«Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів

The article deals with a rare type of fibula-shaped artefacts of the Saltiv culture with an unclear purpose. During the period from 1957 to 2021, at least 44&nbsp;similar objects were found within the territory from the lower region of the Buh River to the middle region of the Volga River, a...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в:	Археологія
Дата:	2026
Випуск:	2
Сторінки:	42-61
ISSN:	2616-499X
Автори та афіліації:	O. O. Laptiev
Автор:	Laptiev, O. O.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026
Теми:	«фібули-кресала» салтівська культура виготовлення стріл.
Онлайн доступ:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/449
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Завантажити файл:

Репозитарії

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824667175124992
author	Laptiev, O. O.
author_facet	Laptiev, O. O.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "O. O. Laptiev", "institution": null, "orcid": "" } ]
author_sort	Laptiev, O. O.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	61
container_issue	2
container_start_page	42
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2026-07-07T18:29:06Z
description	The article deals with a rare type of fibula-shaped artefacts of the Saltiv culture with an unclear purpose. During the period from 1957 to 2021, at least 44&nbsp;similar objects were found within the territory from the lower region of the Buh River to the middle region of the Volga River, and from the upper region of the Donets River to the North Caucasus. In situ, fibulae were found exclusively in burials, in both cremations and inhumations (pits and catacombs), and are dated no earlier than the 9th&nbsp;century. The historiography of these finds and attempts to determine the functional purpose of the objects is discussed in the relevant research. The following three main concepts regarding the use of objects have spread in the literature: “fire-steels”, “brooches” and combined&nbsp;— “fire-steel brooches”. Based on the hanging ring design features, three types are distinguished. The first two types are usually found in cremation burials, while the third, which is the most common, does not correlate with a certain burial rite or territory and can be considered the latest.The accompanying inventory indicates that burials with fire-steel brooches belonged to the social elite of Saltiv culture society who were mounted warriors armed with spears, sabers, bows, and arrows. In inhumation burials, fire-steel brooches are located in the belt or femur area, which challenges their interpretation as fibulae. In some cremation complexes, fire-steel brooches were found together with other traditional forms of fire-steel. The nature of the damage on some artefacts indicates some technological operations, especially crimping of a triangular profile with a side size from 6 to 11&nbsp;mm. Based on the accompanying inventory analysis and the design features, it has been suggested that the objects were associated with arrow manufacturing. The pin could have been usedused to create a channel for the arrowhead in the shaft; the clamper could have crimped the end of the shaft when attaching the arrowhead and fix wraps after gluing; the trapezoidal body could act as a template for uniform trimming of the feather arrow fletching.The complexity of their production, design defects and limited versatility led to the gradual decline of the objects, which coincided with the disappearance of the Saltiv culture population in the Donets River upper region.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2026.02.042
first_indexed	2026-08-07T01:06:24Z
format	Article
fulltext	НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАЇНИ • IНСТИТУТ АРХЕОЛОГIЇ НАН УКРАЇНИ НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ – ЗАСНОВАНИЙ У 1947 р. ВИДАЄТЬСЯ ЩОКВАРТАЛЬНО КИЇВ 2  2026 АРХЕОЛОГIЯ Головний редактор ЧАБАЙ В. П., член-кореспондент НАН України, Iнститут археологiї НАН України Редакцiйна колегiя БОЛТРИК Ю. В. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України БУЙСЬКИХ А. В. – доктор історичних наук, Інститут археології НАН України ГАРДІ С. Е. – PhD, Альянс для боротьби зі злочинністю в інтернеті, Велика Британія ДЖІНДЖАН Ф. – професор, доктор хаб., Університет Сорбонни, Париж-1, Франція ЗАЛІЗНЯК Л. Л. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України КАЙЗЕР Е. – професор, доктор хаб., Вільний університет Берліна, Німеччина МОТУЗАЙТЕ МАТУЗЕВІЧУТЕ (КІН) Ґ. – професор, PhD, Вільнюський університет, Литва ОТРОЩЕНКО В. В. – професор, доктор історичних наук, Інститут археології НАН України ПЛАВІНСЬКИЙ М. О. – кандидат історичних наук, Варшавський університет, Польща ПОТЄХІНА І. Д. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України, Україна РАБІНОВІЦ А. – PhD, Техаський університет в Остіні, Сполучені штати Америки ФОРНАСЬЄ Й. – професор, доктор, Галле-Віттенбергський університет імені Мартіна Лютера, Німеччина ШЕВЧЕНКО Т. М. – кандидат історичних наук, Інститут археології НАН України (відповідальний секретар) ШНЕЕВАЙС Є. – доктор хаб., Центр археології Ляйбніца, Німеччина NATIONAL ACADEMY OF SCIENCES OF UKRAINE • INSTITUTE OF ARCHAEOLOGY NAS OF UKRAINE SCIENTIFIC JOURNAL – FOUNDED IN 1947 FREQUENCY: QUARTERLY Editor-in-Chief CHABAI V. P., Corresponding Member of the NAS of Ukraine, Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine Editorial Board BOLTRYK Yu. V. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine BUISKYKH A. V. – DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine DJINDJIAN F. – Professor, Dr. Hab., University of Paris 1 Pantheon Sorbonne, France FORNASIER J. – Professor, Ph.D., Martin Luther University Halle-Wittenberg, Germany MOTUZAITĖ MATUZEVIČIŪTĖ (KEEN) G. – Professor, Ph.D., Vilniaus universitetas, Lithuania HARDY S. A. – PhD., Alliance to Counter Crime Online, United Kingdom KAISER E. – Professor, Dr. Hab., Institute of Prehistoric Archaeology Freie Universität Berlin, Germany OTROSHCHENKO V. V. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine PLAVINSKI M. O. – PhD in History, University of Warsaw, Poland POTEKHINA I. D. – PhD in History, Institute of Archaeology of the NAS of Ukraine RABINOWITZ A. – PhD in Classical Archaeology, The University of Texas at Austin, USA SHEVCHENKO T. M. – PhD in History, Institute of Archaeology NAS of Ukraine (Executive Secretary) SCHNEEWEISS J. – Dr. Hab., Leibniz-Zentrum für Archäologie, Germany ZALIZNIAK L. L. – Professor, DSc., Institute of Archaeology NAS of Ukraine ARHEOLOGIA KYIV 2  2026 ЗМIСТ CONTENTS Articles DE LARA LÓPEZ H. Culture Clash in Atlanterra Cave (Cadiz, Spain): Diachronic Interactions between Palaeolithic and Post-Palaeolithic Graphic Traditions BROVENDER Yu. M. On the Problem of Food Re- sources of the Kartamysh Inhabitants BAUKOVA A. Yu. Artemis Anahita. Persian Trace in the Culture and Identity of the Roman City LAPTIEV O. O. «Fire-Steel Brooches», «Tongs» or «Ducks»? An Attempt at Attributing a Category of Saltiv Artefacts Publications of Archaeological Materials TEMÜR A., KANCA S. A Group of Archaic Period Terracotta Figurines in the Samsun Museum SYMONENKO O. V. A Red-Slip Amphora from a Sarmatian Grave in the Cherkasy Region KRYZHANOVSKYI V. O. Non-Ferrous Metal- working in Kyivan Podil (10th — First Half of the 13th Century) SOROKIN S. O., SYTYI Yu. M. Materials of the Second Half of the 13th–15th Centuries from Desna Ri- ver Chernihiv Region Статтi ДЕ ЛАРА ЛОПЕЗ, У. Взаємодія культур у печері Атлантерра (Кадіс, Іспанія): діахронні зв’язки між графічними традиціями палеолітичної та постпа- леолітичної доби БРОВЕНДЕР Ю. М. До проблеми харчових ресурсів мешканців Картамишу БАУКОВА А. Ю. Артеміда Анаїта. Перський слід в культурі та ідентичності римського міста ЛАПТЄВ О. О. «Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів Публiкацiї археологiчних матерiалiв ТЕМУР А., КАНЧА С. Група теракотових фігурок архаїчного періоду в музеї Самсуна СИМОНЕНКО О. В. Червонолакова столова амфора із сарматського поховання на Черкащині КРИЖАНОВСЬКИЙ В. О. Обробка кольо- рових металів на Київському Подолі (X — перша половина XIII ст.) СОРОКІН С. О., СИТИЙ Ю. М. Нові матеріали другої половини ХІІІ–ХV ст. з Чернігівського Подесення 5 21 29 42 62 81 88 112 Iсторiя науки СТАНИЦІНА Г. О. Листи Богдана Ханенка в науковому архіві Інституту археології НАН України ЛИСИЙ І. О. Історіографія архітектурно- археологічних досліджень галицького замко- вого комплексу в період незалежності України History of Science STANYTSINA H. O. Letters of Bohdan Khanen- ko from the Scientific Archive of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine LYSYI I. O. Historiography of Architectural and Archaeological Research of the Halych Castle Com- plex during the Period of Ukraine's Independence 128 144 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 242 УДК: 904.25”653” https://doi.org/10.15407/arheologyua2026.02.042 © ЛАПТЄВ Олексій Олексійович, 2026 — магістр за спе- ціальністю «Археологія» ORCID: 0009-0005-3302-0459, ketanor@ukr.net © Інститут археології НАН України, 2026 «ФІБУЛИ-КРЕСАЛА», «ЩИПЧИКИ» ЧИ «КАЧЕЧКИ»? СПРОБА АТРИБУЦІЇ ОДНІЄЇ КАТЕГОРІЇ САЛТІВСЬКИХ АРТЕФАКТІВ О. О. ЛАПТЄВ що підкреслює відсутність спільної інтерпрета- ції предметів. Утім, мова завжди йде про одні й ті самі предмети, як би вони не йменувалися. Історія накопичення джерельної бази Перша археологічна знахідка подібних артефактів походить із Надволжя: під час дослідження інгумаційних поховань Больше- Тарханського ґрунтового могильника в 1957 р. було знайдено три предмети, а в 1960 р. — ще два (рис. 1: 1-5). Вже у 1964 р. в монографії, присвяченій публікації Больше-Тарханського могильника, В. Ф. Генінг та А. Х. Халіков визначили знахідки як кресала (Генинг, Халиков 1964, с. 44, табл. Х: 3, 5). Дослідники зазначали, що в похованнях некрополя загалом було знайдено 18 цілих кресал та чотири уламки; різновиди відрізнялися оформленням держака. Найскладнішими визнавалися кресала, ручки яких були оформлені у вигляді ковальських кліщів. Ручка при цьому була перекручена та наприкінці затиснута в обіймицю, іноді — з кільцем (Генинг, Халиков 1964, с. 44). На жаль, у монографії наведено лише два рисунки (рис. 5: 1, 4), хоч у тексті зазначено, що «кресал» цього типу знайдено п’ять — при загальній кількості досліджених поховань 378 (Генинг, Халиков 1964, с. 8, табл. 1). У 1961 р. в тому ж регіоні розпочалися широкі дослідження іншого могильника — Танкеєвського. В інгумаційному ґрунтовому похованні № 8 було знайдено ще один аналог- ічний артефакт (рис. 1: 6; 5: 6) (Khalikova, Kaza- kov 1977, р. 93, pl. XXXVIII, 13), при іден- тифікації якого запозичено досвід атрибуції большетарханських знахідок. У статті 1971 р., присвяченій інвентарю Танкеєвського могиль- ника, Є. П. Казаков визначив знахідку як «кресало, що нагадує за формою ковальські кліщі, близькі кресалам із Больше-Тарханського могильника»1 (Казаков 1971, с. 136). Загальна 1 Тут і далі переклад з російської належить автору. У статті розглянуто «фібули-кресала» – рід- кісний тип салтівських артефактів невизна- ченого призначення. На підставі аналізу супут- нього інвентаря та особливостей конструкції зроблено висновок про зв’язок предметів із ви- готовленням стріл. К л ю ч о в і с л о в а: Східна Європа, салтівська культура, раннє середньовіччя, “фібули-креса- ла”, виготовлення стріл. Одним із найважливіших етапів археологічних досліджень є атрибуція знайдених артефактів. Під час визначення хронологічно-культурної належності та функціонального призначення предметів дослідники користуються напра- цюваннями попередників, етнографічними паралелями, власними досвідом та інтуїцією, а інколи — й безмежною фантазією. На заваді точній інтерпретації стають погана збереженість або фрагментованість артефактів, їх рідкісність та недоступність публікацій матеріалів досліджень. Нові знахідки, — а відповідно, збільшення джерельної бази — дозволяють по новому поглянути на давно усталені визначення та запропонувати нові версії щодо призначення деяких категорій артефактів. Навіть за умови помилкової чи недостатньо обґрунтованої атрибуції кожна публікація підживлюватиме інтерес до теми і таким чином сприятиме наближенню до встановлення істини. Метою цієї роботи є публікація нових знахі- док «фібул-кресал», відомих у старожитностях салтівського часу (VIII–X ст. н.