Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П. Кучери
Mykhailo Petrovych Kuchera, a famous scholar of Kyiv Rus period antiquities, during his whole scientific activity, studied, first of all, fortification traditions of the autochthonous population of the south of Eastern Europe at the end of the 1st and the beginning of the 2nd millennia AD and conduc...
Saved in:
| Published in: | Археологія |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Issue: | 4 |
| Pages: | 74-78 |
| ISSN: | 2616-499X |
| Author Affiliations: |
|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Institute of Archaeology NAS of Ukraine
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/89 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| Download file: |  |
Institution
Chemistry, Physics and Technology of Surface| _version_ | 1872824389012029440 |
|---|---|
| author | Motsia, Oleksandr P. |
| author_facet | Motsia, Oleksandr P. |
| author_institution_txt_mv | [
{
"author": "Oleksandr P. Motsia",
"institution": "Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine",
"orcid": ""
}
] |
| author_sort | Motsia, Oleksandr P. |
| baseUrl_str | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/oai |
| collection | OJS |
| container_end_page | 78 |
| container_issue | 4 |
| container_start_page | 74 |
| container_title | Археологія |
| container_volume | |
| datestamp_date | 2020-01-19T08:34:05Z |
| description | Mykhailo Petrovych Kuchera, a famous scholar of Kyiv Rus period antiquities, during his whole scientific activity, studied, first of all, fortification traditions of the autochthonous population of the south of Eastern Europe at the end of the 1st and the beginning of the 2nd millennia AD and conducted direct archaeological research at the sites of that period on the territory of modern Ukraine. Above all it concerned the urban centres’ defences, as well as lower social range settlements. One more direction in his scientific activity was the study of so called Zmiiv ramparts, a system of wooden and soil fortifications of the late 1st and the early 2nd millennia BC situated on the lands of the Dnipro River middle regions along 950 km in latitudinal direction and aimed in defending the autochthonous agricultural population in their standing against the warlike nomads of the Black Sea north region |
| doi_str_mv | 10.15407/archaeologyua2017.04.074 |
| first_indexed | 2026-08-07T01:01:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 474
© О.П. Моця, 2017
О.П. Моця *
ДАВНЬОРУСЬКЕ ОБОРОННЕ
БУДІВНИЦТВО У ПРАЦЯХ М.П. КУЧЕРИ
УДК: [904:623.1](477)"653"
* МОЦЯ Олександр Петрович — член-кореспондент
НАН України, професор, завідувач відділу давньо-
руської і середньовічної археології Інституту архео-
логії НАН України, oldrus@ukr.net
У роботі аналізується внесок відомого вітчизняного до-
слідника Михайла Петровича Кучери у вивчення тради-
цій давньоруського оборонного будівництва (міста, зам-
ки, Змійові вали).
К л ю ч о в і с л о в а: городища, вали, укріплення, специфі-
ка будівництва, Київська Русь, середні віки.
У 2017 р. виповнюється 95 років від дня на-
родження відомого дослідника старожитнос-
тей епохи Київської Русі Михайла Петровича
Кучери (21.11.1922), який протягом тривало-
го часу досліджував об’єкти оборонного зодче-
ства часів Київської Русі. Результати його ро-
біт, окрім окремих публікацій, були системати-
зовані у кількох фундаментальних працях, на
котрих ми і зупинимося у даному випадку.
Взагалі слід відзначити, що постійний ін-
терес до середньовічних урбаністичних центрів
на території східних слов’ян, і зокрема у пере-
яславській зоні їх розселення, залишається од-
ним із пріоритетів вітчизняної археології. По-
яснюється він не лише виключним багатством
археологічних матеріалів, але й надзвичайно
широким спектром проблем, котрі, можливо,
певною мірою вирішували та ставили нові за-
вдання. Інформація, отримана на основі ви-
вчення пам’яток матеріальної культури цієї
групи, збагатила історичну науку якісно новим
джерелом, дозволила відтворити яскраву кар-
тину їх історично-культурного й економічного
розвитку (Давня історія України 2000).
Як вже відзначалося, дослідження вказано-
го напряму якраз і стали основним науковим
доробком Михайла Петровича — непересічно-
го дослідника, який став одним із найбільш ві-
домих вітчизняних спеціалістів, а його наукові
доробки не втратили своєї актуальності і нині.
