Про срібло давньоруських монет
 In the article the problem of silver content of Old Rus coins of princes Vladimir (980—1015) and Sviatopolk (1015—1019) is examined. The analysis of certain part of coins indicates, that the content of silver in them was between 300/1000 and 960/1000, but there are also prevailing samp...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| Heft: | 1 |
| Сторінки: | 59-72 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/77 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824379291729920 |
|---|---|
| author | Kozubowskij, Georgij A. |
| author_facet | Kozubowskij, Georgij A. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Georgij A. Kozubowskij",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Kozubowskij, Georgij A. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 72 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 59 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-01-19T08:41:06Z |
| description |  In the article the problem of silver content of Old Rus coins of princes Vladimir (980—1015) and Sviatopolk (1015—1019) is examined. The analysis of certain part of coins indicates, that the content of silver in them was between 300/1000 and 960/1000, but there are also prevailing samples made on basis with a small quantity of silver alloy. The author adheres to the version about conections between silver of Old Rus coins with low-quality kufic dirhams of the end of the 10 — beginning of the 11 century and also numerous groups of European and Byzantine coins. The coins of different silver purity were brought to Rus and were the main source for the Old Rus coins production. The composition of metal of foreign coins in different areas of the Old Rus, at the turn of the 10—11 centuries, was various. For the Old Rus coins manufacturing there was used well-quality silver of 900—960/1000 as well as alloys with high concentrations of copper and other metals. The silver content of Old Rus coins was a result of many other low- and high-quality coins remelting.
  |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2019.01.059 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:49Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 59
© Г.А. Козубовський, 2019
Г.А. Козубовський *
Про срібло давньоруських монет
УДК (94:737.1) (477) "653" https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.01.059
* Козубовський Георгій Анатолійович — канди-
дат історичних наук, науковий співробітник відділу
археології Києва Інституту археології НАН У краї-
ни, ORCID 0000-0003-2633-604X, kozubovskyi_yurii@
iananu.org.ua
У статті аналізуються проби давньоруських срібляників.
Звертається увага на значні втрати срібла під час його
переливання із монет низької якості.
К л ю ч о в і с л о в а: давньоруські монети, срібло, дирхе-
ми, денарії, Київська Русь, Візантія.
Дослідники давно звернули увагу на про-
би срібла давньоруських монет. С еред апро-
бованих на кінець ХХ ст., лише 23 показа-
ли 600—960/1000 пробу, близько 30 — нижчу
за 500/1000, у близько 20 — вміст срібла при-
близно 300—375/1000. Решта монет виявилися
мідними, чи майже мідними (Сотникова 1977,
с. 9; Сотникова, Спасский 1983, с. 107; Сотни-
кова 1995, с. 9, 176, 184, 187, 190—191, 194—
196, 205, 209, 212, 214).
За останній час було значно збільшено
джерельну базу давньоруських монет та від-
повідно здійснено нові апробації нових і дав-
но відомих монет. Отримані результати дещо
коригують попередні, зокрема, серед мо-
нет, які вважалися мідними, присутні срібля-
ники з певною кількістю срібла: від більше
100/1000 до 350/1000 (Моисеенко, Сотникова
2014; Моисеенко 2016, с. 361). Але вони, в ці-
лому, не змінюють загальної картини про до-
волі широкі діапазони в карбуванні давньо-
руських срібляників, від майже мідних до ви-
сокопробних монет із вмістом срібла більше
за 900/1000 (рис 1, 3, 5).
В існуючій історіографії таке явище спра-
ведливо пов’язується з відсутністю власної
джерельної бази видобутку дорогоцінних ме-
талів, а також низькими технічними можли-
востями та недостатнім державним досвідом в
організації монетного виробництва (Сотнико-
ва, Спасский 1983, с. 67; Сотникова 1995, с. 9).
В одній з останніх аналітичних праць також
звертається увага на зв’язок нестабільної якості
давньоруських срібляників з різноплановістю
сировини для їх виготовлення, при відсутнос-
ті підготовчого етапу відновлення срібла купе-
ляцією. Але, давньоруське карбування розгля-
дається як цікавий економічний експеримент,
а нестабільність якості срібляників є свідчен-
ням грошових реформ та двох різних сфер обі-
гу (Комар 2015, с. 56, 62—64).
До випуску власної монети в Південній Русі
підійшли на межі Х—ХІ ст., коли надходження
східної монети істотно скорочується, а західна
ще не набуває поширення (Янин 2009, с. 174—
175, 191; Suchodolski 2012, s. 199).
Але, ще в попередній період велика кіль-
кість куфічних дирхемів — звичної і часто єди-
ної монети для здійснення платежів — у зна-
чній мірі втрачають свої якісні й кількісні ха-
рактеристики.
Уже в другій третині Х ст. проба срібла са-
манідських дирхемів (переважають у загальній
масі східних монет) часто не досягає 900/1000.
Починаючи від 936 р., вміст срібла поступово
знижується, ближче до кінця Х ст. мідь стано-
вить 35—40 % маси монети (���������������Ениосова, Мито-
ян, С арачева 2008, с. 160; Е ниосова, Митоян
2015, с. 69—76).
Хоча в цілому, в першій половині Х ст. й пе-
реважають монети з вмістом срібла більшим
за 800/1000, серед саманідських дирхемів вже
в 920—950 х рр. з’являються монети із вміс-
том срібла близько 600–800/1000 і навіть мен-
ше (Давидович 1966, с. 133, № 2302, 3907, 117,
4229; Eniosova 2012, s. 269, 276).
Подібні явища фіксуються і серед інших ку-
фічних монет Х ст. (Stoś-Fertner 1975, s. 218—
221, № 717, 58, 82; Jonsson 2018, s. 5—7).
Значні коливання у пробі металу дають на-
слідування куфічних дирхемів, однієї з числен-
них груп у монетних знахідках Східної Європи.
Наприклад, наслідування дирхемів Наср ібн
Ахмеда (914—932) із розкопок Горнальського
городища виготовлені зі сплаву 25—28 % міді і
64—71 % срібла (Орлов 1993, с. 180).
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 160
Але, головне, що в середині — на початку
другої половини Х ст. проба східних монет пе-
рестає бути стабільною, здебільшого коливаю-
чись у межах 60—90 % вмісту срібла (Давидо-
вич 1966, с. 115, рис. 3).
Ще більшу розбалансованість демонстру-
ють монети початку — першої половини ХІ ст.
Зокрема, серед монетного матеріалу Середньої
Азії фіксують зовсім низькопробні монети (із
вмістом срібла 20—30 % і менше) та відносно
Рис. 1. Срібляники Володимира і Святополка (за: Сотникова, Спасский 1983). 1—3 — cрібляники Во-
лодимира (тип ІІ), проба: 300/1000, 480/1000, 960/1000; 4—8 — cрібляники Володимира (тип ІІІ), про-
ба: 300/1000, 960/1000, менше 500/1000, 840/1000, 480/1000; 9—10 — Срібляники Володимира (тип ІV),
проба: 700–800/1000, 480/1000; 11—12 — Срібляники Святополка, проба: 300/1000, 700/1000
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 61
якісні дирхеми (більше 70 % срібла) (Давидо-
вич 1960, с. 102—105; Давидович 1979, с. 74—
75).
Наприклад, дирхеми Алі б. Мамуна (997—
1015) із скарбу монет з ІІ Білярського селища
показали вміст срібла 274������������������ —����������������� 396/1000 (Бегова-
тов, Лебедев, Храмченкова 2013, с. 170).
Навіть зважаючи на певні розбіжності
в цифрах і даних проаналізованих монет,
можливі неточності, обумовлені методикою
вимірювань, обробкою отриманих результатів,
якістю апаратури та самих монет, різницею в
металі між поверхнею і внутрішньою части-
нами (Петраковский, С инчук 2002, с. 316—
318; Джапаридзе 1989, с. 219—235; Беговатов,
Лебедев, Храмченкова 2013, с. 170—172), ре-
зультати таких досліджень засвідчують значну
кількість низькоякісних східних монет на межі
Х—ХІ ст. А також загальну тенденцію з видо-
бутком срібла й виробництвом монет на сході,
що отримала назву «срібної кризи» (Сайпанов
1976, с. 53—65).
Слід зазначити, що й серед найдавніших
європейських монет, які починають надходити
на Русь наприкінці Х������������������������� ст., далеко не всі моне-
ти мали високу пробу. Наприклад, серед монет
герцогів Баварії Генріха І (973—982) і Генріха ІІ
(985—995) відомі монети з пробами 477/1000,
550/1000, 672/1000, 710/1000. С еред монет з
іменами Оттона і Адельгейди (одна з найчис-
ленніших груп європейських монет на Русі) ві-
домі — із пробою 512/1000, 520/1000, 630/1000,
855/1000. У наймасовішої групи������������ — англосак-
сонських денаріїв Етельреда ІІ (979—1016) за-
фіксовані монети з пробою 780/1000, 800/1000,
805/1000, а в їх наслідуваннях, навіть 570/1000.
Проби 300/1000, 520/1000, 620/1000 — відомі
у чеських монет Яромира (1008—1034) і О ль-
држиха (1012—1039) (Потин 1968, с. 76—78;
Suchodolski 1971, s. 25, 73; Zwicker, Gale, Gale
1991, s. 79—95).
Імовірно, що частина таких і куфічних дир-
хемів, і європейських монет з підвищеним
вмістом міді та й інших металів, є результатом
не повної купеляції (очищення), коли руди, із
яких виготовлялися монети мали значний від-
соток міді і не вистачало свинцю. Вже готовий
сплав, що за своїми параметрами цілком під-
ходив для монетного виробництва не доочи-
щувався, що потребувало додаткових і дово-
лі дорогих витрат (Бубнова 1993, с. 106—107).
Наприклад, в С аксонії один із семи срібних
родовищ Фрейберга отримав назву «мідного»,
завдяки високому вмісті міді (Максимов, Гор-
нунг 1976, с. 57). Дослідники наголошують, що
мідь надає сплаву міцність, свинець ущільнює
сплав (Бубнова 1962, с. 36).
