У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)

На даний час в клінічній медицині маркерами пошкодження нирок прийнято вважати протеїнурію, креатинін сироватки крові та швидкість клубочкової фільтрації. При хронічній хворобі нирок дані маркери вже визначають вже пізню стадію ураження нирок, коли медикаментозна терапія не завжди ефективна та проце...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Гоженко, А.І., Ковалевська, Л.А., Телятников, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України 2015
Назва видання:	Актуальні проблеми транспортної медицини
Теми:	Обзорные статьи
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/136722
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури) / А.І. Гоженко, Л.А. Ковалевська, О.В. Телятников // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2015. — № 4, т. 1 (42-I). — С. 33-44. — Бібліогр.: 72 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-136722
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1367222018-06-17T03:06:19Z У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури) Гоженко, А.І. Ковалевська, Л.А. Телятников, О.В. Обзорные статьи На даний час в клінічній медицині маркерами пошкодження нирок прийнято вважати протеїнурію, креатинін сироватки крові та швидкість клубочкової фільтрації. При хронічній хворобі нирок дані маркери вже визначають вже пізню стадію ураження нирок, коли медикаментозна терапія не завжди ефективна та процес ураження нирок є незворотнім. Тому останніми роками усе більше уваги приділяється пошуку біомаркерів гострого та хронічного ураження нирок, що дозволяє провести раннє виявлення патологічних змін у нирках та визначити їх характер, диференціювати ураження різних відділів нефрону, достовірно встановити стадію патологічного процесу. Серед нових маркерів, які все більш активно вивчаються, найбільше значення мають KIM-1, NGAL, ІL-18, Цистатін С. В даній роботі наведені дані останніх крупних досл джень в цій області. Определение субклинических показателей поражения почек нередко удается определить у представителей общей популяции. Так, при обследовании репрезентативной выборки повышение концентрации креатинина в сыворотке крови было обнаружено у 8,7% мужчин и 8,0% женщин. Существует достаточно большой круг заболеваний, при которых определяются признаки нарушения функции почек. Среди них видное место занимают заболевания сердечно-сосудистой системы (ССС). Согласно данным Фрамингемського исследования, наличие умеренной почечной недостаточности ассоциируется с другими сердечно-сосудистыми факторами риска. Некоторые из этих факторов могут увеличивать вероятность сердечно-сосудистых осложнений и приводить к раннему стойкому нарушению функции почек. Взаимосвязанное влияние факторов риска и заболеваний сердечно-сосудистой системы и почек объединены в понятие “кардиоренальний синдром” (КРС). Согласно терминологии, КРС - это патофизиологическое определения, которое заключается в нарушении функции сердца и почек, при которой острая или хроническая дисфункция одного органа приводит к острой или хронической дисфункции другое. The biomarkers for the early detection of chronic kidney injury are proteinuria, blood serum creatinine and glomerular filtration rate. In chronic kidney disease these markers reveal injury too late when therapy is less effective and the kidney injury is irreversible. For this reason recently there has been a great surge of interest in identifying biomarkers of acute and chronic kidney injury which help to detect early pathological changes in kidneys, to differentiate the injury of different parts of the nephron, to accurately determine the stage of the process. The most important new markers which are currently studied include KIM-1, NGAL, ІL-18, Cistatine С. This review highlights the results of major recent studies in this area. 2015 Article У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури) / А.І. Гоженко, Л.А. Ковалевська, О.В. Телятников // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2015. — № 4, т. 1 (42-I). — С. 33-44. — Бібліогр.: 72 назв. — укр. 1818-9385 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/136722 616.61+616.132.2 uk Актуальні проблеми транспортної медицини Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Обзорные статьи Обзорные статьи
spellingShingle	Обзорные статьи Обзорные статьи Гоженко, А.І. Ковалевська, Л.А. Телятников, О.В. У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури) Актуальні проблеми транспортної медицини
description	На даний час в клінічній медицині маркерами пошкодження нирок прийнято вважати протеїнурію, креатинін сироватки крові та швидкість клубочкової фільтрації. При хронічній хворобі нирок дані маркери вже визначають вже пізню стадію ураження нирок, коли медикаментозна терапія не завжди ефективна та процес ураження нирок є незворотнім. Тому останніми роками усе більше уваги приділяється пошуку біомаркерів гострого та хронічного ураження нирок, що дозволяє провести раннє виявлення патологічних змін у нирках та визначити їх характер, диференціювати ураження різних відділів нефрону, достовірно встановити стадію патологічного процесу. Серед нових маркерів, які все більш активно вивчаються, найбільше значення мають KIM-1, NGAL, ІL-18, Цистатін С. В даній роботі наведені дані останніх крупних досл джень в цій області.
format	Article
author	Гоженко, А.І. Ковалевська, Л.А. Телятников, О.В.
author_facet	Гоженко, А.І. Ковалевська, Л.А. Телятников, О.В.
author_sort	Гоженко, А.І.
title	У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)
title_short	У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)
title_full	У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)
title_fullStr	У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)
title_full_unstemmed	У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)
title_sort	у пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)
publisher	Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Обзорные статьи
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/136722
citation_txt	У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури) / А.І. Гоженко, Л.А. Ковалевська, О.В. Телятников // Актуальні проблеми транспортної медицини. — 2015. — № 4, т. 1 (42-I). — С. 33-44. — Бібліогр.: 72 назв. — укр.