У першу чергу, слід відзначити його монумен-
тальну монографію, присвячену систематизації
наявних джерел та характеристики слов’яно-
руських городищ VІІІ—ХІІІ ст. на території між
Саном та Сіверським Дінцем, де були проана-
лізовані дані про 670 комплексів та зроблені
узагальнюючі висновки (Кучера 1999).
Вивчаючи центри ІХ—Х ст. Михайло Пе-
трович встановив, що для цього періоду іс-
нування Давньоруської держави характер-
ними були укріплення простого типу, тобто
вони складалися із однієї частини. А наявність
слов’янського культурного шару на городищах
із двома і більше укріпленими частинами свід-
чить про їх походження з більш давніх часів.
Прості городища являються основним типом
укріплених пам’яток і в послідуючий період
Київської Русі, але в будівництві вже з кінця
Х ст. застосовувалися також укріплення склад-
ного типу, причому, вони складалися майже
виключно із різновеликих частин, як правило,
двох: відносно невеликої внутрішньої і значно
більшої зовнішньої.
Форма самих городищ залежала від кон-
фігурації природної частини місцевості, кот
ру вибирали для зведення оборонних споруд.
Звичайно, вона була неправильною в плані,
адже за доби панування холодної зброї будь-
яка форма задовольняла потреби захисту. Хоча,
найраціональнішою все ж являлася округла
форма. Вона була характерною для городищ,
розташованих на рівній місцевості і навіть для
частини нагірних пунктів.
Основою конструкції укріплень тоді явля-
лися дерев’яні зруби, а зрубні кліті могли ви-
користовуватися і як своєрідні резервні при-
міщення для перебування навколишнього на-
селення на випадок кочівницьких вторгнень.
Стовпова ж конструкція стін мала допоміжне
значення, її також застосовували в екстремаль-
них умовах (наприклад, після пожежі, коли
знищувалися зрубні конструкції).
М.П. Кучерою було розглянуто й питання
про характер забудови укріплених поселень на
території сучасної України та в суміжних ра-
йонах, а також розміщення на них житлово-
господарських комплексів. На особливу ува-
гу заслуговує реконструкція подвірно-рядової
забудови, аналогом котрої слід вважати садиб-
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 75
не планування в давньоруських містах лісової
смуги на території сучасних Білорусі і Росії.
Подвірно-рядова (або ж шахово-рядова) забу-
дова в лісостеповій смузі була характерною як
для укріплених, так і неукріплених давньорусь-
ких поселень. Але в межах укріплень вона була
більш компактною. Типи забудови — кільце-
вий, рядовий, подвірно-рядовий, неупорядко-
ваний — були виділені на основі фрагментар-
них матеріалів, а тому заслуговують подальшої
уваги під час накопичення нових даних.
Сама проблема городищ безпосередньо
пов’язана із з’ясуванням ролі оборонного бу-
дівництва в історії ранніх слов’ян і Русі, а роз-
міщення ранніх городищ свідчить про те, що
кожне літописне плем’я володіло власною
укріпленою територією. Пізніше нова держава
«Русь» взяла на себе основну зовнішню функ-
цію — захист власних кордонів. Впроваджується
новий адміністративно-територіальний поділ
державних володінь, споруджуються нові обо-
ронні лінії, виникають нові адміністративно-
політичні центри.
Слов’яно-руські укріплення належали до
громадської та державної власності. Вони яв-
лялися адміністративно-політичними й вій-
ськовими осередками місцевого й загально-
державного значення. Але керували ними різ-
ного рангу адміністративно-посадові особи,
державно-феодальна еліта, яка у першу чер-
гу, все ж більше дбала про власні інтереси. Це
був основний канал формування на Русі бояр-
ських господарств, переходу частини держав-
них укріплень до впливових приватних осіб. З
появою укріплень посилюються відмінності у
розвитку окремих населених пунктів, виника-
ють нові поселенські структури. І ще одне: самі
по собі укріплені пункти не існували. Під їх за-
хистом виникали неукріплені поселення. А су-
дячи з того, що останні у багатьох випадках за-
сновувалися у несприятливих для звичайного
заселення умовах (на високих корінних бере-
гах річок і т. п.) якраз інтереси захисту доміну-
вали в житті південноруського населення.
