Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми»
The publication deals with the introducing for scientific usage the cup from the collection of the Mykolaiv local history museum. It comes from the excavation, most likely, E.R. von Stern, who in the 1900-ies had investigated the ancient settlement on the Berezan Island (ancient Borysthenes) and the...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| Heft: | 1 |
| Сторінки: | 73-78 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Автори та афіліації: |
|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/78 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Завантажити файл: |
|
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824380044607488 |
|---|---|
| author | Buiskykh, Alla V. Chepkasova, Maryna I. |
| author_facet | Buiskykh, Alla V. Chepkasova, Maryna I. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Alla V. Buiskykh",
"institution": "Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
},
{
"author": "Maryna I. Chepkasova",
"institution": "Mykolaiv local history museum “Staroflotski kazarmy”",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Buiskykh, Alla V. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 78 |
| container_issue | 1 |
| container_start_page | 73 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-01-19T08:41:21Z |
| description | The publication deals with the introducing for scientific usage the cup from the collection of the Mykolaiv local history museum. It comes from the excavation, most likely, E.R. von Stern, who in the 1900-ies had investigated the ancient settlement on the Berezan Island (ancient Borysthenes) and the settlement of Trypillia culture Petreni. After the transfer of collection parts from Odessa to Mykolaiv, most likely, there was confusion, as a result of which this cup was mistakenly enrolled to the Chalcolithic period section.
The cup is a deep rounded vessel, inside completely covered with slip and with stripes along the rim, a thin reserve strip in the area of the handles and a continuous slip coating in the lower part of the wall. Clay contains numerous small mice, typical for the pottery production of Southern Ionia, 7.5YR 6/4. Affiliation of such cups to Samos Island is confirmed by researchers. According to U. Schlotzhauer, the cup refers to type 5, a variant of form 5.2.B with a date of 660/50—630/20 BC. In the North-Western Black Sea coast, except Borysthenes, only from a few monuments — Histria, Orgam and Olbia — there are finds of cups of type 5, but the early vessels of the variant 5.1 form. So far, only in Orgame and at Nemyriv settlement they have been found yet. In the north-eastern Black Sea region, type 5 kylikes are known only among the finds from the Taganrog settlement. Together with several other finds of this time, namely, the bowl with birds from Trakhtemyriv settlement in the Central Dnieper River region and the subgeometric skyphos from Borysthenes, the Samos cup from the Mykolaiv Museum is among the earliest Mediterranean imports synchronous to the Mileasian emporium formation Borysthenes in the North-Western Black Sea Coast |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2019.01.073 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 73
Публікації
археологічних матеріалів
Самоський килік із колекції
Миколаївського краєзнавчого музею
«Старофлотські казарми»
УДК [904.23:069.51](4) "-6"
© А.В. Буйських, М.І. Чепкасова, 2019
А.В. Буйських, М.І. Чепкасова *
https://doi.org/10.15407/archaeologyua2019.01.073
* Буйських Алла Валеріївна — доктор історичних
наук, заступник директора Інституту археології НАН
України, ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@
ukr.net
Чепкасова Марина Іванівна — старший нау
ковий співробітник Миколаївського краєзнавчого
музею «Старофлотські казарми», chepkasova.m@ukr.
net
Публікацію присвячено залученню до наукового обігу килі-
ку, виготовленого на о. Самос та привезеного до Борисфе-
ну впродовж найранішого періоду грецької колонізації Пів-
нічного Причорномор’я, в третій чверті VII ст. до н. е.
К л ю ч о в і с л о в а: Борисфен, Північне Причорномор’я,
о. Самос, іонійський килік, грецька колонізація.
Колекції краєзнавчих музеїв України містять
чимало археологічних знахідок, ще й дотепер
невідомих широкому науковому загалу. Це під-
тверджує зібрання Миколаївського краєзнав-
чого музею «Старофлотські казарми», в яко-
му впродовж багатьох десятиліть зберігається
вкрай важлива для вивчення матеріальної куль-
тури Північно-Західного Причорномор’я зна-
хідка. Йдеться про античний килік, імпортова-
ний із Східного Середземномор’я (рис. 1) 1. Ще
донедавна він зберігався в тому розділі фон-
досховища музею, який містить керамічну ко-
лекцію з поселення трипільської культури Пе-
трени в Подністров’ї (неподалік від сучасного
м. Бельці, Республіка Молдова). За наявною в
музеї інформацією, ця колекція репрезентує
розкопки, які здійснювалися до 1941 р.
Цей килік зацікавив нас з декількох при-
чин — передовсім, необхідністю з’ясувати, з
розкопок якої пам’ятки він дійсно походить,
встановленням імені автора розкопок, а та-
1 Інв. № А-3981, старий №: НКМ О-1736 КВ-16439.
кож спробою реконструювати на прикладі цієї
посудини один з напрямів морської торгівлі в
Північно-Західному Причорномор’ї за часів
грецької колонізації. Найімовірнішим нам
здається припущення, що цей килік походить
з розкопок Е.Р. фон Штерна на Березані, по-
чинаючи від 1901 р. (бібліографію публікацій
про праці Е.Р. фон Штерна на Березані див.:
Зуев 2006, с. 218—219). І саме в 1902—1903 рр.
Е.Р. фон Штерн проводив розкопки поселен-
ня Петрени, матеріали з якого поклали поча-
ток вивчення трипільської культури в регіоні
(див. про це детальніше: Кузьміщев 2015,
с. 433). Обидві колекції, з Березані та з Петрен,
зберігаються в Одеському археологічному
музеї НАНУ, проте вочевидь, якусь їх частину
було передано до Миколаївського музею.
