Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)

У статті представлено ретроспективний погляд на події, пов’язані з аварією на Чорнобильській АЕС, наведено оцінки ситуації безпосередньо після катастрофи з боку наукової спільноти і громадськості, а також результати першого етапу робіт (1986—1989 рр.) з ліквідації наслідків аварії, в тому числі вико...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автори:	Долінський, А.А., Басок, Б.І., Базєєв, Є.Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Наука і суспільство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109858
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) / А.А. Долінський, Б.І. Басок, Є.Т. Базєєв // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 10. — С. 60-67. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-109858
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1098582016-12-19T03:02:27Z Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) Долінський, А.А. Басок, Б.І. Базєєв, Є.Т. Наука і суспільство У статті представлено ретроспективний погляд на події, пов’язані з аварією на Чорнобильській АЕС, наведено оцінки ситуації безпосередньо після катастрофи з боку наукової спільноти і громадськості, а також результати першого етапу робіт (1986—1989 рр.) з ліквідації наслідків аварії, в тому числі виконаних в Інституті технічної теплофізики НАН України. Розглянуто основні проблеми, актуалізовані аварією на ЧАЕС, та наукові розробки, спрямовані на підвищення безпеки ядерної енергетики. Підкреслено, що оптимальний вибір енергоресурсів у паливному балансі країни полягає не в протиставленні одних видів енергоресурсів іншим, а в їх розумному, техніко-економічно й екологічно обґрунтованому поєднанні. 2016 Article Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) / А.А. Долінський, Б.І. Басок, Є.Т. Базєєв // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 10. — С. 60-67. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109858 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наука і суспільство Наука і суспільство
spellingShingle	Наука і суспільство Наука і суспільство Долінський, А.А. Басок, Б.І. Базєєв, Є.Т. Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) Вісник НАН України
description	У статті представлено ретроспективний погляд на події, пов’язані з аварією на Чорнобильській АЕС, наведено оцінки ситуації безпосередньо після катастрофи з боку наукової спільноти і громадськості, а також результати першого етапу робіт (1986—1989 рр.) з ліквідації наслідків аварії, в тому числі виконаних в Інституті технічної теплофізики НАН України. Розглянуто основні проблеми, актуалізовані аварією на ЧАЕС, та наукові розробки, спрямовані на підвищення безпеки ядерної енергетики. Підкреслено, що оптимальний вибір енергоресурсів у паливному балансі країни полягає не в протиставленні одних видів енергоресурсів іншим, а в їх розумному, техніко-економічно й екологічно обґрунтованому поєднанні.
format	Article
author	Долінський, А.А. Басок, Б.І. Базєєв, Є.Т.
author_facet	Долінський, А.А. Басок, Б.І. Базєєв, Є.Т.
author_sort	Долінський, А.А.
title	Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_short	Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_full	Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_fullStr	Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_full_unstemmed	Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)
title_sort	чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на чорнобильській аес)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Наука і суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/109858
citation_txt	Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС) / А.А. Долінський, Б.І. Басок, Є.Т. Базєєв // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 10. — С. 60-67. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT dolínsʹkijaa čornobilʹsʹkaavaríâtridcâtʹrokívpotomudo30ríččâavaríínačornobilʹsʹkíjaes AT basokbí čornobilʹsʹkaavaríâtridcâtʹrokívpotomudo30ríččâavaríínačornobilʹsʹkíjaes AT bazêêvêt čornobilʹsʹkaavaríâtridcâtʹrokívpotomudo30ríččâavaríínačornobilʹsʹkíjaes
first_indexed	2025-07-07T23:45:06Z
last_indexed	2025-07-07T23:45:06Z
_version_	1837033751896391680
