Генетична трансформація моху Ceratodon purpureus за допомогою нових полікатіонних носіїв ДНК

Масштаби використання генної інженерії з метою покращення біологічних властивостей різноманітних організмів постійно зростають. Для доставки генетичного матеріалу в клітини-мішені застосовують як вірусні, так і невірусні носії. Серед останніх найбільш перспективними вважають полімерні матеріали прир...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автори: Фінюк, Н.С., Чапля, А.Є., Мітіна, Н.Є., Бойко, Н.М., Лобачевська, О.В., М’ягкота, О.C., Ємець, А.І., Блюм, Я.Б., Заіченко, О.С., Стойка, Р.С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України 2014
Назва видання:Цитология и генетика
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/126668
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Генетична трансформація моху Ceratodon purpureus за допомогою нових полікатіонних носіїв ДНК / Н.С. Фінюк, А.Є. Чапля, Н.Є. Мітіна, Н.М. Бойко, О.В. Лобачевська, О.C. М’ягкота, А.І. Ємець, Я.Б. Блюм, О.С. Заіченко, Р.С. Стойка // Цитология и генетика. — 2014. — Т. 48, № 6. — С. 3-10. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Масштаби використання генної інженерії з метою покращення біологічних властивостей різноманітних організмів постійно зростають. Для доставки генетичного матеріалу в клітини-мішені застосовують як вірусні, так і невірусні носії. Серед останніх найбільш перспективними вважають полімерні матеріали природного і синтетичного походження. Такі полімери проявили високу ефективність у доставці ДНК в клітини тварин, проте рослинні клітини виявилися малочутливими до їхньої дії. Нами описано метод генетичної трансформації протопластів моху Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid., що базується на використанні нових поверхнево-активних полімерних носіїв контрольованої довжини та заряду, які містять ланцюги диметиламіноетилметакрилату. Цей метод дозволяє одержати більше транзієнтних і стабільних трансформантів моху із розрахунку на мікрограм ДНК порівняно з відомим протоколом із використанням поліетиленгліколю. Він є більш простим і зручним у використанні, а також дешевшим, ніж метод «генної гармати». Розглядаються перспективи подальшого вдосконалення структури і функціональних характеристик нових носіїв для доставки генетичного матеріалу в клітини рослин.