Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива?

У державних стратегічних документах зазначено прагнення України стати економічно високорозвиненою країною. Однак обраний Урядом інструмент формування вітчизняної інноваційної економіки, який полягає в активному використанні бюджетної політики перманентного скорочення фінансування української науки,...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Одотюк, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наука і суспільство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107568
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива? / І.В. Одотюк // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 65-71. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-107568
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1075682016-10-23T03:02:25Z Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива? Одотюк, І.В. Наука і суспільство У державних стратегічних документах зазначено прагнення України стати економічно високорозвиненою країною. Однак обраний Урядом інструмент формування вітчизняної інноваційної економіки, який полягає в активному використанні бюджетної політики перманентного скорочення фінансування української науки, є не таким вже однозначним з точки зору перспективи отримання бажаного результату. У статті представлено експертну оцінку ступеня обґрунтованості стратегічного бачення держави щодо ефективності такого способу розбудови сучасної інноваційної економіки в Україні. Розглянуто нагальні питання кадрового та фінансового забезпечення розвитку вітчизняної науки. На основі міжнародного порівняльного аналізу показано рівень сучасного відставання України від країн ЄС та інших провідних держав світу за показниками концентрації наукових кадрів, зокрема фахівців у сфері виконання наукових та науково-технічних робіт (ННТР), загального обсягу фінансового забезпечення ННТР, обсягу бюджетного фінансування діяльності наукових установ. Сформульовано висновок про безпідставність аргументів представників влади на користь скорочення державного фінансування наукового сектору в Україні. 2016 Article Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива? / І.В. Одотюк // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 65-71. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107568 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука і суспільство Наука і суспільство
spellingShingle	Наука і суспільство Наука і суспільство Одотюк, І.В. Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива? Вісник НАН України
description	У державних стратегічних документах зазначено прагнення України стати економічно високорозвиненою країною. Однак обраний Урядом інструмент формування вітчизняної інноваційної економіки, який полягає в активному використанні бюджетної політики перманентного скорочення фінансування української науки, є не таким вже однозначним з точки зору перспективи отримання бажаного результату. У статті представлено експертну оцінку ступеня обґрунтованості стратегічного бачення держави щодо ефективності такого способу розбудови сучасної інноваційної економіки в Україні. Розглянуто нагальні питання кадрового та фінансового забезпечення розвитку вітчизняної науки. На основі міжнародного порівняльного аналізу показано рівень сучасного відставання України від країн ЄС та інших провідних держав світу за показниками концентрації наукових кадрів, зокрема фахівців у сфері виконання наукових та науково-технічних робіт (ННТР), загального обсягу фінансового забезпечення ННТР, обсягу бюджетного фінансування діяльності наукових установ. Сформульовано висновок про безпідставність аргументів представників влади на користь скорочення державного фінансування наукового сектору в Україні.
format	Article
author	Одотюк, І.В.
author_facet	Одотюк, І.В.
author_sort	Одотюк, І.В.
title	Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива?
title_short	Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива?
title_full	Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива?
title_fullStr	Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива?
title_full_unstemmed	Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива?
title_sort	високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива?
