Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Верменич, Я.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2005
Schlagworte:	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12187
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст. / Я.В. Верменич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 34-45. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-12187
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-121872010-09-30T12:02:04Z Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст. Верменич, Я.В. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. 2005 Article Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст. / Я.В. Верменич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 34-45. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. XXXX-0012 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12187 uk Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
spellingShingle	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст. Верменич, Я.В. Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст.
format	Article
author	Верменич, Я.В.
author_facet	Верменич, Я.В.
author_sort	Верменич, Я.В.
title	Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст.
title_short	Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст.
title_full	Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст.
title_fullStr	Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст.
title_full_unstemmed	Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст.
title_sort	національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. хх ст.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Радянська влада і українське суспільство: протистояння, опір, опозиція в 20-80-х рр. XX ст.
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/12187
citation_txt	Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст. / Я.В. Верменич // Історія України: маловідомі імена, події, факти. — 2005. — Вип. 31. — С. 34-45. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT vermeničâv nacíonalʹnapolítikabílʹšovikívíopozicíâpídgruntâmanevrívnavkoloukraínízacíí2030hrrhhst
first_indexed	2025-07-02T14:16:54Z
last_indexed	2025-07-02T14:16:54Z
_version_	1836545019217969152
fulltext	34 Верменич Я.В. Âåðìåíè÷ ß.Â. Íàö³îíàëüíà ïîë³òèêà á³ëüøîâèê³â ³ îïîçèö³ÿ: ï³ä´ðóíòÿ ìàíåâð³â íàâêîëî óêðà¿í³çàö³¿ 20–30-õ ðð. ÕÕ ñò. Повороти у національній політиці правлячої комуніс- тичної партії і пов’язаний з ними феномен українізації най- краще піддаються аналізу в контексті боротьби за владу в ЦК РКП(б)–ВКП(б). Але такий ракурс їх дослідження, ледь намітившись в літературі останніх років існування СРСР, не дістав чомусь належної розробки у пізніших працях з проблем національно-культурної політики більшовиків що- до України. Тим часом різні стратегії центру в ході здійснення націо- нальної реформи досить точно вкладаються в рамки етапів боротьби Сталіна за єдиновладдя на більшовицькому Олімпі і знешкодження ним своїх головних політичних противників — Л. Троцького, Л. Каменєва, Г. Зінов’єва, М. Бухаріна. Тому метою даної статті є дослідження про- цесу українізації в контексті боротьби за владу в ЦК РКП(б)–ВКП(б). Впродовж більш як двох з половиною століть Україна була об’єктом посиленої русифікації, і тільки розпад Росій- 29 Коллективизация сельского хозяйства в западном районе РСФСР (1927–1937). – М., 1968. – С. 246–250. 30 Данилов В.П., Маннинг Р., Виола Л. Трагедия советской деревни. Редакторское вводное слово // Трагедия советской де- ревни… – Т. 1. – С. 52. 31 РДАСПІ. – Ф. 17, оп. 26, спр.19. – Арк. 404. 32 Колективізація і голод на Україні… – С. 32–36. 33 ЦДАГО України. – Ф.1, оп. 20, спр. 2928. – Арк. 47. 34 Там само. – Оп. 6, спр. 172. – Арк. 234. 35 РДАСПІ. – Ф. 17, оп. 26, спр. 24. – Арк. 185. 36 Трагедия советской деревни… – Т. 1. – С. 658. 37 Колективізація і голод на Україні… – С. 101–102. Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя.. 35 ської імперії поклав початок зворотному процесу — проб- лема українізації постала як політична й культурна. Хоч національні уряди, що виникли у ході Української револю- ції, швидко зійшли з політичної арени, пробудження націо- нальної свідомості стало фактом, з яким змушені були раху- ватися переконані централісти-більшовики. Жонглювання гаслами національного самовизначення й реальні політичні кроки у напрямі створення формально суверенних респуб- лік допомогли їм відновити зруйновану у ході громадянсь- кої війни державну єдність колишньої імперії. Але доля нового державного утворення — Союзу РСР — цілком зале- жала від здатності центру знайти таку форму взаємовідно- син з суб’єктами федерації, яка б задовольняла обидві сторони, і забезпечувала життєздатність централізованого державного організму. Тривкість Союзу вже з самого початку його існування піддавалася чималим випробуванням, і найбільш сильні прояви опозиційності більшовицький ЦК відчував з боку України. На ХІІ з’їзді партії й особливо під час ІV наради ЦК РКП з відповідальними працівниками національних республік і областей стало ясно: спроби Сталіна зосере- дити майже безмежну владу у новому квазіфедеративному об’єднанні наштовхуються на серйозний опір з боку ук- раїнського уряду. М. Скрипник на ХІ і ХІІ з’їздах РКП(б) емоційно засуджував “єдинонеділимівській потяг” радянсь- ких апаратів та їхню “подвійну бухгалтерію”. Х. Раковсь- кий не виключав можливості нової громадянської війни, якщо партія не виявить необхідної чуйності й розуміння національного питання1. Зіткнувшись із безпрецедентними труднощами у внут- рішній політиці, падінням престижу інтернаціональних цінностей, правляча комуністична партія змушена була вдатися до лібералізаційних заходів у національній сфері, зокрема до “коренізації” партійних, радянських, профспіл- кових апаратів. Національну реформу стимулювала хво- роба В. Леніна, яка загострила боротьбу за владу. Фактич- ний розкол партії в питаннях про роль держави і проф- 36 Верменич Я.В. спілок у господарському будівництві, ставленні до нової економічної політики, межі централізації і децентралізації зумовлював особливу гостроту політичної боротьби навко- ло “політики коренізації”. ХІІ з’їзд РКП(б) виявився етапним не лише тому, що проголосив курс на “коренізацію”, але й тому, що поклав початок гострій внутріпартійній боротьбі навколо шляхів і методів будівництва союзної держави. Досить порівняти акценти у доповіді Сталіна про національні моменти в пар- тійному й державному будівництві з заключним словом з цього питання, щоб помітити істотну різницю. У допові- ді — акцент на небезпеці великодержавного шовінізму, який душить усе неросійське, і принаймні словесна тур- бота про те, “щоб радянська влада в республіках стала зро- зумілою й рідною”2. У заключному слові — прямі звину- вачення на адресу М. Бухаріна і Х. Раковського у тому, що вони “надто роздмухали” значення національного питан- ня, перебільшили його вагу і відтак прогледіли питання про владу робітничого класу. У перекладі із сталінського “новоязу” це означало на- гадування місцевим працівникам, що правляча партія піде напролом, якщо право націй на самовизначення увійде у суперечність із правом робітничого класу (читай: партії) на свою диктатуру. Проведена через півтора місяця після з’їзду ІV нарада ЦК РКП з представниками національних республік і областей показала, що слова генсека не розхо- дяться з ділами. У фокусі уваги на ній опинився вже не великодержавний шовінізм, а “націоналістичне віяння, яке пре в нашу партію на окраїнах”. І хоч головним об’єктом шельмування на нараді був щойно виключений з партії член Наркомнацу РСФРР М. Султан-Галієв, дискусія розгорну- лася навколо порушеного представниками України питан- ня про невідповідність форми і змісту в радянській феде- рації. У властивій йому єзуїтській манері Сталін не зупи- нився перед тим, щоб свідомо перекрутити позицію Ук- раїни, а Раковського та Скрипника звинуватити у конфеде- ралізмі3. Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя.. 37 Чому ж, гостро відчувши небезпеку, яка йде з місць, більшовицький центр не відмовився від “коренізаторської” риторики? Тому, насамперед, що маховик реформи було вже запущено і відмовитися від неї — значило продемонст- рувати перед усім світом фарисейську суть декларацій про відхід від “єдинонеділимства”. Сталіну нічого не лишало- ся, як орієнтувати партію на маневрування “між рішучою боротьбою з націоналізмом у партії і такою ж рішучою боротьбою за залучення до радянської роботи всіх більш або менш лояльних елементів з місцевих людей, інтелі- генції тощо”4. Маневрувати доводилося і йому самому, бо наприкінці того ж 1923 р. у відкриту фазу перейшла бо- ротьба Сталіна з Троцьким. Останній у питаннях націо- нального будівництва стояв на позиціях централізму, але допускав поступки націоналам з тактичних міркувань. Подарувати йому “національну карту” Сталін не міг. Бло- куючись у боротьбі проти Троцького з Каменєвим і Зінов’є- вим, він робив усе для того, щоб залучити на свій бік місцеві еліти в республіках, а також актив Комінтерну. Тому знову і знову наголошував на праві націй на самостійне державне існування, на перевагах організації співробіт- ництва народів у Радянському Союзі. Ситуація різко змінилася, коли Каменєв і Зінов’єв очолили “нову опозицію”, почали поміж іншим гостро кри- тикувати сталінський курс у національній політиці. Генсе- ка особливо непокоїло, що їх негативістську позицію щодо коренізації значною мірою поділяв перший секретар ЦК КП(б)У Е. Квірінг і що між ним і опозицією налагоджува- лися “тіньові” контакти. Це стало причиною усунення Квірінга з України і заміни його на цьому посту сталінсь- ким висуванцем Л. Кагановичем. Останній зробив блис- кучу кар’єру, вирісши впродовж 1921–1924 рр. з інструкто- ра ВЦРПС до секретаря ЦК РКП(б). У написаних через багато років “Пам’ятних записках” Каганович пов’язував свою появу в Україні як з новими проявами опозиційності з боку Каменєва і Зінов’єва, так і з “загостренням боротьби націоналістичних ухилів і міс- 38 Верменич Я.В. ницьких угруповань”5. На момент його появи (та й пізніше) активізація місцевої еліти під впливом українізаційних процесів всерйоз непокоїла центр і його ставленика. Саме тому нейтральні за своїм об’єктивним змістом проблеми темпів і шляхів українізації опинилися в фокусі гострої політичної боротьби, тон якій задавав сам Сталін. Опозиція зробила своїм козирем “крайнощі у проведенні українізації” і “перегини націоналізму”, місцеві кадри в особі наркома освіти О. Шумського, навпаки, вважали тем- пи українізації недостатніми і пояснювали це засиллям “в партії російського комуніста, який з підозрілістю і непри- язню, щоб не сказати більше, ставиться до комуніста-ук- раїнця”6. Каганович, що пройшов під керівництвом Сталі- на непогану школу політичного маневрування, поспішив пов’язати полеміку навколо українізації із теорією загост- рення класової боротьби в міру просування по шляху соціа- лізму. У такому трактуванні обстановки на Україні він дістав могутню підтримку з боку Сталіна, який кваліфіку- вав намагання М. Хвильового подолати провінційність української культури і її рабську залежність від Москви як прояв боротьби “проти росіян узагалі, проти російської культури і її вищого досягнення — ленінізму”7. Дискусію про завдання українізації було перетворено у засіб політичного цькування і розправ. У таємному цир- кулярі ДПУ УСРР “Про український сепаратизм” (вере- сень 1926 р.) висловлювалася тривога з приводу того, що “серед української громадськості починає спливати на по- верхню ідея національної державності”8. Міфічна небез- пека “зростаючого впливу української буржуазії” і реаль- ний конфлікт Шумського і Кагановича щодо меж втручан- ня Москви в українські справи були використані для усу- нення Шумського з поста наркома освіти і безпрецедент- ного нагнітання пристрастей навколо неіснуючого “націо- налістичного ухилу” в КП(б)У. У виступі на лютнево–берез- невому пленумі ЦК і ЦКК КП(б)У 1927 р. Каганович відніс до носіїв ворожої ідеології С. Єфремова, а М. Грушевсь- Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя.. 39 кого звинуватив у вичікувальній, “напівзміновіхівській” позиції, кваліфікував його також як ворога, але “не дуже небезпечного”9. Невдовзі Каганович уже впевнено говорив про “національну контрреволюцію” на Україні. На кінець 1927 р. стало ясно, що “політика коренізації” увійшла в явну суперечність із централізаторською і уніфі- каторською політикою Москви. Санкціонована згори ре- форма сколихнула громадську думку, сприяла оживленню національних почуттів, налагодженню наукових і культур- них контактів із Західною Україною. Українізація сприй- малася як певна компенсація за невдачі визвольних зма- гань 1917–1920 рр. і, отже, легітимізувала їх у суспільній свідомості. Компенсаторна функція українізації полягала у доведенні недаремності зусиль