Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської)

Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської)

Согласно предыдущим исследованиям, структурный узор восточной части Украинского щита, формировавшийся в несколько этапов существенно сдвиговых трансформаций кристаллического основания при РТ-условиях минеральных преобразований, по совокупности данных соответствует дислокационной системе сдвига—ротац...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2016
Main Author: Осьмачко, Л.С.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України 2016
Series:Геофизический журнал
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125179
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської) / Л.С. Осьмачко // Геофизический журнал. — 2016. — Т. 38, № 4. — С. 113-123. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-125179
record_format dspace
spelling irk-123456789-1251792017-10-19T03:02:51Z Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської) Осьмачко, Л.С. Согласно предыдущим исследованиям, структурный узор восточной части Украинского щита, формировавшийся в несколько этапов существенно сдвиговых трансформаций кристаллического основания при РТ-условиях минеральных преобразований, по совокупности данных соответствует дислокационной системе сдвига—ротации, окончательное становление которой произошло в палеопротерозое. Линейные составляющие системы несут признаки образования в геолого-динамических условиях сдвига—сжатия, а дугообразные — сдвига/ротации. Дибровская рудовмещающая и другие подобные структуры формировались синхронно с иными составляющими Приазовской дислокационной системы. Исследуемые объекты занимают закономерные геолого-структурные позиции в докембрийском структурном узоре Приазовья. Показано, что история формирования рудных минералов, агрегатов и тел такая же, как и породообразующих минералов, агрегатов и рудовмещающих тел. Приуроченность рудных тел к присдвиговым теням давлений в протерозойском структурном рисунке Приазовья является ведущим поисковым критерием. According to previous studies, the structural pattern of the eastern part of the Ukrainian shield, which was formed during several stages of essentially landslide transformations of crystalline basement, corresponds to dislocation system of displacement-rotation, formation of which took place in Paleoproterozoic. Linear components of the system have got features of formation under geologically-dynamic displacement-pressure conditions; the arched ones – under displacement-rotation conditions. It has been grounded that Dibrovska ore-bearing structure and other similar ones were generated synchronously with the mentioned components of the Peri-Azovian dislocation system. It has been shown that the history of formation of ore minerals, aggregates and bodies is the same as of rock-forming minerals aggregates and ore-bearing bodies. Confinement of ore bodies to pushed forward shadows of pressure in Proterozoic structural pattern is the key search characteristic. 2016 Article Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської) / Л.С. Осьмачко // Геофизический журнал. — 2016. — Т. 38, № 4. — С. 113-123. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0203-3100 DOI: doi.org/10.24028/gzh.0203-3100.v38i4.2016.107807 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125179 551.242:553.04 uk Геофизический журнал Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Согласно предыдущим исследованиям, структурный узор восточной части Украинского щита, формировавшийся в несколько этапов существенно сдвиговых трансформаций кристаллического основания при РТ-условиях минеральных преобразований, по совокупности данных соответствует дислокационной системе сдвига—ротации, окончательное становление которой произошло в палеопротерозое. Линейные составляющие системы несут признаки образования в геолого-динамических условиях сдвига—сжатия, а дугообразные — сдвига/ротации. Дибровская рудовмещающая и другие подобные структуры формировались синхронно с иными составляющими Приазовской дислокационной системы. Исследуемые объекты занимают закономерные геолого-структурные позиции в докембрийском структурном узоре Приазовья. Показано, что история формирования рудных минералов, агрегатов и тел такая же, как и породообразующих минералов, агрегатов и рудовмещающих тел. Приуроченность рудных тел к присдвиговым теням давлений в протерозойском структурном рисунке Приазовья является ведущим поисковым критерием.
format Article
author Осьмачко, Л.С.
spellingShingle Осьмачко, Л.С.
Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської)
Геофизический журнал
author_facet Осьмачко, Л.С.
author_sort Осьмачко, Л.С.
title Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської)
title_short Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської)
title_full Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської)
title_fullStr Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської)
title_full_unstemmed Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської)
title_sort тектонічні умови формування рудовмісних структур приазовського мегаблока українського щита (на прикладі дібровської)
publisher Інститут геофізики ім. С.I. Субботіна НАН України
publishDate 2016
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/125179
citation_txt Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської) / Л.С. Осьмачко // Геофизический журнал. — 2016. — Т. 38, № 4. — С. 113-123. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series Геофизический журнал