series	Актуальні проблеми транспортної медицини
work_keys_str_mv	AT goženkoaí upošukahuníversalʹnogobíomarkerugostrogouškodžennânirokprigostromukoronarnomusindromíoglâdlíteraturi AT kovalevsʹkala upošukahuníversalʹnogobíomarkerugostrogouškodžennânirokprigostromukoronarnomusindromíoglâdlíteraturi AT telâtnikovov upošukahuníversalʹnogobíomarkerugostrogouškodžennânirokprigostromukoronarnomusindromíoglâdlíteraturi
first_indexed	2025-07-10T01:57:47Z
last_indexed	2025-07-10T01:57:47Z
_version_	1837223294172921856
fulltext	33 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 УДК 616.61+616.132.2 У ПОШУКАХ УНІВЕРСАЛЬНОГО БІОМАРКЕРУ ГОСТРОГО УШКОДЖЕННЯ НИРОК ПРИ ГОСТРОМУ КОРОНАРНОМУ СИНДРОМІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ) Гоженко А.І.1, Ковалевська Л.А.2, Телятников О.В.3 1Українский науково – дослідний інститут медицини транспорту, м. Одеса, 2Одеський Національний медичний університет, м. Одеса, 3Військово#медичний клінічний центр Південного Регіону, м. Одеса. На даний час в клінічній медицині маркерами пошкодження нирок прийнято вважати протеїнурію, креатинін сироватки крові та швидкість клубочкової фільтрації. При хронічній хворобі нирок дані маркери вже визначають вже пізню стадію уражен� ня нирок, коли медикаментозна терапія не завжди ефективна та процес ураження нирок є незворотнім. Тому останніми роками усе більше уваги приділяється пошуку біомаркерів гострого та хронічного ураження нирок, що дозволяє провести раннє виявлення патологічних змін у нирках та визначити їх характер, диференціювати ура� ження різних відділів нефрону, достовірно встановити стадію патологічного процесу. Серед нових маркерів, які все більш активно вивчаються, найбільше значення мають KIM�1, NGAL, ІL�18, Цистатін С. В даній роботі наведені дані останніх крупних досл� іджень в цій області. Ключеві слова: біомаркери ушкодження нирок, KIM#1, NGAL, ІL#18, Цистатін С. Останнім часом усе більше даних накопичується про клінічні та прогнос� тичні особливості КРС. Ряд досліджень присвячений вивченню КРС при гострій коронарній патології, однак більшість робіт сфокусовано на визначенні ролі зниженої ниркової функції на прогноз хворих з інфарктом міокарда (ІМ). Вста� новлено, що зниження функції нирок є суттєвим чинником ризику розвитку ІМ та достовірно впливає на перебіг серцево – судинних захворювань. Так в дослід� женні MONICA у чоловіків та жінок на хронічну хворобу нирок (ХХН) (швидкість клубочкової фільтрації 15 — 59 мл/хв/ 1,73 мІ) ризик ІМ підвищувався у 1,5 та 1,7 разів, відповідно [4]. За даними авторів, у пацієнтів з ІМ госпітальна летальність при збереженій функції нирок, легкому, помірному, важ� кому та термінальному ступенях хворо� би нирок складала 2, 6, 11, 21, 30 %, відповідно [5]. Мета – аналіз п’яти досл� іджень ТІМІ показав, що при гострому коронарному синдромі (ГКС) без елевації сегменту ST зниження швидкості клубоч� кової фільтрації (ШКФ) асоціювалась зі зростанням 30 – денної та 6 – місячної летальності, а також із частотою реци� дивів ішемії міокарду, гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК), транзітор� на ішемічна атака (ТІА) та,, великих,, кро� вотеч [6]. Так само при багатофакторно� му аналізі ступень ниркової недостат� ності була тісно пов’язана з летальністю у хворих на ГКС, збільшуючись – при легкому, помірному та важкому ступенях ниркової недостатності у 1,8; 2,7 та 6,2 рази відповідно, у порівнянні із хворими, які мали збережену ниркову функцію [7]. Аналіз Регістрів хворих на гостру стадію інфаркту міокарду (ГІМ) з елевацією сег� менту ST згідно досліджень TIMI�10B, TIMI�14 і InTIME�II виявив, що зниження ниркової функції призводить до збільшення серцево – судинної смерт� ності на 52 % [8]. 34 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 Зниження ниркової функції асоці� юється зі зростанням у 3,3 рази ризику ускладнень гострої серцевої недостат� ності, фібриляції передсердь та фібри� ляції шлуночків, у той час, при важкому ступеню ниркової недостатності ризик цих ускладнень зростає у 4,8 рази на протязі 1 місяця [9]. У випадках поєднан� ня хронічної серцевої та ниркової недо� статності у хворих похилого віку прогноз максимально несприятливий, а також при наявності цукрового діабету (ЦД) [10]. За даними Канадського Регістру GRACE (Global Registry of Acute Coronary Events), який включив 11 774 хворих на ГІМ з елевацією сегмента ST, не�Q ГІМ та нестабільну стенокардію, величина кліренсу креатиніну у межах 30–60 мл/хв, збільшувала ризик смерті у 2,09 разів, а коли кліренс креатиніну складав менше 30 мл/хв — вірогідність зростала у 4 рази [11]. За даними досліджень Atherosclerosis Risk in Communities Study і Cardiovascular Health Study, серед 13 826 хворих вихідний рівень креатині� ну складав 0,9 ± 0,2 мг/дл (79,6 ± 17,7 мкмоль/л), середня ШКФ – 89,8 ± 20,1 мл/хв/1,73мІ. У 520 (3,8 %) хворих було виявлено зниження ниркової функції, у 314 (2,3 %) ураження нирок сформува� лось на протязі 9,3 ± 0,9 років спостере� ження. Наявність серцево – судинних ускладнень (ГПМК, ТІА, стенокардія на� пруги, ІМ) були пов’язані з підвищеним ризиком усіх неблагоприємних наслідків, а також із наростанням креатинінемії, по� дальшим зниженням ШКФ, з розвитком ниркової недостатності [12]. Зниження ниркової функції також негативно впливає результати з реваску� ляризації міокарду. Інтраопераційна смертність при аортокоронарному шун� туванні (АКШ) у хворих зі стійким пору� шенням ниркової функції зростає більше ніж у 7 разів. Вплив вихідної ШКФ на смертність хворих, які перенесли АКШ, також залишається суттєвим і при три� валому спостереженні [13, 14]. Прогре� суюче, порушення зниження ниркової функції типово притаманно для хворих на ЦД, артеріальну гіпертензію, порушення ліпідного обміну, а також з клінічними проявами хронічної серцевої недостат� ності, внаслідок порушення скоротливої функції лівого шлуночка зі зменшенням ударного та хвилинного серцевого вики� ду аж до розвитку гострої ниркової не� достатності [15–18,70]. Важливість розуміння механізмів розвитку порушення фільтраційної здат� ності нирок при ГКС, ГІМ та своєчасний початок адекватного лікування у даної категорії хворих повинно базуватись на концепції КРС. Вперше проблема пору� шення ниркової функції, яка виникла після ГІМ, була представлена M.C. Efendigil та співавт. (1975) [19], які засв� ідчили зниження фільтрації 51Cr–ЕДТА у 10 хворих у найближчий період після неускладненого ГІМ і зберігшегося на