Інституційне забезпечення державного регулювання соціальної безпеки

• Main Authors: Сидорчук, О.Г., Хандій, О.О.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут економіки промисловості НАН України 2019
• Series: Економічний вісник Донбасу
• Subjects: Менеджмент персоналу
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151394

В умовах системної кризи в Україні знижується потенціал соціально-економічного розвитку, зростає соціальна нерівність в суспільстві, стримуються процеси інтеграції в ЄС та укріплюється нестабільність. Державне регулювання соціальної безпеки відповідає за зміну ситуації, за підвищення ефективності інституційного забезпечення, яке має враховувати потреби та виклики сьогодення. Дослідження особливостей інституційного забезпечення державного регулювання соціальної безпеки та напрямів його удосконалення стало метою статті. В роботі визначені основні перешкоди на шляху державного управління, які стримують формування та зміцнення соціальної безпеки в Україні, та призводять до виникнення нових соціальних загроз, що класифіковані та систематизовані в роботі за трьома групами: соціальні загрози людини, суспільства, держави. Інституційне забезпечення державного регулювання соціальної безпеки представлено як система інституцій та інститутів соціальної, нормативно-правової, економічної спрямованості, а також їх взаємодія. Зазначено, що основу інституційного забезпечення становить нормативно-правова складова. Обґрунтовано, що соціальна безпека в системі державного управління залишилася декларованою у правових документах України, а на практиці – несформованою та нереалізованою. Для удосконалення нормативно-правового механізму державного регулювання соціальної безпеки України запропоновані заходи, спрямовані на внесення змін до стратегічних документів України щодо визначення окремого напряму державної політики національної безпеки – забезпечення соціальної безпеки; посилення контролю дієвості та достатності законодавчої і нормативно-правової бази забезпечення соціальної безпеки; розробку науково-методичних та правових положень розвитку системи соціального захисту населення; визначення розподілу повноважень та обов’язків органів державної влади і місцевого самоврядування щодо забезпечення соціальної безпеки в умовах децентралізації та їх відповідної координації; удосконалення нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки шляхом адаптації до міжнародних вимог та соціальних стандартів.