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Наука і суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/107568
citation_txt	Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива? / І.В. Одотюк // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 65-71. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT odotûkív visokítehnologíízavídsutnostínaukinovijreceptukraínsʹkogoekonomíčnogodiva
first_indexed	2025-07-07T20:08:27Z
last_indexed	2025-07-07T20:08:27Z
_version_	1837020120964136960
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 65 ОДОТЮК Ігор Васильович — доктор економічних наук, головний науковий співробітник Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України» ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ЗА ВІДСУТНОСТІ НАУКИ — НОВИЙ РЕЦЕПТ УКРАЇНСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ДИВА? У державних стратегічних документах зазначено прагнення України ста- ти економічно високорозвиненою країною. Однак обраний Урядом інстру- мент формування вітчизняної інноваційної економіки, який полягає в ак- тивному використанні бюджетної політики перманентного скорочення фінансування української науки, є не таким вже однозначним з точки зору перспективи отримання бажаного результату. У статті представлено експертну оцінку ступеня обґрунтованості стратегічного бачення дер- жави щодо ефективності такого способу розбудови сучасної інноваційної економіки в Україні. Розглянуто нагальні питання кадрового та фінансово- го забезпечення розвитку вітчизняної науки. На основі міжнародного по- рівняльного аналізу показано рівень сучасного відставання України від кра- їн ЄС та інших провідних держав світу за показниками концентрації наукових кадрів, зокрема фахівців у сфері виконання наукових та науково- технічних робіт (ННТР), загального обсягу фінансового забезпечення ННТР, обсягу бюджетного фінансування діяльності наукових установ. Сформульовано висновок про безпідставність аргументів представників влади на користь скорочення державного фінансування наукового сектору в Україні. Нинішня динаміка розвитку світової економіки — це результат, який, крім впливу світової фінансової кризи та регіональних воєнних конфліктів, зумовлений якісною зміною використо- вуваних технологій. Сьогодні нові технологічні рішення стрім- ко набувають звичного буденного значення практично в усіх сферах життєдіяльності сучасної людини. Створення і впро- вадження нових технологій відбувається в межах інновацій- ного циклу, стимулювання якого стає прерогативою держави. Приклади успішного державного менеджменту в інноваційній сфері є в різних країнах світу, але рецептів успіху не так вже й багато. Є країни, які мають власний науковий потенціал для продукування фундаментальних технологічних новацій, однак є й інші, в яких внутрішнє виробництво ґрунтується на вико- ристанні залучених технологій. Проте, за будь-якого з цих двох варіантів розвитку інноваційного процесу, вагомим і незамін- ним його учасником є наука — сфера діяльності, результати 66 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО якої становлять основу майбутніх інновацій. Саме тому в управлінському арсеналі засобів державного впливу базою стратегій економіч- ного розвитку абсолютної більшості країн — учасниць світового ринку високих технологій є програмні завдання та заходи щодо створення наукового підґрунтя майбутнього інновацій- ного лідерства країни в одній з технологічних ніш глобального ринку. Для України шлях наслідування та адаптації успішного досвіду розвинених у сфері іннова- цій країн видається на сьогодні надто тривіаль- ним. І не те, щоб подібну позицію обстоювали фахівці від науки, освіти чи інноваційного біз- несу — видів діяльності, що є складовими ін- новаційної системи. Так вже повелося у нашій країні, що нестримний потяг до реформування тієї чи іншої галузі суспільного життя відчува- ють саме ті, хто жодного фахового стосунку до цієї сфери не має. І що ж сьогодні пропонують такі професіо- нали в інноваційній сфері? Зміст обстоюваного ними рецепту майбутнього українського інно- ваційного дива вельми оригінальний — Укра- їні наука не потрібна! Відтак, для подолання технологічного відставання та прискорення інноваційного розвитку економіки держава вирішила знехтувати вітчизняною наукою. Аргументи на користь такого вибору не нові — держава нібито витрачає надто великі кошти на