Північна оборонна лінія римської цитаделі в Ольвії
The paper deals with the results of work at the “Citadel” site in Olbia of the first centuries CE. The author analyses the architectural objects and ceramic complexes discovered during the research. The description and dimensions of the building remnants of the defensive walls, types of masonries ar...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 95-105 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/46 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824349742858240 |
|---|---|
| author | Khmelevskyi, Dmytro M. |
| author_facet | Khmelevskyi, Dmytro M. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Dmytro M. Khmelevskyi",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Khmelevskyi, Dmytro M. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 105 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 95 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-01-19T08:38:22Z |
| description | The paper deals with the results of work at the “Citadel” site in Olbia of the first centuries CE. The author analyses the architectural objects and ceramic complexes discovered during the research. The description and dimensions of the building remnants of the defensive walls, types of masonries are conducted. Comparison of two earlier revealed curtains opened by B.V. Farmakovskyi at the main excavation (1905—1906) and recently discovered part of the north-western curtain at the western excavation (2011—2015) is made.
The discovery of the “post” confirms the correctness of the location definition of the gate opening, noted by B.V. Farmakovskyi on the basis of the identified street impacts; the placement of such “post” is likely to be near the gate, and not the usual curtain. |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2018.04.095 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 95
© Д.М. Хмелевський, 2018
Д.М. Хмелевський*
Північна оборонна лінія
римської цитаделі в Ольвії
* ХМЕЛЕВСЬКИЙ Дмитро Миколайович — мо-
лодший науковий співробітник відділу анти-
чної археології Інституту археології НАН України,
hmelevskij68@gmail.com
Розглядаються підсумки робіт на ділянці цитадель Оль-
війського городища перших століть нової ери, проводить-
ся аналіз розкритих під час цих робіт архітектурно-
будівельних залишків північної оборонної лінії римської
цитаделі, комплексу воріт.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, Рим, перші століття нової
ери, цитадель, куртини, стіна, ворота, архітектура.
Римська цитадель розташована у південній
частині верхнього міста Ольвії і топографіч-
но добре виділяється, оскільки домінує над
Нижнім містом, де життя тривало під час її
існування. З півночі вона обмежена другою
поперечною балкою, із заходу та південного
заходу — Заячою балкою, а зі сходу — висо-
ким берегом Бузького лиману (Буйских 1991,
с. 161).
Ольвійска цитадель є важливою частиною
архітектурно-будівельних залишків античного
міста, пов’язаною з перебуванням тут римських
військ від середини II до середини III ст. н. е.
Спроби відновлення конструкції оборонних
споруд римської цитаделі в Ольвії пов’язані
з труднощами, зумовленими поганим збере-
женням архітектурно-будівельних залишків,
оскільки забудова цитаделі після остаточно-
го припинення життя в Ольвії в середині —
третій чверті IV ст. н. е. могла проіснувати у
більш-менш цілісному вигляді лише до почат-
ку турецької експансії. Після чого споруди ан-
тичного міста були зруйновані турками під час
будівництва Очаківської фортеці (під час роз-
копок, зокрема цитаделі, у заповненні траншей
від вибірок стін нерідко трапляються турецькі
трубки). Проте, після вигнання турок (кінець
XVIII ст.) на місці цитаделі ще залишалися до-
сить явні сліди зруйнованих будівель, що добре
видно на планах початку XIX ст. П.І. Кеппена,
І.П. Бларамберга, І.М. Муравйова-Апостола,
які брали за основу тією чи іншою мірою план
І.С. Бориславского. Це, зокрема, залишки
траншей 1 від вибірок стін двох, у плані близь-
ких до квадрата, великих споруд (на плані
П.І Кеппена позначені буквами «В»), розташо-
ваних усередині цитаделі з двох боків від вхо-
ду до неї (рис. 1). Остаточне знищення решток
цитаделі було здійснене жителями с. Парутине
(Ильинское), які добували тут камінь для бу-
дівництва з кінця XVIII ст.
З того часу, як 1902 р. Б.В. Фармаковський
розпочав систематичні розкопки Ольвійсько-
го городища, руйнування припинилися. Од-
нак, на поверхні цитаделі вже практично не за-
лишилося будівельних решток античного часу,
зокрема, позначених на топографічному плані
початку XIX ст.
Руйнування пам’ятки поновлюється під час
першої та другої світових війн, коли жителі
с. Парутине для свого будівництва розбирали
та вивозили розкопані археологами будівель-
ні залишки. Від цього, передусім, постраждали
найбільш пізні об’єкти, що розташовувалися в
римській цитаделі.
Найбільш значними об’єктами, розкритими
усередині цитаделі, стали т. зв. будинок рим-
ського гарнізону (розкопки Ф.М. Штітельман,
Р.І. Ветштейн) та казарма (розкопки Б.В. Фар-
маковського) (їх точне призначення не вста-
новлене), від яких збереглися підвальні примі-
щення (Крыжицкий 1985, с. 162—164), залиш-
ки храму (?), святилища та житлових будинків
(розкопки В .В. К рапівіної та А.В. Буйських)
(Крыжицкий 1985, с. 164—166; К рапивина
1993, с. 45—89; 2002, с. 147—149), перистиль-
ний двір (розкопки Т.М. Книпович) (Книпович
1953, с. 183—188). Від кріпосних споруд цита-
делі були відкриті залишки куртини та трика-
мерної вежі на південно-західній лінії оборо-
1 На користь того, що це траншеї, а не залишки
кам’яних кладок стін, свідчить те, що вони показа-
ні двома лініями. Інтерпретувати призначення цих
споруд на сьогодні неможливо, оскільки їх не мож-
на «прив’язати» до сучасної топографії, розкопки ж,
що проводилися приблизно в цих місцях (ділянка М
і район воріт цитаделі), відкрили будівельні залиш-
ки, що і віддалено не нагадують згадані споруди.
УДК [904.4:727.96](477.73)«652» https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.04.095
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 496
ни (Фармаковский 1908), фрагменти куртин
у північно-західній (Книпович 1956, с. 139—
141), центральній та північно-східній части-
нах північної кріпосної лінії (рис. 2; 3) (Фар-
маковский 1908, 1909, 1926; Крыжицкий, Хме-
левский 2008, с. 183—188; 2010, с. 137—142),
однокамерна вежа і дві куртини на південно-
східній лінії захисту (Крапивина 2002, с. 149—
150). Таким чином, ми маємо деяке уявлен-
ня про систему оборони і захисні споруди усіх
трьох сторін трикутника цитаделі, а результати
розкопок дають підстави припускати, що і на
не досліджених ділянках по усьому периметру
цитаделі можуть зберегтися залишки куртин і
веж, хоч би і у вигляді фундаментів.
