Професор Олексій Іванович Тереножкін (до 110-річчя від дня народження)
O.I. Terenozhkin (26 (13).11.1907—19.05.1981) was an archaeologist who worked in Ukraine, Russia, and Central Asia, Doctor of Science (conferred in 1958), professor (conferred in 1967). The scholar researched the pre-Scythian period in the forest-steppe region and discovered a significant number of...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 49-60 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/87 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824389117935616 |
|---|---|
| author | Skoryi, Serhii A. Saienko, Valerii N. |
| author_facet | Skoryi, Serhii A. Saienko, Valerii N. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Serhii A. Skoryi",
"institution": "Institute of Archeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
},
{
"author": "Valerii N. Saienko",
"institution": "Tokmak Local Lore Museum",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Skoryi, Serhii A. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 60 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 49 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-01-19T08:33:45Z |
| description | O.I. Terenozhkin (26 (13).11.1907—19.05.1981) was an archaeologist who worked in Ukraine, Russia, and Central Asia, Doctor of Science (conferred in 1958), professor (conferred in 1967).
The scholar researched the pre-Scythian period in the forest-steppe region and discovered a significant number of archaeological sites. He separated the Chornolis archaeological culture and proved its connection with the earlier cultures of the Bronze Age. He reasoned the connection of the Chornohorivskyi and Novocherkask stages in the steppe part of Eastern Europe with the historical Cimmerians. The scientist elaborated the issues of the Scythians’ origin, the expansion of their culture, the Scythians’ ethnical geography, social relations, and the formation of their state. He believed the Scythia to be the only multy-ethnic state within the steppe and forest-steppe areas with the domination of the Iranian-speaking Scythians originating from Central Asia. He also traced the continuous succession of archaeological cultures in the forest-steppe areas of Right-bank Ukraine: from the Trzciniec culture via Chornolis one to the Scythian culture and further to the Early Slavic Zarubyntsi culture, that resulted in his conclusion that the population of these areas was composed by the predecessors of the Slavs in the Bronze and Early Iron Ages.
O.I. Terenozhkin was a leader of scientific school of Scythian studies in Kyiv and is the author of more than 200 scientific publications |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2017.04.049 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 49
© С.А. Скорий, В.М. Саєнко, 2017
С.А. Скорий, В.М. Саєнко *
ПРОФЕСОР ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ ТЕРЕНОЖКІН
(до 110-річчя від дня народження)
УДК: 902:929
* СКОРИЙ Сергій Анатолійович — доктор історичних
наук, професор, завідувач відділу археології ранньо-
го залізного віку Інституту археології НАН України,
idanfirs@ukr.net
САЄНКО Валерій Миколайович — керівник архе-
ологічної групи Токмацького краєзнавчого музею,
saykolaksay@yandex.ru
Стаття присвячена ювілею Олексія Івановича
Тереножкіна — видатного археолога, доктора іс-
торичних наук, професора, засновника київської
школи скіфознавства. Розглянуті його життє-
вий шлях та наукова творчість, висвітлені осно-
вні досягнення вченого, який збагатив своїми до-
слідженнями археологічну науку Росії, Середньої
Азії, України.
К л ю ч о в і с л о в а: О.І. Тереножкін, історіогра-
фія, скіфи, Поволжя, Приуралля, Середня Азія,
Україна, історія археології.
Діяльність археолога вимірюється не лише
глибиною аналізу та складністю проблемати-
ки, яку він розробляє, але й комплексністю
підходу, обсягами та географією його польо-
вих робіт, що значною мірою визначає дослід-
ницькі діапазони. У цьому сенсі доля та науко-
ва біографія проф. О.І. Тереножкіна, чиє 110-
річчя вшановує вся велика археологічна спіль-
нота, є показовими і багато у чому повчальни-
ми (рис. 1) 1.
Осмисленню напрацювань цього вченого
по дослідженню різних історичних періодів та
окремих археологічних культур на просторах
євразійських степів, прилеглих лісостепових,
передгірних і напівпустельних зон присвячена
досить представницька історіографія, створена
за останні десятиліття (Лесков 1967; Мозолев-
ський, Черненко 1978; Мурзін 1996; Гаврилюк
2007; Скорый 2010). Й ого роботи продовжу-
ють перебувати у центрі уваги, про видатного
діяча з повагою, вдячністю та любов’ю згаду-
ють його колеги, послідовники, учні. О днак
1 Фотографії надані Андрієм О лексійовичем Іллін-
ським.
оцінка наукової спадщини О.І. Тереножкіна на
тлі попередніх напрацювань та з урахуванням
сучасних досягнень потребують, без перебіль-
шення, кількох монографічних досліджень.
Актуальним також було б видання як вибрано-
го, так і академічного зібрання його творів. На
сьогодення перевиданими залишаються лише
дві статті вченого: «Об этнической принадлеж-
ности племен скифского времени в Правобе-
режной Лесостепи» та «Согд и Чач» (Антоло-
гия 1996).
Разом з тим, не тільки наукові заняття, але
й саме життя О.І. Тереножкіна було настільки
цікавим, насиченим різноманітними яскра-
вими подіями, що нині, святкуючи ювілей від
дня народження (26 листопада 1907 р.), варто
згадати і віхи його біографії.
Історія роду Тереножкіних сягає своїм ко-
рінням подій церковного розколу XVII ст.,
коли незгодні з реформами патріарха Н ікона
масово мігрували із Росії на землі Речі Поспо-
литої. Предки О лексія Івановича оселилися
десь у північній Україні, а за правління Кате-
рини ІІ були репатрійовані в заволзькі степи.
Там, у вигинах р. Великий Іргіз, повернуті ста-
рообрядці заснували в заплавних лісах на дав-
но покинутих руїнах якогось золотоордин-
ського міста, станицю Мечетна. Згодом вона
стала повітовим центром Ніколаєвськом, зна-
менитим своєю торгівлею зерном і борошном.
Спочатку культурне життя за межами числен-
них монастирів обмежувалося, головним чи-
ном, заходами стосовно підвищення грамот-
ності та боротьбою з народним пияцтвом. Але
освітній рівень серед різних соціальних верств
поступово зростав, і в руслі цих змін бать-
ко О лексія — Іван О лександрович — відкри-
ває у 1893 р. книжковий магазин, продовжую-
чи сімейну традицію. Відомо, що батько Івана,
Олександр Андрійович Тереножкін, був офе-
нею і, пересуваючись з коробом за плечима,
теж торгував книгами, церковними предме-
тами і різними дрібницями, а потім мав свою
лавку (Саєнко 2014).
Революція принесла в Заволжя багато змін.
На хвилі масового ентузіазму місцева інтеліген-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 450
Рис. 1. О.І. Тереножкін, 1961 р., м. Прага, набережна
р. Влтави біля Манесового мосту
ція почала створювати науково-просвітницькі
товариства, ламався сам патріархальний уклад
купецьких і селянських родин, який раніше
ніяк не дозволив би відволікатися на неприбут-
кові справи на кшталт археології. Але найваж-
ливішою передумовою було те, що зі «столиць»
на периферію через небезпеку і голод виїж-
джали науковці. Так, зокрема, у Самарі опи-
нились такі вчені, як П.Ф. Преображенський,
В.В. Гольмстен, В.Н. Перетц, В.П. Адріанова-
Перетц, майбутній академік М.Н. Тихомиров
та інші, а це дало змогу відкрити у місті універ-
ситет, орієнтований на розвиток гуманітарних
дисциплін. У сфері інтелектуального впли-
ву цього центру знаходилось і м. Ніколаєвськ,
вже перейменоване за пропозицією В.І. Чапа-
єва на м. Пугачов.
Лектори з губернії закликали до проведення
археологічних розкопок, на що, як це зазвичай
буває, першими відгукнулися місцеві хлопча-
ки. Вже з 1919 р. одинадцятирічний О лексій
Тереножкін починає збирати в берегових роз-
мивах уламки кераміки і приносить знахідки
до музею. Навесні 1921 р. представники місце-
вого «Товариства світознавства» проводять на
околиці міста дослідження невеликих курга-
нів, потривожених підлітками-пастухами. Це,
власне, і були найперші археологічні розкоп-
ки, в яких узяв діяльну участь гімназист Олек-
сій Тереножкін (Саєнко 2014).