Але, в цілому, західні й центральноєвропей-
ські монети кінця Х — початку ХІ ст. значно якіс-
ніші за синхронні їм куфічні дирхеми, показу-
ють стабільну пробу, що перевищує, або набли-
жається до 900/1000, що підтверджують і останні
дослідження (Jonsson 2018, s. 12, 13—19).
Разом із тим привертають увагу повідо-
млення про надвисоку якість, як для Х—ХІ ст.,
окремих монет В олодимира та Ярослава —
960/1000—970/1000 (Сотникова 1995, с. 48,
№ 55-1, с. 82, № 138-1, 139, с. 91, № 166-1, с. 115,
№ 222-1, с. 117, № 223-2, с. 118—120, № 225-1,
№ 225-2,№ 226-1). Що є доволі рідкісним яви-
щем для європейських монет Х—ХІ ст. трапля-
ється лише серед деяких типів денаріїв О тто-
на і Адельгейди, магдебургських денаріїв Отто-
на ІІІ (983—996), окремих німецьких, чеських
і англійських монет другої половини Х—ХІ ст.,
(Suchodolski 1971, s. 25, 73; Zwicker, Gale, Gale
1970, s. 79—95; Metcalf, Northover 1986, s. 37—
40). В Європі до очищення срібла близь-
ко 975/1000 долучилися в XIII—XIV cт. О дні
з найякісніших європейських монет початку
XIV cт. — празькі гроші Вацлава ІІ (1300—1305)
мають проби близько 930—940/1000 (Pánek
1968, s. 132—137).
Разом із тим привертає увага повна відсут-
ність відомостей про давньоруські монети з
пробою 970/1000—990/1000, що є досить поши-
реним явищем серед куфічних дирхемів ІХ —
першої половини Х ст. (Cowell, Lowick 1988,
s. 74; Джапаридзе 1989, с. 224; Б убнова, 1993,
с. 106; Ениосова, Митоян 2015, с. 28). Це може
бути свідченням відсутності таких монет чи їх
дуже не значної кількості на час запровадження
власного монетного виробництва у Києві.
Дослідники давно звернули увагу на дирхе-
ми, як основне джерело для виробництва юве-
лірних прикрас i монет, а також наслідувань у
слов’ян і скандинавів (Ляпушкин 1968, с. 146—
148; Kóčka-Krenz 1982, s. 38—39; Херрман,
1986, с. 82—83, 379), що знаходить своє під-
твердження і в сучасних дослідженнях (Орлов
2003; Ениосова, Сарачева 2005, с. 15—17).
Тобто в умовах відсутності власних копа-
лень дорогоцінних металів, саме монетна фор-
ма східного срібла протягом століть забезпечу-
вала потреби східнослов’янського суспільства
в основних галузях ремісничого виробництва,
засобах платежу й накопичення. В умовах об-
меженого вибору номінальних одиниць міри
вартості, масштабу цін, напевно, саме куфіч-
ний дирхем було обрано і як основну й базо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 162
ву одиниці податкового забезпечення, при-
наймні, у частини східнослов’янських племен.
Свого часу Г.Г. Літаврин звернув увагу на по-
відомлення Ібн Міскавейха (до 1030 р.) про
те, що руси, які 944/945 рр. захопили Б ердаа,
запропонували мешканцям міста �������� «викупи-
ти своє життя» за 20 дирхемів кожному. Тим,
які сплатили ці гроші, вони надавали шма-
точки глини з відтиснутими печатками, щоб
мешканці міста, які отримали такі «квитанції»,
не підлягали повторному оподаткуванню. Уче-
ний зробив справедливе припущення, що
щось подібне мало місце і під час збору дани-
ни в слов’янських селищах і містах (Литаврин
2000, с. 152).
Величезне значення мали і встановлені нор-
мативні платежі у східній торгівлі. Найважли-
вішими товарами, які обкладалися податками,
називають невільників і срібло у злитках. Але,
надзвичайно важливим видається норма опо-
даткування з основного транспортного засобу,
коня з в’юком тканин — один дирхем, із верб-
люда — два дирхеми (Бубнова 1993, с. 21).
Аналіз знахідок дозволяє дослідникам кон-
статувати, що протягом останньої третини Х ст.
надходження дирхемів значно скорочується,
але вони ще беруть участь у грошовому обігу на
території розселення новгородців, кривичів та
в Східній Прибалтиці. До 1020—1030-х рр. (за
підрахунками В.Л. Яніна) дирхеми домінують
у давньоруських скарбах, складаючи більше
50 % у таких знахідках (Янин 2009, с. 149, 82—
83; Ениосова, Митоян, Сарачева 2008, с. 106).
З межі Х—ХІ ст. до основних надходжень
срібла долучаються європейські монетні двори
і копалини, але масові надходження західноєв-
ропейських денаріїв фіксуються з другої чвер-
ті ХІ ст.
У давньоруських знахідках окремі денарії
починають траплятися вже з 980-х рр., на межі
Х��������������������������������������������—�������������������������������������������ХІ ст. виявляють скарби, у яких іноді пере-
важали західні, іноді — східні монети, і тільки
з кінця першої чверті ХІ ст. денарії починають
грати визначальну роль (Потин 1968, 45—46;
1970, с. 73).
Імовірно, що співвідношення західних і
східних монет у різних частинах величезної
Давньоруської держави значно різнилося. Сво-
го часу М.П. Б ауер звернув увагу на можливі
значні зміни в надходженнях окремих груп
європейських монет кожні 5—10 років (Бауер
1927, с. 305). Безперечно, на початкових етапах
надходження європейського срібла величезне
значення мали різноманітні суб’єктивні фак-
тори. Такі, наприклад, як величезна данина,
що надійшла з Англії до Данії в 994—1012 рр.
«датські гроші» на загальну суму 155 000 фунтів
срібла. У 994 р. — 16 000 фунтів, у 1001—
1002 рр. — 24 000 фунтів, у 1007 р. — 36 000
фунтів, у 1012 р. — 48 000 фунтів (Потин 1968,
с. 111; Януш 2014, с. 150—151), що відчувалося
і на Русі. Вважається, що близько 2,0—3,0 % із
цих грошів надходило до Східної Європи (По-
тин 1968, с. 111; Кирпичников, Дубов, Ле-
бедев 1982, с. 217). Але, за цими відсотками
стоїть величезна кількість англійських монет.
Крім того, постійна присутність англійських
денаріїв Е тельреда ІІ (979—1016) не тільки в
складі скарбів, а й у культурному шарі, житлах
давньоруських міст і поселень, похованнях,
дозволяє думати, що цей відсоток був значно
вищим (навіть враховуючи інші шляхи надход-
ження англійських денаріїв).
Інший приклад — припинення робіт на
одній з найбільших європейських копалень
у Реммельзбурзі через чуму і голод у 1004—
1006 рр., які відновилися лише 1016 р. (Г.Л.
1886, с. 170).
Масове виробництво якісних денаріїв зі
срібла Раммельсбергского родовища, від
критого за часів імператора Оттона (962—973)
та інших німецьких копалень (Максимов 1981,
с. 53—54; Вальтер 1988, с. 292), стало значним
поштовхом у поширенні європейського срібла
на схід. І такі чи подібні фактори, напевно, у
значній мірі впливали й визначали якість окре-
мих груп давньоруських монет.
Кінець ІХ—Х ст. позначилися боротьбою
за включення різних східнослов’янських пле-
мен до складу Київської держави. Походи
київських князів на деревлян (883, 913—914,
945—946 рр.), сіверян (884 р.), радимичів (885,
984 рр.), уличів (937—940 рр.), в’ятичів (964,
982 рр.) та ін. — племінних союзів, за своє
територією (Брайчевський 1968, с. 171, 180—
181) вже більших за багатьох європейських
країн — призвели до утворення величезної
країни. Активна державотворча діяльність Во-
лодимира, військові походи 981��������������—�������������993 рр., при-
звели до формування найбільшої країни в
Європі (Толочко 1987, с. 49). Країни із вели-
чезною протяжністю кордонів, що складалася
з різних за рівнем розвитку товарно-грошових
відносин земель, різною спрямованістю й
можливістю в отриманні монетарного срібла
(Рыбаков 2013, с. 121—125). Імовірно, що
склад монетних надходжень на межі Х—ХІ ст.,
на крайніх східних кордонах в’ятичів чи у
північно-східних сіверян, значно різнився від
складу монет, які надходили із заходу до во-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 63
линян чи дреговичів, тиверців та уличів — на
півдні, чи словен і полочан на півночі. Монета-
ми різними за своєю якістю, тих, що надійшли
й залишалися в різних слов’янських землях, і
тих (уже часто низькоякісних), що продовжу-
вали надходити з В олзької Б улгарії, Кавказу
та ін. Монетного срібла різної проби, але при-
близно однакового розміру. Такими монетами
протягом століть збиралася данина та вилуча-
лася на користь місцевих князів і київського
князя. Слід зазначити, що склад такої данини,
напевно, переважно складався з новоприбу-
лих (часто низької проби) монет, а не якісних
дирхемів ІХ ��������������������������������—������������������������������� першої половини Х ст., які ви-
являють в окремих скарбах цього часу. Адже,
якісніші монети осідали в скарбах, перелива-
лися, тощо.
Існуючі візантійські писемні джерела Х ст.
засвідчують, що срібло в монетах було до-
рожчим, ніж срібло у злитках, що станови-
ло істотний прибуток держави. На відміну
від золотої монети, придатність якої у пла-
тежах визначалися формою, якістю метала
і ваги, для срібної монети вимагалося лише
наявність справжнього зображення імператора
й цілісність монети. При наявності зображен-
ня імператора на монеті чиновник не мав пра-
ва перевіряти пробу монети і монета повинна
була прийматися не залежно від якості. «Ка-
теллант не имеет права снижать стоимость
милиарисия, если он имеет неподдельное изобра-
жение императора и если он не поврежденный».
І тільки якщо міліарісій не відповідав цим ви-
могам, то його ціна визначалася за якістю (Ви-
зантийская книга Эпарха 1962, с. 145—146, 52,
ІІІ, § 3).
