Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара

In the article, the following aspects of pottery production technology at the Late Bronze Age settlements in the Samara River basin are analysed: the formation of clay pastes and the method of vessel formation, surface treatment, and firing. An attempt is made to interpret the data, in particular, t...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2026
Issue:	1
Pages:	125-141
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	I. M. Butskyi — Аспірант Інтитуту археології НАН України, відділ археології енеоліту — бронзової доби, Інститут археології НАН України O. V. Myshusta — Завідувач відділу охорони пам’яток археології, Дніпропетровський обласний центр з охорони історико-культурних цінностей
Main Authors:	Butskyi, I. M., Myshusta, O. V.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026
Subjects:	басейн р. Самара зрубна культурно-історична спільнота (КІС) постзрубний тип богуславсько-білозерська культура епоха бронзи рецептури формувальних мас кераміка ліпна кераміка.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/444
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824666622525440
author	Butskyi, I. M. Myshusta, O. V.
author_facet	Butskyi, I. M. Myshusta, O. V.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "I. M. Butskyi", "institution": "Аспірант Інтитуту археології НАН України, відділ археології енеоліту — бронзової доби, Інститут археології НАН України", "orcid": "" }, { "author": "O. V. Myshusta", "institution": "Завідувач відділу охорони пам’яток археології, Дніпропетровський обласний центр з охорони історико-культурних цінностей", "orcid": "" } ]
author_sort	Butskyi, I. M.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	141
container_issue	1
container_start_page	125
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2026-03-21T11:43:58Z
description	In the article, the following aspects of pottery production technology at the Late Bronze Age settlements in the Samara River basin are analysed: the formation of clay pastes and the method of vessel formation, surface treatment, and firing. An attempt is made to interpret the data, in particular, to trace certain clusters of settlements and their microchronology based on changes in the range of recipes used across different stratigraphic horizons. The study also considers the existence and distribution of pottery with a special firing that gave the vessels a white colour.At the final stage of the Bronze Age, the Samara River basin area appeared to be relatively homogeneous in terms of the traditions of pottery production. With certain variants, the same recipes for clay pastes and methods of forming pottery were used. We can assume, with a high degree of probability, the existence of two chronological stages within the same culture, at least in one case stratigraphically and in one case planigraphically, and there are reasons to believe that some settlements have two horizons, the lower one containing a certain significant amount of ware with the addition of organic inclusions in the clay pastes, and the upper one without them. Settlements with similar recipe complexes form noticeable clusters when mapped, and at the same time show approximately equal distances between clusters of settlements, which allows for a better assessment of the settlements’ resource zones boundaries.The presence of unusual vessels with a white surface colour also allows us to trace the intensity of connections between clusters of settlements and the distances over which such products were distributed, although it is currently difficult to say how and for what purpose such pottery was distributed.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2026.01.125
first_indexed	2026-08-07T01:06:23Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 1  2026 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України БУЙСЬКИХ А. В. – доктор історичних наук, Інститут археології НАН України ГАРДІ С. Е. – PhD, Альянс для боротьби зі злочинністю в інтернеті, Велика Британія ДЖІНДЖАН Ф. – професор, доктор хаб., Університет Сорбонни, Париж-1, Франція ЗАЛІЗНЯК Л. Л. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України КАЙЗЕР Е. – професор, доктор хаб., Вільний університет Берліна, Німеччина МОТУЗАЙТЕ МАТУЗЕВІЧУТЕ (КІН) Ґ. – професор, PhD, Вільнюський університет, Литва ОТРОЩЕНКО В. В. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України ПЛАВІНСЬКИЙ М. О. – кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХІНА І. Д. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України, Україна РАБІНОВІЦ А. – PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й. – професор, доктор, Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО Т. М. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (відповідальний секретар) ШНЕЕВАЙС Є. – доктор хаб., Центр археології Ляйбніца, Німеччина NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine BUISKYKH A. V. – DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine DJINDJIAN F. – Professor, Dr. Hab., University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J. – Professor, Ph.D., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany MOTUZAITĖ MATUZEVIČIŪTĖ (KEEN) G. – Professor, Ph.D., Vilniaus universitetas, Lithuania HARDY S. A. – PhD., Alliance to Counter Crime Online, United Kingdom KAISER E. – Professor, Dr. Hab., Institute of Prehistoric Archaeology Freie Universität Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine PLAVINSKI M. O. – PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D. – PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A. – PhD in Classical Archaeology, The University of Texas at Austin, USA SHEVCHENKO T. M. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) SCHNEEWEISS J. – Dr. Hab., Leibniz-Zentrum für Archäologie, Germany ZALIZNIAK L. L. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine ARHEOLOGIA KYIV 1  2026 ЗМIСТ CONTENTS Articles MANKO V. O., TELIZHENKO S. A. Flint Artefacts of Layer 4 at the Fatma Koba Site, Cimea, Ukraine PUKLINA O. O. Painted Glassware from Olbia Pontica SIKOZA D. M. Hun Assemblage from the Dnipro River Lower Region AKSIONOV V. S. Catacombs of a Specific Type within the Verkhnii Saltiv Necropolis Publications of Archaeological Materials LYSENKO S. D., LYSENKO S. S. Late Bronze and Early Iron Age Assemblages of the Voitsekhivka Cemetery (based on research of 2013) CHECHULINA I. O. Black-Glazed Ware in the Col- lection of Classical Antiquities of the Altes Museum (Berlin, Germany): Perspectives from the Northern Black Sea Region SAVELIEVA K. S., SAVELIEV O. K. Lamps from the Roman Citadel of Tyras Статтi МАНЬКО В. О., ТЕЛІЖЕНКО С. А. Крем’яний комплекс шару 4 стоянки Фатьма Коба, Крим, Україна ПУКЛІНА О. О. Розписний скляний посуд з Ольвії Понтійської СІКОЗА Д. М. Комплекс гунського часу з пониззя Дніпра АКСЬОНОВ В. С. Катакомби особливого типу Верхньосалтівського некрополя Публiкацiї археологiчних матерiалiв ЛИСЕНКО С. Д., ЛИСЕНКО С. С. Комплекси кінця пізнього бронзового та ранього залізного віку Войцехівського могильника (за матеріалами досліджень 2013 р.) ЧЕЧУЛІНА І. О. Чорнолаковий посуд у зібранні античної колекції Старого музею (Берлін, Ні- меччина): погляд із Північного Причорномор’я САВЕЛЬЄВА К. С., САВЕЛЬЄВ О. К. Світиль- ники з римської цитаделі Тіри 5 18 28 46 65 92 106 До iсторiї стародавнього виробництва БУЦЬКИЙ І. М., МИШУСТА О. В. Тех- нологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара Iсторiя науки ПОПЕЛЬНИЦЬКА О. О. Кремінний нако- нечник дротика доби бронзи з Криму To the History of Ancient Crafts BUTSKYI I. M., MYSHUSTA O. V. Technologi- cal Traditions of Ceramics Production of the Final Bronze Age Population in the Samara River Basin History of Science POPELNYTSKA O. O. A Bronze Age Flint Dart Point from Crimea 125 142 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1126 До iсторiї стародавнього виробництва УДК: 903.02(282.247.32)”637” https://doi.org/10.15407/arheologia2026.01.126 © БУЦЬКИЙ Ігор Миколайович, 2026 ― аспірант Інти- туту археології НАН України, відділ археології енеолі- ту — бронзової доби, Інститут археології НАН України, ORCID: 0000-0002-3818-3290, jaingwarr@gmail.com © МИШУСТА Олександр Васильович, 2026 ― завідувач відділу охорони пам’яток археології, Дніпропетров- ський обласний центр з охорони історико-культурних цінностей, ORCID: 0009-0007-4837-5580, myshusta. oleksandr@gmail.com © Інститут археології НАН України, 2026 ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРАДИЦІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ КЕРАМІКИ НАСЕЛЕННЯ ФІНАЛУ ДОБИ БРОНЗИ В БАСЕЙНІ р. САМАРА І. М. БУЦЬКИЙ, О. В. МИШУСТА стежити методи формування й обробки кера- мічного1 посуду. З першої половини 1970-х рр. на території Присамар’я археологічні дослідження проводи- ла експедиція Дніпропетровського національно- го університету (колишнього Дніпропетровсько- го державного університету) (див. напр.: Кова- льова 1972; Морковина 1988; Марина и др. 1990; Марина, Ромашко, Северин 1995). Співробітники Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей у 2010-х рр. від- крили, а в деяких випадках перевідкрили велику кількість пам’яток; матеріали їхніх досліджень лягли в основу цієї статті. Завдяки цим роботам у межах зазначеного регіону встановлено наяв- ність густої мережі пам’яток археології часів нео- літу та енеоліту, доби бронзи, раннього залізно- го віку й раннього середньовіччя, але більшість із виявлених пам’яток — кургани. Наприкінці епохи бронзи, що традиційно да- тується в абсолютних датах XII—X ст. до н.