Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів

Охарактеризовано подходы к изучению генезиса плейстоценових почв на основании анализа их микроморфологических признаков. Элементы микростроения рассматриваются в связи с восстановлением первичных почвообразовательных процессов и диагностикой ископаемых почв....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Кармазиненко, С.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут геологічних наук НАН України 2009
Schlagworte:	Літологія, геологія морів та океанів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13516
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів / С.П. Кармазиненко // Зб. наук. пр. Інституту геологічних наук НАН України. — 2009. — Вип. 2. — С. 73-77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-13516
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-135162010-11-11T12:02:10Z Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів Кармазиненко, С.П. Літологія, геологія морів та океанів Охарактеризовано подходы к изучению генезиса плейстоценових почв на основании анализа их микроморфологических признаков. Элементы микростроения рассматриваются в связи с восстановлением первичных почвообразовательных процессов и диагностикой ископаемых почв. Trends of Pleistocene soils genesis studies have been characterized based on their micromorphological signs analysis. Elements of microstructure has been investigated connected with reproduction of the initial soil forming processes and with diagnosis of the recent and ancient fossil soils. 2009 Article Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів / С.П. Кармазиненко // Зб. наук. пр. Інституту геологічних наук НАН України. — 2009. — Вип. 2. — С. 73-77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0025 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13516 551.791:631.4 uk Інститут геологічних наук НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літологія, геологія морів та океанів Літологія, геологія морів та океанів
spellingShingle	Літологія, геологія морів та океанів Літологія, геологія морів та океанів Кармазиненко, С.П. Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів
description	Охарактеризовано подходы к изучению генезиса плейстоценових почв на основании анализа их микроморфологических признаков. Элементы микростроения рассматриваются в связи с восстановлением первичных почвообразовательных процессов и диагностикой ископаемых почв.
format	Article
author	Кармазиненко, С.П.
author_facet	Кармазиненко, С.П.
author_sort	Кармазиненко, С.П.
title	Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів
title_short	Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів
title_full	Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів
title_fullStr	Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів
title_full_unstemmed	Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів
title_sort	особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів
publisher	Інститут геологічних наук НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Літологія, геологія морів та океанів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/13516
citation_txt	Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів / С.П. Кармазиненко // Зб. наук. пр. Інституту геологічних наук НАН України. — 2009. — Вип. 2. — С. 73-77. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT karmazinenkosp osoblivostímíkromorfologíčnogoanalízupridoslídženníplejstocenovihgruntív
first_indexed	2025-07-02T15:27:15Z
last_indexed	2025-07-02T15:27:15Z
_version_	1836549444751851520
fulltext	Збірник наукових праць інституту геологічних наук нан україни. вип. 2. 2009 73 ЛІТОЛОГІЯ, ГЕОЛОГІЯ МОРІв ТА ОкЕАНІв / ЛИТОЛОГИЯ, ГЕОЛОГИЯ МОРЕй И ОкЕАНОв © С.П. Кармазиненко, 2009 УДК 551.791:631.4 С.