кількох поколінь борців за українську ідею, комунікативна полягала у піднесенні престижу української мови, у її впровадженні у сферу осві- ти, інформації, офіційне діловодство. Нові пріоритети на- ціонально-культурної політики сприяли піднесенню рівня самоусвідомлення української нації, активізували пошук шляхів національного самоствердження. Такий розвиток подій давав підстави для очікування неминучого і негайного згортання національної реформи. Але новий наступ опозиції, в якій Троцький, Зінов’єв, Ка- менєв і Раковський об’єднали свої зусилля, змушував ЦК РКП(б) знов і знов вдаватися до коренізаторської ритори- ки. Тим більше, що у червні 1927 р. Зінов’єв прямо звину- ватив Сталіна у архібезпринципній політиці в національ- ному питанні і колонізаторстві. Українізація, доводив він, “давно суперечить нашій національній політиці, б’є по нашій лінії щодо цього питання, помагає петлюрівщині, а справжньому шовінізмові відсічі немає”10. Отже, Зінов’єв звинувачував ЦК ВКП(б) і в колонізаторстві, і в потуранні місцевому націоналізму. Під тиском таких звинувачень Сталіну доводилося по- кладатися на дипломатичний хист Кагановича, який вміло вів подвійну гру: на словах проголошував всіляку підтрим- 40 Верменич Я.В. ку українізації, а на ділі ширив кампанію цькування націо- нальної інтелігенції як нібито виразниці настроїв буржу- азних елементів, спрямованих на ліквідацію СРСР. Под- війна гра Кагановича добре проглядається у заяві до Ви- конкому Комінтерну, направленій від імені червневого пле- нуму ЦК КП(б)У 1927 р. У заяві йшлося про безумовний зріст українського шовінізму, про вплив “глитайні” на сільську інтелігенцію, про формування під гегемонією ук- раїнської міської буржуазії ідеології буржуазної реставра- ції. Під виглядом викриття українського націоналістично- го ухилу, який “об’єктивно допомагає ворожим силам”, ішло нічим не прикрите шельмування Шумського. Але водночас у цій же заяві цілком у дусі висловлювань остан- нього говорилося про шовіністів-великодержавників, які намагаються вбачати в утворенні СРСР фактичну ліквіда- цію радянських республік, про трактування української культури як “селянської”, про тенденційне роздмухування перекручень в ході проведення українізації і представлен- ня їх як системи порушення прав нацменшостей11. Наводячи цей документ у своїй книзі “Українська мова в першій половині ХХ століття”, Ю. Шевельов розглядав його як свідчення далекоглядності Кагановича, підкрес- люючи водночас, що йому “ніколи не закидали, скільки відомо, ні націоналізму, ні найдрібнішого відхилення від сталінської “генеральної лінії”12. Проте Каганович ні на йоту не відходив від духу і букви фарисейської сталінської формули боротьби на два фронти — проти великодержав- ного шовінізму і місцевого націоналізму, лише дедалі більше переносячи наголос на її другу частину. У цьому ж дусі діяв і його наступник на посаді генерального секрета- ря С. Косіор. Навіть після того, як Сталіну вдалося відбити черго- вий наступ троцькістсько-зінов’євської опозиції, політичні ігри навколо політики коренізації тривали. У грудні 1932 р. партійна верхівка ВКП(б) рішуче припинила українізацію поза межами УСРР, охарактеризувавши її як “петлюрівсь- Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя.. 41 ку”. Але вона не наважилася відкрито зробити те ж саме в Україні — хоч і зуміла довести до самогубства двох найак- тивніших ідеологів і практиків українізації — М. Хвильо- вого і М. Скрипника. 1933 рік став рубежем, за яким місце- ва влада стала говорити про українізацію як таку, що “вир- валася з рук парторганізації та попала до рук чужих еле- ментів”13. Але навіть після цього українізаційний курс офі- ційно не було дезавуйовано. Пояснення цьому слід шукати, очевидно, у тому, що міфічні націоналістичні ухили були потрібні Сталіну для розправи з останнім з числа своїх серйозних противни- ків — М. Бухаріним, який, за свідченням його англійсько- го біографа С. Коена, був впродовж 20-х рр. найбільшим захисником неросійських національностей. Виступаючи на VІІІ з’їзді комсомолу у травні 1928 р., Бухарін гостро кри- тикував “стару великодержавницьку пиху, чванливу ідео- логію російського пана”, який бачить у проведенні україні- зації “вияв чогось такого, що підриває честь і славу “Росії”. Ці пани “досі