науку, а жодних помітних змін в економіці не відчуває. Причому ці тези настирливо по- ширюються у ЗМІ, і за нинішніх скрутних еко- номічних умов мають непогані шанси на пози- тивний відгук в українському суспільстві. Так якою ж насправді є українська наукова дійсність? Чи схожа вона на те, що змальовують нам професіонали-реформатори? Одразу хочу зазначити, що наведені нижче аналітичні оцінки побудовані виключно на відкритих офіційних статистичних матеріалах, зокрема центральних органів виконавчої влади, а тому позбавлені найменшої політичної заангажованості. Отже, сьогодні в Україні внаслідок держав- ної практики начебто масштабних витрат бю- джету на утримання і розвиток вітчизняної на- уки спостерігається, по-перше, стрімка втра- та кваліфікованих наукових кадрів (рис. 1). Відбувається постійне скорочення загальної чисельності працівників наукових установ і, Рис. 1. Кількість і динаміка чисельності наукових працівників та фахівців, зайнятих виконанням наукових і нау- ково-технічних робіт в Україні, 1991—2015 рр. (складено за офіційними даними статистичних збірників «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» Державної служби статистики України за відповідні роки http://ukrstat.org/ uk/druk/publicat/kat_u/publnauka_u.htm) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 67 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Рис. 2. Кількість наукових працівників (на 1 тис. зайнятих в економіці) в окремих країнах світу та ЄС-28 у 2011 і 2014 р. (складено за офіційними даними ОЕСР (http://stats.oecd.org/) та Інституту статистики ЮНЕСКО (http://www.uis.unesco.org/) що найголовніше, зменшення кількості фахів- ців, безпосередньо задіяних у виконанні на- укових та науково-технічних робіт (ННТР). За підсумком 24-річного періоду розбудови вітчизняної науки, чисельність наукових пра- цівників зменшилася в 4,4 раза (з 449,8 до 101,5 тис. осіб), а фахівців, які безпосеред- ньо виконують ННТР, — у 4,6 раза (з 295 до Рис. 3. Кількість дослідників (на 1 тис. зайнятих в економіці), задіяних у виконанні наукових та науково-техніч- них робіт, в окремих країнах світу та ЄС-28 у 2011 і 2014 р. (складено за офіційними даними ОЕСР (http://stats. oecd.org/) та Інституту статистики ЮНЕСКО (http://www.uis.unesco.org/) 68 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО 63,9 тис. осіб). Як видно з рис. 1, найбільші рів- ні падіння спостерігалися у 1995 р. (на 34,8 % за загальною кількістю наукових працівників і на 39,1 % за чисельністю фахівців у сфері ви- конання ННТР відносно 1991 р.), 2000 р. (35,9 і 32,8 % відповідно відносно 1995 р.) і 2015 р. (28,1 і 28,7 % відповідно відносно 2010 р.). Порівняння України з іншими державами за показниками кількості працівників наукових організацій та кількості дослідників, задіяних у виконанні ННТР (рис. 2, 3), показують, що на сьогодні в розрахунку на 1 тис. зайнятих в економіці відставання України від країн ЄС-28 сягає майже потрійного розміру (в Україні пер- ший показник становить 4,7, а другий — 2,5). Показовими для України є результативність Сінгапуру, Японії, Німеччини, Франції, Пів- денної Кореї — відставання від рівня цих країн за кількістю наукових працівників становить від 2,5 до 3,6 раза; а за чисельністю фахівців, задіяних у сфері виконання ННТР, — від 3,4 до 5,4 раза. По-друге, в Україні спостерігається стійке зниження рівня наукомісткості ВВП — показ- ника, який кількісно відображує національний масштаб сприяння розвитку науки і технологій в країні і вагомою складовою якого якраз і є дер- жавні кошти. Причому для України ситуацію з рівнем наукомісткості ВВП більш влучно ха- рактеризує термін не «зниження», а «падіння», адже цей показник за підсумком 2014 р. (0,7 % ВВП) виявився вдвічі меншим, ніж для серед- ини 90-х років минулого століття — періоду, який в історії незалежної України відзначився глибокою кризою національної економіки (той період характеризувався наукомісткістю на рів- ні 1,4 % ВВП). Тобто починаючи з 2000 р. і до сьогодні рівень наукомісткості ВВП кризових 90-х років залишається нездійсненною мрією. Більше того, попри законодавчо унормоване за- вдання з підвищення цього показника, а відтак, і збільшення обсягу державного фінансування науки, з кожним наступним роком ця мрія стає дедалі більш недосяжною. Порівняно з розвиненими країнами світу відставання України за рівнем наукомісткості ВВП в окремих випадках