Моделювання світіння зони H II, що оточує область зореутворення, з урахуванням еволюції структур, утворених супервітром

Представлено метод мультикомпонентного фотоіонізаційного моделювання світіння зони H II навколо області зореутворення. Внутрішня структура зони H II визначалася еволюційною моделлю «бульбашки» супервітру від центральної області зореутворення. Для задання радіальних розподілів густини газу, швидкості...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Видавець:Головна астрономічна обсерваторія НАН України
Дата:2017
Автори: Кошмак, І.О., Мелех, Б.Я.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Головна астрономічна обсерваторія НАН України 2017
Назва видання:Кинематика и физика небесных тел
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/149638
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Цитувати:Моделювання світіння зони H II, що оточує область зореутворення, з урахуванням еволюції структур, утворених супервітром / І.О. Кошмак, Б.Я. Мелех // Кинематика и физика небесных тел. — 2017. — Т. 33, № 2. — С. 3-23. — Бібліогр.: 28 назв. — рос.

Репозиторії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:Представлено метод мультикомпонентного фотоіонізаційного моделювання світіння зони H II навколо області зореутворення. Внутрішня структура зони H II визначалася еволюційною моделлю «бульбашки» супервітру від центральної області зореутворення. Для задання радіальних розподілів густини газу, швидкості руху газових шарів та температури в області вільного розльоту супервітру використано модель Шевальє та Клега (1985), а у каверні — модель Уївера та ін. (1977). Хімічний вміст у цих внутрішніх компонентах «бульбашки» задавався з результатів моделювання еволюційного популяційного синтезу. Зовнішні компоненти наших моделей описують тонкий шар газу високої густини, утворений ударною хвилею зоряного супервітру з навколишнього газу, та незбурену гідродинамічно зону H II відповідно. Вхідні параметри моделювання задавалися з попередньо розрахованих нами еволюційних моделей спалахів зореутворення, основаних на трьох типах еволюційних треків. Розраховано еволюційні сітки низькометалічних мультикомпонентних моделей. Зроблено порівняльний аналіз результатів їхнього розрахунку зі спостережними даними.