Підвищення точності кількісних оцінок графічного методу Холла—Вільямсона за рахунок цифрової обробки XRD-дифрактограм

Представлено методику цифрової обробки XRD-дифрактограм, рівнозначну підвищенню роздільної здатності обладнання, на прикладі її застосування для дослідження дефектного стану порошків W після розмелу різної тривалості. Ефект підвищення роздільної здатності обладнання забезпечується використанням стій...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2017
Автори: Григор’єв, О.М., Картузов, В.В., Роженко, Н.М.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича НАН України 2017
Назва видання:Электронная микроскопия и прочность материалов
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/133006
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Підвищення точності кількісних оцінок графічного методу Холла—Вільямсона за рахунок цифрової обробки XRD-дифрактограм / О.М. Григор’єв, В.В. Картузов, Н.М. Роженко // Электронная микроскопия и прочность материалов: Сб. научн. тр. — К.: ІПМ НАН України, 2017. — Вип. 23. — С. 16-35. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Представлено методику цифрової обробки XRD-дифрактограм, рівнозначну підвищенню роздільної здатності обладнання, на прикладі її застосування для дослідження дефектного стану порошків W після розмелу різної тривалості. Ефект підвищення роздільної здатності обладнання забезпечується використанням стійкого методу регуляризації Тихонова до відновлення профілів фізичного уширення. Для розділення ефектів дифракції на областях когерентного розсіювання та мікродеформаціях запропоновано модифікацію графічного методу Холла—Вільямсона, яка полягає у застосуванні його до інтегральних ширин відновлених фізичних профілів. На прикладах розрахунку параметрів субструктури порошків W та WC показано, що розроблена методика, зберігаючи простоту методу Холла—Вільямсона, дозволяє досягти точності методу гармонічного аналізу форми рентгенівських ліній.