Інституціоналізм як квінтесенція теорії добробуту

• Main Authors: Сердюк, С.О., Петрова, І.П.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут економіки промисловості НАН України 2019
• Series: Вісник економічної науки України
• Subjects: Макроекономіка, економічна теорія та історія
• Online Access: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/163862

У статті висвітлено теоретичні аспекти інституціоналізму як квінтесенції теорії добробуту. Характерною особливістю еволюції людського роду є глибока трансформація ментального світогляду. На основі історичного аналізу виявлено, що намагання приборкати людську природу привели до появи норм та правил, які визначали характер взаємодії між членами суспільства. Норми та правила, або інституції у сучасному розумінні цього слова, змінювали світосприйняття суспільства, тим самим формуючи уявлення про добробут. У доінституціональні часи (примітивні суспільства) добробут людини сприймався виключно у матеріалістичному контексті. Із постанням перших ментальних конструкцій, прийнятих членами суспільства як моральний імператив, добробут став набувати духовних ознак (відповідальність, альтруїзм, піклування тощо). Квінтесенцією уявлень про добробут були моральні імперативи. Виявлено, що генезис моральних імперативів обумовлювався інституційним середовищем певного суспільства. Як наслідок, постали суспільства із диверсифікованим розумінням добробуту, що вплинуло на переконання про справедливість та ефективність існуючих моделей впорядкування суспільного життя. Розглянуто три типи суспільства, де домінували націоналістичний, соціалістичний та ліберальний моральні імперативи. Визначено, що балансування між прихильністю ідеям індивідуалізму та колективізму стало визначальним чинником формування теорії добробуту.