Аерозоль у марсіанській атмосфері
Дослідження методів оцінки параметрів атмосферного аерозолю показало, що: І) неврахування вранішніх та вечірніх туманів при аналізі спостережень ослаблення блиску Сонця з поверхні Марса призвело до завищення оцінок позаатмосферної інтенсивності Сонця та оптичної товщини τ₀ Наприклад, в місці посадки...
Збережено в:
| Дата: | 2000 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Головна астрономічна обсерваторія НАН України
2000
|
| Назва видання: | Кинематика и физика небесных тел |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150085 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Аерозоль у марсіанській атмосфері / Ж.М. Длугач, О.В. Мороженко // Кинематика и физика небесных тел. — 2000. — Т. 16, № 5. — С. 437-453. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-150085 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1500852019-03-22T01:23:08Z Аерозоль у марсіанській атмосфері Длугач, Ж.М. Мороженко, О.В. Динамика и физика тел Солнечной системы Дослідження методів оцінки параметрів атмосферного аерозолю показало, що: І) неврахування вранішніх та вечірніх туманів при аналізі спостережень ослаблення блиску Сонця з поверхні Марса призвело до завищення оцінок позаатмосферної інтенсивності Сонця та оптичної товщини τ₀ Наприклад, в місці посадки модуля «Вікінг-1» оцінка блиску могла бути завищеною у 1.7 рази, а оптичної товщини — на 0.35. Використання цих даних при аналізі азимутальної залежності яскравості марсіанського неба призвело до завищених оцінок розміру частинок та уявної частини показника заломлення; 2) спектральні значення уявної частини показника заломлення для λ < 500 нм найкраще збігаються з лабораторними даними для базальтів, але в довгохвильовій — вони значно менші; 3) середньогеометричне значення радіуса частинок (при дисперсії розмірів 0.2) в період найактивнішої стадії пилової бурі 1971 р. становить 4.5—5.7 мкм; 4) оптична товщина пилового шару в жовтні—листопаді 1971 р. була більшою ніж 15, а в період високої прозорості атмосфери — менша ніж 0.02 на λ = 500 нм; 5) коефіцієнт турбулентної, дифузії в жовтні—листопаді. 1971 р. біля поверхні планети був не менший 3∙10⁷ см²/с. 2000 Article Аерозоль у марсіанській атмосфері / Ж.М. Длугач, О.В. Мороженко // Кинематика и физика небесных тел. — 2000. — Т. 16, № 5. — С. 437-453. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 0233-7665 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150085 523.43-852.2 uk Кинематика и физика небесных тел Головна астрономічна обсерваторія НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Динамика и физика тел Солнечной системы Динамика и физика тел Солнечной системы |
| spellingShingle |
Динамика и физика тел Солнечной системы Динамика и физика тел Солнечной системы Длугач, Ж.М. Мороженко, О.В. Аерозоль у марсіанській атмосфері Кинематика и физика небесных тел |
| description |
Дослідження методів оцінки параметрів атмосферного аерозолю показало, що: І) неврахування вранішніх та вечірніх туманів при аналізі спостережень ослаблення блиску Сонця з поверхні Марса призвело до завищення оцінок позаатмосферної інтенсивності Сонця та оптичної товщини τ₀ Наприклад, в місці посадки модуля «Вікінг-1» оцінка блиску могла бути завищеною у 1.7 рази, а оптичної товщини — на 0.35. Використання цих даних при аналізі азимутальної залежності яскравості марсіанського неба призвело до завищених оцінок розміру частинок та уявної частини показника заломлення; 2) спектральні значення уявної частини показника заломлення для λ < 500 нм найкраще збігаються з лабораторними даними для базальтів, але в довгохвильовій — вони значно менші; 3) середньогеометричне значення радіуса частинок (при дисперсії розмірів 0.2) в період найактивнішої стадії пилової бурі 1971 р. становить 4.5—5.7 мкм; 4) оптична товщина пилового шару в жовтні—листопаді 1971 р. була більшою ніж 15, а в період високої прозорості атмосфери — менша ніж 0.02 на λ = 500 нм; 5) коефіцієнт турбулентної, дифузії в жовтні—листопаді. 1971 р. біля поверхні планети був не менший 3∙10⁷ см²/с. |
| format |
Article |
| author |
Длугач, Ж.М. Мороженко, О.В. |
| author_facet |
Длугач, Ж.М. Мороженко, О.В. |
| author_sort |
Длугач, Ж.М. |
| title |
Аерозоль у марсіанській атмосфері |
| title_short |
Аерозоль у марсіанській атмосфері |
| title_full |
Аерозоль у марсіанській атмосфері |
| title_fullStr |
Аерозоль у марсіанській атмосфері |
| title_full_unstemmed |
Аерозоль у марсіанській атмосфері |
| title_sort |
аерозоль у марсіанській атмосфері |
| publisher |
Головна астрономічна обсерваторія НАН України |
| publishDate |
2000 |
| topic_facet |
Динамика и физика тел Солнечной системы |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/150085 |
| citation_txt |
Аерозоль у марсіанській атмосфері / Ж.М. Длугач, О.В. Мороженко // Кинематика и физика небесных тел. — 2000. — Т. 16, № 5. — С. 437-453. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| series |
Кинематика и физика небесных тел |
| work_keys_str_mv |
AT dlugačžm aerozolʹumarsíansʹkíjatmosferí AT moroženkoov aerozolʹumarsíansʹkíjatmosferí |
| first_indexed |
2023-05-20T17:34:39Z |
| last_indexed |
2023-05-20T17:34:39Z |
| _version_ |
1796153611269439488 |