Привертають увагу інформаційно насичені
легенди давньоруських монет (у багатьох ви-
падках мідних чи низькопробних): «Владимир
(Святополк) на столє, а сє єго срєбло». І, імо-
вірно, що розміщуючи такі виразні легенди на
державних грошових знаках, великокнязівська
влада у Києві, насамперед, виходила з функ-
ціонального навантаження київських монет.
Наголошувалось, що монети випущені з каз-
ни великого князя, «срібновалютних запасів»
держави. З апасів, які на межі X—XI ст. були
отримані з існуючих у різних землях (племінних
і територіальних утворень) срібних (і умовно
срібних), а не золотих, мідних чи натуральних
платежів. Надходжень, які спрямовувалися
на нагальні разові платежі великокнязівської
влади, платежів, які забезпечувалися саме
срібною монетою. Конкретні випуски (чи
серії) київських монет (їх якість) прямо зале-
жали від отриманої данини (партії срібла) та
нагальних потреб її переробки.
Певно, що й абсолютна більшість уявлень
про роль тих чи інших монет у різних груп
східних слов’ян пов’язувалась із платежами і
зовнішньою торгівлею. В умовах домінуван-
ня натурального господарства другої половини
Х ст. грошовий обіг, переважно, пов’язувався
із зовнішніми контактами. Як вважають
дослідники, з усіх функцій грошей, які роз-
винулися в античності, феодалізм успадкував,
насамперед, функцію світових грошей (Миха-
левский 1948, с. 30; Поршнев 1964, с. 126).
Аналіз знахідок, велика кількість
візантійських монет, починаючи з ����������� VI��������� ст., до-
зволяють говорити про тісний зв’язок пів
денноруських знахідок із монетним обігом
Візантії (Зоценко 1991, с. 57—61, 73). Але
незрівнянно виросло значення Візантії у роз-
витку товарно-грошових відносин після
988 р. В оно обумовлювалося не тільки вели-
чезним комплексом політичних, соціально-
економічних та ідеологічних впливів, а й
відсутністю реального можливого джерела в
надходженні нового монетарного срібла, в
доволі короткий проміжок часу — останніх
десятиліть Х ст.
Безперечно, ще задовго до запровадження
власної монетарні у Києві добре знали умо-
ви торгівлі та основні митні тарифи В ізан-
тійської імперії. Протягом століть цілий на-
прямок давньоруської економіки орієнту-
вався на південь, до берегів Чорного моря.
Давній торговий шлях із «Грек», прокладений
слов’янами ще на початку своєї історії (���То-
лочко 1981, с. 372), потребував і відповідного
грошового забезпечення.
Принаймні, існуюча версія про зв’язок
випусків давньоруських монет із функ
ціюванням великого водного шляху «…местом
столкновения с историческими народами… на
севере и юге — Новгород и Киев» (Ильин 1924,
с. 3), має під собою певні підґрунтя.
Важко перебільшити значення основного
срібного номіналу Візантії — міліарісія в житті
Давньої Русі (особливо Південної). Величезна
кількість податків, норм платежів базувалась
чи залежала від основного номіналу С вітової
імперії. Номіналу, що дав назву цілому періоду
монетарної історії — ері міліарісія у VIII—X ст.
(Morrisson 2002, s. 928). У творі Костянтина
Багрянородного про прийом княгині О льги в
Константинополі згадуються значні суми саме
в міліарісіях. Русичі різного соціального рівня
отримали кошти в залежності від рангу: від 3
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 164
до 30 міліарісіїв, сама Ольга — 500 міліарісіїв,
всього 1800, чи більше міліарісіїв на першо-
му прийомі, 1080 — на другому (Литаврин
2000, с. 191��������������������������������—�������������������������������192, 360�����������������������—����������������������364). Відносно незнач-
на кількість міліарісіїв — у скарбах при значно
більшій кількості поодиноких знахідок (Кро-
поткин 1962; Котляр 1971, с. 36; Зоценко 1991,
с. 70—71; Ениосова, Пушкина 2012, с. 42—44),
може пояснюватися величезним навантажен-
ням на цей номінал — монет різко не виста-
чало. Не виключено, що саме з цим пов’язане
виготовлення наслідувань у багатьох країнах
Європи. А також популярністю цієї якісної мо-
нети міжнародного рівня. Слід зазначити, що
до другої половини ХІ ст. міліарісії витримують
високу якість срібла, в межах 900—980/1000
(Morrisson 2002, s. 923, 932, fig. 2).
Дослідники пізньосередньовічних монет
звертають увагу на значні втрати срібла в про-
цесі переробки. Різниця у вазі отриманого срі-
бла в значній мірі залежала від якості джерела
та технічних умов переробки.
Навіть для ХХ ст. називають до 10 основних
причин втрати срібла при литті металу: за ра-
хунок переходу дорогоцінних металів у шла-
ки, сплески, «усмоктування» стінками тиглів,
кладкою печі, «приставання бризок», випад-
кових розливів тощо. Але найбільші втра-
ти пов’язуються з летучістю металу ������� —������ «уга-
ру». С еред основних факторів, що впливають
на летучість називають температуру й вели-
чину площини поверхні виплавляючого ме-
талу, склад повітря, склад сплаву й характер
домішок (Базилевский 1947, с. 149—150).
Говорячи сучасною мовою, давньоруським
майстрам доводилося мати справу з вторин-
ною переплавкою лома й відходів, які зберігали
срібло в монетній формі (Базилевский 1947,
с. 149�����������������������������������������—����������������������������������������150). Але, на відміну від сучасної плав-
ки, де старовинна монета становить лише одне
з багатьох можливих джерел, для давньорусь-
ких майстрів іноземна і стара монети були
основною і переважно єдиною формою й дже-
релом у виробництві власних монет.
Для сучасної плавки (середина ХХ ст.),
при переплавці бінарного сплаву срібло
(75 %) — мідь (25 %), в атмосфері повітря при
температурі до 1000—1158 º, називають до
3,66 % угару. Але, збільшення кількості міді до
75 % вже дає показник втрат до 5,46 %. При-
чому, навіть незначне підвищення темпера-
тури дає різке збільшення «угару», напри-
клад, при нагріванні до 1158 º летучість срібла
збільшується в три рази, олова в 6 разів (Бази-
левский 1947, с. 334—335).
У багатьох випадках давньоруським май-
страм доводилося проводити плавку сплавів,
які досить різнилися (у залежності від поход-
ження, часу й кількості монет чи злитків).
Часто йшлося про кількаразову переплав-
ку. Дослідники відзначають, що домішки в
сплавах можуть «угорати» у більшій мірі ніж
основні компоненти, чи в менший. Але, в
цілому «шкідливі домішки» у сплавах вигора-
ють у меншій мірі і тому під час повторних пла-
вок може відбуватися накопичення домішок.
Навіть у тих випадках, коли, враховуючи угар,
до злитків додають чистий, свіжий метал, на-
копичення домішок відбувається прогресивно.
По мірі збільшення повторних плавок, буде
прискорено збільшуватися і склад домішок
(Горшков 1952, с. 160—161).
Величезні втрати срібла ще в ХІХ ст. були
однією з головних проблем під час переробки
срібла в багатьох країнах і особливо на східних
родовищах Російської імперії. Наприклад, на
одному з давніх і найбільших срібних розробок
Європи, Фрейберзі, в середині ХІХ ст. втрати
срібла при переплавці визначалися від 1,0 до
10 % (Платтнер 1856, с. 94��������������������—�������������������99). На заводах Ал-
таю в першій половині ХІХ ст. «угар» під час
переплавки срібла був в 3—4 рази вищий, ніж у
Саксонії, але європейська традиція враховува-
ла втрати при збагаченні металу (Ведерников
2009, с. 122—123).
Збагачення срібної руди було необхідною
і дуже важливою операцією на європейських
і азіатських копалинах та монетних дворах,
що виникали безпосередньо при них, чи в
найближчих феодальних центрах. При тому
технологія й втрати металу значно різнилися
й залежали від складу руди, глибини розро-
бок, транспортних та інших можливостей. На-
приклад, ще в ХІХ ст. на Верхньому Гарці руда,
що збагачувалась скорочувалась в 7,5 раз, в
Угорщині в 4 рази, в Богемії в 6 разів (Ведерни-
ков 2009, с. 126).
Але, для давньоруських майстрів не було
й не існувало самої можливості в такому
збагаченні срібла, не було досвіду й не вима-
галося такого збагачення, адже дорогоцінний
(чи умовно дорогоцінний) метал уже надходив
у готовому вигляді.
У сучасній історіографії не існує одностайної
думки щодо кількості «угару» для різних груп
середньовічних монет та злитків. Такі втра-
ти для середньовічних злитків визначають від
1—4 до 5—10–14 % (Сотникова 1961, с. 86—88;
Янин 1985, с. 104). У сучасних дослідженнях
припускається, що для давньоруського часу,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 65
такий «угар» був не більший ніж 3,1—3,3 %.
При цьому наводяться паралелі з арабсько-
го джерела першої половини ХІІІ ст. (угар для
білонових (низькоякісних) дирхемів — 3,3 %),
для англійського монетного двору 1279—
1280 рр. — угар у 0,42—0,50 % (для висоякісного,
добре очищеного срібла) (Комар 2015, с. 54).
Приблизно ж такий відсоток — 0,5 % — на
«угар» та ковальські справи передбачає і поста-
нова для Краківського монетного двору 1529 р.
5,0 % на «zużycie», додадуть при вирахуванні
ваги чеської гривні (Suchodolski 1973, s. 37).
Очевидно, зафіксовані в джерелах циф-
ри, значною мірою, коливалися у одноча-
сових монет і злитків, що обумовлювало-
ся традиціями обробки металів, джерелами в
отриманні срібла, нагальними економічними
та політичними потребами у виробництві тих
чи інших грошових знаків та ін. Але, напевно,
втрати срібла у виробництві власної монети
на київському монетному дворі Х—ХІ ст. були
значно вищими, ніж на англійських чи східних
монетних дворах ХІІІ ст., з їх понад 500 річну
традицію постійного вдосконалення монетно-
го виробництва та наявністю потужних срібних
копалин.