е.), а також спро- ба перегляду функціонального призначення цієї категорії артефактів. У тексті роботи артефакти названо так, як їх трактували різні дослідники, Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0 https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.uk ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 43 кількість досліджених протягом 1961–1968 рр. поховань на момент публікації становила 881 (Khalikova, Kazakov 1977, р. 25, table I); «кресала» знайдено у двадцяти трьох, і серед них лише одне має вигляд «ковальських кліщів» (Казаков 1971, с. 104, табл. VII, 7). Наступна за часом виявлення знахідка була зроблена при дослідженні катакомбного Дмитріївського могильника, розташованого на правому березі р. Короча — правій при-тоці р. Нежеголь, яка є лівою притокою р. Сіверський Донець (рис. 1: 7-11). У 1967 р. (катакомби 106 та 108) та в 1973 рр. (катакомби 164 та 165) С. О. Плетньова знайшла п’ять кородованих артефактів (рис. 5: 7–11), при визначенні яких зіткнулася з неабиякими труднощами. Так, у польових звітах за 1967 р. дослідниця на планах катакомб позначає їх як «залізний предмет», а в тексті називає «залізна пряжка» (катакомба 106) (Плетнёва 1967, арк. 20, рис. 23: 27; 26), та «залізна скріпка» (катакомба 108) (Плетнёва 1967, арк. 23, рис. 29: 29; 31). У польових звітах за 1973 р. артефакти визначені як «залізні скоби неясного призначення» (Плетнёва 1973, арк. 32, рис. 52: 17; 58, арк. 34, рис. 59, 64). Водночас у монографії 1989 р., присвяченій публікації матеріалів Дмитріївського археологічного комплексу, у восьми рядках С. О. Плетньова вже посилається на досвід визначення над- волзьких знахідок та на аналогії з могильника Дюрсо на Північному Кавказі, інтерпретує їх як «кресала» типу «щипців» або «фібул» Рис. 1. Карта знахідок «фібул-кресал» Fig. 1. Distribution map of fire-steel brooch finds УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ городища "південно-західний район" лісостепового варіанта "північний район" лісо- степового варіанта ямні інгумаційні могильники кремаційні могильники катакомбні могильники 0 10 20 км ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 244 і при цьому констатує: «якій меті слугувало вигадливе облаштування цього дуже простого за використанням знаряддя — неясно» (Плетнёва 1989, с. 93). Варто також зауважити, що один з артефактів (одна з двох «скоб», виявлених у катакомбі 165) не увійшов до публікації, хоча на плані поховання, наведеному в монографії, він є (Плетнёва 1989, рис. 104: І, 5). Серед 170 досліджених поховальних комплексів (із яких 152 — це катакомби, переважно з колективними похованнями) (Плетнёва 1989, с. 173) «кресала» виявлені лише в п’ятьох, при чому в чотирьох — типу «щипців» або «фібул» і лише в одному — овальної форми (Плетнёва 1989, с. 93, рис. 45). Радикально іншу парадигму у визначенні таких артефактів запропонував О. В. Дмитрієв, який протягом 1974 р. дослідив поблизу м. Новоросійська могильник, що руйнувався внаслідок будівництва греблі на р. Дюрсо. На площі близько 1,5 га було виявлено 525 людських та 16 кінських поховань (ред. Малышев 2021, с. 5, рис. 3). Могильник був біритуальним2: серед інгумаційних похо- вань виявлено також трупоспалення, які концен- трувалися у південно-західній частині пам’ятки та були рідкісними за її межами (Дмитриев 1982, с. 73, рис. 13–15). Кількість досліджених кремацій в публікації 1979 р. зазначається як 173 (Дмитриев 1979, с. 54), але в монографії 2021 р. на плані наведено 199 кремацій (номери деяких із них — наприклад 11, 38, 378 — позначені дві- чі) (ред. Малышев 2021, рис. 3); певну кількість на південно-західній ділянці було зруйновано будівельними роботами (Дмитриев 1982, с. 73). Згідно з опублікованим планом пам’ятки, на пів- денно-західній ділянці було досліджено 139 кре- мацій, у п’яти з яких (№ 20, 42, 69, 146, 161) зна- йдено предмети, атрибутовані О. В. Дмитріє- вим як фібули типу 9: «залізна фібула-кресало з завитком та просунутим у нього дротяним кільцем на кінці приймача, із кутоподібно вигнутою вертикально пластинчатою спинкою та щипцевим пружним пристроєм» (рис. 1: 12- 16; 4: 12-16) (Дмитриев 1982, с. 81, рис. 4: 10, 11). У публікації 1979 р. наведено рисунок одного екземпляра (Дмитриев 1979, рис. 2: 19), у публікації 1982 р. — двох; 2021 р. побачила світ монографія з покомплексним описом поховань № 1–300, до якої увійшли усі п’ять знахідок (ред. Малышев 2021). Від 1973 по 1982 рр. у верхній течії Сіверсь- кого Дінця тривали розкопки Сухогомоль- шанського кремаційного могильника, які дали 317 поховань і 17 речових комплексів (Аксёнов, Михеев 2006, с. 82). У похованнях 151, 296, у речовому комплексі XVI (пов’язаному з безінвентарним урновим похованням 286) та в культурному шарі знайдено загалом п’ять «фібул-кресал» (рис. 1: 17-21; 4: 17-21). Металеві предмети комплексу XVI (серед них два «кресала-качечки») були опубліковані в монографії В. К. Міхеєва 1985 р. (Михеев 1985, с. 10, рис. 9:16, 17). Через 20 років потому — у 2006 р. — матеріали досліджень могильника покомплексно видані у спільній роботі В. С. Аксьонова та В. К. Міхеєва (Аксёнов, Михеев 2006). Зазначені предмети 2 Уже в перших публікаціях підкреслено відсутність хро- нологічного та культурного зв’язку між інгумаціями та кремаціями (Дмитриев 1979, с. 56-57), що дозволяє розглядати кремаційні комплекси як окремий могильник. Рис. 2. «Фібула-кресало» з культурного шару Коче- тоцького могильника: І — зовнішній вигляд (за: Свис- тун 2009); ІІ — складові частини артефакта; 1 — спин- ка; 2 — голка; 3 — з’єднувальна вісь; 4 — притискний пристрій; 5 — губки притискного пристрою; 6 — отвір притискного пристрою; 7 — трапецієподібний отвір; 8 — голкоприймач; 9 — петля тримача рухомого кільця; 10 — рухоме кільце для підвішування. Fig. 2. Fire-steel brooch from the cultural layer of the Kochetok burial ground: І — appearance (after: Свистун 2009); ІІ — artefact components; 1 — trapezoidal body; 2 — pin; 3 — joint; 4 — clamper; 5 — clamper jaws; 6 — clamper aperture; 7 — trapezoidal aperture; 8 — catch plate; 9 — holder loop; 10 — movable hanging ring ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 45 Рис. 3. Нові знахідки «фібул-кресал»: 1 — випадкова знахідка у Харківській обл.; 2 — випадкова знахідка біля с. Нова Астрахань Луганської обл.; 3 — Копанський могильник (за: Голубєв 2019) Fig. 3. New fire-steel brooch finds: 1 — chance find in Kharkiv Oblast; 2 — chance find near Nova Astrakhan village, Luhansk Oblast; 3 — Kopanka burial ground (after: Голубєв 2019) інтерпретовано як предмети одягу та класифіковано як тип ІІ фібул (Аксёнов, Михеев 2006, с. 127, рис. 37: 9; 72: 5, 6; 77: 7; 86: 9). Опис артефактів цієї категорії майже дослівно повторює формулювання О. В. Дмитрієва, за одним винятком: замість «щипцевого пружного пристрою» дослідники пишуть про «щипцевий притискний пристрій», що — з огляду на відсутність пружини — більш точно відображає функціональні можливості предметів. Заува- жимо, що жодного повністю збереженого предмета на Сухогомольшанському могиль-нику не знайдено: у двох повністю відсутні частини з голкою, у чотирьох — кінці приймача, де мало б розташовуватися рухоме кільце. У матеріалах могильника також були виявлені кресала інших форм: тип 1 — пластини прямокутної форми, іноді із сильно заокругленими кутами (знайдені в п’яти похованнях); імовірно, вони були виготовлені з уламків шабельних клинків. Тип 2 — кресала калачеподібної форми з пластин, кінці яких загнуті всередину (знайдені в чотирьох похованнях); у середній частині пластини інколи розташований невеликий виступ (Аксёнов, Михеев 2006 с. 104). Третім типом кресал були визначені «фібули-кресала», детальний опис яких наведено в розділі про елементи одягу. Кількома роками пізніше експедиція Хар- ківського університету під керівництвом В. К. Міхеєва розпочала дослідження біри- туального Червоногірського могильника у верхній течії Сіверського Дінця. Основні за масштабом роботи тривали упродовж 1984– 1994 рр.; їх результатом стало виявлення 310 людських поховань та 33 поховань коней. Невеликі за обсягом роботи 2001 р. дали ще два поховання (Аксёнов 2002, с. 84), а 2019 р. —– ще одне (Скирда, Іськов 2022, с. 291). У 1987 р. в похованнях 101 «в» (урнова кремація) та 103/к. 7 (ґрунтова інгумація з конем), а в 1991 р. у похованні 254 (безурнова кремація) були виявлені по одному екземпляру «фібул-кресал» (рис. 1: 22-24; 4: 22, 24; 5: 23). На жаль, матеріали лише останнього побачили світ (Аксёнов, Михеев 2009, с. 389, рис. 4, 12); решта знахідок доступні тільки у вигляді фотографій поховального інвентаря у звітах. Слід зазначити, що в публікації артефакт 1a 1 2 3 0 5 10 cm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 246 Рис. 4. Артефакти з кремаційних поховань або пам’яток із кремаційним поховальним обрядом: 12–16 — Могиль- ник Дюрсо (за: ред. Малышев 2021); 17–21 — Сухогомольшанський могильник (за: Аксёнов, Михеев 2006); 22 — Червоногірський могильник (за: Михеев 1988); 24 — Червоногірський могильник (за: Аксёнов, Михеев 2009); 31– 34 — Кочетоцький могильник (за: Свистун 2012); 36 — випадкова знахідка у Харківській обл.; 37–38 — могильник Мохнач-Т (за: Колода 2015); 41 — Копанський могильник (за: Голубєв 2019); 44 — випадкова знахідка біля с. Нова Астрахань Луганської обл. Fig. 4. Artefacts from cremation burials or cites with cremation rites: 12–16 — Dіurso burial ground (after: ред. Малышев 2021); 17–21 — Sukha Homilsha burial ground (after: Аксёнов, Михеев 2006); 22 — Chervona Hirka burial ground (after: Михеев 1988); 24 — Chervona Hirka burial ground (after: Аксёнов, Михеев 2009); 31–34 — Kochetok burial ground (after: Свистун 2012); 36 — chance find in Kharkiv Oblast; 37–38 — Mokhnach-T burial ground (after: Колода 2015); 41 — Kopanka burial ground (after: Голубєв 2019); 44 — chance find near Nova Astrakhan village, Luhansk Oblast. 