Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу

The paper analyzes the topography, peculiarities of development, stratigraphy of the lowland of medieval Vipovziv. The harbour, piers and other specific economic buildings were located in this area during the 10th&nbsp;and probably, in the 12th&nbsp;centuries. According to archaeolog...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія
Date:	2018
Issue:	4
Pages:	127-138
ISSN:	2616-499X
Author Affiliations:	Viacheslav M. Skorokhod — National Taras Shevchenko University Kyrylo M. Kapustin — Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine — ORCID: 0000-0001-8044-1911
Main Authors:	Skorokhod, Viacheslav M., Kapustin, Kyrylo M.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018
Subjects:	Україна Нижнє Подесення Давня Русь археологія Х—ХІІІ ст. порти матеріальна культура.
Online Access:	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/49
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Chemistry, Physics and Technology of Surface
Download file:

Institution

Chemistry, Physics and Technology of Surface

_version_	1872824352578207744
author	Skorokhod, Viacheslav M. Kapustin, Kyrylo M.
author_facet	Skorokhod, Viacheslav M. Kapustin, Kyrylo M.
author_institution_txt_mv	[ { "author": "Viacheslav M. Skorokhod", "institution": "National Taras Shevchenko University", "orcid": "" }, { "author": "Kyrylo M. Kapustin", "institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine", "orcid": "0000-0001-8044-1911" } ]
author_orcid_str_mv	0000-0001-8044-1911
author_sort	Skorokhod, Viacheslav M.
baseUrl_str	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai
collection	OJS
container_end_page	138
container_issue	4
container_start_page	127
container_title	Археологія
container_volume
datestamp_date	2020-01-19T08:38:58Z
description	The paper analyzes the topography, peculiarities of development, stratigraphy of the lowland of medieval Vipovziv. The harbour, piers and other specific economic buildings were located in this area during the 10th&nbsp;and probably, in the 12th&nbsp;centuries. According to archaeological survey of the last years quite enough information was collected to substantiate the hypothesis of the harbor existence in this part of the site. There were made preliminary conclusions about the time of its appearance, functional features of its development during the 10th—12thcenturies, as well as functional purpose of the excavated buildings: first objects (remnants of piers (?) on this territory appeared at the end of the 9th&nbsp;- at the beginning of the 10th&nbsp;century: on the time of active growth of settlement agglomeration (in the middle — in the second half of the 10th&nbsp;century) specialized zone of repairs and temporary storage of vessels was carried out, which can be confirmed by the finds of at least six ditches for pulling ships, as well as remnants of a wooden canopy. The complex was ruined at the end of the 10th&nbsp;century, the revival of the latter had begun only in the 12th&nbsp;century. At this time the river bank was strengthened with wooden structures and a harbor was renewed. Basically, port area of the archaeological complex of Vipovziv was formed and developed according to the tendencies of early stage of the state formation of Ancient Rus cities and settlements development: it arose at the end of the 9th&nbsp;— at the beginning of the 10th&nbsp;centuries. as the result of the active political, military and trading activities of the “Rus people”. Finds of non-typical for this region forms of pottery, jewellery and household items indicate the probable movement of certain groups of immigrants from the territory of the right bank of the Dnieper River to the Lower Desna River region; a great collection of Arab dirhams finds indicates the systematic trade contacts with the East, and possibly the exclusive status of the settlement — the fortified trade and craft camp used for colonization of the left bank of the Dnieper River.
doi_str_mv	10.15407/archaeologyua2018.04.127
first_indexed	2026-08-07T01:01:24Z
format	Article
fulltext	ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 127 © В.М. Скороход, К.М. Капустін, 2018 В.М. Скороход, К.М. Капустін * Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу УДК 904.4(477.51)«653» * СКОРОХОД В’ячеслав Миколайович — кандидат історичних наук, старший викладач кафедри архео логії, етнології та краєзнавчо-туристичної роботи Національного університету «Чернігівський колегі ум» імені Т.Г. Шевченка, skorohod-sv@ukr.net КАПУСТІН Кирило Миколайович — кандидат іс торичних наук, науковий співробітник відділу На укові фонди І нституту археології НАН У країни, kirill_kapustin@iananu.org.ua https://doi.org/10.15407/archaeologyua2018.04.127 У статті проаналізовано результати археологічних роз- копок подолу Виповзівського археологічного комплексу (планіграфія та стратиграфія), здійснено атрибуцію ви- явлених об’єктів та визначено їх хронологію. К л ю ч о в і с л о в а: Україна, Нижнє Подесення, Давня Русь, археологія, Х—ХІІІ ст., порти, матеріальна куль- тура. Період другої половини ХХ — початку ХХІ ст. позначений зростанням кількості робіт, при свячених аналізу природно-географічних умов, закономірностей утворення, розвитку та деструкцій портових зон як середньовічних міст, так і поселенських структур Нової доби. Інтерес наукової спільноти щодо вивчення ра йонів, які знаходились у безпосередній близь кості до водних ресурсів пояснюється тим, що вся система торгово-ремісничих поселень не лише Давньої Р усі, але і Європи була тіс но пов’язана саме із річковою системою (Му рашева, Фетисов 2014, с. 287). Свідчення про торгівельні компанії «русів» та оснащення ко раблів можна зустріти, приміром, у візантій ського імператора Костянтина Багрянородно го: «кривеїни, лендзяни та інші Славії — рублять у своїх горах моноксіли під час зими і, спорядивши їх, із наступом весни, коли розтане лід, вводять до водойм, що знаходяться по сусідству. Так як ці [водойми] впадають у річку Дніпро, то й вони із тих [місць] входять у ту саму річку й відправ- ляються у