Сарацени – таємничий народ середньовічної України (Джерела та їхня інтерпретація)

• Дата: 2009
• Автор: Дашкевич, Я.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2009
• Теми: Археографія, джерелознавство
• Онлайн доступ: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16139
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Сарацени – таємничий народ середньовічної України (Джерела та їхня інтерпретація) / Я. Дашкевич // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 7-37. — Бібліогр.: 184 назв. — укр.

В актових джерелах та літературі, створених в Україні у XIII–XVII ст., відносно часто згадується етнонім “сарацени”, національний зміст якого протягом майже трьох століть є предметом наукових дискусій. Єдиним містом в Україні, де існувала окрема сараценська громада, що мала гарантовані права внутрішнього самоврядування, був Львів. Перша згадка про таку громаду стосується 1346 р. Від 1654 р. поселення сараценів у Львові було заборонено через богохульство та торгівлю людьми, за тогочасною інтерпретацією. В історичній літературі, починаючи від 1829 р., етнонім “сарацен” пояснювали як назву для турків, татар, італійців з міста Сурож у Криму, циган, арабів, караїмів, половців – узагалі мусульман. Згідно з сучасним рівнем досліджень, під етнонімом “сарацени” треба розуміти, за релігією – мусульмани, за нацією (у середньовічному значенні цього слова) – спершу араби, відповідно до західних традицій часів хрестових походів, а пізніше (після XV ст.) – в основному турки та взагалі народи, що сповідували мусульманську релігію.