Із розкопаних залишків укріплень в най-
гіршому стані були центральна (6) і північно-
східна (8) частини північної внутрішньої за-
хисної лінії. Тут, з підлогового боку куртин 6 і 8
є відносно рівна горизонтальна поверхня, ви-
рівняна, очевидно, під час розкопок Б.В. Фар-
маковського, що використовувалась під ваго-
нетки для вивезення відвалів. Використання
для цього вагонеток практикувалося в Ольвії
до 1960-тих рр. (вагонетки в цьому місці ви-
дно і на старих фотографіях) (рис. 4). Най-
ближча ж до куртин територія була зруйнова-
на розкопом Б.В. Фармаковського та окопами
румун під час Другої світової війни. У резуль-
таті, з північного боку цих куртин утворилися
аморфні заглиблення (до 1,5 м завглибшки) і
насипи (заввишки до 0,5—0,6 м). Через це на-
віть з найбільш зручної точки огляду, яка роз-
ташовувалась до десяти метрів вище, вхідна
частина цитаделі із зовнішнього північного
боку була лише малопомітною (над сучас-
ною денною поверхнею тут виступали всього
один—два ряди постелистої кладки), залишки
оборонних куртин 6 і 8, перед і за якими роз-
ташовувалися хаотичні нагромадження землі.
При найближчому підході до внутрішньої лі-
нії цитаделі залишків куртин не було поміт-
но взагалі. Заплилі землею і залишки будівлі
«казарми».
Між тим, значення цих укріплень в оборо-
ні цитаделі важко переоцінити, оскільки роз-
ташування тут входу в цитадель та відсутність
природних перешкод робило північний кор-
дон найбільш уразливим місцем оборони.
Важливість цих комплексів для реконструк-
ції містобудівної ситуації посилюється також
тим, що точне місце розташування зовніш-
ньої лінії оборони археологічно не встановле-
не аж до теперішнього часу. Так, за креслен-
Рис. 1. План П.І. Кеппена
Рис. 2. План Б.В. Фармаковського
Рис. 3. План Б.В. Фармаковського
Рис. 4. Використання вагонеток (1906 р.)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 97
ням П.І. Кеппена (рис. 5), південно-західна і
південно-східна межі цитаделі мали лише одну
лінію оборони, північна та північно-східна —
дві (внутрішню та зовнішню) (Карасев 1956,
с. 9—34, рис. 1; Папанова 1996, с. 171—173;
Тункина 2002, с. 437, рис. 107). Причому, зо-
внішня лінія охоплює не лише верхнє місто,
але і нижнє. У верхньому місті ці дві лінії роз-
ділялися т. зв. «першою поперечною балкою».
Місце розташування останньої — між терас-
ною частиною Ольвії та Заячою балкою. На-
явність у повздовжньому напрямі нахилів при-
близно від центру на захід і схід, а також не-
велика довжина балки (всього близько 130 м)
дають підстави вважати, що вона мала штучне
походження. Тобто, ця поперечна балка є, най-
імовірніше, залишками широкого рову (Кара-
сев 1948, с. 25—37).
Існування внутрішньої північної та пів
нічно-східної кріпосних ліній цитаделі, по-
значених на плані П.І. К еппена, підтвердже-
но археологічно. Наявність же зовнішньої
лінії оборони у верхньому місті, як було ска-
зано вище, досі розкопками не встановлено.
Ніяких залишків, які можна було б ототож-
нити з об’єктами, позначеними у цьому місці
П.І. Кеппеном, поки не виявлені. Могло б іти-
ся тільки про неглибоку траншею, сліди якої
простежуються нині біля ділянки Р-19. Проте,
поперечний перетин цієї траншеї, зроблений у
північній частині ділянки Р-19, не дає підстав
для висновку про те, що тут могла проходити
оборонна стіна часу функціонування цитаделі.
Найімовірніше, залишки укріплень, зафіксо-
ваних у цьому місці П.І. Кеппеном, могли на-
лежати до того часу, коли римський гарнізон
був виведений з Ольвії — до кінця III—IV ст.
н. е. Будівництво цього часу деградує, у зв’язку
з чим можна припускати, що захисні стіни
і вежі, якщо і були, то навряд чи мали фун-
даменти глибокого закладання. Також недо-
статньо аргументоване припущення О.М. Ка-
расьова про те, що сліди північної зовніш-
ньої лінії були виявлені Б.В. Фармаковським у
його розкопі 1908 р. (Карасев 1948, с. 35; зр.:
Крыжицкий 1985, с. 135—137, 151—153).
Археологічне дослідження центральної і
північно-східної частин північної фортифіка-
ційної лінії Ольвійської цитаделі проводилося
Б.В. Фармаковським у 1904, 1905 і 1924 рр. Під
час цих робіт були відкриті залишки, які дали
можливість встановити місце розташування
воріт, двох куртин (6, 8) і т. зв. казарми (9), що
прилягала до куртини 6 (Фармаковский 1908;
1909; 1926; К рыжицкий 1985, с. 153, рис. 74;
Крыжицкий, Хмелевский 2008, с. 147; 2010,
с. 137) (рис. 2; 3).
Залишки цитаделі і, зокрема, комплекс во-
ріт являються важливою частиною експози-
ції під відкритим небом заповідника «Ольвія».
Зважаючи на це, було складено археологічне
обґрунтування для проекту їх музеєфікації, де,
зокрема, подаються рекомендації щодо необ-
хідності часткового відновлення зруйнованих
залишків зачистки ґрунту і, якщо знадобиться,
додаткових археологічних досліджень (Кри-
жицький 2004, с. 137—144).
Охоронні роботи на ділянці Північної обо-
ронної лінії були розпочаті Ольвійською екс-
педицією в 2005 р і тривають до тепер.
Метою робіт було зняття пізніших наша-
рувань з архітектурно-будівельних залишків,
розкопаних Б.В. Фармаковським, і досліджен-
ня їх з метою складання археологічного об-
ґрунтування до проектів консервації та музеє-
фікації комплексу північних воріт внутрішньої
оборонної лінії римської цитаделі.
До складу об’єктів, що підлягають обсте-
женню, входили фрагменти двох куртин (цен-
тральної (6) та північно-східної (8)), будівельні
залишки приміщення (9) «казарми» та її тери-
торії.
До завдань дослідження куртин входило
виявлення будівельних залишків продовжен-
ня куртини 6 у західному напрямку, виявлен-
ня глибини залягання материка до основи кур-
тин, дослідження культурного шару в разі його
наявності під основою стін, виконання обмір-
ного плану (для виявлення відмінностей від
обміру, зробленого Б.В. Фармаковським) та
північного фасаду (обміри цього фасаду в пу-
блікаціях відсутні) куртин. Дослідження тери-
торії між куртинами 6 і 8 для визначення куль-
турних нашарувань.
Під час проведення цих робіт вже на стадії
зачищення території, яка була розпочата Оль-
війською експедицією в 2005 р і продовжена в
Рис. 5. План-схема римської цитаделі П.І. Кеппена
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 498
2006 і 2007 рр., були отримані нові результати.
З’ясувалося, що розкоп не скрізь доведений до
материка. Були також відкриті невідомі раніше
будівельні залишки. Зокрема, на 12,97 м захід-
ніше куртини 6, приблизно у створі з нею була
виявлена кам’яна квадратна в плані площина
1,95 × 2,00 м, що розміщувалась у невелико-
му заглибленні сучасної денної поверхні, яка
частково була помітна і до початку зачисток,
але була відсутня на кресленнях Б.В. Фарма-
ковського.
До початку проведення робіт на поверхні
були помітні фрагменти кладок центральної
куртини 6 і північно-східної 8, що на той час
ще не заплили, та будівельні залишки примі-
щення казарми повністю перебували під ша-
ром ґрунту.