Відомий термін «стерлінгове срібло» (срі-
бло з постійно високою й стабільною про-
бою 925/1000), встановлений ще при Е дуар-
ді І 1279 р., дожив до сучасності. В важається,
що саме з того часу Англія зайняла найпер-
ше місце в Європі за виплавкою срібла (Па-
зухин 1968, с. 179). Але, Англія з її багатими
срібними копалинами, ще з пізньоримського
часу налагодила власне виробництво монет і
постійно вдосконалювало їх якість, а сама поява
стерлінгів пов’язується з монетами Вільгельма І
(1066—1087) (Потин 1968, с. 123). Принаймні
дослідження англійських денаріїв кінця Х �����—���� по-
чатку ХІ ст. засвідчують постійно високу якість
переважної більшості таких монет (14—15 лот,
більше 900/1000) (Metcalf, Northover 1986; Kilger
2011, s. 270; Jonsson 2018, s. 17—19).
Аналіз середньовічних писемних джерел
доводить, що у С хідній Європі ХVI—ХVII ст.
переробка високоякісного срібла у злитках да-
вала до 7,0 % втрат, а монет до 15������������—�����������25 %. Знач-
не зменшення, отриманого після переробки
срібла, було наслідком «угару» у процесі пере-
плавки срібла, постійно згадуваній у джерелах
«разной протари», сплати послуг (утримання)
монетного двору. Але, абсолютна більшість
втрат у цих цифрах належить «угару» у процесі
переплавки срібла, в середньому 10—12 %
(Спасский 1955, с. 224, 242—253, 255).
Торгова книга ������������������������������XVI��������������������������� ст. звертає увагу на знач-
ну різницю у втратах при переробці різних мо-
нет, в залежності від їх походження і якості.
Кращими, як і на межі Х�����������������������—����������������������ХІ ст., були старі мо-
нети (Торговая книга 1851, с. 116�����������—����������117; Спас-
ский 1955, с. 222—223, 336).
«Угар» із високопробних талярів складав
6,0—8,0 %, із низькопробних до 20—25 % ваги
таляра (Мельникова 1989, с. 34).
Слід зазначити, що для талярної моне-
ти XVI������������������������������ —XVII������������������������� ������������������������ —����������������������� низькопробні, це моне-
ти з вмістом срібла 700—800/1000 (Потин
1977, с. 53—61). І такі втрати фіксуються для
пізнього середньовіччя з незрівнянно вищи-
ми технологічними можливостями в переробці
монетарного срібла, ніж це було в період за-
провадження власної монети в Київській Русі.
Чудовим прикладом таких процесів у
середньовічному монетному виробництві є
документ 1676 р. «Черновая выписка из дела
о принятии у иноземца В ахромея Меллера
с товарищи на денежный двор серебра и пе-
ределе оного в деньги». До документа не раз
зверталися при аналізі російського монетно-
го виробництва ХVII cт. (Пазухин 1968), але
він засвідчує загальні тенденції у забезпечен-
ні С хідної Європи сріблом протягом бага-
тьох століть. У присутності �����������������«лутших людей се-
ребряного ряда» та майстрів срібної справи
було здійснено кількаразове перелиття поста-
вок іноземного монетного срібла з метою не-
допущення значних втрат через угар. Цікаво,
що в результаті однієї плавки «тигель рассел-
ся и серебро ушло в горн», іншої — «серебро
ломалось же и у волоку не пошло, рвалось». І
лише в одній переплавці, «то немецкое сере-
бро с ефимочным плавленым серебром стало
равно». В ажливо, що одна з плавок дала біля
20 % угару: «серебряные палаты мастеры … смо-
тря немецкого плавленого серебра 5 пуд, сказали,
то де серебро ефимочного серебра плоше, а лев-
ка полутче, а Любского ефимка плоше…И того
немецкого плавленого серебра плавлено на кости
при иноземцах … пол фунта, угару учинилось 10
золотников без четверти (на 204,756 г — 41,62 г
угару)». Підрахунки дають право припуска-
ти, що срібло, яке переплавлялось іноземцями
було 800/1000 проби, «охульные ефимки» —
788/1000, а «ефимочное серебро 880/1000».
Значний угар пов’язується з вторинною плав-
кою, при одній переплавці срібло втратило
8,35 %, іншій ще 12 % (Пазухин 1968, с. 167—
170). З начно різнилися і технічні моменти,
домішки для додавалися при переплавці. На
закид, щодо значного угару, іноземці відповіли,
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 166
що: «…на русских плавильщиков они положит-
ца не смеют, потому что они серебро плавят не
брежно и печей плавильных и снастей таких у
них нет» (Пазухин 1968, с. 174).
Ще в XVIII ст. в подібних плавках майстри
стикалися не тільки зі зниженою пробою мо-
нет, а й чисто технічними можливостями ви-
тримати однакові умови для плавки. «Ежели
серебро невесьма варко растопится или вылива-
ют его неспешно, то последние слитки с теми,
которые сначала выливали, пробою не сходство-
вали» (Шлаттер 1832, с. 254).
Не зважаючи на значні досягнення східних
слов’ян у розвитку металургії благородних
металів, вони значною мірою поступалися
їх рівню доби античності. При дослідженні
давньої металургії свинцю й срібла дослідники
відзначають, що в отриманні якісних металів
греки та римляни втрачали до 1/3 цих металів у
руді (Бубнова 1962, с. 36).
Також поступалися тим європейським і азіат-
ським країнам, які удосконалювали металургій-
не виробництво, та здійснювали власні випуски
монет поруч із копалинами протягом століть.
І, безумовно, що значно різнилися втрати
срібла на час запровадження власних монет на
межі Х—ХІ������������������������������������� ст. від тих, що виникали під час пе-
реплавка срібла й виробництва монет в Англії і
на Сході XIII ст. та в Росії XVІ—XVII ст.
Абсолютно не логічним виглядає і штучне
підвищення якості (проби), збагачення отрима-
ного різними шляхами монет (на межі Х—ХІ ст.
уже часто низькопробних). Переливка монетної
маси з великокнязівської казни передбачала ще
подальше зниження проби металу. Перелиті
з переважно східних монет межі Х—ХІ ст.,
монетні кружки давньоруських срібляників
могли втрачати значно більше 20 % (враховую-
чи кількаразові переливки) своєї срібної маси,
що цілком узгоджується з існуючою джерель-
ною базою давньоруських монет.
Безперечно, перші спроби у власному мо-
нетному виробництві супроводжувалися і знач-
ними втратами через брак. Численні «свищі»
і «заплати» (рис 1. 9) на давньоруських моне-
тах є переконливим свідченням цьому. Причи-
ною таких отворів на монетах, імовірно, спра-
ведливо називають низькотемпературну про-
плавку сплаву, що складався з неоднорідних
компонентів, температура плавлення яких
доволі різна (Покрасс 1998, с. 12). З таким яви-
щем стикалися ще монетні майстри XVIII cт.:
«… как скоро надлежащего жару иметь оно не
будет, то и частицы сих двух металлов, то
есть серебра и меди по разной между собой тя-
жести, не везде одинаковое иметь будуть сме-
шение…» (Шлаттер 1832, с. 255). Але, напевно,
ще більше було таких монет, де «свищі» і «за-
плати» спотворювали форму монети, не дава-
ли можливості її використовувати як грошо-
ву одиницю. Такі монети доводилося пере-
плавляти знову й знову, що відповідним чином
відбивалося і на якості срібла. Важко окреслити
обсяги такого браку. Але, дуже можливо, що ті
переважаючі мідні чи майже мідні срібляники
є результатом багаторазової переплавки брако-
ваних (уже низькопробних) монет. Привертає
увагу і не співвідношення відомих (на кінець
ХХ ст.) штемпелів (220) і реально знайдених
монет (340). При цьому лише окремі штемпелі
представлені 16, 9,6 монетами. Абсолютна
більшість штемпелів відомі по одиничним ек-
земплярам монет, що пояснюється м’якістю,
крихкістю бронзових штемпелів (Сотнико-
ва 1995, с. 34). Навіть зважаючи на величезну
кількість втрачених, не зафіксованих протягом
тисячоліття знахідок, можливе масове їх пере-
лиття у гривні й прикраси в ХІ—ХІІІ ст., за-
значена кількість штемпелів передбачає знач-
но більшу кількість випущених монет. Тож, ве-
личезний процент браку може бути ще одним
поясненням цієї диспропорції. Адже початкові
спроби у серійних випусках монет часто супро-
воджуються дуже значними втратами.
Наприклад, при карбуванні монет «Олім
піада 80», коли були потрібні «заготовки» з
ідеальною щільністю і чистотою поверхні зі
сплаву СРМ 900, вихід придатних «заготовок»
складав усього 5,0—7,0 %. О стання операція
виявила ще 50—60 % браку, після вирубки.
З 200 кг злитка придатних монет виявилось
тільки 3,0—4,0 кг, а решту металу було повер-
нуто на переплавку (Хомячкова, Е фремова,
Титова 1983, с. 75—77). І це наприкінці ХХ ст.,
коли вже існував величезний досвід у монетно-
му виробництві і розвинуті технології.
Не залежно, від запропонованих різними ав-
торами технічних особливостей у виробництві
давньоруських монет (Спасский 1970, с. 52;
Сотникова 1995, с. 9; Петриченко 2000, с. 83—
89; Янин 2009, с. 192; Моисеенко 2013, с. 430—
432, 436), для давньоруського монетного ви-
робництва характерною рисою, на відміну від
європейського, є відливка окремих монетних
кружків. Що, імовірно, базувалося на три-
валому використанні саме технології литва.
Але, технології обумовленій основним і часто
єдиним джерелом — іноземною монетою.
Ще у XVIII cт. виробництво монет напряму
залежало від найголовнішої операції��������� — сплав-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 67
ки срібла: «Когда плавильщик по неосторожно-
сти весьма много серебра в печь накинет, или к
сплавке мелкое уголье употребит и тем дове-
дет, что жару столько не будет, сколько се-
ребро к своему расплавлению требует; то оно
сквозь уголье в плошку опускалось густо, а ино-
гда и стулом садилось, и тогда уже онаго в на-
стоящую плавкость привести никак не было
(не)возможно» (Шлаттер 1832, с. 235). Пев-
но, що і давньоруським майстрам доводилось
здійснювати подібні багатократні експери-
менти, щоб «привести серебро в настоящую
плавкость». Навіть якщо на київському мо-
нетному дворі залучались досвідчені в цьому
іноземці, різноплановість сировини і технічні
можливості виключали стабільний і однако-
вий результат. Певно, що проблема виплавки
однакового монетарного сплаву в давньорусь-
ку добу була значно гострішою, ніж у XVIII ст.,
коли «…при валовых сплавах держаться точно
одной пробы без великого ущерба и трудов никак
бывает не возможно» (Шлаттер 1832, с. 422).
