Історична політика й академічна свобода істориків: європейські стандарти й українські реалії

У статті проаналізовано зв'язок історичної політики та академічної свободи істориків. Наголошується, що призначенням і змістом історичної політики є конструювання і практичне застосування в політиці «історичної пам'яті» та інших форм колективних уявлень про минуле. Особливістю історичної...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2018
Автор: Удод, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2018
Назва видання:Історіографічні дослідження в Україні
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160408
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Історична політика й академічна свобода істориків: європейські стандарти й українські реалії / О. Удод // Історіографічні дослідження в Україні. — 2018. — Вип. 29. — С. 233-246. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті проаналізовано зв'язок історичної політики та академічної свободи істориків. Наголошується, що призначенням і змістом історичної політики є конструювання і практичне застосування в політиці «історичної пам'яті» та інших форм колективних уявлень про минуле. Особливістю історичної політики є політична й ідеологічна інструменталізація як історії, так й історичної пам’яті. Важливу роль у реалізації історичної політики відіграють учені-історики, однак у країнах зі слабко розвиненою академічною автономією історіографія залежить від конкретної політичної кон’юнктури. Відтак залежність історії від політики і влади зумовлюється не тільки адміністративним тиском, але й готовністю фахової корпорації істориків до співпраці, поступками академічною свободою, нехтуванням моральними принципами і академічною солідарністю. Українська реалії суперечать європейським і світовим традиціям застосування академічних свобод, а відтак українським історикам ще потрібно працювати над формуванням академічної солідарності