Незабаром же в усій країні починає проводи-
тися політика розвитку краєзнавства. Куратор-
ством над дослідами пугачовського музею за-
ймалася Віра Володимирівна Гольмстен, і влітку
1926 р. до неї в експедицію пішки відправляєть-
ся Олексій, здійснюючи на своєму шляху архе-
ологічні розвідки (Шевченко, 2007). Восени він
вступає на археолого-етнологічне відділення
Вищих курсів при Самарському товаристві кра-
єзнавства (на той час університет вже закрився,
бо професура повернулася додому) — це давало
«середню археологічну» освіту. Тоді ж, у 1927—
1928 рр., Тереножкін починає свої перші само-
стійні розкопки, досліджуючи два поселення
епохи бронзи і невеликі кургани золотоордин-
ського часу (Саєнко 2012). Достроково закін-
чивши курси, він продовжує навчання в Мос-
ковському університеті (тоді І-му МДУ).
Наприкінці 1920-х рр. життя в університе-
тах вирувало: студенти могли «проробляти»
професорів на зборах, в аудиторіях виступали
такі кумири, як А.В. Луначарський, М.І. Буха-
рін, В.В. Маяковський, а в гуртожитках до са-
мого ранку велися гарячі суперечки про шляхи
будівництва нового життя. Етнологічний фа-
культет, куди вступив Олексій Іванович, скла-
дався у 1928 р. з етнографічного відділення
(репрезентованого школою Д.А. Анучина) —
там викладалася також археологія — і відді-
лення історико-археологічного, де працювали
В.А. Городцов, Ю.В. Готьє. Р азом з О лексієм
на етнофаку вчилися Борис Р ибаков (Саєнко
2017), Сергій Толстов, Тетяна Жданко, Є вген
Крупнов, Микола Прокошев, Борис Веймарн,
майбутня письменниця Наталя Баранська.
О.І. Тереножкін належить, безумовно, до
школи В.О. Городцова (перша наставниця
Олексія, В.В. Гольмстен, також була його уче-
ницею). Питання про наукові школи взагалі
досить складне і багатогранне через специфі-
ку конкретних проявів. Сучасна історіографія,
наприклад, вважає за краще говорити про нау-
кові спільноти як більш коректне визначення.
Забігаючи наперед, відзначимо, що Теренож-
кін, створивши згодом українську школу скі-
фознавства (і, почасти, школу «бронзовиків»),
у результаті став одним з тих учених, які за-
безпечили спадкоємність від дореволюційної
історико-археологічної думки до досліджень в
сучасних наукових інституціях.
А тоді студент О .І. Тереножкін успішно
розпочав дослідницьку роботу: влітку 1929 р.
здійснив розвідки в долині р. Чу в Північно-
му К иргизстані (експедиція Антропологічно-
го науково-дослідного інституту МДУ). На від-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 51
критих ним археологічних пам’ятках наступно-
го року проводила розкопки Палеоетнологічна
експедиція Академії історії матеріальної куль-
тури (АІМК). Також в середині жовтня він вла-
штувався на роботу в Державного історичного
музею (ДІМ), у відділ докласового суспільства.
Однак після «року великого перелому» ре-
пресії серед вчених набули системного харак-
теру: проведено «академічну справу», повного
розгрому зазнав краєзнавчий рух, почалася лік-
відація навчальних закладів історичного про-
філю, критикують методи досліджень В.А. Го-
родцова. Ця хвиля зачепила і Олексія Теренож-
кіна — він був виключений з останнього курсу
університету за «приховування соціального по-
ходження».
Це, звичайно, не посприяло ані науковій ро-
боті, ані кар’єрному зростанню молодого вче-
ного. Влітку він ще рушає вдруге до Північної
Киргизії знімати плани середньовічних фор-
тець в долині р. Талас, але потім змушений ви-
їхати до Зауралля, де завідує музеєм у м. Алапа-
евську Свердловської обл. (музей і зараз знахо-
диться у тій самій будівлі). На р. Нейва Олексій
замальовує наскельні зображення і проводить
невеликі розкопки на неолітичних стоянках.
Восени йому пощастило повернутися до Мо-
скви, і, змінивши кілька місць роботи, О.І. Те-
реножкін влаштовується в Товариство проле-
тарського туризму і екскурсій (ОПТЕ). І хоча
від дирекції ДІМ надходять привабливі пропо-
зиції створити в музеї відділ феодалізму Серед-
ньої Азії, цьому заважає квартирне питання —
сім’я Тереножкіних живе у відомчому будинку.
У цей час починається співпраця О лексія
Івановича з Борисом Миколайовичем Грако-
вим, тоді вже досить відомим московським ар-
хеологом. У 1932 р. вони планували разом про-
вести розвідки вздовж нижньої течії р. Урал,
від м. Уральська до м. Гур’єва (близько 500 км),
але Б.М. Граков одразу припинив свою участь
в експедиції, і в результаті О.І. Тереножкін сам
пройшов менше половини маршруту.
Наступного року вчені працюють у верхів’ях
цієї річки — проводять розвідки та розкопки на
новобудовах в керованій Б.М. Граковим екс-
педиції. 1938 р. О .І. Тереножкін вперше бере
участь у дослідженні скіфських курганів в Укра-
їні, біля м. Нікополь. Набагато пізніше, у 1955 р.
вони з Б.М. Граковим окремими загонами про-
водили розкопки на Суботівському городищі в
Середньому Подніпров’ї (Саєнко 2015).
Підводячи підсумок своїм раннім захоплен-
ням, О лексій Іванович підготував статтю про
заволзькі поселення епохи пізньої бронзи (не-
опублікована) і від того часу починає спеціалі-
зуватися на середньовічній проблематиці. Він
пише статті про пізньосередньовічний могиль-
ник біля м. О рська, про знахідку під час роз-
копок музичного інструменту (не опублікова-
ні), рецензії на роботи А.Ю. Якубовського та
Б.Д. Грекова про Золоту Орду 2.
З 1934 р. О .І. Тереножкін знову працює
в ДІМ та готується до вступу в аспірантуру
при ДАІМК. О днак дисертація виявилася не
підготовленою — науковим керівником був
С.П. Толстов, а його аспіранти, схоже, часто
знаходилися у стані «вільного плавання».
Виходячи з напрямку публікацій того часу,
темою дисертації була періодизація культур
казахстанських степів та Семиріччя. Тоді вче-
ний уперше дав цілісну картину археологічних
відповідностей до «Нарисів історїї Семиріччя»
В.В. Бартольда. Монографічно археологію ре-
гіону потім розглянув А.Н. Бернштам в робо-
тах «Археологічний нарис Північної Киргизії»
та «Історико-культурне минуле Північної Кир-
гизії за матеріалами Великого Чуйського кана-
лу». Н а останню О лексій Іванович вже після
війни написав рецензію (Тереножкин 1947).
У цей же час починається знайомство Олек-
сія Івановича зі старожитностями Хорезму.
З його спогадів бачимо, як глибоко він опра-
цьовував усю доступну йому літературу з се-
редньоазійської проблематики, яку знайшов у
Ленінській бібліотеці, копіював карти і схеми,
на яких були зображені селища та руїни старо-
давніх міст. Вже тоді він дійшов висновку про
перспективність для археологічних відкриттів
саме правобережжя Амудар’ї. Його припущен-
ня стало реальністю буквально через кілька ро-
ків. З 1934 р. почався по-справжньому плідний
період археологічних досліджень О .І. Тере-
ножкіна в Середній Азії, який тривав до 1948 р.
і був перерваний лише війною.
Він став учасником і організатором розві-
док та розкопок багатьох експедицій на тери-
торії Киргизстану, Казахстану, Таджикистану і
особливо Узбекистану. У 1934 р. у складі експе-
диції М.В. Воєводського, спільно з А.А. Пота-
повим, молодий археолог здійснив досліджен-
ня у Хорезмі, в області нижньої течії Амудар’ї.
