Улада непарушнасці і памяці: «старина» і яе трансфармацыя ў XV – першай трэці XVI ст.

Стаття присвячена такому середньовічному феномену як старовина – одній із вищих релігійних, правових, соціальних, політичних і моральних цінностей, нормі і моделі поведінки, способу мислення і діяльності, одній із найважливіших категорій релігії, фактору соціального і майнового статусу, одному зі...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Видавець:Інституту історії України НАН України
Дата:2013
Автор: Груша, А.
Формат: Стаття
Мова:Belarusian
Опубліковано: Інституту історії України НАН України 2013
Назва видання:Соціум. Альманах соціальної історії
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104454
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Цитувати:Улада непарушнасці і памяці: «старина» і яе трансфармацыя ў XV – першай трэці XVI ст. / А. Груша // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2013. — Вип. 10. — С. 216-245. — Бібліогр.: 145 назв. — біл.

Репозиторії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Стаття присвячена такому середньовічному феномену як старовина – одній із вищих релігійних, правових, соціальних, політичних і моральних цінностей, нормі і моделі поведінки, способу мислення і діяльності, одній із найважливіших категорій релігії, фактору соціального і майнового статусу, одному зі способів владарювання й управління, формі пам’яті. Робиться наступний висновок. Зі старовиною могли конкурувати тільки дуже привабливі нововведення – права, які були такими ж «добрими» з точки зору суспільного оцінювання, як і старовина. Це – права, які в історичних джерелах XV–XVI ст. так і називались «добрі», «добровільні», «як в Польщі». Переваги доброго християнського права підірвали абсолютний авторитет старовини, зруйнували уявлення про її вищу правову цінність. Ця якість була притаманна також і новим правам. Останні містили в собі потужний потенціал оновлення суспільства у напрямку лібералізації і гуманізації. Цілий ряд нововведень кваліфікувався не просто як «добрі» і «вільні» права, але й як «християнські» права. Дану кваліфікацію прав необхідно розглядати в культурному сенсі. Нові громадянські і майнові права ототожнювались із християнством, були органічною частиною християнської релігії, втілювали її.