Куртини (6 і 8) збереглися більш-менш у
тому ж вигляді, що і під час розкопок. Однак,
їх технічний стан погіршився — не вистачає
каменів, деякі з них зрушені з місця, розчин зі
швів між камінням був вимитий.
Центральна куртина 6 (північна). Після її
розчищення було виявлено 1—3 ряди прямо-
кутних і рваних полігональних плит кладки,
викладених за двошаровою постелістою сис-
темою. Збережена довжина становила 7,5 м,
товщина до 3,0 м, висота 1,4 м. Шви між пли-
тами були заповнені дрібним, середнім вап-
няковим бутом. Камені кладки куртини були
покладені на глинистому розчині (Буйських
1991, с. 31).
Крім розчищення кладки проводилися ро-
боти на північ, захід і північний захід від кур-
тини 6. У результаті досліджень на захід від за-
хідного кінця куртини 6 було розкрито продо-
вження куртини, що складалися з вапнякових
плит, що лежать на материковому ґрунті, на
рівні основи кладки плити були позначені на
плані Б.В. Фармаковского за 1905, 1906 рр.
Знову відкриті вапнякові плити підпрямокут-
ні, прямокутні та полігональні в плані, розмі-
рами до 1,34 м. У результаті довжина куртини 6
досягла 10,07 м.
Впритул до знову відкритих вапнякових
плит кладки куртини 6, був розкритий великий
вапняковий блок прямокутної форми — валун,
розміри відкритої частини, в плані 1,89 × 1,38 ×
0,67 м. На захід від валуна на відстані 1,0 м була
розкрита велика вапнякова плита 9. Плита, гру-
бо рвана по шару, розміри відкритої частини в
плані 1,62 × 0,10—0,83 м.
Північно-східна куртина 8. У збереженій
частині кладка за конструкцією аналогічна
центральній. Її товщина не однакова і стано-
вить біля східного кінця близько 2,3 м, захід-
ного близько 2,6 м, а в центральній частині
іноді доходить до 3,4 м. У результаті розкопок
1924 р східного кінця цієї куртини Б.В. Фарма-
ковський дійшов висновку, що вона мала з на-
пільного боку ще один — облицювальний шар,
викладений за дворядною орфостатною (мож-
ливо складною) системою з прямокутних рус-
тованих плит і блоків, через те товщина кур-
тини склала 3,4 м (Фармаковский 1926, с. 157,
158, рис. 10—13). Перев’язь цього шару з основ
ним тілом стіни повинна була здійснюватися
в рівні верхньої площини орфостатного ряду.
Збережена довжина куртини сягає 24,87 м, ви-
сота 1,5 м. Камені кладки куртини також були
покладені на глинистому розчині.
Підошва кладки куртини переважно ле-
жить на материковому ґрунті, але в деяких міс-
цях перекриває культурний шар. Супроводжу-
ючий матеріал з-під підошви кладки датується
третьою чвертю VI ст. до н. е.
Під час дослідження території між курти-
нами 6 і 8 будь-яких будівельних залишків 10,
зазначених на плані Б.В. Фармаковського
(1905 р), виявлено не було, крім двох господар-
ських ям 35, 36.
«Казарма» (приміщення 9). До початку робіт
будівельні залишки «казарми» повністю пере-
бували під шаром щільного жовтоглинистого
ґрунту. Є припущення, що вони були спеціаль-
но засипані, хоча у жодному із звітів інформа-
ції про це немає. Товщина засипки цим ґрун-
том досягає 1,5 м.
На південь від куртини 8 був розкритий
північно-східний кут приміщення 9 (рис. 6).
Кладка однорядна, постеліста, складена з вап-
някових плит та їх уламків, всередині заби-
та дрібним вапняковим бутом, складена на
глинистому розчині, розкрита до трьох рядів.
Кладка північної стіни приміщення казарми
збереглася фрагментарно та простежується по
траншеї від вибірки каменю. Простежені роз-
Рис. 6. Архітектурно-будівельні залишки «казарми»
(приміщення 9)
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 99
міри: довжина 11,5 м, ширина 0,50—0,83 м.
Розкрита частина кладки одношарова, одно-
дворядна, однолицева. Камені — уламки вап-
някових плит, великий, середній та дрібний
вапняковий бут.
Загальні розміри розкритої частини східної
стіни 1 склали близько 18,6 м (захід—південь).
Відкрита частина кладки постеліста, одноли-
цева, викладена з вапнякових плит і їх уламків,
а також дрібного, середнього і великого вапня-
кового буту на глинистому розчині. Ширина
кладки східної стіни по всій її довжині неодна-
кова. У збереженому північно-східному кутку
ширина кладки складає 1,0 м, в центральній і
південній частині 0,6—0,7 м.
На захід від будівельних залишків північ-
ної стіни приміщення на відстані 0,2 м вияв-
лено північно-західний кут приміщення та за-
лишки західної 3 та південної 4 стін західно-
го підвалу казарми (Фармаковський, розкоп
1905 г.). Західна стіна складена з вапнякових
плит і їх уламків, великого і середнього вапня-
кового буту, розкрито один—три ряди кладки.
Кладка однолицева постеліста складена без за-
стосування розчину. Від південної стіни підва-
лу збереглася невелика частина такої ж кладки
довжиною 1,5 м, збереглося один—три ряди. У
північно-східній частині приміщення казарми
на захід від будівельних залишків східної стіни,
на відстані 4,25 м від північно-східного кута
казарми була виявлена яма 17.
Верхні контури ями на 0,15 м нижче від верх-
нього рівня будівельних залишків східної стіни
приміщення казарми. Яма округлої форми діа-
метром до 1,5 м, глибина 0,5 м, заповнення —
сірий пухкий, перевідкладений ґрунт. Крім ар-
хеологічного матеріалу, датованого II—IV ст.
н. е. у значній кількості трапляються фрагмен-
ти скляного посуду початку ХХ ст.
У південно-східній частині казарми розкри-
ті залишки південної кладки 5 довжиною 4,4 м,
що прилягає до східної стіни «казарми». Вияв-
лено один—два ряди. Кладка постеліста, три-
шарова, звичайна, складена з вапнякових плит
і їх уламків. Камені кладки складені із засто-
суванням глинистого розчину (сирцевої струк-
тури). Її збереження в західній частині набага-
то краще, ніж збереження кладки східної стіни
казарми.
Із внутрішнього (північного) боку кладки 5,
в її західній частині, до неї, примикає завал ка-
менів 41 конусоподібної форми, витягнутий
вздовж осі північ—південь. С удячи з плану
1906 р, він знаходиться над будівельними за-
лишками західної стіни великого приміщен-
ня казарми. Завал складався переважно із се-
реднього, дрібного, іноді великого вапняково-
го буту.
Крім розкритих будівельних залишків кла-
док куртин 6, 8, приміщення казарми, були
виявлені господарські ями. У своїх звітах
Б.В. Фармаковський (1905, 1906 рр.) вказує
на велику кількість ям, як римського часу, так
і більш ранніх періодів. Всі вони фіксуються в
материку. Ями, зазвичай, округлі або овальні
в плані, майже прямокутні у перетині, діаме-
тром 1,2—2,0 м, завглибшки 0,50—2,0 м, ґрунт
заповнення частіше сірий, пухкий. Археоло-
гічний матеріал із заповнення ям належить до
римського часу, виявлений і більш ранній ма-
теріал, але він нечисленний.