12 13 15 16 17 18 19 20 21 22 24 14 32 31 34 36 38 33 37 41 44 10 cm0 5 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 47 Рис. 5. Предмети з інгумаційних поховань, а також випадкові знахідки: 1, 4 — Большетарханський могильник (за: Генинг, Халиков 1964); 7–8 — Дмитріївський могильник (за: Плетнёва 1967); 9–11 — Дмитріївський могильник (за: Плетнёва 1973); 23 — Червоногірський могильник (за: Михеев 1988); 25–26 — Червоногусарівський могильник (за: Аксёнов 2017); 27–28 — Нетайлівський могильник (за: Аксёнов 2009); 29–30 — поселення біля с. Руське (за: Майко 2010); 35 — випадкова знахідка біля Бахчисарая (за: Белый 2011; 2013); 39 — Бочковський могильник (за: Лаптєв 2021); 40 — Нетайлівський могильник (за: Аксьонов 2020); 42 — випадкова знахідка біля перевалу Шайтан-Мердвень (за: Ту- рова 2019); 43 — Ольвія (за: Новиченкова 2020) Fig. 5. Objects from inhumation burials and accidental finds: 1, 4 — Bolshie Tarkhany burial ground (after: Генинг, Халиков 1964); 7–8 — Dmytrivka burial ground (after: Плетнёва 1967); 9–11 — Dmytrivka burial ground (after: Плетнёва 1973); 23 — Chervona Hirka burial ground (after: Михеев 1988); 25–26 — Chervona Husarivka burial ground (after: Аксёнов 2017); 27–28 — Netailivka burial ground (after: Аксёнов 2009); 29–30 — settlement near Ruske village (after: Майко 2010); 35 — chance find near Bakhchysarai (after: Белый 2011; 2013); 39 — Bochkove burial ground (after: Лаптєв 2021); 40 — Netailivka burial ground (after: Аксьонов 2020); 42 — chance find near Chaitan-Merdven mountain passage (after: Турова 2019); 43 — Olbia (after: Новиченкова 2020) 1 7 8 9 4 10 11 23 25 26 27 28 35 29 40 39 30 6 43 42 0 5 10 cm ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 248 із поховання 254 (мабуть, із подачі В. К. Міхеєва) знову був класифікований як «залізна фібула у вигляді кресала-качечки» (Аксёнов, Михеев 2009, с. 389). Два екземпляри «фібул-кресал» знайдено в похованнях Червоногусарівського могильника (верхня течія Сіверського Дінця), що його досліджував В. К. Міхеєв протягом 1993– 1997 рр (рис. 1: 25–26). Серед 177 досліджених інгумаційних поховань кресала були знайдені лише в похованнях 86 (рис. 5:25) (Аксёнов 2017, с. 23, рис. 21: 18) та 174 (рис. 5: 26) (Аксёнов 2017, с. 39, рис. 38: 17); належали вони одному типу «фібул-кресал» та збереглися фрагментарно. Варто зауважити, що лише в чотирьох похованнях могильника (№ 36, 86, 98, 166) виявлено залишки поясних наборів і лише в трьох — елементи озброєння: в похованні 174 — три залізні обушки кистенів, у похованні 86 — п’ять наконечників стріл, а в похованні 168 — один наконечник стріли (Аксёнов 2017, с. 59). При цьому вістря стріли в похованні 168 знайдено між ребер, скоріше за все, воно стало причиною смерті похованого чоловіка (Аксёнов 2017, с. 38). В інгумаціях Нетайлівського могильни- ка (рис. 1: 27-28, 40) «фібули-кресала» знайдені тричі: у 2006 р. — в сусідніх похованнях 435 та 437 (рис. 5: 27–28), в 2018 р. — в похованні 535 (рис. 5: 40). У похованнях 435 та 437 поруч з артефактами знайдено невеликі уламки кременю: в похованні 435 — два (Аксёнов 2009, с. 232, рис. 4: 4–6), а в похованні 437 — один (Аксёнов 2009, с. 233, рис. 6: 2–3), а також елементи кінської збруї чи зброї. У похованні 535, крім «фібули-кресала» (Аксьо- нов 2020, рис. 9), виявлено кухоль, миску, тесло-мотичку, ніж, залізну пряжку, бронзовий роз’єднувач від пояса, черешкове трилопатеве вістря стріли та свинцевий обушок кистеня (Аксьонов 2020, с. 197). У 2009 р. було відкрито кремаційний Кочетоцький могильник в урочищі Сороків Яр (виходить устям у заплаву правого берега р. Велика Бабка — правої притоки Сіверського Дінця) (Свистун 2012); на ньому в подальшо- му були проведені невеликі за обсягом робо- ти (Свистун, Квитковский 2013). На поверхні пам’ятки у 2009 р. було виявлено чотири «фі- були-кресала» різного ступеня збереженос- ті, непов’язані з конкретними похованнями (рис. 1: 31–34; 4: 31–34) (Свистун 2012, с. 82, илл. 8: 20, 21, 23, 24), а також одне калачепо- дібне кресало (Свистун 2012, с. 81, илл. 8: 15). У 2014 р. поблизу поселення Мохнач-Т (розташованого на правому березі р. Гнилиці — лівої притоки Сіверського Дінця) було виявлено чотири кремаційні поховання, у двох із яких знайдено «фібули» (рис. 1: 37– 38; 4: 37–38). Урнове поховання 1 містило також бронзовий перстень, залишки поясної гарнітури, залізний ніж, елементи сагайдака (петля, гачок, скоба), а також велику кількість прикрас кінської збруї: фалари й бляшки різних розмірів і форм, бубонці та пряжки (Колода 2015, с. 98-102, рис. 1–2). У безурновому похованні 2, крім «фібули», вияв-лено уламок ножа, шаблю, комплект кінського спорядження (багато орнаментовані вудила, пара стремен з овальною підніжкою, напівовальна підпружна пряжка) (Колода 2015, с. 102-104, рис. 3). Обидва артефакти досліджуваної категорії (Колода 2015, рис. 1: 3; 3: 1) були визначені як фібули та віднесені до предметів одягу. Під час досліджень 2017 р. Бочковського могильника (розташованого на правому бере- зі р. Вовчої — лівої притоки Сіверського Дінця) в інгумаційному похованні 18 було знайдено уламки «фібули-кресала» (рис. 1: 39; 5: 39), довгий ніж, чотири вістря стріл та елементи сагайдака (гачок, скоба, оковки). Збереженість заліза у похованні була поганою, тож форма й розміри реконструюються лише приблизно (Лаптєв 2021, арк. 10, рис. 19: 7; 20: 7). Слід зауважити, що серед матеріалів 21 дослідженого на могильнику поховання рештки сагайдака та стріл із поховання 18 були єдиними елементами озброєння. Останньою відомою знахідкою, що походить із верифікованих розкопок, є залишки «фібули- кресала» з кремаційного комплексу № 2, дослідженого у 2018 р. в шурфі № 4 на території Копанського могильника (Верхнє Подонців’я) (рис. 1: 41). Серед інвентаря комплексу, крім «фібули-кресала» (рис. 3: 3; 4: 41), було виявлено як озброєння (спис-піку, шаблю з елементами піхов, два фрагменти кольчуг), так і збрую (вудила, стремена, кільця, пряжки) й побутові речі (два серпи, ножі, точильний камінь). У «фібули-кресала» повністю відсутня частина з голкою (Голубєв 2019, с. 8, рис. 63: 1; 64: 1), але збереженість предмета завдяки пірогенному впливу є доброю3. 3 Висловлюю щиру вдячність А. М. Голубєву за дозвіл використати неопубліковані матеріали. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 49 Походження кількох предметів фіксується на основі припущень. Так, на території Криму в різні роки виявлено чотири знахідки: дві — до 2009 р. поблизу c. Руське Білогірського р-ну в південно-східному Криму (рис. 1: 29–30; 5: 29–30) (Майко 2010, с. 265-267, рис. 1: 1–2), одна — до 2011 р. поблизу Бахчисарая (рис. 1: 35; 5: 35) (Белый 2011, с. 36, рис. 4; 5: 1; 2013, с. 419, рис. 4; 5: 1), одна — у 2018 р. на перевалі біля південного берега (рис. 1: 42; 5: 42) (Турова 2019). Єдиною відомою у Нижньому Побужжі знахідкою є безпаспортний предмет зі старих розкопок Ольвії, що зберігається у фондах Національного заповідника «Ольвія» Інституту археології НАН України та був опублікований у 2020 р. (рис. 1: 43; 5: 43) (Новиченкова 2020). У фондах Харківського історичного музею ім. М. Ф. Сумцова зберігаються два артефакти, один із яких знайдений до 2014 р. на території Харківської обл. (рис. 3: 1; 4: 36), а інший — до 2021 р. поблизу с. Нова Астрахань Луганської обл. (рис. 1: 44; 3: 2; 4: 44). Статистика поширення Таким чином, на сьогодні відомі знахідки 44 артефактів4 різного ступеня збереженості, виявлені на величезній території від Нижнього Побужжя до Середнього Надволжя (рис. 1). Деякі з них можна пов’язати з випадковими втратами, але переважну більшість знайдено у поховальних пам’ятках різних типів: у ґрунтових інгумаціях, безурнових та урнових кремаціях і навіть катакомбах (табл. 1). Ці знахідки є доволі рідкісними — у восьми могильниках, досліджених великими площами (з кількістю поховань більше 100), частота знахідок «фібул-кресал» складає від 0,11 % до 2,94 % (табл. 2). Залежно від типу поховальної споруди предмети мають кращу або гіршу збереже- ність. Кремаційний обряд поховання сприяв утворенню на поверхні артефактів шару окислів, який консервував предмет майже в первинному вигляді. «Фібула-кресало» з фондів Харківського історичного музею (знахідка 2014 р.) має настільки гарний стан, що зберегла рухливість частин, завдяки чому можна дізнатись, що щипцевий пристрій 4 У роботі не розглянуто матеріали сумнівного поход- ження: щонайменше 18 артефактів, що їх продали сучасні грабіжники. відкривався на 27 мм, утворюючи кут 33° (рис. 3: 1а). Разом із тим необхідність висунути голку з приймача призводила до певного бокового люфту, що з часом руйнувало з’єднувальну вісь пристрою. Переважно гарний стан збереження артефактів у кремаційних комплексах компенсується неможливістю визначити роль предмета в побуті стародавнього населення. Натомість в інгумаційних похованнях маємо точну локалізацію артефактів на тілі небіжчиків — при цьому ледь вгадуючи форму предметів в кородованих уламках. Орнаментація виробів Деякі з гарно збережених предметів мають орнамент, що розміщувався на «спинці» та на приймачі. При цьому, незважаючи на невелику кількість таких знахідок, можна простежити певну стандартизованість оздоблення. Частіше за все трапляється поздовжня лінія з одного боку спинки, дещо рідше — лускоподібний (або «хвилеподібний») орнамент на спинці. Лише у двох випадках орнамент розташовувався з обох боків виробу; переважна більшість предметів прикрашена лише з «лицьового» боку, протилежного загнутій пластині голкоприймача. Цікаво зауважити, що неорнаментовані вироби (або кородовані настільки, що питання наявності на них орнаменту неможливо вирішити) дослідники зазвичай зарисовували саме зі зворотного боку, що давало змогу передати механізм фіксації голки в одній ілюстрації. До того ж різноманітність версій стосовно призначення артефактів призводила до певної упередженості при фотографуванні або малюванні: прибічники версії «фібул» розташовували предмети так само, як фібули, — голкою вниз, пластинчатою спинкою догори. Прихильники версії «кресал» (та «кресал- качечок») орієнтували предмети пластиною донизу — наслідуючи традицію зображення добре відомих калачеподібних кресал. Іноді (задля економії місця в публікації) предмети розміщувалися вертикально. Для зручності порівняння предметів між собою у цій статті всі зображення приведено до одного шаблону: горизонтально, голкою вниз. Ліво- або правобічне орієнтування щипцевого пристрою диктувало розташування застібки з того чи ін- шого боку предмета. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 250 Та бл иц я 1. К ат ал ог з на хі до к Ta bl e 1. C at al og ue o f fi nd s № Рі к Т ип Ре гі он П ам ’я тк а № т а ти п по хо - ва нн я С уп ут ні й ін ве нт ар Ро зм ір и (м м ) П уб лі ка ці я 1 19 57 П ов ол ж я Бо ль ш е- Та рх ан сь ки й мо ги ль ни к п. * 46 , ґ ру нт ов а ін гу ма ці я 1 08 × 4 1 Ге ни нг , Х ал ик ов 1 96 4, та бл . Х , 5 2 19 57 П ов ол ж я Бо ль ш е- Та рх ан сь ки й мо ги ль ни к п. 4 7, ґр ун то ва ін гу ма ці я 3 19 57 П ов ол ж я Бо ль ш е- Та рх ан сь ки й мо ги ль ни к п. 5 5, ґр ун то ва ін гу ма ці я ст рі ли з к ол ча но м сп ра ва б іл я пл еч а 4 19 60 3 П ов ол ж я Бо ль ш е- Та рх ан сь ки й мо ги ль ни к п. 9 0, ґр ун то ва ін гу ма ці я 1 21 × 3 2 Ге ни нг , Х ал ик ов 1 96 4, та бл . Х , 3 5 19 60 3 П ов ол ж я Бо ль ш е- Та рх ан сь ки й мо ги ль ни к п. 2 67 , ґ ру нт ов а ін гу ма ці я 6 19 61 П ов ол ж я Та нк еє вс ьк ий м о- ги ль ни к п. 8 , ґ ру нт ов а ін - гу ма ці я гл ек , с рі бн а се ре ж ка , з ал із ні с ок ир а, к іл ьц е, ш ил о 1 16 × 4 0 К аз ак ов , 1 97 1, с . 