Наразі вже неможливо встановити, де і за
яких обставин сталася плутанина — в Одесі, ще
до передачі речей, чи пізніше в Миколаєві, про-
те найімовірніше, було переплутано знахідки
саме з розкопок Е.Р. фон Штерна. З огляду на
важку долю миколаївського зібрання у роки
Другої світової війни, цілком вірогідно також,
що під час її пізнішого упорядкування й тра-
пилася помилка — античну гончарну посудину
було зараховано до керамічної колекції епохи
енеоліту. На користь цього могло спрацювати
декілька факторів — одночасність передачі ча-
стин двох колекцій, один автор та близькість
часу розкопок, нарешті удавана подібність
розписного смугастого декору, яка стала оче-
видною лише зараз.
Згаданий килік належить до типу добре
відомих для керамічної продукції Східного
Середземномор’я архаїчного часу іонійських
киліків. Найімовірніше, він походить з
Березані — в цьому нас переконує те, що
лише з цієї пам’ятки Північно-Західного При
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 174
чорномор’я походять найчисленніші знахідки
киліків ранніх варіантів такого типу (Буйсь-
ких 2016, с. 30, рис. 1). У меншій кількості
вони відомі також у сусідніх Істрії (Alexandrescu
2005, сat. C172, fig. 49; Dupont 2014, fig. 2) і
Оргаме (Kerschner 2006, S. 236, Abb. 11: a-b).
Один неопублікований фрагмент походить
з новітніх розкопок Ольвії (ділянка Р-25,
розкопки А.В. Буйських). І нарешті, ще одна
пам’ятка, з якої походить декілька таких
знахідок, розташована в Північно-Східному
Причорномор’ї, йдеться про Таганрозьке по
селення (Копылов, Литвиченко 2006, рис. 2,
1—4). Такий географічний і кількісний роз
поділ свідчить, що килік з Миколаївського
музею є вкрай рідкісною посудиною не лише
для Північного Причорномор’я, а й всього
Чорноморського басейну. Саме ця обставина і
змусила нас звернути на нього увагу і вивчити
його детальніше.
Килік являє собою глибоку посудину з тулу
бом округлої форми, відігнутим зовні прямим
вінцем та загостреним на кінці краєм, двома
майже горизонтальними, круглими у перетині
ручками, на невисокому, профільованому кіль
цевому піддоні. Його висота 11 см, діаметр
вінця 16,8 см, діаметр дна 5,6 см. Глина добре
відмучена, візуально майже однорідна, містить
лише незначну кількість домішок дрібних тем-
них часточок, натомість її характеризує значна
кількість дрібних золотистих часточок, 7.5YR
6/4. Посудину вкрито блискучим, нерівно нане-
сеним коричневим лаком зовні і в інтер’єрі. По
зовнішній стінці лаком намальовано п’ять го-
ризонтальних смужок по краю, які чергуються
із резервними смужками в кольорі глини, смуж-
ка лаку — по плічках між двома резервними
смужками, при цьому — ширша резервна смуж-
ка розташована на рівні плічок, у зоні ручок; су-
цільним лаком вкрита вся нижня частина тулу-
ба до середини ручок. Внутрішня стінка повніс-
тю вкрита лаком, за винятком резервної смужки
вздовж краю. Килік має втрати, через що його
було реставровано, проте неякісно, до того ж не
було відновлено другу ручку. Незважаючи на це,
форма киліку збереглася повністю, що дозволяє
надійно встановити його місце в типологічному
ланцюгу посудин цього типу.
За типологією Ф. Віллара—Ж. Валле, роз-
робленою на підставі вивчення масових зна-
хідок іонійських киліків з некрополів Великої
Греції, цей килік належить до типу А 2 (Villard,
Vallet 1955, p. 18, fig. 3). Відповідно до типо-
логії Дж. Хейса, створеної за матеріалами То-
кри, такі киліки належать до типу XI, в якому
було виділено «самоську групу» (Hayes 1966,
cat. 1299). Нарешті, численна колекція таких
киліків із стратифікованих культурних наша-
рувань та будівельних комплексів Мілету та з
урахуванням попередніх класифікацій, дала
підставу У. Шлотцхауеру для створення сучас-
ної, найдетальнішої типології іонійських килі-
ків з виділенням варіантів окремих форм. Від-
повідно до останньої, киліки такої форми як
миколаївський, належать типу 5 та мають мор-
фологічні особливості двох ранніх варіантів. За
формою вони ще тяжіють до варіанту 5,1.В з да-
тою 680/70—640/30 рр. до н. е., проте за оформ-
ленням вінець — до варіанту форми 5,2.В з ча-
сом існування в межах 660/50—630/20 рр. до
н. е. (Schlotzhauer 2001, Kat. 87—100) 2. Найно-
віші керамологічні дослідження довели давнє
припущення, що місцем виготовлення киліків
цього типу слід вважати о. Самос у Південній
Іонії (Hayes 1966, p. 111 ff.; пор.: Schlotzhauer
2001, S. 393; Dupont 2014, р. 91 ff.).
До цих пір килік з миколаївського зібран-
ня являється єдиною надійно атрибутованою
посудиною означеного варіанту форми цього
2 Завдячуємо У. Шлотцхауеру за консультацію щодо
атрибуції киліка.
