Спонтанная эмиссионная активность литосферы и сейсмоэлектромагнитные явления

Обговорено нові ідеї та підходи до опису спонтанних емісій літосфери (сейсмічної, сейсмоакустичної і електромагнітної), що спираються на аналіз нестаціонарних процесів і метастабільних станів в активному геосередовищі. Підкреслено, що емісії являють собою не лише динамічний, а й просторово-часовий х...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Видавець:Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
Дата:2016
Автор: Шуман, В.Н.
Формат: Стаття
Мова:Russian
Опубліковано: Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України 2016
Назва видання:Геофизический журнал
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/103760
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Цитувати:Спонтанная эмиссионная активность литосферы и сейсмоэлектромагнитные явления / В.Н. Шуман // Геофизический журнал. — 2016. — Т. 38, № 2. — С. 79-87. — Бібліогр.: 22 назв. — рос.

Репозиторії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Обговорено нові ідеї та підходи до опису спонтанних емісій літосфери (сейсмічної, сейсмоакустичної і електромагнітної), що спираються на аналіз нестаціонарних процесів і метастабільних станів в активному геосередовищі. Підкреслено, що емісії являють собою не лише динамічний, а й просторово-часовий хаос в енергонасичених геосистемах. Увагу сконцентровано на дифузійно-релаксаційній компоненті літосферного шуму, який можна тлумачити як відображення нелінійної динаміки нерівноважного геосередовища, підсумку взаємодії між механізмами його самоорганізації, які визначають тенденції розвитку еволюційних процесів, та ефектами динамічної релаксації, які відображують роль флуктаційно-дисипативних факторів. Указано на визначальну роль під час генерації цих процесів фронтів критичності, зокрема перколяційно-дифузійних, і пов'язаних з ними перехідних процесів у нестаціонарному геосередовищі, що називають перехідним розсіюванням. Суттєво, що спонтанні емісії як упорядковані просторово-часові структури, які визначаються властивостями геосистем, можуть бути інтерпретовані в термінах автохвильових коливань релаксаційного типу, наприклад, автоструктур.