1 34 , та бл . V II I, 7; K ha lik ov a, K az ak ov 1 97 7, p . 9 3, pl . X X V II , 2 4: 7 19 67 В ер хн є П од он ці в’ я Д ми тр іїв сь ки й мо - ги ль ни к ка та ко мб а 10 6, п. 2 –3 чо ло ві че п ох ов ан ня : з бр уя (в уд ил а, с тр ем ен а, п ря ж ки , ф ал ар и, н ач іл ь- ни к, о ко вк и сі дл а) , д ві с ок ир и, н ож і, те сл о- мо ти чк а, н ак ла дк и лу ка , ч о- ти ри в іс тр я ст рі л, о ко вк и са га йд ак а 1 09 × 3 4 П ле тн ёв а 19 67 , л . 1 8- 20 , ри с. 2 6; 1 98 9, р ис . 4 5; 10 8: ІІ 8 19 67 В ер хн є П од он ці в’ я Д ми тр іїв сь ки й мо - ги ль ни к ка та ко мб а 10 8, п. 2 –5 чо ло ві че п ох ов ан ня : с ок ир а, п оя сн ий н аб ір (п ря ж ка , 1 3 бл яш ок , н ак о- не чн ик ), но ж і, те сл о- мо ти чк а 1 51 × 4 7 П ле тн ёв а 19 67 , л . 2 1- 23 , ри с. 3 1; 1 98 9, р ис . 4 5 9 19 73 3 В ер хн є П од он ці в’ я Д ми тр іїв сь ки й мо - ги ль ни к ка та ко мб а 16 4, п. 5 со ки ра , п оя сн ий н аб ір (п ря ж ка , 2 1 бл яш ка ), до вг ий н іж в п іх ва х зі с рі б- но ю о ко вк ою 1 45 × 4 0 П ле тн ёв а 19 73 , л . 2 9- 32 , ри с. 5 8; 1 98 9, р ис . 4 5 10 19 73 В ер хн є П од он ці в’ я Д ми тр іїв сь ки й мо - ги ль ни к ка та ко мб а 16 5, п. 1 го рщ ик , с ок ир а, т ес ло -м от ич ка , в ел ик ий н іж , п оя сн ий н аб ір (п ря ж ка , 14 б ля ш ок , н ак он еч ни к) 1 46 × 4 0 П ле тн ёв а 19 73 , л . 3 2- 34 , ри с. 6 4; 1 98 9, р ис . 4 5; 10 4 11 19 73 В ер хн є П од он ці в’ я Д ми тр іїв сь ки й мо - ги ль ни к ка та ко мб а 16 5, п. 2 со ки ра , т ес ло -м от ич ка , в ел ик ий н іж 1 10 × 3 5 П ле тн ёв а 19 73 , л . 3 2- 34 , ри с. 6 4; 1 98 9, р ис . 4 5, 10 4 12 19 74 П ів ні чн ий К ав ка з М ог ил ьн ик Д ю рс о п. 2 0, б ез ур но ва кр ем ац ія зб ру я (в уд ил а, с тр ем ен а, п ря ж ка , к іл ьц я, д ва р оз по ді ль ни ки р ем ен ів ), зб ро я (ш аб ля , с пи с, с аг ай да чн ий к рю к та о ко вк и, 2 1 ві ст ря с тр іл ), тр и но ж і, пі нц ет , б ра сл ет 1 73 × 3 7 Д ми тр ие в 19 79 , ри с. 2 :1 9; р ед . М ал ы ш ев 20 21 , с . 4 7, р ис . 3 2: 1 0 13 19 74 П ів ні чн ий К ав ка з М ог ил ьн ик Д ю рс о п. 4 2, б ез ур но ва кр ем ац ія зб ру я (в уд ил а, с тр ем ен а, п ря ж ки , к іл ьц е, д ва р оз по ді ль ни ки р ем ен ів ), зб ро я (ш аб ля , с пи с, д ев ’я ть н ак он еч ни кі в ст рі л) , с кл ад ни й се рп , ш іс ть но ж ів , п ін це т, к ре са ло , д ва ш ил а 1 74 × 4 1 Д ми тр ие в 19 82 , ри с. 4 :1 0; р ед . М ал ы ш ев 20 21 , с . 9 9, р ис . 6 5: 1 9 п — п ох ов ан ня ; р оз мі ри з на хі до к на ве де ні б ез у ра ху ва нн я ру хо мо го к іл ьц я дл я пі дв іш ув ан ня ; а ст ер ис ко м ( ) п оз на че ні з на хі дк и, р оз мі ри я ки х ре ко нс тр уй ов ан о за іл ю ст ра ці - ям и; ж ир ни м ш ри фт от м по зн ач ен о па ра ме тр и із в тр ат ам и. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 51 № Рі к Т ип Ре гі он П ам ’я тк а № т а ти п по хо - ва нн я С уп ут ні й ін ве нт ар Ро зм ір и (м м ) П уб лі ка ці я 14 19 74 П ів ні чн ий К ав ка з М ог ил ьн ик Д ю рс о п. 6 9, б ез ур но ва кр ем ац ія зб ру я (д ва р оз по ді ль ни ки р ем ен ів , д ві п ря ж ки ), зб ро я (ш аб ля , 1 4 на ко не ч- ни кі в ст рі л) , н ак он еч ни к ре ме ня , т ри н ож і, се рп , п ро ко лк а, п ін це т, д ва б ра с- ле ти 1 18 × 4 5 ре д. М ал ы ш ев 2 02 1, с. 1 35 , р ис . 9 4: 1 1 15 19 74 1 П ів ні чн ий К ав ка з М ог ил ьн ик Д ю рс о п. 1 46 , б ез ур но ва кр ем ац ія зб ро я (ш аб ля , с пи с, ч ек ан , 1 8 на ко не чн ик ів с тр іл ), 3 но ж і, пі нц ет , к іл ьц е, на ко не чн ик р ем ен я, у ла мк и гл ек а 1 67 × 5 1 Д ми тр ие в 19 82 , ри с. 4 :1 1; р ед . М ал ы ш ев 20 21 , с . 2 45 , р ис . 1 80 : 1 1 16 19 74 2 П ів ні чн ий К ав ка з М ог ил ьн ик Д ю рс о п. 1 61 , б ез ур но ва кр ем ац ія ш ол ом , б ар ми ця , з бр оя (ш аб ля , с пи с, ч ек ан , 2 1 на ко не чн ик с тр іл ), зб ру я (о рн ам ен то ва ні в уд ил а, с тр ем ен а, о бо йм а, т ри к іл ьц я, т ри п ря ж ки , 1 3 фа - ла рі в, б ля ш ки р ем ен ю , п ід ві ск а) , т ри н ож і, пі нц ет , б ра сл ет , у ла мк и гл ек а 1 39 × 3 2 ре д. М ал ы ш ев 2 02 1, с. 2 68 , р ис . 1 98 : 2 1 17 19 75 В ер хн є П од он ці в’ я С ух ог ом ол ьш ан сь ки й мо ги ль ни к п. 1 51 б ез ур но ва кр ем ац ія ск ла дн ий с ер п, д ва н ож і, пі нц ет , п ла ст ин ча ст е кр ес ал о 1 10 × 4 0 А кс ён ов , М их ее в 20 06 , с. 3 5, р ис . 3 7: 9 18 19 79 В ер хн є П од он ці в’ я С ух ог ом ол ьш ан сь ки й мо ги ль ни к п. 2 86 /к ом п- ле кс X V I ( ур но - ва к ре ма ці я та ко мп ле кс р еч ей ) бр он зо ви й ка за н, з ал із ні д ва с тр ем ен і, дв а сп ис а, т ес ло -м от ич ка , с ок ир а, ск ла дн ий с ер п, 1 0 но ж ів 1 23 × 3 3 А кс ён ов , М их ее в 20 06 , с. 6 2- 63 , р ис . 7 2: 5 19 19 79 В ер хн є П од он ці в’ я С ух ог ом ол ьш ан сь ки й мо ги ль ни к 1 28 × 4 0 А кс ён ов , М их ее в 20 06 , с. 6 2- 63 , р ис . 7 2: 6 20 19 80 В ер хн є П од он ці в’ я С ух ог ом ол ьш ан сь ки й мо ги ль ни к п. 2 96 у рн ов а кр ем ац ія бр он зо ва р уч ка , з ал із ні с кл ад ни й се рп , н іж 1 06 ×4 1 А кс ён ов , М их ее в 20 06 , с. 6 5, р ис . 7 7: 7 21 19 73 – 19 82 В ер хн є П од он ці в’ я С ух ог ом ол ьш ан сь ки й мо ги ль ни к ку ль ту рн ий ш ар – 6 4 × 36 А кс ён ов , М их ее в 20 06 , с. 1 27 , р ис . 8 6: 9 22 19 87 В ер хн є П од он ці в’ я Че рв он ог ір сь ки й мо - ги ль ни к п. 1 01 « в» , у рн о- ва к ре ма ці я зб ру я (в уд ил а, с тр ем ен а, ф ал ар и, н ач іл ьн ик , к іл ьц я, ч от ир и пр яж ки ), зб ро я (ш аб ля з ел ем ен та ми п іх ов , с пи с, д ев ’я ть н ак он еч ни кі в ст рі л, е ле - ме нт и са га йд ак а) , к аз ан , в ид ел ка , т ри н ож і, то чи ль ни й бр ус ок , п ін це т 1 15 × 3 2 М их ее в 19 88 , л . 1 0- 11 , та бл . Х Х Х , 1 01 : 5 23 19 87 В ер хн є П од он ці в’ я Че рв он ог ір сь ки й мо - ги ль ни к п. 1 03 /к . 7 , ґ ру н- то ва ін гу ма ці я зб ру я (с тр ем ен а, пр яж ки ), зб ро я (с пи с, об уш ок , с аг ай да к зі ст рі ла ми ), те сл о- мо ти чк а, ні ж , д ва б ра сл ет и, п ер ст ен ь, н ам ис ти ни та б іс ер , о йн ох оя та к ух ол ь, 8 5 × 46 М их ее в 19 88 , л . 1 2- 13 , та бл . Х Х Х V , 1 03 : 7 24 19 91 2 В ер хн є П од он ці в’ я Че рв он ог ір сь ки й мо - ги ль ни к п. 2 54 , б ез ур но ва кр ем ац ія зб ру я (в уд ил а, с тр ем ен а, д ві п ря ж ки , к іл ьц е, 1 9 фа ла рі в, к ру гл і б ля ш ки , тр и ро зп од іл ьн ик и ре ме ні в, о ку тт я лу ки с ід ла , ч ум бу рн ий б ло к) , з бр оя (ш аб ля з ел ем ен та ми п іх ов , д ва с пи си р із ни х ти пі в, с ок ир а, с аг ай да ч- ні с ко ба т а кр ю к, 1 0 на ко не чн ик ів с тр іл , н ак ла дк а лу ка ), ка за н, в ид ел ка , ск ла дн ий с ер п, с ве рд ло , л ож ка р, п ін це т, д ва н ож і, дв а кр ем ен і, ру кі вʼ я на - га йк и 2 10 × 4 3 М их ее в 19 92 , л . 1 8- 19 , та бл . Х Х Х II , 2 54 : 2 ; А кс ён ов , М их ее в 20 09 , с. 3 89 , р ис . 4 : 1 2 25 19 95 В ер хн є П од он ці в’ я Че рв он ог ус ар ів сь ки й мо ги ль ни к п. 8 6, ґр ун то ва ін гу ма ці я дв а пе рс ні , п оя сн ий н аб ір (п ря ж ка , к іс тя на п ри ві ск а, б ля ш ки , р оз по ді ль - ни к) , п ’я ть н ак он еч ни кі в ст рі л, ч от ир и но ж і, кр им сь ки й гл ек 1 23 × 3 3 А кс ён ов 2 01 7, с . 2 2- 23 , ри с. 2 1: 1 8 26 19 97 В ер хн є П од он ці в’ я Че рв он ог ус ар ів сь ки й мо ги ль ни к п. 1 74 , ґ ру нт ов а ін гу ма ці я пе рс те нь , к оп ов уш ка , п оя сн ий р оз по ді ль ни к, т ри о бу ш ки , н іж , к ри мс ьк ий гл ек 7 6 × 37 А кс ён ов 2 01 7, с . 3 9, ри с. 3 8: 1 7 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 252 № Рі к Т ип Ре гі он П ам ’я тк а № т а ти п по хо - ва нн я С уп ут ні й ін ве нт ар Ро зм ір и (м м ) П уб лі ка ці я 27 20 06 В ер хн є П од он ці в’ я Н ет ай лі вс ьк ий м о- ги ль ни к п. 4 35 , ґ ру нт ов а ін гу ма ці я зб ру я ( ву ди ла , с тр ем ен а, дв і п ря жк и, о ку тт я л ук и сі дл а, чу мб ур ни й бл ок ), ск ла дн ий се рп , д ва к ре ме ні , п оя сн ий н аб ір (п ря жк а, бл яш ка , н ак он еч ни к) , г ле к 1 47 × 4 1 А кс ён ов 2 00 9, с . 2 32 , ри с. 4 : 6 28 20 06 В ер хн є П од он ці в’ я Н ет ай лі вс ьк ий м о- ги ль ни к п. 4 37 , ґ ру нт ов а ін гу ма ці я сп ис , к ре мі нь , г ле к 1 70 × 3 8 А кс ён ов 2 00 9, с . 2 33 , ри с. 6 : 2 29 до 20 09 3 К ри м по се ле нн я бі ля с. Р ус ьк е ви па дк ов а зн а- хі дк а – 1 15 × 3 2 М ай ко 2 01 0, с . 2 65 , ри с. 1 : 1 30 до 20 09 1 К ри м по се ле нн я бі ля с. Р ус ьк е ви па дк ов а зн а- хі дк а – 14 3 × 45 М ай ко 2 01 0, с . 2 65 , ри с. 1 : 2 31 20 09 1 В ер хн є П од он ці в’ я К оч ет оц ьк ий м ог ил ь- ни к (« С ор ок ів Я р» ) ку ль ту рн ий ш ар – 1 65 × 4 0 С ви ст ун 2 01 2, с . 8 2, ил л. 8 : 2 0 32 20 09 2 В ер хн є П од он ці в’ я К оч ет оц ьк ий м ог ил ь- ни к (« С ор ок ів Я р» ) ку ль ту рн ий ш ар – 1 32 × 3 8 С ви ст ун 2 01 2, с . 8 2, ил л. 8 : 2 1 33 20 09 В ер хн є П од он ці в’ я К оч ет оц ьк ий м ог ил ь- ни к (« С ор ок ів Я р» ) ку ль ту рн ий ш ар – 8 3 × 35 С ви ст ун 2 01 2, с . 8 2, ил л. 8 : 2 3 34 20 09 В ер хн є П од он ці в’ я К оч ет оц ьк ий м ог ил ь- ни к (« С ор ок ів Я р» ) ку ль ту рн ий ш ар – 1 12 × 4 3 С ви ст ун 2 01 2, с . 8 2, ил л. 8 : 2 4 35 до 20 11 К ри м ок ол иц і Б ах чи са ра я ви па дк ов а зн а- хі дк а – 10 9 × 26 Бе лы й 20 11 , с . 3 6, р ис . 4 , 5: 1 ; 2 01 3, с. 4 19 , р ис . 4 , 5 : 1 36 до 20 14 3 В ер хн є П од он ці в’ я Х ар кі вс ьк а об л. (? ) ви па дк ов а зн а- хі дк а, о бп ал ен а – 15 6 × 40 37 20 14 3 В ер хн є П од он ці в’ я М ог ил ьн ик М ох на ч- Т п. 1 , у рн ов а кр е- ма ці я зб ру я (1 2 фа ла рі в, г ер ал ьд ич ні , л ис то по ді бн і, кр уг лі б ля ш ки , ч от ир и об о- йм и, д ві п ря ж ки , 1 1 бу бо нц ів ), ре ш тк и на га йк и, п ер ст ен ь, п оя сн ий н аб ір (п ря ж ка , ш іс ть б ля ш ок ), ні ж , з ал иш ки с аг ай да ка (п ет ля , г ач ок , с ко ба ) 1 03 × 3 6 К ол од а 20 15 , с . 9 8, ри с. 1 : 3 38 20 14 3 В ер хн є П од он ці в’ я М ог ил ьн ик М ох на ч- Т п. 2 , б ез ур но ва кр ем ац ія зб ру я (о рн ам ен то ва ні в уд ил а, с тр ем ен а, п ря ж ка ), зб ро я (ш аб ля ), ні ж 1 08 × 3 4 К ол од а 20 15 , с . 1 02 , ри с. 3 : 1 39 20 17 В ер хн є П од он ці в’ я Бо чк ов сь ки й мо ги ль - ни к п. 1 8, ґр ун то ва ін гу ма ці я ве ли ки й ні ж , ч от ир и ві ст ря с тр іл , с аг ай да к (к рю к, п ет ля , о ку тт я, о бо йм и- ця р ем ен я) 11 5 × 50 Л ап тє в 20 21 , а рк . 1 0, ри с. 1 9: 7 ; 2 0: 7 40 20 18 В ер хн є П од он ці в’ я Н ет ай лі вс ьк ий м о- ги ль ни к п. 5 35 , ґ ру нт ов а ін гу ма ці я те сл о- мо ти чк а, н іж , п ря ж ка , о бу ш ок , в іс тр я ст рі ли , п оя сн ий р оз по ді ль - ни к, к ух ол ь, м ис ка 1 53 × 4 3 А кс ьо но в 20 20 , с . 1 97 , ри с. 9 41 20 18 3 В ер хн є П од он ці в’ я К оп ан сь ки й мо ги ль - ни к ш ур ф № 4 , б ез у- рн ов а кр ем ац ія ш аб ля , з ал ізн і д ет ал і п іх ов ш аб лі , п ік а, дв а ф ра гм ен ти к ол ьч уг , з бр уя (в уд ил а, ст ре - ме на , к іл ьц я, пр яж ки ), дв а ск ла дн их с ер пи , т оч ил ьн ий б ру со к з от во ро м, н ож і 1 37 × 4 1 Го лу бє в 20 19 , а рк . 