п. кармазиненко оСоблиВоСтІ мІкроморфологІчНого АНАлІЗУ при доСлІджеННІ плейСтоцеНоВих ґрУНтІВ s.P. karmazinenko the PeCuliarites of miCromorPholoGiCal analysis and asCertaininG of the PleistoCene soils’ Genesis Охарактеризовано подходы к изучению генезиса плейстоценових почв на основании анализа их микроморфологических признаков. Элементы микростроения рассматриваются в связи с восстановлением первичных почвообразовательных процессов и диагностикой ископаемых почв. Ключевые слова: микроморфология, ископаемые почвы, плейстоцен. Trends of Pleistocene soils genesis studies have been characterized based on their micromorphological signs analysis. Elements of microstructure has been investigated connected with reproduction of the initial soil forming processes and with diagnosis of the recent and ancient fossil soils. Key words: micromorphology, Pleistocene, soils. ВСТУП Головним завданням мікроморфології є вивчен- ня будови (складення, текстури, агрегованості, пористості та ін.) і речовинного складу (гумусу, високо- і грубодисперсної частини, новоутво- рень, включень, біолітів тощо) ґрунтів у їх при- родній генетичній єдності без розчленування у процесі аналізу шляхом фізичного і хімічного впливу на стан компонентів. Це дає можливість на мікроскопічному рівні розглядати ґрунт як систему і при знанні діагностичних ознак спо- стерігати природний прояв ґрунтоутворюючих процесів, їх взаємодії і співвідношення як у мі- кроскопічно малих об’ємах ґрунтової маси, так і у межах генетичних горизонтів та ґрунтового профілю загалом. Аналіз будови ґрунту в шлі- фах включає вивчення її складових (скелету, плазми, новоутворень, агрегатів, пор), а також їх розміщення і орієнтування. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ При мікроморфологічному описі ґрунтів слід до- тримуватися певної послідовності. На підставі робіт W.L. Kubiena [14, 15], Е.І. Парфьонової, К.А. Ярилової [9, 10], С.В. Зонна [4], В.О. Тар- гульяна [12], Т.Д. Морозової [8], М.І. Герасимо- вої, С.В. Губіна, С.А. Шоби [2], Є. І. Гагаріної [1], Г.В. Добровольського [3], Ж.М. Матвіїшиної [5-7] та багатьох інших [11, 13] вималювується така послідовність мікроморфологічного опи- су шліфів: скелет, плазма, колір, щільність, агрегованість, пористість, органічна і мулис- та частина, мінеральний скелет та новоутво- рення. Загальну ієрархію мікробудови ґрунтів можна відобразити у вигляді схеми, що пред- ставлена на рисунку. елементарна мікробудова ґрунтів — вза- ємне розміщення складових частин (скелету і плазми). До скелету відносяться зерна первин- них мінералів розміром > 2 мк і уламки порід різної величини. Дрібніші частинки належать до плазми. Найпоширенішими мінералами є кварц, польові шпати, слюди, амфіболи, пірок- сени, група епідота — цоізіта, хлорид та ін. плазма — це тонкодисперсна маса, до скла- ду якої входять головним чином глинисті міне- рали; крім того, вона може включати аморфні і кристалічні оксиди і гідроксиди заліза, алюмі- нію, марганцю, гумус і дрібні зерна вторинних (опал, кальцит, солі та ін.) і первинних мінералів розміром < 2 мкм. Розглядаючи плазму у шліфах, звертають увагу на її зовнішній вигляд, забарвлення, од- норідність або неоднорідність (за складом і розподілом), ізотропність або анізотропність та в якому стані вона знаходиться — агрегована або не агрегована. Виділяють чотири види плазми: глиниста плазма — безбарвна або бурувато-вохриста; гумусово-глиниста — темно-сіра або бура; карбонатно-глиниста — білясто-сіра або білясто-бура; залізисто-глиниста — жовта, чер- вона, часто з буруватим відтінком. У шліфах спостерігається поєднання кількох ColleCtion of sCientifiC works of the iGs nAs of UkrAine. Vol. 2. 200974 С.п. кАРМАЗИНЕНкО З аг ал ьн а іє р ар хі я ко м п он ен ті в м ік р об уд ов и ґ р ун ті в (у за га ль н ен а з ур ах ув ан н ям п р ац ь [1 , 2 , 6 , 1 0 ] Збірник наукових праць інституту геологічних наук нан україни. вип. 2. 2009 75 ОСОБЛИвОСТІ МІкРОМОРфОЛОГІчНОГО АНАЛІЗу пРИ ДОСЛІДЖЕННІ пЛЕйСТОцЕНОвИх ґРуНТІв видів плазми, але у більшості випадків перева- жає глиниста плазма. Колір визначається за переважаючими складовими частинами грунту; він обумовлений гумусом, сполуками заліза, карбонатами та ін. Він може бути рівномірним або нерівномірним. За характером щільності грунт може бути пухким або щільним. Розрізняють декілька типів мікроскладення ґрунтової маси: пухка роздільно-часткова, губчаста щільна, губчаста пухка, фрагментарна, мозаїчна, злита та ма- сивна будова. Агрегатами (педами) називають грунтові виокремлення, які складаються із скоагульова- них і склеєних між собою механічних елементів грунтів. Утворені в результаті коагуляції мікро- агрегати в подальшому укрупнюються і зміцню- ються різними шляхами. Одним з них є цемен- тація карбонатами кальцію, сполуками заліза та ін., що просочують агрегати. Крім агрегатів, в мікроморфології виділяють поняття блоки, які утворюють структурні відо- кремлення грунту. Агрегати і блоки можуть бути утворені органічною речовиною, мінеральним матеріалом або їх поєднанням. Форма агрегатів у різних генетичних гори- зонтах і грунтах надзвичайно різноманітна: ізометрична, кутаста, шарувата, пластинчаста, плитчаста, лускувата, округла, неправильної форми та ін. За характером внутрішньої будови агрегати підрозділяються на прості I порядку та складні — II, III, IV порядків і т. д. Пористість — це система порожнин ґрунту. Порожнини класифікуються за формою, розмі- рами і походженням. Форма пор досить різно- манітна. Розрізняють два типи пор: з більш або менш прямими, різко вираженими стінками, та з м’якими, переважно криволінійними, непостій- ними обрисами. Перші називаються тріщина- ми, інші — порами. За генезисом виділяють пори: біологічного і газового походження, пори висихання і дефор- мації, пори-упаковки, пори неправильної фор- ми. Органічна частина грунту представлена в основному рослинними рештками (мають різний ступінь розкладання, збереженості, за- барвлення, руйнування мікроорганізмами), рештками тваринних організмів (грибна флора, гіфи, спори, уламки діатомових водоростей, спі- кули губок і колонії деяких бактерій) і гумусом. Особливе значення при аналізі шліфів слід звернути на забарвлення, стан (скоагульова- ний, диспергований) і розподіл (рівномірний, нерівномірний) аморфного гумусу. Залежно від характеру органічної частини розрізняють: грубий гумус, представлений го- ловним чином слабко розкладеними рослин- ними рештками; модер — сильно розкладені в основній своїй масі, але не повністю гуміфіко- вані рештки з великою кількістю екскрементів мезофауни; мулль — бурувато-чорна органо- мінеральна маса, в якій аморфний гумус і глина тісно пов’язані між собою і майже не містять нерозкладених рослинних рештків; агрегати мулля являють собою викиди дощових червів. Мінеральний ґрунтовий скелет — най- більш стабільна і нерухома частина ґрунту, до якої відносять первинні мінерали і уламки по- рід. При характеристиці мінерального скелету описуються присутні в ґрунтах мінерали і улам- ки порід. Вказують розміри зерен (переважа- ючі, найбільші, найменші), форму (гострокутна, напівокатана, окатана, правильна кристалічна і т. п.). При характеристиці глинистої частини грун- ту звертають увагу на її стан: закріплена (скоа- гульована) або диспергована і здатна перемі- щатися; рівномірно розподілена серед скелету, або утворює виокремлення. За характером оптичного орієнтування (ви- вчається при схрещених ніколях) глиниста ре- човина ґрунту поділяється на ізотропну та ані- зотропну (оптично орієнтовану) глину. За збільшенням рухливості оптично орієнто- вані глини можна розташувати в такий ряд: ізо- тропна глина — роздільно-лускувата — пере- хресно-волокниста — паралельно-волокниста — струминчаста — навколопорова — натьочна. Легким за гранулометричним складом грунтам властиві навколоскелетні і лускуваті форми, важким — волокнисті. Новоутворення — це локальні, морфологіч- но виражені скупчення речовин, які виділились в кристалічній або аморфній формі із ґрунтово- го розчину в результаті ґрунтоутворення. При вивченні плейстоценових ґрунтів роз- глядаються ті ж елементи ґрунтової мікробудо- ви, що й у сучасних ґрунтах [7–9]. Важливим моментом при вивченні мікробудови викопних ґрунтів та їх генезису є вміння відрізняти пер- винні ознаки ґрунтоутворення від діагене- тичних. Найстійкішими ознаками, які слабко зміню- ColleCtion of sCientifiC works of the iGs nAs of UkrAine. Vol. 2. 200976 С.п. кАРМАЗИНЕНкО ються при похованні, є елементарна мікробудо- ва, форми агрегатів і пористість, форма і мікро- будова оптично орієнтованих глин, характер розподілу органічної речовини, структура глин і натьоків. Менш стійкими до фактору часу, але такими, що мають значення для діагностики ґрунтів, є гумус і форми його зосередження, будова і роз- поділ залізистих і марганцевих мікроортштей- нів, новоутворень солей. Будова агрегатів, пор, їх форма, розмір — одні із головних ознак ґрунтової мікробудови. Порівняння форм агрегатів і пор, сучасних і древніх ґрунтів багато в чому сприяє уточненню генезису давніх ґрунтових утворень. Форми ор- ганічної речовини, розподіл гумусу, його колір, склад можуть використовуватися в комплек- сі діагностичних ознак при вивченні викопних ґрунтів. Мікробудова оптично орієнтованих глин є однією з найстійкіших ознак давнього ґрунтоутворення і сприяє з’ясуванню палеоге- ографічних умов минулого. У викопних ґрунтах спостерігаються ті ж види орієнтованих глин, що й у сучасних. У плейстоценових ґрунтах на- явність коломорфних глин у профілі пов’язане з розвитком процесів ілювіювання і лессиважу. Новоутворення