Гендерна утопія й “код самості” в західноукраїнській прозі 30-х рр. ХХ ст.
У статті йдеться про рецепцію “гендерної утопії” О.Кобилянської в літературному процесі 30-х років минулого століття, позначеному пошуками нових ідейно-естетичних горизонтів та опозиційністю щодо народницького ідеалу краси в українській літературі. На матеріалі прози Дарії Віконської та Ірини Віль...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2009
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/133219 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Гендерна утопія й “код самості” в західноукраїнській прозі 30-х рр. ХХ ст. / Н. Мафтин // Слово і Час. — 2009. — № 6. — С. 76-82. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У статті йдеться про рецепцію “гендерної утопії” О.Кобилянської в літературному процесі 30-х років
минулого століття, позначеному пошуками нових ідейно-естетичних горизонтів та опозиційністю щодо
народницького ідеалу краси в українській літературі. На матеріалі прози Дарії Віконської та Ірини Вільде
авторка статті доходить висновку, що культ “меланхолійної краси”, творений О.Кобилянською, знаходить
іще свій відгук у намаганні прдовжити “міт аполонівської жінки”(маємо на увазі творчість Дарії Віконської)
чи спробі осмислити підняті письменницею проблеми крізь призму “літературного імперіалізму” (проза
Ірини Вільде). Однак обличчя літератури набувало виразно маскулінних рис, позаяк фемінне в дискурсі
європейської культури ототожнювалось із колоніально улеглим. Тому в добі міжвоєнного двадцятиліття
на зміну пошукам “меланхолійної краси” приходить естетика чину. |
|---|