8 , ри с. 6 3: 1 ; 6 4: 1 42 20 18 К ри м пе ре ва л Ш ай та н- М ер дв ен ь ви па дк ов а зн а- хі дк а – 93 × 3 1, 5 Ту ро ва 2 01 9 43 до 20 20 3 Н иж нє П о- бу ж ж я О ль ві я бе зп ас по рт на зн ах ід- ка (« ст ар і ф он ди ») – 13 5 × 38 Н ов ич ен ко ва 2 02 0 44 до 20 21 С ер ед нє П од он ці в’ я с. Н ов а А ст ра ха нь Л у- га нс ьк ої о бл . ( ?) ви па дк ов а з на хі дк а, ча ст ко во об па ле на – 97 × 3 5 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 53 Будова артефактів Типова «фібула-кресало» (рис. 2: ІІ) скла- далася із двох нерівнозначних за вагою частин. Більша — пластинчата спинка (рис. 2: 1), кінці якої оформлені по-різному: з одного боку розта- шовувалася половина притискного пристрою, з іншого — голкоприймач (рис. 2: 8), на кінці яко- го розташовувалося кільце для підвішування (рис. 2: 10). Менша частина — загострена з од- ного боку голка (рис. 2: 2), інший кінець якої був оформлений у вигляді другої половини притис- кного пристрою. Між собою деталі поєднували- ся залізним штифтом (рис. 2: 3). Обидві части- ни розташовувалися в паралельних площинах; для того щоб половини притискного пристрою сходилися разом, коротка частина «голки» під- гиналася. У закритому положенні притискний пристрій утворював отвір (рис. 2: 6): круглий, овальний або трикутний — половини цього отвору розташовувалися на верхній та нижній частинах притискного пристрою. Під час фікса- ції голки у голкоприймачі (а також при відкри- ванні механізму) доводилося здійснювати боко- вий рух, що поступово руйнувало з’єднувальну вісь. Вага предметів із фондів Харківського іс- торичного музею на сьогодні становить 52,5 г (при довжині 15,5 см, висоті 3,9 см) — та 36,5 г (9,7 × 3,5 см, при цьому поверхня кородована, а частина з рухомим кільцем втрачена). Усі пред- мети виготовлені із заліза; металографічний аналіз таких артефактів не проводився, тому ви- користання сталі можна лише припускати. Оформлення притискного пристрою поде- куди сильно варіює. Невелика кількість «фі- бул-кресал» характеризується повною відсут- ністю губок; притискний пристрій у закритому вигляді утворює отвір у вигляді правильного трикутника. Територіально такі знахідки розсіяні по великій площі: по одному екземпляру знайдено у Верхньому (рис. 4: 33) та Середньому Подонців’ї (рис. 3:2; 4: 44), на Північному Кавказі (рис. 4: 14). Єдиною знахідкою — з могильника біля поселення Мохнач-Т у Верхньому Подонців’ї — пред- ставлений артефакт із відсутнім притискним пристроєм (рис. 4: 37). Усі інші артефакти мають губки (рис. 2: 5): переважно довгі, плас- кі. Робочий майданчик губок притискного при- строю частіше за все оформлений у вигляді ви- тягнутого трикутника, вершина якого обернена до шарніра (рис. 3: 1, 3; 4: 13, 19; 5 11, 43). Дещо менше знахідок із брускоподібно оформленими прямими губками (рис. 4: 24, 31). Утім, щодо аб- солютної більшості артефактів не вистачає да- них, оскільки дослідники не приділяли уваги цьому аспекту — або ж збереженість предметів не дозволяє впевнено судити про ці деталі. Кожна частина «фібул-кресал» знаходить певні аналогії в номенклатурі виробів сал- тівських ковалів. Так, широка спинка (прямокутна в перетині, але іноді — дещо звужена до зовнішнього краю виробу) перекликається з калачеподібними кресалами. Оформлення голкоприймача запозичено у широко розповсюджених залізних фібул. Загострена частина голки за своїм виглядом та можливим функціоналом нагадує шило. Нарешті, ідея шарнірного з’єднання частин, безумовно, походить із власне ковальського інструментарія: кліщів та ножиць для металу, які нерідко знаходять на поселеннях салтівської культури. Типологія Аналіз сукупності знахідок дозволив виокремити спільні риси, обов’язкові для усієї серії артефактів, а також особливості, завдяки яким можна побудувати типологію. До обов’язкових елементів належать куто- подібно вигнута вертикально пластинчата спинка; голка та голкоприймач; шарнірне з’єднання. Натомість наявність і форма губок, отвору в притискному пристрої; ширина спинки; наявність та оформлення рухомого кільця для підвішування — усе це варіативні елементи. На жаль, незадовільна якість ілюстрацій та погана збереженість артефактів не дозволяють абсолютно впевнено розподілити всі 44 знахід- ки за типами. Корозія та втрати унеможлив- люють побудову схеми за особливостями губок і отвору притискного пристрою, тож найадекватнішим виглядає розподіл знахідок за типами залежно від оформлення кільця для підвісу. Лише 15 знахідок мають достатню для аналізу збереженість. До типу 1 віднесено артефакти, у яких петля тримача рухомого кільця розташована в площині трапецієподібного отвору та оформлена згином догори (за зразком оформлення завитка на кінці голкоприймача залізних фібул). До цього типу належать лише три знахідки, знайдені в похованні 146 могильника Дюрсо (рис. 4: 15, табл. 1: 15) на ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 254 поселенні біля с. Руське (рис. 5: 30, табл. 1: 30) та в культурному шарі Кочетоцького могиль- ника (рис. 4: 31, табл. 1: 31), причому одна зі знахідок виглядає як дериват типової «фібули- кресала» (рис. 5: 30). Тип 2 представлений знахідками, у яких петля тримача рухомого кільця також роз- ташована в площині трапецієподібного от- вору, але оформлена згином донизу. Цей тип теж нечисленний, до нього впевнено віднесено лише три знахідки: з поховання 161 могильника Дюрсо (рис. 4: 16; табл. 1: 16), з поховання 254 Червоногірського могильника (рис. 4: 24; табл. 1: 24), а також з культурного шару Кочетоцького могильника (рис. 4: 32; табл. 1: 32). Тип 3 характеризується тим, що петля тримача рухомого кільця розташована пер- пендикулярно площині трапецієподібного отвору, оформлена згином переважно до тильного боку, до механізму застібки. У тако- му випадку рухоме кільце розташовувалося в площині трапецієподібного отвору, що полегшувало носіння предмету в підвішеному стані. Тип найчисленніший: до нього нале- жить щонайменше дев’ять предметів. Це знахідки з поховань 90 та 267 Больше-Тар- ханського могильника (рис. 5: 4, табл. 1: 4–5), з катакомби 164 Дмитріївського могильника (рис. 5: 9, табл. 1: 9), випадкові знахідки на поселенні біля с. Руське (рис. 5: 29; табл. 1: 29) та в Харківській обл. (рис. 3: 1; 4: 36; табл. 1: 36), із поховань 1–2 могильника Мохнач-Т (рис. 4: 37–38, табл. 1: 37–38), із Копанського могильника (рис. 4: 41, табл. 1: 41) та зі старих розкопок Ольвії (рис. 5: 43, табл. 1:43). Територіально типи не утворюють чітко окреслених регіонів використання; певна кореляція є лише в обряді: артефакти типів 1 та 2 знайдені на пам’ятках з кремаційним обрядом поховання, тоді як тип 3 був поширений значно ширше: від Нижнього Побужжя до Середнього Надволжя. Супутні знахідки Для вирішення проблеми функціонального використання артефактів варто розглянути комплекси, де зроблені знахідки. Якщо відкинути предмети, що не мають контексту, а також знайдені в культурному шарі, то можна побачити, що з 26 комплексів походять 28 артефактів. Кількість кремаційних та інгумаційних поховань, у яких виявляли «фібули-кресала», однакова, але до категорії інгумацій включено як дев’ять ґрунтових поховань, так і чотири катакомбні. Аналіз сукупності інвентаря висвітлює різницю між похованнями, зробленими за різними обрядами. Так, кремаційні комплекси яскраво характеризуються як поховання воїнів- вершників: у 13 комплексах знайдено дев’ять шабель, 10 списів (двічі — по два списи різних типів, у решті випадків — піки), три сокири- чекани, дев’ять збруйних наборів або їх елементів. У семи похованнях знайдені вістря стріл (у кількості від 9 до 21), у чотирьох — металеві елементи сагайдаків. Єдиним випадком представлена знахідка накладки на лук. Двічі знайдені елементи захисного спорядження, загалом надзвичайно рідкісного у старожитностях салтівської культури: в одному випадку це шолом із бармицею, в іншому — два уривки кольчужного обладунка. Поховання, зроблені за інгумаційним обрядом, теж переважно належать воїнам, але з меншою кількістю зброї. Серед тринадцяти комплексів — жодної шаблі, лише два списи, сім сокир (у п’яти похованнях); один комплекс із накладками на лук, чотири — із залишками сагайдаків, шість — зі стрілами (у кількості від одного до п’яти; в деяких комплексах кількість невідома). Разом з тим у трьох похованнях знайдено шість обушків (відсутніх у кремаційних похованнях). Поясні набори або їх елементи знайдені в семи інгумаційних комплексах із тринадцяти (у кремаційних комплексах — у трьох із тринадцяти), збруя або її елементи — у трьох. Варто підкреслити також, що в кремаційних комплексах, крім «фібул-кресал», двічі знайдено пластинчасті кресала, один раз — два кремені. В інгумаціях спільних із кресалами знахідок немає; кремені виявлені у двох похованнях. Там, де можна простежити розташування предметів відносно тіл небіжчиків, це завжди ділянка біля тазу або стегнових кісток. Таким чином, зазначені предмети не використовувалися як фібули, якими на плечах скріплювалися плащі5. 5 Типові фібули в інгумаційних похованнях салтівської культури є доволі рідкісною знахідкою, тому спеціальних робіт щодо їх використання в костюмі салтівського населення дослідники не публікували. Принаймні двічі у похованнях Старосалтівського катакомбного могильника фібули були виявлені на ділянці грудної клітки: у лівій частині — в катакомбі 18, біля правої ключиці — в катакомбі 21. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 55 Таблиця 2. Частота знахідок «фібул-кресал» на різних пам’ятках Table 2. The frequency of “fire-steel brooches” finds at various sites Пам’ятка Кількість Частота виявлення до сл ід ж ен их по хо ва нь зн ай де ни х «ф іб ул -к ре са л» Дмитріївський* 170** 5 2,94 % Дюрсо 199 5 2,51 % Сухогомольшанський 317 5 1,58 % Большетарханський 378 5 1,32 % Червоногусарівський 177 2 1,13 % Червоногірський 313 3 0,96 % Нетайлівський 536 3 0,56 % Танкеєвський 881 1 0,11 % * Не враховуються досі неопубліковані катакомби, дос- ліджені В. О. Сарапулкіним у 2006-2007 рр. ** Кількість похованих у 170 катакомбах була значно більшою, оскільки це були сімейні склепи. Так, лише у 137 катакомбах виявлено рештки 345 людей (Плетнёва 1989, с. 183). У такому разі відсоток має змінитися що- найменше вдвічі. Таблиця 3. Варіанти орнаментації виробів Table 3. Variants of artеfacts ornamentation №* Пам’ятка Оздоблення Спинка (2 боки) При- ймач Голка 1–5 Больше- тархан- ський - - - пере- круче- на 29 поселення біля с. Руське «лус- ка» «лус- ка» - - 30 поселення біля с. Руське - - насічки - 31 Кочетоць- кий лінія - псевдо- витки - 36 Харків- ська обл. лінія, «лус- ка» - псевдо- витки - 42 Шайтан- Мердвень лінія лінія - - * Тут і далі нумерація знахідок збігається з нумерацією в табл. 1, а також з рис. 4–5. В умовах мізерної кількості знахідок можна спостерігати, що іноді на плані некрополів поховання з артефактами розташовані по- руч (катакомби 106 та 108, 164 та 165 Дмит- ріївського могильника, поховання 435 та 437 Нетайлівського, поховання 46, 47 та 55 Боль- шетарханського). Можна обережно припус- тити, що це непрямо свідчить на користь версії про невеликий хронологічний розрив у часі випадіння артефактів — і загалом про невелику тривалість побутування їх у