Кіову. Їх витягують для [оснащення] і продають росам. Роси ж, купивши одні ці дов банки й розібравши свої старі моноксіли, перено- сять їх. І у червні місяці, рухаючись по річці Дні- про, вони спускаються до фортеці Вітачева, ко- тра являється фортецею-панкіокітом росів, і, зібравшись там на протязі двох–трьох днів, поки з’єднаються усі моноксіли, тоді відправляються в дорогу й спускаються по названій річці Дніпро» (Багрянородный Константин, с. 45—47). Зауважимо, що річкові та морські порто ві зони не раз ставали об’єктами комплек сних історико-археологічних та палеокліма тичних досліджень (роботи Г. Мілна, Б. Хоблі та ін.) (Milne, Hobley 1981; Milne 2003; Byock et el. 2015, p. 289—312). Цікаві та неординарні знахідки і об’єкти віднайдено за час розкопок найбільших гаваней Північної Європи: Воліна, Трусо, Хедебю тощо (Franciszek Jagodziński 2010; Kalmring 2011, p. 245—259; Janowski 2014). Дещо іншу ситуацію можемо побачити на прикладі середньовічних пам’яток Русі: впро довж багатьох років науковці лише теоретично обґрунтовували ймовірність існування портів у містах та поселеннях Х—ХІІІ ст., апелюючи, як правило, до повідомлень письмових джерел або непрямих свідчень вузьких спеціалістів («вдале розташування біля гирла», «спокійна вода» тощо). Зростання уваги наукової спільноти до цієї про блеми відбулося нещодавно. Так, К.О. Михай лов, проаналізувавши топографію відкритих торгівельно-ремісничих поселень ІХ —Х ст., дійшов висновку, що на їх місце розташування впливали не лише природно-географічні, але і торгівельно-економічні фактори, адже річки за доби Середньовіччя виконували функцію важ ливих транспортних та торгівельних магістра лей (Михайлов 2012, с. 17—19). Складність атрибуції берегових ділянок, які у давнину використовували для завантажен ня, розвантаження та обслуговування різнома нітних суден (будівництво, ремонт, тимчасове та сезонне зберігання), полягає у тому, що на більшості поселень такі перспективні райони або досі не виявлені, або малодосліджені. Попередній аналіз природно-географічних умов та специфіки облаштування портових зон середньовічних пам’яток Русі виявив числен ні аналогії в матеріалах розкопок західноєвро ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4128 пейських міст та поселень. Це обумовлено, зо крема, високим рівнем розвитку соціально- економічних відносин, торгівлі, а також схожістю технології виготовлення плавзасобів та специфікою їх ремонту й обслуговування по всій території Європи. На думку О.П. Моці, на Русі будували та використовували кораблі різ них типів: це могли бути як прості однодрев ки, так і «набійні» лодії київських і інших куп ців, воїнів, дипломатів, церковнослужителів; не виключено, що на цих землях використо вувались човни, побудовані у північноєвро пейських традиціях суднобудування. П ро це свідчать, зокрема, знахідки лодійних закле пок, виявлені за час археологічних досліджень Шестовицького подолу (Коваленко та ін. 2008, с. 178—191; Моця, 2015, с. 77). Як зазначають деякі науковці, в останні роки археологічно доведено існування гава ней як на території Північної (Гньоздово), так і Південної (Шестовиці, Мохова та Виповзова) Русі (Скороход 2008, с. 190—193; Мурашева, Панин, Фетисов 2009, с. 132—148; Скороход, Фетисов 2014, с. 291—293; Фетисов, Скороход 2014, с. 238—241; Фетисов 2018, с. 50—63). У запропонованій роботі ми проаналізує мо топографію, особливості забудови, страти графію портової зони середньовічного Випов зова, де упродовж Х ст. та, можливо, у ХІІ ст. розташовувались середньовічні доки, пірси та інші спеціалізовані господарські споруди. Виповзівський археологічний комплекс — унікальна пам’ятка Н ижнього П одесення кінця ІХ —Х ст., еталонна для вивчення дер жавотворчих процесів регіону та матеріаль ної культури населення Русі початкового ета пу формування та розвитку держави. Вигідне географічне розташування (в середній части ні літописного шляху із К иєва до Чернігова (рис. 1), на мису, що на 750 м «виповзає» в за плаву р. Десни на схід) сприяло формуванню традиційної для Р усі поселенської структури: мисове городище (розміром 75 × 95м), на за хід від якого розміщувався неукріплений по сад (розміром 110—350 × 700 м), а на півночі, на схилі тераси та заплавному підвищенні — поділ (розміром 30—100 × 450 м), обмежений старицею р. Десни (сьогодні це струмок, який огинає мис із півночі та заходу та впадає до р. Кримки) (рис. 2). Відомо, що перші дослідження на терито рії пам’ятки проведено В.Л. Беренштамом у 1889 р., який на схилі городища заклав невели кий розкоп та зафіксував два поховання, які за знахідкою монети — «шведского шеляха Густа ва Адольфа» — датовані ХVІІ ст. У звіті до І м ператорської археологічної комісії дослідник подав докладний опис і план городища та його околиць, а також зазначив, що воно є сільським кладовищем ХVII ст. і припинив подальші робо ти (рис. 3). Пам’ятку не раз оглядали та фрагмен тарно досліджували також члени Чернігівської губернської архівної комісії В.А. Шугаєвський, Ф. Садовський, Є.О. Корноухов (1911—1912 рр.) та А .Г. Р озанов (1924—1925 рр.), співробітни ки І нституту археології АН УР СР І .І. Ляпуш кін (1947 р.), О .О. П опко (1947—1948 рр.), С.М. О динцова, О .Г. Шапошнікова (1948 р.), М.П. Кучера та О.В. Сухобоков (1971 р.), а та кож науковець Чернігівського історичного му зею В.П. Коваленко (1983 р.) та викладач Чер нігівського державного педагогічного інституту ім. Т . Шевченка А .Л. К азаков (1989—1990 рр.) (Коваленко, Скороход 2009, с. 67—69). Із 2009 р. систематичні розкопки пам’ятки проводить спільна експедиція Н аціонально Рис. 1. К арта розташування Виповзівського археоло гічного комплексу ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 129 го університету «Чернігівський колегіум» іме ні Т.Г. Шевченка та Інституту археології НАН України. За час робіт досліджено понад 1 700 м2 площі пам’ятки, зроблено розріз оборонних споруд городища, досліджено житла та госпо дарські об’єкти раннього залізного часу, кінця ІХ—ХІІ ст., а також XVII ст. (Скороход, Жиго ла 2017) Неабиякий інтерес становлять резуль тати розкопок подолу — середньовічної порто вої зони. Археологічні дослідження цієї частини пам’ятки розпочав 1990 р. А.