fulltext	60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (10) НАУКА НАУКА І СУСПІЛЬСТВО І СУСПІЛЬСТВО ДОЛІНСЬКИЙ Анатолій Андрійович — академік НАН України, почесний директор Інституту технічної теплофізики НАН України БАСОК Борис Іванович — член-кореспондент НАН України, завідувач відділу теплофізичних основ енергоощадних технологій Інституту технічної теплофізики НАН України БАЗЄЄВ Євген Трифонович — кандидат технічних наук, провідний науковий співробітник Інституту технічної теплофізики НАН України ЧОРНОБИЛЬСЬКА АВАРІЯ: ТРИДЦЯТЬ РОКІВ ПОТОМУ До 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС У статті представлено ретроспективний погляд на події, пов’язані з ава- рією на Чорнобильській АЕС, наведено оцінки ситуації безпосередньо після катастрофи з боку наукової спільноти і громадськості, а також резуль- тати першого етапу робіт (1986—1989 рр.) з ліквідації наслідків аварії, в тому числі виконаних в Інституті технічної теплофізики НАН України. Розглянуто основні проблеми, актуалізовані аварією на ЧАЕС, та наукові розробки, спрямовані на підвищення безпеки ядерної енергетики. Підкрес- лено, що оптимальний вибір енергоресурсів у паливному балансі країни по- лягає не в протиставленні одних видів енергоресурсів іншим, а в їх розумно- му, техніко-економічно й екологічно обґрунтованому поєднанні. Відходять в історію дні трагічних подій, що сталися 30 років тому на Чорнобильській АЕС. Багато чого замовчувалося від- разу після аварії, багато чого і в подальшому так і не було оці- нено належною мірою. Усе, що стосувалося технологічних, со- ціальних і політичних аспектів, спричинених аварією, питань подальшої долі атомної енергетики, викликало бурхливе обго- ворення. Спори виходили за межі наукових дискусій, велися на мітингах, зборах «зелених», на сторінках газет і журналів. Першим великим зібранням фахівців, на якому було розгля- нуто питання енергетичного та соціально-економічного роз- витку світу після аварії на ЧАЕС, став XIV конгрес Світової енергетичної конференції, що відбувся 17—24 вересня 1989 р. в Монреалі (Канада). Предметом гострих дискусій стало окрес- лення перспектив розвитку атомної енергетики. Загальна думка учасників конгресу звелася до того, що, незважаючи на Чорнобильську катастрофу, широкий розвиток атомної енер- гетики в перспективі неминучий. Однак цей розвиток має бути пов’язаний зі створенням реакторів нового покоління, більш надійних і безпечних (реакторів із внутрішньою безпекою, що гарантує гранично можливий рівень надійності АЕС). Вважа- ли, що масове будівництво станцій з такими реакторами буде приурочено до початку XXI ст. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 10 61 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО Втім після аварії на ЧАЕС на шляху розви- тку атомної енергетики постала чи не найголо- вніша перешкода — суспільна недовіра до цієї технології. Розгорнулися потужні протести проти спорудження нових АЕС, ширилися за- клики призупинити експлуатацію вже діючих. В Україні протести широкого загалу вили- лися у Звернення до XIX Всесоюзної парткон- ференції, підписане вченими, письменниками, працівниками Міненерго УРСР, ВЕО «Київ- енерго», Південно-Української АЕС, НВО «Квант», Київського державного університе- ту ім. Т.Г. Шевченка, інститутів Академії наук УРСР (математики, геологічних наук, геохімії і фізики мінералів, колоїдної хімії та хімії води, фізичної хімії, проблем матеріалознавства та ін.) — усього близько 4000 підписів. Звер- нення було опубліковано в газеті «Літературна Україна» 23 червня 1988 р. Основні аргументи проти розширення будівництва АЕС в Україні зводилися до таких: 1. Технічні недоліки у виборі майданчиків і в проектуванні АЕС, оскільки в УРСР цей вибір ускладнений геологічними умовами та обмеженими можливостями водопостачання. Тобто майданчики для будівництва і експлуа- тації АЕС були обрані неправильно. Так, спо- рудження Рівненської АЕС на карстових зем- лях вже на той час призвело до перевищення витрат на 100 млн карбованців. Будівництво Кримської АЕС на тектонічних розломах в умовах підйому ґрунтових вод виявилося гру- бою помилкою. Проект спарених енергоблоків № 3 і № 4 на Чорнобильській АЕС став однією з причин загибелі людей під час аварії. 