є навіть більшим, ніж за показниками концентрації наукових кадрів (рис. 4). Цей показник у середньому для кра- їн ЄС-28 за підсумком 2014 р. становив 1,9 % ВВП, що в 2,7 раза більше, ніж для України, для Сінгапуру — 2,0 % (у 2,9 раза), для Фран- ції — 2,3 % (у 3,3 раза), для Німеччини — 2,8 % (у 4 рази), для США — 2,7 % (в 3,9 раза), для Рис. 4. Рівень наукомісткості ВВП (%) в окремих країнах світу та ЄС-28 у 2011 і 2014 р. (складено за офіційними даними ОЕСР (http://stats.oecd.org/) та Інституту статистики ЮНЕСКО (http://www.uis.unesco.org/) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 69 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Фінляндії — 3,2 % (в 4,6 раза), для Японії — 3,6 % (у 5,1 раза), для Південної Кореї — 4,3 % (у 6,1 раза). Крім того, як би не хотілося уник- нути порівнянь з колишніми партнерами по СНД, але за рівнем наукомісткості ВВП Украї- на істотно програє навіть окремим країнам цієї групи — наукомісткість ВВП Російської Феде- рації у 2014 р. становила 1,2 % (рис. 4). По-третє, в Україні спостерігається нівелю- вання щонайменшого пріоритету науки серед інших видів діяльності. Підтвердженням тому є дані щодо фактичного обсягу витрат україн- ського бюджету на фінансування працівників наукових організацій. Якщо порівняти річні витрати державного бюджету в розрахунку на одного наукового працівника з обсягом ВВП країни, який припадає на одну особу, то ви- являється, що в Україні пріоритету науки не- має, адже цифровий вираз двох показників у вітчизняній практиці фактично тотожний (рис. 5). Зазначена ситуація спостерігалася за підсумками як 2011 р., так і 2014 р. Однак, якщо у 2012—2013 рр. на утримання науково- го працівника держава спромоглася виділити бюджетних коштів дещо більше за ту суму, яка відображувала рівномірний розподіл створе- ного в країні ВВП (у 2012 р. державні витрати на одного науковця становили 36,8 тис. грн, а обсяг ВВП на одну особу — 32,0 тис. грн; у 2013 р. — 39,2 і 33,5 тис. грн відповідно), то за підсумком 2014 р. обидва показники були вже практично однаковими (державні витрати на одного науковця становили 37,3 тис. грн, а об- сяг ВВП на одну особу — 36,4 тис. грн). Про- те, на відміну від фінансової ситуації в країні у 2011—2013 рр., наслідки безпрецедентних колізій вітчизняної фінансової системи пері- оду 2014—2015 рр. (девальвація національної грошової одиниці, інфляція), а також значне скорочення обсягу ВВП дають підстави впев- нено говорити про зменшення обсягу витрат бюджету на утримання працівників наукових організацій України щонайменше вдвічі порів- няно з періодом 2011—2013 рр. Такою видається ситуація з фінансуванням науки на національному рівні. Якщо порівня- ти її з аналогічною ситуацією в інших країнах, які розглядалися в цій статті, то динаміка по- казника загального обсягу фінансових витрат на проведення наукових досліджень і розробок за 2004—2014 рр. переконливо свідчить, що Україна єдина з-поміж представленої групи держав упродовж цього десятиліття зберегла незмінним низький рівень фінансування на- укової сфери. Обсяги фінансування наукових досліджень і розробок на душу населення за паритетом купівельної спроможності у 2004 р. становили 66,0 дол. США, а в 2014 р. — 54,2 дол. США (рис. 6). Водночас Польща, яка за підсумком 2004 р. за цим показником перебува- ла майже на одному з Україною рівні (72,6 дол. США), істотно збільшила фінансове забез- печення національних наукових досліджень і розробок, досягнувши у 2014 р. позначки 234,7 дол. США. Як наслідок, за період з 2004 по 2014 р. сформувалося відставання України від рівня Польщі в 4,3 раза. Масштаб відста- вання України від загального рівня країн ЄС- 28 становив 13,2 раза, від Франції — 16,4 раза, від Фінляндії — 23,8, Японії — 24,2, Німеччи- ни — 24,8, Південної Кореї — 26,4, США — 26,6, від Сінгапуру — 33,9 раза. Отже, таке своєрідне розуміння нашою державою стратегічної ролі науки в суспільно-економічному житті країни є великим кроком назад. Рис. 5. Обсяг бюджетних витрат на утримання одно- го наукового працівника порівняно з обсягом ВВП у розрахунку на одну особу, 2011—2014 рр. (складено за офіційними даними Державної служби статистики України, http://www.ukrstat.gov.ua/) 70 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Аналізуючи наведені вище дані, виникає логічне запитання, а чи може бути відзначена стрімка динаміка кадрового