е., регіон був заселений носіями культури пос- тзрубного типу, або, за термінологією В. А. Ро- машко, богуславсько-білозерської культури (Ромашко 2013а, 2013b). Це культурне утво- рення, що виникло наприкінці епохи бронзи на основі зрубної КІС під впливом східних, пів- нічно-східних і західних культурних утворень; у процесі його розвитку імовірними є впливи сусідніх культур — білозерської, чорноліської, бондарихинської та ін. Проте наразі не до кінця зрозуміло, чи може постзрубна (або богуслав- сько-білозерська) культура репрезентувати по- рівняно сталу традицію керамічного виробни- 1 Ми вважаємо термін «керамічний» більш точним, ніж «глиняний». Кераміка більше не є глиною, вона перетворюється в процесі випалювання на інший матеріал; керамічний посуд може бути виготовлений також із лесу й мулу, які не є глиною. У статті розглянуто такі аспекти техно- логії виробництва керамічного посуду на по- селеннях фіналу епохи бронзи в басейні р. Са- мара, як рецептура формувальних мас, спосіб формування посудини, обробка поверхонь і па- раметри випалу. Запропоновано інтерпрета- цію отриманих даних, зокрема виділено певні пучки поселень і простежено їх мікрохроноло- гію на основі змін в асортименті рецептів, що використовувались у різних стратиграфічних горизонтах. Також розглянуто проблему існу- вання та поширення посуду з особливим типом випалу, що надавав поверхні посудин «білого» кольору. К л ю ч о в і с л о в а: басейн р. Самара, зруб- на культурно-історична спільнота (КІС), пос- тзрубний тип, богуславсько-білозерська куль- тура, епоха бронзи, рецептури формувальних мас, кераміка, ліпна кераміка. Басейн р. Самара, найбільшої лівої притоки Дніпра, утворює мікрорегіон, який на сьогодні порівняно добре досліджений. Це, а також до- ступність матеріалів в умовах російського во- єнного вторгнення дозволило створити віднос- но докладну мапу пам’яток, для яких можна з’ясувати рецептуру формувальних мас та про- Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 127 цтва або які традиції можна виділити в її меж- ах. Для подальшого прояснення цих питань, на нашу думку, великі перспективи відкривають дослідження технології виробництва кераміки. Першим дослідником, який зауважив, що доба бронзи не закінчується зрбуною культу- рою і між нею та культурами ранньої заліз- ної доби існує окремий горизонт пам’яток, був В. О. Городцов (Городцов 1910, с. 274-283). Він пов’язував зміни культурної ситуації в степу наприкінці доби бронзи із «сибірським куль- турним плином». О. І. Тереножкін залучив за- хідноєвропейські аналоги та встановив абсо- лютну хронологію для сабатинівського й бі- лозерського етапів тоді ще зрубної культури, довів, що між білозерським етапом та ранньос- кіфським періодом існує передскіфський гори- зонт пам’яток (Тереножкин 1961, с. 191-197; 1965, с. 63-85). Таким чином, білозерський го- ризонт в абсолютних датах укладається в межі XI—IX ст. до н.е. Дослідники виділяли біло- зерський етап зрубної культури в окрему куль- туру, відмінну від зрубної (Отрощенко 1986, с. 117-121). Я. П. Гершкович позначив її термі- ном «постзрубна» (Гершкович 1998). В історі- ографії також поширений термін «пізньозруб- на» культура (Берестнев 1994; Горбов 1996). Дослідження технології виробництва кера- міки епохи бронзи на території України почали з’являтися здебільшого в останні три десятиліття зусиллями А. О. Денисової (Косаревої) (Косаре- ва 1979; Денисова 1996) та А. В. Корохіної (Ко- рохина 2016, Корохіна 2020; Korokhina, Butskyi 2023; Korokhina (б. р.)). Розвідкові матеріали для таких досліджень не залучались, імовірно, через те, що створити великі вибірки зразків та надійно простежити стратиграфію пам’яток на таких ма- теріалах доволі складно. Проте їх залучення дає, як ми зможемо побачити далі, можливість дослі- джувати розвиток мікрорегіонів, а саме — оціни- ти щільність поселенських пам’яток та виділити скупчення (або «пучки») поселень, простежити межі їх ресурсних зон та отримати інформацію (хоч і дещо обмежену) про зв’язки між сусідні- ми поселеннями на основі даних про технологіч- ні традиції. Тут ми пропонуємо першу узагаль- нену картину розвитку технологічних традицій виготовлення кераміки в басейні р. Самара, яка спирається на мікроскопічне дослідження вели- ких вибірок кераміки, що часом є недоступним при застосуванні вартісних лабораторних аналі- зів. Зауважимо, що більш точні лабораторні ана- лізи (елементний та петрографічний) зазвичай охоплюють значно менші вибірки, однак їх за- стосування для подальшої характеристики виді- лених нами рецептів дозволить точніше досліди- ти технологічні параметри виробів, зокрема варі- абельність сировини. Методи Особливістю цієї роботи є те, що вона про- водилася на основі розвідкових матеріалів. Се- ред сильних сторін вибірки пам’яток можна від- значити їх відносну географічну щільність, що дозволяє простежити певні «пучки» поселень, об’єднаних однаковими чи подібними рецепта- ми формувальних мас та розташованих на від- стані не більше 1–2 км одне від одного. Слабка сторона вибірки полягає в тому, що вона склада- ється з пам’яток, які не були досліджені масш- табними розкопками, а переважно — розвідка- ми із шурфуванням, через що кількісно вибірки зразків із пам’яток порівняно невеликі. Відбір зразків відбувався випадково, але пе- ревага надавалася фрагментам посуду з такими морфологічними елементами та діагностични- ми ознаками, як вінця, частини тулуба з пере- гинами, денця й придонні частини, декор. Коли це було можливо, відбиралися зразки, що репре- зентували всі морфологічні частини посудини. Також у вибірку потрапляли всі зразки, що від- різнялися кольором, формою або декором від основної маси, а також зразки з ангобуванням і лискуванням чи з помітними неозброєним оком нехарактерними включеннями у формувальній масі. У випадку з нечисленними вибірками до- сліджувалися всі наявні фрагменти кераміки. Під час відбору проводилася фотофіксація й документування таких технологічних слідів на поверхні і давніх зламах, як сліди швів від з’єднання елементів, із яких формувалися по- судини, відбитки інструментів, сліди додатко- вих обмазувань, способи обробки зовнішніх і внутрішніх поверхонь (загладжування твердим пласким чи гребінчастим знаряддям або м’яким матеріалом, пальцями, лискування, ангобу- вання, обмивання підсушеного виробу тощо) і якість обробки за ознаками, сформульованими відомими дослідниками (Roux 2019, p. 140-178). Для визначення рецептів формувальних мас були зроблені свіжі злами кераміки завширш- ки до 10–15 мм у вертикальних перетинах. Усі зразки досліджували за допомогою цифрового мікроскопа Magnifier SuperZoom 0–1600X при збільшенні близько 500x — 600x. Для детальні- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1128 ки фіксації такого шару також на внутрішній сто- роні чи коли такий колір розповсюджувався на всю товщину черепка на певних ділянках. Відомі також фрагменти із частково чи майже повністю зруйнованим «білим» шаром. Мікроскопічне до- слідження таких фрагментів виявило, що ангоб на більшості з них відсутній або шар «білого» ко- льору ніяк із ним не пов’язаний. Це, а також те, що всередині черепок у більшості випадків має чорний колір (який свідчить про використання озалізненої глини, де в середині черепка під час випалювання відбувались відновлювальні хіміч- ні процеси), наштовхує на думку про те, що перед нами дійсно результат певного термохімічного процесу, найімовірніше — пов’язаного з особли- вою обробкою поверхонь виробів перед випалом (Günsenin 2018, p. 94-95). Певною мірою на це та- кож вказує нестійкість цього шару «псевдоанго- бу», який на частині зразків утрачений на біль- шості поверхні й лишився лише в порах та загли- бленнях (Günsenin 2018). Пам’ятки та вибірка Вибірка поселень формувалась на основі наявності серед керамічного матеріалу таких ознак постзрубного посуду, як: розташування пружка на плечиках посудин або в місці пере- ходу шийки в плічко, пружок з опущеними кін- цями, «вусами», декорування пружка або краю вінець навскісними відбитками чи навскісни- ми хрестами гладкого чи зубчастого штампа, наявність комірців (Пробийголова 2017, с. 7) і також — наявність посудин із ручками, у яких можна вбачати вплив білозерської культури. Було досліджено кераміку з 18 таких посе- лень; перелік наводиться з заходу на схід (рис. 1): Орловщина 1 (Голубчик, Філімонов, Ми- шуста 2016, с. 7, 20-23) Поселення розташоване на частині прирусло- вого схилу лівого берега стариці р. Самара, що має місцеву назву о. Купевате, на схід від східної околиці с. Орлівщина Самарівського р-ну. На те- риторії поселення наявні три кургани. На тери- торії досліджуваної ділянки прируслового валу було виявлено п’ять пунктів поширення культур- ного шару з досить неоднорідною насиченістю з матеріалами доби пізньої бронзи та середньовіч- них кочовиків. Здебільшого до вибірки потрапив матеріал із пунктів 4 та 5 як найбільш численний і придатний до виконання зламів. Усього було ві- дібрано 26 зразків, серед яких один фрагмент ві- нець та один фрагмент придонної частини ліпних шої фотофіксації в окремих випадках застосову- вали оптичний мікроскоп БІОЛАМ Р11 із адап- тованим предметним столиком, доданими верти- кальною та бічною підсвітками й приладдям для фіксації камери. Вимірювання розмірів вклю- чень проводилося за допомогою мікролінійки, що входить до комплекту мікроскопа Magnifier SuperZoom. Оцінка концентрації включень про- водилася шляхом порівняння з попередньо