Улада непарушнасці і памяці: «старина» і яе трансфармацыя ў XV – першай трэці XVI ст.
Стаття присвячена такому середньовічному феномену як старовина – одній із вищих релігійних, правових, соціальних, політичних і моральних цінностей, нормі і моделі поведінки, способу мислення і діяльності, одній із найважливіших категорій релігії, фактору соціального і майнового статусу, одному зі...
Збережено в:
Дата: | 2013 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Belarusian |
Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2013
|
Назва видання: | Соціум. Альманах соціальної історії |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104454 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Улада непарушнасці і памяці: «старина» і яе трансфармацыя ў XV – першай трэці XVI ст. / А. Груша // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2013. — Вип. 10. — С. 216-245. — Бібліогр.: 145 назв. — біл. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Стаття присвячена такому середньовічному феномену як старовина – одній
із вищих релігійних, правових, соціальних, політичних і моральних цінностей,
нормі і моделі поведінки, способу мислення і діяльності, одній із найважливіших категорій релігії, фактору соціального і майнового статусу, одному зі
способів владарювання й управління, формі пам’яті. Робиться наступний висновок. Зі старовиною могли конкурувати тільки дуже привабливі нововведення –
права, які були такими ж «добрими» з точки зору суспільного оцінювання, як і
старовина. Це – права, які в історичних джерелах XV–XVI ст. так і називались
«добрі», «добровільні», «як в Польщі». Переваги доброго християнського права
підірвали абсолютний авторитет старовини, зруйнували уявлення про її вищу
правову цінність. Ця якість була притаманна також і новим правам. Останні
містили в собі потужний потенціал оновлення суспільства у напрямку лібералізації і гуманізації. Цілий ряд нововведень кваліфікувався не просто як «добрі» і «вільні» права, але й як «християнські» права. Дану кваліфікацію прав
необхідно розглядати в культурному сенсі. Нові громадянські і майнові права
ототожнювались із християнством, були органічною частиною християнської релігії, втілювали її. |
---|