Крім відкритих будівельних залишків, за-
значених на кресленнях Б.В. Фармаковсько-
го, були відкриті також нові раніше невідомі
об’єкти.
«Пілон». На відстані 13 м від західного кінця
каменів куртини 6, приблизно у створі з нею
була виявлена кам’яна квадратна в плані пло-
щина, розмірами 1,95 × 2,00 м, що розміщува-
лась у невеликому заглибленні сучасної ден-
ної поверхні, яка була відсутня на кресленнях
Б.В. Фармаковського (рис. 7).
Подальші роботи дозволили виявити пілон
(стовп) складений із вапнякових плит і блоків.
Розкрито чотири ряди кладки, що лежить на
материковому ґрунті, збережена висота стов-
па — 1,50 м. Верхній ряд складений із вапняко-
вих блоків і їх уламків. Другий — так само, як
і перший, але з додаванням крупного вапня-
кового буту. Третій аналогічний першому, але
з північного боку в кладці закладений великий
вапняковий блок, довжиною 1,50 м. Нижній
ряд складений із вапнякових плит прямокут-
ної форми. Між камінням кладки простежу-
ється дрібний, середній та великий вапняко-
вий бут (рис. 7).
Із західного та південного боку до стовпа
на висоті 0,90—0,95 м до його основи прилягає
фрагмент кам’яної вимостки (рис. 8). У північ-
ній частині вимостки на її поверхні, виявлені in
situ в єдиній площині ще дві плити — прямокут-
на та полігональна, до яких із заходу підходить
невеликий фрагмент одношарової вимостки.
Ця вимостка лежить на масиві кам’яної клад-
ки, що повторює в плані її форму. Збереглося
до трьох рядів кладки на висоту до 0,9 м. Клад-
ка вимостки складена на глинистому розчині з
вапнякових плит і їх уламків (рис. 9; 10).
Пояснити влаштування подібної вимостки
з фундаментом можна в основному тільки тим,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4100
що на неї припадало значне навантаження, а в
місці її розташування ґрунт був неоднорідним
і, отже, було потрібно запобігти її просіданню.
Функціональне призначення пілона поки
точно не відоме. Однак, незвичайна форма ви-
мостки в плані та характер її розташування біля
стовпа може пояснюватися також просто необ-
хідністю пристрою приміщення, або початку
сходів на оборонні стіни. Розміщення такого
«стовпа», найімовірніше, саме поруч із воро-
тами, а не біля звичайної куртини. Тут можна
було б припускати двопролітний пристрій во-
ріт із прорізами на захід і схід від «стовпа». Але
цьому суперечить наявність з його західного
боку вимостки (сходинки), верх якої був ниж-
че рівня денної поверхні часу функціонування
стовпа. Якщо ж зважати на відсутність із захід-
ного боку «стовпа» отвору, то тоді незрозуміла
його роль та місце у системі воріт, у цьому ви-
падку зовнішній бік стіни мав би значно висту-
пати на північ від створу зовнішнього боку фа-
саду куртини 6.
Подібне взаємне розташування вимостки та
«стовпа» дає підстави припускати, що отвір во-
ріт міг розташовуватися тільки на схід від стов-
па. Наявність вапнякових брил полігональної
форми, заглиблених у материк, які служили
фундаментом для куртини 6, що не доходять
до «стовпа» з його східного боку на 2,9 м, до-
зволяє припускати, що приблизно таку ж ши-
рину мав і отвір воріт (рис. 10) (Крижицький,
Хмелевський 2008, с. 147—153).
Археологічний матеріал із території дослі-
дження в східній частині розкопу належать пе-
редусім до I—IV ст. н. е. Будівельна кераміка
представлена фрагментами керамід і каліпте-
рів; керамічна тара — уламками червоноглиня-
них амфор зі складнопрофільованими ручка-
ми, гостродонних амфор з жолобчастими він-
цями I ст. н. е., червоноглиняних амфор типу
мірмекійських, гостродонних амфор з дво-
ствольними ручками, червоноглиняних амфор
з високо піднятими ручками, амфор типу 100,
плоскодонних амфор, фрагментами світлогли-
няних вузькогорлих амфор типів А, В, С, D, Е,
F, за Д.Б. Шеловим (Шелов 1978). Фрагмен-
ти амфорних ручок із клеймом, амфорних де-
Рис. 7. Пілон (стовп)
Рис. 8. Пілон (стовп)
Рис. 9. Пілон (стовп)
Рис. 10. Креслення пілона в плані
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 101
нець з графіто. Столовий посуд представлений
фрагментами буролакового, червоноглиняного
простого посуду, а також червоноглиняного по-
суду з покриттям та світлоглиняного простого
і з покриттям. Є також археологічно ціле гор-
ло глечика, сіроглиняний, сіролощений посуд.
Знайдено також фрагменти кухонного посуду.
З ранніх знахідок відзначимо уламки східно-
грецької кераміки та ліпної. Нумізматичні зна-
хідки представлені срібним денарієм Септимія
Гета (200—202 рр. н. е.), денарієм Савромата III
(близько 231—232 рр. н. е.), медальйоном, зро-
бленим із бронзової монети, бронзовими Оль-
військими монетами (близько 380—360 рр. до
н. е. і 49/50 р. н. е.). Серед виробів із бронзи ви-
явлені фрагмент застібок від фібул, підвіски,
цвяхи. Знайдено також фрагменти мармурових
виробів: посвята, архітектурні деталі.
Ворота. В ідкриття пілона побічно вказує
на місце розташування отвору воріт, визначе-
не Б.В. Фармаковським на підставі залишків
кам’яної вимостки поздовжньої вулиці, розко-
паної на відстань близько 35 м. При чому ця ви-
мостка була простежена дослідником не тільки
всередині цитаделі, але і зовні підлогового фа-
саду оборонної стіни на відстані 6 м. (Фарма-
ковский 1908, с. 19—20, табл. І; 1909, с. 22—23,
табл. І). Автору розкопок також вдалося вия-
вити західну сторону поздовжньої вулиці, ко-
тру фіксують кам’яні кладки стін (2, 5). Про-
тилежна — східна сторона вулиці не має такої
чіткої межі. Але її можна намітити, з огляду на
той факт, що поодинокі фундаментні камені
західного кінця центральної куртини 6 не до-
ходили до західного боку вулиці на відстань
близько 6,0 м. Це дає можливість більш-менш
точно встановити місце розташування отвору
воріт. Виходячи з розташування західного боку
будівлі «казарми» 9 є підстави припускати, що
біля воріт знаходилася невелика площа трапе-
цієподібної форми шириною від 12 (біля воріт)
до 8,0 м.
На підставі отриманих Б.В. Фармаковським
даних, О.М. Карасьов здійснив схематичну ре-
конструкцію комплексу воріт. Ця реконструк-
ція і її обґрунтування не були опубліковані ав-
тором. Більш того, в своїй статті про оборонні
споруди Ольвії О.М. Карасьов не планує будь-
яких веж біля воріт цитаделі (Карасьов 1948,
с. 36). Однак, оскільки ця реконструкція все
ж побачила світ (Буйских 1991, рис. 10, 2, 3),
слід на ній зупинитися. Проблема реконструк-
ції комплексу воріт полягає у визначенні міс-
ця розташування веж, що фланкують ворота
(рис. 11). За реконструкцією О.М. К арасьо-
ва, центральна куртина 6, в якій розміщував-
ся отвір воріт, фланкується двома вежами. За
багатьма аналогіями це мало бути саме так.