Л. Казаков, який провів перші шурфування та склав ситуацій ний план. Впродовж 2013—2014, 2017—2018 рр. експедицією Н аціонального університету «Чернігівський колегіум» імені Т .Г. Шевчен ка та І нститутом археології НАН України під керівництвом В.М. Скорохода та О .П. Моці розпочато масштабні роботи із вивчення по долу Виповзівського археологічного комплек су. Обрана для розкопок ділянка розташовува лась за 200 м на захід від городища, під північ ним схилом тераси посаду і мала значний ухил у бік заплави р. Кримки (стариця р. Десни), що протікає із південного боку мису. Цілком імо вірно, що у Х ст. мис омивався Десною (нині р. Кримка) та її старицею з усіх боків. Основне русло проходило із південного боку і мало зна чну течію, тому облаштування портової зони було здійснено з південного боку на одній із Рис. 2. П лан розташування Виповзівського археологічного комплексу та фото пам’ятки із супутника: І — план розташування пам’ятки (1 — городище; 2 — посад; 3 — поділ); ІІ — фото Виповзівського археологічного комплексу з супутника з міс цем розкопів на подолі ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4130 приток, де течія була майже відсутня. За три роки досліджено 69 м2 та низку об’єктів (кана ви, стовпові ями, наземна споруда) Х ст.: зо крема, 2013 р. закладено стратиграфічну тран шею, в якій виявлено канаву, що призначала ся для витягування річкового транспорту на берег для стоянок та ремонту, а також залиш ки дерев’яних конструкцій — навісу (Фети сов, Скороход 2014, с. 238—241); у 2014 р. пер пендикулярно до траншеї 2013 р. закладено ще одну траншею, в якій вдалося зафіксувати чо тири канави, аналогічні до попередньої, а та кож частину наземної споруди Х ст. (Скороход 2015, с. 292—293); 2017 р. з метою повноцінно го вивчення цієї ділянки розбито розкоп пло щею 36 м2, що дозволило остаточно зрозуміти етапи забудови та планіграфію ділянки. Важливими для реконструкції процесу фор мування та розвитку прибережної — поділь ської — частини Виповзівського городища є результати стратиграфічних спостережень. У стратиграфічній колонці подолу наявні ті самі культурно-хронологічні горизонти, що і на го родищі та посаді: у перші роки розкопок мова йшла, головним чином, про три горизонти, але станом на 2017 р. можемо зробити припущен ня про існування ще одного — четвертого, імо вірно, ХІІ ст. З огляду на це, детальніше про аналізуємо стратиграфію ділянки та дослідже ні об’єкти. Рис. 3. Плани розташування Випов зівського археологічного комплексу та план городища 1889 р. І — схема- план місцезнаходження пам’ятки за В.Л. Беренштамом; ІІ — схема-план городища та частини посаду з місцем розкопу 1889 р. В.Л. Беренштама Рис. 4. Зведений план за будови подолу (горизон ти 2—4) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 131 Отже, під шаром дерну залягали делювіаль ні відкладення із тераси посаду: світло-сірий та темно-сірий супіски, потужністю до 0,3—0,4 м (із них походять уламки кераміки Х —ХІІ ст., поодинокі фрагменти вінець ліпних посудин, прикрашених перлинами — орнаментом, ха рактерним для пам’яток милоградської архео логічної культури). Нижче містився шар темно-сірого супіску із включеннями дрібних вугликів та печини (у північній частині розкопу його потужність ко ливалася від 0,1 м до 0,20—0,28 м, а у південній досягала 0,5—0,9 м) — перевідкладений куль турний шар змитий із тераси під час злив або ерозії схилів (перший хронологічний горизонт (го- ризонт 1) згідно із О.О. Фетісовим, В.М. Скоро- ходом). Із нього походять фрагменти гончарно го посуду Х ст., ХІІ ст., ліпного ранньозалізного часу, уламки печини, кістки тварин тощо. Безпосередньо під горизонтом 1 містився прошарок делювію (сірого піску), ще нижче шар сіро-жовтого піску (алювіальний шар) та сірий- плямистий супісок. Саме останній попередньо можна атрибутувати другим хронологічним го- ризонтом Виповзівського подолу (горизонт 2). Наразі, ми не маємо достатніх підстав для точ ного його датування, адже звідси походить різ ночасовий матеріал. Однак, стратиграфія ділян ки та морфологія шару вказують на його більш пізнє походження: він залягав в один рівень із сіро-жовтим супіском, згідно із визначенням О.О. Фєтісова, — верхнім алювієм, що перекри вав горизонти Х ст. Від цього рівня у культурний шар опущені два ровики довжиною 1,40—2,85 м, заглиблені у алювій на 0,15—0,20 м і орієнтовані довгою віссю із заходу на схід, із незначним від хиленням на північ, що були заповненні темно- сірим супіском. На нашу думку, вони слугували Рис. 5. Стратиграфія та ортофотоплан за хідної стінки розкопу 1, 2017 р. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4132 основою дерев’яних конструкцій укріплень бе регової лінії, яка перемістилася на 4,0 м на пів ніч, порівняно із берегом Х ст. Культурний шар цього часу (простежено виключно у південній частині розкопу, на 3 м на північ від південної стінки) залягав нижче горизонту 2, на одному рівні із річковим алювієм (білий та сіро-жовтий пісок); другий горизонт займав майже всю пло щу розкопу, за виключенням північної його час тини (0,4 м), де переважали оглеєні гумусова ні та оторфовані відкладення — середньовічне русло ріки (рис. 4). Синхронними до вищезгаданих об’єктів є серія стовпових ям, зафіксованих у стратигра фії західної стінки розкопу та у межах тран шеї 2013 р. Спільним для усіх об’єктів є спе цифічне заповнення, яке суттєво відрізняєть ся від більш ранніх, адже не містить прошарків темно-сірого гумусованого супіску із включен нями дрібних вугликів та білого піску, які чер гувалися між собою (рис. 5). На жаль, горизонт 2 виявився надзвичайно бідним на археологічні знахідки (із нього по ходить декілька уламків вінець ліпних посудин раннього залізного часу, гончарних горщиків Х ст. та ХІІ ст., фауністичні рештки тощо), це, до певної міри, залишає відкритим питання щодо його датування. Сьогодні ми можемо робити лише попере дні висновки, які ґрунтуватимуться, переду сім, на матеріалах розкопок та стратиграфічних спостереженнях різних років, які підтверди ли, що після руйнувань кінця Х ст. та сторіч ного запустіння, у ХІІ ст. життя на посаді від новлюється (хоч і у менших масштабах порів няно із Х ст.). Цілком імовірно, що одночасно відбудовується і портова зона. Опосередкова но це підтверджується знахідками уламків гон чарних горщиків ХІІ ст. із І та ІІ хронологічних горизонтів. І якщо їхня наявність у верхньому горизонті цілком зрозуміла, адже він утворив ся внаслідок активних делювіальних проце сів, то до нижнього кераміка могла потрапи ти в результаті господарської діяльності насе лення. Показовим є також відмінний характер заповнення археологічних об’єктів та суттєва трансформація берегової лінії, що відбулося не одномоментно, а було розтягнуто у часі (більш ранні канави вже замулились і у подальшому не використовувались). Третій та четвертий хронологічні горизон- ти (горизонт 2 та 3, згідно із О.