покриття в основному має матово-чорний колір, в окремих місцях лак від- шарувався. Також на мисці є численні подряпи- ни та потертості. Форма має маленьку кільцеву ніжку, з додатковою сходинкою по зовнішній стороні денця; неглибока чаша завершується підокруглими вінцями. Опорна частина ніжки й денце вільні від покриття. Останнє додатково прикрашене крапкою і двома концентричними колами, також чорною стрічкою по внутрішній стороні ніжки. Крім того, на денце нанесене графіто, що, ймовірно, слугувало якимось за- хисним символом або торговою маркою. Ма- ленька миска датується в межах 425–380 рр. до н.е. (Sparkes, Talcott 1970, р. 298, no. 870, fig. 9 (за формою); р. 281, no. 644, fig. 22 (графіто); Wisseman 1989, р. 32, pl. 35: 2; Kunze-Götte, Tancke, Vierneisel 1999, S. 98, no. 383.8, fig. 3, pl. 65: 6; Braunova, Cadik, Dufkova 2000, р. 47, fig. 23: 5, pl. 29: 4; Knigge 2005, S. 138, no. 213, fig. 46, pl. 73). Кераміка для зберігання олії представлена в статті чорнолаковим арибалічним лекіфом (lekythos, small squat type; інв. № V. I. 4982,64; рис. 5: 3). Експонат походить із колекції Мерлє де Массанау і також був придбаний на аукціо- ні 1907 р. в Ялті. Місце знахідки лекіфа було позначене як Керч або Пантікапей (Chechulina 2023a, p. 15, 17, fig. 9: a, b). Форма збереглася повністю. Має 8,1 см у висоту, 2,6 см у діаметрі вінець та 4,7 см у ді- аметрі ніжки. Лекіф було виготовлено з дріб- нозернистої помаранчево-червоної глини, по- криття глибокого блискучого чорного кольору, частково відшароване. Зовнішня частина денця вільна від покриття. Стінки лекіфа прикраше- ні складним штампованим орнаментом, дово- лі рідкісним для закритих типів посуду. Перша частина орнаменту йде попід шиєю, на пліч- ках посудини — ряд із 10 перевернутих паль- меток. Основний декор нанесено по централь- ній частині стінок. Ряд із 16 глибоко вдавлених пальметок, дві паралельні лінії із рядом лото- сів між ними та ще один ряд із 21 переверну- тої пальметки під лініями (рис. 5: 3). Цікавим елементом є лотоси, що мають доволі незвич- ну форму: три вертикальні пелюстки правиль- ної форми, дві горизонтальні пелюстки, стов- бур квітки, що за формою нагадує подвійне серце, та дві волюти, які імітують листя квітки попід нею. За формою, декором та аналогічни- ми формами з інших колекцій лекіф датується в ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1102 Рис. 5. Аттичний чорнолаковий посуд: 1 — миска з увігнутими вінцями, інв. № V. I. 4982,62; 2 — маленька миска, інв № F 2754; 3 — арибалічний лекіф, інв. № V.I. 4982,64 Fig. 5. Attic black-glazed ware: 1 — a bowl with incurving rim no. V. I. 4982,62; 2 — a small bowl no. F 2754; 3 — a squat lekythos no. V. I. 4982,64 межах 425–400 рр. до н.е. (Sparkes, Talcott 1970, р. 316, no. 1137, pl. 38; Busing-Kolbe 1977, S. 85, pl. 40: 3; Schreiber 1999, р. 178). Висновки Отже, античне зібрання Старого музею представляє майже всі відомі типи аттично- го чорнолакового посуду від пізньої архаї- ки до раннього еллінізму. Обрані для стат- ті об’єкти демонструють набір посуду періо- ду 490–350 рр. до н.е., який охоплює проміжок часу понад 100 років гончарного виробництва. Ця вибірка матеріалів розкриває майже всі тех- нологічні аспекти виробництва кераміки, охо- плюючи різні способи декорування, такі як ви- різні та штамповані складні орнаменти. До того ж ці посудини зберегли можливі способи маркування кераміки. Перш за все, це напис — оголошення права власності, один із найпопулярніших мотивів давньогрецьких на- писів. По-друге, це комерційні графіті, торгові марки та охоронні символи. Усі ці дрібні техно- логічні й декоративні деталі свідчать про гли- боку турботу та увагу до кожної посудини, при її виготовленні та використанні. Наведені у статті експонати Берлінсько- го музею, що походять із території Північно- го Причорномор’я, становлять неабиякий інтер- ес у різних