в душі дивляться на Україну, як на “Малоро- сію”, яка повинна постачати вареники та “малоросійське сало” справжнім “руським”, — говорив він14. Затаврова- ний невдовзі як представник “правого ухилу” і знятий з високих партійних і державних постів, Бухарін ще збері- гав неабиякий моральний авторитет і трибуну “Известий”. Зробити останній крок у напрямі його знищення Сталіну заважав активний опір С. Орджонікідзе. Коен припускає також, що Бухаріна захищали С. Косіор, В. Чубар і П. Пос- тишев15. Конструюючи міф про Бухаріна як “зрадника Батьків- щини” і “ворога народу”, Сталін відштовхувався від його необережних характеристик обломовщини як риси російсь- кого національного характеру16. Але для контроверсійних тлумачень месіанської цивілізаційної ролі російського на- роду, які використовувалися Сталіним для зведення ра- хунків з Бухаріним, генсеку була вкрай потрібна легенда про “правий ухил”, а це означало, що “правих” посилено 42 Верменич Я.В. шукатимуть і в республіках. Прецедент уже був: ще у 1930 р. на Україні ярлик “правого” навісили на історика М. Яворського, і зразу ж почалася боротьба проти “явор- щини як правої платформи на ідеологічному фронті”. На ХІ з’їзді КП(б)У (червень 1930 р.) Косіор говорив вже про правий ухил, підводячи під це поняття і великодержавний шовінізм, і український націоналізм. Надалі, за справед- ливим зауваженням В. Даниленка, Г. Касьянова та С. Куль- чицького, “ідейна боротьба проти “правого ухилу” поко- тилася по звичних рейках боротьби проти націоналізму. Можна було з щирою душею звітувати перед “хазяїном” — боротьба не згаса!”17 Невдовзі боротьба проти “націоналістичних ухилів” в Україні була доведена до логічного кінця: у контррево- люційній діяльності було звинувачено майже всю партійну і радянську верхівку республіки. Терор набрав настільки всеохоплюючого розмаху, що законні органи влади фак- тично розпалися. На московських процесах фігурували зрадники і шпигуни, на українських — “націонал-фашис- ти”. Впродовж п’яти років (1933–1938) жертвами політич- них репресій стали 360 тисяч громадян України18. Найбільший парадокс полягав у тому, що, навішуючи ярлики “націонал-фашистів” на провідників україніза- торського курсу, нові партійні функціонери за інерцією ще продовжували говорити про необхідність “дальшого про- ведення більшовицької українізації”. У резолюції ХІІІ з’їз- ду КП(б)У (травень–червень 1937 р.) як на недолік вказу- валося на “недостатню ще українізацію партійних, радянсь- ких і особливо профспілкових і комсомольських органі- зацій”1. На ділі ж у цій час проводилася активна політика деукраїнізації, яка супроводилася ліквідацією україномов- них закладів освіти, органів преси, стандартизацією форм навчання. Так режим диктаторської влади, що утвердився впро- довж 20–30-х рр., спочатку перетворив політику корені- зації у декларативне гасло, а потім оголосив справжню Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя.. 43 війну всьому тому, що мало національне забарвлення. Ут- вердити своє єдиновладдя і розправитися з опозицією Ста- ліну вдалося не в останню чергу тому, що його ідейні про- тивники в ЦК ВКП(б), за винятком Бухаріна, були ще більш ортодоксальними прихильниками ледь замаскованого ве- ликодержавництва, ніж він сам. Що ж до Бухаріна, Раковсь- кого, Скрипника та інших поборників національних прав, то не наважившись апелювати до народу, вони були об’єк- тивно приречені на поразку. Бюрократія, що завжди ста- вить відомчі інтереси вище за національні, сильна своєю здатністю до швидкого саморозмноження. В СРСР вона легко знаходила собі опору в зрусифікованих верствах сус- пільства, внаслідок чого українізація не здобула належної підтримки в масах. Неймовірно роздутий репресивний апарат підім’яв під себе і партію, і владу, і суспільство. Трагічна поразка сил, які обстоювали свободу націо- нального розвитку, наклала страшний відбиток на всю по- дальшу історію України. Обстановка сталінізму унемож- ливлювала будь-які спроби демократичних, прогресивно мислячих сил суспільства піднести рівень його духовності, забезпечити розвиток національної державності у формах, які відповідали б національним особливостям республіки. Атмосфера протистояння і конфронтації, в якій виросло кілька поколінь українців, утруднила процес обміну духов- ними