О. Фетісовим та В.М. Скороходом) — чорний супісок із незна чними включеннями вугликів та темно-сірий гумусований супісок із включеннями дрібних вугликів — маркують час найбільшого розквіту Виповзова, який припадає на початок — другу половину Х ст. На рівні третього горизонту, який датуєть ся першою половиною — початком другої по Рис. 6. П лан забудови подолу на рівні горизонту 3 (перша полови на — середина Х ст.) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 133 ловини Х ст., зафіксовано групу об’єктів, що складалася із шести канав та комплексу стов пових ям від легкого навісу (рис. 6). Серед усіх об’єктів найбільше інформації зібрано за час розкопок канави 4 (дослідженої у 2013 р.), орієнтованої із півночі на південь (довжина 8,0 м, ширина 0,6—0,9 м і заглибле на у 3 та 4 горизонт на 0,4 м), перпендикулярно до давнього русла ріки. За час робіт дослідже но торцеву частину канави (північна її части на до траншеї не увійшла і, найімовірніше, по трапила в давнє русло) та проаналізовано її за повнення, яке складалося із тонких прошарків алювію та гумусу, які послідовно чергувалися, що свідчить про сезонний характер її викорис тання: вона функціонувала в перервах між річ ковими розливами (переважно літні та осінні місяці) — в цей час формувалися гумусовані прошарки; взимку та під час розливів — алюві альні (Фетисов, Скороход 2014, с. 239). У плані об’єкт мав складну конфігурацію: північний та центральний відрізки орієнто вані із півночі на південь, південний (довжи ною 3,0 м) — мав невелике відхилення за ліні єю захід—схід, створюючи незначний «злам» конфігурації. Північний край канави виходив за межі розкопу, але, враховуючи її орієнтацію та зафіксовану берегову лінію, вона мала дов жину близько 10 м і закінчувалась у береговому руслі (Фетисов, Скороход 2014, с. 239). У центрі та навколо торцевої частини кана ви зафіксовані стовпові ями діаметром 0,08— 0,12 м, заглиблені у материк на 0,1—0,2 м (Скороход та ін. 2013, с. 26—27), які маркують можливе місце розташування легкого навісу. Як зазначають О.О. Фетісов та В.М. Скороход, саме тут зберігали матеріали для проведення ремонтних робіт, а злам конфігурації канави у південній частині тільки підтверджує цю гі потезу: до торцевої частини судна не витяга лися, тому що він використовувався для гос подарських потреб (Фетисов, Скороход 2014, с. 239—240). 2017 р. вивчено ще три канави (1—3). У пла ні — це витягнуті довгою віссю за лінією пів нічний захід—південний схід заглиблення ко нічної форми (довжиною 4,50—5,25 м, шири ною 0,5—1,3 м), опущені у культурний шар на 0,20—0,22 м. Уперше їх вдалося зафіксувати у 2014 р. Згідно із стратиграфічними спостере женнями, вони функціонували не одночасно (найбільш ранньою є канава 1, яку прорізала пізніша канава 2; заповнення останньої ви явилось зруйнованим за час функціонування канави 3), орієнтовані перпендикулярно рус лу ріки із незначним відхиленням на захід. За уважимо, що у південній частині вони розділе ні виступом темно-сірого гумусованого супіс ку; у середній — утворили одну широку канаву (шириною 1,6 м), яка закінчувалася у північ Рис. 7. П лан забудови подолу на рівні горизонту 4 (кінець ІХ — по чаток Х ст.) ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4134 ній частині розкопу трапецієподібним розга луженням у напрямку до річкового русла. Така ситуація засвідчує не лише сезонне викорис тання, але й систематичні перебудови та ре конструкції згаданих об’єктів. Руйнація бере гової лінії у місцях виходу канав до русла також вказує на активну їх експлуатацію за доби Се редньовіччя (рис. 6). Перспективними є результати досліджень канав 6 та 7 (3 та 4, згідно звіту 2014 р.). Вони зафіксовані у східному секторі траншеї, у пе ретині мали форму перегорнутого трикутни ка (шириною 0,65—1,00 м) і були заглиблені у культурний шар на 0,4 м. Заповнення анало гічне до попередніх: шари алювію та гумусу, що чергуються між собою. Цікавою є і планіграфія об’єктів, орієнтованих перпендикулярно бере га річки, проте із незначним відхиленням на захід, що, вірогідно, свідчить про напрям те чії річки зі сходу на захід, від основного русла, що дозволяло витягувати човен на берег за те чією, із найменшими трудовитратами (Скоро ход 2015, с. 292). Досліджені об’єкти вказують на досить ак тивну експлуатацію ділянки берега для обслу говування та зберігання човнів і мають числен ні аналогії за матеріалами розкопок середньо вічних європейських портів Бірки, Х едебю, Дорестаду, Гластонбері, Гньоздова та Шесто виці (Ambrosiani 1991, p. 103, fig. 4.7; Мураше ва 2007, с. 110; Kalmring 2010, S. 364, Abb. 278). На думку дослідників, Виповзівські канави на лежать до примітивних причальних конструк цій, які використовувались для ремонту та збе рігання суден у зимовий час (Фетисов, Скоро ход 2014, с. 239—240). Найбільш ранні об’єкти подолу нале жать до четвертого хронологічного горизон ту і представлені стовповими ямами діамет ром 0,35—0,60 м, заглибленими у материк на Рис. 8. Знахідки імпортного походження з Виповзівського ар хеологічного комплексу: 1—6, 8 — срібло; 7, 9, 13—16 — ко льоровий метал; 10 — залізо, бронза; 11—12 — кольоровий ме тал, камінь ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 135 0,13—0,75 м, заповненні чорним гумусованим супіском із озалізненням або темно-сірим су піском. Вони становлять єдину групу