Основна зовнішня загроза на півдні Київ
ської Русі походила від войовничих сусідів-
кочовиків, частина яких з часом переходи-
ла на давньоруський бік і осідала на півден-
них кордонах, зокрема у Пороссі та Посуллі,
де у них з’являлися власні укріплені поселен-
ня (Кучера, Іванченко 1998). Найтиповішими
рисами чорноклобуцьких городищ являють-
ся невеликі розміри укріплених майданчиків,
незначні за розмірами вали, розташування
останніх кількома рядами з напільного боку,
багатоярусне ескарпування схилів з влашту-
ванням ровів та валів, незначний культурний
шар чи навіть повна відсутність як в середині
городища, так і зовні біля нього, переважання
валів без зрубних конструкцій, випадки чле-
нування фортець на дві мініатюрні частини
на зразок давньоруського міського дитинця
та окружного міста.
Вивчення розмірів урбаністичний центрів
східних слов’ян у давньоруську епоху також
цікавили згаданого дослідника. Зокрема він
встановив, що поселеннями міського типу ста-
вали укріплені пункти площею близько 2,0 га
і більше, і лише у виключних випадках вони
могли обмежуватися меншими розмірами (Ку-
чера 1984). До цього слід додати ще одне ар-
хеологічне спостереження: місто завжди мало
хоча б дві (як мінімум) укріплені площадки, на
відміну від замків та деяких інших специфіч-
них городищ.
Ще одним напрямом наукових інтересів
М.П. Кучери стали т. зв. Змійові вали на тери-
торії Середнього Подніпров’я, котрі в основ
ному були зведені південніше Києва й Переяс-
лавля Руського та інших центрів якраз у часи
ранньофеодальної монархії на Русі. Згідно ле-
гендам, однотипні земляні насипи, що вража-
ли своєю протяжністю, з’явилися в давнину в
результаті протистояння між міфічним Змієм
та двома сміливцями — Козьмою і Дем’яном,
які його перемогли й провели плугом величез-
ну межу, котру Змій не міг переступити. Збу-
довані вони були у лісостеповій зоні південні-
ше й південно-західніше Києва — на просторі
між Дніпром і Тетеревом до Росі та її західних
допливів, а також вал вздовж Дніпра і нижньої
течії Сули на Лівобережжі загальною протяж-
ністю більш як 950 км.
Легенда легендою, а насправді, в результа-
ті робіт Михайла Петровича та інших дослід-
ників, вдалося встановити, що ці вали явля-
ли собою досить складну оборонну споруду
із дерева та землі, яка з’явилася в часи Київ-
ської Русі (23 поздовжніх вала, котрі увійшли
до складу 9 ліній) і були направлені на про-
тистояння із кочівницькими ордами. Останні
хвиля за хвилею накочувалися на міста і села
слов’ян-землеробів. Вся ця досить складна
оборонна система створювалася у кілька ета-
пів: в кінці Х — на початку ХІ ст. — за часів ве-
ликого князювання Володимира Святослави-
ча та Ярослава Мудрого, а також у Пороссі не
раніше першої третини ХІІ ст. Приблизні роз-
рахунки показали, що зведення відрізку валу
довжиною 1,0 км вимагало трудових затрат 72
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 476
чоловік протягом року. Орієнтовно встановле-
но, що будівництво ранніх валів могло трива-
ти не більше 19 років при участі кожного року
в цьому процесі близько 3500 чоловік (Кучера
1987).
Говорячи ж про систему оборони середньо-
дніпровської території в кінці І — на початку
ІІ тис. н. е. у цілому, слід відзначити, що обо-
ронні лінії тут діляться на три типи, котрі скла-
даються із:
— Змійових валів і городищ;
— власне Змійових валів;
— власне городищ.
Окрім того, на ділянках без фортець або ж
значно віддалених від останніх, як і на най-
більш небезпечних напрямах сторожової служ-
би для контролю над місцевістю, використову-
валися високі кургани попередніх епох або ж
спеціально зведені насипи. У зв’язку з цим слід
звернути увагу на повідомлення єпископа Бру-
нона про його прощання із князем Володи-
миром Святославичем на південному кордоні
Русі зі Степом, укріпленому Змійовим валом.
Перший із них, пройшовши «довгу загорожу»,
став на одному горбі («colle»), а інший — на
другому (Гильфердинг 1856, с. 9—16).
