2025-02-23T18:32:30-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-154151%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T18:32:30-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-154151%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-23T18:32:30-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-23T18:32:30-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Вивчення кількісних характеристик комплексоутворення тилорону з олінуклеотидами різного походження

За допомогою спектрофотометрії вивчали термодинамічні параметри зв'язування дигідрохлористої солі 2,7-біс[2-(діетил-аміно)етокси]-флуорен-9-ону (гідрохлорид тилорону) з нуклеїновими кислотами. Визначено, що константи зв'язування для ДНК та poly(U) дорівнюють 5,3 · 105 та 4,7·104 М–1 відпов...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Main Authors: Карпов, О.В., Храпунов, С.М., Сиволоб, А.В.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 1998
Series:Биополимеры и клетка
Subjects:
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/154151
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Description
Summary:За допомогою спектрофотометрії вивчали термодинамічні параметри зв'язування дигідрохлористої солі 2,7-біс[2-(діетил-аміно)етокси]-флуорен-9-ону (гідрохлорид тилорону) з нуклеїновими кислотами. Визначено, що константи зв'язування для ДНК та poly(U) дорівнюють 5,3 · 105 та 4,7·104 М–1 відповідно, у той час як розмір сайтів зв'язування для цих полінуклеотидів становить відповідно приблизно 2 пари основ і 1 нуклеотид. Аналіз ізотерм зв'язування для нашивної дріжджової РИК показав, що константи зв'язування для одноланцюгових і двоспіральних ділянок дорівнюють 1,3· 105 та 1,1·104 M–1 відповідно. Частка двоспіральних ділянок у структурі РНК досягала 32 %, що значно вище згаданої кількості, раніше визначеної для тих же зразків РНК у відсутності тилорону. Зроблено висновок про високу здатність тилорону стабілізувати двоспіральні ділянки в складі РНК. Обговорюються біологічні аспекти цієї властивості тилорону, зокрема її значення для індукції інтерферону.