ство- реними авторами еталонами із відомими кон- центраціями штучно доданих домішок. Визначення включень піску й органіки, на від- міну від включень шамоту, становить певну про- блему, оскільки вони можуть бути як природни- ми, так і штучними чи випадковими. У випадку з піском наявність скупчень чи зон із різними ха- рактеристиками розглядалася як ознака того, що пісок (принаймні частково) доданий штучно. У випадках, коли неможливо було однозначно вста- новити штучний чи природній характер домішок, констатувалася лише їх загальна концентрація з відповідними припущеннями щодо можливого походження піску. Органіка могла бути не тіль- ки свідомою домішкою, але й природним вклю- ченням або результатом процесів, які відбували- ся після депонування матеріалу (напр.: утворення грибкових/бактеріальних плівок у мікротріщи- нах, наростання оксидів заліза на ділянках, що зберігали органічні речовини). У цьому дослі- дженні органіка вважалася штучною домішкою, коли сліди свідчили про її наявність не менше 20 % від об’єму у формувальній масі; зазвичай при значній концентрації органіки її сліди були порівняно однотипними, найчастіше це були від- битки рослинних волокон. У вибірках з окремих пам’яток часто були присутні одиничні включен- ня осадових порід (вапняків та сланців/алевролі- тів), що складали не більше 10 % від маси і, оче- видно, є природними включеннями, характерни- ми для геологічних умов цього регіону. Окремо відзначимо наявність фрагментів по- суду з білуватою, світло-сірою чи світло-кремо- вою поверхнею, що в тій чи іншій кількості був виявлений на низці опрацьованих пам’яток (від одиничних зразків до майже виключної присут- ності лише такого посуду). Ця поверхня поміт- но відрізняється від світлих відтінків жовтого та світло-коричневого кольорів поверхонь, які ха- рактерні для посуду з озалізненої глини, випале- ного із доступом кисню. Далі ми будемо називати його умовно «білим», а таку поверхню «білою». Зазвичай такі фрагменти мали «білу» зовнішню поверхню й чорний внутрішній шар, але є випад- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 129 посудин. Серед них — не менше трьох «білих» фрагментів. Павлоград (Соснівка) 1 (Голубчик, Ми- шуста 2019, с. 12) Поселення розташоване на високому мисопо- дібному виступі надзаплавної тераси лівого бере- га р. Самара, на краю надзаплавної тераси, біля південно-східної околиці м. Павлоград, на північ- ний захід від високовольтної підстанції, на пів- нічний схід від залізниці. Вибірка представле- на уламками кераміки із шурфування. Було віді- брано всього дев’ять зразків, що являють собою фрагменти стінок та один фрагмент вінець. Павлоград (Соснівка) 2 (Голубчик, Ми- шуста 2019, с. 12-13) Поселення розташоване на високому мисо- подібному виступі надзаплавної тераси лівого берега р. Самара, на схилі надзаплавної тераси, біля південно-східної околиці м. Павлоград, на північний схід від електричної підстанції. Ви- бірка представлена уламками кераміки із шур- фування. Було відібрано 16 зразків, що являють собою фрагменти стінок та вінець посудин2. 2 Цікаво, що традиції приготування формувальних мас для виготовлення керамічного посуду на двох сусідніх посе- леннях Сосновка 1 та Сосновка 2 не збіглися повністю. На обох поселеннях основним рецептом слугувала суміш, що містила, з певними відхиленнями, близько 1/6–1/5 час- тин піску та 1/7–1/5 частин шамоту. Але на Сосновці 1 є також група зразків, що містила трохи більшу концентра- цію піску і не містила шамоту. У випадку з Сосновкою 2 такий рецепт помічений лише у досить нетиповому виро- бі. Також дуже помітне частіше використання такого при- йому обробки поверхні, як лискування, на Сосновці 2. Привовчанське 1, Привовчанське 2, При- вовчанське 3 (Голубчик, Філімонов, Мишус- та 2018, с. 29-33) Група з трьох пам’яток розташована на мисо- подібних виступах надзаплавної піщаної боро- вої тераси, розділених ярами, у заплаві правого берега нижньої течії р. Вовча, лівобережної при- токи р. Самари, на відстані 3,40–3,85 км на пів- нічний схід від умовного центру с. Привовчан- ське Павлоградського р-ну3. Привовчанське 1. Вибірка представлена фрагментами ліпної кераміки з шурфування. Було відібрано 15 зразків, що являють собою фрагменти стінок посудин. Не менше чотирьох зразків — «білі» чи мають сліди «білого» шару. Привовчанське 2. Вибірка представлена фрагментами ліпної кераміки з шурфування. Було відібрано 12 зразків, що являють собою фрагменти стінок посудин, один фрагмент ві- нець і дві придонні частини. Не менше чоти- рьох — зразків «білого» кольору чи мають його сліди. Привовчанське 3. Вибірка представлена фрагментами ліпної кераміки з шурфування. Було відібрано 15 зразків, що являють собою 3 На всіх трьох памʼятках рецепти досить схожі, особли- во кидається в око невелика домішка органіки, серед якої є відбитки насіннєвих лусок(?), листків чи стебел. Але помітна кількісна різниця в співвідношенні рецеп- тів дає можливість припустити, що рецепт із додаван- ням піску та органічних включень співвідноситься з ін- шим етапом існування одного і того самого поселення, розділеного зараз ярами. Рис. 1. Поселення фіналу епохи бронзи у басейні р. Самари: 1 — Орловщина 1, 2 — Павлоград (Соснівка) 1, 3 — Пав- лоград (Соснівка) 2, 4 — Привовчанське 1, 5 — Привовчанське 2, 6 — Привовчанське 3, 7 — Великоолександрівка 1, 8 — Богданівка 1, 9 — Богданівка 2, 10 — Богданівка 3, 11 — Самарське 3, 12 — Самарське 4, 13 — Бажани 1, 14 — Ка- теринівка 1, 15 — Мар’їна Роща 1, 16 — Петропавлівка 1, 17 — Петропавлівка 2, 18 — Петропавлівка 3 Fig. 1. Settlements of the Bronze Age in the Samara River basin: 1 — Orlovshchyna 1, 2 — Pavlohrad (Sosnivka) 1, 3 — Pavlohrad (Sosnivka) 2, 4 — Pryvovchanske 1, 5 — Pryvovchanske 2, 6 — Pryvovchanske 3, 7 — Velykooleksandrivka 1, 8 — Bohdanivka 1, 9 — Bohdanivka 2, 10 — Bohdanivka 3, 11 — Samarske 3, 12 — Samarske 4, 13 — Bazhany 1, 14 — Katerynivka 1, 15 — Marina Roshcha 1, 16 — Petropavlivka 1, 17 — Petropavlivka 2, 18 — Petropavlivka 3 10 km ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1130 фрагменти стінок посудин, два фрагменти ві- нець і три придонні частини. Великоолександрівка 1 (Буров 1993, с. 233, 238-239; Голубчик, Мишуста 2020, с. 6-10) Поселення розташоване на високому мисо- подібному виступі надзаплавної тераси право- го берега р. Вовча, на північний захід від пів- нічно-західної околиці с. Великоолександрівка Синельниківського р-ну, на південний захід від автодороги Павлоград — Васильківка. Вибірка представлена уламками кераміки з шурфуван- ня. Було відібрано 20 зразків, що являють со- бою фрагменти стінок та по одному фрагменту придонної частини посудини й вінець. Богданівка 1 (Голубчик, Філімонов, Ми- шуста 2017, с. 20-21) Поселення розташоване на мисах на краю корінного правого берега р. Самара, на право- му березі гирла балки Таранова при її впадінні у долину р. Самара, на південь від південної око- лиці с. Богданівка Павлоградського р-ну. Вибір- ка представлена фрагментами ліпної кераміки з шурфування. Було відібрано 10 зразків ліпних посудин, серед яких: три являють собою фраг- менти вінець і один — придонну частину. Богданівка 2 (Голубчик, Філімонов, Ми- шуста 2017, с. 21) Поселення розташоване на південь від пів- денної околиці с. Богданівка Павлоградсько- го р-ну, на дюнному підвищенні у заплаві право- го берега р. Самари. Вибірка представлена фраг- ментами ліпної кераміки з шурфування. Було відібрано сім зразків, серед яких чотири явля- ють собою фрагменти стінок, три — вінець. Богданівка 3 (Голубчик, Філімонов, Ми- шуста 2017, с. 21) Пам’ятка розташована на південний захід від умовного центру с. Богданівка Павлоградсько- го р-ну, на південний схід від дороги Богданів- ка-Богуслав, на дюнних підвищеннях у заплаві правого берега р. Самари. Вибірка представле- на фрагментами ліпної кераміки з шурфування. Було відібрано сім зразків, серед яких: п’ять явля- ють собою фрагменти стінок, один — фрагмент вінець і один — уламок придонної частини. Самарське 3 (Голубчик, Філімонов, Ми- шуста 2017, с. 22) Поселення розташоване на дюнному підви- щенні в заплаві правого берега р. Самари, на східній околиці с. Самарське Павлоградсько- го р-ну. Вибірка представлена фрагментами ліп- ної кераміки з шурфування. Було відібрано п’ять зразків, серед яких: три являють собою фрагмен- ти придонних частин, один — фрагмент стінки і один — уламок вінець ліпних посудин. Самарське 4 (Голубчик, Філімонов, Ми- шуста 2017, с. 24) Пам’ятка розташована на останці корінного правого берега р. Самара, на схід від умовно- го центру с. Самарське Павлоградського р-ну. Вибірка представлена фрагментами ліпної ке- раміки з шурфування. Було відібрано дев’ять зразків, серед яких: шість являють собою фраг- менти вінець, два — фрагменти стінки і один — уламок придонної частини. Бажани 1 (Мишуста 2019, с. 7) Поселення розташоване на дюнному підви- щенні у заплаві лівого берега р. Самара на пів- нічний схід від північної околиці с. Бажани Си- нельниківського р-ну. Колекція представле- на збором підйомного матеріалу на поверхні пам’ятки. Було відібрано випадковим чином 16 зразків, серед яких два фрагменти вінець, решта — фрагменти стінок ліпних посудин. Близько половини всього керамічного матеріалу зібрано- го на території пам’ятки мали «білу» поверхню. Катеринівка 1 (Голубчик, Філімонов, Ми- шуста 2018, с. 19-22) Пам’ятка розташована у заплаві правого бе- рега р. Самара на дюні, на південний захід від умовного центру с. Катеринівка Синельників- ського р-ну. Вибірка представлена фрагмента- ми ліпної кераміки з шурфування. Було