При цьому також слід відзначити, що обо-
ронні лінії лише із одних городищ (без Змійо-
вих валів) споруджувалися як у ХІ, так і у ХІІ—
ХІІІ ст. Ланцюжки ранніх городищ давньо-
руського часу відомі у чотирьох районах — по
правому березі нижньої Десни (окрім самого
нижнього її відрізка), правому березі Трубежу,
в басейні верхньої течії Сули, по лівому березі
середньої й нижньої течії Росі. В інших місцях
Середнього Подніпров’я поодинокі городища
ХІ ст. не створюють реальних оборонних ліній.
А лінії із городищ кінця ХІ—ХІІ ст. не створю-
вали одне ціле із такими валами.
І ще одне зауваження, висловлене дослідни-
ком в даному аспекті розкриття піднятої теми:
якщо виходити із хронології давньоруських го-
родищ, то Змійові вали як на правому, так і на
лівому березі Середнього Подніпров’я не ви-
ходять за межі поширення укріплених пунк-
тів, заснованих київськими великими князя-
ми в Х—ХІ ст., за невеликим виключенням,
що супроводжує городища лише цього ран-
нього періоду. Відмінності в характері оборон-
них ліній — як територіальні, так і хронологіч-
ні — слід розглядати у взаємозв’язку з даними
історичної географії. А це свою чергу дає змо-
гу більш конкретно встановити місце Змійових
валів в системі оборони давньоруської держави
(Кучера 1987, с. 176—177).
Ще однією особливістю розглянутих обо-
ронних конструкцій давньоруського часу яв-
лялося те, що вони стали якісно новим істо-
ричним типом давніх споруд оборонного ха-
рактеру: адже городища на території сучасної
України з’явилися ще в енеоліті, але зведення
таких конструкцій могло бути здійснене лише в
часи першої державності східних слов’ян (коли
можна було сконцентрувати в межах грандіоз-
ного проекту велику кількість підданих).
Взагалі, саме за часів Київської Русі вима-
льовується система охорони прикордонної лі-
нії, спрямована на захист головних державних
центрів та її внутрішніх центральних регіонів
від зовнішньої загрози, котра практично без іс-
тотних змін проіснувала аж до ХІХ ст. Тоді ж, у
києво-руський період, закладаються підвали-
ни системи раннього оповіщення стосовно не-
безпеки ворожого нападу світловими та димо-
вими сигналами від кордону до центру. У цей
же час постають головні завдання прикордон-
них охоронних структур, що є актуальним і до-
нині — вчасно виявляти пересування ворожих
збройних формувань до державного кордону,
попередити метрополію про виникнення без-
посередньої воєнної загрози, встановити ві-
рогідні маршрути руху атакуючих, вступити з
ними в бойовий контакт і своїми діями затри-
мати на час, необхідний для розгортання осно-
вних військових сил для надання відсічі супро-
тивнику.
Підтвердження цьому знаходимо і у віднос-
но фрагментарних дослідженнях М.П. Кучери
оборонних споруд пізньосередньовічних часів.
Для них основною відмінністю стала невели-
ка протяжність, локалізація на певних ділян-
ках місцевості та відсутність у самих насипах
дерев’яних конструкцій. Частина із них вини-
кла наприкінці ХVІІ—ХVІІІ ст., а частина не
мала оборонних функцій і тому їх слід відноси-
ти до межових споруд. Такі пошуки були про-
довжені (правда, поки що у відносно незнач
ному обсязі) і під час реконструкції козацької
прикордонної польової служби у складі відпо-
відних військових структур молодої Російської
імперії (Корнієнко 2009).
Важливим стало і те, що вищезгаданому до-
сліднику вдалося локалізувати Змійові вали
лише на території Середнього Подніпров’я,
відділити їх від Траянових валів на території
західноукраїнського регіону. Останні проходи-
ли аж до Молдавії в меридіональному напрям-
ку, були зведені в часи раннього залізного віку,
але, як і вищерозглянуті, будувалися осілим
місцевим населенням у його протистоянні із
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 4 77
кочовиками. Земляні споруди середньовічних
часів відомі й на території Болгарії, Польщі,
сучасних Татарстану й Чувашії (Кучера 1992).
Протистояння землеробів та номадів про-
слідковується і на території Кримського пів-
острова де в середньовічний період в степовій
зоні панували останні. Зокрема на кордонах
Візантійської імперії в V—VІ ст. споруджують-
ся як окремі опорні пункти, так і цілі систе-
ми, що складалися із сторожових башт, валів,
так званих довгих стін, засік, котрі зазвичай
називалися «лімесами». Так, вже в часи прав-
ління імператора Юстиніана І (527—565 рр.)