work_keys_str_mv AT osʹmačkols tektoníčníumoviformuvannârudovmísnihstrukturpriazovsʹkogomegablokaukraínsʹkogoŝitanaprikladídíbrovsʹkoí
first_indexed 2025-07-09T02:40:34Z
last_indexed 2025-07-09T02:40:34Z
_version_ 1837135388785770496
fulltext ТЕКТОНІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ РУДОВМІСНИХ СТРУКТУР ПРИАЗОВСЬКОГО... Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 113 Вступ. Об’єктами вивчення були рудовміс- ні структури західної частини Приазовського мегаблока Українського щита (УЩ). Установ- лення закономірностей їх розміщення є доволі актуальним з огляду на чималий попит на енер- горесурси в Україні. Питання умов формуван- ня зазначених структур і походження рудних покладів достатньо широко дискутуються у зв’язку з неоднозначним трактуванням спе- цифіки тектонічних явищ [Слензак, 1984; Па- талаха и др., 1995; Геолого-геоэлектрическая…, 2005; Гинтов и др., 2008; Ісаков та ін., 2014; Пер- спективи…, 2014] у процесі становлення крис- талічної основи цієї частини УЩ, а саме при- чин і механізмів деформаційних перетворень кристалічного фундаменту, кількості їх етапів, кінематики, РТ-умов тощо. Зокрема, щодо умов формування Дібров- ської структури, безпосереднього об’єкта на- ших досліджень, і рудних покладів в її межах існує кілька точок зору [Кичурчак и др., 1991; Семка и др., 2010; Перспективи…, 2014]. Ді- бровська структура розміщується у північно- західній частині Приазовського мегаблока УЩ (рис. 1), її інтерпретують [Перспективи…, 2014] як брахіскладку, витягнуту з півночі на південь УДК 551.242:553.04 Тектонічні умови формування рудовмісних структур Приазовського мегаблока Українського щита (на прикладі Дібровської) © Л. С. Осьмачко, 2016 ДУ «Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України», Київ, Україна Надійшла 6 квітня 2016 р. Представлено членом редколегії О. Б. Гінтовим Согласно предыдущим исследованиям, структурный узор восточной части Украинского щита, формировавшийся в несколько этапов существенно сдвиговых трансформаций кри- сталлического основания при РТ-условиях минеральных преобразований, по совокупности данных соответствует дислокационной системе сдвига—ротации, окончательное становление которой произошло в палеопротерозое. Линейные составляющие системы несут признаки образования в геолого-динамических условиях сдвига—сжатия, а дугообразные — сдвига/ ротации. Дибровская рудовмещающая и другие подобные структуры формировались син- хронно с иными составляющими Приазовской дислокационной системы. Исследуемые объ- екты занимают закономерные геолого-структурные позиции в докембрийском структурном узоре Приазовья. Показано, что история формирования рудных минералов, агрегатов и тел такая же, как и породообразующих минералов, агрегатов и рудовмещающих тел. Приурочен- ность рудных тел к присдвиговым теням давлений в протерозойском структурном рисунке Приазовья является ведущим поисковым критерием. Ключевые слова: дислокационная система, структуры, рудные тела, структурные ячейки. майже на 4 км за ширини 2 км. Брахіскладка (синклінальна структура, за [Кореляційна…, 2004]) виповнена товщею порід дібровської світи палеопротерозою. Породи світи мета- морфізовані переважно в умовах амфіболіто- вої фації метаморфізму [Кореляційна…, 2004]. У північній частині брахіскладки розміщуєть- ся комплексне рідкісноземельно-уран-торієве (REE-U-Th) зруденіння (Дібровське родовище) [Перспективи…, 2014] у вигляді субпаралель- них лінзоподібних тіл середньою потужністю 5 м, які за простяганням простежено на від- стань до 1700 м, за падінням — до глибини 700. За даними праці [Перспективи…, 2014], Ді- бровське родовище комплексних REE-U-Th руд є полістадійно-полігенним і належить до типу регенерованих. Первинне зруденіння — типу «давніх ураноносних конгломератів» (родови- ща Вітватерсланд, Блайнд-Рівер та ін.), а апо- конгломератові вторинні кварцити утворились унаслідок денудації мезоархейських гранітої- дів, перенесення рудоносних прибережно- морських осадових порід, їх діагенезу та ме- таморфізму в амфіболітовій фації. Головною рудоконтролюючою структурою Дібров- ського родовища, за [Перспективи…, 2014], є Л. С. ОСЬМАЧКО 114 Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 Девладівська глибинна мантійно-корова зона розломів, у межах якої в результаті багатоак- тної активізації і пульсаційного надходження флюїдів у вторинні кварцити родовища давні поклади трансформувалися без суттєвої змі- ни їх седиментаційно-пошарової морфології. Петрологічний контроль комплексного зру- деніння чітко виражений у локалізації рудної мінералізації в трьох пластових зонах про- никних, тріщинуватих і катаклазованих силі- манітових, мусковіт- і фуксит-силіманітових кварцитів. Регенерація зруденіння Дібровсько- го родовища пов’язана з етапами активізації Девладівської глибинної зони розломів, які розтягнулися в часі (починаючи з неоархея) і зафіксовані складними поліхронними тектоні- тами та багатостадійною рудною і супутньою мінералізацією [Перспективи…, 2014]. Девла- дівська зона розломів, за [Гинтов и др., 2008], сформувалася на суботсько-мошоринському деформаційному етапі УЩ, що розпочався з право- і лівозсувних переміщень, продовжився підкидо-зсувними (в межах цієї зони) й завер- шився скидами, які відбулися швидше за все в пізньому протерозої або фанерозої. За даними статті [Семка и др., 2010], в ре- зультаті магматичної диференціації апліт- пегматоїдних гранітів накопичувалися РЗЕ, уран і торій в остаточних розплавах, збагаче- них кремнеземом, лугами й леткими, із яких формувалися жильні тіла