Рис. 1. Самоський килік з Борисфену
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 75
типу іонійських киліків, знайдених в Північ-
ному Причорномор’ї. До речі, киліків найра-
нішого варіанту 5.1.В (за У. Шлотцхауером) та-
кож поки небагато. Їх відомо лише два — в Ор-
гаме (Kerschner 2006, S. 236, Abb. 11, a-b) та на
Немирівському городищі в Правобережному
Дніпровському Лісостепу (Вахтина 2000,
табл. III, 6; 2018, табл. 6.4: 3). Як видно, ці
три посудини співіснували впродовж кінця
другої—третьої чверті VII ст. до н. е.
Інші відомі нам киліки самоського похо-
дження, знайдені в Борисфені 3, також нале-
жать до типу 5, проте до пізніших варіантів
форми. Тому до варіанту форми 5,3.В належать
сім з відомих нам березанських фрагментів
(Буйских 2016, с. 30). Їх датування установ-
лено в межах 640/30—600/590 рр. до н. е.
(Schlotzhauer 2001, Kat. 110—112). Скоріш за
все, до цього варіанту відносяться і фрагмен-
ти з Таганрозького поселення (Копылов, Лит-
виченко 2006, рис 2, 1—4). До варіанту фор-
ми 5,4.В відноситься тільки один березанський
фрагмент (Буйских 2016, с. 30). Дата останньо-
го — 620/10—600/590 рр. до н. е. (Schlotzhauer
2001, Kat. 115). До цього ж типу належить і єди-
ний поки фрагмент киліка з Ольвії.
Поширення ранніх варіантів самоських ки-
ліків типу 5 у межах Середземномор’я обмеже-
не пам’ятками, які існували або були заснова-
ні в середині VII ст. до н. е. Крім самого Само-
са і Мілета (Isler 1978, cat. 140, fig. 3—7; 1978а,
Kat. 138—141; Schlotzhauer 2001, Kat. 87—92;
Moustaka 2017, Abb. 43, a-b), це синхронні килі-
ки з Ефесу (Kerschner 1997, Kat. 10), з пам’яток
Кіпру (Сalvet, Yon 1977, cat. 70—74; Gjerstad
1977, cat. 9—10; Thalmann 1977, cat. 75), з Аль-
Міни (Robertson 1940, fig. 7, 11), а також з Гра-
віски (тип I/2 за місцевою типологією: Boldrini
1994, cat. 246, 248—250, 254—256) та поховаль-
них комплексів Етрурії (Martelli Cristofani 1978,
fig. 66—68). Дещо пізніші форми варіанту 5.С
походять з Навкратіса (Schlotzhauer, Villing
2006, p. 61, fig. 27; Schlotzhauer 2012, Kat. 38—
40), з Токри (тип Х І за місцевою типологією:
Hayes 1966, cat. 1299; Cook, Dupont 1998, p. 131,
fig. 18.1), з палестинських пам’яток — Ашкело-
на (тип 6 за місцевою типологією: Stager, Master,
Schloen 2011, р. 207 ff.) і Мешад Хашав’яху
(Fantalkin 2001, fig. 28, 12—14, cat. IC 5).
Найцікавішим для нас видається час, яким
запропоновано датувати килік з миколаїв-
3 Колекція № 1669 Наукових фондів Інституту ар-
хеології НАН України, автор розкопок В.В. Лапін,
1960—1980 рр.
ського зібрання. Друга — третя чверті VII ст.
до н. е. — це час появи найраніших мілетських
апойкій в Північно-Західному Причорномор’ї
за «Хронікою» Євсевія: 657 р. до н. е. для Істрії
(Chron. Com. 85b Helm) та 647/6 р. до н. е. для
Борисфену (Chron. Com. 95b Helm). Відповід-
но, цей килік можна впевнено віднести до най-
ранішого імпорту, що потрапив до регіону на
самому початку грецької колонізації.
Слід зазначити, що загальна кількість ім-
портованих гончарних посудин, відомих у Пів-
нічному Причорномор’ї, час виробництва яких
охоплює другу — початок третьої чверті VII ст.
до н. е., досі не така вже і велика. Крім згаду-
ваних киліків з Оргаме і Немирівського горо-
дища (див.: Kerschner 2006, S. 236, Abb. 11—12)
до них належать субгеометричний скіфос, зна-
йдений у Борисфені, та чаша з птахами, зна-
йдена на Трахтемирівському городищі в цен-
тральній Наддніпрянщині (Буйських 2015, с. 3
сл., рис. 1—2; Buiskikh 2016, p. 1 ff.). Наразі цей
перелік можна збільшити, впевнено додавши
до нього миколаївський килік. Характерно,
що всі ці знахідки пов’язані з двома емпоріями
Північно-Західного Причорномор’я: Істрією
та Борисфеном. Саме на них вони були знайде-
ні та з них потрапили на варварські пам’ятки
внаслідок перших контактів мешканців Лісо-
степу з мілетянами.
До перелічених відкритих форм слід до-
дати ще й розписний закритий посуд, виго-
товлений в Мілеті впродовж 500—530-х рр.
до н. е., який знайдено на згаданих і інших
пам’ятках Північного Причорномор’я (з літе-
ратурою див. дет.: Копейкина 1972, с. 147 сл.,
рис. 1: а–г; Kerschner, Schlotzhauer 2005, fig. 12;
Kerschner 2006, S. 233 ff.; Шрамко, Задников
2010, с. 296—297, рис. 3, 1, 2; Шевченко 2013,
рис. 9–10, с. 112; Буйських 2018, с. 48 сл.; Вах-
тина 2018, табл. 6.5—6.14).
