Присвята як маркер міжтекстових зв'язків (на матеріалі українського письменства 1920-х років)
У статті проаналізовано специфіку присвят як маркера міжтекстової комунікації. Об'єктом дослідження стали твори українських письменників 1920-х років (М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Рильського, П. Филиповича, М. Хвильового). Встановлено, що найбільший інтертекстуальний потенціал мають присвяти...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2017
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159408 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Присвята як маркер міжтекстових зв'язків (на матеріалі українського письменства 1920-х років) / Л. Скорина // Слово і час. - 2017. - № 7. - С. 3-11. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | У статті проаналізовано специфіку присвят як маркера міжтекстової комунікації. Об'єктом
дослідження стали твори українських письменників 1920-х років (М. Драй-Хмари, М. Зерова,
М. Рильського, П. Филиповича, М. Хвильового). Встановлено, що найбільший інтертекстуальний
потенціал мають присвяти іншому твору, літературному персонажу, а також письменникові,
особливо якщо в тексті він репрезентований не як публічна персона, а як автор корпусу художніх
текстів. |
|---|