протязі 3 тижнів поспіль. Вихідний рівень фільтрації 51Cr–ЕДТА (120 ± 36 мл/хв) був достовірно вищій, ніж зафіксований після ГІМ (79 ± 23 мл/хв). Відомо, що порушення функції нирок при серцево – судинних захворюваннях (ССЗ) в першу чергу пов’язано із порушенням централь� ної гемодинаміки. Однак, треба зазначи� ти, що при відсутності змін центральної гемодинаміки ранні ознаки серцево – судинної недостатності викликають зміни ниркової функції [70]. Останнім часом з терміном ГНН активно використовується поняття,,гост� ре ураження нирок,, (ГУН), яке характе� ризується більшим динамізмом та пере� дує розвитку ГНН. ГУН часто зустрічаєть� ся у госпіталізованих хворих і обумовлює значне збільшення їх смертності. Часто� та цих ускладнень постійно зростає за останні 15 років [20–23]. В дослідженні SHOCK [25] у 13 % хворих, котрим була виконана рання ко� ронарна реваскуляризація, і у 24 % котрі отримували лише медикаментозне ліку� вання, було виявлене ГУН, виявлене за рівнем підвищення сироваткового креа� тиніну більше ніж 3 мг/дл. Ретроспектив� ний аналіз 118 хворих з кардіогеним шоком, обумовлений ГКС (86 % цих хво� 35 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 рих на ГІМ з елевацією сегмента ST), показав, що на протязі 24 годин від по� чатку кардіогенного шоку у 33 % з них розвилось ГУН, яке, в свою чергу, при� звело до суттєвого збільшення смерт� ності [26]. Прогноз ГУН, який виникає у хворих на ГІМ, детально вивчений С.R. Parikh та співавт. у крупному дослідженні (Cooperative Cardiovascular Project), яке включало 147 007 пацієнтів похилого віку [27]. ГУН визначали за абсолютним збільшенням сироваткового креатиніну, поділене за наступними критеріями : відсутне (збільшення рівня креатиніну d” 0,2 мг/дл), помірне (креатинінемія на рівні 0,3–0,4 мг/дл), важке (креатиніне� мія e” 1,0 мг/дл). Розвиток ГУН відмічав� ся у 19,4 % пацієнтів, а саме помірного ступеня у 7,1 % та важкого ступеня у 5,2 %. На протязі 10 років спостереження летальність досягла 90 % у хворих з важ� ким ступенем ГУН, 78,9 % — з помірним ступенем ГУН та 68,3 % у хворих без ГУН. Аналіз дослідження GUSTO�I вия� вив, що олігурія є одним з найбільш важ� ливих предикторів летальності на протязі перших 30 діб у хворих з кардіогеним шоком [28]. ГНН та ГУН, таким чином, тісно пов’язані із значним збільшенням ризику летальних наслідків у хворих з ГКС та ГІМ, а також пацієнтів після опе� ративних втручань на коронарних артер� іях. У свою чергу, ці клінічні ситуації, що супроводжуються зниженням скоротли� вої здатності лівого шлуночка, суттєво негативно впливають на фільтраційну функцію нирок [26, 27, 29–31]. Патофізіологічні механізми погіршення функції нирок при інфаркті міокарду Продовжується вивчення впливу ішемії на ниркову тканину при різноман� ітних захворюваннях не лише з боку па� тофізіологічних механізмів, але і гістоло� гічних та морфологічних змін, котрі вини� кають при даному стані. Так, гістологіч� но при світловій мікроскопії ниркові клу� бочки при ішемічному ГУН виглядають інтактними. В подальшому у проксималь� них канальцях виявляється вогнищевий некроз епітелію, висота щіточної облям� івки звичайно знижена або відсутня, що помилково можуть бути розпізнані, як дистальні [55,57]. При ішемічному ГУН некротизується незначна частина епіте� лію проксимальних канальців, проміжне число клітин знаходиться у стані апопто� зу, а основна маса пошкоджується суб� летально, залишається життєздатною і в подальшому заміщує втрачений епітелій. Пошкодженні клітини можуть виглядати нормальними, якщо біопсія нирки вико� нана не в перші дні після розвитку ГУН [56,58]. Патофізіологічний стан клітин залежить від їх забезпечення АТФ. При зменшенні запасів АТФ менше 15 % від початкового рівня – розвивається не� кроз. Дослідно було доведено, що при дефіциті АТФ від 25 до 70 % виникає апоптоз, який зберігається посиленим до 4 місяців після ішемічного пошкодження [61]. Встановлено, що при ішемічному пошкодженні більш чутливою за прокси� мальні канальці є зовнішня смужка внут� рішньої медули, яка і в фізіологічних умо� вах функціонує на межі гіпоксії (отримує до 10 % ниркового кровотоку), зазнає значного ушкодження при порушенні кровообігу нирок. В цій ділянці розташо� вано висхідне коліно петлі Генле, де в нормі реабсорбується до 20 % натрію, що фільтрується в нирках. Якщо потреба в енергії, необхідній для транспорту іонів, перестає відповідати надходженню кис� ню, гіпоксія може поглибитись і, як на� слідок, розвиваються морфологічні зміни [58,65]. При ГНН відторгненні клітини мо� жуть обтурувати просвіт канальців і скрізь ділянки розриву тубулярної базальної мембрани відбувається втрата ультра� фільтрату. Ці порушення за механізмом зворотної тубуло – гломерулярної взає� модії викликають спазм ниркових судин і зниження ШКФ [62�64,69]. Експеримен� тально встановлено, що втрата ультра� фільтрату скрізь пошкоджені стінки ка� нальців, відповідальна не більш ніж за 5 36 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 % зниження функції нирок при гострому тубулярному некрозі, тоді як зменшення висоти щіткової облямівки проксималь� них канальців та площі базолатеральних мембран корелюють з максимумом фун� кціональних розладів при ГНН [66�68]. За результатами досліджень, ушкодження проксимальних канальців спостерігаєть� ся при численних захворюваннях нирок. Доведено, що висока чутливість прокси� мальних канальців до пошкоджуючих факторів обумовлена: розташуванням їх переважно у кірковій речовині нирок у ділянках з високим парціальним тиском кисню, високою чутливістю до ішемії, активацією перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), вмістом великої кількості лізосом, лабілізація яких за умов розвит� ку патології сечовивідної системи може викликати його ушкодження [58,59]. Моделювання різних патологічних станів з ушкодженням нирок виявило, що зміни структурно – функціонального ста� ну нирок і патофізіологічний механізм ушкодження однаковий для різної пато� логії нирок [71]. Навантаження на енер� гозалежні механізми, які діють у нефроні при ушкодженні нирок, призводять до зниження проксимальної реабсорбції іонів натрію із загрозою втрати цього електроліту з сечею. Збільшення поста� чання натрію до macula densa дисталь� ного відділу нефрону призводить до ак� тивації внутришньониркової ренін – анг� іотензин – альдостеронової системи (РААС) із спазмом приносної артеріоли за механізмом тубуло – гломерулярного зворотного зв’язку. Ці