цінностями, призвела до збіднення культурної скарб- ниці українського народу, до відчутного відставання у га- лузі українознавства. Не кажучи вже про пряму шкоду гено- фонду української нації, завдану масовими репресіями, украй негативними стали зрушення у суспільній свідомості, що виразилося у втраті інтересу до національних ціннос- тей. Справжньою бідою для українського народу став ство- рений тоталітарною системою повний розрив із українсь- кою діаспорою. В кінцевому підсумку українізація залишила у сус- пільній свідомості дуже нерівний і суперечливий слід. “Аура замовчування”, що існувала навколо неї в радянській 44 Верменич Я.В. історичній літературі, поволі стирала з історичної пам’яті ті драматичні колізії, якими супроводилося проведення національної реформи у 1920–1930-х рр. А надто прямо- лінійне користування моделями сімдесятирічної давності для обґрунтування необхідності дерусифікації у сучасній Україні часто призводить до дискредитації не тільки цих модернізованих моделей, але й усього українізаційного курсу 20–30-х рр. Незаперечним лишається одне: справа утвердження незалежної України зустрілася б із значно більшими ускладненнями, якби в рамках українізації не було створено фундамент національного самоусвідомлен- ня і самоствердження. Ïðèì³òêè: 1 Двенадцатый съезд РКП(б) 17–25 апреля 1923 года: Сте- ног. отчет. – М., 1968. – С. 573, 576. 2 Сталин И.В. Сочинения. – Т. 5. – М., 1947. – С. 237; Чет- вертое совещание ЦК РКП с ответственными работниками на- циональных республик и областей в Москве 9–12 июня 1923 г.: Стеног. отчет. – М., 1923. – С. 212–232. 3 Сталин И.В. Сочинения. – Т. 5. – С. 310. 4 Каганович Л.М. Памятные записки рабочего, коммунис- та-большевика, профсоюзного, партийного и советско-государ- ственного работника. – М., 1996. – С. 373. 5 Центральний державний архів громадських об’єднань Ук- раїни (далі — ЦДАГО України). – Ф. 1, оп. 1, спр. 253. – Арк. 93. 6 Сталин И.В. Сочинения. – Т. 8. – М., 1948. – С. 152. 7 Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК–ГПУ– НКВД в Україні: факти, особи, документи. – К., 1997. – С. 259. 8 ЦДАГО України. – Ф. 1, оп. 1, спр. 258. – Арк. 12–12зв. 9 Національне питання на Україні та опозиція // Більшовик України. – 1927. – № 10. – С. 4. 10 Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. До- кументи і матеріяли. – Т. ІІ. – Вінніпег: Сучасність, 1983. – С. 218–225. 11 Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадця- того століття (1900–1941). Стан і статус. – Мюнхен, 1987. – С. 207. Динаміка соціально-політичних настроїв робітничого... 45 Êðàâ÷åíêî Ï.Ì. Äèíàì³êà ñîö³àëüíî-ïîë³òè÷íèõ íàñòðî¿â ðîá³òíè÷îãî êëàñó Óêðà¿íè â 1920-1930-õ ðð. (íà ïðèêëàä³ íîâîáóäîâ) За 20–30-ті рр. ХХ ст. в радянській Україні відбулися кардинальні зміни в усіх сферах економічного та суспіль- но-політичного життя. В результаті модернізаційних проце- сів поставало суспільство, засноване на якісно нових прин- ципах. Проте його становлення супроводжувалося склад- ними суспільно-політичними процесами, пов’язаними, зок- рема, з початком прискореної індустріалізації. Особливе місце у дослідженні мало б займати зміна світогляду ук- раїнського селянина, який, згідно волі вищого партійно- державного керівництва СРСР, став пролетарем. На жаль, ця проблема не стала предметом вивчення у сучасній віт- чизняній історіографії. 12 Центральний державний архів вищих органів влади і уп- равління України (далі — ЦДАВО України). – Ф. 4402, оп. 1, спр. 216. – Арк. 26. 13 VІІІ Всесоюзный съезд ВЛКСМ 5–16 мая 1928 г. Стеног. отчет. – М., 1928. – С. 13–30. 14 Коэн С. Бухарин. Политическая биография. 1888–1938. – М., 1988. – С. 437. 15 Докладно див.: Димерська Л. Сталінський антисемітизм у структурі ідеології російсько-імперського комуністичного месіанства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. – № 3. – С. 79–99. 16 Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20–30-ті роки. – К., 1991. – С. 196. 17 Див.: Кульчицький С. Курс — українізація // Родина. – 1999. – № 8. – С. 110. 18 Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. – Т. 1. – К., 1976. – С. 874– 875.

Національна політика більшовиків і опозиція: підґрунтя маневрів навколо українізації 20-30-х рр. ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge