Структура медикаментозного лікування та його впливу на прогноз виживання хворих із хронічною серцевою недостатністю з систолічною дисфункцією лівого шлуночка та зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка

• Дата: 2012
• Автор: Дюдіна, І.О.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України 2012
• Назва видання: Актуальні проблеми транспортної медицини
• Теми: Клинические аспекты медицины транспорта
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/136446
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Структура медикаментозного лікування та його впливу на прогноз виживання хворих із хронічною серцевою недостатністю з систолічною дисфункцією лівого шлуночка та зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка / І.О. Дюдіна // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2012. — № 3 (29). — С. 140-146. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Обстежений 581 пацієнт із хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ішемічного походження із систолічною дисфункцією лівого шлуночка (СДЛШ) та зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ЗФВЛШ). Метою дослідження стало вивчення у порівняльному аспекті особливостей лікування і впливу нейро-гуморальних антагоністів на показники смертності хворих із ХСН та СДЛШ та пацієнтів із ХСН та ЗФВЛШ. Структура фармакологічного лікування пацієнтів із ХСН, що спостерігалися у відділені серцевої недостатності ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска» НАМН України характеризувалася наявністю нейро-гуморальних антагоністів (іАПФ, бета-блокаторів, антагоністів альдостерону). В групі пацієнтів із СДЛШ більшою була доля хворих, що отримувала діуретики та бета-блокатори, а в групі зі ЗФВЛШ була більшою доля хворих, що лікувались іАПФ. На фоні терапії іАПФ виявлено зменшення показників смертності серед пацієнтів із ХСН та СДЛШ починаючи з 36 місяців і до кінця терміну спостереження. В той же час, прийом іАПФ пацієнтами із ХСН та ЗФВЛШ супроводжувався покращенням показників виживання починаючи вже з 1-го року і до кінця спостереження. Призначення бета-блокаторів пацієнтам із ХСН та СДЛШ покращувало показник виживання після 48 місяців спостереження, в той час, як лікування бета-блокаторами хворих із ХСН та ЗФВЛШ характеризувалось поліпшенням виживання з 36-го місяця і до кінця спостереження.