турмалінвмісних аплітів і пегматитів. Основна маса зазначених елементів сконцентрована в акцесорних міне- ралах — цирконі й монациті. На постмагматич- ному етапі за різкого падіння тиску в умовах відкритої тріщинної тектоніки знижувалася температура і різко підвищувалася кислотність залишкових розчинів. Під дією цих розчинів відбувалось кислотне вилуговування пегмати- тів та аплітів і формувалися по них рудоносні вторинні кварцити. Родовище приурочено до екзоконтактової частини слабоеродованого гранітного масиву, що має штокоподібну фор- му з крутими контактами і овальним попере- Рис. 1. Схема розміщення Дібровського рідкісноземельно-уран-торієвого родовища в межах Приазовського мегаблока [Перспективи…, 2014]: 1 — глибинні міжблокові зони розломів I рангу; 2 — глибинні мантійно-корові внутрішньоблочні розломи II рангу; 3 — розломи інших рангів; 4 — мегаблоки: Середньопридніпровський (I) і Приазовський (II); 5 — межа УЩ. Зірочка — місце розміщення родовища. ТЕКТОНІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ РУДОВМІСНИХ СТРУКТУР ПРИАЗОВСЬКОГО... Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 115 чним зрізом. Рудні тіла розміщені у північній частині масиву і тяжіють до контролюючих кільцевих розломів, які утворились у процесі остигання гранітної магми [Семка и др., 2010]. Мета наших досліджень — установлення геолого-структурних закономірностей будови рудних об’єктів Приазов’я та їх тектонічних по- зицій у зв’язку з вирішенням завдань метало- генічного прогнозу. Базовий метод роботи — структурно- парагенетичний, за [Слензак, 1984; Егоров, 1994; Паталаха и др., 1995; Осьмачко, 2004, 2014]. Результати досліджень. Раніше ми встано- вили [Осьмачко, 2004, 2014], що досліджуваний фрагмент УЩ (Приазовський мегаблок та су- міжні шовні зони) є результатом тектономе- таморфічних трансформацій докембрійсько- го субстрату. Такі трансформації відбувались упродовж усієї докембрійської й фанерозой- ської історії приазовської частини УЩ та реа- лізувалися за 10 етапів. Дислокаційні перетво- рення (для перших 5 етапів — це орієнтована перекристалізація та перерозподіл речовини, для інших — здебільшого крихке руйнування) проходили у зсувних умовах за зміни напрям- ків тектонічних напружень на фоні переважно поступового зниження РТ-значень середови- ща. Такі перетворення кожного з етапів про- вокували поглиблення структурної та речовин- ної переробки субстрату. Внаслідок цього на ділянках накладення трансформацій сформу- вались гібридні (складні) макроструктури, які об'єднують у собі мікро- та мезоструктурні па- рагенезиси усіх етапів еволюції докембрійсько- го субстрату. При цьому первинні парагенези- си нерідко повністю знищені з формуванням нових форм залягання із новим речовинним складом — вторинних дислокаційних структур. Останнє спостерігається на всіх рівнях орга- нізації геологічного середовища (від рівня ма- кроструктур до рівня породоутворювальних і акцесорних мінералів). Гібридні дислокаційні структури макромасштабу, формуючись по- слідовно у часі й просторі та накладаючись одна на одну, створили структурний рисунок, що відповідає дислокаційній системі зсуву та ротації. Таку систему ідентифіковано за закономір- ним просторовим розміщенням, морфологією й внутрішньою організацією різнорангових, різновікових і речовинно різних геологічних тіл, що її формують. У межах системи виді- лено лінійні та субкільцеві складові (підзони), які є композитними утвореннями, адже сфор- мовані тілами різновікових порід докембрію. При цьому вони різняться будовою, ступенем структурно-речовинних перетворень субстра- ту та динамично-кінематичними умовами ста- новлення. Лінійні підзони — субмеридіонального про- стягання й субвертикального падіння (Оріхово- Павлоградська шовна зона (ОПШЗ), Корсаць- ка, Мангуська зони), сформовані еліпсоподіб- ними, лінійно витягнутими тілами різновікових порід. Лінійні складові дислокаційної системи у сучасному структурному узорі кристаліч- ного фундаменту відповідають сформованим за динамічно-кінематичних умов транспресії (зсуву—стиснення, скучування). Серед ліній- них складових дислокаційної системи виділено вищі рангові сегменти, що різняться за інтен- сивністю перетворень субстрату, наприклад Корсацька зона відносно ОПШЗ. Субкільцеві підзони (складові дислокацій- ної системи) сформовані округлими, лінзо- і ду- гоподібними тілами різновікових порід центри- клінального падіння (Салтичанська, Гуляйпіль- ська структури та інші, дрібніші). Ці підзони у сучасному структурному узорі кристалічного фундаменту відповідають таким, що сформу- валися за динамічно-кінематичних умов зсуву/ ротації. В цілому становлення Приазовської суттє- во зсувної дислокаційної системи (Приазов- ський мегаблок та суміжні шовні зони) від- бувалось у декілька тектонічних імпульсів, що зафіксовано у цифрах ізотопного віку (>3,2; 3,1—2,9; 2,8—2,7; 2,2—2,0; 2,0—1,8 млрд років) [Гранитоиды..., 1993; Геохронология..., 2005; Бибикова и др., 2008; Артеменко и др., 2010], за РТ-умов динамометаморфічних перетворень речовини геологічних тіл, що її формують. Від імпульсу до імпульсу динамокінематичний статус інтерпретованих нами складових сис- теми (лінійних та субкільцевих) змінювався [Геолого-электрическая…, 2005; Осьмачко, 2014]. Відміна та зміна кінематики можуть бути зумовленими різними факторами: первинною неоднорідністю субстрату, швидкістю дефор- мацій, часом прикладення сил, інтенсивністю процесу, хвилеподібним поширенням тектоніч- них явищ тощо. Остаточне оформлення досліджуваного фрагмента УЩ ми прив’язуємо до часу 2,0— 1,8 млрд років