аспектах. По-перше, ці матеріали ще не були належним чином опубліковані в науковій літературі. Наша стаття, як і подальша публікація повного каталога виробів, дасть змогу як вітчизня- ним, так і іноземним дослідникам дізнатися про частину, як вважалося, втраченого, матеріалу, що походить із території Північного Причорномор’я. Ця невелика кількість музейних предметів, що містить дані про місце їх знахідки, значно розши- рює свідчення про всю колекцію загалом. Незва- жаючи на відсутність більш детального археоло- гічного контексту чи інформації про експонати, такі артефакти, що походять із території України і зберігаються в закордонних музейних колекціях, заслуговують на всебічний аналіз та публікацію. 0 5 cm 1 2 3 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 103 По-друге, згадані в дослідженні предмети є взірцем аттичної майстерності і мають важливе значення для загальносвітової збірки аттичної кераміки. У статті представлено як відкриті, так і закриті форми посуду, зі складним штам- пованим орнаментом та різними видами напи- сів на ньому. Це демонструє багатофункціо- нальність давньогрецького посуду, який має не лише утилітарне, але й естетичне та сакральне значення. Сама наявність таких експонатів і колекцій у світових музеях покликана не лише розвива- ти спільні наукові проєкти, але й зміцнювати відносини між різними науковими інституція- ми України та світу, а також самих країн, під- креслюючи наше спільне культурне надбання, що потребує вивчення й захисту. Подяки Авторка висловлює подяку директору Ста- рого музею Мартіну Майшбергеру (Martin Maischberger), колишньому директору Андре- асу Шолю (Andreas Scholl) та кураторці анти- чної колекції Ніні Цимерман-Ельсефій (Nina Zimmermann-Elseify) за можливість опрацю- вати колекцію музею та всебічну підтримку під час дослідження. Проєкт здійснено за під- тримки Мистецького фонду Ернста фон Зімен- са (Ernst von Siemens Kunststiftung (Ukraine — Förderlinie) та фонду Культурної спадщини Пру- сії, Національних музеїв у Берліні (Staatliche Museen zu Berlin — Preußischer Kulturbesitz). Received 24.07.2024 Блаватский, В. 1954. История античной расписной ке- рамики. Москва: Издательство Московского Университета. Папанова, В., Диатроптов, П. 2017. Граффити с пригородных усадеб Ольвии. В: Гаврилюк, Н. О. та ін. (ред.). Північне Причорномор’є за античної доби. Київ: ІА НАН України, c. 82-94. Alexandrescu, P. 1978. La céramique d’époque archaïque et classique (VII—IV s.). Histria, 4. Bucharest: Academiei Republici Socialiste Romania. Aloupi-Siotis, E. 2020. Ceramic Technology: How to Characterize Black Fe-based Glass-Ceramic Coatings. Archaeological and Anthropological Sciences, 12, 191. https://doi.org/10.1007/s12520-020-01134-x Bazant, J., Bouzek, J., Dufkova, M., Frel, J., Haken, R., Ondrejova, I. 1997. Corpus Vasorum Antiquorum. Republique Tcheque, Prague, Universite Charles, 2. Prague: Karolinum. Beazley, J. D. 1927. Corpus Vasorum Antiquorum. Ox- ford, Ashmolean Museum, 1. Oxford: Clarendon Press. Berlin, A. M., Lynch, K. 2002. Going Greek: Atticizing Pottery in The Achaemenid World. Studio Troica, 12. Mainz am Rein: Verlag Philipp von Zabern. Bielefeld, E. 1959. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Altenburg Staatliches Lindenau-Museum, 2. Berlin: Akademie-Verlag. Blonde, F. 2007. Les Ceramiques d’Usage Quotidien a Thasos Au IV S. Av. J.-C. Etudes Thasiennes, 20. Athens: École française d’Athènes. Braunova, D., Cadik, C., Dufkova, M. 2000. Corpus Vaso- rum Antiquorum. Republique Tcheque, Pilsen, Musée de La Bo- heme de L’ouest, 1. Pilsen: Musée de La Boheme de L’ouest. Breitenstein, N., Johansen, K. F. 1955. Corpus Vasorum Antiquorum. Dänemark: Musée National; Copenhague: Librarie Einar Munksgaard. Brommer, F. 1959. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Schloβ Fasanerie, 2. München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung. Busing-Kolbe, A. 1977. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Mainz, Römisch-Germanisches Zentralmuseum, 1. München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung. Chechulina, I. 2023a, Attic Black-Glazed Pottery in the Collection of the Antikensammlung. Jahrbuch der Berliner Museen, 63, p. 7-24. Chechulina, I. 2023b. Die Entdeckung Athenischer Kera- mik Der erste Ansatz zur Erforschung der Schwarzfirnis-Kera- mik in der Antikensammlung Berlin. Antike Welt, 4, S. 68-74. Chechulina, I. 2024. From Athens to Olbia Pontica: The Artistry of Black-Glazed Ware. Kyiv: IA NAS Ukraine. Di Giuseppe, H. 2012. Black-Gloss Ware in Italy Production Management and Local Histories. BAR IS, 2335. Oxford: Archaeopress. Furtwängler, A. 1985. Beschreibung der Vasensammlung im Antiquarium. Berlin: W. Spemann. Gehrig, U. 1975. Antiken aus Berliner Privatbesitz. Ber- lin: Antikenmuseum Berlin. Gehrig, U., Greifenhagen, A., Kunisch, N. 1968. Führer durch die Antikenabteilung. Berlin: Staatliche Museen Preu- ßischer Kulturbesitz. Gropengiesser, H. 1970. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Heidelberg, Universität, 4. München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung. Grüßinger, R., Kästner, V., Scholl, A. (Hrsg.). 2011. Per- gamon. Panorama der Antiken Metropole. Berlin: Michael Imhoff Verlag. Hayes, J. 1984. Greek and Italian Black-Gloss Wares and Related Wares in the Royal Ontario Museum. Toronto: Royal Ontario Museum. Heilmeyer, W. D. 1988. Antikenmuseum Berlin. Die aus- gestellten Werke. Berlin: Staatliche Museen Preußischer Kul- turbesitz. Johnson, A. 1979. Trademarks on Greek Vases. Warminster: Aris and Phillips Ltd; Wiltshire:Teddington House. Jones, R. 2021. The Decoration and Firing of Ancient Greek Pottery: A Review of Recent Investigations. Advances in Archaeomaterials, 2, p. 67-127. Kästner, U. 2002. Zur Geschichte der Berliner Vasen- sammlung. In: Bentz, M. (Hrsg.). Vasenforschung und Cor- pus Vasorum Antiquorum. CVA Deutschland, 1. München: C. H. Beck, p. 133-144. Kästner, U., Langner, M., Rabe, B. (Hrsg.). 2007. Griechen, Skythen, Amazonen. Berlin: H. Heenemann GmbH und Co. Berlin. Knigge, U. 1976. Der Südhügel. Kerameikos, 9. Berlin: De Gruyter. Knigge, U. 2005. Der Bau Z. Kerameikos, 17. Munich: Hirmer. Kotitsa, Z. 2013. Frühhellenistische Keramik aus Pyd- na. Hinweise auf regionale und überregionale Kontakte. In: Fenn, N., Römer-Strehl, Ch. (eds.). Networks in the Hellenistic World According to the Pottery in the Eastern Mediterranean and Beyond. BAR IS, 2539. Oxford: Archaeopress. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1104 Iryna O. Chechulina PhD, Senior Researcher, the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, the Department of Classical Archaeology, ORCID: 0000-0003-3783-6277, chechulina_iryna@iananu.org.ua. BLACK-GLAZED WARE IN THE COLLECTION OF CLASSICAL ANTIQUITIES OF THE ALTES MUSEUM (BERLIN, GERMANY): PERSPECTIVES FROM THE NORTHERN BLACK SEA REGION The collection of classical antiquities at the Berlin Museum is considered one of the richest in Europe. Attic ceramics, including black-glazed ware, hold a special place among the numerous artefacts stored in the museum. However, for a considerable period, these items have remained largely unexamined and unpublished by researchers. During recent project, approximately 200 different objects were analysed, and 156 vases were selected for publication in the future catalogue. Among these are Italian imitations (primarily Campanian and Puglian) and one Boeotian krater. To differentiate Attic ware from its imitations, defining visual features were used, such as the nature of raw materials, black-glazed coating, stamped ornaments, the decoration of the outer surfaces of the bases, and morphological elements of the form. For publication purposes, the