в Південно-Західному Криму була побудова-
на система «довгих стін», котрі закривали про-
ходи (клістури) в гірські долини. Але тут вони
зводилися із каміння, що й зрозуміло для да-
ного регіону, але були за протяжністю набагато
меншими ніж вище розглянуті дерево-земляні
конструкції (всього 30—35 км завдовжки). Та і
у відношенні їх використання на окремих ді-
лянках ще існують різні гіпотези (Пиоро 1990).
При цьому слід відзначити й те, що відносно
невелика довжина таких стін була притаман-
ною не лише окраїнним візантійським тери-
торіям, але й околицям такого «суперміста» як
Константинополь. Навколо нього «Довгі сті-
ни» становили зовнішній рубіж оборони сто-
лиці на відстані 50 км від самого міста і тягну-
лися на 50 км від Чорного моря до моря Мар-
мурового, що були побудовані на початку VІ ст.
н. е. (Свод древнейших... 1991, с. 244).
Цей ряд прикладів можна було б ще довго
продовжувати (Велика Китайська стіна та ін.),
але у цілому такі масштабні проекти, в пер-
шу чергу, фіксували межу двох світів: «…пе-
ред нами постає одна із глобальних проблем в іс-
торії людства — взаємин різних цивілізацій, які
до появи сучасного суспільства відбувались зде-
більшого на так званих Великих Кордонах — у
зонах їхніх довготривалих контактів. Понят-
тя Великого Кордону є одним із найважливіших
для розуміння історії людства. Від часу раннього
розподілу народів на землеробів і кочівників ви-
ник і перший Великий Кордон, схожі риси з яким
зафіксовано на кордонах стародавнього Єгип-
ту, північного Китаю, а також на українсько-
му Придніпров’ї» — цілком справедливо від-
значає С.А. Лепявко. Він же відмічає і те, що
саму теорію Великого Кордону сформулював
ще наприкінці ХІХ ст. американський дослід-
ник Ф. Тернер, і її, можливо, вважати одним
із варіантів теорії географічного детермініз-
му. Земля сучасної України протягом багатьох
століть являлася класичною «землею на кор-
доні» і ключовим у цьому словосполученні є
саме слово «кордон» (Історія українського ко-
зацтва 2006; Лепявко 2011, с. 78—88).
У цьому контексті розробки М.П. Кучери,
який теж відзначав, що: «Довгі загорожі спо-
руджувалися до тих пір, поки існували кочівни-
ки» (Кучера 1987, с. 173), відігравали неабия-
ку роль не лише у регіональному відношенні,
але й у загальноісторичному плані. Я к і його
результати вивчення середньовічних укріпле-
них центрів східних слов’ян на півдні їхнього
«світу».
Тож, без жодних сумнівів, наукова спадщи-
на Михайла Петровича являється безперечним
внеском у вітчизняну історичну науку і завжди
буде слугувати як одна із вагомих «цеглин» у
подальшому її розвитку.
Гильфердинг А. Неизданное свидетельство современника о
Владимире Святом и Болеславе Храбром // Русская
беседа. — М., 1856. — Т. 1. — С. 9—16.
Давня історія України. — К., Т. 3.
Історія українського козацтва. Нариси в двох томах. Том
перший. — К., 2006.
Корнієнко О.М. Прикордонна польова служба Сумського
козацького полку в ХV—ХVІІІ ст. // Сумська старо-
вина. — 2009. — № ХХVІ—ХХVІІ. — С. 7—18.
Кучера М.П. Размеры древнерусского города по данным
городищ на территории Украинской ССР // Древне-
русский город. — К., 1984. — С. 69—72.
Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. — К.,
1987.
Кучера М.П. «Траянові» вали Середнього Подністров’я //
Археологія. — 1992. — № 4. — С. 43—55.
Кучера М.П., Іванченко Л.І. Особливості городищ Чорних
Клобуків Поросся // Археологія. — 1998. — № 2. —
С. 100—104.
Кучера М.П. Слов’яно-руські городища VІІІ—ХІІІ ст. між
Саном і Сіверським Дінцем. — К., 1999.
Лепявко С.А. Великі кордони українців // Гілея: Науко-
вий вісник. Вип. 52 (спецвипуск). — К., 2011. —
С. 78—88.
Пиоро И.С. Крымская Готия. — К., 1990.
Свод древнейших письменных источников о славянах.
