Роль комплексної мультидетекторної комп'ютерної томографії у діагностиці локальних рецидивів раку гортані після радикального лікування

• Main Authors: Козаренко, Т.М., Логаніхіна, К.Ю.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України 2016
• Series: Онкологія
• Subjects: Оригинальные исследования
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145221

Рак гортані (РГ) — онкологічна патологія, що характеризується високим рівнем смертності. Рецидиви після радикального лікування з приводу РГ розвиваються у 15–50% випадків. При цьому певні труднощі викликає рання діагностика локальних рецидивів. Мета дослідження: визначити ознаки локальних рецидивів РГ за даними комплексної мультидетекторної комп’ютерної томографії (МДКТ). Об’єкт і методи: обстежено 124 хворих після ларингектомій, із них локальні рецидиви діагностовано у 53 (42,7%) осіб. Усім пацієнтам проведено комплексну МДКТ на апараті Toshiba Aquilion One, 640 slices. Протокол томографії під час «контрастної» фази дослідження передбачав застосування МДКТ-ангіографії та МДКТперфузіографії. Результати: у 53 хворих встановлено такі основні ознаки локальних рецидив РГ: розмір 1–2 см (24 хворих, 45,3%); екстраларингеальна локалізація процесу (27 хворих, 51,0%), насамперед у парафарингеальному (16 хворих, 30,2%), каротидному просторах (9 хворих, 17,0%); гетерогенне накопичення контрастної речовини (39 хворих, 73,6%); інвазія у навколишні органи, структури шиї (44 хворих, 83,0%). Додаткові МДКТознаки рецидиву РГ були визначені за даними МДКТ-ангіографії, МДКТперфузіографії, відповідно якісні та кількісні характеристики пухлинного кровотоку. Висновки: вперше в Україні визначено кількісні показники кровотоку локальних рецидивів РГ, які відрізнялися від таких для неушкоджених м’яких тканин, причому статистично значущими були відмінності швидкості кровотоку (ШК) та часу транзиту (ЧТ) між пухлиною, неушкодженими м’якими тканинами та їх інфільтративними змінами. ШК і ЧТ для локальних рецидивів становили 42,0–68,0 мл/100 г/хв та 2,2– 6,1 с відповідно; для м’яких тканин із перитуморальним/післяпроменевим набряком тканин ШК сягала 32,0–42,0 мл/100 г/хв, ЧТ — 6,1–7,9 с, а для інтактних м’яких тканин ШК становила ≤ 32,0 мл/100 г/хв, ЧТ ≥ 7,9 с. Останнє дозволило точно встановити межі пухлини та, відповідно, планувати подальше лікування таких хворих