Найімовірніше, масив раннього довізно-
го посуду, переважно південноіонійсько-
го виробництва, наочно характеризує почат-
кову хвилю контактів автохтонних мешкан-
ців Північного Причорномор’я з цивілізацією
Середземномор’я. Саме він був пов'язаний із
сезонною навігацією та не залишив, крім роз-
писного посуду, інших слідів перебування іо-
нійців у місцях, визначених як емпорії. Про-
те, міркуючи про початок грецької колонізації
і активне постачання до регіону мілетських то-
варів, слід поставити й питання про місце са-
моської продукції у цих найперших контактах.
Зараз ще немає підстав стверджувати про без-
посередню участь самоських торговців у цьо-
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 176
му процесі, натомість відомо про присутність
великої кількості самоського імпорту в Міле-
ті. Тож питання про участь Самосу у колоніза-
ційному освоєнні Північного Причорномор’я
або переважній посередницькій ролі Мілету в
цих контактах поки що залишається відкри-
тим. Килік з Миколаївського краєзнавчого му-
зею «Старофлотські казарми», як видно, надав
нового імпульсу цій дискусії.
Буйських А.В. Кераміка першої половини VII ст. до н. е.
та питання доколонізаційних зв’язків у Північному
Причорномор’ї. Археологія. 2015, №. 1, с. 3—11.
Буйских А.В. Ионийские килики из Борисфена. Археоло-
гія і давня історія України. 2016, вип. 1 (18), с. 29—42.
Буйських А.В. Найраніша кераміка з Борисфену (за мате-
ріалами розкопок В.В. Лапіна). Археологія і давня іс-
торія України. 2018, вип. 3 (28), с. 46—53.
Вахтина, М.Ю. Греческая столовая керамика VI в. до
н. э. из раскопок Немировского городища в Побу-
жье. ΣΥΣΣΙΤΙΑ. Памяти Юрия Викторовича Андреева.
Санкт-Петербург, 2000, с. 209—217.
Вахтина М.Ю. Греческая керамика из раскопок Немиров-
ского городища. Городище Немиров на реке Южный
Буг. По материалам раскопок в ХХ веке из коллек-
ций Государственного Эрмитажа и Научного архива
ИИМК РАН. Санкт-Петербург, 2018, с. 193—222.
Зуев В.Ю. Материалы к библиографии о Березани. Спи-
сок изданий со статьями о Березани. Материалы Бе-
резанской (Нижнебугской) античной археологической
экспедиции. Санкт-Петербург, 2006, т. 1, с. 195—227.
Копейкина Л.В. Расписная родосско-ионийская ойнохоя
из кургана Темир-Гора. Вестник древней истории.
1972, № 1, с. 147—159.
Копылов В.П., Литвиченко Л.В. Расписные килики из
Таганрогского поселения. Международные отноше-
ния в бассейне Черного моря в скифо-античное время.
Сборник статей по материалам XI Междунар. науч.
конф. (ред. В.П. Копылов). Ростов-на-Дону, 2006,
с. 14—19.
Кузьміщев О.Г. Е.Р. фон Штерн — дослідник античної
археології Північного Причорномор’я (кін. Х ІХ —
поч. ХХ ст.). Археологія і давня історія України. 2015,
вип. 1 (14), с. 430—437.
Шевченко Н.Ф. Курган раннескифского времени у хуто-
ра Красный. Археологический сборник Государствен-
ного Эрмитажа. 2013, вып. 39, с. 100—118.
Шрамко И.Б., Задников С.А. Новые находки ранней ан-
тичной керамики на Бельском городище. ΣΥΜΒΟΛΑ.
Античный мир Северного Причерноморья. Новейшие
находки и открытия (ред. А.А. Масленников и др.).
Москва; Киев, 2010, вып. 1, с. 294—300.
Alexandrescu P. La céramique. La zone sacrée d’époque grecque
(fouilles 1915—1989) (ed. P. Alexandrescu). Bucureşti,
2005, p. 329—411. Histria VII.
Boldrini S. Le ceramiche ioniche. Bari: Edipuglia. Gravisca 4,
1994.
Buiskikh A.V. A Sub-Geometric Scyphos from Borysthenes. On
the Question of Pre-Colonial Ties in the North Pontic
Region. Ancient Civilizations from Scythia to Siberia. 2016,
22, p. 1—17.
Сalvet Y., Yon M. Salamine de Chypre et le commerce Ionien.
In: Les céramiques de la Grèce de l’Est et leur diffusion en
Occident. Centre Jean Bérard. Institut Français de Naples.
6-9 juillet 1976. Paris; Naples, 1977, p. 43—51.
Cook R.M., Dupont P. East Greek Pottery. London; New
York, 1998.
Dupont P. Les coupes ioniennes d’Histria: approche
archeometrique. Pontica XLVII. Suppl. III. Constanţa,
2014, p. 91—111.
Gjerstad E. Pottery from Various Parts of Cyprus. Greek
Geometric and Archaic Pottery Found in Cyprus (ed.
E. Gjerstad). Stockholm, 1977, p. 23—58.
Fantalkin A. Meẓad Hashavyahu: ist Material Culture
and Historical Background. Tel Aviv, 2001, 28 (1),
p. 3—165.
Hayes J. Black-Glazed Cups. Excavations at Tocra 1963-
1965. The Archaic Deposits (eds. J. Boardman, J. Hayes).
Oxford, 1966, p. 111—134. Tocra I. BSA. Suppl. 4.
Isler H.-P. Samos: La ceramica arcaica. In: Les céramiques de
la Grèce de l’Est et leur diffusion en Occident. Centre Jean
Bérard. Institut Français de Naples. 6-9 juillet 1976. Paris;
Naples, 1978, p. 71—84.
Isler H.-P. Das archaische Nordtor und seine Umgebung im
Heraion von Samos. Bonn, 1978а. Samos IV.