Однак, ані в тексті звітів про розкопки, ані на
доданих фотографіях і кресленнях Б.В. Фар-
маковського не міститься підстав для тракту-
вання відкритих будівельних залишків як веж.
Тобто, рівень достовірності реконструкції обох
веж невисокий.
Зокрема, залишки, які О.М. К арасьов ви-
значив, як стіни західної вежі, судячи зі зві-
ту про розкопки, насправді такими не були.
Так, фрагмент стіни 1 (рис. 2; 3), який автор
реконструкції прийняв за західну стіну цієї
вежі, Б.В. Фармаковський визначає, як стіну,
яка розташована в напрямку із заходу на схід
(Фармаковский 1908, с. 21, рис. 21, табл. І).
За східну стіну цієї вежі 2 О.М. Карасьов при-
йняв ті залишки, які Б.В. Фармаковський ви-
значив, як вимостку з невеликих плит (Фарма-
ковский 1908, с. 19—20). Обидві ці уявні стіни,
по-перше, істотно розрізняються товщиною
(щонайменше у пів метра), а, по-друге, вони
розташовуються під непрямим кутом відносно
центральної куртини 6. І перше, і друге не є ти-
повим для античної фортифікації. Крім того,
слід враховувати, що розташування такої вежі
практично впритул до отвору воріт, на відста-
ні від нього на 2,0—3,0 м унеможливлює ефек-
тивне використання флангового обстрілу з цієї
вежі входу в цитадель. Тобто відкриті будівель-
ні залишки належали, найімовірніше, якійсь
іншій будівлі. Такі споруди, які не мають до
оборони ніякого відношення, відомі під стіна-
ми Херсонеса, в його періболі. Більш того, по-
дібні приклади відкриті і в самій Ольвії: вино-
робня під західною оборонною лінією цитаделі
(Крапівіна, К рутилів 2002, с. 45—56) та гон-
чарні печі з напільного боку північної оборон-
ної лінії Нижнього міста (Ветштейн 1958, с. 70;
Крижицький 1985, с. 137). Очевидно, в нашо-
му випадку, з огляду на значну ширину згада-
Рис. 11. План розкритих залишків центральної кур-
тини 6 та пілону (зверху 2005—2007 рр.). Знизу план
Б.В. Фармаковського 1905—1906 рр.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4102
ної поперечної балки, є підстави розглядати
її як аналогічний перібол, який розміщувався
між двома позначеними на схемі П.І. Кеппена
фортифікаційними лініями.
З приводу східної вежі слід зауважити, що її
розташування в місці перетину центральної 6
та північно-східної 8 куртин було б цілком
можливим. Тим більше, що куртини розташо-
вуються одна щодо іншої під тупим кутом. Але,
як і в першому випадку, відкриті тут будівель-
ні залишки 7 ніяк не можуть претендувати на
приналежність до кріпосної вежі. Тим більше,
що і сам Б.В. Фармаковський зазначав, що ця
споруда не пов’язана з куртинами та її призна-
чення невідоме (Фармаковский 1908, с. 7, 8).
За описом автора розкопок, вона складалася з
кам’яної вимостки та фрагментів східної 10 та
південної 11 стін цього приміщення (рис. 8).
Товщина стін становила всього близько 50—
60 см. Навряд чи фортечна вежа, особливо роз-
міщена поруч із воротами, могла мати подібну
товщину стін. Головне ж полягає в тому, що
південна стіна цієї споруди 11 утворює гострий
кут із північним фасадом північно-східної кур-
тини 9. З огляду на сказане, а також розташу-
вання описаних залишків на материку, можли-
во, що споруда 7 передувала виникненню ци-
таделі. Інакше кажучи, не виключено, що вежа
в цьому місці могла бути. Може бути, це саме її
залишки показані на схематичному чистовому
кресленні оборонних ліній на плані П.І. Кеп-
пена, де на захід від неї куртина має отвір. На
жаль, занадто великі розбіжності між обома
схемами П.І. Кеппена і сучасними топографіч-
ними зйомками Ольвії позбавляють нас мож-
ливості використовувати цей аргумент. Імо-
вірність в існуванні східної вежі в зазначеному
місці трохи вище, ніж західної, але все ж недо-
статня для якої-небудь надійної реконструк-
ції.
Що ж стосується з’єднання між собою кур-
тин 6 і 8, то могло бути і так, що вежа в цьо-
му місці була відсутня взагалі, а стіни утворю-
вали уступ (на жаль, кінці обох куртин в місці
перетину розібрані), або просто тупий кут, як,
наприклад, в приморській оборонній стіні ел-
ліністичного часу в Херсонесі (Гриневич 1959,
с. 75—114). Подібні прийоми з’єднання куртин
при їх різних азимутах відомі в античній фор-
тифікації.
Для виявлення продовження оборонної лі-
нії на захід від Головної поздовжньої вулиці в
2008 р. була закладена західна прирізка.
Стратиграфія розкритою частини приріз-
ки відрізняється відсутністю чітко виражених
культурно-хронологічних шарів. Нижче сі-
роглинистого, пухкого, сильно гумусованого
ґрунту по всій площі прирізки на різних рів-
нях були виявлені хаотично розташовані окре-
мі камені та їх завали, фрагменти сіроглиняної
підмазки товщиною до 5,0 см.
Основним досягненням робіт на приріз-
ці в 2011 р. було відкриття частини північно-
західної куртини 77 (Крижицький, Хмелев-
ський 2011, с. 213—214; 2012, с. 261—262; 2013,
с. 56—60) (рис. 13; 14).
Стіна розташована вздовж осі захід—схід
у створі з пілоном 10 і фрагментом куртини 6
(2005—2007 рр.). Вона фланкує комплекс воріт
із заходу. Товщина кладки 2,5—2,7 м, довжина
відкритої частини 14,50 м, висота 1,26—1,35 м.
Розкрито північний фасад і верхній рівень пів-
денного. К ладка тришарова, постеліста. Збе-
реглося від одного до чотирьох рядів. Підошва
кладки лежить на щільному жовтоглинистому
шарі.
У північному і східному напрямку була ви-
явлена східна вимостка 90, на північний схід
від неї фрагмент «вежі» 88 і фрагмент північно-
східної вимостки 91 (рис. 13; 14) (Крыжицкий,
Хмелевский 2013, с. 56—60; Хмелевский 2016,
с. 5—10; 2016, с. 559—560).
«Вежа» розташована на відстані 1,37 м в
північно-східному напрямку від східного тор-
ця кладки і розміщувалася під кутом 90° від-
носно її північного фасаду на глибині 0,67 м від
верхнього рівня кладки 77. Вона має трапеціє-
подібну в плані форму. Під нею була виявле-
на кладка, складена з вапнякових блоків, плит,
у західній частині якої між блоками виявлено
вапняковий бут. К амені кладки, розташовані
Рис. 12. Планова та об’ємна реконструкція О.М. Кара-
сьова північної оборонної стіни цитаделі II—III ст. н. е.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 103
півколом. Вона лежить на щільному жовтогли-
нистому материку. Основа кладки розміщува-
лась на одному рівні з основою кладки 77.