тому, адже структурний малю- нок (каркас) Приазовської дислокаційної сис- теми окреслений (сформований) геологічними тілами ранньопротерозойського віку. Опираючись на факти та досягнення попе- Л. С. ОСЬМАЧКО 116 Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 редників, ми інтерпретуємо становлення рудо- вмісних структур східної частини УЩ, зокрема Дібровської, як таке, що відбувалося синхрон- но з тілами, що їх вміщують (складовими При- азовської дислокаційної системи), тобто також у декілька етапів дислокаційних (структурних і речовинних) перетворень докембрійської основи. Провідними механізмами були орі- єнтована перекристалізація та перерозподіл речовини у зсувних умовах. Крім зображених на рис. 2 продуктів деформацій відомо ще до 6 пізніших їх генерацій. Заради неускладнення сприйняття їх не відображено. Зауважимо, що розміщення геологічних тіл, а також напрямки зміщень і крап на рис. 2 реставровано, згідно з просторовою орієнтацією спостережених нами дислокаційних структур, з огляду на на- укові досягненя дослідників, які розвивали ідеї зсувної тектоніки [Слензак, 1984; Егоров, 1994; Паталаха и др., 1995]. Приймаємо, за [Патала- ха, 1970], що головні нормальні напруження, в умовах динамометаморфічних перетворень докембрію в центральних частинах зон ліне- аризації збігаються з кінематичними осями структур: максимального здавлювання σс — з віссю с, мінімального σа — з віссю а, σb — з віссю b. Якщо початкове положення осей а до- кембрійських структур і мало певний кут до σа, то з часом в умовах ранньопротерозойської лінеаризації відбувалася їх ротація до стану, па- ралельному σа, або й дезінтеграція в напрямку σа [Паталаха, 2005]. Зазначене підтверджують нові факти, зі- брані нами, та дані попередників, що наведені нижче. 1. Просторове розміщення Дібровської структури — в частині Приазовського мега- блока, де переважають дугоподібні форми гео- логічних тіл. У плані ця структура — будино- ланцюжкоподібна, сформована з двох подіб- них за будовою субкільцевих тіл (рис. 2, 3) у цілому субвертикального падіння [Кичурчак и др., 1991; Семка и др., 2010; Перспекти- ви…, 2014]. Внутрішня її будова — лускувато- концентрична [Семка и др., 2010; Перспекти- ви…, 2014]. 2. Субзгідне з однаковими елементами за- лягання нерудних і рудних геологічних тіл, а також вмісних. Морфологія їх пластово- лінзоподібна. Відсутні зональність рудних тіл, що характерно для гідротермального процесу, та навколорудні змінення; відсутня уранова мі- нералізація за межами складки та в залізоруд- них кварцитах [Кичурчак и др., 1991; Семка и др., 2010; Перспективи…, 2014]. 3. Внутрішньо геологічні тіла неоднорідні — смугасті, сланцюваті, з мінералами та їх агрега- тами лінзо-, σ-, s-подібних форм тощо (рис. 4). На мікрорівні виділено декілька генерацій сланцюватості. В цілому структурний малюнок об’єкта, на всіх рівнях організації, підпорядко- ваний одному провідному структурному плану. 4. Для геологічних тіл Дібровської структу- ри відомо декілька цифр віку — 3,3—3,2 (апліт- Рис. 2. Принципова схема формування Дібровської структури (й інших подібних) і комплексів обрамлення з елементами геодинаміки на головні чотири етапи формування структурного каркасу досліджуваної частини УЩ: ІI — на час 2,8 млрд років (цифри віку за даними попередників), ІII — 2,0, IV — 1,9 млрд років тому. Геологічні тіла: темно-сірі етапу II — позамасштабне узагальнене зображення породних новоутворень, що сфор- мовані за трансформацій зсуву на 2,8 млрд років; сірі етапу ІІІ — те саме на 2,0 млрд років; світло-сірі етапу IV — те саме на 1,9 млрд років. Прямі стрілки — реставровані напрямки зміщення за дії сил зсуву—стиснення, округлі — зсуву/ прокручування. ТЕКТОНІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ РУДОВМІСНИХ СТРУКТУР ПРИАЗОВСЬКОГО... Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 117 Рис. 3. Дібровська структура (показано контуром) та її обрамлення в магнітному полі. Фрагмент листа M-37-XXXI («Тернівка») аеромагнітного знімання, за даними КП «Кіровгеологія». Рис. 4. Гібридна будова мікрорівня рудного кварциту Дібров- ської структури з торій-урановою вкрапленою мінералізаці- єю. Св. 22, глибина 355 м: І — фото зразка; ІI — радіографія, за [Перспективи…, 2014]; ІІІ — узагальнююча зарисовка: 1 — дис- локаційний малюнок, сформований структурами генерації-1 (S1) (а — лінійні складові (власне сланцюватість), б — складова, сформована σ-зернами і лінзоподібними зернами та їх агрега- тами, в — ділянки максимального скупчення рудних мінералів генерації, які містяться в тінях тиску); 2 — дислокаційний ма- люнок, сформований структурами генерації-2 (S2) (а — кліваж, б — ділянки максимального скупчення рудних мінералів цієї генерації). Стрілки — напрямки зміщення на час формування структур генерації-1. Л. С. ОСЬМАЧКО 118 Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 пегматоїдні двопольовошпатові граніти, аплі- ти), 2,9—2,8 (монацит і циркон із вторинних кварцитів) і 1,9 млрд років (зростки настурану і бранериту) [Семка и др., 2010] та 830 і 550 млн років (уранової мінералізації) [Перспективи…, 2014], тобто вони містять декілька генерацій породоутворювальних й акцесорних мінералів. Для геологічних тіл інших макроструктур дослі- джуваної дислокаційної системи також відомі подібні цифри ізотопного віку [Гранитоиды…, 1993; Геохронология…, 2005; Бибикова и др., 2008; Артеменко и др., 2010]. Інтерпретація зазначеного в пунктах 1—4 така. Асоціація субкільцевих тіл докембрію (Ді- бровська, Гуляйпільська, Салтичанська й інші дрібніші структури) та лінійних (Мангуська