віді- брано 38 зразків, що являють собою фрагменти стінок, вінець і три придонних частини ліпних і гончарних посудин. Мар’їна Роща 1 (Ковальова 1972, Голубчик, Філімонов, Мишуста 2018, с. 19, 22-24) Поселення розташоване на схід від околиці с. Мар’їна Роща Синельниківського р-ну, на пів- денно-західному березі стариці р. Самара, русло якої в минулому проходило між краєм крутого ко- рінного правого берега р. Самара та боровою пі- щаною терасою, що фіксувалось на місцевості за ланцюжком неглибоких озер, які в наші дні є оста- точно пересохлими. Вибірка представлена фраг- ментами ліпної кераміки з шурфування: 14 зраз- ків, що являють собою фрагменти стінок і придо- нних частин ліпних посудин. Третина фрагментів репрезентована уламками «білого» посуду. Петропавлівка 1 (Голубчик, Філімонов, Мишуста 2015, с. 16-17) Поселення знаходиться на краю високого мису, що розташований на правому березі р. Ло- зової при її впадінні в заплаву лівого берега р. Са- мара, на південний захід від умовного центру ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 131 смт Петропавлівка Синельниківського р-ну. Ко- лекція представлена збором підйомного матері- алу на поверхні пам’ятки, що репрезентований стінками ліпного посуду. Було відібрано випадко- вим чином 10 зразків стінок ліпних посудин. Не менше половини зразків мали «білу» поверхню. Петропавлівка 2 (Голубчик, Філімонов, Мишуста 2015, с. 17-18) Поселення розташоване вздовж краю над- заплавної тераси вздовж гирла лівого берега р. Лозової при впадінні її в заплаву лівого бере- га р. Самара, на південний захід від умовного центру смт. Петропавлівка Синельниківського р-ну. Колекція представлена збором підйомно- го матеріалу на поверхні пам’ятки, що репре- зентований стінками ліпного посуду. Було ві- дібрано випадковим чином 10 зразків, решта була надто дрібною щоб здійснити злам. З них сім — «білого» кольору, але кількісна перевага «білого» посуду значно більша. Петропавлівка 3 (Мишуста 2020, с. 8-10) Поселення розташоване на дюнному підви- щенні в заплаві лівого берега р. Лозова, лівобе- режної притоки р. Самара, на південь від пів- денної околиці смт Петропавлівка Синельни- ківського р-ну. Колекція представлена збором підйомного матеріалу і матеріалами шурфу- вань. Було відібрано 30 зразків. Не менше по- ловини з них мали «білий» колір. Таким чином до вибірки увійшло 268 зраз- ків із 18 поселень. Серед керамічного комплек- су кожного з них є фрагменти, які мають пос- тзрубні діагностичні ознаки. Результати Рецепти Масив рецептів для досліджуваного регіону виявився досить однотипним як за асортиментом, так і за концентрацією включень (рис. 2., табл. 1) 1. Глина+пісок+шамот (рис. 3: 1–2) — вклю- чення піску складали здебільшого 18–20 % від об’єму, у деяких випадках траплялись зразки з трохи меншою чи більшою концентрацією, що свідчить скоріше про недостатньо ретель- не розмішування маси. Пісок зазвичай був представлений дуже гомогенними домішка- ми дрібнодисперсного піску (до 0,07 мм), що, імовірно, є природними включеннями в гли- ні, піску середньої (0,07–0,40 мм) і значно рід- ше — великої фракції (від 0,5 мм). Часто пісок фіксується у вигляді скупчень. Шамот скла- дав близько 15–20 % об’єму маси, концентра- ція на різних пам’ятках могла тяжіти до різних країв діапазону, розміри включень коливались в межах 0,1–2,0 мм, розміри більшості вклю- чень тяжіли до 0,2–0,3 мм. Цей рецепт абсо- лютно домінував практично на всіх дослідже- них пам’ятках. Практично весь «білий» посуд також був виготовлений із маси, що мала цей рецепт. 2. Глина+пісок (рис. 3: 3). Домішка піску складала 25–35 % від об’єму. Це зазвичай дуже гомогенні включення дрібнодисперсного піску (до 0,07 мм), що, імовірно, є природними в гли- ні, та великою кількістю включень піску серед- Рис. 2. Поширення основних рецептів формувальних мас на досліджуваних поселеннях в басейні р. Самара: черво- ний — глина+пісок+шамот, помаранчевий — глина+пісок+органіка, блакитний — глина+шамот, фіолетовий — глина+пісок+шамот+органіка, салатний — глина+шамот+органіка, чорний — глина+пісок Fig. 2. Distribution of the main recipes of moulding masses at the studied settlements in the Samara River basin: red — clay+sand+grog, orange — clay+sand+organics, blue — clay+grog, purple — clay+sand+grog+organics, green — clay+grog+organics, black — clay+sand 10 km ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1132 Пам’ятка Рецепт Загалом З ни х — « бі ло го » Гл ин а+ П іс ок +Ш ам от Гл ин а+ П іс ок Гл ин а+ П іс ок +О рг ан ік а Гл ин а+ Ш ам от Гл ин а+ П іс ок +Ш ам от + О рг ан ік а Гл ин а+ Ш ам от +О рг ан ік а Н ет ип ов і Орловщина 1 24 1 1 (м ож ли во — н ео лі ти ч- ни й) - - - 26 3 Павлоград 1 6 3 9 Павлоград 2 14 1 (м ис ка , н е- ст ан да рт ни й ви рі б) 1 (домішка другої глини) 16 Привовчанське 1 3 11 1 15 4 Привовчанське 2 4 3 11 12 4 Привовчанське 3 11 1 3 15 Великоолександрівка 1 10 5 3 2 20 Богданівка 1 6 1 3 10 Богданівка 2 6 1 7 Богданівка 3 3 2 1 (природно запіс- кована маса з ор- ганікою) 6 1 Самарське 3 4 5 Самарське 4 9 9 4 Бажани 1 3 12 1 (природно запіс- кована маса з ор- ганікою) 16 2 Катеринівка 1, нижній горизонт 9 9 3 8 1 (Глина+Органіка) 38 Катеринівка 1, верхній горизонт 2 4 середньовічна ке- раміка — не роз- глядається в цій роботі 6 Мар’їна роща 1 12 середньовічна ке- раміка — не роз- глядається в цій роботі 14 5 Петропавлівка 1 6 3 1 (домішка іншої глини +Пісок+Шамот) 10 10 Петропавлівка 2 6 4 10 7+ Петропавлівка 3 18 1 4 2 1 30 18 Таблиця 1. Рецепти формувальних мас на поселеннях фіналу епохи бронзи у басейні р. Самари Table 1. Recipes of clay pastes in settlements of the final Bronze Age in the Samara River basin ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 133 ніх (0,07–0,40 мм) і значно рідше — великих фракцій (від 0,5 мм). 3. Глина+пісок+органіка (рис. 3: 4–5) — кон- центрація і характеристики піску в цілому збі- галися з такими в рецепті Глина+пісок+шамот. Наявність органічних домішок у масі колива- лась в межах 20–40 %. 4. Глина+шамот (рис. 3: 6) — шамот скла- дав близько 15–20 % об’єму маси, концентра- ція на різних пам’ятках могла тяжіти до різних країв діапазону, розміри включень коливались в межах 0,1–2,0 мм, здебільшого середні розмі- ри тяжіли до 0,2–0,5 мм. У зразках був наявний також, очевидно — природний, дрібнодисперс- ний пісок, досить рівномірно розповсюджений в масі, його частка не перевищувала 5–10 % 5. Глина+пісок+шамот+органіка (рис. 3: 7) — концентрація й фізичні характеристики всіх домішок в цілому були подібні до таких у попе- редніх рецептах. 6. Глина+шамот+органіка (рис 3: 8) — кон- центрація та фізичні характеристики всіх домі- шок в цілому були подібні до таких у попере- дніх рецептах. Також траплялась невелика при- родна домішка дрібнодисперсного піску. Формування посудини Через досить невелику кількість фрагментів, що мають технологічні сліди, зумовлену фраг- Рис 3. Основні рецепти формувальних мас, поширені на досліджуваних поселеннях в басейні р. Самара: 1 — глина+пісок+шамот, Орловщина 1; 2 — глина+пісок+шамот, Самарське 1; 3 — глина+пісок, Богданівка 1, 4 — глина+пісок+органіка, Петропавлівка 3; 5 — глина+пісок+органіка, Бажани 1; 6 — глина+шамот, Бажани 1; 7 — глина+пісок+шамот+органіка, Самарське 5, 8 — глина+шамот+органіка, Бажани 1 Fig. 3. The main recipes of clay pastes common in the studied settlements in the Samara River basin: 1 — clay+sand+grog, Orlovshchyna 1 settlement; 2 — clay+sand+grog, Samarske 1 settlement; 3 — clay+sand, Bohdanivka 1 settlement, 4 - clay+sand+organics, Petropavlivka 3 settlement; 5 — clay+sand+organics, Bazhany 1 settlement; 6 — clay+grog, Bazhany 1 settlement; 7 — clay+sand+grog+organics, Samarske 5 settlement, 8 — clay+grog+organics, Bazhany 1 settlement ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1134 Рис. 4. Прийоми формування денець посудин, поширені на досліджуваних поселеннях в басейні р. Самара: 1 — Привовчанське 2, 2 — Привовчанське 3, 3 — Привовчан- ське 3, 4 — Орловщина, 5 — Богданівка 3, 6 — Самар- ське 3, 7 — Самарське 1 Fig. 4. Methods of pottery bottom formation typical for the studied settlements in the Samara River basin: 1 — Pryvovchanske 2, 2 — Pryvovchanske 3, 3 — Pryvovchanske 3, 4 — Orlovshchyna, 5 — Bohdanivka 3, 6 — Samarske 3, 7 — Samarske 1 ментованістю матеріалу, дані про способи фор- мування посудин кількісно недостатні для того, щоб надійно зіставити їх із формами посуду та рецептами формувальних мас, і вимагають пере- вірки та уточнення на більш масовому матеріалі. На цей момент ситуація виглядає так, що в усьо- му досліджуваному регіоні способи формування посудин і їх форма були досить однорідні та не були пов’язані з рецептами формувальних мас. Денце в більшості випадків, схоже, сформо- ване ємнісно-донним почином (рис. 4: 1, 4–7), шляхом загинання нижніх країв вже сформо- ваного тулуба або його частини до середини і примазування в центр додаткової порції гли- ни, можливо, в деяких випадках — із домазу- ванням збоку дна додаткового шару маси4. Зна- чно рідше мова може йти про формування дна окремо із закрученого джгута (рис. 4: 2–3). Формування порожнистого тіла посуди- ни відбувалось джгутами 1–2 см заввишки (рис. 5). Джгути накладались найчастіше на- хлистом (рис. 5: 1, 4–7), рідше — за принци- пом крокуючої симетрії (рис. 5: 3, 8). Є лише один надійний випадок використання стрічки (рис. 4: 9) на поселенні Привовчанське 1. Ре- шта випадків невиразні. Це можна пояснити як відсутністю великих фрагментів, злам яких де- монстрував би наявність швів від стрічок, так і тим, що