Kerschner M. Ein stratifizierter Opferkomplex des 7. Jhs v.
Chr. aus dem Artemision von Ephesos. Jahresheften des
Österreichisches Archäologisches Institut. 1997, 66. Beibl.,
S. 85—226.
Kerschner M. Zum Beginn und den Phasen der griechischen
Kolonisation am Schwarzen Meer. Die Evidenz der ost-
giechischen Keramik. Eurasia Antiqua. 2006, 12, S. 227—
250.
Kerschner M., Schlotzhauer U. A New Classification System
for East Greek Pottery. Ancient West & East. Leiden;
Boston; Köln, 2005, p. 1—56.
Martelli Cristofani M. La ceramica greco-orientale in Etruria.
In: Les céramiques de la Grèce de l’Est et leur diffusion en
Occident. Centre Jean Bérard. Institut Français de Naples.
6—9 juillet 1976. Paris; Naples, 1978, p. 150—212.
Moustaka A. Das archaische Osttor des Heraion von Samos:
Der archäologische Befund. Das archaische Osttor des
Heraion von Samos. Archäologischer Anzeiger. 2017, I,
S. 158—185.
Robertson M. The Excavations at Al Mina, Sueidia. IV. The
Early Greek Vases. The Journal of Hellenic Studies. 1940,
LX, p. 2—21.
Schlotzhauer U. Die südionischen Knickrandschalen. Eine
chronologische Untersuchung zu den sog. Ionischen
Schalen in Milet (Diss. Ruhr-Universität Bochum),
2001. Режим доступу: http://www-brs.ub.ruhr-uni-bo-
chum.de/netahtml/HSS/Diss/ SchlotzhauerUdo/diss.
pdf.
Schlotzhauer U. Untersuchungen zur archaischen griechi-
schen Keramik aus Naukratis. Griechische Keramik des
7. und 6. Jhs. V. Chr. aus Naukratis und anderen Orten in
Ägypten (ed. U. Höckmann). Worms, 2012, S. 23—194.
Archäologische Studien zu Naukratis III.
Schlotzhauer U., Villing A. East Greek Pottery from Naukratis:
The Current State of Research. Naukratis: Greek Diversity
in Egypt. Studies on East Greek Pottery and Exchange in the
Eastern Mediterranean (eds. A. Villing, U. Schlotzhauer).
London, 2006, p. 53—68.
Stager L.E., Master D.M., Schloen J.D. The Seventh Century
B.C. Final reports of the Leon Lewy Expedition to Ashkelon
(eds. L.E. Stager, J.D. Schloen). Winona Lake, Indiana,
2011. Ashkelon 3.
Thalmann J.P. Céramique trouvée à Amathonte. Greek
Geometric and Archaic Pottery Found in Cyprus (ed.
E. Gjerstad). Stockholm, 1977, p. 65—86.
Villard M.F., Vallet G. Megara Hyblaea. V. Mélanges de l’École
française de Rome. Antiquité. 1955, 67, p. 7—34.
Надійшла 28.01.2019
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 1 77
Alla V. Buiskykh1, Maryna I. Chepkasova2
1 D.Sc., Deputy Director of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine,
ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ukr.net
2 Senior Researcher of the Mykolaiv local history museum “Staroflotski kazarmy”, chepkasova.m@ukr.net
A Samos Cup from the collection
of the Mykolaiv local history Museum “Staroflotski kazarmy”
The publication deals with the introducing for scientific usage the cup from the collection of the Mykolaiv local history
museum. It comes from the excavation, most likely, E.R. von Stern, who in the 1900-ies had investigated the ancient
settlement on the Berezan Island (ancient Borysthenes) and the settlement of Trypillia culture Petreni. After the transfer
of collection parts from Odessa to Mykolaiv, most likely, there was confusion, as a result of which this cup was mistakenly
enrolled to the Chalcolithic period section.
The cup is a deep rounded vessel, inside completely covered with slip and with stripes along the rim, a thin reserve strip
in the area of the handles and a continuous slip coating in the lower part of the wall. Clay contains numerous small mice,
typical for the pottery production of Southern Ionia, 7.5YR 6/4. Affiliation of such cups to Samos Island is confirmed
by researchers. According to U. Schlotzhauer, the cup refers to type 5, a variant of form 5.2.B with a date of 660/50—
630/20 BC. In the North-Western Black Sea coast, except Borysthenes, only from a few monuments — Histria, Orgam
and Olbia — there are finds of cups of type 5, but the early vessels of the variant 5.1 form. So far, only in Orgame and at
Nemyriv settlement they have been found yet. In the north-eastern Black Sea region, type 5 kylikes are known only among
the finds from the Taganrog settlement. Together with several other finds of this time, namely, the bowl with birds from
Trakhtemyriv settlement in the Central Dnieper River region and the subgeometric skyphos from Borysthenes, the Samos
cup from the Mykolaiv Museum is among the earliest Mediterranean imports synchronous to the Mileasian emporium
formation Borysthenes in the North-Western Black Sea Coast.
K e y w o r d s: Borysthenes, Northern Black Sea region, Samos Island, Ionian cup, Greek colonization.
А.В. Буйских1, М.И. Чепкасова2
1 Доктор исторических наук, заместитель директора Института археологии НАН Украины,
ORCID 0000-0001-7233-1288, abujskikh@ukr.net
2 Старший научный сотрудник Николаевского краеведческого музея «Старофлотские казармы», chepkasova.m@ukr.net
Самосский килик из коллекции
Николаевского краеведческого музея «Старофлотские казармы»
Публикация посвящена введению в научный оборот килика из собрания Николаевского краеведческого музея.