Основним об’єктом вивчення тоді стало серед-
ньовічне городище Замахшар з прекрасно збе-
2 У нашій статті, яка вийшла в збірці, присвяченій
110-річчю від дня народження О .І. Тереножкіна
(Скорый, Саенко 2017), наводиться список багатьох
наукових праць вченого з різноманітних питань єв-
разійської археології. Це позбавляє нас від необхід-
ності наводити в цій роботі докладну бібліографію.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 452
Рис. 2. На розкопках у Середній Азії
реженими фортифікаційними спорудами. Тут
були проведені невеликі розкопки на місцях
горнів для випалу розписної полив’яної кера-
міки. Під час цих робіт зібрано також і фраг-
менти теракотових та алебастрових статуеток,
яким спочатку не надали особливого значен-
ня. Виявилося, що це були знахідки з давнього
Замахшара, залишки якого залягали під шаром
наносного піску, але це стало зрозумілим піз-
ніше. У 1937 р., коли С.П. Толстов (на той пе-
ріод вчений секретар Московського відділення
ДАІМК) вирішив створити багаторічну експе-
дицію для досліджень в Середній Азії, О.І. Те-
реножкін (тоді аспірант) запропонував провес-
ти роботи в Хорезмі, з метою пошуку пам’яток
доарабського часу, при цьому розпочати їх
на правобережжі Амудар’ї. Влітку О .І. Тере-
ножкін, який, фактично, був і начальником,
і єдиним науковим співробітником Хорезм-
ської експедиції 1937 р., в пустельних мертвот-
них місцевостях на схід від м. Турткуль виявив
групу (більше 30) видатних пам’яток доіслам-
ського Хорезма. Серед них особливо виділя-
лися своїми розмірами і станом збереженос-
ті ранньосередньовічна фортеця Беркут-кала і
комплекс античних фортець Аяз-кала. Це по-
клало початок багаторічним плідним роботам
Хорезмської експедиції. О днак, блискучі ре-
зультати і розуміння величезних перспектив
змушують С.П. Толстова залишити за собою
керівництво експедицією (Arzhantseva 2014).
Йому також дісталася для наукової обробки та
публікації передана Тереножкіним унікальна
колекція зібраних монет — написи на них були
першими зразками хорезмійських алфавіту.
Олексій Іванович ще бере участь у роботі
Хорезмськой експедиції у 1938 та 1939 рр. Н а
початку 1939 р. він переїхав з Москви до Таш-
кенту, де став працювати старшим науковим
співробітником в Узкомстарисі, а після його
реорганізації — в Інституті мови, літератури та
історії Узбецької філії АН СРСР. Об’єктом дис-
ертаційного дослідження він вибрав сукупність
пам’яток VII—VIII ст., що становлять комплекс
Беркут-кали, але протидія з боку начальника
Хорезмської експедиції не дозволила викона-
ти заплановану роботу. Проте, результати своїх
розкопок 1937 р. Олексій Іванович зміг опублі-
кувати у вигляді статті (Тереножкин 1940).
До речі, навесні 1978 р. Тереножкін був за-
прошений для участі в конференції, присвя-
ченій 40-річчю Хорезмської археологічно-
етнографічної експедиції і прочитав там допо-
відь про перші роки досліджень (рис. 2).
А тоді, у 1939 р., через ситуацію, що склала-
ся, О.І. Тереножкін дещо змінив географію сво-
їх наукових пошуків і переніс археологічні до-
слідження на околиці Ташкенту. Тут для нього
мав особливий інтерес могутній замок Ак-Тепе.
Підчас розкопок в 1940—1941 рр. були отрима-
ні вельми успішні результати досліджень серед-
ньоазійської монументальної архітектури і ма-
теріальної культури домусульманського часу.
Також навесні 1940 р. О лексій Іванович здій-
снював нагляд на будівництві Великого Таш-
кентського каналу, зібравши цінні матеріали
від епохи бронзи до початку II тис. н.е. Він до-
вів помилковість віднесення культур Каунчі II
Ташкентського оазису і Талі-Барзу I, виділену
на Зеравшані, до ахеменидського часу, встано-
вивши, що їх необхідно датувати не раніше, як
межею нової ери. У середній течії Сирдар’ї він
виокремив невідому досі культуру — бургулюк-
ську, що охоплює період формування і розвитку
сакського етносу (ІХ—ІV ст. до н. е.). За резуль-
татами цих робіт тема, пов’язана з подальшим
уточненням історико-археологічної періоди-
зації культур Середньої Азії від епохи заліза до
раннього середньовіччя, стала особливо акту-
альною (Гречишкіна 2010). (рис. 3)
Війна перервала археологічні дослідження
молодого вченого. Восени 1941 р. О.І. Теренож-
кін був призваний на службу. В рядах 4-ї гвардій-
ської армії він пройшов від Сталінграду до Від-
ня і був нагороджений орденом Червоної Зірки,
медалями «За бойові заслуги», «За оборону Ста-
лінграду», «За взяття Будапешта», «За взяття Від-
ня», «За перемогу над Німеччиною». На фронті
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 53
Рис. 3. На розкопках Ак-тепе, 1941 р. О.І. Тереножкін у
середньому ряду третій зліва
Рис. 4. У роки війни
Олексій Іванович за дорученням Військової ради
4-ї гвардійської армії в останні роки війни брав
участь в написанні книги «Бойовий шлях Н-ської
гвардійської армії від Сталінграду до Відня» (Ма-
невич, Бенедиктов, Тереножкин 1945) (рис. 4).
Поки йшла війна, багато науковців встигли
захистити не тільки кандидатські, але й док-
торські дисертації, а перспективні щодо архе-
ологічних досліджень території виявилися вже
поділеними. Після демобілізації О.І. Теренож-
кін повернувся до Ташкенту на колишню поса-
ду в Інституті історії і археології АН Узбекиста-
ну. Основним об’єктом досліджень він вибирає
городище Афрасіаб — руїни стародавнього Са-
марканда, одного з найважливіших центрів се-
редньоазіатської цивілізації (Мараканда анти-
чних авторів), зруйнованого у 1220 р. війська-
ми Чингиз-хана. У 1946 р. О лексій Іванович
переїздить з Ташкента в Самарканд, де ство-
рює постійнодіючу археологічну базу. Три роки
наполегливих робіт на Афрасіабі (1945—1947)
дозволили досліднику отримати найважливіші
матеріали для історико-археологічної періоди-
зації цієї пам’ятки. Він висунув тезу про те, що
Самарканд як велике місто виник на місці го-
родища Афрасіаб ще в ахеменидський період,
тобто в VI ст. до н. е.
Слід додати, що в 1947—1948 рр. Олексій Іва-
нович працював також у Пянджікенті в експе-
диції, якою керував А.Ю. Якубовський (рис. 5).
Підсумком великих і дуже результативних
робіт, здійснених у 1940—1941, 1945—1947 рр.,
стала кандидатська дисертація О .І. Теренож-
кіна «Согд і Чач», яку він блискуче захистив
28 квітня 1948 р. в Ленінграді в Інституті істо-
рії матеріальної культури АН СРСР. У дисерта-
ції О.І. Тереножкін запропонував археологічну
періодизацію від епохи бронзи (середина XV ст.
до н. е.) до початку монгольського завоювання.
Особливо дискусійним виглядав висновок, що
вже на ранніх етапах Самарканд був величез-
ним поселенням (при цьому Олексій Іванович
посилається на спостереження С.П. Толсто-
ва щодо еволюції хорезмських пам’яток). Що
стосується існування в Согді виключно гіпоте-
тичних тоді нашарувань ахеменидских часів, то
після передатування хронології Г.В. Григор’єва
це питання не в останню чергу вирішувалося
завдяки наявності кам’яної різьбленої печатки
з випадкових надходжень, автентичність якої в
декого викликала сумніви та припущення, що
вона виготовлена торговцями старожитностя-
ми. В.Л. Вяткін на підставі своїх колекцій вза-
галі не визнавав присутності на Афрасіабі куль-
турних відкладень навіть кушанского періоду.
Через десятиліття М.Є. Массон (1959) за-
перечував висновок, що в кушанські часи Аф-
расіаб знаходився в стані занепаду. О .І. Тере-
ножкін же і надалі продовжував наполягати на
його помітному відставанні у розвитку в порів-
нянні з південними областями, а причину ба-
чив у сарматських навалах. Крім того, розбіж-
ності були і в трактуванні пізньосередньовіч-
них нашарувань (Тереножкин 1972).
Олексій Іванович готував монографію про
свої дослідження на Афрасіабі (була написа-
на передмова і три глави про розкопки 1945—
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 454
Рис. 5. Серед науковців
Ташкенту, 1945 р.