2. В Україні відчувається гострий дефіцит води. За даними АН УРСР, республіка за вод- ними ресурсами посідала далеко не перші міс- ця у колишньому СРСР. Недоцільно подавати воду для охолодження енергоблоків, що вво- дяться в експлуатацію на Хмельницькій і Рів- ненській АЕС, з Дністра (відстань подачі сягає 240 км). 3. Ігнорування адміністраціями атомних станцій санітарних норм і приписів органів влади з регулювання і охорони вод. На багатьох АЕС республіки трапляється скидання пере- грітої води і «продувка» ставків-накопичува- чів у річки. 4. Неякісне будівництво АЕС. При спору- дженні станцій допускається технічний і бу- дівельний брак, використовуються неякісні метал, цемент, будівельні конструкції, що при- зводить до появи свищів, тріщин і розломів в обладнанні станції. 5. Не вирішено проблеми захоронення ра- діоактивних відходів і демонтажу зупинених АЕС. 6. У зв’язку з аварією на ЧАЕС відбулося психологічне порушення в свідомості людей, з'явилося таке соціальне явище, як радіофо- бія. Втрачено довіру до атомної енергетики в цілому. 7. Проектні організації занижують реальну вартість АЕС. За даними фахівців, вартість енергоблоків у США і Японії в 4—5 разів вища, ніж у нас. Ці аргументи проти інтенсивного нарощу- вання потужності АЕС на території України були, на думку громадськості, досить вагоми- ми. З альтернативних шляхів розвитку енер- гетики найприйнятнішими вважали прове- дення енергоощадної політики та збільшення потужності теплової енергетики на органічно- му паливі з більш досконалим очищенням ди- мових викидів і використанням більш ефек- тивного обладнання (наприклад, парогазові установки). Аварія на ЧАЕС породила величезну кіль- кість проблем, торкнулася багатьох галузей економіки і вплинула на життя громадян. Для вирішення цих проблем було залучено велику кількість наукових, науково-проектних, про- мислових та інших організацій. Активну участь у роботах з ліквідації наслідків аварії взяли установи АН УРСР, у тому числі Інститут технічної теплофізики (ІТТФ). Уже 10 трав- ня 1986 р. в Інституті розпочалася організація робіт з теплометричного аналізу — постійного вимірювання температури і теплового потоку для діагностики стану зруйнованого 4-го бло- ка ЧАЕС. Для цього за допомогою перетворю- вачів теплового потоку і температури визна- чали аномальні теплові джерела і характер їх 62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (10) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО просторового розподілу, що дозволило опера- тивно оцінити місця скупчення паливовміс- них мас і уточнити кількість ядерного палива, яке залишилося в об’єкті. Тим самим фахівці Інституту зробили істотний внесок у вирішен- ня проблеми термометрування пошкодженого блока [1, 2]. Інститут продовжував відстежувати стан зруйнованого 4-го енергоблока і в наступні роки. У 1988—1989 рр. актуальним залишалося питання теплового стану активної маси блока. Інститут взяв участь у розрахунках та прогно- зуванні теплового режиму зруйнованого реак- тора в існуючому стані та для різних варіантів заповнення бетоном простору під кришкою реактора [2]. Гостро стояла проблема забруднення радіо- нуклідами продуктів харчування, зокрема пит- ного молока. У Міністерстві м’ясомолочної промисловості УРСР було прийнято рішення виробляти питне молоко із сухого екологічно чистого порошкоподібного молока. На основі технологій та устаткування, розроблених і ви- готовлених в ІТТФ АН УРСР, уже наприкінці травня на 3 молочних заводах Києва було за- пущено відповідні технологічні лінії. Наслідком аварії на ЧАЕС стала також про- блема виробництва продуктів харчування для виведення радіонуклідів з організму люди- ни. У цьому плані одним з найефективніших лікувально-профілактичних засобів є пекти- нові речовини. На початку травня розпочалися роботи з використання таких препаратів для лікування ліквідаторів аварії. В Інституті були розроблені технології отримання пектиновміс- них препаратів на основі яблучного порошку, але їх потрібно було адаптувати до потреб ме- диків. Роботи тривали цілодобово, отримані зразки одразу передавали в Інститут мікробі- ології і вірусології та Інститут фізичної хімії, а також до Київського технологічного інституту харчової промисловості. Розроблялися також технології випікання хліба на основі яблучного порошку, що містить малометаксилований пек- тин. Динаміку виведення радіоізотопів важких металів з організму хворих визначали в Київ- ському держуніверситеті ім. Т.Г. Шевченка та в Інституті ядерних досліджень. У спеціальній довідці лікарі засвідчили, що споживання за- значених сортів хліба сприяло активізації ви- ведення комплексу радіонуклідів на один по- рядок величин [1]. Тісне переплетення технологічних, мораль- них, психологічних, соціальних та політичних чинників, зумовлених аварією на ЧАЕС, робо- та людей в незвичайних умовах підвищеної ра- діації, наявність небезпеки, що в одних викли- кала панічну настороженість, а в інших — без- оглядну безпечність, диктували необхідність проведення об’єктивного оцінювання того, що сталося, відокремлення домислів від фактів, підтримання волі людей у боротьбі з лихом. Основна маса людей, життя яких торкнулася ця катастрофа, жодного уявлення не мали про технічні основи і принципи дії атомних ре- акторів, про можливі наслідки трагедії. А по- ширене пояснення — «вибухнув атом» нічого, крім здивування і страху перед невідомим, не додавало. У цій ситуації товариство «Знання» УРСР спільно з Академією наук організували виїзди фахівців у зону ЧАЕС для виступів серед лік- відаторів аварії та евакуйованого населення. Найприйнятнішою формою спілкування ви- явилася прес-конференція. Зазвичай її прово- дила група з 3—4 фахівців різних спеціальнос- тей — енергетики, хіміки-радіологи, медики. Учені розповідали про конструкцію і технічні характеристики атомних реакторів, характер аварії, фактори небезпеки і основні правила техніки безпеки в період ліквідації аварії на ЧАЕС. Усі питання, проблеми і прохання лік- відаторів та мешканців прилеглих до зони те- риторій передавалися для аналізу правлінню товариства «Знання», яке вирішувало, кому їх переадресувати [1]. Основні підсумки першого етапу ліквідації аварії на ЧАЕС та перспективи науково-до- с лідних робіт з проблем, пов’язаних з лікві- дацією наслідків аварії на ЧАЕС, було роз- глянуто на засіданні Президії АН УРСР у 1989 р. [3]. З доповідями виступили І.М. Ви- шневський (Інститут ядерних досліджень АН УРСР), Д.М. Гродзинський (Інститут ботані- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 10 63 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ки ім. М.Г. Холодного АН УРСР), В.К. Чумак (Центр екологічних проблем атомної енерге- тики). І.М. Вишневський зазначив, що в перші піс- ляаварійні дні в умовах високих рівнів випромі- нювання були проведені вимірювання, які по- казали, що ланцюгової реакції немає і, відповід- но, немає ризику проплавления реактора. Для моніторингу і аналізу ситуації було створено інформаційно-діагностичний центр «Шатро», для вимірювання рівнів β- і γ-випромінюван ня розроблено побутовий радіометр «При п’ять». [4]. Д.М. Гродзинський дотримувався погляду, що й невелике підвищення радіаційного фону може супроводжуватися пропорційним збіль- шенням ризику захворювання населення [1]. В.К. Чумак підкреслив актуальність проблеми раціонального ведення господарства на тери- торіях з підвищеним рівнем радіації. На його думку, необхідно було змінити профіль дея- ких господарств, організувати випас худоби на окультурених пасовищах. Гостру дискусію серед учасників засідання викликала так звана концепція прижиттєвої дози 35 бер, розроблена Національною комі- сією з радіаційного захисту (НКРЗ). Йдеть- ся про допустиму дозу за життя для осіб, які опинилися на радіоактивно забруднених тери- торіях. 35 бер за життя — це та гранична межа дози (з розрахунку 0,5 бер на людину в рік за середньої тривалості життя 70 років), на яку слід орієнтуватися при прийнятті рішень щодо можливості подальшого проживання в кож- ному конкретному населеному пункті, районі, області чи відселення з цих територій. Основними опонентами висунутих НКРЗ положень і нормативів були вчені Академій наук України та Білорусі. Їх заперечення лягли в основу поданої в 1989 р. на ім’я тодішнього Голови Верховної Ради СРСР М.С. Горбачова заяви групи вчених щодо ситуації, зумовленої аварією на ЧАЕС. Заяву підписали 92 науков- ці (13 з України), але її було опубліковано як експрес-інформацію тиражем усього 250 при- мірників і до фахівців та населення вона, звіс- но, не дійшла. Серед фахівців ставлення до позиції вчених, які підписали заяву, було неод- но значним: переважали крайні і суперечливі оцінки, оскільки «35-берна концепція» зачіпа- ла інтереси мільйонів людей і тут було не обі- йтися без громадського обговорення. До речі, на той час міжнародно визнаний рівень дози за життя становив 7 бер. На засіданні Президії АН УРСР підсумки дискусії з медико-біологічного погляду під- бив В.І. Скок. Він вважав, що довгостроковий вплив малих доз опромінення від радіонуклі- дів, що надходять в організм людини з продук- тами харчування, ще не вивчено. Доза в 35 бер зумовлена не медичними, а медико-со ці аль ни- ми та економічними міркуваннями, а також ви- тратами на переселення великих груп людей, тому прийняття цієї концепції без обмежень, тобто без подальших зусиль щодо зниження дозового навантаження, було б хибним. Цю межу слід розглядати тільки як тимчасову і в найближчі роки її обов’язково потрібно змен- шити. Необхідно також забезпечити принцип добровільності при вирішенні питання про по- дальше проживання в постраждалій зоні. Президент АН УРСР академік Б.Є. Патон у своєму виступі відзначив ефективність робіт з дезактивації споруд, техніки, а також хіміко- технологічних методів закріплення пилових ділянок місцевості. Він підкреслив, що при розгляді проблем, спричинених аварією на ЧАЕС, потрібен новий підхід. Слід перенести центр ваги на довгострокові медико-біологічні дослідження, оскільки йдеться про життя не однієї або кількох осіб, а цілої українсько- білоруської популяції Полісся. І цей підхід має бути вкрай виваженим. Одним із важливих за- вдань на найближчий час має стати всебічне наукове вивчення проблеми доцільності про- живання людей на територіях з підвищеними рівнями радіації. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні таких питань, як ство- рення в 30-кілометровій зоні ЧАЕС і в зонах жорсткого контролю радіаційної обстановки заповідників спостережень за міграцією радіо- нуклідів, удосконалення форм моніторингу за гідрологією басейнів Дніпра і Десни, оскільки ці території є, по суті, унікальним природним полігоном. 64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (10) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО На згаданому засіданні Президії АН УРСР дійшли висновку, що концепцію прижиттєвої дози 35 бер не можна прийняти беззастережно і вона потребує ретельного наукового обґрун- тування, її можна використовувати лише тим- часово. Було також затверджено новий склад постійної комісії з питань, пов’язаних з ава- рією на ЧАЕС. Комісія мала зосередитися пе- реважно на екологічних і медико-біологічних проблемах. Що стосується масштабів розвитку атом- ної енергетики в Україні, то, на думку науко- вої громадськості, варто було б обмежитися потужністю приблизно в 14 млн кВт. Таке рі- шення було прийнято, зокрема, на Загальних зборах Відділення фізико-технічних проблем енергетики АН УРСР 20 березня 1989 р. Ор- гани планування СРСР наполягали на інших варіантах розвитку атомної галузі (див. табл.). Дані, наведені в таблиці, були оприлюднені на пленумі Українського республіканського правління ВНТТ енергетиків і електротехніків ім. академіка Г.М. Кржижановського — «Про основи концепції Енергетичної програми Ук- раїн ської РСР на період до 2005 року» (Київ, 14 грудня 1989 р.). Як бачимо, варіанти розви- тку атомної енергетики в Україні, запропоно- вані Держпланом УРСР і АН УРСР, в осно- вному збігалися. Крім того, АН УРСР вважала за доцільне повністю вивести з експлуатації Чорнобильську АЕС. Варіант, запропонований Держпланом СРСР, викликав неоднозначну реакцію у громадськості республіки: таке наро- щування потужності після катастрофи на ЧАЕС вважали неприйнятним. У конференціях, семі- нарах з проблем розвитку енергетики почали, поряд з енергетиками, брати активну участь і «сторонні» фахівці з інших галузей науки і техніки. Найчастіше обговорення проходило в гострих дискусіях, іноді досить різких. Це було абсолютно нове явище в проведенні професій- них форумів, які, по суті, почали відігравати роль громадської експертизи. Розгорнулося протистояння енергетиків і «зелених», яке ви- плеснулося на сторінки масових видань [5, 6]. Аварія на ЧАЕС змусила енергетичну і по- літичну громадськість пильніше поглянути на проблеми технічного, економічного і соціаль- ного характеру, пов’язані з розвитком атомно- енергетичного комплексу. Потрібно було вживати заходів щодо вирішення нагальних завдань, зумовлених аварією, виробляти стра- тегічні напрями розвитку атомної енергетики. Не завжди прийняті рішення були обґрунтова- ними. Часто політичні міркування брали верх над здоровим глуздом, економічною доцільніс- тю і навіть над вимогами радіаційної безпеки [4]. Наприклад, невиправдано було затягнуто (більше ніж на десятиліття) реалізацію про- екту «Вектор» з утилізації радіоактивних від- ходів у Чорнобильській зоні, припинено на 10 років будівництво 2-го блока Хмельницької АЕС і 4-го блока Рівненської АЕС, хоча реак- тори були вже готові на 80 %. Закриття ЧАЕС у 2000 р. породило масу проблем технічного, економічного і соціального характеру [4]. Основні проблеми, що стоять перед атомною енергетикою у світі і в Україні, обговорюють- ся в статтях [4, 7—11]. За даними МАГАТЕ, у 30 країнах світу експлуатується 194 АЕС (436 реакторів потужністю 3 700 049 МВт), У 14 країнах споруджуються 66 нових АЕС. Частка електроенергії, виробленої на АЕС у світі, ста- новить 17 %. За трьома сценаріями, розробле- ними Міжнародним енергетичним агентством на період до 2050 року, потужність АЕС збері- гається на сучасному рівні навіть у разі міні- Варіанти розвитку атомної енергетики (потужність, млн кВт) [5] АЕС Варіанти Держ- план СРСР Держ- план УРСР АН УРСР Запорізька 6 6 6 Хмельницька 6 4 2 Південно-Українська 6 4 3 Рівненська 4,8 2,8 2,8 Чорнобильська 3 3 — Кримська 2 2 — Нова (планувалася) 4 — — Усього 31,8 19,8 13,8 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 10 65 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО мального розвитку атомної енергетики. Немає підстав відмовлятися від атомної енергетики і в Україні, слід зберегти її нинішнє домінуван- ня в електровиробництві і на перспективу. Ви- робництво електроенергії на АЕС в Україні в останні роки було стабільно близьким до 50 % у загальному балансі електрогенерації, а зараз становить навіть 60 % внаслідок дефіциту ву- гільного палива на ТЕС. Однак атомна енерге- тика, безумовно, має бути безпечною. Для цьо- го необхідно вирішити ряд основних проблем. 1. Знайти рішення складних науково-тех- ніч них проблем подовження ресурсу роботи діючих атомних реакторів. Через 5—10 років їх проектний ресурс буде вичерпано (реактори працюють уже близько 30 років). За кордоном термін експлуатації атомних реакторів прогно- зується до 60 років. Необхідно також вибрати тип реактора на майбутнє для заміни тих, що вибувають з експлуатації. 2. Вирішити проблему з відпрацьованим ядерним паливом у зв’язку з припиненням його вивезення в Росію. 3. Розробити технології перероблення й ути- лізації радіоактивних відходів. 4. Запропонувати технології виробництва власного ядерного палива для реакторів АЕС. В Україні є основні компоненти для вироб- ництва палива (уран, цирконій). Сьогодні 98 % палива постачається Росією і лише 2 % — транснаціональною компанією Westinghouse. 5. Знайти науково-технічні та інші рішення проблем, пов’язаних із закриттям ЧАЕС. Для гарантування безпечної експлуатації підприємств атомно-промислового комплексу і його подальшого розвитку необхідно забез- печити науково-технічний супровід цієї галузі енергетики. При цьому насамперед мають бути використані можливості наукових установ НАН України. Ряд унікальних робіт у галузі атомної енергетики та ядерної фізики прово- диться в Інституті ядерних досліджень, ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут», Ін- ституті проблем міцності ім. Г.С. Писаренка, Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона та ін. [4, 7—10]. В Інституті економіки та про- гнозування НАН України отримано результати досліджень взаємозв’язків енергетики і еконо- міки з урахуванням збереження домінування атомної енергетики [11]. В Академії наук розвивається напрям, по- в’я заний з підвищенням безпеки атомної енер- гетики, зокрема, в ІТТФ НАН України вико- нуються фундаментальні дослідження з ви- вчення гідродинаміки і теплообміну, удоскона- лення математичних моделей і комп’ютерних програм, що використовуються на АЕС. Най- більший інтерес становить розроблення бага- товимірних математичних моделей для дослі- дження нестаціонарних і аварійних процесів в елементах активних зон існуючих водо-водя- них енергетичних реакторів і розроблюваних ядерних реакторів четвертого покоління з над- критичними параметрами теплоносія, їх вери- фікація на основі експериментальних