Он происходит из раскопок, скорее всего, Е.Р. фон Штерна, который в 1900-е гг. исследовал античное поселе-
ние на о. Березань (античный Борисфен) и поселение трипольской культуры Петрены. После передачи частей
коллекций из Одессы в Николаев, скорее всего, и произошла путаница, в результате которой этот килик был
ошибочно зачислен в раздел энеолита.
Килик представляет собою глубокий округлый сосуд, внутри сплошь покрытый лаком и с полосками по вен-
чику, тонкой резервной полосой в зоне ручек и сплошным покрытием лаком в нижней части стенки. Глина со-
держит многочисленные мелкие золотистые частицы, характерные для гончарной продукции Южной Ионии,
7.5YR 6/4. Принадлежность таких киликов к продукции о. Самос подтверждается исследователями. По У. Шлот-
цхауеру, килик относится к типу 5, варианту формы 5,2.В с датой 660/50—630/20 гг. до н. э. В Северо-Западном
Причерноморье, кроме Борисфена, лишь из нескольких памятников — Истрии, Оргаме и Ольвии — происходят
находки киликов типа 5, однако ранние сосуды варианта формы 5,1.В найдены пока только в Оргаме и на Не-
мировском городище. В Северо-Восточном Причерноморье килики типа 5 известны только среди находок из
Таганрогского поселения. Вместе с несколькими другими находками этого времени, а именно чашей с птицами
с Трахтемировского поселения в Центральном Приднепровье и субгеометрическим скифосом из Борисфена, са-
моский килик из Николаевского музея принадлежит к числу самого раннего средиземноморского импорта, син-
хронного основанию в Северо-Западном Причерноморье милетского эмпория Борисфен.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Борисфен, Северное Причерноморье, о. Самос, ионийский килик, греческая колонизация.
References
Alexandrescu P. La céramique. La zone sacrée d’époque grecque (fouilles 1915-1989) (ed. P. Alexandrescu). Bucureşti, 2005, p. 329-
411. Histria VII.
Boldrini S. Le ceramiche ioniche. Bari, 1994. Gravisca 4.
Buiskykh A.V. Keramika pershoi polovyny VII st. do n.e. ta pytannia dokolonizatsiinykh zviazkiv u Pivnichnomu Prychornomori.
Arkheolohiia. 2015, no. 1, pp. 3-11.
Buiskikh A.V. Ioniiskie kiliki iz Borisfena. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy. 2016, no. 1 (18), pp. 29-42.
ISSN 0235-3490 (Print), ISSN 2616-499X (Online). Археологія, 2019, № 178
Buiskikh, A.V. A Sub-Geometric Skyphos from Borysthenes. On the Question of Pre-Colonial Ties in the North Pontic Region.
Ancient Civilizations from Scythia to Siberia. 2016, 22, pp. 1-17.
Buiskykh A.V. Nairanisha keramika z Borysfenu (za materialamy rozkopok V.V. Lapina). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy.
2018, no. 3(28), pp. 46-53.
Сalvet Y., Yon M. Salamine de Chypre et le commerce Ionien. Les céramiques de la Grèce de l’Est et leur diffusion en Occident. Centre
Jean Bérard. Institut Français de Naples. 6-9 juillet 1976. Paris; Naples, 1977, pp. 43-51.
Cook R.M., Dupont P. East Greek Pottery. London; N.Y., 1998.
Dupont P. Les coupes ioniennes d’Histria: approche archeometrique. Pontica XLVII. Suppl. III. Constanţa, 2014, pp. 91-111.
Gjerstad E. Pottery from Various Parts of Cyprus. Greek Geometric and Archaic Pottery Found in Cyprus (ed. E. Gjersta). Stockholm,
1977, pp. 23-58.
Fantalkin A. Meẓad Hashavyahu: ist Material Culture and Historical Background. Tel Aviv. 2001, no. 28 (1), pp. 3-165.
Hayes J. Black-Glazed Cups. Excavations at Tocra 1963-1965. The Archaic Deposits (eds. J. Boardman, J. Hayes). Oxford, 1966,
pp. 111-134. Tocra I. The British School of Archaeology at Athens. Suppl. 4.
Isler H.-P. Samos: La ceramica arcaica. Les céramiques de la Grèce de l’Est et leur diffusion en Occident. Centre Jean Bérard. Institut
Français de Naples. 6-9 juillet 1976. Paris; Naples, 1978, pp. 71-84.
Isler H.-P. Das archaische Nordtor und seine Umgebung im Heraion von Samos. Bonn, 1978а, Samos IV.
Kerschner M. Ein stratifizierter Opferkomplex des 7. Jhs v. Chr. aus dem Artemision von Ephesos. Jahresheften des Österreichisches
Archäologisches Institut. 66. Beibl, 1997, S. 85-226.
Kerschner M. Zum Beginn und den Phasen der griechischen Kolonisation am Schwarzen Meer. Die Evidenz der ostgiechischen
Keramik. Eurasia Antiqua. 2006, no. 12, S. 227-250.
Kerschner M., Schlotzhauer U. A New Classification System for East Greek Pottery. Ancient West & East. Leiden; Boston; Köln,
2005, pp. 1-56.
Kopeikina L.V. Raspisnaia rodossko-ioniiskaia oinokhoia iz kurgana Temir-Gora. Vestnik drevnei istorii. 1972, no. 1, pp. 147-159.