1947 рр.). О днак переїзд в Україну та відірва-
ність від матеріалів змусили призупинити роз-
робку цієї проблематики. Слід підкреслити,
що Тереножкін відвідував Самарканд в 1960—
1980 рр., проводив невеликі розкопки на Аф-
расіабі. У січні 1970 р. йому надійшла пропози-
ція переїхати до Самарканду, щоб очолити ка-
федру в університеті. Зрештою він відмовився,
але у квітні—травні прочитав там курс лекцій
та керував археологічною практикою. До юві-
лею Самарканду були проведені нові розкоп-
ки на Афрасіабі, результати яких не суперечи-
ли висновкам Олексія Івановича.
Та повернемося до подій кінця 1940-х рр.
Навесні 1948 р., трохи більше ніж за місяць до
захисту дисертації, а саме 17 березня, на роз-
копках в Самарканді Олексій Іванович позна-
йомився з молодою жінкою, яка відіграла ве-
личезну роль у його майбутньому і, таким чи-
ном, справила неабиякий вплив на розвиток
середньоазійської та української археології.
Цією жінкою була Варвара Андріївна Іллін-
ська, на той час аспірантка Інституту археоло-
гії АН УРСР. Вона стала найбільшою любов’ю
в житті О.І. Тереножкіна, його дружиною і ві-
рною соратницею в подальшій роботі. В.А. Іл-
лінська змогла переконати вченого зайнятися
українською археологією. Зрозуміло, зробити
це було досить нелегко. По-перше, після ви-
датних відкриттів у Середній Азії та блиску-
чого захисту кандидатської дисертації, перед
О.І. Тереножкіним відкривалися привабли-
ві перспективи подальших масштабних дослі-
джень. По-друге, не хотілося втрачати цінно-
го працівника і керівництву Інституту історії і
археології Узбецької Академії наук. Нарешті, і
в самого Олексія Івановича були деякі сумніви
у тому, чи потрібно настільки різко змінювати
сферу своїх наукових інтересів. Україна не була
terra incognita для О.І. Тереножкіна. Як відомо,
в 1921—1923 рр. ще хлопчиком він рятував-
ся тут від страшного голоду в Поволжі, пізні-
ше, в роки Великої Вітчизняної війни з боями
пройшов через лісостепову Україну. Однак, від
археологічної проблематики, пов’язаної з цим
регіоном, він був далекий. Лише одного разу, у
1938 р., про що вже згадувалося, йому довело-
ся брати участь в експедиції Б.М. Гракова, яка
здійснювала розкопки скіфських курганів по-
близу Нікополя. (рис. 6)
Усі перипетії цього нетривалого за часом,
але досить напруженого періоду в житті Олек-
сія Івановича яскраво відображені в його бага-
тій епістолярній спадщині (Из жизни… 2006).
У грудні 1948 р. на запрошення директо-
ра Інституту археології АН Української Р СР
акад. П.П. Єфименка та його заступника, чл.-
кор. Л.М. Славіна, О .І. Тереножкін переїхав
до К иєва і почав працювати на посаді стар-
шого наукового співробітника відділу скіфо-
античної археології. Так (уже втретє!) почався
український період життя і наукової діяльнос-
ті Олексія Івановича. 1 квітня 1949 р. він став
завідуючим відділом і працював на цій поса-
ді до 1981 р., тобто 32 роки. Час його керівни-
цтва було названо «епохою Тереножкіна», що
є цілком об’єктивним (Скорий 2005). Сфе-
рою наукових інтересів О .І. Тереножкіна ста-
ють передскіфський та скіфський періоди на
півдні європейської частини СРСР. Залиша-
ється тільки дивуватися тому, як стрімко і ре-
зультативно увійшов у проблематику давньої
історії Східної Європи О.І. Тереножкін. Зараз,
через багато років, оцінюючи зроблене Олек-
сієм Івановичем для розвитку української ар-
хеології, цілком впевнено можна стверджу-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 55
Рис. 6. У колі сім’ї
вати, що на українському ґрунті ще більш ре-
льєфно, ніж у Середній Азії, проявилося не
тільки його вміння масштабно оцінювати те чи
інше історичне явище, а й безпомилково ба-
чити найбільш актуальні проблеми археології
та, головне, чітко визначати правильні шля-
хи до їх вирішення. Такою «болючою» пробле-
мою була хронологія білогрудівської культу-
ри епохи бронзи, виділеної ще у 1920-ті рр. на
матеріалах пам’яток поблизу Умані, та, відпо-
відно, її позиції щодо власне скіфської пори.
Провівши розвідки і невеликі розкопки навес-
ні 1949 р. на білогрудівських пам’ятках побли-
зу Умані, О лексій Іванович чітко встановив,
що ця культура відноситься до кінця бронзової
доби. Гостро постало питання про існування
якихось архаїчних пам’яток залізного віку між
білогрудівською культурою та старожитностя-
ми скіфської пори. І такі пам’ятки були вияв-
лені О.І. Тереножкіним навесні 1949 та пізньої
осені 1950 рр. під час великих розвідок, прове-
дених на півночі Черкаської і на півдні Кіро-
воградської областей. Він відкрив групу мало-
відомих раніше городищ, серед яких виділяло-
ся городище в урочищі Чорний Ліс (верхів’я
р. Інгулець). Розкопки показали, що всі ці по-
селення відносяться до передскіфського пері-
оду. Це дозволило О .І. Тереножкіну виділити
окрему культуру початку раннього залізного
віку в Середньому Подніпров’ї, яка є ланкою
між добою пізньої бронзи і скіфською епохою.
Культура отримала назву чорноліської. Її виді-
лення мало величезне значення для розуміння
пізнішого передскіфського періоду не тільки
в Лісостеповому Правобережжі, а й на землях
Україні загалом.
Вже тоді О.І. Тереножкін приходить до кон-
цептуального висновку, що скіфська культу-
ра не сформувалася на основі зрубної культу-
ри бронзової доби, як вважали деякі фахівці,
в першу чергу московські скіфологи, а що між
ними є певний перехідний період від бронзи
до залізного віку. У наступні роки вчений ре-
тельно опрацьовував це питання.
1958 р. у Москві, в Інституті археології АН
СРСР, О лексій Іванович успішно захистив
докторську дисертацію на тему «Передскіф-
ський період в Дніпровському Лісостепово-
му Правобережжі», опубліковану трьома ро-
ками пізніше у вигляді ґрунтовної монографії
(Тереножкин 1961). О дним з найважливіших
тверджень цієї роботи був висновок про гли-
боке місцеве коріння і етнокультультурну
спадкоємність населення Правобережного лі-
состепового регіону, починаючи від тщинець-
кої та комарівської культури епохи бронзи до
зарубинецької культури включно. Це населен-
ня, на думку дослідника, має бути пов’язане з
праслов’янами. Монографія і донині вважа-
ється однією з найбільш глибоких і важливих
робіт у вивченні передскіфського періоду, хоча
з роками з’явилися нові матеріали, які дозво-
лили уточнити деякі уявлення про цей час, зо-
крема хронологічні позиції чорноліської куль-
тури та інші питання.
Займаючись проблемами передскіфського
часу в українському Лісостепу, О .І. Теренож-
кін ще з 1950-х рр. паралельно почав працюва-
ти і над питаннями археології доскіфського пе-
ріоду півдня Східної Європи, а також — власне
скіфської археології. Він чудово усвідомлював:
в залежності від того, як будуть вирішуватися
питання пізнішого передскіфського періоду на
півдні Східної Є вропи, залежить і розуміння
ряду проблем скіфології. Значну увагу вивчен-
ню старожитностей пізнішого передскіфсько-
го часу в ці роки приділяли, крім О.І. Теренож-
кіна, ще двоє відомих фахівців — московський
і ленінградський дослідники — Є.І. Крупнов та
О.О. Ієссен.
Є.І. К рупнов під час розкопок К аменно-
мостського могильника кобанської культу-
ри на Північному К авказі (Кабарда) звернув
увагу на групу поховань з речами перехідно-
го періоду — від епохи бронзи до раннього за-
лізного віку, знайшовши при цьому аналоги
ряду виробів серед степових старожитностей
півдня Східної Є вропи. Датуючи ці похован-
ня кінцем VIII — початком VII ст. до н. е., він
пояснював наявність речей «східного ви-
гляду» степовим кіммерійським впливом. У
1952 р. Олексій Іванович вперше, спираючись
на матеріали К аменномостського могильни-
ка і фрако-кіммерійських пам’яток К арпато-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 456
Подунав’я, об’єднав у культурно-хронологічну
групу степові поховання кінних воїнів з кур-
ганів Чорногорівського, К омишуватського і
Малої Цимбалки. Він датував її пізнішим пе-
редскіфського часом (не пізніше кінця IX—
VIII ст. до н. е.), водночас утримавшись від
етно-історичного трактування цих пам’яток.