material was categorised into “open” and “closed” forms. The first group (60 %) comprises vessels used for the consumption of wine (cups, skyphoi, kantharoi) and food (plates, stemmed dishes, bowls, and saltcellars). The second group consists of closed-type vessels (38 %), including those used for storing wine, water, and oil (oinochoai, pelikai, lekythoi, askoi, among others). The smallest share consisted of special-purpose vessels, such as lekanides and pyxides (2 %). The article describes nine objects originating from the Northern Black Sea region. These include a skyphos, cups, bowls, a stemmed dish, and a lekythos. Most of the vessels were acquired by museum staff in the latter half of the 19th century. Additionally, four of these objects were purchased in the early 20th century in the area known then as ‘Southern Russia’, indicating their discovery in the Northern Black Sea region. Two of these vases have clear indications of their places of origin — Olbia Pontica and Panticapaeum in Taurica. These objects exemplify Attic production and are of significant value among similar materials. Although the vases themselves are standard, mass-produced items, their ornamentation system, unique inscriptions, and graffiti elevate them to the status of the renowned painted ancient vases. Moreover, the publication of these previously unknown and unpublished materials from Ukraine enriches our understanding of the region’s antique artefacts and fosters enhanced scientific cooperation between Ukraine and global museum institutions. K e y w o r d s: Attic black-glazed pottery, museum collection, Altes Museum in Berlin, Northern Black Sea region. Kunisch, N. 1967. Alltag der griechischen Antike, Aus- stellungskatalog. Berlin; Wedding: Kunstamt Wedding. Kunze-Götte, E., Tancke, K., Vierneisel, K. 1999. Die Nekropole der Mitte des 6. Jhs. bis Ende des 5. Jhs. Die Bei- gaben. Kerameikos, 7 (2). Munich: Hirmer. MacDonald, B. R. 1981. The Emigration of Potters from Athens in the Late Fifth Century B.C. and its Effect on the Attic Pottery Industry. American Journal of Archaeology, 85 (2), p. 159-167. Μυλωνάς Γεώργιος, E. 1975. Το δυτικόν νεκροταφείον της Ελευσίνας. Αθήναι: Αρχαιολογική Εταιρεία. Pellegrini, G. 1900. Catalogo dei vasi antichi dipinti delle Collezioni Palagi ed Universitaria. Bologna: Museo Civico. Rizzo, M. A. 1990. Le anfore da trasporto e il commercio etrusco arcaico, 1. Milano: De Lucca. Schade, G. (Hrsg.). 1988. Die Welt der Etrusker, Ausstel- lungskatalog. Berlin: Henschelverlag. Schone-Denkinger, A. 2014. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Berlin, Antikensammlung, 15. Berlin: C. H. Beck. Schreiber, T. Athenian Vase Construction. A Potter’s Analysis. Malibu: The J. Paul Getty Museum. Sparkes, B., Talcott, L. 1970. Black and Plain Pottery of the 6th, 5th and 4th Centuries B.C. The Athenian Agora XII. Princeton: The American School of Classical Studies in Athens. Trendall, A. D. 1982. Vase-Painting in South Italy and Sicily. In: Hamma, K. (ed.). The Art of South Italy: Vases from Magna Graecia. Richmond: Virginia Museum, p. 15-23. Wisseman, S. 1989. Corpus Vasorum Antiquorum. USA, Urbana — Champaign Illinois, University of Illinois, 1. Mainz: Philipp von Zabern. References Blavatskii, V. 1954. Istoriya antichnoi raspisnoi keramiki. Moscow: Izdatelstvo Moskovskogo Universiteta. Papanova, V., Diatroptov, P. 2017. Graffiti s prigorodnyih usadeb Olvii. In: Gavryliuk, N. O. et al. (eds.). Pivnichne Prychornomoria za antychnoi doby. Kyiv: IA NAN Ukrainy, p. 82-93. Alexandrescu, P. 1978. La céramique d’époque archaïque et classique (VII—IV s.). Histria, 4. Bucharest: Academiei Republici Socialiste Romania. Aloupi-Siotis, E. 2020. Ceramic Technology: How to Characterize Black Fe-based Glass-Ceramic Coatings. Archaeological and Anthropological Sciences, 12, 191. https://doi.org/10.1007/s12520-020-01134-x Bazant, J., Bouzek, J., Dufkova, M., Frel, J., Haken, R., Ondrejova, I. 1997. Corpus Vasorum Antiquorum. Republique Tcheque, Prague, Universite Charles, 2. Prague: Karolinum. Beazley, J. D. 1927. Corpus Vasorum Antiquorum. Oxford, Ashmolean Museum, 1. Oxford: Clarendon Press. Berlin, A. M., Lynch, K. 2002. Going Greek: Atticizing Pottery in the Achaemenid World. Studio Troica, 12. Mainz am Rein: Verlag Philipp von Zabern. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 105 Bielefeld, E. 1959. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Altenburg Staatliches Lindenau-Museum, 2. Berlin: Akademie- Verlag. Blonde, F. 2007. Les Ceramiques d’Usage Quotidien a Thasos Au IV S. Av. J.-C. Etudes Thasiennes, 20. Athens: École française d’Athènes. Braunova, D., Cadik, C., Dufkova, M. 2000. Corpus Vasorum Antiquorum. Republique Tcheque, Pilsen, Musée de La Boheme de L’ouest, 1. Pilsen: Musée de La Boheme de L’ouest. Breitenstein, N., Johansen, K. F. 1955. Corpus Vasorum Antiquorum. Dänemark: Musée National; Copenhague: Librarie Einar Munksgaard. Brommer, F. 1959. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Schloβ Fasanerie, 2. München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung. Busing-Kolbe, A. 1977. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Mainz, Römisch-Germanisches Zentralmuseum, 1. München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung. Chechulina, I. 2023a, Attic Black-Glazed Pottery in the Collection of the Antikensammlung. Jahrbuch der Berliner Museen, 63, p. 7-24. Chechulina, I. 2023b. Die Entdeckung Athenischer Keramik Der erste Ansatz zur Erforschung der Schwarzfirnis-Keramik in der Antikensammlung Berlin. Antike Welt, 4, S. 68-74. Chechulina, I. 2024. From Athens to Olbia Pontica: The Artistry of Black-Glazed Ware. Kyiv: IA NAS Ukraine. Di Giuseppe, H. 2012. Black-Gloss Ware in Italy Production Management and Local Histories. BAR IS, 2335. Oxford: Ar- chaeopress. Furtwängler, A. 1985. Beschreibung der Vasensammlung im Antiquarium. Berlin: W. Spemann. Gehrig, U. 1975. Antiken aus Berliner Privatbesitz. Berlin: Antikenmuseum Berlin. Gehrig, U., Greifenhagen, A., Kunisch, N. 1968. Führer durch die Antikenabteilung. Berlin: Staatliche Museen Preußischer Kul- turbesitz. Gropengiesser, H. 1970. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Heidelberg, Universität, 4. München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung. Grüßinger, R., Kästner, V., Scholl, A. (Hrsg.). 2011. Pergamon. Panorama der Antiken Metropole. Berlin: Michael Imhoff Verlag. Hayes, J. 1984. Greek and Italian Black-Gloss Wares and Related Wares in the Royal Ontario Museum. Toronto: Royal Onta- rio Museum. Heilmeyer, W. D. 1988. Antikenmuseum Berlin. Die ausgestellten Werke. Berlin: Staatliche Museen Preußischer Kulturbesitz. Johnson, A. 1979. Trademarks on Greek Vases. Warminster: Aris and Phillips Ltd; Wiltshire:Teddington House. Jones, R. 2021. The Decoration and Firing of Ancient Greek Pottery: A Review of Recent Investigations. Advances in Archaeo- materials, 2, p. 67-127. Kästner, U. 2002. Zur Geschichte der Berliner Vasensammlung. In: Bentz, M. (Hrsg.). Vasenforschung und Corpus Vasorum Antiquorum. CVA Deutschland, 1. München: C. H. Beck, p. 133-144. Kästner, U., Langner, M., Rabe, B. (Hrsg.). 