На північний схід від «вежі» 88 на відста-
ні 0,75 м від її східного боку була виявлена
кам’яна вимостка 91 та її фрагменти (рис. 13;
14). У плані вона має прямокутну форму, ви-
тягнуту вздовж осі захід—схід. Її південно-
західна сторона впритул прилягає до східної
сторони «вежі». Розкрито один ряд вимостки.
Основа вимостки знаходиться на одному рівні
з основою каменів «вежі» 88 і північно-західної
куртини 77 і лежить на материку.
Однак, можна припускати, що ці залишки
належать до західної частини комплексу воріт.
На різних рівнях прирізки переважно у пів-
нічній і східній частині були виявлені госпо-
дарські ями, майже однакові за конструкцією.
Крім господарських ям трапляються вогнища
та їх залишки.
Основна маса археологічного матеріалу з
розкопок у західній частині представлена зна-
хідками I—III ст. н. е. — це фрагменти черво-
ноглиняних амфор із двоствольними ручками,
зі складнопрофільованими ручками, амфори
з жолобчастими вінцями, червоноглиняних
типу мірмекійських, фрагменти гостродонних
амфори з високо піднятими ручками, амфори з
лійчастим горлом, фрагменти світлоглиняних
вузькогорлих амфор типів А, В, С, D. Простий
кухонний посуд представлений фрагментами
червоноглиняної, червоноглиняної з покрит-
тям кераміки. В иявлено фрагменти посудин
із залощенним орнаментом, кухонної, ліпної,
іонійської смугастої, червонолакової керамі-
ки I—III ст. н. е. Присутні фрагменти скляних
посудин, вироби із заліза, свинцю. Серед най-
більш цікавих знахідок відзначимо фрагмен-
ти архітектурних деталей — карнизи з марму-
ру і вапняку. У невеликій кількості присутні
знахідки VI—I ст. до н. е.: фрагменти амфор-
ної тари, трапляються фрагменти східногрець-
кої, чорнофігурної, червонофігурної, чорнола-
кової, буролакової кераміки. Із бронзових ви-
робів трапляються фрагменти фібул, вироби з
поясних наборів, цвяхи. Знайдено також фраг-
менти мармурових виробів: посвята, архітек-
турні деталі.
Таким чином, під час робіт 2005—2015 рр.
було розкрито будівельні залишки «казарми»
та продовження куртини 6. Досліджена тери-
торія на північ, захід і південь, яка безпосеред-
ньо прилягала до куртини 6, що дозволило ви-
явити «стовп» і його конструкцію. Новим стало
також відкриття в західній частині куртини 77,
яка фланкує комплекс воріт із заходу, «вежі»,
вимостки.
Отримані під час досліджень комплексу
північних воріт внутрішньої лінії оборони нові
дані дозволяють зробити такі висновків:
– у межах розкопу Б.В. Фармаковського
будь-яких залишків західної вежі, котра флан-
кує ворота, не виявлено;
– так само не знайдені залишки і східної
вежі. В иявлені Б.В. Фармаковським у місці
зміни азимута куртин кладки та вимостки не
могли належати вежі та їх наявність свідчить
на користь того, що вежа в цьому місці була
відсутня;
– відкриття «стовпа» підтверджує правиль-
ність визначення місця розташування отвору
воріт, наміченого Б.В. Фармаковським на під-
ставі виявлених вуличних вимосток;
– наявність «стовпа» з розташованої поруч
з ним вимостки дає підстави припускати мож-
ливість пристрою входу, який виступає на пів-
ніч від оборонної лінії та, можливо, припусти-
ти в цьому місці пристрою сходів.
Відкриття північно-західної куртини, за-
лишків «вежі» та вимостки, які примикають до
Рис. 13. Західний розкоп. Північно-західна курти-
на 77
Рис. 14. С хідна частина західного розкопу. С хідний
фрагмент куртини 77, «вежа» 88, вимостка 90, вимост-
ка 91
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4104
Д.Н. Хмелевский
Младший научный сотрудник отдела античной археологии Института ареологии НАН Украины, hmelevskij68@gmail.com
северная оборонительная линия римской цитадели в Ольвии
В статье рассматриваются итоги работ на участке «Цитадель» Ольвийского городища первых веков новой эры.
Проводится анализ архитектурных объектов, керамических комплексов, раскрытых в ходе работ. Даются описа-
ние и размеры строительных остатков оборонительных стен, типы кладок. Проведено сравнение открытых ранее
Б.В. Фармаковским на основном раскопе двух куртин (1905—1906 гг.) и выявленной в последнее время части
северо-западной куртины на западном раскопе (2011—2015 гг.).
Открытие «столба» подтверждает верность определения местоположения проема ворот, намеченного
Б.В. Фармаковским на основании выявленных уличных вымосток; размещение такого «столба», скорее всего,
именно рядом с воротами, а не у обычной куртины.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Ольвия, Рим, раскоп, цитадель, куртины, стена, ворота, архитектура.
неї, дає можливість припускати відкриття за-
хідної сторони комплексу воріт.
Виходячи зі сказаного, з усього комплексу
воріт, крім трьох куртин, можна приблизно ви-
значити розташування отвору воріт.
Буйских С .Б. Фортификация Ольвийского государства
(первые века нашей эры). Киев, 1991.
Ветштейн Р.И. Керамічні випалювальні печі Ольвії пер-
ших століть н. е. Археологічні пам’ятки УРСР. Київ,
1958, т. 7, с. 61—76.
Гриневич К.Э. Стены Херсонеса Таврического: южная и
западная линия обороны. Херсонесский сборник. Се-
вастополь, 1959, ч. 3, вып. 5, с. 75—114.
Карасев А.Н. Оборонительные сооружения Ольвии.
Краткие сообщения о докладах и полевых исследова-
ниях Института истории материальной культуры
АН СССР. Москва; Ленинград, 1948, вып. 22, с. 25—
37.
Карасев А.Н. Планы Ольвии XIX века как источник для
исторической топографии города. Материалы и ис-
следования по археологии СССР. Москва, 1956, № 50,
с. 9—34.
Книпович Т.Н. Перистильный двор первых веков на-
шей эры на территории римской цитадели в Ольвии:
(Из работ Ольвийской экспедиции 1951 г.). Вестник
древней истории. Москва, 1953, № 1, с. 183—188.
Книпович Т.Н. И сследование территории римской ци-
тадели в Ольвии. Краткие сообщения о докладах и
полевых исследованиях Института истории матери-
альной культуры АН СССР. Москва; Ленинград, 1956,
вып. 63, с. 139—141.
Крапивина В.В. Ольвия. Материальная культура 1—4 вв.
н. э. Киев, 1993.
Крапивина В .В. К раткие итоги работ на участке Р-25 в
Ольвии в 2000—2001 годах. Археологічні відкриття в
Україні. Київ, 2002, с. 140—151.
Крапивина В.В., Крутилов В.В. Новые находки виноде-
лен в Ольвии. Ольвія та античний світ, матеріали
наукових читань. Київ, 2001, с. 45—56.