зміни викликають ішемію кіркової речовини нирок із акти� вацією реакції ПОЛ. Як наслідок, збільшується вміст малонового альдегі� ду в кірковій речовині нирок. Пошкоджен� ня проксимального відділу нефрону обу� мовлює порушення реабсорбції білка з розвитком протеїнурії. Зниження клубоч� кової фільтрації зумовлює ретенційну азотемію, зростання креатиніну в плазмі крові [57,58]. Причинами ГУН при ГІМ можуть бути зменшення об’єму циркулюючої крові (ОЦК), зниження перфузії нирок внаслідок порушення скоротливості ліво� го шлуночка та артеріальної гіпотензії, яка нерідко провокується або загост� рюється застосуванням гіпотензивних ліків. Окрім цього, ГУН при ГІМ можуть індукувати рентген – контрастні агенти. Гостре погіршення ниркової функції при ГІМ може бути пов’язане з емболією внутриниркових артерій та артеріол кри� сталами холестерину, внаслідок пору� шення цілісності фіброзної покришки атеросклеротичної бляшки під введення ангіографічного катетера, рідше – при застосуванні тромболітиків та антикоагу� лянтів у неадекватних дозах [32–34]. Достовірно відомо, що нирковий кровоток визначається, в основному, се� реднім АТ та ступенем скорочення глад� ком’язових клітин аферентних та ефе� рентних артеріол [35]. Аналізуючи дове� дене, можливо припустити, що при змен� шенні градієнту тиску на 50 % знизиться сумарний нирковий кровоток теж на 50 %. Однак, у реальний умовах цього не відбувається, так як вмикається процес саморегуляції, а головними механізмами при цьому виступають міогений механізм та клубочково – канальцевий зворотній зв’язок. Даний процес гарантує віднос� но постійний нирковий кровоток у відповідь на зміни середнього нирково� го АТ в діапазоні від 85 до 180�200 мм.рт.ст. Таким чином, опір кровотоку у нирках знижується пропорційно знижен� ню системного АТ. Гладка мускулатура аферентних артеріол розслаблюється, збільшуючи радіус артеріол, у зв’язку з цим знижується опір кровотоку, що при� зводить до його збільшення. Зниження перфузійного тиску стимулює збільшен� ня діаметру аферентних артеріол і тим самим знижує градієнт тиску між артер� іями та гломерулярними капілярами. Па� ралельно відбувається збільшення тону� су еферентних артеріол, що також підтримує нирковий кровотік та перфузію на відносно незмінному рівні. Відомо, що механізми ауторегуляції ШКФ практично не працюють, якщо се� 37 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 редній АТd” 70 мм. рт. ст. (тобто при АТ менше 90/60 мм. рт. ст.). Окрім цього, нирковий кровоток та ШКФ незалежно від АТ можуть суттєво змінюватися під впливом симпатичної нервової системи (СНС) та РААС. У хворих на ГІМ та сер� цевої недостатністю навіть ранній пері� од гіпоперфузії ниркової тканини не� від’ємно супроводжується її дезадаптив� ною морфологічною перебудовою. Пацієнти, які не знаходяться в умо� вах психоемоційного або фізичного стре� су та мають нормальний рівень АТ, роль симпатичної нервової інервації у регу� ляції ниркового кровотоку незначна [35]. Однак, достовірно відомо, що при ГІМ відбувається активація симпатичної не� рвової системи та викид катехоламінів, що призводить до констрикції ниркових судин та зниженню ниркового кровотоку [36, 37]. Аферентні та еферентні гломе� рулярні артерії містять, як б�, так і в�ад� ренорецептори. Тим не менш кількість б� адренорецепторів значно більша, у зв’яз� ку з чим адреналін призводе до конст� рикції, як аферентних так і еферентних артеріол [38]. Внаслідок спазму артері� ол ниркового клубочка збільшується нир� ковий судинний опір зі зниженням нир� кового кровотоку. Спазм аферентної клу� бочкової артерії призводить до знижен� ня гідростатичного тиску у петлях клубоч� ка із�за зниження кровотоку і, в першу чергу, плазмотоку. Онкотичний тиск у петлях клубочка, при цьому, збільшуєть� ся, а ШКФ знижується. Підвищення активності симпатичної нервової системи завжди призводить до зниження натрійуреза та екскреції осмо� тично зв’язаної рідини. Відомо, що арте� ріальна гіпотензія та зниження серцево� го викиду при ГІМ асоційовано з підви� щенням тиску у лівому передсерді [39]. Підвищення тиску у лівому передсерді супроводжується збільшенням продукції передсердного натрійуретичного факто� ра (ПНФ), який, у свою чергу, збільшує екскрецію натрію, нирковий кровоток та ШКФ. Тим не менш при серцевій недо� статності та ГІМ ефекти ПНФ поступово виснажуються, а у клітинах – мішенях поступово формується резистентність [40, 41]. Окрім цього, при ішемії нирко� вої тканини суттєво збільшується продук� ція перекісей та вільних радикалів, що посилює вазоконстрикцію та здійснює пригнічуючий вплив на натрійурез [42]. Пригнічує натрійурез також і компонен� ти РААС (ініціююча її складова – ренін – активується в умовах ниркової ішемії), які посилюють порушення внутриниркової гемодинаміки, процесів фіброгенезу та проліферації мезангіальних клітин. Гіпо� перфузійне ушкодження нирок завжди залучає ниркові канальці, у просвіті яких скопичуються ушкодженні клітини ка� нальцевого епітелію та гелеобразна маса, котра складається з полімерізова� ного білка Тамма–Хорсфолла [43]. Доведено, що існує взаємозв’язок між рівнем протеїнурії та рівнем втрат натрію, які пов’язані з порушенням реаб� сорбції останнього на канальцевому рівні нефрону. З іншого боку, з реабсорбцією натрію пов’язана не тільки здатність ни� рок регулювати волемічний, осмотичний гомеостаз, а й транспорт амінокислот та інших органічних сполук, кислотовиділь� на функція. Враховуючи, що порушення механізму реабсорбції завжди веде до активації тубулогломерулярного зворот� нього зв’язку, вторинного судинного спазму, зниження ШКФ, яке є одним з найбільш вагомих показників, які харак� теризують функцію та ступінь ушкоджен� ня нирок при ГНН, є здатність нирок ре� абсорбувати натрій. Існує математична залежність ступеня порушення клубочко� вої фільтрації та канальцевих процесів від рівня екскреції натрію. Вона носить зро� стаючий характер, тобто чим більше сту� пень порушення функції нефронів у хво� рих, тим більш значним є екскреція на� трію [55]. Таким чином, ГНН може бути як наслідком порушення центральної гемо� динаміки так і ГУН. Водночас розвиток ГУН при патології серцево – судинної системи, особливо, при гострому ура� женні серця, суттєво погіршує перебіг 38 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 захворювання серця, тобто формується,, хибне коло о у патогенезі. Сучасна діагностика гострого ураження нирок при інфаркті міокарду Діагностика ураження