об’єктів, розташовані у центральній та східній частинах розкопу за лінією урізу води (рис. 7). Всі вони мали однорідне заповнення — чорний гумусо ваний супісок із озалізненням або темно-сірий супісок, похилі стінки та увігнуте дно. Цілком імовірно, що це залишки перших дерев’яних конструкцій подолу — причалів або пірсів, збудованих поселенцями наприкінці ІХ — на початку Х ст. Передматерик та материк на досліджува ній ділянці — неоднорідні (сіро-жовтий супі сок, сірий плямистий пісок, сіро-зелений глей із включеннями піску) і змінювалися із півдня на північ: у південній частині розкопу прохо дила берегова лінія, що фіксується за шаром сіро-жовтого супіску з озалізненнями; у цен тральній — заливна ділянка, яка простежена за шаром сірого плямистого піску із включенням глею та озалізненнями; у північній — знахо дилося річкове русло, заповнене сіро-зеленим глеєм, який має незначні включення піску. Функціонування портової зони Виповзів ського археологічного комплексу — законо мірний процес у розвитку подібних поселень середньовічної Європи, що використовували річки не лише для отримання харчових ресур сів, але і перевезення вантажів, торгівлі тощо. Про включення мешканців Виповзова у сис тему торгівельних відносин свідчать знахідки імпортних товарів, як з території городища, посаду, так і подолу (арабські дирхами, важок арабського зразка та різноманітні прикраси). Так наприклад, у 2010 р. на незначному під вищені заплави лівого берега р. Кримки вияв лено залізний обтягнутий бронзою важок діж коподібної форми — неодмінний атрибут куп ця Х—ХІІІ ст.; на городищі та посаді знайдено сім арабських дирхамів, датованих від 890-х рр. до 940-х рр. Важливим є те, що монети похо дять як із культурного шару пам’ятки, так і з об’єктів (закритих комплексів), що належать до різних будівельних горизонтів. Їх поява — це результат не одного-двох вдалих військових походів, а свідчення долучення місцевого на селення до торгівельних відносин зі Сходом. Серед знайдених монет три були наслідуван ням Абасидського та Самманідського дирхамів (рис. 8, 1, 4, 5), один — згідно із визначення ми А.О. Гомзіна та В’яч. Кулішова, карбування Насра ІІ Ахмада (914—943 рр.). Серед імпортних речей відзначимо фіно- угорську та фрагмент скандинавської підві ски у стилі «Borre», хазарські персні, ножі із волютоподібними закінченнями, срібні ґудзи ки та поясні накладки тощо (рис. 8). Яскрави ми та надзвичайно інформативними є знахід ки предметів кола старожитностей т. зв. дру жинної культури — вістря до стріл, кольчужні кільця, фрагменти ремінної гарнітури, гачки від обмоток, ґудзики від каптану, уламок брон зового псалія тощо (більшість речей, імовір но, має скандинавське походження). У цьо му контексті згадаємо наконечник піхов меча, який, згідно із типологією С.Ю. Каінова, на лежить до групи IV — наконечники з мотивом «людської фігури», — і має аналогії за матеріа лами розкопок скандинавських старожитнос тей Швеції, Англії, Ісландії. На території Схід ної Європи вони знайдені у Гньоздові, Воло димирських курганах, І скоростені, Х ерсонесі (Каинов, 2007, с. 202—204) (рис. 8, 15). Результати археологічних досліджень остан ніх років не лише підтвердили гіпотезу про іс нування гавані у Виповзові, але і дозволили зро бити попередні висновки щодо часу її виник нення, функціонального призначення окремих об’єктів тощо. Аналіз стратиграфії та планігра фії розкопу свідчать не лише про переміщення річкового русла на північ, але і реконструкцію берегової забудови упродовж Х—ХІІ ст. Перші об’єкти (залишки причалів або пірсів?) на цій ділянці з’являються наприкінці ІХ — на почат ку Х ст.; у період найбільшого розквіту посе лення тут зберігали, ремонтували судна, про що свідчать знахідки шести канав для витяган ня човнів, сліди від дерев’яного навісу. Після потужної пожежі другої половини Х ст. життя на поселенні припинилося і відродилося лише у ХІІ ст., коли було проведено укріплення бе рега русла дерев’яними конструкціями та об лаштовано нові причали (рис. 4). Таким чином, портова зона Виповзівського археологічного комплексу формувалася відпо відно до загальноруських тенденцій розвитку міст та поселень раннього етапу становлення держави: вони виникли наприкінці ІХ — на початку Х ст. внаслідок активної військово- політичної та торгівельної діяльності «русів». Непоодинокі знахідки посуду, прикрас, пред метів побуту у культурному шарі пам’ятки та об’єктах Х ст. свідчать про імовірність пере міщення невеликих груп населення з терито рії Правобережжя Дніпра до Нижнього Поде сення. Не виключено, що наприкінці ІХ — на початку Х ст. (після зникнення волинцевської культури, ця територія знаходилася у запустін ні і слугувала транзитним шляхом по р. Десні ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4136 та її притокам) певну частину населення, но сіїв лука-райковецької культури, використали для поступової, але невідворотної реколоніза ції регіону. Значна кількість дирхамів в об’єктах та культурному шарі свідчить про систематич ні торгівельні контакти зі Сходом і, можливо, виключний статус Виповзова — воєнізований торгово-ремісничий табір, який використову вався для поступової експансії на землі Північ ного Лівобережжя. Отримані результати підтверджують не лише перспективність дослідження цієї частини пам’ятки, адже дозволять уточнити масштаби та особливості забудови, інтенсивність корис тування річковим транспортом упродовж Х ст. та ХІІ ст. Важливу інформацію можна отрима ти за результатами палеокліматичних дослі джень. Розширення джерельної бази сприяти ме подальшому розвитку «портової археології» не лише Давньої Русі, але і Центрально-Східної Європи доби Середньовіччя. Багрянородный К онстантин. О б управлении империей. Древнейшие источники по истории народов СССР (ред. Г.Г. Литаврин, А.П. Новосельцев). Москва, 1991. Каинов С.Ю. Н аконечники ножен мечей из Гнездо ва. Гнездово. Результаты комплексных исследова- ний памятника (ред. В.В. Мурашева). Москва, 2007, с. 202—204. Коваленко В.П, Моця О.П., Ситий Ю.М., Скороход В.М. Дослідження Шестовицького подолу. Стародавній Іскоростень і слов’янські гради (ред. П.