2007. Griechen, Skythen, Amazonen. Berlin: H. Heenemann GmbH und Co. Berlin. Knigge, U. 1976. Der Südhügel. Kerameikos, 9. Berlin: De Gruyter. Knigge, U. 2005. Der Bau Z. Kerameikos, 17. Munich: Hirmer. Kotitsa, Z. 2013. Frühhellenistische Keramik aus Pydna. Hinweise auf regionale und überregionale Kontakte. In: Fenn, N., Römer-Strehl, Ch. (eds.). Networks in the Hellenistic World According to the Pottery in the Eastern Mediterranean and Beyond. BAR IS, 2539. Oxford: Archaeopress. Kunisch, N. 1967. Alltag der griechischen Antike, Ausstellungskatalog. Berlin; Wedding: Kunstamt Wedding. Kunze-Götte, E., Tancke, K., Vierneisel, K. 1999. Die Nekropole der Mitte des 6. Jhs. bis Ende des 5. Jhs. Die Beigaben. Ke- rameikos, 7 (2). Munich: Hirmer. MacDonald, B. R. 1981. The Emigration of Potters from Athens in the Late Fifth Century B.C. and its Effect on the Attic Pottery Industry. American Journal of Archaeology, 85 (2), p. 159-167. Μυλωνάς Γεώργιος, E. 1975. Το δυτικόν νεκροταφείον της Ελευσίνας. Αθήναι: Αρχαιολογική Εταιρεία. Pellegrini, G. 1900. Catalogo dei vasi antichi dipinti delle Collezioni Palagi ed Universitaria. Bologna: Museo Civico. Rizzo, M. A. 1990. Le anfore da trasporto e il commercio etrusco arcaico, 1. Milano: De Lucca. Schade, G. (Hrsg.). 1988. Die Welt der Etrusker, Ausstellungskatalog. Berlin: Henschelverlag. Schone-Denkinger, A. 2014. Corpus Vasorum Antiquorum. Deutschland, Berlin, Antikensammlung, 15. Berlin: C. H. Beck. Schreiber, T. Athenian Vase Construction. A Potter’s Analysis. Malibu: The J. Paul Getty Museum. Sparkes, B., Talcott, L. 1970. Black and Plain Pottery of the 6th, 5th and 4th Centuries B.C. The Athenian Agora XII. Princeton: The American School of Classical Studies in Athens. Trendall, A. D. 1982. Vase-Painting in South Italy and Sicily. In: Hamma, K. (ed.). The Art of South Italy: Vases from Magna Graecia. Richmond: Virginia Museum, p. 15-23. Wisseman, S. 1989. Corpus Vasorum Antiquorum. USA, Urbana — Champaign Illinois, University of Illinois, 1. Mainz: Philipp von Zabern. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1106 УДК: 904.23(477.74)”01/02” https://doi.org/10.15407/arheologia2026.01.106 © Savelieva Kateryna Serhiivna, 2026 — PhD, Research Fellow, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, the Department of Archaeology of the Crimea and the North-Western Black Sea Region, ORCID: 0000-0002-1899-3923, savelievakat6@gmail.com © Saveliev Oleh Kostiantynovych, 2026 — PhD, Research Fellow, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, the Department of Archaeology of the Crimea and the North-Western Black Sea Region, ORCID: 0000-0002-2010-2974, sav_reun@ukr.net © Інститут археології НАН України, 2026 LAMPS FROM THE ROMAN CITADEL OF TYRAS K. S. SAVELIEVA, O. K. SAVELIEV most cases, research has primarily focused on ty- pological classification and chronological attribu- tion, while the archaeological context has received comparatively little attention. This paper focuses on lamps discovered in the area where the Roman garrison of Tyras was sta- tioned during the 2nd century and the first half of the 3rd century AD. Finds from areas adjacent to the outer side of the citadel’s defensive walls are also included. Systematic excavations were con- ducted within the territory of the Roman citadel by expeditions of the Odesa Archaeological Mu- seum and the Institute of Archaeology of the Na- tional Academy of Sciences of Ukraine between 1963 and 1998.1 The lamps discussed in this paper are housed in two institutions: the Odesa Archae- ological Museum (OAM) and the Bilhorod-Dnis- trovskyi Local Lore Museum (BDLM). This study aims to identify the most common types of lamps and to assess the extent to which the military garrison utilized them for interior illumina- tion. The mapping of finds (fig. 1) makes it possi- ble to identify areas with the highest concentration of lamps within the citadel. However, it should be noted that in some cases this distribution may re- flect the current state of research rather than the ac- tual spatial pattern of lamp use. Large portions of the citadel remain unexcavated. The eastern section, in particular, is completely inaccessible for archae- ological investigation, as it is obstructed by mod- ern urban development. Only small fragments of the defensive wall have been uncovered in this area, allowing researchers to clarify the boundaries of the citadel — though its internal layout remains un- known. Moreover, because the area was reoccupied shortly after the garrison left and continued to be in- habited into the medieval period, many Roman-pe- riod contexts were disturbed — a factor that inevita- bly affected the distribution of lamps across the site. Despite these disturbances, analysing the archaeo- logical context of the finds remains crucial for re- constructing both the everyday activities and reli- gious practices of the Tyras garrison. 1 This study does not include finds from the excavations of the building with portico (no. 702) coordinated by T. L. Samoilova during 1999–2004. The present paper discusses 37 lamps discovered in the area where the Roman garrison of Tyras was stationed during the 2nd century and the first half of the 3rd century AD. Attention is focused on the dis- tribution of lamps in the area under consideration and their typology. In total, three types of mould- ed lamps and one type of wheel-made lamps were identified. K e y w o r d s: Tyras, Roman period, Roman gar- rison, citadel, lamps. Lamps found at Tyras have never been the subject of systematic and comprehensive research. Indi- vidual specimens have been mentioned in excava- tion reports and related publications, but the num- ber of specialised studies devoted specifically to lamps remains extremely limited. Among them, two works provide a general overview of lighting equipment from the site: an article by E. O. Lev- ina, focusing on material from the late 6th to the 1st century BC (Левина 1987), and an article by N. O. Son and S. B. Sorochan, covering the span from the Late Hellenistic to the Late Antique pe- riod (Сон, Сорочан 1988). Other publications fo- cus on specific groups of lamps, including met- al lamps (Сон, Шейко 2016), hand-made lamps (Сон, Шейко 2018), wheel-made lamps (Бруяко, Росохацкий 2000), and a figural lamp (Савельев 2021). Additionally, several moulds for lamp pro- duction have been published (Сон, Сорочан 1988, c. 126, рис. 5, 4; Смольянінова 2005, c. 90, рис. 5). The materials discussed in these stud- ies include both lamps uncovered during excava- tions and objects with unknown find contexts. In Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk
id	arheologia-com-ua-article-442
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:06:20Z
publishDate	2026
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/f5/968cb7c054e906a97559c878c84a4df5.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4422026-05-02T08:59:13Z Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я Black-Glazed Ware in the Collection of Classical Antiquities of the Altes Museum (Berlin, Germany): Perspectives from the Northern Black Sea Region Chechulina, I. O. Attic black-glazed pottery, museum collection, Altes Museum in Berlin, Northern Black Sea region. аттична чорнолакова кераміка, музейне зібрання, Старий музей Берліна, Північне Причорномор’я. Статтю присвячено попереднім результатам спільного українсько-німецького проєкту, спрямованого на дослідження аттичного чорнолакового посуду з античного зібрання берлінського Старого музею. Опубліковано раніше невідомі матеріали з фондів музею, що були знайдені на території Північного Причорномор’я, зокрема, в Ольвії Понтійській. The collection of classical antiquities at the Berlin Museum is considered one of the richest in Europe. Attic ceramics, including black-glazed ware, hold a special place among the numerous artefacts stored in the museum. However, for a considerable period, these items have remained largely unexamined and unpublished by researchers.During recent project, approximately 200 different objects were analysed, and 156&nbsp;vases were selected for publication in the future catalogue. Among these are Italian imitations (primarily Campanian and