Крыжицкий С .Д. Ольвия. И сториографическое иссле-
дование архитектурно-строительных комплексов.
Киев, 1985.
Крыжицкий С.Д. Опыт подготовки обоснования музее-
фикации архитектурно-археологического объекта
на примере входной части Ольвийской цитадели.
Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре.
Материалы II Судакской международной научной кон-
ференции. Киев; Судак, 2004, ч. III—IV, с. 137—144.
Крыжицкий С.Д., Хмелевский Д.Н. К вопросу о комп-
лексе крепостных ворот римской цитадели в Оль-
вии. Боспор Киммерийский и варварский мир в период
античности и средневековья. Militaria. IX Боспорские
чтения. Керчь, 2008, с. 147—153.
Крыжицкий С.Д., Хмелевский Д.Н. Охранные доследова-
ния северной оборонительной линии Римской цитаде-
ли Ольвии 2005—2007 гг. Сборник «ΣIMBOLOI» Анти-
чний мир Северного Причерноморья. Новейшие находки и
открытия. Москва; Киев, 2010, вып. 1, с. 137—142.
Крижицький С.Д., Хмелевський Д.М. Результати польо-
вих досліджень на ділянці Північна оборона стіна
римської цитаделі у 2010 р. Археологічні дослідження
в Україні 2010. Київ; Полтава, 2011, с. 213—214.
Крижицький С .Д., Хмелевський Д.М. Північна оборо-
на стіна римської цитаделі в Ольвії у 2011 р. Архео-
логічні дослідження в Україні 2011. Київ; Луцьк, 2012,
с. 62—64.
Крыжицкий С.Д., Хмелевский Д.Н. Доследования север-
ной оборонительной линии римской цитадели Оль-
вии в 2005—2011 гг. (Предварительные итоги). Мат-
ли III міжнар. науково-практичної конф. «Аркасівські
читання». Миколаївський Національний Університет
імені В.О. Сухомлинського. Миколаїв, 2013, с. 56—60.
Папанова В.А. Маловідомі матеріали з архівів П.І. Кеппе-
на. Мир Ольвии. Киев, 1996, с. 171—173.
Тункина И .В. Русская наука о классических древнос-
тях Юга России (XVIII — середина XIX вв.). Санкт-
Петербург, 2002.
Фармаковский Б.В. Раскопки в Ольвии. Отчеты импера-
торской Археологической комиссии за 1905 г. Санкт-
Петербург, 1908, с. 1—15.
Фармаковский Б.В. Раскопки в Ольвии. Отчеты импера-
торской Археологической комиссии за 1906 г. Санкт-
Петербург, 1909, с. 1—50.
Фармаковский Б.В. Отчет о раскопках в Ольвии в 1924 г.
Сообщения Государственной Академии истории мате-
риальной культуры. Москва, 1926, т. 1, с. 143—163.
Хмелевский Д.Н. Западная часть северной оборони-
тельной линии римской цитадели в Ольвии. «Емі-
нак», Науковий щоквартальник (№ 3 (15) (липень—
вересень). Київ; Миколаїв, 2016, т. 1, с. 5—10.
Хмелевский Д.Н. Исследования северной оборонитель-
ной линии римской цитадели Ольвии в 2005—2015 гг.
Стародавнє Причорномор’я. Одеській Національний Уні-
верситет. Одеса, 2016, вип. XI, с. 555—561.
Шелов Д.Б. Узкогорлые светлоглинянные амфоры первых
веков н.э.: классификация и хронология. Краткие
сообщения Института археологии Академии наук
СССР. Москва; Ленинград, 1978, вып. 156.
Надійшла 13.11.2018
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 105
Dmytro M. Khmelevskyi
Junior Researcher of Classic Archaeology Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine,
hmelevskij68@gmail.com
The Northern Defensive Line Fortification Complex of the Roman Citadel in Olbia
The paper deals with the results of work at the “Citadel” site in Olbia of the first centuries CE. The author analyses the
architectural objects and ceramic complexes discovered during the research. The description and dimensions of the building
remnants of the defensive walls, types of masonries are conducted. Comparison of two earlier revealed curtains opened by
B.V. Farmakovskyi at the main excavation (1905—1906) and recently discovered part of the north-western curtain at the
western excavation (2011—2015) is made.
The discovery of the “post” confirms the correctness of the location definition of the gate opening, noted by
B.V. Farmakovskyi on the basis of the identified street impacts; the placement of such “post” is likely to be near the gate,
and not the usual curtain.
K e y w o r d s: Olbia, Rome, excavation, citadel, сurtain, wall, gates, architecture.
References
Buiskikh S.B. Fortifikatciia Olviiskogo gosudarstva (pervye veka nashei ery). Kyiv, 1991.
Farmakovskii B.V. Raskopki v Olvii. Otchety imperatorskoi Arkheologicheskoi komissii za 1905 g. Sankt-Peterburg, 1908, pp. 1-15.
Farmakovskii B.V. Raskopki v Olvii. Otchety imperatorskoi Arkheologicheskoi komissii za 1906 g. Sankt-Peterburg, 1909, pp. 1-50.
Farmakovskii B .V. O tchet o raskopkakh v O lvii v 1924 g. Soobshcheniia Gosudarstvennoi Akademii istorii materialnoi kultury.
Moskva, 1926, vol. 1, pp. 143-163.
Grinevich K.E. Steny Khersonesa Tavricheskogo: iuzhnaia i zapadnaia liniia oborony. Khersonesskii sbornik. Sevastopol, 1959,
ch. 3, no. 5, pp. 75-114.
Karasev A .N. O boronitelnye sooruzheniia O lvii. Kratkie soobshcheniia o dokladakh i polevykh issledovaniiakh Instituta istorii
materialnoi kultury AN SSSR. Moskva; Leningrad, 1948, no. 22, pp. 25-37.
Karasev A.N. Plany Olvii XIX veka kak istochnik dlia istoricheskoi topografii goroda. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR.
Moskva, 1956, no. 50, pp. 9-34.
Khmelevskii D.N. Zapadnaia chast severnoi oboronitelnoi linii rimskoi tcitadeli v Olvii. ЕМІНАК, no. 3 (15) (lipen-veresen). Kyiv;
Mykolaiv, 2016, vol. 1, pp. 5-10.
Khmelevskii D.N. Issledovaniia severnoi oboronitelnoi linii rimskoi tcitadeli Olvii v 2005-2015 gg. Starodavnie Prychornomoria.
Odesa, 2016, no. 9, pp. 555-561.
Knipovich T.N. Peristilnyi dvor pervykh vekov nashei ery na territorii rimskoi tcitadeli v Olvii (iz rabot Olviiskoi ekspeditcii 1951 g.).
Vestnik drevnei istorii. Moskva, 1953, no. 1, pp. 183-188.
Knipovich T.N. Issledovanie territorii rimskoi tcitadeli v Olvii. Kratkie soobshcheniia o dokladakh i polevykh issledovaniiakh Instituta
istorii materialnoi kultury AN SSSR. Moskva; Leningrad, 1956, no. 63, pp. 139-141.
Krapivina V.V. Olviia. Materialnaia kultura 1-4 vv. n. e. Kyiv, 1993.
Krapivina V.V. Kratkie itogi rabot na uchastke R-25 v Olvii v 2000-2001 godakh. Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini. Kyiv, 2002,
pp. 140-151.