П. Толочко). Коростень, 2008, т. 1, с. 178—191. Коваленко В., Скороход В. Поліетнічний дружинний та бір у Нижньому Подесенні кінця ІХ — початку Х ст. Вісник ЧДПУ. Серія історичні науки (ред. О.Б. Кова ленко). Чернігів, 2009, вип. 73 (6), с. 66—82. Михайлов К.А. Cравнительная топография первых древ нерусских городов IX—X вв. (к юбилею одной ста тьи). Северная Русь и проблемы формирования древ- нерусского государства (ред. С.Д. Захаров). Вологда, 2012, с. 5—21. Моця О .П. Середньовічні порти Східної Європи: деякі відмінності на річках і морях. Археологія. Київ, 2015, № 2, с. 66—78. Мурашева В.В. В поисках Гнездовского порта. Российская археология. Москва, 2007, № 1, с. 106—114. Мурашева В.В., П анин А .В., Фетисов А .А. Меж дисциплинарные исследования в археологии (по ре зультатам исследования Гнездовского археологичес кого комплекса). Средние века. Москва, 2009, вип. 70 (3), с. 132—148. Мурашева В.В., Фетисов А .А. П ортовая зона Гнездова. Міста Давньої Русі (ред. П.П. Толочко). Київ, 2014, с. 287—293. Скороход В.М. Дослідження причалу X—XI ст. на Шес товицькому подолі. Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи (ред. В.П. К оваленко). Чернігів, 2008, с. 190—193. Скороход В.Н., Фетисов А .А. Исследования на подоле Выползовского городищаю. Археологiчнi дослiдження в Украiнi 2013 р. Київ, 2014, с. 291—293. Скороход В.М., Моця О.П., Фетісов О.О., Ситий Ю.М. Науковий звіт про археологічні дослідження Випо взівського археологічного комплексу біля с. Випо взів Козелецького району Чернігівської області. До слідження на подолі. Науковий архів Інституту ар- хеології НАН України. Ф. ек., спр., 2014, т. ІІІ. Скороход В.М., Жигола В.С. Давньоруська забудова Ви повзівського городища. Археологія. Київ, 2017, № 1, с. 88—98. Фетисов А .А., Скороход В.Н. Исследования на подоле Выползовского городища. Археологические исследо- вания в Еврорегионе «Днепр» в 2013 г. (ред. Е.А. Ши наков). Брянск, 2014, с. 238—241. Фетисов А .А. Исследования прибрежной части Мохов ского археологического комплекса в контексте изу чения «портовых зон» Восточной Европы. Юго- Восточная Беларусь: археология, ранняя история, па- мятники (ред. О .А. Макушников). Гомель, 2018, с. 50—63. Ambrosiani B. Birka: Its waterways and hinterland. Aspects of Maritime Scandinavia AD 200—1200 (ed. O. Crumlin- Pedersen). Roskilde, 1991, p. 99—104. Byock J., Zori D., Carnap-Bornheim C., Kalmring S., Wilken D., Wunderlich T., Rabbel W., Schneider R., Höft D., Shema S., Schwarzer K. A Viking Age Harbor and Its Hinterland in Iceland: the Leiruvogur Harbor Research Project (DFG SPP 1630). Interdisziplinäre forschungen zu den Häfen von der Römischen Kaiserzeitbis zum Mittelalter in Europa. Bd. 1. Mainz, 2015, p. 289—312. Franciszek Jagodziński M. Truso. Między Weonodlandem a Witlandem. Elbląg-Bydgoszcz, 2010. Kalmring S. Der Hafen von Haithabu. Kiel, 2010. Kalmring S. The Harbour of Hedeby. Viking Settlements & Viking Society: Papers from the Proceedings of the Sixteenth Viking Congress (ed. Svavar Sigmundsson). Reykjavík, 2011, p. 245—259. Milne G., Hobley B. Waterfront archaeology in Britain and northern Europe. London, 1981. Milne G. The Port of Medieval London. London, 2003. Janowski А. W wolinskim porcie… Wolin, 2014. Надійшла 30.10.2018 ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4 137 В.Н. Скороход 1, К.Н. Капустин 2 1 кандидат исторических наук, старший преподаватель кафедры археологии, этнологии и краеведческо-туристической работы Национального университета «Черниговский коллегиум» имени Т.Г. Шевченко, skorohod-sv@ukr.net 2 Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела Научные фонды Института археологии НАН Украины, kirill_kapustin@iananu.org.ua Исследования на подоле Выползовского археологического комплекса В статье проанализированы топография, особенности застройки, стратиграфия подола средневекового Выползо ва. Здесь в Х в. и, возможно, в ХІІ в. существовала гавань, где осуществлялись ремонт, а также временное хране ние разнообразных плавательных средств. Собрано достаточно информации для обоснования гипотезы о существовании портовой зоны в пойменной части памятника. Сделаны также предварительные выводы о начале освоения подола, особенностях его развития на протяжении Х—ХІІ вв., а также функциональном назначении отдельных построек: первые объекты (остатки причалов или пирсов?) появляются в конце ІХ — в начале Х в. В период активного роста Выползова (середина — вторая половина Х в.) тут ремонтировали и временно хранили суда, о чем свидетельствуют находки как минимум шести канав для вытягивания ладей, а также остатки деревянного навеса. После гибели комплекса в конце Х в. возрождение жизни началось не раньше ХІІ в., когда берег реки укрепили деревянными конструкциями и обу строили новую стоянку для судов. В целом, формирование портовой зоны Выползовского археологического комплекса происходило согласно общерусским тенденциям развития городов и поселений раннего этапа становления государства: они возникают в конце IX — начале Х вв. как результат активной военно-политической и торговой деятельности «русов». Фик сация в культурном слое памятника и объектах Х в. не характерных для этого региона керамических форм, укра шений, предметов быта свидетельствуют о вероятном перемещении с территории Днепровского Правобережья в Нижнее Подесенье определенных групп переселенцев. Находки арабских дирхемов указывают на систематиче ские торговые контакты с Востоком, и, возможно, исключительный статус поселения — укрепленный торгово- ремесленный лагерь, используемый для колонизации Днепровского Левобережья. К л ю ч е в ы е с л о в а: Украина, Нижнее Подесенья, Древняя Русь, археология, Х—ХІІІ вв., порты, материальная культура. Viacheslav M. Skorokhod 1, Kyrylo M. Kapustin 2 1 Ph.D., Senior Lecturer of the Department of Archaeology, Ethnology, Local History and Touristic Work of the National Taras Shevchenko University “Chernihiv Collegium”, skorohod-sv@ukr.net 2 Ph.D., Research Officer of the Storage Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, kirill_kapustin@iananu.org.ua EXPLORATION OF THE LOWLAND OF VIPOVZIV ARCHAEOLOGICAL COMPLEX The paper analyzes