Том 1 (І—VІ вв.). — М.,1991.
Надійшла 28.09.2017
ISSN 0235-3490. Археологія, 2017, № 478
А.П. Моця
Член-корреспондент НАН Украины, профессор, заведующий отделом древнерусской
и средневековой археологии Института археологии НАН Украины, oldrus@ukr.net
ДРЕВНЕРУССКОЕ ОБОРОНИТЕЛЬНОЕ СТРОИТЕЛЬСТВО В ТРУДАХ М.П. КУЧЕРЫ
Михаил Петрович Кучера — известный исследователь древностей эпохи Киевской Руси — на протяжении всей
своей научной деятельности, в первую очередь, изучал традиции фортификации автохтонов юга Восточной Ев-
ропы конца І — начала ІІ тыс н. э. и проводил непосредственные археологические исследования памятников того
времени на территории современной Украины. Главным образом, это касалось укреплений урбанизационных
центров, а также населенных пунктов более низшего социального ранга. Еще одним направлением его научной
деятельности явилось изучение так называемых Змеевых валов — системы дерево-земляных укреплений конца
І — начала ІІ тыс н. э. расположенных на землях Среднего Поднепровья на протяжении 950 км в широтном на-
правлении и предназначенных для защиты автохтонов-земледельцев в их противостоянии воинственным кочев-
никам Северного Причерноморья.
К л ю ч е в ы е с л о в а: городища, валы, укрепления, специфика строительства, Киевская Русь, средние века
Oleksandr P. Motsia
Associate Member of the National Academy of Ukraine, professor, head of the Ancient Rus and Mediaeval Archaeology
Department of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, oldrus@ukr.net
Ancient Rus Defensive Building in Works by M.P. Kuchera
Mykhailo Petrovych Kuchera, a famous scholar of Kyiv Rus period antiquities, during his whole scientific activity, studied,
first of all, fortification traditions of the autochthonous population of the south of Eastern Europe at the end of the 1st and
the beginning of the 2nd millennia AD and conducted direct archaeological research at the sites of that period on the territory
of modern Ukraine. Above all it concerned the urban centres’ defences, as well as lower social range settlements. One more
direction in his scientific activity was the study of so called Zmiiv ramparts, a system of wooden and soil fortifications of the
late 1st and the early 2nd millennia BC situated on the lands of the Dnipro River middle regions along 950 km in latitudinal
direction and aimed in defending the autochthonous agricultural population in their standing against the warlike nomads of
the Black Sea north region.
K e y w o r d s: hill-forts, ramparts, defense, building characteristics, Kyiv Rus, Middle Ages.
References
Davnia istoriia Ukrainy. Kiyv, vol. 3.
Hilferding A. Neizdannoie svidetelstvo sovremennika o Vladimire Sviatom i Boleslave Khrabrom. Russkaia beseda. Moskva, 1856,
vol. 1, pp. 9-16.
Istoriia ukrainskoho kozatstva. Narysy v dvokh tomakh. Tom pershyi. Kyiv, 2006.
Korniienko O.M. Prykordonna poliova sluzhba Sumskoho kozatskoho polku v ХV-ХVІІІ st. Sumska starovyna, 2009, no.no. ХХVІ-
ХХVІІ, p. 7-18.
Kuchera M.P. Razmery drevnerusskogo goroda po dannym gorodishch na territorii Ukrainskoi SSR. Drevnerusskii gorod, Kyiv,
1984, pp. 69-72.
Kuchera M.P. Zmievy valy Srednego Podneprovia. Kyiv, 1987.
Kuchera M.P. «Traianovi» valy Serednioho Podnistrovia. Arkheolohiia, 1992, no. 4, pp. 43-55.
Kuchera M.P. Sloviano-ruski horodyshcha VIII-ХІІІ st. mizh Sanom i Siverskym Dintsem. Kyiv, 1999.
Kuchera M.P., Ivanchenko L.I. Osoblyvosti horodyshch Chornykh Klobukiv Porossia. Arkheolohiia, 1998, no. 2, p. 100-104.
Lepiavko S.A. Velyki kordony ukraintsiv. Hileia: Naukovyi visnyk. Iss. 52 (spetsvypusk). Kyiv, 2011, pp. 78-88.
Pioro Y.S. Krymskaia Gotiia. Kyiv, 1990.
