Вплив протонування та депротонування на кислотно-лужні властивості пурину, піримідину та імідазолу

• Дата: 1995
• Автори: Говорун, Д.М., Кондратюк, І.В., Желтовський, М.В.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 1995
• Назва видання: Биополимеры и клетка
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/155759
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Вплив протонування та депротонування на кислотно-лужні властивості пурину, піримідину та імідазолу / Д.М. Говорун, I.В. Кондратюк, М.В. Желтовський // Биополимеры и клетка. — 1995. — Т. 11, № 3-4. — С. 29-34. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Напівемпіричним квантов о хімічним методом AMI в режимі оптимізацй всіх структур­них параметрів з нормою градієнта < 0,01 розраховано енергії протонування та депротонування електрично нейтральної, протонованих (катіонних) і депротонованих (аніон­них) форм пурину (Pur), піримідину (Рут) та імідазолу (Іт) у вільному стані, а та­кож заряди на атомах для всіх цих форм. Встановлено, що зміна зарядового стану молекули шляхом протонування чи депротонування радикально змінює її кислотно- лужні властивості. Так, протонування Риг, Руг та Im, зводячи нанівець їхні лужні властивості, значно підвищує кислотні; відрив будь-якого протона пригнічує прак­тично до нуля кислотні властивості, значно підсилюючи лужні. При цьому нацкислішою є іміногрупа, утворена приєднаним протоном, а найпротофільнішим – той атом, від якого відірвано протон. На основі отриманих результатів зроблено практично важ­ливий висновок: взаємопідсилення двох міжмолекулярних водневих зв'язків має місце в тому і лише в. тому випадку, коли основа виступає одночасно донором і акцептором цих зв'язків. В інших випадках відбувається їхнє взаємне ослаблення. В світлі отри­маних результатів по взаємовпливу (кооперативності) міжмолекулярних Н-зв'язків обговорюються квантов о хімічні засади самоасоціації Іт та Руг шляхом водневого зв'язування, а також уточнюються деталі фізико-хімічного механізму каталітичної ак­тивності серин-гістидинових естераз, зокрема хімотрипсину.