the topography, peculiarities of development, stratigraphy of the lowland of medieval Vipovziv. The harbour, piers and other specific economic buildings were located in this area during the 10th and probably, in the 12th centuries. According to archaeological survey of the last years quite enough information was collected to substantiate the hypothesis of the harbor existence in this part of the site. There were made preliminary conclusions about the time of its appearance, functional features of its development during the 10th—12th centuries, as well as functional purpose of the excavated buildings: first objects (remnants of piers (?) on this territory appeared at the end of the 9th - at the beginning of the 10th century: on the time of active growth of settlement agglomeration (in the middle — in the second half of the 10th century) specialized zone of repairs and temporary storage of vessels was carried out, which can be confirmed by the finds of at least six ditches for pulling ships, as well as remnants of a wooden canopy. The complex was ruined at the end of the 10th century, the revival of the latter had begun only in the 12th century. At this time the river bank was strengthened with wooden structures and a harbor was renewed. Basically, port area of the archaeological complex of Vipovziv was formed and developed according to the tendencies of early stage of the state formation of Ancient Rus cities and settlements development: it arose at the end of the 9th — at the beginning of the 10th centuries. as the result of the active political, military and trading activities of the “Rus people”. Finds of non-typical for this region forms of pottery, jewellery and household items indicate the probable movement of certain groups of immigrants from the territory of the right bank of the Dnieper River to the Lower Desna River region; a great collection of Arab dirhams finds indicates the systematic trade contacts with the East, and possibly the exclusive status of the settlement — the fortified trade and craft camp used for colonization of the left bank of the Dnieper River. K e y w o r d s: Ukraine, Lower Desna River region, Ancient Rus, archaeology, 10th—13th centuries, ports, material culture. ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2018, № 4138 References Ambrosiani B. Birka: Its waterways and hinterland. Aspects of Maritime Scandinavia AD 200-1200 (ed. O. Crumlin-Pedersen). Roskilde, 1991, p. 99-104. Bagrianorodnyi Konstantin. Ob upravlenii imperiei. Drevneishie istochniki po istorii narodov SSSR (eds. G.G. Litavrin, A.P. Novoseltcev). Moskva, 1991. Byock J., Zori D., Carnap-Bornheim C., Kalmring S., Wilken D., Wunderlich T., Rabbel W., Schneider R., Höft D., Shema S., Schwarzer K. A Viking Age Harbor and Its Hinterland in Iceland: the Leiruvogur Harbor Research Project (DFG SPP 1630). Interdisziplinäre forschungen zu den Häfen von der Römischen Kaiserzeitbis zum Mittelalter in Europa. Bd. 1. Mainz, 2015, pp. 289-312. Fetisov A.A., Skorokhod V.N. Issledovaniia na podole Vypolzovskogo gorodishcha. Arkheologicheskie issledovaniia v Evroregione “Dnepr” v 2013 g. (ed. E.A. Shinakov). Briansk, 2014, pp. 238-241. Fetisov A.A. Issledovaniia pribrezhnoi chasti Mokhovskogo arkheologicheskogo kompleksa v kontekste izucheniia “portovykh zon” Vostochnoi Evropy. Iugo-Vostochnaia Belarus: arkheologiia, ranniaia istoriia, pamiatniki (ed. O.A. Makushnikov). Gomel, 2018, pp. 50-63. Jagodziński M.F. Truso. Między Weonodlandem a Witlandem. Elbląg; Bydgoszcz, 2010. Janowski А. W wolinskim porcie… Wolin, 2014. Kalmring S. Der Hafen von Haithabu. Kiel, 2010. Kalmring S. The Harbour of Hedeby. Viking Settlements & Viking Society: Papers from the Proceedings of the Sixteenth Viking Congress (ed. S. Sigmundsson). Reykjavík, 2011, pp. 245-259. Kainov S.Yu. Nakonechniki nozhen mechei iz Gnezdova. Gnezdovo. Rezultaty kompleksnykh issledovanii pamiatnika (ed. V.V. Murasheva). Moskva, 2007, pp. 202-204. Kovalenko V.P, Motsia O.P., Sytyi Yu.M., Skorokhod V.M. Doslidzhennia Shestovytskoho podolu. Starodavnii Iskorosten i slovianski hrady (ed. P.P. Tolochko). Korosten, 2008, vol. 1, pp. 178-191. Kovalenko V., Skorokhod V. Polietnichnyi druzhynnyi tabir u Nyzhnomu Podesenni kintsia IX - pochatku X st. Visnyk ChDPU. Seriia istorychni nauky (ed. O.B. Kovalenko). Chernihiv, 2009, no. 73 (6), pp. 66-82. Mikhailov K.A. Cravnitelnaia topografiia pervykh drevnerusskikh gorodov IX-X vv. (k iubileiu odnoi stati). Severnaia Rus i problemy formirovaniia drevnerusskogo gosudarstva (ed. S.D. Zakharov). Vologda, 2012, pp. 5-21. Milne G., Hobley B. Waterfront archaeology in Britain and northern Europe. London, 1981. Milne G. The Port of Medieval London. London, 2003. Motsia O.P. Serednovichni porty Skhidnoi Yevropy: deiaki vidminnosti na richkakh i moriakh. Arkheolohiia. Kyiv, 2015, no. 2, pp. 66-78. Murasheva V.V. V poiskakh Gnezdovskogo porta. Rossiiskaia arkheologiia. Moskva, 2007, no. 1, pp. 106-114. Murasheva V.V., Panin A.V., Fetisov A.A. Mezhdistciplinarnye issledovaniia v arkheologii (po rezultatam issledovaniia Gnezdovskogo arkheologicheskogo kompleksa). Srednie veka. Moskva, 2009, no. 70 (3), pp. 132-148. Murasheva V.V., Fetisov A.A. Portovaia zona Gnezdova. Mista Davnoi Rusi (ed. P.P. Tolochko). Kyiv, 2014, pp. 287-293. Skorokhod V.M. Doslidzhennia prychalu X-XI st. na Shestovytskomu podoli. Serednovichni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy (ed. V.P. Kovalenko). Chernihiv, 2008, pp. 190-193. Skorokhod V.N., Fetisov A.A. Issledovaniia na podole Vypolzovskogo gorodishcha. Arkheologichni doslidzhennia v Ukraini 2013 r. Kyiv, 2014, pp. 291-293. Skorokhod V.M., Motsia O.P., Fetisov O.O., Sytyi Yu.M. Naukovyi zvit pro arkheolohichni doslidzhennia Vypovzivskoho arkheolohichnoho kompleksu bilia s. Vypovziv Kozeletskoho raionu Chernihivskoi oblasti. Doslidzhennia na podoli. Naukovyi arkhiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. F. e., spr., 2014, vol. 3. Skorokhod V.M., Zhyhola V.S. Davnoruska zabudova Vypovzivskoho horodyshcha. Arkheolohiia. Kyiv, 2017, no. 1, pp. 88—98.