Kopylov V.P., Litvichenko L.V. Raspisnye kiliki iz Taganrogskogo poseleniia. Mezhdunarodnye otnosheniia v basseine Chernogo
moria v skifo-antichnoe vremia. Sbornik statei po materialam XI Mezhdunar. nauch. konf. (ed. V.P. Kopylov). Rostov-na-Donu,
2006, pp. 14-19.
Kuzmishchev O.G. E.R. fon Shtern - doslidnyk antychnoi arkheolohii Pivnichnoho Prychornomoria (kin. XIX - poch. XX st.).
Arkheolohia i davnia istoriia Ukrainy. 2015, no. 1(14), pp. 430-437.
Martelli Cristofani M. La ceramica greco-orientale in Etruria. Les céramiques de la Grèce de l’Est et leur diffusion en Occident. Centre
Jean Bérard. Institut Français de Naples. 6-9 juillet 1976. Paris; Naples, 1978, pp. 150-212.
Moustaka A. Das archaische Osttor des Heraion von Samos: Der archäologische Befund. Das archaische Osttor des Heraion von Sa-
mos. Archäologischer Anzeiger. 2017, I, S. 158-185.
Robertson M. The Excavations at Al Mina, Sueidia. IV. The Early Greek Vases. The Journal of Hellenic Studies. 1940, LX,
pp. 2-21
Schlotzhauer U. Die südionischen Knickrandschalen. Eine chronologische Untersuchung zu den sog. Ionischen Schalen in Mi-
let (Diss. Ruhr-Universität Bochum). 2001. Access mode: http://www-brs.ub.ruhr-uni-bochum.de/netahtml/HSS/Diss/
SchlotzhauerUdo/diss.pdf.
Schlotzhauer U. Untersuchungen zur archaischen griechischen Keramik aus Naukratis. Griechische Keramik des 7. und 6. Jhs. V.
Chr. aus Naukratis und anderen Orten in Ägypten (ed. U. Höckmann). Worms: Wernersche Verlagsgesellschsft mbH, 2012,
S. 23-194. Archäologische Studien zu Naukratis III.
Schlotzhauer U., Villing A. East Greek Pottery from Naukratis: The Current State of Research. Naukratis: Greek Diversity in Egypt.
Studies on East Greek Pottery and Exchange in the Eastern Mediterranean (eds. A. Villing, U. Schlotzhauer). London, 2006,
pp. 53-68.
Shevchenko N.F. Kurgan ranneskifskogo vremeni u khutora Krasnyi. Arkheologicheskii sbornik Gosudarstvennogo Ermitazha. 2013,
no. 39, pp. 100-118.
Shramko I.B., Zadnikov S.A. Novye nakhodki rannei antichnoi keramiki na Belskom gorodishche. ΣΥΜΒΟΛΑ. Antichnyi mir
Severnogo Prichernomoria. Noveishie nakhodki i otkrytiia (eds. A.A. Maslennikov et al.). Moskva; Kyiv, 2010, no. 1, pp. 294-
300.
Stager L.E., Master D.M., Schloen J.D. The Seventh Century B.C. Final reports of the Leon Lewy Expedition to Ashkelon (eds.
L.E. Stager, J.D. Schloen). Winona Lake, Indiana, 2011. Ashkelon 3.
Thalmann J.P. Céramique trouvée à Amathonte. Greek Geometric and Archaic Pottery Found in Cyprus (ed. E. Gjerstad). Stockholm,
1977, pp. 65-86.
Vakhtina M.Yu. Grecheskaia stolovaia keramika VI v. do n. e. iz raskopok Nemirovskogo gorodishcha v Pobuzhe. ΣΥΣΣΙΤΙΑ.
Pamiati Iuriia Viktorovicha Andreeva. Sankt-Peterburg, 2000, pp. 209-217.
Vakhtina M.Yu. Grecheskaia keramika iz raskopok Nemirovskogo gorodishcha. Gorodishche Nemirov na reke Iuzhnyi Bug. Po
materialam raskopok v XX veke iz kollektsii Gosudarstvennogo Ermitazha i Nauchnogo arkhiva IIMK RAN. Sankt-Peterburg,
2018, pp. 193-222.
Villard M.F., Vallet G. Megara Hyblaea. V. Mélanges de l’École française de Rome. Antiquité. 1955, 67, pp. 7-34.
Zuev V.Iu. Materialy k bibliografii o Berezani. Spisok izdanii so statiami o Berezani. Materialy Berezanskoi (Nizhnebugskoi)
antichnoi arkheologicheskoi ekspeditsii. Sankt-Peterburg, 2006, no. 1, pp. 195-227.