Як відомо, ще більш рельєфно комплекс ре-
чей степового передскіфського часу окреслено
в роботах О.О. Ієссена 1953—1954 рр., який ви-
окремив на матеріалах степового Передкавказ-
зя і Північного К авказу новочеркаську групу
пам’яток VIII — початку VII ст. до н. е. При цьо-
му дослідник вважав, що вироби подібного типу
могли належати як кіммерійцям, так і найдавні-
шим скіфам, матеріальні культури яких, на його
думку, були дуже близькими. Але головне до-
сягнення у розробці періодизації, хронології та
культурно-етнічного трактування пізніших пе-
редскіфських пам’яток півдня Східної Європи,
безперечно, належить О.І. Тереножкіну.
Детально і ретельно дослідивши матеріали
усіх відомих джерел, він показав у низці ґрун-
товних статей та у своїй підсумковій з цієї про-
блематики праці — монографії «Кіммерійці»
(Тереножкин 1976), що передскіфська культура
може бути розділена на два послідовних хроно-
логічних етапи (або групи пам’яток) — чорного-
рівський (900—750 рр. до н. е.) та новочеркась-
кий (750—650 рр. до н. е.). При цьому вченим
були зроблені два найважливіших висновки:
1) зазначена пізня передскіфська культура на-
лежить історичним кіммерійцям; 2) культура
чорногорівсько-новочеркаського типу не транс-
формувалася в скіфську культуру, а була змінена
нею механічно. Це відкриття чітко визначало не
тільки схему перебігу передскіфського періоду,
але й відкривало нові перспективи для скіфоз-
навства. Монографія викликала широкий по-
зитивний резонанс у середовищі вітчизняних та
зарубіжних фахівців, які займаються проблема-
ми раннього залізного віку.
Разом з тим, не всі положення О.І. Теренож-
кіна були сприйняті вже в той час однозначно.
Так, наприклад, О .М. Лєсков, в цілому пого-
джуючись з періодизацію О.І. Тереножкіна, за-
пропонував інше етно-культурне трактування
і хронологію чорногорівської та новочеркась-
кої груп, визначаючи першу з них (середина
VIII — початок VII ст. до н. е.) як пізніших кім-
мерійців, а новочеркаську (кінець VIII — поча-
ток останньої чверті VII ст. до н. е.) — як най-
давніших скіфів (Лесков 1981).
Пізніше у фахівців з’явилися й інші точки
зору, зокрема, про можливість співвіднесення
з кіммерійцями тільки однієї з двох груп пізні-
ших передскіфських пам’яток, а саме новочер-
каської групи тощо. І все ж, після сорока років,
незважаючи на певне збільшення джерельної
бази, можна з відповідальністю стверджувати,
що і в цілому розробки О.І. Тереножкіна з кім-
мерійської проблеми, і сама монографія «Кім-
мерійці» аж ніяк не застаріли. Значна частина
фахівців в галузі археології раннього залізно-
го віку, як і раніше, працює в системі наукових
координат, чітко визначених для передскіф-
ської проблематики О.І. Тереножкіним.
Вже перші успіхи у вивченні передскіф-
ського періоду в лісостеповій та степовій час-
тинах України давали Олексію Івановичу ґрун-
товну основу для пізнання скіфської культу-
ри і Скіфії — теми, яка займала велике місце в
його науково-дослідній роботі протягом всьо-
го життя. При цьому скіфська тема фактично
розроблялася ним паралельно з вивченням пе-
редскіфського періоду. Основними напрямка-
ми, що привертали його увагу, були: формуван-
ня скіфського етносу і походження скіфської
культури, виникнення і характер скіфської
державності, питання етногеографії Скіфії.
Кожне з цих основоположних питань висвіт-
лювалось ним протягом років у численних ро-
ботах, написаних як самостійно, так і спільно з
В.А. Іллінською, і зрештою знайшло розкрит-
тя в ряді блискучих фундаментальних статей
Олексія Івановича: «Про суспільний лад у скі-
фів» (Терножкин 1966), «Скіфська культура»
(Терножкин 1971), «Класи и класові відношен-
ня у Скіфії» (Терножкін 1975) та ін. Квінтесен-
цію усіх цих розробок містять грунтовні роз-
діли для «Археології Української РСР» (1971),
написані спільно з В.А. Іллінською та їх фун-
даментальна монографія «Скіфія VII—IV ст. до
н. е.» (Ильинская, Тереножкин 1983).
На противагу домінуючим у 1960-х рр. уяв-
ленням про скіфський етнос і культуру, як такі,
що склалися в Північному Причорномор’ї на
основі населення пізньозрубной культури, уяв-
ленням про територію Скіфії як нібито обме-
жену виключно степовою частиною Північно-
го Причорномор’я, та про Лісостеп, заселений
землеробсько-скотарськими племенами зі «скі-
фоїдною» культурою, О .І. Тереножкін у своїх
роботах запропонував іншу струнку концепцію.
Відповідно до цієї концепції, скіфи-іранці, які
принесли свою кочівницьку культуру з глибин
Азії, завоювали автохтонне населення Північно-
го Причорномор’я, асимілювали його і широко
розповсюдили свою культуру (місцеві елементи
були «перекриті» новою яскравою культурою).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 57
Рис. 7. За виготовленням «монолітів» на Мелітополь-
ському кургані
О.І. Тереножкін підкреслював у своїх пра-
цях, що в Степу і Лісостепу існували не дві куль-
тури (як вважали представники, насамперед,
московської школи скіфознавства), а єдина
скіфська, яка належала племенам, що розріз-
нялись по етносу і по господарському укладу.
У степовій частині Північного Причорномор’я
мешкали скіфи-іранці, які займалися кочо-
вим скотарством. Скіфами (як і В.А. Іллін-
ська) дослідник вважав також більшу части-
ну населення Лівобережного Лісостепу, осно-
вним заняттям якого було хліборобство. Що
ж стосується Правобережжя Середньої Н ад-
дніпрянщини, а на лівому березі також басей-
ну р. Ворскла, то тут О.І. Тереножкін розташо-
вував землеробсько-скотарське населення не-
скіфського етносу, ймовірних праслов’ян. Вся
територія Степу і Лісостепу входила до скла-
ду єдиного політичного об’єднання — Скіфії.
Цих поглядів О .І. Тереножкін притримувався
до кінця свого життя, постійно підкріплюючи
їх новими аргументами.
Зрозуміло, що широта узагальнень, належ-
на аргументація тих чи інших положень потре-
бували конкретних археологічних матеріалів з
пам’яток скіфської культури в різних регіонах
Північного Причорномор’я. Олексій Іванович
здійснив вельми результативні розкопки ста-
рожитностей скіфської пори, при цьому зазви-
чай виступав новатором, як з огляду на масш-
таби досліджень, так і на застосовувану мето-
дику. Перелік розкопаних його експедиціями
пам’яток скіфського часу досить значний, але
зупинимося на найбільш яскравих.
У Лісостепу до таких, безумовно, відносить-
ся 9-метровий курган з великою поховальною
камерою, досліджений у 1949—1950 рр. поблизу
с. Глеваха на Київщині. Без урахування досвіду
розкопок цієї видатної поховальної пам’ятки,
що належала, треба думати, скіфському вождю
архаїчного часу, подальші дослідження великих
лісостепових курганів навряд чи були б успіш-
ними. Ще більшою мірою сказане стосується
дослідження в 1954 р. «царського» скіфського
кургану у м. Мелітополь. По суті, це були перші
розкопки пам’яток подібного рівня після відо-
мих дореволюційних відкриттів М.І. Веселов-
ського. Зрозуміло, що досвід, отриманий під-
час цих досліджень, важко переоцінити. Саме
на розкопках Мелітопольського кургану Олек-
сієм Івановичем була не тільки з’ясована склад-
на структура насипу (фактично, не насипу, а
валької архітектурної конструкції), але й засто-
сована уперше в Україні методика дослідження
глибоких підземних поховальних споруд з ви-
користанням спеціальних матеріалів для їх крі-
плення та практика залучення кваліфікованих
фахівців (Іллінський, Мурзін 1999; Іллінський,
Саєнко 2015). (рис. 7)
Згодом цей досвід був закріплений при до-
слідженні інших курганів скіфської знаті, зо-
крема, Гайманової Могили (1969—1970 рр.),
експедицією тоді керував В.І. Бідзіля (Олек-
сій Іванович був консультантом цих робіт), а
потім широко використовувався на розкопках
цілого ряду видатних курганів скіфської арис-
тократії (Бердянського та Братолюбівського
курганів, Казенної Могили). Матеріали Мелі-
топольського кургану були опрацьовані і опу-
бліковані учнем О.І. Тереножкіна — Б.М. Мо-
золевським (Тереножкин, Мозолевский 1988),
а Гайманової Могили — С.В. Поліним (Бидзи-
ля, Полин 2012).
