Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду

• Дата: 2010
• Автор: Романова, О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2010
• Назва видання: Український історичний збірник
• Теми: Давня історія
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/100263
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Культи місцевих святих та тексти літератури мудрості в Єгипті наприкінці Давнього царства та за Першого перехідного періоду / О. Романова // Український історичний збірник — 2010. — Вип. 13, ч. 1. — С. 6-20. — Бібліогр.: 81 назв. — укр.

В статті розглядається проблема взаємовпливів розвитку посмертного культу особи та автобіографічного чи дидактичного тексту, написаного нею, на основі письмових та археологічних джерел доби Давнього Царства та Першого перехідного періоду. Були досліджені культи видатних людей: Джедефгора, Птагетепа, Каґемні, Ісі із Едфу, Гекаіба із Елефантини та Аганахта із Дейр ель-Бершех. Місцеві святі мали стосунок до етичного дискурсу: вони писали автобіографії, деякі із них були відомі як автори повчань. Зміст обох літературних жанрів: автобіографії та повчання, – це тема благочестя особи. Три фактори здійснювали вплив на посмертне «прекрасне ім’я» особи: соціальний статус особи, її репутація як вмілого посадовця та праведної особи, а також текст літератури мудрості, який був створений особою, або який їй приписувався. Прижиттєва слава і громадська думка були основою для позитивної суспільної пам’яті про особу і для розвитку її заупокійного культу. Автобіографія закріплювала позитивний образ особи та сприяла збереженню суспільної пам’яті про людину.