|
| id | arheologia-com-ua-article-78 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:50Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/af/80d39536bc46a9f1e25986a9eb548daf.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-782020-01-19T08:41:21Z A Samos Cup from the Collection of the Mykolaiv Local History Museum “Staroflotski Kazarmy” Самосский килик из коллекции Николаевского краеведческого музея «Старофлотские казармы» Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» Buiskykh, Alla V. Chepkasova, Maryna I. Borysthenes, Northern Black Sea region, Samos Island, Ionian cup, Greek colonization. Борисфен, Северное Причерноморье, о. Самос, ионийский килик, греческая колонизация. Борисфен, Північне Причорномор’я, о. Самос, іонійський килік, грецька колонізація. The publication deals with the introducing for scientific usage the cup from the collection of the Mykolaiv local history museum. It comes from the excavation, most likely, E.R. von Stern, who in the 1900-ies had investigated the ancient settlement on the Berezan Island (ancient Borysthenes) and the settlement of Trypillia culture Petreni. After the transfer of collection parts from Odessa to Mykolaiv, most likely, there was confusion, as a result of which this cup was mistakenly enrolled to the Chalcolithic period section. The cup is a deep rounded vessel, inside completely covered with slip and with stripes along the rim, a thin reserve strip in the area of the handles and a continuous slip coating in the lower part of the wall. Clay contains numerous small mice, typical for the pottery production of Southern Ionia, 7.5YR 6/4. Affiliation of such cups to Samos Island is confirmed by researchers. According to U. Schlotzhauer, the cup refers to type 5, a variant of form 5.2.B with a date of 660/50—630/20 BC. In the North-Western Black Sea coast, except Borysthenes, only from a few monuments — Histria, Orgam and Olbia — there are finds of cups of type 5, but the early vessels of the variant 5.1 form. So far, only in Orgame and at Nemyriv settlement they have been found yet. In the north-eastern Black Sea region, type 5 kylikes are known only among the finds from the Taganrog settlement. Together with several other finds of this time, namely, the bowl with birds from Trakhtemyriv settlement in the Central Dnieper River region and the subgeometric skyphos from Borysthenes, the Samos cup from the Mykolaiv Museum is among the earliest Mediterranean imports synchronous to the Mileasian emporium formation Borysthenes in the North-Western Black Sea Coast Публикация посвящена введению в научный оборот килика из собрания Николаевского краеведческого музея. Он происходит из раскопок, скорее всего, Е.Р. фон Штерна, который в 1900-е гг. исследовал античное поселение на о. Березань (античный Борисфен) и поселение трипольской культуры Петрены. После передачи частей коллекций из Одессы в Николаев, скорее всего, и произошла путаница, в результате которой этот килик был ошибочно зачислен в раздел энеолита. Килик представляет собою глубокий округлый сосуд, внутри сплошь покрытый лаком и с полосками по венчику, тонкой резервной полосой в зоне ручек и сплошным покрытием лаком в нижней части стенки. Глина содержит многочисленные мелкие золотистые частицы, характерные для гончарной продукции Южной Ионии, 7.5YR 6/4. Принадлежность таких киликов к продукции о. Самос подтверждается исследователями. По У. Шлотцхауеру, килик относится к типу 5, варианту формы 5,2.В с датой 660/50—630/20 гг. до н. э. В Северо-Западном Причерноморье, кроме Борисфена, лишь из нескольких памятников — Истрии, Оргаме и Ольвии — происходят находки киликов типа 5, однако ранние сосуды варианта формы 5,1.В найдены пока только в Оргаме и на Немировском городище. В Северо-Восточном Причерноморье килики типа 5 известны только среди находок из Таганрогского поселения. Вместе с несколькими другими находками этого времени, а именно чашей с птицами с Трахтемировского поселения в Центральном Приднепровье и субгеометрическим скифосом из Борисфена, самоский килик из Николаевского музея принадлежит к числу самого раннего средиземноморского импорта, синхронного основанию в Северо-Западном Причерноморье милетского эмпория Борисфен Публікацію присвячено залученню до наукового обігу киліку, виготовленого на о. Самос та привезеного до Борисфену впродовж найранішого періоду грецької колонізації Північного Причорномор’я, в третій чверті VII ст. до н. е. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2019-03-01 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/78 10.15407/archaeologyua2019.01.073 Arheologia; No 1 (2019): Arheologia; 73-78 Археологія ; № 1 (2019): Археологія; 73-78 Археология; № 1 (2019): Arheologia; 73-78 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2019.01 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/78/75 |
| spellingShingle | Борисфен Північне Причорномор’я о. Самос іонійський килік грецька колонізація. Buiskykh, Alla V. Chepkasova, Maryna I. Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» |
| title | Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» |
| title_alt | A Samos Cup from the Collection of the Mykolaiv Local History Museum “Staroflotski Kazarmy” Самосский килик из коллекции Николаевского краеведческого музея «Старофлотские казармы» |
| title_full | Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» |
| title_fullStr | Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» |
| title_full_unstemmed | Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» |
| title_short | Самоський килік із колекції Миколаївського краєзнавчого музею «Старофлотські казарми» |
| title_sort | самоський килік із колекції миколаївського краєзнавчого музею «старофлотські казарми» |
| topic | Борисфен Північне Причорномор’я о. Самос іонійський килік грецька колонізація. |
| topic_facet | Borysthenes Northern Black Sea region Samos Island Ionian cup Greek colonization. Борисфен Северное Причерноморье о. Самос ионийский килик греческая колонизация. Борисфен Північне Причорномор’я о. Самос іонійський килік грецька колонізація. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/78 |
| work_keys_str_mv | AT buiskykhallav asamoscupfromthecollectionofthemykolaivlocalhistorymuseumstaroflotskikazarmy AT chepkasovamarynai asamoscupfromthecollectionofthemykolaivlocalhistorymuseumstaroflotskikazarmy AT buiskykhallav samosskijkilikizkollekciinikolaevskogokraevedčeskogomuzeâstaroflotskiekazarmy AT chepkasovamarynai samosskijkilikizkollekciinikolaevskogokraevedčeskogomuzeâstaroflotskiekazarmy AT buiskykhallav samosʹkijkilíkízkolekcíímikolaívsʹkogokraêznavčogomuzeûstaroflotsʹkíkazarmi AT chepkasovamarynai samosʹkijkilíkízkolekcíímikolaívsʹkogokraêznavčogomuzeûstaroflotsʹkíkazarmi AT buiskykhallav samoscupfromthecollectionofthemykolaivlocalhistorymuseumstaroflotskikazarmy AT chepkasovamarynai samoscupfromthecollectionofthemykolaivlocalhistorymuseumstaroflotskikazarmy |