В існуючий історіографії висловлювалось
припущення, що давньоруські срібляники Воло-
димира Святославича (980—1015) були зроблені зі
срібла Пршибрамского родовища в Чехії (за 42 км
на південь від Праги), а також срібла дирхемів
рудника Шаша — Кара-Мазара (Максимов 1972,
с. 133, 135). Певно, маючи на увазі, зафіксовані
в літопису слова Святослава Ігоревича: «Не любо
ми есть в Киеве быти, хочу жити в Переяслав-
ци на Дунаи, яко то есть середа в земли моей, яко
ту вся благая сходятся: от Грек злато, паволоки,
вина, овощеве разноличныя, из Чех же, из Угор се-
ребро и комони, из Руси же скора и воск, мед и че-
лядь». А також поширеність дирхемів Шаша в
давньоруських знахідках (Максимов 1972, с. 133,
135). Але, аналіз знахідок, величезна територія,
перебіг монетного карбування в Європі і Азії, у
Візантії дозволяють говорити про надзвичайну
різноплановість монетарного срібла, як джере-
ла давньоруських срібляників. Принаймні, май-
же постійна присутність англійських і германсь-
ких денаріїв, а також візантійських міліарісіїв у
скарбових знахідках першої чверті ХІ ст., поруч
із давньоруськими монетами, в шарах і об’єктах
давньоруських міст і поселень, дозволяє говори-
ти, що срібло цих монет також присутнє в дав-
ньоруських срібляниках.
Безумовно, наведене вище не дає одно
значної відповіді на проблему якості давньо-
руських монет. Певно, що київським князям
Х—ХІ ст., як і багатьом тогочасним феодаль-
ним володарям, були притаманні і фіскальні
інтереси з експлуатації монетної регалії та при-
мусового курсу монет. Наприклад, у В ізантії
(звідки так багато запозичено у зовнішньому
вигляді монет) влада вимагала збирати подат-
ки в повноцінній монеті, а право сплати но-
вою (часто низьковартісною) монетою роз-
глядалося як особлива привілегія. (Литаврин
1960, с. 345). Напевно, що і в Давній Русі да-
леко не всі мали змогу отримувати найперші
давньоруські монети і сплачувати ними подат-
ки. У зв’язку з цим може розглядатися і поши-
рена версія про репрезентативне призначення
давньоруських монет.
Не останнє місце належало й ідеологічним
чинникам (Котляр 1971, с. 34).
Але, джерела для виготовлення власних
монет, технічні можливості, вплив В ізантії,
домінування грошової функції платежу, вида-
ються найголовнішими факторами в період
становлення монетного виробництва на Русі.
Нові знахідки та якісні, сучасні не руйнівні
аналізи великих серій давньоруських мо-
нет, імовірно, значно збільшать можливості у
вирішенні цього питання.
Базилевский В.М. Вторичные драгоценные металлы. Мо-
сква, 1947.
Беговатов Е .А., Лебедев В .П., Храмченкова Р.Х.
Химический состав серебряных монет Х века І
Семеновского селища (Республика Татарстан).
Поволжская археология. 2013, № 3 (5), с. 169—173.
Брайчевський М.Ю. Походження Русі. Київ, 1968.
Бубнова Н.А. И звлечение серебра купелированием в
Средней Азии в IX—XI вв. Известия отделения обще-
ственных наук АН Таджикской ССР. 1962, вып. 1 (28),
с. 29—36.
Бубнова Н.А. Древние рудознавцы Памира. Душанбе,
1993.
Вальтер Г.В. Федеративная Республика Германии (пер.
Ю.С. Бородаева). Минеральные месторождения Евро-
пы. Т. 3, Центральная Европа. Москва, 1988, с. 259—
451.
Ведерников В .В. К вопросу о начале промышленного
переворота в С аксонии, Гарце, Нижней В енгрии и
кабинетских округах С ибири в 20—50-х гг. ХІХ в.
Исторические исследования в Сибири: проблемы и пер-
спективы. Сборник материалов ����������������������ІІІ������������������� региональной моло-
дежной конф. (отв. ред. Р.Е. Романов). Новосибирск,
2009, с. 120—128.
Византийская книга ������������������������������������Эпарха. Вступ. Статья, перевод, ком-
ментарии М.Я. Сюзюмова. Москва, 1962.
Г.Л. И сторический очерк развития горного промысла.
Горный журнал. 1886, № 4, с. 155—180.
Горшков И.Е. Литье слитков цветных металлов и сплавав.
Москва, 1952.
Давидович Е.А. Из области денежного обращения в Сред-
ней Азии XI—XIII вв. Нумизматика и эпиграфика.
1960, т. II, с. 102—105.
Давидович Е.А. Денежное обращение в Маревенахре при
Саманидах. Нумизматика и Эпиграфика. 1966, т. VI,
с. 103—134.
Давидович Е.А. О локальных вариантах развития товарно-
денежных отношений в ��������������������������IX������������������������—�����������������������XVI�������������������� вв. (на примере юж-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 168
ного Таджикистана). Товарно-денежные отношения
на Ближнем и Среднем Востоке в эпоху средневековья.
Москва, 1979, с. 74—75.
Джапаридзе Г.И. О некоторых методах и итогах анализа
пробы восточных монет. Восточное историческое
источниковедение и специальные исторические
дисциплины. Москва, 1989, вып. 1, с. 219—235.
Ениосова Н.В., Митоян Р.А. Об особенностях производ-
ства куфических дирхемов VIII—XІ вв. Эпоха викин-
гов в Восточной Европе в памятниках нумизмати-
ки VIII—XІ вв. Материалы докладов и сообщений. ІІ
Междунар. нумизматическая конф. Староладожский
историко-архитектурный и археологический музей-
заповедник и издательсво. С анкт-Петербург, 2015,
с. 26—33.
Ениосова Н.В., Митоян Р.А., С арачева Т.Г. Химиче-
ский состав ювелирного сырья эпохи средневеко-
вья и пути его поступления на территорию Древней
Руси. Цветные и драгоценные металлы и их сплавы на
территории Восточной Европы в эпоху средневековья.
Москва, 2008, с. 107—187.
Ениосова Н.В., Пушкина Т.А. Находки византийского
происхождения из раннегородского центра Гнездо-
во в свете контактов между Русью и Константино-
полем в Х в. Сугдейский сборник. Киев, 2012, вып. V,
с. 34—85.
Зоценко В .М. В изантийская монета в С реднем
Поднепровье. Южная Русь и Византия. Киев, 1991,
с. 57—79.
Ильин А.А. Топография кладов древних русских монет
Х—ХІ в. и монет удельного периода. Труды нумизма-
тической комиссии. Ленинград, 1924, вып. V.
Кирпичников А.Н., Дубов И.В., Лебедев Г.С. Русь и ва-
ряги (русско-скандинавские отношения домонголь-
ского времени). Славяне и скандинавы (общ. ред. и
пер. Е.А. Мельниковой). Москва, 1986, с. 189—297,
365—384.
Комар О. Срібник і златник у системі грошового рахунку
Русі. Opus mixtum. 2015, № 3, с. 37—68.
Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території У країни доби
феодалізму. Київ, 1971.
Кропоткин В.В. Клады византийских монет на террито-
рии ССС Р. Свод археологических источников. Мо-
сква. 1962. Вып. Е. 4-4.
Литаврин Г.Г. Болгария и Византия в XI—XII вв. Москва,
1960.
Литаврин Г.Г. В изантия, Б олгария, Древняя Русь (IX —
начало XII в.). Санкт-Петербург, 2000.
Ляпушкин И .И. С лавяне В осточной Е вропы накануне
образования Древнерусского государства. Мате
риалы и исследования по археологии СССР. 1968,
№ 152.
Максимов М.М. Серебро Киевской Руси 1000 лет назад.
Геология рудных месторождений. 1972, № 1, с. 133—
135.
Максимов М.М. Очерк о серебре. Москва, 1981.
Максимов М.М., Горнунг М.Б. О черк о первой меди.
Москва, 1976.
Мельникова А.С. Русские монеты от Ивана Грозного до
Петра Первого. Москва, 1989.
Михалевский В .В. О черки истории денег и денежного
обращения. Москва, 1948.
Моисеенко Н.С. О технологии изготовления первых монет
Киевской Руси. Древнее Причерноморье (глав. ред.
И.В. Немченко). Одесса, 2013, вып. Х, с. 430—437.
Моисеенко Н.С. Новые данные о монетах Святополка с
дифферентом «крест». Стародавнє Причорномор’я
(гол. ред. І.В. Немченко). О деса, 2016, вип. ХІ,
с. 359—367.
Моисеенко Н.С., С отникова М.П. О составе сплава
древнерусских монет из собрания Государственного
Эрмитажа. Вторые научные Чтения памяти
профессора Валентина Наумовича Рябцевича (1934—
2008). Минск; Нясвиж, 2014, с. 19—20.
Орлов Р.С. Тьмутороканский болван «Слова о полку
Ігоревім». Старожитності Південної Русі. Мат-ли
ІІІ Історико-археологічного семінару «Чернігів і його
округа в IX—XIII ст.». Чернігів, 15—18 травня 1990 р.
Чернігів, 1993, с. 176—183.
Орлов Р.С. Сільське ювелірне ремесло. Село Київської Русі
(за матеріалами південноруських земель). Київ, 2003,
с. 121—131.
Пазухин В .А. О попытке иноземцев поставить на
московский денежный двор низкопробные ефимки.
Нумизматика и эпиграфика. 1968, т. VII, c. 163—182.