структура, ОПШЗ, Корсацька) сформувалась у полях напружень деформацій зсуву та роз- тягу/ротації в декілька тектонічних імпульсів. На мікро- і мезорівнях становлення структур (описано як структури етапів 0—5 [Осьмачко, 2004]) відбувається аналогічно — шляхом ви- довження/скорочення й зміщення всіх складо- вих дислокаційної системи та прокручування окремих утворювальних тіл. Іншими словами, це вторинна стратифікація (структурна та ре- човинна перебудова), лінеаризація гранітно- метаморфічного середовища, яка зумовлена перешаруванням дуже сплющених, витягну- тих і зміщених усіх без винятку за складом геологічних тіл. На мікрорівні (пункт 3) вона реалізована внаслідок синдеформаційної (ком- пенсаційної) перекристалізації (дифузійний перерозподіл речовини) у напрямку відносно понижених деформаційних тисків. Кількість цифр віку (пункт 4) засвідчує де- кількоетапність, імпульсність формування до- сліджуваного об’єкта, адже певний різновид акцесорного мінералу є кінцевим продуктом відповідного мінералоутворювального проце- су (результатом особливостей хімізму, симетрії геологічного об’єму, насиченості компонента- ми росту, РТ-умов геологічного середовища тощо) на певний момент. Отже, кожен із ві- кових різновидів порід є результатом прояву одного з тектонічних імпульсів. Подібність цифр віку для лінійних і дугопо- дібних складових Приазовської дислокаційної системи підтверджує, що зсувних перетворень у декілька імпульсів зазнав увесь об’єм дослі- джуваного геологічного середовища. Інакше кажучи, і дугоподібні, і лінійні тіла зазначеної системи у кожну із часових міток: 3,2; 2,8 і 1,9 млрд років тому формувалися в одному і тому самому полі напружень. 5. Форма виділень рудних мінералів — вкра- плення і їх скупчення та дрібні субузгоджені мікропрожилки [Перспективи…, 2014]. Вони приурочені до мікроструктур декількох рео- логічних типів: а) структур розсланцювання у супроводі розвальцювання; б) кліважу; в) зо- нок дроблення за [Перспективи…, 2014]. У першому випадку агрегати рудних мінералів і зерна акцесорних містяться в межах діля- нок відзначених мікроструктур, що у геолого- кінематичному сенсі є тінями тиску (рис. 4, в). У другому випадку агрегати рудних приуроче- ні до кліважних площин і разом з останніми відтворюють малюнок ешелонованих сколів. Отже, розміщення і форма виділень рудних мі- нералів підпорядковані структурному малюнку певного рівня організації об’єкта. 6. Установлено полістадійний і регенерацій- ний характер мінеральних асоціацій від висо- ко- до низькотемпературних з багатофазним заміщенням одних рудних парагенезисів інши- ми. Зруденіння є поліхронним регенерованого типу — сформувалось у результаті мобілізації і перевідкладення рудних компонентів [Пер- спективи…, 2014]. Узагальнення пунктів 5, 6 визначає таке. Рудовмісними є лейкократові різновиди порід — кінцеві члени процесів тектонометаморфіч- них трансформацій. Рудні мінерали займають у них певні структурні позиції, беруть участь у формуванні структурного малюнку на пород- ному рівні; отже, і історія їхнього формування (рудних) така сама — сформувались під час ба- гатоактного тектонічного процесу (зсуву/рота- ції), що і породоутворювальні мінерали. Отже, «полістадійний і регенераційний характер» є результатом зазначених тектонічних явищ. 7. РТ-параметри рудогенеруючого процесу за станом системи кіаніт—андалузит—силі- маніт — 400—420 °С і 220—240 МПа. За вклю- ченнями скла у кварці температуру оцінено у 1000—1180 °С, тиск 720—870 МПа і більше [Перспективи…, 2014], за включеннями водний розчин + СО2-флюїд — 230—245 °С і ~110 МПа. Надходження флюїдних потоків у зону родо- вища було пульсаційним і визначалося текто- номагматичними умовами його становлення. РТ-умови формування вторинних кварцитів родовища змінювалися в напрямку, що від- повідає наведеному вище порядку. Прояви високих температур і тисків газового флюїду короткотривалі, низьких — тривалі [Перспек- тиви…, 2014]. Для інших структур макрорівня відомо таке. Гранітоїди (тоналіти і тронд'єміти) Гуляйпіль- ТЕКТОНІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ РУДОВМІСНИХ СТРУКТУР ПРИАЗОВСЬКОГО... Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 119 ської структури з віком >2,9 млрд років сфор- мувалися за тиску 1,0—1,5 ГПа і температури 1000—1200 °С. На дискримінаційній діаграмі f1—f2 вони потрапляють у поле островодужних гранітів [Артеменко и др., 2010]. Гранодіорити Гуляйпільської структури ві- ком 2,9—2,7 млрд років [Артеменко и др., 2010] формувалися за тиску 1,0—1,5 ГПа й темпера- тури близько 1000 °С, на дискримінаційній діа- грамі f1—f2 містяться в полі колізійних гранітів. Для Салтичанської структури, за [Гранитоиды..., 1993; Бибикова и др., 2008; Артеменко и др., 2010], гранітоїди цього ві- кового діапазону відповідають тоналітам, тронд’ємітам, діоритам, кварцовим діоритам, гранодіоритам, кварцовим монцонітам, за да- ними [Гранитоиды…, 1993], температура їх кристалізації — 650—850 °С. Гранітоїди цього самого віку Корсаць- кої й Мангуської структур — піроксенвмісні [Гранитоиды…, 1993], кристалізувалися за тем- ператури 850—750 °С. Склад гранітоїдів віком 2,2—2,0 млрд років Гуляйпільської структури відповідає граноді- оритам і кварцовим діоритам [Гранитоиды…, 1993; Бибикова и др., 2008; Артеменко и др., 2010]. На дискримінаційній діаграмі f1—f2 вони містяться в полі колізійних гранітів, але нижче відносно давніших гранітоїдів. Температура кристалізації гранітоїдів (ді- орити, кварцові діорити — кварцові сієни- ти) цього ж часового діапазону Салтичан- ської і Мангуської структур — 900—600 °С [Гранитоиды…, 1993]. Гранітоїди віком 2,1—1,9 млрд років криста- лізувалися за температури 700—600 °С [Грани- тоиды…, 1993]. Тут акцентуємо увагу саме на тілах граніто- їдного складу, адже вони фактично викреслю- ють структурний узор досліджуваної частини УЩ і мають ознаки синдеформаційних утво- рень [Осьмачко, 2004, 2014]. Узагальнівши дані пункту 7, стверджуємо: оскільки геологічні тіла, від мікро- до макро- рівня організації, відтворюють структурний малюнок, що може бути лише за деформацій зсуву/ротації, наведені параметри характери- зують РТ-умови дислокаційних явищ. Причому останні фактично були синхронними в межах всієї Приазовської дислокаційної системи. 