Структурні деформації у промисловому комплексі України, які виникли внаслідок економічних криз, як перешкода розвитку ринку інноваційних товарів

• Дата: 2019
• Автори: Бутенко, А.І., Карпінська, Г.В., Лукащук, В.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут економіки промисловості НАН України 2019
• Назва видання: Економічний вісник Донбасу
• Теми: Менеджмент інновацій
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151391
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Структурні деформації у промисловому комплексі України, які виникли внаслідок економічних криз, як перешкода розвитку ринку інноваційних товарів / А.І. Бутенко, Г.В. Карпінська, В.В. Лукащук // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 1 (55). — С. 129-141. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Актуальність. Криза – одна з форм розвитку економіки, в ході якої усуваються застарілі техніка і технологія, організація виробництва і праці, відкривається простір для зростання й утвердження нового. Водночас з подоланням віджитого неминуче виникає спад виробництва, зростає безробіття, знижуються доходи населення, що негативно позначається на умовах життя людей. Мета та завдання. Метою статті є дослідження впливу кризових явищ на розвиток промисловості України в аспекті виявлення її структурних деформацій та впливу їх на розвиток ринку інноваційних товарів. Результати. У структурній динаміці промислового виробництва впродовж 1991-2014 рр. окреслились дві циклічні хвилі: перша хвиля (1991-2007 рр.), пов’язана з переструктуруванням господарської системи і пристосуванням її суб’єктів до нових економічних і політичних реалій. Друга хвиля, що розпочалась у 2008 р., пов’язана з кризою світової економіки, в яку Україна на цей час уже тісно інтегрувалась. У 2012–2014 рр. почала формуватись третя хвиля, в якій уже чітко окреслилась стадія занепаду. Причини останньої хвилі мають політичне, економічне та воєнне підґрунтя. Структура промислового виробництва змінилась на протилежне співвідношення між випуском продукції первинної та глибокої переробки, низькотехнологічної та високотехнологічної, сировинної та кінцевого споживання. Зокрема, зміна співвідношення між випуском гірничо-металургійного комплексу, з одного боку, та машинобудуванням і легкою промисловістю – з іншого. Внаслідок цього відбулася примітивізація галузевої структури промисловості, виробництво набуло експортної сировинної спеціалізації. Висновки. Незважаючи на деструктивні деформації у промисловому комплексі України, які виникли внаслідок економічних криз, країна у своєму інноваційному розвитку має спиратися на базові промислові галузі, у яких на сьогодні має здобутки та деякі переваги. Україна ще не вичерпала можливостей індустріальної стадії економіки і має використовувати передові індустріальні технології для модернізації підприємств ІІІ и IV технологічних укладів. Однак, разом з підвищенням науково-технологічного рівня підприємств галузей із застарілими технологіями важливо, там де можливо, використовувати й інформаційно-телекомунікаційні технології, притаманні постіндустріальному суспільству, розвиваючі такі галузі як аерокосмічна, електронна, комп’ютерна техніка, фармацевтична, хімічна та ін. Тобто найефективнішою стратегією країни має бути інноваційний розвиток, що поєднує інновації V и VI технологічних укладів притаманних постіндустріальній економіці, з науково-технологічною модернізацією підприємств IV і III укладів, притаманних індустріальній стадії.