Svod drevneishykh pismennykh istochnikov o slavianakh. Vol. 1 (I-VI vv.), Moskva, 1991.
|
| id | arheologia-com-ua-article-89 |
| institution | Chemistry, Physics and Technology of Surface |
| issn | 2616-499X |
| keywords_txt_mv | |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2026-08-07T01:01:58Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Institute of Archaeology NAS of Ukraine |
| record_format | ojs |
| resource_txt_mv | arheologiacomua/68/cfe35d7367028703a338498d02677368.pdf |
| spelling | arheologia-com-ua-article-892020-01-19T08:34:05Z Ancient Rus Defensive Building in Works by M. P. Kuchera Древнерусское оборонительное строительство в трудах М.П. Кучеры Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П. Кучери Motsia, Oleksandr P. hill-forts, ramparts, defense, building characteristics, Kyiv Rus, Middle Ages. городища, валы, укрепления, специфика строительства, Киевская Русь, средние века городища, вали, укріплення, специфіка будівництва, Київська Русь, середні віки. Mykhailo Petrovych Kuchera, a famous scholar of Kyiv Rus period antiquities, during his whole scientific activity, studied, first of all, fortification traditions of the autochthonous population of the south of Eastern Europe at the end of the 1st and the beginning of the 2nd millennia AD and conducted direct archaeological research at the sites of that period on the territory of modern Ukraine. Above all it concerned the urban centres’ defences, as well as lower social range settlements. One more direction in his scientific activity was the study of so called Zmiiv ramparts, a system of wooden and soil fortifications of the late 1st and the early 2nd millennia BC situated on the lands of the Dnipro River middle regions along 950 km in latitudinal direction and aimed in defending the autochthonous agricultural population in their standing against the warlike nomads of the Black Sea north region Михаил Петрович Кучера — известный исследователь древностей эпохи Киевской Руси — на протяжении всей своей научной деятельности, в первую очередь, изучал традиции фортификации автохтонов юга Восточной Европы конца І — начала ІІ тыс н. э. и проводил непосредственные археологические исследования памятников того времени на территории современной Украины. Главным образом, это касалось укреплений урбанизационных центров, а также населенных пунктов более низшего социального ранга. Еще одним направлением его научной деятельности явилось изучение так называемых Змеевых валов — системы дерево-земляных укреплений конца І — начала ІІ тыс н. э. расположенных на землях Среднего Поднепровья на протяжении 950 км в широтном направлении и предназначенных для защиты автохтонов-земледельцев в их противостоянии воинственным кочевникам Северного Причерноморья. У роботі аналізується внесок відомого вітчизняного дослідника Михайла Петровича Кучери у вивчення традицій давньоруського оборонного будівництва (міста, замки, Змійові вали). Institute of Archaeology NAS of Ukraine 2017-12-22 Article Article application/pdf https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/89 10.15407/archaeologyua2017.04.074 Arheologia; No 4 (2017): Arheologia; 74-78 Археологія ; № 4 (2017): Археологія; 74-78 Археология; № 4 (2017): Arheologia; 74-78 2616-499X 0235-3490 10.15407/archaeologyua2017.04 uk https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/89/86 |
| spellingShingle | городища вали укріплення специфіка будівництва Київська Русь середні віки. Motsia, Oleksandr P. Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П. Кучери |
| title | Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П. Кучери |
| title_alt | Ancient Rus Defensive Building in Works by M. P. Kuchera Древнерусское оборонительное строительство в трудах М.П. Кучеры |
| title_full | Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П. Кучери |
| title_fullStr | Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П. Кучери |
| title_full_unstemmed | Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П. Кучери |
| title_short | Давньоруське оборонне будівництво у працях М.П. Кучери |
| title_sort | давньоруське оборонне будівництво у працях м.п. кучери |
| topic | городища вали укріплення специфіка будівництва Київська Русь середні віки. |
| topic_facet | hill-forts ramparts defense building characteristics Kyiv Rus Middle Ages. городища валы укрепления специфика строительства Киевская Русь средние века городища вали укріплення специфіка будівництва Київська Русь середні віки. |
| url | https://arheologia.com.ua/index.php/arheologia/article/view/89 |
| work_keys_str_mv | AT motsiaoleksandrp ancientrusdefensivebuildinginworksbympkuchera AT motsiaoleksandrp drevnerusskoeoboronitelʹnoestroitelʹstvovtrudahmpkučery AT motsiaoleksandrp davnʹorusʹkeoboronnebudívnictvoupracâhmpkučeri |