8. Девладівська зона розломів пересікає Ді- бровську структуру в широтному напрямку [Перспективи…, 2014]. Дібровська гілка цієї зони, до якої «приурочено» Дібровське родо- вище, є скидом. У його зоні північне крило брахіскладки змістилося, а породи, що її скла- дають, набули вертикального і навіть зворот- ного падіння [Перспективи…, 2014]. Указане крило зазнало багатоетапного процесу дисло- каційного метаморфізму. При цьому кварцито- ва товща насичена катаклазитами, брекчіями тощо. Поліхронно-полігенні руди Дібровсько- го родовища, формування яких почалося з виникнення давнього первинного зруденіння седиментаційно-діагенетичного типу, транс- формувалися під впливом пізніших пульсуючих потоків рудних флюїдів у межах активних і про- никних тектонічних зон [Перспективи…, 2014]. Наш коментар до даних пункту 8: морфо- логія й просторове розміщення Девладівської зони розломів не збігаються ні з однією із дис- локаційних структур макрорівня, що схарак- теризовані нами раніш [Осьмачко, 2004, 2014]; крім того, більшість з них, як і рудовмісні тіла Дібровської структури, сформовані за високих РТ-умов. Продукти ж руйнування в межах Дев- ладівської зони представлені переважно по- стметаморфічними утвореннями — брекчіями, катаклазитами, мілонітами, які накладені на давніші — смугастість і сланцюватість. Дібров- ська структура набула субкільцевих обрисів, як й інші складові Приазовської дислокаційної системи, внаслідок роз’єднання/ротації окре- мих частин фундаменту за тотальних зсувних трансформацій у ранньому протерозої. Отже, Девладівська зона є накладеною, молодшою відносно Дібровської субкільцевої структури і просторово її охоплює. Це підтверджується і тим, що більша частина ореолів урану, радію і гелію, в тому числі водних, контролюється ши- ротним Девладівським розломом. Узагальнення. Дібровська структура (й інші подібні за будовою) — лійко- спіралеподібна із субвертикальною головною віссю, сформо- вана субкільцевими тілами вищого рангу. Бу- дова останніх — луската, зумовлена згідним перемежуванням речовинно строкатих та різновікових тіл-складових. Ці, в свою чергу, представлені структурами розлінзування, вто- ринного розшарування, розсланцювання. На мікрорівні вони виражені як структури одно- спрямованого заміщення й перекристалізації. Такі складові (лінзування, смугастість, сланцю- ватість) Дібровської структури високовпоряд- ковані, односистемні (когерентні), самоподібні на всіх рівнях організації, сформовані різко диференційованою речовиною (є мономіне- ральними (породними) агрегатами). Зазначене свідчить про сумісне й взаємозалежне форму- вання і розвиток речовини та її морфологічного Л. С. ОСЬМАЧКО 120 Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 Рис. 5. Карта рудоперспективних структур макрорівня Приазовської дислокаційної системи — відомих (одинарна штриховка) та прогнозованих (перехресна штриховка): 1 — Улянівська, 2 — Зеленогайська (за [Семка и др., 2010]), 3 — Крутоярівська, 4 — Мокроялинська, 5—7 — інші. На основі карти [Геолого-геоэлектрическая…, 2005] з доповненнями автора та залучен- ням даних [Металогенічна…, 2002]. Вікова шкала — в млрд років. На врізці — позамасштабне зображення Дібровської структури, за [Кичурчак и др., 1991], та її місцезнаходження (показано білою стрілкою), див. контур на рис. 3. Прямі односторонні стрілки — видимі напрямки зміщення (в сучасних координатах) за дії сил зсуву—стиснення, округлі — здвигу/прокручування на час становлення (палеопротерозой) докембрійського структурного малюнку. ТЕКТОНІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ РУДОВМІСНИХ СТРУКТУР ПРИАЗОВСЬКОГО... Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 121 вияву (структур). Досконала будова й всепро- никна кореляція описаних вище атрибутів до- сліджуваного об’єкта вказують на наявність під час його формування тектонічного керівного параметра, за [Слензак, 1984; Егоров, 1994; Па- талаха и др., 1995; Осьмачко, 2004, 2014]. Викла- дені факти свідчать, що всі без винятку породні різновиди геологічних тіл в об'ємі середовища, що відповідає Дібровській структурі і її обрам- ленню, були неодноразово (що відбивається в цифрах ізотопного віку) задіяні зсувною течі- єю (залучені до зсувних переміщень у супро- воді речовинних перетворень). Просторове розміщення таких зсувів зафіксовано в орі- єнтації головних площин (а:в) досліджуваних структур; РТ-параметри (наведені вище) про- цесів відповідали умовам, за яких відбувалися перекристалізація й перерозподіл речовини з накопиченням високих рудних концентрацій. Висновки і перспективи. Будова та ре- човинне наповнення Дібровської структури є вторинними — сформованими внаслідок неодноразових проявів деформацій зсуву та ротації, тобто морфологія та наповнення цієї структури до 1,8 млрд років тому були іншими і навряд чи підлягають реставрації. Генезис Ді- бровського родовища, що в ній розміщується, змішаного