Петраковский В .В., С инчук И .И. О проблемах интер
претации результатов изучения состава сплавов
методом рентгено-флуоресцентного анализа в
нумизматических исследованиях. Х Всероссийская
нумизматическая конф. Псков. 15—20 апреля 2002 г.
Тезисы докладов. Москва, 2002, с. 316—318.
Петриченко А.М. Литые деньги. Москва, 2002.
Платтнер. О причинах иногда случающего значительной
потери серебра при обжигании серебросодержающих
руд и заводских продуктов профессора Платтнера во
Фрейберге. Горный журнал. 1856, № 10, с. 94—99.
Покрасс Ю. Новые находки древнейших русских монет
Х—ХI веков. Нумізматика і фалеристика. 1998, № 4,
с. 10—12.
Поршнев Б .Ф. Феодализм и народные массы. Москва,
1964.
Потин В .М. Древняя Русь и европейские государства в
Х—ХІІІ вв. Ленинград, 1968.
Потин В .М. Русско-скандинавские связи по нумиз
матическим данным (ІХ—ХІІІ вв.). Исторические
связи Скандинавии и России в ІХ—ХХ вв. Труды
Ленинградского отделения Института истории АН
СССР. Ленинград, 1970, с. 64—80.
Потин В.М. Таляры на территории Русского государства
в XVI—XVII вв. Прошлое нашей Родины в памятниках
нумизматики. Ленинград, 1977, с. 50—104.
Рыбаков Б .А. Киевская Русь и русские княжества XII—
XIII���������������������������������������������� вв. Происхождение Руси и становление ее госу-
дарственности. Москва, 2013.
Сайпанов Б .С. Проблема «серебряного кризиса» дене
жного обращения на В остоке в нумизматической
литературе. Вестник Московского университета.
1976, № 1, с. 53—65.
Сотникова М.П. Эпиграфика серебряных платежных
слитков Великого Новгорода ХІІ—ХV вв. Труды Го-
сударственного Эрмитажа. 1961, вып. IV, с. 44—91.
Сотникова М.П. Древнейшие русские монеты ��������Х—ХІ���� ве-
ков. Москва, 1995.
Сотникова М.П. Итоги изучения русских монет ��������Х—ХІ���� ве-
ков в Государственном Эрмитаже. Прошлое нашей
Родины в памятниках нумизматики (ред. В .М. По-
тин). Ленинград, 1977, с. 4—11.
Сотникова М.П., С пасский И .Г. Тысячилетие древней-
ших монет России. Сводный каталог русских монет
Х—ХІ веков. Ленинград, 1983.
Спасский И.Г. Денежное обращение в Московском госу
дарстве с 1533 г. по 1617 г. Историко-нумизматичес
кое исследование. Материалы и исследования по ар
хеологии СССР. 1955, № 44, с. 214—356.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 69
Спасский И .Г. Русская монетная система. Ленинград,
1970.
Толочко П.П. Торговля древнего Киева. Новое в архео-
логии Киева (отв. ред. П.П. Толочко). Київ, 1981,
с. 355—378.
Толочко П.П. Древняя Русь. Киев, 1987.
Торговая книга. Записки Отделения русской и славянской
археологии Русского археологического общества.
Санкт-Петербург, 1851, т. 1, с. 116—117.
Фасмер Р.Р. Куфические монет��������������������� ы Переяславского кла-
да. Известия Археологической Комиссии. Петроград,
1914, вып. 51, с. 17—66.
Фомин А.В. О бращение обломков куфических монет
в В осточной Е вропе. Нумизматика и Эпиграфика.
1984, т. XIV, с. 133—138.
Херрман Й . С лавяне и норманны в ранней истории
Балтийского региона. Славяне и скандинавы (общ.
ред. и перевод Е .А. Мельниковой). Москва, 1986,
с. 8—128, 365—384.
Хомячкова Р.А., Е фремова П.М., Титова Н.М. Про
изводство и эксплуатация изделий из благородных
металлов и сплавов. Свердловск, 1983.
Шлаттер И .А. И сторическое описание, до монетного
дела прилежащее. Горный журнал. 1832, ч. ІІІ, кн. 8,
с. 233—257; ч. ІІІ, кн. 9, с. 415—457.
Янин В .Л. Денежно-весовые системы домонгольской
Руси и очерки истории денежной системы сред
невекового Новгорода. Москва, 2009.
Януш Я.Б. К вопросу о движении английских денариев на
территории Древней Руси в ХI веке. Эпоха викингов в
Восточной Европе в памятниках нумизматики VIII—
XІ вв. Мат-лы докладов и сообщений. Междунар. ну-
мизматическая конф. Староладожский историко-
архитектурный и археологический музей-заповедник и
издательство. Санкт-Петербург, 2014, с. 150—151.
Cowell M.R., Lowick N.M., Silwer from the Panjhir Mines.
Metallurgy in Numismatics (ed. W.A. Oddy). London,
1988, 2, p. 65—74.
Eniosova N.V. Tracing the routes of silver procurement to
the early urban centre Gnezdovo in the 10th / early
11th centuries. Die Archäologie der frümen Ungarn.
Internationaler Workshop des Archäologischen Instituts
der Ungarischen Akademie der Wissenschaften und des
Römisch-Germanischen Zentralmuseums Mainz in
Budepest am 4. und 5. Dezember 2009. Mainz, 2012,
s. 261—276.
Jonsson E. Metal analyses of Viking-Age coins. Metal analyses
of coins. 2018, 1, s. 1—37.
Kilger Ch. Hack-Silver, Weights and Coinage: the Anglo-
Scandinavian Bullion Coinages and their U se in Late
Viking-Age Society. Silver Economies, Monetisation and
Society in Scandinavia AD 800—1100. Aarhus, 2011,
s. 259—280.
Kóčka-Krenz H. Some aspects of Polish Early Medieval
Metalworking. Fornvännen. 1982, 77, s. 38—48.
Metcalf D.M., Northover J.P. Interpreting the alloy of the
later Anglo-Saxon coinage. British numismatic journal.
1986, 86, p. 35—63.
Morrisson C. Byzantine Money: Its Production and Circulation.
The Economic History of Byzantium: From the Seventh
through the Fifteent Century Dumbartion Oaks Research
Library and Collection (ed. A.E. Laiou). Washington,
2002, 42, p. 909—966.
Pánek I. Srebro mennicze najstarszych groszy praskich.
Wiadomości Numizmatyczne. 1968, r. XII, z. 3—4,
s. 129—141.
Stoś-Fertner Z. Zastosowanie radioizotopowеj analizy
fluorescencyjnej do oznaczaniа zaniеczyszсzeń cięźkimi
metalami srebra dirhemów arabskich. Wiadomości
Numizmatyczne. 1975, r. XIX, z. 4, s. 207—224.
Suchodolski S. Począki mennictwa w Europie Środkowej
Wschodniej i Północnej. Wrocław; Warszawa; Kraków;
Gdańsk, 1971.
Suchodolski S. Mennictwo Polskie w XI i XII wieku. Wrocław;
Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1973.
Suchodolski S. Numizmatyka średniowieczna. Warszawa,
2012.
Zwicker U., Gale N., Gale Z. Metallographische, analytische
und technologische U ntersuchungen sowie Messungen
der Bleiisotope an Otto-Adelheid-pfenningen und
Vergleichsmünzen meist aus dem 9—11. Jahrhundert.
Otto-Adelheid-Pfennige. U ntersuchungen zu Münzen
des 10/10. Jahrhunderts Commentationes de Nummis
Saceulorum IX—XI in Suecia repertis (eds. G. Hatz,
V. Hatz, U. Zwieker, N. Gale und Z. Gale). Stockholm,
1991, 7, pp. 59—99.
Надійшла 10.01.2019
Georgij A. Kozubowskij
Ph.D., Research fellow of the Kyiv Archaeology Department of the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, ORCID 0000-0003-2633-604X
About the silver of the Old Rus coins
In the article the problem of silver content of Old Rus coins of princes Vladimir (980—1015) and Sviatopolk (1015—1019)
is examined. The analysis of certain part of coins indicates, that the content of silver in them was between 300/1000 and
960/1000, but there are also prevailing samples made on basis with a small quantity of silver alloy. The author adheres to the
version about conections between silver of Old Rus coins with low-quality kufic dirhams of the end of the 10 — beginning of
the 11 century and also numerous groups of European and Byzantine coins. The coins of different silver purity were brought
to Rus and were the main source for the Old Rus coins production. The composition of metal of foreign coins in different
areas of the Old Rus, at the turn of the 10—11 centuries, was various. For the Old Rus coins manufacturing there was used
well-quality silver of 900—960/1000 as well as alloys with high concentrations of copper and other metals. The silver content
of Old Rus coins was a result of many other low- and high-quality coins remelting.
K e y w o r d s: Old Rus coins, silver, dirhams, denarii, Kievan Rus, Byzantine.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 170
Г.А. Козубовский
Кандидат исторических наук, научный сотрудник отдела археологии Киева Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0003-2633-604X
О СЕРЕБРЕ ДРЕВНЕРУССКИХ МОНЕТ
Публикация посвящена проблеме серебряного содержания древнерусских монет Владимира (980—1015) и Свя-
тополка (1015—1019). Апробирование части монет указывает, что содержание серебра их были между 300/1000 и
960/1000, но также преобладают образцы на основе сплава с небольшим количеством серебра. Автор придержи-
вается версии о связи серебра древнерусских монет с низкопробными куфическими дирхемами конца Х — на-
чала ХІ вв., а также многими группами европейских и византийских монет. Монеты с различной пробой серебра
поступали на Русь и были основным источником для производства древнерусских монет. Состав металла ино-
странных монет, в различных регионах Древней Руси, на рубеже Х—ХІ вв., был очень разным. Для древнерусских
монет использовалось как очень качественное серебро 900—960/1000 пробы, так и сплав с высоким содержанием
меди и других металлов. Содержание серебра в древнерусских монетах было результатом переплавки различных
низкокачественных и высококачественных монет.
К л ю ч е в ы е с л о в а: древнерусские монеты, серебро, дирхемы, денарии, Киевская Русь, Византия.
References
Bazilevskii V.M. Vtorichnye dragotsennye metally. Moskva, 1947.