З ім’ям О .І. Тереножкіна пов’язаний і по-
чаток масових розкопок скіфських курганів в
районах великих новобудов на півдні Украї-
ни у 1960-х рр. Саме тоді досить широко ста-
ла застосовуватися методика визначення скіф-
ських курганів за допомогою ручного буріння
(рис. 8).
Було б несправедливим хоча б коротко не
згадати і про внесок О.І. Тереножкіна у вивчен-
ня степових культур епохи бронзи: обстеження
залишків кургану Сторожова Могила, де вперше
були виявлені залишки воза давньоямної культу-
ри; чудові результати, отримані експедицією під
його керівництвом при розкопках курганів ям-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 458
Рис. 8. У відрядженні до Чехословачини
Рис. 9. Розвідки у вихідні
ної, катакомбної, зрубної культур на р. Молочній
(1951—1952), де загалом було досліджено понад
500 поховань. При цьому були внесені серйозні
поправки в атрибуцію та хронологію деяких ка-
тегорій пам’яток. Так, наприклад, О.І. Теренож-
кін довів, що кам’яні антропоморфні статуї, які
відносили раніше до витворів кіммерійців, на-
справді належать населенню ямної культури.
Саме в результаті розкопок на р. Молочній були
досліджені великі сарматські могильники, які
склали ґрунтовну джерельну базу для вирішення
питань сарматської проблеми в Україні.
Праці О .І. Тереножкіна в галузі археології
України отримали за життя дослідника широ-
кий науковий резонанс і офіційне визнання.
У 1967 р. він став професором. У 1977 р. отри-
мав звання Заслуженого діяча науки Украї-
ни та цього ж року у складі колективу авторів
тритомної «Археології Української РСР» Олек-
сій Іванович став лауреатом Державної премії
України за участь у написанні та редагуванні
другого тому цього видання (рис. 9).
І все ж, напевно, одним з найважливіших
наукових досягнень О .І. Тереножкіна під час
його багаторічних робіт в Україні, окрім від-
криття нових культур та дослідження яскравих
археологічних пам’яток, було створення і ви-
ховання київської школи фахівців в галузі ар-
хеології раннього залізного віку, до якої уві-
йшли його однодумці й учні.
З того сумного дня, 19 травня 1981 р., коли
не стало О лексія Івановича, пройшло більше
35 років …
У колективі відділу археології раннього за-
лізного віку Інституту археології НАН України
плідно працюють вже учні його учнів та їх по-
слідовники. При цьому проблематика, що роз-
робляється фахівцями відділу, багато у чому зна-
ходиться в межах тих наукових орієнтирів, які
свого часу дуже проникливо намічені були на
майбутнє Олексієм Івановичем Тереножкіним.
Антология советской археологии. — Т. III (1941—1956). —
М.: Наука, 1996.
Бидзиля В.И., Полин С.В. Скифский царский курган Гай-
манова Могила. — К.: Видавець О. Філюк., 2012.
Гаврилюк Н.А. Сто лет полета // Археологічні дослідження
в Україні 2005—2007. — К, 2007. — С. 504—508.
Гречишкіна М.В. Археологічні дослідження О.І. Теренож-
кіна в Середній Азії в (1929—1941 рр.) // Археоло-
гія. — 2010. — № 2. — С. 102—107.
Из жизни Алексея Тереножкина (написано его рукой, со-
брано его сыном) / ред. С.А. Скорый. — К.: Вид. Кор-
він, 2006.
Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII—IV вв. до
н. э. — К.: Наукова думка, 1983.
Іллінський А.О., Мурзін В.Ю. До історії вивчення Меліто-
польського кургану // Археологія. — 1999. — № 3. —
С. 97—108.
Іллінський А.О., Саєнко В.М. Історія дослідження Меліто-
польського кургану і пам’яткоохоронний контекст //
Проблеми вивчення та охорони пам’яток первісного
мистецтва півдня Європи / ред. Г.М. Тощєв. — Запо-
ріжжя, 2015. — С. 37—39.
Лесков А.М. К 60-летию А.И. Тереножкина // Советская
археология. — М., 1967. — № 4. — С. 190—193.
Лесков А.М. Курганы: находки, проблемы. — Л.: Наука, 1981.
Маневич Е.Л., Бенедиктов И.И., Тереножкин А.И. От Ста-
линграда до Вены. Боевой путь Н-ской гвардейской
армии. — Действующая армия, 1945.
Массон М.Е. К периодизации древней истории Самаркан-
да // Вестник древней истории. — 1959. — № 4. —
С. 155—166.
Мозолевський Б.М., Черненко Є.В. Олексій Іванович Тере-
ножкін (до 70-річчя від дня народження) // Археоло-
гія. — 1978. — 125. — С. 112—113.
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 59
Мурзін В.Ю. О.І. Тереножкін — видатний дослідник скіф-
ської культури // Археологія. — 1996. — № 4. —
С. 4—9.
Саєнко В.М. Археологічно-краєзнавча і музейна діяльність
О.І. Тереножкіна у 1920-ті роки // Український істо-
ричний збірник / Гол. ред. Т. Чухліб. — Вип. 15. —
К.: Інститут історії України, 2012. — С. 281—291.
Саєнко В.М. Матеріали до сімейної історії родини Тере-
ножкіних // Н аукові записки. Збірник праць мо-
лодих вчених та аспірантів. — Т. 29. — К.: Інститут
української археографії та джерелознавства Н АН
України, 2014. — С. 401—416.
Саєнко В.М. Ad fontes: про те, як Олексій Тереножкін захо-
пився археологічними дослідженнями // Scriptorium
nostrum. — Вип. 1. — Херсон, 2014. — С. 83—106.
http://sn.kspu.edu/files-all/SN1.pdf
Саєнко В.М. Порівняльні життєписи: Борис Миколайо-
вич Граков та Олексій Іванович Тереножкін // Ма-
теріали і дослідження з археології Прикарпаття і Во-
лині. Випуск 19. — Львів, 2015. — С. 123—135.
Саєнко В.М. Наукові долі О.І. Тереножкіна та Б.О. Рибакова
або історія одного листа, написаного до самого себе //
Scriptorium nostrum. —— 2017. — № 1 (7). — С. 50—86.
http://sn.kspu.edu/index.php/sn/article/view/188/155
Скорий С.А. Відділ скіфо-сарматської археолології: істо-
рія, підсумки, перспективи // Археологія. — 2005. —
№ 1. — С. 3—15.
Скорый С.А. Выдающийся археолог Алексей Иванович Те-
реножкин: к 100-летию со дня рождения // Археоло-
гические вести. — 2010. — № 16. — С. 290—300.
Скорый С.А., Саенко В.Н. К 110-летию со дня рождения
профессора Алексея И вановича Тереножкина //
Старожитності раннього залізного віку. — Археоло-
гія і давня історія України. — Вип. 2 (23). — К.: ІА
НАНУ, 2017. — С. 8—19.
Тереножкин А.И. Археологические разведки в Хорезме //
Советская археология. — Т. VI. — М.: Наука, 1940 —
С. 168—189.
Тереножкин А.И. Вопросы историко-археологической пе-
риодизации древнего Самарканда // Вестник древней
истории. — 1947. — № 4. — М.: Наука. — С. 127—135.
Тереножкин А.И . Предскифский период на днепровском
Правобережье. — К.: Наукова думка, 1961.
Тереножкин А.И . Об общественном строе скифов // Со-
ветская археология. — 1966. — № 2. — М.: Наука. —
С. 33—49.
Тереножкин А.И. Скифская культура // Проблемы скиф-
ской археологии / Материалы и исследования по
археологии СССР. — М.: Наука, 1971. — № 177. —
С. 15—26.
Тереножкін О.I . К ласи і класові відносини у Скіфії //
Археологія. — К .: Н аукова думка, 1975. — 15. —
С. 3—13.