стрічковий спосіб формування посуду витіснявся джгутовим і дійсно використовував- ся рідше, але співіснував зі способом форму- вання джгутами. Раніше така ситуація була за- фіксована для басейну Донця (Денисова 2005, с. 185-186). Інше трактування, зважаючи на не- типовий спосіб формування посудини — перед нами фрагмент імпортної чи спеціалізованої посудини. Можна припустити що і у випадку з джгутами, і зі стрічками спосіб їх накладан- ня міг змінюватись для спрощення формуван- ня потрібного профілю посудини (рис. 5: 2–3). Округлі в перетині вінця явно трапляються частіше за підпрямокутні. Імовірно, це додат- ково вказує на те, що посудину формували, на- ліплюючи джгути до дна, не перегортаючи по- рожнисте тіло догори денцем, що б зумовило частішу наявність підпрямокутних вінець. Мископодібні посудини, мабуть, виготовля- лися шляхом примазування до окремо сформо- ваного денця цільної стрічки глини, але оди- ничний характер таких посудин не дає нам можливості виключати й інші способи. Зафіксовано кілька фрагментів, до яких примазувалися ручки, що формувались окре- мо (рис. 6: 2). У них можна вбачати культурний вплив білозерських традицій, але варто відзна- чити, що за способом формування стінок, якіс- тю, пропорціями та асортиментом домішок ці посудини не відрізнялись від основної маси ке- раміки на пам’ятці, а тому ми можемо конста- тувати місцеве виробництво таких посудин. Обробка поверхонь Обробка поверхонь найчастіше являла со- бою загладжування посудини пласким твер- дим знаряддям, також трапляються одиничні випадки загладжування поверхні гребінчас- 4 Автори висловлюють щиру подяку за формулювання і пояснення цього спостереження к.і.н. А. В. Корохіній. сm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 135 Рис. 5. Прийоми формування тулуба посудин, поширені на досліджуваних поселеннях в басейні р. Самара: 1 — При- вовчанське 1, 2 — Привовчанське 3, 3 — Привочанське 3, 4 — Привовчанське 3, 5 — Богданівка 1, 6 — Богданівка 2, 7 — Богданівка 4, 8 — Богданівка 1, 9 — Привовчанське 1 Fig. 5. Vessel body shaping techniques common at the studied settlements in the Samara River basin: 1 — Pryvovchanske 1, 2 — Pryvovchanske 3, 3 — Pryvovchanske 3, 4 — Pryvovchanske 3, 5 — Bohdanivka 1, 6 — Bohdanivka 2, 7 — Bohdanivka 4, 8 — Bohdanivka 1, 9 — Pryvovchanske 1 тим знаряддям і пальцями. Ангобування тра- пилось не більше, ніж у 10 % випадків і зде- більшого мало характер обмазування посуди- ни зовні шаром завтовшки 1–2 мм тої ж маси, з якої вона була виготовлена. У більш рідкіс- них випадках фіксувалось обмазування гли- ною без домішок, в одному випадку — суміш- шю, що містила значно більше шамоту, ніж формувальна маса самої посудини. Імовір- но, що більшість посудин обмивалась м’яким вологим матеріалом після підсушування для усунення дрібних дефектів. Зразки, що мали лискування, — також одиничні, якість його виконання невисока: воно нерівномірне за ре- тельністю, з прогалинами. Випал Абсолютно весь посуд, крім «білого», не дає підстав вважати його випаленим якимось інак- шим чином, аніж у відкритому вогні. Черепок більшості посудин двошаровий чи тришаровий 1 2 3 4 5 6 7 8 90 2 cm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1136 внутрішньої поверхні посудин в процесі випа- лювання був відсутній, тому, імовірно, вони ви- палювались перегорнуті догори денцем. Окремо варто зробити кілька зауважень щодо випалювання «білого» посуду. Найбільш імовір- ний спосіб отримання такого кольору поверхні Рис. 6. Приклади фрагментів «білого» посуду: 1 — Богданівка 3, 1а — злам із відсутністю чіткої межі між шарами бі- лого й чорного кольорів у черепку, 2 — Бажани 1, 3 — Орловщина, 4 — Самарське 1 Fig. 6. Examples of «white» ware fragments: 1 — Bohdanivka 3, 1a — a fracture with no clear boundary between the layers of white and black in the sherd, 2 — Bazhany 1, 3 — Orlovshchyna, 4 — Samarske 1 на зламі, з плямистою або коричнево-бурою зо- внішньою поверхнею, з ділянками бурого, рід- ше — чорного, сірого, червоного, помаранче- вого й жовтого кольорів; внутрішня поверхня частіше за все чорна чи темно-бура. Це свід- чить про те, що постійний доступ кисню до 1 1а 2 3 4 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm 0 2 cm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 137 передбачав використання глини, що була б од- ночасно достатньо й озалізнена, і карбонатна, при температурі в межах 700–1000°С (Molera, Pradell, Vendrell-Saz 1998, p. 189). Це потребува- ло б спеціалізованих конструкцій, які для Пів- нічного Причорномор’я в епоху бронзи відомі порівняно мало (Дергачев 1973, с. 100; Шара- футдінова 1980, с. 43; Лукьяшко 1999, с. 12, 14; Пробийголова, Красильніков 2015), а поселен- ня, що можуть бути центрами виробництва та- кого посуду, в досліджуваному регіоні не розко- пувались. Тому наразі ми можемо лише припус- кати імовірність існування таких конструкцій для басейну р. Самари або якийсь більш склад- ний, але реальний спосіб випалювання5. Поширення зафіксованих рецептів Картографування поширення зафіксова- них рецептів (рис. 2) продемонструвало досить складну картину. На майже всіх поселеннях у басейні р. Самара кількісно переважає керамі- ка з додаванням піску й шамоту. На поселеннях Орловщина 1, Самарське 3 та Самарське 4 ви- явлено тільки таку кераміку. Географічна близь- кість останніх двох може свідчити про те, що ці пам’ятки залишені носіями однієї керамічної традиції, імовірно — в приблизно один час. Поселення Соснівка 1 та Соснівка 2, Богда- нівка 3 і Катеринівка 1 представлені комплекса- ми з двох рецептів: із додаванням піску та ша- моту і рецептом із лише додавання піску. Перші два поселення розташовані дуже близько, інші два — на майже рівній відстані 11–12 км одне від одного вздовж русла р. Самари. Група по- селень Привовчанське 1, Привовчанське 2 та Привовчанське 3 демонструє складну ситуацію зі співвідношенням рецептів, що засновані на додаванні таких груп домішок, як пісок+шамот, пісок+шамот+органіка, пісок+органіка і лише з додаванням піску. Нерівномірна розповсюдже- ність зазначених рецептів на цих поселеннях може вказувати на поетапне їх заселення носі- ями різних традицій приготування формуваль- ної маси з певною різницею у планіграфії. На поселенні Катеринівка 1 спостерігається ще більш очевидна ситуація: горизонти з рецепта- ми, що включають лише шамот і пісок, та ре- цептами, що включають додавання органіки, розділені стратиграфічно. При цьому горизонт із рецептами, що включають органіку, — дав- 5 У подальшому планується експериментальне переви- палювання зразків і залучення інших природничих ме- тодів дослідження, але ми поки що не маємо такої тех- нічної можливості. ніший. Дуже ймовірно, що з цим горизонтом синхронні поселення Богданівка 1, Бажани 1 та Мар’їна Роща 1, які утворюють досить ком- пактну групу поселень, розташованих на від- стані 3–7 км одне від одного. Або принаймні вони залишені носіями цієї ж керамічної тра- диції. Звертає на себе увагу те, що на всіх по- селеннях із керамікою з органікою існує посуд без додавання піску або шамоту, які, імовірно, вона «заміняла». Цікавим також видається те, що від групи поселень Привовчанське ця гру- па розташована на відстані близько 10 км, по- дібні відстані ми спостерігаємо і між іншими сусідніми групами поселень, що, ймовірно, дають нам можливість опосередковано визна- чити межі ресурсних зон окремих соціальних груп (племен?), які створювали групи поселень (Brassel, Reif 1979, p. 289-291; Білинський, Яхі- мовіч 2018, с. 283). Окремо стоїть поселення Великоолексан- дрівка 1 в басейні притоки Самари, р. Вовча, що репрезентує як рецепти, характерні для Со- снівки 1 та Соснівки 2, так і нечисленні зразки з рецептами, що містили органіку. Найсхідніший пучок поселень, Петропав- лівка 1, Петропавлівка 2 та Петропавлівка 3, демонструє досить однорідну картину з абсо- лютним домінуванням рецепта з додаванням піску та шамоту. Значно рідше, одиничними випадками, але на кожному поселенні — пред- ставлений рецепт із додаванням лише шамоту. Лише на поселенні Петропавлівка 3 був зафік- сований рецепт, що містив додавання органіки. На майже всіх поселеннях у вибірках кіль- кісно переважає кераміка з додаванням піску й шамоту, як це зафіксовано і для поселень в ба- сейні Сіверського Донця (Косарева 1979; Де- нисова 1996, с. 19-22; Korokhina, Butskyi 2023, p. 296-300), але, на відміну від поселень басей- ну Сіверського Донця в регіоні басейну Сама- ри, денце та придонна частина посуду часто формувалась іншим способом, що передбачав, імовірно, використання ємнісно-донного почи- ну, замість донно-ємнісного чи окремого фор- мування дна та порожнистого тіла. Це свідчить про певну регіональну специфіку традицій на- селення регіону, які, ймовірно, мали витоки у традиціях більш раннього часу. Поширення «білого» посуду (рис. 6, 7) Згаданий вище пучок поселень біля с. Пе- тропавлівка репрезентує ситуацію, у якій 70– 100 % керамічного матеріалу можна віднести до групи «білого» посуду. Здебільшого саме по- ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1138 селення, на яких позначена наявність рецептів з додаванням органіки, характеризуються наяв- ністю і фрагментів «білого» посуду. При тому в пучку з максимальною концентрацією цього посуду лиш одне з трьох поселень має фрагмен- ти з рецептом, до якого входить органіка. Із по- селень, що мають рецепти з додаванням органі- ки і не мають «білого» посуду зовсім, — можна відзначити лише Великоолександрівку, розта- шовану в стороні від основної маси пам’яток, безпосередньо вздовж русла р. Самари. Також