нирок при ГКС або ГІМ здійснюється із застосуван� ням класифікації RIFLE (Risk, Injury, Failure, Loss, End�Stage kidney disease), яка використовується для класифікації ГУН. Класифікація визначає ГУН як гос� тре та тривале зниження клубочкової фільтрації, швидкості діурезу та/або спо� лучення обох показників (табл. 1) [44]. Класифікація RIFLE довела свою ефективність при визначенні ризику ко� роткострокових та віддалених усклад� нень у пацієнтів з ішемічним ушкоджен� ням нирок. У багаточисленних дослід� женнях, присвячених ГУН після кардіохі� рургічного втручання, рівень порушення функції нирок за класифікацією RIFLE достовірно корелював з відсотком смер� тності [45, 46]. Класифікація RIFLE також може бути застосована для визначення довгострокового прогнозу у пацієнтів з ГУН, у тому числі, кому була застосова� на замісна ниркова терапія [47]. Іншою важливою обставиною, яка пов’язана з необхідністю достовірної оцінки ниркової функції, є необхідність врахування нир� кової недостатності при дозуванні більшості ліків. Безумовно, що збільшен� ня концентрації препарату у плазмі крові є важливим критерієм ГУН, хоча слід заз� начити, що воно не завжди виявляється на початкових етапах захворювань ССС, бо наявність функціонального ниркового резерву надає можливість ниркам дея� кий час компенсувати зменшення ШКФ у пошкоджених нефронах [72]. Найбільш доступним та розповсюд� женим методом діагностики ГУН у те� перішній час є визначення концентрації креатиніну в сироватці крові. Однак, да� ний метод, як і визначення ШКФ за фор� мулою Кокрофта–Гоулта, в деяких випад� ках не забезпечує необхідної точності результатів. Формула MDRD володіє більшою діагностичною цінністю. Тому існує потреба та наукова зацікавленість у пошуку більш точних маркерів, особли� во, на ранніх стадіях порушення нирко� вої функції. Другим, найбільш відомим та зна� чущим критерієм ушкодження нирок є протеїнурія. Проведення скринінгу на мікроальбумінурію на сучасному етапі стало визнано необхідним у клінічній діагностиці, що дозволяє виявляти пацієнтів групи ризику, а також прийма� ти необхідні міри для уповільнення про� гресування захворю� вання та серцево – судинних ускладнень. Зростання співвідно� шення альбумін/креа� тинін у 10 разів збільшує ризик смер� тності від ССЗ на 57 %, і навпаки ризик ус� кладнень знижується при значному зни� женні цих показників. Перспективни� ми методами діагнос� тики ГУН являється визначення нових біо� хімічних маркерів, та� ких як цистатин С, інтерлейкін�18, нейт� Таблица 1 Класифікація ГУН за критеріями RIFLE згідно «The Second International Consensus Conference of the Acute Dialysis Quality Initiative (ADQI) Group» (модифікована у 2010р.). Функціональні критерії Критерії ушкодження Ризик Зростання креатиніну в 1,5 рази або зниження ШКФ > 25 %, або діурез < 0,5 мл/кг/год за 6 годин NGAL > 100 нг/мл або KIM > 2, або IL-18 > 2 Ушкодження Зростання креатиніну в 2 ра- зи або зниження ШКФ > 50 %, або діурез < 0,5 мл/кг/год за 12 годин NGAL > 200 нг/мл або KIM > 2, або IL-18 > 2 Недостатність Зростання креатиніну в 3 ра- зи або зниження ШКФ > 75 %, або діурез < 0,5 мл/кг/год за 24 годин, або анурія > 12 годин Втрата Стійка ГНН = повна втрата ниркової функції > ніж на 4 тижня Кінцева стадія ниркової хво- роби Термінальна ниркова недостатність 39 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 рофільний желатиназ�асоційований ліпо� калін (NGAL), КІМ — 1. Цистатин С – білок з низькою мо� лекулярною вагою, який не піддається канальцевій секреції. За даними авторів, цей білок переважає креатинін по досто� вірності визначення рівня ШКФ, особли� во, коли вона змінена незначно [48]. У хворих похилого віку цистатин С також є кращим предиктором розвитку серцевої недостатності у порівнянні з визначенням рівня креатиніну [49]. Визначення сиро� ваткового цистатину С у широкій клінічній практиці обмежено вартістю діагностич� ного тесту, а також варіабельність цього показника, що потребує калібрування обладнання [50]. Інтерлейкін – 18 (IL�18) у сечі сек� ретується епітелієм проксимальних ка� нальців і підвищується при ГУН у дорос� лих пацієнтів з респіраторним дістрес� синдромом та дітей після легенево – серцевого шунтування без сепсису, до� сягає максимальної концентрації через 12 годин і прогнозує тривалість ГУН. IL� 18 дуже притаманний ГУН, на його рівень не впливає більшість нефротоксинів, хро� нічна хвороба нирок, інфекції сечового тракту, нефротичний синдром або прере� нальна азотемія. Однак, існують певні об� меження застосування IL�18 в якості мар� керу : на його рівень у сечі впливає ен� дотоксемія, імунне ураження та токсич� на дія цисплатину [51]. Одним з сучасних маркерів ГУН є нейтрофільний желатиназ�асоційований ліпокалін. Синтезується NGAL епітеліаль� ними клітинами товстим відділом висхі� дної петлі Генле і збиральними трубками, де він виконує функцію антимікробного та антиокисного захисту, і стимулюється при запаленні. Ліпокалін являється мар� кером ГУН і при підвищенні його рівні ко� релюють, як у плазмі так і у сечі. У сечі ліпокалін визначається, як вільна моле� кула. Плазмовий ліпокалін вільно фільтрується гломерулами, більша його частина ефективно реабсорбується у проксимальних канальцях. У сечі ліпо� калін з’являється лише при ушкодженні проксимальних канальців за рахунок зро� стання синтезу ліпокаліну de novo у дис� тальних відділах нефрону, що і відбу� вається при ГУН. У пацієнтів з ГУН при дослідженні біоптатів ліпокалін акуму� люється у 50 % кортикальній частині петлі Генле. У плазмі ліпокалін може з’яв� лятися і з інших органів, наприклад, з печінки та легень. Окрім цього, ліпокалін є гострофазовим реактантом, котрий вивільняється з нейтрофілів, макрофагів та інших клітин імунної системи. Знижен� ня гломерулярної фільтрації в наслідок ГУН призводить до накопичення ліпока� ліну у плазмі крові. Вивчення відносного вкладу різних джерел у рівень плазмово� го ліпокаліну залишається актуальною проблемою на сучасному етапі. Зменшення циркулюючого об’єму крові або застосування сечогінних не підвищують рівень сечового ліпокаліну, що відображає специфічність даного маркеру для тубулярної недостатності. У зв’язку з цим, на думку різних авторів, за рівнем ліпокаліну можливо проведен� ня диференційної діагностики ГУН, пре� ренальної азотемії та хронічної хвороби нирок. Доведено, що зростання концен� трації ліпокаліну визначається раніше, ніж сироваткового креатиніну. При вико� нанні