солей не відносяться до стій- ких ознак ґрунту, однак їх форма і відносний розподіл по профілю можуть надати значну до- помогу при діагностиці ґрунтоутворювальних процесів. Для діагностики ґрунтів мають зна- чення лише форми і відносний розподіл карбо- натів по профілю. У викопних ґрунтах, порівняно із сучасними, діагностика ґрунтів за карбонатами ще більш ускладнена, але все-таки сприяє з’ясуванню па- леогеографічних умов минулого. Утворення мі- крокристалічного кальциту біля пор пов’язують з порівняно швидким випаровуванням і висо- кою концентрацією ґрунтових розчинів, дрібно- зернистого — з поступовим випаровуванням розчинів СаСО 3 ; голчастий кальцит-люблініт — типовий для ґрунтів з інтенсивною сезонною мі- грацією карбонатів. Поява гіпсу якоюсь мірою відбиває більш жаркі умови клімату. Залізисті і марганцеві новоутворення час- то спостерігаються у викопних ґрунтах. Наяв- ність мікроортштейнів часто вказує на окисно- відновні умови або на сезонну зміну умов зволоження. Характер і стан мікроортштейнів не мають вирішального значення для діагнос- тики викопних ґрунтів, але при їх кількаразовій повторюваності це можна використати, як до- датковий показник умов клімату. ВИСНОВКИ Викопні ґрунти дуже складні для вивчення, і за- стосування тільки мікроморфологічного аналізу не вирішить всіх проблем, пов’язаних з визна- ченням їх генезису. При дослідженні мікроско- пічної будови ґрунтів можна отримати великий обсяг різноманітної та об’єктивної інформації про географічні обстановки часу ґрунтоутво- рення, генезис, інтенсивність і співвідношення формуючих їх процесів, фізичний стан і речо- винний склад грунтів. Поєднання ознак мікро- будови в генетичних горизонтах профілю — основа мікроморфологічної діагностики типів ґрунтів. Застосування мікроморфологічного методу дає можливість досліджувати процеси і власти- вості грунту, які вони продукують і які не спосте- рігаються і не завжди піддаються підтверджен- ню відповідним кількісним фізичним і хімічним методам дослідження. Цей метод повинен за- стосовуватись в комплексі з іншими, що дозво- ляє не тільки глибше проникнути в різні аспек- ти ґрунтоутворення, але і підійти до об’єктивної оцінки значення кожного із методів, які за- стосовуються в даний час. Мікроморфологічні ознаки грунтів дозволяють виявити особливості генезису, переважаючі процеси ґрунтоутворен- ня, але найсуттєвіші результати і достовірність визначення дають комплексні дослідження. гагарина э.и.1. Микроморфологический метод иссле- дования почв. — Спб.: Изд-во Санкт-Петерб. ун-та, 2004. — 156 с. герасимова М.и.2. Микроморфология почв природных зон СССР. — Пущино, 1992. — 200 с. Добровольский г.В.3. Методическое пособие по микро- морфологии почв. — М.: Изд-во МГУ, 1983. — 80 с. Зонн С.В.4. Микроморфологический метод в исследо- вания генезиса почв. — М.: Наука, 1966. — 172 с. Матвиишина ж.Н.5. Микроморфология плейстоценовых почв Украины. — Киев: Наук. думка, 1982. — 144 с. Матвиишина ж.Н.6. Микроморфология и педогенез верхнекайнозойских ископаемых почв Украины: Дисс. … д-ра геогр. наук: 11.00.04. — Киев, 1992. — 439 с. Методика7. палеопедологических исследований / [М.Ф. Веклич, Ж.Н. Матвиишина, В.В. Медведєв и др.]. — Киев: Наук. думка, 1979. — 176 с. Морозова т.Д.8. Развитие почвенного покрова Европы в позднем плейстоцене. — М.: Наука, 1981. — 281 с. Парфенова е.и. 9. Минералогические исследования в почвоведении. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — 206 с. Парфенова е.и., ярилова е.А.10. Руководство к микро- морфологическим исследованиям в почвоведении. — М.: Наука, 1977. — 198 с. Схема11. описания и термины в микроморфологии почв. Збірник наукових праць інституту геологічних наук нан україни. вип. 2. 2009 77 ОСОБЛИвОСТІ МІкРОМОРфОЛОГІчНОГО АНАЛІЗу пРИ ДОСЛІДЖЕННІ пЛЕйСТОцЕНОвИх ґРуНТІв — М.: Изд-во МГУ, 1972. — 21 с. таргульян В.о.12. Микроморфологическая диагностика почв и почвообразовательных процесов. — М.: На- ука, 1983. — 228 с. яковенко В.М.13. Мікроморфологічна діагностика чорно- земів Присамар’я Дніпровського // Ґрунтознавство. 2008. Вип. 9. № 3–4. С. 119–127. Kubiena W.l.14. Micropedology. — Jowa: Collegiate Press, 1938. — 243 p. Kubiena W.l.15. The soils of Europe. — London: Thomas Murby and C., — 1953. — 298 p. Інститут географії НАН України, Київ E-mail: Karmazinenko@mail.ru Рецензент — ж.М. Матвіїшина

Особливості мікроморфологічного аналізу при дослідженні плейстоценових ґрунтів

Institution

Ähnliche Einträge