Субмікронні аерозолі і проблеми побудови системи дозиметричного контролю внутрішнього опромінення персоналу об’єкта Укриття і зони відчуження

• Дата: 2005
• Автор: Бондаренко, О.О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України 2005
• Назва видання: Проблеми безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/127979
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Субмікронні аерозолі і проблеми побудови системи дозиметричного контролю внутрішнього опромінення персоналу об’єкта Укриття і зони відчуження / О.О. Бондаренко // Проблеми безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля: наук.-техн. зб. — 2005. — Вип. 3, ч.1. — С. 45-56. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Обговорюється феномен надлишкового внеску субмікронних аерозольних частинок в об¢єкті “Укриття”, який спостерігався в багатьох дослідженнях проведених різними методами й багатьма дослідниками, у контексті розгляду сукупності факторів внутрішнього опромінення персоналу, що визначають систему дозиметричного контролю внутрішнього опромінення персоналу. Відмічено, що останнім часом при розгляді чинників, які визначають формування доз внутрішнього опромінення персоналу об¢єкта “Укриття”, багато уваги приділяється субмікронним аерозолям. При цьому деякі публікації оминають найзначущі чинники, які визначають формування доз і надійність дозових оцінок. Також ігноруються результати інших дослідників аерозолів в об¢єкті “Укриття” й на території зони відчуження. На підставі такого неповного аналізу чинників робиться безпідставний висновок про завищену значимість субмікронних аерозолів при формуванні доз внутрішнього опромінення. Проблема в даний час полягає не стільки в недосконалості існуючих нормативно-методичних документів, а в тому, що на сьогоднішній день існуюча система контролю внутрішнього опромінення на всіх без виключення підприємствах, розташованих на території зони відчуження, не відповідає загальновизнаному світовому досвіду. При цьому основною проблемою є не відсутність підходів, нормативів і фахівців, а відсутність практичної реалізації. Виходячи з вищевикладеного, у роботі запропоновано першочергові технічні заходи для встановлення адекватної системи дозиметричного контролю внутрішнього опромінення персоналу.