типу: тектонометаморфічний і ре- генерований. Інакше кажучи, рудна речовина вилучалась із порід кристалічної основи, пере- творювалася (разом з нерудними компонента- ми), переміщувалася та набувала нових речо- винних і просторових форм, пристосовуючись до відповідних РТ- й кінематичних умов, про- вокованих, як мінімум, шістьма тектонічними імпульсами. Перші три з них реалізувались у в’язкопластичних умовах (3,3—1,9 млрд років тому) [Осьмачко, 2004; Артеменко и др., 2010], інші — у пружно-крихких. Овал Дібровської структури як тінь тиску за зсувних трансфор- мацій в окремі часові інтервали (можливо, 1,9 млрд, 830 і 550 млн років тому [Семка и др., 2010; Перспективи…, 2014]) був зоною енерге- тичного розвантаження. З усіх наведених вище даних випливає, що інші рудні геологічні тіла (відомі й прогнозова- ні), як закономірні складові (такі, що структур- но й речовинно еволюціонували синхронно з нерудними тілами) Приазовської дислокацій- ної суттєво зсувної системи, повинні займати в ній певні, в геолого-кінематичному аспекті, комірки. Це складові частини системи, де на час її остаточного становлення (палеопроте- розой) панували умови відносно понижених деформаційних тисків (рис. 5). Такими є го- ловно підзони субкільцевих тіл Приазовської дислокаційної системи, де розміщуються гео- логічні макротіла серпоподібних конфігурацій, зокрема, Улянівська (тіло 1 на рис. 5), Зелено- гайська (тіло 2) структури, за [Семка и др., 2010], а також субкільцеві фрагменти Круто- ярівської (тіло 3) синкліналі, Мокроялинської антикліналі (тіло 4) та інші (тіла 5—7 на рис. 5). Всі вони речовинно є глибоко диференційова- ними субкільцевими сегментами Приазовської дислокаційної системи, що набули остаточної будови на ранньопротерозойський час уна- слідок неодноразового перерозподілу породо- утворювальних й рудних елементів в умовах нерівномірного розподілу деформаційних тисків під час трансформацій зсуву/ротації (структурами вихороподібного скручування товщ [Слензак, 1984] лійкоподібних форм, які утворюються між зсувними площинами). Зони виклинювання таких серпоподібних макротіл є найперспективнішими щодо розшуку нових покладів корисних копалин. Приуроченість рудних тіл до певних струк- турних позицій — призсувних тіней тиску в протерозойському структурному малюнку до- сліджуваної частини УЩ, вважаємо провідним пошуковим критерієм. Артеменко Г. В., Самборская И. А., Швайка И. А., Ка- линин В. И. Особенности гранитоидного магма- тизма в Гуляйпольской гранит-зеленокаменной структуре (Приазовский мегаблок УЩ). Мине- рал. журн. 2010. T. 32. № 4. С. 63—76. Биби кова Е. В., Лобач-Жученко С. Б., Артемен- ко Г. В., Клаэссон С., Коваленко А. В., Крылов И. Н. Позднеархейские магматические ком плексы Приазовського террейна Украинского щита: геологическое положение, изотопный возраст, Список літератури источники вещества. Петрология. 2008. Т. 16. № 3. С. 227—247. Геолого-геоэлектрическая модель Орехово- Павлоградской шовной зоны Украинского щита. Под ред. Н. Я. Азарова. Киев: Наук. думка, 2005. 190 с. Геохронология раннего докембрия Украинского щита (архей). Отв. ред. Н. П. Щербак. Киев: Наук. думка, 2005. 243 с. Л. С. ОСЬМАЧКО 122 Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 Гинтов О. Б., Орлюк М. И., Мычак С. В., Ба кар жи- евa М. И., Фарфуляк Л. В. Субботско-Мо шо рин- ский этап деформирования земной коры Укра- инского щита. Геофиз. журн. 2008. Т. 30. № 6. С. 23—38. Гранитоиды Украинского щита. Петрохимия, гео- химия, рудоносность. Справочник. Отв. ред. Н. П. Щербак. Киев: Наук. думка, 1993. 231 с. Егоров Д. Г. Структурно-вещественные признаки са- моорганизующихся систем в железорудных ме- сторождениях Кольского полуострова: Автореф. дис. … канд. геол.-мин. наук. Санкт-Петербург, 1994. 20 с. Ісаков Л. В., Паранько І. С., Сукач В. В. По слі дов- ність формування гранітоїдних комп лек сів Се редньопридніпровської та Захід но при- азовсь кої мегаструктур Українського щита з позицій плюм-тектоніки: Зб. тез Міжнар. наук. конф. «Геохронологія та геодинаміка раннього докембрію (3,6—1,6 млрд років) Євразійського континенту (16—17 вересня 2014 р.). Київ: ІГМР, 2014. С. 60—61. Кичурчак В. М., Бойко А. З., Берзенин Б. З. О разрезе сачкинской свиты центрально-приазовской се- рии в северном обрамлении Дибровской струк- туры (Западное Приазовье). Геолог. журн. 1991. № 4. С. 101—107. Кореляційна хроностратиграфічна схема ран- нього докембрію Українського щита. Вид. К. Ю. Єсипчук, О. Б. Бобров, Л. М. Степанюк, М. П. Щербак, Є. Б. Глеваський, В. М. Скобелєв, А. С. Дранник, М. В. Гейченко. Київ: УкрДГРІ, 2004. Металогенічна карта України. М-б 1:1 000 000. Ред. Д. С. Гурський. Київ: Держгеолслужба України, 2002. 6 л. Осьмачко Л. С. О вариациях геохимического состава гранитоидов Приазовского мегаблока Украин- ского щита при тектонических активизациях. Наук. вісник НГУ. 2014. № 6. С. 15—21. Осьмачко Л. С. Типи, умови та етапи формування дислокаційної тектоніки Сорокинської зони та її обрамлення (із позицій тектонофаціального аналізу): Автореф. дис. … канд. геол. наук. Київ, 2004. 25 с. Паталаха Е. И. Геодинамическое моделирование типовых геологических структур. Киев: ПП «ЕКМО», 2005. 144 с. Паталаха Е. И. Механизм возникновения структур течения в зонах смят ия. Алма-Ата: Наука, 1970. 215 с. Паталаха Е. И., Лукиенко А. И., Гончар В. В. Тек- тонические потоки как основа понимания гео- логических структур. Киев: Феникс, 1995. 159 с. Перспективи розвитку уранової сировинної бази ядерної енергетики України. Відп. ред. Г. В. Ли- сиченко. Київ: Наук. думка, 2014. 