інтервенційних досліджень ліпо� калін є прогностичним маркером нефро� токсичності зі значною прогностичною цінністю при виявленні контраст – інду� кованної нефропатії через 2 години після введення контрасту. Відповідно до цьо� го, ліпокалін може бути використаний у діагностиці ГУН під час первинного об� стеження пацієнта, навіть коли зміни рівня сироваткового креатиніну мінімальні [52]. KIM�1 (скорочено від англійської «kidney injury molecule�1» – молекула ушкодження нирок 1, не визначається у тканинах здорової нирки, але синте� зується у достатньо великій концентрації епітеліальними клітинами проксимальних канальців після ішемічного або токсично� го ушкодження у відповідь на нефроток� сини, йод – вмісні рентген�контрастні 40 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 речовини та нефротоксичні ліки. Загиблі клітини у постішемічній нирці і вносять свій вклад у обструкцію просвіту ка� нальців, характерну для ГУН. KIM�1 ви� являє ушкодження канальців, внаслідок протеїнурії, у пацієнтів з ХХН з протеїну� рією та дозволяє оцінити успішність ліку� вання [53]. Маркер дозволяє диференц� іювати ішемічне ушкодження від прере� нальної азотемії та ХХН. Доведено, що через 3 та 12 годин після операції на серці KIM�1 прогнозує ГУН, а у комбінації з NGAL прогностична ефективність по� кращується. KIM�1 – достовірний предик� тор кінцевої стадії діалізу або смертності госпіталізованих пацієнтів [54]. Таким чином, на даний час ГНН перевизначена як ГУН, яке включає суб� клінічне ушкодження та початкову фазу ГНН, котра надає терапевтичне вікно для потенційно ефективних профілактичних та терапевтичних втручань. Актуальним стає питання, щодо необхідності ранньої діагностики ГУН до аналізу сироватково� го креатиніну, а також потреба у визна� ченні, так званої, «Панелі маркерів ГУН» – оптимальної комбінації декількох пер� спективних ранніх маркерів ГУН. Подаль� ше вивчення діагностичного та прогнос� тичного значення біомаркерів ГУН у співставленні з існуючими в теперішній час є актуальним, насамперед з точки зору оптимізації ведення кардіологічних хворих, попередження розвитку та про� гресування ураження нирок, що суттєво впливає на прогресування ССЗ та по� гіршує їх прогноз. References/Література 1. Culleton B.F., Larson M.G., Evans J.C. et al. Prevalence and correlates of elevated serum creatinine levels: the Framingham Heart Study. Arch. Intern. Med. 1999; 159: 1785–1790. 2. Culleton B.F., Larson M.G., Wilson P.W. et al. Cardiovascular disease and mortality in a community�based cohort with mild renal insufficiency. Kidney Int. 1999;56:2214– 2219. 3. Ronco C., House A.A., Haapio M . Cardiorenal syndrome: refining the definition of a complex symbiosis gone wrong. Intensive Care Med. 2008; 34: 957– 962. 4. Meisinger C., Doring A., Lowel H.; KORA Study Group. Chronic kidney disease and risk of incident myocardial infarction and all� cause and cardiovascular disease mortality in middle�aged men and women from the general population. Eur. Heart J. 2006; 27(10): 1245–1250. 5. Wright R.S., Reeder G.S., Herzog C.A. et al. Acute myocardial infarction and renal dysfunction: a high�risk combination. Ann Intern Med. 2002; 137(7): 563–570. 6. Gibson C.M., Dumaine R.L., Gelfand E.V. et al.; TIM I Study Group. Association of glomerular filtration rate on presentation with subsequent m ortality in non�ST� segment elevation acute coronary syndrome; observations in 13,307 patients in five TIMI trials. Eur. Heart J. 2004; 25(22): 1998–2005. 7. Masoudi F.A., Plomondon M.E., Magid D.J. Renal insufficiency and mortality from acute coronary syndromes. Am. Heart J. 2004; 147(4): 623–629. 8. InTIME�II Investigators. Intravenous NPA for the treatment of infracting myocardium early: InTIME II, a double�blind comparison of single�bolus lanoteplase vs accelerated alteplase for the treatment of patients with acute myocardial infarction. Eur. Heart J. 2000; 21(24): 2005–2013. 9. Tessone A., Gottlieb S., Barbash I.M. et al. Underuse of standard care and outcome of patients with acute myocardial infarction and chronic renal insufficiency. Cardiology. 2007; 108(3): 193–199. 10. Han J.H., Chandra A., Mulgund J. et al. Chronic kidney disease in patients with non� ST�segment elevation acute coronary syndromes. Am. J. Med. 2006; 119(3): 248–254. 11. Santopinto J.J., Fox K.A., Goldberg R.J. et al.; GRACE Investigators. Creatinine clearance and adverse hospital outcomes in patients with acute coronary syndromes: findings from the global registry of acute coronary events (GRACE). Heart. 2003; 89(9): 1003–1008. 12. Elsayed E.F., Tighiouart H., Griffith J. et al. Cardiovascular Disease and Subsequent Kidney Disease. Arch. Intern. Med. 2007; 167: 1130–1136. 13. Mehran R., Nikolsky E., Lansky A.J. et al. Impact of chronic kidney disease on early 41 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 (30�day) and late (1�year) outcomes of patients with acute coronary syndromes treated with alternative antithrombotic treatment strategies: an ACUITY (Acute Catheterization and Urgent Intervention Triage strategY) substudy. J.A.C.C Cardiovasc Interv. 2009; 2(8): 748–757. 14. Medalion B., Cohen H., Assali A. et al. The effect of cardiac angiography timing, contrast media dose, and preoperative renal function on acute renal fa ilure after coronary artery bypass grafting. J. Thorac. Cardiovasc. Surg. 2010; 139(6): 1539– 1544. 15. Lindeman R.D., Tobin J.D., Shock N.W. Association between blood pressure and the rate of decline in renal function with age. Kidney Int 1984; 26: 861–868. 16. Manttari M., Tiula E., Alikoski T. et al. Effects of hypertension and dyslipidemia on the decline in renal function. Hypertension 1995; 26: 670–675. 17. Fliser D., Franek E., Joest M. et al. Renal function in the elderly: im pact of hypertension and cardiac function. Kidney Int 1997; 51: 1196–1204. 18. Krop J.S., Coresh J., Chambless L.E. et al. A community�based study of explanatory factors for the excess risk for early renal function decline in blacks vs whites with diabetes: the Atherosclerosis Risk in Communities study. Arch. Intern. Med. 1999; 159: 1777–1783. 19. Efendigil M.C., Harley A., Deegan T. et al. Changes in glomerular fi ltration rate following myocardial infarction. Cardiovasc. Res. 1975; 9(6): 741–744. 20. Shusterman N., Strom B.L., Murray T.G. et al. Risk factors and outcome of hospital� acquired acute renal fa ilure: clinical epidemiologic study. Am. J. Med. 1987; 83(1):65–71. 