Масова література та канон в українських літературних історіографіях 20-х років ХХ ст.

• Видавець: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
• Дата: 2012
• Автор: Демська-Будзуляк, Л.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2012
• Назва видання: Слово і Час
• Теми: Питання теоретичні
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/145400
• Цитувати: Масова література та канон в українських літературних історіографіях 20-х років ХХ ст. / Л. Демська-Будзуляк // Слово і Час. — 2012. — № 9. — С. 68-75. — Бібліогр.: 12 назв. — укp.

Після остаточного утвердження радянської влади на території Наддніпрянської України нова країна вимагала розбудови в кількох напрямках. Один із пріоритетних – гуманітарний напрям, за допомогою якого мала сформуватися ідентичність “нової радянської людини”. Цьому, зокрема, сприяла масова популяризація освіти. Історії української літератури відводилася особлива роль: з одного боку, вона мала забезпечувати тяглість національної традиції, із другого – запропонувати новий культурний канон літературних творів та авторів, які б, на думку авторів літературних історіографій, утілювали і пропагували ті чи ті цінності радянської ідеології. Їм опонували західноукраїнські літературні історіографії з яскраво пронаціональним характером. Однак, зважаючи на тодішні культурні та політичні обставини, літературні історіографії, спираючись на ті чи ті методології, працювали на формування трьох відмінних ідентичностей – націонал- української, українсько-радянської та космо-радянської.