Відновлення наукового потенціалу української науки: необхідність і реальні перспективи

• Дата: 2017
• Автори: Попович, О.С., Костриця, О.П.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2017
• Назва видання: Наука та інновації
• Теми: Загальні питання сучасної науково-технічної та інноваційної політики
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/124891
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Відновлення наукового потенціалу української науки: необхідність і реальні перспективи / О.С. Попович, О.П. Костриця // Наука та інновації. — 2017. — Т. 13, № 4. — С. 5—13. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Обґрунтовується нагальна необхідність відновлення кадрового потенціалу української науки. На основі розробленого авторами методу прогнозування еволюції кадрового потенціалу науки, що базується на врахуванні взаємозв’язку і взаємообумовленості сусідніх вікових груп науковців, розраховано можливі варіанти його відновлення в Україні протягом двох десятиліть. Показано, що за відсутності кардинальних змін у ставленні до науки з боку держави та при збереженні тенденцій останніх років, до 2035 року чисельність дослідників у країні зменшиться в 4,5 рази порівняно з 2015 роком. Водночас, навіть у випадку, якщо істотне збільшення заробітної плати та поліпшення умов праці науковців призведе до збільшення притоку молоді в науку на 25 % протягом кожних 5 років і не буде допускатися того, щоб більше 1 % дослідників старших 30 років щороку залишали наукові колективи, істотно збільшити кадровий потенціал української науки не вдасться — в кращому випадку, відбудеться його стабілізація. Недостатнім виявляється і варіант політики, який мотивує збільшення приходу молоді на 40 %. Тільки реалізація політики, яка забезпечить подвоєння поповнення молодого покоління науковців кожні 5 років, може дати можливість довести число дослідників у 2035 році до рівня, близького тому, який був на початку 90-х років, і, тим самим, наблизитись до такого їх числа на 1 млн. населення, яке є сьогодні в країнах ЄС. Причому розпочинати реалізацію такої політики слід негайно: якщо ж відкласти цей процес до 2020 року, то й такий форсований темп нарощування приходу молоді в науку не дозволить і за 20 років досягти тієї кількості дослідників, яку мала Україна навіть у не надто благополучному 2010 році.