даних, отриманих на теплогідравлічному стенді висо- ких параметрів в ІТТФ НАН України. Починаючи з 2005 р. в Інституті проводять- ся роботи, спрямовані на вирішення проблем зруйнованого блока ЧАЕС і споруджуваного нового безпечного конфайнменту над об’єктом «Укриття». Створено комп’ютерні моделі і ви- конано аналіз щодо прогнозування термогазо- динамічних процесів у цих спорудах з метою підтримання заданих параметрів і працездат- ності інженерних систем та обладнання, що за- безпечує належний тепловий стан, необхідну вентиляцію і запобігає потраплянню аерозолю в навколишнє середовище [2]. Національна академія наук України здій- снює науково-методичне керівництво діяль- ністю Державного науково-технічного цен- тру з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ), який дає оцінки розвитку ядерної ге- нерації, зокрема, на далеку (після 2030 року) перспективу, для різних варіантів розвитку ядерно-па лив ного циклу, проводить дослі- дження у сфері регулювання та забезпечення безпечної роботи атомної енергетики, з трав- ня 1998 р. видає науково-технічний журнал «Ядерна та радіаційна безпека», інформує на- укову громадськість і фахівців ядерної галу- зі про нові результати робіт у сфері безпеки ядерних технологій. 66 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (10) НАУКА І СУСПІЛЬСТВО У Концепції енергетичної стратегії Украї- ни на період до 2035 року [12, 13] перелічено концептуальні пріоритети розвитку атомно- про мис лового комплексу. Проте ці положення мають бути розгорнуті і деталізовані в іншому документі державної ваги — Державній ці- льовій економічній програмі розвитку атом- но-про мислового комплексу (запропоновані принципи якої висвітлено в [11]), органічним розділом якої повинна стати і програма нау ко- во-технічного супроводу експлуатації та роз- витку атомної енергетики. Серед іншого розробленню програми розви- тку атомної енергетики перешкоджає підвище- ний інтерес політичної еліти до використання в паливному балансі країни відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Аргументів на підтрим- ку розвитку і тієї й іншої галузі багато. При- хильники амбітних планів щодо включення ВДЕ до паливно-енергетичного циклу нагаду- ють про трагедію Чорнобиля і Фукусіми, пе- релічують проблеми атомної енергетики. При цьому вони спираються на ідеологію Паризь- кої угоди, прийнятої 12 грудня 2015 р. під час ХХІ Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і покликаної сприяти скороченню антропогенних викидів. Опонен- ти нагадують, що ВДЕ — це «розсіяна» енергія, і вказують на ряд бар’єрів, які перешкоджають їх широкомасштабному використанню: високі відпускні ціни на електроенергію, одержану з ВДЕ, технічні обмеження, пов’язані з введен- ням потужностей відновлюваної енергетики до Об’єднаної енергосистеми України тощо. Однак оптимальний вибір видів енергоре- сурсів у паливному балансі країни полягає не в протиставленні одних видів енергоресурсів іншим, а в їх розумному, техніко-економічно і екологічно обґрунтованому поєднанні. Атомна енергетика в найближчий перспективі збереже своє домінування в Об’єднаній енергосисте- мі України. Зі свого боку, ВДЕ здатні значно збільшити свою частку передусім в енергетич- ному балансі розосередженого та автономного енергопостачання (житлово-комунальний, бю- джетний сектори). При цьому сучасні техноло- гії використання ВДЕ насамперед орієнтовані на будівлі з низьким енергетичним споживан- ням (пасивне будівництво) або навіть споруди зі статусом «нуль енергії» [14]. Розроблення Енергетичної стратегії Украї- ни на перспективу — це прогнозування розви- тку паливно-енергетичного комплексу країни (ПЕК), його взаємодії з іншими складовими життєзабезпечення — економікою, екологією, політикою, в умовах невизначеності та неод но- значності впливу цілого ряду факторів, по в’я- за них з глобальними фінансово-еко но міч ни ми процесами. Чого варті, наприклад, непередба- чувані прискорені підйоми, а потім різкі спади світових цін на нафту в 2000—2016 рр. (дол. США за барель): 2000 р. — 20; 2005 р. — 60; 2008 р. — 100; 2009 р. — 58; 2011 р. — 100; січень 2015 р. — 47, лютий 2015 р. — 62; серпень 2016 р. — 43. Не дивно, що в цих умовах про- гнозні показники розвитку ПЕК за національ- ними енергетичними стратегіями (вони мали різні назви), прийнятими