Begovatov E.A., Lebedev V.P., Khramchenkova R.Kh. Khimicheskii sostav serebrianykh monet X veka І Semenovskogo selishcha
(Respublika Tatarstan). Povolzhskaia arkheologiia. 2013, no. 3 (5), pp. 169-173.
Braichevskyi M.Yu. Pokhodzhennia Rusі. Kyiv, 1968.
Bubnova N.A. Izvlechenie serebra kupelirovaniem v Srednei Azii v IX-XI vv. Izvestiia otdeleniia obshchestvennykh nauk AN
Tadzhikskoi SSR. 1962, no. 1 (28), pp. 29-36.
Bubnova N.A. Drevnie rudoznavtsy Pamira. Dushanbe, 1993.
Cowell M.R., Lowick N.M. Silwer from the Panjhir Mines. Metallurgy in Numismatics (ed. W.A. Oddy). London, 1988, no. 2,
pp. 65-74.
Davidovich E.A. Iz oblasti denezhnogo obrashcheniia v Srednei Azii XI-XIII vv. Numizmatika i Epigrafika. 1960, vol. II, pp. 102-
105.
Davidovich E.A. Denezhnoe obrashchenie v Marevenakhre pri Samanidakh. Numizmatika i Epigrafika. 1966, vol. VI, pp. 103-
134.
Davidovich E.A. O lokalnykh variantakh razvitiia tovarno-denezhnykh otnoshenii v IX-XVI vv. (na primere iuzhnogo Tadzhikistana).
Tovarno-denezhnye otnosheniia na Blizhnem i Srednem Vostoke v epokhu srednevekovia. Moskva, 1979, pp. 74-75.
Dzhaparidze G.I. O nekotorykh metodakh i itogakh analiza proby vostochnykh monet. Vostochnoe istoricheskoe istochnikovedenie i
spetsialnye istoricheskie distsipliny. Moskva, 1989, no. 1, pp. 219-235.
Eniosova N.V., Mitoian R.A. Ob osobennostiakh proizvodstva kuficheskikh dirkhemov VIII-XІ vv. Epokha vikingov v Vostochnoi
Evrope v pamiatnikakh numizmatiki VIII-XІ vv. Materialy dokladov i soobshchenii. ІІ Mezhdunar. numizmaticheskaia konf.
Staroladozhskii istoriko-arkhitekturnyi i arkheologicheskii muzei-zapovednik i izdatelsvo. Sankt-Peterburg, 2015, pp. 26-33.
Eniosova N.V., Mitoian R.A., Saracheva T.G. Khimicheskii sostav iuvelirnogo syria epokhi srednevekovia i puti ego postupleniia
na territoriiu Drevnei Rusi. Tsvetnye i dragotsennye metally i ikh splavy na territorii Vostochnoi Evropy v epokhu srednevekovia.
Moskva, 2008, pp. 107-187.
Eniosova N.V., Pushkina T.A. Nakhodki vizantiiskogo proiskhozhdeniia iz rannegorodskogo tsentra Gnezdovo v svete kontaktov
mezhdu Rusiu i Konstantinopolem v X v. Sugdeiskii sbornik. Kyiv, 2012, vol. V, pp. 34-85.
Eniosova N.V. Tracing the routes of silver procurement to the early urban centre Gnezdovo in the 10th / early 11th centuries.
Die Archaologie der frumen Ungarn. Internationaler Workshop des Archaologischen Instituts der Ungarischen Akademie der
Wissenschaften und des Romisch-Germanischen Zentralmuseums Mainz in Budepest am 4. und 5. Dezember 2009. Mainz,
2012, pp. 261-276.
Fasmer R.R. Kuficheskie monety Pereiaslavskogo klada. Izvestiia Arkheologicheskoi Komissii. Petrograd, 1914, no. 51, pp. 17-66.
Fomin A.V. Obrashchenie oblomkov kuficheskikh monet v Vostochnoi Evrope. Numizmatika i Epigrafika. 1984, vol. XIV, pp. 133-
138.
G.L. Istoricheskii ocherk razvitiia gornogo promysla. Gornyi zhurnal. 1886, no. 4, pp. 155-180.
Gorshkov I.E. Lite slitkov tsvetnykh metallov i splavav. Moskva, 1952.
Kherrman I. Slaviane i normanny v rannei istorii Baltiiskogo regiona. Slaviane i skandinavy (ed. and transl. E.A. Melnikovoi).
Moskva, 1986, pp. 8-128, 365-384.
Khomiachkova R.A., Efremova P.M., Titova N.M. Proizvodstvo i ekspluatatsiia izdelii iz blagorodnykh metallov i splavov.
Sverdlovsk, 1983.
Ianin V.L. Denezhno-vesovye sistemy domongolskoi Rusi i ocherki istorii denezhnoi sistemy srednevekovogo Novgoroda. Moskva,
2009.
Ianush Ia.B. K voprosu o dvizhenii angliiskikh denariev na territorii Drevnei Rusi v XI veke. Epokha vikingov v Vostochnoi Evrope
v pamiatnikakh numizmatiki VIII-XІ vv. Mat-ly dokladov i soobshchenii. Mezhdunar. numizmaticheskaia konf. Staroladozhskii
istoriko-arkhitekturnyi i arkheologicheskii muzei-zapovednik i izdatelstvo. Sankt-Peterburg, 2014, pp. 150-151.
Ilin A.A. Topografiia kladov drevnikh russkikh monet X-XІ v. i monet udelnogo perioda. Trudy numizmaticheskoi komissii.
Leningrad, 1924, vol. V.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 71
Jonsson E. Metal analyses of Viking-Age coins. Metal analyses of coins. 2018, no. 1, pp.1-37.
Kilger Ch. Hack-Silver, Weights and Coinage: the Anglo-Scandinavian Bullion Coinages and their Use in Late Viking-Age Society.
Silver Economies, Monetisation and Society in Scandinavia AD 800-1100. Aarhus, 2011, pp. 259-280.
Kirpichnikov A.N., Dubov I.V., Lebedev G.S. Rus i variagi (russko-skandinavskie otnosheniia domongolskogo vremeni). Slaviane
i skandinavy (ed. and trasl. E.A. Melnikovoi). Moskva, 1986, pp. 189-297, 365-384.
Kropotkin V.V. Klady vizantiiskikh monet na territorii SSSR. Svod arkheologicheskikh istochnikov. Moskva. 1962, E. 4-4.
Komar O. Srіbnyk і zlatnyk u systemі hroshovoho rakhunku Rusі. Opus mixtum. 2015, no. 3, pp. 37-68.
Kotliar M.F. Hroshovyi obіh na terytorіi Ukrainy doby feodalіzmu. Kyiv, 1971.
Kherrman I. Slaviane i normanny v rannei istorii Baltiiskogo regiona. Slaviane i skandinavy (ed. and transl. E.A. Melnikovoi).
Moskva, 1986, pp. 8-128, 365-384.
Khomiachkova R.A., Efremova P.M., Titova N.M. Proizvodstvo i ekspluatatsiia izdelii iz blagorodnykh metallov i splavov.
Sverdlovsk, 1983.
Kóčka-Krenz H. Some aspects of Polish Early Medieval Metalworking. Fornvännen. 1982, 77, s. 38-48.
Litavrin G.G. Bolgariia i Vizantiia v XI-XII vv. Moskva, 1960.
Litavrin G.G. Vizantiia, Bolgariia, Drevniaia Rus (IX - nachalo XII v.). Sankt-Peterburg, 2000.
Liapushkin I.I. Slaviane Vostochnoi Evropy nakanune obrazovaniia Drevnerusskogo gosudarstva. Materialy i issledovaniia po
arkheologii SSSR. 1968, no. 152.
Maksimov M.M. Serebro Kievskoi Rusi 1000 let nazad. Geologiia rudnykh mestorozhdenii. 1972, no. 1, pp. 133-135.
Maksimov M.M. Ocherk o serebre. Moskva, 1981.
Maksimov M.M., Gornung M.B. Ocherk o pervoi medi. Moskva, 1976.
Metcalf D.M., Northover J.P. Interpreting the alloy of the later Anglo-Saxon coinage. British numismatic journal. 1986, no. 86,
pp. 35-63.
Morrisson C. Byzantine Money: Its Production and Circulation. The Economic History of Byzantium: From the Seventh through
the Fifteenth Century (ed. A.E. Laiou). Dumbartion Oaks Research Library and Collection. Washington, D.C. 2002, no. 42,
pp. 909-966.
Melnikova A.S. Russkie monety ot Ivana Groznogo do Petra Pervogo. Moskva, 1989.
Mikhalevskii V.V. Ocherki istorii deneg i denezhnogo obrashcheniia. Moskva, 1948.
Moiseenko N.S. O tekhnologii izgotovleniia pervykh monet Kievskoi Rusi. Drevnee Prichernomore (ed. I.V. Nemchenko). Odessa,
2013, vol. X, pp. 430-437.
Moiseenko N.S. Novye dannye o monetakh Sviatopolka s differentom “krest”. Starodavnie Prychornomoria (ed. І.V. Nemchenko).
Odesa, 2016, vol. XI, pp. 359-367.
Moiseenko N.S., Sotnikova M.P. O sostave splava drevnerusskikh monet iz sobraniia Gosudarstvennogo Ermitazha. Vtorye
nauchnye Chteniia pamiati professora Valentina Naumovicha Riabtsevicha (1934-2008). Minsk; Niasvizh, 2014, pp. 19-20.
Orlov R.S. Tmutorokanskii bolvan “Slova o polku Іgorevіm”. Starozhytnostі Pіvdennoi Rusі. Materіaly ІІІ Іstoryko-arkheolohichnoho
semіnaru “Chernіhіv і yoho okruha v IX-XIII st.” Chernіhіv, 15-18 travnia 1990 r. Chernіhіv, 1993, pp. 176-183.
Orlov R.S. Sіlske yuvelіrne remeslo. Selo Kyivskoi Rusі (za materіalamy pіvdennoruskykh zemel). Kyiv, 2003, pp. 121-131.
Pánek I. Srebro mennicze najstarszych groszy praskich. Wiadomości Numizmatyczne. 1968, vol. XII, z. 3-4, pp. 129-141.
