Микола Зеров і питання неокласицизму
У листопаді 1937 р. страчено лідера українського неокласицизму М. Зерова та його побратима П. Филиповича. Неокласиками прийнято називати групу київських поетів, які розвивали в українській літературі 20-х років ХХ ст. класичні форми художнього мислення. Історики й теоретики літератури зробили вже...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2008
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132025 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Микола Зеров і питання неокласицизму / М. Наєнко // Слово і Час. — 2008. — № 11. — С. 38-48. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У листопаді 1937 р. страчено лідера українського неокласицизму
М. Зерова та його побратима П. Филиповича. Неокласиками прийнято
називати групу київських поетів, які розвивали в українській літературі
20-х років ХХ ст. класичні форми художнього мислення. Історики й теоретики літератури зробили вже
чимало для з’ясування природи цього феномена. Однак залишаються ще спірні чи дискусійні моменти,
які й стали предметом пропонованої статті. Автор розглядає, зокрема, безпідставність критичних
звинувачень на адресу неокласиків, творчість яких буцімто була відірвана від дійсності й це стало чи не
основною причиною різних форм репресій щодо них. Ідеться у статті також про трактування неокласицизму
самими поетами цього літературного напряму, насамперед найвиразнішим представником його М. Зеровим. |
|---|