в 1996, 2006, 2013 рр., виявилися недосягнутими. У цій ситуації може з’явитися спокуса знехтувати розробленням енергетичних стратегій, вважаючи це за «сізі- фову працю». Однак при підготовці енергетич- них стратегій, крім визначення цільових інди- каторів, виробляються механізми і параметри енергетичної політики в прогнозованому пері- оді. Застосування сучасних науково обґрунто- ваних методологій довгострокового прогнозу- вання, основаних на нових інформаційних можливостях, покликане адекватніше визна- чати прогнозовані показники розвитку енерге- тики і орієнтири цінової політики на енерго- ресурси. Отже, після катастрофи на ЧАЕС минуло вже 30 років. Багато чого було зроблено для посилення безпеки АЕС. Аварії в Чорнобилі і на Фукусімі підірвали довіру до атомної енер- гетики та загострили протистояння між при- хильниками і противниками розвитку атомної енергетики. Після аварії в Японії 8 провідних країн світу заморозили програми ядерної енер- гетики, але 40 країн продовжують або плану- ють будівництво АЕС [7, 8]. Безсумнівно, підприємства ядерно-про- мис ло вого комплексу, зокрема АЕС, залиша- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 10 67 НАУКА І СУСПІЛЬСТВО ються потенційно особливо небезпечними і є причиною стурбованості громадськості. По- трібно бути готовими до кризової ситуації, але вона може бути керованою, якщо відноси- ни з громадськістю будуть основані на трьох простих засадах: довіра, запобігання й органі- зованість. Науково-теоретичні дослідження, промис- лові розробки, виконані установами НАН України спільно з профільними галузевими структурами, закладають основи нових тех- нологій, покликаних гарантувати безпечне поводження з ядерними матеріалами. Вже є безсумнівні успіхи і можна сподіватися, що науковий, науково-технічний і виробничий кадровий потенціал усвідомлює високу від- повідальність перед громадськістю за все, що пов’язано з атомною енергетикою. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Чорнобиль 1986—1987 рр. Участь установ НАН України у подоланні наслідків катастрофи. К.: Академперіоди- ка, 2005. 2. Грищенко Т.Г., Круковский П.Г., Коваленко Г.В. и др. Работы Института технической теплофизики НАН Укра- ины в решении проблем разрушенного реактора и строящегося Конфайнмента (к тридцатилетию аварии на Чернобыльской АЭС). Промышленная теплотехника. 2016. Т. 38, № 2. C. 5—18. 3. Для ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Вісник АН УРСР. 1989. № 12. С. 11—14. 4. Вишневський І.М., Давидовський В.В. Етапи розвитку енергетики після Чорнобильської катастрофи. Вісник НАН України. 2016. № 4. С. 92—98. 5. Базеев Е.Т. Атомная энергетика: ответственность перед общественностью. К.: Об-во «Знание» Украины, 1991. 6. Базеев Е.Т. Энергетики и «зелёные». К.: Об-во «Знание» УССР, 1989. 7. Воєводін В.М. Актуальні проблеми науково-технічного супроводу безпечного функціонування та розвитку ядерно-енергетичного комплексу України, Вісник НАН України. 2014. № 8. C. 25—32. 8. Воеводин В.Н. Научное сопровождение ядерной энергетики Украины. Вісник НАН України. 2015. № 5. С. 55—58. 9. Шульга М.Ф. Про подовження ресурсу блоків АЕС України. Вісник НАН України. 2016. № 5. С. 29—31. 10. Харченко В.В. Міцність матеріалів та елементів конструкцій задля безпечної експлуатації та подовження ресурсу ядерних реакторів і авіакосмічної техніки. Вісник НАН України. 2016. № 5. С. 57—60. 11. Геєць В.М. Розвиток та взаємодія економічної та енергетичної політики в Україні. Вісник НАН України. 2016. № 2. С. 46—53. 12. Долінський А.А., Басок Б.І., Базєєв Є.Т. Стратегія теплозабезпечення населених пунктів України (до обгово- рення проектів Енергетичної стратегії України на період до 2020, 2030 та 2035 р.). Вісник НАН України. 2015. № 4. С. 98—105. 13. Концепція Енергетичної стратегії України на період до 2035 року (розробник — Міненерговугілля України, 2016 р.). http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/doccatalog/document?id=245094811. 14. Басок Б.И., Божко И.К., Недбайло А.Н., Лысенко О.Н. Поливалентная система теплообеспечения пассивно- го дома на основе возобновляемых источников энергии. Инженерно-строительный журнал. 2015. № 6(58). С. 32—44.

Чорнобильська аварія: тридцять років потому (до 30-річчя аварії на Чорнобильській АЕС)

Репозитарії

Схожі ресурси