У тіні Куліша: риси експресіонізму в українській драматургії 1920-х рр.
У вітчизняних дослідженнях української драматургії 1920-1930-х років склалася традиція зараховувати до такого потужного світового авангардного напряму, як експресіонізм, насамперед п’єси Миколи Куліша, проте останніми роками з’явилася й інша тенденція. Зокрема, у монографії “Український літературн...
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2008
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/132110 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | У тіні Куліша: риси експресіонізму в українській драматургії 1920-х рр. / А. Матющенко // Слово і Час. — 2008. — № 12. — С. 14-19. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У вітчизняних дослідженнях української драматургії 1920-1930-х років склалася традиція зараховувати
до такого потужного світового авангардного напряму, як експресіонізм, насамперед п’єси Миколи Куліша,
проте останніми роками з’явилася й інша тенденція. Зокрема, у монографії “Український літературний
авангард”(2004) донецька дослідниця Анна Біла доводить, що в українському мистецтві 1920-1930-х
рр. лише творчість Леся Курбаса та Олександра Довженка вповні належали до експресіонізму як цілісного
філософсько-естетичного напряму. А п’єси М.Куліша, і тим більше – Якова Мамонтова, Івана Дніпровського
та інших українських драматургів, лише використовували зовнішні прийоми експресіоністського письма.
Авторка статті, полемізуючи з цим твердженням, аналізує драму М.Івченка “Повідь” та п’єси
І.Дніпровського, акцентуючи в них не лише формально"стильові, а й світоглядні риси експресіонізму. |
|---|