не мають фрагментів «білого» посуду всі посе- лення, на яких наявні лише рецепти з додаван- ням шамоту й піску, а також — лише піску. На найзахіднішому поселенні вибірки, Орловщи- ні 1, яке мало лише рецепти, із додаванням піс- ку і шамоту, кількість «білого» посуду дуже не- велика. Дослідники і раніше передбачали, що на- прикінці епохи бронзи існували спеціалізовані центри керамічного виробництва, які обслуго- вували значні території (Черняков 1985, с. 50; Ромашко 2013а, с. 199), але зазвичай для та- ких припущень відсутня надійна доказова база. Недостатніми для цього є навіть відносно не- численні знахідки на поселеннях цього періо- ду залишків гончарних печей і споруд, де від- бувалося випалювання кераміки (Дергачев 1973, с. 100; Шарафутдинова 1980, с. 43; Лу- кьяшко 1999, с. 12, 14; Пробийголова, Красиль- ніков 2015), оскільки залишаються неясними межі зон, кількість і чисельність колективів, що користуються їхньою продукцією (Ромашко 2013а, с. 199). У цьому випадку продукція, яка мала досить яскраву відмінність від основної маси посуду, дозволяє маркувати її поширен- ня за межами центрів виробництва. Одним із таких центрів, імовірно, є скупчення поселень Петропавлівка 1, Петропавлівка 2 та Петро- павлівка 3. Варто лише звернути увагу на ви- соку імовірність існування кількох таких цен- трів, зокрема на поселенні Плавещина в басей- ні р. Оріль у підйомному матеріалі абсолютно переважає «біла» кераміка (Голубчик, Мишус- та, Філімонов 2018, с. 35). Цікаво відзначити, що серед керамічного матеріалу поселення Орловщина є фрагмент «білої» кераміки зі слідами червоної, імовір- но — ангобної, фарби (рис. 8). На жаль, один випадок такого способу оздоблення посуду не дає змоги робити об’єктивні припущення щодо цілеспрямованого використання «білого» посу- ду для мальованого декору, ба більше — імо- вірно, такий розпис міг бути недовговічним, а Рис. 7. Мапа поширення «білого» посуду на досліджуваних поселеннях у басейні р. Самара: 1 — Орловщина 1, 2 — Пав- лоград (Соснівка) 1, 3 — Павлоград (Соснівка) 2, 4 — Привовчанське 1, 5 — Привовчанське 2, 6 — Привовчанське 3, 7 — Великоолександрівка 1, 8 — Богданівка 1, 9 — Богданівка 2, 10 — Богданівка 3, 11 — Самарське 3, 12 — Самар- ське 4, 13 — Бажани 1, 14 — Катеринівка 1, 15 — Мар’їна Роща 1, 16 — Петропавлівка 1, 17 — Петропавлівка 2, 18 — Петропавлівка 3; кольори: чорний — «білі» фрагменти відсутні, червоний — одиничні фрагменти у вибірці (до 20 %) помаранчевий — 20–29 % вибірки, жовтий — 30–69 % вибірки, білий — 70–100 % вибірки Fig. 7. Map of the distribution of «white» pottery at the studied settlements in the Samara River basin: 1 — Orlovshchyna 1, 2 — Pavlohrad (Sosnivka) 1, 3 — Pavlohrad (Sosnivka) 2, 4 — Pryvovchanske 1, 5 — Pryvovchanske 2, 6 — Pryvovchanske 3, 7 — Velykooleksandrivka 1, 8 — Bohdanivka 1, 9 — Bohdanivka 2, 10 — Bohdanivka 3, 11 — Samarske 3, 12 — Samarske 4, 13 — Bazhany 1, 14 — Katerynivka 1, 15 — Marina Roscha 1, 16 – Petropavlivka 1, 17 — Petropavlivka 2, 18 – Petropavlivka 3; colours: black — no «white» fragments, red — single fragments in the sample (up to 20 %), orange — 20–29 % of the sample, yellow — 30–69 % of the sample, white — 70–100 % of the sample 10 km ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 139 спроба його фіксації на виробі повторним ви- палюванням загрожувала змінити колір посу- дини на менш оригінальний. Висновки Таким чином, ми бачимо, що наприкінці епохи бронзи регіон басейну р. Самари постає відносно однорідним в плані традицій вироб- ництва посуду. Із певними відхиленнями в ньо- му побутували ті самі рецепти формувальних мас і способів формування посуду. Можна зі значною мірою ймовірності припустити існу- вання двох хронологічних етапів у межах одні- єї культури, принаймні це простежено в одному випадку — стратиграфічно і в одному — плані- графічно. Є підстави вважати, що деякі посе- лення мають два горизонти, нижній із яких міс- тить певну кількість посуду з додаванням орга- нічних домішок у формувальну масу, і верхній, де таких домішок уже немає. Поселення зі спільними комплексами рецеп- тів утворюють помітні скупчення (або «пучки») при картографуванні, при цьому відстані між скупченнями поселень приблизно рівні, що дає змогу краще оцінити межі ресурсних зон посе- лень (і володінь окремих груп населення). Існування незвичайного посуду з «білим» кольором поверхні також дозволяє в перспек- тиві простежити інтенсивність зв’язків між пучками поселень, а також відстані, на які по- ширювалася така продукція. Наразі більш точ- ну інтерпретацію поширення такого посуду на- вести важко. Надійшла 07.12.2024 Рис. 8. Фрагмент «білої» посудини з червоним фарбуванням, поселення Орловщина Fig. 8. Fragment of a «white» vessel with red colouring, Orlovshchyna settlement. Берестнев, С. И. 1994. Поселение Таранцево и вопрос о населении Днепровского Левобережья в начале раннего железного века. Росийская археология, 3, с. 121-138. Білинський, О. О., Яхімовіч, К. 2018. Господарство населення скіфського часу на Сеймі за даними геоінфор- маційного вивчення природних умов і пам’яток. Археоло- гія і давня історія України, 1 (26), с. 280-292. Буров, Г. М. 1993. Археологические памятники в бассейне р. Волчьей (по данным 1952–1955 гг.). В: То- щев, Г. Н., Шаповалов, Г. И., Михайлов, Б. Д. (ред.). Древности степного Причерноморья и Крыма: сбор- ник научных трудов, 4. Запорожье: Запорожский государственный университет; Запорожский областной краеведческий музей; Государственный историко-ар- хеологический музей-заповедник «Каменная могила», с. 231-249. Гершкович, Я. П. 1998. Этнокультурные связи в эпоху бронзы в свете хронологического соотноше- ния памятников (Нижнее Поднепровье — Северо-Вос- точное Приазовье — Подонцовье). В: Колесник, А. В. (гл. ред.). Археологический альманах, 7. Донецк: Китис, с. 61-92. Голубчик, Л. М., Мишуста, О. В. 2019. Звіт про ар- хеологічну розвідку біля околиці м. Павлоград на тери- торії Троїцької сільської об’єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області у 2019 р. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 2019/71. Голубчик, Л. М., Мишуста, О. В. 2020. Звіт про ар- хеологічні розвідки на території Дніпропетровської об- ласті у 2020 р. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 2020/59. Голубчик, Л. М., Філімонов, Д. Г., Мишуста, О. В. 2015. Звіт про археологічні розвідки на території Дні- пропетровської області у 2015 р. Науковий архів Інсти- туту археології НАН України, ф. 64, 2015/21. Голубчик, Л. М., Філімонов, Д. Г., Мишуста, О. В. 2016. Звіт про археологічні розвідки на території Дні- пропетровської області у 2016 р. Науковий архів Інсти- туту археології НАН України, ф. 64. 1 1а 0 2 сm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1140 Голубчик, Л. М., Філімонов, Д. Г., Мишуста, О. В. 2017. Звіт про археологічні розвідки на території Дніпро- петровської області у 2017 р. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 2017/74. Голубчик, Л. М., Філімонов, Д. Г., Мишуста, О. В. 2018. Звіт про археологічні розвідки на території Дні- пропетровської області у 2018 р. Науковий архів Інсти- туту археології НАН України, ф. 64, 2018/21. Горбов, В. Н. 1996. Финал бронзового века Северо-Вос- точного Приазовья и некоторые проблемы региональных различий. В: Горбов, В. Н. (ред.). Северо-Восточное Приазо- вье в системе евразийских древностей (энеолит–бронзовый век): материалы междунар. конф., 2. Донецк, с. 13-21. Городцов, В. А. 1910. Бытовая археология. Курс лек- ций, читанных в Московском Археологическом Институ- те. Москва: Изд-во Моск. Археол. Ин-та. Денисова, А. А. 2005 К проблеме взаимоотношений культур эпохи бронзы на территории Донецкого региона. В: Отрощенко, В. В. (ред.). На пошану Софії Станіславівни Березанської (збірка наукових праць). Київ: Шлях, с. 181-189. Денисова, А. А. 1996. Технология изготовления кера- мики на поселении Капитаново I. Доно-Донецкий регион в системе древностей эпохи бронзы Восточноевропейской степи и лесостепи, 2, с. 19-22. Дергачев, В. А. 1973. Памятники эпохи бронзы. В: Ке- трату, Н. А. (отв. ред.). Археологическая карта Молдав- ской СССР, 3. Кишинев: Штиинца. Ковальова, І. Ф. 1972. Розвідка горішньої течії р. Самара. Археологічні дослідження на Україні в 1969 р., IV, с. 332-336. Корохина, А. В. 2016. Определение рецептов формовочных масс керамики Суботовского городища. В: Гершкович, Я. П. Суботовское городище. Київ: Институт археологии НАНУ, с. 503-506. Корохіна, А. 2020. Петрографічні дослідження архе- ологічної кераміки у 2019. Археологічні дослідження в Україні в 2019 році, с. 387-388. Косарева, А. А. 1979 Керамика поселения срубной культуры в урочище Усово Озеро на Северском Дон- це. Моруженко А. А. (отв. ред.) Проблемы эпохи бронзы Юго-Восточной Европы. Тез. докл. Донецк, 3-6 декабря 1979 г., Донецк: б. и., с. 73-74. Лукьяшко, С. И. 1999. Предскифский период на Ниж- нем Дону. Донские древности, 7. Азов: Азовский краевед- ческий музей, М-во культуры Ростов. обл. Марина, З. П., Ромашко, В. А., Северин, А. Б. 1995. Курганы эпохи бронзы у с. Богдановка в Присамарье. В: Ковалева, И. Ф. (отв. ред.). Проблемы археологии Подне- провья. Днепропетровск: ДГУ, с. 35-63. Марина, З. П., Ромашко, В. А., Фещенко, Е. Л., Вой- тюк, П. В. 1990. Курганный могильник у с. Вербки. В: Ко- валева, И. Ф. (отв. ред.). Исследования по археологии По- днепровья. Днепропетровск: ДГУ, с. 22-38. Мишуста, О. В. 2019. Звіт про археологічні розвідки на території Петропавлівського району Дніпропетров- ської області у 2019 р. Науковий архів Інституту архео- логії