Puglian) and one Boeotian krater. To differentiate Attic ware from its imitations, defining visual features were used, such as the nature of raw materials, black-glazed coating, stamped ornaments, the decoration of the outer surfaces of the bases, and morphological elements of the form.For publication purposes, the material was categorised into “open” and “closed” forms. The first group (60&nbsp;%) comprises vessels used for the consumption of wine (cups, skyphoi, kantharoi) and food (plates, stemmed dishes, bowls, and saltcellars). The second group consists of closed-type vessels (38&nbsp;%), including those used for storing wine, water, and oil (oinochoai, pelikai, lekythoi, askoi, among others). The smallest share consisted of special-purpose vessels, such as lekanides and pyxides (2&nbsp;%).The article describes nine objects originating from the Northern Black Sea region. These include a skyphos, cups, bowls, a stemmed dish, and a lekythos. Most of the vessels were acquired by museum staff in the latter half of the 19th&nbsp;century. Additionally, four of these objects were purchased in the early 20th&nbsp;century in the area known then as ‘Southern Russia’, indicating their discovery in the Northern Black Sea region. Two of these vases have clear indications of their places of origin — Olbia Pontica and Panticapaeum in Taurica.These objects exemplify Attic production and are of significant value among similar materials. Although the vases themselves are standard, mass-produced items, their ornamentation system, unique inscriptions, and graffiti elevate them to the status of the renowned painted ancient vases. Moreover, the publication of these previously unknown and unpublished materials from Ukraine enriches our understanding of the region’s antique artefacts and fosters enhanced scientific cooperation between Ukraine and global museum institutions. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026-03-15 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/442 10.15407/archaeologyua2026.01.092 Arheologia; No 1 (2026): Arheologia; 92-105 Археологія ; № 1 (2026): Археологія; 92-105 Археология; № 1 (2026): Arheologia; 92-105 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/442/450 Copyright (c) 2026 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	аттична чорнолакова кераміка музейне зібрання Старий музей Берліна Північне Причорномор’я. Chechulina, I. O. Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я
title	Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я
title_alt	Black-Glazed Ware in the Collection of Classical Antiquities of the Altes Museum (Berlin, Germany): Perspectives from the Northern Black Sea Region
title_full	Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я
title_fullStr	Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я
title_full_unstemmed	Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я
title_short	Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я
title_sort	чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції старого музею (берлін, німеччина): погляд із північного причорномор’я
topic	аттична чорнолакова кераміка музейне зібрання Старий музей Берліна Північне Причорномор’я.
topic_facet	Attic black-glazed pottery museum collection Altes Museum in Berlin Northern Black Sea region. аттична чорнолакова кераміка музейне зібрання Старий музей Берліна Північне Причорномор’я.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/442
work_keys_str_mv	AT chechulinaio čornolakovijposuduzíbranníantičnoíkolekcíístarogomuzeûberlínnímeččinapoglâdízpívníčnogopričornomorâ AT chechulinaio blackglazedwareinthecollectionofclassicalantiquitiesofthealtesmuseumberlingermanyperspectivesfromthenorthernblacksearegion

Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Німеччина): погляд із Північного Причорномор’я

Репозитарії

Схожі ресурси