Pazukhin V.A. O popytke inozemtsev postavit na moskovskii denezhnyi dvor nizkoprobnye efimki. Numizmatika i Epigrafika. 1968,
vol. VII, pp. 163-182.
Petrakovskii V.V., Sinchuk I.I. O problemakh interpretatsii rezultatov izucheniia sostava splavov metodom rentgeno-fluorestsentnogo
analiza v numizmaticheskikh issledovaniiakh. X Vserossiiskaia numizmaticheskaia konf. Pskov. 15-20 aprelia 2002 g. Tezisy
dokladov. Moskva, 2002, pp. 316-318.
Petrichenko A.M. Litye dengi. Moskva, 2002.
Plattner. O prichinakh inogda sluchaiushchego znachitelnoi poteri serebra pri obzhiganii serebrosoderzhaiushchikh rud i zavodskikh
produktov professora Plattnera von Freiberge. Gornyi zhurnal. 1856, no. 10, pp. 94-99.
Pokrass Iu. Novye nakhodki drevneishikh russkikh monet X-XI vekov. Numіzmatika і Faleristika. 1998, no. 4, pp. 10-12.
Porshnev B.F. Feodalizm i narodnye massy. Moskva, 1964.
Potin V.M. Drevniaia Rus i evropeiskie gosudarstva v X-XІІІ vv. Leningrad, 1968.
Potin V.M. Russko-skandinavskie sviazi po numizmaticheskim dannym (ІX-XІІІ vv.). Istoricheskie sviazi Skandinavii i Rossii v ІX-
XX vv. Trudy Leningradskogo otdeleniia Instituta istorii AN SSSR. Leningrad, 1970, pp. 64-80.
Potin V.M. Taliary na territorii Russkogo gosudarstva v XVI-XVII vv. Proshloe nashei Rodiny v pamiatnikakh numizmatiki.
Leningrad, 1977, pp. 50-104.
Shlatter I.A. Istoricheskoe opisanie, do monetnogo dela prilezhashchee. Gornyi zhurnal. 1832, vol. ІІІ, no. 8, pp. 233-257; vol. ІІІ,
no. 9, pp. 415-457.
Rybakov B.A. Kievskaia Rus i russkie kniazhestva XII-XIII vv. Proiskhozhdenie Rusi i stanovlenie ee gosudarstvennosti. Moskva,
2013.
Saipanov B.S. Problema “serebrianogo krizisa” denezhnogo obrashcheniia na Vostoke v numizmaticheskoi literature. Vestnik
Moskovskogo universiteta. 1976, no. 1, pp. 53-65.
Sotnikova M.P. Epigrafika serebrianykh platezhnykh slitkov Velikogo Novgoroda XІІ-XV vv. Trudy Gosudarstvennogo Ermitazha.
1961, vol. IV, pp. 44-91.
Sotnikova M.P. Drevneishie russkie monety X-XІ vekov. Moskva, 1995.
Sotnikova M.P. Itogi izucheniia russkikh monet X-XІ vekov v Gosudarstvennom Ermitazhe. Proshloe nashei Rodiny v pamiatnikakh
numizmatiki (ed. V.M. Potin). Leningrad, 1977, pp. 4-11.
Sotnikova M.P., Spasskii I.G. Tysiachiletie drevneishikh monet Rossii. Svodnyi katalog russkikh monet X-XІ vekov. Leningrad,
1983.
Spasskii I.G. Denezhnoe obrashchenie v Moskovskom gosudarstve s 1533 g. po 1617 g. Istoriko-numizmaticheskoe issledovanie.
Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR. 1955, no. 44, pp. 214-356.
Spasskii I.G. Russkaia monetnaia sistema. Leningrad, 1970.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 172
Stos-Fertner Z. Zastosowanie radioizotopowej analizy fluorescencyjnej do oznaczania zanieczyszszen ciezkimi metalami srebra
dirhemow arabskich. Wiadomości Numizmatyczne. 1975, vol. XIX, no. 4, pp. 207-224.
Suchodolski S.Poczaki mennictwa w Europie Srodkowej Wschodniej i Polnocnej. Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk, 1971.
Suchodolski S. Mennictwo Polskie w XI i XII wieku. Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk, 1973.
Suchodolski S. Numizmatyka sredniowieczna. Warszawa, 2012.
Tolochko P.P. Torgovlia drevnego Kieva. Novoe v arkheologii Kieva (chief-ed. P.P. Tolochko). Kyiv, 1981, pp. 355-378.
Tolochko P.P. Drevniaia Rus. Kyiv, 1987.
Torgovaia kniga. Zapiski Otdeleniia russkoi i slavianskoi arkheologii Russkogo arkheologicheskogo obshchestva. Sankt-Peterburg,
1851, no. 1, pp. 116-117.
Valter G.V. Federativnaia Respublika Germanii (transl.: Iu.S. Borodaeva). Mineralnye mestorozhdeniia Evropy. Band 3: Tsentralnaia
Evropa. Moskva, 1988, pp. 259-451.
Vedernikov V.V. K voprosu o nachale promyshlennogo perevorota v Saksonii, Gartse, Nizhnei Vengrii i kabinetskikh okrugakh
Sibiri v 20-50-kh gg. XIX v. Istoricheskie issledovaniia v Sibiri: problemy i perspektivy. Sbornik materialov ІІІ regionalnoi
molodezhnoi konf. (chief-ed. R.E. Romanov), Novosibirsk, 2009, pp. 120-128.
Vizantiiskaia kniga Eparkha. Vstup. Statia, perevod, kommentarii M.Ia. Siuziumova. Moskva, 1962.
Zotsenko V.M. Vizantiiskaia moneta v Srednem Podneprove. Iuzhnaia Rus i Vizantiia. Kyiv, 1991, pp. 57-79.
Zwicker U ., Gale N., Gale Z. Metallographische, analytische und technologische U ntersuchungen sowie Messungen der
Bleiisotope an Otto-Adelheid-pfenningen und Vergleichsmunzen meist aus dem 9.-11. Jahrhundert. Otto-Adelheid-Pfennige.
Untersuchungen zu Munzen des 10/10. Jahrhunderts. Commentationes de Nummis Saceulorum IX-XI in Suecia repertis (eds.
G. Hatz, V. Hatz, U. Zwieker, N. Gale und Z. Gale). Stockholm, 1991, no. 7, pp. 59-99.
|
| id | arheologia-com-ua-article-77 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:49Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/11/ec7cd89cbb563cadd7d71ad42eb37b11.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-772020-01-19T08:41:06Z About the Silver of the Old Rus Coins О серебре древнерусских монет Про срібло давньоруських монет Kozubowskij, Georgij A. Old Rus coins, silver, dirhams, denarii, Kievan Rus, Byzantine. древнерусские монеты, серебро, дирхемы, денарии, Киевская Русь, Византия. давньоруські монети, срібло, дирхеми, денарії, Київська Русь, Візантія.  In the article the problem of silver content of Old Rus coins of princes Vladimir (980—1015) and Sviatopolk (1015—1019) is examined. The analysis of certain part of coins indicates, that the content of silver in them was between 300/1000 and 960/1000, but there are also prevailing samples made on basis with a small quantity of silver alloy. The author adheres to the version about conections between silver of Old Rus coins with low-quality kufic dirhams of the end of the 10 — beginning of the 11 century and also numerous groups of European and Byzantine coins. The coins of different silver purity were brought to Rus and were the main source for the Old Rus coins production. The composition of metal of foreign coins in different areas of the Old Rus, at the turn of the 10—11 centuries, was various. For the Old Rus coins manufacturing there was used well-quality silver of 900—960/1000 as well as alloys with high concentrations of copper and other metals. The silver content of Old Rus coins was a result of many other low- and high-quality coins remelting.   Публикация посвящена проблеме серебряного содержания древнерусских монет Владимира (980—1015) и Святополка (1015—1019). Апробирование части монет указывает, что содержание серебра их были между 300/1000 и 960/1000, но также преобладают образцы на основе сплава с небольшим количеством серебра. Автор придерживается версии о связи серебра древнерусских монет с низкопробными куфическими дирхемами конца Х — начала ХІ вв., а также многими группами европейских и византийских монет. Монеты с различной пробой серебра поступали на Русь и были основным источником для производства древнерусских монет. Состав металла иностранных монет, в различных регионах Древней Руси, на рубеже Х—ХІ вв., был очень разным. Для древнерусских монет использовалось как очень качественное серебро 900—960/1000 пробы, так и сплав с высоким содержанием меди и других металлов. Содержание серебра в древнерусских монетах было результатом переплавки различных низкокачественных и высококачественных монет. У статті аналізуються проби давньоруських срібляників. Звертається увага на значні втрати срібла під час його переливання із монет низької якості. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2019-03-01 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/77 10.15407/archaeologyua2019.01.059 Arheologia; No 1 (2019): Arheologia; 59-72 Археологія ; № 1 (2019): Археологія; 59-72 Археология; № 1 (2019): Arheologia; 59-72 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2019.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/77/74 |
| spellingShingle | давньоруські монети срібло дирхеми денарії Київська Русь Візантія. Kozubowskij, Georgij A. Про срібло давньоруських монет |
| title | Про срібло давньоруських монет |
| title_alt | About the Silver of the Old Rus Coins О серебре древнерусских монет |
| title_full | Про срібло давньоруських монет |
| title_fullStr | Про срібло давньоруських монет |
| title_full_unstemmed | Про срібло давньоруських монет |
| title_short | Про срібло давньоруських монет |
| title_sort | про срібло давньоруських монет |
| topic | давньоруські монети срібло дирхеми денарії Київська Русь Візантія. |
| topic_facet | Old Rus coins silver dirhams denarii Kievan Rus Byzantine. древнерусские монеты серебро дирхемы денарии Киевская Русь Византия. давньоруські монети срібло дирхеми денарії Київська Русь Візантія. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/77 |
| work_keys_str_mv | AT kozubowskijgeorgija aboutthesilveroftheoldruscoins AT kozubowskijgeorgija oserebredrevnerusskihmonet AT kozubowskijgeorgija prosríblodavnʹorusʹkihmonet |