ранньосередньовічного населення. Найкраще в цю парадигму вписуються речі, що поши- рювалися як модні, статусні та престижні принади. Але разом з тим первинно вони мали певні функції. На нашу думку, це був похідний багатоцільовий інструмент для виготовлення та оздоблення стріл — який можна умовно назвати «мультитулом лучника». Такі предмети мали займати мінімум місця та використовуватися в декількох операціях під час спорядження стріл. Використання Масивна загострена голка нагадує черешки наконечників стріл; за її допомогою (окрім випадків використання як звичайного шила) в торці древка можна було намітити та поглибити канал для подальшого забивання залізного наконечника стріли. Крім того, голка виступала як важіль при роботі з притискним пристроєм. Круглий чи трикутний отвір, що утворювався в закритому положенні, призначався для обтискання торця древка під час забивання залізного наконечника. Завдяки такій фіксації древко не розтріскувалося; також цю функцію можна було застосовувати для фіксації обмотки древка після приєднання наконечника. Археологічні або етнографічні дослідження не фіксують тригранного оздоблення древка; разом із тим залишки стріл салтівського часу відомі лише у високогірних пам’ятках Кавказу (Каминский 1982, с. 50, рис. 10–11; Иерусалимская 2012, с. 279-280, ил. 165), де невідомі знахідки «фібул-кресал». Трикутний отвір, що утворюється в закритому стані деяких знахідок, свідчить про певний зв’язок із тригранними й трилопатевими наконечниками стріл. Інші випадки трипроменевої симетрії в старожитностях салтівської культури нам невідомі (за винятком досить рідкісних триног і шашличниць). Підрізання торця древка та надання тригранного перетину поблизу наконечника могло дещо покращити ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 256 Та бл иц я 4. К ор ел яц ія з ін ш им и ка те го рі ям и по хо ва ль но го ін ве нт ар я Ta bl e 4. C or re la tio n w ith o th er b ur ia l i te m s c at eg or ie s К ре м ац ій ні Ін гу м ац ій ні К ом пл ек си Я м ні К ат ак ом бн і 12 13 14 15 16 17 18 , 1 9 20 22 24 37 38 41 3 6 23 25 26 27 28 39 40 7 8 9 10 , 1 1 Т ип и ін ве нт ар я + + + + + + + + + Ш аб ля + + + + 2 + 2 + + + С пи с + + + + 2 + + 2 С ок ир а + + Л ук + + + + + + + + С са га йд ак 21 9 14 18 21 9 10 + + 5 4 1 4 С тр іл и + 3 + О бу ш ок + + За хи сн е сп ор яд ж ен ня + + + + + + + + + + + + Зб ру я + + + + + + + + + + П оя сн ий н аб ір + + К ре са ло 2 2 + К ре мі нь + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + + Ін ш і к ат ег ор ії ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 57 аеродинамічні властивості стріли. Варто за- уважити, що на кавказьких матеріалах про- стежується веретеноподібна форма древків стріл: ближче до наконечника та п’ятки їхній діаметр зменшувався (Иерусалимская 2012, с. 279). На думку В. М. Камінського, діаметр древка біля наконечника визначався діаметром упору наконечника; це зменшувало опір повітря та збільшувало швидкість стріли (Каминский 1982, с. 50). Можна припустити, що надання древку тригранної форми ще більше покращувало взаємодію стріли з повітрям. Характер пошкоджень деяких предметів теж свідчить на користь версії про певне стягування, яке здійснювалось із застосуванням сили. Так, у «фібули-кресала» з поховання 20 могильника Дюрсо (рис. 4: 12) середня частина голки вигнута назовні, в протилежний від спинки бік. Це пошкодження могло трапитися лише у випадку, коли широко відкритий притискний пристрій закривався із зусиллями, що перевищили міцність деталі та зігнули важіль, яким виступала голка (в подальшому через її кривизну губки притискного пристрою не прилягали одна до одної). Можливо, це пошкодження було викликано недостатньою міцністю голки. Натомість використання ста- лі підвищувало пружність, але одночасно й збільшувало крихкість деталі. Відразу два екземпляри (рис. 4: 33; 5: 29) демонструють злам короткої частини голки — неподалік від осі, що поєднувала дві частини механізму. Щонайменше один раз злам пройшов через отвір, зроблений у більшій частині виробу (рис. 4: 20); при цьому голка, звісно, загубилася. Двічі знайдено лише велику половину пристрою (рис. 4: 19, 41). Причинами такого пошкодження, скоріше за все, було руйнування з’єднувального штифта: чи то внаслідок застосування завеликої сили при обтисканні, чи то внаслідок втоми металу через боковий люфт при відкриванні-закриванні застібки (в разі зламу голки по отвору в більшій частині залишився би штифт, якого наразі немає). Інший обов’язковий елемент, наявний у всіх виробах, — кутоподібно вигнута спинка у вигляді низької трапеції. Саме цю частину як кресало деякі дослідники бачили основним елементом виробу. Не виключаючи можливості такого використання, слід зауважити, що іскру міг дати будь-який сталевий виріб (як вже зазначалося, в деяких пластинчатих кресалах дослідники бачать уламки шабельних клинків, виготовлених із максимально якісної сталі); важливіше було мати кремінь, який траплявся не у всіх регіонах Хозарського каганату. Серед 26 комплексів із «фібулами-кресалами» кремені знайдені лише в трьох: одному кремаційному та двох інгумаційних. Разом із тим у матеріалах Червоногусарівського інгумаційного могильника серед 177 поховань кремені знайдено у двох (№№ 101, 148) — окремо від «фібул-кресал» (Аксёнов 2017, с. 52). Можна припустити, що низька трапеція (іноді — дещо асиметрична) виступала як шаблон для підрізання пір’я при виготовлен-ні оперення стріл. При цьому обрізати пе-ра залежно від потреби можна було по внутрішньому контуру спинки, по зовнішньому, а також (у разі наявності лінійного орнаменту вздовж спинки) — по- середині. Голка при такій операції могла вис- тупати як вісь для прикладання пера або навіть як стрижень, на який це перо насаджувалося. Різні розміри трапецій не суперечать такому припущенню: так, невелике підвищення в бік застібки (яке можна побачити на більшості предметів) на практиці відповідало невеликому розширенню оперення в бік п’ятки. Менша або більша довжина трапеції теж відповідає реаліям обрізання пер. Археологічно зафіксована на Кавказі довжина оперення становила від 10 до 15 см (Каминский 1982, с. 50), за іншими даними — не менше 11–13 см (Иерусалимская 2012, с. 279). О. Ф. Медведєв повідомляє, що, за даними арабського трактату XV ст., перси застосовували оперення довжиною 12–15 см, досвідчені лучники — 8–10 см, а для стрільби на велику відстань — 6–7 см (Медведев 1966, с. 51). Якщо врахувати, що озброєння у салтівський час виготовлялося під конкретну людину, маємо погодитися з такою схемою: фізичні властивості людини (зріст, довжина та сила рук) впливали на оптимальну довжину стріли. Довжина й вага стріли вимагали більшого або меншого оперення, — отже, більшого або меншого шаблону у вигляді довшої або коротшої спинки «фібули-кресала». Це може пояснити різноманітність артефактів цієї категорії. На жаль, простежити кореляцію між зростом похованих індивідів та довжиною артефактів неможливо через незадовільну збереженість предметів з інгумаційних похо-вань і відсутність повних кістяків у крема-ційних комплексах. Разом із тим наявність шаблона могла створювати й певні незручності. У сагайдаку салтівського лучника були стріли різних типів: ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 258 тригранні, трилопатеві, пласкі; вони мали різні розмір і вагу, — відповідно, вимагали древків різної товщини та ваги, а отже — різного за розміром оперення. Шаблон у цьму випадку обмежував свободу дій майстра або не відповідав вимогам до наконечника. Єдиний випадок одночасної знахідки двох «фібул- кресал» у комплексі XVI Сухогомольшанського могильника характеризується різною довжиною спинок (рис. 4: 18–19). Та сама проблема стосується і отвору в притискному пристрої: фіксація форми й розміру не могла відповідати асортименту наявних стріл, тож із дедалі більшим поширенням пласких наконечників трикутна форма отвору мала б поступатися на користь універсального круглого. Незрозумілою залишається функція гу- бок притискного пристрою. Можна лише кон- статувати, що існують вироби взагалі без них, із брускоподібними губками, а також із довгими трикутними. Семантика або функціональне призначення лускоподібного («хвилеподібного») орнаменту на спинці виробів також залишається нерозгаданою. З огляду на переважну більшість знахідок (28 з 44, тобто 63,6 %) та кількість пам’яток, на яких ці знахідки були зроблені, можна припустити, що вигадливу форму «фібул- кресал» було винайдено в Подонців’ї і саме звідси вона поширилася на суміжні території під час військових походів чи внаслідок індивідуальних контактів як статусна, прес- тижна річ. Мультитул лучника можна порівняти із сучасним швейцарським ножем: декілька функціональних інструментів поєднані та по- дані в естетичній формі. Престижність і функ- ціональність цих мультитулів забез-печили їх поширення у віддалені райони (Побужжя, Крим, Надволжя), а також сприяли виникненню наслідувань. Знахідки із Шайтан-Мердвень (рис. 5: 42) та Танкеєвського могильника (рис. 5: 6) схожі між собою — і дуже далекі за пропорціями від канонічних витягнутих зраз- ків. Артефакт із поселення біля с. Руське в Криму (рис. 5: 30) більше нагадує фібулу, поєднану з кліщами, ніж поширені в Подонців’ї взірці. Датування Попри те, що знахідки «фібул-кресал» по- ходили переважно з багатих комплексів, дале- ко не всі вони були надійно датовані дос- лідниками, можливо через те, що вузькому датуванню більше піддаються елементи поясних гарнітур та прикраси («модні» речі), ніж предмети озброєння чи кінської збруї, характерні для розглянутих поховань. Разом з тим для деяких комплексів хронологічні межі були визначені: для чотирьох поховань із могильника Дюрсо (№ 42, 69, 146, 161) О. В. Дмитрієв наводить дату — IX ст., одне (№ 20) датує вужче: друга половина IX ст. Серед трьох комплексів Сухогомольшанського могильника два (поховання 286/комплекс XVI та п. 296) віднесені В. С. Аксьоновим та В. К. Міхеєвим до середини IX ст., один (похо- вання 151) — до першої половини IX ст. Остан- ньою чвертю VIII — першою половиною IX ст. визначає В. С. Аксьонов дату поховання 535 Нетайлівського могильника. Монетні знахід- ки Бочковського могильника (Лаптев, Аксёнов 2017, с. 86, рис. 5) дозволяють говорити про першу половину IX ст. як найбільш імовірний час здійснення поховань на ньому. Серединою IX — початком X ст. датує поховання 1 та 2 мо- гильника Мохнач-Т В. В. Колода. Таким чи- ном, за винятком крайніх дат (остання чверть VIII ст., початок Х ст.) серед дослідників є певний консенсус про поширення зазначених артефактів саме у IX ст. У матеріалах Сухого- мольшанського могильника «фібули-кресала», на думку В. С. Аксьонова та В. К. Міхеєва, вза- галі виступають хронологічним індикатором середини ІХ ст. (Аксёнов, Михеев 2006 с. 164). Винайдення форми мультитула лучника, на нашу думку, відбулося у першій половині IX ст. та репрезентовано знахідками типу 1. На цих знахідках оформлення петлі на голкоприймачі було запозичено з аналогічного елементу фібул. Регіон Кількість Тип поховання П ам ’я то к Зн ах ід ок Ін гу м ац ії К ре м ац ії Н ев ід ом о Нижнє Побужжя 1 1 - - 1 Крим 3 4 - - 4 Північний Кавказ 1 5 - 5 - Подонців’я 11 28 12 14 2 Надволжя 2 6 6 - - Усього: 18 44 18 19 7 Таблиця 5. Розподіл кількості знахідок за