Конструювання штамів Streptomyces peucetius subsp. caesius atcc 27952-Конструювання штамів Streptomyces peucetius subsp. caesius atcc 27952-2 з підвищеною здатністю перетворювати даунорубіцин в доксорубіцин 2 з підвищеною здатністю перетворювати даунорубіцин в доксорубіцин
Гени срх та dnrl (кодують P-450-вмісний фермент, що гідроксилює даунорубіцин (DNR) з утворенням доксорубіцину (DXR), та позитивний активатор транскрипції) S. griseus під сильним промотором гена стійкості до норзіотрицину not S. noursei в складі мультикопійної плазміди pIJ 486 клоновано в штами S. pe...
Збережено в:
Дата: | 2002 |
---|---|
Автори: | , |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
2002
|
Назва видання: | Біополімери і клітина |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/155815 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Конструювання штамів Streptomyces peucetius subsp. caesius atcc 27952-2 з підвищеною здатністю перетворювати даунорубіцин в доксорубіцин / Л.П. Дубицька, В.О. Федоренко, // Вiopolymers and Cell. — 2002. — Т. 18, № 2. — С. 91-95. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of UkraineРезюме: | Гени срх та dnrl (кодують P-450-вмісний фермент, що гідроксилює даунорубіцин (DNR) з утворенням доксорубіцину (DXR), та позитивний активатор транскрипції) S. griseus під сильним промотором гена стійкості до норзіотрицину not S. noursei в складі мультикопійної плазміди pIJ 486 клоновано в штами S. peucetius subsp. caesius ATCC 27952-2 ma S. lividans TK 24. 48-год культури штамів 27952-2 plJ486dnrlcpx⁺, TK 24 pIJ486dnrIcpx⁺ ma DNRr-мутанти штаму 27952-2 (з підвищеним синтезом DXR) утворювали DXR з доданого DNR. У 27952-2 pIJ486dnrIcpxr зростав синтез антрациклінів, DNR та DXR. Проте ефективність перетворення та концентрація P-450-вмісного ферменту найвищі серед DNRT-мутантів. Стійкість DNR1-мутантів до DNR зумовлена не лише функціонуванням генів резистентності, але й ферментативним перетворенням більш токсичної для штаму сполуки DNR в менш токсичну DXR. Це дозволяє отримувати більш дорогий та терапевтично цінніший антибіотик DXR з його попередника (DNR). |
---|