Драматургічне мистецтво Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) у метапоетичному дискурсі
У літературознавстві поняття метапоетики набуває дедалі більшої популярності. Мета статті – виявити в метапоетиці І. Тобілевича погляди на драматургічне й театральне мистецтво, а також на власну творчість, художні прийоми та їх функції. Об’єкт дослідження – метапоетичний дискурс автора. Головні д...
Збережено в:
Видавець: | Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
---|---|
Дата: | 2015 |
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2015
|
Назва видання: | Слово і Час |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/151896 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Цитувати: | Драматургічне мистецтво Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) у метапоетичному дискурсі / К. Поліщук // Слово і час. — 2015. — № 9. — С. 102-106. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозиторії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | У літературознавстві поняття метапоетики набуває дедалі більшої популярності. Мета статті –
виявити в метапоетиці І. Тобілевича погляди на драматургічне й театральне мистецтво, а також
на власну творчість, художні прийоми та їх функції. Об’єкт дослідження – метапоетичний дискурс
автора. Головні джерела цієї індивідуальної метапоетики – мемуари Софії Тобілевич; статті
драматурга “Наталка Полтавка”, “Записка до з’їзду сценічних діячів”; епістолярна спадщина,
зокрема лист до М. Старицького стосовно п’єси “Хто винен?”. У листі до М. Старицького драматург
інтерпретує основну ідею – головну установку – п’єси, а також демонструє засоби творення
характерів головних героїв. Отримані результати важливі для розуміння драматургічних прийомів
І. Тобілевича й можуть бути використані при вивченні поетики його доробку. |
---|