ре- гіонами й типами пам’яток Table 5. Finds quantity distribution by regions and cites types ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 59 Подальший розвиток концепції та пошук опти- мальної форми представлений типом 2, у якому петля залишається в тій самій площині, але заги- нається вниз. Але значно більше — як терито- ріально, так і кількісно — поширилися знахідки типу 3, який є похідним від перших двох типів. Розташування рухомого кільця у загальній пло- щині виробу, вочевидь, виявилося вдалою нова- цією, оскільки збільшувало зручність носіння предмету підвішеним до пояса. Разом із тим складність виготовлення, вади конструкції та відсутність гнучкості у зас- тосовуванні призвели до поступового зане- паду концепції, що збіглося зі зникненням сал- тівського населення у Верхньому Подонців’ї. Загальновизнаною є теза про те, що винаходи в галузі середньовічних озброєнь з’являлися у кочового населення, мобільність та войовничість якого сприяла швидкому по- ширенню новинок на велику територію. І як- що винайдення шабель чи стремен здійснило революції в тактиці бою та змінило історію держав, деякі винаходи були значно менш ефективними, а тому тихо зійшли у небуття, де-не-де виринаючи під час археологічних досліджень та заводячи археологів в глухий кут питанням про їх функціональне приз- начення. Подяки Висловлюю щиру вдячність В. С. Аксьо- нову, А. М. Голубєву, В. В. Колоді, Г. Є. Свис- туну за надання електронних версій рисунків — це дозволило уникнути сканування та по- зитивно позначилося на якості ілюстрацій, а також небайдужим друзям, які допомагали під час роботи над статтею. Дата надходження: 28.11.2024 Дата прийняття до друку: 10.02.2025 Дата публікації:28.06.2026 Аксёнов, В. С. 2002. Раскопки Верхнесалтовско- го IV катакомбного могильника и могильника Красная Горка салтовской культуры. В: Гаврилюк, Н. О. (ред.). Археологічні відкриття в Україні 2000-2001 pp. Київ: ІА НАНУ, с. 83-85. Аксёнов, В. С. 2009. Исследования раннесредневековых захоронений близ села Металловка в 2006 году (Нетай- ловский грунтовой могильник). В: Евглевский, А. В. (ред.). Степи Европы в эпоху средневековья, 7. Хазарское время. Донецк: ДонНУ, с. 231-258. Аксёнов, В. С. 2017. Могильник салтово-маяцкой культуры у с. Червоная Гусаровка на Северском Донце. Харьков: Рожко С. Г. Аксёнов, В. С., Михеев, В. К. 2006. Население Хазарского каганата в памятниках истории и культуры. Сухогомольшанский могильник VIII‒X вв. Хазарский альманах, 5. Киев; Харьков (б. в.). Аксёнов, В. С., Михеев, В. К. 2009. Погребения со сложносоставными луками биритуального могильника Крас- ная Горка салтовской культуры. В: Евглевский, А. В. (ред.). Степи Европы в эпоху средневековья, 7. Хазарское время. Донецк: ДонНУ, с. 387-406. Аксьонов, В. С. 2020. Роботи на ранньосередньовічному Нетайлівському могильнику. В: Болтрик, Ю. В. (ред.). Археологічні дослідження в Україні 2018. Київ: ІА НАНУ, с. 196-198. Белый, А. В. 2011. Две железные фибулы хазарского времени из Юго-Западного Крыма. В: Чореф, М. М. (ред.). Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма, III. Севастополь; Тюмень. с. 35-43. Белый, А. В. 2013. Две железные фибулы хазарского времени из Юго-Западного Крыма. В: Сорочан, С. Б. (ред.). ‛Pωμαĩος: сборник статей к 60-летию проф. С. Б. Со- рочана. Нартекс. Byzantina Ukrainensis, 2. Харьков: Май- дан, с. 418-425. Генинг, В. Ф., Халиков, А. Х. 1964. Ранние болгары на Волге (Больше-Тарханский могильник). Москва: Наука. Голубєв, А. М. 2019. Звіт про археологічні розвідки у Балаклійському, Зміївському та Чугуївському районах Харківської області у 2018 р. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 2018/62. Дмитриев, А. В. 1979. Могильник эпохи переселения народов на реке Дюрсо. Краткие сообщения института археологии АН СССР, 158, с. 52-57. Дмитриев, А. В. 1982. Раннесредневековые фибулы из могильника на р. Дюрсо. В: Амброз, А. К. (ред.). Древности эпохи великого переселения народов V–VIII веков. Москва: Наука, с. 69-107. Иерусалимская, А. А. 2012. Мощевая балка: необыч- ный археологический памятник на Северокавказском шелковом пути. Санкт-Петербург: ГЭ. Казаков, Е. П. 1971. Погребальный инвентарь Танкеевского могильника. В: Халиков, А. Х. (ред.). Археология и этнография Татарии, І. Вопросы этно- генеза тюркоязычных народов Среднего Поволжья. Казань: КИЯЛИ, с. 94-155. Каминский, В. Н. 1982. О конструкции лука и стрел северокавказских аланов. Краткие сообщения Института археологии АН СССР, 170, с. 48-51. Колода, В. В. 2015. Новий могильник салтівської культури на Харківщині. В: Супруненко, О. Б. (ред.). Старожитності Лівобережного Подніпров’я – 2015, Київ: Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК, с. 97-110. Лаптєв, О. О. 2021. Звіт про археологічні дослідження Бочковського могильника салтівської культури (Вов- чанський район Харківської області) у 2017 році. Науко- вий архів ІА НАН України, 2017/166. Лаптев, А. А., Аксёнов, В. С. 2017. Погребения с «оболом мертвых» на Бочковском могильнике салтово- маяцкой культуры (по материалам раскопок 2014 г.). В: Ак- сьонов, В. С. (ред.). В. К. Міхеєв. Учні та послідовники до 80-річчя з дня народження. Харків: ТОВ РА «ІРІС», с. 80-97. Майко, В. В. 2010. Комплекс конского снаряжения и бытовых предметов с праболгарского поселения IX – первой половины X вв. в юго-восточном Крыму. II. Древности 2010, 9, с. 265-272. Медведев, А. Ф. 1966. Ручное метательное оружие. Лук и стрелы, самострел VIII–XIV вв. Археология СССР. Свод археологических источников, Е1-36. Москва: Наука. Михеев, В. К. 1985. Подонье в составе Хазарского каганата. Харьков: ХГУ. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 260 Михеев, В. К. 1988. Отчет об археологических исследо- ваниях Средневековой экспедиции Харьковского университета за 1987 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1987/100. Михеев, В. К. 1992. Отчет о работах Средневеко- вой экспедиции Харьковского госуниверситета в 1991 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1991/46. Малышев, А. А. (ред.) 2021. Могильник Дюрсо: Каталог. І. Некрополи Черноморья, VI. Москва: ИА РАН, МАКС Пресс. https://doi.org/10.29003/m3019.978-5-317-06804-2 Новиченкова, М. 2020. Фибула-кресало хазарского вре- мени из Ольвии. В: Смирнов, О. І. (ред.). FORUM OLBICUM IІI: до 70-річчя з дня народження В. В. Крапівіної. Матеріа- ли міжнародної археологічної конференції. Миколаїв, Україна, 4–6 травня 2020 р. Миколаїв: НДЦ «Лукомор’є», с. 154-157. Плетнёва, С. А. 1967. Отчет о работе Северо- Донецкого отряда за 1967 г. Научно-отраслевой архив Института археологии РАН, ф. 1, р. 1, № 3633. Плетнёва, С. А. 1973. Отчет о работе Северо- Донецкого отряда в 1973 г. Научно-отраслевой архив Института археологии РАН, ф. 1, р. 1, № 5130. Плетнёва, С. А. 1989. На славяно-хазарском пограничье. Дмитриевский археологический комплекс. Москва: Наука. Свистун, Г. Е. 2009. Отчет о проведении охранных археологических исследований на Чугуевском городище и Кочетокском могильнике в 2009 году. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 2009/304. Свистун, Г. Е. 2012. Новый кремационный могильник на территории Чугуево-Бабчанского лесничества (предварительная информация). В: Свистун, Г. Є. (ред.). Салтово-маяцька археологічна культура: проблеми та дослідження: Збірник науквих праць, присвячених проблемам та перспективам салтовознавства, 2. Хар- ків: Савчук О. О., с. 79-84. Свистун, Г. Е., Квитковский, В. И. 2013. Кремации в прямоугольных ямах на Кочетокском могильнике. В: Свистун, Г. Є. (ред.). Салтово-маяцька археологічна культура: проблеми та дослідження: Збірник науквих праць, присвячений проблемам салтово- та хозарознавства, 3. Харків: Савчук О. О., с. 118-121. Скирда, В., Іськов, І. 2022. Роботи середньовічної експедиції Харківського університету ім. В. Каразіна в 2019 році. В: Болтрик, Ю. В. (ред.). Археологічні дослідження в Україні 2020. Київ: ІА НАНУ, с. 291- 293. Турова, Н. П. 2019. Случайная находка фибулы- кресала у перевала Шайтан-Мердвень («Чертовой Лестницы»). История и археология Крыма, 9, с. 114-118. Khalikova, E. A., Kazakov, E. P. 1977. Le cimetière de Tankeevka. In: Erdélyi, I. (ed.). Les anciens Hongrois et les ethnies voisines à l`Est. Budapest: Akadémiai Kiadó, р. 21- 222. Oleksiі O. Laptiev MA specialized in Archaeology, ORCID: 0009-0005-3302-0459, ketanor@ukr.net «FIRE-STEEL BROOCHES», «TONGS» OR «DUCKS»? AN ATTEMPT AT ATTRIBUTING A CATEGORY OF SALTIV ARTEFACTS The article deals with a rare type of fibula-shaped artefacts of the Saltiv culture with an unclear purpose. During the period from 1957 to 2021, at least 44 similar objects were found within the territory from the lower region of the Buh River to the middle region of the Volga River, and from the upper region of the Donets River to the North Caucasus. In situ, fibulae were found exclusively in burials, in both cremations and inhumations (pits and catacombs), and are dated no earlier than the 9th century. The historiography of these finds and attempts to determine the functional purpose of the objects is discussed in the relevant research. The following three main concepts regarding the use of objects have spread in the literature: “fire-steels”, “brooches” and combined — “fire-steel brooches”. Based on the hanging ring design features, three types are distinguished. The first two types are usually found in cremation burials, while the third, which is the most common, does not correlate with a certain burial rite or territory and can be considered the latest. The accompanying inventory indicates that burials with fire-steel brooches belonged to the social elite of Saltiv culture society who were mounted warriors armed with spears, sabers, bows, and arrows. In inhumation burials, fire-steel brooches are located in the belt or femur area, which challenges their interpretation as fibulae. In some cremation complexes, fire-steel brooches were found together with other traditional forms of fire-steel. The nature of the damage on some artefacts indicates some technological operations, especially crimping of a triangular profile with a side size from 6 to 11 mm. Based on the accompanying inventory analysis and the design features, it has been suggested that the objects were associated with arrow manufacturing. The pin could have been usedused to create a channel for the arrowhead in the shaft; the clamper could have crimped the end of the shaft when attaching the arrowhead and fix wraps after gluing; the trapezoidal body could act as a template for uniform trimming of the feather arrow fletching. The complexity of their production, design defects and limited versatility led to the gradual decline of the objects, which coincided with the disappearance of the Saltiv culture population in the Donets River upper region. K e y w o r d s: Eastern Europe, early medieval, Saltiv culture, fire-steel brooches, arrow makin. References Aksenov, V. S. 2002. Raskopki Verkhnesaltovskogo IV katakombnogo mogilnika i mogilnika Krasnaia Gorka saltovskoi kultury. In: Havryliuk, N. O. (ed.). Archaeological Researches in Ukrainе 2000–2001. Kyiv: IA NANU, p. 83-85. Aksionov, V. S. 2009 Issledovaniia rannesrednevekovykh zakhoronenii bliz sela Metallovka v 2006 godu (Netailovskii gruntovoi mogilnik). In: Evglevskii, A. V. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 7. Khazarskoe vremia. Donetsk: DonNU, p. 231-258. Aksenov, V. S. 2017. Mogilnik saltovo-maiatskoi kultury u s. Chervonaia Gusarovka na Severskom Dontse. Kharkiv: Rozhko S. G. Aksenov, V. S., Mikheev, V. K. 2006. Naselenie Khazarskogo kaganata v pamiatnikakh istorii i kultury. Sukhogomolshanskii mogilnik VIII‒X vv. Khazarskii almanakh, 5. Kyiv; Kharkiv: n. p. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2026, № 2 61 Aksenov, V. S., Mikheev, V. K. 2009. Pogrebeniia so slozhnosostavnymi lukami biritualnogo mogilnika Krasnaia Gorka saltovskoi kultury. In: Evglevskii, A. V. Stepi Evropy v epokhu srednevekovia, 7. Khazarskoe vremia. Donetsk: DonNU, p. 387-406. Aksionov, V. S. 2020. Roboty na rannioseredniovichnomu Netaiilivskomu mohylnyku. Archaeological Researches in Ukrainе 2018. Kyiv: IA NANU, p. 196-198. Belyi, A. V. 2011. Dve zheleznye fibuly khazarskogo vremeni iz Iugo-Zapadnogo Kryma. In: Choref, M. M. (ed.). Materialy po arkheologii i istorii antichnogo i srednevekovogo Kryma, III. Sevastopol; Tiumen: n. p., p. 35-43. Belyi, A. V. 2013. Dve zheleznye fibuly khazarskogo vremeni iz Iugo-Zapadnogo Kryma. In: Sorochan, S. B. (ed.). ‛Pωμαĩος: sbornik statei k 60-letiiu prof. S. B. Sorochana. Narteks. Byzantina Ukrainensis, 2. Kharkiv: Maidan, p. 418-425. Gening, V. F., Khalikov, A. Kh. 1964. Rannie bolgary na Volge (Bolshe-Tarkhanskii mogilnik). Moscow: Nauka. Holubiev, A. M. 2019. Zvit pro arkheolohichni rozvidky u Balakliiskomu, Zmiivskomu ta Chuhuivskomu raionakh Kharkivskoii oblasti u 2018 r. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2018/62. Dmitriev, A. V. 1979. Mogilnik epokhi pereseleniia narodov na reke Diurso. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN SSSR, 158, p. 52-57. Dmitriev, A. V. 1982. Rannesrednevekovye fibuly iz mogilnika na r. Diurso. In: Ambroz, A. K. (ed.). Drevnosti epokhi velikogo pereseleniia narodov V–VIII vekov. Moscow: Nauka, p. 69-107. Ierusalimskaia, A. A. 2012. Moshchevaia balka: neobychnyi arkheologicheskii pamiatnik na Severokavkazskom shelkovom puti. Saint-Petersburg: GE. Kazakov, E. P. 1971. Pogrebalnyi inventar Tankeevskogo mogilnika. In: Khalikov, A. Kh. (ed.). Arkheologiia i etnografiia Tatarii, І. Voprosy etnogeneza tiurkoiazychnykh narodov Srednego Povolzhia. Kazan: KIIALI, p. 94-155. Kaminskii, V. N. 1982. O konstruktsii luka i strel severokavkazskikh alanov. Kratkie soobshcheniia Instituta arkheologii AN SSSR, 170, p. 48-51. Koloda, V. V. 2015. Novyi mohylnyk saltivskoii kultury na Kharkivshchyni. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Starozhytnosti Livoberezhnoho Podniproviia – 2015. Kyiv: Tsentr pamiatkoznavstva NAN Ukrainy i UTOPIK, p. 97-110. Laptiev, O. O. 2021. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia Bochkovskoho mohylnyka saltivskoii kultury (Vovchanskyi raion Kharkivskoii oblasti) u 2017 rotsi. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, 2017/166. Laptev, A. A., Aksenov, V. S. 2017. Pogrebeniia s “obolom mertvykh” na Bochkovskom mogilnike saltovo-maiatskoi kultury (po materialam raskopok 2014 g.). V. K. Mikheiev. Uchni ta poslidovnyky do 80-richchia z dnia narodzhennia. Kharkiv: TOV RA “IRIS”, p. 80-97. Maiko, V. V. 2010. Kompleks konskogo snariazheniia i bytovykh predmetov s prabolgarskogo poseleniia IX – pervoi poloviny X vv. v iugo-vostochnom Krymu. II. Drevnosti 2010, 9, p. 265-272. Medvedev, A. F. 1966. Ruchnoe metatelnoe oruzhie. Luk i strely, samostrel VIII–XIV vv. Arkheologiia SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E1-36. Moscow: Nauka. Mikheev, V. K. 1985. Podone v sostave Khazarskogo kaganata. Kharkiv: KHGU. Mikheev, V. K. 1988. Otchet ob arkheologicheskikh issledovaniiakh Srednevekovoi ekspeditsii Kharkovskogo universiteta za 1987 g. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1987/100. Miheev V. K. 1992. Otchet o rabotah Srednevekovoj ekspedicii Harkovskogo gosuniversiteta v 1991 g. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1991/46. Malyshev, A. A. (ed.) 2021. Mogilnik Diurso: Katalog. І. Nekropoli Chernomoria, VI. Moscow: IA RAN, MAKS Press. https:// doi.org/10.29003/m3019.978-5-317-06804-2 Novichenkova, M. 2020. Fibula-kresalo khazarskogo vremeni iz Olvii. FORUM OLBICUM III: do 70-richchia z dnia narodzhen- nia V. V. Krapivinoi. Materialy mizhnarodnoii arkheolohichnoii konferentsii. Mykolaiv, Ukraine, 4–6 May 2020. Myko- laiv: NDTs “Lukomoriie”, p. 154-157. Pletneva, S. A. 1967. Otchet o rabote Severo-Donetskogo otriada za 1967 g. Nauchno-otraslevoi arkhiv Instituta arkheologii RAN, f. 1, r. 1, № 3633. Pletneva, S. A. 1973. Otchet o rabote Severo-Donetskogo otriada v 1973 g. Nauchno-otraslevoi arkhiv Instituta arkheologii RAN, f. 1, r. 1, № 5130. Pletneva, S. A. 1989. Na slaviano-khazarskom pograniche. Dmitrievskii arkheologicheskii kompleks. Moscow: Nauka. Svistun, G. E. 2009. Otchet o provedenii okhrannykh arkheologicheskikh issledovanii na Chuguevskom gorodishche i Kochetokskom mogilnike v 2009 godu. Scientific Archive of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 2009/304. Svistun, G. E. 2012. Novyi krematsionnyi mogilnik na territorii Chuguevo-Babchanskogo lesnichestva (predvaritelnaia informatsiia). In: Svystun, H. Ye. (ed.). Saltovo-maiatska arkheolohichna kultura: problemy ta doslidzhennia. Zbirnyk nauk. prats, prysviachenykh problemam ta perspektyvam saltovoznavstva, 2. Kharkiv: Savchuk O. O., p. 79-84. Svistun, G. E., Kvitkovskii, V. I. 2013. Krematsii v priamougolnykh iamakh na Kochetokskom mogilnike. In: Svystun, H. Ye. (ed.). Saltovo-maiatska arkheolohichna kultura: problemy ta doslidzhennia. Zbirnyk nauk. prats, prysviachenyi problemam saltovo- ta khozaroznavstva, 3. Kharkiv: Savchuk O. O., p. 118-121. Skyrda, V., Iskov, I. 2022. Roboty seredniovichnoii ekspedytsii Kharkivskoho universytetu im. V. Karazina v 2019 rotsi. Ar- chaeological Researches in Ukrainе 2020. Kyiv: IA NANU, p. 291-293. Turova, N. P. 2019. Sluchainaia nakhodka fibuly-kresala u perevala Shaitan-Merdven (“Chertovoi Lestnitsy”). Istoriia i arkheologiia Kryma, 9. p. 114-118. Khalikova, E. A., Kazakov, E. P. 1977. Le cimetière de Tankeevka. In: Erdélyi, I. (ed.). Les anciens Hongrois et les ethnies voisines à l`Est. Budapest: Akadémiai Kiadó, р. 21-222.
id	arheologia-com-ua-article-449
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:06:24Z
publishDate	2026
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/52/358c23867b0a304c4d6ee7c31bc90a52.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-4492026-07-07T18:29:06Z «Fire-Steel Brooches», «Tongs» or «Ducks»? An Attempt at Attributing a Category of Saltiv Artefacts «Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів Laptiev, O. O. fire-steel brooches, Saltiv culture, arrow making. «фібули-кресала», салтівська культура, виготовлення стріл. The article deals with a rare type of fibula-shaped artefacts of the Saltiv culture with an unclear purpose. During the period from 1957 to 2021, at least 44&nbsp;similar objects were found within the territory from the lower region of the Buh River to the middle region of the Volga River, and from the upper region of the Donets River to the North Caucasus. In situ, fibulae were found exclusively in burials, in both cremations and inhumations (pits and catacombs), and are dated no earlier than the 9th&nbsp;century. The historiography of these finds and attempts to determine the functional purpose of the objects is discussed in the relevant research. The following three main concepts regarding the use of objects have spread in the literature: “fire-steels”, “brooches” and combined&nbsp;— “fire-steel brooches”. Based on the hanging ring design features, three types are distinguished. The first two types are usually found in cremation burials, while the third, which is the most common, does not correlate with a certain burial rite or territory and can be considered the latest.The accompanying inventory indicates that burials with fire-steel brooches belonged to the social elite of Saltiv culture society who were mounted warriors armed with spears, sabers, bows, and arrows. In inhumation burials, fire-steel brooches are located in the belt or femur area, which challenges their interpretation as fibulae. In some cremation complexes, fire-steel brooches were found together with other traditional forms of fire-steel. The nature of the damage on some artefacts indicates some technological operations, especially crimping of a triangular profile with a side size from 6 to 11&nbsp;mm. Based on the accompanying inventory analysis and the design features, it has been suggested that the objects were associated with arrow manufacturing. The pin could have been usedused to create a channel for the arrowhead in the shaft; the clamper could have crimped the end of the shaft when attaching the arrowhead and fix wraps after gluing; the trapezoidal body could act as a template for uniform trimming of the feather arrow fletching.The complexity of their production, design defects and limited versatility led to the gradual decline of the objects, which coincided with the disappearance of the Saltiv culture population in the Donets River upper region. У статті розглянуто «фібули-кресала» – рідкісний тип салтівських артефактів невизначеного призначення. На підставі аналізу супутнього інвентаря та особливостей конструкції зроблено висновок про зв’язок предметів із&nbsp;виготовленням стріл. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2026-06-27 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/449 10.15407/archaeologyua2026.02.042 Arheologia; No 2 (2026): Arheologia; 42-61 Археологія ; № 2 (2026): Археологія; 42-61 Археология; № 2 (2026): Arheologia; 42-61 2616-499X 0235-3490 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/449/466 Copyright (c) 2026 Arheologia https://creativecommons.org/licenses/by-nc-nd/4.0/legalcode.en
spellingShingle	«фібули-кресала» салтівська культура виготовлення стріл. Laptiev, O. O. «Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів
title	«Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів
title_alt	«Fire-Steel Brooches», «Tongs» or «Ducks»? An Attempt at Attributing a Category of Saltiv Artefacts
title_full	«Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів
title_fullStr	«Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів
title_full_unstemmed	«Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів
title_short	«Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів
title_sort	«фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів
topic	«фібули-кресала» салтівська культура виготовлення стріл.
topic_facet	fire-steel brooches Saltiv culture arrow making. «фібули-кресала» салтівська культура виготовлення стріл.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/449
work_keys_str_mv	AT laptievoo firesteelbroochestongsorducksanattemptatattributingacategoryofsaltivartefacts AT laptievoo fíbulikresalaŝipčikičikačečkisprobaatribucííodníêíkategoríísaltívsʹkihartefaktív

«Фібули-кресала», «щипчики» чи «качечки»? Спроба атрибуції однієї категорії салтівських артефактів

Репозитарії

Схожі ресурси