Тереножкин А.И. Киммерийцы. — К.: Наукова думка, 1976.
Тереножкин А.И., Мозолевский Б.Н. Мелитопольский кур-
ган. — К.: Наукова думка, 1988.
Шевченко Н.П. К раєзнавча та музеєзнавча діяльність
О.І. Тереножкіна // Р анній залізний вік Є вразії —
К.; Чигирин, 2007. — С. 19—20.
Arzhantseva I. Terenozhkin and Tolstov: Faustian Bargains
in Soviet Archaeology // Археологічні та лінгвістич-
ні дослідження. Матеріали Гумбольдт-конференції
(Сімферополь; Ялта, 20—23 вересня 2012 р.) — К .,
2014. — С. 44—56.
Надійшла 04.07.2017
С.А. Скорый 1, В.Н. Саенко 2
1 Доктор исторических наук, профессор, заведующий отделом археологии раннего железного века
Института археологии НАН Украины, idanfirs@ukr.net
2 Руководитель археологической группы Токмакского краеведческого музея, saykolaksay@yandex.ru
ПРОФЕССОР АЛЕКСЕЙ ИВАНОВИЧ ТЕРЕНОЖКИН (к 110-летию со дня рождения)
А.И. Тереножкин (26 (13).11.1907—19.05.1981) — археолог, работал в Украине, Р оссии, Средней Азии, доктор
исторических наук (1958), профессор (1967).
Занимался изучением предскифского периода в Лесостепи, открыл значительное количество памятников,
выделил чернолесскую археологическую культуру. Доказал ее связь с предыдущими культурами эпохи бронзы. В
степной части Восточной Европы связал чорногоровский и новочеркасский этапы с историческими киммерий-
цами. Р азрабатывал проблемы происхождения скифов, распространения их культуры, этнической географии,
социальных отношений и формирования государственности. Скифию считал единым разноэтничным государ-
ственным образованием в пределах Степи и Лесостепи при доминировании ираноязычных скифов, пришедших
из Центральной Азии. Проследил непрерывную преемственность археологических культур в Правобережной Ле-
состепи от тщинецкой, через чернолесскую, к скифской и далее к раннеславянской зарубинецкой, на основе чего
сделал вывод о принадлежности населения этого региона в эпоху бронзы и раннего железа к протославянам.
Воспитал научную школу скифологов в Киеве. Автор около 200 научных работ.
К л ю ч е в ы е с л о в а: А.И. Тереножкин, историография, скифы, Поволжье, Приуралье, Средняя Азия, Украина, ис-
тория археологии.
Serhii A. Skoryi 1, Valerii N. Saienko 2
1 DSc., professor, head of the Early Iron Age Archeology Department in the Institute of Archeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, idanfirs@ukr.net
2 Head of Archaeological group of the Tokmak Local Lore Museum, saykolaksay@yandex.ru
PROFESSOR OLEkSiI IVANOVYCH TERENOZHKIN (to the 110 years since the Day of Birth)
O.I. Terenozhkin (26 (13).11.1907—19.05.1981) was an archaeologist who worked in Ukraine, Russia, and Central Asia,
Doctor of Science (conferred in 1958), professor (conferred in 1967).
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 460
References
Antologiia sovetskoi arkheologii. Vol. III (1941-1956). Moskva: Nauka. 1996.
Arzhantseva I. Terenozhkin and Tolstov: Faustian Bargains in Soviet Archaeology Arkheolohichni ta linhvistychni doslidzhennia.
Materialy Humboldt-konferentsii (Simferopol; Yalta, 20-23 veresnia 2012 r.). Kyiv, 2014, pp. 44-56.
Bidzilia V.I., Polin S.V. Skifskii tsarskii kurgan Gaimanova Mogila. Kyiv: Vydavets O. Fіliuk. 2012.
Gavriliuk N.A. Sto let poleta. Arkheolohichni doslidzhennia na Ukraini 2005-2007. Kyiv, 2007, pp. 504-508.
Hrechyshkina M.V. Arkheolohichni doslidzhennia O.I. Terenozhkina v Serednii Azii v 1929-1941 rr. Arkheolohiia, 2010, no. 2,
pp. 102-107.
Ilinskaia V.A.. Terenozhkin A.I. Skifiia VII-IV vv. do n. e. Kyiv: Naukova dumka, 1983.
Illinskyi A.O., Murzin V.Yu. Do istorii vyvchennia Melitopolskoho kurhanu Arkheolohiia, 1999, no. 3, pp. 97-108.
Illinskyi A.O., Saienko V.M. Istoriia doslidzhennia Melitopolskoho kurhanu i pamiatkookhoronnyi kontekst. H.M. Toshchev (Ed.)
Problemy vyvchennia ta okhorony pamiatok pervisnoho mystetstva pivdnia Evropy. Zaporizhzhia, 2015, pp. 37-39.
Iz zhizni Alekseia Terenozhkina (napisano iego rukoi. sobrano iego synom). Ed. S.A. Skoryi. Kyiv: Vydavets Korvіn. 2006.
Leskov A.M. K 60-letiiu A.I. Terenozhkina. Sovetskaia arkheologiia. Moskva, 1967, no. 4, pp. 190-193.
Leskov A.M. Kurgany: nakhodki, problemy. Leningrad: Nauka. 1981.
Manevich Ye.L.. Benediktov I.I.. Terenozhkin A.I. Ot Stalingrada do Veny. Boievoi put N-skoi gvardeiskoiarmii. Deistvuiushchaia
armiia. 1945.
Masson M.Ye. K periodizatsii drevnei istorii Samarkanda. Vestnik drevniei istorii. 1959, no. 4, pp. 155-166.
Mozolevskyi B.M., Chernenko Ye.V. Oleksii Ivanovych Terenozhkin: (Do 70-richchia vid dnia narodzhennia). Arkheolohiia. 1978,
iss. 125, pp. 112-113.
Murzin V.Yu. O.I. Terenozhkin - vydatnyi doslidnyk skifskoi kultury. Arkheolohiia. 1996, no. 4, pp. 4-9.
Saienko V.M. Arkheolohichno-kraieznavcha i muzeina diialnist O.I. Terenozhkina u 1920-ti roky. Ukrainskyi istorychnyi zbirnyk.
Kyiv: Instytut istorii Ukrainy, 2012, iss. 15, pp. 281-291.
Saienko V.M. Materialy do simeinoi istorii rodyny Terenozhkinykh. Naukovi zapysky. Zbirnyk prats molodykh vchenykh ta aspirantiv.
Kyiv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva NAN Ukrainy, 2014, vol. 29, pp. 401-416.
Saienko V.M. Ad fontes: Pro te, yak Oleksii Terenozhkin zakhopyvsia arkheolohichnymy doslidzhenniamy. Scriptorium nostrum.
Kherson, 2014, iss. 1, pp. 83-106. http://sn.kspu.edu/files-all/SN1.pdf
Saienko V.M. Porivnialni zhyttiepysy: Borys Mykolaiovych Hrakov ta Oleksii Ivanovych Terenozhkin. Materialy i doslidzhennia z
arkheolohii Prykarpattia i Volyni. Lviv, 2015, iss. 19, pp. 123-135.
Saienko V.M. Naukovi doli O.I. Terenozhkina ta B.O. Rybakova abo istoriia odnoho lysta, napysanoho do samoho sebe. Scriptorium
nostrum. 2017, no. 1(7), pp. 50-86. http://sn.kspu.edu/index.php/sn/article/view/188/155
Shevchenko N.P. Kraieznavcha ta muzeieznavcha diialnist O.I. Terenozhkina. Rannii zaliznyi vik Evrazii. Kyiv; Chyhyryn, 2007,
pp. 19-20.
Skoryi S.A. Viddil skifo-sarmatskoi arkheololohii: istoriia, pidsumky, perspektyvy Arkheolohiia. 2005, no. 1, pp. 3-15.
Skoryi S.A. Vydaiushchiisia arkheolog Aleksei Ivanovich Terenozhkin: k 100-letiiu so dnia rozhdeniia. Arkheologicheskiie vesti.
2010, no. 16, pp. 290-300.
Skoryi S.A., Saienko V.N. K 110-letiiu so dnia rozhdeniia professora Alekseia Ivanovicha Terenozhkina. Arkheolohiia i davnia
istoriia Ukrainy. Starozhytnostі rannioho zalіznoho vіku. 2017, iss. 2 (23), pp. 8-19.
Terenozhkin A.I. Arkheologicheskiie razvedki v Khorezme. Sovetskaia arkheologiia. 1940, vol. VI, pp. 168-189.
Terenozhkin A.I. Voprosy istoriko-arkheologicheskoi periodizatsii drevnego Samarkanda. Vestnik drevnei istorii. 1947, no. 4, pp. 127-135.
Terenozhkin A.I. Predskifskii period na dneprovskom Pravoberezhie. Kyiv: Naukova dumka. 1961.
Terenozhkin A.I. Ob obshchestvennom stroie skifov. Sovetskaia arkheologiia. 1966, no. 2, pp. 33-49.
Terenozhkin A.I. Skifskaia kultura. Problemy skifskoi arkheologii. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR. 1971, no. 177, pp. 15-26.
Terenozhkin O.I. Klasy i klasovi vidnosyny u Skifii. Arkheolohiia. 1975, iss. 15, pp. 3-13.
Terenozhkin A.I. Kimmeriitsy. Kyiv: Naukova dumka, 1976.
Terenozhkin A.I.. Mozolevskii B.N. Melitopolskii kurgan. Kyiv: Naukova dumka, 1988.
The scholar researched the pre-Scythian period in the forest-steppe region and discovered a significant number of
archaeological sites. He separated the Chornolis archaeological culture and proved its connection with the earlier cultures of
the Bronze Age. He reasoned the connection of the Chornohorivskyi and Novocherkask stages in the steppe part of Eastern
Europe with the historical Cimmerians. The scientist elaborated the issues of the Scythians’ origin, the expansion of their
culture, the Scythians’ ethnical geography, social relations, and the formation of their state. He believed the Scythia to be
the only multy-ethnic state within the steppe and forest-steppe areas with the domination of the Iranian-speaking Scythians
originating from Central Asia. He also traced the continuous succession of archaeological cultures in the forest-steppe areas
of Right-bank Ukraine: from the Trzciniec culture via Chornolis one to the Scythian culture and further to the Early Slavic
Zarubyntsi culture, that resulted in his conclusion that the population of these areas was composed by the predecessors of
the Slavs in the Bronze and Early Iron Ages.
O.I. Terenozhkin was a leader of scientific school of Scythian studies in Kyiv and is the author of more than 200 scientific
publications.
K e y w o r d s: O.I. Terenozhkin, Historiography, Scythians’ History, Cimmerians’ History, Ukrainian History, History of Central
Asia, History of Archeology.
|
| id | arheologia-com-ua-article-87 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:59Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/20/81e752185df3550a18eea943d9aedd20.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-872020-01-19T08:33:45Z Professor Oleksii Ivanovych Terenozhkin (to the 110 Years since the Day of Birth) Профессор Алексей Иванович Тереножкин (к 110-летию со дня рождения) Професор Олексій Іванович Тереножкін (до 110-річчя від дня народження) Skoryi, Serhii A. Saienko, Valerii N. O.I. Terenozhkin, Historiography, Scythians’ History, Cimmerians’ History, Ukrainian History, History of Central Asia, History of Archeology. А.И. Тереножкин, историография, скифы, Поволжье, Приуралье, Средняя Азия, Украина, история археологии. О.І. Тереножкін, історіографія, скіфи, Поволжя, Приуралля, Середня Азія, Україна, історія археології. O.I. Terenozhkin (26 (13).11.1907—19.05.1981) was an archaeologist who worked in Ukraine, Russia, and Central Asia, Doctor of Science (conferred in 1958), professor (conferred in 1967). The scholar researched the pre-Scythian period in the forest-steppe region and discovered a significant number of archaeological sites. He separated the Chornolis archaeological culture and proved its connection with the earlier cultures of the Bronze Age. He reasoned the connection of the Chornohorivskyi and Novocherkask stages in the steppe part of Eastern Europe with the historical Cimmerians. The scientist elaborated the issues of the Scythians’ origin, the expansion of their culture, the Scythians’ ethnical geography, social relations, and the formation of their state. He believed the Scythia to be the only multy-ethnic state within the steppe and forest-steppe areas with the domination of the Iranian-speaking Scythians originating from Central Asia. He also traced the continuous succession of archaeological cultures in the forest-steppe areas of Right-bank Ukraine: from the Trzciniec culture via Chornolis one to the Scythian culture and further to the Early Slavic Zarubyntsi culture, that resulted in his conclusion that the population of these areas was composed by the predecessors of the Slavs in the Bronze and Early Iron Ages. O.I. Terenozhkin was a leader of scientific school of Scythian studies in Kyiv and is the author of more than 200 scientific publications А.И. Тереножкин (26 (13).11.1907—19.05.1981) — археолог, работал в Украине, России, Средней Азии, доктор исторических наук (1958), профессор (1967). Занимался изучением предскифского периода в Лесостепи, открыл значительное количество памятников, выделил чернолесскую археологическую культуру. Доказал ее связь с предыдущими культурами эпохи бронзы. В степной части Восточной Европы связал чорногоровский и новочеркасский этапы с историческими киммерийцами. Разрабатывал проблемы происхождения скифов, распространения их культуры, этнической географии, социальных отношений и формирования государственности. Скифию считал единым разноэтничным государственным образованием в пределах Степи и Лесостепи при доминировании ираноязычных скифов, пришедших из Центральной Азии. Проследил непрерывную преемственность археологических культур в Правобережной Лесостепи от тщинецкой, через чернолесскую, к скифской и далее к раннеславянской зарубинецкой, на основе чего сделал вывод о принадлежности населения этого региона в эпоху бронзы и раннего железа к протославянам. Стаття присвячена ювілею Олексія Івановича Тереножкіна — видатного археолога, доктора історичних наук, професора, засновника київської школи скіфознавства. Розглянуті його життєвий шлях та наукова творчість, висвітлені основні досягнення вченого, який збагатив своїми дослідженнями археологічну науку Росії, Середньої Азії, України. Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2017-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/87 10.15407/archaeologyua2017.04.049 Arheologia; No 4 (2017): Arheologia; 49-60 Археологія ; № 4 (2017): Археологія; 49-60 Археология; № 4 (2017): Arheologia; 49-60 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2017.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/87/84 |
| spellingShingle | О.І. Тереножкін історіографія скіфи Поволжя Приуралля Середня Азія Україна історія археології. Skoryi, Serhii A. Saienko, Valerii N. Професор Олексій Іванович Тереножкін (до 110-річчя від дня народження) |
| title | Професор Олексій Іванович Тереножкін (до 110-річчя від дня народження) |
| title_alt | Professor Oleksii Ivanovych Terenozhkin (to the 110 Years since the Day of Birth) Профессор Алексей Иванович Тереножкин (к 110-летию со дня рождения) |
| title_full | Професор Олексій Іванович Тереножкін (до 110-річчя від дня народження) |
| title_fullStr | Професор Олексій Іванович Тереножкін (до 110-річчя від дня народження) |
| title_full_unstemmed | Професор Олексій Іванович Тереножкін (до 110-річчя від дня народження) |
| title_short | Професор Олексій Іванович Тереножкін (до 110-річчя від дня народження) |
| title_sort | професор олексій іванович тереножкін (до 110-річчя від дня народження) |
| topic | О.І. Тереножкін історіографія скіфи Поволжя Приуралля Середня Азія Україна історія археології. |
| topic_facet | O.I. Terenozhkin Historiography Scythians’ History Cimmerians’ History Ukrainian History History of Central Asia History of Archeology. А.И. Тереножкин историография скифы Поволжье Приуралье Средняя Азия Украина история археологии. О.І. Тереножкін історіографія скіфи Поволжя Приуралля Середня Азія Україна історія археології. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/87 |
| work_keys_str_mv | AT skoryiserhiia professoroleksiiivanovychterenozhkintothe110yearssincethedayofbirth AT saienkovaleriin professoroleksiiivanovychterenozhkintothe110yearssincethedayofbirth AT skoryiserhiia professoraleksejivanovičterenožkink110letiûsodnâroždeniâ AT saienkovaleriin professoraleksejivanovičterenožkink110letiûsodnâroždeniâ AT skoryiserhiia profesoroleksíjívanovičterenožkíndo110ríččâvíddnânarodžennâ AT saienkovaleriin profesoroleksíjívanovičterenožkíndo110ríččâvíddnânarodžennâ |