Час академічної коректності минув

Ці рядки написано пізньої осені 2016 р., коли бюджетний процес у країні увійшов у завершальну фазу, а Академія завмерла у тривожному очікуванні — додадуть чи не додадуть? Відомості з різних комітетів Верховної Ради, з Кабміну, на засідання яких наші представники ходять з простягнутою рукою, подібн...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Видавець:Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Дата:2016
Автор: Локтєв, В.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Назва видання:Вісник НАН України
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/114112
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Цитувати:Час академічної коректності минув / В.М. Локтєв // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 12. — С. 3-13. — укр.

Репозиторії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Ці рядки написано пізньої осені 2016 р., коли бюджетний процес у країні увійшов у завершальну фазу, а Академія завмерла у тривожному очікуванні — додадуть чи не додадуть? Відомості з різних комітетів Верховної Ради, з Кабміну, на засідання яких наші представники ходять з простягнутою рукою, подібні до зведень з фронту і не містять чіткої відповіді щодо обсягів фінансування фундаментальної науки наступного року. І хоча зусилля академічної профспілки та громадських організацій, які закликають науковців на протестні акції, не дають остаточно згаснути надії, ясно, що говорити про переломний момент підстав немає, і навіть навпаки — ситуація катастрофічно погіршується. Збільшення бюджету НАН України, про яке весь час тихо говорять в академічних колах, від уже звичних нам за останні роки менш як 0,3 % ВВП до 0,35—0,4 % принципово нічого не змінить, і вся наукова сфера України продовжить деградувати, оскільки численні наші очільники на владних висотах, які вважають себе освіченими далекоглядними політиками і в переважній більшості озброєні дипломами про наукові ступені, ніяк не можуть збагнути, що майбутнє Академії і майбутнє країни настільки тісно переплетені між собою, що будь-яка розмова про цивілізаційний поступ держави є насамперед нічим іншим, як розмовою про розвиток науки.