Глубинная сейсмогенная зона Вранча как индикатор геодинамического процесса

Для сейсмогенної зони Вранча виконано тектонофізичну інтерпретацію 80 механізмів вогнищ землетрусів (глибина від 80 до 172 км) за 1940-2011 рр. Епіцентри вогнищ локалізовані на площі 60 х 21 км. Ідентифіковано діючі нодальні площини механізмів як площини підкидів і підкидо-зсувів, які формувалися в...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2015
Автори: Гинтов, О.В., Муровская, А.В., Егорова, Т.П., Вольфман, Ю.М., Цветкова, Т.А., Вугаенко, И.В., Колесникова, Е.Я., Островной, А.Н., Вубняк, И.Н., Фарфуляк, Л.В., Амашукели, Т.А.
Формат: Стаття
Мова:Russian
Опубліковано: Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України 2015
Назва видання:Геофизический журнал
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103675
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Глубинная сейсмогенная зона Вранча как индикатор геодинамического процесса / О.В. Гинтов, А.В. Муровская, Т.П. Егорова, Ю.М. Вольфман, Т.А. Цветкова, И.В. Вугаенко, Е.Я. Колесникова, А.Н. Островной, И.Н. Вубняк, Л. В. Фарфуляк, Т. А. Амашукели // Геофизический журнал. — 2015. — Т. 37, № 3. — С. 22-49. — Бібліогр.: 78 назв. — рос.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Для сейсмогенної зони Вранча виконано тектонофізичну інтерпретацію 80 механізмів вогнищ землетрусів (глибина від 80 до 172 км) за 1940-2011 рр. Епіцентри вогнищ локалізовані на площі 60 х 21 км. Ідентифіковано діючі нодальні площини механізмів як площини підкидів і підкидо-зсувів, які формувалися в умовах субгоризонтального стиску. Побудовано структурну схему глибинної зони Вранча, на якій діючі нодальні площини об'єднані в зони насувів, підкидів і підкидо-зсувів, що простягаються у північно-східному, північно- західному, північ-північно-західному і субширотному напрямках. Показано, що орієнтація площин зсувів зони Вранча близька до орієнтації площин зсувів флішових Карпат і великих зон розломів, які перетинають її. Ці результати суперечать двом основним концепціям утворення зони Вранча, що ґрунтуються на механізмах відриву слебів океанічної літосфери або деламінаціі континентальної літосфери, оскільки припускається поворот сегмента літосфери з субгоризонтального у субвертикальне положення і досить сильна деформація літосфери, в тому числі нижньої кори на ділянках, прилеглих до зони. Згідно з наявними даними ГСЗ і сейсмотомографії, будова земної кори і верхньої мантії в районі південно-східного орокліна Карпат мало відрізняється від будови кори і верхньої мантії в інших частинах карпатського сегмента альпід. Запропоновано альтернативну концепцію, яка виходить з того, що зона Вранча є не петрологічним тілом - частиною океанічної або континентальної плити, залученою у субдукційні-колізійні процеси і переміщеною в сучасне становище, а швидше за все деформаційною зоною всебічного бокового (горизонтального) стиску, що виникла in situ в результаті втиснення досить вузького індентора мікроплити Тисія-Дакія в утворений ним південно-східний ороклін Карпат. Всебічний боковий стиск зумовлений опором просуванню індентора з боку північної частини Мізійської мікроплити, Добруджі і Західночорноморської мікроплити, а також центриклінальним падінням зон розломів, що обмежують його рух з півночі і півдня. Таке утворення зони Вранча in situ підтверджується її розміщенням у зоні перетину найбільших розломних зон - ТЕШЗ, Г' - Г" , Південно- карпатської та ін.