21. Liano F., Pascual J.; Madrid Acute Renal Failure Study Group. Epidemiology of acute renal failure: a prospective, multicenter, community�based study. Kidney Int. 1996; 50(3): 811–818. 22. Waikar S.S., Curhan G.C., Wald R. et al. Declining mortality in patients with acute renal failure, 1988 to 2002. J. Am. Soc. Nephrol. 2006; 17(4): 1143–1150. 23. Chronopoulos A., Cruz D.N., Ronco C. Hospital�acquired acute kidney injury in the elderly. Nat. Rev. Nephrol. 2010; 6(3): 141– 149. 24. Kuitunen A., Vento A., Suojaranta�Ylinen R. et al. Acute renal failure after cardiac surgery: evaluation of the RIFLE classification. Ann Thorac Surg. 2006; 81(2): 542–546. 25. Hockman J.S., Sleeper L.A., Webb J.G. et al.; for the SHOCK investigators: Early revascularization in acute m yocardial infarction complicated by cardiogenic shock. N. Engl. J. Med. 1999; 341:625– 634. 26. Koreny M., Delle Karth G., Geppert A. et al Prognosis of patients who develop acute renal failure during the first 24 hours of cardiogenic shock after m yocardial infarction. Am. J. Med. 2002; 112: 115– 119. 27. Parikh С.R., Coca S.G. Long�term prognosis of acute kidney injury after acute myocardial infarction. Arch. Intern. Med. 2008; 168(9): 987–995. 28. Hasdai D., Holmes D.R., Califf R.M. et al. Cardiogenic shock complicating acute myocardial infarction: Predictors of death. Am. Heart. J. 1999; 138: 21–31. 29. Thakar C.V., Worley S., Arrigain S. et al. Influence of renal dysfunction on mortality after cardiac surgery: modifying effect of preoperative renal function. Kidney Int. 2005; 67(3): 1112–1119. 30. Forman D.E., Butler J., Wang Y, et al. Incidence, predictors at admission, and impact of worsening renal function among patients hospitalized with heart failure. J Am Coll Cardiol. 2004; 43(1): 61–67. 31. Lassnigg A/, Schmidlin D/, Mouhieddine M/ , et al. Minimal changes of serum creatinine predict prognosis in patients after cardiothoracic surgery: a prospective cohort study. J. Am. Soc. Nephrol. 2004; 15(6): 1597–1605. 32. Мухин Н.А. Снижение скорости клубоч� ковой фильтрации – общепопуляцион� ный маркер неблагоприятного прогноза. Тер. архив. 2007; 6: 5–10. 33. Abuelo G.J. Normotensive ischemic acute renal failure. N. Engl. J. Med. 2007; 357: 797–805. 34. Modi K.S., Rao V.K. Atheroembolic renal disease. J. Am. Soc. Nephrol. 2001; 12: 1781–1787. 35. Moss N.G., Colinders R.E., Gottschalk C.W. Neural control of renal function. In Windhager E.E. (ed.) Renal physiology NY, Oxford University Press 1992. 42 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 36. Videbaek J., Christensen N.J., Sterndorff B. Seria l determ ination of plasm a catecholamines in myocardial infarction. Circulation. 1972; 46(5): 846–855. 37. McKenna O.C., Angelakos E.T. Adrenergic innervation of the canine kidney. Circ. Res. 1968; 22(3): 345–354. 38. Makita Y. Effects of adrenoceptor agonists and antagonists on smooth muscle cells and neuromuscular transmission in the guinea�pig renal artery and vein. Br. J. Pharmacol. 1983; 80(4): 671–679. 39. Cohn J.N., Khatri I.M., Hamosh P. Bedside catheterization of the left ventricle. Am. J. Cardiol. 1970; 25(1): 66–69. 40. Pichet R., Cantin M., Thibault G. et al. Hemodynam ic and renal responses in physiological levels of ANF in conscious dog. J. Hypertens. 1989; 14: 104–110. 41. Gaillard C.A., Mizelle H.L., Mantani J.P. et al. ANF and blood pressure control: role of sodium and aldosterone. Am J Physiol 1990; 259: R973–R980. 42. Bongartz L.G., Cramer M.J., Doevendans P.A. et al. The severe cardiorenal syndrome: ‘Guyton revisited’ Eur. Heart J. 2005; 26(1): 11–17. 43. Liu P.P. Cardiorenal syndrome in heart failure: a cardiologist© s perspective. Can. J. Cardiol. 2008; 24(Suppl. B): 25B–29B. 44. Bellomo R., Kellum J.A., Mehta R. et al. Acute Dialysis Quality Initiative II: the Vicenza conference. Curr. Opin. Crit. Care. 2002; 8(6): 505–508. 45. Goldberg A., Hammerman H., Petcherski S. et al. Inhospital and 1�year mortality of patients who develop worsening renal function following acute ST�elevation myocardial infarction. Am. Heart J. 2005; 150: 330–337. 46. Li W.X., Chen H.D., W nag X.W. et al. Predictive value of RIFLE classification on prognosis of critically ill patients with acute kidney injury treated with continuous renal replacement therapy. Chin. Med. J. (Engl.). 2009; 122(9): 1020–1025. 47. Ricci Z., Cruz D., Ronco C. The RIFLE criteria and mortality in acute kidney injury: A systematic review. Kidney Int. 2008; 73(5): 538–546. 48. Deinum J., Derkx F.H. Cystatin for estimation of glomerular filtration rate? Lancet 2000; 356: 1624–1625. 49. Thomas L., Huber A.R. Renal function – estimation of glomerular filtration rate. Clin. Chem. Lab. Med. 2006; 44(11): 1295– 1302. 50. Dharnidharka V.R., Kwon C., Stevens G. Serum cystatin C is superior to serum creatinine as a marker of kidney function: a meta�analysis. Am. J. Kidney Dis. 2002; 40: 221–226. 51. Parikh C.R., Mishra J., Thiessen�Philbrook H. et al. Urinary IL�18 is an early predictive biomarker of acute kidney injury after cardiac surgery. Kidney Int. 2006; 70(1): 199–203. 52. Mishra J., Dent C., Tarabishi R. et al. Neutrophil gelatinase�associated lipocalin (NGAL) as a biomarker for acute renal injury following cardiac surgery. Lancet. 2005; 365: 1231–1238. 53. Vaidya V.S., Bobadila N.A., Bonventre J.V. Urinary kidney injury molecule — 1: a sensitive quantitative biomarker for early detection of kidney tubular injury // Am. J. Physiol. Renal. Physiol. — 2006. — Vol. 290, № 2. — P. 517�529. 54. Vaidya V.S., Ford G.M., Waikar S.S. et al. A rapid urine test for early detection of kidney injury // Kidney Int. — 2009. — Vol. 76, № 1. — P. 108�114. 55. Возіанов О.Ф., Гоженко А.І., Федорук О.С. Гостра ниркова недостатність. – Одеса: Одес. держ. мед. ун�т. – 2003.� 376с. / Vozianov A.F., Gozhenko A.I., Fedoruk A.S. Acute renal failure. � Odessa: Odes. state. med. Univ. � 2003.�376 s. 56. Гоженко А. И. Энергетическое обеспече� ние основных почечных функций и про� цессов в норме и при повреждении по� чек: Автореф. дис. докт. мед. наук.� Киев.�1987.�35с./ Gozhenko A.I. Power Software major renal functions and processes in normal and damaged kidneys: Author. Dis. Medical Doctor.� Kiev.�1987�35 p. 57. Гоженко А.І., Роговий Ю.Є., Федорук О.С. “Приховане” ушкодження проксимально� го відділу нефрону// Одес. мед. журн.� 2001.�№ 5.