скорочення в на- уковій галузі, зменшення наукомісткості ВВП та обсягу бюджетних витрат на науку прямим наслідком забезпечуваного державним коштом «захмарного» обсягу фінансування науки? Во- чевидь зрозуміло, що ситуація є прямо проти- лежною. І саме через відсутність мінімально необхідного рівня фінансової підтримки з боку держави наукова галузь України потерпає сьо- годні насамперед від відпливу кваліфікованих кадрів, а держава, як наслідок, впевнено влас- норуч вибудовує перспективу посилення тех- нологічної залежності національної економіки від тих країн світу, які ще вчора мали менший, порівняно з Україною, потенціал інноваційно- го розвитку економіки. Разом з тим, всупереч зазначеним негатив- ним тенденціям, вітчизняна наука продовжує своє існування. І позитивним моментом у цьо- му є навіть не те, що ще зберігаються робочі місця для працівників, а таких станом на кі- нець 2015 р. налічується майже 102 тис. науко- вих співробітників, і триває процес навчання молодих науковців в аспірантурі й докторан- турі. Головним здобутком залишається спро- можність вітчизняної науки в сьогоднішніх надзвичайно складних умовах поповнювати науковий доробок, одержувати результати не лише вітчизняного, а й світового рівня. Проте масштабної комерціалізації науково- го продукту в економіці не відбувається, і це є другим звинуваченням науки з боку окремих реформаторів. Втім, посідаючи ще донедавна найвищі посади у фінансово-економічному блоці виконавчої влади, а сьогодні представля- ючи народні інтереси у найвищому законодав- чому органі влади, такі реформатори як ніхто інший мали б розуміти, що виробничі плани і стратегію діяльності суб’єктів господарювання встановлюють не науковці, а відтак, доціль- ність здійснення підприємством фінансових вкладень у виробниче впровадження техно- логічних розробок керівники суб’єктів госпо- дарювання визначають, виходячи з фінансо- вих можливостей останніх. Державна служба статистики України такі можливості характе- ризує однозначно — 523,6 млрд грн збитків — саме таким є фінансовий результат від опо- даткування суб’єктів української економіки за підсумком 2014 р. Тож чи могли б автори звинувачень у не- ефективності української науки, апелюючи у своїх реформаторських ідеях до європейсько- го досвіду, навести хоча б один приклад з євро- пейської практики, в якій, по-перше, саме сек- тор науки визначав би економічну активність Рис. 6. Обсяг фінансування наукових досліджень і розробок на душу населення у 2004 та 2014 р. за паритетом ку- півельної спроможності, дол. США (складено за офіційними даними ОЕСР (http://stats.oecd.org/) та Інституту статистики ЮНЕСКО (http://www.uis.unesco.org/) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 71 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО суб’єктів господарювання у здійсненні ними інноваційної діяльності; а по-друге, високий рівень інноваційної активності демонстрували б суб’єкти, фінансовий результат діяльності яких характеризується цифрою, аналогічною українським економічним показникам? Віддаючи належне актуальності ідеї актив- ного реформування «всіх і вся» і, більше того, усвідомлюючи необхідність проведення саме недекларативних реформ, варто, особливо активним представникам численного рефор- маторського корпусу українських посадовців, все ж таки пам’ятати, що у світовій практиці не знайдеться досвіду жодної країни, яка б під гас- лами прискорення інноваційного розвитку на- ціональної економіки власноруч руйнувала ві- тчизняну науку. А наведені в статті економіко- статистичні оцінки переконливо свідчать про те, що збереження чи, що більш імовірно, подальше розгортання курсу реформування наукової галузі шляхом перманентного змен- шення бюджетного фінансування останньої, зрештою, остаточно перетворять стратегічне завдання Уряду і Президента щодо побудови інноваційної економіки в Україні на жодним чином не пов’язану з реальністю формальну державну декларацію, оскільки за наявних річ- них темпів втрати країною кваліфікованих на- укових кадрів створювати високі технології в Україні вже в найближчому майбутньому буде просто нікому. Статтю підготовлено за результатами ви- конання наукової теми «Засади розвитку ін- новаційної системи України в європейському науково-технологічному просторі».

Високі технології за відсутності науки – новий рецепт українського економічного дива?

Репозитарії

Схожі ресурси