НАН України, ф. 64, 2019/67. Мишуста, О. В. 2020. Звіт про археологічну розвідку на території Петропавлівської селищної об’єднаної те- риторіальної громади Петропавлівського району Дніпро- петровської області у 2020 р. Науковий архів Інституту археології НАН України, ф. 64, 2020/25. Морковина, И. В. 1988. Поселение у села Богдановка на р. Самаре. В: Артеменко, И. И. (ред.). Археологические памятники Поднепровья в системе древностей Восточ- ной Европы. Днепропетровск: ДГУ, с. 73-81. Отрощенко, В. В. 1986. Белозерская культура. В: Ар- теменко, И. И. (отв. ред.). Культуры эпохи бронзы на тер- ритории Украины. Київ: Наукова думка, с. 117-152. Пробийголова, О. С. 2017. Населення нижньої течії Сі- верського Донця та Донецького кряжу у заключний період доби пізньої бронзи. Автореферат дисертації к. і. н., Інсти- тут археології НАН України. Пробийголова, О. С., Красильніков, К. І. 2015 Гончар- ні печі фіналу доби бронзи на Донецькому кряжі. Архео- логія, 2, с. 34-45. Ромашко, В. А. 2013a. Население заключительного этапа позднего бронзового века Левобережной Украины (по материалам богуславско-белозерской культуры). Диссертация д. и. н. Днепропетровский национальный университет, Институт археологии НАН Украины. Ромашко, В. А. 2013b. Население заключительного этапа позднего бронзового века Левобережной Украины (по материалам богуславско-белозерской культуры). Київ: Видавничий Дім «Скіф». Тереножкин, А. И. 1961. Предскифский период на днепровском Правобережье. Київ: АН УССР. Тереножкин, А. И. 1965. Основы хронологии пред- скифского периода. Советская археология, 1, с. 63-85. Черняков, И. Т. 1985. Северо-Западное Причерноморье во второй половине II тыс. до н.э. Київ: Наукова думка. Шарафутдинова, Э. С. 1980. Памятники предскиф- ского времени на Нижнем Дону (кобяковская культура). САИ, В1–11. Ленинград: Наука. Brassel, K., Reif, D. 1979. A Procedure to Generate Thiessen Polygons. Geographical Analysis, 11 (3), p. 289-303. Korokhina, A. Forthcoming. (w. y.). Notes on the Cultural Process in the Late Bronze Age Final Stage in Eastern Ukraine. Insights from Ceramic Technology. Old Potters’ Almanac. Korokhina, A., Butskyi, I. 2023. Approaching the Ce- ramic Technology of the Late Bronze Age Settlement of Hlyboke Ozero-2 in Eastern Ukraine: Preliminary Re- sults. In: Diaconu, V., Gafincu, A. (eds.). The Bronze Age in the Northern Black Sea Area. Multidisciplinary Studies (Bibliotheca memoriae antiquitatis XLVII). Braila; Piatra; Neamt: Neamt National Museum Complex, p. 291-319. Molera, J., Pradell, T. , Vendrell-Saz, M. 1998. The Colours of Carich Ceramic Pastes: Origin and Characterization. Applied Clay Science, 13/3, p. 187-202. https://doi.org/10.1016/S0169- 1317(98)00024-6 Roux, V. 2019. Ceramics and Society: A Technological Approach to Archaeological Assemblages. Cham; Switzerland: Springer Nature. https://doi.org/10.1007/978-3-030-03973-8_1 Ihor M. Butskyi1, Oleksandr V. Myshusta2 1Postgraduate student, the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, the Department of the Eneolithic — Bronze Age Archaeology, ORCID: 0000-0002-3818-3290, jaingwarr@gmail.com 2Head of the Protection of Archaeological Objects Department, Regional Centre for the Protection of Historical and Cultural Property of Dnipropetrovsk Oblast, ORCID: 0009-0007-4837-5580, myshusta.oleksandr@gmail.com TECHNOLOGICAL TRADITIONS IN CERAMICS PRODUCTION OF THE FINAL BRONZE AGE POPULATION IN THE SAMARA RIVER BASIN In the article, the following aspects of pottery production technology at the Late Bronze Age settlements in the Samara River basin are analysed: the formation of clay pastes and the method of vessel formation, surface treatment, and firing. An attempt is made to interpret the data, in particular, to trace certain clusters of settlements and their microchronology based on changes in the range of ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1 141 recipes used across different stratigraphic horizons. The study also considers the existence and distribution of pottery with a special firing that gave the vessels a white colour. At the final stage of the Bronze Age, the Samara River basin area appeared to be relatively homogeneous in terms of the traditions of pottery production. With certain variants, the same recipes for clay pastes and methods of forming pottery were used. We can assume, with a high degree of probability, the existence of two chronological stages within the same culture, at least in one case stratigraphically and in one case planigraphically, and there are reasons to believe that some settlements have two horizons, the lower one containing a certain significant amount of ware with the addition of organic inclusions in the clay pastes, and the upper one without them. Settlements with similar recipe complexes form noticeable clusters when mapped, and at the same time show approximately equal distances between clusters of settlements, which allows for a better assessment of the settlements’ resource zones boundaries. The presence of unusual vessels with a white surface colour also allows us to trace the intensity of connections between clusters of settlements and the distances over which such products were distributed, although it is currently difficult to say how and for what purpose such pottery was distributed. K e y w o r d s: Samara River basin, Zrubna cultural and historical community, Post-Zrubna type, Bohuslav-Bilozerska culture, Bronze Age, clay pastes, ceramics, hand-built pottery, handmade pottery. References Berestnev, S. I. 1994. Poselenie Tarantsevo i vopros o naselenii Dneprovskogo Levoberezhia v nachale rannego zheleznogo veka. Rosiiskaia arkheologiia, 3, p. 121-138. Bilynskyi, O. O., Yakhimovich, K. 2018. Economy of the Scythian Time Population in the Seym River Basin on the Results of Geoinformational Analysis of the Natural Conditions and Sites. Archaeology and Early History of Ukraine, 1 (26), p. 280-292. Burov, G. M. 1993. Arkheologicheskie pamiatniki v basseine r. Volchei (po dannym 1952–1955 gg.). In: Toshchev, G. N., Shapovalov, G. I., Mikhailov, B. D. (ed.). Drevnosti stepnogo Prichernomoria i Kryma: sbornik nauchnykh trudov, 4. Zaporo- zhe: Zaporozhskii gosudarstvennyi universitet: Zaporozhskii oblastnoi kraevedcheskii muzei; Gosudarstvennyi istoriko-arkheo- logicheskii muzei-zapovednik «Kamennaia mogila», p. 231-249. Gershkovich, Ia. P. 1998. Etnokulturnye sviazi v epokhu bronzy v svete khronologicheskogo sootnosheniia pamiatnikov (Nizhnee Podneprove — Severo-Vostochnoe Priazove — Podontsove). In: Kolesnik, A. V. (ed.). Arkheologicheskii almanakh, 7. Donetsk: Kitis. p. 61-92. Holubchyk, L. M., Myshusta, O. V. 2019. Zvit pro arkheolohichnu rozvidku bilia okolytsi m. Pavlohrad na terytorii Troits- koi silskoi obiednanoi terytorialnoi hromady Pavlohradskoho raionu Dnipropetrovskoi oblasti u 2019 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2019/71. Holubchyk, L. M., Myshusta, O. V 2020. Zvit pro arkheolohichni rozvidky na terytorii Dnipropetrovskoi oblasti u 2020 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2020/59. Holubchyk, L. M., Filimonov, D. H., Myshusta, O. V. 2015. Zvit pro arkheolohichni rozvidky na terytorii Dnipropetrovskoi oblasti u 2015 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2015/21. Holubchyk, L. M., Filimonov, D. H., Myshusta, O. V. 2016. Zvit pro arkheolohichni rozvidky na terytorii Dnipropetrovskoi oblasti u 2016 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64. Holubchyk, L. M., Filimonov, D. H., Myshusta, O. V. 2017. Zvit pro arkheolohichni rozvidky na terytorii Dnipropetrovskoi oblasti u 2017 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2017/74. Holubchyk, L. M., Filimonov, D. H., Myshusta, O. V. 2018. Zvit pro arkheolohichni rozvidky na terytorii Dnipropetrovskoi oblasti u 2018 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2018/21. Gorbov, V. N. 1996. Final bronzovogo veka Severo-Vostochnogo Priazovia i nekotorye problemy regionalnykh razlichii. In: Gorbov, V. N. (ed.). Severo-Vostochnoe Priazove v sisteme evraziiskikh drevnostei (eneolit — bronzovyi vek): materialy mezh- dunar. konf., 2. Donetsk, p. 13-21. Gorodtsov, V. A. 1910. Bytovaia arkheologiia. Kurs lektsii, chitannykh v Moskovskom Arkheologicheskom Institute. Mosk- va: Izd-vo Mosk. Arkheol. In-ta. Denisova, A. A. 2005 K probleme vzaimootnoshenii kultur epokhi bronzy na territorii Donetskogo regiona. In: Otroshchenko, V. V. (ed.). Na poshanu Sofii Stanislavivny Berezanskoi (zbirka naukovykh prats). Kyiv: Shliakh, p. 181-189. Denisova, A. A. 1996. Tekhnologiia izgotovleniia keramiki na poselenii Kapitanovo I. Dono-Donetskii region v sisteme drevnostei epokhi bronzy Vostochnoevropeiskoi stepi i lesostepi, 2, p. 19-22. Dergachev, V. A. 1973. Pamiatniki epokhi bronzy. In: Ketratu, N. A. (ed.). Arkheologicheskaia karta Moldavskoi SSSR, 3. Kishinev: Shtiintsa. Kovalova, I. F. 1972. Rozvidka horishnoi techii r. Samara. Arkheolohichni doslidzhennia na Ukraini v 1969 r., IV, p. 332- 336. Korokhina, A. V. 2016. Opredelenie retseptov formovochnykh mass keramiki Subotovskogo gorodishcha. In: Gershkov- ich, Ia. P. Subotovskoe gorodishche. Kyiv: Institut arkheologii NANU, p. 503-506. Korokhina, A. 2020. Petrohrafichni doslidzhennia arkheolohichnoi keramiky u 2019. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini v 2019 rotsi, p. 387-388. Kosareva, A. A. 1979 Keramika poselenyia srubnoi kultury v urochishche Usovo Ozero na Severskom Dontse. Moruzhen- ko A. A. (ed.) Problemy epokhi bronzy Iugo-Vostochnoi Evropy. Tez. dokl. Donetsk, 3-6 dekabria 1979 g., Donetsk: b/v., p. 73- 74. Lukiashko, S. I. 1999. Predskyfskii period na Nizhnem Donu. In: Horbenko, A. A. (ed.). Donskie drevnosti, 7. Azov: Azov Museum of Local History, M-vo kultury Rostov. obl. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 1142 Maryna, Z. P., Romashko, V. A., Severyn, A. B. 1995. Kurhany epokhy bronzy u s. Bohdanovka v Prysamare. In: Koval- eva, I. F. (ed.). Problemy arkheolohii Podneprovia. Dnepropetrovsk: DHU, p. 35-63. Maryna, Z. P., Romashko, V. A., Feshchenko, E. L., Voitiuk, P. V. 1990. Kurhannyi mohylnyk u s. Verbky. In: Kovale- va, I. F. (ed.). Issledovanyia po arkheolohii Podneprovia. Dnepropetrovsk: DHU, p. 22-38. Myshusta, O. V. 2019. Zvit pro arkheolohichni rozvidky na terytorii Petropavlivskoho raionu Dnipropetrovskoi oblasti u 2019 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2019/67. Myshusta, O. V. 2020. Zvit pro arkheolohichnu rozvidku na terytorii Petropavlivskoi selyshchnoi obiednanoi terytorialnoi hromady Petropavlivskoho raionu Dnipropetrovskoi oblasti u 2020 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2020/25. Morkovina, I. V. 1988. Poselenie u sela Bogdanovka na r. Samare. In: Artemenko, I. I. (ed.). Arkheologicheskie pamiatniki Podneprovia v sisteme drevnostei Vostochnoi Evropy. Dnepropetrovsk: DGU, p. 73-81. Otroshchenko, V. V. 1986. Belozerskaia kultura. In: Artemenko, I. I. (ed.). Kultury epokhi bronzy na territorii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka, p. 117-152. Probyiholova, O. S. 2017. Naselennia nyzhnoi techii Siverskoho Dontsia ta Donetskoho kriazhu u zakliuchnyi period doby piznoi bronzy. Dissertation abstract by Ph.D., Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Probyiholova, O. S., Krasylnikov, K. I. 2015 Honcharni pechi finalu doby bronzy na Donetskomu kriazhi. Arheologia, 2, p. 34-45. Romashko, V. A. 2013a. Naselenie zakliuchitelnogo etapa pozdnego bronzovogo veka Levoberezhnoi Ukrainy (po materi- alam boguslavsko-belozerskoi kultury). Dissertation of Doctor of Historical Sciences. Dnipropetrovsk National University, In- stitute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Romashko, V. A. 2013b. Naselenie zakliuchitelnogo etapa pozdnego bronzovogo veka Levoberezhnoi Ukrainy (po materi- alam boguslavsko-belozerskoi kultury). Kyiv: Vidavnychyi Dіm «Skіf». Terenozhkin, A. I. 1961. Predskifskii period na dneprovskom Pravoberezhe. Kiїv: AN USSR. Terenozhkin, A. I. 1965. Osnovy khronologii predskifskogo perioda. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 63-85. Cherniakov, I. T. 1985. Severo-Zapadnoe Prichernomore vo vtoroi polovine II tys. do n.e. Kyev: Naukova dumka. Sharafutdinova, E. S. 1980. Pamiatniki predskifskogo vremeni na Nizhnem Donu (kobiakovskaia kultura). SAI, B1–11. Len- ingrad: Nauka. Brassel, K., Reif, D. 1979. A Procedure to Generate Thiessen Polygons. Geographical Analysis, 11 (3), p. 289-303. Korokhina, A. Forthcoming. (w. y.). Notes on the Cultural Process in the Late Bronze Age Final Stage in Eastern Ukraine. Insights from Ceramic Technology. Old Potters’ Almanac. Korokhina, A., Butskyi, I. 2023. Approaching the Ceramic Technology of the Late Bronze Age Settlement of Hlyboke Ozero-2 in Eastern Ukraine: Preliminary Results. In: Diaconu, V., Gafincu, A. (eds.). The Bronze Age in the Northern Black Sea Area. Multidisciplinary Studies (Bibliotheca memoriae antiquitatis XLVII). Braila; Piatra; Neamt: Neamt National Museum Complex, p. 291-319. Molera, J., Pradell, T. , Vendrell-Saz, M. 1998. The Colours of Carich Ceramic Pastes: Origin and Characterization. Applied Clay Science, 13/3, p. 187-202. https://doi.org/10.1016/S0169-1317(98)00024-6 Roux, V. 2019. Ceramics and Society: A Technological Approach to Archaeological Assemblages. Cham; Switzerland: Springer Nature. https://doi.org/10.1007/978-3-030-03973-8_1
id	arheologia-com-ua-article-444
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:06:23Z
publishDate	2026
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/01/bae083f19d2244e10d76db24e2c96201.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4442026-03-21T11:43:58Z Technological Traditions of Ceramics Production of the Final Bronze Age Population in the Samara River Basin Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара Butskyi, I. M. Myshusta, O. V. Samara River basin, Zrubna cultural and historical community, Post-Zrubna type, Bohuslav-Bilozerska culture, Bronze Age, clay pastes, ceramics, hand-built pottery, handmade pottery. басейн р. Самара, зрубна культурно-історична спільнота (КІС), постзрубний тип, богуславсько-білозерська культура, епоха бронзи, рецептури формувальних мас, кераміка, ліпна кераміка. In the article, the following aspects of pottery production technology at the Late Bronze Age settlements in the Samara River basin are analysed: the formation of clay pastes and the method of vessel formation, surface treatment, and firing. An attempt is made to interpret the data, in particular, to trace certain clusters of settlements and their microchronology based on changes in the range of recipes used across different stratigraphic horizons. The study also considers the existence and distribution of pottery with a special firing that gave the vessels a white colour.At the final stage of the Bronze Age, the Samara River basin area appeared to be relatively homogeneous in terms of the traditions of pottery production. With certain variants, the same recipes for clay pastes and methods of forming pottery were used. We can assume, with a high degree of probability, the existence of two chronological stages within the same culture, at least in one case stratigraphically and in one case planigraphically, and there are reasons to believe that some settlements have two horizons, the lower one containing a certain significant amount of ware with the addition of organic inclusions in the clay pastes, and the upper one without them. Settlements with similar recipe complexes form noticeable clusters when mapped, and at the same time show approximately equal distances between clusters of settlements, which allows for a better assessment of the settlements’ resource zones boundaries.The presence of unusual vessels with a white surface colour also allows us to trace the intensity of connections between clusters of settlements and the distances over which such products were distributed, although it is currently difficult to say how and for what purpose such pottery was distributed. У статті розглянуто такі аспекти технології виробництва керамічного посуду на поселеннях фіналу епохи бронзи в басейні р.&nbsp;Самара, як рецептура формувальних мас, спосіб формування посудини, обробка поверхонь і параметри випалу. Запропоновано інтерпретацію отриманих даних, зокрема виділено певні пучки поселень і простежено їх мікрохронологію на основі змін в асортименті рецептів, що використовувались у різних стратиграфічних горизонтах. Також розглянуто проблему існування та поширення посуду з особливим типом випалу, що надавав поверхні посудин «білого» кольору. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026-03-15 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/444 10.15407/archaeologyua2026.01.125 Arheologia; No 1 (2026): Arheologia; 125-141 Археологія ; № 1 (2026): Археологія; 125-141 Археология; № 1 (2026): Arheologia; 125-141 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/444/452 Copyright (c) 2026 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	басейн р. Самара зрубна культурно-історична спільнота (КІС) постзрубний тип богуславсько-білозерська культура епоха бронзи рецептури формувальних мас кераміка ліпна кераміка. Butskyi, I. M. Myshusta, O. V. Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара
title	Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара
title_alt	Technological Traditions of Ceramics Production of the Final Bronze Age Population in the Samara River Basin
title_full	Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара
title_fullStr	Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара
title_full_unstemmed	Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара
title_short	Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара
title_sort	технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. самара
topic	басейн р. Самара зрубна культурно-історична спільнота (КІС) постзрубний тип богуславсько-білозерська культура епоха бронзи рецептури формувальних мас кераміка ліпна кераміка.
topic_facet	Samara River basin Zrubna cultural and historical community Post-Zrubna type Bohuslav-Bilozerska culture Bronze Age clay pastes ceramics hand-built pottery handmade pottery. басейн р. Самара зрубна культурно-історична спільнота (КІС) постзрубний тип богуславсько-білозерська культура епоха бронзи рецептури формувальних мас кераміка ліпна кераміка.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/444
work_keys_str_mv	AT butskyiim technologicaltraditionsofceramicsproductionofthefinalbronzeagepopulationinthesamarariverbasin AT myshustaov technologicaltraditionsofceramicsproductionofthefinalbronzeagepopulationinthesamarariverbasin AT butskyiim tehnologíčnítradicíívigotovlennâkeramíkinaselennâfínaludobibronzivbasejnírsamara AT myshustaov tehnologíčnítradicíívigotovlennâkeramíkinaselennâfínaludobibronzivbasejnírsamara

Технологічні традиції виготовлення кераміки населення фіналу доби бронзи в басейні р. Самара

Institution

Similar Items