355 с. Семка В. А., Пономаренко А. Н., Бондаренко С. Н., Донской Н. А., Шумлянский Л. В., Мельникова Е. Е. Дибровское редкоземельно-уран-ториевое ме- сторождение в Приазовском мегаблоке Укра- инского щита. Геохімія та рудоутворення. 2010. № 28. С. 48—76. Слензак О. И. Локальные структуры зон напряже- ний докембрия. Киев: Наук. думка, 1984. 102 с. The tectonic condition formed of ore-structures of the Peri-Azovian megablock of the Ukrainian Shield (at the examples fo Dibrovska) © L. S. Os’machko, 2016 According to previous studies, the structural pattern of the eastern part of the Ukrainian shield, which was formed during several stages of essentially landslide transformations of crystalline base- ment, corresponds to dislocation system of displacement-rotation, formation of which took place in Paleoproterozoic. Linear components of the system have got features of formation under geologi- cally-dynamic displacement-pressure conditions; the arched ones — under displacement-rotation conditions. It has been grounded that Dibrovska ore-bearing structure and other similar ones were generated synchronously with the mentioned components of the Peri-Azovian dislocation system. It has been shown that the history of formation of ore minerals, aggregates and bodies is the same as of rock-forming minerals aggregates and ore-bearing bodies. Confinement of ore bodies to pushed forward shadows of pressure in Proterozoic structural pattern is the key search characteristic. Key words: dislocation system, structures, ore bodies, structural cells. ТЕКТОНІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ РУДОВМІСНИХ СТРУКТУР ПРИАЗОВСЬКОГО... Геофизический журнал № 4, Т. 38, 2016 123 Artemenko G.V., Samborskaya I. A., Shvayka I. A., Kali- nin V. I., 2010. Peculiarities of Granitoid Magmatism in Gulyaipole Granite-Greenstone Structure (Peri- Azovian Megablock of the Ukrainian Sield). Mine- ralogicheskiy zhurnal 32(4), 63—76 (in Russian). Bibikova E. V., Lobach-Zhuchenko S. B., Artemenko G. V., Klaesson C., Kovalenko A. V., Krylov I. N., 2008. Late Archean Magmatic Complexes of the Azov Terrane, Ukrainian Sield: Geological Setting, Isotopic Age, Souces of Material. Petrologiya 16(3), 227—247 (in Russian). Geological-geoelectric model of Orehovo-Pavlograd suture zone of the Ukrainian Shield, 2005. Ed. N. Ya. Azarov. Kiev: Naukova Dumka, 190 p. (in Russian). Geochronology of the Early Precambrian Ukrainian Shield (Archean), 2005. Ed. N. P. Shcherbak. Kiev: Naukova Dumka, 243 p. (in Russian). Gintov О.B., Orliuk M. I., Mychak S. V., Bakarzhieva M. I., Farfulyak L.V., 2008. Subotsko-moshorinsky stages of dislocation each crust of the Ukrainian Shield. Geofizicheskiy zhurnal 30(6), 23—38 (in Russian). Granitoids of the Ukrainian shield. Petrochemicals, geochemistry, ore content. Handbook, 1993.Ed. N. P. Shcherbak. Kiev: Naukova Dumka, 231 p. (in Russian). Yegоrov D. G., 1994. Structural-material markers of sel- forganization systems in the iron-deposits of the Kolskiy peninsula. Extended abstract of candidate’s thesis. Sankt-Peterburg, 20 p. (in Russian). Іsakov L. V., Paranko І. S., Sukach V. V., 2014. Sequence formed of granitoids complex’s of the Midlprydni- provska and Westazov megastructures of the Ukrai- nian Shield from the point of view of plum-tectonic. Early Precambrian (3,6—1,6 GA) geochronology and geodynamics of the Eurasian continent. Abstracts of International scientific conference. Kiev: IGMR, P. 60—61 (in Ukrainian). Kichurchak V. M., Boyko А. Z., Berzenin B. Z., 1991. About sector of sachkinskaia formation of the cen- tralpriazovskaia series in nordic round Dibrovskaia structure (Western Peri-Azovian). Geologicheskiy journal (4), 101—107 (in Russian). References Correlation geochronology sham of early Precam- brian of the Ukrainian Shield, 2004. Сompilers K. Yu. Yesypchuk, O. B. Bobrov, L. M. Stepanyuk, M. P. Shcherbak, Ye. B. Hlevaskyy, V. M. Skobelyev, A. S. Drannyk, M. V. Heychenko. Kiev: UkrDGRІ (in Ukrainian). Metalogenic map of Ukraine, 2002. 1:1 000 000. Ed. D. S. Hurskyy. Kyiv: State geological Survey of Ukraine, 6 p. (in Ukrainian). Osmachko L. S., 2014. About the variations of geochemi- cal composition of granitoids of the Peri-Azovian megablock of Ukrainian shield with tectonic activ- ity. Naukovyy visnyk NHU (6), 15—21 (in Russian). Osmachko L. S., 2004. Types, conditions and forming stages of dislocation tectonics of Sorokinskaya zone and adjacent territory (from the point of view of tec- tonofacies analysis: Extended abstract of candidate’s thesis. Kyiv, 25 p. (in Ukrainian). Patalakha E. I., 2005. The geodynamic modelling a types geological structures. Kiev: ЕКМО, 144 p. (in Rus- sian). Patalakha E. I., 1970. The mechanism of birth flow-struc- tures in the shear-zones. Almaty: Nauka, 215 p. (in Russian). Patalakha E. I., Lukienko A. I., Gonchar V. V., 1995. Tec- tonic flows as a basis for understanding the geologi- cal structures. Kiev: Feniks, 159 p. (in Russian). Perspectives development of uranium raw basis of nu- clear energetic of the Ukrainian, 2014. Ed. G. V. Ly- sychenko. Кyiv: Naukova Dumka, 355 p. (in Ukrai- nian). Sеmka V. А., Ponomarenko А. N., Bondarenko S. N., Don- skoy N. A., Shumlyanskiy L. V., Melnikova E. E., 2010. Rare-earth-uranium-thorium Dibrovskoe deposit in the Peri-Azovian megablock of the Ukrainian Shield. Heokhimiya ta rudoutvorennya (28), 48—76 (in Rus- sian). Slenzak О. I., 1984. Local structures of strain zones of the Precambrian. Кiev: Naukova Dumka, 102 p. (in Russian).

Similar Items