Krapivina V.V., Krutilov V.V. Novye nakhodki vinodelen v Olvii. Olviia ta antychnyi svit, materialy naukovykh chytan. Kyiv, 2001,
pp. 45-56.
Krizhitskyi S.D., Khmelevskyi D.N. Pivnichna oboronna stina rymskoi tsytadeli v Olvii. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini
2010. Kyiv; Poltava, 2011, pp. 213-214.
Kryzhitckii S.D. Olviia. Istoriograficheskoe issledovanie arkhitekturno-stroitelnykh kompleksov. Kyiv, 1985.
Kryzhitckii S .D. Opyt podgotovki obosnovaniia muzeefikatcii arkhitekturno-arkheologicheskogo obekta na primere vkhodnoi
chasti O lviiskoi tcitadeli. Prichernomore, Krym, Rus v istorii i kulture. Materialy II Sudakskoi mezhdunarodnoi nauchnoi
konferentcii. Kyiv; Sudak, 2004, ch. 3-4, pp. 137-144.
Kryzhitckii S.D., Khmelevskii D.N. K voprosu o komplekse krepostnykh vorot rimskoi tcitadeli v Olvii. Bospor Kimmeriiskii i
varvarskii mir v period antichnosti i srednevekovia. Militaria. IX Bosporskie chteniia. Kerch, 2008, pp. 147-153.
Kryzhitckii S.D., Khmelevskii D.N. Okhrannye dossledovaniia severnoi oboronitelnoi linii Rimskoi tcitadeli Olvii 2005-2007 gg.
“ΣIMBOLА”. Antichnyi mir Severnogo Prichernomoria. Noveishie nakhodki i otkrytiia. Moskva; Kyiv, 2010, no. 1, pp. 137-142.
Kryzhytskyi S.D., Khmelevskyi D.M. Pivnichna oborona stina rymskoi tsytadeli v Olvii. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini
2011. Kyiv; Lutsk, 2012, pp. 62-64.
Kryzhitckii S .D., Khmelevskii D.N. Dosledovaniia severnoi oboronitelnoi linii rimskoi tcitadeli O lvii v 2005-2011 gg.
(Predvaritelnye itogi). Materialy III mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii “Arkasivski chytannia”. Mykolaivskyi
Natsionalnyi Universytet imeni V.O. Sukhomlynskoho. Mykolaiv, 2013, pp. 56-60.
Papanova V.A. Malovidomi materialy z arkhiviv P.I. Keppena. Mir Olvii. Kyiv, 1996, pp. 171-173.
Shelov D.B. Uzkogorlye svetlogliniannye amfory pervykh vekov n.e.: klassifikatciia i khronologiia. Kratkie soobshcheniia IA AN
SSSR. Moskva; Leningrad, 1978, no. 156.
Tunkina I.V. Russkaia nauka o klassicheskikh drevnostiakh Iuga Rossii (XVIII - seredina XIX v.). Sankt-Peterburg, 2002.
Vetshtein R.Y. Keramichni vypaliuvalni pechi Olvii pershykh stolit n. e. Arkheolohichni pamiatky URSR. Kyiv, 1958, vol. 7, pp. 61-
76.
|
| id | arheologia-com-ua-article-46 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:21Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/08/81fec90d08283b07189c14dba610df08.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-462020-01-19T08:38:22Z The Northern Defensive Line Fortification Complex of the Roman Citadel in Olbia Северная оборонительная линия римской цитадели в Ольвии Північна оборонна лінія римської цитаделі в Ольвії Khmelevskyi, Dmytro M. Olbia, Rome, excavation, citadel, сurtain, wall, gates, architecture. Ольвия, Рим, раскоп, цитадель, куртины, стена, ворота, архитектура. Ольвія, Рим, перші століття нової ери, цитадель, куртини, стіна, ворота, архітектура. The paper deals with the results of work at the “Citadel” site in Olbia of the first centuries CE. The author analyses the architectural objects and ceramic complexes discovered during the research. The description and dimensions of the building remnants of the defensive walls, types of masonries are conducted. Comparison of two earlier revealed curtains opened by B.V. Farmakovskyi at the main excavation (1905—1906) and recently discovered part of the north-western curtain at the western excavation (2011—2015) is made. The discovery of the “post” confirms the correctness of the location definition of the gate opening, noted by B.V. Farmakovskyi on the basis of the identified street impacts; the placement of such “post” is likely to be near the gate, and not the usual curtain. В статье рассматриваются итоги работ на участке «Цитадель» Ольвийского городища первых веков новой эры. Проводится анализ архитектурных объектов, керамических комплексов, раскрытых в ходе работ. Даются описание и размеры строительных остатков оборонительных стен, типы кладок. Проведено сравнение открытых ранее Б.В. Фармаковским на основном раскопе двух куртин (1905—1906 гг.) и выявленной в последнее время части северо-западной куртины на западном раскопе (2011—2015 гг.). Открытие «столба» подтверждает верность определения местоположения проема ворот, намеченного Б.В. Фармаковским на основании выявленных уличных вымосток; размещение такого «столба», скорее всего, именно рядом с воротами, а не у обычной куртины. Розглядаються підсумки робіт на ділянці цитадель Ольвійського городища перших століть нової ери, проводиться аналіз розкритих під час цих робіт архітектурно-будівельних залишків північної оборонної лінії римської цитаделі, комплексу воріт. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/46 10.15407/archaeologyua2018.04.095 Arheologia; No 4 (2018): Arheologia; 95-105 Археологія ; № 4 (2018): Археологія; 95-105 Археология; № 4 (2018): Arheologia; 95-105 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2018.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/46/43 |
| spellingShingle | Ольвія Рим перші століття нової ери цитадель куртини стіна ворота архітектура. Khmelevskyi, Dmytro M. Північна оборонна лінія римської цитаделі в Ольвії |
| title | Північна оборонна лінія римської цитаделі в Ольвії |
| title_alt | The Northern Defensive Line Fortification Complex of the Roman Citadel in Olbia Северная оборонительная линия римской цитадели в Ольвии |
| title_full | Північна оборонна лінія римської цитаделі в Ольвії |
| title_fullStr | Північна оборонна лінія римської цитаделі в Ольвії |
| title_full_unstemmed | Північна оборонна лінія римської цитаделі в Ольвії |
| title_short | Північна оборонна лінія римської цитаделі в Ольвії |
| title_sort | північна оборонна лінія римської цитаделі в ольвії |
| topic | Ольвія Рим перші століття нової ери цитадель куртини стіна ворота архітектура. |
| topic_facet | Olbia Rome excavation citadel сurtain wall gates architecture. Ольвия Рим раскоп цитадель куртины стена ворота архитектура. Ольвія Рим перші століття нової ери цитадель куртини стіна ворота архітектура. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/46 |
| work_keys_str_mv | AT khmelevskyidmytrom thenortherndefensivelinefortificationcomplexoftheromancitadelinolbia AT khmelevskyidmytrom severnaâoboronitelʹnaâliniârimskojcitadelivolʹvii AT khmelevskyidmytrom pívníčnaoboronnalíníârimsʹkoícitadelívolʹvíí AT khmelevskyidmytrom northerndefensivelinefortificationcomplexoftheromancitadelinolbia |