�С. 16�19. / Gozhenko A.I., Rogoviy J.E., Fedoruk A.S. “Hidden” damage proximal nephron // Odes. med. zhurn.� 2001.�№5.�C. 16�19. 58. Пішак В.П., Білоокий В.В., Роговий Ю.Є. Універсальність ушкодження прокси� мального відділу канальця при захворю� ваннях нирок// Бук. мед. вісник.�2005.� Т.4, №1.�С.72�76. / Pishak V.P., Biliookiy V.V., Rogoviy J.E. The versatility of the proximal tubule damage in renal disease / 43 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 / Beech. honey. visnyk.�2005� V.4, №1.� S.72�76. 59. Пішак В.П., Гоженко А.І., Роговий Ю.Є. Роль катепсину Д кіркової речовини ни� рок у пригніченні проксимальної реаб� сорбції іонів натрію за умов масивної протеінурії//�Укр. мед. Альманах.�2000.� Т3,№1.�С.135�138. / Pishak V.P., Gozhenko A.I., Rogoviy J.E. The role of cathepsin D in the kidney cortex inhibition of proximal reabsorption of sodium in conditions of m assive proteinuria // � Ukr. honey. Almanah.� 2000 –V. 3, №1.�S.135�138. 60. Пішак В.П., Гоженко А.І., Роговий Ю.Є. Тубуло – інтерстеційний синдром. – Чер� нівці:Медакадемія,2002.�221с. / Pishak V.P., Gozhenko A.I., Rogoviy J.E. Tubulo � interstetsiynyy syndrome. � Chernivtsi: Medical Academy, 2002.�221s. 61. Роговий Ю.Є., Бойко О.В., Філіпова Л.О. Функціонально – структурна характери� стика сегментів нефрону// Фізіол. журн.� 2003.�Т.49,№6.�С.94�100. / Rogoviy J.E., Boiko O.V., Fil ippova L.A. Functional � Structural characteristics of the segments of the nephron // Physiol. zhurn.�2003�T.49, №6.�S.94�100. 62. Jorres A., Frei U. Acute kidney failure// Internist.�2001.�V.42.№3.�Р.379�388. 63. Khanna N.,Nguyen H. Reversible acute renal failure in association with bilateral ureteral obstruction and hydronephrosis in pregnancy// Am.J.Obstet.Gynecol.�2001.� V.184,№.2�Р.239�240. 64. Kim S.J., Lim Y.T.,Kim B.S. et al. Mechanism of reduced GFR in rabbits with ischemic acute renal failure// Ren. Fail.�2000.� V.22,№2.�Р.129�141. 65. Lalau J.D. Metformin retention independent of renal failure in intestinal occlusion// Diabetes Metab. – 2001.�V.21,№1.�Р.24� 28. 66. Lins R.L., Elseviers M., Dealemans R., De Broe M.E. Problems in the development, validation and adaptation of prognostic models for acute renal failure// Nephrol. Dial. Transplant.� 2001.�V.16, №6.�Р.1098� 1101. 67. Mashiach E., Sela S.,Weinstein T. et al. Mesna: a novel renoprotective antioxidant in ischaemic acute renal failure// Nephrol. Dial. Transplant.� 2001.�V.16, №3.�Р.542� 551. 68. Melnikov V.Y., Ecder T.,Fantuzzi G. et al. Impaired IL�18 processing protects caspase�1�deficient mice from ischaemic acute renal failure// J. Clin. Invest.� 2001.� V.107, №9.�Р.1145�1152. 69. Rabb H.,Wang Z., Postler G. et al. Possible molecular basis for changes in potassium handling in acute renal failure// Am. J. Kidney Dis.�2000.�V.35,№5.�Р. 871�877. 70. Билецкий С.В. Кардио�ренальные меха� низмы адаптации в норме и при ишеми� ческой болезни сердца//Автореферат диссертации на соискание ученой степе� ни доктора мед.наук//�Одесса�1994.� С.43. / S.V. Beletsky Cardiorenal adaptation mechanisms in normal and ischemic heart disease // Abstract of dissertation for the degree of Doctor of Medical Science // � Odessa, 1994. P.43. 71. Гоженко А.И. Патофизиология почек. От эксперимента к клинике. – Одесса. � 2013г. – С.32. / A.I. Gozhenko Pathophysiology of kidneys. From experiments to the clinic. � Odessa. �2013g. � P.32. 72. Гоженко А.І., Кравчук А.В., Никитенко О.П. та ін. Функціональний нирковий резерв//Монографія. – Одеса. – 2015р. – С.179. / Gozhenko A.І., Kravchuk AV, Nikitenko OP that іn. Funktsіonalny nirkovy reserve // Monografіya. � Odes. � 2015r. � P.179. Резюме В ПОИСКАХ УНИВЕРСАЛЬНОГО БИОМАРКЕРF ОСТРОГО ПОВРЕЖДЕНИЯ ПОЧЕК ПРИ ОСТРОМ КОРОНАРНОМ СИНДРОМЕ Гоженко А.И., Ковалевская Л.А., Телятников О.В. Определение субклинических пока� зателей поражения почек нередко уда� ется определить у представителей об� щей популяции. Так, при обследовании репрезентативной выборки повышение концентрации креатинина в сыворотке крови было обнаружено у 8,7% мужчин и 8,0% женщин. Существует достаточно большой круг заболеваний, при которых определяются признаки нарушения фун� кции почек. Среди них видное место за� нимают заболевания сердечно�сосудис� той системы (ССС). Согласно данным Фрамингемського исследования, нали� чие умеренной почечной недостаточно� сти ассоциируется с другими сердечно� 44 АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ТРАНСПОРТНОЙ МЕДИЦИНЫ  № 4, т.1 (42�I), 2015 г. ACTUAL PROBLEMS OF TRANSPORT MEDICINE # 4, v. 1 (42�І), 2015 сосудистыми факторами риска. Некото� рые из этих факторов могут увеличивать вероятность сердечно�сосудистых ос� ложнений и приводить к раннему стой� кому нарушению функции почек. Взаи� мосвязанное влияние факторов риска и заболеваний сердечно�сосудистой сис� темы и почек объединены в понятие “кардиоренальний синдром” (КРС). Со� гласно терминологии, КРС � это патофи� зиологическое определения, которое заключается в нарушении функции сер� дца и почек, при которой острая или хроническая дисфункция одного органа приводит к острой или хронической дис� функции другое. Ключевые слова: биомаркеры повреж# дения почек, KIM#1, NGAL, IL#18 Циста# тин С. Summary IN SEARCH OF UNIVERSAL BIOMARKERS OF ACUTE KIDNEY DAMAGE IN ACUTE CORONARY SYNDROMES Gozhenko A.I., Kovalevskaya L.A., Telyatnikov O.V. The biomarkers for the early detection of chronic kidney injury are proteinuria, blood serum creatinine and glomerular filtration rate. In chronic kidney disease these markers reveal injury too late when therapy is less effective and the kidney injury is irreversible. For this reason recently there has been a great surge of interest in identifying biomarkers of acute and chronic kidney injury which help to detect early pathological changes in kidneys, to differentiate the injury of different parts of the nephron, to accurately determine the stage of the process. The most important new markers which are currently studied include KIM�1, NGAL, ІL�18, Cistatine С. This review highlights the results of major recent studies in this area. Key words: biomarkers of kidney injury, KIM#1, NGAL, ІL#18, Cistatine С. Впервые поступила в редакцию 12.08.2015 г. Рекомендована к печати на заседании редакционной коллегии после рецензирования

У пошуках універсального біомаркеру гострого ушкодження нирок при гострому коронарному синдромі (огляд літератури)

Репозитарії

Схожі ресурси