id	arheologia-com-ua-article-49
institution	Chemistry, Physics and Technology of Surface
issn	2616-499X
keywords_txt_mv
language	Ukrainian
last_indexed	2026-08-07T01:01:24Z
publishDate	2018
publisher	Institute of Archaeology NAS of Ukraine
record_format	ojs
resource_txt_mv	arheologiacomua/cb/75369f39813b8e8c6f12a00bf082adcb.pdf
spelling	arheologia-com-ua-article-492020-01-19T08:38:58Z Exploration of the Lowland of Vipovziv Archaeological Complex Исследования на подоле Выползовского археологического комплекса Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу Skorokhod, Viacheslav M. Kapustin, Kyrylo M. Ukraine, Lower Desna River region, Ancient Rus, archaeology, 10th—13th centuries, ports, material culture Украина, Нижнее Подесенья, Древняя Русь, археология, Х—ХІІІ вв., порты, материальная культура. Україна, Нижнє Подесення, Давня Русь, археологія, Х—ХІІІ ст., порти, матеріальна культура. The paper analyzes the topography, peculiarities of development, stratigraphy of the lowland of medieval Vipovziv. The harbour, piers and other specific economic buildings were located in this area during the 10th&nbsp;and probably, in the 12th&nbsp;centuries. According to archaeological survey of the last years quite enough information was collected to substantiate the hypothesis of the harbor existence in this part of the site. There were made preliminary conclusions about the time of its appearance, functional features of its development during the 10th—12thcenturies, as well as functional purpose of the excavated buildings: first objects (remnants of piers (?) on this territory appeared at the end of the 9th&nbsp;- at the beginning of the 10th&nbsp;century: on the time of active growth of settlement agglomeration (in the middle — in the second half of the 10th&nbsp;century) specialized zone of repairs and temporary storage of vessels was carried out, which can be confirmed by the finds of at least six ditches for pulling ships, as well as remnants of a wooden canopy. The complex was ruined at the end of the 10th&nbsp;century, the revival of the latter had begun only in the 12th&nbsp;century. At this time the river bank was strengthened with wooden structures and a harbor was renewed. Basically, port area of the archaeological complex of Vipovziv was formed and developed according to the tendencies of early stage of the state formation of Ancient Rus cities and settlements development: it arose at the end of the 9th&nbsp;— at the beginning of the 10th&nbsp;centuries. as the result of the active political, military and trading activities of the “Rus people”. Finds of non-typical for this region forms of pottery, jewellery and household items indicate the probable movement of certain groups of immigrants from the territory of the right bank of the Dnieper River to the Lower Desna River region; a great collection of Arab dirhams finds indicates the systematic trade contacts with the East, and possibly the exclusive status of the settlement — the fortified trade and craft camp used for colonization of the left bank of the Dnieper River. В статье проанализированы топография, особенности застройки, стратиграфия подола средневекового Выползова. Здесь в Х в. и, возможно, в ХІІ в. существовала гавань, где осуществлялись ремонт, а также временное хранение разнообразных плавательных средств. Собрано достаточно информации для обоснования гипотезы о существовании портовой зоны в пойменной части памятника. Сделаны также предварительные выводы о начале освоения подола, особенностях его развития на протяжении Х—ХІІ вв., а также функциональном назначении отдельных построек: первые объекты (остатки причалов или пирсов?) появляются в конце ІХ — в начале Х в. В период активного роста Выползова (середина — вторая половина Х в.) тут ремонтировали и временно хранили суда, о чем свидетельствуют находки как минимум шести канав для вытягивания ладей, а также остатки деревянного навеса. После гибели комплекса в конце Х в. возрождение жизни началось не раньше ХІІ в., когда берег реки укрепили деревянными конструкциями и обустроили новую стоянку для судов. В целом, формирование портовой зоны Выползовского археологического комплекса происходило согласно общерусским тенденциям развития городов и поселений раннего этапа становления государства: они возникают в конце IX — начале Х вв. как результат активной военно-политической и торговой деятельности «русов». Фиксация в культурном слое памятника и объектах Х в. не характерных для этого региона керамических форм, украшений, предметов быта свидетельствуют о вероятном перемещении с территории Днепровского Правобережья в Нижнее Подесенье определенных групп переселенцев. Находки арабских дирхемов указывают на систематические торговые контакты с Востоком, и, возможно, исключительный статус поселения — укрепленный торгово-ремесленный лагерь, используемый для колонизации Днепровского Левобережья У статті проаналізовано результати археологічних розкопок подолу Виповзівського археологічного комплексу (планіграфія та стратиграфія), здійснено атрибуцію виявлених об’єктів та визначено їх хронологію. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2018-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/49 10.15407/archaeologyua2018.04.127 Arheologia; No 4 (2018): Arheologia; 127-138 Археологія ; № 4 (2018): Археологія; 127-138 Археология; № 4 (2018): Arheologia; 127-138 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2018.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/49/46
spellingShingle	Україна Нижнє Подесення Давня Русь археологія Х—ХІІІ ст. порти матеріальна культура. Skorokhod, Viacheslav M. Kapustin, Kyrylo M. Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу
title	Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу
title_alt	Exploration of the Lowland of Vipovziv Archaeological Complex Исследования на подоле Выползовского археологического комплекса
title_full	Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу
title_fullStr	Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу
title_full_unstemmed	Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу
title_short	Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу
title_sort	дослідження на подолі виповзівського археологічного комплексу
topic	Україна Нижнє Подесення Давня Русь археологія Х—ХІІІ ст. порти матеріальна культура.
topic_facet	Ukraine Lower Desna River region Ancient Rus archaeology 10th—13th centuries ports material culture Украина Нижнее Подесенья Древняя Русь археология Х—ХІІІ вв. порты материальная культура. Україна Нижнє Подесення Давня Русь археологія Х—ХІІІ ст. порти матеріальна культура.
url	https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/49
work_keys_str_mv	AT skorokhodviacheslavm explorationofthelowlandofvipovzivarchaeologicalcomplex AT kapustinkyrylom explorationofthelowlandofvipovzivarchaeologicalcomplex AT skorokhodviacheslavm issledovaniânapodolevypolzovskogoarheologičeskogokompleksa AT kapustinkyrylom issledovaniânapodolevypolzovskogoarheologičeskogokompleksa AT skorokhodviacheslavm doslídžennânapodolívipovzívsʹkogoarheologíčnogokompleksu AT kapustinkyrylom doslídžennânapodolívipovzívsʹkogoarheologíčnogokompleksu

Дослідження на подолі Виповзівського археологічного комплексу

Institution

Similar Items